| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Буде вам смішно. Але вчора ходила м у ліс. По гриби.
Зранку віталося сонечко. Так давно його не було, що довго стояла перед вікном, купала очі в золоті.
Поки вийшла, захмарило. А поки прийшла до лісу - сніг сипнув. Вертатися далеченько, та й кортіло подихати глибше та без людей і стін набутися.
Аж тут...аж тут гриб!
Сірушка. Місцеві кажуть на неї: глива. Але то трохи не вона.
Спершу одненька. Далі - ціла сім"я. На шапочках тримався лід, дзвінко сплакував, падаючи на землю.
Що зима жартувати з осінню не захотіла, стало зрозуміло близько п"ятої вечора, вже на виході з лісу. Захурделило! Сніжище різав щоку, йти доводилося проти вітру.
За якісь півгодини снігова людина з наплічником стояла біля церкви у Дем"яновому Лазу і дивилася вниз, на місто.
Перед очима лежала незайманої чистоти біла алея Хресної Дороги, обрамлена силуетами дерев, тиха. Нереально красиво!
Світлин не робила - було вже зовсім темно. Добре, хоч вітер штовхав уже в спину. Снігу випало по котики. Не бачила на ньому своїх слідів. Ніби й не було мене на тій горі перед містом, ніби усе примарилося...
Дивний день.
Ще ніколи не збирала грибів у рукавицях.
Так давно ступала незайманим чистим снігом, що вже й забула, який то захват, аж до дрижаків десь під грудьми.
Не пам"ятаю, щоб зима приходила з такою гостротою відчуттів. Щось міняється, і багато що - назавжди. Час: на реальній межі літа і зими. Місце: на реальній межі між живими і мертвими. Відчуття: як у дитини з казки про дванадцять місяців і бабусі, яка ту казку розповідає - водночас.
Біліє незаймано Хресна Дорога. Маєш стати на неї, пройти всю, щоб потрапити додому. Іншого шляху просто нема.
Потім було місто. Або так - місто було потім. Траса, загачена потоками автомобілів у чотири ряди. Невагоме світло довкола, затягнуте ледь сірим маревом. Гривасті танці снігових коней під ліхтарем на кінчиках кованої огорожі - теж на межі. А люди перебігали від світлофора до світлофора, уважно дивлячись під ноги, розводячи руки для рівноваги - поспішали, поспішали, поспішали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704542
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Коли у тебе немає особливого вибору дій, позираєш зі своєї мушлі на білий світ захмареними очима, ловиш чуттям його імпульси й ритми, спостерігаєш за людьми і мовчиш.
Про що мовчиш?
Про те, що кожній людині властиві любов аж до самозречення і зрада аж до самознищення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704538
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Недаремно землю обмиває злива -
напуває корінь кожній бадилині.
Не журімся,люди.Ми уже - щасливі.
На своєму полі наші діти нині.
Просто не барімся переліг орати.
Не даваймо плуга у невмілі руки.
Бог і Україна!
Маємо вростати
ні,не в розпач - в силу.
Вже ж була наука.
Вже смертей і правди стільки перенесли,
що на інші люде - стало б на епоху.
Та ж снопа в"язати треба перевеслом.
І вперед ступати вперто,крок за кроком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Збіліли струмені дощу.
Сліди минулі заболіли.
Сирітство зиркнуло несміло
із давніх літ.
Пручалось тіло
холодним подихам зими...
Буває й так.
Поміж людьми
бреде людина самотою.
І їй не впоратись з собою,
якщо порине у дими
нудних порожніх віддзеркалень
чужого світу.
Самота.
Хвилинна хворість непроста.
Зречешся і себе поволі.
Та не посмій зректися долі.
Бо то лиш проба.
Суєта краде твій час і зайві сили.
Та так,що й світ стає немилий.
Даш раду ти.
Ще пані - ніч
загляне жадібно у очі -
і вже людина ніц не хоче,
живе в полоні протиріч -
та ранок жде.
Бо він - настане.
Надійся!
Серцю вільно стане
любити й вірити - повік.
Сказав же мудрий чоловік:
душа і друг за все цінніші,
хворіти духом - то найгірше,
а сміх і радість - рідні є.
Нехай хвилина настає
така,що світлом тихим сяє.
Усе минуще-хай минає.
Ми були.Будемо.Ми - Є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2012
ще мить
ще чутно трішки
подих літа
ще павучок
сплітає павутинки
в піддашші неба
сховані вітри
дорогу осені терпкій
віщують
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011
...встану удосвіта
відслоню фіранку
щоб день увійшов у хату
візьму до рук лопату
на перехняблених гурмах снігів
карту стежок намалюю
піду наношу води
живність голодну і спраглу свою
напою-нагодую
кину під піч наруч з дровами
кілька смерекових
а решта букові
настружу сухої тріски
сяду навпочіпки
печі прадавній вклонюся
черкне сірник
і вогонь у печі
тихо й нестримно сяйне
розгориться
підуть блукати думки мої
разом з димами
в роті ж іще ані ріски...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
Мамина хата.
В кутку,коло печі
сіли спочити мої думки.
Впав поза вікнами змучений вечір,
ніби її роки.
Ватру наклала.
Хату прибрала.
Свіжої внесла води.
Все,що голодне,нагодувала -
звичні турботи й труди.
А поза тим посивіле волосся
в косу вдовину сплела.
Все,що збулося,чи не збулося,
думка,нарешті,знайшла.
Ніч виколисує місяця в лоні.
Стомлене серце молиться Богу...
Ось відпочинуть на хвильку долоні -
бо завтра знов - у дорогу....
Подих останній пригаслої ватри
в серце собі забираю...
Мама турботи й опіки варта -
я тепер знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
Відкривайся тоді,коли впевнена,що зумієш втримати удар.
У всіх інших випадках - не чекай на розуміння.
Є вічні цінності - постав за мету досягати їх так,як це дозволяє твоя власна доля.
Люби людей,пам"ятаючи,що вони,як і ти,недосконалі.
Пам"ятай про смерть.
Але твори життя - думкою,словом,ділом.
Будь собою - завжди.
Віддавай любов,не чекаючи на вдячність.
Ділися світлом,а не пітьмою.
Намагайся кожного дня знаходити час для розмови з Богом,що Він-в тобі,а ти - в Ньому.
Вір.
Надійся.
Люби.
І будь людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267656
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 29.06.2011
серце з полону трунку
визирне і поранить.
спрага непоцілунку....
тіла крихка омана...
пробі!!! на допомогу! -
крикнути доля хоче...
любиш?
і слава Богу!
не піддавайся ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
була схована від світу
за третьою водою на третій горі;
вітри не підпускали до неї мисливців;
п"ять смерек пильнувало тих вітрів...
була сама в собі,аж поки дорога
покликала могутнім гамором світу.
і вона зійшла з вершини вниз,на доли.
і переступила через третю воду,
не відаючи,що назад вороття не буде...
смереки зрубали.
випустили на волю вітри,
а вони - шаленці...
видувають душу з людини вмить...
і не захищає вже третя вода...
і вершина осиротіла назавжди...
і тішиться здобиччю вбогий немудрий мисливець -
навіть не звіролов,а так-аматор...
має перетліти душа до денця,
бо так і залишила вона там,на вершині прозрінь домівку,
хоч і кличе ще час до часу,споминаючи:
"Вербо Яра,відчинися!Анна-Панна йде..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2011
був день,що гори з небом обнялись,
стежками підперезані крутими.
смереки до води спускались вниз.
ступала тихо жінка поміж ними.
в очах її блищали дві сльози,
тривожно обпекти щоку готові…
аж,раптом, - парость дикої лози,
до болю ніжні котики вербові…
і посміхнулась крізь сльозу вона.
торкнула пальчиком пухнасту гілку.
і ліс завмер…мить тиха,чарівна
міняла в серці на розраду гіркість.
вже не звучать пісні холодних зим,
і дихати пора така - весною!..
з очей усе ж упали дві сльози,
мов змили слід тяжкого неспокою.
синіло небо. ліс весну вітав!
народжуючи спогади казкові,
для жінки в подарунок зберігав
маленьке диво – котики вербові.
Березень,2001 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011
Не розгуби,не розгуби
хвилини затишку і раю.
Подумай,помолись,зроби -
хай плід у таїні зростає.
Не варте завтрашнє журби,
якщо сьогодні марно гинеш.
Затихнуть звуки боротьби,
а ти залишишся,людино.
Достигне плід.Настане час
у небо сонячне вертатись.
Хтось прийде знов,щоб після нас
життям у вічність проростати.
А поки день,і поки мить,
й саму себе почути хочеш -
молитвою хай час звучить.
Спинись.Поглянь у Божі очі.
31.03.2003 р. Б.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011
А ти мені журбу кладеш під ноги.
А я тобі бездонну ніч стелю.
Ще так багато спільної дороги,
і так невигойно тебе люблю.
А ти мовчиш.Не вмієш говорити.
Або не хочеш звіритись словам.
І як я маю це життя прожити,
щоб ти не залишався в ньому сам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011
таємний шарм під відблиск перламутру...
останні миті щедрого цвітіння...
коли не стану лагідна і мудра,
то не знайду твойого розуміння.
у суперечці полум"я і ночі
мій час короткий краю добігає.
останній раз поглянь мені у очі...
я ще люблю...але уже вмираю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2011
Не впади через моє тіло
не поранься об очі мої
я любити тебе уміла
та замало мене самої
і не жди що я все забуду
не чекай що впаду в розпуку
я любила й любити буду
але йду відпускаю руку
не питай мене про причини
їх набралося геть без ліку
я шукала в тобі мужчину
ти в мені не розгледів жінку
і нема в тому щастя любий
я не вмію себе ламати
ця любов нас обох погубить
ти ж не хочеш нічого знати
і тому я тебе благаю
не поранься об очі мої
я ще й досі тебе кохаю
але нас вже давно не двоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2011
дзвони...дзвони...дзвони...дзвони!..
сива туга каяття...
на безцільні перегони
переведене життя...
гомін...гомін...гомін...гомін...
у нікуди мертвий шлях...
ніч...тривога...давній спомин...
тихий смуток у очах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2011
а ти приходиш...
ніч приводиш сиву,
і відчай глухо гупає у скроні
вода жива,простягнена в долонях
поривом щирим віддано й красиво -
неприйнята у чорний грунт стікає...
і самотина серце обпікає...
і гомонить душа моя з тобою -
а ти не чуєш.
інші дні настали.
сховали згадку дати збайдужілі.
і треба б відійти.
бо то не діло -
так серце під зневагу підставляти.
жалю немає місця там,де сила
оманливо відвагу демонструє...
а ти приходиш,
та мене не чуєш.
і відчай розтікається по жилах
терпкий.
і спрагло жду,що зазоріє.
я б відійшла набік.
та ще не вмію
твоє осяяння дивне
забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011