| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я не мала змоги відчути ту вибухову суміш емоцій, яку відчувають зраджені, проте десятки разів зраджували зі мною і певний час в мене була до цього залежність...мене не використали, зі мною відвели душу в світ тілесних втіх...і мені було катастрофічно байдуже до їхніх коханих...я кайфувала від інтенсивного стимулювання власного его...
Він до мене залицявся, а я була холодною кригою...я знаходила тоді його симпатичним мрійником...ми зустрілись через кілька років...він заручений...я самотня...поцілунки як заборонений плід...здавалось, їм не судилось закінчитись ніколи...він заручений, я наївна...слово "ми" має інше значення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274783
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.08.2011
На мокрому грунті гарячі сліди,
в обличчі яких тільки я, лише ти,
на мокрому грунті наш холодний піт,
його не змили хвилі самотніх літ.
На мокрому грунті відбиток тіней,
в яких два обличчя і сотні ролей,
на мокрому грунті видно пару слів -
"Пробач, розлюбити досі не зумів."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Важко бути незайманою коханкою героя-коханця. Коли ревнощі терзають напівпритомну душу, коли оточення засуджує кожен невимушений погляд в його сторону, коли в нього армія наївних, проте на все готових прихильниць. І байдуже, що ця незайманість розповсюджується тільки на душу.
Ми познайомились в мережі. Йому 35, в нього чудна донечка з прекрасними очима і найщирішою посмішкою, яку коли-небудь малювали найвидатніші художники. Він мужній і гордий. Він марить донькою і невтомно працює. А що я? Дівчина з сумними очима, яка малює губи в червоний колір, щоб здаватись впевненою і сильною. Я мрію народити йому сина, але він цього ніколи не дізнається, мені не вистачить повітря та відваги сказати йому про це. Ми спали? Ні. Кохались? Наполовину. Тільки я з ним...у своїх думках перед сном. Це банальна проза, в якій я відкрила частинку моєї скаліченої душі. Можна осуджувати мою манеру писати, манеру одягатися, спосіб життя, проте не дано нікому уповноважень осуджувати чужу душу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261112
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.05.2011
Закохана? Захоплена? - Спрагла. Корисливий? Вірний? - Палкий.
Механічна сторона низько інтелектуального процесу "спарювання" шаленої самки і сильного самця, виявилася мегаактивною. Вхід/вихід забазпечували приплив ейфорії в кору головного мозку, звідки швидкий потік крові розносив адреналін по всьому організму, доставляючи мікроелементи задоволення до всіх необхідних органів. Все було по чіткому розрахунку. Вона розраховувала на космічний оргазм, який доводить вимучене тіло до напівпритомності, він розраховував залишити відбиток про цю ніч у найвіддаленішому кутику її мінливої свідомості. Дві напівпрозорі склянки недопитого бренді на нічному столику, кілька недопалків "Silver and Benson & Hedges Gold Superkings" в фарфоровій попільничці і запах солодких духів, який заволодів кімнатою їхніх зустрічей. Здавалось, що бажання проникнути їй під шкіру доводило його до сказу, вона ж залишалася механічною. Її крики відлунням пробігались по стелі, стінах. Він знав, що вона не вдавала і це робило його безсильним. Він знав, що вона грає першу скрипку, а він перший тромбон. Він обмацував жадно її маленькі груденята, грався з твердими сосочками кольору спілої полуниці, запихав пальці їй в рота, зжимав її соковиті сідниці і тонув. Тонув у хвилях власного сексуального божевілля. Вона спускалась нижче, залишаючи краплинки гарячої слини на його ніжному тілі, він вже не божеволів, його здатність усвідомлювати принаймі найелементарніші речі, зникла ще від моменту, коли вона зайшла в кімнату в кашеміровому чорному пальто, скинувши яке оголила всю жіночу красу свого юного тіла. Низ його живота благав про пощаду, а вона продовжувала гру, висмоктуючи з нього нектар блаженства. Він пішов на кухню за вишнями, потім запихаючи їх їй в вагіну, облизував внутрішню частину її ніг, вона вигиналась, як кішка, яку неможливо приніжити. За кілька "мгновений" він висмоктував вишеньки з її розкішниці і ділився з нею ними.
[Фантазію автора адміністрато сайту помістив у чорний список з позначкою "уму не постежимо".]
От так приблизно виглядає здалеку бурхливе бажання, яке володіло, володіє і буде володіти найчуттєвішою частинкою кори головного мозку, де сірій речовині просто не вистачає кисню для існування...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260946
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.05.2011