| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Останні дні відпустки добігали свого кінця. Старовинне місто Лева бадьорим сонячним промінням проводжало нас додому. Трамвайчик швидко по бруківці прямував до залізничного вокзалу. Вулиця за вулицею, ми наближались до кінця нашої подорожі. Всю дорогу мовчки спостерігали за краєвидами галицького міста, такого рідного і в той же час таємничого й загадкового. Зійшовши на кінцевій, чимчикуємо у напрямку вокзалу. Вчорашній дощ залишив чимало слідів по собі. Жваво перестрибуючи калюжі, дійшли до центрального входу. Як завжди, тут дуже людно та галасливо. Хтось кудись поспішає, хтось сонно позіхає в очікуванні, хтось уважно спостерігає за пасажирами. Зустріти можна як простого жебрака, так і впевнено крокуючого бізнесмена. Серйозний жіночий голос кількома мовами нагадує про відправлення і прибуття потягів. Львівський вокзал певно єдиний у місті, який бачив за свою історію стільки радостей та горя, сміху і сліз, обіймів та переживань, успіхів і любові, що вистачило б на кілька десятків цікавих книжок. Він першим зустрічає мешканців та гостей міста з дороги і останнім каже їм “До побачення!” Саме “До побачення”, бо прощатись зі Львовом просто неможливо. Галицька столиця закохує у себе кожного, хто хоча б раз приїздив сюди. Дізнавшись інформацію про прибуття нашого “Львів - Київ”, піднімаємось сходинками до перону. Чекати треба майже годину. Кохана помітила вільну лавку і ми швиденько попрямували туди, стояти з сумками точно не було жодного бажання. Недалеко від нас свого потягу очікували люди, дуже схожі на представників ромської національності. Чим вони привертали увагу? Несамовитим криком маленької дівчинки, яка лежала прямо на асфальті і щось агресивно кричала крізь сльози. Спокійно ставитись до дитячого плачу не може жодна нормальна людина. Циганський “барон” разом зі своїми жінками на диво ніяк не реагували на істерику дівчинки. Вона це помічала, тому продовжувала активно качатись на підлозі та плакати. Врешті-решт, зрозумівши, що на неї ніхто не звертає уваги з “родичів” дівча піднялось, витираючи сльози і напряму підійшло до циганки, намагаючись відібрати в неї цигарку, якою та смакувала разом з зернятками. Циганка, довго не думаючи, почала тикати нею ногу дівчинки, від чого та знову почала свій вереск і викликала сміх у інших представників “табору”. Люди з жахом спостерігали цю картину, але ніхто нічого не казав. Наша хата скраю…Криклива чорнява дівчинка ще довго з різних причин демонструвала оточуючим свій дзвінкий голос, переплетений сльозами, сміхом, криками. Кохана пожартувала “Уяви, якщо вони їдуть з нами в одному вагоні?” Це був лише жарт, я надіявся на це. Бо роми дійсно очікували свого потягу, вбиваючи час балачками та цигарками. Перспектива їхати з ними в одному вагоні точно не викликала нічого приємного ні у нас, ні у інших пасажирів. Маленька циганка вже добряче набридла усім галасливими криками. Кохана перегортала чергову сторінку книжки Слави Світової “Жменька слів” з популярної серії “Теплі історії”. Намагаючись відволіктись від криків, я також одним оком почав читати короткі історії. Треба віддати належне Славі. Її історії справді були теплими, хоча і дуже короткими (всього 100 слів). Це справді мистецтво та неабиякий талант у кількох реченнях викласти роздуми та переживання. “До другого перона прибуває міжнародний рейс Москва - Будапешт”, - прозвучав у гучномовці ніжний український голос. Повз нас пройшли неквапливим кроком працівники міліції, одягнені у бронежилети та тримаючи бойові автомати Калашникова. В Україні війна… В голові кружляло багато сумних думок і мозок активно намагався їх позбутися. Не перший раз буваю у Львові, але мабуть вперше, коли точно не знаю, чи ще матиму можливість сюди повернутись. На все Божа воля. У Його люблячих руках наша доля. Доля всієї країни. Крикливі роми неспішно піднялись, перебивши мої роздуми. Всі уважно дивились, куди саме вони прямують. Криклива дівчинка досі не заспокоїлась, а йшла позаду всіх, чи вірніше: повзла, бігла, стрибала. Люди з полегшенням зітхнули, проводжаючи добрими поглядами і посмішками циганський “табір”. “Бажаємо щасливої дороги!”, - пролунало у гучномовець.
До прибуття нашого потягу залишалось всього 15 хвилин. Споглядаючи на львівське вечірнє небо, ми згадували нашу подорож і хотіли тут залишитись. Львів, Житомир, здається живемо в одній країні, але різниця більш ніж відчутна. “Не місце прикрашає людину, а людина місце”, - промайнуло в голові. Мабуть так вірно! Хто зна?.. Кохана втомлено поклала голову на моє плече, очікування на вокзалі справді втомлюють. Не тому, що потрібно чекати тривалий час, а тому, що розуміємо, що треба повертатись назад, а так кортить ще прогулятись вузенькими вуличками Львова, поспостерігати за зірками з ратуші, зробити кілька селфі поряд з пам’ятниками Степана Бандери та В’ячеслава Чорновола, посмакувати ароматної кави, дбайливо приготовленої усміхненою львів’янкою, поласувати ніжним шоколадом, слухаючи мелодії Львова на площі Ринок. У нас тут справді ще купа важливих справ! Сюди треба повернутись! “До першого перону прибуває регулярний потяг Львів - Київ. Просимо підготувати проїзні документи. Час відправлення...”,- звучав вже рідний голос у гучномовець. Бабуся в інтелігентних окулярах попросила допомогти піднести валізу у вагон. “Звісно!”,- втомленим голосом відповідаю їй. Провідниця новітнім прибором перевіряє наші квитки та паспорти. Поряд знову пройшли автоматники у бронежилетах. Купе зустрічає нас самотніми полицями-ліжками. Складаємо валізи, зручно вмощуємось на нижній полиці. Крізь вікно бачимо газетний кіоск. Позаду нього велично визирає табличка “Львів”. Треба було купити львівську газету напам’ять. У динаміках радіо всіх українців закликають до патріотизму та єднання. Звучить пісня Івасюка. “Доброго вечора! Будемо сусідами!”, - в купе зайшли наші сусідки, дві жіночки, які повертаються до столиці. Чекаючи відправлення, ми переглядаємо фотографії крайніх днів. На обличчях виникають посмішки, у серці вирують емоції. Кожне фото має свою історію та переживання. Їх знають та розуміють не всі. Тільки ми двоє та славетний Львів, міцно обіймаючись, і тримаючи один одного за руки. Як називається відчуття, коли ще не поїхали, а вже є ностальгія за місцем, людьми?? Щось подібне відчувається зараз у всіх пасажирів нашого купе. Потяг, у кращих традиціях швейцарських годинників, починає рух з першого перону. Поволі починають зникати працівники вокзалу, газетний кіоск, самотні колії. Нас ніхто не проводжав і сумних сцен прощання вдалось уникнути. Хоча як це уникнути? На душі все одно сумно та тривожно, хочеться помахати рукою львівському вокзалу, першому перону, щирим львів’янам, старовинним вулицям, прекрасній галицькій столиці. Вона так само сумуватиме за нами і чекатиме наступної зустрічі.
Ми любимо Львів. І це, на щастя, взаємні почуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612304
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Із чистим серцем, вірою у краще
Забрав Майдан Героїв наших.
Вони сміливо йшли у боротьбу,
Залишили батьків, роботу і сім”ю
Казали вдома: “Мамо, я ще буду!
Я Батьківщині допоможу і прийду..”
Сльозами й кров”ю вкрилася земля
Диктатори з грошима за кордон,
Небесна сотня ж віддала свої життя
Усі надіються, що то поганий сон…
Усіх єднає цей нестерпний біль
“Пливе кача..” лунає звідусіль..
“Герої не вмирають” чуємо не раз
Політики щось знову гарно обіцяють
Багато квітів та формальних фраз
Тихенько плачуть матері й благають:
“Господи, нехай ніколи вже Герої…
…..Не вмирають!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500151
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2014
Романтична тиша сяє у твоїх очах
Зачарувала моє серце просто так
Самотність огорнув пекельний страх
І в голові закінчився думок «бардак».
Мене любов вдягнула в джентльмена
На крилах щастя забуваю я про себе
Весь час в думках шукаю ніжні імена,
Якими моє серце звернеться до тебе,
Колиски щастя й джерела мого тепла.
Любов поєднує два різних Ти і Я,
У голові збираються лише одні слова
Я люблю тебе одну на все життя! ́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2012
Коли я бачу вогник у твоїх очах,
Й тримаю твою руку ніжно у долоні
Я піднімаюсь в небо, наче птах,
На крилах щастя і великої любові.
Ти наганяєш на самотність страх,
І та тремтить, а серце лиш радіє.
Коли приходиш у казкових снах
В моїй душі одразу все світліє.
Любов невидима, як вітер у горах.
Тривожна й ніжна, мов вечірняя зоря.
Наївна й щира, наче свічка у руках.
Вона поєднує два різних "Ти" і "Я".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2012
Святкується Господня Пасха днесь,
Лунає звідусіль "Христос Воскрес!"
Співають Ангели на небесах
Вторять їм люди в селах та містах.
Сина Бога прославляють нині
І святкують спільно у родині.
Усі єдині у молитвах і думках
Стоять віряни з кошиками у руках
Церковна служба добігає до кінця
І вогник Світла потрапляє у серця.
Вода освячена вітає всіх сповна,
Хто має віру у Спасителя Христа.
В цей день чекайте океан чудес
Бо світить сонце всім з небес
Воістину Христос Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332592
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.04.2012
Вона змінила все його життя,
Розмалювала у яскраві фарби,
Відправила самотність в небуття,
Подарувавши серцю справжні скарби.
Вона прийшла,неначе весняна пора
Тендітна, ароматна й чарівна
В його душі заграла музика нова
І вогник в серці запалав сповна.
Вона сміється щиро,як мала дитина
Й очима піднімає до небес
Її душа, то неземна краси картина
Вона - Любов,єдина із чудес!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2012
Багато різних є чудес на світі
Усе Господь створив для нас
Життя проходить і щомитті
Все далі й далі йде наш час.
Давайте ж вірити у дива
Й чекати з радістю на те,
Коли в життя до нас прийде
У серце справжня щастя злива,
І поряд буде саме та одна людина
Якій уста промовлять
..Моя мила!́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Дощить узимку й це не казка
Глобальне потепління на Землі
Не видумка чиясь - людська поразка,
Яку спокутувати будемо самі.
Колись узимку снігом замітало
Й веселі свята з нетерпінням так чекали
Усе під білим снігом тихо спочивало
Й морози візерунки щиро дарували.
А зараз у природі щось не те,
Немов загнівалась вона на нас і все
Чекаємо на сніг, а тільки дощ іде
І кажуть так уся зима пройде.
Давно пора задуматись нам люди
Про те, що робимо ми на Землі
Піклуючись про себе - завдаємо шкоди
І просто заживо хоронимо її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011
Ніхто не в силі зупинити почуття
Сказати "Стоп!" для серця неможливо.
Закоханий, немов мале дитя,
На світ очима дивиться красиво..
Не бачить бруду,сірих хмар й проблем,
Неправду він завжди обходить стороною.
Для нього ясне сонце світить вдень,
А уночі він зачарований небесною красою.
Окрилений теплом коханої очей,
Тримаючи в руках її долоню,
Вони разом будують цілий світ,
Той світ,який наповнений любов"ю!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2011
Любов приходить так раптово,
Коли ти не чекаєш й думаєш, що знову
То не найкращі в світі почуття
А лиш закоханість проста,
Яка пройде, коли закінчиться весна.
Весна проходить, літо настає
А в серці все любов росте й росте
Її не можна зупинити
Вона потрібна для того, щоб жити.
Лиш тільки в серце потрапляє,
Любов ніколи не минає.
Співає серце і душа радіє,
Коли сказати можеш «Моя мила»..
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2011
В житті частенько ми не помічаєм,
Наскільки радості багато маєм.
Говоримо лиш про проблеми і невдачі
Й не додаємо те, наскільки ми ледачі.
Ми швидко забуваєм власні помилки,
Немов їх не було і взагалі.
Шукаємо кохання десь на стороні,
Читаючи романи і казки,
Чекаємо ми принца на білому коні.
Або принцесу, милу і чарівну,
Яку від сну самотнього, єдиний
Врятує поцілунок принца щирий.
Життя швиденько наше проминає,
І стрілка годинникова спокою не знає.
Давайте ж не шукати казок у житті,
Бо не про нас написані вони
Давайте цінувати кожну мить,
І ближніх всіх своїх любить .
Радіти сонечку земному
І серце відкривати лиш одному!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
Вогник світла у темряву ночі
Принесла мала зоря.
Я підвів до неба очі
І спитав де мила є моя?
Де її шукати треба?
Я готовий обійти півнеба!
Тільки як її знайти???
Я не знаю взагалі...
Місяць дружньо посміхнувся
Підморгнув й сказав мені:
"Ти, будь ласка, не хвилюйся!"
Щастя буде і тобі.
Бог Господь для тебе, синку,
Дасть чарівную дівчину,
Милу,добру,справжню українку!
Варто тільки зачекати,
Щоб навчитися кохати..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2011
Україна..моя славна Батьківщина,
Вже чимало ти перетерпіла.
Завжди ворог намагався тебе підкорити
Й рідну мову, солов"їну погубути,
Душу провославну очорнити,
Діточок твоїх в рабів перетворити.
Але ти ніколи не вставала
На коліна перед ворогами.
Тільки у молитві ноги ти схиляла,
Коли славу Богу віддавала.
Все пройшла, все подолала
Й незалежною таки ти стала
І чума червона замовчала...
Пролунав, неначе дзвін
Славний твій козацький гімн.
Мила ненька-Україна,
Славна наша Батьківщина,
Ти подарувала нам життя
Мир й любов вселила у серця.
Рідні твої дочки і сини
З вдячністю вклоняються тобі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2011
Ми часто кажемо не ті слова,
Й людей навколо себе ображаєм.
В душі у нас панує власне "я"
І часто це нам дуже заважає.
Ми не цінуємо своє життя
Завжди якісь проблеми помічаєм
І з мухи робимо слона,
А час в цю мить біжить,спливає...
По правді радості багато кожен має
Про це ніхто нехай не забуває!
Щастя завжди той лиш відчуває,
Хто гординю власну враз перемагає!
Частіше проявляйте почуття любові
Й даруйте радість рідним і близьким!
Просіть пробачення у щирій мові,
Й цінуйте те, що поряд з Вами зараз є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2011
Любов завжди шукає істину
Ніколи вихвалятися не стане
Любов все ставить на кону
І завжди свій джек-пот зриває.
Любов завжди надію має
Терпіти вміє й гнів не знає
Вона лише одна, єдина
Хто вірить щиро, як дитина.
Вона народжується у серцях
Й ніколи смерті не зазнає
Вона тобі розкаже у піснях
Що слово «щастя» означає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2011
"Почекай,прошу..Не йди",-
Кричало серце у душі.
Подумай добре і скажи,
Про що так мріяв ти завжди
Скажи ж нарешті,я палаю.
В такому стані,
Я себе не пам"ятаю.
Щодня її одну,єдину
Бачити бажаю.
Від погляду її несамовито
Завжди я стрибаю.
Її сердечко миле уві сні
Щоночі ніжно обіймаю
Я радість, щастя відчуваю
Коли ти поряд з нею..розмовляєш
Банальні компліменти кажеш
І головне в душі ховаєш..
Скажи ж нарешті ,я благаю.
............я так тебе кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2011
Під Крутами спочили тихо ті,
Хто вчора ще читав книжки,
Конспекти лекції писав,
І на майбутнє плани будував.
Під Крутами спочили у могилі
Талановиті,молоді й красиві,
Чий подвиг ми не забуваєм
І з сумом в серці зберігаєм.
Трагічна доля їх спіймала
І часу думати не дала.
Немов військові, по команді
Змінили вони лекції і парти
На зброю і військові карти.
Вони пішли кістьми лягати,
Щоб неньку-Україну захищати,
Помилки влади виправляти,
Чуму червону зупиняти
І незалежність й волю здобувати.
Вони пішли життя віддати,
Щоб кожен міг сьогодні вільно заспівати:
"Ще не вмерла Україна-Мати"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264887
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.06.2011
Навіщо серце я відкрила?
Я плакала й себе корила.
Він почуття мої не зрозумів
Мене ніколи не любив.
Хоча був час і думала інакше
Ми зустрічались і все було
В нас якнайкраще.
Були цукерки,квіти і слова
Про те,що я єдина,
Мила ,рідна й дорога,
І радість й щастя
Він лише зі мною відчува.
Йому я вірила й раділа.
За нього Богу дяку говорила.
Тоді я вперше зрозуміла,
Що означає "Я щаслива!"
На жаль,не все так далі було мило....
Навіщо серце я відкрила?
Я плакала й себе корила.
А він казав вже іншій "Мила.."
Без болю бачити і чути це не вміла,
Бо все ще я його любила.
Сьогодні вже пройшла тая година
Я стала сильною , вперед пійшла
Освіту гарну здобула,
Чимало інших цілей досягла.
І головне: у серці
Віру у кохання зберігла!
Воно мене знайде,я вірю..
Про це я Бога у молитві попросила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2011
Любити - значить віддавати,
Жодних образ у серці не тримати,
Одній, єдиній душу відкривати,
Її ім"ям на небі зірки називати.
Любити - значить серце дарувати.
Усе прощати, вірити і знати,
Що лиш вона одна зуміє
Тобі подарувати щастя і дитину.
Любити - значить власне "я" сховати.
З хорошим настроєм усіх людей вітати.
Від посмішки коханої радіти
І дарувати їй лише найкращі квіти!
Любити - значить кожен день за свято мати
І в серці щосекунди щастя відчувати.
Любити - значить зрозуміти,
Що означає слово "ЖИТИ"..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2011