Лобов

Сторінки (2/167):  « 1 2 »

ДОБРОГО РАНКУ!

Доброго  ранку,  -  кажу  Тобі,  Боже!

Доброго  ранку  земля  моя,  гожа!

Доброго  ранку  Вкраїна  святая!

Моя  ти  доленька,  та  все  сумная.


Доброго  ранку  і  доброго  дня!

Зичу  тобі  я  щорік  і  щодня.

Бажаю  щиро  і  кожну  хвилину,  

З  любов’ю,  з  вірністю  до  тебе  лину.


Лину  до  тебе,  святая  земля,  

Я  Любов,  Україно  моя.

І  щохвилини,  і  кожную  мить

Почути  хочу  і  хочу  зрить:

Як  ти,  мов  квіточка  розцвітаєш,  

У  щасті,  в  радості  горя  не  знаєш.

І  щасливая  ти,  і  заможна,  

І  родина  й  людина  кожна.


Всі  здорові,  веселі,  багаті.

І  любов,  всюди  й  скрізь,  в  кожній  хаті.

Славу  й  честь  віддають  Творцю,  

Всесвятому  і  Духу  й  Отцю,  

І  Єдиному  вірному  Сину,  

Бо  Любов’ю  Він  лине  і  лине,  

Безкінечно  і  безупинно,  

І  вовіки  віків  неспинно.


Доброго  ранку  і  доброго  дня!

Будь  щасливою,  рідна  земля!

Будь  щаслива  і  ти,  золота

Осінь  щедрая,  осінь  свята!  


Щедрою  будь  до  уся  і  всіх.

Хай  повсюди  лунає  лиш  пісня  і  сміх.

А  в  очах,  нехай,  світиться  щастя,  

А  не  сльози  гіркі  і  нещастя.


Збережи  і  прости  і  мене,  і  цей  край.

Захисти  Україну  і  ладу  в  ній  дай.

А  віки  збереже  лише  вірна  Любов.

Лиш  Любов  спасе  світ  від  пекельних  оков.


Я  молюся,  щоб  кожнеє  серце

Тобі,  Бог  мій,  відкрило  дверці

І  впустило  в  своє  життя

Зі  смиренням  і  каяттям.


А  іще,  щоб  Тебе  любили.

Не  багатство,  а  мудрість  і  розум  просили.

І  за  все  Тобі  вдячні  були.

Щоб  повсюди  подяки,  

Як  бджоли  гули.


А  не:  «дай  Боже,  дай  Боже,  дай…

І  в  усьому  мені  помагай».

Не  було  б  тоді  місця  журбі,  

Коли  б  вдячні  були  всі  Тобі.


Ти  і  мудрість  би  дав,  і  дав  сили.

Навіть  того,  чого  не  просили:

І  здоров’я,  і  майбуття,  

І  щасливеє  вічне  життя.


У  прекрасний  той  вічний  рай

Знайти  ключ,  Боже,  мудрості  дай.

Доброго  ранку  і  доброго  дня!

Святий  Бог  і  Вкраїно  моя.


Доброго  ранку  тобі  і  любові,  

Зичу,  Вкраїна  у  кожному  слові.

Бажаю  злагоди,  миру  й  добра,  

Щоб  ти  щасливою  вічно  була.

Доброго  ранку  і  доброго  дня!

Ненько  Вкраїна,  святая  моя!

Щиро  бажаю  тобі  цього  я,  

Я  Любов  –  твоя  донька,  земля.


30.10.2006

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023


Вибір за тобою

Дорога    Людино!
Я  звертаюся  до  тебе  не  для  того,  щоб  прославитись,  а  для  того,  щоб  ти  був  спасенний  Богом.  Щоб  ти  був  упевнений  у  своєму  щасливому  майбутньому.  Бог  створив  людину,  як  найрозумніше  створіння,    за  Своїм  образом  і  подобою  -  творцем  і  господарем  цієї  землі;  не  для  гніву,  а  для  спілкування,  щоб  виявляти  Свою  Любов  і  турботу  до  Свого  створіння.  Дав  нам  вільну  волю  і  право  вибору.  
Людина  зробила  свій,  але  не  найкращий  вибір  -  відвернулася  від  свого  Творця,  не  послухала  свого  Отця  і  живе  по-своєму:  не  творцем,  а  руйнівником.  І  до  того  людина  впала  в  гріх,  що  Бог  розкаявся,  що  Він  створив  людину.  Про  це  можна  прочитати  в  Біблії:  про  Содом  і  Гоморру,  про  Ноїв  ковчег,  про  Ніневію,  та  багато  іншого.  Ми,  теперішнє  покоління,  не  стали  кращими,  не  взяли  урок  із  минулого,  а  стали  ще  гіршими.  Содом  і  Гоморра  -  всюди.  Ми  тільки  формально  прийшли  до  Бога,  а  сутністю  своєю  служимо  ворогу  Бога.  Будемо  ж  чесними  перед  собою.  Ненависть,  злість,  ворожнеча,  насильство,  перелюб,  гордість,  брехня,  ідолопоклонство,  релігія,  блуд  (духовний  і  фізичний)  -  нічого  спільного  з  Божим  замислом  не  мають.  Це  діла  диявола.  
Тож  чи  не  час  нам  зупинитись?  Чи  ж  не  час  нам  вирішити  куди  ми  йдемо  і  до  кого?  Де  ми  і  з  ким  будемо  у  вічності?  Якою  б  не  була  самовпевнена  людина,  але,  в  скрутну  хвилину,  вона  волає  до  Бога.  Дорога  Людино!  Зараз,  на  цьому  місці  зупинись  і  подумай...  Я  пропоную  тобі  шлях  спасіння  –  молитву  покаяння.  Зачитай    її    вголос,  і  звернися  до  Бога  всім  своїм  серцем:
Отче  Небесний!
Я  приходжу  до  тебе  у  молитві,  усвідомлюючи  всю  свою  гріховність.  Я  вірю  у  Твоє  Слово.  Я  вірю,  що  Ти  приймаєш  кожного,  хто  приходить  до  Тебе.  Господи,  прости  всі  мої  гріхи,  будь  милостивий  до  мене!  Я  не  хочу  жити  колишнім  життям.  Я  хочу  належати  Тобі,  Ісусе!  Увійди  в  моє  серце,  очисти  мене.  Будь  моїм  Спасителем  і  Пастирем.  Керуй  моїм  життям.  Я  сповідую  Тебе,  Ісусе  Христу,  своїм  Господом!  Дякую  Тобі  за  те,  що  Ти  чуєш  мою  молитву,  і  я  вірою  приймаю  Твоє  спасіння.  Дякую  Тобі  за  те,  що  Ти  приймаєш  мене  таким,  як  я  є.  Амінь.
Бог  сказав:  «Кожного,  хто  приходить  до  Мене,  не  вижену  геть.»  Поки  не  пізно,  поки  є  ще  якийсь  час,  покайся  і  прийми  Господа  в  своє  серце.  Тобі  буде  гарантована  щаслива  вічність  з  Твоїм  Господом  Богом,  так,  як  це  було  задумано  Богом  спочатку.  Бог  з  любов'ю  чекає  на  повернення    Своїх    заблукалих  дітей;  не  для  покарання,  а  для  всиновлення.  Бог  хоче,  щоб  ми  успадкували  Його  Царство,  як  співспадкоємці  з  Ісусом  Христом.  
Бо  так  Бог  полюбив  світ,  що  дав  Свого  Єдинородного  Сина  на  розп’яття,  щоб  кожний,  хто  вірить  у  Нього,  не  загинув,  але  мав  життя  вічне.
 Вибір  за  тобою!  Не  чекай,  поки  Бог  розкається,  що  Він  створив  і  нас  з  тобою.
З  любов'ю,  Любов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973959
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023


Обіймаю тебе, Україно!

Обіймаю  тебе,  Україно!
Пригортаю  до  серця  Свого.
Я  прощаю  тобі  всі  провини.
Слова  Я  не  зміню  вже  Свого.

Ворог  думав,  що  Я  дозволяю
Потрощити  йому  все  й  усіх.
Нажаль,  серця  Мого  він  не  знає,
Тож  йому  не  прощу  Я  цей  гріх.

Не  прощу  Я  йому  за  Вкраїну!
Не  прощу  за  війну  і  за  кров!
Не  за  це  Я  призначив  був  Сина.
Не  за  це  Він  пролив  Свою  Кров.

Заповів  Я  вам,  діти,  любити,
Як  і  Я  вас  усіх  полюбив.
У  любові,  щоб  ви  могли  жити,
Кров  Мій  Син  до  краплини  пролив.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022


Гей ви браття, козаки!

Гей  ви  браття,  козаченьки!
Час  прийшов  вставати!
І  за  батька,  і  за  неньку,
Врагу  відсіч  дати.

Брати  мої,  соколята!
Здійміть  свої  крила.
Вас  благословляє  мати
І  дає  вам  силу.

Щоб  ви  ворога  здолали
Й  захистили  неньку,
Щоби  воленьки  зазнала
І  рідна  земелька.

Гей  ви  браття,  козаченьки!
Спасіте  єдину!
Рідну,  бідну  нашу  неньку
Матір-Україну.

А  була  Україна  дівиця,
Мудрістю  всесильна,
А  була  Україна  житниця,
Ненька  хлібосільна.

Де  ж  бо  твоя  була  сила?
Де  ж  поділась  слава?
Ти  ж  була  княгиня,
А  стала  рабиня.

Тебе  рідну  продають,
Серце  кров’ю  плаче.
Душу  болем  розривають.
Проснись  же,  козаче!

Не  хились  же  Україна,  
Так  до  долу  низько.
Вже  не  будеш  гнути  спину,
Твій  Спаситель  близько.

Ти  непереможна,
Згадай  свою  славу.
Хіба  ж  кому  можна
Вічне  вбить,  Державу?

Брати  мої,  козаченьки,
Всевкраїнська  січ,
За  Вкраїну  свою  неньку,
Станьте  пліч-о-пліч!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022


Гей ви браття, козаченьки!


Гей  ви  браття,  козаченьки!
Час  прийшов  вставати!
І  за  батька,  і  за  неньку,
Врагу  відсіч  дати.

Брати  мої,  соколята!
Здійміть  свої  крила.
Вас  благословляє  мати
І  дає  вам  силу.

Щоб  ви  ворога  здолали
Й  захистили  неньку,
Щоби  воленьки  зазнала
І  рідна  земелька.

Гей  ви  браття,  козаченьки!
Спасіте  єдину!
Рідну,  бідну  нашу  неньку
Матір-Україну.

А  була  Україна  дівиця,
Мудрістю  всесильна,
А  була  Україна  житниця,
Ненька  хлібосільна.

Де  ж  бо  твоя  була  сила?
Де  ж  поділась  слава?
Ти  ж  була  княгиня,
А  стала  рабиня.

Тебе  рідну  продають,
Серце  кров’ю  плаче.
Душу  болем  розривають.
Проснись  же,  козаче!

Не  хились  же  Україна,  
Так  до  долу  низько.
Вже  не  будеш  гнути  спину,
Твій  Спаситель  близько.

Ти  непереможна,
Згадай  свою  славу.
Хіба  ж  кому  можна
Вічне  вбить,  Державу?

Брати  мої,  козаченьки,
Всевкраїнська  січ,
За  Вкраїну  свою  неньку,
Станьте  пліч-о-пліч!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022


Давайте любить

Давайте  любить

Давайте  любить  друг  друга.
Друг  друга  выручать,  запоминать.
Нас  всех  ожидает  разлука.
Давайте  же  верить,  любить  и  прощать.

Давайте  же  будем  добрее,
Давайте  жалеть,  не  губить.
Спаситель  нас  всех  обогреет
И  тьма  не  сумеет  сгубить.

Кто  знает,  как  жизнь  обернется?
Как  долго  мы  будем  стареть?
И  в  вечности,  может,  придется,
В  глаза  нам  друг  другу  смотреть.

И  встретившись  в  новом  теле,
Не  будет  ли  стыдно  тогда,
Что  часто  мы  здесь  не  смотрели
Друг  другу  с  любовью  в  глаза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937751
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2022


Мы пришли в этот мир…


Мы  пришли  в  этот  мир  не  по  своей  воле,  
Но  по  суверенной  воле  Бога  Отца.  
Мы  посланы  в  мир  быть  не  сахаром,  а  солью.  
Любовью  исцелять  разбитые  сердца.  

Мы  должны  собирать  сокровища  не  на  земле,  а  на  небе.  
Где  ржа  и  моль,  и  воры  не  могут  истребить.  
Мы  призваны  голодных  кормить  Небесным  Хлебом  
И  Живой  водою  всех  жаждущих  поить.  

Мы  призваны  нести  погибающим  Истину,  а  не  ложь.  
Мы  призваны  осветить  этот  мир  Божьим  Светом.  
Дорогой  христианин!  Все  «за»  и  «против»  подытожь.  
И  будь  не  тьмой,  и  не  зимой,будь  знойным  летом.  

Мы  призваны  явить  не  себя,  а  Любовь  ОТЦА.  
Ибо  так  Бог  мир  возлюбил,  
Что  отринул  Сына  от  Своего  лица.  
Чтобы  Он  Своей  смертью  смерть  и  ад  победил.  

И  пришёл  Божий  Сын,  чтоб  Своею  Любовью  
Искупить  этот  мир  от  греха  и  спасти.  
На  кресте  умер  Он,  чтоб  Спасительной  Кровью,  
Нас  омыть  и  в  Небесное  Царство  ввести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818437
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.12.2018


Мамона


Мани,  мани,  мани,  мы  хотим  Мамону.
Подавай,  Господь,  нам  всё,  подавай  с  разгону.
Раздаются  всюду  крики,  крики,  даже  стоны:
Все  хотим  мы  процветания,  не  хотим  урона.

Мы  хотим,  хотим  избытка,  даже  переизбытка.
Хоть  сказал  Ты  богачу:  «Царство  Божье  не  видать».
Мы  хотим,  хотим,  но  наша  жизнь  так  зыбка.
И  мы  можем  во  мгновенье  пред  Тобой  предстать.

Нам  богатство  ослепило  и  сердца  и  души.
Мы  забыли,  что  за  зло,  будешь  нас  трусить,  как  груши.
Ты  сказал  нам  собирать  сокровище  не  на  земле,  а  на  небе.
А  довольствоваться  надо  было  б  нам  Водой  и  Хлебом.

30.10.2018  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815700
рубрика: Поезія, Духовная поэзия
дата поступления 29.11.2018


Истина и ложь


Боже,  Ты  знаєшь,  что  миром  правит  ложь.
От  этой  лжи  даже  землю  бросает  в  дрожь.
Ложь,  повсюду  ложь:  ложь  за  кафедрой,  ложь  через  СМИ.
Боже,  молю  Тебя,  поскорее  ложь  уйми!

Боже,  как  тяжело  нам  жить  во  лжи!
Ложь  губит  наши  души,  словно  острые  ножи.
Помоги,  Господь,  нам  в  Истине  устоять!
Ведь  за  ложь  придется  пред  Тобою  отвечать.

Ненависть,  насилие,  жестокость  и  террор,
Похоть,  блуд,  разврат  и  мерзости  другие.
Без  Тебя,  Любимый,  мы  не  в  силе  дать  врагу  отпор.
Только  лишь  с  Тобой  и  нравы  будут  у  нас  не  злые.

Помоги,  Господь,  нам  отличать  руку  левую  от  правой.
Помоги,  Господь,  нам  отличать  учение  ложное  от  здравого.
Помоги,  Господь,  из  многих  голосов  услышать  только  Твой.
Помоги,  Господь,  нам,  немощным  сосудам,  одержать  победный  бой.

Вразуми  нас  собирать  сокровище  не  на  земле,  а  на  небе.
Научи,  довольствоваться  нас  Твоим  Водой  и  Хлебом.
Научи,  Господь,  нас  ходить  в  истине,  а  не  во  лжи.
Держи  нас  крепко  в  Своих  руках,  крепко  нас  держи.

Не  дай  лукавому  похитить  души  Твоих  детей.
Помоги  нам,  Боже,  выпутаться  из  вражьих  сетей.
Удержи  нас,  Боже,  от  всякой  мерзости  и  лжи.
Между  истиной  и  ложью  не  дай  переступить  грань  межи.

Помоги  нам,  Боже,  Истину  Твою  познать.
Помоги  нам,  Боже,  в  Истине  Твоей  устоять.
Чтоб  мы,  как  Исав,  не  продали  первородство.
Пусть  над  нами  вечно  будет  лишь  Твоё  господство!

Истина,  как  соль,  солёная  и  горькая.
Истина,  как  перец,  жгучая,  аж  до  слёз.
Истина  режет,  как  бритва  и  колет,  как  иголкою.
Истина  –  это  защита  от  всех  сатанинских  угроз.

Ложь  –  это  плевелы  на  Божьем  поле.
Ложь  –  это  сахар  на  боль,  вместо  соли.
Ложь  –  это  открытая  дверь  для  всякого  зла.
Дьявольская  ложь  покрыла  всю  землю,  как  мгла.

Молю  Тебя,  Господь,  своим  детям  дай  дар
Различения  иных  голосов  и  духов!
А  вместо  тёплости  сердец,  раздуй  жар
В  огонь  истинной  Любви  пламенем  Святого  Духа!

Отче!  Молю  Тебя,  сожги  огнём  Любви
Всю  нечисть  злобы  и  наветов.
И  на  земле,  как  на  небе  установи
Своё  Царство  Любви  и  Света!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815693
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.11.2018


Благая звістка



В  місячну  зоряну  ніч
Стрілися  діва  з  Богом  віч-на-віч
І  мовив  Дух  Божий  до  Марії:
«Ти  вибрана  для  здійснення  Моєї  мрії.
Радуйся,  благодатна!
Сам  Бог  з  тобою!
На  таке  лиш  здатна
Ти  зі  Мною:
Поєднати  землю  і  небо
У  вічній  любові,
Бо  давно  вже  треба
Здійснити  Своє  Слово.
Благословенна  ти
І  Плід  твого  чрева.
Світлом  світ  освіти
І  стань  Моїм  древом,
І  зроди  ти  Плід,  
Який  спасе  світ
Від  горя  і  бід.
Стане  Спасителем  миру.
Світ  спасе  із  безодні  і  виру.
Вибрав  Я  тебе  жоною.
Єдина  ти  вибрана  Мною.
Скажи,  Маріє,  згодна  ти  чи  може  ні?»
І  сказала  Діва  Богу:
«Так,  та  як  це  станеться  мені?
Немає  в  мене  мужа  свого».
І  промовив  Бог:  
«Дух  поєднає  нас  обох.
І  від  Духа  ти  породиш  Сина,
Дороге  Мені  Дитя.
За  любов  до  світу  Він  загине,
За  людське  буття  і  майбуття».
І  Марія  прийняла  Божую  Вість,
Породила  Божеє  Дитя,
Вічне  невмирущеє  Життя.
Любов'ю  перемогла  злість.
Плід  зродила  Божої  Любові
Що  бринить  любов'ю  в  Божім  Слові.
І  Марія  породила  Сина,
Божую  Святу  Любов,
Славу,  що  вовіки  не  загине,
Ту  Любов,  яка  спасає  знов,
Вічну,  не  вмирущую  Любов,
Сущую  Основу  всіх  основ.
Так  у  світ  і  до  скончання  літ,
Дар  від  Бога  та  Благая  вість:
Лиш  Любов  іспопелить  всю  злість.
Мудрість  Божої  Благої  Звістки
То  для  ворога,  немов,  у  горлі  кістка.
Божая  Любов  велику  силу  має.
У  Любові  ненависть  до  тла  згорає.
Лиш  Любов  всьому  дає  життя,
Віру  і  надію  в  майбуття.
Хто  Основу  всіх  основ  пізнає,
У  вічне  життя  дорогу  пізнає.
Істину  пізнає,  Божу  Любов.
Воістину  має  мир  із  Богом.
Щоб  в  усьому  у  житті  везло,
Не  про  мир  із  світом  треба  дбати,
Ворогу  лукавому  на  зло,
Вічний  мир  із  Богом  треба  мати.
Мир  із  світом,  то  безодні  вир,
А  із  Богом  –  істино  блаженний  мир.
Л.Павлюченко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659040
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2016


Вкраїна і мова

У  вирій  злітає
Клин  в  далечині,
Та  чогось  немає
Миру  на  землі.

Де  ж  мир?  Де  Любов?
Повсюди  лиш  зрада.
Лиш  помста  і  кров
Зібрались  на  раду.

Лиш  помста  і  кров
Вже  пишуть  закони.
А  де  ж  та  Любов?
По  кому  б'ють  в  дзвони?

Вкраїну  ховають,
Справляють  поминки,
Уже  доїдають
Осінні  обжинки.

Вже  п'ють,  запивають
Вкраїну  і  мову,
А  потім  ридають,
І  каються  в  змові.

Де  ж  діли  основу?
Одні  перегони.
Вкраїну  і  мову  –
Добийте  ж  їх  дзвоном.

Вона  ж  вам  засіла,
Як  кістка  у  горлі.
Кінець  вже  доспів.
Доспів  хижі  орли.

Вкраїна  і  мова
Вовік  неподільні,
Вкраїна  і  мова  –
Це  рай  хлібосільний.

Вкраїна  і  мова  –
Як  він  і  вона.
Вкраїна  і  мова  –
Як  муж  і  жона.

Нехай  їм  не  буде  
Кінця,  ані  краю,
Тоді  й  не  забудем
Дорогу  до  раю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2016


Будьте ж всі щасливі!



Будьте  ж  всі  здорові!
І  будьте  щасливі!
В  кожнім  своїм  слові
Не  будьте  злостиві.

Любіть  Україну,
Рідну  свою  неньку,
Єдиную  Батьківщину,
Святую  земельку.

Любіть  щиро  Україну,
Найніжнішу  квітку.
Хай  не  буде  їй  зупину
Ні  взимку,  ні  влітку.

Квітни,  квітни,  моя  квітко!
Квітни,  розцвітай!
Наймиліший  край  мій,  світку,
Мій  вишневий  рай.

А  найбільше,  любіть  Бога,
З  усіма  братайтесь.
Та  от  тільки-но  свойого
Повік  не  цурайтесь.

Любіть  ближнього  свойого
І  того,  хто  рядом.
Возлюбіте,  навіть  того,
Хто  ходить  з  упадом.

Навіть  того,  хто  чатує
На  вашую  ж  душу,
Хто  прокляттями  годує
І  трясе,  як  грушу.

Бо  Господь  усіх  простив,
Хто  над  Ним  глумився.
Кров  Невинную  пролив
І  Любов’ю  звився.

І  простив,  і  оправдав
За  всесвітню  зраду.
Для  усіх  Любов’ю  став,
Кличе  всіх  до  саду.

До  Батьківського  порогу
У  щасливий  край
Освітив  нам  путь-дорогу:  
Прощай  і  не  гай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649105
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2016


Лист



Я  написав  до  тебе  лист,
Із  вірою,  що  зрозуміла  його  зміст.
Я  написав  тобі  послання,
З  надією,  що  зрозуміла  ти  Моє  кохання.

Я  написав  про  тебе  оду
І  назавжди  прославив  твою  вроду.
Вірші  на  музику  поклав
І  ніжну  пісню  лиш  для  тебе  заспівав.

Для  тебе  в  небі  сяють  зорі,
Для  тебе  хвилі  грають  в  морі.
Для  тебе,  лиш  для  тебе  і  тобою,
Уся  земля  вкривається  красою.

Пісні  для  тебе  соловей  співа,
І  вітер  в  полі  колоски  гойда.
Зелений  ліс  гіллям  шумить,
І  річка,  лиш  для  тебе  гомонить.

І  листом  шелестять  стрункі  тополі
В  широкім  полі,  на  широкому  роздолі.
Калина  в  лузі  лиш  для  тебе  червоніє.
І  сонце  в  небі  лиш  тобою  пломеніє.

Тобі  вбрання  весільне  виткала  зима,
Розмалювала  дивними  квітками,
Мережками,  сріблястими  зірками  –
Вже  час  до  шлюбу,  бо  давно  пора.
Вже  час  до  шлюбу,  а  тебе  нема.

А  квіти,  різнобарвні  квіти,
Немов  веселі  і  щасливі  діти,
Милують  зір  твій,  бо  для  тебе  квітнуть,
А  перед  вродою  твоєю  зорі  бліднуть.

Бо  незрівнянну  твою  вроду,
Красу  земную,  мов  живую  воду,
Давно  Я  вимріяв,  давно  чекав.
І  музику,  і  пісню,  і  листа
Я  лиш  для  тебе  склав.

21.10.2005

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016


Покайтесь, пока ещё есть время!

В  этом  2016  году  хочу  всем  сердцем  отвести  от  всех  беду.  Всех  Вас  и  без  Христа  и  со  Христом,  благословляю  Вас  и  миром  и  добром.  Не  войнами,  насилием  и  кровью,  благословляю  всех  Вас  миром  и  любовью.  Не  око  за  око  и  зуб  за  зуб  живите,  а  мира  и  праведности,  любови  ищите.  Не  перемирия,  а  мира  ищите,  желайте.  А  суд  и  мщение  Вы  в  Божьи  руки  отдайте.  Войне,  разорению,  смерти  да  скажем  все  нет.  Тогда  воссияет  над  нами  любви  Божий  свет.  Любви,  миру,  дружбе  да  скажем  все  да.  Тогда  нас  вовек  не  настигнет  беда.  В  мир  сейте  не  ужас  войны  и  не  смерть,  и  не  кровь,  а  радость,  жизнь,  мир,  счастье    -    сейте  любовь.  Тогда  соберём    урожай  не  колосьев  –  снопов.  Тогда  защитит  и  спасёт  всех  нас  Божья  любовь.  За  мир  и  любовь  Иисус  принял  смерть  и  пролил  Свою  кровь.  Давайте  грехами  не  будем  Его  распинать  вновь  и  вновь.  Тогда  и  на  нашей  планете  Земля  будет  рай.  Захочет  ли  каждый  из  нас:  да  или  нет?  Выбирай!  В  аду  быть  всю  вечность  хотим  быть  иль  в  раю;  за  мир  и  любовь,  за  спасенье  в  молитве  пред  Богом  стою.  Пока  ещё  есть  у  нас  время,  и  есть  ещё  час,  покайтесь  скорее  всем  миром  пред  Богом,  умоляю  я  Вас!  Ведь  будет  всё  Господом  точно  исполнено  и  в  срок,  и  всем  нам  объявит  Господь  приговор  Свой  и  срок.  Зачем  ждать  суда?  Мир  уже  подсудимый.  Покайтесь  пред  Богом,  чтоб  не  быть  судимыми.  Молю  Вас,  кто  был  и  не  был  со  Христом,  душой  повинитесь  пред  вечным  Творцом.  Повинитесь  пред  Иисусом  Христом,  Сыном,  Духом  и  Отцом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636519
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 17.01.2016


Святая жертва



Пройшла  осінь,  осіння  пора
У  далеку  дорогу,  у  вирій  пора.
Наливаймо,  браття,  чаші  вина,
Вип'ємо  їх  браття  до  дна,
Як  жертву  святую,  від  Бога  даную,
За  пророка  святого  Івана,
За  святого  апостола  Петра  і  Стефана,
За  святую  кров  апостола  Павла,
Який  багато  зазнав  зла  –
За  кров  усіх  святих  пророків,
Пролиту  за  пройдешні  роки:
Великих  і  малих,  знаних  і  незнаних,
Тобою,  Боже,  знаних,  Тобою,  Боже,  званих.
Тих,  що,  для  Тебе,  життя  не  жаліли,
Спин  не  гнули,  у  воді  тонули,
На  хрестах  висіли,  горіли-згорали,  -
Незгасними  зорями  для  Тебе  стали.
Син  і  дочка,  батько  і  мати  –
За  Тебе  йшли  в  каземати,
За  святую  віру,  на  страту.
Перед  смертю  Тебе  бачили,
Рани  Твої  зрили,
І  черпали  від  Тебе  невмирущу  силу.
Ворога  не  боялись,  непохитними  зостались,
Любові  не  зрадили,  Любові  не  зреклись,
Святими  навіки  нареклись.
На  землі  зостались  горбами-горбочками,
Осінніми  багряними  покрились  листочками,
А  душі  не  вмерли,  -
Ніяка  вража  сила  душ  не  зжерла.
Перед  Господом  стоять,  Бога  молять.
Відомсти,  Спасителю,  за  пролиту  кров,
Відомсти,  Спасителю,  за  Святу  Любов.
А  було  тих  пророків…Один  Бог  зна  їм  ліку.
Алілуя!  Вічний  рай  їм,  і  життя  навіки!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636174
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.01.2016


Призыв!


Мать  земля!
Всех  нас  ты  кормишь,
Всех  нас  ты  носишь,  
Всех  нас  ты  держишь,  как  мать,  в  себе.

Трудно  тебе  под  проклятьем,
Трудно  тебе  под  грехом,
Трудно  тебе  под  законом,
Трудно  тебе  под  крестом.

Люди!  Проснитесь,  остепенитесь!
Люди,  откройте  глаза.
Будьте  добрее,  будьте  мудрее,
Будьте  терпимей  во  всём  и  всегда.

Время  настало  подбить  все  итоги,
Поставить  все  точки  над  «и».
Покайтесь!  Пока  ещё  есть  для  вас  время.
Пока  есть  и  время,  и  час.
Пока  не  настал  судный  час.

Пока  ещё  солнышко  светит,
Звёзды  мерцают,  и  светит  луна.
Птицы  поют  в  поднебесье;
Люди!  Ищите,  желайте  добра.

Но  скоро,  очень  скоро  час  расплаты  настанет.
Но  скоро,  очень  скоро  избавление  придёт.
За  Невестой  Своей  гряду  скоро,
А  затем  Божий  Суд  грядёт.

И  свершится  Моя  победа,
И  свершится  Мой  приговор.
И  отмщение  Моё  свершится,
И  вернётся  Моя  Любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635275
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.01.2016


Ликуй Земля!



Ликуй  Земля!  Христос  родился!
Ликуй  и  славь  Творца!
Сам  Бог  в  Младенце  нам  открылся,
Исполнил  Слово  до  конца.

Христос  родился  во  Вселенной,
Чтоб  всякий  смог  спасенным  стать.
Пришел,  и  снова  стал  презренным,
И  Он    желал  весь  мир  объять.

Любовь  пришла  из  мироздаия,
Явилась  Жизнь!  Явился  Свет!
Пришла  избавить  от  страданий,
Спасти  всех  от  грядущих  бед.

Вновь  Солнце  засияло  во  Вселенной,
Зажглась  Вселенская  Заря,
Пришла  Любовь.  Любовь  нетленна,
Господня  Мудрость,  Божие  Я.

Скажи,  сердечный  друг  мой,  милый:
Часто  ль  болит  душа  твоя?
Как  часто,  друг,  твой  дух  унылый?
К  Христу  тебя  зову,  с  любовью,  я.

Грехи  свои  к  ногам  Христа
Скорей  бросай  без  сожаления.
И  жизнь  из  чистого  листа
Начни,  мой  друг,  без  промедления.

Прости,  мой  друг,  за  мой  вопрос,
Быть  может  не  совсем  приятный:
Родился  ли  в  тебе  Христос?
Коль  скажешь:  "Да!",  -  Ликуй!  Ты  благодатный!

Пускай  Христос  растет  в  тебе,
А  вместе  с  Ним  и  ты.
Тогда  Господь  в  твоей  судьбе  
Исполнит  все  мечты.

Будь  же,  Земля,  благословенна!
От  края  и  до  края!
Живи  ты  вечно  во  Вселенной!
Не  умирай,  родная!

Ликуй  Земля  и  славь  Творца!
Святого  Духа,  Сына  и  Отца!

Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633845
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.01.2016


Вернись планета!

Вернись  планета  в  первозданье!
Во  времена  Адам  и  Ев.
Любви  познать  вам  мирозданье
Под  Новый  год  желаю  всем.

Вернись  планета  к  первоистоку,
В  блаженство  Эдемского  сада.
Повинись  до  исполнения  срока
И  не  греши  больше,  не  надо.

Не  становись  на  скользкий  путь,
На  путь  греха  против  Бога.
Истину  Божью  не  забудь,
В  Боге  ищи  подмогу.

Бог  тебе  поможет  во  всем,
Даст  душе  твоей  процветание.
Только  в  Господе,  только  в  Нем
Сокрыта  мудрость  мирозданья.

Просите  у  Бога  мудрости,
Прозренья,  веры  и  любови.
И  он  поможет  донести
Ваш  крест  и  дверь  откроет  в  Слово.

А  в  Слове  Божьем  тайна  мирозданья,
Веков  сокрыта  мудрость  бытия.
Пусть  Бог  вам  просветлит  сознанье
Под  Новый  год  желаю  я.

Желаю  искренне,  без  лести,
Познать  вам  тайны  Божьих  Слов.
Избрать  Любви  путь,  а  не  мести
Под  Новый  Год  и  Рождество!  Любовь.

Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629878
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.12.2015


Давайте любити …

Душа  не  плаче  вже,  ридає.
Душа  в  борні,  в  вогні  палає,
Бо  лихо  вже  не  йде  і  не  біжить  –
На  баских  конях  лихо  вже  летить.

Летить  стрімглав  і  крила  розпрямляє.
Крильми  своїми  землю  обіймає.
А  коні  білі,  воронії  і  червоні,
Осідлані  летять,  і  у  попоні.

На  конях  вершники  і  з  бойовими  луками
Летять  не  з  криками,  не  з  бойовими  гуками,
А  мовчки,  наче  яструби  летять.
Очима,  наче  свердлами  на  землю  зрять.

Що?  Де  і  Як,  і  Хто?  Коли?
Слова  лихі  й  діла  вели.
Щоб  стрілами  у  них  стріляти
І  лихом,  наче  саваном,  вкривати.

А  в  стрілах  тих  смертельная  отрута.
Від  неї  рани  і  хвороби  люті  -
І  корчаться,  і  мучаться  від  болі,
А  лихо  ще  й  на  рани  сипле  солі.

Від  болю  плачуть  люди  й  кричать.
За  всі  нещастя  Господа  винять…

…Хоч  ми  самі  в  усьому  винні,
Бо  пакостимо  в  світі  гірш,  ніж  свині.

Такі  видіння  бачаться  мені.
Видіння  ці,  ну  геть,  невтішні.
Часи  попереду  нас  ждуть  сумні,
Бо  світ  оцей  вже  дуже  грішний.

Мені  і  вам,  і  всім  у  цьому  світі
Потрібно  бути  миролюбними  до  всіх.
Тільки  любов  допомага  праведно  жити,
Тільки  любов  здолає  увесь  гріх.

Давайте  ж  усім  світом  любить  Бога.
Давайте  ближньому  з  любов’ю  помагати.
Давайте  душами  не  будемо  убогі.
І  Бог  захоче  нам  з  любов'ю  все  віддати.

Залишимо  ж  усе  лихе  в  минулім,
Не  будемо  минуле  ворушить.
Сам  Бог  лишив  гріхи  наші  в  минулім.
І  заповів:  і  ворогів  любить.

Не  будемо  ж  гнівити  свого  Бога,
Бо  Він  останнього  із  грішників  простив.
Не  судді  ми,  щоб  ми  судили  замість  Нього,
Бо  Він  за  кожного  з  любов'ю  Кров  пролив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015


Великий пост

Люди  всей  земли,  пробудитесь!
Просыпаться  всем  пора  давно.
Люди  всей  земли,  пробудитесь!
Пока  нам  Богом  время  ещё  дано.

Пока  ещё  есть  у  нас  время  и  час,
Пока  ещё  планета  держит  нас.
Пока  ещё  весь  гнев  не  излит  на  нас,
Пробудитесь,  люди,  умоляю  вас!

Люди  всей  земли,  примиритесь!
Меж  собой  и  Богом,  навсегда.
Умоляю,  люди,  примиритесь!
Пока  с  небес  на  нас  не  грянула  беда.

Пока  ещё  есть  у  нас  время  и  час,
Пока  ещё  планета  держит  нас.
Пока  ещё  весь  гнев  не  излит  на  нас,
Примиритесь,  люди,  умоляю  вас!

Люди  всей  земли,  поклонитесь
Пред  Иисусом  Господом  Христом!
Люди  всей  земли,  объединитесь.
Пусть  это  и  будет  Великим  постом.

Пока  ещё  есть  у  нас  время  и  час,
Пока  ещё  планета  держит  нас.
Пока  ещё  весь  гнев  не  излит  на  нас,
Поклонитесь,  люди,  умоляю  вас!

10.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565673
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 10.03.2015


Что такое счастье?



Что  такое  счастье,
Простое,  людское?
Что  такое  счастье,
Божие,  святое?

Счастье  –  быть  любимой
И  уметь  любить.
Счастье  –  быть  красивой,
Красоту  дарить.

Счастье  –  быть  здоровой,
И  всем  быть  довольной,
Щедрой  быть  и  словом,
И  быть  хлебосольной.

Счастье  –  улыбаться,
Улыбку  дарить,
Жизнью  наслаждаться
И  Богу  служить.

Счастье  –  быть  прощеной
И  уметь  прощать.
Счастье  –  быть  спасенной
И  других  спасать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492899
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014


Проснитесь!



Катится  мир,  катится
Ко  рву  неудержимому.
Клонится  мир,  клонится
Ко  сну  непробудимому.

Катится  мир,  катится
И  уже  не  успокоится.
Клонится  мир,  клонится
Пока  не  упокоится.

Клонится,  но  не  склоняется
На  колени  перед  Творцом.
Молится,  но  не  смиряется
Перед  всевидящим  Отцом.

Проснитесь!  Пробудитесь
От  вечного  сна!
Научитесь!  Наберитесь
Мудрости  и  ума!

04.09.2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492896
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014


Боже, захисти. .

.

Боже,  захисти  Своїх  дітей!
Просвіти  все  людство,  «Прометею»!
Бо  усіх  Ти  поіменно  знаєш.
Знаєш,  Боже,  кожне  наше  серце,
І  думки,  Ти  знаєш,  і  діла.
Ще  зачинені  в  утробу  дверці,
Та  душа  Тобі  вже  знаною  була.
Перед  святістю  Твого  лиця
Сокровенного  не  має.
Від  початку  й  до  кінця
Ти  все  чисто,  про  усіх  нас,  знаєш.
Просвітляєш  святістю  серця,
Воплощаєшся  в  серцях  любов’ю.
І  любові  тій  нема  кінця,
Бо  Завіт  Твій  скріплений  на  Крові.
Визнаю,  що  всі  у  світі  винні,
Та  молю,  змивай  вину  дощем.
І  забудь  усі  наші  провини,
Покривай  Любов'ю,  як  плащем.
Проливайся  зливами,  дощами,
Утамовуй  спрагу  на  любов.
Будь  Спасителю  повіки  з  нами!
І  спаси  усіх  нас  від  оков.
А  окови  уже  близько,  недалеко.
Утопає  мир  у  морі  сліз.
А  ти  ж  вірний,  мов  би  той  лелека,  
Діточок  Своїх  спасаєш  скрізь.
Розкриваєш  двері  у  темницях,
І  з  вогню  вихоплюєш,  з  води.
Всюди  Ти  знаходиш  рідні  лиця,
Визволяєш  і  спасаєш  від  біди.
Та  за  вірную  любов  до  світу
Вдячні,  Боже,  не  усі  Тобі.
Дякують  не  всі  за  Кров  пролиту
І  живуть  глухі  сліпці  в  журбі.
Доки  Бог  бажає  іще  слухать,
Ти  з  любов’ю  землю  обійми.
Відкривай  скоріш  і  очі  й  вуха,
І  до  світла  йди,  а  не  пітьми.

30.05.2002
Любов  Павлюченко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014


Кайтеся скоріше люди



Ніколи  світ  не  приймав,
Мною  посланих,  пророків.
Бо  має  і  мав
Зле  заздрісне  око.

Всі  мої  пророки  –
Небесні  посланці
Муляють  вам  око
І  стають  вигнанці.

Їх  не  привітають
В  жодному  зібранні,
А  вони  все  знають,
Мною  вони  вибрані,
Мною  вони  послані.
Творить  Мою  волю,
Звіщати  послання
І  для  світу  долю.

Літають,  мов  птахи,
Кигичуть  і  плачуть.
Та  їх  світ-невдаха
Не  чує  й  не  бачить.

Зве  єретиками,
Розпина,  вбиває,
Назива  злоріками,
Кров  їх  проливає,
Моє  серце  крає.

Скільки  вірних  птахів
Розп’ято,  забито.
Скільки  в  світі  жахів
І  крові  пролито.

Засіяне  горем,
Кровію  полите
Святе  Моє  поле
Могилами  вкрите.

Не  святістю  зоріє
Оцей  білий  світ,
У  гріхах  він  тліє
Вже  багато  літ.

Вмита  не  росою,
Землиця  Отця,
Рясною  сльозою
Вмиває  лице.

І  вже  її  стогін
Чути  вже  здаля
Люди!  Я  кричу  вам  навздогін:
Припинить  свавілля!

Скоро  скоро  люде,
Суд  праведний  буде.
Збудуться  Слова  пророчі,
Святі  Слова  Отчі.

Я  напевно  знаю,
Горе  усім  буде
Тож  благаю  вас,  молю,
Покайтеся,  люде!

Скоро,  скоро  буде
Суд  Праведний  грізний.
Кайтеся  скоріше  люди,
Доки  ще  не  пізно.

Хоч  би  скільки,
Я  не  слав  пророків,
Їх  би  тільки
Не  злюбило  б  ваше  око.

Бо  світ  заздрий,
Гордий  і  упертий,
І  до  того  ж  злий,
Лживий,  не  відвертий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014


Я дивлюсь в небеса…



Я  з  любов’ю  дивлюсь  в  небеса.
Ах!  Яка  там  чекає  краса!
Град  Господній  –  увесь  з  кришталю,
Бог  з  любов’ю  віддасть  без  жалю.

Скільки  золота  там,  серебра!
Сипле  Бог  на  усіх,  як  з  відра.
Перл      отам,  як  отих  зірок:
Всюди  й  скрізь,  де  не  ступиш  крок.

Все  там  сіяє  і  златом  горить,
І  Господь  із  любов'ю  на  все  і  всіх  зрить.

Сонця  нема,  та  воно  і  не  треба,
Бо  Сам  Господь  –  і  за  сонце,  й  за  небо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014


Что тебе дано

Источай,  Боже,  с  камней  Ты  воду,
Рассекай,  Боже,  и  скал  всех  своды.
Пусть  станут  реками  Твои  источники,
А  плот  построим  с  Тобою,  Плотник.
Плотостроитель  и  Всезаботник.

С  Тобой  желаю  я  выйти  с  гавани,
С  Тобой  желаю  идти  я  в  плаванье.
Пусть  станет  плот  наш  не  на  двоих,
Пусть  домом  станет  и  для  других.

Пусть  плот  сроднит  всех  навсегда,
Пусть  не  постигнет  наш  плот  беда.
Жажду  всемирного  я  примирения,
Крови  горячей  успокоения,
И  вразумления  голов  безумных,
И  умудрения  умов  неумных.

Чтоб  были  вместе,  все,  как  один:
Простолюдины  и  господин.
Пусть  станут  знатны  все  и  богаты,
И  чтобы  стали  еще  и  святы.

Чтоб  между  нами  была  Любовь,
Та  –  изначальная  Премудрость  Слов.
Чтоб  пред  Тобою  мы  были  равны,
И  чтоб  служили  Тебе  исправно.
Когда  исполним  Твою  лишь  волю,
Тогда  всем  станет  всего  и  вволю.

И  Бог  откроет  нам  небеса,
Всякий  узрит  там  все  чудеса.
Каждому  будет  и  стол,  и  дом.
Привольно  будет  живущим  в  нем.

Дворцов  у  Бога  хватит  на  всех.
И  радость  будет,  и  будет  смех.
Слез  же  не  будет  там  никогда.
Смерти  не  будет  там  и  следа.

Всех  соберет  Бог  на  пир  Свой  званый.
Каждый  там  будет  Ему  желанный.
Самый  желанный,  самый  избранный,
Самый  любимый  и  долгожданный.

Вот  таким  стал  бы  и  твой  конец.
Бог  приготовил  для  всех  венец.
У  Бога  много  для  всех  наград.
Если  поверишь  –  ты  станешь  свят.

Ну  что,  готов  ты  одеть  венец?
Старик,  младенец,  и  ты,  юнец.
Спешит  уж  вестник  весть  возвестить,
Как  надо  праведно  и  свято  жить,
Любовью  Божию  как  дорожить.

Открой  же  в  сердце  для  Бога  дверь.
Открой  не  завтра,  открой  теперь.
Сию  минуту  сердце  открой,
В  нем  храм  высокий  Богу  построй.
Свой  пьедестал  Ему  отдай,
Если  желаешь  попасть  ты  в  рай.

Открой  же  шире  уши,  глаза,
Ведь  их  омыла  Божья  слеза.
Кровь  грех  омыла,  Любовь  простила,
А  мы  познали  лишь  древо  зла,
До  чего  ж  гордость  нас  довела?

Зло  и  добро  идут  всегда  рядом.
Идут  за  тобой  до  осеннего  сада.
Но,  выбрать  из  двух,  нам  дано  лишь  одно.
И  мы  выбираем,  что  свыше  дано.

30.09.2005
Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491580
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2014


Возрожденье Божье Я

Все  народы  дружно  пойте!
Превозносите  Вечного  Творца!
Крепко  в  вере  своей  стойте,
Ищите  Божьего  лица.
Помните,  пришел  Он  в  мир  Любовью.
Возлюбив,  лелеял,  пас.
Пролился  Святою  Кровью,
И  блюдет  нас  на  последний  час.
Все  народы  величайте
Мудрость,  таинства  Любви!
Злом  на  зло  не  отвечайте.
Помните  Завет  в  Крови.
Всем  с  любовью  возвещайте
Силу  мудрых  Божьих  слов.
В  любовь  с  Богом  не  играйте  –
Обличит  всегда  Любовь.
Все  народы  восхваляйте
Бога  –  Вечного  Творца!
Всю  любовь  Ему  отдайте.
Он  ведь  взыщет  до  конца.
Все  народы  прославляйте
Возрождение  Дитя!.
Всем  народам  раздавайте
Любовь,  Мудрость,  Божье  Я.
О  любви  кричать  не  надо,
Ее  надо  раздавать.
Божий  Дар,  Любовь,  Награда,
Любовь  -  Божья  благодать.
05.01.2005
Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491316
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2014


Живи Україно, святая Державо!

Ти  будеш,  Вкраїно,  і  вільна,  і  сильна!
Лиш  с  Богом  щасливую  долю  знайдеш!
У  виборі  шляху  будь  мудра  і  пильна,
І  тільки  тоді  Сонце  Правди  знайдеш!

Слава  Ісусу,  Спасителю  Слава!
ЗА  Україну  навіки  віків!
Живи  Україно,  святая  Державо!
У  Божій  родині  сестер  і  братів.

Хай  буде  у  битвах  за  долю  Вкраїни,  
Нам  зброєю  Віра,  Надія  й  Любов,
Молитва  до  Господа,  Божого  Сина
Ісуса  Христа,  що  пролив  за  нас  Кров.

Давно  ворог  жде,  доки  вмре  Україна;
Вкраїна  не  вмерла  й  не  вмре.
Вкраїна  –  дар  Бога  Єдиному  Сину.
Любов  і  Вкраїна  хай  вічно  живе!!!

19.03.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486878
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2014


Я молюсь за таку Україну

 
Люблю  Тебе,  святий  мій  вічний  Бог,
Тебе  Вкраїну,  матінку  мою.
За  тебе  йду  до  Бога  до  одного
І  у  молитві  перед  Ним  стою.

За  тебе,  грішна  і  святая  Україна,
І  за  увесь  цей  грішний  світ  
Віра  моя,  Любов  моя  єдина,
Нині  й  навік  спаси  нас  всіх  від  бід.

Пошли  на  Україну  божий  мир,
Господнєє  святе  благословіння.
Не  кидай  Україну  у  безодні  вир,
Не  виривай  козацького  коріння.

Уроди  Боже  хліб  багатий  в  полі  
І  жито,  і  пшеницю,  і  овес.
Пошли  Вкраїні  Ти  щасливу  долю,
Нехай  щасливим  буде  рід  увесь.
 
Молюсь,  що  би    родючою  була  земля  
І  щедро  всім  і  все  родила,
І  від  плодів,  щоб  гнулося  гілля,
Земля,  щоб  дарувала  світу  силу.

Нехай  кишить  у  морі  риба,
І  жирною  під  плугом  буде  скиба.
Сади,  хай  рясно  в  нас  цвітуть,
І  бджоли,  хай  в  садах  гудуть.

Молюсь,  щоб  зрячими  вкраїнці  стали,
Щоб  бачили  і  чули  геть  усе.
Молюсь,  щоб  мудрість,  а  не  гордість  мали
І  бачили:  куди  цей  світ  несе?

Молюсь:  аби  любили  рідну  мову,
Святую  мову,  мову,  не  язик,
Щоб  шанували  українське  слово,
А  гордий  злий  язик  навік,  щоб  зник.

Пісенна  українська  мово,
Лети  у  світ  за  небокрай;
Животворяще  українське  слово,
Усьому  і  усім  життєву  силу  дай.

Молюсь,  щоб  всі  були  багаті,
Багатими  й  на  добрії  діла.
Щоб  хліб  й  до  хліба  було  в  кожній  хаті,
Любов  святая,  щоб  в  серцях  жила.

Нехай  приносять  нам  лелеки  янголят,
Нехай  несуть  щороку.
Благословляй  Любов'ю  всіх  підряд,
Хай  милостивим  буде  Твоє  Око.

Не  суд  вершити,  Боже,  Ти  гряди  -
Помилуй  Україну,  не  карай.
На  Україну  лиш  за  тим  прийди,
Щоб  любій  донці  повернути  рай.

Отой  зелений  вічний  гай,
Загублений  віками  край,
Тую    святую    вічную    ріку,
Яка    всьому  продовжує  віки.

Те  дерево  посеред  раю,
Що  аж  дванадцять  раз  плоди  дає;
А  хто  той  плід  хоч  раз  з'їдає,
Від  плоду  мудрим  враз  стає.

За  мудрість,  що  від  того  плоду,
Святий  мій  Боже,  людство  не  карай.
Пролий  свою  Любов  на  світ,  як  воду,
Загублений  той  рай  Україні  з  любовію    віддай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2014


Чи ти забула, хто ти є?

Хоча  я  народилася  не  в  Україні,
А  у  чужій  далекій  чужині,
Та  українка  я  спочатку  і  понині,
Я  не  чужинка  на  землі  вкраїнській  –  ні!
Я  українка  з  прадіда  і  діда,
Я  українка  с  пра-пра-праземлі.
Чужого  у  мені  не  має  й  сліду,
І  все  вкраїнськеє,  ой,  як  болить  мені.
Болить  мені:  всі  негаразди  й  біди,
Болить  мені  її  густий  туман,
Болить  мені  і  зрада  від  сусідів,
Болить  зігнутий  України  перед  НАТО  стан.
Не  зраджуй  Богу,  Україно  з  НАТО,
Бо  ще  спочатку  ти  возлюблена  Його.
Откраяная  ти  і  твоя  хата,  -
Не  дасть  нікому  Бог  і  посагу  твого.
Ти,  Україно  –  світ  лиця
І  образ  святий  Бога.
З-за  кладин  світу  до  кінця  
Освяченая  Богом.
Гріх  відрікатись  свого  роду,  -
В  стрімкую    течію  стрибать  з  містка.
Гріх  плюндрувати  і  святую  вроду,
Бо  щось  ти  стала  надто  вже  метка.
Чи  ти  забула,  хто  ти  є,  княгиня!
Чи  ти  забула  славний  свій  престол?
Чи  ти  забула,  що  давно  вже  не  рабиня?
Ти  сіль  на  цій  землі,  а  не  осол!
Не  чуєш  ти  Батьківської  поради,
Не  хочеш  чути  голоса  Його.
Тому  й  не  можеш  дати  собі  ради,
Не  маєш  Бога,  мудрості  Його.
Навчись,  Вкраїно,  відрізняти  
Добро  і  зло  на  цій  землі.
Давно  пора  тобі  вже  знати:
Не  все  то  золото,  що  так  блищить  в  імлі.
Хоча  я  народилася  на  чужині,
Та  українка  я  із  прадіда  і  діда.
І  все  вкраїнськеє,  ой,  як  болить  мені  –
Чужого  у  мені  немає  й  сліду.

27.01.2008
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475109
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.01.2014


Проста Істина

Не  хоче  бачить  світ,
Уся  печать  і  преса
Поета  істинного  звіт,
Звіт  істинної  поетеси.

Не  бачить  світ
Вселенського  стресу,
Слова  Істини  політ,
В  тобі  поетесу.

Бо  став  світ  незрячий,
До  того  ж  глухий,
Бо  вдача  осляча,
Бо  гордий  і  злий.

Не  хочуть  правду  гірку  чути
І  Істину  святую  знати
Прощеними,  спасенними  всі  хочуть  бути.
Господнє  всепрощення  мати.

Всі  хочуть  знати  Істину
І  Істину  клянуть.
Оту  одну  єдину,
Яку  віками  ждуть.

Всі  хочуть  мати  Істину,
Від  Істини  ж  біжать,
Глумляться  безупинно,
Яку  ж  іще  вам  Істину?
Скажіть,  яку  вам  дать???

Уже  вам  дав  був  Сина,
Єдиную  Любов.
За  кого  ж  він  загинув?
За  кого  пролив  Кров?

З  любові  гірко  плачу
До  всього  і  до  всіх.
Дивлюся  Я  і  бачу:
Хто  в  світі  править?  Гріх.

На  вид  усі  набожні,
А  всередині  –  люті.
Хіба  ж  такими  можна
Вам,  християни,  бути?

Пред  ямбом  і  хореєм
Не  гни  свою  ти  спину.
І  в  золоту  кирею,
Не  одягай  ти  риму.
Не  клади  ти  риму
Під  отой  хорей,
А  правду  без  гриму,
Сій,  для  всіх  людей.

Слова  прості  істинні
У  серця  клади.
Простота  і  мудрість,
То  твої  плоди.

Слова  ти  простії,
Як  зерна,  одбірні,
По  землі  цій  сій.
І  тоді,  поете,
Вічно  будеш  Мій.

З  тобою  ми  разом
Зберемо  врожай,
А  усю  проказу
Спалим,  так  і  знай.

Приситились  лжою,
Як  іржа  живуть,
Тільки  нею,  клятою,
І  світ  увесь  травлять.

Прикриватися  хрестами
Нікому  не  гоже.
І  іржавими  устами
Волати:  «мій  Боже!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379694
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2012


Падолист

Вставай  Сіон  і  зодягнись!
І  скинь  із  себе  пута.
І  перед  ворогом  не  гнись.
Не  босий  йди,  а  взутий.

Іди  скоріш,  бо  вже  пора,
Подовшали  вже  ночі.
Іди  скоріш  Сіон-гора,
Збулись  Слова  пророчі.

Іди,  іди,  іди,  не  гай.
Покинь  усе  негоже.
Тебе  заждався  рідний  край,
Заждався  день  погожий.

Тебе  заждалася  земля,
Кінець  жебракуванню.
Вже  чути  сурми  іздалля,
Кінець  поневірянню.

Переверни  останній  лист,
Останній  лист  багряний.
Вже  на  порозі  падолист,
А  там...  зима  нагряне.

Тож  поспішай  і  зодягнись
У  празникові  шати.
В  плечах  і  спині  розпрямись,
Пора  свій  сан  забрати.

Ти  чашу  випив  вже  до  дна,
До  дна  іспив  страждання.
Пора  вже  випити  вина
У  знак  Твого  вертання.

Прийшла,  прийшла  вже  повнота
І  часу,  і  години.
Звершилося.  Звершилася  мета.
Звершилася,  Мій  Сину.

14.10.2005

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2012


Вибирай і не гай

До  чого  ж  ми  дожились,  народ  український!
З  нас  здирають  уже  шкуру  -  свої  і  чужинські.
Ростуть  ціни  і  тарифи  –  от  тільки  зарплати
І  пенсії  не  ростуть  –  кажуть:  «Й  цього  хвате».

Не  їмо,  а  доїдаєм:  хворі  і  убогі.
Не  живем,  а  доживаєм,  бо  ще  тягнем  ноги.
Ми  їмо  не  те,  що  наші  діди  споживали
І  п’ємо  не  те,  що  наші  предки  випивали.
Бо  їмо  ми  лиш  нукліди,  ГМО  і  єшки,
Мабуть  в  когось  план:  Вкраїну  загнати  у  дошки.

Якби  ми  своїх  дідів  пригостили  салом,
То  було  б  нам  від  дідів,  повірте,  й  не  мало,
Бо  вони  сказали  б  так:  «Не  бери  до  рота?
 Хіба  оце  можна  їсти?  Від  нього  ж  нудота.
Від  нього,  хіба  що,  назва  осталась  та  колір,
Калорій  же    -  ГМО  та  шкідливі  солі».

А  якби  свою  бабусю  молоком  вгостили,
Вона  сплюнула  б,  й  сказала:  «Що  травить  схотіли?
Молоко  це  –  тільки  колір  й  коров’яча  назва.
Від  такого  молока  не  довго  й  до  язви».

І  щоб  ми  змогли  сказати  собі  в  оправдання?
А  нічого,  бо  це  наше,  нажаль,  харчування:
ГМО  і  гербіциди,  єшки  і  нукліди  –  
Вони  всюди,  вони  скрізь:  і  в  воді,  і  в  хлібі.
На  сніданок,  на  обід  і  на  сон  грядущий  –  
Ми  вживаєм  цю  гидоту  в  віці  нашім  сущім.
Звідси  і  усі  хвороби,  недоумки  і  дибіли,
Бо  батьки  на  час  зачаття  ГМО  лиш  їли.

Правий  був  пророк  вкраїнець  Шевченко  Тарас.
Все,  що  він  колись  писав,  писано  й  про  нас:
«Той  мурує,  той  мудрує,  ненаситним  оком  за  край  світа  зазирає,
Та  під  себе,  лиш  під  себе  усе  загрібає».
Мабуть  думає,  що  буде,  аж  три  віка  жити,
Тож  живе,  ще  більш  урвати  й  багатство  копити.

А  таких  у  нас  немало,  на  кожному  перехресті:
Крадуть,  моляться  з  хрестами,  та  в  душі  без  хресні  .
Усі  ждуть  оту  Любов,  яка  б  все  простила,
А  самії  справно  служать  лиш  нечистій  силі.

Зазіхають  на  чужеє,  як  більше  урвати,
А  насамперед,  як  з  народом  Іудою  стати.
Бо  зреклись  вони  і  Бога,  і  свого  народу,
Того,  що  на  їхню  зраду  давав  свою  згоду.

Справжнісіньке  славнозвісне  їдять  вони  сало,
Молоко,  овочі,  фрукти  й  другого  не  мало.
Для  народу  лиш  нуклідів  й  ГМО  придбали.
Таке  наше  життя-буття,  діди  і  бабусі.
Отак  ми  і  доживаєм  на  землі-матусі.

За  свої  гріхи  і  ваші,  за  усі  роди,
Хоч  з  часів  ваших  немало  стекло  вже  води.
Та  гріхів  стало  не  менше,  а  більше  і  більше,
Тож  живемо  з  кожним  роком  все  гірше  і  гірше.

Де  ж  поділось  славнозвісне  українське  сало?
Про  яке  і  за  кордоном  гула  добра  слава.
Чи  кормить  свиней  вже  нічим,  крім  ГМО,  стало?
Чи  совісті  і  страху  в  людей  стало  мало?

Де  ж  поділось  українське  молоко  духмяне?
Не  з  ГМО,  від  корови,  що  нам  Богом  дана.
Де  ж  поділася  вода  справжняя  із  крана?
Та  вода,  яка  з  любов'ю  нам  від  Бога  дана.

Пані  наші  і  панове,  народні  вибранці!
Не  гріх  вам,  що  ваш  народ  став,  як  голодранці?
Ви  ж  на  Біблії  клялися  народ  захищати,
Ох,  і  спросить  же  з  вас  Бог  за  народ,  й  завзято!

Тож  покайтесь  пред  народом,  панове,  й  пред  Богом,
Бо  за  все  спитає  й  спросить,  і  осудить  строго.
Як  в  Біблії,  з  багачем  і  Лазарем  бідним,
Прийде  Бог  Святий  з  мечем  і  із  раєм  хлібним.
А  що  скаже,  прочитайте  у  Слові  Святому:
Куди  пішов  бідний  Лазар  і  багач  по  тому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012


Медицина, медицина…

Медицина,  медицина,
Ти  забула  клятву  Гіппократа.
Стала  ти  колюча,  як  рицина,
Проміняла  Божу  благодать  на  плату.

Повернулась  до  народу,  ти,  спиною,
Відвернула  свої  очі  від  біди.
Йдеш  дорогою  услід  за  сатаною,  
А  устами  мовиш:  «Господи,  гряди!»

Ти  недоступна  для  бомжів  й  пенсіонерів
Доступна  ти  лиш  для  «панів  й  господ».
Ти  стала  ненаситна,  ненажера,
І  милостива  лиш  для  тих,  хто  кладе  в  рот.

Без  гривнів  не  узнаєш  змісту  крові,
Не  взнаєш  свій  гемоглобін  тепер.
Без  доларів  не  зустрічаєш  і  на  добрім  слові,
Бо  стала  ти  глухіша  від  тетерь.

Не  соромно,  що  в  ХХІ  віці,
Лікуємось,  як  в  сиву  давнину.
Шалені  гроші  коштують  нам  ліки.
Які  приносять  лише  шкоду  й  немалу.

Одні  фальсифікати,  а  не  справжні  ліки,
Бо  бізнесом  вже  стала  й  медицина.
Від  таких  ліків  можеш  стать  калікою;
Для  тебе  гроші  головне,  а  не  людина.

Тож  покайся,  вперта  медицина,
Перед  Господом,  Спасителем  твоїм!
І  допоки  є  час  і    година,
Дай  безплатну  поміч  геть  усім!

P.S.    Від  такої  медицини,  Господи,  спаси  Ти  нас  і  захисти,
Відверни  від  нас  усі  хвороби  й  біди.
Я  складаю  лиш  тобі  під  ноги
Всі  свої  обіди  і  тривоги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365840
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 22.09.2012


Цель нашей жизни на земле

Да,  мы  маленькие,  как-бы  органы  огромного  тела,  которое  называется  Невеста  Христа  –  Церковь  Живого  Бога.  Ошибка  Чело-века  состоит  в  том,  что  он  всегда  стремился  и  стремится  создать  уже  созданное;  найти  уже  найденное;  написать  написанное;  постичь  непостижимое;  перемудрить  Премудрость  Божию.  Хватит  мудрить!  Чело-веку,  единственному  разумному  творению  Бога,  всего  то  и  нужно  исполнить  то,  для  чего  он  создан  -  явить  и  распространить  Любовь  Христа  по  всей  земле.  Просто  исполнить  всего  лишь  две  заповеди  Бога  -  Возлюби  Бога  своего  Творца  в  благодарность  за  все,  что  имеешь  и  возлюби  ближнего,  как  самого  себя;  потому,  что  ближний  твой  тоже  Божье  творение,  как  и  ты,  и  он,  также  дорог  Папочке,  как  ты  и  каждый  живущий  на  этой  огромной  для  нас,  и  такой  маленькой  во  Вселенной,  Планете  Земля.  Заветная  мечта  Бога  -  победить  сатану  и  его  ненависть  Л  Ю  Б  О  В  Ь  Ю.  А  коль  мы  -  образ  и  подобие  Бога,  мы  тоже  можем  и  должны  победить  зло  добром,  ненависть  Любовью.  И  тогда  будет  то  царство,  о  котором  мечтали  и  стремились  все  пройденные  поколения  -  Царство  Любви  и  Света  -  Заветная  мечта  и  цель  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345398
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 21.06.2012


Свобода

Твоя  душа  отчаянно  рыдает,
Ища  покой  в  греховной  полутьме  –
Тебе,  мой  друг,  свободы  не  хватает,
Поскольку  ты  находишься  в  тюрьме.
И,  хоть,  решётки  не  прибиты  к  окнам,
Но  в  сердце  не  горит  победный  свет.
Да,  снаружи  ты  считаешься  свободным,
Но  от  греха  ты  не  свободен,  нет.
Ты  раб  греха!  И  дьявола  невольник!
Живёшь  во  зле,  неверием  дыша.
О,  ощути,  как  тяжело  и  больно
Переживает  бедствие  душа.
И,  обратясь  к  Спасителю  и  Богу,
Широкий  и  просторный  путь  оставь.
И  обрети  желанную  свободу
Благодаря  амнистии  Христа!
Твоя  душа  находится  в  темнице,
Но  исповедуйся  в  грехах  своих.
И  в  Книге  Жизни,  на  её  страницах
Навек  записан  Иисусом  будешь  ты!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344362
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.06.2012


Спасибо Господи…

Спасибо,  Господи,  что  есть  и  Ты  и  я;
Спасибо,  Господи,  что  я  Твоя  семья.
Спасибо,  Господи,  что  пролил  Свою  Кровь
И  за  меня,  чтоб  я  смогла  понять  любовь.

Любовь  Твою  и  мудрость  Твоих  Слов,
Что  написал  Ты  от  начала  всех  веков.
Спасибо,  Господи,  что  Ты  простил  меня;
Благодарю  Тебя  всем  сердцем  я  любя.

Спасибо,  Господи,  за  солнце  над  землёй;
Спасибо,  Господи,  за  землю  подо  мной;
Спасибо,  Господи,  за  звёзды  и  луну,
И  за  счастливую  судьбу  мою  одну.

Спасибо,  Боже,  за  закат  и  за  рассвет,
За  безопасный  негасимый  солнца  свет;
Спасибо,  Господи,  за  Вечный  Твой  Завет,
За  благодать  Твою  и  милость  для  всех  лет.

Спасибо,  Господи,  за  хлеб  насущный  мой.
Спасибо,  Господи,    что  Ты  всегда  со  мной.
Спасибо,  Господи,    -    благодарю  я  вновь  и  вновь  
За  вечную  Твою  ко  мне  любовь.

10.05.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336905
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 12.05.2012


Чорнобиль

Ти  Чорнобиль    чорна  біль,
Рани  ятриш  ти,  неначе  сіль.
Чорнотою  Україну  вкрила,
Розпростерла    ти  над  світом  чорні  крила.

Впала  на  Вкраїну  полин-зірка,
Від  якої  усім  стало  надто  гірко,
Від  якої  стигне  в  жилах  кров,
Бо  посіяла  ти  смертний  покров.

Чорнобиль  ти  чорна  хмара,
Чорнобиль  ти  чорна  пара,
Чорний  ворон  з  чорними  крильми,
Чорний  саван  із  труною  над  людьми.

Полиновий  присмак  гіркоти,
Плід  людських  гріхів  і  сліпоти,
Божа  кара  із  святих  небес,
Ти,  Чорнобиль,  ти  Чорнобильська  АЕС.

ЧАЕС  –  ти  мільйони  вже  позбавила  життя.
ЧАЕС  –Й  ще  мільйони  йдуть  і  йдуть  у    небуття.
ЧАЕС  ти  надлюдську,  найсильнішу  силу  маєш,
Одним  подихом  мільйони  з  ніг  збиваєш.

Вічне  ехо  докотилося  відлунням,
В  місяці  Нісан  у  повнолуння.
Люди!  Хочу  вам  сказать  одно:
Над  ураном  керувать  не  всім  дано.

Бо  уран  від  Бога  благодать,
Один  Він  у  силі  дать  чи  взять.
Окрім  Бога  для  урану  марна  власть,
Бо  уран  для  нас  і  благо,  і  напасть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333237
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 26.04.2012


Что мы должны Богу?

Год  за  годом  мы  идем,
 Суету  сует  несем.
 Суетимся,  суетимся,
 И  за  все  на  Бога  злимся.
 В  бедах  Бога  обвиняем,
 Дескать:  строго  Он  карает.
 И  не  думаем,  что  виноваты  сами:
 Жизнь  ломаем  своими  руками.
 Наша  жизнь  –  это  подарок  Бога.
 За  подарок  Свой  Он  спросит  строго.
 Как  распорядились  мы  подарком?
 Холодно,  или  с  любовью  жаркой?
 Прожитой  минутой  дорожили?
 Ближнему  с  любовию  служили?
 Сердцем  ли  стремились  найти  Бога?
 Или  же  иной  пошли  дорогой?
 В  суете  сует  осуетились,
 С  истинной  дороги,  с  пути  сбились,
 И  во  тьме  блуждаем,  как  слепые,
 Жадные,  голодные  и  злые.
 На  кого  обиду  в  сердце  носишь?
 У  кого  прощения  не  просишь?
 Думаешь,  что  Богу  не  обидно  –
 Ему    все,  как  на  ладони,  видно.
 Ты,  вымаливая  для  себя  прощенье,
 К  ближнему  исполненный  презренья,
 И  размениваешься  по  пустякам,
 Прибирая  все  к  своим  рукам.
 Слеп  и  глух  от  зависти  и  гордости,
 Преисполнен  всевозможной  подлости.
 Жизнь  же  наша  птицей  пролетает,
 Словно  в  небе  облаками  тает.
 Милый  друг,  прошу  остановись!
 И  на  Бога  попусту  не  злись!
 Бога  в  своих  бедах  не  вини,
 А  на  жизнь  свою  со  стороны  взгляни.
 Оглянись!  Что  в  жизни  ты  посеял?
 Может,  жизнь  свою  по  ветру  ты  развеял?
 Может,  расплескал  ты  свое  счастье?
 И  собрал  на  свою  голову  ненастья?
 Может,  ты  идешь  впереди  Бога?
 Потому  и  сбился  ты  с  дороги.
 Думаешь,  что  ты  умней  Его,  -
 Вот  к  чему  упрямство  привело.
 Лишь  Господь  в  пути  Путеводитель,
 Истинный  Заступник,  Избавитель,
 Верный  Друг  наш  и  Спаситель,
 И  во  всех  делах  Учитель.
 Зорко  всех  оберегает,
 И,  до  срока,  все  прощает.
 А  ты  только  посмотри  вокруг  себя:
 Как  все  мудро  создано  и  все  любя.
 Вся  и  все  стоит  на  своем  месте.
 Мудро  все  сосуществует  вместе:
 Океаны,  горы  и  моря,  -
 С  любовью,  даже,  вертится  земля.
 Все  вокруг  цветет,  благоухает,
 Словно  бы,  усталости  не  знает.
 Бог  все  дарит  без  упрека,
 Без  подтекста,  подоплеки.
 Всем  нас  щедро  одаряет,
 И  любови  всем  желает.
 Всех  любить  заповедает
 И  грехи  всем  отпускает,
 И,  до  срока,  все  прощает,
 Потому,  что  милостив  и  благ  –
 Вечный  наш  Спаситель,  а  не  враг.
 Подчинил  Он  все  для  человека,
 От  начала  до  скончанья  века.
 А  Ему  должны  мы  лишь  любовь,
 Лишь  любовь,  любовь,  любовь,  любовь!

 31.01.2004

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332920
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.04.2012


И быть хочу всегда с Тобой

Твою  Любовь,  Твои  Слова
Я  помню,  Бог  мой,  не  забыла.
Не  та  я  ныне,  что  вчера,
Не  та,  какою  прежде  слыла.

Прости  меня,  прости  за  грех,
Прости  и  за  измену.
Прости,  мой  Бог,  за  вся,  и  всех
В  двенадцати  коленах.

За  Землю-мать  готова  стать
Я  жертвой  умилостивления.
Грехи  готова  ее  взять
Я,  для  ее  спасения.

Прими,  мой  Бог,  молю  прими
Молитву  жертвой  искупления.
Уйми  Свой  гнев,  уйми,  уйми,
Помилуй  и  даруй  прощение.

Молю  Тебя  за  вся  и  всех:
Забудь  грехи  не  вспоминай.
Прости  с  Любовью  всякий  грех,
Любовью  наполняй.

К  Любови,  к  милости  взываю.
Люблю  Тебя  я  всей  душой.
На  щедрость,  благость  уповаю,
И  быть  хочу  всегда  с  Тобой.

Завет  я  наш  не  забываю,
В  сердце  храню  Его,  Бог  мой.
Лишь  на  Тебя,  лишь  на  Тебя  я  уповаю,
И  быть  хочу  всегда  с  Тобой.

29.11.2005

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331509
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.04.2012


Святая неділя

Неділя,  святая  і  світла,
Святе  воскресіння,
Ти,  мов  квіточка,  розквітла
Світу  во  спасіння.
Немов  сонечко,  сіяєш,
Ясна  моя  зоре.
В  світ  спасіння  посилаєш
Від  сліз  і  від  горя.
Ти  Ісуса  воскресила,
Вічную  Любов.
У  Любові  вічна  сила,
Невмируща  кров.
Світлая  неділенька  святая,
Святе  воскресіння.
Звершилася  вже  мета
Вічного  спасіння.
І  радіє  увесь  світ
Христос  бо  воскрес!
Що  багато  тому  літ
В  світ  прийшов  з  небес.
Алілуя!  Алілуя!
Увесь  світ  співає,
Один  одного  цілує,
Христа  прославляє.
Христос  воскрес!
Христос  воскрес!
Той,  Хто  у  серці  любов  мав.
Воістину,  навік  воскрес!
Бо  Сам  Любов’ю  навік  став!!!

04.05.2002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012


Свята істина

Я  волаю,  я  кричу;
Дні  за  днями  я  лічу.
Лічу  ночі,  лічу  дні  –  
Остогидло  все  мені.

Всюди  гріх  і  всюди  зрада  –  
Вже  життю  цьому  не  рада:
Скрізь  є  змії  ті  повзучі
І  є  гади  не  повзучі.

І  мерзенні,  як  ті  жаби:
Зверху,  мов  окрашені  гроби,
А  всередині  –  труха,  нудота.
Гадів  цих  вже  армія,  не  рота.

Від  скупості  прихожанам  дивляться  у  рота,
Щоб,  крий  Боже,  лишнього  куска  не  з’їла  голота.

Як  не  тріска,  то  труха,
Не  свічка,  не  кочерга.
Ані  дать,  тільки  взять  –  
Оце  й  є  благодать.

«Бог  –  Любов»  ,  -  одна  лиш  фраза.
Гріх  пихатий,  свинство  і  проказа,
Від  якої  сохатись  треба,  
Як  від  зарази.

Заразою  захворіли,  майже,  всі  і  вся.
Загрязнена  й  свята  Біблія.

Сліпі  й  глухі  по  світу  ходять
І,  як  лакеї,  своїм  «помазанцям»  годять.
А  «помазанці»  і  горді,  і  пихаті;
Від  приізбитка  всі  пузаті.

І  п’ють  і  жруть,  і  п’ють  і  жруть,
А  кажуть:  Богу  жертву  віддають.
А  небогу  в  шию  гонять,
Їсти  й  пити  не  дадуть.

І  приймають  в  армію  «по-принадлєжності»:
Щоб  не  смерділо,  щоб  не  воняло;
Як  ті  коти  мяучать:  «сала  мало».
«Піп  дяче,  бо  любе  гаряче».

Туману    напустили,
Бо  відреклися  від  Божої  сили.
Брехнями  народ  годують;
Істини  святої  люди  не  чують.

А  самі  собі  мудрують:
Як  народ  той  обдурити,
Не  працюючи  –  по-панські  жити,
Добре  їсти,  добре  пити
І  від  ситості,  як  ті  коти,  блудити.

Усе    -  Боже,
Та  «помазанці»    змутили  все  й  привласнили.
І  на  істину  брешуть,  як  собаки  злі.
Брехню,  як  ту  заразу  розплодили.

Все  Боже  покрали,  Бога  обібрали.
На  тобі,  Боже,  що  мені  не  гоже.
І  ходять  по  землі,як  ті  царі,
А  може,як  собаки  і  псарі.
В  загон  овечок  позганяли,
А  стерегти  –  вовків  наняли.

Та  Бог,  за  кожну  з’їдену  вівцю,
Вовків  покарає,  добре,  добре  відлупцює
Та  й  не  пусте  до  раю,

А  укине  в  той  Тофет:
Де  «ні  сала,  ні  конфет».
Там  не  буде  вже  кого  дурити;
Там  їх  рай,  там  вічно  будуть  «жити».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330275
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.04.2012


Я ищу лишь Тебя

С  ранней  зари  я  ищу  лишь  Тебя.
Жажду  Тебя  всей  душою  любя.
По  Тебе  истомилась  плоть  моя.
Люблю  Тебя,  верю  и  жду  Тебя  я.

Я  жажду  увидеть  славу  Твою,
Я  жажду  увидеть  силу  Твою.
Милость  Твоя  мне  милее,  чем  жизнь.
Хочу  лишь  Тебе  я  всем  сердцем  служить.
Благословлю  Тебя  в  жизни  моей,
За  то,  что  излил  на  меня  Свой  елей.

Душа  моя  любит  и  жаждет  Тебя.
С  надеждой  и  верой  живу  я  любя
Тебя  лишь,  Тебя  лишь,  Тебя  одного  –
Спасителя,  Духа,  Отца  моего.

Уста  мои  славят  и  хвалят  Тебя.
К  Тебе  прилепилась  душа  моя.
Меня  поддержала  десница  Твоя.
Я  жить  хочу  вечно,  Тебя  лишь  хваля.

Услыши  мой  голос,  Тебя  я  молю.
Услышь  меня,  Боже,  в  молитве  стою.
Я  против  Тебя  не  скажу  злого  слова.
Поверь,  я  любить  Тебя  вечно  готова.

Готова  исполнить  Твою  лишь  я  волю,
Ведь  соль  остается  всегда  только  солью.
И  боль  остается  всегда  только  болью,
Вот  так  и  Любовь  остается  Любовью.

На  тех  же,  кто  гибели  жаждет  моей,
Свою  благодать  и  прощенье  излей.
Не  жаждет  душа  моя  гибели  их.
Я  жажду,  чтоб  гнев  их  навеки  утих.

Хочу,  чтобы  все  были  знатны,  богаты,
Прощены,  спасены,  и  все  были  святы.
Чтоб  все  повсеместно  служили  Тебе,
Чтоб  место  нашлось  Тебе  в  каждой  судьбе.

Восстань  же  народ  против  духов  всех  злого!
Насыться  лишь  благами  Духа  Святого!
Спаситель  Он  всех  нас  Собой  обогреет.
С  любовью  Он  любит,  с  любовью  лелеет.

Так  будь  же,  Земля,  ты  вовек  прощена!
Так  будь  же,  Земля,  ты  вовек  спасена!
Люби,  почитай  и  служи  лишь  Творцу!
Прийди  с  покаяньем,  с  повинной  к  Отцу!
Свою  благодать  Он  на  всех  изливает.
На  всех,  кто  полюбит,  поверит,  прощает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327887
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2012


Як хотілось би мені…

Як  хотілось  би  мені…
Наяву,  а  не  у  сні,
Щоб  усе  назад  вернулось.
Людство,  щоб  усе  проснулось.
Щоб  проснулось,  стрепенулось
І  до  Бога  повернулось.
Щоби    світ  вернувся  на  круги  своя,
В  день,  коли  щасливими  були  Ти  і  я.
Щоб  одна  лише  була  біда,
Одна  хвороба  і  застуда.
Називалась  щоб  вона  любов,
Щоб  у  кості  входила  і  в  кров,
І  щоб  ліків  не  знайшлось  лікувать  хворобу  ту,
Щоб  хворобу  ту  хватали  на  льоту.
Щоб  залазила  усім  у  вуха,
І,  лише  про  неї,  щоб  хотіли  слухать.
І  у  жилах  щоб  була,  і  у  крові,
А  іще,  щоби  засіла  в  кожній  голові.
Щоб  людськая  мудрість  вмерла,
А  премудрість,  щоб  її  ізжерла.
Усі  люди  тоді  підуть  до  лікарні,
Не  плакатимуть,  а  співатимуть  пісні  Богу  гарні.
Будуть  славить  Бога  увесь  шлях,
На  неізречених  язиках.
Не  точитимуть  бруднії  ляси,
Не  питимуть  горілки,  а  тільки  квас.
І  тоді  не  чутимеш  брудної  розмови,
Що,  як  ті  епітети,  до  кожного  слова.
 І  ходитимуть,  хоч  у  степ,  хоч  у  ліс,
Бо  ніхто  на  наші  душі  ножа  б  не  заніс.
Не  стріляли  б,  не  бомбили  б,
Людської  крові  б  не  лили,
Всюди  б  мир  був,  благодать,
І  було  б  кому  що  дать.
Тишина  була  б  і  лад,
Кожен  такій  мрії  був  би  рад.
У  лікарні  лікар  питав  би:  «На  що  ваша  скарга?»
А  у  відповідь:  «Лікарю,  справа  ваша  марна.
Всі  ми  хворі  на  любов.
Вона  увійшла  в  нашу  кров.
Ось  у  мене  немає  вже  скуки,
Став  до  Бога  підіймати  руки.
Не  тягнусь  до  пляшки,  не  йду  до  милашки.
А  іще  хвороба  в  голові  засіла,
Не  кажу  своїй  дружині:  «Де  тебе  носило?»
А  кажу:  «Тебе  люблю,  голубонько  мила.
Ти  мені  голубонько  в  серденько  ввійшла,
І  в  мені,  моя  голубка,  голуба  знайшла.
Найцінніша,  найдорожча  ти,  моя  перлинка.
Кость  від  кості  ти  моєї,  моя  половинка.»
А  в  дружини  від  слів  оцих  враз  виросли  крила,
І  така  у  крилах  сила,
Що  вона  усю  роботу  враз  переробила.
За  її  любов,  за  її  красу,
Я  її,  неначе  перстень,  на  руках  ношу.
Я  дякую  Богу  за  люблячу  жінку,
Мою  найціннішу  у  світі  перлинку».
«А  у  мене  хвороба  увійшла  у  серце,
Я  Господу  відкрив  в  свою  душу  дверці».
-  А  у  вас?  
-  У  мене  залізла  у  вуха.
Зранку  і  до  ночі  б  я  про  Бога  слухав.
- А  у  мене  сіла  на  язик.
До  Божого  Слова,  повірте,  вже  звик.
Всіх  благословляю  і  не  сквернословлю,
Лиш  богоугоднії  слова  поусюди  мовлю.
Отакеє  «лихо»  звалилось  на  землю  –
Зранку  і  до  ночі  славлять  Бога,  не  дремлють.
Отака  «оказія»  в  кожного  і    у  всіх,
Помолодшали  відразу,  всюди  пісня,  сміх.
І  тоді…  О,  Боже  милий!
Всюди  був  би  рай!
Дай  же  Ти  любові,  сили,
Премудрості  дай!
І  тоді  б  любов  Отця,
Наповнила  б  всі  серця.
Всі  пізнали  б  любов  Бога,
Шлях  до  Отчого  порогу.
Стали  б  знатні  всі,  багаті.
Поздихали  б  всі  прокляття.
Не  лились  би  більше  сльози,
Не  тріщали  би  морози.
Була  б  любов  за  сонце  ясне,
За  літо  красне  і  прекрасне,
Золотила  би  хліба  у  полі,
Ощасливила  б  людськії  долі.
А  що  ж  робить  для  цього  треба?
Руки  простягни  до  неба,
Повинись  перед  Творцем,
Повернись  до  Господа  лицем,
Попроси  пробачення  у  Нього,
У  свого  Спасителя  і  Бога.
І  відкрий  Господу  серце,
Вуха,  очі  і  лице.
І  прийде  до  тебе  Божая  любов,
А  ще,  Спасительна  Господня  Кров.
І  ввійдеш  ти  в  тайну  тайн.
І  відкриються  для  тебе  двері  в  рай.
Поспішай,  часу  не  гай.
Боже,  милий,  зроби  ласку,
Відкрий  двері  Своїм  діткам  в  Свою  казку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327627
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 04.04.2012


Скільки нам треба?

У  кожного  до  Бога  дорога  своя,
У  кожного  на  Бога  надія  своя,
У  кожного  до  Бога  любов  своя
І  в  кожного  до  Бога  потреба  своя.

Тому  –  шикарна  машина,
Тому  –  роботяща  дружина,
Тому  –  на  Каріби,
Тому  –  кусок  хліба,
Тому  –  на  Канари,
Тому  –  за  хмари,
А  тому,  а  тому…
І  так  без  кінця,
А,  якщо  не  дасть  кому  –
Ропот  на  Творця.
Одні  лиш  прохання  до  Бога  Отця
І  всім  тим  жаданням  немає  кінця.

Як  незміренний  пісок
На  морському  березі,
Так  безмірно  і  думок
У  людському  черепі.

У  скупості  лиш  одне:
«Дай,  дай,  дай»,  -  
Вона  ніщо  не  промине  –
«І  те  іще  подай».
Скупий  достане,  навіть  з  дна,
Хоч  в  голові  вже  сивина.
Усе  бере,  бере  без  ліку,
Аж  до  скінчення  свого  віку.

Від  скупості  немає  сну,
А  ждемо  вічную  весну.
Та  живемо,  як  зима  –
У  зими  жалю  нема.
Без  жалю  зима  з’їдає,
Що  весна  і  літо  дбає.
Зима  з’їдає  до  кінця,
Що  зібрала  осінь-цариця.
Така  філософія  у  скупого:
«Ніхто,  тільки  я  у  Господа  Бога.
Любов  до  ближнього  –  омана.
А  щедрість  у  скупого,  як  туман».
-  Брате,  я  тебе  люблю.
Бога  за  тебе  молю.
Руки  простягаю  до  неба.
Усе  роблю  по  Біблії,  як  треба.
Брат,  ти  що,  голодний?
Та  у  мене  все  холодне.
Ти  хочеш  у  мене  і  обідати?
Ба,  ти  ще  й  не  снідав.
Нема  що  тобі  дати.
Хіба  ти  не  відав,  хіба  ти  не  чув,
Що  сам  Ісус  голодний  був?
Не  було  у  Нього  хати,
Не  мав,  бідний,  де  й  поспати.
Як  вели  ж  Його  на  страту,
Любити  заповів,  навіть  ката.
На  хресті  просив  водиці,
А  Йому  оцту  дали  напитись.
Так  ти  про  що?  Щоб  я  хліба  дав?
Верзеш,  казна  що,  дав  би,  якби  мав.
Ну  іди  собі  с  Богом,  не  барися.
А  за  хлібом  завтра  вернися.
Я  буду  за  тебе  молитись,
Щоб  тобі  було  де  прихилитись.
Я  тобі  співчуваю,  брате.
За  борги  відібрали  хату?
Нема  тобі,  бідний,  де  спати?
Я  тебе,  брате,  посилаю  з  Богом.
Ось  виведу  тебе  за  порога,
Щоб  ти  не  заблукав,
І  назад,  щоб  не  вертав.
Бо  вже  пізно,  час  молитись,
Перед  Господом  винитись.
Десятину  Господу  віддати,
І  ключі  від  раю  взяти.
Бо  Бог  сказав:  «Ні  в  чому  не  матимеш  нестатку».
От  я  і  прошу:  машину,  доляри  і  хатку,
Поверхів  отак  на  три,  на  Канарах,
Бо  я  вже  настраждався  в  старих.
Ну  іди  вже,  брате,  йди,
А  то  гріха  з  тобою  наберуся  і  біди.
Кажеш,  прийдеш?  Коли?
Приходь  літом,
Як  находишся  по  світу.
Звиняй  мені,  брате,  та  ти  не  журись,
Ти,  брате,  до  Бога  тулись,
Підніми  руки  до  Бога,  молись  і  проси  усе.
Він  багатий,  дасть  усе,
Прямо  з  неба  принесе.
Мабуть  ти  грішний,  бо  їси  хліб  торішній.
А  я  ось  віруючий,  християнин,
Бог  мені  батько,а  я  Йому  син.
Ну  не  падай,  он  же  грязь.
Ти  вгадав:  хто  праве?  Князь.
Ось  виведу  тебе  за  поріг,
Поглянь,  скільки  в  світі  доріг…
Та  тільки  одна  дорога  до  Бога,
Крута,  терниста  дорога.
Шукай,  брате,  і  знайдеш,
З  Богом,  брате,не  помреш.

Ху,  слава  Богу,  здихався  брата.
Та  який  він  мені  брат?
Таких  братів  багато.
Брат  любе  брати,
А  де  їм  взяти?
Ну,  пора  і  помолитись,
До  Господа  притулитись,
Бо  Він  казав:  «Моліться  –  і  дано  буде».
А  Бог  сказав,  як  зав’язав,
Слово  Його  пусте  не  буде:
«Стукайте  –  відкрию  вам,
Що  попросите  –  все  дам».
Боже  мій,  Боже,  
Моє  сонце,  гоже.
Боже,  ти  щедрий,
Багатий,
Любов’ю  покрий
І  дай  мені  хату,
Поверхів  так  на  шість  –
Хай  усіх  злість  з’їсть,
А  ще  –  машину  –
Мені  і  моєму  сину,
А  ще  –  телевізора,  магнітофона,
А  що,  якщо  попросити  диктофона?
Щоб  записувати,  що  каже  Іван,
І  про  що  думає  сусід  Степан?
Ой  Господи!  Що  ж  Ти  ще  мені  даси?
Ти  ж  казав:  «Всього  проси,
Тільки  крепко  вірь
І  багатство  мірь».
Дай  же,  Боже,  наслєдство  сину,
Я  ж  молюся  і  гнуся  в  спині.
Дай  же,  Боже,  що  треба  і  не  треба,
Не  забудь  дробину  до  неба.
Може  ще  царську  карету?
Та  ні,  краще  ракету.
А  що  я  нею  буду  робити?
Може  нею  небо  закоптити,
Щоб  ніхто  не  ліз  до  Бога,
До  Батьківського  порога.
Один  тільки  я  та  скупість  моя.

Брат,  молю,  не  заїдайся,
Словом  Господа  не  грайся.
Не  будь  заздрий  і  скупий,
Бо  Господь  до  таких  злий.
Перед  Богом  повинись,
З  Ним  навіки  примирись.
Щоб  спокійно  було  спати,
Не  проси  у  Бога  багато,
А  довольствуйся  малим,
І  малим  ділись  з  другим.
Знай  –  в  багатстві  –  суєта,
В  суєті  спливуть  літа.
Постарієш  і  умреш,
Так  до  Бога  й  не  дійдеш.
А  кожному  у  Бога  свої  дари.
Що  тобі  до  того,
Що  дав,  те  й  бери.
Навіть  в  думках  на  Творця  не  ропщи
І  про  братівську  любов  не  кричи.
Давай  по  щедріше,  давай  помагай,
Бо  Царство  вже  близько,  давай  і  не  гай.
Бог  істино  знає  
Всі  наші  потреби.
І  Він  відміряє:
Кому,  і  що,  і  скільки  нам  треба.
Не  будь  завидющий,  не  будь  загребущий,
Бо  тільки  Любов–  ключ  у  Царство  грядуще.

02.06.2002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2012


Любовь Святая

Любовь  и  Вера,  и  Надежда  –
Это  как  три  сестры.
Как  Бог,  бескрайний  и  безбрежный,  -
Один,  а  вместе  –  три.

Отец  и  Сын,  и  Дух  Святой  –
Их  единение  –  союз.
Этот  союз  –  звук  не  пустой  –
Спасенье  и  прощение  от  уз.

Надейся  на  святого  Бога
И  безоглядно  Ему  верь.
Искать  начни  к  Нему  дорогу,
Не  послезавтра,  а  теперь.

Сначала,  всё  начни  любить.
Начни  любить,  но  не  предвзято.
Твою  любовь  пусть  всяк  узрит,
И  ею  будешь  сам  объят  ты.

О  Вечность!  Тайна  бытия  –
Божья  Любовь  святая.
Постичь  душой  желаю  я
Тебя,  Премудрость  неземная.

О  Вечность  тайны  –  Ты  и  я  –
Премудрость  изначальная.
Покрова  века  бытия  –
Фата  моя  венчальная.

О  Вечность,  лучезарный  свет,
Прозрачность,  чистота,
Начало  чистого  листа,
И  сотворенье  лет.

20.03.2005

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324134
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.03.2012


Доки б’є іще джерельце

Голубонька  сизокрила!
Чом  так  низько  сіла?
Поскоріш  змахни  крилами
І  здіймися  над  садами.

Облети  свій  рідний  край  ,
Облети  із  краю  в  край,
І  поглянь,  поглянь  повсюди  –
Скрізь  народ.  Де  ж  ділись  люди?

Агов!  Люди,  озовіться!
І  від  злості  не  кривіться.
Всюди  гордість,  заздрість,  пиха.
Знайте  люди:  буде  лихо.

Схаменіться,  люде,  люде!!!
Скоро  горе  усім  буде.
Покайтеся,  повиніться
І  до  Бога  поверніться.

Покайтеся  і  не  гайте,
Усі  в  світі  люди  знайте:
Скоро,  скоро  вже  гряду.
Грішний  світ  судить  прийду.

Скоро,  скоро  вже  прийду:
І  на  радість,  й  на  біду.
Доки  б’є  іще  джерельце,
Омий  в  ньому  своє  серце.

Не  забудь  омити  й  душу,
Бо  труситиму,  як  грушу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2012


Сумна неділя

До  Господнього  приходу
В  неділю  сумную
Я  звіщаю  цьому  роду
Участь  його  злую.

За  зречення  від  Місії  –  
Вісника  Любові,
Війни  й  горе  Я  засію,
Повні  ріки  крові.

Бо  невірним  став
Світ  в  своєму  слові.
Чи  ж  не  вдячним  мав
Бути  святій  Крові?

Божій  Крові,  що  колись
За  цей  світ  лилась,
Ти  душею  поклонись,
А  не  тілом  лазь.

Набожність  наружна,
Як  дим,  як  туман.
Мені  осоружна  –
Скрізь  один  обман.

Набожність  наружна  –
Дим,  що  сліпить  очі.
Набожність  Мені  не  нужна  –
То  сутінки  проти  ночі.

Батька  дурите  і  неньку  -
Зневажений  рід.
Засіяно  у  земельку
Вже  багато  бід.

Час  прийшов  до  жнива  стати.
А  що  будем  жати?
На  покіс  що  будем  мати?
Що  будем  збирати?

Не  трощить  вербові  гілки,
Не  тицяйте  ними  в  очі.
Краще,  виправте  помилки  –
От  чого  найбільше  хочу.

Ти  несеш  вербове  гілля
До  святого  храму.
Краще,  припини  насилля,
Відречись  від  сраму.

Срам,  срам,  срамота,
Гордість,  пиха,  нагота.
Не  ту  вибрали  дорогу
До  Батьківського  порогу.

Не  той  вибрали  ви  шлях
І  не  ту  стежину,
Що  назначена  в  віках
Істину  єдину.

Вислухавши  Благу  Вість,
Серце  роздирай,
Розтопи  в  любові  злість,
Молись  і  ридай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2012


Благая звістка

В  місячну  зоряну  ніч
Стрілися  діва  з  Богом  віч-на-віч
І  мовив  Дух  Божий  до  Марії:
«Ти  вибрана  для  здійснення  Моєї  мрії.
Радуйся,  благодатна!
Сам  Бог  з  тобою!
На  таке  лиш  здатна
Ти  зі  Мною:
Поєднати  землю  і  небо
У  вічній  любові,
Бо  давно  вже  треба
Здійснити  Своє  Слово.
Благословенна  ти
І  Плід  твого  чрева.
Світлом  світ  освіти
І  стань  Моїм  древом,
І  зроди  ти  Плід,  
Який  спасе  світ
Від  горя  і  бід.
Стане  Спасителем  миру.
Світ  спасе  із  безодні  і  виру.
Вибрав  Я  тебе  жоною.
Єдина  ти  вибрана  Мною.
Скажи,  Маріє,  згодна  ти  чи  може  ні?»
І  сказала  Діва  Богу:
«Так,  та  як  це  станеться  мені?
Немає  в  мене  мужа  свого».
І  промовив  Бог:  
«Дух  поєднає  нас  обох.
І  від  Духа  ти  породиш  Сина,
Дороге  Мені  Дитя.
За  любов  до  світу  Він  загине,
За  людське  буття  і  майбуття».
І  Марія  прийняла  Божую  Вість,
Породила  Божеє  Дитя,
Вічне  невмирущеє  Життя.
Любов'ю  перемогла  злість.
Плід  зродила  Божої  Любові
Що  бринить  любов'ю  в  Божім  Слові.
І  Марія  породила  Сина,
Божую  Святу  Любов,
Славу,  що  вовіки  не  загине,
Ту  Любов,  яка  спасає  знов,
Вічну,  не  вмирущую  Любов,
Сущую  Основу  всіх  основ.
Так  у  світ  і  до  скончання  літ,
Дар  від  Бога  та  Благая  вість:
Лиш  Любов  іспопелить  всю  злість.
Мудрість  Божої  Благої  Звістки
То  для  ворога,  немов,  у  горлі  кістка.
Божая  Любов  велику  силу  має.
У  Любові  ненависть  до  тла  згорає.
Лиш  Любов  всьому  дає  життя,
Віру  і  надію  в  майбуття.
Хто  Основу  всіх  основ  пізнає,
У  вічне  життя  дорогу  пізнає.
Істину  пізна,  Божу  Любов.
Воістину  має  мир  із  Богом.
Щоб  в  усьому  у  житті  везло,
Не  про  мир  із  світом  треба  дбати,
Ворогу  лукавому  на  зло,
Вічний  мир  із  Богом  треба  мати.
Мир  із  світом,  то  безодні  вир,
А  із  Богом  –  істино  блаженний  мир.
Л.Павлюченко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321131
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 12.03.2012


Не злись

Посмотрела  я  в  окно,
На  8  марта  –  
За  окном  белым-бело,
Хоть  весна  на  старте.

Не  сдает  зима  позиций
Молодой  весне,
А  упрямится  и  злится,
На  яву,  не  во  сне.

Сколько  ж  будешь  ты  сердиться,
Седовласая  зима?
Перестань,  старушка,  злиться,
Откажись  от  своих  прав  сама.

Сдай  права  красавице,
Молодой  девице.
Пусть  она  прославится
Славою  царицы.

Просыпайся  красная,
Девица-девица.
Разгорайся  ясная
Зорюшка-зарница.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320368
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2012


Таїна жінки

Споконвіку  була  жінка  і  любов  –
Вінець  Божественного  сотворіння,
Основа  вічності,  основа  всіх  основ.
З  любов'ю  жінки  злети  і  падіння.
Із  нею  рай  і  сущий  ад.
То  вона  сонечко  ласкаве,
А  то  холодная,  як  град,
Мінлива  і  грайлива,  як  те  море,
А  часом  неприступна,  як  гора.
З-за  жінки  царства  падали  не  раз,
Від  їхніх  чар  вельможі  і  царі
Втрачали  все,  і  розум  враз.
Жінкам  дарили  царства  і  престоли.
Було  з-за  жінки  і  таке  –  царі  ставали  голі.
Усі  жінки  –  то  таїна.
Та  таїна  не  всім  дана.
А  чи  розгадана  та  таїна,  чи  може  ні,
Судити  вам,  чоловікам,  а  не  мені.
Згадайте  рицарі,  від  чар  жіночих,
І  не  раз,  не  два,  більш  ніж  від  хмелю,
Боліло  серце  ваше  й  голова.

06.03.2001
Любов  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319556
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 06.03.2012


Веснянко

Весно,  веснонько,  веснянко,
Ти  приходь  до  мене  зранку.
Будь  зі  мною  аж  до  ночі,
Бо  так  душа  краси  хоче.

Хоче  і  любові,  і  краси.
Веснонько,  хутчіш  її  неси
У  широке  поле  і  у  гай,
Заквітчай  природу  так,  як  рай.

Розбуди  калину,  досить  спати.
Одягни  ,  як  діву,  у  весільні  шати.
Одягни  віночок  їй  квітчастий.
Хай  же  буде  на  любов  їй  ,і  на  щастя.

Житечко  посій  у  чистім  полі,
Хліба  щоб  усім  було  доволі.
А  ще  виноградник  посади,
Щоб    був  сік  замість  води.

Розбуди  і  пробуди  усю  природу  –
Від  землі,  аж  до  самого  небозводу.
Хай  усе  росте,  цвіте  й  буяє,
І  Любов…  Любов  лиш  прославляє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319548
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2012


Вічний березень

Березень!  Вічний  березень!
Місяць  любові,  діви-весни,
Ти,  як  той  вірний  селезень,
Прилинув  наяву,  а  не  у  сні.
 Несеш  на  своїх  крилах
У  світ  любов,  красу.
Плетеш  коханій  любій
Вербиченьці  косу.
-Своїй  коханій  вистелю
З  духмяних  трав  доріжку.
Найкращі  квіти  постелю
Любій  своїй  під  ніжки.
Ступай  же,  сміливіш  ступай,
Не  зраниш  свої  ніжки.
Весняночко!  Любові  дай
В  усьому  й  всім  по  трішки.
Ні,  не  по  трішки,  моя  лань,
Усю  себе  віддай.
Світи,  кохана.  Світлом  стань.
І  всім  себе  у  міру  дай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319244
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2012


До свята весни

Щиро  вітаю  нині,
Тебе,  прекрасна  половина,
З  днем  весняного  свята
І  бажаю  всього  багато.
Бажаю,  у  кожному  слові,
Здоров’я  тобі  і  любові,
Щирості  і  радості,
У  помислах  –  святості,
Смирення  і  покори,
Подарунків  гори,
Надії  і  віри
Зичу  без  міри.
Будьте  вірними,  не  зрадливими,
Ніжними,  не  сварливими,
Для  доброго  діла  годящими,
І  до  всього  любов’ю  горящими!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319239
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2012


Кабы я была бы Я

Кабы  стала  я  жар-птицей,
Стала  птицей-небылицей,
Улетела  бы  за  море,
Чтоб  не  видеть  зла  и  горя.

За  моря,  за  океан,
Дальше  всех  земель  и  стран.
В  тот  далекий  чудный  край,
Край,  что  назван  Богом  рай.

Кабы  рыбкой  золотой  я  стала,
Я  чудес  для  мира  сделала  б  немало.
Всем  в  сердца  вселила  бы  любовь,
Но  любовь  без  громких  фраз  и  слов.

Кабы  стала  я  царицей,
Девой  мудрою  и  сильною,  как  львица.
Только  б  мудростью  своей
Одолела  б  всех  царей.

Воцарился  б  мир  на  всей  земле,
Жизнь  прекрасной  стала  бы,
Как  в  дивном  сне…

Я  хочу,  чтобы  исчезли  в  мире  слезы,
А  чтобы  цвели,  благоухали  розы.
Чтобы  чтили  и  любили  Бога.
В  рай  без  Бога  нет  пути-дороги.

И  не  будет  более  ненастий,
А  одно  лишь  будет  в  мире  –  счастье.
Будем  вечно  вместе  ты  и  я,
Как  в  начале  сотворения  бытия.

Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318388
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2012


За веру мою - Любовь.

Пастырь  мой  –  я  не  нуждаюсь
С  Тобою  ни  в  чем.
На  пажитях  выпасаешь
Ты  меня  с  мечом.
Мою  душу  подкрепляешь,
Водишь  к  тихим  водам,
На  путь  правый  направляешь
Меня  с  моим  родом.
Ты  меня  оберегаешь
Под  небесным  сводом,
И  с  любовью  называешь
Своим  святым  родом.
Даже  если  и  пойду  
Я,  долиной  смерти,
Я  и  там  не  пропаду,
С  Богом  я  –  поверьте.
Предо  мной  ты  приготовил
Трапезу  в  виду  врагов,
Ну  а  мне  ты  уготовил
За  веру  мою  -    Любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317852
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2012


А мы на земле пилигримы

А  мы  на  земле  пилигримы,
Уставшие  от  бытия.
Слагаем  ямбы  и  рифмы,
Не  ведая  ни  А  ни  Я.

Мир  мудрит  в  своем  безумии
И  купается  в  море  лжи.
Бога  Живого  сменил  на  мумии,
Меж  грехом  и  святостью  не  видит  грань  межи.

Я  не  мудрю  в  своем  безумии,
И  не  купаюсь  в  море  лжи.
Бога  Живого  не  сменю  на  мумии,
Меж  грехом  и  святостью  вижу  грань  межи.

Грань  межи  состоит  в  том,
Что  грех  и  святость  идут  рядом.
А  Истина  в  Писании  Святом
Гласит:  «Каждый  сам  выбирает  свою  награду».

А  награды  бывают  разными,
На  всякий  вкус.
Бывают  ценные  и  праздные,
Так,  что    мотай  себе  на  ус.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316425
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 24.02.2012


Да будет мир в стенах твоих!

Иерусалим,  Иерусалим!
Тебе  пою,  тебе  и  стих.
Иерусалим,  Иерусалим!
Да  будет  мир  в  стенах  Твоих!
Иерусалим,  Иерусалим!
Ты  чашу  гнева  всю  испил.
Иерусалим,  Иерусалим!
Ты  меру  слез  своих  излил.
Иерусалим,  Иерусалим!
Тебе  во  славу  Я  пою.
Иерусалим,  Иерусалим!
К  Тебе  любовь  Я  не  таю.
Как  долго  ты  ,Иерусалим  скитался
По  чужим  землям  и  морям;
Но  ты  и  был  Моим,  -  Моим  ты  и  остался.
Я  сам  в  тебе  построю  новый  храм.
Я  новые  построю  тебе  стены,
Не  будешь  более  врагами  взят.
Не  будет  более  в  тебе  измены  –  
Отныне  Мною  ты  омыт  и  свят.
Иерусалим,  Иерусалим!
Тебе  Я  посвящаю  этот  стих.
Иерусалим,  Иерусалим!
Да  будет  мир  в  стенах  твоих!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316202
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.02.2012


О, моя Премудрость неземная!

О,  моя  Премудрость  неземная!
Ты  Сама  в  Себе  и  так  проста.
Дни  и  ночи  лишь  тобою  различаю.
Лист,  исписанный  от  чистого  листа.

Я  к  Тебе  особый  интерес  имею.
Стала  Ты  моей  Премудрою  Главой.
Верю  свято,  что  с  Тобой    я  не  истлею,
Не  узнаю  и  судьбы  я  злой.

Я  в  сожитие  одну  Тебя  избрала.
Что  могу  еще  я  пожелать?
Самой  драгоценною  лишь  Ты  мне  стала,
За  Тебя  могу  я  все  отдать.

Из  ничтожного  Тебя  я  извлекаю.
Лишь  с  Тобою  моя  суть  чиста.
И,  пускай,  пока,  что  о  Тебе  не  все  я  знаю,
Но  моя  Ты  наиглавнейшая  мечта.

Жажду  обладать  всегда  Тобою.
Ни  на  миг  не  отступать,  не  отставать.
Стала  Ты  моей  заветною  мечтою.
Челом  века  лишь  с  Тобой  могу  я  стать.

Я  Тебя,  как  воду  почерпаю,
Ты  –  источник  мой  воды  живой.
Лишь  Тобою  жажду  утоляю.
Хлеб  насущный  и  покров  Ты  мой.

Вера  и  Любовь,  моя  Надежда,
Мой  Учитель  и  Наставник  мой.
Я  с  Тобой  уже  не  та,  что  прежде,
И  за  будущность  уверена  с  Тобой.

Благодарна  я  Тебе  за  откровения,
За  Надежду,  Веру  и  Любовь.
Ты  мне  озарила  путь  к  спасенью,
Ты  дала  мне  ключ  от  тайны  Слов.

Соломон  назвал  Тебя  невестой,
Навсегда  избрал  своей  судьбой.
Я  тебя  зову  Судьбой  Небесной,
Избираю  навсегда  своей  Главой.

Без  Тебя  я,  как  снежинка  таю,
Лишь  с  Тобой  уверена  в  себе.
Лишь  с  Тобою  мудрость  обретаю.
Ты  одна,  одна  в  моей  судьбе.

О,  Премудрость!  Лишь  с  Тобою  вечно
Жажду  быть  повсюду  и  всегда.
Лишь  с  Тобою  моя  жизнь  беспечна,
Даже  и  тогда,  когда  беда.

10.12.2005
Любовь  Павлюченко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315971
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.02.2012


Де плід? Де трава?.

Де  плід?  Де  трава?..
Пролетіла  осінь,
Мов  густий  туман.
Вже  зима,  та  й  досі
Недожатий  лан.

Сівачів  багато,
А  де  ж  косарі?
Годі  уже  спати  –
Жнива  на  порі.

Подовшали  ночі,
Поменшали  дні.
Не  стуляйте  очі,
Не  будьте,  як  в  сні.

Розширяйте  очі,
Розкривайте  вуха,
Провіщати  хочу,
То  ж  потилицю  не  чухай,
А  уважно  слухай.

Попрохай  у  Бога
Розуму  не  скудного,
Попрохай  в  Благого
Розуміння  мудрого.

Збагнути  зумієш
Мудрії  слова,
Коли  зрозумієш:
Де  плід,  де  трава ..

Говорити  гарно
Уміють  багато,
Та  словами  марно
Пригощать  на  свято.

Ні  густим  туманом
Спрагу  не  втамуєш,
Ні  рясним  бур'яном
Голод  не  вгамуєш.

Чи  ж  можна  туманом
Прикрить  срамоту?
Чи  ж  можна  обманом
Зігріть  самоту?

Не  вкрити  туманом
Срамотную  совість.
Бо  Бог  не  обманом
Писав  Свою  Повість.

20.12.2004

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012


Вспомни обо мне

Вспомни  обо  мне
(Псалом  118)

К  Тебе  воззвала  в  скорби  я,
К  Тебе  воззвала  душа  моя.
И  Ты  избавил  меня  от  лукавых,
Учений  чуждых  и  мыслей  нездравых.

Пред  Тобой,  мой  Бог,  склоняясь,  стою,
С  любовью  взываю  к  Тебе  и  молю:
«Не  отними  от  меня  Своей  милости.
Дай  мне  в  дерзновении  смелости.

Не  отними  от  меня  благодати  Своей,
Елей  благодати,  с  любовью,  излей.
Защити  меня  от  зла  и  напасти.
Будь  мне  покровом  и  в  зной,  и  в  ненастье.

Храни  меня,  как  зеницу  ока,
И  суди  меня  не  однобоко.
Вспомни  Вечный  наш  Завет,
Твой  вопрос  и  мой  ответ.

Вспомни  клятву  на  Крови,
Вспомни  клятву  о  любви.
Вспомни  Вечный  наш  Завет,
От  начала  сущих  лет.

Обещала  верной  Тебе  быть,
Обещала  я  Тебя  любить.
Свою  клятву,  верь,  я  не  нарушу.
Отдаю  Тебе  лишь  свою  душу.

Ты  мой  Бог  навеки,  навсегда,
Не  разлучат  нас  столетья  и  года.
На  тебя,  мой  Бог,  я  не  ропщу,
Я  всегда  в  себе  вину  ищу.

В  своих  бедах  я  себя  виню.
Твой  Завет  в  душе  своей  храню.
Тот  Завет,  что  написал  Ты  Кровью,
Тот  Завет,  что  Ты  скрепил  Любовью».

18.10.2005
Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315774
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.02.2012


Моя песня - исповедание

Я,  как  ива,  расцветаю  
При  потоках  вод.  
Я  усталости  не  знаю.  
Бог  Израилев,  я  Твой  род,  
Я  Твой  избранный  народ.  

Я,  как  пальма  на  Ливане  
И,  как  кедр,  крепка.  
Моя  юность  обновляется,  
Как  у  орла.  

Мои  ноги,  как  оленьи:  
И  быстры,  и  крепки.  
Мои  руки,  будто  крылья:  
И  сильны,  и  легки.  

Моё  зрение  не  притупляется,  
Как  у  сокола,  у  орла.  
Моя  память  обновляется,  
Моя  память  светла.  

Мои  зубы,  как  алмазы,  
Как  жемчужины  белы.  
Жуют  пищу,  жуют  разную;  
Все  здоровы  –  нет  больных.  

Мои  уши  слышат  звуки,  
Что  с  любовью  Бог  создал.  
Я  живу  не  по  науке,  
А  дарами,  что  Бог  дал.  

А  даров  Бог  дал  не  мало:  
Видеть,  слышать  и  ходить.  
А  чтоб  в  мире  лучше  стало,  
Дал  главнейший  дар  –  любить  
И  другим  любовь  дарить.  

Больше  добрых  дел,  чем  слов  –  
В  этом  -  Истинная  Любовь.  

Моё  сердце  отбивает  
Ритмы  Божьей  частоты.  
А  душа  моя  излучает  
Свет  Божественной  красоты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315413
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 20.02.2012


Жертва умилостивления.

Я  за  тебя,  Мать,
Пред  Богом  стою.
Готова  себя  отдать  
За  жизнь  твою.
Я  за  тебя,  Мать,
Земля-планета,
Готова  жертвой  стать  
Для  твоего  расцвета.
Что  б  цвела  и  расцветала  
 Ты  свой  день  встречая
Что  бы  в  вечности  сияла  
Красотой  пленяя.
Хочу  стать  светом  
Путь  твой  освещать,
И  красным  летом
Красотой  венчать.
И  золотым  колосом
Хлебом  насыщать,
И  Божьим  голосом  
Тайны  возвещать.
А  еще  живой  водой
Больных  исцелять,
Родниковой  вековой
Жажду  утолять.
Чтобы  ты  не  знала
Нужды  ни  в  чем,
Господа  признай  –  
Вечность  твоя  в  Нем.
Ты  поздоровеешь
Без  войны  и  крови,
И  помолодеешь  
От  Божьей  Любови.
Для  того,  чтоб  Светом
Вечным  стать,
Надобно  в  Завете
С  Богом  пребывать.
И  не  только  знать
Заповеди  Божьи,
Но  и  исполнять  
Их  с  любовью  тоже.
Надо  не  умом,  
А  душой  прощать.
И  на  зло  одним  добром
Всегда  отвечать.
Жертву  умилостивления,
Господи,  прими,
Богоугодным  курением  
Свой  гнев  уйми.
Силой  Духа  Святого
На  землю  сойди,
Духов  ангела  злого  
Унять  гряди.
Силой  Духа  Святого
Народ  крести,
Помоги  духа  злого  
С  земли  смести.
Что  б  Земля-планета
Цвела-расцветала.
Верною  была  в  Завете
И  не  увядала.
Первородный  людской  грех
Лишь  в  Любви  сгорает.
И  хранит,  Любовь,  и  любит  всех
Любит  и  прощает.
Тебе  ж,  Боже,  за  все  слава
Слава  и  хвала!
Хочу,  чтоб  вечной  Державой  
Эта  земля  была.
Молю  Боже,  прими  жертву,  прими,
Не  отвергай.
Уйми  Свой  гнев,  уйми
Прости,  и  спасенье  дай.
Молю,  прими,  Боже,
Жертву  мою
И  молитву  тоже,
За  землю  молю.
Я  желаю,  чтоб  Любовь
Весь  мир  бы  узнал.
Ты  за  это  пролил  Кровь,
На  кресте  страдал.
Я  желаю,  чтоб  Любовь
Всяк  сущий  принял.
И  как  сильна  Божья  Кровь
Всякий  бы  познал.
И  познал,  и  осознал
До  скончания  лет,    
Чтобы  мирным  мир  бы  стал  
Без  горя  и  бед.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314647
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.02.2012


Жертва за гріх.

Я  безмежно  Тобі  вдячна
За  Твою  любов.
Я  безмежно  Тобі  вдячна
За  Святую  Кров.
Кров,  яка  мене  омила
Від  усіх  гріхів.
Кров,  яка  мене  простила,
Мене  і  усіх.
Кров,  яка  мене  зцілила
З  голови  до  п’ят.
Мов  плащем  мене  закрила
Від  усіх  проклять.
Я  святу  Божу  вечерю
Кожен  день  приймаю,
Зі  сльозами  на  постелі
Бога  прославляю.
Свою  радість,  біль  і  тугу
Лиш  Йому  звіряю  –
Вірному  своєму  Другу
Й  серце  довіряю.
Свою  душу  покладаю
Жертвою  за  гріх.
Слізно  Господа  благаю:
Спаси  нас  усіх.
Бог  промовив:  "Люба  дочко,
Гнаная,  невтішна.
Вже  пора  поставить  точку.
Ти  уже  не  грішна.
Викупив  тебе  Я  Кров'ю,
Змив  із  тебе  гріх,
Возлюбив  тебе  Любов'ю,
Тебе  і  усіх."

16.01.2007

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2012


Дорогие братья и сёстры!

Я  пишу  не  то,  что  мне  заблагорассудится,  или  то,  что  я  хочу.  Я  пишу  то,  что  сказал  мне  Господь  написать.  
Вот  Его  слова:  «Я  Иисус,  Я  Христос,  Я    Сын  Бога  Живого  в  мир  пришел,  чтобы  мир  спасти.  В  мире  был,  в  мире  жил;    мир  не  принял  меня  -  народ  Божий  меня  осудил.  На  распятье,  на  смерть  послал.  Свою  смерть  Я  принял  на  Голгофском  кресте.  Всем  и  всё  на  кресте  простил.  Кровь  и  воду  за  вас  Я  пролил.  Вас  Я  спас.  Стал  для  вас  Я  Христом  Спасителем.  Но  Мой  Дух  скорбит,  Моя  Душа  болит:  от  того,  что  Моя  Армия  спит.  Спит  она  крепким  сном,  мертвым  сном.  Как  мне  её  воскресить?  Как  Мне  её  разбудить?  Видно  боевым  духом  пора  её  крестить.  И  тогда  Моя  Армия  будет  крепка  и  бодра,  и  здорова,  когда  крестную  смерть  она  примет  со  Мной  в  воде  и  воскреснет  из  водной  могилы.  А  пойдет  воевать  -  Я  проверю  её:  с  каким  духом  воюют  солдаты?  Самых  сильных  и  верных,  и  храбрых  ждет  награда  и  ждёт  венец,  а  предателей,  гордых,  надменных  ждёт  бесславие,  бесславный  конец.  И  не  будет  Мой  Дух  скорбеть,  и  не  будет  Моя  Душа  болеть,  когда  в  солдатах  дух  войны  зажжётся.  Всех  очистит  огнем,  всем  сердца  опалит  и  всемирным  костром  возгорится.  А  в  том  страшном  огне  сам  князь  мира,  сам  лжец  сатана  сгорит,  а  с  ним  войско  всех  духов  злобы  поднебесной».    
Аминь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313347
рубрика: Проза, Посвящение
дата поступления 12.02.2012


Выбор за тобой…

Я  обращаюсь  к  тебе  не  для  того,  чтобы    заработать  себе  похвалу  и  славу.  Я  пишу  тебе  для  того,  чтобы  ты  был  спасен  Богом.  Чтобы  ты  был  уверен  в  своём  счастливом  будущем.  Бог  создал  человека  на  этой  земле  по  образу  и  подобию  Своему:  творцом,  созидателем  и  хозяином  этой  земли,  не  для  гнева,  а  для  общения,  чтобы  проявлять  Свою  Любовь  к  Своему  творению  и  заботу.  Дал  ему  свободную  волю  и  право  выбора.  Человек  сделал  свой,  но  не  лучший    выбор  -  отвернулся  от  своего  Отца,  ослушался  своего  Творца  и  стал  жить  по-своему:  не  созидателем,  а  разрушителем.  И  до  того  человек  пал  в  своих  грехах,  что  Бог  раскаялся,  что  Он  его  создал.  Это  можно  прочитать  в  Библии    про  Содом  и  Гоморру,  про  Ноев  потоп  и  про  Ниневию,  и  многое  др.  Мы,  нынешнее  поколение,  не  стали  лучше,  не  извлекли  урок  из  прошлого,  а  стали  еще  хуже.  Содом  и  Гоморра  сейчас  повсюду.  Мы  только  формально  пришли  к  Богу,  а  сутью  своей  продолжаем  служить  врагу  Бога.  Будем  же  честны,  хоть  перед  собой.  Ненависть,  злость,  жестокость,  насилие,  прелюбодейство,  гордость,  ложь,  идолопоклонство,  религия,  блуд  (духовный  и  физический)  -  ничего  общего  с  Божьими  замыслами  не  имеют.  Это  дела  дьявола.
Так  не  пора  ли  нам  остановиться?  Не  пора  ли  нам  определиться  с  кем  мы…?  Не  пора  ли  принять  правильное  решение?  Куда  мы  пойдем  и  к  Кому?  Где  мы  проведем  вечность?  Как  бы  ни  был  самоуверен  человек,  но  в  трудную  минуту  он  взывает  к  Богу.  Дорогой  мой  Человек!  Здесь  на  этом  месте  остановись  и  подумай...    Я  предлагаю  тебе  путь  спасения  -  молитву  покаяния.  Произнеси  её  вслух,  и  обратись  к  Богу  всем  своим  сердцем:
Отец  Небесный!
Я  прихожу  к  тебе  в  молитве,  сознавая  всю  свою  греховность.  Я  верю  Твоему  Слову.  Я  верю,  что  Ты  принимаешь  всякого,  приходящего  к  Тебе.  Господи,  прости  все  мои  грехи,  будь  милостив  ко  мне.  Я  не  хочу  жить  прежней  жизнью.  Я  хочу  принадлежать  Тебе,  Иисус!
Войди  в  моё  сердце,  очисти  меня.  Будь  моим  Спасителем  и  Пастырем.  Руководи  моей  жизнью.  Я  исповедую  Тебя,  Иисус  Христос,  своим  Господом,  благодарю  Тебя  за  то,  что  Ты  слышишь  мою  молитву,  и  я  верой  принимаю  Твоё  спасение.  Благодарю  Тебя  за  то,  что  Ты  принял  меня  таким,  какой  я  есть.  Аминь.

Бог  сказал:  «Всякого,  приходящего  ко  Мне,  не  изгоню  вон.»  (Иоан.  6:37)
Пока  не  поздно,  пока  ещё  есть  время,  покайся  и  прими  Господа  в  своё  сердце;  тебе  будет  гарантирована  счастливая  вечность  с  Твоим  Господом  Богом,  так,  как  было  задумано  Богом  вначале.  Бог  с  любовью  ждет  возвращения  своих  блудных  детей;  не  для  наказания,  а  для  усыновления.  Бог  хочет,  чтобы  мы  унаследовали  Его  царство,  как  сонаследники  с  Иисусом  Христом.  Ибо  так  возлюбил  Бог  мир,  что  отдал  Сына  Своего  Единородного  на  распятие,  дабы  всякий,  верующий  в  Него,  не  погиб,  но  имел  жизнь  вечную.
Выбор  за  тобой!  Не  жди,  пока  Бог  раскается,  что  Он  создал  и  нас  с  тобой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313321
рубрика: Проза, Посвящение
дата поступления 12.02.2012


Давайте любити …

Душа  не  плаче  вже,  ридає.
Душа  в  борні,  в  вогні  палає,
Бо  лихо  вже  не  йде  і  не  біжить  –
На  баских  конях  лихо  вже  летить.

Летить  стрімглав  і  крила  розпрямляє.
Крильми  своїми  землю  обіймає.
А  коні  білі,  воронії  і  червоні,
Осідлані  летять,  і  у  попоні.

На  конях  вершники  і  з  бойовими  луками
Летять  не  з  криками,  не  з  бойовими  гуками,
А  мовчки,  наче  яструби  летять.
Очима,  наче  свердлами  на  землю  зрять.

Що?  Де  і  Як,  і  Хто?  Коли?
Слова  лихі  й  діла  вели.
Щоб  стрілами  у  них  кидати
І  лихом,  наче  саваном,  вкривати.

А  в  стрілах  тих  смертельная  отрута.
Від  неї  рани  і  хвороби  люті  -
І  корчаться,  і  мучаться  від  болі,
А  лихо  ще  й  на  рани  сипле  солі.

Від  болю  плачуть  люди  і  кричать.
За  всі  нещастя  Господа  винять…

…Хоч  ми  самі  в  усьому  винні,
Бо  пакостимо  в  світі  гірш,  ніж  свині.

Такі  видіння  бачаться  мені.
Видіння  ці,  ну  геть,  невтішні.
Часи  попереду  нас  ждуть  сумні,
Бо  світ  оцей  вже  дуже  грішний.

Мені  і  вам,  і  всім  у  цьому  світі
Потрібно  бути  миролюбними  до  всіх.
Тільки  любов  допомага  праведно  жити,
Тільки  любов  здолає  увесь  гріх.

Давайте  ж  усім  світом  любить  Бога.
Давайте  ближньому  з  любов’ю  помагати.
Давайте  душами  не  будемо  убогі.
І  Бог  захоче  нам  з  любов'ю  все  віддати.

Залишимо  ж  усе  лихе  в  минулім,
Не  будемо  минуле  ворушить.
Сам  Бог  лишив  гріхи  наші  в  минулім.
І  заповів:  і  ворогів  любить.

Не  будемо  ж  гнівити  свого  Бога,
Бо  Він  останнього  із  грішників  простив.
Не  судді  ми,  щоб  ми  судили  замість  Нього,
Бо  Він  за  кожного  з  любов'ю  Кров  пролив.

Любов    Павлюченко
11.02.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2012


О тебе

О  тебе  немало  песен  сложено,  
В  одах  ты  прославлена,  в  стихах.
Тайна  ты,  первей  всего  заложена,
И,  поныне,  не  разгадана  в  веках.

Ты  воспета  от  заката  до  восхода,
От  земных  пределов  до  небес.
Восхваленная  от  рода  и  до  рода
Ты  прекрасней  и  таинственней  чудес.

Всё  устроено  тобою  во  вселенной,
Украшаешь  ты  собой  миры.
Вечный  свет,  живущая,  нетленна
Благодатной  ты  пришла  поры.

Ты,  прошедшая  сквозь  все  скитанья,
И,  познавшая  все  муки  от  вражды,
Победила  мир  любовью  от  страданий,
От  сует  житейских  и  нужды.

Не  сломили  тебя  смерть  и  узы  ада,
Ты  любовью  победила  грех.
Больше  всех  достойна  ты  награды,
И  за  то,  что  терпеливей  всех.

Женщиной  почётно  быть  и  сложно,
Женщина  –  вершина  красоты.
Красота  ж  Божествена  не  ложна  –
Воплощенье  совершеннейшей  мечты.

Ты  источник  вечного  блаженства,
Кладязь  вечной  жизни  и  любви,
Совершеннейшее  Божье  совершенство,
Плоть  от  плоти,  кровь  ты  от  крови.

С  Богом  достигая  совершенства,
Снова  покоришь  ты  высоту.
Достигай  же  высоты  блаженства
И  с  Любовью  воплощай  мечту!

Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313053
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012


Я желаю вам…

Я  желаю  вам  всем  Любови.Той  Высокой,Святой  и  чистой,что  не  брезговала  отдать  своей  Святой  Крови  и  за  вас.Чтобы  вы  были  тоже  чисты.Из  любви  к  нам  смиренно  пошла  на  крест,претерпев  ,за  грехи  наши  муки.Взяв  грехи  на  себя,умирала,  любя  даже  тех,кто  жестоко  пронзил  Ее  руки.  Любовь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303206
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2011


Якби я писала…

Якби  я  писала
Всім  угодні  вірші,
То  давно  би  стала,
Від  других  не  гірше.

Подай  розмір  віршу,
Риму  і  хорея,
І  будеш    не  гірше
Ти  й  від  корифея.

Та  я  запевняю:
Не  зроблю  цього  я,
Бо  Бога    знаю.
Бог  –  доля  моя.

Свята  правда,  знаю,
Що  і  кого  злить,
Бо  я  не  міняю
Вічне  лиш  на  мить.

Я  не  проміняю
Похіть  на  любов.
Все  в    світі    линяє,
Не  линяє  лише  кров.

Кров  одна  лиш  стала
Святим  Заповітом,
Вічним  Заповітом
Між  Богом  і  світом.

Життя  правда  є  та  Кров  –
Цілюща  водиця.
І  гнушатися  Любов’ю
Гріх  і  не  годиться.

Пишу  одну  правду
Людськую  гіркую,
І  Божую  правду,
Істину  святую.

Не  бійтеся,  корифеї,
Вас  я  не  захмарю.
Бо  пишу  я  без  хорея
На  славу  не  зарюсь.

Всіх  вас  щиро  поважаю.
Вашу  працю,  твори
Признаюсь,  не  всіх  Вас  знаю,
Бо  всіх  творів  гори.

Когось  з  Вас  читала,
Про  когось  лиш  чула,
Про  когось  не  знала,
А  когось  забула.

Тебе  ж,  мій  пророче,
Люблю,  почитаю.
А  від  слів  твоїх  пророчих,
Мудрість  почерпаю.

Ти  любив  свою  Вкраїну,
Як  ніхто,  любив.
За  свою  «князівну»
Ти  й  життя  згубив.

Я  твого  «Кобзаря»
Частенько  читаю.
Слова  твої,  мов  зоря,
Душу  просвітляють.

Просвітляють  душу,
Очищають  серце,
Бо  слова  притрушені
І  сіллю,  і  перцем.

Кобзарю  мій!  Друже!
Вірний  мій  козаче!
Ти  любив  Вкраїну  дуже.
Україна  ж  за  тобою
Вже  не  дуже  плаче.

Любив  вірно  Україну,
Як  лебідь  лебідку.
У  вірності  лебединій
Ти  про  неї  бідкавсь.

Любив  щирою  любов'ю
Діву  синьооку,
Проливав  ти  свою  кров
За  любов  глибоку.

Вибрав  любу  не  в  жупані,
А  в  бідній  свитці.
Не  в  багатому  тюрбані,
А  в  білій  наміткі.

Бо  любив    простий  ти  люд
І  за  люд  страждав.
Ти  пророчив  Божий  Суд.
Все,  що  мав,  віддав.

І  за  це,у  Косаралі  ,
Тебе,  вірну  душу,
Немов  поле  те  орали,
Трусили,  мов  грушу.

За  свою  Вкраїну  любу
Щиро  моливсь  Богу.
За  любов  пізнав  журбу
Голгофську  дорогу.

За  твоєю  Катрусею
Я  журюсь  і  плачу,
Бо  у  тій  Катрусі,
Україну  бачу.

Україна  влюбилась
У  солодкий  гріх,
У  гріхах    втопилась,
Діточок-на  осуд  й  сміх.

Погнушалась  нерозумна
Мудрим  словом  кріпака.
Та  й  досі  не  сповня  «розумна»
Вічний  заповіт  пророка.

Все  у  світі  минає,
Та  не  все  проходить.
І  ніхто  того  не  знає:
Де  їх  лихо  бродить.

Один  Бог  на  небесах
Усе  чисто  знає.
І  Своїми  словесами
Мудрості  навчає.

Як  праведно    жити.
І  ким  дорожити.
На  кого    сподіватись,
А  із  ким  брататись.

Кобзарю  мій,  друже!
Слова  твої  пророчі.
Та  слухати  їх  не  дуже,
Дехто  в  світі  хоче.

Тарасе  мій,  брате!
Годі  уже  спати.
Вже  давно    пора  вставати,
Врагу  відсіч  дати.

Я  вірю:  не  стане
Врага  супостата,
І  Вкраїна  вільна  стане  
Від  панів  лукавих  брате.

І  ти,  друже,  в  сім’ї  новій,
Великій  і  вільній
Будеш  жити  своїм  словом,
Словом  твоїм  сильним.

Тоді,  друже,  в  сім’ї  новій,
У  вольному  краї,
Оживеш  у  вічній  славі.
Слава  ж  не  вмирає.

Нині,  нині  вже  прийшла
Часу  повнота.
Та,  на  жаль,  ще  не  пройшла
Сліпота  ота.

Друже,  мій  козаче!
Україна  плаче.
Піднімай  святую  рать,
Час  любов  твою  спасать.

Любов  Павлюченко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2011


Не твори Творца

Разве  можно  грешными  устами,
Книжными  суетными  словами,
Возвеличить  Величайшую  Любовь?
Нет,  и  не  было,  и  не  хватает  слов.

Где  найти  такой  размер  холста,
Вечность  написать  на  нем,  Христа?
И  Его  бескрайность  и  безмерность?
И  Любви  Всесильной  Его  верность?

Нет,  не  хватит  в  мире  слов,
Возвеличить  и  воспеть  Любовь.
Не  найдется  и  достойного  холста,
Лик  Господний  написать,  Христа.

Нет  достойной  и  палитры  красок,
Передать  Любовь  и  Божью  ласку,
Боль  Любви  и  муки  на  кресте,
Разве  передашь  ты  на  холсте?

Ты  не  передашь  Его  страданья,
Цвет  и  запах  пролитой  Крови.
Не  пытайся,  собственным  старанием
Вечного  Творца  творить,  Любви.

Разве  же  возможно  необъятное  объять?
Мудрое  небесное,  земным  умом  понять?
Силу  Божью  и  Величие  воссоздать?
Может  ли  мгновенье  в  Вечности  предстать?

Лишь  Любовь  Есмь  Истинный  Создатель,
Мудрая  Художница,  Ваятель.
Вечный  Бог,  все  сущего  Творец.
Дух  Святой,  Спаситель  наш,  Отец!

10.11.2003

Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302797
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.12.2011


Ликуй земля!

Ликуй  Земля!  Христос  родился!
Ликуй  и  славь  Творца!
Сам  Бог  в  Младенце  нам  открылся,
Исполнил  Слово  до  конца.

Христос  родился  во  Вселенной,
Чтоб  всякий  смог  спасенным  стать.
Пришел,  и  снова  стал  презренным,
И  Он    желал  весь  мир  объять.

Любовь  пришла  из  мирозданья,
Явилась  Жизнь!  Явился  Свет!
Пришла  избавить  от  страданий,
Спасти  всех  от  грядущих  бед.

Вновь  Солнце  засияло  во  Вселенной,
Зажглась  Вселенская  Заря,
Пришла  Любовь.  Любовь  нетленна,
Господня  Мудрость,  Божие  Я.

Скажи,  сердечный  друг  мой,  милый:
Часто  ль  болит  душа  твоя?
Как  часто,  друг,  твой  дух  унылый?
К  Христу  тебя  зову,  с  любовью,  я.

Грехи  свои  к  ногам  Христа
Скорей  бросай  без  сожаленья.
И  жизнь  из  чистого  листа
Начни,  мой  друг,  без  промедленья.

Прости,  мой  друг,  за  мой  вопрос,
Быть  может  не  совсем  приятный:
Родился  ли  в  тебе  Христос?
Коль  скажешь:  "Да!",  -  Ликуй!  Ты  благодатный!

Пускай  Христос  растет  в  тебе,
А  вместе  с  Ним  и  ты.
Тогда  Господь  в  твоей  судьбе  
Исполнит  все  мечты.

Будь  же,  Земля,  благословенна!
От  края  и  до  края!
Живи  ты  вечно  во  Вселенной!
Не  умирай,  родная!

Ликуй  Земля  и  славь  Творца!
Святого  Духа,  Сына  и  Отца!

Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302776
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.12.2011


Истинный друг

Пусть  неистово  злится  вьюга,
И  рисует  узоры  мороз.
В  Новый  Год  я  желаю  Любовь  вам  за  Друга,
Верную  защиту  от  житейских  гроз.

Только  с  Любовью  здоровое  тело,
Тело,  душа  и  дух.
Все,  чего  б  в  жизни  хотели,
Даст  вам  Любовь,  ваш  Друг.

Друг  познается  в  несчастьи,
Друг  познается  в  беде.
Пусть  вас  обходят  все  ненастья:
Во  всем,  всегда  и  везде.

Только  с  Любовью  приходит  счастье,
С  Любовью  можно  все  преодолеть:
Любые  тяготы  и  несчастья  –
Любовь,  и  в  мороз,  будет  греть.

Новый  Год  пусть  несет  вам  счастье,
Пусть  не  страшат  вас  ни  ветры  ни  шквал.
Пусть  Любовь  будет  вашей  властью,
Ведь  Любовь  нам  Сам  Бог  послал.

Я  с  Любовью  простираюсь  
К  вам  в  стихотворных  строчках,
Если  обидела  кого,  простите,  каюсь.
На  мне,  прошу,  не  ставьте  точку.

Любовь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301605
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 22.12.2011


Останняя любов

І  ось  останнії  осінні  дні.
Стоїть  земля  в  зажурі.
Стоїть,  неначе  в  мареві,  в  імлі,
І  дні…  такі  похмурі.
Уся  природа  завмирає
В  незвіданім  чеканні.
І  осінь  фарби  вже  збирає,
Бо  дні  її  останні.
А  сонце…  чи  ж  воно  у  сумі?
Погляне  на  земнії  чвари,
Сумне,  неначе  у  задумі,
І  заховається  за  хмари.
А  хмара  чорна  тут  як  тут,
Враз  сонце  заховає,
Чи  ж  відає,  що  сонця  ждуть?
А  воно  тає  й  тає,  і  більше  вже  не  зігріває.
І  власно  вже  ступа  зима,
Вже  гупа  на  порозі.
А  осінь..?  Поступається  сама,
Бо  сонце  гріти  вже  не  в  змозі.
Уся  і  все,  неначе  в  диві,
Як  діва  в  довгожданні.
Пливуть  лиш  хмари,  сиві,  сиві,
І  гонить  вітер  лист  останній.
І  тільки  красная  калина
У  лузі  червоніє,
Неначе  молода  дівчина
Красою  променіє.
Уся  багряно-золота
В  намистах  і  коралях.
Ген  клин  пташиний  відлітає
В  незвіданнії  далі.
І  мислі  діву  огорнули,
Укрили,  мов  туманом,
І  миттю  спогади  майнули,
І  клятви,  і  обмани.
Чи  може  красне  літечко,
Чи  весноньку  весну,
Як  квітла  вона  квіточка,
Свою  любов  одну.
Любила  до  нестями
Любов  свою  одну,
Та  нанесла  лиш  рани,
Лиш  рани  і  біду.
Лилася  пісня  краєм,
Неначе  водограй.
І  край  той  був  їй  раєм.
А  де  ж  тепер  він  рай?
Часи  летять  неспинно,
Летять,  неначе  мить.
Не  має  їм  зупину,
Вже  й  коси  серебрить.
І  покотилася  сльоза  дівоча
За  ту  загублену  любов.
Душа,  мов  крилоньки  тріпоче,
І  закіпає  кров.
Бо  без  любові,  світ  не  милий,
Душа,  неначе  кригою  взялась.
І  жити  вже  немає  сили,
І  туга  краєм  полилась.
Остання  мить  останньої  любові,
То  де  ж,  ти  доле,  озовись?
Ота,  що  напророченая  в  Слові,
І  сльози  градом  полились.
Прости  ж  мене,  моя  Любов,
Прости  ж  мене  за  зраду.
Без  тебе  стигне  моя  кров.
Верни  ж  мене  до  саду.
Де  ж  ти,  останняя  Любов?
Хто  ж  відігріє  серце  й  душу?
Ще  ж  поки  не  застигла  кров,
Я  іще  жити  і  любити  мушу.
Остання  мить  останньої  любові.
Де  ж  ти,  Любове,  серденько  моє?
Ти  ж  не  сказала  ще  останнє  слово.
Скажи  ж  мені,  бо  часу  не  стає.
Ось  так,  мабуть,  намислила  дівчина,
Ще  неописаної  вроди,-
Заплаканая  росяна  калина,
Ота,  що  і  понині  жде  на  згоду.
Остання  мить  останньої  любові.
Упав  останній  і  багряний  лист.
Остання  крапка  на  останнім  слові,
Яке  родило  оцей  мудрий  зміст.

01.11.2006
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011


Радуйся и торжествуй!

Что  тебе  не  спится  
Дитя  мое,  детка?
Пусть  тебе  приснится
Белочка  на  ветке
Со  сладкой  конфеткой.
А  еще  жар-птица
В  золоченой  клетке.
А  еще  с  коврижкой  
Белоснежный  мишка  –
Вся  Господняя  краса,
Все  земные  чудеса.
Чтоб  смогла  ты  удивиться
Всеблагому  поклониться,
Поблагодарить  за  Кровь
И  за  вечную  Любовь.
А  теперь  закрой  ты  глазки,
Быль  я  расскажу  тебе,  не  сказку:
О  Младенце  маленьком,  Иисусе,
Тебе  она  понравится,  клянусь  я.
За  глубокими  морями,
За  высокими  горами
Есть  благословенная  земля.
Родилось  там  Божие  Дитя,
Родилась  там  Божия  Любовь,
И  струилась  в  ней  святая  Кровь.
Там  прошло  и  детство  ее,  и  юность,
Но  любви  познала  Она  скудость.
Там  познала  муки  бичевание,
Не  людские  муки  и  страдания.
Поплатилась  Она  Святою  Кровью
Лишь  за  то,  что  родилась  Любовью.
Своей  Кровью  все  грехи  омыла,
Извергов  Своих,  и  тех  простила.

\Жил  на  свете  грозный  царь,
Израильский  государь.
Он  желал  переписать
Всех  рабов,  чтоб  счет  им  знать.
Всем  рабам  он  повелел
Поспешить  у  Вифлеем,
Чтобы  всех  пересчитать
И  налог  поназначать:
И  на  душу,  и  на  тело,
Чтобы  жить  не  захотелось.
Вот  такой  был  грозный  царь,
Грозный  царь  и  государь.

И  Мария  там  была,  
Девица-девица.
Всякий  молодец  желал  бы  
Пред  нею  склониться.
Но  с  такою  вереницей,
Кроткою  была  девица.
К  добру  была  приязненна,
К  греху  богобоязненна.
И  заслужила  благодать  у  Бога.
Однажды  ночью  Ангел  ей  явился,
Над  девицей  тихонечко  склонился:
"Радуйся,  Благадатная,  Сам  Бог  с  тобою!
Ты,  ты  Ему  назначена  женою.
От  Него  родишь  Дитя,
Будишь  жить  Его  любя"
А  она  Ему  сказала:  "Я  ведь  мужа  не  познала.
Как  же  это  будет?  Мир  меня  осудит.
Впрочем  воля  не  моя,
Будь  вовек  воля  Твоя!
Знать  такая  моя  доля  –
Исполнять  Твою  лишь  волю,
Быть  Твоей  избранницей,
А  миру  изгнанницей".
От  начала  белый  свет
Не  слыхал  такой  ответ.
По  душе  был  тот  ответ
Богу  от  начала  лет.
Чтоб  Марию  мир  не  схапал,
Бог  ей  жениха  сосватал.
И  спряталась  Мария  за  мужем,
Кроме  Бога,  никому  не  нужная.
От  всех  бед  хранима  Богом,
Шла  Мария  по  дороге
С  земным  мужем  и  толпой,
Шла  Мария  не  домой.
Шла  она  у  Вифлеем  –
Путь  тот  был  знакомый  всем.
Города  увидев  своды,
Начались  у  Марии  роды.
Как  для  птицы  нет  насеста,
Не  нашлось  Марии  места.
Жилище,  подайте  своды!
Помогите  принять  роды!
Никто  не  принимает,
К  другому  посылает.
Ну  вот,  старые  кошары,
А  в  кошарах  стоят  нары:
Вот  в  таких  "хоромах",
Не  в  приличном  доме,
Появился  маленький  Ребенок,
Не  обмытый,  без  пеленок.
Вот  такое  стало  диво  –
Родила  Младенца  Дева,
Мужа  не  познавшая,
Бога  лишь  принявшая.
И  Его  любившая,  и  познавшая  Любовь,
И  загадки  Божьих  Слов.

С  сотворенья  света,
Есть  весна  и  лето,
Жизни  возрожденье
И  огонь  любви
Нашего  спасенья
В  Христовой  Крови.
А  еще,  есть  осень,
Будто  в  косы  проседь  –
Время  сбора  урожая,
Последняя  ступень  края:
Иль  до  ада,  иль  до  рая,
Дальше…  в  лето,  иль  зима.
Выбирай  свой  путь  сама.

Любовь  Павлюченко

Нет  ничего  дороже  здоровья,
Нет  ничего  желанней  мудрости,
Нет  ничего  хуже  злословья,
И  нет  ничего  хуже  ума  скудости.

И  нет  такой  цены,  чтобы  оценить  Любовь  Божью  –  Она  бесценна.
Не  хватит  всех  сокровищ  мира  купить  Божью  Любовь  –  Она  не  продается,
Она  даром  дается.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285343
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 10.10.2011


Златокрылая, златоглавая.

Голубка  Моя,  златокрылая.
Когда-то  ты  Мной  недолюблена,
Печальная  и  унылая,
Ты  стала  Моей  возлюбленной.

В  тебе  вся  стихия  царицы:
И  ярость,  и  гнев,  и  печаль.
Ты  жгучая,  как  жар-птица,
И  нежная,  как  вуаль.

Мне  дорог  с  тобой  каждый  день,
Мне  дорог  с  тобой  каждый  миг.
В  безмолвии  хожу  Я,  как  тень,
В  безмолвии  пишу  этот  стих.

В  тебе  вся  палитра  краски,
Вся  сила  огня  и  любви.
Ты  вся,  будто  воин  из  сказки,
С  победою,  но  в  крови.

Ты  истинная,  без  маски,
Без  лести  фальшивых  слов.
Любви  твоей,  огненной  краски
Хватило  на  много  веков.

В  тебе,  Моя  златоглавая,
Вся  сила  огня  и  крови.
В  тебе  Моя  сила  и  слава,
И  нежность  Моей  любви.

14.10.2008
Любовь  Павлюченко
Киев

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285342
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.10.2011


Пані осінь – воїн бранець

Пані  осінь  –  воїн  бранець
Вся  у  золотім  багрянці.
-  Ти  прийшла,  мов  дивне  диво,
Коли  вже  дозріло  жниво.

Ти,  немов,  ота    жар-птиця,
Світла    із  небес  цариця.
Мов  вогонь,  вся  полум’яна,
Немов  діва  незрівняна.

-  Я  прийшла  з  високої  гори
Золотої  благодатної  пори.
Нарядила  я  калинове  гілля,
Кличу  всіх  вас  на  весілля.

 -  Ти,  мов  чаєчка  кигичеш,
Із  любов'ю  усіх  кличеш:
«Йдіть  до  мене,  люди.
Всім  вам  рада  буду,
Бо  усіх  я  вас  люблю,
Напою  вас,  накормлю.
Всіх  вас  щедро  пригощу.
Маю  всього,  мов  дощу.
Всіх  вас  радо  привітаю
І  сказати  дещо  маю.
Хоч  я  й  цариця,
Та  не  ледащиця.
До  сходу  вставала,
Ночей  не  доспала.
Сама  жниво  жала,
Усього  надбала.
Мій  посаг  багатий  –
Царські  палати,
Золотий  вінець
Дарує  мені  Отець,
Ще  й  обручку  золоту,
Чудодійну  святу.
Обручка  чудодійну  силу  має:
Двох  в  одно  навік  єднає.
Я  ж  дарую  вам  вісон.
Вірте  щиро,  це  не  сон.
А  собі  лишу    багрянець,
Бо  стрілець  я  –  воїн  бранець».

-  Гей  музики!  Де  ж  ви,  де?
Наречена  уже  жде.
Нумо,  грайте,  грайте!
Молодих  вітайте!


-  Сип  же  осінь  на  молодих
Своє  золото  й  багрянець.
І  кружляй  у  обіймах  їх
Листопадовий  танець.

03.11.2001
Любов  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2011


Гей ви браття, козаченьки!

Гей  ви  браття,  козаченьки!
Час  прийшов  вставати!
І  за  батька,  і  за  неньку,
Врагу  відсіч  дати.

Брати  мої,  соколята!
Здійміть  свої  крила.
Вас  благословляє  мати
І  дає  вам  силу.

Щоб  ви  ворога  здолали
Й  захистили  неньку,
Щоби  воленьки  зазнала
І  рідна  земелька.

Гей  ви  браття,  козаченьки!
Спасіте  єдину!
Рідну,  бідну  нашу  неньку
Матір-Україну.

А  була  Україна  дівиця,
Мудрістю  всесильна,
А  була  Україна  житниця,
Ненька  хлібосільна.

Де  ж  бо  твоя  була  сила?
Де  ж  поділась  слава?
Ти  ж  була  княгиня,
А  стала  рабиня.

Тебе  рідну  продають,
Серце  кров’ю  плаче.
Душу  болем  розривають.
Проснись  же,  козаче!

Не  хились  же  Україна,  
Так  до  долу  низько.
Вже  не  будеш  гнути  спину,
Твій  Спаситель  близько.

Ти  непереможна,
Згадай  свою  славу.
Хіба  ж  кому  можна
Вічне  вбить,  державу?

Брати  мої,  козаченьки,
Українська  січ,
За  Вкраїну,  рідну  неньку,
Станьте  пліч-о-пліч!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275530
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.08.2011


Весілля

Вставай,  вставай  і  зодягнись  Сіон!
У  золоті  свої  весільні  шати.
Змахни  з  свого  обличчя  сон.
Вже  на  рушник  весільний  пора  стати.

Пора  дівчинонько,  голубко,
Бо    вже  калина  дозріває.
Пора,  кохана  моя,  любко,
Бо  проминули  вже  й  жнива.

Давно,  давно  уже  пора.
Вже  на  порі  дівоче  лоно.
Прийшла  твоя  пора,  Сіон-гора.
Моє  ти  найрясніше  гроно.

Гей  музиченьки!  Де  ж  ви,  де?
Нумо,  весільної  заграйте!
Ось  наречена  з-за  гори  іде.
Іще  огню,  іще  огню  додайте.

Огню,  огню,  хай  небеса  палають.
Не  шлюбна  ніч,  а  шлюбний  день  стає.
Хай  наречена  Мою  вірність  знає  -
Усю  себе  з  любов'ю  віддає.

Гей  музиченьки!  Шлюбної  заграйте!
Любов  моя  на  рушничок  стає,
І,  без  вагання,  рученьку  в  Мою  вкладає,
І  клятву  вірності  навік  дає.

Так  грайте,  грайте,  грайте,  не  вгавайте!
Вже  коні  біло-пінні  трясуть  гривами.
Усе  готове  у  весільну  путь,
Вже  осінь  у  віконце  стука  зливами,
То  ж  будьмо  вірними  в  любові,
Будьмо,  будь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2011


Біла голубка, біла

Біла  голубка,  біла
В  душу  мою  залетіла.
Звила  собі  кубельце
Прямо  в  моєму  серці.

Біла  голубка,  біла,
Дай  мені  серце,  мила,
Вірнеє  і  жертовне,
Віри  й  Любові  повне.

Біла  голубка,  біла
Дай  же  мені  тую  силу,
Ту,  що  в  тобі,  білокрила.
У  твоїх  крилоньках,  мила.

Біла  голубка,  біла,
В  чому  твоя  така  сила?
Ти  ж  така  ніжна,  тендітна,
Слава  ж  твоя  кругосвітня.

Біла  голубка,  біла
Мені  на  долоню  сіла,
Глянула  прямо  в  очі,
Мов  би  сказати  щось  хоче.

Дай  же  мені,  білокрила,
Дай  же,  голубонько  мила,
Час  і  годиноньку  знати,
Час  той,  коли  відлітати.

19.11.2005

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011


Де ти, доле, озовися?

В  багрянім  уборі  сонце  догорає,
У  осінню  пору  вже  не  зігріває.
Бо  прийшла  пора  від  віку  пророча:
Коли  сонце  догора,  любов  світить  в  очі.
Бо  світло  любові  повік  всюдисуще,
Бо  світло  любові  повік  невмируще.
І  світить  і  гріє,  і  душу  голубить,
Аж  серденько  мліє,  якщо  кого  любить.
Убралася,  як  до  шлюбу  калина  в  багрянець.
Прийшла  пора  твоя  люба,  а  де  ж  твій  обранець?
Жде  дівчина  свою  долю,  давно  дожидає.
Уже  серп  пройшовся  полем,  а  долі  не  має.
Де  ти  забарилась,  де  ти  ходиш,  доле?
Вже  й  туман  розлився  і  поле  вже  голе.
Місяць  опівночі  по  небу  гуляє,
А  дівочі  очі  туман  виїдає.
Ой  тумани,  тумани,  густії  тумани,
Ви,  як  ті  улани,  завдаєте  рани.
Верніте  тумани  мого  чорнобривого,
Бо  він  не  обмане,  бо  він  не  зрадливий.
Поки  ще  краса  моя  не  зів'яла,
Поки  смерті  ще  коса  мене  не  забрала.
Де  ти,  де  ти  доле,  де  ти,  озовися,
Де  ти,  мій  соколе,  поскоріш  вернися.
За  тобою  плачу,  я  і  дні,  і  ночі,
Вже  й  світу  не  бачу,  виплакала  очі.
Знайди,  Боже  долю,  молодій  дівчині.  
Дай  їй  щастя  вволю,  бо  літа  не  спиниш.
Швидко  пролітають  ті  літа  дівочі,
Тому  і  вінчає  їх  осінь  пророча.
Швидко  відлітає  й  осінь  золота,
Тому  й  поспішає  відгулять  свята.
Щедро  пригощає  за  щедрим  столом,
Та  ще  й  причащає  добірним  вином.
Засипає  молодих  золотим  багрянцем,
І  єднає  руки  їх  в  листопаднім  танці.
Пошли,  Боже,  тій  дівчині  щасливую  долю,
Бо  вона,  як  та  калина,  дозріла  у  полі.

09.10.2003
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2011


Калинове весілля.

Осінь.  Золота  пора.
Пора  божественно-свята.
Все  мерехтить,  усе  сіяє  ,  
Неначе  в  най  урочисті  свята.
У  сяйві  дивнім,  урочистім,
Як  у  казковім  сні,
Стоять  у  мареві  вогнистім
Останнії  осінні  дні.
Як  та  веселка,  виграває
Уся  і  все  в  природі.
Багряні  шати  одягає
І  сонечко  при  сході.
Убралася,  як  цариця,
У  лузі,  й  калина.
Мов  рум'яна  свіжолиця
Молода  дівчина.
Нарядилась,  мов  до  шлюбу,
У  весільні  шати.
Час  прийшов,  калино  люба,
На  рушничок  стати.
Запишалася  калина
Своєю  красою,
Мов  би  молода  дівчина,
Своєю  косою.
Стелить  Осінь  рушники,
Вишиті  багрянцем,
Золоті  впліта  нитки
І  в’яже  обранця.
Ждала  довго  з-за  гори
Золоту  жар-птицю,
Заповітної  пори
Молода  дівиця.
У  свій  час  діждалася
Вірної  Любові:
І  з  двох  одно  сталося
У  завітнім  слові.
Зашарілася  від  щастя,
Бо  вже  обручилась.
Одійдуть  усі  нещастя,
Бо  Любов  судилась.
Навіть,  в  люті  холоди,
Калина  з  рум'янцем,
І  вродлива,  як  з  води,
Бо  вірна  Обранцю.
Оспіваная  у  одах,
У  віршах  і  в  прозі,
За  красу  свою  і  вроду,
І  в  люті  морози.
В  плодах  зрілої  калини,
Краплиночки  крові,  -
В  шлюбі  вірної  дівчини  –
Вірність  у  любові.
Без  червоної  калини,
Красота  б  зів'яла;
А  без  вірної  дівчини,
І  світу  б  не  стало.
Дивні,  дивнії  дива
Бачте  у  цім  світі:
Все  колись  в  свій  час  бува,
В  своїм  розмаїтті.

04.10.2003
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011


Здраствуй, Осене, царице.

Здраствуй,  Осінь,  молода  царице!    
Здраствуй,  золотая  цар  жар-птице!
В  золотому  царському  убранні
Ти  прийшла,  неначе  дивна  пані.
Тільки-но  ступила  на  поріг,
Ще  не  відпочивши  із  доріг,
А  вже  починаєш  злитись
І  на  конях  вітрових  носитись.
Відпустила  ранні  холоди,
Роси  із  холодної  води,
І  серпанком  прикриваєш  небеса,
Щоб  менш  зримою  була  небес  краса.
Осене,  царівнонько,  поглянь,
Ти  поглянь,  яка  скрізь  благодать!
Свої  плани  із  любов'ю  переглянь,
Не  спіши,  ти,  літнюю  красу  топтать.
Хай  ще  літняя  краса  позеленіє,
Нехай  люд  красі  ще  порадіє.
Не  спіши  ще  присипать  ліси,
Не  спіши,  ти,  нищити  краси.
Хай  іще  подовше  квітне  вересень.
Хай  не  поспіша  у  вирій  селезень.
Хай  ще  зеленіє  скрізь  трава,
Ще  устигнеш,  уступить  в  свої  права.
Осене,  царівнонько,  не  злись,
Навкруг  себе  із  любов'ю  подивись.
Не  будь  владною  і  грізною  царицею,
А  стань  ладною  і  ніжною  дівицею.
І  тоді,  прогулюючись    садом,
Ти  зустрінешся  із  юним    Листопадом.
Закружляє  він  тебе  у  шлюбнім  вальсі,
І  з  обручкою  на  безіменнім  пальці.
Тож,  голубонько,  до  часу  ти  не  злись,
А  лиш  впору,  на  круги  своя,  вернись.

10.09.2003
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274476
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.08.2011


Золотоволоса

У  многоголосі  ,  щедро  вмита  росами,
Золотоволоса  прийшла  пані-Осінь.
Найзначніша  пані,  свіжа,  яснолиця
В  царському  убранні,  владна,як  цариця.
Очі,  наче  синь  небес,  личенько  –  калина,  -
Неземній  її  красі  немає  зупину.
Гляне  вона  вліво,  гляне  вона  вправо:
Від  погляду  серце  мліє,  така  її  слава.
Ставна,  довгокоса;  коралі,  намисто,-
Шукає  і  просить:  Вернись  падолисте!
Ходить  вона  полем  і  золотим  садом,
Виглядає  свою  долю,  свого  Листопада.
Дивиться,  дивується:  чи  це  їй  не  сниться?
Милується,  любується  –  усе,  як  годиться.
Весна  щедро  сіяла,  а  літечко  дбало,
Молотило,  віяло,  в  стодоли  складало.
Славно  вдвох  попрацювали,  дощ  і  сонце  ясне,
Щоб  осінь  не  старцювала,  щоб  була  прекрасна.
Дві  сестриці  не  лінились,  до  сходу  вставали,
І  з  сестрою  поділились,  на  посаг  не  малий.
Щедрий  посаг  надбали  молодій  сестриці,
Щоб  вона  не  мала,  за  що  на  них  злитись.
Не  злись  передчасно,  золота  жар-птице,
Усе  прийде  вчасно,  до  тебе,  царице.
Золотоволоса,  люба,  мила  Осінь,
Не  жди  срібла  в  косах,  
А  скоріш  покрий  волосся  золотим  колоссям.
Доки  не  застигла  в  твоїх  жилах  кров,
Знайди  свого  милого,  єдину  Любов.
Де  ти,  де  ти,  доле?
Де  ти,  озовися?
Візьми  мою  волю,
В  серденько  вселися.

12.09.2004
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273705
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.08.2011


Зустрічі – прощання.

Прощай  красне  літечко,
Золоті  деньочки,
Золотеє  житечко,  
Хлібні  колосочки.
Швидкоплинно  пролетіло,
Мов  би  й  не  бувало.
Нище  сонечко  вже  сіло.
Знов  похолодало.
А  так  хочеться  тепла,
Ніжності  і  ласки.
Та  пора  твоя  мала  –
Скінчилась,  як  казка.
Все  колись  кінчається
В  світі,  як  і  ти,  -
Осінь  повертається  
На  свої  круги.
Осінь  на  порозі,
Владная  цариця,
А  ти,  літо,  в  змозі
Мені  лиш  присниться.
Здраствуй  золотая,
Осене,  царице,
Ти,  немов  би,  тая
Золота  жар-птиця,
Спалила  мости
За  красним  літом,
Махнула  хвостом,
Овладіла  світом.
Вже  зачервонила
У  лузі  калину,
Мов  рум'янцем  вкрила
Молоду  дівчину.
Отакеє  і  життя:
Зустрічі  –  прощання,
І  на  вічнеє  буття,
Надій  сподівання.
Щось  ми  любим,
А  щось  ні,
Тому  й  губим
Навесні.
Губимо  спасіння
Вічного  Творця
І  благословіння
Святого  Отця.
І  ходимо  не  по  волі
Бога  Отця,
Здоров'ям  кволі
До  самого  кінця.
Марно  тратимо  літа
У  пошуках  щастя,
Тиняємось  по  світах,
Хворі  і  нещасні.
Загублену  стежку  в  рай
Шукать  почни  зранку,
Шукай  її  і  не  гай,
Допоки  світанки
Шукай,  навіть,  коли  просідь
Серебрить  волосся,
І  тоді,  коли,  вже  осінь,
Збирає  колосся.
Вперто  шукай,  аж  до  ночі,
Істину  єдину,
Шукай,  якщо  не  хочеш,
У  муках  загинуть.

05.09.2003
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273703
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2011


Зорепад

Я  зрила  серед  ночі  зорепад.
Падали  зорі,  ну,  неначе  град,
Чи  може  дощ,
А  може  і  незвіданеє  щось.

Спить  місто.  Непробудно  спить.
А  в  небесах  така  краса…
Господь  з  небес  з  любов'ю  зрить,
Показує  Свої  нам  чудеса.

Аж  серце  завмирає  від  чудес,
А  дух  –  від  радості  співа:
Воістину  Ісус  воскрес!
Бо  й  досі  створює  дива.

Так  хочеться  здійняти  в  гору  руки,
Злетіти  птахом  в  вись  висот,
Струсити  з  себе,  наче  пір'я,  муки,
І  линути  у  край  красот.

У  край,  де  сліз  нема  й  печалі,
Де  люблять  всіх  і  все;
Хутчіш,  хутчіш,  в  незвіданії  далі,
У  ту  красу  Любов  лиш  донесе.

Любов  всьому  дарує  крила,
Любов  підносить  в  синю  даль,
А  без  Любові,  ми  безкрилі,
Падаєм,  б'ємся,  мов  кришталь.

Лише  Любов  нас  окриляє,
Силу  дає  літать,
Бо  незбагненну  силу  має:
Бажаючим  –  усе  готова  дать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2011


Золотая золотая

Золотая,  золотая,
В  багряній  заграві
Пані-осінь  молодая,
Дивовижна  пава.
А  чи  може…  цар  жар-птиця,
Птиця-небилиця.
А  чи  може  цар-дівиця,
Свіжа  яснолиця
Прилинула  подивиться,
Чи  все,  як  годиться?
Чи  усе  на  своїм  місці?
Чи  багряне  листя?
Чи  зібралася  природа,
Від  землі  до  небозводу,
Відпочити  від  трудів,
Відпочити  від  плодів,
Залишаючи  всі  статки,
Розпочати  все  спочатку.
Бо  уся  і  все  –  неспинно:
За  весною,  літо  лине,
А  за  літом,  мов  жар-птиця,
Осінь  плине,  як  дівиця,
Золотая,  золотая,
Багряно-червона,
Діва–осінь  молодая
В  калинових  гронах.
Під  крилом  багряним  –
І  земля,  і  небеса,
Пурпурово-полум'яні,  -
Незрівняная  краса!
Твої  очі  волошкові
Дивляться  у  далі:
У  стомлене  поле,
У  золотий  сад,  -
Виглядають  свою  долю:
"Де  ж  ти,  листопад?"
Серце  тужить,  мліє,
У  вогні  палає,
І  душа  боліє,
Бо  свій  час  чекає.
Поєднати  свою  долю
З  єдиним,  жаданим,
Упитися  щастям  вволю,
З  своїм  довгожданим.
І  несуть  вітри  листи,
Листи-переписки.
Я  люблю  тебе,  а  ти?
Жду  я  не  відписки.
Жду,  люблю  тебе  одну,
Свою  довгождану,
Веселую  і  сумну,
Єдину,  жадану.
Де  ти,  де  ти,  доле!
Де  ти,  озовися?
Не  блукай  по  полю,
До  мене  вернися.
Поєднаєм  свої  долі
Навіки  з  тобою.
Уп'ємося  щастям  вволю,
З  тобою  одною.
Скоро,  скоро  свято,
Ждане-догождане.
Чи  ж  запрошених  багато
На  весіллі  стане?
А  чи  може…  у  свій  час,
Поєднаєм  руки,
Щоб  ніколи  поміж  нас,
Не  було  розлуки.
Золотая,  золотая,
Ніжна,  яснолиця.
Золотая,  золотая,
Стрімкая,  мов  птиця.
Золотая,  золотая,
В  святкових  обновах,
Діва-осінь  молодая,
Ти  все  нова  й  нова.

18.10.2006
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273525
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2011


Не грусти.

Ветер  утих,  и  утихла  волна,
Звезды  уснули,  и  спит  земля,
Солнце  уснуло,  уснули  и  птицы.
Только  тебе  почему-то  не  спится.
Что  же  тревожит  тебя,  дорогая?
От  чего  печалью  покрыто  лицо?
Почему  тоскою  задернуты  очи?  
Отчего  так  грустно  тебе,  тяжело?  
Хочешь,  Я  звездами  тебя  осыплю,
Месяц  в  косы  тебе  вплету,
Птиц  заставлю  петь  тебе  песни,
Грусть-тоску  на  дне  моря  втоплю.
Слезы  твои  Я  солнцем  высушу,
Тоску  развею  по  всем  ветрам.
Яркой  звездою  глаза  зажгу
И  вновь  верну  улыбку  твою.
И  не  будешь  уже  печалиться,
И  не  будешь  жить  грустя.
Я  любовью  Своей  окутаю,
Нежной  лаской  согрею  тебя.
Без  тревог  и  забот  ты  иди,  дорогая:
От  всех  бед  Я  тебя  защищу.
Сохраню  от  ненастий  и  бури,  родная,
От  волнений,  сомнений  тебя  сберегу.
Долго  Я  томился,  мечтал  и  страдал.
Зимы  и  весны,  и  годы  считал.
Дни  и  часы  Я  покоя  не  знал.
Встречи  с  тобой  всей  душою  желал.
Млечной  дорогой  к  тебе  Я  приду.
Темною  ночью  к  тебе  постучу.
Ярким  сияньем  тебя  освечу.
Ясной  звездой  пред  тобой  упаду.

21.01.1996
Любовь  Павлюченко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273315
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 03.08.2011


Святая жертва.

Прийшла  осінь,  осіння  пора
У  далеку  дорогу,  у  вирій  пора.
Наливаймо,  браття,  чаші  вина,
Вип'ємо  їх  браття  до  дна,
Як  жертву  святую,  від  Бога  даную,
За  пророка  святого  Івана,
За  святого  апостола  Петра  і  Стефана,
За  святую  кров  апостола  Павла,
Який  багато  зазнав  зла  –
За  кров  усіх  святих  пророків,
Пролиту  за  пройдешні  роки:
Великих  і  малих,  знаних  і  незнаних,
Тобою,  Боже,  знаних,  Тобою,  Боже,  званих.
Тих,  що,  для  Тебе,  життя  не  жаліли,
Спин  не  гнули,  у  воді  тонули,
На  хрестах  висіли,  горіли-згорали,  -
Незгасними  зорями  для  Тебе  стали.
Син  і  дочка,  батько  і  мати  –
За  Тебе  йшли  в  каземати,
За  святую  віру,  на  страту.
Перед  смертю  Тебе  бачили,
Рани  Твої  зрили,
І  черпали  від  Тебе  невмирущу  силу.
Ворога  не  боялись,  непохитними  зостались,
Любові  не  зрадили,Любові  не  зреклись,
Святими  навіки  нареклись.
На  землі  зостались  горбами-горбочками,
Осінніми  багряними  покрились  листочками,
А  душі  не  вмерли,  -
Ніяка  вража  сила  душ  не  зжерла.
Перед  Господом  стоять,  Бога  молять.
Відомсти,  Спасителю,  за  пролиту  кров,
Відомсти,  Спасителю,  за  Святу  Любов.
А  було  тих  пророків…Один  Бог  зна  їм  ліку.
Алілуя!  Вічний  рай  їм,  і  життя  навіки!!!

01.11.2005
Любов  Павлюченко
Кіровоград

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273151
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2011


Прилетіли вже жнива

Прилетіли  вже  жнива  –
Осінь  на  порозі.
Дозріли  й  мої  слова
У  віршах  і  в  прозі.

Час  прийшов  порахувати
І  добро,  і  зло.
Час  прийшов  борги  віддати
Всім,  кому  «везло».

Хто  за  правилами  жив:
Рішка  чи  орел.
Хто  з  нечистими  дружив:
Коза  чи  козел.

Одна  коса  полем  ходить.
А  де  ж  ви,  женці?
Чи  ж  на  паперті  щось  родить?
Скрізь  одні  ченці.

Жито  родить  в  чистім  полі
Під  склепінням  неба.
Щоб  квітучі  були  долі,
Покаятись  треба.

Перед  Господом  Святим,
Давно  уже  треба,
Перед  Господом  отим,
Чий  престол  на  небі.

Не  в  колючі  густі  терни,
А  в  зорану  ниву,
Засівайте  Божі  зерна
І  будете  з  жнивом.

І  не  сплю  Я  і  не  дремлю.
Усе  бачу    й  плачу,
Бо  на  усю  оцю  землю
Кінець  скорий  бачу.

Вже  вашого  вереску  Я  не  хочу  чути.
Все,  що  в  світі  вже  було,  знову  має  бути.
Бо  тоді  б  Я  був  не  Я,
Не  була  б  тоді  й  Моя  і  Святая  Біблія.

Вірності  й  любові  скрізь  нестача,
Ні  смиренності,  ані  покори,
Бо  зрадлива  й  горда  світу  вдача,
Лиш  безладдя  й  суєти  повсюди  є  гори.

То  ж  покайтесь,  поки  ще  не  пізно,
Бо  судити  Я  вас  буду  дуже    грізно.

12.09.2001
Любов  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011


Диво-край

Білокрила  моя  пташко!
Голубко  сизенька!
Чого  тобі  тяжко-важко?
Чом  болить  серденько?

Чого  слізоньки  бринять  
І  котяться  личком?
Чого  крилоньки  тремтять?
Чи  така  вже  звичка?

Розкривай  же  крила,
Білі  та  прозорі,
І  поглянь,  голубко,
Високо  на  зорі.

У  високе  синє  небо,
Угору  і  вгору.
Не  дивися  навкруг  себе,  -
Вгору  глянуть  впору.

За  далекий  небокрай,
В  незвідані  далі,
Де  жде  тебе  диво-край,
Радість,  не  печалі.

Кинь,  голубонько,  печалі
Далеко  за  спину,
І  лети  у  тії  далі,
Де  життя  неспинне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011


Два кольори

Два  кольори,  то,  як  дві  долі,
У  прапорі  України  сплелись.
Як  дві  одвічні  світлі  зорі  –
Бог  з  Україною  злились.

Небесний  хліб  і  хлібний  України  колос
То  сонця  золото  й  небес  блакить,
То  вічне  Святе  Слово  –  Божий  Голос,
Небесне  око  на  Вкраїну  зрить.

То  Вічний  Святий  Бог
Прислав  у  світ  згори,  здаля,
В  дарунок  для  усіх  і  двох,
Любові  плід  –  Своє  Маля.

Бо  у  єднанні,  у  святім  єднанні,
Лиш  сонця  золото  й  небес  блакить,
Дає  всьому  життя,  зелений  світ  чекання,
Оту  єдиную  землі  життєву  мить.

Це  Сам  Господь,  з  любов’ю  до  Вкраїни,
Прийшов  з  святих  небес,
Бо  й  за  Вкраїну  Бог  послав  був  Сина
На  смерть.  Та  нині  Божий  Син  воскрес!

З  любов’ю  Бог  прийшов  з  небес
Вернуть  святу  любов.
Навіки  Божий  Син  воскрес,
Воскресла  Божа  Кров.

Свята,  Яка  з  любов’ю  пролилась
До  самої  останньої  краплини,
І  Духом  Божим  піднялась,
І  білою  голубкою  полине.

Над  Україною  вита  голубка  миру,
Сіда  на  землю  і  клює  зерня,
І  знов  літа,  літа  і  вздовж,  і    вширш  –
Це  Бог  Любов  Вкраїну  охраня.

Зростає  на  землі  молодий  колос
Всілякої  Господньої  пашниці:
Зелений  і  слабкий,  як  голос.
Родженої  джерельної  водиці.

А  коли  приходить  пора  жнив,
Колос  золотим  стає  і  сильним,
Бо  в  хліб  Господь,  як  благодать  пролив,
Свою  любов,  аби  всі  стали  вільні.

А  тризуб  на  землі,  немов  би  вила,
Аби  громадити  солому  у  скирти.
У  небесах  тризуб  –  Господня  триєдина  сила
Прийде  спалить  солому.  Об’явить  вердикт.

Спочатку  над  землею  витав  Дух,
Лиш  опісля  зродив  Дух  живу  душу.
А  із  оцих  одвічних  двох
Створив  Бог  землю  й  Україну  нашу.

Нехай  же  вічно  будуть  три  ці  кольори:
Неба  і  сонця,  і  зелений  світ!
Бо  це  від  Бога  дар  Сіон  гори  
Аж  до  кінця  назначених  нам  літ.
26.02.2001
Любов  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273046
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2011


Гефсимания

I  часть:  Виа  Долороса

Спустились  сумерки.  Луны  печальный  свет,
Как  будто  в  предзнаменование  беды,
Теней  слиянье  в  переломе  лет,
Покрыло  Елеонский  склон  горы.

"Ну  вот  пришли",-  сказал  Он,  наконец!
Чей  Лик  не  в  силах  была  скрыть  и  тьма.
"Все  соблазнитесь  ночью  обо  Мне",=
-  Нет,  Равви!  Что  Ты,  никогда!!!
Я  был  там,  помню,  гаряче  сказал:  
"С  Тобою  я  готов  и  душу  положить,
И  даже,  если  соблазнятся  все,
Тебе,  Учитель,  я  всегда  буду  служить!"

II

"Мне  жаль,  -  сказал  Он,  -  друг  Мой,  но,  увы,
Еще  не  пропоет  в  зарю  петух,
Как  трижды  отречешься  ты,
И  те,  что  у  костра  сидят  вокруг"

"О  нет,  Учитель,  нет  же,  ни  за  что!!!
С  Тобой  я  буду,  не  страшна  мне  смерть".
И  все  твердили  так  же,  в  унисон:  
"Нет,  Равви,  мы  с  Тобою,  о  поверь!"
Как  было  просто  верить  в  чудеса,
Ведь  не  могли  тогда  подумать  мы,
Что  знал  Он  наперед  наш  каждый  шаг,
И,  что  наступит  скоро  время  тьмы.

III

"Побудьте  здесь!  Душа  Моя  скорбит.  
Дыханием  смерти  полон  этот  сад…
Вам  не  понять,  Я  тоже  человек.
За  вас  пришел  Я  эту  смерть  принять.
Молитесь!  Ныне  сила  Мне  нужна,
О,  Петр,  Иаков,  Иоанн!
Молитесь,  бодрствуйте,  Моя  душа  полна
Томлением  и  тоской,  сие  открыл  Я  вам".
И  вот,  на  камень  приклонив  главу,
Взмолившись:  "Отче,  если  б  Ты  благоволил
Сей  кубок  мимо  уст  Моих  пронесть  –
Но  впрочем,  нынче  воля  не  Моя,
Тебе,  Отец,  величие  и  честь!"

IV

Кто  мог  понять  всю  скорбь  и  глубину?!
С  чела  Его  стекал  кровавый  пот.
Он  слышал  голос:  "Это  ни  к  чему,
Остановись!  Ты  можешь  сделать  поворот.
Ты  –  Божий  Сын,  и  нет  Тебе  нужды,
Позорной  смертью  крестной  умирать.
Ведь  оглянись  на  них,  Ты  посмотри:
Они,  забыв  Тебя,  давно  уж  спят!  –
Уйди,  лукавый!  С  тобою  Мне  не  по  пути:
Тебе  дорога  в  преисподний  ад!
Написано:  "Лишь  Господу  служи!",  -  
Я  все  сказал,  Мне  нет  пути  назад!

V

Тогда  я  искренне  и  всей  душой  желал
Идти  за  Ним,  но  вдруг  печали  сон,
Глаза  мои  сомкнул  и  я  ушел
В  туманных  сновидений  океан.
И  вдруг!  "Проснись,  о  друг!  –  Ведь  Я  же  вас  
Просил:  молитесь,  бодрствуйте  сейчас  со  Мной!"
"Да,  да,  Учитель,  помню,  не  забыл…"  -  
Пробормотал  я,  сломленный  тоской.
О,  как  длинна  мне  показалась  ночь,  
И  небо  почему-то  все  мрачней…
Куда-то  спряталась  печальная  луна,
И  тучи  пролетают  все  быстрей.

VI

"Вот  ныне  тьма!  И  ныне  миру  суд!
Князь  мира  этого  отныне  изгнан  вон!
Я  все  живое  привлеку  к  себе,
Когда  к  Отцу  Я  буду  вознесен".
Мы  не  могли,  тогда,  в  свой  ум  вместить
Сих  слов  пророческих.  
Мы  сами  были  тьма.  
И  снова:  "Симон,  друг,  проснись!
Молитесь,  бодрствуйте,  скорбит  Моя  душа.
Молитесь,  чтобы  в  искушение  не  впасть,
Уж  скоро  сатанинский  поцелуй
Предаст  Меня,  его  сегодня  власть.
-  А  вот  и  он!  Иди  же,  друг,  целуй!

VII

Меня  ли  целованьем  предаешь?
Ты,  тот,  который  хлеб  со  Мной  делил.
Ведь  это  о  тебе  сказал  Давид:
"Поднял  пяту,  кто  в  мире  со  Мной  был".
Вот  вы  с  оружием  сюда  пришли,    
Как  на  злодея,  чтобы  взять  Меня.
Ведь  каждый  день  Я  с  вами  в  храме  был.
Но  полно,  ваше  время,  ныне  тьма.
Ваш  час  настал,  пойдемте  же  скорей!
Сейчас  Я  с  вами  вместе  на  пути,
Но  разные  Моя  и  ваша  цель.
Где  Я  иду  -  не  можете  прийти!"

VIII

Все  закружилось,  рухнуло,  я  брел,
Словно  слепец,  куда-то  наугад.
Разбитый,  сломлен  жуткой  пустотой.
Забыть  не  мог  кошмарный  этот  сад.
Ночь  холодна,  и  сердце,  словно  льдом,
Покрылось,  Боже,  как  же  так?!
Сомнения  нахлынули  волной,
Еще  сильней  в  душе  сгущался  мрак.
Вот  двор,  костер,  толпа,  и  я  средь  них.
Служанка  что-то  пристально  глядит…
"Смотрите,  вот  он  тот,  который  с  Ним,
В  саду  был  там",  -  вдруг  громко  говорит.

IX

Тут  все  мое  взмутилось  естество,
Страх,  вдруг,  цепями  оковал  меня,
Ответил  женщине:  "Не  знаю  я  Его,
Отстань!",  -  и  в  сторону  отвел  глаза.
Но  тут  другой  сказал  мне:  "ты  из  них,  -
Тому  я  кратко  отрубанил:  нет!"  -
Еще  сильней  я  головой  поник,
Облекшись  в  безразличия  портрет.
Томительно  тянулся  каждый  час.
И  снова,  кто-то  настоятельно  из  них  сказал:
"Того,  которого  сегодня  привели,
Вот  сей  Галилеянин  Его  знал!"

X

Еще  слова  из  уст  моих  текли:  
"…  не  знаю,  то,  о  чем  ты  говоришь!"  –
Петух  пропел,  все  дернулось  внутри,
Увидев  взгляд  Его,  и  слезы  полились.
Я  вспомнил  все,  что  Он  тогда  сказал:
"О,  Петр,  не  пропоет  еще  петух  –  
Ты  трижды  отречешься  от  Меня!"
О.  горе  мне,  я  не  могу,  я  так  устал!
Мне  нет  прощения,  и  душа  в  огне,
О  Боже,  и  куда  ж  теперь  идти?
Куда  укрыться  можно  от  себя?
Вовек,  теперь,  покоя  не  найти!..
II  часть:  Суд

И  сказали  все:  "итак,  Ты  Сын  Божий?
Он  отвечал  им:  вы  говорите,  что  Я.  

I

Уста  пророка  сквозь  стену  веков,
Произнесли  слова  для  дня  сего:
"Вершится  суд  для  человеческих  сынов  –
Вы  пожинаете  от  сердца  своего".
Я  предан  вам,  биющим  мой  хребет,
Не  уклонял  от  поражающих  ланит,
Лица  от  поруганий  не  скрывал;
Сегодня  Дух  Господень  говорит!
Смотри,  а  вдруг,  средь  обвинителей  толпы,
Ты  вдруг  увидишь  отражение  свое.
Быть  может,  ты  воскликнешь:  "Прореки!",  -
Удары  нанося  ему  в  лицо.

II

Вот,  где  безумия  достигнут  апогей:
Творение  привело  на  суд  Творца.
В  хулениях  изощряясь  все  сильней,
В  синедрион  вы  привели  Христа.
Не  кто  иной,  а  те,  кому  дано:
И  Слово  Истины,  и  Провиденья  Свет,
Священство  и  незыблемый  закон.
Народ  –  пусть  тьма,  но  вы  же  миру  свет.
Как  агнец  пред  стрегущим  был  Он  нем,
Пред  вами  уст  своих  не  открывал.
Сказали  все:  "Итак  Ты  Божий  Сын?"
Он  отвечал:  "Сие  не  Я  сказал".

III

"Вы  говорите  то,  что  это  Я",  -
Слова  сии  подняли  дикий  вой,
"Вы  слышали,  Он  сам  сейчас  сказал,
Как  можем  примириться  мы  с  хулой!
Ведите  ж  к  прокуратору  Его.
Он  называл  Себя  Христом,  Царем.
Какое  нужно  вам  свидетельство  еще!
Да  будет  к  смерти  Он  приговорен"
Пилат  спросил  Его:  "Скажи,  Ты  Иудейский  Царь?"
"Ты  говоришь",  -  в  смирении  ответ…
И  прокуратор  хмуро  произнес:
"Вот  Человек,  и  никакой  вины  в  Нем  нет".

IV

Сейчас  Он  вспомнил,  как  его  жена
Ему  сегодня  рассказала  сон:
"Во  сне  о  Нем  страдала  много  я,
Побойся  Бога,  не  виновен  Он!"
С  минуты  той  искал  возможности  Пилат
Не  выносить  сей  лживый  приговор,
Но  дикий  вой:  "Ты  кесарю  не  друг!
Ты  можешь  на  себя  навлечь  позор!"
О  как  запутан  лабиринт  интриг,
Как  надоел  мне  ваш  шакалий  вой.
Скорей  бы  кончился  безумный  этот  цирк,
Чтоб  поскорее  обрести  покой.

V

Он  много  раз  подобный  приговор
Преступникам  различным  выносил.
Вся  жизнь  –  кресты,  распятия,  позор,
Ведь  Рим  великий  развлечения  любил.
Но  ныне  как-то  было  все  не  так,
Уж  слишком  кроток  этот  Человек.
Лишь  только  раз,  увидев  Его  взгляд,
Не  сможешь  позабыть  Его  вовек.
Не  понимаю,  чем  не  угодил
Он  этим  фарисеям,  что  они,
Стараются  превыше  своих  сил,
Его  убрать  со  своего  пути.

VI

Но  до  чего  ж  назойливый  народ,
Как  мухи,  все  твердят  одно:  "Распни!"
Ведь  ваша  заповедь  гласит:  "Не  убивай!"
Своих  же  рук  вы  не  мараете  в  крови.
Хотите  ли,  чтоб  я  на  праздник  ваш
Помиловал  вам  вашего  Царя?
Ведь  есть  традиция  народная  у  вас  –
Сказал  Пилат  к  народу,  говоря:
Дан  выбор  вам,  кого  сейчас  распять?
Решайте  же:  Варавву  иль  Христа,
Разбойника  или  Царя?
Вам  только  дай  кого  -  то  распинать.

VII

Распни!  Распни!  –  глаза  горят  злобой.
Как  вордулаки,  лишь  учуяв  кровь,
Забывши  совесть,  милость  и  любовь,
Готовы  пить  страдания  и  боль.
Вы  выбор  сделали,  открыв  свое  лицо.
Так  брось  же  камень  тот,  кто  без  греха.
И  коль  бросай,  бросать,  ведь  есть  за  что,
Ведь,  правда,  как  полынь  горька!
Еще  не  так  давно  вослед  Ему
Осанна  –  с  восклицанием  крича,
Стелили  ветви,  пальмы  и  вербу  -
Встречали  долгожданного  Царя.

VIII

Вы  шли  за  Ним,  как  стадо  к  пастуху,
Как  быстро  вы  меняете  лицо.
Коль  так,  пред  вами  руки  я  умою,
А  вы  получите  свое.
На  мне  не  будет  пусть  Его  Крови
И  вообще,  как  надоело  все!
Как  много  зла,  невежества,  грязи,
И  каждый  ищет  что-нибудь  свое.
Как  быть?  Что  делать?  И  куда  идти?
Весь  мир  бардак,  тоска  и  круговерть.
Как  реки  вьются  многие  пути.
Финал  один  –  забвение  и  смерть!

IX

А  что  потом,  за  гранью  бытия?
-  кто  Он  такой:  безумец  или  Бог?
Откуда  этот  непонятный  страх?
Какой-то  странный  жуткий  холодок  от  слов:
"Я  в  мир  пришел  на  то,  
Чтоб  жаждущим  всем  Истину  открыть.
Я  Царь,  но  царства  не  сего".
Лишь  только  Бог  один  мог  так  любить.
Любить  за  боль  страдание  и  зло,
Шагая  в  смерть,  молиться  за  врагов,
Любить  меня,  плевавшего  в  Лицо,
Любить,  столь  не  был  приговор  суров.

X

Вот  Он  стоит,  в  багряницу  одет.
Венец  терновый,  на  ланитах  –  кровь.
Избит,  оплеван,  но  вины  в  Нем  нет.
Не  может  быть  виновною  Любовь.
Взгляни,  из  глубины  Его  души,
На  этот  мир  разнообразных  лиц.
Попробуй  в  этих  яростных  глазах
Прочесть  их  боль,  не  глядя  на  свою,
И  за  преступников  взойти  на  крест.
Ты  смог  бы  жизнь  за  них  отдать  свою?
Дать  растоптать  Величие  и  Честь?

III  часть:  Голгофа

I

Я  жил  безбожником,  не  думая  о  том,
Что  час  пробьет  когда-то  мне  платить
По  всем  счетам,  да  и  зачем,  скажи,
Об  этом  думать,  если  с  ранних  лет,
Знал  тонкости  бесчестия  и  лжи.
Ведь  с  юных  лет  познал  я  вкус  греха,
И,  если  честно,  был  по  горло  сыт,
Всей  жизни  мерзостью,  но  все  ж,  увы,
Был  вынужден  по  лезвию  ходить.
Что  делать,  коль  законы  таковы.
И  жизнь  жестоко  так  порою  бьет,
Все  думал  я:  вот-вот  мне  повезет.

II

Однажды  схвачен  был  за  воровство,
Мне  женщина  сказала:  "Как  ты  мог?
Не  стыдно?  -  Нет,  -  конечно  же,  ответил  я."
Мне  не  пошло  в  урок.  И  то,  что  жгло  меня  в  душе  –
Ведь  было  стыдно  –  Но  к  чему  слова,
Пусть  даже  совесть,  может,  и  жива,
Но  ведь  кому  она  сейчас  нужна?
Ты  вор,  злодей,  и  грош  тебе  цена.
Тюрьма  твой  дом,  и  больше  ничего,
Что  дорого  здесь  было  для  тебя,
Я  видел,  каждый  ищет  своего…

III

Путями  разными  по  жизни  все  идут.
Я  тоже  шел,  а  иногда,  бежал.
Уж  слишком  был  извилистым  маршрут,
И  я,  как  зверь,  опять  в  силки  попал.
Вонючей  камеры,  удушливый  угар,
Мне  снова  долго  будет  резать  нос,
Но  в  дверь  тяжелую  уж  слышится  удар,
И  крутится  в  душе  немой  вопрос:
Что  нужно  им,  за  кем,  и  почему?
Я  слышу  крик  и  шум  большой  толпы.
Нет,  кажется,  я  что-то  не  пойму,
Ведь  я  один,  а  это  все  к  чему?

IV

Я  понял  все,  когда  в  моих  руках,
Вдруг  ощутил  сталь  кованых  гвоздей.
Жестокой  болью  мне  сдавило  грудь.
Смотри!  –  орал  какой-то  ротозей.
Смотрите  люди,  вот  где,  наконец,
Бандюга-вор  нашел-таки  свое.
Вот,  если  бы  он  был  в  моих  руках,
Я  шкуру  бы  содрал  с  него  живьем.
А  это  кто,  в  средине  на  кресте?
Да  тот,  что  называл  себя  царем!
Не  больно  царственный  сейчас  у  Него  вид,
И  кровь,  и  пот  текут  с  него  ручьем.

V

Их  было  трое,  с  участью  одной,
И  на  троих  единый  приговор:
На  смерть  и  муки  все  обречены  –
Злодей  жестокий,  Праведник  и  вор.
Один  был  я,  как  глупо  и  смешно,
С  иронией  сей  факт  осознавать.
Быть  может,  кто-то  скажет:  все  равно,
Когда-то,  как-то  нужно  умирать.
Да,  все-равно,  мне  было  до  того,
Пока  я  не  взглянул  в  Его  глаза.
Я  в  них  увидел  новый,  светлый  мир,
"Прости",  -  сказал,  и  потекла  слеза.

VI

Ответил  Он:  "Ты  ныне  же  со  мной
В  раю  нектар  блаженства  будешь  пить!
Ты  грешен  был,  сегодня  ты  прощен,
И  будешь  вечно  в  Божьем  Царстве  жить".
В  тот  миг,  забыв  страдания  и  боль,
Толпы,  кричащей  злобный  приговор,
Я  уходил,  искуплен  и  прощен,
Преступник,  никому  ненужный  вор…
Вот  где  скрывалось  то,  что  я  искал,
К  чему  стремился,  но  блуждал  во  тьме,
И,  наконец,  предчувствуя  финал,  
Сказал  я  искренне:  "Возьми  меня  к  Себе".

VII

Один  художник  крест  нарисовал,
Под  ним  –  толпа  разнообразных  лиц.
"И  я  там  был,  -  внизу  он  подписал,  -
Я  тоже  был  средь  них!
Ему  в  лицо  со  злобою  плевал,    
Смеялся,  по  ланитам  бил,  
Ему  я  в  руки  гвозди  забивал.
А  Он,  за  это,  все  меня  любил".
Задумайся,  взгляни  среди  толпы,
Попробуй  разглядеть  свое  лицо.
И,  если  ты  увидеть  это  смог,
Знай,  что  тебе  безмерно  повезло!
VII

Ты  смог  понять,  что  смысл  всей  жизни  в  том,
Чтобы  к  Нему  с  повинною  прийти.
Чтоб  жизнь  свою  ради  Него  отдать,
Чтобы  навеки  обрести.
Неважно,  в  коей  мере  ты,
По  этой  жизни  в  общем  нагрешил,
Одно  подумай,  и  пойми:  зачем?
Ты  в  мир  пришел  и  эту  жизнь  прожил.
Пойми,  что  ты  над  пропастью  стоишь,
Пройти  по  ней  поможет  только  крест.
И  в  жизни  ты  не  нужен  никому,  
Лишь  Бог  к  тебе  имеет  интерес.

IX

А  в  мере  той,  что  Сына  Своего,
За  нас,  за  грешников,  страданиям  предал.
Он  не  был  должен  нам  по  жизни  ничего,  
И  добровольно  на  кресте  страдал.
Коль  ты  не  понял  это,  ты  глупец,
И  для  тебя  Голгофа  –  звук  пустой,
Но,  даже  в  этом  случае,  молись.
И  Он  откроет  для  тебя  Свою  Любовь,
Которой  равной  в  мире  нет,
Любовь,  Которой  в  мире  нет  цены.
Средь  тьмы  кромешной,  воссиявший  Свет  -
Свет  Истинный,  средь  грешной  суеты.

X

Поэт  не  лучший  я,  и  грешен  до  делов,
Но,  может  быть,  хоть  этим  послужу,
Отбросив  фальшь  высокопарных  слов,
Воздам  хвалу  Спасителю  Христу!
Воспеть  Голгофу,  Боже,  сколько  раз,
В  веках  стремились  жаркие  сердца!
Нельзя  прожить,  не  пронеся  свой  крест,
Но  крест  –  лишь  дерево,  коль  нет  на  нем  Христа.
А  сердце  –  камень,  если  нет  любви,
И,  сколько  б  ты  не  сделал  добрых  дел,  
Если  ты  не  омыт  в  Христа  Крови,
То  только  ад  –  извечный  твой  удел.
Аминь.
31.03.1995
(автор  неизвестен)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272933
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 31.07.2011


Главнейшая мечта

Где  Ты,  Любовь,  там  неустройства  нет.
Где  Ты,  Любовь,  там  негасимый  свет,
Где  Ты,  Любовь,  там  радуга  на  небесах,
Где  Ты,  Любовь,  там  только  радость,  а  не  страх.

Где  Ты,  Любовь,  не  стынет  в  сердце  кровь.
Где  Ты,  Любовь,  там  верность,  там  любовь,
Где  Ты,  Любовь,  там  Вера  и  Надежда,
Там  вечной  и  прекрасной  жизни  дар  безбрежный.

Жизнь  без  печали,  жизнь  без  слез,
Без  суеты  и  без  житейских  гроз.
Жизнь  полная  и  счастья,  и  добра,
Без  звона  злата  ,  и  без  звона  серебра.

Там  лишь  Любовь,  Любовь,  Любовь.
Основа  вечности,  Основа  всех  основ,
Таинница  Одна  всех  Божьих  дел,
И  только  Ей  –  всей  святости  удел.

Любовь  –  как  океан  непобедима,
Любовь  –  как  солнца  луч  и  неба  чистота,
Любовь  –  никем,  ничем,  и  никогда  несокрушима,
Любовь  –  Она  и  Есмь  Любовь  –  Главнейшая  мечта.

10.04.2007
Любовь  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272711
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.07.2011


Голгофський хрест

Ой  ,  як  же  тяжко  на  душі  мені,
Коли  я  на  хресті  Ісуса  бачу.
Душа  моя  болить  і  серце  плаче
За  мій  і  ваш  гріх  на  землі.
Болить  душа,  о,  як  болить  мені.
Бо  з  того  часу  ми  не  стали  кращі.  Ні.
Хоч  достеменно  я  вже  знаю,
Що  на  хресті  Він  переміг  
Оту  ворожу  вовчу  зграю.
Стерпіти  всю  наругу  зміг.
Не  буду  я  брехню  писати.
Хай  бачать  діти,  батько  й  мати,
Що  не  покращали  ми,  ні.
Тому  і  сумно,  тому  й  боляче  мені,
Не  кращими  від  того  натовпу  ми  стали  .Ні.
Бо  так,  як  і  було  колись,
З  хреста  і  сльози  й  Кров  лились
Кричали  люди,  наче  звірі.
Немов  скажені  одурілі
«Розіпни,    розіпни!»
Поміж  розбійниками  що  з  вини.
Якої  ж  віри  вони  були,
До  страти  свого  Бога  довели.
Страшніше  звірів  були  люди,
Над  святістю  глумились  всюди.
І  на  хресті  Святого  Бога  розіп’яли
Святині  у  лице  плювали,
Він  же  вину  усіх  на  себе  взяв.
 Перед  Творцем  за  нас  в  проломі  став.
Світло  у  світа  відібрали.
І  стали  дві  доби  пітьми,
Чернечі  дні,  неначе  ночі.
Нехай  повік  не  бачать  очі
Оте  страшенне  «розіпни».
А  темрява  і  нині  між  людьми,
Бо  темрява  і  нині  поміж  нами,
Поміж  дітьми  й  поміж  батьками.
Поглянь  навкруг!  Все  та  ж  пітьма,
Бо  правди  не  було  й  нема.
Часи  не  ті,  та  люди  ж  тії,
До  світла  і  сліпі,  й  німі.
І  лицемірно  очищають  мрії,
Та  на  святе  життя  снують  надії.
І  моляться  із  лицемірством  Богу.
Поглянь  пильніше  ,  яка  тривога.
Поглянь  лише,  душа  болить.
Земля  -планета  чи  ж  мовчить?
Ні,  не  мовчить,  а  певне  знає,
Тому  і  трусить,  і  сльозою  поливає.
А  жити  хочемо  з  любов'ю,
У  Божій  святості  і  чистоті.
Та  знову  розпинаєм  на  хресті
Святого  Сина  своїми  гріхами.
Ведем  Його  на  хрест,  о  Боже  правий!  
Я  знаю,  певно  знаю,  коли  б  нині,
У  цю  епоху,  у  цей  час,  о  цій  годині,
Послав  би  Бог  Месію  нам,
Світ  знову  не  повірив  би  очам.
Не  зрозуміли  б  розтоптали  ,
Іншу  би  страту  влаштували  .
І  знов  би  «стратити!»  репетували  .
Тому-то  й  так  болить  мені,
Бо  не  покращали  ми,  ні.
Поглянь  повсюди!  Та  ж  пітьма,
Хоч  сонце  в  небесах  сіяє,
А  в  світі  радості  не  має,
Бо  від  гріхів  свободи  світ  не  має.
Просніться  і  відкрийте  очі!
Бо  й  дні  для  вас,  неначе  ночі.
Не  спіть,  моліться  й  серед  ночі,
Благайте  Бога  про  пощаду,
Бо  на  землі  немає  ладу.
Скрізь  сійте  лиш  одну  любов.
Не  сійте  сльози  ані  кров.
Хай  всі  в  усьому  будуть  раді.
Мій  Бог,  молю  Тебе,  благаю,
Храни  нас  спереду  і  ззаду,
Храни  нас,  Господи,  повсюди,
Нехай  любов  між  нами  буде.
Дай  мудрість  нам  і  дай  прозріння
І  шлях  вкажи  нам  до  спасіння.
Не  звірі  ж  ми,  а  люди,
Давайте  ж  людьми  будем!
Давайте  ж  все  любить,
Любить,  а  не  губить.
Давайте  у  серцях  носити  хрест.
В  серцях  своїх,а  не  на  шиї.
Тоді  й  нас  не  осудить  Божий  перст.
Не  будуть  мучити  і  демони  нас  злії.

24  07  1998р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272709
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.07.2011


Материнська любов

Мамо,  матусенько,
Рідна  моя  ненько.
Мамо,  матусенько,
Вишенька  біленька.

Мамо,  матусенько,
Недоспані  ночі,
Мамо,  матусенько,
Найніжніші  очі.

Мамо,  матусенько,
Найдобріше  серце,
Бо,  лиш  ти,  ріднесенька,
В  світ  відкрила  дверці.

Бо  у  тобі,  ненько,
Є  життя  краплинка.
І  ти,  моя  рідненька,
Найцінніша  перлинка.

Найкращая  квітка
У  вічнім  саду.
Зимою  і  влітку
До  тебе  я  йду.

Любов  віддаєш,
Дівочу  красу,
А  собі  лишаєш
Лиш  сиву  косу.

Любіть  свою  матусю,
Допоки  вона  є.
І  Господу  моліться,
Хай  віку  їй  дає.

Здоров’я  дає  й  сили,
Благословінь  без  ліку
Люби  матусю  милу
Допоки  її  віку.

Бо  вона  в  тебе  одна
Від  Бога,  одна  єдина.
Одна  тобі  мати  дана,
Одна  дана  Батьківщина.

І  в  тобі  їх  кров
І  вічно  свята  
Материнська  любов.

05.05.2002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011


Моя душа

Схожа  душа  моя  с  вольною  птицей,
Жаждет  сквозь  тернии  к  воле  пробиться,
Жаждет  взлететь,  да  не  сложены  крылья:
Скорби  объяли,  объяли  унынья.
Грех  застилает  ясные  очи.
Душа  свободы,  радости  хочет.
Хочет  упиться  живой  водицей
С  чистой  Христовой  святой  криницы.
Боже,  дай  крылья,  дай  крылья  могучие,
Чтобы  пробиться  сквозь  терны  колючие.
Дай  же  мне,  Господи,  крылья  зари.
Верой,  Надеждой  меня  окрыли.
Дай  же  мне,  Господи,  крылья  Любови,
Те,  о  которых  написано  в  Слове.
Те,  о  каких  возвещали  посланники,
Пророки  вечные  -Твои  изгнанники.
Крылья  Любови  –  могучие  крылья
Преодолеют  преграды  унынья,
Могут  поднять  над  безверьем  колючим.
Дай  же  Любови  мне  крылья  могучие.
Дай  же  Любови  мне  крылья  жар-птицы,
Чтобы  в  пути  мне  с  дороги  не  сбиться,
Чтобы  собой  освещала  я  путь.
Будь  же  крылом  моим,  Господи,  будь.
Светлой  Любовью  меня  окрыли,
Любящим  сердцем  не  обдели,
Чтоб  пред  Тобой  я  не  искрою  тлела,
Ясным  огнем  чтобы  вечно  горела.
Избави,  Боже,  от  всех  врагов,
От  беззаконий,  от  всех  оков.
И  помоги  мне  так  возлюбить,
Чтобы  смогла  я  весь  мир  простить.
И  дай  мне  силу.  Силу  Любви.
Силу,  что  спрятана  в  Твоей  Крови.
Той,  что  пролил  Ты  за  всех  за  нас,
Той,  чрез  Которую,  мир  этот  спас.
Дай,  Боже,  крылья  –  крылья  жар-птицы,
Чтоб  помогла  и  другим  я  пробиться:
Тем,  кто  не  хочет  в  неволе  томиться,
Тем,  кто  желает  свободой  упиться.
Дай  же  мне  крылья,  крылья  жар-птицы,
Но  чтоб  светить  мне  не  во  светлицах.
Вели  пробиться  во  все  темницы,
Чтоб  освещать  мне  темные  лица.
Дай  всласть  упиться  вольною  волей.
Дай  насладиться  счастливой  долей.
Отверзи  уши,  сердца  глаза.
Пусть  не  туманит  и  взор  слеза.
Стань  нам  защитой,  правдой,  опорой
И  раствори  у  Любови  всю  свору.
Тогда  рассеется  туман-обман,
Тогда  откроется  Вечный  Роман.
Вечная  Книга  о  Вечной  Любви,
В  Имя  Которой  Завет  на  Крови.
Вечный  Завет,  что  написан  был  Кровью
И  запечатан  был  Вечной  Любовью.

21.03.2004

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272539
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.07.2011


Ты Есмь в моей судьбе

(Псалом  118)

Предваряю  утра  рассвет  и  взываю.
На  тебя  я  душою,  сердцем  уповаю.
Очи  мои  предваряют  утреннюю  стражу.
Откровений  я  Твоих  всей  душою  жажду.

Ты  стал  мне  роднее,  чем  отец  и  мать.
Нет  ничего  дороже,  что  не  смог  Ты  дать.
Ты  дал  мне  веру,  Ты  дал  мне  Любовь,
Ты  открыл  мне  мудрость  Заветных  Слов.

Я  в  глазах  мира  презренна  и  мала,
Но  для  Тебя  я  любимою  стала.
Ты  открыл  мое  сердце  и  построил  храм,
И  в  нем  поселился  навеки  Сам.

Взываю  к  Тебе,  Боже:  «Спаси  меня!
Защити  Своей  Любовью  заслоня.
Заповедей  Твоих  не  забываю  я,
Воззри  на  бедствия  мои  и  избавь  меня».

Твои  откровения  я  буду  хранить,
Любовь  Твою  вечно  я  буду  ценить.
Заповеди  Твои  в  сердце  своем  сохраню.
Сохраню  потому,  что  Тебя  я  люблю.

Ложь  ненавижу  и  гнушаюсь  ею.
Наслаждаюсь,  упиваюсь  истиной  Твоею.
Заповедные  Слова  я  не  забываю.
На  Тебя,  лишь  на  Тебя  всегда  уповаю.

Да  будет  рука  Твоя  в  помощь  мне  всегда!
Пусть  не  приключится  в  жизни  мне  беда!
Освещай  мне  путь!  Освещай  Маяк!
Не  затмит  к  Тебе  мне  путь  извечный  мой  враг!

Да  живет  душа  моя  и  славит  Тебя!
Да  живет  душа  моя  Тебя  любя!
Да  живет  душа  моя,  веря  Тебе!
Только  Ты,  Единственный,  Есмь  в  моей  судьбе!!!

18.10.2005
Л.  Павлюченко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272397
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.07.2011


Люблю Тебя я всей душой

Люблю  Тебя  я  всей  душой,
Как  никого  и  никогда.
Избрала  я  своей  судьбой
Тебя,  навеки,  навсегда.

Ты  отыскал  меня  в  пыли
Столетий  и  веков.
Благодарю,  что  нас  свели
И  верность,  и  любовь.

С  любовью  Ты  мне  все  простил,
Простил  и  оправдал.
Любовью  вечной  возлюбил
И  Имя  Свое  дал.

Ты  дал  мне  ключ  от  тайны  слов,
От  тонкостей  загадок  изречений.
Открыл  мне  хитрости  сплетения  узлов,
И  муть  воды  мне  чуждого  ученья.

Благодарю,  что  ты  не  дал
Упасть  мне  в  бездну  водопада.
Спасителем  Ты  навсегда  мне  стал.
Ты  мне  дороже  всех  сокровищ,  кладов.

Ты  оградил  меня  со  всех  сторон,
От  хитрого  коварства  лжесплетенья.
Прими,  Господь,  нижайший  мой  поклон
За  Твою  истинную  чистоту  ученья.

За  все,  что  Ты  с  Любовью  дал
Без  всякого  за  то  упрека.
А  дар  Твой  был  совсем  не  мал  -
Он  больше,  чем  тот  запад  от  востока.

Любовь  Свою  мне  подарил!
Что  может  больше  быть,  дороже?
Любовью  Вечной  возлюбил!
Кто  возлюбить  еще  так  может?

Благодарю  Тебя,  мой  Бог
За  все,  без  исключенья.
За  каждый  выдох  свой  и  вдох,
За  жизни  дар  –  спасенье.

И  вот,  я  пред  Тобою  ныне,
На  мне  Твоя  Святая  Кровь,
Прошедшая  безводные  пустыни,
Тобою  нареченная  Любовь.

Люблю  Тебя  я  всей  душой,
Как  никого  и  никогда.
Всегда  желаю  быть  с  Тобой,
С  Тобой  и  навсегда.

Твоей  Любви  на  свете    равной  нет,
Как  нет  и  равного  прощенья.
Ты,  от  начала  всех  грядущих  лет,
Свободу  права  дал  и  волеизъявленья.

27.02.2006

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272396
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.07.2011


Лист

Я  написав  до  тебе  лист,
Із  вірою,  що  зрозуміла  його  зміст.
Я  написав  тобі  послання,
З  надією,  що  зрозуміла  ти  Моє  кохання.

Я  написав  про  тебе  оду
І  назавжди  прославив  твою  вроду.
Вірші  на  музику  поклав
І  ніжну  пісню  лиш  для  тебе  заспівав.

Для  тебе  в  небі  сяють  зорі,
Для  тебе  хвилі  грають  в  морі.
Для  тебе,  лиш  для  тебе  і  тобою,
Уся  земля  вкривається  красою.

Пісні  для  тебе  соловей  співа,
І  вітер  в  полі  колоски  гойда.
Зелений  ліс  гіллям  шумить,
І  річка,  лиш  для  тебе  гомонить.

І  листом  шелестять  стрункі  тополі
В  широкім  полі,  на  широкому  роздолі.
Калина  в  лузі  лиш  для  тебе  червоніє.
І  сонце  в  небі  лиш  тобою  пломеніє.

Тобі  вбрання  весільне  виткала  зима,
Розмалювала  дивними  квітками,
Мережками,  сріблястими  зірками  –
Вже  час  до  шлюбу,  бо  давно  пора.
Вже  час  до  шлюбу,  а  тебе  нема.

А  квіти,  різнобарвні  квіти,
Немов  веселі  і  щасливі  діти,
Милують  зір  твій,  бо  для  тебе  квітнуть,
А  перед  вродою  твоєю  зорі  бліднуть.

Бо  незрівнянну  твою  вроду,
Красу  земную,  мов  живую  воду,
Давно  Я  вимріяв,  давно  чекав.
І  музику,  і  пісню,  і  листа
Я  лиш  для  тебе  склав.

21.10.2005

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011