| Сторінки (8/710): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
І знову ніч вітрами чеше хмари,
Кометами летять із неба сни,
Дивлюся у вікно на жовті фари,
Завмерла, мов торшер біля стіни.
Свічуся за фіранкою в надіях,
Що хтось мене побачить і прийде,
Розтопить сніг на серці і на віях,
Мене в стіни холодної вкраде.
То ніч, то день, зів'яли квіти в вазі,
Розтала грудка цукру в молоці,
Я вже не знаю, де я: в Ніцці? в Празі?
Чи посмішка, чи сльози на лиці...
Душа пропахла димом від сигари,
В текілі відмокають мої сни,
Дивлюся, як тьмяніють жовті фари,
Завмерла, мов торшер біля стіни...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019
Кінцевою здавалася та мить,
Коли мене гієни роздирали,
Коли шуліки в просторі кружляли,
Я просто шепотіла: не болить...
Розіпнута, на зрошеній землі
Лежала і вдивлялася у хмари,
Вслухаючись у серденька удари
Я думала: за що це все мені...
Я бачила на іклах свіжу кров,
Як сосни споглядали вниз сердито
На тіло, все діряве, наче сито,
З якого виливалася любов.
Єдиний порятунок - в небесах,
Допоки мою душу не роздерли,
Допоки із землі мене не стерли -
До Бога закричала у сльозах!
Відкрила очі, з неба дощ летить,
Чиясь міцна рука мою тримала,
Гієни всі розбіглися...і стала
Новим початком та кінцева мить.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Іду дорогами у голках металевих
І обдираю ними душі і серця,
Кольчуга зношена у цяточках вишневих
І зосередженність не сходить із лиця.
Хоча життя моє суцільне поле бою,
Хоч зовні голки - та душа із орхідей,
Проте, ніколи я не стану знову тою,
Хто дуже близько підпускатиме людей...
"Проте, ніколи" - лиш сказала й підпустила,
Можливо, ризик, та шампанське у руках,
Ризикувати все життя своє любила,
Давно втопила у шампанському свій страх.
Втягнула голки, розпустились орхідеї,
Яких торкнулися турботою й добром,
Зняла кольчугу і з шампанським по алеї
Я побрела світами зцілена теплом...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
Я присяду у душі своїй думками
Біля вас, посеред лісу, на снігу,
Де вогонь горить, розпалений словами,
Де ви знову п'єте з келиха жагу.
Я побуду там із вами аж до ночі,
Пригощу транквілізатором з руки,
Ще раз гляну через вас в знайомі очі,
У яких би залишилась на віки.
Засинайте, а мені вже час збиратись,
З цього лісу я піду без вороття,
Не благайте, я не хочу повертатись,
Прощавайте, аскетичні почуття...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
В життя чиєсь я увірвалася з грозою,
Душа тягнулася - та долі не зрослись,
Побуду спогадом чи тихою луною
Чогось далекого, віджитого колись.
Побуду тінню глядача у людній залі,
Десь біля виходу дивитимусь в лорнет
На нашу п'єсу, що застигла на фіналі,
На наш вмираючий в агоніях сюжет.
Я краще здамся без війни, без сліз, без бою,
Свій шрам сховаю, попрощаюсь...не зрослись...
Розтану спогадом чи тихою луною
Чогось далекого, віджитого колись.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019
Вийшла в поле босонога на світанку
І віночок із кульбабок заплела,
Увібрала свіжий ранок до останку
І на землю на вологу прилягла.
І розлились небеса, неначе море
У очах моїх, як тільки зник туман,
І яке ж воно величне, неозоре,
Це не просто синє море - океан...
Я б лежала так у полі на світанку,
Та будильник розбудив думки мої,
Повернулася, як завше до сніданку,
Що холонув вже годину на столі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
Ти живеш у мені, моя рідна,
Ти зі мною ідеш в майбуття,
Мов повітря, мені необхідна,
Не на день, а на ціле життя.
На світанку росою лягаєш
На ще сонні безкраї шляхи,
Ти народ у єдине сплітаєш,
Вільнокрила, як в небі птахи.
Ти зі мною, моя незрадлива,
Лиш до тебе думками горнусь,
Моя щира, яскрава, вродлива,
Лиш з тобою до Бога молюсь.
Наче квітка, в мені проростаєш
І звучиш голосами людей,
Ти собою цей світ прикрашаєш,
О, світило, о, радість очей!
Не злякають ніякі чужини,
Не подіє ніякий дурман,
Якщо поруч душа України,
Рідна мова, святий талісман!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
Ти пробач, що кохаю, інакше не можу,
Просто знай, не наближусь до серця твого,
Твоїм іменем губи і душу зволожу,
Буду вірити знов, що достатньо цього.
Я тебе, мов перлину в душі своїй ношу,
Ти живеш там у мушлі, глибоко на дні,
Не хвилюйся, взаємності я не попрошу,
Бо щаслива тому, що ти є у мені.
Так, буває, здається, без тебе не можу,
Та ти знай, не наближусь до серця твого,
Просто іменем губи і душу зволожу,
Буду вірити знов, що достатньо цього.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Дай побути у думках твоїх тінистих,
Не лишай мене сьогодні тут одну,
Дай скупатись у душі озерах чистих,
Дай пірнути у бездонну глибину.
А коли я вийду з озера на сушу -
Запалю в траві мільйони теплих свіч,
Заховай мене у свою світлу душу,
Дай побути там хоча б єдину ніч.
Заховай мене туди, де зла немає,
Де б любові подих серце лоскотав,
Подивися, ніч проходить, вже світає,
Заховай, допоки день ще не настав...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Я стояла і на небо споглядала,
На дерева, на ліхтарик, на птахів,
Теплі мрії у думках своїх гойдала,
Що приходили з непройдених шляхів.
Моє серце шепотіло, розмовляло
З кимось лагідним і дуже дорогим,
І, здавалось, нас ніщо не розділяло,
І, здавалось, кілометри просто дим.
Я стояла і на небо споглядала,
Серед весен, серед літ і серед зим,
Під снігами, під дощами все чекала
Той момент, коли розсіється цей дим.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
А я в ту ніч над прірвою стояла
І тіло замерзало на вітрах,
Та я їх не боялась, не спиняла,
Лиш сльози поз'являлись у очах.
Та ні, це не від болю, це від вітру,
А втім, нема різниці вже давно,
Я деколи говорю щось без фільтру,
На мене, певно, діє так вино...
А я в ту ніч з птахами, вся роздіта,
Із білим простирадлом на плечах,
Була вже кимось знайдена, зігріта,
І в темряві мигтів до сонця шлях.
Зробила ще ковток і пригадала,
Як тіло замерзало на вітрах,
Як я в ту ніч над прірвою стояла,
І сльози поз'являлись у очах...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2019
Дорогами туманними
Розкреслене життя,
Дощами невблаганними
Бринить стрімке буття.
Під ноги впав із гілочки
Останній жовтий лист,
І нагадали стрілочки
Про існування зміст.
А час дзюркоче водами
По всьому тлу землі,
Шумить між пішоходами
І мною у імлі.
А я на мить спинилася
Вслухаючись в життя,
В листочку роздивилася
Таємний зміст буття.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Я не стану для тебе близькою,
У минуле нема вороття,
Не тягнися до серця рукою,
Не торкайся до мого життя.
Кіноплівка раптово скінчилась,
У пилюці проектор мовчить,
Я від тебе, направду, втомилась,
Кожен спогад про тебе гірчить.
Краще скинь всі надії із себе
І побачиш, це швидко пройде,
Бо немає вже місця для тебе
Ні в душі, ані в серці...ніде...
Я, можливо, здаюся жорсткою,
Та померли в мені почуття,
Я молю, не тягнися рукою,
Не торкайся до мого життя.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
На слабкості немає в мене права,
Немає прав на вічне каяття,
Типове амплуа "міцної кави"
Я вибрала собі на все життя.
Немає прав на сумніви й тривоги,
Бо кожен день - суцільна боротьба,
І деколи по склу ведуть дороги,
Рятує лиш до Господа мольба.
А що таке сльоза - і не згадаю,
В джерелах мию рани на ногах,
І знов не застрахована по краю,
І знов ховаю руки в рукавах...
На слабкості немає в мене права,
Збираюся в суцільну зі шматків,
Чекають за столом міцної кави,
Без цукру, молока, і без вершків...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2019
Розчинилась дорога в минуле,
Щось незвідане в серці живе,
В цьому "щось" вся душа потонула,
Відчуття свіже, тепле, нове.
Аж по іншому дихати стала,
У легені вбираю весь світ,
Я це "щось" цілу вічність шукала
І зносила мільйони чобіт.
А воно просто серцем відчуло,
Непомітно прийшло до воріт,
Розчинило дорогу в минуле
І промовило тихо: "Привіт..."
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
І чому мені так холодно? Не знаю...
І душа, мов темна прірва без країв,
Хоч і сумно - я не плачу, не страждаю,
Не чекаю не від кого теплих слів.
Не від кого, крім єдиної людини,
Та не відає вона про це, на жаль,
Ось чому в моїй безодні хуртовини,
Ось чому морозить серденько печаль.
Безперечно, мить настане, я це знаю,
І слова заповнять прірву без країв,
І колись ми посміємось, як згадаю,
Що змерзала у чеканні теплих слів.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Шелестять плащами дні і мокрі
ночі,
Загоряються і гаснуть ліхтарі,
Час пливе, пожухлим листям світ лоскоче,
У руках знов чай із медом...сухарі.
Сонне тіло в теплій ковдрі, в крихтах губи,
Наче кіт, в душі скрутилася любов,
Повна тиша, тільки стогнуть древні труби,
Із каміну долітає тряскіт дров.
З листопадом віч-на-віч, думки глибокі,
Тільки там я буду знову не одна,
Наче в поле, вийшла в спогади широкі,
Де кружляють люди, лиця, імена...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Я так давно дверей душі не відчиняла,
Я навіть близько не підходила до них,
А тут відчула щось, важку колодку зняла,
Відкрила навстіж, дмухнув вітер, потім стих.
І тут в душі щось так нестерпно заболіло,
Що навіть дихати в цю мить я не могла,
А за душею слідом біль пройняв і тіло,
Чуттям піддалася, себе не вберегла...
Тепер нікого в свою душу не впускаю,
І від дверей роблю щодня маленький крок,
Я вже не вірю у все те, що відчуваю,
На все життя запам'ятала цей урок!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
Якщо хочеться побути - то побудь,
Просто бачу, як поріг мій часто топчеш,
Якщо хочеться забути - то забудь,
Бо мені вже все одно, чого ти хочеш.
Мою ніжність за нудке вино сприйняв,
З винуватими очима в сни приходиш,
Так вже сталося, що справжню не пізнав,
Не вини себе, це відстань, що ж поробиш...
Ти повір мені, так краще для обох,
Бо, насправді - я вогонь, цунамі, вихор,
Я різка, часом, зухвала, бачить Бог,
Не для тебе це, ти любиш звично й тихо...
Не солодка я, а гостра...прощавай...
Просто ти не той поріг так часто топчеш,
Якщо хочеться забути - забувай,
Бо мені вже все одно, чого ти хочеш.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
Вчора жадана - сьогодні забута,
Вчора в обіймах - сьогодні одна,
Вчора в гріхах, а сьогодні спокута,
Вчора вхід вільний - сьогодні стіна.
Спогади дряпають серце дротами,
Соло танцюю в холодних дощах,
Кров зупиняю, руками, бинтами,
Біль застигає сльозою в очах.
Вчора відверта - сьогодні закрита,
В кут свого серця змела почуття,
Вчора розпорота - нині зашита,
З часом вертаюся в русло життя.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
Чи це моя була вина? Напевно так...
А в тім, у чому ж без вини я завинила?
Мабуть, себе, на жаль, я вчасно не спинила
І просто сіла без квитка не в той літак.
Тепер радію, що літак цей не злетів
І я на землю повернулася по трапу,
Сиджу в кав'ярні, розглядаю в лупу мапу,
Де так багато теплих місць і щирих слів.
А на летовищі знов гамір, метушня,
Скоренько каву з круасаном допиваю,
Веселу пісеньку на плеєрі вмикаю,
Усе, побігла, і приємного всім дня!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
Я встану на коліна й помолюся
За всіх близьких людей на цій землі,
Я мовчки до ікони притулюся,
Попрошу, щоби зникли в них жалі.
Я серцем рину в небо темнооке,
Де зорі тихо мружаться в пітьмі,
Подумаю: життя часом жорстоке,
Та ми у цьому світі не самі...
Впаде сльоза, до Господа промовлю
Не словом, а душею, крізь світи:
"Мій Боже, застели цей світ любов'ю,
Щоб люди всі змогли по ній іти!"
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
А хтось за тебе на вівтар себе поклав,
Щоб захистити щось одвічне і нетлінне,
І злим пліткам на пожирання не віддав,
Щоб не роздерли сокровенне і безцінне.
І що тут скажеш? Ця душа не має меж,
І на таких весь світ тримається віками,
З такими землю, наче поле перейдеш,
Серця єднаючи, сплітаючись руками.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
🥀🌿🥀🌿🥀📜📜📜🥀🌿🥀🌿🥀
Чогось саме нині мене відвідала така проста думка, можливо, навіть питання, яке, в принципі, і раніше часто виникало, але сьогодні, чомусь, захотілося про це написати: чому дуже часто люди бачать те, що хочуть бачити, не дивлячись на те, що є насправді? Не дивлячись на те, про що їм говорять, а, деколи, навіть і кричать в сльозах...
В моїй голові назрів такий собі невеличкий приклад-роздум, така собі словесна імпровізація, так от:
"Якось приходить пес до людини.
Довго шукав, до кого прийти, і от одного разу побачив легесеньке світло у віконечку хатинки. На окрайку села. Погавкав трохи на подвір'ї - і відкрилися двері, на порозі стояла людина. Зраділа, щаслива, бо з'явився хороший пес, буде і хату охороняти, і з дітлахами бавитись... Та й для душі добре. Словом, відчув пес себе потрібним. Теж зрадів, хвостиком махає, гавкає, стрибає від щастя. Після багатьох років мандрівки по світу він нарешті знайшов затишок, тепло. Захотілося стільки хорошого зробити цій людині...
Аж ось, якось ввечорі, коли усі полягали спати, песик присів біля людини та й каже, тихенько так, невпевненно, майже пошепки: "Людино, а ти знаєш, хочу тобі дещо повідати, тільки по секрету, але ти лиш не бий, не гони мене...Добре? Словом, у минулому житті я був пацюком. Так, пацюком. Робив шкоду, грішний був, людям зле робив, майно гриз, пшеницю. Словом, був не такий, як тепер. Але зараз я пес, і більше ніколи не буду тим, ким був колись. Я дуже щасливий, що прийшов до вас, я тут, щоб любити вас, щоб бути вірним другом, у часи важкі - розрадити, у години щастя розділити її з вами, якщо на то ваша воля буде. Багато вогників я бачив у хатках, але чогось на ваш саме прийшов, у душу він мені запав, зігрів трохи після доріг різних..."
Але людина подивилася на нього, та як відстрибне подалі від нього, дивлячись переляканими очима, як закричить: "Пішов геть, пацюк, не хочу тебе більше ні чути, ні бачити!" Одним махом зняв з його волохатої шиї нашийник, пальцем показуючи на двері.
Пес повернувся, схилив голівоньку, пошкандибав до дверей, та й заплакав, так боляче, гірко йому стало. Промовив крізь сльози: "Пробачте мене за те, що я був пацюком, та я вже не пацюк і більше ніколи ним не стану, я пес, я лиш хотів вашої турботи, як хочуть дітки від батьків, у моєму житті не легкі часи, так хочеться просто відчувати ваше добре серце... Будь ласка, не женіть мене, я вірний і у мене ніколи не було брудних, поганих думок, я би ніколи не заподіяв вам шкоди. Просто, лиш хотів бути десь поруч. Як тільки прийшов до вашого порогу, то зразу ж полюбив вас усіх. Мені нічого не було потрібно окрім вашої турботи і тепла..."
Але людина аж тремтіла від страху, в її голові лунало лиш одне: пацюк, пацюк, пацюк...
І як пес не просив, і як він не молив, як не плакав - людина все одно викинула його на вулицю. Подалі від своєї хати. За паркан.
В цю мить йому стало дуже гірко, здавалось, що і зірок вже не стало.
Він пішов, звичайно, як така справа, в глибині душі він знав, що хтось обов'язково впустить його, зігріє, зрозуміє. Що на цій землі ще купа вогників, затишних хатинок, багато добрих людей, яким він буде потрібний таким, яким він є зараз! Які не будуть думати, що якщо він був пацюком, то прийшов у їхню хату, щоб зробити шкоду, зробити зле людям...
І от, нарешті, ось тут я і задумалася: а цікаво, і хто ж з них помилявся? Чи ця людина, яка бачила пацюка лиш тому, що пес про це розказав, тому, що не хотіла чути його слів, чи пес, який в людині побачив щось більше, який довірився на свій ризик, бо хотів лише, щоб про нього дбали, як дбають про близьких людей, і якому нічого не було потрібно, окрім часточки турботи і тепла?..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Не лишай мене одну посеред поля,
Я загублюся без тебе, просто знай,
Потемніє світ навколо, з ним - і доля,
Я молю тебе, благаю, не лишай!
Бур'янами знову стану, чи землею,
Вкриюсь пилом, павутинами, слізьми,
А так хочеться побути ще твоєю,
Лиш з тобою, а не з іншими людьми.
Не лишай мене одну, я тут загину,
Тут вітри, тут вічний морок, самота,
Я для тебе з квітів виклала стежину,
Через відстань, заборони і літа...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019
Запахло з першим снігом у повітрі
Грейпфрутами, глінтвейном і теплом,
Згадалося, як ми в слабкому світлі
Сміялися в кімнаті за вікном.
Вуста солодкі з запахом кориці,
Кохання, що тривало цілу ніч,
І ти, мов фараон в тенетах жриці,
Розпалений жагою в світлі свіч.
До родимки так трепетно торкався,
Так ніжно, що захоплювало дух,
А світ в сніжинках білих розсипався
І загортав планету в білий пух...
І знову пахне снігом у повітрі,
Грейпфрутами, глінтвейном і теплом,
Минуле мерехтить в слабкому світлі,
Де наші тіні тліють за вікном.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Туманами лягли розчарування
На ґанок мого дивного життя,
Дверями тихо рипнуло кохання,
Побігло десь, залишивши взуття.
Я сіла на сходинці, вітер віє,
Пече сльоза гаряча на щоці,
Літає жовте листя, вечоріє,
Зникають в часі рани і рубці.
І це переживу, я вже втрачала,
І біль колись так само відболить,
Я просто проводжала і мовчала,
Я просто відпускала, хай біжить.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Для когось я смішна й дивакувата,
Для когось - загадкова і сумна,
Для когось я серйозна, складнувата,
Для когось - недосяжна глибина.
Для когось я близька, своя, кохана,
Для когось я далека, мов зоря,
Для когось романтична і жадана,
Для когось лиш листок з календаря.
Комусь завжди цікава і потрібна,
А хтось лиш тільки глянув - і забув,
Комусь в одну хвилину стала рідна,
А хтось за кілька років не відчув.
Хтось грубо відштовхнув мене подалі,
Ножем встромилась в душу гіркота,
Та все проходить і пройдуть печалі,
І знов чиясь зігріє доброта.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
Сплітаються долі у світі старому,
В якому є наші, і сотні таких,
Чи з запахом кави, чи колій, чи дому,
Нема безтурботних, немає легких.
Невпинно плетуться роками, віками
Із ниток, що падають прямо з небес,
Разом із дощами, промінням, зірками,
З хвилин переходять у вічний процес.
Але, так буває, що ниточки рвуться,
Обірвані жмутки звисають з душі,
Та завтра із ними вже інші сплетуться,
І стануть своїми ще вчора чужі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Ріками холодними,
Душами голодними,
Сповнена розкручена земля,
Я по ній мутована,
В річці загартована
Йду через ліси, через поля.
Кимось непробачена,
А комусь призначена,
Це усе нормально, це життя,
Де-не-де спустошена,
Часом, трохи зношена,
Я дивлюсь сміливо в майбуття.
Віру не втрачаючи
І любов плекаючи
Я комусь відкрию храм душі,
Радість відчуваючи,
Щастя обіймаючи,
Без тривог погляну на дощі.
І нехай холодними,
І нехай голодними
Душами наповнена земля,
Я давно мутована,
В річці загартована,
Йду через ліси, через поля...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Я іду до тебе, тільки не сумуй,
Я іду, щоб твоє серце цілувати,
Щоби ніжно твою душу обійняти,
Ти зустрінь мене з дороги, нагодуй.
Я іду до тебе, знаю, що не спиш,
Ти давно мене чекаєш на порозі,
Знаю, ноги мерзнуть босі на підлозі,
В сум загорнута, на протязі стоїш.
Я благаю, за минулим не шкодуй,
Чуєш, віра б'ється пульсом у зап'ясті?
Витри сльози. Впізнаєш? Це я, це Щастя!
Я іду до тебе...тільки не сумуй...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
Я так люблю це сонце жовтооке,
Я так люблю це небо голубе,
Люблю це поле, вільне і широке,
О, світе мій, я так люблю тебе!
Бракує слів, лиш радість наповняє
Клітини мого тіла і душі,
І кожна колосинка надихає,
І кожна павутинка на кущі...
Так хочеться у м'яті полежати,
Поглянути на хмарку, що пливе,
Думками цілу землю обійняти
І всіх, хто на планеті цій живе!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Полетіла би кудись - та крил немає,
Прилягла на мокре листя і мовчу...
Дикий холод тіло втомлене проймає,
Не заплачу, хоч болить, не закричу...
Мабуть, встану і візьму за руку волю,
Подивлюся в очі болю й самоти,
Поміняю курс на іншу, кращу долю,
Хай палають синім полум'ям мости.
Залишу у листі всі пусті надії,
Поки душу не роздерли до кінця,
Візьму хрестик, помолюся і до мрії
Полечу із допомогою Творця.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Є на світі такі люди, які ходять поруч і не помічають нас...
А є такі, які бачать нас та ще й зовсім голими, з усіма нашими плюсами і мінусами. Бачать нас самотніх, розгублених, зневірених...різних...
Деякі з них підійдуть, зупиняться на кілька хвилин, щоб порозглядати усі родимки і шрами на нашому тілі, та й далі побіжать по своїх справах.
Є такі, які додадуть шрамів, а потім ще й штовхнуть куди подалі від себе, щоб не заважали їм йти своїм життям.
Деякі із задоволенням встануть поруч і так само познімають із себе весь одяг.
А є такі, які подивляться на це все дійство із захопленням і буркнуть собі під ніс: "Це ж треба стільки сміливості мати, щоби ось так роздягнутися!" - посміхнуться та й підуть далі.
І нарешті, є такі, які просто підійдуть і загорнуть у теплу ковдру, налиють гарячого чаю, а потім візьмуть за руку, і, відчуваючи душу, покрокують з нами цією землею...
Хочу сказати: дякую вам, Такі Люди, за те, що не дивлячись на відстань і час, ви не відпускаєте мою руку...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852363
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Я людям посміхнуся від душі
І щастя неземного побажаю,
Не дивлячись на те, що йдуть дощі,
На те, що у собі їх відчуваю.
Хай світить ясне сонце в небесах
І душі напуває теплотою,
Не дивлячись на сльози у очах,
Не дивлячись на те, що з гіркотою...
Не дивлячись на зболені вірші,
Які я у смітник щодня кидаю -
Я людям посміхнуся від душі
І щастя неземного побажаю!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Багряна осінь сипле теплими листками,
Які гойдалися під сонцем цілий день,
Над світом хмари пролітають із роками,
Приємно пахне шоколадом із кишень.
В пухнастий шалик свою душу загорнула,
Блукає мозок, мов бурлака по думках,
А я із листям разом в сонці потонула,
З любов'ю в серці, з тихим щастям у руках...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Віє вітер, пахне осінь, мокне ніч,
А по серцю сум тривогами шмагає,
Мов гілками змерзлу душу обдирає,
Їх зламала...розтопила в хаті піч.
В теплій ковдрі, на підлозі, без розмов,
Знову кинута в куток твоєї ночі,
Де знайшла такі знайомі серцю очі
І загублену, несправджену любов.
Де годинник на стіні раніше йшов,
Саме той, яким колись не скористались,
І тому ми не збулися, ми не стались,
Я спізнилась на роки...а ти пішов...
А тепер в куточку ночі топлю піч,
І хоч деколи по серцю сум шмагає -
Час іде, вогонь горить, життя триває,
Віє вітер, пахне осінь, мокне ніч...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
Не кричала, не жаліла, лиш стояла
І дивилась, як горіли почуття,
Вже не вперше я знаходила й втрачала,
В серці відчай, потім спокій...каяття.
А тобі в ту мить хотілось драматизму,
Щоб на кухні - битий посуд, ріки сліз,
Тільки пристрасть розгубила всю харизму,
Вже не вийде повторити це на біс.
Не тримала, не благала...відпустила,
Наче кульку із руки в німу блакить,
Може, також полечу, як будуть крила,
Ну а поки хай минуле догорить...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2019
Сьогодні сонце у душі моїй палає,
У серці квіти ніжні зрощує любов,
Сьогодні щастя теплотою обіймає,
Стежину сріблом посипає знов і знов.
Чи це на мить, чи це на довго - я не знаю,
Але і квіти відцвітуть в саду колись
І сяде сонце, дощ впаде, похолодає
І втікне щастя через поле сміючись.
Але я знаю, як по світу погуляє -
Прийде до мене і зігріє душу знов,
І як раніше ясне сонце запалає,
У серці квіти ніжні виростить любов.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Бувають люди теплі-теплі, мов проміння,
Бувають люди дуже чисті, мов кришталь,
Бувають ті, які кидають в нас каміння,
Бувають ті, що нас рятують від проваль.
Так мало в світі є таких, кому б сказала,
Що ми зустрілись не на день, на все життя,
Що рідну душу серед натовпу впізнала,
Почула в просторі близьке серцебиття.
Бувають ті, яких не хочеться втрачати,
В обійми впасти, притулитись до грудей,
Серцебиття синхронне слухати й мовчати,
Так мало в світі є нажаль таких людей...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Все, втомилася, не хочу більше слів,
Та й тобі вони вже стали не потрібні,
Дощ скінчився, недогарочок зотлів,
В небі зорі поз'являлись жовто-срібні.
Все, втомилася, піду в країну снів,
Якщо схочеш - то скажи, ще щось напишу,
Просто зараз я не хочу більше слів,
Просто хочу в теплі сни і просто в тишу...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Я для тебе не близька і не далека,
Не чиясь я ще, та вже і не твоя,
Я для тебе і не холод і не спека,
Не чужа тобі, не рідна, не своя...
Ти на мене просто часто споглядаєш,
Мов на квітку у весняному саду,
Не тримаєш у руках й не відпускаєш,
Просто знаєш, що не зможу, не піду...
Мою душу через відстань відчуваєш,
Ти приходиш, як додому в мої сни,
Не байдужа я тобі і не кохаєш,
Так чому ж не відпускаєш, поясни!
Знову тиша, перший сніг і літня спека,
Приросла до мене доленька твоя,
Вже не бути мені вільній, як лелека,
Так і буду не чужа і не своя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Твоя тінь за мною ходить по землі
І на п'яти наступає вже роками,
Та навіщо ж ти лишив її мені,
Всю подерту, всю роздавлену ногами...
Та вже змилуйся, нарешті, забери,
Забери її до себе, розпростерту
І мені мою свободу поверни,
Забери її, понівечену, вперту...
Ми давно живем на різних берегах,
Різні долі, різні люди. Ти ж це знаєш...
Так спали цю тінь, молю, і викинь прах,
Якщо трішечки іще мене кохаєш...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
В твоїх обіймах вже давно мене немає,
У днях вчорашніх наша доля догорає,
Крізь жовте полум'я вона ще бачить нас...
З вогню заплакана, мрійливо обіймає,
Нам посилає нас самих в останній раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Знову холодно, душа дощами плаче,
Я її в старенький светр одягла,
Розкажи мені про літо, про гаряче,
Щоб у ньому я зігрітися змогла.
Я давно вже ні про що так не просила,
Та душа моя вся змерзла до кісток,
Підійшла до тебе, дощ з плечей струсила,
Подаруй їй теплоти один ковток.
Подаруй один ковток свого бажання,
За фіранками квітковий аромат,
Подаруй один ковток свого кохання,
Каву в ліжко і тепло своїх кімнат.
Знову холодно, душа дощами плаче,
Певно згадує любов, що в нас була...
Розкажи мені про літо, про гаряче,
Щоб у ньому я зігрітися змогла...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Я й не помітила, як знову закохалась,
І як душа моя скупалась у вині,
Я не хотіла, та воно, чомусь, так сталось,
І рій метеликів запурхав у мені.
Наперекір всім заборонам - я жадаю,
Вустами хочеться торкнутися до вій,
Здалека ніжністю без дозволу гойдаю,
Здалека думкою тривожу спокій твій.
До твого серця не наближусь, обіцяю,
Можливо, змочу трішки губи у вині,
Ти лиш не гнівайся на мене, я благаю,
А просто вибач цих метеликів в мені...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Дивлюсь очима на дорогу,
Думки несуть у далечінь
До вже забутого порогу,
Де від кохання тільки тінь.
Де на підлозі крихти болю,
Краплини сліз і самоти,
Де ми в дощах шукали долю
І щастя в купочці сльоти.
Я чую кроки за дверима,
Та до дзвінка лише торкнусь,
Навшпиньки встану і незримо
За скло вологе повернусь...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2019
Бачу, сніг цілував твої скроні
І вплелися у серце дощі,
Покладу тобі світло в долоні,
Теплий вогник з моєї душі.
Ти підеш через осінь без мене
У той світ, де лютує зима,
Біля мене усе ще зелене,
Тут весна, тільки в ній я сама.
Я так сильно за руку тримала -
Та тебе затягнуло в сніги...
Я з тобою піти обіцяла -
Та навколо зелені луги.
Не зійшовся наш час із тобою,
Ти в снігах, а у мене весна,
А якби ти лишився зі мною,
Чи зійшлися би долі? Хто зна...
Ти несеш моє світло в долонях
У засніжені, білі світи,
І сніжинки заплутались в скронях,
Я одна і один тепер ти...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Перед тим, як в майбутнє піти
У минуле ще раз подивися.
Там душа із тобою на "ти"
Там ще губи із "ви" не зрослися.
Посиди ще зі мною, молю!
Ти не думай, тебе не ревную,
Не хвилюйся, я вже не люблю,
Я звільнилась, я вже не сумую.
Розпоролась між нами земля,
Мов серветку, я відстань торочу,
Чи моя це вина, чи твоя -
Вже набридло гадати...не хочу...
Ефемерні, ледь сшиті світи
Вже давно, наче шви, розійшлися,
Просто хочу востаннє на "ти",
Поки губи із "ви" не зрослися...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Кава, дощ, осінній ранок,
Листя, люди, новий день,
Вітер, хмари, мокрий ґанок,
Довгий плащ, тепло кишень.
Кроки, звуки, сила волі,
Обрій, вирій, журавлі,
Стукіт серця, крики долі,
Час, гербарій на столі.
Думка, слово, мерзнуть плечі,
Шепіт, сльози, довгий шлях,
Спогад, ніч, старенькі речі,
Зорі, місяць в небесах.
Стіни, протяг, біль, розлуки,
Знов вустами до ікон,
Двері, вікна, страх і муки,
Сльози, ріки, спокій, сон...
Вітер, хмари, мокрий ґанок,
Довгий плащ, тепло кишень,
Кава, дощ, осінній ранок,
Листя, люди, новий день...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2019
Сховались в осені чиїсь строкаті тіні,
Далекий спогад розчинився у дощах,
А я під ковдрою із келихом мартіні
Пишу про все, лиш не про себе у віршах.
Лиш не про те, якою часто я буваю,
Лиш не про те, яка сльоза моя на смак,
Лиш не про те, як я тунелі вириваю,
У цій землі, немов напружений хробак.
Пишу про осінь, про чиїсь строкаті тіні,
Про сиві спогади, що тануть у дощах,
Пишу під ковдрою із келихом мартіні,
Пишу про все, лиш не про себе у віршах...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Божественними росами,
Ночами чорнокосими,
Дорогами далекими замріялась земля,
А ти в мені ховаєшся,
У листя загортаєшся,
Сполохана, роздягнута тікаєш у поля.
Ти болем зацілована,
В сльозу гірку мутована,
Стікаєш, наче воскова по свічниках душі,
Розплавлена розлуками
І видзьобана муками,
Бредеш під листопадами, лягаєш під дощі.
Любов моя скалічена,
Брехнею вся посічена,
Ти у вітрах гойдаєшся в долині золотій,
Ти плачеш, ти роздавлена,
Та знай, моя скривавлена:
Тобі душа вклоняється і грішній і святій...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Шурхоче листя, сонце рум'яніє
І плутає проміння в вітряках,
Летять роки, земля щодня сивіє,
Розтягуючи коси по віках.
А час краде, мов миша зголодніла
Обличчя, теплі спогади, життя,
Літайте, люди, не опускайте крила,
Літайте до знемог, до забуття.
Любіть цей світ і кожну Божу днину,
Любіть осінній вітер і дощі,
Любіть весь рік, кожнісіньку хвилину,
Любіть, коли не любиться душі.
Літайте, люди, поки сіра миша
Не згризла ваші крила і серця,
Хай буде все: і крик, і сміх, і тиша,
А ви літайте...літайте до кінця...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
А знаєте шо, друзі? Нинька плавала я трохи по паркових судинах, дивилася на збіговиська люду, та й думу придумала:
а чи не зарити мені свою книгу у землю аби росла як тоті дерева серед будинків?...
Пройдуть роки, сторіччя і Бог його знає, чи бдем ще раз туй жити, але бде моя рима трохи плодоносити, тай скуштують її ті особини, що житимуть на цій планеті, тай бдуть знали, що було на рідних землях, доброго чи поганого, знатимуть, що значить любов, різна любов, до усього, що лем існує туй і зараз...
Ложка за ложкою їстимуть почуття до рідного краю, до люду, та й загалом до Всесвіту й на тому фертик....
Можливо, то файна дума. Я би її перевділа в матеріальну. Одягнула би сорочину, вишиту сонцем і душею... і най ся росте то-то древо, на радість нащадкам нашим, далеким, як галактика EGS8p7.
Можливо з віками її захлисне полум'я чи накриє океаном...а можливо гори повиростають на ній, але це все "може"...Лишень бо мріється тай хочеться....
А ще, як варіант мого заривання книги у землю це те, що вона ніколи не знайдеться на цій шкірі пухнастої Землі...ніким і нічим бде незнана... але то гірший хід подій...
Все ж зарию. І най йому грець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848599
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.09.2019
А чи варта у світ кричати,
А чи варта про щось молити,
А чи варта чогось чекати
Замість того, щоб просто жити?
Може краще іти й мовчати,
Поринаючи в світ відвертий,
Дні прожиті у міх складати,
У міх пам'яті вже подертий.
З пластиліну сову зліпити,
Щоб зі мною вночі літала,
Ну а може намет купити,
Книгу взяти, яку не читала.
Підійнятись самій на гору,
Не чекати, допоки прийде,
Грітись щастям в холодну пору,
Не чекати, що сонце вийде.
Не тримати в душі нікого,
Хай ідуть у відкриті двері,
Не потрібно мені чужого,
Лиш свої на моїй вечері.
Тим, хто йде, я у слід бажаю:
Перестати добра чекати,
В вас самих його аж до краю,
Краще вчитися віддавати.
Я не хочу про щось благати,
Я втомилась про щось молити,
Просто буду з совою літати,
Просто вірити, просто жити...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Лоскоче вітер крилами долоні,
Червоне сонце в небі догорає,
Хмільна душа в осінньому полоні
Замріяно з листочками кружляє.
І знов з тобою стрілись біля ватри,
В моїх руках вино, в твоїх - гітара,
Ти щось співав про очі Клеопатри,
А в небі кволо скупчувались хмари.
Хотілося тобі про щось сказати,
Про те, що пліснявіє у глибинах,
Про те, про що не хочеться мовчати
Словами, що дрімають в павутинах.
Та замість слів взяла й поцілувала,
Всі літери розбіглись по щілинах,
Нас осінь у коханні погойдала
На теплих, золотих, м'яких тканинах.
В ті дні, коли дерева майже лисі,
Приходжу до багаття - ти чекаєш,
І щоб знайшла вогонь в густому лісі,
Про очі Клеопатри щось співаєш.
Пролився дощ на землю пожовтілу
І тільки дим від полум'я лишився,
Сховала душу від дощів сп'янілу,
Ти зник кудись. На цьому сон скінчився.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Вечір. З пера на тканину душі
Плямою впала густа порожнина,
Чорна, волога, мов стигла ожина,
Що провисіла весь день на кущі.
Впала і бризками вкрила мій шлях,
Оком одним зазирнула крізь неї,
Там були хмари і контури Геї,
Що оберталась у срібних зірках.
В парку побачила твій силует,
Темно-кавові примружені очі,
Сонце, яке віддавалося ночі,
Всесвіту тло у мережках планет.
Стерла чорнило з тканини душі,
В кошик зібрала суху порожнину,
Наче обсипану чорну ожину,
Що колись зріла весь день на кущі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
І так щось дивно на душі, можливо й сумно,
Чи то від спогадів моїх, чи просто так...
Пробігло літо через дні мої безшумно,
А я тягнусь руками вслід, немов жебрак.
Вже частка досвіду лягла в тоненькі зморшки,
Чергова порція життєвих коливань,
Здавалось, сильна я, та ні, сумую трошки,
На самоті з горнятком сліз й розчарувань.
Буває, деколи, кажу собі й всміхаюсь:
Я є такою ж, як і всі на цій землі,
І так, як всі - живу, люблю, грішу і каюсь,
Часом лишаю крихти хлібу на столі...
А ще, буває, одягну свій жовтий шалик,
Повзу в дощах і очі дивляться у даль,
Я, мов невидимий для людства, мокрий равлик,
Який в хатинці заховав свою печаль...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019
Я так люблю тебе пора моя пахуча,
Ти мій таємний, золотавий талісман,
Бреду по місту, щось співаю, вся п'янюча,
Я сомельє, мабуть, а ти вина фонтан.
А місто дивиться у небо ліхтарями
З-під ковдри осені десятками очей,
Шумить притомлено м'якими голосами
Глибоких, згорблених, обвітрених ночей.
Співає ніч зі мною під осінні ритми
І світить в душу міріадами зірок
На всі розсипані, мов листя, алгоритми,
На грубий жмуток нерозчесаних думок.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019
здається я
крізь терня прориваюсь
і обдираю руки,
долаючи
цей шлях,
який веде
в твою готичну душу,
де оселились круки
на зігнутих
шпилях.
ти знай, прийду
усупереч всім нормам
і хай думки відверті
підкормлюють
мій страх,
стисну жагу,
мов соковиту вишню,
змащу від часу вперті
бажання
на вустах.
відчуй, я тут,
ступаю вже на землю,
так вільно, аскетично
приліг на твій
живіт,
кричу: моя -
і стрепенулись круки
і крячуть хаотично,
хитають звуком
світ.
летять у даль,
сполохуючи хмари,
лоскочуть чорним пір'ям
два тіла,
дві душі,
ми будем вдвох
лежати аж до ранку,
милуючись сузір'ям
на чорному
плащі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019
світло жовто-тепле у вікні,
тіні на побіленій стіні,
я і ти на кухні без розмов
у ковші незварена любов.
із щілин сусідські таргани,
тиша, мов вібрації струни,
зупа на подертому столі
і летять у вирій журавлі.
вітер віддирає від землі
лист рудий і нас, що у теплі
стрілися, щоб помовчати знов,
щоб зварити у ковші любов.
розкидав, розвіяв по світах
з прахом слів на висохлих вустах,
з журавлями в вирій полетів,
сипле осінь листям почуттів.
попіл на подертому столі
і летять у вирій журавлі,
зникла з тарганами і любов,
обдираєм ноги наші в кров.
я і ти босоніж по землі,
десь п'ємо холодні киселі,
темно стало знову у вікні,
цокає годинник на стіні...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
І знову тіло в формі ембріону,
Шовкове простирадло холодить,
А за вікном мигтять вогні неону
І Токіо в дощах осінніх спить.
У мокрий шовк заплуталися ночі,
А в ній ще так багато літніх днів,
Що дивляться у світ крізь темні очі
На скупчення неонових вогнів.
Її душа, немов японська хата,
Де різні особистості живуть:
Дослідниця, буддистка, гейша, мати...
Гуляють там, де сакури цвітуть.
А на плечі тату зі словом "Нонна"
Із дописом "Токарі" на руці,
Це ще одна з глибин душі персона,
Що любить холод шовку на щоці.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Муркоче тепло чорна ніч
З яскраво жовтими очима
І вечір ходить за плечима,
А я із небом віч-на-віч.
І мокрий ніс торкнувся рук,
Що опустились в безнадії,
Яка в сльозах скупала вії
У час душевних, тихих мук.
І хвіст пухнастий лоскотав
Рубці в душі моїй болючі,
Що стали вже тверді й колючі,
З яких полин повиростав.
Я все дивилась за вікно
І нічкам імена давала,
Цю ніч я "Шубою" назвала,
Бо загорнула у тепло.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
🍂
Нехай твої крила пурхають так несамовито, наче вони у просторі тунелю, що розширюється з кожною пережитою миттю, з кожним подихом, з кожним пізнанням цього сплетенного, мов із соломи у гігантську воронку, буття.
Сядь, посиди на окрайку воронки, нехай відпочинуть крила від перемінного вітру.
Не дивися вниз, краще в небо...
Ти думаєш про час? Та ні, часу не існує. Навколо лишень вічне "зараз". Краще притисни до себе міцніше чиїсь теплі руки.
У тунелі з тобою лиш вони, ці руки...їх так багато...відчуй, як інколи обіймають, інколи штовхають і ти падаєш, а потім вони ж тебе підіймають...інколи просто квіти саджають на схилі загострених гір твоєї душі.
А ось і каву принесли. Гарячу таку...а під ногами вже жовтіє...мабуть таки осінь. Ну і грець із нею, кава зігріє. У тебе дивне відчуття у носі? Еге ж бо, і у мене, це зварені кавові зерна, вже шуфлюють лопатами у темну глибину ніздрів свої розсипані аромати.
Знову з потрісканого тла чорної лавки стікають брудні воскові краплини на цю жовтизну і на білі, трохи зношені кросівки...а краще б босоніж по землі пористій, що наче вантусом висмоктує з настирливих хмар воду із сумними домішками минулого, з його ностальгічними, каламутними відтінками...
Усе, посиділи трохи, час далі летіти. Не забудь нарвати квітів на схилі гори, все ж таки вони покроплені літнім сонцем. Запхай їх за ремінь, нехай пестять пупець своїми шовковими пелюстками в дорозі, допоки знову не перетворилися у гербарій.
До волосків у ніздрях прилип запах мокрої соломи, скинувши у глибину на розіпнуте поле душі прозорі, зав'ючені кавові запахи.
Незвично і так лоскотно...душа регоче, аж сльози на очах трясуться.
І все ж таки аромат буття не гірший за кавовий, а його фіолетова рідина у горнятку також гріє долоні, коли стоїш на мокрій соломі а навколо рудий антураж. І руки тут звідусіль тягнуться, сотні рук...а десь у туманній, вологій далині - кросівки під лавкою біліють...
Поглянь, мурахи по шкірі...такі натхненні бігають.
Я бачу, крила собі теж відростили.
Ну та й добре, нехай трішки політають...🦋
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847400
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Пропахла димом ватри кожна ниточка
у попраному одязі,
що тіло огортав,
і тишу дерла, наче пума кігтями
мелодія у телефоні,
що в джинсах вібрував.
Її старі кросівки стали глянцеві,
присипані краплинами
прозорої роси,
вона бродила мовчки під деревами,
між стовбурами чорними,
вслухалась в голоси.
Котилось літо по спіралі залишаючи
ім'я рапате з цифрами
і з домішками мук,
а неціловане обличчя мохом затягалося
і листя опускалося
з пожухлих крон до рук.
Мелодія рипіла з минулого туманного,
нестримна, наполеглива,
бентежила, пекла,
разом із нею літня драма без запрошення
на хвильку швидкоплинну
у душу затекла.
Нагрітий сонцем голос втомлено
вустами промовляючи
на вухо шепотів:
- "Сафо, давай з тобою у холодне озеро,
допоки в тінях осені
наш час не відсирів..."
А їй тоді так не хотілось плавати
у почуттях без одягу,
а краще б у човні...
висіла в павутині чорно-білих, порваних,
коротких кадрів сумнівів
на березі, в траві.
Зігнулось тіло від болючих спогадів,
долонею до стовбура
торкнулася...одна
стояла в росах під рідкими хмарами
і по душі від голосу
металася луна.
Підносила до вуст цигарку тліючу
і проводжала поглядом
розсіяний туман,
блищала кров в слабеньких променях,
що цівкою сочилася
з її душевних ран.
У вогнищі палали ночі лагідні
тремтливі і залюблені
до болю, до знемог,
її розшита ніжність стала попелом
і на вітру розвіялась
у просторі тривог.
Пропахла димом ватри кожна ниточка
у попраному одязі,
що тіло огортав,
на волю вирвалася тиша вся подряпана,
цигарка догоріла вже
і телефон мовчав.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019
А нічка сонце заховала
І гладить вітер по чолі,
А я у торбу поскладала
Палітру неба і землі...
Зірки одвічні, що палають,
Немов негаснучі свічки,
Щасливі миті, що літають,
Мов паперові літачки.
Принесу мушлі в свою хату,
Пахучу хвою, спів птахів,
Щоночі буду розглядати
Трофеї пройдених шляхів.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Люблю тебе, село моє зелене,
Земля моя, лани мої, сади,
Цей вітер, що колише древні клени
Й поля із золотої череди.
Згадала, як маленькою ходила
Лугами, що пливуть за небокрай,
Як горлицю ловила сизокрилу,
Як восени збирали урожай.
Згадала, як сиділа у пшениці,
То осінь пролітала, то весна,
Вмивалася водою із криниці,
Дивилась на сніжинки із вікна.
Як в хату забігала вся рум'яна,
Сідали всі разом за щедрий стіл
І сонечко котилося багряне,
І чулися пісні з сусідніх сіл.
Згадала, як ходила на ставочок
Дивитись, як виблискує вода,
На березі плела з квіток віночок,
А ноги мої пестила трава.
Як вперше тут так щиро покохала,
Тікала розкуйовджена у гай,
Матуся вслід мені завжди гукала:
-"Дивися, доню, довго не гуляй!"
Тут перші поцілунки під зорею,
По цих стежках я бігла в майбуття,
Із цим селом з'єдналася душею,
У ці поля вросло моє життя.
А скільки тут людей чудових, щирих,
Сердець відкритих, світлих і простих,
А скільки тут дітей веселих, милих,
Ніде немає на землі таких!
А як же солодко тут пахнуть квіти липи
І в пічці ароматний мамин хліб,
Тут хочеться з долоні щастя пити,
Забути швидкоплинність своїх літ.
Тут небо, мов волошка синьоока,
Тут пісня рідна й батьківський поріг,
Тут спогадів криниченька глибока,
Село моє, мій вічний оберіг!
Тут Богу в церкві кожен день молюся,
Тут вірю і надіюсь знов і знов,
І на могилі рідним поклонюся
Під стогін розтревожених дібров.
Колись по цих стежках ходили люди,
Яких уже немає на землі,
І тихий біль стискає мої груди
І тануть їхні тіні у імлі.
Давайте ми сьогодні їх згадаєм,
Запалимо свічки усі разом,
Ми любим їх і завжди пам'ятаєм,
Горять в душі, мов зорі над селом.
І скільки б по світах я не ходила,
І скільки б я не бачила країв -
Лиш тільки тут я розправляю крила
І чую стільки добрих, теплих слів.
Лиш тільки тут я дихаю так вільно,
Радію під дощем, немов дитя,
Лиш тільки тут я відчуваю дуже сильно
На сто відсотків все своє життя.
Люблю тебе, село моє зелене,
Земля моя, лани мої, сади,
Цей вітер, що колише древні клени,
Й поля із золотої череди...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Сонце, тіні, дуб і кіт,
Позіхає млосно світ.
Ранок вийшов на дорогу,
На цнотливу, босоногу.
На подвір'ї з ним зустрілась
І з його долоней вмилась.
Задивилась у блакить -
Камера втягнула мить.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
Він огортав її так ніжно, наче бриз
І тихим спокоєм з душі стирав печаль,
Він шепотів, що на землі є парадиз,
І розсипалися слова, немов кришталь.
Вона замріяно стояла на піску,
Гойдала спокій у думках, немов дитя,
Яке дрімало серед зір на рушнику,
Що простелився в мікрокосмосі буття.
І він поклав маленьку мушлю їй до рук
В цей теплий вечір, що торкався земних скронь,
Між босих ніг проліз до моря чорний жук,
І засвітив доріжку місячний вогонь.
Десь теплохід гудів і тлів сумний маяк,
Під крики чайок море залягало в штиль,
А він п'янив її, немов гіркий коньяк,
Під гуркотіння у душі нестримних хвиль.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
Вечір застиг вдалині неозорій,
Вітер колише тоненькі травинки,
Сонце стрибнуло із неба за обрій,
Витягло промінь останній з ялинки.
Вилилась нічка на землю з горнятка,
Місячне сяйво розсипалось в лузі,
Десь, край дороги, ще світиться хатка...
Спати вже час, надобраніч вам, друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Ти така міжгалактична
Із тюльпанами в руках,
Таємнича і містична,
Миєш ноги у річках.
Ти - незвідана планета
У безмежних небесах,
Так яскраво, мов комета,
Впала з неба на мій шлях.
Ти прийшла на мою сушу
Крізь століття і роки,
Відчуваю твою душу,
Що на відстані руки.
Вийшов на твою орбіту,
Та чи бачиш ти мене
В лабіринтах цього світу,
Де усе таке земне?
Ти пробач, що я турбую
І хвилюю спокій твій,
Що в думках своїх цілую
Кінчики пухнастих вій.
Може, ти це відчуваєш
Серед ночі, уві сні...
Може, в небо споглядаєш,
Що зоріє у вікні.
Я торкнусь його рукою,
Піду по слідах очей,
Притулюся із росою
До оголених плечей.
І проллюся, наче злива,
Морем стану у тобі,
І вже буде не важливо
Бачиш ти мене чи ні.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
Снова ночь гонит день,
Город спрятался в тень,
Кто-то верит и ждет,
Кто-то просто живет.
Дождь ударил в окно,
Гасит свет казино,
Кто-то мерзнет в шелках
У судьбы на руках.
Пр.
А у нас гарячо,
Между нами огонь,
Я щекой на плечо,
Птицей прямо в ладонь.
Шелестят города,
Песню пишет сверчок,
Где-то мчат поезда,
А у нас гарячо.
Чья-то боль и слеза
Эхом бьет в небеса,
А разлука в душе,
Словно жизни клише.
Дождь жестоко стучит,
Город в холоде спит
Пряча в плащ фонари,
Чтоб горели внутри.
Снова день гонит ночь
И летят тучи прочь,
Одиночество спит,
Утро солнцем слепит.
По асфальту ручьи,
Словно души ничьи.
Вышел в мир новый день
Пряча ночь в свою тень.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844539
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2019
вплелася думками
у ніч, що сповзає,
накрита вітрами,
в яких замерзає.
стоять незнайомці
у довгих сутанах,
зустрівся із сонцем
світанок в туманах.
а я, мов комаха,
що лізе між днями,
мій час, наче птаха,
летить з журавлями.
димить ще свічадо
і ніч дотліває
з піснями цикади,
яка засинає.
і ранок задихав,
думки вириває
із ночі, що тихо
землею сповзає.
а сонце в сутані
тонкій і розшитій
лежить на герані,
на квітці розкритій.
у небо дивлюся
ясне, синьооке,
блакиттю нап'юся
із амфор глибоких
під трелі пташині,
вібрації нові
залізу цій днині
на руки кленові.
погляну за обрій,
як нічка сповзає...
усе буде добре,
я вірю, я знаю.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019
я вас люблю,
чи це лише здається?
ми з вами не стрічались у житті...
а, може, ви
є згадкою у серці,
якому знов бракує почуттів?
а, може, ви
незрима світу пташка,
лоскочете крильми мою любов?
а, може, ви
в густій траві ромашка,
яку, на жаль, я так і не знайшов?
а, може, ні
і ми, таки, знайомі
і голос ваш прокинувся в мені,
немов вулкан
він зрушив нерухомі
зі спогадів споруди кам'яні...
і я згадав,
як стрілися у барі,
ви з квітами на сцені, я - в тіні
дивився в очі
глибокі, темно-карі,
а потім образ зник удалині.
відчув на серці
смак джину гіркуватий,
який у барі пив на самоті,
лишився голос
тепленький і кудлатий,
що вплів нитки у серденько густі.
його я чую,
мене він зігріває
і вовною лоскоче почуття,
в душі щоночі
ваш образ вишиває
коханням із минулого життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
Зупинися на хвилину,
Обернися хоч на мить,
Подивися на долину,
На пригоду, що манить.
Не ходи по колу тінню,
Досить вже, послухай дощ,
Цей холодний, цей осінній,
Що цілує тіло площ.
Чуєш, як шепоче листя,
Що під ноги вже лягло?
А позаду даль імлиста
З словом "вихід" на табло.
Вже набридли сірі будні,
Розірву їх на шматки,
Із минулого в майбутнє
Я купила два квитки.
Десь дерева зашуміли,
Гойдалки в дощах стоять,
Руку дай і полетіли,
Хай внизу жалі хриплять.
В щасті будем відмокати,
В ніжних песлюстках троянд,
Будем щось нове стрічати
В сяйві місяця й гірлянд.
Я купила нам пригоду,
Ось квиток, поруш закон...
Він - це кладка у свободу,
В кардинальних змін сезон.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
як сумно в темряві німій,
о, Боже, де ж він, промінь мій?
свіча горить, а я молюся,
у небо з вірою дивлюся.
побудь зі мною поруч, Отче,
у темряві моєї ночі.
зніми з очей моїх вуаль,
розвій журбу мою, печаль.
змочи вуста сухі водою,
закрий від темряви рукою.
мій Боже, будь зі мною всюди,
наповни щастям мої груди.
веди крізь вітер в майбуття
і розфарбуй моє життя.
в мені ліхтарик засвіти,
щоб вивів світлом з самоти.
і розтопи в душі сніжинки,
зітри із вій моїх крижинки.
щоб знов під сонцем йшла землею
з гарчим серцем і душею.
щоб страх і біль свій подолала,
щоб знову вірила й кохала.
лиш Ти зі мною розмовляєш,
промінням у пітьмі гойдаєш,
як матінка колись гойдала
в ту мить, як доля ніж встромляла...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
сум в душі...але чому?
тиша у мені, я в'яну,
голе тіло одягну
у пожмакану піжаму.
ліжко, подушка і ніч,
знов обличчя в інтернеті
із яким я віч-на-віч
обертаюсь на планеті.
засинаю...бачу сон:
ти ідеш по автостраді,
я, мов тьмяно-сірий фон
у твоєму маскараді.
пам'ять дивиться у скло,
дощ у небі замерзає,
в сні минуле загуло,
знов тебе не вистарчає.
догорів вогонь в печі,
новий ранок у дрімоті,
дихає вогонь свічі
у моїй терпкій істоті.
може бути, що любов
в нас з тобою повернеться,
знов проникне в теплу кров
і по тілу розіллється.
закричу у світ: люблю!
від кохання стану п'яна
і в старій печі спалю
цю пожмакану піжаму.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
А я занурююсь в світи,
В саму себе, таку мінливу,
В тобі є я, в мені є ти,
Ми є, знайшлися і це диво!
Любов нанесла нам візит,
Серця з'єднала у єдине
І посадила на транзит,
Що в щастя їде без упину.
І я пірнула в глибину
В якій ніколи не бувала,
Завмерла...тишею мовчу,
Якою досі не мовчала.
Душа, мов сонце золоте,
Яке запалене тобою,
Проміння тепле і густе
Хвилює кров твою зимою.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Скотилась зірка на покіс
І засвітила темний шлях,
Співає пісню сонний ліс,
Сріблиться місяць в небесах.
Земля від холоду тремтить
Біжу по полю без взуття,
Тримаюсь за щасливу мить,
Тікаю далі від сміття.
Нагодувала всіх птахів
І світлом знищила пітьму,
Зв'язала шалик зі шляхів
І навмання іду без сну.
Подерла одяг на шматки,
Пірнула в синій океан,
У шкурі вовка до ріки
Побігла крізь густий туман.
Сміється вітер з висоти,
Гримасу вигнула гроза,
А ми з дощем дві самоти,
У нас на двох одна сльоза.
Земля тремтить і світ кочує
Бреде по суші між стихій,
А скільки в ній людей ночує
Ідей, бажань і світлих мрій.
А скільки там надій тече
І знову смуток у мені...
Горить свідомість і пече
Омита лавою землі.
Сиджу в траві, на місяць вию,
Немов поранений койот,
В ріці кудлаті лапи мию,
Танцюю із дощем фокстрот.
А ти чекай, налий вина
І прибери з душі сміття,
Сюди відправлена була,
Щоб увійти в твоє життя.
Колись я впала на покіс
Побачила до тебе шлях,
Співав натхненно сонний ліс,
Сріблився місяць в небесах.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
Мені шкода, що не кохаєш,
Тебе кохати теж не стану,
У вир страждань мене штовхаєш,
Але я сильна, знову встану.
Сліди від доторків, мов тіні,
В очах темніє ніч глибока,
Душа співає в павутині,
Танцює доленька жорстока.
Любов гниє в осіннім листі,
Давно покинута, самотня,
Я знов бреду одна у місті,
Одним одна посеред жовтня.
В думках тебе ще обіймаю,
Вони твій образ знов зліпили,
Крізь біль пригадую й літаю
Від щастя, що на двох ділили.
Чи зможу знову покохати
І здерти з серця павутину?
Чи зможу знов намалювати
Щасливих днів своїх картину?
В ефірі - тиша...не готова
В собі кохання воскрешати,
На серці паморозь ранкова,
Яку не хочеться стирати.
Мені шкода, що не кохаєш,
Тебе кохати теж не стану,
У вир страждань мене штовхаєш,
Але я сильна, знову встану.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
А, хочеш, тебе нагодую
Малиною прямо з долонь?
А потім вуста поцілую
Торкаючись пальцями скронь?
І літо вросте в нас корінням
Малинових, свіжих кущів,
І сповнені теплим промінням
Стрибнем в прохолоду дощів.
Хай вересень там, чи листопад,
Чи сніг пролетить за вікном,
А ми коштуватимем спогад
З малиново-літнім вином...
І знов, як тоді нагодую
Малиною прямо з долонь,
І знову вуста поцілую
Торкаючись пальцями скронь...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
І знову холодно, летять кашлаті хмари,
Проникнув дощ в тонкі матерії земні,
А ти, мов цятка в золотих пісках Сахари,
В своїй пустелі з власним сонцем у собі.
Палають очі, наче древні смолоскипи
І осявають світлом всі кутки душі,
Що духмяніє ароматом квітів липи,
В якій так сонячно, хоч поруч йдуть дощі.
А ти ідеш в пустелі майже вся роздіта
І грієш ноги у гарячому піску...
Знімає звуком ніжним Генделя сюїта
З душі твоєї сліз і розпачу луску.
А вітер дре, немов газету сірі хмари
І розмітає їх в безмежній вишині,
А ти, мов цятка в золотих пісках Сахари,
В своїй пустелі з власним сонцем у собі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Туман зігнувся, наче дід,
Навис над темними дахами,
Стоїть в росі червоний глід,
Блищить бруківка під ногами.
В тумані спить величний міст
І світ завмер в чеканні ранку,
Бреде з книжками букініст
У хвилях сизого серпанку.
Я споглядаю цю красу,
І букіністу вслід всміхаюсь,
Мольберт із фарбами несу,
На міст натхненно підіймаюсь.
Лунають в тиші голоси
І б'ється сміх між стін високих,
Зійшлись далекі полюси
На вулицях пустих, широких...
Мій пензлик ліг на полотно
Разом із фарбами густими,
Відкрила в інший світ вікно
Крізь простір рухами простими.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
А ти для мене - вічна таємниця,
А ти - мій недописаний роман,
Така солодка, наче полуниця,
З душею, мов бездонний океан.
А я, неначе потяг до Китаю,
В який ти помилково увійшла,
Такий терпкий, немов заварка чаю,
Яку в своєму чайнику знайшла.
А я для тебе - крихти під ногами,
А я для тебе - зношений піджак,
Мене лишила в спогадах з гріхами,
На паперті сиджу, немов жебрак.
Тягнусь до тебе в самоті рукою,
Благаю про монетку з почуттів,
Цілую крізь минуле губи твої,
Крізь простір, що на відстані років.
В минулому лишила просто неба
І потяг мій покинула давно...
А я крізь час дивлюся лиш на тебе
І граю із гріхами в доміно.
А ти для мене - тиха ніч на Кріті,
А ти - мій білосніжний пелюсток,
Таких, як ти, немає більше в світі,
Одна така серед земних квіток.
А ти, немов солока полуниця,
Душа твоя - бездонний океан,
А ти для мене - вічна таємниця,
А ти - мій недописаний роман...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
У цей липневий, неповторний ясний день
Я від душі Вас з Днем Народження вітаю!
В далеку путь з своїх відкритих, теплих жмень
До Вас слова вітань в конвертах відправляю...
А тут напишу з цих конвертів кілька слів,
І побажаю Вам щедрот й добра від долі,
Щоб у душі завжди вогонь надій горів,
Щоб для дощів життєвих брали парасолю.
Щоб сяло сонце в серці, мов ясний тотем,
Який освітить до майбутнього дороги,
Щоб Ви ішли життям, неначе з ліхтарем,
Що срібим світлом розганяє біль й тривоги.
Ще побажаю Вам, щоб довгим був Ваш вік,
Таким же довгим, як і відстань до Венери,
І щоби час кудись летів повз Вас у бік,
І щоби щастям були сповнені фужери.
Щоб ті, хто люблять, завжди поруч з Вами йшли,
Щоб кожен день приносив щось нове у душу,
Щоб всю планету навкруги Ви обійшли,
Щоб з берегів в моря, з морів - на теплу сушу.
На цих словах, мабуть, завершувати час,
В кінці "теради" замість крапки - обіймаю...
А решта слів лежать в конвертах, що до Вас
З відкритих жмень в блакитний простір відправляю.
І хай летять крізь кілометри у Ваш дім,
Крильми маленькими лоскочуть простір світу,
І хай несуть рядки крізь вітер, дощ і грім
У Ваше серденько...у Ваше тепле літо...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019
-"Вкажи мені шлях до оази,
Впусти мене в душу, молю..."-
Почулися звідкісь дві фрази,
Не ясно: чи марю, чи сплю...
Я двері давно зачинила
На кілька залізних колод,
Колись, помилково відкрила
І це був хмурний епізод...
У мене забрали кохання
Й довіру цнотливу мою,
В обіймах німого страждання
Стискала надію свою.
Згадала...сльоза покотилась,
Лишаючи сіль на щоці,
За браму душі подивилась,
Ховаючи в светр рубці...
А, може, це хтось помилився
І в двері постукав не ті?
А, може, хтось болю напився,
І бродить між душ в самоті?
Дивлюсь на мозаїку храму,
На мокрі, блискучі дахи,
Хтось стукає тихо у браму,
Напевно це просто птахи...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Від вашої душі так пахне ніжно,
Що враз, коли вдихнув, то захмелів,
Вона така тендітна, білосніжна,
Що дух заперло і забракло слів.
Від вашої душі любов'ю віє,
В ній так багато сонця і краси,
Вона теплом мої клітини гріє,
Бринить в мені мембраною весни.
Я стільки бачив і пізнав багато,
П'янів від ароматів різних душ,
Та вашу хочу все життя вдихати,
Плекати, наче сад із білих руж.
Важкий туман звисає над землею,
Вологістю торкається взуття,
А я бреду в тумані за душею,
З якою вже зрослися почуття.
Нічого не скажу вам, обіцяю,
Ніяких запитань, стандартних фраз,
Можливо, лиш побачите: "кохаю"
В очах, що мовчки дивляться на вас.
Можливо, я торкнусь до вуст вустами,
І дві душі з'єднаються в одну,
Сплетуться в дикій пристрасті тілами,
Засвітять сяйвом темну далину.
Це буде феєрично, дивовижно,
Можливо буде, я б цього хотів.
Вдихаю душу, що так пахне ніжно,
Спирає дух...немає більше слів...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
І що б ми не робили - час тікає,
І як би не хотіли - час летить,
Ми бачимо, як день за днем минає,
І як пливе в минуле кожна мить.
Де час іде - там вічного немає,
Як тимчасового у вічності нема,
І знов приходить осінь...холодає...
Посипле сніг...розтане...знов весна.
Коли я бачу старості лахміття -
То хочеться на мить спинити час,
Та навіть не на мить, а на століття,
Поповнити щасливих днів запас.
Так хочеться, щоб скроні не сивіли,
Рум'янець прикрашав обличчя знов,
Щоб очі тьмяні полум'ям горіли,
Щоб почуттями закипала кров.
Коли я бачу, як вмирають люди,
Лишають світ живих без вороття -
То хочеться, щоб сталось в світі чудо,
Яке б змогло вернути до життя.
Я так не хочу смерті на планеті,
Я так не хочу старості й розлук...
Я хочу бути років сто на злеті,
І вічну теплоту коханих рук.
Та знову чую, як іде годинник,
І хочеться, щоб час з землі пішов,
Відправити б його в старий будинок
В галактиці, з якої б не прийшов.
Та що б ми не робили - час минає,
Та що б ми не робили - час летить,
І як би не тримали - день тікає,
Затягуючи у минуле кожну мить.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
я тебе в собі знайшов,
мов метелика в траві,
обережно підійшов,
ліг у квіти лугові.
слухав шелест твоїх крил,
що тремтіли у мені...
вріс у землю небосхил
у туманній далині.
ти крильми торкнулась дна,
не того, що у морях,
це інакша глибина,
та, що спить в моїх світах.
спить у лоні давніх сліз,
у матеріях душі,
темна, свіжа, наче ліс,
і холодна, мов дощі.
ти розбурхала пісок,
підійняла мул із дна,
впав із дерева листок,
що зростила глибина.
він прозорий, мов роса,
і вологий, мов дощі,
чистий, наче бірюза,
впав із дерева душі.
над каньйонами літав
по яких бродив і я,
над безоднею кружляв,
і над димом вівтаря.
підійнявся до зірок,
де зникають ночі й дні,
зник в тунелі із думок,
в павутині на стіні.
ти знайшла листок в собі
на квітучому кущі,
він став мною у тобі,
він став часткою душі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2019
гроза забрала біль і страх,
тепер лиш сонце у очах.
я йду щаслива по землі,
зникають в темряві жалі.
вино залишу на вустах,
щоб легше подолати шлях.
і вийду в поле на світанку,
скажу "привіт" вітрам і ранку.
не стану я чекати ночі,
душа надіями тріпоче.
лишу у полі свій вігвам.
я бачу схід. я буду там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
В моїй душі тьмяніють зорі,
Ховають світло в полотно,
І знов сама з собою в ролі
Знімаю пафосне кіно.
Фліртує осінь з моїм серцем,
Позаду підганяє час,
Дощі печуть, неначе перцем,
Птахи співають не про нас.
Не видно нас на парапеті,
Не доля нам знайтися знов
На цій протоптаній планеті,
В якій тече космічна кров.
Я бачу в кадрі слід пожежі,
І те, як душу роздягнув,
Побігла далі без одежі
Туди, де простір хтось зігнув.
А там стрибнула в ополонку
І повернулась в літні дні...
А ти в снігах, в руці - суконка,
Яка висіла на мені.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
дощами ллються мої сльози,
зі мною плачуть небеса,
за осінню прийдуть морози,
замерзне на щоці роса...
а серце сумніви стискають,
хотілось жару від вогню,
прості свічки в кутку палають,
тебе у цьому не виню...
дивлюсь в безодню, пещу зорі,
самотність грію на руках,
тону в сльозах, неначе в морі,
і воскресаю у свічках.
і знов лечу у стратосферу,
бракує жару, серце - лід,
сірник піднесла до паперу,
горить в щоденнику твій слід.
торнадо попіл підіймає,
сухі частинки в ніч летять,
цей вечір в темряві зникає,
і лиш прості свічки горять.
а місяць небокрай лоскоче,
карбує силуети крон,
довірюся обіймам ночі,
неначе це усе був сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
сріблилася росиночка,
ясніла, мов зориночка,
у натовпі з'явилася
з нектаром на вустах,
ішла поміж будинками,
бульварами, сходинками,
і на людей дивилася
з любов'ю у очах.
в серцях шукала щирості,
тепла в холодній сирості,
відкрито посміхалася
всім людям на землі,
та люди розбігалися,
не бачили, штовхалися,
і лиш мушва у натовпі
помітила її.
присіла під ялиною
з мушвою і торбиною,
що була повна радості,
любові і тепла,
роздати всім хотілося,
щоб душі заіскрилися,
в серцях з'явилась райдуга,
розвіялась пітьма.
на сонці грілись вулички,
з кіоску пахли булочки,
вона в задумі глянула
на равлика в траві,
подумала: "і все ж таки,
мабуть, на світі є такі,
які побачать в натовпі
це світло, що в мені..."
а поруч з парасолею
на лавці під тополею
лежав ліниво й мружився
кудлатий кіт рудий,
дивились в світ спустошено
застиглі очі зношені,
сидів в сорочці побганій
в тіні дідусь худий.
він глянув під ялиночку
побачив там росиночку,
яка мигтіла вогником
самотньої зорі,
відчула душу порвану
і пам'ять всю зруйновану,
задумливо підвелася
з нагрітої землі.
до дідуся всміхнулася,
руки його торкнулася,
лишила торбу з радістю
й пішла у мандри знов.
враз пам'ять повернулася,
повіки ворохнулися,
згадав лице коханої,
свою палку любов.
той день, коли зустрілися,
як діти народилися,
як у ставку купалися,
і мріяли вночі...
і тут сльоза пролилася
і очі засвітилися,
почовгав в дім усміхнений
з руденьким на плечі.
а сонце з днем прощалося,
промінням ще трималося
за ноги її втомлені,
за квіти у руках...
а люди метушилися,
штовхалися, сварилися,
з обличчями серйозними,
з байдужістю в очах.
дідусь сидів над знимкою
і тер сльозу хустинкою,
щасливий цілу ніченьку
він розмовляв з котом.
вона йшла між будинками,
старенькими сходинками,
сьогодні душу зболену
наповнила теплом...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841722
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 12.07.2019
Я люблю тебе, небо, ти чуєш?
Ти синієш у моїх очах...
Безкінечність в зіницях малюєш,
Сірі хмари у вічних вітрах.
Я торкаюсь до тебе душею,
Наче колос пухнастий до ніг,
Я думками біжу за межею
В павутині блакитних доріг.
У сапфірових синіх долинах
Розкладаю старенький намет,
І тече бірюза по судинах,
І пронизує дощ із комет.
Простягається синь волошкова,
І барвінок квітує в косі,
Відбивається просинь ранкова
Синім оком в дзеркальній росі.
П'ю індигову каву з вершками,
І гойдаюсь у танці планет,
До грудей притискаю руками
Із топазів блакитних браслет.
У лазурних обіймах дрімаю,
У плеядах яскравих зірок...
І здається, я знову літаю
Вільним птахом із своїх думок.
Ці думки, наче білі лелеки,
Що кружляють у дужих вітрах,
Я люблю тебе, небо далеке,
Синій клаптик у моїх очах...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2019
Вона іде узбіччям автостради,
І крук сидить на голому плечі,
Цвіркочуть у траві сумні цикади,
І небо сяє вогником свічі.
Ще вчора була сповнена кохання,
Ще вчора хтось любив її таку...
А нині - лиш самотність і мовчання,
Слова давно гниють у смітнику.
Ще вчора коштувала полуницю
І ніжилась у ліжку із вином,
А нині упіймала чорну птицю
У небі, що стікає бурштином.
Блукає між минулим і майбутнім,
У сутінках теперішнього дня,
В емоціях болючих, незабутніх,
Де полум'ям горить чиясь брехня.
Блищить в останніх променях сльозина,
Свистять із вітром в порохах авто,
В душі якась суцільна порожнина,
Думки, немов діряве решето.
А крук схилив голівку до обличчя,
Завмерши, споглядав рудий захід,
Неначе вірний друг із потойбіччя,
Який знайшов до цього світу вхід.
Мандрують в самоті під небесами
У пір'ї, що накрила сивина,
Два серця, що застрягли між часами,
Дві тіні...два пошкоджених крила...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2019
у кольорі життя купає літо,
зеленими листками шарудить,
душа, неначе яблуко налите,
яке в саду у променях висить.
і так навколо тепло і духмяно,
радіють очі, дивлячись на світ,
обличчя гладить сонечко рум'яне,
лоскоче рій метеликів живіт.
і хочеться побігти і злетіти,
неначе тонкокрилий дельтаплан,
віддерти кусень від палкого літа,
на землю опуститись, мов туман.
ходити з літом восени і взимку,
хай пахнуть свіжі трави у душі,
плекати сонях в полі і росинку,
коли навколо хуга чи дощі...
в серпанок загорнулися алеї,
з "польоту" повернулася у двір,
проте, вже не одна, в руці трофеї -
це жменька рим, що впали на папір.
на гойдалках сміються щиро діти,
зайшла у хату, скинула взуття,
душа, неначе яблуко помите
в Божественному кольорі життя.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Ти помстою своєю раниш душу,
Ти хочеш, щоб сильніше запекло,
Я добровільно не забуду, але мушу,
Поставлю поміж нас суцільне скло.
Нажаль, це все пусті мої балачки,
І ми з тобою, наче у вогні...
Цукерки із вином і смак жувачки,
Вже тридцять років тінь твоя в мені.
Я не твоя і це тебе заводить,
Ти бісишся і ріжеш нас обох,
Мене твій погляд в натовпі знаходить,
Та шлях до тебе вкрив чортополох.
Я хочу, щоб ти знав: мені не просто,
Хоча в моїй душі лиш твоя тінь,
Вона в мені, неначе голка гостра,
Стирчить з моїх грудей у височінь.
У нашому житті вирує осінь,
Зустрілись ми з тобою навесні,
А може вже достатньо? Може досить?!
Давай разом, та тільки уві сні...
І хай про нас поети не напишуть,
І хай ми не звучатимем в піснях,
І хай нас теплі ночі не колишуть,
Зате ми будем ніжністю в очах.
І в час, коли зима присипле скроні
Ми будемо горіти на вустах
Цілунком, що так довго у полоні
Тримав нас у розділених світах.
Тоді, можливо, сядемо на ґанку
Зустрінем зиму і розділимо на двох,
Тобі налию кави філіжанку,
Засипле снігом цей чортополох.
Я покажу тобі свою раниму душу
Тебе торкнуся - ти відчуєш, як пекло,
А поки що "забудь" сказати мушу,
Між нами вже стоїть суцільне скло...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019
задивилась під дощем на ліхтарі,
що горять, немов чиїсь самотні душі,
їх мільйони на твердій земній корі,
у задумі золотять брудні калюжі.
пахне свіжістю і квітами земля,
теплу шкіру огорнув вологий одяг,
місто солодко сопе, мов немовля,
і по вулицях летить холодний протяг.
розсікає простір в світлі ліхтаря
сильна злива срібно-сірими нитками,
і здається, що з небес течуть моря,
і стають невдовзі чистими струмками.
я дізналась, чом зігнулись ліхтарі,
мов поглянула в самотні їхні душі,
це вони шукають світло від зорі
у маленькій, дощовій, брудній калюжі...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019
На Петра і Павла народився
Мій промінчик, кровинка моя,
8 років назад ти з'явився
На великій планеті Земля!
І сьогодні тебе я вітаю
Моє сонечко, Ангеле мій,
Я від серця тобі побажаю:
Будь сміливим, надійся і мрій!
Хай твій Ангел тебе закриває
Від біди і від горя крилом,
Хай душа твоя завжди палає
Теплотою, любов'ю, добром.
Хай всміхається сонце щоранку,
Розкриває обійми блакить,
Свіжий вітер колише фіранку,
Соловей на гіллі гомонить.
Хай метелики зранку кружляють
В чистих росах купає життя,
Хай зірки у вікно заглядають
Осявають твоє майбуття.
Хай лоскоче пухнаста травиця,
Хай завжди буде поруч рідня,
Хай стежину вкриває пшениця,
Я за тебе молюся щодня!
Мій Павлусику рідний, синочок,
Вір у себе! Без сумніву вір!
Бо без віри сміливий струмочок
В синє море не спуститься з гір.
Хай душа твоя буде багата,
Руту-м'яту під ніжки встелю,
Будь здоровим і мужнім як тато,
І люби Батьківщину свою!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Мій лебідь білий, ти з'явився в цьому світі
У цей липневий і яскравий літній день,
Мої думки великим щастям оповиті
І почуття летять, немов птахи зі жмень.
Ти мій коханий, найдорожчій, даний Богом,
Прийми від мене привітань моїх слова:
Хай буде радісна й легка твоя дорога,
І хай хмеліє від любові голова.
Завжди з надією крокуй - я в тебе вірю,
Здоровим будь і сильним, любий мій,
І хай сніги чи солов'ї летять у вирій -
Ти завжди йди вперед до своїх мрій.
Хай буде віра і добро в твоєму серці,
Хай ясне сонце осяває довгий шлях,
Всміхайся небу, свіжим росам і веселці,
Живи щасливо, з добрим словом на вустах.
Тобі скажу я: ти найкращий, я це знаю,
Ти мудрий батько, самий добрий чоловік,
Нехай Господь тебе завжди оберігає,
І буде довгим твій земний, життєвий вік.
Ти знай, коханий, ми з тобою два крилечка
Одного птаха, що летить в безкрайній світ,
Тобі я вдячна за синочка, за гніздечко,
І що у нас тепер один на двох політ!
Мої думки великим щастям оповиті,
А почуття летять, немов птахи зі жмень,
І все тому, що ти з'явився в цьому світі,
У цей липневий і яскравий літній день!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019