| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
дихати бутонами півоній.
дихати безмежними розмовами.
губи твої ніби-то солоні,
очі твої ніби намальовані.
сонцем, яке пестить тебе вранці,
до плечей торкатись,
мов долонями.
бути біля тебе сміхом, танцем.
ти, напевно, скажеш, що в полоні ми.
що в полоні ми, впольовані, в полоні -
водночас закінчились набої.
безперервно, безупинно від сьогодні
хочу тільки дихати тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Для птахів під ногами розкидані хлібні крихти.
Цьогорічна осінь спокійна й, на диво, суха.
Вологими стали тільки мої долоні,
що прикро.
Вологими стали мої повіки,
і, часом, мої вуста.
Цьогорічна зима обіцяє прийти без жалю.
Заклей всі вікна,
забий цвяхами двері.
Цьогоріч своє серце можеш залити сталлю.
Запасись консервами від підлоги до стелі.
Поділись словами -
слова розділяють сенси
На багато маленьких розкиданих хлібних крихт.
Можеш просто обняти
мої холодні стегна
І ховатися в стінах будинків
від моїх примх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020
слухай, як відбиває ритм метроном
слухай як вона дихає
закидує ноги на крісло.
доки її волосся буде пахнути тютюном,
не вимикай світло
не вмикай телевізор.
сонцем просякли шпалери
між швами весняний вітер -
слухняний.
доки її волосся шукає забуту еру,
гуляй по світу
бескидами. і морями.
і зорями. і кометами. і очеретом.
холодними переплетами слів. віршем. сонетом.
колонами храмів. будинками.
мокрим снігом.
стінами свого дому. гарячим жіночим тілом.
коморами. сіном. книгами. бібліотекою.
колоссям. піском. вином. нестерпною спекою.
доки її волосся кохатиме твоє місто,
гуляй в літо.
доки її волосся кохатиме твоє ліжко,
хай ростуть квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020
у тебе стрічка зав'язана на зап'ясті
запалена сонцем, наповнена літнім дощем
як теплий спогад, як літо, чи як шматок щастя
барвистий світанок, сніданок, малиновий джем
танцюють бокали з вином, розкидають думками
і листя дерев без кінця колихають пісні
сплітаються пальці, сплітаються руки, сплітаються рани
і ти знову п'яний
finita montana
пливуть кораблі
сьогодні востаннє, вдихни на прощання
допий ціле море
і стрічку сильніше зв'яжи
цілуйся із вітром, із танцем, із місячним сяйвом
кохай. надихай. відчувай. переповнюй.
живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020
Десь нагорі паралелі стають овалами.
Пливе горизонт, натягує троси.
Реальність - немов колиска.
І час перешіптує з хмарами.
І каже, що дуже високо.
І каже, що хоче залишитись.
І часом стає так солодко
Кохатися в сонячних косах,
Блукати гірськими хребтами.
І Часу, буває, хочеться
Шукати сенси,
Або танцювати з птахами.
Шукати себе,
Перестати ходити лінійно.
Бавити чиєсь волосся.
Піти назад, піти до схилу,
Або й обертатись постійно.
І Часу, буває, хочеться
Ламати усі закони.
Піти вертикальними осями.
Ходити синусом.
Перетинати кордони.
Або й зупинитись.
Назовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
немає нічого красивішого
вогнів померлого міста
в твоїх долонях
збирайся докупи
як старий поламаний резистор
тримай руки на скронях
тримай очі сухими
як влітку потрісканий грунт
раз в рік промовиш - прости, ма,
десь дівся юначий мій бунт
немає нічого добрішого
очей незнайомки на вулицях
що простягає книгу
що простягає руки
що просто сидить і молиться
що збирає лопатою кригу
годує птахів сухим хлібом
всміхається на прощання
годує птахів останнім
ходити дорогами пішими
торкатись дерев мов ікони
зірвати палючий сонях
немає нічого сумнішого
ніж ловити останній подих
вогнів померлого міста
в твоїх долонях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Цього разу я сказав їй так:
Ти не мого типу, дівчинко,
Ти називаєш бюстгалтер - ліфчиком.
Ти користуєш невдалими фразами,
Та й взагалі - зараза ти.
Ти смажиш картоплю не так, як я звик,
Тебе нереально здійняти на крик,
Тобі не хватає банального вміння -
Мені не хватає терпіння.
Я не люблю твої довгі балачки,
Бішу́сь, як викурюєш в день по дві пачки,
Червоне сухе принципово не п'ю.
З тобою до ранку не сплю.
Вона повернулась, спустивши бретельку.
Недо́палок кинула просто на рейки.
Всміхнулася, мовчки пішла у вагон.
Прокля́тий мій тестостерон.
Я вслід прокричав: не подзво́ню ніколи!
Ім'я її знов на бляшанці з-під коли.
Волосся її на усіх подушка́х.
Мені вже зриває дах.
Кохаю її золотаве волосся,
Кохаю, коли по траві ходить боса.
Кохаю - губами торкається скла.
Кохаю її до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Не теряя рассудок, пиши!
Беспринципно озвучивай мысли.
Будто в первый раз в жизни - греши.
На твоих руках слезы и числа.
На ладони замерзли гроши.
У виска потерялись все грани.
Недостаток любви у левши
Возмещает достаток сознания.
Там стеклянный игрушечный ангел
На иголках засохшей сосны.
Он во тьме лишь сверкает и манит,
Он родился из этой же тьмы.
Будто в первый раз в жизни родился,
Будто в первый раз в жизни летал.
Потерялся. Нашелся. Влюбился.
Как в последний раз в жизни мечтал.
По неписаных в книгах законах,
В месте встреч параллельных прямых,
Расцветают букеты пионов
На иголках засохшей сосны.
На большом королевском приеме
И в проеме скрипящей двери
Не прописаны эти законы,
По которым поют снегири,
По которым все чувства аморфны,
Но об них разбивали колени.
Сколько сахара ты кладешь в кофе?
Сколько сахара - столько и мнений.
Вместо тысячи лестничных клеток,
Что ведут на чертоги забвений,
Садись в лифт.
Только тросы поднимут
На высоты твоих поражений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714122
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2017
Тут десь двадцять із чимось вагонів,
Десь півтисячі різних очей,
Сім загублених книг на перонах,
В сто раз більше забутих речей,
Три покинуті кішки без дому,
І мільйон непромовлених фраз,
Зараз диктор усіх повідомить:
Потяг спізнюється вже не раз.
Диктор холодно так продовжує,
Потяг сумно-протяжно: ту-ту
Ти говориш під ніс: Перепрошую
Я потрапив, мабуть, не на ту.
Ми запрошені в запорошені
Одномісні міста на нічліг
Переписані, перепрошені
Переїздили сотні доріг.
Переможені, перекроєні,
Мокрі стіни - зіпсований дах.
Перешиті, та не загоєні,
Бо наступного разу все буде не так.
Тут десь двадцять із чимось вагонів,
Десь півтисячі різних очей,
Покидають безликі перони
Під жовтневим рясним дощем.
Відправляєшся ти на пошуки
У нові одномісні міста,
Щоб сказати там: Перепрошую,
Ти, мабуть, таки знову не та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2016
Привет. я здесь. я знаю как дела.
Без лишних слов обнять тебя хочу.
Ты знаешь я не пью без молока.
Твой крепкий кофе мне не по плечу.
Пока мы молоды давай споем
О ночи, что в твоих густых ресницах
Оставит звезды - мы их соберем,
И вновь осветим дно её темницы.
Мы точно знаем, что мы три сестры
И безразличны нам все родственные связи.
Мы будем вместе - ночь и я, и ты.
Мы вместе вечность, да еще с запасом.
С тобой смеяться, плакать и курить.
И не важны нисколько страны-города.
Не бойся меня ночью разбудить.
Привет. я здесь. я буду тут всегда.
С любовью, посвящается О.Б.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619515
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2015
Дождь укутал город серым одеялом -
Это так привычно в сентябрьский день.
Мокрые фигурки шлепают ногами,
На мокрой брусчатке оставляя тень.
Пальцами по стенах старых городишек
Впитывать прохладу прожитых веков.
А они ведь, стены, очень громко дышат
Тысячей миллиардов сказанных в них слов.
Нас с тобою ищет родственная птица,
Мокрые фигурки улыбнулись в след.
Пальцами на стенах оставляй частицы
Собственного сердца, давшего обет.
Мы с тобою, знаешь, что бы не случилось,
Мы вернемся в город сбывшихся надежд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610506
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.10.2015
А мне остался год
Я о нем никому-никому
Я закину рюкзак на плече
И пойду покорять страну
Да и блин, почему страну?
Я пойду покорять весь мир
Я залезу на Эверест
И устрою там летний пир
Я напьюсь и пойду летать
Я почувствую цвет на вкус
Я напьюсь, я напьюсь, твою мать
Обязательно подстригусь
Обязательно съезжу в Рим
На всю спину набью тату
Поцелую того кто любим
Помечтаю - а как там в аду?
Все что думаю - говорить
Про любовь и про то кем горжусь
Ведь для этого есть только год
Я о нем никому не скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599407
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2015
Скажи,
якою буде остача від ділення на мене?
надіюсь, багажем сонячних днів і крихтою божевілля,
валізою усмішок, яку закривати проблемно,
приправлена перцем,
приправлена смутком,
приправлена сіллю.
Можливо,
не варто себе так сто раз заганяти,
то під риску дробу, під нижні шари літосфери.
долоні на скроні - від себе ти спробуй відняти
сто тисяч емоцій,
сто тисяч обіймів,
півсотні паперу.
Давай поділимо нашу любов на нуль.
Давай відправимо її у безмежність.
А нам і так добре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Біля першої тридцять виблискує тиша, як заморозки на асфальті,
відбиваючи світло нічних ліхтарів.
сніг повіки твої непомітно колише ніжним тихим контральто,
відправляє свідомо у теплі краї.
На перетині двох опівнічних годин до неба здіймається ватра,
бо вогонь ні за що не буває першим.
піднімається вгору ядучий дим. а що ти робитимеш завтра,
між четвертою і безмежжям?
Біля першої тридцять ти досі блукаєш - кращого ніби немає,
а поряд крокує твій вірний пес.
на душі стає тепло, від того, що знаєш - вдома тебе хтось чекає.
або навіть не вдома. а просто. Десь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Коли небо опускає свої важкі повіки,
А речі навколо починають оживати,
Мовчи.
Будь ласка.
Ні слова.
Навіки.
Як в ка́зках.
Коли вдома, буває, вимикають світло,
Електроенергію, газ чи, найчастіше, воду,
Стань
Для мене
Весняним
Вітром.
Без льоду.
Може, досить до ста рахувати щоночі.
Може, слід перестати шукати смертельні бої.
А ти знав, що
Щастя
Має
Очі?
Твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Сьогодні танцює листя з пожовклих дерев.
Цій осені щойно виповнилось вісімнадцять.
Муркотом кішки до кінчика вуха пливе.
Сьогодні ця осінь сказала мені не боятись.
На станції блідо-блакитним "Миколаїв-Дністровський" -
Додому лишилось не більше хвилин двадцяти.
А поряд усміхнені, милі і заспані щоки.
Сьогодні ця осінь сказала мені з ними йти.
У стомлені плечі пекучі цілунки з-за хмар.
Доросла дитина наївно чекає дива.
Сьогодні ця осінь сказала, що має дар.
Сьогодні ця осінь сказала, що я щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
О, ця вибухова суміш нашого з тобою тандему.
Не можу, не хочу знати, люблю чи бажаю смерті.
Де нам сьогодні спати - єдина, мабуть, проблема.
Межі давно розтерті. Межі давно розтерті.
А сонце вже починає збирати в дорогу валізи.
Йому пощастило дуже, йому не потрібні візи.
Безмежними полями соняшника, довгими рядами берізок.
Сонце, прошу, закинь його до мене хоча б проїздом.
А я вже забула твій голос, а я вже забула запах
Кісточки з вітаміном у теплих собачих лапах,
Ранкових омлетів з тмином, безсонних ночей з тобою.
Додому летіти-бігти, йти швидкою ходою.
Йти швидкою ходою, додому бігти-летіти.
Хмари сьогодні знову, наче засмучені діти.
Зорі сьогодні знову, наче присипані перцем.
Небо відчуло, як може за домом боліти серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
Довіряй теплому дотику, що пробуджує найпотаємніше.
Довіряй нікотину, що в твоїй крові.
Кажуть, легкому наркотику віддаватись буває приємніше,
Ніж просто здолати бажання віддатись тобі.
Як мало речей залишилось за нитками диму.
Розкиданий попіл горохом на мокрій землі.
Ніякі слова не здаються настільки важливими,
Коли на хвилину загубиш свідомість в імлі.
Крізь сиві сувої й пекучо-гіркий присмак щастя
Долонями вверх, а колінами у протибік.
Звертатись до неба, цілуючи хмари-зап'ястя.
І знову долати бажання віддатись тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
Ігнорувати інфаркти, інсульти - переболить.
Кров'ю стікати, зшиваючи рани тобою.
Змерзлі кістки, не важливо, що тіло горить.
Згнити зсередини і залишатись німою.
Краплі з очей відтепер не достатньо вагомі.
Краплі багряні для тебе - не показник.
Аргументуй, доведи, лягай, в біса, в кому.
Вмерти, лише щоб помітив нарешті мій крик.
Зсохлися квіти, опали давно з пелюстками.
Змилися чортові образи з надр полотна.
Небо криваво-червоне стягнулось над нами.
Бути - не бути.
Лише крок вперед.
Я одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Знати б...
Коли встиг так безумно злякати.
Ще зовсім нормальний здоровий глузд
Збожеволів і вдався тікати.
Ще зовсім невинні коричневі очі
Закохані в небо...
Закохані в тебе.
Чути б...
Що ти хочеш зі мною побути.
Великі мурахи тікають по тілу,
Бо дотики твої - салюти.
Велика відкрита для світу душа
Закохана в небо...
Закохана в тебе.
Туманом у мозку, увесь між клітин.
Мій кисень - у тобі потреба.
Недавно закохана в святість картин.
Тепер вже закохана в тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
А если однажды ночью,
Укрытая безмолвною тоской,
Внезапной, непрошеной гостью,
Припрусь я прямиком к тебе домой.
А если однажды утром
Я буду заправлять твою кровать
И мило притворятся будто
Мы завтра честно-честно будем спать.
А если однажды под вечер
Ты вдруг прочтешь мелодию строки
И я пообещаю что навечно
не буду оставлять свои чулки.
Как долго продлится застолье?
Как долго прошептать тебе "Открой"...
Любовь измеряется болью,
А счастье измеряется тобой.
посвящается ВТБ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464910
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.12.2013
Очень часто до смерти бесит -
слишком громко идут часы.
И когда открывают завесы
бестолковой актерской игры.
Слишком храбрым быть и слишком смелым,
как в кино - тебя быстро убьют.
Слишком хочется взять и поверить,
только тут же тебя засмеют.
Слишком часто бывает трудно
объяснить либо что-то принять.
Слишком страшно проснутся утром,
когда некому даже обнять.
Слишком глупые мы для счастья,
Слишком взрослые верить в чудо,
Слишком трусы мы чтобы остаться.
Будьте счастливы, верьте, Люди!
В нашей жизни все слишком просто,
чтоб понять без судебных исков.
Никогда не бывает поздно,
очень часто бывает Слишком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449082
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.09.2013
Щоразу, як тільки я тебе забуваю,
Ти приносиш у мій дім пуп'янки квітів.
Ти знаєш, ти віриш. Вони проростають.
Щоразу нові. Під небесним зенітом.
Долонями ніжно торнешся, як з́авжди.
Цього разу соняшники, чи фіалки?
Я стільки разів вже тобі зарікалась.
Ти знов за своє.
Я знов закохалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013
Якби я тільки могла
зупиняти час, приворожувати щастя,
запалювати вогонь у серцях,
я б назавжди запалила його у тебе.
я б ніби хмарина тепла
огорнула нас, відвернула усі напасті,
простягнула невидимий стяг -
нікого крім тебе не треба.
Якби ще декілька днів,
краплини годин, безкінечність секунди,
вічна прекрасність миті,
я б зацілувала тебе до см́ерті.
я б сховалася поміж снів,
бо ти не один, поцілунки мої в нікуди,
поцілунки мої на санскриті,
зашифровані в круговерті..
..полетіли до тебе в конверті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
сьогоднi вночi пролетiла комета,
написаним духом старого сонета,
безпечним недугом твого арбалета.
цiєю кометою була я.
тебе проштрикнула безжальна й раптова
комета мого незабутого слова,
iз швидкiстю свiтла, нестримна, драйвова.
зростила у тебе частинку життя.
*******************************
зригнув ти ще зовсiм незрiлу частинку,
зригнув ще за разом iз нею печiнку,
тобi лиш поможе тепер аскорбiнка,
вiд твого гнилого тупого смiття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
Тринадцята година в дорозі, а ти тільки зараз до мене прийшов.
Мій милий солодкий дощ.
Егоїстично так їхати в теплі, не чути крапель з-під підошов,
Не відчувати мокрих доріг і площ.
Егоїстично так любити тебе і не цілувати,
Не торкатись твоїх холодних рук.
Хочу кохати, чекати, гукати тебе, за тобою снувати,
А це не дозволить здоровий глузд.
Музика в навушниках зливається з твоїм плачем.
Не плач, я обов'язково до тебе прийду.
На бруківці сонце висушує сльози твоїх дилем.
Зникає твій силует. А я вкраду.
Дозволь мені закарбувати тебе в словах,
Мій милий солодкий дощ.
Сховаю тебе від усіх в думках, у руках, на устах.
Ти тільки, прошу, не зуроч.
Мій милий солодкий дощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
Багряний мокрий килим у нас під ногами.
Багряні мокрі плями на твому обличчі.
Навіть кінець світу не завадить нам бути нами.
Сьогодні ми стали ріднішими, стали ближчими.
Кричи, нехай кожен почує, що ми досі живі.
Кричи, просто, щоб не відчувати самотність.
В твоїй душі дощі, в моїй - дощі.
Нас затопило, ми задихнемось в безодні.
Давай поцілуємось, так, мабуть, легше дихати.
Я буду творити для нас повітряний вакуум.
Безглуздя, правда? Абсурди можеш не слухати.
Просто керуйся мною, а не знаками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Теплими лапами пройшлося сонце
По морській холодній воді,
По собі залишаючи довгий
Жовтокрилий шлях св́оїх слідів.
Потопталось, сховалось за гори,
Посміялося з літнім дощем.
Закохалося сонце у море.
Як багато у сонця проблем.
Знову тихі в́орони ночі
Розкидають свій чорний кил́им.
Місяць солодко море лоскоче.
Підглядало все сонце за ним.
Вдень кохається з сонячним сяйвом,
А вночі - ніжна місячна мрія.
Якщо чесно, то море - повія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Передзвонами сонних вулиць,
Переплетами сонних артерій
Проплетися в мені, щоб забулась.
Загубися в моїй душі прерій.
Вниз стікають по тв́оїх долонях
Заржавілі пошарпані духи.
Запальничками випалив очі,
Затулив тісно ватою вуха.
Кажуть, те, що колись жило в серці
Не вмирає ніколи-нізащо.
Та крізь рани від твоїх ін'єкцій
Знову витекло наше щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2013
Буває вранці прокидаєшся від надокучливого сонця.
Надто рано, щоб спромогтися почати новий день,
Надто пізно, щоб заснути, затуляючи шторами віконце,
Надто невчасно, щоб бродити будь-де, без потреби, неначе олень.
Мозок ще досить свіжий, аби розібратись в собі.
Очима втуплюватись у стелю буває чомусь так приємно.
Лежиш, складаючи руки в ранковій німій мольбі
До Бога, чи до Аллаха, чи до Будди, лиш тільки, щоб було взаємно.
Згадувати рядки, які вчора шалено писав півночі,
Критикувати себе, виправляти себе - для мене це так типово.
Ні, це не моє, не моє - хтось так тихо в мені шепоче.
Відчуваєш себе одержимим щоразу, як тільки берешся до слова.
А, може, ранкова сповідь не така вже й паранормальна,
І, може, проміння сонця не такі наркотично сильні,
Може, все таки не параноїк прокидається в мене в спальні.
Тільки віриться більше в те, що поети усі божевільні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2013
Присвячую всім найкращим і найріднішим,
Присвячую всім, хто був цього року поряд,
Присвячую новим друзям, що стали не гірше,
ніж ті, хто давно вже ділив зі мною світогляд.
Присвячую серцю - як завжди мене дивувало.
Присвячую слову - давало себе покорити.
Присвячую думці, яка так раптово стрибала
по кожній картинці мого головного корита.
Присвячую людям, яких так хотілось любити.
Присвячую людям, які так любили мене.
Присвячую тим, кого врешті спроможна простити,
і всім тим, кого точно знаю, що час не верне.
Кохаю, сумую, тиняюсь сама, як приблуда.
От чесно-причесно клянуся:
Я не забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2013
Я, немов зек, пожиттєво запроторений до в'язниці,
Який ніколи не побачить таку велику для нього Європу.
Твоє обличчя,
твої плечі,
твої долоні,
твої зіниці...
Ти, напевно, моя міні-техногенна катастрофа.
Техно - тому, що це все на межі абсурду.
Тому, що я - твій вірний робот-слуга.
Машина.
Лежу покірно у купі металобрухту.
Шукаю тобі виправд́ання, собі - причини.
Генна - бо ти просочився крізь кожну пору.
Проник у шкіру, добрався до ДНК.
Я знову вернусь додому, відсуну штору,
І ти побачиш мене у вікні - не така.
Тепер у мене очі кольору неба,
Тепер по жилах в мене тече твоя кров.
Не впізнаєш...
Ну і нехай. Не треба.
Мене нещадно змінила твоя нелюбов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013
Я -
буревій.
Неосяжним крилом обіймаю
Кожну мить твого сонного лаю
Поцілунками для твоїх вій.
Не надій.
Я -
водоспад.
Ніагарський, а може небесний.
Рясний, щирий, віщаючий в́есну.
Доброзичливий звук канонад.
Не назад.
Я -
землетрус.
В моїй владі усе, що захочу.
Тільки тіло твоє не лоскочу.
Як багато у тебе спокус...
Боягуз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Коли твою голову пронизує нестерпимий біль
від скроні до скроні короткими електричними блисками,
здається, що в тебе тоді лише одна ціль:
вимкнути свою енергію, закуйовджену криволінійними рисками...
...Ризиками
пронизане.
Всіма твоїми бл́изькими і небл́изькими.
Капризами.
Всіма жагучопекельними, до болю на кості нанизаними.
До головного болю.
Страждаючої, вимученої в твоїх начебто ніжних обіймах долі.
Тобі не помагає уже вкотре ні фізична, ні психологічна сублімація.
Причина одна-єдина -
почуттів інфляція.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Такими особливими моментами вночі,
коли лежиш поряд з людиною ніби незнайомою,
але такою рідною, такою бл́изькою твоїй душі,
хочеться ділитись всім своїм, хочеться ділитись навіть втомою,
хочеться згадати надсокровенне і надважливе.
Але чомусь ніхто не вірить, що ніч можна провести за розмовами.
згадай, як закохався в найкрасивішу дівчинку з класу,
чи як впав з велосипеда, і розбив коліно до м'яса.
згадай, як вперше кричав з балкону - п'яний, але щасливий.
згадай, як сотні разів обіцяв собі зробити усе можливе.
згадай, як хотів в Америку, стопроцентно наступного літа,
згадай, як запасався таблетками від нудоти і від бронхіту,
згадай непотрібні деталі, але зараз чомусь так вагомі.
згадай старенькі сандалі, що дарувала бабуся малому.
І не знати чому саме зараз, саме тут і саме вночі
захотілось усе розказати незнайомій і рідній душі.
Це без сумніву магія ночі, це солодкий запах відлиг,
щоб згадати усе, що захочеш, щоб сказати усе, що не встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2013
Скалічене невинне серце рви!
Нехай проллється кров.
Не досить дров.
Гори!
Просочуються сочні соки в рай,
де впитує земля
своє дитя.
Рубай!
Під себе все незаймане скори
на лічені віки.
Рахуй роки.
Умри!
Покорені тіла мерщій складай,
неначе неживі.
В огні
Палай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2013
-Хочеш? - Хочу.
- Чому ж ти тоді мовчиш?
- Слова пророчі,
Боюсь, що запалиш хмиз.
Боюсь, що разом із димом злетиш сама.
Боюся втрати, хоч ніби й нічого нема.
Боюсь боятись, що поряд не буде тебе.
Хоч зараз між нами пусто,
а в грудях пече.
Боюсь сказати, бо знову замовкнеш ти.
Боюсь спалити давно погорілі мости.
Боюсь читати свої про тебе вірші.
Ти також пишеш?
Не вірю.
Ти все в душі.
Боюся правди, якою б вона не була.
Боюсь, що я піду в пекло, а ти, мабуть, в рай.
Боюсь писати для тебе нудні листи.
Боюсь хотіти, бо знаю - не хочеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Якщо раптом прийде останній день на землі,
я хочу тільки, щоб ти залишився зі мною.
Навколо гармати і метеоритні дощі,
а я заспокоюсь і вкриюсь твоєю рукою.
Коли будуть крики,
коли все навколо в огні,
коли не залишиться в нас ні одної надії,
я хочу просто, щоб було все як на війні -
боролись би разом, так ніби з одної стихії.
Якщо раптом сонце нестримно захоче до нас,
я хочу тільки, щоб ти залишився зі мною.
Я все зрозумію - таки вже прийшов світу час.
Ми будем горіти, але тільки разом з тобою.
Коли людство здохне,
коли усіх вхопить інсульт,
коли усвідомлять, що сонце уже наступає,
ти будеш у правій руці тримати наш пульт,
а я слідкуватиму, як телевізор вмикаєш.
Ми будем мовчати, бо все вже сказали давно.
Та й що говорити, як смерть вже тримає нас в лапах.
Якщо раптом світу настане кінець, як в кіно,
я хочу лише наостанок вдихнути твій запах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013
Солодких снів.
Прийшли мої кошмари.
В позавчорашню ніч, сьогодні, знов і знов.
Над ліжком тихо руки свої склали.
Солодких снів.
По тебе я прийшов.
Солодких снів. Над ліжком руки склали.
Як матері складають в молитв́ах.
І поки тіло моє ніби спало,
Душа чаділа в злобних божествах.
Солодких снів.
Поглинули все світло.
Здавалось їм, мабуть, що я вже сплю.
Втікала я, прикована до ліжка.
Кричала мовчки, залишіть, молю.
Солодких снів - беруть мене за руку.
Пробач - цілують солодко в плече.
Ми лиш прийшли нещастя в тебе взяти,
Душа ж твоя сама до нас втече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013
В зіницях можна прочитати так багато
Того, про що безбожно всі мовчать,
Того, про що бояться написати
Навіть поети у своїх книжках.
Того страшного, тихого, німого.
Криваво-солодкавого, як ніч
У безвість пропадаючого знову
І виринаючого знову звідусіль.
Того, що навіть усмішка сховає.
А очі не сховають навіть так.
Кровоточитимуть словами. Знаєш,
Як кровоточить рана по кістках.
Душевний біль триває не роками -
Дванадцять нестерпимих лиш хвилин.
А те, що не сказалося словами.
Зіниці пам'ятатимуть завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Мені так подобаються роботи того невідомого художника,
в якого так багато імен,
але назвати якого неможливо.
Ті роботи,
що зеленими судинами прорізаються на стінах якихось закинутих будинків,
що теплими променями граються із полірованими до блиску автівками,
що інтерференційними картинами розпливаються під ногами кожного, щоразу після небесної депресії.
І коли в перший зимовий день виглянути через вікно багатоповерхівки,
і коли в перший рясний листопад погуляти по самотньому парку,
і коли в першу літню ніч дивитись на зорі, що ніжно сплітаються в картини - так, це все роботи того невідомого художника, якого я так люблю.
А інколи я дивлюсь на вкрите сумішшю вуглекислого газу і пари скло, до якого тісно-намертво притиснута твоя долоня. Така чітка долоня на тлі такого мутного скла. Тепло якої набагато сильніше передається, ніж тепло тієї паруючої суміші гарячого повітря. Маленькими краплинами вимальовується чи то портрет, чи то пейзаж: я цього вже не розумію.
Устами торкнутись скла.
Хочеться.
До нестями.
Спробувати на смак.
Я так люблю роботи того невідомого художника,
але малюнок ліній на твоїй долоні я люблю більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416861
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2013
А деколи хочеться так рукою торкнутися неба.
Піднятись на дах, і легенько провести по хмарах.
Та ніжність, якої нема на землі, буває так треба.
Занурити пальці в мільйонній частинці гектара.
В ту м'якість тверду гарячо-холодного газу.
В ту тишу гучну безмежно короткої миті.
Як хочеться впасти-злетіти, і все це одразу.
Це ніби кохання-ненависть у серці розмиті.
Це ніби життя-смерть на дні незначної безодні.
Це ніби безвихідь-можливість - їх дуже багато.
А деколи хочеться так рукою торкнутися сотні
маленьких хмаринок, незаймано-палко зачатих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
І знову крах.
І знову ти мовчиш.
Твоя душа холодна і зимова.
Моя душа востаннє так кричить.
Квітневий сніг. І крижана розмова.
Як хочеться банального тепла.
Від сонця. І від тебе
(якщо можна).
А за вікном все та ж сумна краса.
Така безкрая і така тривожна.
Немов неска́зані слова летять -
Замерзлою водою неба сльози.
І так нестерпно аркуші мовчать -
Написані
Тобою
Вірші
В прозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Я прошу, забери мене додому.
На теплий чай, якого не доп'єм.
Ми будем заціловувати втому,
Свою любов, якої не знайдем.
Я прошу, обійми мене сильніше.
В твоїх гарячих дотиках душі,
в маленьких кубометрах під горищем
я найщасливіша людина на землі.
Я хочу зупинити час назавжди.
Або ж принаймні на маленьку мить.
Замкну всі двері зсередини завше.
Відкрию серце - більше не болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Холодний зимовий день. Кожен заклопотаний своїми справами. Сірі нагі вулиці без снігу, сірі пусті обличчя без емоцій. Здається, ніби у світі більше немає душі.
І ось назустріч мені прямує Усмішка. Вона сяє, затьмарює усі шаблонні погляди. Вона вирізняється, несе тепло, неначе солодке сонце з тисячею промінців. Вона не є вимушеною усмішкою, яку ми кидаємо при зустрічі з кимось, вона - Усмішка.
Скільки щирості в цьому маленькому жесті, скільки любові до навколишнього! Хіба це не зачаровує? Однак мало хто помічає і отримує її чудодійну силу.
І ось назустріч мені прямує Усмішка. Невже можна не закохатись у неї?! Одразу хочеться обійняти, ввібрати в себе всю енергію, всю ласку, всю ніжність такого маленького дива. А вона передається так раптово, що вже й сам ідеш по вулиці і посміхаєшся. На серці стає тепло, на устах - солодко. І ти продовжуєш йти, несучи свою усмішку іншим людям. Сам цього не усвідомлюючи, даруєш комусь щастя і тепло. Даруєш радість. Даруєш любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403949
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.02.2013
"Спекотно сьогодні..."
"Так, спекотно." -
Пробурмотіли дядьки з екрану.
Як невблаганна
тепер погода.
Якби ж то виписать їй догану?
Сидіти кепсько,
стояти важко.
Смердить в автобусах до авралу.
Чим тепер дихати -
перегаром?
Ядучим потом тієї кралі?
Роздітись до гола?
як еротично.
якби ж то шкуру легенько зняти.
я закохалася
у вітрище.
Візьми мене! не залиш здихати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2012
В твоїй голові вирує життя.
В твоїй голові ще одна голова.
Там люди, перевертні, звірі, боги...
Там твій світ, чи ні, нескінченні світи.
Там пристрасть і ніжність, життя там і смерть.
Там твоє божевілля, твоя карусель.
Там, хочеш-не хочеш, є влада своя.
Там, хочеш-не хочеш, своя псих-тюрма.
В твоїй голові марсіани,чи ні?
Як жити? Сховатись в чотири стіни.
Куди утекти від своєї дурні?
Втікай-не втікай, це в твоїй голові.
Вони хочуть їсти, годуй їх своїм...
Своїм пирогом або мозком своїм.
Вони, як вампіри усю твою кров,
Як сік, чи як каву доп'ють з молоком.
В твоїй голові це вовки чи щурі.
Вони тебе хочуть звести з землі.
Куди ж утекти від своєї дурні?
Втікай-не втікай, це в твоїй голові.
Дурієш? Твоя голова не смітник.
Ти сам собі ЖЕК, сам собі і двірник.
Кентаври і відьми збирають гулянку:
Котлети доїсти, допити солянку.
В твоїй голові є ще триста голів,
А може скотів,ну а може сватів.
Куди ж утекти від своєї дурні?
Втікай-не втікай, це в твоїй голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Девочка в синем платье...
Я помню ее тонкий взгляд.
Она так красиво смотрела
И что то хотела сказать.
И шла по платформе вокзала,
Бежала, шалила, смеясь.
Она подскользнулась, упала.
Русая коса расплелась.
Ее золотистые глазки
Уже бы закрылись навек,
Но парень красивый, кудрявый
То хрупкое сердце сберег.
Он прытко поднял ее тело
И нежно бледное лицо.
Он выпрыгнул и как раз поезд
Промчался так мимо него.
И девочка в синем платье,
Растрёпана, бледна, нема,
Уже утонула в объятьях,
Слезами взмывая себя.
Вы бы видели эту картину:
Вся тушь по лице потекла,
Девчонка потрёпана сильно,
Но счастлива тем, что жива.
И в порванном синем платье,
И с кровью в обеих руках
Шла девочка в синем платье
С нелепой улыбкой в устах.
Вперше на російській. Як на мене вийшло не дуже, просто скажіть свою думку, цікаво)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261551
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.05.2011
Останнє листя падало з плюща.
Так тихо, опускаючись в туман.
Воно летіло, мов би нехотя,
По всюди ширячи легкий дурман.
Воно летіло, і шукало долі.
Але примхливу їм не обхитрить.
Воно так рвалося, уверх – на волю
З надією що просто полетить.
Листок останній на плющі висів.
Вчепився вперто у свою гілляку.
О, як він не хотів, як не хотів
Покинути старий свій плющ у парку.
Та не терпіла доля примх його.
Жорстоко вітер рвав , гнав і свистів.
Листочок здався…і, лишаючи плюща свого,
Так тихо-тихо він на землю полетів.
Летів повільно – танув в небуття,
Ковтаючи свою останню мрію.
Він, як і всі, летів так нехотя
І бився об гілки – вчепивсь в надію.
Листок останній і остання мрія
Попереду остання гілка у плюща.
Він собі серце продірявив нею
Заради декількох хвилин життя.
І він висів отак усім на зло!
На зло примхливій долі, вітру.
Комусь народжував нові надії.
Комусь ідеї про нову палітру.
Повсюди ширився легкий дурман,
А він висів, висів, беріг життя.
Тоді все опустилося в туман.
Останнє листя падало з плюща…
[під натхненням новели О.Генрі "Останній листок"]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2011