Ярослав Дорожний

Сторінки (4/383):  « 1 2 3 4 »

У хвилях Еросу

У  новій  збірці  Ярослава  Дорожного,  що  є  продовженням  традиційної  поетичної  творчості,  представлено  вірші  на  еротичну  тематику,  де  автор  відкриває  читачу  власний  еро-світогляд.  У  цих  пікантних  поетичних  міні-присвятах,  написаних  у  легкій,  подекуди  іронічно-грайливій  манері,  знаходимо  як  класичну  образність,  так  і  цікаві  авторські  метафоричні  знахідки.  Найтонші  відтінки  власних  емоційно-чуттєвих  спостережень  і  відкриттів,  найделікатніші  частини  жіночого  тіла  -  все  стає  предметом  оспівування  автора.  Бо  тема  невичерпна  й  вічна,  як  саме  життя  –  Жінка,  її  природність  і  краса,  захоплення  таїною  її  тіла,  прагнення  осягнути  його  у  всій  чуттєвості  й  глибині,  проникнути  у  цей  непізнаний  світ.  Вірші  переплетені  авторськими  світлинами  з  відтінком  гумору,  фрагментами  еротики  на  грошових  знаках  країн  світу  з  авторської  колекції.
Муза  поезій  Оля  Міськова,  м.  Київ.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015


Мандри хмариною

Рясні  хмари  щедро  вкрили  небо,
І  чекають,  певно,  лиш  на  тебе,
Як  підеш  по  них  уверх  ногами,
І  спочинеш  трішки  між  кущами.

Там  небесна  виросла  малина,
Полуничка,  ківі,  мандарина.
Поласуєш  смачно  без  упину  –  
Скрапнуть  соки  з  шийки  у  долину.  

Приготує  хмарка  чвертку  чаю
З  ароматом  квітки  молочаю,
На  десерт  –  у  келих  «Сьоме  небо»,
І  в  дарунок  ще  коштовний  гребінь.

Звісно,  пляцка  (з  вишнями)  пухкого
Дасть  в  торбину  на  земну  дорогу,
Щоб  комусь  ти  правду  розказала,
Як  по  хмарах  гарно  мандрувала.

Вирушай  в  польоти  явні-сонні,
А  вернешся  у  промінні  Сонця.  

04.05.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014


"Рабство иллюзий", переклад

«Ария»,  «Рабство  иллюзий»

В  краю  древних  предков  я  рос  чужаком
          И  не  чтил  ни  святых  ни  чертей
            Я  шел  против  ветра,  я  шел  напролом
            В  мир  нездешних  и  вольных  людей
            Но  я  не  был  никогда  рабом  иллюзий

            Здесь  молятся  Богу  и  Сатане
            Без  хозяина  трудно  прожить
          И  каждый  построил  себе  по  тюрьме
            Веря  в  праведность  царственной  лжи
              Но  я  не  был  никогда  рабом  иллюзий

            Здесь,  на  вершине
        Рядом  со  мной
          В  небе  кружат  три  белых  орла
            Гордость  им  имя
        Дух  и  Покой
          А  за  ними  ни  Зла  ни  Добра

            Стой  на  вершине
            Рядом  со  мной
            Там  где  кружат  три  белых  орла
              Гордость  -  им  имя
              Дух  и  Покой
              А  за  ними  лишь  высь
              Лишь  холодная  высь
            Ни  Добра  ни  Зла

      Меня  проклинали,  смеялись  в  лицо
          А  старухи  плевали  мне  в  след
          Друзья  награждали  терновым  венцом
            И  пророчили  множество  бед
            Но  я  не  был  никогда  рабом  иллюзий

        Но  даже  в  час  смерти  не  стану  другим
            И  никто  не  поставит  мне  крест
            Я  буду  свободным,  но  трижды  чужим
          Для  пустых  и  холодных  небес
            Я  не  стану  никогда  рабом  иллюзий

переклад
На  землі  давніх  предків  чужинцем  я  ріс,
ні  святому,  ні  чорту  я  поклони  не  бив,
проти  вітру  ішов  навпростець  і  навскіс,  
і  свободу  людей  із  далекого  світу  любив.
Та  не  був  я  ніколи  у  рабстві  ілюзій!

Звучать  тут  молитви  до  Бога  і  Сатані,
без  володаря  важко  життєвість  пробігти,
є  у  кожного  власність  -    в’язниця  в  стіні,
і  мурована  віра  в  облуду  політик.
Та  не  був  я  ніколи  ілюзій  рабом!

Тут  на  вершині.  поруч,  навкруг  –
небо:  в  польоті  три  білих  орли.
Гордість  ім’я  їх,  спокій  і  дух,
а  за  ними  ні  зла,  ні  доброти.  
Стій  на  вершині,  поруч,  де  я,
там,  де  політ  і  білі  орли.
спокій  і  дух  та  гордість  –  їх  імена,  
А  за  ними  лиш  холод,височінь  лиш  одна,  
ні  добра,  і  ні  зла…

Мене  проклинали  і  сміялись  в  лице,  
а  побожні  плювали  у  слід,
нагороджував  друг  ще  терновим  вінцем,
і  пророчили  безліч  жахливості  бід.
та  не  був  я  ніколи  ілюзій  рабом!  
 
Та  не  стану  я  іншим  на  смертній  межі,
і  ніхто  не  поставить  хреста,
Збережу  я  свободу,  хоч  буду  чужим,
бо  у  вас  там  холодні  й  пусті  небеса.
Я  ніколи  не  стану  ілюзій  рабом!  

20.04.  2014.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014


Не в ті двері

***
Паралельні  реальності,  виміри  інші,
Хоч  тілесна  присутність  отут,
А  думки  все  шукають  належну  їм  нішу,
Відпочинуть  і  вкотре  у  путь.  
Геометрія  інша  реалій  і  прагнень,
Не  з’єднати  краї  у  квадрат,
Ось  і  обрис  фігури  у  хмарі  туманній,
Та  розсіявся  він  у  стократ.  

Ось  розділення  світу,  думок  і  реалій
На  дві  пари  чи  більше  частин.
І  летять  врізнобіч  разом  з  вітром  у  ралі,
Аж  зустрінуть  повітряний  млин.  
Лиш  не  вийде  тут  хліба,  і  булки,  і  здоби
Із  муки  і  полови  ідей  –  
Слабкі  жорна,  позбавлені  вроди,  
Не  в  ті  двері  мірошник  іде…  

03.04.  поїзд:  Тернопіль  –  Львів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014


До Сонця

Мене  знову  зустріли  дощі,
цього  тижня.  уже  на  Поділлі,
торгували  турецькі  купці
еялетом*  на  завтра  у  пільги.
Лише  Якобз  сьогодні  придбав,
і  третину  бадьорості  в  бонус
у  дорожний  мрійливості  бал
на  горі  кременецької  Бони.
Звідтіля,  удолину  Дністра,
де  віночки  у  русло  приймає,
і  до  сонця  –  одвічного  Ра,
там  проміння-долоня  чекає.

*  еялет  –  у  час  турецького  панування  1672  –  1699  рр.,  Кам’янець  Подільський  був  центром  турецької  провінції  (еялету)  на  Україні.

30.05.  08.06.  автобус  Кам’янець-Подільський  –  Борщів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014


МАЙДАННА ПОЕЗІЯ

У  п'ятницю,  7  лютого  в  читальному  залі  Чортківської  районної  бібліотеки  відбулася  літературна  зустріч  "Майданна  поезія".  Мабуть,  вперше  такий  захід  відбувся  не  у  вихідний  день,  і  був  позбавлений  загадкової  романтики  ліричного  світу  поезій,  з  огляду  на  тему.  На  приємну  несподіванку  організаторів,  читальний  зал,  попри  хвороби,  робочі  справи  тощо,  зібрав  два  з  половиною  десятки  авторів  та  зацікавлених  в  означеній  темі.  З  вітальним  словом  звернулася  директор  Центральної  районної  бібліотеки  Оксана  Колівошко.  Розпочали  дійство  хвилиною  мовчання  по  загиблим  повстанцям  революції  в  Україні  2013  –  14  рр.  Організатор  і  ведучий  (автор  цих  рядків)  зачитав  вірш  Юрія  Маціборко  «Монолог  батька  беркутів  ця»  -  «Сьогодні,  сину,  мене  хоронили  /  разом  із  тим,  що  ти  його  убив…».  Бібліотекар  і  ведуча  Олександра  Наконечна  подала  і  сьогодні  актуальну  розповідь  про  Лесю  Українку,  народження  якої  відзначаємо  25  лютого.    Після  чого,  перейшли  до  творчості  присутніх  у  залі  жителів  міста.  Гостями  літературної  зустрічі  були  як  давні  учасники,  так  і  ті,  хто  вперше  завітав,  зацікавившись  темою.  Володимир  Чепига  вдавшись  у  спогади  початку  1990-х  років,  перейшов  до  поезій  сьогодення,  у  творі,  зокрема,  звернув  увагу  на  постамент  колишньому  Леніну  в  столиці,  де  зараз  його  достойна  заміна  …  -  золотий  унітаз.  «Нуртування  джерела»  (за  словами  п.  Володимира),  незважаючи  на  пенсійний  вік,  продовжив  Андрій  Базалінський,  чиї  вірші  були  опубліковані  у  міському  часописі,  інші  його  твори  здобули  номінацію  кращого  автора  поезій  у  альманасі  «Літературний  Тернопіль».  Вперше  була  присутня  Оксана  Млодзяновська,  викладач  Чортківської  дяківської  духовної  академії,  чиї  вірші  читали  читачі  районної  газети.  Поезія  п.  Оксани  звучала  особливо  проникливо,  зворушуючи  до  сліз.  Як  поет  і  редактор  («Золотої  пекторалі»)  виступив  Володимир  Погорецький,  представивши  декілька  тематичних  поезій.  Зал  спалахнув  емоційним  вибухом  правдивого  Слова,  коли  Наталія  Мацелюх,  вчитель-методист  і  громадський  діяч  віршем  озвучила  накопичені  болі  знущання  представниками  влади  над  масами  українців.  Попри  характеристику  ситуації  в  державі,  виступаюча  торкнулася  актуальної  теми  –  корупції  у  нашому  місті.  Найстарший  учасник  нашого  зібрання  Михайло  Кіт,  громадсько-політичний  діяч,  який  мав  відношення  до  військової  справи,  по-молодечому  зачитав  бравурні  патріотичні  вірші.  Ольга  Прохорова.  яка  мало  чим  поступається  роками  своєму  колезі,  і  є  обличчям  нашого  Майдану,  озвучила  тематичну  лірику.  Дві  поезії  (інтервалом  у  півтора  місяця),  написані  в  поїзді,  вертаючись  зі  столичного  Майдану,  зачитав  Ярослав  Дзісяк  (Дорожний).  Слід  наголосити,  що  теж  були  зачитані  вірші  частих  гостей  літературного  Чорткова,  поетес  із  Франківщини  Лесі  Геник  «Майдановий  зов»,  Наталії  Данилюк  «Ти  пахнеш  димом  вигорілих  шин»  та  молодого  автора  із  сусіднього  села  Романа  Короля.  Богдна  батринчук,  співголова  координаційної  ради  національно-демократичних  сил  наголосив  про  щонедільні  віче  на  площі  міста,  чисельність  яких  показує  небайдужість  громадян  до  боротьби  за  свободу  України.  Щоб  завершити  позитивом  літературне  зібрання,  ведучий  розповів  про  кумедний  випадок  у  кафе  на  Хрещатикк.  В  холодний  день  у  дверях  з'являється  Панда  -  аніматор  з  вулиці.  Всі  затихають,  одна  мама  тихенько  (але  всі  чують)  каже  своїй  донечці  3-4-ох  років:  «Доця,  дивись,  панда»...  Доця  з  ходу  викрикує:  «Панду  -  геть!»  -  присутні  вибухають  сміхом.  Чоловік  (Панда)  на  те  каже:  «Я  хороша  панда,  можна  мені  в  туалет?»  Мала:  «А  чим  докажеш?».  Панда  знімає  голову,  бере  її  під  пахву,  випростовується  і  починає  співати  «Ще  не  вмерла  України...»
Ярослав  Дзісяк  (Дорожний)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478269
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.02.2014


Освячені кров'ю


Кров  загиблих,  звірства  і  цинізм,
і  слова  із  трону,  мов  би  з  потойбіччя.
Хтось  чекає  на  покору.  Ні!  
Тільки  повноводна  повінь  помсти  річки.  

Правда  є  сильніша  від  гранат,
і  вона  зросте  в  людській  порохівниці.  
Втратили  людське  раби  й  гарант.  
Лиш  оскал  душі  і  обличчя  підлі,  ниці.  

Кров’ю  тут  освячені  сніги,
вже  вода  священика,  на  жаль,  безсила.
Птаха  ширить  темряву  могил,
Та  знайдем  сокиру,  обрубати  крила!  

Цінність  мають  полум’я  і  сталь,
візьмуть  плату  за  невинну  кров,  знущання.  
України  сповнений  Грааль.
Прапор  правди,  перемога  у  повстанні!  

21.55.  24.01.  поїзд:  Київ  –  Чернывцы

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014


Дідові мешти

- То  вже  сі  скінчила  та  охота!  –  критично  сказала  літня  жінка  до  свого  мисливця.  по  звичці  з  радянських  часів  русифікації,  вона  вживала  російське  слово.  
- Ше  нє.  –  корокто  відповів  її  чоловік,  дідусь,  який  ще  добре  чувся  в  силі  на  свої  три  чверті  віку.  
Сива  борода  і  окуляри  жодавали  йому  наукового  вигляду.  Колись  він  хотів  стати  на  стезю  науковця-історика,  але  догмати  радянської  влади  перешкодили  у  цьому.  З  приводу  останньої,  то  пан  павло  жартував,  що  він  сильніший  від  більшовиків,  бо  вони  протрималиця  не  повних  74  роки,  а  йому  вже  йде  75-й.  «Дасть  Бог,  ще  трохи  протягну,  але  щеби’м  дочекався  того  часу,  аби  комуняків,  як  не  на  гиляку,  то  хоч  би  законом  заборонили  ту  нечисть!»  -  наголошував  чоловік  у  колі  знайомих  і  не  знайомих  теж.  Хоч  пам’ятав  ще  тіч  ас,  коли  його  батьків  зі  старшою  сестрою  і  його  малого  вивезли  до  Сибіру  за  слово  і  за  «ліс».  
Дідо  Павло  сидів  у  своїй  майстерні  як  він  називав  невеличку  кімнату  поруч  кухні,  і  робив  набої-картеч  на  кабана.  Він  пообкладався  необхідними  причандалями,  що  звичні  для  кожного  мисливця  а  також  шнуром,  намащеним  воском  і  скетчем.  Звичайно,  ні  дружина,  ні  діти,  ні  внуки  цих  нюансів  полювання  на  велких  шкідливих  кабанів  не  знали.  Хоча  молодший  внук  бувало  піджартовував:  «Діду,  зробили  би  файну  кулю,  та  й  би  пальнули  по  тих  хижих  птахах.  А  то  бідних  качок  стріляєте».  Дідо  лиш  посміхався  на  це.  За  два  дні  Павло  безапеляційно  повідомив  дружині,  що  їде  до  столиці,  заспокоївши,  що  лиш  на  один  день  –  господарка  без  нього  не  пропаде.  Пані  Стефа,  як  до  неї  офіційно  звертались.  Або  цьоця  Штефа,  лиш  мовчки  зітхнула,  бо  знала.  Що  на  такі  заяви  «ніц  не  вдіє».  Дідо  наладував  внукову  сумку,  яка  раніше  була  інститутська,  а  з  моральним  і  фізичним  зносом,  внук  «перепив»  її  дідові:  взяв  чвертку  добре  розведеного  спирту,  хліба.  Сала,  цибулі,  декілька  пиріжків,  що  жінка  спекла  і  …  дві  пари  мештів.  З  тим  і  пішов  на  поїзд  –  любив  простягати  ноги  ще  за  життя,  за  три  дні  наперед  вдалося  взяти  квитка.    У  столиці,  не  гаючи  часу,  бо  все  ж  сумка  була  нелегка  –  тих  дві  пари  взуття  мали  добру  вагу,  пішов  до  великого  намету  комендатури.  Привітавшись,  вийняв  одну  пачку.
- То  вам,  моцні  мешти,  певно,  буде  тре.  –  із  серйозним  виглядом  зазначив  пан  Павло,  тримаючи  пачку  не  по  сезону  взуття.  
Молодий  чоловік,  теж  з  бородою,  але  чорною,  здивовано  подивився  на  дідуся.  Той  відкрив  ножем  заліплену  упаковку,  привідкрив  кришку.  Представник  комендатури  побачив,  яке  то  взуття,  звів  брови.
- Оу,  дякую!  –  лиш  спромігся  він.  
- Нема  за  що.  Як  добре  спрацюють,  привезу  ше.  
- А  як  Вам  сказати?  
- По  телевізії  скажут.  Всьо,  бувайте  здорові.  –  і  двоє  чоловіків  міцно  потиснули  руки.
Із  полегшенням  від  важкої  ноші,  значною  мірою  і  духовним,  Павло  пішов  оглядати  видозмінений  центр  столиці.  І  того  ж  вечора,  автобусом  зі  свого  району  поїхав  додому.  По  дорозі  свого  сусіда  по  сидінню,  молодого  вчителя  історії,  вгостив  салом  і  до  сала,  і  той  його  смакотою  домашньою  і  купованою  вгощав.  
За  пару  днів  по  телевізорі  таки  сказали,  що  дідові  мешти  добре  спрацювали.  А  Павло  знову  взявся  до  роботи.  
30  січня  2014  р.  

P.S.  Будь-який  збіг  з  реальними  подіями  випадковий.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476384
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.02.2014


Вулкан

Вулкан  клекоче  у  безсиллі  люті.
Хто  зна,  допоки  мур  міцний  щитів?
Куди  ж  піде  країна  в  перепутті?
коли  ж  потруїть  хижаків-щурів?

Молися  ти  і  ненавидь  душею,
бо  світ  насичений  добром  і  злом.
Лише  любов’ю  не  повернеш  рею,
штурвал  не  зробить  в  курсі  перелом.

Якщо  не  можеш  на  майдані  стати,
кийків  принести,  пороху  й  вогню,
то  ненавидь  ти  щиро  супостата,
зруйнуй  думок  хижацьку  їх  броню.

поїзд  Київ  -  Тернопіль.  10.12.  2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2013


Вже не п'ю!

сусідня  історія  про  те,  як  відовчити  халявщика  пити  за  чужий  рахунок.  

Випадково  мій  сусід  Роман  поставив  100  грам  дальшому  сусіду  Павлу,  Моя  мама  його  характеризує,  як  "шмундзьо".  Павлові  сподобалось.  прийшов  ще  до  Романа.  той  ще  раз  "накрив  стіл",  а  люблять  ту  справу,  що  один,  що  другий.  Але  ж  не  все  односторонньо.  І  на  третій  раз  Павло  запитує,  з  очікуванням  здійснення,  чи,  може,  по  100  грам?  Роман,  щоб  віднадити  халявщика,  цілком  серйозно  відповідає,  що  вже  не  п’є.  
-  А  то  як?  -  як  грім  з  чистого  неба,  звучала  для  Павла  така  відповідь.  
-  Мені  Маруся  не  дозволяє!
-  А  ти  шо,  її  слухаєш?  -  ще  більше  здивувався  Павло.  
-  Ага.  бо  як  не  послухаю,  то  вона  мене  б"є.  Не  п’ю  і  вже!  
-  Та  я  би  своїй,  як  дав  копняка!...
-  А  я  нє...  –  не  втрачаючи  серйозної  міни,  відповідає  Роман.
Павла  би  цвіт  вишні  у  жовтні  так  не  здивував,  як  такий  факт  сімейних  стосунків.  Але  з  глибоким  розчаруванням  і  співчуттям  за  колегу  пішов  додому  на  сухе  горло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455830
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.10.2013


Хард-рок у ритмі серця

***
Хард  рок  у  ритмі  серця  стуку,
думок  тенет  і  кулькових  надій.
Їх  сонце  взяло  на  поруку,
і  просяться  надії,  «Ще  погрій».
А  вітер  спритний  не  зважає
на  кульку  із  надій  тонку,
емоцій  шалом  пеленає,
і  мовить:  «Знаю,  перейду!
кордони,  митниць  заборони,
локатори  ворожих  темних  веж,
поміж  завмерлі  смутку  крони»,  
простий,  натхненний,  щирий,  без  одеж…  

Чортків,  кафе  «Старе  місто».  11.10.  13.27.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013


оповідка про П’ятниця тринадцяте

П’ятниця  тринадцяте

У  юності  років  далеких,  читав  я  той  роман  жахливий.  Сьогодні  ж  день  у  мандрах,  застряг  він,  звісно,  в  ямі  дивності  розчарувань.  Проте  було  немало  захватів-здобутків!  У  ранок  геть  ранковий,  Максиміліан  (то  пес  вівчур),  як  звично  вже,  подушку  із  ступні  моєї  він  собі  зробив.  Шматочок  взяв  омлету  я,  вмочив  в  сметану  і  на  носа  йому  обережно  поклав.  Прокинувся  ж  песик  –  аж  коли  я  «подушку»  забрав  і  з’їв  мій  гостинець.  А  я  –  в  Тернопіль  подався.  
А  столицю  районів  є  варто  почати  із  вражень  приємних.  Я  із  другом  поважним  зустрівся,  нас  тісно  єднають  боністики  чари.  А  кому  є  цікаво,  пишіть,  не  соромтесь,  і  вам  покажу,  якщо  ви  прийдете  …  із  чверткою  «Грінвіч».  Збагатившись  банкнотами,  теж  і  монетою,  я  поїхав  у  Кліо  відділення  вчене,  а  звідти  –  у  «Вектор»,  бо  книгу  я  ще  видаю.  Враз  дзвінок  –  на  приємність  цікаву  –  мене  запросили  у  місто  величне  (шкода,  ще  забруднене  ленінським  трунком)  на  збори  істориків  в  Подільську  на  Смотричі-річці.  Проте,  повернімось  в  Тернопіль.  Іду-поспішаю  до  панни,  на  диво  велике,  не  знається  в  місті.  А  навколо  йдуть  люди,  одягнені  аж  на  осінній  манер:  у  светрах  і  навіть  в  куртках.  Ну  а  в  мене  є  папка  і  куртка  в  руці  й  сорочки  короткий  рукав,  ще  піт  на  чолі.  Минувши  мажорні  обставини  зустрічі,  урешті,  веду  я  у  місто  на  каву,  так  кажуть,  обрав  я,  звичайно,  що  «Сфінкс».  Три  рази  казав  я  натхненно  до  панни  про  вибір  вина  між  двох  кольорів,  нарешті  принесли  біляве  і  старенький  Кахетті  мені.  Зазначити  варто,  ідею  про  тортик  сприйняла  чудово  –  вона  і  округлості  щирі  її  живота,  які  іще  трохи  і  бюст  здоженуть.  Ще  кави  чорнила  посеред  веселки  мого  монологу.  Я  міряв  очима,  яку  б  то  медаль  в  нагороду  за  скромність,  куди  примістити.  Опісля  Єгипту  частинки,  зайшли  ми  в  книгарню  на  літеру  «Є»,  там  завше  чекає  на  мене  новинка.    А  дальше  …  пробачте,  цікавого  ніц,  в  англійському  стилі  від’їхав  автобус  її.  Нехай,  хоч  я  і  «згаїв»  години  зо  дві,  то  тринадцятий  день  і  ще  п’ятниця!  Та  коби  то  тієї  біди.  Тернопіль  на  ній  аж  ніяк  не  скінчився!  
На  зміну  я  вражень,  до  панянки  цікавої  я  подзвонив,  звичайно,  дзвінок  –  не  даремно!  
Поблизу  театру  стояв  у  ваганнях:  чи  йти  у  місцину  –  кав’ярню  із  назвою  «По  філіжанці»,  де  спогад  прекрасний  ірраціональний,  а  чи  пізнавати  нову  новизну  в  Шотландії  –  Глазго.  Пан  вітер  й  Підсвідомість  панянка  вказали  на  шлях  за  сто  метрів  у  «Глазго».  Там  писалось  таке:  
***
День,  що  наповнений  хвилями  шторму,
В  морі  –  готовність  поразки  й  наснага  надбань.
Поспіх  не  пустить  щем-холод  у  тіла  комору,
Спогад  сотворить  проектів  майбутнього  грань.  

Ось  вокзал  в  горизонті.  Проте,  зачекайте  –  книгарня  «Книжкова  хатина»,  і  у  папці  –  вже  ось  філософські  шедеври  китайця  –  «Дао  де  цзин»,  і  ще  пляшка  «Сандори».  з  тим  і  в  дорогу…  

13.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449476
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.09.2013


Це ж так просто…

Це  ж  так  просто  –  любити  цю  землю,  де  ти  народився,  
І  країну,  і  мову,  й  культуру  свою.  
І  вітатися  словом  із  буквою  «і»,  не  складно  –  «Привіт».  
(І  на  відгук  російський  –  писати  своєю).

Це  ж  так  просто  –  згадати  не  тільки  у  свято
Тих  героїв,  полеглих  в  боях,  закатованих  в  тюрмах-полонах
Усіляких  вождів  та  мастей-кольорів.
Бо  вони  стали  в  бій  за  свободу  і  собі,  і  нащадкам  своїм.  
І  для  нас,  і  для  тих  несвідомих  також,  
Що,  немовби,  соромляться  мови  своєї  у  місті  й  на  сайті.  
Тих,  що  носять  футболки  з  кубинським  героєм,  
А  про  своїх  не  знають,  а  то  і  цураються  лячно,  мовчать.
Бо  чомусь  не  дозволив  міністр,  голова  
І  московський  ще  піп  анафему  з  амвона  лукаво  глаголить.  

Це  ж  так  просто  –  любити  вкраїнську  державу!  
І  у  Львові,  в  Донецьку  також,  і  в  столиці,  у  горах  Карпатах.  
Ой,  ще  чути  там  порох  повстанського  стрілу.  
Може,  ніздрі  він  нам  залоскоче  і  покличе  у  совісті  бій

Це  ж  так  просто  –  відчути  себе  українцем.
Й  не  важливо,  хто  у  вірі  своїй  у  душі:  
Чи  католик,  а  чи  православний,  чи  вірний  Сварогу.
Це  ж  так  просто  –  сказати,  що  я  –  українка.
Поважаєш  чуже,  та  не  зрадиш  ні  духом,  ні  тілом  своє:  
Ані  з  негром,  арабом  чи  адептом  Москви.  

Це  ж  так  просто  –  любити  оцю  Україну
І  хоч  трішки  для  неї  докласти  зусиль.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445174
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 24.08.2013


Важкість мети

“Albo  lapillo  diem  notare”  –  Відзначити  день  білим  каменем

Давно  минув  той  день,
Як  білий  камінь  міг  я  внести  в  облік.
Не  там  пливу  лишень,
Не  ті  вітрила  носять  реї,  щогли.  

***
О,  як  знайти  реальну  твердь  усмішки?
Бо  все  –  миттєвості,  ілюзії,  фантом,
І  шторм  чи  штиль  шукання  й  сонця  трішки.
Кидаю  якір  я,  лиш  острів  став  китом.  

***
Бунтарська  сутність  б’ється  між  обставин:
Сукупність  перешкод  і  заперечень,
Кривий  кут  погляду  і  без  оправи.
Мета  –  важка  і  потребує  зречень.

19.07.  19.18.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013


Депортація спогадів

Не  дивлюсь  вже  на  тебе,  як  на  жінку,
Бо  спогади  послала  в  небуття  
(Між  них  пустила  ящура  і  змійку),
Відправити  туди  їх  мав  би  й  я.  

Депортувала  спогади  у  хащі
Без  права  на  листи  і  вороття.
І  файли,  есемес  вже  геть  пропащі.
Лише  не  втрафлю  їх  стерти  я.

З  наказу  погляд:  маєш  сто  талантів,
Об’ємну  щедрість  серця,  думки,  слів,
Пропали  декольте  і  стегна  звабні
І  ду  па  щезла  теж,  не  там  глядів.  

Агов,  чекайте,  щось  не  те  з  очима,
Чи  то  заломлення  дзеркал-табу?
Сховали  захват,  ще  нагнали  диму.
Подув  і  форми  є,  я  не  забув!  

***
Через  декілька  місяців,  кварталів,  років,
Мабуть,  скажеш,  що  то  –  все  уява  фантазій.
Хоч  я  трішки  поте,  та  не  з  того  вже  боку.
Забувати  не  варто,  ні  завтра,  ні  в  жодному  разі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013


Запрошу музу я на каву

ГОСТИННО  ЧЕКАЄМО  ВАС
30  серпня  о  16.00.  у  Чорткові,  в  етно-майстерні  «Куферок»,  вул..  Залізнична  23,  де  відбудеться  презентація  книги  поезій  Ярослава  Дзісяка  (Дорожного)
«ЗАПРОШУ  МУЗУ  Я  НА  КАВУ»,
а  також:  авторські  фото  замків  і  фортець,  паперові  грошові  знаки100-річної  давності  та  мільйони,  мільярди  і  трильйони  доларів.

Авторська  післямова  

Міфологія,  музи  і  натхнення  поезій  сьогодення…

Кожен  вірш,  незалежно  від  того,  де  він  творився,  є  усамітненим  спілкуванням  з  Евтерпою  –  музою  поезії  давньогрецької  міфології.  Говорять,  що  історія  починається  з  міфів,  а  поети  були  їх  творцями.  Не  можна  бути  певним,  коли  саме  з’явиться  загадкова,  витончена,  іноді  й  примхлива  пані  Евтерпа.  Буває  так,  що  вона  сама  беззаперечно  просить  автора  на  каву  із  поетичними  рядками.  До  кави  з  Парнасу  може  бути  подане,  що  завгодно:  
Заглиблення  у  незвідані  таємниці  простору  Часу  –  проукраїнського  Трипілля,  Єгипту,  Атлантиди,  а  той  паралельних  світів;
Захват  і  усвідомлення  безмежності  Творця-Деміурга-Сварога  у  таємницях  зародження  життя,  у  множинності  голочок  сосни,  у  польоті  пташиного  ключа;
Ранні  промені-долоні  сонцесяйного  Ра,  який  звеличує  навколишній  світ  або  ж  закоханий  погляд  Вечора  у  звабливу  панянку  Ніч;
Спогад  про  духовне  і  тілесне  тепло,  котре  давньоукраїнська  Леля  надає  обраним,  які  ходять  граціозністю  кішки  та  очікування  бажаної  зустрічі;
Бунтівне  і  болюче  бачення  української  історії  та  кривих  заплямлених  дзеркал  її  інтерпретації  у  сьогоденні;  
Замислений  смуток  сутінкової  пори  –  незворотність  змінних  часток  одвічного  Хроносу-Часу  та  застиглість  його  митей;  
Посмішка  від  сонячного  зайчика,  який  може  стрибати  із  сарказмом,  що  нерідко  виступають  рятівниками  від  темно-сірих  реалій;  
«Запрошу  музу  я  на  каву»,  це  частина  нотаток  дороги  життя,  якою  авторський  поїзд  мчить  у  своє  завтра,  до  своєї  Музи…  
Автор  вдячний  різнобарвним  натхненням  Евтерпи,  авторкам  відгуків-рецензій,  чиї  еманації  теж  стали  музами,  за  поетично-філософською  кавою,  теж  висловлює  майбутню  вдячність  читачам,  яким,  є  сподівання,    посмакують  строфи  поезій.  

Ярослав  Дзісяк  (Дорожний)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444820
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 22.08.2013


Мерехтіння

Мерехтить  за  вікном  частокіл  із  дерев,
Все  високості  крон,  недосяжні  вершини.
Там  пташине  життя  перемогу  бере
Над  буденністю  свят  між  недільної  днини.  

Мерехтить  за  вікном  листяний  частокіл,
Лиш  моноклем  присунути  ближче  у  змозі  
Не  старайсь,  не  присядеш  за  бажаний  стіл,
Сум  зупинить  неждано  з  печаллю  на  розі.  

Мерехтить  за  вікном  набурмосеність  хмар.
Ти  сховаєшся  раз,  ще  уникнеш  удруге.
Та  однак,  попадеш  в  дощовий  семінар.
Підставляй  суху  радість  грозі,  любий  друже.  

26.06.  19.37.  поїзд:  «Тернопіль  –  Чортків».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013


***

***
Поєднання  двох  стрілок  у  дюжин  годин
Поміж  зоряним  сяйвом  захмарних  галактик  –  
Символічність  кінця  чи  початку,  і  клин
Між  вагань  серед  версій,  ілюзій  і  фактів.  

15.06.  01.08.  

***
Проектів  чудних  континент,
Країни-мрії,  замки-перспективи.
Та  вітер  з  моря  нагорне  
Реальності  шторми,  із  неба  зливи…

17.06.  12.47.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013


Богині

Богині,  звісно,  зволено  усе:
літати  небом.  вище  хмар-просторів,
на  гори  вищі  йти.  аніж  Мойсей,
і  дотиком  зцілити  орган  хворий.

Богиням  зволено  усе  з  бажань:
Піймати  вправно  зірку  у  долоні,  
печалі,  смутку  стерти  гостру  грань,
розвіяти  підступні  перепони.  

Богині  вміють  йти  в  поверхні  плес
ріки  із  мрій,  коли  прийдуть  припливи.
одну  мадам  лиш  знаємо  -  Іннесс,
вона  ж  бо  сіє  щастя  світлі  ниви!

01.08.  13.55.  Чортків,  арт  кафе  «Вінтаж»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013


***

«Від  негоди  –  калюжами  крадені.  
Дні  осінні…  Де  ж  літо  бабине?»  -  Любов  Маленька  із  книги  «Розсипаний  обрій».  

***  
Хтось  противиться  фарбам  у  осені  листя,
Неприхильна  комусь  болотиста  зима.
Ну  а  хтось  –  в  опозиції  стрілочці-митям,  –  
Незліченності  Часу  піщанок  лиман  

Бо  ж  немає  різниць,  де  насупиться  хмара:
Поміж  неба  весни,  у  спекотну  печаль,
Чи  в  жовтневому  полі  –  зимові  примари.
Не  зважай,  не  почуєш  ти  щастя  рояль  

У  модерному  часі  готичні  театри  
Розподілять  пів  страху    у  чверті  забрал.
Опускайсь,  тут  незвідані  жалісні  надра,
Де  в  зеніт  підіймається  сонячний  шал.  

09.06.  14.00.  поїзд:  Заліщики  –  Чортків.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013


Зачинені двері Русалки

Лиш  залишиться  спогад  Дніпрової  хвилі,
Де  Русалкою  ти  між  вітрів  підійшла.  
Дарувала  частинку  усмішки  на  крилах  
Обірвались,  впіймала  ілюзій  імла  

Намагавсь  прочинити  русалчині  двері,
Та  фіаско  сягнув,  апріорі,  мабуть.
Не  сказав  я  слова,  що  сьогодні  вже  мертві,
Їх  реальності  круки,  на  цвинтар  женуть.  

Не  здійняв  і  бретельки  з  поверхні  сердечка,
Як  і  завжди,  забракло  натхнення  очей.  
Лиш  попався  у  пастку,  така  вже  ось  звичка,  -
У  дорозі,  броньованих  сонцем*  ночей.  

Не  пройшов  я  доріг,  де  мовчазність  заслонів
Не  достатня  є  сила  флюїдів-потуг.  
(Пролітало  чверть  зірки  –  наставив  долоні),
Розумінням  про  марність  я  пута  порву.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013


Следй за мной - Шлях твій в мені

 "Ария",  альбом  "Кровь  за  кровь".  
пісня  «Следуй  за  мной»  

По  дороге  в  Ад  
      Черный  Всадник  мчится  
              Бледное  лицо  и  странный  блеск  застывших  глаз    
          Он  посланник  Зла  
        Тень  предсмертной  птицы  
      Словно  сквозь  прицел  он  видит  нас...  

            Он  не  просит  
              Жжет  и  рушит  
            В  ночь  уносит  
        Наши  души  

          Всадник  отслужит  на  горе  
            Черную  мессу  по  тебе  
          И  эхом  грянет  над  землей:  
          "Следуй  за  мной!"

            На  дороге  в  Ад  
        Ветер  и  движенье  
          Тормоз  не  спасет,  след  крови  смоет  до  утра  
        Черный  Всадник  мчит  
        В  полном  облачении  
        И  совсем  пуста  дорога  в  Рай...
«Шлях  твій  в  мені»

На  шляху  у  пекло  
Чорний  вершник  мчить    
Дивний  блиск  тьмяних  очей  і  білий  колір  лиць  
Зло  несе  він  легко,  
Мов  смертельну  мить  
Крізь  приціл  він  бачить  всіх,  що  впали  ниць.  

Він  не  просить,
Все  розрушить.
В  ніч  відносить
Здобич  душі.  

Вершник  відслужить  на  горі  
Чорну  зла  месу  поміж  пут
Й  луна  огорне  вівтарі:
«Шлях  твій  ось  тут!»

На  дорозі  в  пекло  
Вітер  грішних  грон.  
Стримати  –  без  сил,  програв  і  душу  перекрай.
Із  безодні  перший,    
А  за  ним  –  мільйон  
Лиш  цілком  пуста  дорога  в  Рай…  

Вершник  відслужить  на  горі  
Чорну  зла  месу  по  Землі
Й  луна  огорне  вівтарі:
«Шлях  твій  в  мені!»

13.06.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437571
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.07.2013


Не в те русло

***
А  сьогоднішній  день  веслував  не  в  те  русло.
Там  був  шторм,  скали-рифи  і  гроші  із  мушлі.
Та  за  них  не  продам,  теж  не  куплю  вікторій,
Бо  ж  вони  потребують  невдач  мораторій.  

Знов  сьогодні  ішов  у  болотні  дороги  –  
В  чужину,  де  зусилля  творили  знемоги.  
Лиш  на  миті,  тривалістю  речення  щирість,
Що  лунали  з  жіночого  серця  крізь  вирій,
Навертали  дві  тіні  щасливого  сонця.
Розігнала  їх  ніч  через  хмарні  віконця.  

Підійти,  усміхнутись  наступному  завтра,
Лиш  палає  зі  вчора  незламна  заграва…

06.06.19.47.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013


Сафарі життя

Ось  минає  у  сутінках  день,
А  за  ним  –  і  остання  весняна  декада.  
Відлітає  весни  паралель  –  
Нездійсненна  у  часі  проектів  монада.  

Ось  крокує  за  хмари  доба
Між  дощів,  аж  до  лігва  наступного  літа.  
Не  поможе  ворожка  й  лупа  –  
Не  побачити  пастки  недолі  магніту.

Вже  і  темінь  надворі,  ось  ніч,
Зачиняє  з  анфасу  віконце  травневе.
Заспокойсь,  не  вертись  навсібіч.  
Не  уникнеш  пащеки  червневого  лева.  

Він  ще  більше  вполює  надій,
Розірве  на  шматки  апетити  мрійливі.
Не  благай,  на  колінах  не  стій.
Це  сафарі  життя  серед  спеки  і  зливи.  

30.05.  23.26.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013


Герць думок

***
Проміння  герць  з  вольфрамом  електричним.
Оркестр  колонки  нівелює  жорсткий  бій.  
Пусті  думки  із  мрійних  сфер  незвичних
Тебе  малюють  між  туманних  веремій.  

Свідомості  проекти  –  в  шал  на  марно.
Зі  зброї  лиш  надії  правди,  щит,  мечі.
Із  тіней  йдуть  міцні  «свої»  примари.
Моє  фіаско  в  день  і  перемога  уночі.  

20.05.  16.48.  арт-кафе  "Вінтаж"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013


Без облуд - відповіжь на пародію

Без  облуд

Хтось  каже:  «Новий  рік  уже  іде»,  Довкола  оглянувсь,  не  бачу  я,  
Чи  видно  постать  за  полем  де-не-де7  Чи  сніг  припорошив  сліди  взуття?  
Чи  десь  натрапив  Новий  рік  в  шинок,  Втомився  цілий  грудень  він  іти,  
Зігріли  пестощі  вина  й  жінок?  Чекає  Новий  рік  вже  до  весни.

Микола  Базів  «Червоний  ніс»

Вже  рік  новий  іде  по  всій  землі,
Йому  радіють  і  старі  й  малі..
Він  тільки  у  Чорткові  не  настав,
Бо  з  ним  в  шинок  потьопав  Ярослав.
Даремно  жде  гостинців  дітвора…
Уже  й  надворі  весняна  пора,
А  рік  Новий  не  настає  ніяк,
Він  Ярославу  побратим-пияк.

***
Пан  Микола  у  друзі  увів  пияка.
Це  є  наклеп,  неправда,  і  фальші,  обмани.  
Те,  що  з  Роком  Новим  я  сидів  за  2  К*,
Безперечно,  згадали  традиції  давні.  

Бо  ж  відомо  людині,  що  знає  буття:
Нове  коло  Сварога  у  оберт  –  весною.
Зустрічаймо  і  Рік,  як  скінчиться  зима,
Без  облуд,  пияків,  теж  і  можна  –  зі  мною.  

*  кава  і  коньяк  
12.05.  ранок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013


спонукальне…

***
Святковий  час,  неділя,  млосна  спека.  
Іди  у  зелень-ліс  чи  в  річки  край.  
Не  треба  сукні,  блузки,  ні  жакета.
Ти  у  природі  чиста  засмагай!

Цілком  тут  зайвий  і  білизни  ворох.
Облиш,  ну  що  ховаєш,  дивна  ти?  
Природні  впадини,  каньйони,  гори?
Стереотипів  розведи  мости!

12.05.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436919
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.07.2013


За крок до безсилля

Чомусь  вузько  мені  крокувати  у  світі.
Не  знаходжу  притулку  я  в  ночах,  у  днях.
В  спеку  сонця,  між  поту,  думки  не  зігріті.
Може,  краще  в  химерних  сусідніх  світах.  

Та  чи  вірним  є  шлях,  як  пройти  у  дороги?  
Світ  штовхає  мене  із  одного  у  інші  кути.
Вимиває  крізь  дощ  півбажання,  чверть  змоги.  
Загубивсь  путівник,  вітер  стежку  крутив.

Ось  і  холод  стіни,  ледь  прочинені  двері.
Геть  зависли,  скрегочуть  на  ржавій  петлі,
Бо  ж  завіси  ще  з  віри  вчорашньої  ери.  
Десь  тут  мапа  лежала,  папір  вже  зотлів.

***
Горизонт  міркувань,  та  реальності  згин.
Виринаю  в  простори,  та  знов  –  шторму  хвиля.
Опускає  у  темну  мовчазність  рибин.
Відчуття  –  горб  утоми,  за  крок  до  безсилля.  

Травень  2013  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013


Не розгаданий детектив

Детективи  Ти  любиш?  Звичайно.
Не  порушиш  і  Кодексу  норми,  статті.  
Бо  далеко,  дивись,  межа  крайня,
Не  загроза:  покара,  квадрати  стальні.  

А  про  себе,  –  люблю  детективи,
Проте  діють  у  нас  інший  логос,  закон
І  врожаї  відмінні  в  городі  та  ниві
Не  пізнати  секрет,  не  пройти  перепон.

Так,  звичайно,  люблю  детективи.
Проте  я  не  Еркюль  і  не  Холмс,  не  Мегре
Таємниця  Твоя  –  щире  диво!  
Та  шкода,  бо  загадка  зі  мною  помре.  

29  –  30.  04.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013


Творення жінки

Коли  боги  творили  жінки  вид,
Вони  узяли  образ  Твій,  я  певен.
І  Деміург  творив,  завмер  умить:
Знайшов  Тебе  і  більш  нічого  вже  не  треба!  

18.04.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2013


Оповідь про 30-те червня року 13-го.

Я  істориком  дещо  вважаюсь,  то  почну  із  початку.
Ген  із  перших  віків,  ще  еректус  людина  не  знала
ні  про  жодні  маршрутки,  трамваї,  таксі,  а  чи  буси.
То  ж  і  я,  по  нараді  з  ногами,  подався  до  центру.

Ще  куранти  на  башті  не  били  і  десять  ранкових,
коли  я  вже  стояв  під  дверима  книгарні  «Богдан».
Дочекавсь,  не  намарно  прийшов  я  до  склепу,*
нову  книгу  велику  я  до  сумки  заледве  поклав.
Перейти  метрів  сорок,  і  ось  у  гімназії-клубі,
на  ймення  красиве  таке  ось  –  нумізматичний,
там  є  й  інші  світи,  ну  а  віза  вартує  дві  гривні.
І  кожен  своє  щось  додому  у  теці  та  в  гадці  повіз,
ну  а  я:  лиш  монету  «Химеру»  і  сто  франків
сорок  першого  року  із  банку  самого  Парижу,
десять  тисяч  німецьких  двадцять  другого  року,
що  на  розмір  сягають,  ну  майже  сторінки,
ще  з  Гвінеї  Бісау  сучасних  аж  тисячу  песо,
де  зображені  дами  етнічні  і  цілком  природні,
бо  чорному  тілу  для  чого  білизна?  Непотріб!
Досить  з  вас,  а  кому  ще  цікаві  монети  і  бони,
завітайте  до  мене,  з  Жан  Жаком,  звичайно.

Ось  і  з  клубу  поспішно  я  йду-чимчикую  –
між  монет  і  банкнот  сповільняється  час,
аксіома  фізична  така,  і  нічого  не  вдієш!
Лиш  до  кави-еспрессо  не  зміг  не  зайти
й  Закарпаття  маленький  ковточок  до  неї.
Пару  кадрів  катедри,  і  неба,  і  жінки  у  звабі,
вже  останній  ковток  смаковитий,  встаю  –
клуб  письменних  терпляче  на  мене  чекає!

Пан  Зіновій  –  поважний  глашатай,  як  завше,
усім  слово  давав,  не  скупивсь,  посміхався.  .
І  своїх  ще  п’ять  песо  вставляв  друг  Казьо,
ну  а  як  же  без  нього,  то  й  Тернопіль  не  той.
Там  звучали  вітання,  наука,  присвяти  і  звіти,
поміж  них  –  половина  жартівні  крізь  натяк.
Я  ж  про  зустріч  поетів  в  Чорткові  сказав.
Вже  опісля,  помивши  із  милом  всі  руки,
до  обіду  постали,  тримаючи  келихи  різні,
бо  хто  любить  прозорість  з  Франківська,
інший  –  темну  іскристу  багряність  «Шабо»,
до  вподоби  комусь  і  білявка  висока  суха,
аж  ніяк,  не  в  образу  жінкам,  я  про  світле  вино.
А  причина  –  червневі  були  уродини  поеток,
і  Миколу  Тернопіль  до  Спілки  направив,
теж  і  книги  і  диск  представляли  творці:
Чоловічок,  і  пані  звабливі,  Галина  й  Марія.
Споживали  зубами…  чи  все  тут  писати?
І  чи  слід  апетит  ваш  творити  читацький?
Лиш  зазначу  легенько  фрагменти  окремі:
ковбаса  і  балик  –  то  звичайне,  не  дивно,
смачно  плавала  рота  підпеньків  в  підливі,
що  текла  по  картоплі  фігурному  стані,
рум’янилось  філе  марципанної  рибки,
і  маслини  одна  одній  моргали  й  до  нас.
Прийшов  час,  бо  скінчилися  врешті  напої,
хоч  вода  ще  була,  та  не  бралась  в  увагу.
Розійшлися  здорові  й  бадьорі  колеги,
хто  по  скільки  у  вимірі  власного  світу.

Теж  і  я  на  автобус  пішов,  шлях  на  південь,
та  дорогою  втрапив  уперше  у  «Мамонт».
(Інтуїція  стала  в  кафешній  пригоді  мені),
там  цікаво:  красиві  панянки  й  заміжні,
навіть  книги  змістовні  в  полицях  стоять,
дарував  я  для  них  на  стелаж  свою  книгу,
а  за  те  –  картку  знижок  мені  в  гаманець.
Щось  і  ще  пропустив,  не  сказав  я  панове?
Поміж  вій  щось  було  у  тієї,  що  каву  несла…
ось  і  все  розповів  про  Тернопіль  сьогодні.

*  склеп  –  магазин,  застаріле  значення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436108
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 08.07.2013


пророцтво дощу

Ой,  не  сіли,  не  впали,
А  із  неба  злетіли
Дощу  крапель  фаланги,  полки.
Динамічності  стала
У  калюжному  тілі
Пророкує  весняні  квітки.  

13.04.  Моршин

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013


Промені, кішки і кіт

Ось  промені  сміливо  вийшли  в  неба  синь,
А  муркотлива  сіла  в  сонця  ванну,
Тепла  нарешті  змерзлий  бузьок  допросивсь.
І  навіть  ворон  шле  Весні  осанну!

***
Ось  проміння  грайливо  крокує  у  небі,
Вісім  кішок  зібрались  у  сонянчий  душ.
Ще  кота,  провокаторки,  кличуть  до  себе,
Вельми  вдячний  він  їм,  поспішає  чимдуж!
Посідали,  блаженно  примружили  очі,
Ну  а  кіт  -  одну,  другу  і  восьму  за  бюст.
Лише  кожна  прогнала  -  гордячка,  не  хоче.
Він  з  образи  сказав:  "Більш  на  вас  не  дивлюсь.
Раз  ви  так,  то  покину  я  вашу  спільноту.  -
Бідолаха  із  жалем  до  них  змуркотів.  -
Вже  готую  валізу,  в  ній  вірші  та  ноти.
Обійдуся  без  вас.  я  ж  як  краще  хотів".  

10.04.  Моршин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013


Приснилася

Приснилась,  Ти  мені,  красунечка  рум"яна,
в  м"якому  кріслі,  звабна  -  ноги  врізнобіч.
шкода  лише,  була  аж  надто  вбрана,
хоча,  надії  все  ж  вселяла  панна  Ніч.
а  плоть  Твоя  у  цельсіях  зростала,
і  погляд  звично,  вміло  вабив,  чаклував,
в  очах  іскрилася  волога  зала.
аж  тут,  з  якоїсь  кари,  ранок  враз  настав.  

03.04.  Моршин.  про  пані  із  двнього  міста  П.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013


Два нумізмати…

Два  нумізмати  у  «Старому  місті»,  не  включаючи  жінок  за  сусіднім  столиком

Пані  та  панове,  описане  нижче,  трапилось  цілком  випадково.  Настільки  ж  випадково,  як  моя  вівчарка  Ельза  побачила  сусідського  котика  і  з  того  видива  вчинила  олімпійський  стрибок  через  хвіртку.  Так  ось,  я  мав  щире  бажання  показати  ново-придбані  рідкісної  емісії    банкноти  1902  р.  випуску,  ще  за  бабці  Австрії,  своєму  доброму  другу  Богдану  Івановичу  та  поділитися  непересічною  інформацією  з  ним.  Він  йшов  з  бутельками  води  від  освяченого  джерела,  я  йшов  вниз  –  навпроти.  І  швидкість  нашої  ходьби  була  рівносильна  зустрічі  майже  біля,  не  біля  бочки  з  квасом,  а  біля  кафе  «Старе  місто».  І  ми,  як  поцінувачі  всякої  старовини,  за  певним  винятком,  не  змогли  піддатися  очевидній  нагоді,  підсиленою  моєю  пропозицією  «вступити».  
Всілися,  пані  офіціантка,  без  офіціантської  посмішки,  затрималася  дещо  довше,  ніж  слід,  аж  слід  її  вже  простигав.  Якщо  б  не  моя  колекція  (банкноти  були  у  альбому  історичної  тематики),  ми  б  встали  геть  із  фуком.  Але  нас  затримали  паперова  Австрія  і  винуватий  вигляд  означеної  пані  О.  –  дві  жіночки,  що  сиділи  за  сусіднім  столиком  через  прохід  були  більш  вибагливі,  ніж  ми,  тому  й  кухня  довше  вислуховувала  їхні  замовлення.  Богдан  Іванович  подивився  на  двох  відвідувачок  середнього  віку  і  на  вхід  у  праве  крило  залу,  в  якому  ми  сиділи  (а  порядні  чоловіки  не  ходять  у  ліві  крила),  пригадав  юність,  в  якій  бачив  аналогічні  двері.  Проте  такий  стиль  дверей  був  у  вході  до  коров’ячої  стайні,  схоже,  як  у  ковбойських  фільмах.  Нехай,  мода  є  мінлива,  як  і  жінки.  Нам  принесли  2К  –  на  цей  раз  дві  канапки  домашні,  хоч  я  абсолютно  певне,  що  готували  їх  на  кухні,  салат,  великий  і  смачний  –  один  на  двох,  треба  бути  скромним  (Катехізис  пише,  що  переїдання  –  один  з  перших  гріхів)  і  15  по  десять  грам  «Неміроф».  Двом  жіночкам  не  юного  віку  принесли  цілу  пляшку  шампанського,  але  вони  не  спішили  її  відкорковувати  і  чого  там  ще  немало.  Богдан  Іванович  дійшов  у  гортаннях  до  Сербії  1941  р.:  на  лицевій  стороні  у  кольоровому  вигляді  зображена  рум’яна  пані  з  доволі  привабливими  обличчям.  «А  якби  вона  сиділа  біля  нас,  -  мрійливо  промовив  мій  друг.  –  вона  б  жартувала  з  нами».  –  продовжились  усміхнені  розмірковування.  «А  може  б  сказала,  що  ми  аморальні».  –  перестрів  його  перспективи  я.  наступна  пані  на  банкноті  номіналом  100  франків  Бельгії  1939  р.  була  ще  кращою  (вельми  приємно,  коли  очікують  такі  сюрпризи)  –  у  повен  зріст  і  «дуже  мало  вбрана»,  як  би  коректно  сказали  у  часи  тієї  банкноти,  на  якій  був  розміщений  шедевр  фламандського  художника.  Так  ми  і  позачергово  сьорбнули  за  «мало  вбраних  дам».  Одна  тема  змінювала  іншу,  у  банкнотах  і  у  спогадах.  Богдан  Іванович  розповів  сумну  історію  про  чоловіка,  який  від  осені,  коли  яблука  вже  у  ящиках,  не  з’їв  жодного  доброго  плоду.  На  зиму  в  ямі  ховав  добрі  яблука,  підійде,  подивиться,  якесь  почало  гнити,  вже  має  руденьку  плямку,  обрізав  її  та  й  з’їв.  І  так  у  тому  ж  дусі  –  завжди  поспішав  з  тими,  що  вже  почали  псуватись.  У  римо-католиків  великодній  піст  (на  час  зустрічі  у  християн  східного  календаря  посту  ще  не  було),  обрали  Папу  (білого  –  як  Бог  людину  сотворив),  то  я  розповів  бувальщину  про  постні  страви.  У  «польську  страсну  п’ятницю»  мій  друг  і  його  дядько,  дружина  якого  активна  полька    костьольна,  женуть  самогонку.  Пані  в  хаті  нема.  То  два  хлопи  мусять  періодично  про  бувати,  що  то  звідти  ллється.  Зі  слів  мого  друга:  «Лиш  ми  влили  по  тіцьково,  но  до  писка  хтіли-смо  взяти,  як  заходит  отець  Ян:  «Йой!  Шос  то  є?!»,  дядько  мого  друга,  теж  пан  Богдан  гречно  і  поважно  відповів:  «Слава  Ісу!  Отче  Яне,  а  вона  не  масна,  вона  не  жирна».  
Приблизно  у  той  час  до  двох  жіночок  приєдналася  третя  значно  молодшого  віку,  не  більше  чверті  століття,  не  масна.  Розігріта  поспішанням,  вона  зняла  куртку,  так,  що  аж  притягнула  мій  погляд.  Аж  тоді  вона  почали  відкривати  Шампанське,  на  що  ми  вельми  уважно  спостерігали  з  певними  коментарями  –  піротехнічної  оказії  не  сталось,  але  бахнуло.  Та  невдовзі  молода  пані  одягнула  куртку,  очевидно,  шампанське  мало  її  зігріло,  треба  було  брати  приклад  з  нас  по  міцності  напоїв.  То  вже  і  мій  погляд  менше  відволікався  –  куртка,  як  куртка.  Богдан  Іванович  розповів,  як  не  так  давно  був  у  Тернополі  (їх  возили  від  церковного  хору  на  якісь  святошні  співи),  вже  після  офіційної  частини  і  певного  частування,  чекають  на  всю  іншу  делегацію  в  холі  університету.  Бачить,  йдуть  дівчата  афро-українки  (з  точки  зору  дурноватої  толерантності  шкідливій  денаціоналізації),  підходить,  перепросив,  повільно  питає,  чи  не  мають,  може,  яких  монет  зі  своєї  країни.  Зупинились,  повільно  сказали:  «В  мене  нема».  І  мій  колега  зробив  такий  висновок:  «То  всяка  лінива  наволоч  (можливо  й  він  інакше  сказав),  що  живе  тут  роками  і  не  хоче  сказати  по  нашому,  а  та  во,  чорна,  як  смола  і  відповіла,  як  треба».  Я  ще  запитав,  чи  файна  була.  «О,  так…»,  -  одержав  я  багато  значущу  відповідь  і  показав  дві  дуги  дещо  нижче  своєї  шиї.  Вжне  був  час  покидати  «Старе  місто»,  ми  вирішили  піддатися  жіночкам  у  змаганні  по  часі  сидіння.  Їхні  750  шампанського  було  все  ж  таки  більші.  
На  запрошення  мого  друга,  я  зайшов  ще  до  його  помешкання.  Його  пані  подивилась  на  нас  дещо  підозріло  і  кудись  пішла  –  що  їй  вмішуватись  до  справ  нумізматичних.  Зазначу,  ми  вже  не  пили  ані  дві  краплі.  Я  мав  естетичне  задоволення  від  чергового  споглядання  його  колекції.  Навіть  «акула»  -  так  він  назвав  мене  в  контексті  боністики,  бачила  декілька  банкнот,  які  ще  не  лежать  на  дні  її  сховищі.  Акула,  хоч  більше  любить  жінок,  але  на  10  злотих  1986  р.,  які  чомусь  дуже  рідкісні,    такий  чоловік  -  що  там  казати,  не  маю  його  у  колекції.  хоч  плач!  Але,  щоб  акула  не  плакала,  він  подарував  їй  500  франків.  Гарбуз  акулячої  колекція  Африки  став  на  зернину  більшим.  То  нехай  той  гарбуз  росте  ще.  Отож,  за  зростання,  пані  та  панове…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013


День Поезії

Міжнародний  день  поезії  у  чортківському  «Сонячному  гроні»
21  березня  2013  року  у  Міжнародний  день  поезії,  під  благословенням  музи  Евтерпи,  повільним  кроком  з  усмішкою  на  устах  та  щирими  аплодисментами  у  Чортківській  центральній  бібліотеці  пройшла  творча  поетична  зустріч  молодих  талановитих  людей  міста  Чорткова,  учасників  літоб’єднання  «Сонячне  гроно».  Ведуча,  бібліотекар  Олександра  Наконечна  розповіла  про  міжнародні  витоки  Дня  поезії,  зачитала  декілька  творів  світочів  української  літератури  –  Тараса  Шевченка  і  Ліни  Костенко.  Організатор  літературних  зустрічей  Ярослав  Дзісяк  (Дорожний)  розповів  про  нормативи  форм  поезії  та  безмежність  її  образів,  про  всеукраїнські  та  обласні  альманахи  «Золоту  пектораль»,  «Літературний  Тернопіль»  і  «Подільську  толоку»,  про  обласне  літоб’єднання  при  Національній  спілці  письменників  України,  заохотивши  присутніх  до  участі  в  ньому  та  озвучив  декілька  своїх  різнотематичних  творів.  Студенти  і  старшокласники  зачитали  свої  вірші,  окрім  поезії  були  представлені  твори  живопису  із  портретами  людей  та  друзів  наших  менших.  Щирі  приємні  емоції  одержали  не  тільки  ведучі  та  творці  сонячного  грона,  а  й  начальник  Центру  соціальної  служби  дітей  і  молоді  Євгенія  Дерен  юк.  Вселяє  надію  те,  що  юні  громадяни  України  бачать  себе  і  світ  поза  тривіальними  рамками  сірої  буденності,  творять  гроно  слів,  усмішку  вражень  та  справжню  Поезію….  

***
Прийшов,  сказав,  провів,  усе  -  відбув.  
Кишеня  планів  –  щось  не  взято.  
Ось  ліс  із  помислів:  тополя  й  бук,    
Вже  вийшла  Мавка  –  нині,  свято…  

вітаю  усіх  з  Міжнародним  днем  і  ніччю  поезії!  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013


Чорний ворон

Чорний  ворон  в  сірім  небі

Отак  іду  я  вкотре  темним  шляхом,  
Вже  ніч  жене  геть  сутінковий  світ.
Воронів  чорна  зграя  зверхньо  разом
Невтомно  творять  Долю  –  свій  політ.  

Чорний  ворон  в  сірім  небі,
Спересердя  кряче  там,
               Не  збагну  його,  далебі.
               Не  пройти  надхмарних  брам.

Підняти  очі  й  руки  над  землею,
Та  знаю,  думка  крила  не  додасть,
О,  як  знайти  покрову  теплу  Лелі?
Не  є  гравець,  не  вгадую  я  масть.

               Чорний  ворон  в  сірім  небі,
Спересердя  кряче  там,
               Не  збагну  його,  далебі.
               Не  пройти  надхмарних  брам.

Додолу  погляд  в  сніг,  калюжну  воду,
А  поміж  бруду,  чорний  блиск  взуття.  
Там  поспіх  осягнути  часу  моду,
А  тут  згубивсь  коловорот  буття.  

               Чорний  ворон  в  темнім  небі,
Спересердя  кряче  там,
               Не  збагну  його,  далебі.
               Не  пройти  надхмарних  брам.

2012.  15.03.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013


експресія

«Хай  друга  декада  березня  подарує  Тобі  оптимістичну  експресію  »  -  Ярослава  Савош

Дарунки  такі,  ой,  не  надто  чекаю,
Буває  і  так,  що  на  пошті  miss  Долі
Сварюся,  що  сталось?  А  кажуть:  «Не  знаю».  
То  ж  брати  самому  квадрати  у  колі.  

10.03.  19.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013


Співчуття хворобі (іронічне)

Обмеження  думок,  уяви,
Хвороба  то  велика  вельми  є:
Злетиш  і  вже  кордони  яви*
Вона  відкрилася,  та  все  всує.  

Ось  там  відкриті  двері  навстіж,
Цвіте  із  яблук  й  апельсинів  сад,
А  ти  своє  «вопше»  і  «нафіг»,
Все  «фу»  та  «фе»  і  дихаєш  не  в  лад.  

Не  знала  квітки  полонини,
Шкода,  Ельбрусу  не  пізнала  ти
(Не  мовлю  про  Перу  вершини).
Виною  ж  –  брак  уяви  висоти.  

Жалкую  щиро  як  людина.
Не  певен,  чи  поможе  відділ  лор
Твоєму  носу  в  затхлій  скрині,
Твоїй  уяві  у  догматів  шпор.  

*  ява  –  у  давньоукраїнській  міфології  –  світ  людей.  

07.02.  12.16.  автобус:  Тернопіль  –  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013


“Show must go on”

Люблю…  у  слові  надто  мало  букв,  хоча  є  дві  тут  «ю»:  Тобі  й  Тебе,  одну  і  другу.  Чи  то  одну,  не  монотонну.  Та  краще  візьму  слів  букет  й  Тобі  я  подарую.  Із  мудреців  сказав  великий  хтось,  як  мислить,  то  існує.  А  мислю  я  Тебе  в  різноманітних  сферах  кіл  реальності  земної  у  вшир  думок  і  відчуттями.  Тут  «я»  і  «ми»  у  параЛелях  рим  віршів  і  прози  алегорій.  У  снах  я  мислю  теж  Тебе,  та  їх  впізнати  годі,  бо  сни  не  завше  дружні  є  із  нормами  та  логікою  світу.  Проте  залишу  пару  місць,  Ти  теж,  в  резерві  на  автобус.  Хай  сяде  там  панянка  Підсвідомість.  А  Ти  і  я,  десь  трішки  й  ми,  умиємось  росою  трав  нагір’я  шпилів  і  крон  високих.
Люблю…  маленьке  надто  дієслово.  Колаж,  вінок  і  орігамі  почуттів,  вони  бунтують  до  схід  Сонця.  Ти  в  сауну  ідеш,  я  –  в  ліс.  Оголимо  ми  тіло  й  дух,  та  знову  одягатись  треба.  Візьми  багряну  тогу  й  більш  нічого.  Убір  це  королеви.  Корона  в  Тебе  є  –  багаття  світле  дхарм.  І  діадеми  дві  –  на  пагорбах  величних  Жінки…  
Поклін  ось  мій,  my  Queen!    Show  must  go  on.  

17.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013


Змагання і заздрість

Змагання

Змагання  пальців  на  коліні:
Маленький  ринг,  нема  судді.
Глядацьке  око  не  зустріне  
Фінал  змагань  –  рядки  пусті.  

Змагання  пальців  в  бік  коліна.
Вже  королева  ставить  шах:
Не  прохідні  й  міцні  тут  стіни.
В  обхід,  інакше  –  повний  крах.  

Змагання  пальців  над  коліном:
Ніхто  не  бачить  компромат.
Вперед,  ще  поворот  наліво.  
І  ось,  прихований  там  скарб.  

Заздрість

Я  трішки  заздрю  шарфу,  чобіткам  і  шубі,
Ще  більш  отій  панчосі  на  стегні:
Магніту  сила!
Проте  найбільша  заздрість  в  чистім  перелюбі
Звичайно,  милу!
Мандрує  в  кожній  тіла  стороні.  

06.03.13.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013


поетична зустріч "На порозі весни"

У  першу  суботу  весняну,  в  читальному  залі  Чортківської  центральної  бібліотеки  відбулася  міжобласна  поетична  зустріч  «На  порозі  весни».  Поріг  виявився  дещо  засніженим,  але  проміння  весняного  сонечка  уже  не  за  горою.  Дехто  з  гостей  міста  приїхав  швидше,  тож  була  змога  показати  фотовиставку  фахівців  і  аматорів  –  близько  півтори  сотні  робіт,  яка  щойно  відкрилася  у  попередній  день.  Даний  захід  був  непересічним  тим,  що  окрім  представників  міської  газети  «Чортківський  вісник»  –  редактора  Ігоря  Лукасевича  та  Ірини  Брунди  –  кореспондент  і  поетеса,  нам  приділили  увагу  кореспонденти  Чортківського  радіо  –  Людмила  Опала  і    обласна  газета  «Вільне  життя»  -  Аня  Золотник.  Ведучі  –  Ярослав  Дзісяк  (Дорожний)  та  Олександра  Наконечна  розпочали  творчу  зустріч,  на  яку  зібрадися  більше  трьох  десятків  не  байдужих  до  поетичного  слова,  вітаннями  з  весною.  І  навіть  з  Новим  роком.  Адже,  як  зазначив  Ярослав,  у  давні  часи  у  наших  краях  початок  року  відзначався  з  приходом  весни,  нового  циклу  життя  природи.  Першою  виступила  юна  авторка  зі  світлом  щирої  усмішки,  студентка  Чортківського  інститут,  яка  викликала  асоціації  із  юною  весною  –  Мар’яна  Магега  (Марамі).  Опісля  привернув  увагу  слухачів  дует  дівчат  Марія  Серафінчан  та  Каріна  Помазан.  Нещодавно  Марійка,  майбутня  представниця  сфери  Гіппократа,  випустила  першу  свою  поетичну  збірку  із  філософською  назвою  «Забуті  думки  вічності».  Виступи  дівчат  змінив  молодий  автор,  теж  студент  нашого  інституту,  вже  відомий  поетичному  товариству  Роман  Король.  Ярослав  запросив  до  виступу  гостю,  що  подолала  найдовший  шлях  із  Хмельницького  Інну  Гаврилюк,  яка  поетичною  поставою  спрямовує  думки  до  втілення  музи  Евтерпи.  
Бібліотекар  Олександра  Наконечна  представила  усім  присутнім  папку,  у  котрій  вміщені  матеріали  і  окремі  світлини  наших  заходів,  адже  нещодавно,  нашим  літературним  зустрічам  у  бібліотеці  саме  такого  формату,  виповнився  рік.  Ярослав  представив  диск  «Чортків.  Сонячне  гроно  та  гості  промені»,  де  вміщені  короткі  відомості  про  авторів,  їхні  вірші  та  всі  фото  від  першої  зустрічі  13  листопада  2011  до  8  грудня  2012  року.  Почувши  молодих  нових  авторів,  із  розлогим  виступом  вийшов  Володимир  Погорецький  –  редактор  всеукраїнського  альманаху  «Золота  пектораль»  (нещодавно  у  Києві  відбулося  святкування  5-річчя  журналу),  тезки  нашої  літ.студії  –  «Сонячне  гроно»,  член  Національної  спілки  письменників,  прозаїк  та  поет.  Інформація  про  нашу  зустріч  є  на  сайті  «Золота  пектораль»  -  http://zolotapektoral.at.ua.  
До  нас  вперше  приїхав  автор  із  сусідньої  Борщівщини  –  Олександр  Буй  Олекса  Терен),  який  привернув  увагу  щирістю  і  простотою  своїх  віршів.  На  літературному  зібранні  були  не  лише  творці  поезії,  а  й  живопису,  хоч  цього  разу  промениста  Анастасія  Обшарська  більше  зосередилась  на  власних  творіннях  Слова.  Олександра  Наконечна  повідомила,  що  ще  наприкінці  минулого  року  вийшли  з  друку  «Мандри  сторінками  газет»  –  збірка  публіцистичних  статей  Ярослава  Дзісяка  за  останніх  чотири  роки,  де  окрім  історичних  тем,  є  ряд  матеріалів  на  літературну  тематику.  А  Ярослав  зауважив,  що  саме  2  березня  виповнюється  95  років  від  першого  звільнення  столиці  Києва  від  російських  комуністичних  окупантів-ленінців,  які  в  лютому  1918  року  вчинили  жорстокий  червоний  терор  в  Україні.  Це  дійсно  наше  свято  нашої  держави,  на  відміну  від  ряду  нав’язаних  святкувань.  
Чи  можна  читати  мовчки?  Можна,  якщо  це  витончена  поезія  тиші  та  вітру  Ірини  Брудни,  вона  озвучила  свою    чергову  поетичну  збірку,  яка  так  і  називається  «Якщо  мовчки».  Людина,  яка  може  мати  Оскара  за  кращу  декламацію  гумору  та  вже  має  ряд  досягнень  –  це  Орест  Чоловічок  з  Тернополя,  потішив  нас  своїми  новими  творами.  Уперше  до  Чорткова  завітав  Богдан  Манюк  –  директор  школи  у  Підгайцях,  філолог,  творець  щирої  поезії.  Ми  мали  змогу  відчути  тепло  сонця  і  приємну  свіжість  весняної  стихії,  адже  до  нас  вийшла  «Жінка  в  обіймах  вітру»,  як  називається  одна  із  численних  прозових  і  поетичних  книг  Раїси  Обшарської.  Серед  поетів  є  теж  снайпери,  то  Ярослав  представив  поетичного  снайпера  –  влучного  пародиста  Миколу  Базіва  з  Гусятина,  переможця  рядку  конкурсів  та  фестивалів.  Цього  разу  на  рідну  Чортківщину  приїхав  з  Тернополя  Богдан  Кушнірик  –  людина  з  поетичним  оформленням  лірики  та  гострих  кутів  нашого  суспільства.  Довго  утримував  запальне  слово  гарячого  серця  чортківчанин  Георгій  Хадзарагов.  Наші  щирий  гість  із  Копичинець,  Михайло  Тара  бій,  людина  з  чутливою  душею,  через  брак  часу  дещо  менше  озвучив  свої  твори  із  привезених  ним  книг.  Молодий  Андрій  Колодій  читав  твори,  написані  тепер,  і  повернув  нас  в  історію  романтичної  юності  –  до  віршів  1980-х  років.  Ярослав  представив  жінку,  яка  вміє  привернути  увагу  навіть  на  третій  годині  зустрічі  –  полум’яна  словом  і  серцем  Наталя  Омелянівна  Мацелюх,  вчитель  початкових  класів,  завуч  школи  №7,  знана  у  краю  людина.  Вона  звернулася  до  присутніх  зі  щирими  емоціями,  одержаними  в  час  зібрання,  виокремила  кількох  своїх  вихованців  і  зачитала  декілька  проникливих  віршів.  Як  постскриптум,  із  резюме  до  залу  звернувся  Андрій  Базалінський,  людина  непересічного  мислення  і  бунтівної  сутності.  У  залі  були  присутні  також  Ярослав  Свистун  із  філософськими  міркуваннями  (на  цей  раз  мовчки),  завідувач  міської  бібліотеки  Наталя  Волчаста,  студент  Степна  Флекей,  голова  чортківського  ВО  «Свобода»  Іван  Калакайло  та  інші  партійці,  за  сприянням  яких  була  проведена  обідня  частина  заходу,  за  що  усі  вельми  вдячні.  На  завершення  Ярослав  прочитав  свій  весняний  катрен:  
Сварог  гукне  зі  сну  Перуна
І  ластівкам  відчинить  неба  двір,
Летять  й  одвічні  пишуть  руни
Між  Сонця  променів  і  світла  зір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013


Намагнічене коліно

Намагнічене  твоє  коліно,
Лише  манить  воно  не  залізо,
А  приваблює  погляд  й  долоню
У  мандрівку  в  приховану  зону.

Примостилась  рука  на  коліні,
Там  комфортно,  та  хочеться  зміни:
Догори,  де  ще  більше  магніту  –  
До  коралу  химерного  світу.  

04.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404524
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.02.2013


Передвесняне

Я  в  дорозі,  у  перший  лютневий  цей  день,
Що  утратив  вже  сутність  імення  природи,
На  гілячці  майбутнього  цвіту  вишень,
Ось  угледів  Весну,  там  у  небі,  на  сходах.

01.02.  

***
Зима  сповзає  геть  в  канаву,
Проміння  руку  подає  все  ближче  Ра.
І  плаче  лід  в  поверхні  ставу  –  
Поміж  реклам,  в  ефірі  березня  пора.  

***
Сварог  гукне  зі  сну  Весну  й  Перуна,
І  ластівкам  відчинить  неба  Синевір  
Летять-пливуть,  і  пишуть  давні  руни
Творця  природи  коло  із  прадавніх  вір.  

17.02.  13.57.  Чортків,  арт-кафе  «Вінтаж».  

***
вернулася  Зима  з  морозом  у  портфелі.
портьє  сказав:  "Мадам,  ще  тижнів  два
дозволено  Вам  жити  в  нашому  готелі.
у  номер  Ваш  прийде  панянка  молода.

17.02.  

Вернулася  Зима  у  білих  рукавчиках,
Пухнаста  шаль  і  тепла  шуба  
У  вітрі  локон  танцюрист,  червоне  личко  
До  церкви  спершу,  і  до  клубу.  
Пакунок  снігу,  ще  й  мороз  є  у  портфелі,
Розклала  речі  в  номер-люксі.
Та  враз  юнак-портьє  гостинного  готелю
Прийшов  отак,  в  недобрім  дусі.
Мадам,  сказати  мушу  Вам  до  виконання,
Лишилося  лиш  днів  десяток
Кінець  сезону,  ось  декада  вже  остання.
А  там,  прийде  веснянки  свято,
Зелених  поселенців  з  півдня  ми  чекаєм.
Їм  ластівок  прудка  ескадра  
Покаже  шлях,  а  ми  дамо  гостинно  чаю,
І  зелені  салату,  сала  квадру,
Ще  й  овочів  сочистих  всяких  із  городу,
Для  гостроти:  гірчиці,  хрону.
Отож,  мадам,  Ви  довго  не  баріться,  годі,
До  стріч  в  новому  вже  сезоні.    

18.02.  12.49.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013


1302. 2013.

назва  -  гра  цифр...
***
І  вкотре  кроки  у  шлях  цей  знаний
Навпроти  течії  з  вагань  ріки.
Одвічні  скиби,  пагорби  й  поляни,
Розорані  печаллю  кулаки.  

Звернути  з  манівців  край  річки  Долі,
Відкрити  б  мапу,  поле  перейти.
А  тут  –  є  рік  за  чверть  у  вшир  поволі,
Крізь  сон  у  час  зимової  сльоти.

Є  інший  шлях?  Ним  йти  бадьоро,  легко?  
Ось  в  протилежних  берегах  води.  
Мостяться  в  гнізда  ластівка  й  лелека.  
Та  греблю-міст  ваганням  не  пройти.  

13.02.  11.34.    автобус:  Чортків  -  Тернопіль

На  здибанку  до  Ночі

Угледівши  таку  годину,
Вже  рушив  поїзд  серед  снігу,  шпал.
На  здибанку  до  Ночі  лине,
Сама  ж  бо  не  здолає  перевал.  

Поважно  панна  Ніч  крокує,
Згубився  день  поміж  гілок  дубів.
Вляглись  маленькі  діти  туї,
А  Хтось  шатро  у  небі  темне  звів.  

Його  ж  тримають  зорі  міцно  
І  крематорій  сну  людських  осель.
Хтось  вирушить  у  мріях  в  Ніццу,
До  когось  прийде  опівнічний  Лель.  

13.02.  20.00.

***
Повільно  поїзд  суне,  шкандибає,
Старий,  він  ще  з  часів  есересер.  
Чи  хто  про  нього  у  міністрах  дбає?
Якось  то  буде.  Їде  –  ще  не  вмер.  

13.02.  20.20.  поїзд:  Тернопіль  -  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013


Мільйонером зі Львова

А  сонце  поїзд  врешті  наздогнало
На  штриці*  десь,  за  Золочевим  аж.  
Вкусило  темінь  світанкове  жало.
І  ось  шедевр  –  небачений  пейзаж.  

Таке  малюють  тільки  тут  і  зараз.
Пароль  на  вхід  оцей,  сьогодні  лиш.  
А  на  вагоні  ворон  в  крик.  Намарно!
Облиш  ти,  гаво,  гнів,  мо’  простиш?  

Така  земля,  то  й  клімату  закони:
Вродилась  тут,  тоді  й  не  нарікай.  
А  ні,  проб’ють  на  «Вірую»  там  дзвони,
Сідай  в  купе,  чимдуж  в  Хеопса  край.  

штрика  –  залізнична  дорога.

27.01.  07.16.  поїзд:  Тернопіль  –  Львів.  

На  твердь  земну  із  поїзда  «Київ  –  Чоп»  я  ступив  уже  в  місті  сина  князя-короля  Данила.  І  ранок  останньої  неділі  січня  видався  вельми  морозним,  навіть  у  Львові.  Оскільки  часу  ще  було  у  межах  волі,  а  при  ходьбі  стрілка  термометра  підіймається  вгору,  як  і  з  плином  часу,  то,  порадившись  з  ногами,  ми  колегіально  прийняли  рішення  йти  пішки.  Від  залізничного  вокзалу  до  музею  «Арсенал».  За  пів  пари  (40  хв.)  ходьби,  я  вже  був  в  активному  пошуку  естетичного  закладу  громадського  харчування,  який  відчинений  зранку,  навіть  і  до  09.30.  Перший  –  не  підійшов  з  огляду  на  обмеженість  напоїв:  пити  каву  з  пивом  –  вибачте,  ми  не  з  таких.  Наступний,  «Ноїв  ковчег»,  не  так  склав  враження  естетичного,  як  вирішальним  чинником  мого  залишення  там  було  дуже  велике  небажання  зволожувати  сніг  Старого  Львова.  Слід  визнати,  що  риби  там  справді  були  красиві  –  у  моніторі.  Від  Ноя  вже  й  долонею  подати  до  розкладки  книг  та  інший  цікавостей.  Моя  бібліотечка  поповнилась  трьома  виданнями.  і  вперед  –  на  початок  вулиці  Замастринської,  у  87  школу  –  у  інший  світ  у  клубі  нумізматів  (і  боністів).  Панове…  То  треба  бачити!  Моя  бабця  сказала  б:  «Я  не  вмію  сказати».  Бельгія,  1939  рік,  100  франків  –  це  не  просто  банкнота,  то  витвір  мистецтва,  з  елементами  живопису,  міфології  та  еротики;  1000  крон  за  бабці  Австрії  1902  року,  з  непопулярною  печаткою,  чого  варті!  Різні  номінали  зі  слоником,  лемуром,  а  то  і  негром,  подібним  на  мавпу  з  Мадагаскару,  Конго,  Гвінеї;  струнка  панянка  з  Лаосу  на  10  кіп  і  той  же  номінал  з  єдиної  християнської  країни  Азії  –  Філіпіни,  з  їхнім  собором;  китайська  архітектура  і  рельєф  від  5  до  100;  значно  презентабельніша  архітектура  і  скульптура  Мексики  з  левом,  хоч  їх  там  не  було  і  за  давніх  майя;  5  …  мільйонів  драхм  1944  р.,  та  що  там  дрібнитися  –  ставки  збільшуються  –  50  мільйонів  динарів  Югославії  1993  р.  (у  колекції  є  й  10  мільярдів  звідти  ж).  Це  вам  не  жарти!  Такі  мільйони  і  така  інфляція.  Та  не  буде  про  сумне  і  велике.  У  великому  і  теплому  поїзді,  Львів  я  залишав  їдучи  до  Херсона  (туди  поїзд  прямував),  але  зійшов  у  Тернополі.  

27.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013


Сізіфова праця

Я  вже  був  тут  колись  і  не  раз,
Як  не  дивно,  ще  навіть  цією  весною.
Повернувся  в  засніжений  час.
Це  Сізіфова  праця  –  вертатимусь  знову.

В  когось  час  –  як  виток  у  спіраль.
А  тут  коло  за  колом,  з  дощу  від  морозів.
Опиратись?  Зітхати  у  жаль?  
Замале  то  плече,  знайти  інше  не  в  змозі.  

«Не  злетіти  із  кола  до  хмар»,  –  
Так  у  небі  кричав  і  сваривсь  чорний  ворон.  
Лише  він  теж  прикутий  до  нар,
Ось  на  лавці  видзьобує  крихти  і  волю.  

Я  вже  знав  це  колись,  був  то  час
Будування  проектів  крізь  сито  ілюзій.
А  тепер,  шкандибаю  в  Парнас?
Видно  снайпери,  люфи  націлених  фузій*

*  -  люфи  фузій  –  дула  рушниць.  .  

25.01.  13.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013


***

Горизонт  сутеніє  у  сивих  верхів’ях  дерев,
Налітають  ворони  на  Вечір  із  криком  сварливим.
А  на  греблі  нестримних  Зітхань  –  веремія  і  рев.  
Поміж  тисячі  крапель-облич  десь  угледиться  диво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013


Виступ адвоката (гумор, ероика)

–  Високоповажний  суде,  пані  та  панове  присяжні,  шановні  присутні,  мого  підсудного  звинувачують  в  надмірній  амбітності.  Я  вам  доведу  абсолютну  відсутність  складу  злочину.  
Він  брав  своїми  долонями  долоні  шановної  пані.  Прошу  зазначити,  що  так  робиться  у  всьому  цивілізованому  світі  –  саме  така  послідовність.  Зауважу,  що  долонями  долоні,  а  не  ступні.  Підсудного  звинувачують  в  тому,  що  він  не  надто  уміло  цілував  блузку  шановної  пані.  Високоповажне  товариство  добре  знає,  що  надмірне  зволоження  виробів  легкої  промисловості  не  йде  їм  на  користь.  –  жінки-присяжні  ствердно  закивали  головами.  –  Отже,  підсудний  діяв  з  повнотою  турботи  про  одежу  шановної  пані.  Підсудного  звинувачують  в  тому,  що  він  хотів  зняти  блузку.  Прошу  зауважити,  що  він  хотів  це  зробити  не  лише  для  того,  щоб  дізнатися  фірму  виробника  верхньої  частини  нижньої  білизни  і  не  лише  для  вдоволення  власної  естетичної  насолоди.  –  чоловіки  присяжні  кивнули  з  повним  розумінням.  –  Все  високоповажне  панство  прекрасно  знає,  що  безпосередній  дотик  губ  до  жіночої  рельєфності  цілком  позитивно  впливає  на  світосприйняття  жінки,  зокрема,  покращує  бачення  пейзажу:  вершин,  шпилів,  пагорбів.  Навіть  опосередковано  активує  сатисфакцію  материнського  відчуття.  –  жінки-присяжні  кивнули  у  знак  згоди.  Одна  з  кореспонденток  при  цьому  важко  видихнула.  –  Отже,  підсудний  діяв  тільки  на  користь  морально  сенсетивної  сутності  шановної  пані.  Підсудного  звинувачують  в  тому,  що  він  цілував  оголені  зап’ястя  і  зашийя.  Високоповажне  товариство  прекрасно  розуміє,  що  вказані  об’єкти  цілують  безпосереднім  дотиком.  Причому,  блузки  там  не  було,  то  ж  звинувачення  її  зняти  в  даному  випадку  відкидаються.  Необхідно  відзначити,  при  цьому  підсудний  добре  угледів  декілька  дюжин  мурашок,  що  бігли  від  зап’ястя  і  від  шиї  униз,  вказуючи  подальший  напрямок.  А  шановна  пані  офтальмологічними  спалахами  голосувала  до  подальших  мандрівок.  –  чоловіки-присяжні  мімікою  висловили  розуміння  до  підсудного.  
Підсудного  звинувачують  в  тому,  що  він  намагався  реалізувати  сакральне  горизонтальне-вертикальне  єднання  губ,  також  в  тому,  що  він  не  зазначив  точної  кількості  числа  перспективних  рухів  тим,  що  росіяни  називають  мову.  Прошу  врахувати  високоповажне  товариство,  що  навіть  володарі  найточнішого  календаря,  загадкові  майя,  точно  не  могли  вказати  кількість  днів  до  закінчення  епохи.  –  один  з  кореспондентів,  присутніх  в  залі,  водночас  знавець  доколумбової  Америки,  зі  знанням  справи  кивнув  головою.  –  Окрім  того,  відчуття  дії  іригаційної  системи  шановної  пані,  згідно  законів  сенсуальної  логіки  не  дозволяло  не  робити  спроб  мандрівки  до  соковитого  джерела.  Отже,  підсудний  діяв  у  межах  чинного  сенсуального  законодавства  задля  альтруїстичної  реалізації  меліоративних  процесів  шановної  пані.  А  це,  як  відомо  високоповажному  панству,  є  надзвичайно  корисним  і  приємним  у  життєвій  реальності  жіночій,  з  певним  переходом  на  межу  ірреального.  –  жінки-присяжні  важко  видихнули,  погоджуючись  зі  словами  адвоката.  –  Чи  була  інша  мотивація  у  підсудного?  Наявні  симптоми  –  так,  спроби  реалізації  –  ні.  Отож,  подальші  звинувачення  знімаються  з  розгляду.  
За  максимально  короткий  термін  обговорення  суд  присяжних  одноголосно  визнав  підсудного  невинним.  Додатково  була  винесена  Постанова  суду  «Про  пролонговану  реалізацію  вище  вказаних  дій  до  зазначених  об’єктів  у  ближчому  часовому  майбутньому».  

12.01.  20.25.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013


Житиму довгими митями…

«Говори,  а  я  усміхатимусь
Крізь  прив’язані  пожовклі  хвилини»  -  Ірина  Брунда  із  книги  «Якщо  мовчки».


***
Крізь  грона  хвилин,  що  на  ланці,
Промов,  а  я  буду  тут  жити  надовго  у  митях,
Вдихати  слова  в  твоїм  щасті.
Майстриня  усмішки,  протягуєш  промені  литі.    

Крізь  зв’язку  думок  у  корінні,
Торкнись  ти  зірок,  досягни  у  земнім  піднебессі
Тут  радість  на  хвилях  постійних  
То  вгору,  то  в  бік  –  це  буття  у  захмарному  плесі.  

***
Через  грона  хвилин,  що  на  ланці,
Говори,  і  я    житиму  довгими  митями,
І  вдихати  слова  в  твоїм  щасті.
Ти,  як  фокусник,  усмішку  з  уст  моїх  витягни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390629
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.01.2013


Старі детективи

Читаючи  ту  чи  іншу  книгу,  читач  переноситься,  принаймні  часткою  свого  усвідомлення,  у  побут  описуваного  періоду.  Чим  ближче  час  твору  (не  про  сучасність)  до  епохи  прожитого,  тим  краще  читач  відчуває  ауру  часу.  Читання  книги  –  це  специфічна  мандрівка  в  минуле.  
Не  менш  вагомою  є  мандрівка  у  свої  минули  роки.  Це  подорож  у  той  час,  коли  читач  починав  читати  саме  той  стиль  літератури  (як  і  стиль  музики).  У  час,  коли  ще  ніхто  не  читав  Дена  Брауна  і  навіть  Палуо  Коельо,  а  читали  Картера  Брауна  або  детективні  оповідання  про  отця  Брауна  –  в  англомовних  країнах  містерів  Коричневих  є  немало,  коли  слухали  Цоя  і  Висоцького  (або  інші  ретро  уподобання),  коли  читали  ще  «Ровесник»  (на  Тернопільщині)  і  «Західну  Україну»,  не  кажучи  про  одвічну  оманливу  «Правду»,  коли  по  неділях  Центральний  канал  приваблював  допитливих  читачів  і  глядачів  у  «Клуб  путишественников».  
Це  мандрівка  у  час,  коли  багато  що  було  ще  попереду,  десь  за  горизонтом,  а  то  і  виднілося.  «Дивись  на  горизонт»  -  стверджує  Пауло  Коельо  у  «Валькіріях».  Мандрівка  спогадів,  це  теж  детектив.  Це  злочин:  адміністративний  і  кримінальний,  адже  негативні  персонажі  місіс  Долі  чи  містера  Фатума  не  раз  підсували  свиню,  не  на  стіл  у  тарілках,  адже  вони  викрадали  сподівання  і  на  завершення  розділу  –  вбивали  надію.  Це  пошук  і  аналіз,  чому  головний  персонаж  поступив  саме  так,  і  чи  міг  Автор  надати  йому  більше  свободи  помислів  і  дій,  чи  це  було  єдино  можливим  варіантом,  незворотнім  шляхом,  тобто  відсутністю  свободи  як  такої,  чи  це  його  свідомий  помилковий  вчинок?  Це  пошук  злочинця  –  замовника  і  виконавця,  на  відміну  від  книг,  у  детективі  спогадів  буття,  не  завжди  їх  знаходять,  і  ще  рідше  карають.  Це  спрагле  читання  останніх  сторінок  твору,  до  завершення,  як  і  лічиш  юнацькі  хвилини  до  так  бажаного  побачення,  яким  же  воно  буде?  Адже  не  у  всіх  детективах  епілоги  щасливі,  це  ж  не  казки.  У  детективі  кожного  зокрема,  це  і  очікування,  що  ж  буде  завтра,  наступного  тижня,  на  Різдво,  на  Весняне  рівнодення?  Чи  відпише  вона,  чи  зустрінуться  врешті  вони,  а  можливо  і  ще  раз,  і  надалі  й  надовго?  І  як  обернеться  Земля?  
Я  люблю  читати  старі  детективи.  Іноді,  раз  на  3  –  4  місяці,  я  відкладаю  стос  непрочитаних  газет  і  беру  домашню  чи  бібліотечну  книгу:  Чейза,  Гарднера,  Френсіса,  інших.  Я  мандрую  у  час,  в  якому  ще  не  було  Інтернету,  мобільних  телефонів  і  цифрових  фотоапаратів,  коли  музиканти  і  співачки  були  ближчі  до  музики  і  співу,  аніж  до  техно-стриптизу.  Стара-нова  книга  цього  пізнього  вечора  чекає  мого  читання  і  мандрівки.  А  вона  приємна  й  тому,  що  по-юнацькому  віриш  у  справедливість,  яку  знайдеш  у  книзі.  Принаймні,  мав  би  знайти  її  на  Бейкер  стріт,  у  іншого  англійця  -  священика-детектива  Брауна,  в  офісі  адвоката  Перрі  Мейсона,  у  відділку  поліції  Маямі,  чи  знову  повернемось  у  у  «Шотландський  двір»  Британії  («Scotland  yard»).  Але  немає  певності,  що  вона  буде  знайдена  на  своєму  дворі.  Бо  за  вікном,  у  час  сутіноквий,  сніг  знову  покрив  плитку  подвір’я.  

05.01.  20.43.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013


Наснилося

А  мені  поміж  див  снився  дощ  і  ще  осінь,
Теж  –  доріжка  назад  у  минулі  роки,  
Вітерець  там  юнацький  колише  колосся  
Ще  не  скошених  трав  і  квітчасті  луки.  

Мандрував  край  дороги  надій  через  гори,
Спотикався  і  падав,  та  вперто  вставав
Аж  до  хмарних  світил,  крізь  нечувані  хори.  
Що  то  враз,  чи  то  Верх  мій  політ  покарав?  

Враз  мені  серед  снігу,  наснилося  літо,
Не  тутешнє,  не  наше,  дивацьке  якесь,
А  ще  пральня  років,  де  не  все  перемито,
І  там  Липень  танцює  між  трав  полонез.  

А  Свідомість  моя  не  бажала  ні  ранку,
Ні  вантажу  думок  двадцять  перших  століть  
Але  День  вполював  два  наземних  підранки,
І  з  рушницею  знов  невблаганно  стоїть.  

03.01.  13.29

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013


Новий рік?

Стереотипи,  сніг,  календарі  й  декади.
Мені  говорять:  «Рік  уже  новий  іде».
Аж  море  побажань:  удачу,  щастя  мати.  
Немов  то  щиро  у  думках  людей,  проте…  
Скажіть  і  поясніть,  уклінно  щиро  прошу,
Яка  ж  то  новизна  отут,  поміж  зими?  
Чи  ластівка  співає  вже:  «Весну  голошу»?
Чи  щось  згубили  у  століттях  якось  ми?  

1  січня  153  року  до  н.е.  для  швидшої  відправки  консулів  на  війну  до  Іспанії  жерці  Риму  перенесли  день  початку  річного  терміну  консульства  з  1  березня  на  1  січня.  від  46  р.  до  н.е.  1  січня  стало  початком  року  і  в  громадянському  календарі.  До  церковних  і  світських  реформ,  давні  українці  новий  рік  відзначали  на  початку  весни.    

27.12.  21.49.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2012


з новим обертом Землі

***
Творця  безмежна  сила  й  воля  є.
Він  узаконив  рух  планет  орбіти  .
Земля  вже  замінила  колесо  своє,
Підстави  святкувати  і  радіти!  

***
«Сьогодні  сонечко  нове  на  світ  вродилось,
Зростатиме  щораз  із  кожним  днем»,  –  
Довірливо  сказала  мавка,  не  приснилось,  –  
Весну  й  тепло  до  себе  привернем»

Вітаю  із  давнім  ще  трипільським  святом  народження  маленького  Сонечка,  коли  земля  повертається  у  новий  оберт,  на  довший  день!
   
23.12.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012


Пошуки

Шукати  світло  крізь  табу  догматів,
Написаних  рукою  темних  слів  й  думок.
Шукати  промінь,  певність  віри  мати,
Душа  є  скарб,  а  не  із  булл*  пустий  мішок.  

І  шепіт  молитов  з  глибин  не  марних
Збирає  хліб  і  сіль  з  духовних  чистих  крихт.
Святе  письмо  читати  в  небі  хмарнім  –  
Воно  ж  бо  вище  є  талмудів,  чисел,  книг.

Творець  писав  буття  нам  Одкровення  
У  вирі  хвиль  річок  й  на  крилах  журавля  
В  зірковім  сяйві  тайна,  в  сонці  деннім.
Шукаєш,  віднаходиш  ти,  вона,  також  і  я…  
 
*  булла  –  постанова  Папи  Римського.

***
Раби  в  прославі  душ  чужого  бога,
Благання  випар  холоду  між  храму  стін.
Шукати  волю  думки  –  їм  незмога.
І  так  тривожно  й  гучно  б’є  високий  дзвін.

*  -  у  християнстві  віруючі  є  рабами  бога;
-  Саваоф  –  одне  з  імен  єврейського  бога,  що  прославляється  у  церквах;
-  літургійне  благання  про  помилування.

14.12.  20.10.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385441
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2012


Куртуазна любов

Лише  століть  десяток  є  різниця,
А  стук  сердець  –  один  і  той,  тоді  й  тепер:
Так  алогічно,  іноді  ще  й  сниться,
Любов  ця  куртуазна,  мсьє,  панове,  сер.  

Мадам  є  недосяжна  і  далека,
Я  у  рядках  поет,  ще  трішки  трубадур,
І  частка  лицаря  –  у  серці  спеки,
Бо  верхи  мчав,  і  точно  знав,  що  не  впаду.  

При  зустрічі  –  її  цілую  руку.
Хотів  би  пагорби  сердець?  Спитали  ж  ви!
Лише,  табу!  Така  любові  мука.
І  знов  –  похід:  мечі,  знамена  й  хоругви…  

16.12.  09.51.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2012


Літературна зустріч «Галичина – Поділля»

8  грудня,  на  початку  сутінкової  пори,  у  Чортківській  Центральній  бібліотеці  розпочалась  літературна  зустріч  «Галичина  –  Поділля».  Вона  поєднала  майже  три  десятки  слухачів  та  авторів  із  Хмельницького,  Тернополя,  Копичинець,  Івано-Франківська,  і,  звичайно,  чортківських  майстрів  слова.  З  вітальними  словами  звернулися  організатори  та  ведучі  –  Ярослав  Дзісяк  та  Олександра  Наконечна.  Зі  слів  Ярослава  гості  дізналися,  що  «…  нашому  зібранню  минув  рік.»  Окрім  поезій,  були  й  озвучені  історичні  грудневі  події,  що  мають  дотичність  до  літератури,  зокрема,  75річний  «ювілей»  одного  з  найстрашніших  періодів  української  історії,  коли  було  розстріляно  сотні  тисяч  невинних  людей,  а  серед  них  і  весь  цвіт  української  науки  і  культури.  Серед  гостей  міста  шанувальники  поетичного  слова  вперше  могли  почути  Інну  Гаврилюк  із  Хмельницького  (Innessanew),  шармом  свої  виступів  вона  справила  неабияке  сильне  враження  та  франківчанку  Оксану  Пронюк  (Світанок),  яка  вперше  була  у  Чорткові.  Вийшовши  з  маленькою  горою  книг  серед  них  і  власна  «Під  арками.  З  життя  української  еміграції  у  Болоньї,  пані  Оксана,  голова  «Пієта»  організація  колишніх  заробітчан,  підняла  актуальне  та  гостре  питання  жіночої  еміграції,  її  розуміння  та  усвідомлення.  Інша  гостя  із  Івана-Франківська,  коли  перший  раз  приїхала  до  нас,  залишила  дійсно  потужні  незгладимі  враження  –  це  Леся  Геник.  Вона  ж  одержала  емоційну  зустріч  і  таке  ж  прощання  друзів-колег  по  перу  та  мисленні.  Голосом  з  краплями  смутку  до  залу  промовляв  автор  семи  поетичних  книг  Михайло  Тарабій  з  Копичинець.    Ведучий  підготував  аудиторію  до  усмішок,  запросивши  відомого  гумориста  Ореста  Чоловічка.  Серед  місцевих  юних  дебютанток  виступали  Надія  Бандура,  Марія  Серафінчан  та  Каріна  Помазан.  А  також,  вже  відомі  юні:  витончений  лірик  Юля  Фінковська  та  гуморист  роман  Король.  У  залі  були  майстри  не  лише  поезії,  а  й  живопису  –  Анастасія  Обшарська  представила  свої  чудово-химерні  полотна  та    зачитала  оди  рідному  місту.  Виступили  і  старіші  освітяни  –  Андрій  Базалінський,  Галина  Грицьків  та  Стефанія  Басараба.  Бібліотека  одержала  книжкові  та  живописні  презенти.  На  прощання  ведучий,  зачитавши  свої  поезії,  побажав  усім  щедрих  та  доречних  дарунків  від  святого  Миколая  та  привітав  з  грудневим  великим  давнім  святом  –  народження  маленького  Сонечка,  і  з  різдвом  Христовим.  

Ярослав  Дзісяк  (Дорожний).  м.  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012


для мадам Іннес

Із’явні  миті  Твої  рубіконні  –  
У  новий  день,  і  місяць,  і  пору,  
Вступила  й  чарами  полониш.
У  грудні  квіточки  Тобі  нарву.  

***
В  календарі  стегно  зими  біляве,
В  мадам  Іннес  святковий  час  годин.
Вітальні  хтось  проводить  вправи
Й  дарунки:  погляд,  спалах  і  бурштин…

***
Чи  спиш,  чи  потягаєшся  звабливо  
Приймай  вітання  теплі  із  Чорткова.
Відкрита  пізнання  чергова  нива.
Злітай  святково  в  новий  лан  і  коло!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381724
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2012


Погоня колом

«Загубиш  сонце,  протятий  болем.
А  завтра  –  знову  –  погоні.  Колом.»  -  Ірина  Брунда  із  книги  «Якщо  мовчки»

Сьогодні,  завтра  женем  педалі  колом  
Із  одиниці  у  повних  шістдесят.
Одні  та  другі  тут  круглі  сад  і  поле
Їх  пара  дюжин  в  діаметрах  летять.  

Вперед  поспішно.  Лиш  зирк,  яке  ще  коло.
Щоб  не  минути  потрібний  спектр  світил.
Не  ті  педалі.  Давай  стрибай  в  гондолу.
Візьме  нас  вітер.  Додасть  наснаги  й  крил.  

20.11.  21.34.  поїзд:  Чернівці  –  Чортків

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012


Краплі-примари

Звичайне  місто,  дощ  із  хмар  похмурих,
Простудна  дама-осінь  листопадних  днів,
Примари  крапель  виросли  на  мурах,
Із  потойбіччя  Падолист  їх  перевів  

Загинули  ще  краплі  в  теплім  літі,
Забрав  їх  промінь  аж  у  неба  височінь,
Та  двері  там  стоять  важкі  закриті
Й  тривожно  б’є  копитом  хмарний  кінь.  

Дощі  забули  скарб  у  площі  міста  –
І  поспіх-пошук  між  кольчуг,  бетону  плит,
У  вирій  із  небес,  бо  буде  пізно.
Все  зачарує  грудень  хмурий  ворожбит.  

09.11.  14.00.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012


Лиш мрій… (переклад «Мечты»)

Ти  втомилась  від  покори,
Непосильна  рабський  лаз,
І  надій  облудні  гори,
І  готовність:  може,  враз?  

Барабанить  по  шибці  
Дощ,  немов  би  живий.
Ти  в  самотній  тут  клітці,
Я  благаю:  «Відкрий,  відкрий…»

Шлях  твій  земний  проляга  десь  далеко,
А  ти  у  пустки  полоні.
О,  як  шкода,  та  не  винне  тут  Небо,
Лиш  мрій  холодні  долоні,  
Лиш  мрій,  лиш  мрій…

Ти  хотіла  жорстких  шпилів,
Увібрати  холод-лід,  
Й  недосяжність  на  сто  милей
Геть  увесь  турботний  світ.  

 Барабанить  по  шибці  
Дощ,  мов  справді  живий.
Ти  в  самотній  ось  клітці,
Я  благаю:  «Відкрий,  відкрий…»

Шлях  твій  земний  проляга  ген  далеко,
А  ти  у  пустки  полоні.
О,  як  шкода,  та  не  винне  тут  Небо,
Лиш  мрій  порожні  колони,  
Лиш  мрій,  лиш  мрій…

Оригінал:  Ария.  Сл.  Маргарита  Пушкина.  Мечты  

Ты  устала  быть  покорной
Ты  устала  быть  рабой
Жить  надеждой  иллюзорной,
Отвечать  на  жест  любой

Барабанит  по  стеклам
Дождь  как  будто  живой
Ты  опять  одинока,
Открой,  открой,  открой

Жизнь  идет  где-то  за  стеною,
А  ты  в  плену  пустоты
О,  как  жаль,  но  всему  виною
Мечты,  мечты,  мечты

Ты  пыталась  стать  жестокой,
Стать  прозрачной  словно  лед
Недоступной  и  далекой
И  живущей  без  забот
13.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377553
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.11.2012


Іншобачення тілесного

У  неї  гарний  носик  –  бачать  всі,
І  ямки,  щічки,  брови  й  вії,
Та  лиш  малі  у  дзеркала  красі.
А  персів  велич  –  погляд  мліє!  

05.10.  

Тримаю  у  руках  покров  твоїх  дверей.
Він  зберігає  запах  ніжний  дому.
Відплив,  та  з  висоти  брамселю  рей,
Чуттєвий  дотик  проганяє  втому.  

***
О,  вельми  дивний  сонця  променевий  рух  –  
Живіт  засмаг,  засмагли  шия,  очі,  плечі,
А  перса  ж  –  білі-білі,  мов  подушки  пух.
В  суді  проміння  запідозрили  у  втечі.  

О,  як  могли  вони,  уздрівши  білизну,
Не  запросити  інших  променів  до  спілки?
Їх  лінощам  ганьба,  я  сонце  поверну,
Голенька  стій,  он  сонце  визирає  з  гілки.  

25.10.
про  і  для  М.А.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012


Альтруїстична амбітність

І
Вона:  Ніхто  не  воював…  

Ніхто  не  воював,  не  було  там  війни,
Лише  змагання  пристрастей,  обставин
Й  вагання  жмут,  їх  краще  прожени.
Про  них  не  буде  у  газеті  знаній.  

Та  звісно,  можна  розцінити  теж  інакше  –  обоє  там  програли  силам  вітру  Дня,
відсутності  хвилин,  так  пару  сотень  вільних  й  тепленької  води,  яка  геть  змила  б  
дороги  накип  й  перепони,  утворені  з  вагань,  що  миготіли  у  тьмяній  кімнаті.  
Було  й  ще  принципів  життєвих  пізнання,  хоч,  може  і  змилився  у  рядках  там  я:
Ти  хочеш  зразу  все  або  нічого.  Зазначу,  все  буває  вельми  всяке  в  широті  безмеж  …  
І  в  часточках  годин  календаря,  уміймо  додавати  грані  насолод  духовні  чисті  тіла.  
Я  покорив?  Оце  велике  відкриття,  проте  не  знаю  чим,  це  правда,  мовлю,  щира,  
Не  зміг,  не  мав  уміння  підкорити  спротив  я  Твоїх  чутливих  вельми  перепон.
Просив  і  чаклував,  можливо  і  не  ті  слова  зі  схованки  підняв,  все  було  марно  там.
Лише  запам’ятаю  я,  Твій  блиск  очей  –  цілющі  іскри  намірів  сакральних  шал,
Творив,  я  певен  на  всі  сто  й  один  процент,  вологу  теплоту,  що  є  передвісниця  
Скарбниці  подарунків  вибухових,  що  в  спалахах  злетіли  б  в  далечінь  під  хмари.
Проте  є  частка  віри  у  живих  думках,  зимова  Ніч  надасть  іще  благословенний  шанс.  

ІІ
Вона:  Ти  є  амбітний…  

Ми  дивимось  під  різними  кутами  на  згин  амбіцій  й  альтруїзму.
Це  ясно  в  день  і  в  ніч  все  зрозуміло,  бо  стоїмо  у  різних  ми  світах.  
Та  навіть,  був  би  у  Тобі,  однак,  мій  зір  інакші  б  мав  кути  заломлень.

Амбіції  мої  –  побути  в  дещо  інших  Небесах,  де  сонця  –  пара  Твоїх  іскор-оченят,  
зчарований  я  ними,  хоч  був  опір,  а  чари  смішки  Твоєї,  мов  місяць  в  світлу  ніч.  
Амбіції  мої  здійснились  на  відсотків,  зрахую  зараз  –  то  є  цілих  сто  сімнадцять.  
Бо  ж  пам’ятаєш,  стільки  компліментів  промовив  я  Тобі  –  умінню  йти  чарівно.    
Та  трапилась  нагода,  майже  випадково,  створила  саме  Ти  її,  подяку  шлю  я  щиру.  
Колись  географом  я  мріяв  стати,  теж  альпіністом  і  дослідником  рівнин  чутливих,  
магнітів-кратерів,  прихованих  й  гарячих..У  світлі  сонць  твоїх  я  прагнув  осягнути.
Лише  в’юнкі  ліани  там  завадили,  на  жаль.  То  де  ж  амбітність  бачиш  Ти,  Чаклунко,  
скажи,  будь  ласочка,  мені…  

06.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012


Та, що прийшла уночі

Іду  я  в  помислах  цілком  буденних.
Жовтнева  ніч  укрила  всенький  шлях.
Аж  тут,  поміж  дерев  імлисто-темних,
З’явилася,  як  мрійний  диво-птах.  
Красуня  біла.  Впрів  –  так  стало  душно.
Забилось  серце,  мов  іду  я  в  бій.  
Вона  ж  стоїть,  так  гордо  й  незворушно.  
Ота  …  машина  моїх  світлих  мрій.  

31.10.  22.56.  поїзд:  Київ  –  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376441
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.11.2012


Звабна Кішка

Усілась  у  машину  "кішка"  звабна,
Прикрила  вушка,  хвостик  підігнула,
Лиш  рух  ключем  й  завелася  так  зграбно.
Уява  ж  –  у  полон  ріки  пірнула.  
Руками  б’є  по  річки  плесі  теплім
І  виплисти  на  твердь  немає  сили.
А  дотик  пестять  очерету  стебла,
І  зваби  творять  елерони  й  крила.  
Поспіти  би  услід  твоїй  машині,
Там  вітер  простягає  пасма-чари,
Примружить  небо  очі  світло-сині.
Ой,  обережно,  мружать  розум  фари.  

17.10.  ранок,  автобус:  Чортків  –  Тернопіль  

Ще  мить  і  вже  вітер  колише
Чорнявість  хвилясту  про  Тебе  думок.
І  десь  біля  кави  запишу:  
«В  простори-тенета  Твої,  іще  крок»  

28.10.  14.43.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012


Утома

Утома  Дня
біжить  уперто  –  Вечір  наздогнати,
Зустрівшись  з  ним,  
ще  більше  надокучить  феям-Силам.
Куранти  б’ють  
вже  першу  Ночі.  Кроком  руш  у  спати
Завзяття  спить,    
а  завтра  -  в  хмари  світ,  на  нових  крилах

***
Учора  втомило  шуканням  грибів
Й  писанням  про  Кліо  далеку  античну.
Евтерпу  зустріти  тому  не  зумів.
На  каву  прошу,  розповім  смачну  притчу.  

02.10.  15.12.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012


Франківський бомонд

«А  у  неба  позичу  хмаринок  пір’їни  легкі»  -  Адель  Станіславська  із  книги  «Мереживо  душі»

А  у  неба  позичу  хмаринок  пір’їни  легкі
Й  пригадаю  легенду  героя  Ікара,
І  злетіти  б  у  час  не  народжених  зорями  днів,  
В  небуття  геть  відходять  печалі  примари.  
Пролетіти  б  реальності  мур,  в  поза  простір  межі,
Із  хмарини  у  шлях,  за  кордон  в  горизонті,
На  пір’їнах  з  вітрил  в  небеса,  ген  думок  вітражі.
Опинився  –  Франківськ,  в  поетичнім  бомонді.  

03.11.  11.45.  автобус:  Чортків  –  Івано  Франківськ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012


Змагання спритне пальців і долоні

Змагання  спритне  пальців  і  долоні
Та  рух  Твій  голови:  Не  зараз,  мовлю,  ні.
А  іскри  в  погляді  без  слів  полонять  
Лишилися  полки  у  Твоїй  глибині.  

Та  генерал  узяв  нарешті  спокій,  
Відвів  назад  вцілілу  зброю  і  війська.
Прогавив  час,  переговорні  строки.
Програв,  та  лиш  чекає  новий  змаг  рука.  
 
***
З  Тобою  було  тепло  і  бадьоро,
Минула  втома  із  невиспаних  доріг.
Віддали  швартові  борти  парома,
А  вітер  замісив  зі  спогадів  пиріг*.
Один  і  другий,  аж  цілу  стільницю.
лиш  кропику  забула  дати  в  тісто  Ти.
Однак  смакую  їх  в  холодну  крицю.
Мабуть,  й  Тобі  готує  вітерець  торти.  

*  пиріг  –  вареник  (галицький  варіант).

01.11.  15.28.  автобус.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374842
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.11.2012


Облуда книг

Писав  якийсь  народ  усякі  книги:
Буття  і  Вихід,  П’ятикнижжя  і  Левіт,
Не  лиш  собі,  сусідам  бо  на  лихо,
Ясна  мета  –  в  покорі  мати  цілий  світ.  

Це  тільки  їх  Союз*  старий  із  богом,
Котрий  оберігав  лише  синів  своїх
І  нищив  інших  у  бутті  дорогах,
Усі  раби  й  несуть  їм  ласий  шмат-пиріг**.  

Ті  ж  люди  стали  обраним  народом,
А  їхня  книга,  є  на  білий  світ  свята,
Мов  потопились  ми  в  Йорданських  бродах,
Вертайтесь  у  свої  піски  й  «святі»  міста.  

І  та  країна  й  зараз  має  назву  давню,
Ще  Якову  бог  уночі  змінив  ім’я  –  
Це  той,  що  бога  переміг  в  світанні**.
Воюйте  лиш  не  тут.  Не  ваша  це  земля!  

*  союз  –  завіт;
**  див.  Біблію,  Старий  завіт,  Второзаконня:  «…  і  щоб  благословляти  всі  діла  рук  твоїх,  і  будеш  давати  в  борг  багатьом  народам,  а  сам  не  будеш  брати  в  борг  і  будеш  панувати  над  багатьма  народами…».  (Втор.  28:12).  
***  див.  Біблію,  Старий  завіт,  Буття,  32,  23  –  31:  «…  і  зостався  Яків  сам.  І  боровся  з  ним  якийсь  муж,  а  ж  поки  не  зійшла  досвітня  зоря.  І  він  (той  муж)  побачив,  що  не  подужає  його  (Якова),  і  доторкнувся  до  суглобу  стегна  його.  І  звихнувся  суглоб  стегна  Якова.  І  промовив  муж  той:  «Пусти  мене,  бо  зійшла  досвітня  зоря».  А  Яків  відказав:  «Не  пущу  тебе,  коли  не  поблагословиш  мене».  І  промовив  до  нього:    «Як  твоє  ймення?».  Той  відказав:  «Яків.  І  сказав:  «Не  Яків  буде  вже  називатися  ймення  твоє,  а  Ізраїль,  бо  ти  боровся  з  богом  і  з  людьми  та  подужав».  ІзраЇль  -  і  зараз  поширене  ім"я.  
у  Старому  завіті  теж  багато  пафосно-садистських  описів  того,  як  євреї  винищували  сусідні  народи.  чому  єврейська  міфологія  та  історія  має  бути  святим  письмом  для  усіх  християн???  

30.09.  2012  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374394
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2012


Виборний день / пів жартівливе

Він  розпочався  на  годину  пізніше.  Вівчарки  Ельза  і  Максиміліан  разом  зі  мною  йшли  до  літної  (цілорічної)  кухні,  щоб  певною  мірою  також  долучитися  до  мого  сніданку,  за  маминим  авторством.  А  Дунай  у  цій  порі  ще  спав,  як  і  до  переведення  стрілок.  Врешті,  без  п’яти  осьма,  після  реєстрації,  вилучення  мобільного  телефону,  про  ніж  ніхто  не  питав,  то  я  і  не  давав,  а  «Парабелума»  -  не  маю,  я  стояв  струнко  в  час  другого  куплету  гімну  України.  Розпочалися  вибори  у  167  окрузі  на  дільниці  ...  СІЗО.  
Для  короткого  викладу  електоральних  вражень,  зазначу  те,  що  помітив,  усвідомлено  і  мимоволі:
- вихованість  чи  то  настановленість  окремих  груп  виборців-арештантів,  а  можливо,  вони  сподівались,  що  будуть  перевибори,  говорячи  «до  побачення»  до  членкинь  ДВК,  що  видавали  їм  бюлетені;
- один  виборець  немов  би  писав  листа  –  через  пів  прозорі  стіни  кабіни  було  видно  довге  ручководіння,  але  не  було  жодного  зіпсутого  бюлетеня;
- на  стенді  з  історії  виправних  місць,  було  вказано,  що  у  1918  році  був  народний  комісаріат  презирства,  навіть  такий  вигадали  комунари,  який  разом  з  іншими  структурами  долучився  до  створення  тюремної  колегії;
- як  і  до  голосування  (логічно  припустити),  так  і  після  (очевидно)  з  окремими  виборцями  працівники  СІЗО  проводили  окремі  консультації;  
- у  знайомої  членкині  ДВК,  яку  би  моя  бабця  назвала  два  в  одному  –  штукарка  («приколістка»)  і  ще  дещо,  не  для  благородних  дівиць  -  другий  зверху  не  застібнутий  ґудзик  у  декольтованій  блузці.  Дивно,  що  перший  уперто  тримався  петельки  –  по  природному  рельєфі,  тиск  вище  не  такий  високий.  Можливо  й  тому  немало  виборців  ставали  саме  біля  її  столу;
- чисельні  та  фахово-різномнаітні  спортивні  кубки-нагороди  працівників  СІЗО;
- у  стенді  з  історії  Чортківського  ізолятору,  яка  починається  з  указу  Франца  Йосифа,  жодного  слова  про  період  тюрми  вересня  1939  –  липня  1941  рр.  –  масові  арешти  місцевих  жителів  та  катування-страти  російсько-більшовицькими  окупантами.  Не  дивно,  що  в  липні  1941  року  прихід  Вермахту  у  багатьох  місцях  України  сприймали  як  визволення;
- прекрасні  строфи  та  цілі  вірші  Віктора  Насипаного  у  кишеньковому  молитовнику  (який  –  «…  це  збірочка  поезій»),  що  взяв  читати  для  іншого  насичення  думок.  А  власне  написане  на  тему  виборів  було  в  час  передобідньої  кави,  не  вдома;
- доволі  недовгу  спідницю  згаданої  членикні  ДВК  та  білу  білизну,  при  іншому  кольорі,  це  вже  була  б  не  білизна;
- гру  слів  спостерігача  із  головою  ДВК,  в  перерві  між  групами  арештантів.  Він  каже  до  голови:  «От  прийдуть  ті  бандюки…»  -  «Зараз  перерва»  -  «Та  я  до  них  нічого  не  маю,  я  про  тих,  що  вище…»  -  уточнив  спостерігач.  
А  ті,  що  нижче  –  289,  скеровані  тими,  що  вище,  проголосували  так:  143  –  керівна  партія  совісті  епохи,  І  місце,  але  менше  50%  -  не  доопрацювали,  дальше  на  101  менше  –  всеукраїнська  Батьківщина,  35  той,  хто  б’є,  правда,  не  завше  у  ціль  політичну  і  10%  -  воліли  бачити  свободу,  інше  –  дрібнота.  Результати  І  місця  можна  було  передбачити  наперед,  що  і  було  зроблено,  але  без  азартних  ставок  –  прямо  протилежна  картина,  що  на  усіх  інших  дільницях.  
Отож,  за  протилежність  легітимну  і  свобідну  та  з  Новим  роком  політичним  та  мокрою  сніговою  зимою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012


про Вибори

День  настав  і  сумніви  пішли  до  біса.
Хтось  лукаво  мовить:  «Прошу  дуже  в  казино.
Ваші  ставки:  двадцять,  ні,  то  може  –  вісім*.  
Не  чіпайте  одинадцять,  нащо  вам  воно?»  

*  -  вісім  –  взято  випадково.

Обираєм  в  бюлетені  прізвища  знайомі.
Того  бачив  на  екрані,  усміхався  щиро  він,
І  про  ту  читав  на  слупі,  і  в  сусіднім  домі,
Ось  команда,  обіцяє  гарну  купу  перемін.  

Інша  твердо  каже,  що  є  нашим  інструментом.
Ой,  не  зовсім,  бо  не  ті  сокира,  кельня  і  рескаль*  
Нам  би  їхні  серп  і  молот,  не  пустім  моменту,  
Не  пошкодить  шмайсер,  щоб  звільнити  від  облуди  край.  

*  слуп  -  стовп;  рескаль  -  городник  (діалект).  



28.10.  12.04.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373919
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2012


у Буковині. смуткове

Ось  я  знову  в  дорозі,  тепер  вже  на  південь.
Та  лиш  Сонце,  мабуть,  пропустило  таксі.
І  ями  на  дорогах  –  рядочки  нерівні,
А  думки  виграють  смутку  ноти  «фа,  сі».  

Вже  приймає  земля  за  рікою  мій  погляд.
Сиза  осінь  ті  ж  самі  увела  війська.
Депортація  променів,  губиться  воля,
З  берегів  ген  виходить  облуди  ріка.

25.10.  11.10.  автобус:  Чортків  –  Чернівці.  

Останні  жовтня  дні,  хвилини  дня  на  грані.
Десь  часточки  тепла  заплутались  в  туман.
Намарно  гріють  хмари  та  церковні  бані.
Ще  крок  Землі  –  відкрутять  холод-синій*  кран.

-  синій  –  у  значенні  символіки  холоду  та  символу-кольору  політичної  партії.  

25.10.  вечір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012


Не допустила / Тій, що бачила інший світ

Промовилась  якось,  лише  на  вітру  млин,
Слова  назад,  супроти  йдуть  орбіти  
Перемолов  чекання  в  них  поміж  долин.
Стрибога  з  Нави*  гнів  –  і  в’януть  квіти.  

Не  допустила  в  світ  століть  буденних  свят,
Лиш  в  сітку  затягнула  павутині,
Клейка  спокуса  марно  творить  цикл  присвят.
Ще  раз  у  пастці  Твоїй  пишу  нині…  

*  -  бог  вітру,  царство  нижчого  світу  у  давньоукраїнській  міфології.  

Тій,  що  бачила  інший  світ.  

23.10.  12.47.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373106
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.10.2012


Жіноча багатогранність

«Існують  різні  крайнощі  жіночі:
Холодна  недоторканість  княгині  –  
 І  в  ліжку  інший  чоловік  щоночі..
Жіноче  щастя  –  десь  посередині»  -  В.  Іващенко  із  книги  «Краплинки  поезії»  

Існують  різні  грані  в  нас  жінок:
Похмура  недоторканість  канонів,
А  то  у  ліжко,  в  кухню  і  в  ставок  
Щотижня  на  обід,  в  хатині  й  зовні  
То  інший  чоловік,  уже  в  літах,  
А  то  ще  юний,  він  немов  дівочий,
Буває  й  жінка,  та  не  лиш  у  снах.
Багатогранність  є  така  жіноча.  

20.09.  18.08.  поїзд:  Тернопіль  –  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372970
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.10.2012


Первородна хвороба

«Первородний  гріх  –  хвороба,  набута  від  Адама  і  передана  по  спадковості  нащадкам»  -  грецький  богослов  Кирило  Олександрійський.  Цієї  думки  дотримувалися  й  інші  отці  східної  Церкви.  З  повідомлень  діви  Марії  у  с.  Лішня  (2003  р.)  дізнаємося,  що  кожна  людина  покутує  тільки  свої  гріхи.  Концепцію  первородного  гріха  придумали  церковні  лідери  на  свою  користь.

Ми  всі  слабі  від  самого  народження,
По  спадку  передалася  хвороба.
То,  кажуть,  ще  аж  від  прародичів,
Ступили  через  волю-догму  Бога.  

Лиш  важко  зрозуміти,  незбагненний  я,
Чому  ж  то  бог  Мойсея  й  Авраама,
Від  образу  свого,  він  приховав  знання?
Прогнав,  прокляв,  назад  –  вже  вічна  брама.  

Чи  справді  є  між  вищих  сфер  надхмарності  
Що  сліпіть  віри  та  покора  догмі
Є  вхід  в  Едем,  а  пошук  знань  є  марністю,
Чи  може  інший  шлях  до  перемоги?

Ми  всі  слабі  від  входження  у  соціум,
Коли  «святий»  Старий  завіт  відкрили
(Бурхливий  вир  єврейської  емоції),
А  частку  розуму,  на  жаль,  згубили.  

14.09.  10.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2012


Серпнева згуба

Згубились  в  серпні  у  вітрах  твої  слова
І  трави  не  шепочуть  теплі  рими,
В  жертовник  сподівань  накладені  дрова,
Печаль  із  листям  –  почуття  незримі.  
Осінній  вітер  із  дощу  –  й  вогонь  погас,
Намок  вівтар  і  треба  Купідону
І  в  мокрих  крилах  втомлений  шукач-Пегас
Схилив  чоло  до  Афродіти  трону.  
Благословення  ж  Сонця  вимолить  вона
І  місяць  зоряну  ще  ковдру  встелить.
Можливо  й  так,  чом  ні.  Проте,  чекай,  хто  зна.  
Шукаю  складність-шлях  в  покрові  Лелі.  

25.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012


Ненависть із погляду

Ідея  твору:  вона  ненавидить  поглядів  на  її  тіло  і  обстоює  криваві  традиції  родео.  

Ненавидиш,  коли  хтось  погляд  шле  
У  захваті,  що  містить  теж
Бажання  осягнути  дальше  меж.
Ти  посміхнись,  подякуй,  може  й  все.

Ненависть  закопай  в  догматів  рів,  
Убитого  бика  там  зтлів  кістяк
В  родео  вбив  його  любові  брак,
А  інший  ще,  стіну  з  обмежень  звів.  

Раз  так,  вдягайся  в  чорне  все,  ховай  
Й  волосся  теж,  хоч  в  чому  є  вина?
Ось  так  росте  канонів  бузина,
А  кажуть,  то  троянди  шляху  в  рай.  

Відкрий  ти  душу  й  тіло  все  зіркам,  
У  день  прийди,  під  сонцем  вільно  стань,
Зрости  у  сяйві  світла  із  бажань
Й  природи  осягни  тілесний  храм.  

***
Чому  ж  бо  люди  злі  й  жорстокі  диваки?  
З  насильства  радість  щиру  осягають,
А  радість  тіл  –  природи  скарби  у  віки  
Гріхом  й  розпустою  чом  називають?  

09.08.  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012


Надхмарна поетеса

Знову  пишуть  на  Небі  поему,
Вже  про  Осінь  мінливу,  як  настрій  жінок:
То  проміння  ще  літнього  крему,
А  то  пляма  чорнила  в  наступний  рядок.  

Ну  не  втрималась  хмара  кудлата,
А  чи  ж  ручка  в  Поета  якось  потекла.
Новий  колір  листкового  злата
І  відтінки  жовтневі  з  палітри  тепла.  

В  новий  День  ми  гортаєм  сторінку  
І  підкреслимо  щось,  прочитаємо  ще:
Ось  там  Сонце  присіло  на  гілку  
Й  поетеса  в  людей,  хлюп  в  усмішці  дощем.  

18.09.  18.37.  автобус:  Трускавець  -  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012


Зруйнована гармонія

«Ліс  –  це  гармонія»  –  напис  перед  лісом  над  зрізаними  деревами.  

Гармонія  лісу  з  прадавніх  давен,
Лиш  люди  це  вперто  у  злобі  перечуть,
Їх  розум  покрив  геть  зневагою  Злен,
Донизу  нахабство  у  шальці  в  терезах.  

Кульок  ось  від  чіпсів  і  повно  пляшок
Від  пива  і  різних  ще  марок  горілки.
Їх  терпить  невинна  трава  і  пеньок  
І  листя  обпалене  зламана  гілка.  

Гриби  споглядають  на  свинство  оте,
А  люди?  Їм  очі  повернуть  нескоро,
Для  них  бо  природа,  то  слово  пусте.
На  другий  пікнік,  їм  в  меню  мухомора.  

17.09.  15.18.́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2012


Аромотерапія

написано  на  основі  сеансу  аромотерапії  у  Трускавці-  протягом  пів  години  ротом  вдихати  і  носом  видихати  аромат  масел  квітів.  

Лише  сидиш  і  ротом  дихаєш  квітки,
То  для  ледащих,  також  і  цнотливих,
Коли  ж  язик  танцює  вправно  навкруги,
І  носом  не  вдихнеш,  немає  сили,
І  чути  жінки  стогін  у  знемозі  слів,
То  ще  й  наснаги  звукотерапія,
Оце  робота,  від  запалу  аж  упрів.
Лікуймось  всяко,  хто  як  знає-вміє.  

04.09.  16.12.  Трускавець

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2012


Дорога до Львова

Ще  Ніч  огортає  похмурим  крилом
Віконця  вагона  до  давнього  Львова,
Мов  каву  колише  в  боків  перелом
Наснагу  із  вчора  в  росисту  діброву.  

Ще  трішечки  стрілка  в  годину  пройде,  
Ще  декілька  кроків  поступить  планета
Й  сова  діточок  уже  спатки  вкладе
І  промінь  промовить  до  бджілки:  «Ну  де  ти?»

Освітить  проміння  й  поверхню  думок,
А  може  і  в  нетрі  проникне  у  Львові,
Лише  б  не  занесло  із  хмари  мішок,
Шукаймо,  міркуймо  в  небесній  Покрові.  

16.09.  06.35.  поїзд:  Трускавець  –  Львів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012


Не для преси

Прийми  ти  мій  поклін,  я  чемно  визнаю,
Що  сила  волі  твоя  є  сильніша.
Ти  тут  –  і  над  руками  владу  я  гублю,
А  ти  паркани  ставиш  їм,  навіщо?  

Чи  вдало,  чи  лише  отак  в  прямий  ефір,
То  інша  справа,  зовсім  не  для  преси.
Ще  трішки  щось  комусь  і  десь  наперекір,
Спочинь  і  полежи  у  ніжнім  плесі.


02.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012


Гастрономічне

Не  маєш  ти  сніданку  та  обіду,
Мабуть,  десерт  голенька  з’їла  в  ліжку,
Салату  й  каші  теж  немає  сліду,
А  борщ  –  коли  побачиш  білку  кішку.  

Для  М.А.  01.09.  автобус:  Чортків  –  Трускавець.

Тобі,  прекрасна  юна  панно,
Для  тіл  несеш  смачну  поживу  нам,
Подяку  ти  прийми  старанну
І  за  фігури  плавний  диво-злам.
Він  тішить  і  милує  око
Не  менше  страв,  що  на  оцім  столі:
І  перше  й  друге,  диньки  збоку,
А  ще  б  на  смак  принади  твої  немалі.  

Офіціантці  у  санаторії  «Конвалія»
06.09.  10.40.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012


Ранкове променеве

Проміння  прогнало  нічну  сивину,
Я  вийшов  на  площу  проектів  сьогодні,
А  тут  –  колотнеча  ідей,  не  збагну,
Які  ж  сорочки  для  думок  нині  модні.
Та  тільки  стандарти  в  помешканні  цім  –  
Байдужі  і  той  кутюр’є  разом  з  ними.
Піду  я  до  столу  й  наснаги  поїм
На  вільний  тут  вибір  у  сонячну  днину.  

07.09.  09.16.

Уранці  очі  протираю,
В  надіях  двері  відчиняю  –  
Із  Сонцем  милим  щиро  привітатись.
Лиш  світла  я  не  споглядаю
І  хмари  небо  затуляють,
Пішов  у  осінь  хнюплену  вдягатись.  

08.09.  10.13.

Доброго  ранку  і  сонця  проміння,
Радісно  прийде  з-за  хмарного  плачу,
Вкриє  травичку  й  доріжку  осінню,
Візьме  усмішку,  поверне  ще  здачу.  

14.09.  08.30.

ще  раз  дякую  поет-клубівцям,  з  Тернолпільщини,  особливо  з  Івано-Франківщини,  рівнинної  та  гірської,  за  приїзд  на  презентацію  "Серед  гомону  вітру  між  трав"!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012


Вечірнє

Туман  поза  Лісом  осіннім  геть  давнім,
Копиці,  що  були  травою  Землі,
А  Небо  спускає  Імли  уже  ставні
Й  Рояль  виграє  сутінкове  «ре-мі».  

02.09.  20.48.

Ось  вечір  тихенько  заглянув  за  штору,
Сутану  зіркову  на  плечі  вдягнув,
Повільно  бреде  між  осель  коридором
І  пісню  людині  співає  нічну.  

04.09.  20.56.  

Цей  Вечір  для  Ночі
Вступає  галантно  прохід  у  дорогах.
А  сам,  заховавшись
На  Ероса*  зірці,  у  віях  та  бровах,
Ту  Ніч  споглядає,
Цілунком  торкаючись  з  тисячі  вікон,
Вона  є  відкрита,
Красуня,  лиш  трішки  опустить  повіки.  

*  Ерос  –  тут  у  значенні  назви  малої  планети.
06.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012


презентація "Серед гомону вітру між трав"

Шановне  творче  товариство,  запрошую  у  давнє  місто  Чортків,  на  літературні  читання,  в  ході  яких  відбудеться  презентація  моєї  нової  поетичної  збірки  «Серед  гомону  вітру  між  трав»,  а  також  відгуки-виступи  інших  авторів.  Після  смачної  перерви  –  екскурсія  містом.  23  вересня,  13.00.  читальний  зал  рай-ї  бібліотеки.  Чекаємо!  


Вашій  увазі  пропонується  чергова  подорож  у  Час  історії  та  простір  географії,  куди  сягнули  транспортні  засоби  моєї  поетичної  уяви.  Поетична  мандрівка,  тривалістю  дев’ять  місяців  –  мабуть  живіт  думок  у  музи  вже  дозрів.  І  Вітер  супроводжує  нас.  Попросимо  його,  нехай  напне  вітрила  замку-корабля:  бізань,  і  грот  і  фок  брамсель  та  клівер  наших  бачень.  І  помандруємо  серед  гомону  вітру  між  трав,  тенетами  рядків  в  реальність,  яка  відкриє  шлях  для  зацікавленого  читача  у  дещо  інший  світ  і  свідомість  теж  інакшу.  Взаємне  переплетення  буття  і  духу  диктують  рядки  поезій,  озвучені  теплим  вітерцем  –  Перелесником,  і  десь  листочки    травинкам  шепочуть  свої  таємниці.  А  вітер  радісно  звіє  з  давніх  часів  призабутої  нашої  міфології,  де  нам  посміхнеться  Мавка  лісова,  Русалка,  Лель  і  Леля,  інші  казкові  та  реальні  персонажі.  У  надширокому  вимірі  міжпланетної  галантності,  до  нас  звертається  босоногий  ангел,  що  ступає  на  Землю  берегом  смутку  і  хвиля  в  борт  ходінням  стрілки  запитує  про  дальший  шлях  нашої  злободенної  соціально-державницької  реальності  та  особистості,  зокрема  –  про  опіку  на  народом,  про  судилище,  про  умовну  свободу  і  рабську  душу.  
Та  сподіваюсь,  Ранкова  фея,  Ласунка,  Жінка,  на  полюванні  снів,  Нічний  крамар,  що  звільняє  уяву  мрій,  складуть  приємне  смакування  в  час  поетичних  мандрів  цією  книгою.  Отож,  мандруймо  у  гуморі,  в  змозі…  

Ярослав  Дзісяк  (Дорожний)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012


Дорожнє

Я  від’їхав  у  далеч-дорогу
І  вітання  ранкові  тобі  надсилаю,
Коли  вдягнеш  обідню  ти  тогу,
Пригадай  же  мене  у  гурманному  краю.  
Я  ще  буду  в  сидінні  хиткому
Споглядати  малюнки  в  мольберті  ще  літа,
А  мій  лист  прожене  твою  втому,
Хай  пильнує  вона  вередливі  там  діти.  

Ось  минула  четверта  година,
У  призначення  пункту  вселився  нарешті.
На  вечерю  –  мрій  чай  і  маслина,
А  на  сон  –  приходи,  тут  відчинено,  де  ж  ти?

01.09.  ранок,  автобус:  Чортків  –  Трускавець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365255
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.09.2012


Детонаторне

«Багатовимірна  о-вібрація…  розсувінно  розгорне…»  -  Музи  Августи.

Вібрація  зруху  думок  від  Августи,  
Що  вжичили  трішки  панянок  з  Парнасу.
І  глибше,  і  вгору,  зачепить  –  відпустить,
А  тут  –  за  пів  кроку  до  мега  оргазму.  
Пів  дюйма  в  спітнілий  оазис  Сахари,
Ще  функцію  в  ціль,  язиком  між  ночами,
І  світ  засвідомий  підноситься  в  хмари,
А  там  –  невагомість  небес  до  безтями.  

Та  крик  емоційний  з  жіночого  рота,
Не  з  фалоса  ритму,  а  з  пляшки  злітає.
І  вже  затопив  детонатора  броди.
Встаю  і  виходжу,  тут  музи  немає.  

28.08.  кафе  «Стер  місто».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361222
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.08.2012


Мандри альпіністів

Мені  так  важко  погляд  відвести  
Від  медальйона  твого  чудо-злату.
Між  дивних  гір  вмістила  його  ти,
А  шпилі  аж  крутіші  Арарату.  

Були  ті  сходження  тривалі  в  шпиль,  
Обох  долали  десять  альпіністів,
Філолог  підкорити  важкість  миль
Їм  допоміг  в  табу  й  догматів  місті.  

«Ой»,  переводять  альпіністи  дух,
Втомились  горами  вони  бродити,  
Та  й  лідер  твердо  каже:  «Вниз  іду».
Рівнина  чиста,  мов  із  бронзи  лита.  

Підемо  ще  на  південь,  у  теплі,
Бо  певен,  легше  там.  У  грот  каньйону!  
По  вогких  стінах  в  сутінковій  млі,
В  саме  осердя  жінки  диво-трону.  

26.08.  23.34.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360280
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.08.2012


Увірвались…

Заглянув  у  флакон  я  люстри,
А  в  цоколі  ось  лампи  вже  нема.
Ще  вчора  увірвалась  зустріч
Вольфраму  й  струму  –  світлова  зима.    

Буденне  явище  простеньке  –  
Не  сталось,  зміни  вчинку  забуття,
Десь  спроба  в  перепону  дзенькне,
Пропало  світло,  очі  ж  не  кота.  

Надія,  спроба,  марні  сподівання,
Не  раз  шукаємо  ми  світло  зір.
Комусь  й  собі  ліниве  потурання,
А  ну  ж,  ти  силу  волі  перевір!  

19.20.  24.08.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2012


Поетичне одужання

Я.Д.:  Як  твоє  одужання?
М.А.:  Мене  тільки  гільйотина  врятує.  

Не  тобі  гільйотину  придумав  француз,
Не  для  шиї  твоєї  й  волосся.
Полікують  тебе  цілі  частки  із  муз,
І  піднімуть  бажання  колосся.  

Піднімайся  й  у  поле  із  міцності  трав
У  костюмі  натхнення  природи.
Тебе  Мавка  зустріне  між  сонця  заграв
У  країні  здоров’я  і  вроди.

Ти  наплічник  готуй  на  досяжний  Парнас,
Поцілунки  Евтерпи  –  пігулки.
Ну  ще  пчихнеш  однісінький  може  лиш  раз.  
Повертайсь,  залишай  свої  жмурки  

23.08.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012


Аналіз змін погоди

А  зранку  дощик  пішки  хвацько  йшов,
Забрав  пилюку  вправно  до  кишені.
Тепер  вже  сонце  в  хмарі  верхи  знов:
Гарцюють  промені,  мов  навіжені.  

22.08.12.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012


Застиглість часу

«Хто  я  для  Тебе?  Звичайна  перехожа,
Що  на  хвилинку  у  твій  бік  погляд  зупинила,
І  час  застиг,  стоїть  на  місці,  схоже,
Чи  мо’  я  новий  відлік  часу  утворила»
Наталка  Полтавка

Застиглість  часу

А  може,  відпусти  віжки  години,
Плин  річки  Часу,  хай  вперед  іде.
А  погляд  зупини  в  кущі  калини,
Що  при  криниці  вдома  тут  росте.
Із  гроном  винограду,  медом  бджілки
Рушаймо  в  далечінь  часів  ходьби.
Хай  Твоє  «мо»  постане  в  цвіті  гілки,
Де  виростуть  нові  смачні  плоди.  

***
«Нехай  я  перехожа,  не  біда,
Нехай  мій  зір  твого  ще  не  торкнувся…»
Наталка  Полтавка

Зустрілися  дороги  наші
Між  безлічі  поетів  й  поетес.
Огляньмо  зорі  –  неба  стражі
У  дзеркалі  нічнім  озерних  плес.  

Не  знаю  зір  –  їх  суть  таємну,
Астрологом  не  є:  ні  я,  ні  Ти.
А  може  з  Неба  дасть  хтось  линву  
В  знання,  як  шлях  у  «разом»  віднайти.  

По  линві  вгору  через  хмару,
В  одну  дорогу  понад  зелень  гір,
Поглянь,  женуть  чуттів  отару,
І  погляд  заряджає  канонір.

Я  обміняю  ядер  пару,  
Позичимо  ми  декілька  овець.
Не  схоче  –  дам  йому  динари,
Чи  ж  фунти  із  Єгипту  на  кінець  

22.08.  ранок,  автобус:  Чортків  –  Тернопіль

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012


Спонукання-прохання…

Я  писав,  аргументи  навів,
В  тихий  вечір  вже  стала  на  «ти»,
І  тобі  я  місцину  загрів,
То  ж  подальші  ще  кроки  зроби.
 
І  не  треба  мережі  он-лайн,
Серед  неба  із  зоряних  плес  
Прошу  я,  ну,  сміливою  стань,
Напиши  ти  мені  есемес.  

Не  прийшла  ти  чомусь  в  мої  сни,
Не  набрала  відваги,  шкода,
Лиш  десяток  ти  цифр  натисни,
Я  чекаю  від  тебе  дзвінка…

Присвячено  Н.П.  
17.08.  19.20.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012


Розбурханість емоцій, сподівань…

Ось  таким  рядком  розпочинається  у  цій  збірці  один  з  віршів  молодого  поета  Ярослава  Дзісяка.  Як  на  мене,  то  це  трислів’я  і  є  тією  умовною  віссю,  навколо  якої  здійснює  свій  обертальний  поступ  віршотворення  автора,  де,  як  він  стверджує,  «свобода  помислів  і  кроків».  Це  вирізняє  літератора  з-поміж  інших  молодих  «Я».  серед  багатьох  рукописів,  які  потрапили  мені  до  рук  цього  року,  вперше  зустрів  втори  конкретно  датовані,  навіть  погодинно.  Чи  так  легко  пишеться  Ярославові?  Коли  б  знати.  Відчувається,  що  автор  не  йде  у  літературу  затяжною  стежиною.  Продуковані  ним  твори  навпростець  потрапляють  до  читача.  На  сьогоднішній  день  цьому  ніхто  не  може  завадити.  Силабо-тонічні  строфи  деінде  не  витримані  у  поставі,  а  рядки  інколи  за  інверсовані.  Здається,  що  строгість  класичної  форми  стискає  виклад.  Таке  обрамлення  поетичного  слова  і  притаманне  Я.  Дзісяку.  Попри  те  вірші,  погодьтесь,  мають  несподівано  оригінальні  назви,  а  саме:  «Абетка  таємниць,  «Облік  долі»,  «Двадцять  шоста  година»,  «Ангел  босоніж»  та  ін.  Така  метаморфічність,  пошуковість  образності  є  добротною  ознакою  поезії.  
Прикметний  відбиток  на  віршах  безперечно  залишає  фах  автора.  Та  й  чи  може  кандидат  історичних  наук  Ярослав  Дзісяку  не  збагачувати  історизмами  власне  художнє  письмо?  Звісно,  ні.  Звідси  Мавка,  Леля,  Переоесник,  Ява,  Чічен  Іца  (місто-столиця  майя),  інки,  санскрит.    Принагідно  згадується  Сергій  Плачинда:  «Давньоукраїнська  міфологія  залишилась  на  довгі  століття  в  поетичному  світогляді  Українців…»
Ще  одне  крило  тримає  поезію  Ярослава  –  любовна  лірика.  Якщо  характеризувати  їх  двома  рядками,  то  це  звучить  так:  
«Цілунки,  пристрасть,  кава
В  чарівну  ніч,  в  любові  днину…»
Зазирнути  у  світ  чиєїсь  любові  неможливо.  Бачимо  лише  те,  що  і  як  подає  поет,  переживає  його  ліричний  герой,  в  міру  витонченості  й  сили  звучання  строфи,  щирості  викладу.  
Є  в  книжці  вірші,  які  майже  не  піддаються  редагуванню,  де  право  на  правку  має  виключно  автор.  В  іншій  же  подачі  це  була  б  поезія  не  Ярослава  Дзісяка.  
Отже,  вдумливий  читачу,  сприйми  написане  поетом  як  належне,  віднайшовши  для  свого  серця  рядки  мудрі,  вагомі  й  світлі.  

Володимир  Кравчук
поет,  член  Національної  спілки  письменників  України
15.06.  2012  р.  

Ярослав  Дзісяк  (Дорожний).  Серед  гомону  вітру  між  трав.  -  Хмельницький:  Стасюк  Л.С.,  2012.  -  84  с.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357896
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 16.08.2012


Мандрівка у пів світу

Поглянь  на  карту,  бачиш  що  тут  ти?  
Є  виступів  чимало,  теж  і  впадин.
І  морда  пса,  ще  нелюдські  хребти,
Пролив  ламає  материк  крізь  Па  де…  

На  південь  вниз,  ось  чобіт  з  каблуком,
Колись  його  сеньйора  загубила,  
Незрілий  плід  –  та  гіркота  оском,
Ще  й  спересердя  вежу  нахилила.  

А  так,  в  атлантів  велич  океан,
Услід  за  каравелами  Охеда,
В  Канарах  ставив  пік  з  небес  Уран,
Дракони  –  у  Зелений  мис,  тенета.  

І  ось.  На  суші  майже  всілись  ми.
Венеція  мала  й  сади  Мериди.
Одвічне  літо  тут,  не  зна’  зими
Й  багаті  золотом-піском  сусіди.  

Залишимо  Колумба  зелень-край.
На  схід,  вздовж  жінки-воїна,  по  мапі,
Лише  кайманів  ікла  оминай.
Пройшли  уже  Жару,  кордон,  в  Амапі.  

Панове,  зупиніться,  я  прошу.
І  погляд  підійміть,  підвищіть  око:
Із  Касіпоре  до  Сан  Паулу,
То  верх  стегна  богині,  стала  збоку.  

Дякую  за  ідею  Наталці  Полтавці.  

Па  де  Кал  –  французька  назва  проливу    Ла  Манш;
«нахилена»  пізанська  вежа  в  Італії;  
Алонсо  де  Охеда  –  перший  з  європейців  епохи  ВГВ  досягнув  побережжя  Південної  Америки.  
на  Канарах  -  пік  Санта  Крус  де  Тенеріфе;
острови  Зеленого  мису  -  колишня  назва  Кабо  Верде;
Охеда,  побачивши  велике  індіанське  поселення,  будинки  на  стовпах  у  воді,  назвав  його  маленькою  Венецією  –  Венесуелою;  
Мерида  –  велике  місто  на  заході  Венесуели;
Столиця  сусідньої  країни  Колумбії  –  Богота,  з  індіанської  мови  великої  культури  лічба-муїсків,  означає  «багато».  В  часи  конкісти,  іспанці  награбували  багато  золота;  
На  політичній  карті  світу  Колумбія  замальована  зеленим  кольором;  
Жарі  –  річка,  що  впадає  в  Амазонку;
Амапа  –  прикордонна  провінція  Бразилії  на  північному  заході;  
Касіпоре  –  північно  західний  мис  Бразилії,  Сан  паулу  –  велике  місто  на  півдні,  початку  «дуги».  

13.08.12.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012


Географічний сон

У  ночі  час,  крізь  світло  зір  незнаних,
Наснилась  в  профіль,  звабна  музо,  ти  мені.  
Розплющив  очі  –  берег  тут  Гвіани,
Й  ще  вся  Бразилія  –  сідничка  твоя  в  сні.  

Музам  Августи  (над  ліжком  –  карта  світу).  

13.08.  2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357142
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2012


Витівки Максиміліана

Пані  і  панове,  розповім  про  домашню  челядь  одного  сімейства.  Прошу  знайомитись:  гер  Дунай  (естонський  гончий),  фрау  Ельза  (німкеня)  та  її  шестимісячний  малюк  /  підліток  Максиміліанчик  (Максик).  Щодо  останнього,  то  чи  не  кожного  дня  якісь  збитки  зробить.  
Нещодавно  у  хаті  був  траур,  особливо  у  господині.  Пан  господар  забув  закрити  хвіртку,  а  курчата  вийшли  зі  «свого»  подвір’я  на  собаче.  Ну  і  Максик  взявся  їх  випроваджувати.  А  одне  так  наполегливо  виганяв,  що  від  нього  лише  крило  лишилось.  Може  і  ще  щось  між  румбамбарів  (ревеню).  
Очевидно,  хтось-колись  на  подвір’ї  того  сімейства,  біля  яблуньки  закопав  скарб,  бо  Макс  наполегливо  рив  лапами,  земля  лежала  чи  не  на  десяток  хвилин  доброго  замітання.  Схожі  ями  вирив  і  у  поставленому  будинку  для  курей,  ще  не  впідложеному.  Одного  ранку  пані  господиню  розбудив  …  невідомо  чим  –  знайшов  слоїк  (банку)  на  подвір’ї  і  катав  ним  по  плитці  –  робив  ранкову  побудку,  навіть  не  розбивши  «дзвоника».  Також,  позичив  собі  шкарпетки  господаря,  але  так  і  не  вдягнувся,  його  тапок,  а  після    оренди,  взуття  пішло  вже  на  утилізацію,  позичив  стирку  для  миття  підлоги,  але  так  і  не  помив  нею  ані  квадратного  сантиметра.  Добре,  що  він  ще  читати  не  вміє,  а  то  син  господарів  необачно  книжку  залишив  на  дворі,  але  була  ціла.  
Проводяться  ремонтні  роботи  в  добудованій  частині  будинку,  робиться    з  неї  кімната,  а  не  складське  приміщення.  Із  сусіднього  ганку  винесли  м’яке  крісло.  То  Дунай  зробив  собі  лежанку  там,  він  ще  хоч  поміщається.  А  от,  коли  був  Хаммер  (Цьомчик  –  так  назвала  знайома  дівчина,  бо  мав  дуже  великі  губи,  або  маленьке  телятко),  відкривав  двері  до  хати,  вилазив  туди  і  бідний  лежав  клубочком  у  тисняві.  Та  після  оренди  Дунаєм,  крісло  перебрав  Максик,  з  відповідними  деструктивними  наслідками  –  йому  конче  треба  було  спробувати  на  смак  оббивку  крісла,  але  багато  не  з’їв,  очевидно,  не  смачна  була.  
Щодо  смаку,  то  молодий  чоловік  -  син,  найбільший  шанувальник  челяді  (по  взаємності  –  теж),  виявив  у  себе  задатки  собачого  кулінара.  Перед  своєю  вечерею  Максиміліана,  він  пригостив  трьома  кусками  бараболі  (картоплини),  хлібом,  вмоченим  у  сметану,  шматочком  домашнього  пляцка  (торта).  Ну  і  після  того  Макс  не  надто  смакував  свою  кашу  собачу,  та  й  Ельза  і  Дунай  –  не  аж,  у  меншій  кількості,  але  їх  також  пригостили.  Тож  їхня  каша  була  приправлена  кетчупом  «до  шашлику»,  останнього  не  було,  проте  каша  їм  значно  краще  посмакувала,  іншого  разу  –  згущеним  молоком.  
На  цьому  смачному  аспекті  і  завершу  першу  оповідь.  смачної  вечері!  Дякую  за  увагу,  слухайте  ще…  
12.08.  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012


Будь на ти

Їй  важко  було  звертатись  на  «ти»,  переконав.  

Я  тут  один,  мене  нема  удвох,
В  квадраті,  ані  в  кубі,  ні  в  октаві,
Хоча  частин  моїх  немало  є.  
Якась  то  з  права,  інша,  звісно,  зліва,
Ще  інша,  -  глянь  до  краєчка  сосни.
В  підвалі  теж  –  там  ябка*,  перець,  сало
І  пару  бутлів  доброго  вина.
Ще  частку  я  залишив  на  Говерлі,
В  широкому  каньйоні  вод  Дністра,
В  кудлатім  диво  царстві  гілля  лісу.
Якусь  частину  поміж  хвиль  морських,  
Коли  медуз  геть  проганяв,  нахаби,
В  Албені  у  болгар,  там  був  малим,
Бо  неуважно  якось  я  дивився  
На  пляжі  сонця  на  жінок  топлес.  
Тепер  і  там  моя  присутня  частка,
Шука  в  панянки  серця  світлий  шлях.

Та  я  один,  отож,  звертайсь  на  «ти»  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356587
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 11.08.2012


Однокрилий птах

Однокрилий  птах

Кохання,  знаєм,  має  два  крила:
Одне  –  духовних  почувань  і  думки,  
А  друге  –  природи  тіла  тло.
Ось  два  шляхи,  таємні  закоулки    

Навіщо  пір’я  так  байдужо  рвеш?
Навіщо,  ти,  калічиш  жорстко  птаху?  
Одні  думки  у  себе  не  введеш,
Крилом  не  подолаєш  перетягу.

З  одним  крилом,  так  добре,  то  нехай,  
Бо  маєш  друге  з  пір’ям,  в  себе  поруч.  
А  тут  –  нема  крила  і  сил,  та  знай.  
Той  птах  впаде,  так  не  здолавши  гору.

липень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012