Siya

Сторінки (2/198):  « 1 2 »

Мимохіть написане щось романтичне

Хоч  як  би  думки  без  перерви  
Збиралися  навколо  тебе  
Про  це  якось  важко,  даремно  
Писати.  Навіщо  вертепи  
Водити  в  жовтневому  листі,  
Чекати  звичайного  дива...  
Усе  прозаїчно.  
А  сниться  
Немовби  все  сталось  дактилем
Чи  то  амфібрахієм.  
Видих
На  повні,  мов  підлітка  груди.
Думки  врізнобіч.  Стало  тихо
На  мить  -  трохи  навіть  безлюдно
Всередині.  Коїться  проза  
Рядками  скажених  верлібрів
Бо  віршем  про  тебе  -  не  змога  
Не  віршем  -  не  варто.  
Безсило  
Здаюся.  Думок  знову  зграї,
Все  знову  втрачатиме  сенси,
Єдине  залишиться.  Знаєш,
Ти  ствердження  всіх  заперечень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021


Дівчина з ведмедиком: Альтернатива

Сірий  кошлатий  ведмедику,  
Мій  еквілібристе  ілюзій,
Знаєш,  як  тьохкає-вертиться
Із  кожним  безкрайньо  безглуздим
Польотом  доверху  лапками  
Під  ребрами
Гуп!
Моє  серце?
Хто  грається  ким
Хазяйка  чи
Хазяйкою?  
Як  недоречно,
Сіра  кошлата,  ти,  іграшко,  
Втікати  погрожуєш  в  ирій.
Що  ж,  і  нехай!  
Трохи  скривджена,
Твого  потаємного  лігва
Зранку  до  ночі  шукатиму.
Ходитиме  ґанками  осінь.
В  ирій  пташиними  картами...

Будильник.  
Ти  тут!  
Хух,  здалося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021


Дощі (етюд)

*Цую  -  сезон  дощів  у  Японії  (з  кінця  травня  і  до  середини  липня,  принаймні  в  Токіо)

Цую*  ще  тут.  Безперестанку  мряка.
І  вітер  хижо  пелехатить  хмари.
Так  сіро,  млосно,  стишено  і  м’яко.
Найкращий  час  для  запашної  кави.
Пішли  на  ґанок?  Дихати  дощами
І  уявляти,  що  там  зліва  –  гори,
Одягнені  в  сніги,  чи  хоч  –  тумани.
До  речі,  з  цукром?  Без?  І  кубик  льоду?
Що  буде  справа?  Як  щодо  струмочку?
Який  зумів  приборкати  каміння,
Такий  дзвінкий  і  зовсім  неглибокий.
Де  кава,  кажеш?  Почекай  хвилину.
Не  хочеш  річки?  Хочеш  узбережжя?
Морських  прибоїв?  І  щоб  із  штормами?
Бо  лише  там  є  справжня  незалежність?
Моряче,  глянь!  Он  підпливає  кава.
Давай  по  черзі.  Парні  числа  –  море,
А  по  непарних  –  польовий  потічок.
І  буде  дощ,  і  кава,  і  розмова,
І  буде  млосно,  чорно-біло  літньо.
І  буде  ґанок,  і  обідній  спокій,
І  неспокійний  настрій  атмосфери.
Дощі  ще  йдуть.  Проходять.  Крок  за  кроком
Цую  зникає.  Десь  навшпиньках  –  серпень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020


Горняткам кави присвячується

Горнятко  кави  -  не  перше  точно.
Закриєш  очі  -  стаєш  півтінню.
Дзеркальний  вимір  твоїх  безодень
Повік  забралом  тебе  поглинув.

Горнятко  кави  -  лишився  запах.
У  голові  -  безкінечне  віче
Усіх  твоїх  несвідомих.  Правди  
Знайти  не  вдасться.  Знаходиш  відчай.  

Горнятко  кави  -  гірчить,  і  смаком  
Так  лаконічно  -  про  втіху  втоми.
Розплющив  очі  -  четверта  кава.
І  всі  безодні  такі  знайомі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020


Фараонові миші

У  кам'янистих  пустелях,  
де  ніч  -  нібито  відпустка  
В  арктичні  сніги,  у  пеклі  
Щоденного  сонця  мангусти

Навряд  чи  дрімають.  Замість
Обідніх  фієст  розкопки  
Проводять,  і  лапками  камінь
Все  котять  кудись,  аж  поки  

На  древню  споруду  схожий
Трикутників  грані  разом
Зійшлися  -  і  вже  безодню  
Пустелі  прикрасив  замок  

Велично,  пірамідально  
Здіймається  -  з  манускриптів
Нащадкам  іще  не  знане  
Обличчя  старого  Єгипту

Обвітрене  трохи  часом,  
У  зморшках  із  битв  і  воєн
З  очима,  немов  оази,  
Із  величчю  рис  фараонів  

Ще  досі  непізнане  попри  
Усі  експедиції  світу...  
Щоправда,  десь  там  у  норах  
Живуть  фараонові  миші

Єдині  на  варті  сакральних
Містерій  і  перероджень  
Все  котять  і  котять  камінь
У  першопричинні  води  

P.S.
Кінець  -  уникаю  спокуси
Багато  ділитися  з  вами:
Бо  пообіцяла  мангустам
Тримати  язик  за  зубами.  







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019


Серпневе. Обіднє

Уже  котрий  день  поспіль  у  вухах  самі  лише  дзвони
Цикад
У  повітрі  позначено  спекою  
Тридцять
Хвилин  до  обіду
Хустинкою  обличчя  та  скроні  
Витираю
Готуюсь  до  трапези
Ніби  свічка

Спина
І  пече  десь  поміж  лопаток
І  плавиться  віск
Це  все  спека
Чи,  може,  сутулість
Ачи  цикади
Стомили
І  кінець  аристократії
Кріслом  униз
Апетит  іще  не  приходив  
Квадрат  шоколаду

Два  на  два,  непогано,  авжеж?  Трохи  більше,  ніж  простір
Для  переговорів
Квадрат  за  мною  повторює:
Зайнявши  вичікувальні  координати,  восками
Крапля  за  краплею  стає  все  м'якшим
А  жорсткою  

Залишається  спека...  та  цикади.  І  небажання  
Апетиту  приходити  вчасно
Четвертий  стакан  
Лимонаду  випився  залпом  
Встаю
Передостання
Обідня  романтика  літа
Пора  для  споглядань

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2019


Звуки станції

Чую:  потяг  іде.  Звуки  станції,
Гомін,  музика,  шум  навздогін,
Може,  мчаться  за  он  тими  пальцями,
Що  маячать  у  тьмяному  склі.

А,  можливо,  і  ні.  Може,  рельсами
По  залізних  дорогах  прощань
Вони  мчаться  за  тихим  переспівом  
На  вустах  у  когось  із  міщан.

А,  можливо,  вони  за  свободою,
Що  сховалась  у  складках  спідниць,
Так  біжать.  Зголоднілі  та  стомлені,
Звичні  звуки  дзвінких  залізниць.

І  спіймати  ви  їх  не  спіймаєте,
Бо  вони  все  летять  вдалечінь,
На  перонах  незримими  зграями
Грати  свій  рельсо-шпалевий  гімн.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Таємниця

Даремність  усього  на  світі
Така  очевидна  мільйонам  
Чомусь  віднімаючи  змісти  
Сприяє  зростанню  книжкових  
Сторінок,  де  кожен  мислитель,
Згадавши  свій  досвід  буремний  
Розкриє  усім  таємницю.

Усього  на  світі  даремність

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834358
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2019


Про раціональність

Моє  волосся  трохи  розпатлане,  як  і  мозок
Десь  на  четвірку  за  шкалою  від  
Один  –  прокинулась  без  пам’яті  в  реп’яхах
До  десяти  –  ідеально  розчесане
Локон  постійно  
Тулиться  до  підборіддя
Мій  погляд  застряг
Десь  між  одинадцятою  ранку  цієї  безмежної  доби
І  планами  на  майбутнє
Тобто  одинадцятою  нуль  вісім  
Як  задуматися,  здається,  що  будь-яка  дія,  яку  ти  ще  не  зробив
Одного  разу  обов’язково  з  тобою  відбудеться  
Якось  у  вічності

Моє  серце,  як  завжди,  наскільки  мені  вистачає  пам’яті
Вистукує  ритм
Іноді  прискорюється,  однак  існує  закономірність
Чому  поклик  думок  в  реп’яхах  називають  раціональністю
А  поклики  серця  –  чуттєвістю?  
Здається,  людина  саму  себе  навчилась  сприймати  хибно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2019


Дон Кіхот

Ти  загубився  -  тисячі  разів,
У  просторі,  у  часі,  у  словах,
У  спогадах,  у  безлічі  зусиль,  
Спрямованих...  на  що?  коли?  і  як?

Не  пам'ятаєш.  По  чолу  вітри
Розносять  попіл  спалених  думок.
Чому  забув?  Навіщо  не  зберіг?
Чи  не  хотів,  а,  може,  не  вдалось?

Цього  не  знаєш,  бо  минуле  -  дим,
Який  у  шквалі  нинішніх  пригод
Розтанув  геть.  А  ти  стоїш  один,
Загублений  собою  
Дон  Кіхот.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2018


Без п'яти

За  вікном  -  без  п'яти  п'ятниця,
Я  спросоння  все  вештаюсь  поглядом  
По  слідах  четверга-горе-зрадника:
Вже  зіпсований  і  не  відтвориться.
За  вікном  -  без  п'яти  зоряно,
Все  не  сплю,  розтривожена  втечею
Цього  дня.  
Він  закінчився  втомою,
Починався,  авжеж,  недоречністю.
За  вікном  -  без  п'яти  музика
Від  будильника  змусить  прокинутись
І  пробачити  зраднику  пустощі,
Він  повернеться,  певно,  за  тиждень  
ще.
За  вікном  -  без  п'яти  звершення,
Ледве  очі  розплющила.  
Повагом
Я  заварюю  тільки-но  змелену
Каву.  
П'ятницю  вже  не  зіпсовано.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2018


Через призму туманного місяця

Без  небажаних  домішок  спогадів,  
Без  навіяних  вигадок,  пристрасті  
Я  вдихаю  тебе,  Японіє,  
Так  неповністю,  
Так  переривчасто.  

Ти  не  снишся  мені,  ти  бачишся  
У  верхівках  дерев  за  вікнами,  
У  будівлях,  у  сонячних  зайчиках  
І  у  кожному  присмерку.  
Нищечком  

Дослухаюсь  до  твого  гомону,  
Меланхолій  і  тихих  радостей,  
Ти  щаслива?  
Задумана?  
Стомлена?
Нерозгадана  в  безлічі  настроїв.

Споглядаю  тебе,  Японіє,  
Через  призму  туманного  місяця,  
У  логічних  твоїх  випадковостях
Так  неповністю,  
Так  переривчасто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2018


Момент

Усі  рядки,  слова  –  ба!  –  навіть  літери
Здаються  вкрай  обмеженими,  щоб
Момент  узяти  і  назавжди  висікти
В  усіх  його  переливах.  Пройшов  –
І  все,  навік.  Лиш  образ,  лише  спогади,
І  вірш  –  немов  дзеркальне  відбиття
У  водах  хвиль,  без  умислу  змонтоване,
Одна  з  найбільш  оманливих  вистав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2018


Мовчазне інтермеццо

Якщо  хочеш  про  щось  говорити,  що  ж...  
спершу  помовч.
Так,  щоб  тіні  в  куточках  очей  призвичаїлись  до  
твого  настрою,  
наміру,  
погляду,  
потім  уздовж  і  упоперек  
виміряй  кожен  готовий  рядок,
так,  щоб  він  у  вустах  поміщався,  
не  був  громіздким  чи  занадто  малим  
для  такого  великого  дня,
коли  сонце  так  вчасно  спіймало  свій  новий  зеніт,
Коли  хмари  легкі,  
коли  небо  синіє.  
Однак  
не  втрачай  того  присмаку  слів,  що  торкнувся  до  губ,
Не  шукай  рафінад  у  коробках  беззвучних  кліше,
будь  собою  у  кожному  складі,  
занурся  у  звук,
ніби  він  тобі  досі  незнаний  зі  склепів  печер.
еклектично  плекай  те,  що  крутиться  на  язиці,
комбінуючи  примітивізм  і  довершеність  у  
мовленнєвих  гармоніках.  
Лиш  не  забудь,  що  стоїть
на  початку  тире,
мовчазне  інтермеццо  для  вуст.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2018


Дихай

Дихай  глибоко,  поглинаючи
Усі  пестощі  темноти,
Заарканивши  зорі  зграями,
Вполювавши  комет  сліди.

Дихай  глибоко,  ніби  хочеться
Аромати  усіх  секунд
Пам'ятати  -  допоки  мощами
Не  збагатиш  зіпрілий  ґрунт.

Дихай  глибоко,  проживаючи
Кожен  подих  -  немов  главу
Одіссеї,  вітрами  тканої,
Без  цензури  і  коректур.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2018


A priori

Не  дивись,  що  небо  непокоїться,
І  не  думай  -  не  твої  гріхи
Змушують  і  блискавки,  і  рокоти  
Грозове  полотнище  прясти
Без  перерви.
Ти  не  перший  вигадав
Крок  за  грань,  у  простори  без  меж,
Де  немає  правил  -  там  невидано,
Щоби  хтось  хотів  покласти  хрест
Чи  собі  на  спину,  ачи  іншому:
Певно,  ще  не  знають,  що  є  гріх  
У  стиранні  граней,  у  відмінностях,
У  житті  без  трансцендентних  примх.
Крок  за  грань...
А  хто  напевно  стверджує,
Що  межа  для  творчості  сердець
Ось  у  цьому  місці,  поруч  з  мертвими
Тінями  історії.
Митець,  основне  людських  життів  покликання,
Потребує  простору  -  не  стін!
Он  дивись:  над  зливою  розхристаний  
У  громах  літає  херувим.
Він  був  першим  і  вже  точно  відає:  
Небеса  не  мають  огорож.
Ти  приходь  у  світ,  який  ти  вигадав
Кроками  своїх  загранних  прощ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796955
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2018


Замкнуте коло

І  все  безперервно,  по  колу,  невпинно:
Будинок,  робота,  кафе,  може,  ринок,
Дорога  назад  навмання.  
Як  не  дивно,  повернешся  знову  в  будинок.
З  почином!
Ти  можеш  іти  на  концерти,  в  театри,
На  площі,  до  парку  читати  Петрарку,
До  сотні  речей  можеш  мати  завзяття,
Уникнути  пастки  нікому  не  вдасться.
Ти  можеш  гуляти  всі  ночі  до  ранку,
У  морі  чи  склянці  топити  світанки,
Проте  скільки  б  ти  не  пробіг,  а  настане  
Та  мить,  коли  Каїн  стає  первозданним.
І  все  починається  знову  по  колу,
І  вдягненні  в  місті  -  в  Едемі  вже  голі,
І  старець  стає  немовлям.
За  основу  беремо  не  плід,
Бо  шукаємо  корінь.
Знаходимо.  
Знову  не  те,  знову  коло
З  рефренів,  анафор  і  тавтологій
Уранці,  удень,  уночі  і  підвечір.

Ба!  Замкнуте  коло  і  є  безкінечність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018


Глухі кути

Ти  товчешся  на  місці,  мов  загнаний  дикий  мустанг,
А  попереду  -  лише  кути,  всі  глухі,  не  пройдеш,
Поведуть  у  нікуди,  сховають  в  ніде.  А  назад
Вже  зникають  стежки,  горизонт  завалився  -  і  щез.

А  тобі  треба  йти,  а  тобі  -  щоби  поле  без  меж,
Щоб  летіти  на  крилах  і  з  грозами  грати  в  квача,
Щоб  темніло  в  очах  від  ошатних  сузір'їв.  Але  ж
На  заваді  стіна.  Там  -  стіна.  І  там  теж.  Зазвичай

У  тобі  розцвітають  суцвіттями  грона  думок
І  колосяться  мрії  на  нивах  нервових  клітин,
А  в  очах  Іппокрена  тече.  Ти  -  як  мінімум!  -  бог,
Воскресаючий  веснами  ранків  і  сяйвом  світил.  

Ти  товчешся  на  місці  -  проте  це  навряд  чи  застій,
І  оглохлим  кутам  ти  на  пальцях  пояснюєш  план,
Прорубати,  проскочити,  рити  тунель  попід  стін,
І  хоча  ти  не  пан,  ти  ще  не  на  щиті,  не  пропав.

І,  можливо,  дарма:  за  безвихіддю  знову  знайдеш
Лабіринти  кутів  ще  скрутніших,  тісніших.  Однак
Зі  сплетіння  складних  і  заплутаних  життємереж
Тільки  той  зможе  вийти,  хто  знає  напевно  свій  шлях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2018


Повний місяць

Повний  місяць  -  і  ніч,  бачиш,  повна,
Повна  меду:  повітря  п'янке,  
П'яні  роси,  і  небо,  і  човен,
І  будинок,  повитий  плющем.

Повний  місяць  -  не  дасть  мені  спати,
Напоїв  так,  що  серце  в  цвіту,
Тишком  з  двору  жасминні  плеяди
У  зіницях  своїх  украду.

Повний  місяць  -  і  теж  у  жасмині,
Ця  медово-жасминна  весна!
І  повітря,  і  ніч,  і  будинок
Теж  від  місяця  п'яні  не  сплять.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2018


Знову, дурний, вийшов з дому без шапки…

Знову,  дурний,  вийшов  з  дому  без  шапки.
Сам  невдоволений.  
Сіють  дощі.
Тим  часом  скронями,  наче  по  грядках,
Вітер  скитається,  тихо  скавчить,
Дім  віднаходячи  десь  у  волоссі,
Може,  у  зморшках  посеред  чола,
Може,  за  вухом.  
Безпам'ятний,  босий,  
Вітер  -  навзрид,  мов  чуже  немовля,
Десь  попідтинню  забуте  навмисно,
Напризволяще  покинуте  чи
Промислом  долі  -  одвічне  розхристя.
Вітер  зітхає.
Все  сіють  дощі.  

Ти  так,  напевно,  і  візьмеш  за  звичку  
Бути  притулком  для  тисяч  вітрів.
Поміж  волосся,  у  рисах  обличчя
Ти  якийсь  вітер  приспав  і  пригрів.

Знову  виходиш  із  дому  без  шапки.
Хмари  -  на  небі,  
Мир  -  на  душі.
Вітер  не  скиглить  -  співає  колядки,  
Поки  не  втомиться.

Стихли  дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2018


Увесь останній день липня…

Увесь  останній  день  липня
На  душі  хурделиця
Нібито  почнеться  грудень  
І  буде  біло
І  стерто
І  чисто
Однак  виявилось,  що  то  були  букви
Вони  кружляли,  вовтузились
І  створювали  в  голові  хурделицю
Щоб  опісля,  коли  все  вляжеться
Було  біло
І  стерто
І  чисто
І  ось,  майже  вийшло
Висипаю  усі  сніги,  усі  хуртовини  у  ці  рядки
Брудню  чорнилом  папір  
І  на  душі,  незважаючи  на  серпневу  ніч,  стає
І  біло
І  стерто
І  чисто

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2017


Дотик

Дотик  долоні  -  донизу,  додолу,
Дотик  долоні  -  увись  і  до  неба,
Дотик  -  для  щастя,  дотик  -  для  болю,  
Дотик  -  це  воля  чи  кинутий  жереб?

Має  людина  всю  владу  -  на  дотик,
Може  зціляти  лиш  порухом  пальців,
Може  труїти,  Тож  -  виклик  природи
Ачи  це  прояв  ментальної  праці?

Ясно,  що  всі  розуміють:  долоні,  
Дотик  чи  влада  -  неоднозначні,
Воля  -  зазвичай!  -  ховається  в  скронях,
В  кого  забула  -  будьте  обачні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2017


Мовчазно

Сьогодні  ми  вдома,  та  знаю  напевно,
Якогось  світання  відправимось  в  гори,
Немовби  на  прощу  -  і  кроки  священні
По  чорній  землі,  і  зірки,  мов  бакени,
І  ми,  мов  німі  -  не  говорим,
Бо  ще  не  придумано  слів,  інтонацій,
І  звуків  немає  -  для  нас,  пілігримів,
Є  тільки  чуття,  здичавіле  зненацька,
Яке  ще  не  знає  ні  гриму,  ні  маски,
Ні  трактів  до  вічного  Риму.

Сьогодні  ми  вдома,  та  це  ненадовго,
І  вже  просинається  щось  незвичайне,
І  тягне  надвір,  за  бар'єри,  пороги,
За  рамки  усталені.
Ми,  босоногі,  думками  вже  в  горах.
Мовчазно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017


Загубилась

Загубилась  в  думках  -  так  трапилось,
Ніби  вежа  в  пухкому  тумані
Заховалась.  
Потроху,  краплями
Ледь  помітними  тишком  розтане  
Той  туман  -  і  відкриється  вежа,
Її  тонкі,  засніжені  кості,
А  я  буду  наосліп  вештатись,
Мій  туман  не  спадатиме  в  роси.
Не  спадає,  а  ще  й  густішає,
І  хвилює,  і  сам  хвилюється,
І  вкриває  нещадно  брижами
У  думках  перехрестя  вулиці.
Нічогісінько  не  розумію
І  бреду  манівцями  -  в  тумані,
Потонувши  приречено  в  мріях,
Наче  вежа,  стрічаю  світанок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2016


Вечір (етюдик)

Ти  падаєш  тихо  сніжинкою
Під  ноги  якійсь  незнайомці
І  м'яко,  розтавши,  розніжений,
Цілуєш  підошви  відьомські

Ти  падаєш  тихо  сузір'ями
У  вічі  пересічній  дамі
І  щирий,  щасливий,  просвітлений,
Даруєш  обійми  задарма

Ти  падаєш  тихо  листівкою
У  скриньку  поштову  до  пані,
Тактовно  і  так  доброзичливо  
Розчиниш  себе  у  посланні

Ти  падаєш,  вечоре,  падаєш,
Невидимо,  ледве  помітно,
Собі  і  собою  незраджений,
Такий  послідовно  безслідний.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2016


Вікна

Вікна  знімають  тендітні  серпанки
Вікна  своє  так  показують  серце
Нашим  очам  –  лиш  соромляться  вранці,
Паром  вкриваючи  вогку  відвертість.
Вікна  мов  очі  твоєї  кімнати,
Вікна  –  дороги  до  тисяч  секретів,
Будь-коли  –  вчора,  сьогодні  чи  завтра  
Вікна  не  зрадять  –  якщо  у  корсетах
Тюлів  і  штор,  занавісок.  Гостинно
Вікна  всміхнуться  тому,  хто  назовні.
Більше  –  ні  слова  сторонній  людині,
Одяг  для  вікон  –  то  вияв  любові.
Та  коли  тілом  виблискують  голим,
Надто  у  хтивих  обіймах  сузір’їв,
Вікна  тоді  Вам,  напевно,  не  ворог,
Але  й  не  друг  –  у  такому  привіллі
Вікна  показують  кожну  дрібницю,
Кожну  деталь  особистої  справи,
Хто  говорив  з  ким  і  хто  загубився  
У  лабіринтах  любовної  лави,
Хто  що  готує  і  що  одягає,
Ручку,  якою  історії  пише,
Вікна  опісля  усе  забувають,
Тільки  спочатку  нашіптують  іншим.  

Висновок  проситься  з  думи  про  вікна,
Їхні  ознаки  та  їхню  природу:
Мова  французька  достатньо  логічна  –
Все  таки  вікна  жіночого  роду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016


Ти дихаєш вогкістю…

Ти  дихаєш  вогкістю,
Розкішно  транспортуючи  теплі  молекули,
Ходиш  очима  по  галактиках  незнайомих  інших  очей,
І  захоплюєш  -  в  радості,  в  розпачі,
В  гніві  -  так  вміло  показуєш  вектори,
Що  мурашки  по  шкірі  
Та  по  серцю,  здається,  щем.

Ти  дихаєш  вогкістю,
Такою  непритаманною  знакам,
Яким  давні  греки  вручили  стихію  вогню,
І  у  них  була  залізна  логіка.  
А  тобі  для  чого  -  послідовності,  рамки?
Чи  колись  було  щось  таке
У  чому  б  ти  потонув?

Ти  дихаєш  вогкістю,
Вогкістю,  яка  добряче  обпалює,
Вогкістю,  яка  висушить  усі  на  світі  сльози.
Я  востаннє  дивлюсь  тобі,  хлопче,
Услід,
І  читаю  із  жалістю
Не  для  моєї  галактики  
Твої  погодні  прогнози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691771
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.10.2016


І знову можна…

і  знову  можна  хоч  тоннами  їсти  яблука
і  о  восьмій  казати,  що  вже  надто  темно
і  що  холодно  ввечері  міряти  парами
кроки
відстані
погляди
серця  удари

і  знову  можна  лягати  спати  до  півночі
і  сотнями  чашок  вливати  чай  і  каву
і  укриватись  жовтогарячою  ковдрою
відвернувшись  від  вітру
дощів  
та  
ілюзій

і  знову  можна  самій  віч-на-віч  із  книжкою
провести  всі  побачення,  навіть  одразу
можна  разом  у  ліжко  -  спати,  ніби  з  коханим
знову  осінь  і  
яблука,  
чай
ковдра  
кава

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2016


Внутрішній турист

Приходить  час,  і  я  іду  -  до  себе  
Попити  чай  о  п'ятій  двадцять  дві,
Порахувати  кількість  хмар  на  небі,
Дивитися  на  клини  журавлів...

Іду  до  себе  -  і  не  знаю  місця,
Куди  приходжу  пити  теплий  чай,
Ані  будинку,  ані  назви  міста,
Чи  довезе  туди  старий  трамвай?

Але  я  там  -  і  споглядаю  всесвіт,
Хоч  ніби  в  гостях,  упізнала  все,
Думки,  сервіз  і  післясмак  від  бесід,
І  чай  терпкий,  повітряні  бізе...

Ось  п'ята  тридцять.  І  чекають  справи.
Пора  вертатись  до  нудних  реприз
І  замість  чаю  смакувати  каву.
Іду  від  себе.  
Внутрішній  турист.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2016


Нове ім'я


Називаєш  ім'я  ще  свого,  ще  незнаного  бога,
Та  воно  вже  чуже,  вже  думками  розщеплене  на
Зрозумілі  концепції,  образи,  втілення,  догми,
Завеликі,  важкі,  а  моментами  навіть  нескромні...

І  що  маємо?  
Ось  надбання:
Бог  -  як  був,  лише  нове  ім'я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688005
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2016


Мене звати Земля

Мене  звати  Земля,  
візьми,  обіпрись  на  мене,
на  мої  груди,  
плечі,  
руки,  
коліна,  
стегна,
на  мій  живіт,  
і  світлом  цілуй  священні
зерна.

Ти  не  знав,  
але  я  -  божество  дописемного  часу,
стародавня  Венера*  
із  короткими  повними  ніжками
і  такими  ж  руками  -  із  печерних  палаців  
позичена.

І,  можливо,  у  вічі  мені  не  поглянеш  одвік,
але  кожного  дня  будеш  пошепки  у  підсвідомості
і  грішити,  і  каятись  
за  усе,  що  не  встиг
скоїти.

*  згадка  про  палеолітичних  венер  (https://uk.wikipedia.org/wiki/Палеолітична_Венера)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016


І вже не зрахувати, яке літо…

І  вже  не  зрахувати,  яке  літо
Оманливо  пахне  кавунами,
Спокушаючи  соковитими
А  насправді  -  то  скошені  трави
Так  дурманять.  Іду  манівцями,
Ніби  в  еллінських  пустощах  Вакха,
Навмання  і  на  щастя  ковтаю
Кавунове  повітря  -  бо  спрагла

І  вже  не  зрахувати,  котрий  місяць
Променади  від  зірки  до  зірки
Мовчки  здійснює,  скільки  амністій
Я  собі  обіцяла  -  за  хвіртку
Кавунами  сп'янілого  літа
Час  від  часу  виходити,  ніби
Не  існує  кордонів  і  митниць,
Ніби  зникло  все  істинне  й  хибне,
Пити  солод  гріховного  світу
І  ділитися  власним  безсмертям.
Тільки  як  відчинити  ту  хвіртку,
Я  не  знаю  -  защіпка  химерна

І  вже  не  зрахувати,  який  вечір
Намагаюсь  все  вийти  за  хвіртку,
Все  ретельно  сплановую  втечі
Від  свого  кавунового  літа,
Але  ці  свіжоскошені  трави,
Захмелілі  від  свіжості  ночі,
Пантеличать,  підступно  дурманять
Кавунами  -  тікати  не  схочеш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2016


Вирок

А  ти  мені  пиши,  пиши,  пиши!  
Про  ніжний  вечір,  що  вселяє  смуток,  
Про  радість,  
Свято,  
Про  звичайні  будні,  
Про  те,  про  що  пліткують  в  місті  люди,  
Про  бурі  в  чашці  і  в  твоїй  душі.  

Мені  цікаво  знати  про  життя  
Твого  кота:  що  знов  на  кухні  вчворив,  
І  з  ким  сьогодні  сядеш  ти  до  столу,  
Чи  все  гаразд?  
Чи  раптом  ти  не  хворий,  
Яка  погода:  сонце  чи  сльота?  

Пиши  щодня  про  все  -  не  забувай!  
І  що  наснилось  вчора  на  світанку,  
Чи  почитав  газету  за  сніданком,  
Яку  підняти  зможеш  нині  штангу,  
Які  шторми  у  гавані  бажань.  

Ти  не  напишеш.  
Вирок  –  монолог.  
І  не  тому,  що  кинули  за  ґрати,  
Чорнил  не  стане  чи  адресу  втратив...  
А  все  тому,  що  можеш  існувати  
Лише  в  уяві,  блукачу  думок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670863
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.06.2016


Присвята пасажирам громадського транспорту

Мов  зі  степу  позичені,
Маски  баб  кам'яних
На  обличчях,
розвінчаних
повсядкенням  інтриг,
На  обличчях,
утомлених
риссю  втрачених  днів,
Прикрашають  беззоряні
Карти  твердих  стільців.
Очі  тліють  згасаючи
Під  покровом  повік,
Губи  ледь  розчиняються,
Ніби  стримують  крик,
Постать  рутинно  зсутулена,
Видно,  давить  тягар
Незліче́нних,  загублених  
Нервів,  слабших  за  сталь...

Де  ж  позичити  радості?
Скільки  треба  її,
Щоб  у  сірому  транспорті  
Усміхнулись  стільці?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2016


Ніч крокує бруківкою душ…

Ніч  крокує  бруківкою  душ,
Зазирає  очима  туманів,
Надихає  і  п'янко  дурманить
Полотном  незамерзлих  калюж...

Ти  сидиш,  захмелілий  у  дим,
І  по  черзі,  немов  акт  за  актом,
Перечитуєш  власні  нотатки,
Особистих  думок  пілігрим.

Ти  радів,  а  тепер  би  заплакав,
Сумував,  а  тепер  би  не  смів,
Утікав  би  від  снігу  та  злив,
Не  дражнив  би  сусідську  собаку,

Те  зробив  би,  того  не  зробив...
Хоч  минуле  не  терпить  поправок,
Але  потайки  в  царстві  уяви
Зазнає  міріад  коректив.

Чи  то  ти  їх  уніч,  а  чи  ніч
Переписує  кожну  сторінку,
Кожну  репліку,  наміри,  вчинки,
Навіть  рухи  і  вираз  облич.

І  здається,  це  ніч,  а  не  ти
Знає  страхи  твої  і  тривоги.
Пілігриме,  чи  знайдеш  дорогу,
Щоб  до  себе  нарешті  дійти?

Ти  блукаєш  все  далі  -  в  собі,
Заколисаний  чарами  ночі,
Ніби  втративший  спогади  зодчий,
Не  впізнаєш  колишніх  робіт.

А  наступного  ранку,  немов
Не  було  часових  переміщень,
Ти  забудеш  мандрівку  північну,


Щоби  в  ніч  
відправлятися
знов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2016


Порив

Душа  клекоче  і  бажає  щастя,
І  прагне  до  зірок,  застрягши  в  тернах.
Якщо  їй  долею  судилось  впасти,
То  наче  на  ріллю  весною  зерна.

І  будуть  врожаї  -  колосся  духу,
І  будуть  врожаї  -  незнана  сила
У  них  і  їх.  Адже  даремна  туга,
Бо  головне  -  аби  душа  летіла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2015


А ти знаєш…

А  ти  знаєш...  
Ти  -  Всесвіт,  напоєний  росами,
Що  упали  іще  на  світанку  Землі,
Проростаєш  уверх,  розцвітаєш,  колосишся
І  впливаєш  на  світ  на  своєму  стеблі.

А  ти  -  Всесвіт!  
Нехай  заперечать  у  відповідь,
Що  немає  для  Всесвіту  зір  і  планет,
Що  немає  сузір'їв...
Хіба  ж  бо  є  свідчення,
Що  у  тебе  думки  не  отари  комет?

Що  у  тебе  веснянки  горять  не  Стожарами?
Що  галактик  немає  у  тебе  в  очах?
А  ти  знаєш...  
Ти  -  Всесвіт,  іще  не  розгаданий,
Не  записаний  ще  у  скрипічних  ключах.

І  якщо  для  дослідження  вічного  космосу
Запускають  супутники,  зонди,  то  щоб  
Дослідити  твоїх  безкінечностей  розмахи
Вряд  чи  треба  квадранти  або  телескоп.

Треба  тільки  збагнути,  що  значать  тлумачення
Зашифровані  в  танці  галактик  і  зір...

І  виходить,  що  Всесвіт  великий  
призначений  
Для  усесвітів  душ  серед  вічності  хвиль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2015


У куточку душі…

У  куточку  душі,  де  дрімає  закутавшись  Бог
Ще  нескоро  світанок,  ще  темно,  неначебто  у
Материнському  лоні:  ніхто  не  запалить  свічок
І  не  знає  табу.

Де  твій  Бог  поки  спить,  зачаївшись  у  мороці,  без
Діадем  світлових,  не  розбуджений  ще  у  церквах
Твоїх  мрій  і  думок,  поки  ще  не  поставлено  хрест,
Не  забито  ще  цвях.

Поки  Бог  твій  не  йде  на  паломництво  в  сірі  піски,
Поки  бачить  у  снах  коси  дів,  на  захованих  під
Чорні  крови  тканин,  поки  меч  не  наточений  і
Поки  місяць  не  зблід.

Де  твій  Бог  ще  не  вигнав  себе  пізнанням  антитез
І  де  ділить  на  нуль,  безкінечності  лічить  вві  сні,
Не  бажає  пожертв,  олтарів,  ритуалів,  аскез
І  не  терпить  постів.

У  куточку  душі,  де  дрімає  закутавшись  Бог,
Ти  його  розбуди  і  себе  розбудити  зумій.
Він  -  ще  первісний,  з  небом  в  очах  і  без  тривог
І  з  думками  про  мир.

Він  ще  поки  не  знає  смаку  безнадійності,  смут,
Як  іржавіє  дух,  бо  гартований  гірше,  ніж  сталь.
Але  знає  одне  -  у  куточку  душі,  саме  тут
Починається  рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2015


Тінь

І  тиха  бесіда  ведеться,
В  моїй  кімнаті  -  тільки  тінь,
І  та  -  моя,  із  гострим  перцем
І  з  щемом  вже  минулих  зим.
Що  скаже  тінь  моя?  Не  знаю,
Мовчить  вона  -  і  я  мовчу,
І  затуляю  власним  станом
Потоки  світла,  щоб  живу
Її  знайти  -  і  далі  чути
Мовчання  золотого  плин,
І  відшукати,  що  забуте
У  ритмі  вартових  годин
Що  загубилось  в  наших  тінях,
звороті  наших  Місяців?
Які  печалі,  мрії,  рими,
Які  невдачі  і  вінці
Якого  року  і  століття,
Яких  епох,  перипетій
Спинилися  за  крок  до  світла
На  вічний  тіневий  постій?
І  тиха  бесіда  ведеться,
Хоч  тінь  моя  усе  мовчить.
Вона  уже  знайшла  безсмертя
У  герці  світлових  корид.
І  їй  уже  не  треба  бесід,
А  я  шукаю  цитадель  -  
Надію  на  людське  бесмертя
У  добрій  пам'яті  людей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2015


Надія (незакінчений етюд)

Цікаво,  надія  вже  вільна?
Чи  ще  нудиться  в  застінках?
Нерухома,  
знуджена,  
спріла,
В  скрині  з  правічного  пластику.

Цікаво,  скриня  ще  раз  відчинялась
Пандорою,  
історією,
чи  ще  кимось
Хоч  на  дюйм,  
на  сантиметр,  
на  палець,
Щоб  виправити  вчинену  кривду?

Що  робити  без  надії  на  волі
Без  ключа  від  острогу  та  мурів
Наперекір  історії  та  Пандорі,

Щоб  надія  таки  повернулась?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015


Ти, мій маленький анголе…

Ти,  мій  маленький  анголе,
Скільки  свічок  запалив  за  сьогодні?
За  які  душі,  
З  якими  заслугами,  рангами
Молитимуться  у  раю  Господнім?

Ти,  мій  маленький  анголе,
Які  гріхи  відпускаються  перед  брамою?
Необережність?  
Незграбність?  
Ефект  бумерангу?
І  чи  можна  зміряти  гріх  свинцевими  міліграмами?

Ти,  мій  маленький  анголе,
Чи  зважаєш  на  попереднього  власника  душі?
Чи  щодня  він  порушував  дорожні  правила?
Чи  обманював?
Чи  гаразд  працював?  
Зледащів?

Ти,  мій  маленький  анголе,
Скільки  свічок  запалиш  завтра?
Скільки  буде  вогнів
незнайдених,  
непом'янутих,
випадком  вкрадених,
Яких  не  згадає  твоя  райська  ватра?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2015


Ритм твого серця нагадує стукіт потяга…

Ритм  твого  серця  нагадує  стукіт  потяга,
Повагом  з  ліжка  встаєш  і  йдеш  на  балкон.
Ти,  
Поціновувач  творчості  Йосифа  Бродського,
В  тебе  кімната  -  твій  мандрівний  вагон.

В  тебе  вікна  -  мов  лінзи  космічних  супутників,
І  жалюзі́  -  щось  більше,  
Аніж  антидот
Від  сонячних  променів,  адже́  ти  не  любиш  сутінки.
Певно,  куліси  прикімнатних  турбот.

В  тебе  всі  стіни  -  неначе  запрошують  лізти
Вгору  -  мерщій!
Поки  не  зникла  збудженість
Із  твоїм  внутрішнім  Буддою  десь  у  центрі  міста,
Поки  ще  є  
Кімнатна  напруженість.  

Ритм  твого  серця  нагадує  стукіт  потяга,
Плин  твоїх  дум  нагадує  плескіт  хвиль.
Ти  
У  своїй  кімнаті  
Без  документів,  
Без  одягу,
Скільки  отак  подорожей  вже  здійснив?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2015


Мить

Неважливо,  де  ти  опинишся,
Неважливо,  де  спиниться  час.
Через  поштовх  душі  чи  за  примусом,
Коли  доля  цвіте  чи  озиміє,
Просто  мить  збережи  -  про  запас.

І  чи  ти  у  собі  задихнувся,
Чи  щасливий  від  мрій  оп'янів,
Маєш  погляд,  властивий  безумцеві,
Чи  заплутався  в  сенсах  презумпції,
Просто  мить  збережи  -  в  плині  днів.

Чи  ти  вранці  зустрів  чисте  небо,
Чи  дощами  життя  освятив,
Що  громи  -  наче  гімн,  гради  -  гербами,
А  за  прапор  -  лиш  гро́зи  і  темрява,
Просто  мить  збережи  -  в  морі  снів.


Будуть  ночі  та  дні,  коли  в  пам'яті,
Наче  в  полі,  немов  неприкаяні,
Проминатимуть  миті  -  обкрадені,
У  лахміттях,  такі  занехаяні,
І  проситимуть  в  тебе  подаяння...

Просто  мить  збережи  -  ще  незгаяну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2015


Пороги твоєї кімнати…

Пороги  твоєї  кімнати,  пороги  твоєї  оселі
Чи  зможуть  стримати  хвилі,  які  підганяє  геній?
Чи,  може,  в  оцій  от  кімнаті  за  власним  письмовим  столом
Ти  сам  у  собі  потонеш  -  такий  собі  самопотоп.

Чи  матимеш  давні  ковчеги,  щоб  виплисти  з  темних  глибин?
А,  може,  твій  геній  -  злий  геній  -  не  хоче  знати  склепінь,
Рятунок  в  яких  -  гекатомба  богам  заборон  і  табу.
Що  краще  -  плисти  на  світ  сонця  чи  обживати  труну?

Що  ліпше  -  голодним,  солоним  шукати  свої  океани
Чи  примиритися  з  домом  із  горизонтом  диванів,
Задуманих  мурів  і  вікон  -  досить,  щоб  вижити...  Справді?
Важливе  життя  на  повну  чи  безтруботна  примарність?

Пороги  твоєї  кімнати,  пороги  твоєї  оселі
Можливо,  вони  -  ті  ґрати,  може,  вони  -  ті  ковчеги?
На  чому  зупиниш  свій  вибір,  чи  будеш  кидати  якір?
Хто  дужчий  -  твій  внутршній  геній  чи,  може,  поріг  кімнати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015


Усе буде добре

*[i]Так  сказав  Славко  Вакарчук  (один  із  моїх  викладачів)[/i]

Усе  буде  добре.  
Вір  мені!
Знаючи,  що  кажу  щиру  брехню,
Вір  мені  
Тихо  так,  стримано.
Вір,  що  до  серпня  закінчим  війну,
Що  у  тебе  синці  заживуть  до  весілля...
Вір  -  а  як  же  інакше  вижити?  
Що  роботу  полюбиш,
Що  матимеш  сили  
Пробачати,
Що  не  будеш  мінятись  ліжками
Із  чужими  чоловіками,  дружинами...
Вір  мені  -  чуєш!  
Буде  все  хо́роше,
Зникнуть  рубці  на  душі
І  плітки́  за  спинами,
Більше  не  будеш  ходити  так  обережно  і  сторожко.
Ти  переможеш  і  тих,  хто  в  тобі  й  проти  тебе,
Будеш  згори  зневажати  всі  хиби,  недоліки.
Вір  мені  -  це  необхідність,  так  треба.

Усе  буде  добре  -  якщо  про  майбутнє  коротко.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015


Буває, так незручно уявляти…

Буває,  так    незручно  уявляти,
Як  інші  люди  творять  власні  вірші,
Втискаючи  незграбності  та  грації
У  ті  слова,  
Які  вони  не  пишуть,  а  ніби  їх  видмухують  -  очима,
Руками,  серцем,  мозком  -  без  розбору!
Писання  віршів,  знайте,  акт  інтимний,
Коли  крізь  букви  чуєш  гул  розмови,
Яка  снується  часто  в  наших  душах,
Якій  не  до  вподоби  прозвучати,
Вона  лікує,  
ранить,  
мучить,  
душить,
Коли  себе  допитуєш    завзято.

Тож  уявіть  -  процес  плетіння  віршів,
Як  хтось  собі  чорнилами  по  спині
Як  хтось  згасає,  генієм  розцвівши...

Писання  віршів,  вірте,  акт  інтимний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015


Російська рулетка

Напрочуд  холодно,  вогко,  страшно
Трясуться  повіки,  щелепи,  руки
Не  можна  назад
А  вперед  -  необачно
А  треба  
І  так,  щоб  без  жодного  звуку

Лячно
І  ніби  земля  теж  трясеться
Відкриєш  очі,  ще  раз  поглянеш  навколо
Не  торкаючись  шиї
Пульс  шаленого  серця  знаєш  до  цифри
І  піт  -  градом  додолу

Шанс  -  один  із  шести  
Виграти  мандрівку,  від  якої  люб'язно  б  відмовився
Але  у  скроні  -  холодний  і  ли́пкий
Револьвер
І  ти  вже  чекати  стомлений

Тож  нехай  
Натискаєш  гачок  -  і  секунда
Та,  що  між  зараз  і  потім,  довша  ери
Як  багато  добра
зла
сонця
неба
бруду
Пронеслося  у  думці.  Усе  ж  не  застрелений

Чи  надовго?  
Чи  зможеш  забратись,  піти
Не  зігравши  охоче  в  лото  зі  смертю?
Імовірно,  що  шанс  -  один  із  шести
Побороти  навіки  твою  упертість

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015


кілька ніжних кроків …

кілька  ніжних  кроків  подушечками  пальців  по  щоці
набагато  тяжчі,  довші,  виснажливіші,  аніж  десятки  кілометрів
уздовж  перону,  за  потягом,  що  вже  у  такт  гримить
музиці  твоїх  вій,  і  долонь,  і  легень,  і  волосся,  й  серця

присунься  до  стінки  у  плацкарті,  отак,  вирівняй  плечі
поглянь  у  вікно  -  чи  неправда,  гарна  погода  для  прогулянки
а  ти  все  сидиш  -  у  полоні  вагону,  провідника,  рельсів
заплющуєш  очі  й  усе  не  слухаєш  порад  -  зсутулений

кілька  кроків  пальцями  -  міліметри,  які  не  зміряти  світловою  швидкістю
бо  потяг,  у  якому  ти  заварюєш  зелений  без  цукру  чай
мчить  кудись  бездумно,  твої  щоки  не  стануть  свідками
небачених  відстаней,  кроків,  поглядів,  пристрастей
на  жаль

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553884
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2015


Про мишей і людей (алюзія)

потерті  сторінки  книжок  тепер  зазвичай  цінуються  як  очі  в  минуле
і  запах  спітнілих,  часом  побитих  літер  стає  все  слабкішим
і  люди  стають  несправжні,  здається,  на  мить  заснули  
а  сплять  ніби  вічність,  зате  прокидаються  миші

і  сірими  вусиками  водять  по  тих  словах,  що  душею  народжені
потом  освячені,  може,  навіть  покроплені  кров'ю,  сльозами
а  потім  забуті  напризволяще,  наспіх  зурочені  
на  попелищі  віків,  у  подолі  незнаних  грамот

а  люди  все  сплять,  їхні  душі  заплющили  очі,  щоби  не  вмерти  -  страшно
жити  отак  наяву,  не  годувати  мишей  у  собі  чи  собою
минулим  своїм,  майбутнім  своїм  -  мишей  своїх  пропащих
а  книги  так  і  стоять  -  чекають  нового  героя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015


Повільний крок, упали вії…

Повільний  крок,  упали  вії
На  роздоріжжі  снів
У  сіро-біло-чорні  гриви
Нескорених  штормів.
І  де  виднілися  пустелі,
Тепер  цвітуть  сади,
Там  всі  безхатьки  й  безземельні
Родини  віднайшли,
І  де  не  піде  брат  на  брата,
А  діти  -  на  батьків,
Де  всі  прокльони  і  прокляття
Зникають  із  умів.

Повільно  підіймаю  вії,
О  доле,  дорога  повіє,
Змінила  світ,  і  сон,  і  яв,
Зроби  ще  й  так,  щоб  мир  настав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014


Ластівки

[i]Кожної  зими  спадає  на  думку  новий  етюд,  пишуться  нові  вірші.  Бо  кожна  зима  -  особлива.  Нехай  ця  зима  стане  справді  доброю  і  м'якою  для  нас.  [/i]

Не  воруши  повіками,  не  руш!
Бо  ти  не  бачив,  а  сніжинка-ластівка
На  віях,  на  твоїх  дивами  й  казками
Гніздечко  звила  із  вітрів  та  стуж.

Отак  і  стій,  закривши  очі,  сам
З  гніздом  на  віях,  на  секунди  створеним.
Ще  мить  -  і  полетять  у  вирій  скорені
Твоїм  теплом  і  по  твоїх  щоках

Малі  пташата.  Наче  від  сльози,
Блищить  щока,  цілована  щедрівкою...
Тепер  вже  можна  -  сірими  бруківками
Відкрити  очі,  з  раю  до  землі

Спадати  тихо-тихо,  наче  сніг,
Теплом  із  вуст  вітати  ніжних  ластівок
І  жити-мріти  настроєво,  казкою
З  надією  на  мир.
Не  руш  повік!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014


Чай

Зламаний,  скривджений,  знічений
Хто  ти  такий?
І  для  чого?
Нещодавні  віки
Таких  зустрічають  неввічливо
Прологом
Грубості,  наклепів,  заздрості.
Як  вижити,
Щоб  собою?
Днями  і  тижнями
Під  мазурку  спізнілих  ластівок,
Беззбройний,
Падаєш  в  лоно  безвиході.
Просто  у  снах  
Ти  -  сам-на-сам
З  вічністю,  відчаєм.

Теплий  чай  топить  усі  прихоті  
У  риториці  безглуздих  питань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014


Гаряче, чуєте, гаряче…

Гаряче,  чуєте,  гаряче!
Не  ідіть,
Куди  щастя  боялось  відчалити,
Куди  доля,  у  сонцях  обпалена,
Не  прийшла  обпектись.

Сонечко!  Сонечка  множаться  
І  болять
Так,  що  серце  вже  прагне  до  холоду,
Так,  що  небо  розжарене,  стомлене
Розсипається  в  снах.

На  пір'їнки,
На  німби,
На  тоги
Вже  забутих  малих  янголят
Видно  розпач  розпечених  п'ят
І  на  небо  крізь  пекло  дорогу

По  життю  розіслали  криваві
Килими  благородних  думок,
Ніби  з  нервів,
прожилок,
кісток.

І  за  стіл  сіли  випити  кави.

Хочеться,  знаєте,  хочеться
Жити  мить
І  хвилину,  щоб  вирости  зодчими
Мир  та  спокій  на  Землю  наврочити
Атом  більш  не  болить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014


Прибирання

Приберись.  На  кухні  дуже  брудно,
Таргани  ведуть  свої  ватаги
Без  духовних  сумнівів  та  страху
Розбивати  непроглядні  будні
На  маленькій  кухні,  де  нечисто.
Крихти  так  лежать,  немовби  маляр
Залишив  гармидер.  Серед  тисняв  
Ти  -  один:  чи  в  бруді?  поза  брудом?
Роі  в  собі?  А,  може,  і  без  тебе.
І  на  кухні  -  здичавілі  зебри,
І  на  кухні  -  чорно-білі  люди...

Причаївся  на  поличці  привид
Пустоти  і  бавиться  у  шахи:
Чорно-білим  людям  не  вмирати,
І  не  знати  бруду  чорно-білим.
Приберись,  бо  ти  ж  не  чорно-білий,
не  брудний,  на  пішака  не  схожий.
Хай  фламінго  замість  зебр  сторожать
У  святкове  вбраний  понеділок.

І  надалі,  вишуканим  стилем
Витри  будні  від  нудного  пилу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014


Не встиг

Закриваю  вікно.  Підеш  вниз?
Через  двері,  а,  може,  ліворуч  -  
Зміниш  напрям,  калібри  і  поверх...
Навскіс
Розділяєш  повітря  мечем,
У  очах  твоїх  пам'яттю  зшитим,
На  азот,  вуглекислий  і  кисень.
Ущент
Розбиваєш  чужий  пересуд
І  лишаєш  суспільство  без  шибок
У  свідомість.  На  входи  і  вихід
Плюють
Недосказанним  словом  розрух
І  розпусти,  і  розбрату  -  братства
Вже  немає  -  лиш  сміття  овацій.
А  дух...
Той,  щоправда,  лишився  -  в  тобі,
Але  десь  на  карнизі,  заснувши,
Все  сповзає  повільно  із  кручі
В  рови.
Ти  все  далі  -  у  двері.  Ну  що  ж,
Певно,  я  залишаюсь  -  у  вікнах
Треба  скло  замінити,  як  трісне,
Уздовж
І  упоперек  -  бурям  услід
Говорити  вогнями  у  грудях...
Залишайся  і  віруй  у  грудень
І  лід.
Залишайся,  чи  ти  вже  навтьоки
І  повітря  змішалось  для  всіх…
Чую  раптом  у  гомоні  криг
Твої  кроки
І  ласку  відлиг
І  цілунок  Іуди  у  щоку…
Чую  раптом
Лишитись  не  встиг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014


Сливово-яблучний

Ти  іди  -  не  лякайся,  що  вогко.
У  саду  поміж  яблук  і  слив
Дуже  росяно,  дуже!  
Зігрій!
Чи  не  треба,  
І  крапельку  дьогтю,
Наче  вправний  і  мудрий  аптекар,
Доливай  до  нектарів  зорі,
Щоби  рани  загоїлись  і  
Щоб  у  груди  ввірвалася  спека,
Щоб  не  гріти.  
Три  кроки  назад  -
І  нікого,  хіба  що  застуда...
Чи  вже  був,  а  чи,  може,  ще  буде
Той  сливовий  і  яблучний  сад?
Чи  зігрієш,  а,  може,  покинеш,
Прикриваючись  терпкістю  рос?
У  такому  невіданні  проз
Усе  далі  простую  на  північ,
Де  напевно,  що  ранки  -  вологі,
І  де  подих  -  одразу  в  росу.
Я  тебе  у  сади  запрошу,
Коли  зовсім  закінчиться  дьоготь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2014


Діалог із совістю

Ти  правду  власну  смакував?  І  як?
Гірка  чи  кисла?  Та  невже  солодка?
Така,  можливо,  й  гірша:  мов  болото,
Затягне  і  спокусить.  Мов  ілота,
Тебе  охопить  безкінечний  страх...

То  ж  витри  ноги  об  свої  гріхи!
Чи  малодухий?  Може,  ти  безгрішний?
Без  первородних  таврувань  і  тисняв
Пробрався  з  раю?  Дихаєш  не  киснем?
Чи  ти  ніколи  не  бував  лихим?

Чи  ти  ніколи  не  брехав  собі?
А  зараз?  Пане,  будьте  так  ласкаві,
На  власних  сонцях  помічайте  плями,
Що  їх  уміло  приховав  лукавий.
Рівняйте  за  життя  свої  горби!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517374
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2014


Алегорія (Посвята народам)

Ти,  Каїне,  мене  прости,
 Я  винен  сам  у  своїй  смерті
 За  те,  що  був  такий  відвертий,
 За  те,  що  на  жертовник  стертий
 Ягнят  малих  приніс.  Пости
 Я  всі  сповідував,  як  треба,
 Хоча  зазвичай  тільки  стебла  
 Та  корінці  вживав.  До  пекла
 За  це  потрапити  не  встиг...
 А  братовбивство  -  це  ж  не  гріх!
 Я  у  раю  тебе  чекаю,
 Мисливства,  правда,  тут  немає.
 Тобі  сподобаються  зграї
 Величних  ангелів  святих.
 Що  кажеш?  Тобі  чорт  за  брата?
 Що  ти  жадаєш  убивати?
 Що  будь  Господь  і  рай  проклятий?
 Прости!  Ще  раз  мене  прости...

 Отак  буває:  ненароком
 Люцифер  обернеться  Богом,
 Святий  себе  вважає  грішним,
 А  грішник  -  праведним.  Невтішно.

 А  людям  -  що?
 Як  на  землі  є  істина  лиш  у  вині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014


03. 30

Нічого  не  відбувається,  опів  на  четверту,
Люди  із  палицями  чи  -  ба!  -  парасольками
За  законом  інерції  -  з  роботи  одразу  на  пенсію,
За  законом  життя  -  самотні,  з  народження  стомлені.

Нічого  не  відбувається,  горять  світлофори,
Жовтий  застиг  на  очах  -  певно,  щось  поламалось.
Читаєш  діагноз:  хворий,  кашель  і  трохи  першить  у  горлі,
А  насправді  першить  у  душі  збайдужіла  реальність.

Нічого  не  відбувається  -  чи  не  відбудеться,
Ніби  поза  життям,  ніби  ночі  та  дні  наскрізь
Люди,  палиці,  вулиці,  світлофори,  пустки  і  пустощі
Все  чекають  в  невіданні  початку  життєвих  реприз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014


Ураган

Я  би  назвала  твоїм  ім'ям  ураган
Він  би  довго  летів  над  оазами
Поки  бурями  та  негараздами
Не  замів  би  джере́ла  бажань

Я  би  йому  проклала  цікавий  маршрут  
Безіменні  озера  обіймами
Може,  трохи,  звичайно,  і  стримано
Привітали  б  оманливий  бруд

Я  би  йому  позичала  хижі  піски,
Поза  простором,  часом  -  у  вічності
Не  шукала  би  вітру  зустрічного
А  чекала  би  вітер  швидкий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014


Коло

Зламую  тіні  ще  не  розбуджених  пальців.
Світло  надворі,  ледве  за  шосту,  здається.
Їхати  далі  чи  на  наступній  станції  
Вийти  у  коло,  згублене  поміж  трапецій?
Зламую  тіні  -  ніжні,  мов  заспана  пам'ять,
Що  серед  ночі  ла́сує  спогадом.  Віник
Треба  було  б  захопити  -  змести  останки
Так  непомітно  світлом  розтрощених  тіней,
Так  непомітно  згублених  кіл  і  трапецій...
Пізно  спинятись  -  їду  все  далі,  у  ранок,
Поки  у  вирі  відрізків  не  віднайдеться
Коло  в  трапеції  поміж  трипільських  розвалин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014


Опускайте віяло, пані… (епістолярно)

Опускайте  віяло,  пані!
Ваші  очі  такі  звабливі,
Ваші  щоки  такі  вишневі,
Це  лише  додає  Вам  шарму,
Це  лише  прикрашає  мрії
І  приємно  лоскоче  нерви.

Не  бентежтесь  дарма,  міледі,
Відмовляти  не  надто  чемно
У  мазурці  -  один  лиш  танець!
Будьте  нині  на  згоду  щедра  -
В  кожнім  кроці  зростають  зерна
Надзвичайного  настрою  вранці.  

Посміхайтесь,  бо  Вам  так  личить!
Не  сумуйте  у  вирі  вальсу,  
А  летіть  -  може,  навіть  в  ирій,
Травень  -  Ваш!  Не  ховайте  вишні,
Замість  віяла  стисніть  пальці
Не  свої.

Ваш  навіки,
Лірик

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014


Так по-осінньому, пане…

Так  по-осінньому,  пане,  крокуєте  в  літніх  садах,
Аж  паморозь  грає  волоссям!
Здається,  у  кожному  кроці,
Здається  у  кожному  жесті  у  вас  вересневий  стяг.

Чому  так  насупили,  пане,  хмари  в  блакитних  очах,
Аж  ось  полетять  блискавиці!
Здається,  калюж  повні  вінця,
Здається,  глибокі  лимани  від  жовтня  в  зіницях  блищать.

Так  не  по-літньому,  пане,  на  Ваших  вустах  пересміх,
Аж  грім  пролітає  у  серці!
Здається,  що  Вашу  відвертість,
Здається,  що  Вашу  веселість  листопад  сховати  устиг.

Так  по-осінньому,  пане,  прожити  роки  не  дано,
Аж  радість  хапає  за  душу,
Аж  промені  сушать  калюжі...
Осінньо  говоримо,  пане,  -  по-літньому  все  ж  мовчимо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014


Нащо

Недбало  складені  аркуші,
Невміло  зліплені  висновки,
Там,  де  водойма
Висохли
Ріки  думок  завчених,  
Ріки  думок  опріснених
У  невідому  істину.

Склав  детальний  маршрут?  
Картами  вряд  чи  долатимеш  аркуші,
Там,  де  традицій  страчених
Кості  лежать
Згадуєш
Як  убивав  їх  пращами
Тільки  запитуєш  -  нащо?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014


Останній потяг

Ще  не  відірвана  від  вітру
Устигла  на  останній  потяг
Двері  зачинено.
Досить
Одними  вітрами  жити
А  все  ж  
Непомітно  
у  коси
Вплітаєш  забутого  нитку
І  потяг  -  раптовий  свідок
Цілунку  
Твого  із  вітром.

А  також  обіймів  прозорих
А  також  небачених  ночей
І  рельси  
огнем  клекочуть
У  грудях
Що  в  лоні  ковдри
Сховались.
Учинено  злочин,
Але  не  поранено  гордість,
Звучать  заключні  акорди  -
Отримала  те
Що  хочеш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014


Страва

Смачні  слова  -  ковтаю,  наче  страву,
Яку  із  холодильника  навшпиньки
Взяла  о  другій  ночі.  Так  цікаво
З'їдати  ще  несписану  сторінку.
Бо  губи  -  в  кров:  чорнильну  чи  пророчу
Вмокаю  знову  -  насолода  болем
Так  манить  слідом.  Чи  немає  ложки,
Щоб  їсти  букви  під  нічним  покровом?
Усе  смакую  -  аж  пече  від  літер,
Які  байдуже  залишала  вчора,
А  вже  сьогодні,  в'ялі  та  немиті,
Мерщій  готую  та  несу  до  столу.

Слова  з  вершками  відчаю  та  щастя,  
Це  на  обід,  напевно,  чи  сніданок.
Чорнильна  кров  -  священна  і  пропаща  -
Засохла  на  вустах  м'яким  туманом.  
А  я  все  їм  і  їм  о  другій  ночі,
Мандрую  в  кухню  за  жаданим  словом,
Неначе  пілігрим  іде  на  прощу,
Шукаю  мови  буквенний  жертовник.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014


Просто твоє чоло…

Просто  твоє  чоло  для  мене  засяяло
Десь  о  четвертій,  може,  в  четвер  чи  п\'ятницю,
І  полетіли  голосно  синіми  зграями
Розум  і  глузд  у  безстрокову  міграцію.

Просто  твої  вуста  не  скажуть  неприязно,
Медом  тектимуть  слова,  п\'янко  чіплятимуть,
А  на  душі  незвідане  вертиться  дзиґою,
А  на  душі  усе  ще  прокля́та  п\'ятниця...

Просто  твоєму  чолу  треба  погаснути
У  будь-який  день,  хочеш,  давай  у  середу?
Щось  не  вертаються  розум  і  глузд  з  міграції,
Краще  згоріти,  ніж  у  пустелі  мерзнути

Знову  четверта,  знову  і  знов  -  у  п\'ятницю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014


Інквізиція

Береш  коробку  сірників,  кидаєш  за  пазуху,
У  якості  соусу  краще  додати  бензин.
Ну  що,  приємно?  Приблизно  так  само  райдужно  
Горять  прапори.  Ти  збайдужіло  скажеш  -  Бог  із  ним!

Клапоть  сукна,  хай  займається  первісним  полум'ям!
Я  погоджусь,  напевно,  що  це  не  великий  гріх.
О  новий  Торквемадо,  хвилинно  знедолений,
Там,  де  прапор  горить,  завтра  буде  пектись  чоловік.

Іскра  за  іскрою,  мало  з'явитися  вогнище,
Натомість  обвуглено,  чорно  -  кіптява  духу.  
Нитка  за  ниткою  -  прапор  знову  розгорнеться,  
Підставивши  інше  обличчя  тобі  для  наруги.

Інквізиторе,  подивись,  навіщо  ти  нівечиш
Те  гніздо,  у  якому  отримав  опірення?
Твій  вогонь  -  мов  недопалок,  вкрадений  нищечком,
Чи  таким  спопелити  хотів  жовто-синього?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014


Вибачте, це не Ваш…

Вибачте,  це  не  Ваш  годинник?
Ні?
Ну  що  ж,  перепрошую  за  цікавість.
Чи  щось  іще?
Так,  може,  чашечку  кави  випити  разом  устигнути
Я  би  запропонувала,  якби  не  стриманість.

Вибачте,  не  Ваша  краватка?
Здається,  Ви  вчора  її  загубили...
Ні?
Так  прикро!
Усмішку  Вашу  щиру  украла  би  нишком  на  згадку.
Якби  знали,  чи  не  подарували  б  на  свято?

Вибачте,  це  на  Ваш  ліхтарик?
Він  випав  ще  рік  тому  з  кишені...
Не  Ваш?
Гаразд,  а,  може,  якось  вечірній  пейзаж  
Піде́мо  дивитися  в  парі?
Я  би  запропонувала,  якби  все  не  марно.

Вибачте,  це  не  Ваше  серце?
Випадково  натрапила  серед  лісу.
Ваше?
Будь  ласка!  В  грудях  якраз?  
Не  тисне?
Ви  не  губіть,  поки  не  черстве,
Як  первоцвіт  навесні,  серце  вряд  чи  воскресне.

Вибачте...
Вибачте...
Вибачте,  можна  я  загублю  Вас  десь  у  пам'яті?
Разом  з  годинником,
Разом  з  ліхтариком,
Разом  з  краваткою,
Вистачить
Задля  чужих  очей  в  очі  собі  лжесвідчити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014


Я не буду

Я  не  буду  про  тебе  думати

Я  ще  вчора  так  ствердила,
І  м'якою  вогкою  крейдою,
Порівняннями  гостро-відвертими
Затопила  нервове  збудження.

Я  не  буду  про  тебе  думати

Мов  запекла  порушниця
Забігаю  у  гості  з  вулиці,
Забуваю  спочатку  роззутися
І  стаю  несвідомо  грубою

Я  не  буду  про  тебе  думати

Відмовляюсь  від  вольностей
Своїх  дум  -  догматично,  болісно  -  
Я  -  раба  не  своєї  свідомості,
Запорошена  в  часі  дюнами

Я  не  буду  про  тебе  думати

Ніби  ввімкнено  темряву,
Ти  погасни  -  тобі  ж  так  велено,
Ти  зникай  між  щемлячими  нервами,
Ти  зникай  у  мережі  струмами

Я  не  буду  про  тебе  думати

Знову  щирістю  в  дзеркало  
Відлітаю  -  а  пальці  схрещені,
Якщо  бути  до  крихти  відвертою,
Ти  вже  став  жаданою  згубою

Я  не  можу  про  тебе  не  думати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014


Sanctum verum

Не  ображаюсь,  бо  і  не  образив,
Лиш  наче  щось,  можливо,  їдкий  дим
Попало  в  очі.  Певно,  богомазом
Хотів  побути,  але  не  зумів.

І  те,  що  ніс,  не  здобуло  визнання,
І  то,  що  бачив,  -  тільки  міражі,
Ти  істину  шукав  безперестанно,
А,  бач,  вона  втопилась  у  вині.

Вині  твоєму,  зробленому  з  хиби,
Воно  солодке  -  поки  ще  сліпий,
Коли  прозрієш  -  то  кричиш  до  хрипу
Від  болю  істин  і  змарнілих  мрій.

Це  не  отрута  -  та  душа  німіє,
Стає  нещадна,  грішна  без  гріха,
І  раптом  ти  пронизуєш  вітрила,
І  дерев'яні  палуби  тріщать,

І  твої  жертви  си́віють  від  страху,
А  я  усе  латаю  кораблі.
Не  ображаюсь,  бо  і  не  образив.
Вітрила  -  цілі.  Істини  -  святі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014


Іди, моя примаро…

Іди,  моя  примаро,  геть  від  мене
Вже  світ  
І  не  звивайся  у  думках  шалено
Облиш
Іди  туди,  де  дозволяють  жити  
Удень
Де,  може,  оживеш,  мов  урочистий  
Тотем
Іди  від  мене,  не  навіюй  радість
Чи  сум
А  ти  все  ближче,  боса,  підступаєш
До  рун
Душі  моєї  не  чіпай.  Не  рухай
Зірок
Що  сяють,  наче  перший  сніг  у  грудні
На  двох
Так  скупо,  із  жадобою...  Не  хочу
Тебе  
Ні  бачити,  ні  знову  снити  ночі
Сопе
Мій  відчай  тихо  -  ти  усе  не  зникнеш
З  очей
Тепер  не  йди  -  бо  я  вже  ніби  й  звикла
Трофей
У  мене  буде  -  ти,  моя  примаро
Не  йди  тепер  -  дарма,  що  засвітало

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014


Парне вишивання

Зашиваєш  мою  свідомість  білою  грубою  ниткою
По  чорній  канві  -  я  без  розуму
Від  цього  божевілля,  невідання,  ризику
На  тебе  стаю  трохи  схожою

Старанно  проколюєш  мої  мрії  циганською  голкою
Гарно  виходить  -  я  вже  на  небі
Від  сірого  відчаю,  пригнічення,сорому
Стаю  потрохи  схожа  на  тебе

Який  візерунок  ти  вибереш?  Невже  чорно-біле  сяйво
Твоєї  душі  -  я  розчулена
Переливом  тонів  і  прозаїчністю  барвів
Тебе  у  тобі  ж  і  загублюю

Зашиваєш  мою  свідомість  -  певно,  своєї  свідомості  
Тобі  замало  -  забрав  і  мою
Так  непомітно,  гірко,  солодко  і  болісно
Зустрінемось  в  пеклі  чи  у  раю

Зостанусь  для  себе  чорною  матерією  відомого
Творчого  заспіву  -  моя  душа
Від  еклектизму  думок  увечері  втомлена
У  скрині  схована,  не  спокушай

Зустрічами,  вишиваннями,  латками  взаємних  ілюзій
Я  вже  була  на  небі  -  сьомому
Піде́мо,  коли  хочеш  божевілля,  напруги
Не  в  рай  -  на  задвірки  свідомості

Знайдемо  там  полотна  -  виткані  кольорами  незримості
Межі  знання  -  тобою  розбито
У  щось  невпізнаване,  але  навіки  цілісне
У  першодень  взаємного  світу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2014


Біль (одіозно)

Нехай  болить,  нехай  пече,  мов  пекло
У  пащі  сонця.  Ти  собі  терпи,
Бо  ти  єси  та  крапля,  що  рве  граблі,
В  тобі  лунають  відгуки  трембіт.

Нехай  болить  до  скону,  до  задухи
Десь  там  у  грудях.  Ти  собі  мовчи,
Немов  німий  -  у  заповідях  звуків
Зазвичай  гублять  скепсис  палачів.  

Нехай  болить,  нехай  життя  палає,
Невже  без  болю  вартісна  душа?
Мовчи,  терпи,  живи  не  первозданним,
А  первородним-  грішна  простота!

Нехай  болить,  нехай  катують  муки,
А  ти  від  болю  запали  вогні
Краси  та  щастя  -  Прометей  закутий,
Але  розкуті  первістки  умів.

Тобі  болить?  Бо  ти  єси  людина,
Постала  з  болю  і  ввійшла  у  біль,
Тобі  болить?  Від  зачину  й  до  згину
Себе  у  болі  віднайти  зумій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489160
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2014


Людські серця

Людські  серця  горять  не  гірше  дров,
Людські  серця  займаються  із  іскри,
Не  з  тої,  що  на  прапорі  повисла,
А  тої,  що  затоплює  лінкор
Своїм  бажанням  гідності  та  миру  -
Вона  б  усе  навколо  вже  спалила!

Людські  серця  розламують  льоди,
Людські  серця  -  неначе  сотні  весен:
Розтоплять  кригу,  ранками  воскреснуть,
Щоб  знову  вічність  бачити  з  хрестів,
Щоб  знову  світ  звеличити  у  мирі...
Ламати  кригу  -  поки  є  ще  сили!

Вогонь  і  лід,  громи  та  блискавиці,
Людські  серця  -  незвідана  криниця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014


Regnum

Запилена  подихом  прісних  пісків,
Забута,
І  ніби  неспалена,  ніби  кричить  -
Не  чутно.

І  ніби  знаходить  ключ  до  утопій  
Іржавий,
І  ніби  підходить,  ніби...  Підробка
Насправді.

І  грішність,  і  німб  впадуть  у  пустелі  
Байдужо,
І  стогне  душа  -  безлика,  в  смертельній
Задусі.

Змивають  роки  сторінки  безчестя  
Болісні.
Царство  прийде  -  царство  воскреслої  
Совісті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2014


Ти любиш сукні…

Ти  любиш  сукні,  зіткані  із  пристрасті,
Та  чи  твоя  сорочка  теж  така?
Дай  поцілую  в  губи.  Все  запитуєш:
Твоя?  Авжеж.  А,  може,  й  не  твоя.

Ти  хочеш  танго  -  крок  м'який,  невиразний,
Щоб  розум  в  ліс,  а  совість  -  під  столом,
Безумству  дати  тимчасовий  прихисток
І  поєднати  лінії  долонь...

А,  може,  румбу?  З  ледь  помітним  натяком
На  непристойність,  на  інтимність  душ,
Але  стоїш,  наполовину  зляканий.
Невже  боїшся?  Скажеш  -  не  боюсь.

Адже  ти  любиш  сукні,  наче  полум'я,
Твоя  ж  сорочка  зшита  із  льодів,
Ти  весь  тремтиш  -  невже  від  снігу,  холоду?
А  ще  безумства,  кажеш,  захотів!

Ходи,  зігрію,  щоб  розтали  безвісти
Тремтіння,  сумнів  -  падає  Земля
Кудись  униз,  у  невідому  первісність...
Чи,  може,  ще  спитаєш,  чи  твоя?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014


Можна?

Можна,  я  ненароком  украду  твої  обійми?
Покладу  собі  під  голову  і  ляжу  спати,
Пройшовши  крізь  вогонь,  воду  та  мідні  труби  Криму,
Знайду  відпочинок  зі  смаком  свіжої  м'яти.

А  можна,  я  ненароком  украду  твою  душу?
Розкладу  її  на  столі  і  буду  вивчати,
Давно  не  читала  історій  -  людських  та  блискучих,
Твоя  -  напевно,  цікава,  дарма  що  прим'ята.

Можна?  Мовчання  інколи  теж  стає  відповіддю,  
Красномовною,  невимовленою  згодою,
Я,  зізнатись,  невкраденим  устигла  насититись,
Позиченим  у  кредит  з  річними  відсотками.

Можна?  Ти,  можливо,  боїшся  сказати  відверто,
Твої  очі  мовчать.  Лише  спітніли  долоні.
Серед  ясної  тиші  почується  шепіт  серця:
-  Я  не  згодний,  ні.  Я  завжди  був  за  чесний  обмін.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014


Гладіатору

Так  повелося  –  римський  імператор
Махнув  рукою  –  почались  бої
Приречені  на  смерть  у  мідних  латах
Тебе  вітають  спалахом  душі.

А  він  сидить  –  одягнений  у  біле,
Неначе  тога  забере  гріхи,
Неначе  світ  відбілиться  –  все  вірить,
Що  він  у  ризі,  в  те,  що  він  –святий.

А  на  арені  –  б’ються  відчайдухи,
Їм  треба  так  –  на  смерть  і  за  життя,
Їм  треба  так  –  не  опускати  руки,
А  доведеться  –  стиснувши  вуста,

Все  далі  в  бій,  на  ворога,  на  брата!
На  брата?  Стійте,  що  ж  це  за  війна?
Найгірше  в  світі,  Боже,  святотатство  –
Не  проклинай  же  їх,  не  проклинай!

Ти  їм  дай  світло,  щоб  сліпі  узріли,
Хто  –  ворог  їхній,  хто  –  навіки  друг,
Збудити  серце  –  значить,  бути  сильним,
Підняти  очі  –  пробудити  дух!

Ось  ворог  твій,  славетний  гладіатор!
Він  там,  на  троні,  у  обіймах  сну,
Влаштуй  нарешті  Риму  вічне  свято  –
Не  розділяй,  борись  і  владарюй!

Нехай  виходить  на  арену  смерті,
Себе  продасть  або  замолить  гріх  –
Хай  буде  першим  на  дорозі  герцю,
Приречений  на  смерть  –  як  і  усі.

А  поки,  Боже,  там  вверху  не  плачуть,
І  не  бояться  за  своїх  дітей:  
Купив  –  продав,  помилував  і  стратив,
Де  ще  знайти  лукавіших  юдей?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014


Зайдеш у хату…

Зайдеш  у  хату  –  нібито  світлиця,
Столи  стоять  у  білих  скатертинах,
І  у  кутку  велика  чорна  скриня
Багатства  й  щастя  зо  три  міхи  зичить.

І  хазяї  одягнені  святково,
І  оксамити,  і  парча,  єдваби,
Вкривають  плоть,  але  такі  незграби  -
Душа  геть  гола  і  покрита  кров'ю.

До  столу  кличуть  -  прогощайтесь  гості!
Ось  вам  і  їсти,  й  пити  -  що  захочеш!
А  всі  мовчать  -  бояться  взяти  ложку,
А  десь  дзвенить  ножів  залізо  гостре...

Напригощали,  так  що  вже  не  лізе,
А  душі  їхні  не  нап'ються  крові...
Зайдеш  у  хату  -  ніби  всі  здорові,
Одне  але  -  душа  -  притулок  бісів

У  хазяїв.  Розпаслися  на  святі,
І  вже  зі  столу  зникла  скатертина,
Крадуть  своє  у  себе  і  у  сина...
Зайдеш  у  хижу  -  нібито  проклята.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014


Моя свобода

Моя  свободо  –  де  ти?  Одзовися?
Почуй  душі  набат  і  возвісти
Що  маю  право  вліво  не  піти,
Що  навкруги  –  не  цензорів  пости,
Що  не  рахують  ковдри  у  колисках.

Моя  свободо,  многоликий  боже,
Спусти  скрижалі  вічно  молоді,
Які  царя  не  знають  на  землі,
Які,  можливо,  так  не  берегли,
Але  тепер  –  серцями  на  сторожі.

Моя  свободо,  вічна  і  безлика,
Завжди  моя  –  у  снах  і  наяву,
З  тобою  народилась  і  помру,
З  тобою  в  мирі  буду  і  в  бою  –
Мій  оберіг  від  ницості  та  лиха.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014


А може так і треба

А  може  так  і  треба  –  нехтувати  власним  ангелом.
А  може  так  і  треба  –  забувати  усі  правила.
А  може  так  і  треба  –  штормами,  градом,  буранами,
Скидати  білі  німби  –  для  чого  на  Землі  світло,
Перемогти  мораль,  показувати  усім  ікла,
Задавити  голос  душі,  щоб  совість  сліпа  стихла  –
І  йти  по  землі  босоніж,
З  вогнем  у  бездумних  скронях,
З  мечем  у  слабких  долонях...

Для  чого?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474187
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2014


Я прокинулась в іншому …

Я  прокинулась  в  іншому  місті  -  
І  повітря  занадто  прісне,
І  доріжки  занадто  чисті,
Чи  я  може  усе  ще  сплю?

Бачу  -  жайворон  в  небі  щасливий,
Чиїсь  губи  -  на  смак  полину,  
Чиїсь  очі  -  мов  пілігрими,
А  я  бачу  і  все  дивлюсь...

І  щипаю  себе  знов  за  лікті,
І  не  можу  кудись  побігти,
А  навколо  -  усе  тендітне,
Ніби  створене  з  кришталю.

Знов  полиновий  присмак  на  губи,
А  кругом  -  сновигають  люди,
Все  мандрують  кудись  в  нікуди,
Може,  з  ними  себе  знайду?

Але  серцю  до  того  байдуже,  
Чиїсь  очі  запали  в  душу,
І  тепер  прокидатись  мушу,
В  тому  місті,  де  не  до  сну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014


У темній одежі…

У  темній  одежі,  неначе  пошитій  з  гагату,
Із  темним  началом,  посіяним  вітром  у  снах,
Із  темною  зброєю,  темними  вістрями  шпаг,
Із  ніччю  в  зіницях  –  про  сонце  святе  розмовляти.
У  темній  душі,  де  росте  безпросвітна  ворожість,
Із  темним  набатом,  що  дзвоном  глухим  у  серцях
Сміється  все  далі  ясніше,  ударом  хлиста
Приправлено  приторний  пряник  –  і  милість  не  Божа,
А  вже  якась  темна,  чужа,  із  пекла  народжена…
Із  темним  оскалом,  чорнішим  за  посмішку  бід,
Із  темним  вогнем,  що  віками  уже  не  горить,
А  світло  де  є?  Гуляє  чужими  народами.
Чи,  може,  втомилось  і  просто  заснуло  на  мить?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013


Я йду на Схід, у сонячні країни…

Я  йду  на  Схід,  у  сонячні  країни,
Я  йду  в  піски  -  знаходити  тепло,
І,  може,  там  у  пустоті  зустріну
Те,  що  мене  на  місці  не  знайшло.

Я  йду  на  Схід,  а  шлях  веде  на  захід,
І  обертаюсь  на  забуті  дні,
Коли  душею  ще  не  зовсім  зряча
Узріла  пломінь  сонця  у  пітьмі.

Я  йду  на  Схід  -  у  казку  на  гостину,
І  кожний  крок  -  політ  у  висоту.
Я  у  пустелі,  може,  й  буду  вільна,
Та  теплоти,  щоправда,  не  знайду.

І  річ  не  в  стиглих  сонцях  на  ово́ді,
Не  у  пісках,  пропечених  ущент,
А  у  душі.  Вертатиму  зі  Сходу
В  людські  серця  до  щастя  на  момент.

І  хай  тепла  мені  не  буде  досить,  
А  буду  знати  на  усі  віки:
Тепло  не  там,  де  виноградні  лози,
А  там,  де  щастя  сховані  ключі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013


І рани не болять у переможців

І  рани  не  болять  у  переможців.  
Але  чомусь  коле  дещиця  свідомості  у  скронях.
Ледве  вдихаючи  повітря,  іду  спати,  відрізуючи  пам’ять  ножицями.
Прогонюю  сотні  думок,  неначе  нав’язливих  воїнів,  
Які  намагалися  мене  сьогодні  убити,
І  лягаю  на  білу  подушку  головою,  неначе  із  неї  упала  корона.  
Сповита  жаром  вогню  і  натхненням,  забарвленим  в  темно-червоний,  
іду  на  Ви,  пам’ять,  ніч,  зорі,  біль,  туга,  щастя.  
Іду  на  Ви,  перемого!  Що  королі!
Кину  виклик  самій  перемозі.  
Може,  тоді  мій  біль  у  скронях  буде  цілком  заслуженим,
Буду  ходити  перед  богинею:  чужий  прохожий,  
який  має  право  програти,  
а  не  її  труженик.
А  поки  що  віддаюсь  на  поталу  думкам,  
повільно  випиваю  їхню  отруту  
ложка  за  ложкою,
Сьогодні  я  –  все  ще  непереможний  цар,  
і,  як  відомо,  
рани  не  болять  у  переможців.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013


Генеральне прибирання: за і проти

Чи  варто  взагалі  робити  генеральне  прибирання  у  своїй  душі?  Вона,  безперечно,  потребує  певного  ладу  та  порядку,  але,  захаращена  вщент  шафами  почуттів  та  поламаними  стільчиками  надій,  чи  зможе  вона  витримати  такий  догляд?
Ось  Ви  підходите  до  першої  шафи  –  ще  цілої  –  і  нишком  відчиняєте  дверцята…  і  купа  невідомого  мотлоху  сиплеться  на  голову  наче  манна  небесна.  Але  на  цей  раз  –  диявольська:  це  ж  бо  шафа  суму.  Ось  і  маємо  –  не  веселість,  зажура,  стурбованість,  печаль,  гіркота,  задума  –  ба!  –  навіть  і  тривога  обсядуть  і  не  захочуть  назад  на  поличку.  І  тепер  спробуйте  їх  упорядкуйте,  складіть,  а  головне,  закрийте  у  тій  шафі  суму.
Поблукавши  у  лабіринті  душі  Ви  ненароком  натрапили  на  скриню,  такі  блискучу  і  осяйну,  щоправда,  міцно  зачинену.  Але  Ви  перерубуєте  усі  замки  та  ланцюги  задля  більш  детального  ознайомлення  зі  змістом.  І  що  ж?  Хоча  ця  скриня  усе  ж  Ваша,  вона  би  з  певністю  могла  належати  Пандорі:  вилетіли  страх,  боязнь,  жах,  ницість,  невпевненість,  нещастя  –  і  лише  надія  вирішила  залишитися  на  місці.
Після  всього  цього  чому  б  не  поскладати  у  шухляді?  Ось  Ви  висовуєте  її  зі  столу  –  а  там!  Усі  переживання  у  віршах,  уся  Ваша  любов,  яку  Ви  писали  у  шухляду.  І  знову  жар  і  холод,  безсонні  ночі,  терзання  свого  серця  та  бездумне  витрачання  часу.  І  як,  знаючи  про  сі  поезії,  покласти  їх  назад  і  забути?
Але  тепер  у  Вас  чиста  душа.  Ну,  принаймі  Вам  так  здається.  Якби  в  Вами  насправді  трапилась  така  халепа,  то  білі    стіни,  ліжко  та  невеличка  тумба  душевної  палати  осліпили  б  убивчим  спустошенням  і  ясністю.  Чи  цікаво  мати  пусту,  посивілу  душу?  Напевно,  ні,  аж  доти,  поки  Ви  не  припините  прибирання  і  не  станете  прихильними  до  своєї  багатоликої  душі.

5.11.2013  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459292
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.11.2013


Багряна осінь

А  осінь  завжди,  певно,  що  багряна,
Вином  червоним  листя  оросить,
І  почекає,  спиниться  на  мить  -  
Щоб  знову  йти  у  такт  нових  століть.
І  чи  твереза,  а  чи,  може,  сп'яну
Погляне  вкотре  на  свою  осанну
І  пустить  кров  -  щоб  оживити  світ.

Багряна  осінь  -  тут  уже,  як  тут!
Червоно  скрізь  -  і  на  душі,  і  в  серці,
І  сонце  теж  багряно  засміється,
І  прапори  черленяться  відверто,
І  червоніє  так  осінньо  ґрунт,
І  листопад,  неначе  самосуд,
Знімає  тіні  листяних  полуд.
Багряна  осінь  -  це  початок  весен...  

*  У  творі  немає  натяків  на  ідеологію.  Червоний  колір  на  прапорах  зустрічається  найчастіше  -  от  і  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013


А я тебе, напевно, ненавиділа …

А  я  тебе,  напевно,  ненавиділа
Колись  на  Марсі  сотні  літ  назад,
Та  на  Землі  від  ненависті  звільнена,
Та  не  Землі...  О,  краще  би  на  Марс!

Тоді  би  знов  у  казані  ненависті  
Варився  б  ти  на  кухні  моїх  мрій,
Та  на  Землі  все  чорне  стало  радісним,
Та  на  Землі  ненависть  -  чорторий.  

І  що  робити?  Роздоріжжя  трапилось,
Є  два  квитки  -  на  Землю  і  на  Марс:
Чи  всю  до  краплі  ненависть  утратити,
Або...  Та  ні,  єдиний  варіант.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013


У моїй шафі…

У  моїй  шафі  осінь  спинилась  на  довгі  віки,
І  сукні  червоні  носить,  і  плащ  одягає  жовтий,
І  сірі  панчохи  зазвичай  намочить  у  вічнім  дощі.

У  моїй  шафі  осінь  спинилась  на  довгі  віки…
То  тихо  ковтає  сльози,  то  знову  вночі  голосить,
І  з  мертвого  листя  одягне  на  голову  мокрі  вінки.

У  моїй  шафі  осінь  спинилась  на  довгі  віки,
То  знову  тікає  боса…  Куди  ти  простуєш,  осінь?
Чекай,  ось  візьму  свої  мрії  –  і  гайда  у  літні  світи.  

У  моїй  шафі  осінь  пройшла  вже  на  довгі  віки,
Десь  ходить  простоволоса,  іще  не  вернула  досі.
Шукатиму  всі  прикмети  –  і  сукні,  й  панчохи,  й  плащі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2013


Вересень

День  був  занадто  сонячний,
Настрій  був  надто  піднесений,
Десь  поміж  ясними  скронями  
Тихо  помер  теплий  вересень.

День  -  він  уже  не  лагідний,
Настрій  уже  заморожений,
Тільки  крокує  левадами
Привид  зливової  осені.

Може,  справа  не  в  холоді,
Певно,  що  справа  не  в  сирості,
Просто  душа  не  знеболена,
Просто  побачила  привида.

Знову  дарма  очікую,
Ранок  стрічаю  надією
Що  за  зливовими  ріками
Вересень  прийде  замріяний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2013


Правда, любий?

Коли  дощ  цілував  мокрі  шибки,
Ти  мовчав,  ледь  затиснувши  зуби,
Засинав,  не  закривши  фіранку.
Ти  на  неї  чекав?  Правда,  любий?

Коли  дощ  обіймав  сиві  вікна,
Ти  зітхав,  ледь  затримавши  погляд,
Розривав  своє  серце  на  шмаття,
Ти  стогнав,  наче  вітер  бездомний.

Коли  дощ  на  веранді  уранці
Танцював  божевільні  етюди,
Ти  на  неї  чекав  -  безсумнівно.
Ти  не  дощ  піджидав...  Правда,  любий?

А  вона  не  прийшла  -  бач,  так  треба  -  
По  осіннім  калюжам  -  безглуздо
Ти  пустився  тікати  дощами.
Ти  її  доганяв...  Правда,  любий?

Ти  тепер  мокрі  шибки  цілуєш,
Ти  за  нею  дощами  і  градом
Безперервно  по  світу  блукаєш,
За  тобою  -  твоя  ница  правда.

Хтось  уранці  відкриє  кватирку,
Теж  мовчатиме,  зціпивши  зуби,
Тільки  ти  тепер  будеш  не  поруч  -
На  фіранках  дощем...  Правда,  любий?

Хтось,  можливо,  уже  зачекався
І  зітхає,  ковтаючи  осінь,
Ти  тепер  не  чекатимеш,  любий...
Ти  ітимеш  туди,  де  не  просять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448462
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.09.2013


Марафон

Знехмар  чоло,  посій  у  ньому  сонце,
Прикрась  ланіти  маковим  вінком  
Життя  не  зустрічало  переможців,
Які  без  втрат  пробігли  марафон.

Щодня,  щомиті  губиться,  псується
І  час,  і  люди,  й  істини  вино
Але  якщо  навік  згубити  серце,
То  як  долати  перешкод  озноб?

І  крок  за  кроком  не  даєш  розпастись
Усім  надіям,  що  наперекір,
І  невідомі,  щедрі  меценати
Дарують  ще  одне  звучання  лір.

І  перепони  -  вже  не  зупиняють,
І  всі  фальстарти  йдуть  у  небуття.
Твій  марафон  -  здається,  неостанній,
Твоя  стезя  -  нестоптана  стезя.

І  вже  герой,  зникають  всі  поразки,
І  лаври  вже  чекають  бігуна,
І  раптом  -  на  чолі  проміння  щастя,
Зійшло  з  давно    забутого  зерна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013


Як же забути?

У  легкому  блакитному  платтячку,  білих  туфельках,  усміхнена,  зачарована  сонячним  ранком,  стояла  Горислава  на  подвір’ї.  І  все  то  таке  пишне  та  миле,  убране  літніми  пахощами,  прикрашене  квітами,  радує  очі.  І  кожен  день  для  Горислави  –  свято.
Весело  влітку  на  вулиці  –  іграшки  та  забави.  І  грошей  заробиш  за  один  день  більше,  аніж  батьки  –  за  місяць.  Жаль,  правда,  зривати  зелені  листочки  з  вишень  чи  яблунь  –  та  наступної  весни  знову  ж  виростуть.  І  жартів  багато,  і  веселощів  …  А  коли  піде  дощ,  то  наробиш  паперових  човників  –і  нумо  пускати  на  воду!  І  пливе,  пливе  той  човник  по  калюжам,  поки  не  здолає  його  вода,  поки  не  змокне  та  не  потоне…  І  тоді  знайдеться  інша  забавка  –  ляльки,  або  ж  побігати  в  квача,  чи  в  хованки  пограти.  На  все  вистачає  часу,  і  сонця,  і  світла,  і  натхнення.  Буває,  і  в  хату  не  заженеш  дітвору.
Але  сьогодні  –  не  той  день.  Горислава  із  серйозним  видом  ходить  по  подвір’ї,  чекає  дорослих.  Он  яка  на  клумбі  квіточка  –  неначе  зірочка!  –  горить-блимає,  дивиться  на  дівча.  А  он  ромашки,  коврики,  рукавички  та  стокротки  –  так  і  розстелились  різнобарвним  килимом,  так  і  світяться  життям,  красою,  рідною  землею.  По  тину  поплелись  кручені  паничі,  немов  пурпуровою  ковдрою,  вкрили  загорожу.  Любо  глянути  на  квіткове  царство  у  себе  вдома.  
Нарешті  вийшла  мати  –  усміхнена,  закосичена  щастям,  і  батько  –  теж  з  ласкавими,  добрими  очима.  Для  Горислави  і  сьогодні,  і  вчора,  і  завтра  –  урочистість,  а  для  батьків  –  що  ж  поробиш  –  не  щодень.  От  нарешті  мають  іти  кудись  на  парад  чи  на  концерт  –  справжнісінький  тобі  концерт!  Горислава  ще  жодного  разу  на  такому  не  була  за  увесь  свій  вік,  за  всі  свої  п’ять  років!
Правда,  що  матінка  увечері  любила  заводити  пісню  –  лунку,  щиру,  гарну  –  аж  самому  підхопити  було  бажання  і  нести  її  до  себе  і  до  людей  у  серце…  І  про  соловейка,  і  про  дівчину  та  козака,  і  про  жито,  про  барвінок,  про  калину…  Батько  умів  грати  –  на  чому  тільки  він  не  вмів  грати!  І  на  сопілці  втне,  і  гітару  опанує,  і  скрипку.  Отож  як  почне  що  веселе  заводити  –  ноги  самі  просяться  до  танцю,  і  Горислава  так  і  скаче  по  кімнаті,  такі  вихиляси  вміє!  Чула  ще  бувало  пісні  –  якісь  не  співочі  вони,  не  рідні…  Та  й  мала  –  не  все  могла  зрозуміти  у  тих  словах,  у  тій  музиці,  у  тих  танцях.  
Концерт  мав  бути  на  славу:  люду  –  як  зернят  в  маківці,  вулиці  –  просторі  та  чисті,  небо  –  безжурне,  сяюче.  Поки  тривала  днина,  поки  пекло  сонце  –  виступали  тітки  та  дядьки  в  синьому  з  білим  вбранні.  Гарні  голоси,  гарні  мелодії,  хіба  що  мова  незнайома  Гориславі  –  через  слово  розуміла  дівчинка  їх  спів…  
Час  спливав.  То  тут,  то  там  виднілись  продавці  з  цяцьками  та  їжею.  Гориславі  купили  чічку  в  коси  –  радості  не  було  меж:  все  то  думала,  яка  чудова  прикраса,  яка  блискуча,  та  ще  й  до  сукенки  личить!  Сонце  вже  хилилося  на  обрій  і  залишало  на  небі  пишні  бузкові  квіти  –  неначе  оті  паничі  на  тині  заполонили  увесь  овід.  Небо  зайнялось  вечоровими  іскрами,  горіло…  
- Для  мене  горить!  –  подумала  Горислава.
А  от  і  почався  вечірній  концерт.  От  зараз  буду  співати,  раділо  дівча  у  тата  на  руках.  
На  сцену  вийшла  перша  артистка  –  пані  у  зеленому  платті,  яке  було  все  майже  прозоре,  мов  решето.  І  як  їй  не  соромно,  пронеслось  у  думках  у  маленької  дівчинки.  Далі  почалася  музика  –  та  така  гучна  та  непривітна  –  не  знати  звідкілля  вона  взялась.  Горислава,  наче  заворожена,  дивилась  на  сцену,  слухала  пісень.  Приємний  голос  пролунав,  досяг  вух  глядачів…  Горислава  все  ще  так  дивилась,  наче  то  була  не  співачка,  а  казкова  істота.  
Довго  були  вони  на  святі  –  закосичена  щастям  мама,    добрий  тато  і  маленька  Горислава.  Стільки  нового  дізналася  вона  за  сьогодні,  скільки  думок  відвідали  її  дитячу,  ще  не  заклопотану  буднями  голівку.  
Поверталися  додому  –  і  зорі  знову  горіли  для  Горислави.  І  оченята,  неначе  дві  намистинки,  світлом  відповідали  небесному  багаттю.  Такий  приємний  та  теплий  вечір.  Такий  ніжний,  загадковий  вітерець.  Мале  дівча  спиняло  свій  погляд  на  деревах,  що  обіймали  листям  той  вітрець,  на  чорному  асфальті,  що  вицокував  від  кроків,  на  будинках,  що  тепер  стояли  фортецями  та  замками.  Вона  ніколи  не  втомлювалася  дивуватись  світові…  
І  лише  вдома,  сидячи  на  ліжечку,  Горислава  згадала  про  концерт.  Вона  намагалася  розібрати,  якою  то  мовою  співано  –  але  дарма!  Одне  через  одне  розуміла  слова,  допитувалася  у  себе,  що  то  все  значить,  але  не  могла  відшукати  у  пам’яті.  Вона  чекала  хоча  би  одну  з  тих  пісень,  щоб  повністю  осягнути,  як  то  вона  осягала  мамині  співанки,  але  жодного  разу  не  змогла.  
- Надобраніч,  Гориславочко!  –  зайшовши  до  кімнати,  сказала  мама.
- Матусю,  чекай,  -  промовила  дівчинка.  Трохи  задумавшись,  запитала:  –  А  про  що  був  концерт  сьогодні?  
Мати  здивовано  підвела  брови.
- А  ти  хіба  не  зрозуміла,  доню?
- Трішечки,  матусю.  Зовсім  трохи.  Хотіла  би  я  навчитися  тій  мові,  котрою  говорили  на  сцені.  Можна?
І  дівчинка  так  заглянула  матері  в  очі,  так  дивилась  на  неї,  що  у  мами  заіскрилися  сльози,  намочивши  чорні,  наче  ніч,  вії.  Зітхнувши,  та  промовила:
- Побачимо,  донечко,  подивимось.  Підеш  до  школи  –  там  навчать.  Тільки  ж  дай  мені  одну  обіцянку.
- Яку,  мамо?
- Не  забувати  тих  пісень  і  тої  мови,  що  ми  з  татом  тебе  навчили.  Добре,  моє  сонечко?
- Гаразд,  мамо,  як  же  забути  те  все?  –  здивовано  пролепетало  дівча.  І  показуючи  десь  зліва,  мовило:  -  Те,  що  тут,  матусю,  воно  ж  не  пройде  ніколи,  так?
Мати  схвильовано  посміхнулася,  поцілувала  доньчине  чоло  і,  вимкнувши  світло,  вийшла  з  кімнати  надвір.  Перед  нею  стояло  небо,  усміхаючись  доньчиними  вустами,  шепочучи  доньчині  слова…
А  Горислава  закрила  очі,  намагаючись  мерщій  заснути.  І  все  то  снилися  їй  соловейки,  кущі  рум’яної  калини,  верболози,  дівчина  та  козак,  жита…  Українські  жита…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444462
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.08.2013


Осторонь, зовсім осторонь…

Осторонь,  зовсім  осторонь  
пролітає  зграя  пташок,
Гострими  недомовками  
у  блакитті  їх  шум  замовк,
І  відлуннями  семиструнними  
озиваються  вечори,
Переспівами  несподівано
 доторкаються  до  душі.

Осторонь,  зовсім  осторонь  
пропливає  зграя  людей,
Ненавмисно  вже  домислили,  
що  було,  що  настане,  що  є,
У  навушниках,  закіптюжені,  
пропускають  свої  шторми,
Недоспівані,  збиті  хвилями  -  
наче  глибоко,  та  гримить.

І  увечері  -  завжди  втечами,  
перельотами  чи  онлайн
Зграя  -  осторонь,  і  самотністю  -  
так  гартують  серцеву  сталь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013


Для пустель притаманні …

Для  пустель  притаманні  не  піски,а  пустота,  
Для  глибин  притаманна  не  темінь,  а  глибина,
І  нехай  це  відомо,  як  два  на  два,
Найскладніша  над  все  -  простота.

Для  життя  притаманні  не  бур'яни,  а  жита,
І  для  світу  надвечір  не  сутеніє  -  світа,  
І  нехай  це  очевидно  -  дивина:
Завжди  загублена  -  простота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2013


Тисячі дверей, вікон і кватирок…

Тисячі  дверей,  вікон  і  кватирок,  
І  якась  із  них,  певно,  що  твоя.
Десь  он  там  –  подвір’я,  і  старий  будинок
Із  плющем  на  шиї  літо  сповива.

Тисячі  облич,  постатей,  фігурок,
І  якась  із  них,  певна  річ,  твоя,
Десь  он  там  –  волосся  –  чорне,  наче  вугіль,
І  очей  озерця,  і  луги  чола.

Тисячі,  мільйони,  де  ж  її  шукати,
Ту  фіранку  милу,  споконвік  твою?
Те  обличчя,  коси  кольору  гагатів…
І  очей  джерельця,  як  же  їх  найду?

Тисячі  провулків  і  мільярди  вулиць,
Кожен  стук  бруківки  рухає  світи,
І  знайдеться  долі  тисячна  зозуля:
Чорне  стане  білим,  а  чуже  –  своїм.

І  знайдеться  хатка  із  плющем  на  шиї,
І  чоло  знайдеться  –  на  світи  одне,
І  твої  дверцята  лиш  тобі  відкриють,
І  пропаще  серце  знову  оживе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013


Навпіл

Ти  загубився?  Показати  шлях?
Звичайно,  покажу,  мій  любий  пане,  
Там,  правда,  мчать  янтарні  дикі  лані,
Ростуть  індійські  велетні  баньяни,

І  зорі  сплять  на  Велеса  стогах.

Ти  загубився?  А  куди  ішов?
Далеко,  кажеш?  За  високі  хмари,
Туди,  де  скачуть  вершники-Стожари,
Де  місяць  втік  на  піддашки  кав’ярень

І  сонце  ще  не  встало  з  пелюшок.

Я  покажу  такі  світи,  мабуть,
Які  забути  вже  не  будеш  в  змозі,
І  виноградні,  вечорові  лози,
І  в  рукаві  завжди  знаходиш  козир,

І  виграєш  уперше  Божий  суд.

Чому  стоїш?  Невже  забракло  сил?
На  тебе  вже  чекають  небокраї,
Для  тебе,  може,  на  зорі  світає,
Можливо,  це  твоя  жива  Вальгалла…

А  ти  завмер,  поділений  навпіл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013


Пошепки

Пошепки,  словами  навшпиньки  -  доторкнись
До  кінчиків  моєї  здичавілої  душі,
До  самих  коренів  моїх  зіниць,
До  Всесвіту.  І  знов  дощить.

Знову  пошепки  -  падають  стіни  води,
Забарвлюють  звуки,  зрошують  безглузді  слова,
Знову  пошепки  -  дощі  перетни,
Зізнайся,  де  сонце  сховав...

Пошепки,  сонячним  зайчиком  -  розбуди
Танцем  щастя  на  неприручених,  блідих  вустах,
Стань  для  мене  особистим  святим,
Пошепки  закрий  від  гріха.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439977
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2013


Навіть карти Таро…

Навіть  карти  Таро  нас  роз’єднують,
 Раніше  бар’єром  стояли  відстань,  зайнятість,
 А  тепер  –  озброєні  гострими  Жезлами,
 Міфи  давньої  Передньої  Азії.

 Навіть  карти  Таро  нас  відлякують,
 Бо,  і  справді,  шляхи  наші  трохи  віддалені,
 І  лице  посивілого  Імператора
 Догори  -  свідчить  про  нашу  неправильність.

 Навіть  карти  Таро  проти  нас  разом,
 І  на  світлині  не  личимо  одне  одному,
 Карта  Закоханих  (дві  жінки  та  Аполон)...
 Зрада  на  зраду,  здається,  все  порівну.

 Навіть  карти  Таро...  А  нехай  згорять
 Хибні  міфи,  чи,  може,  пророчать  все  правильно?
 Ми  зрівняли  рахунок:  нуль-нуль.  Досить  вже  втрат.
 І  все  одно,  що  колода  не  схвалює!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2013