| Сторінки (13/1222): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
В нас на Майдані замовкли куранти,
Вбили людей за наказом «гаранта»,
Зникли кудись співаки-музиканти,
А на Донбасі - війська й диверсанти…
«Батя» створив для родини «Офіру»,
Втратили люди до влади довіру,
П‘ють людську кров політичні вампіри,
Щастя мелодії зникли з ефіру…
Час для примирення і розуміння
Нині настав для збирання каміння,
Лише в єднанні існує спасіння,
Нове до влади прийде покоління…
Досить вже кров на війні проливати!
Краще давайте разом працювати!
Скільки ще можна отак старцювати?
Часу в нас обмаль - давай поспішати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504258
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2014
[b]Ольга Шнуренко[/b]
Чарівне літо вже буяє,
Щодня надворі так спекотно,
Гуркоче грім за небокраєм,
Співає злива власні ноти…
Весна, як марево-примара,
Коли кохання пломеніє,
Горить рум‘янець, як заграва,
І тіло у обіймах мліє...
[b]I.Teрен[/b]
Люблю пародії на ноти,
І всі експромти грозові,
Коли співавтори не проти
Запломеніти від спекОти,
Неначе маки у траві.
[b]Ольга Шнуренко[/b]
Я - ніжна скрипка, ти – скрипаль,
з тобою ми - музична пара.
Ти, як вино, а я - кришталь,
Ти - водограй, я - Ніагара..
[b]Плискас Нина[/b]
З тобою ми,нектар надій
Життєвих медоносів.
З тобою ми, рапсодій дзвін
І незримовані всі вірші.
[b]Патара Бачія[/b]
Окремо виписані ролі,
у драмі драм,
Події різні, різні долі
судились нам…
[b]Ольга Шнуренко[/b]
Роль кожної людини - унікальна,
І гра буває вдала й геніальна,
Та іноді фіаско і невдача,
Якщо "актор" бездара чи ледачий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
Слова, слова… Слова течуть рікою…
Що зараз відбувається зі мною?
Дивлюсь на тебе пильно, наче вперше -
Ти на коні гарцюєш, ніби вершник…
Слова, слова… Не знаю, як сказати,
Ти - мій роман, який люблю читати!
Слова яскраві, наче літа барви -
Лунає срібний дзвін Святої Лаври…
Замовкли постріли, скінчилась битва.
Вуста беззвучно шепотять молитву…
А спогади ятрять, душа волає,
І вершник на коні, як сон, зникає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
Вечірні зорі – ніби небо розцвіло!
Легкі, прозорі хмари-пеньюари,
Бешкетник-вітер заколисує село -
Травнева ніч дарує людям чари…
***
Сонце промінням весну замережило -
Край горизонту палає пожежею,
Вітер гойдається на верболозах -
Квітне весна, як чарівна мімоза…
***
Фіалка – квітка особлива
Весняне, кольорове диво!
Буває голуба, як небо,
Тендітна, як красуня Геба,
І жовта, ніби літнє сонце,
Що зазирає у віконце.
Її існує сотні видів -
Прикраса лісу й краєвидів!
***
Ти впізнаєш мене по голосу,
Серед тисячі голосів,
У безмежному просторі космосу,
В полі, в горах, в полоні лісів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503888
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.06.2014
***
Так мало - просто животіти,
і так багато - все втрачати!
Я лиш існую в цьому світі,
як і раніше, мушу виживати...
***
Сумує чорне небо на світанку,
А замість сонця – залпи канонад,
Коли безсонна ніч, як полонянка,
Коли стріляє підло в брата брат…
***
В душі народу ще зима,
бо горя більшого нема,
Аніж війна, де брат на брата,
І серед квітів на землі
лежать застрелені солдати...
***
Чарівні літні ночі, зоряна омана -
Здається, все спокійно в цьому світі,
Але приходить ранок, в серці ниє рана -
Іде війна, і гинуть України діти…
***
Свята молитва - оберіг в дорозі,
Зігріє душу й подарує віру,
І заспокоїть серце, що в тривозі
Шпигає, ніби голками, під шкіру…
***
Минуть роки - прозріють люди,
Та як раніше, вже не буде,
Але своїх героїв пам‘ятати
До віку буде Україна-мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503886
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2014
(під впливом від прочитаного)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503082
Поету сивому вночі ніяк не спиться...
Цілує вранці сонце ягоди-суниці,
Червневий день заголосив церковним дзвоном,
Чарівна ніч чимдуж втекла за терикони.
Поет повільно вийшов зі своєї хати -
Його зачарували неба сині шати.
Між гілок задрімав вихрастий вітер,
Пташки защебетали хором в верховітті.
Черешні густо налились п‘янким багрянцем,
Троянди ніжно зашарілись рано-вранці,
Долини оксамитні вмили теплі зливи -
І ледь помітно усміхнувся Шон щасливий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503768
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.06.2014
Кому пекло, мені рай -
З неба дощик-водограй.
Поцілуй мої долоні,
Остуди гарячі скроні.
Вітром тіло обійми,
І до себе пригорни.
На щоках горять рум‘янці -
Погарцюй зі мною в танці!
Дзвінко пісню заспівай,
І гайда в зелений гай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503767
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 07.06.2014
Співав юнак, звертався до людей,
До небайдужих на земній планеті,
І біль та смуток рвався із грудей
За тих, хто нещодавно канув в Лету…
За сивих мам, що плачуть уночі,
І моляться щоденно до ікони.
Не гасне в церкві полум’я свічі,
Солдатські вдови б’ють земні поклони…
Лежать солдати в дивному саду,
В якому не зривають вишні спілі,
В скорботі на могилу покладу
Я оберемок ніжно-білих лілій…
В саду вишневім не лунає спів,
На кладовищі неймовірна тиша,
І сивий дощ оплакує синів,
А спокій їм дарує сам Всевишній…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503662
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2014
Вона його ніколи не любила,
Стомилася вдавати почуття.
Причина в тім, що інша він людина,
А також неспоріднена душа…
Вона любила сонце-світла нитки,
І сяйво місяця, коли безхмарна ніч,
Під вікнами пахучі маргаритки,
І спів цикад, що лине зусібіч…
А він втікав щодня в обійми тиші,
Самотність цінував, як божий дар,
Його лякали почуття і вірші,
Сімейні узи, як важкий тягар…
Так і жили - то разом, то окремо,
Єдине, що єднало їх, був син.
Траплялось, пишних квітів оберемок,
Привозив з дачі, ніби добрий джин…
І в неї в серці раптом виникало
Палке й жагуче, сильне почуття,
Яке його, як і раніш, лякало –
Таке от їй судилося життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2014
(за мотивами пісні "Rise Like a Phoenix"
Conchita Wurst - Євробачення-2014)
Прийти до тями я змогла,
Йшла боса по осколках скла,
Казали люди - жде біда!
Та час минув - я ожила…
Мій погляд ловлять дзеркалА -
Ні, це не я! Все ближче незнайомка ця…
Задумалася на хвилину -
Хто може бути ця людина?
Мене сьогодні не впізнати!
Я можу в сутінках літати!
Як Фенікс, з попелу вставати…
Не помсту я шукаю, а відплату!
Ти добре знав іще раніше,
Як тільки стану зовсім інша,
І народжуся в новім тілі,
Як Фенікс, в небо піднімуся сміло…
Але ти й досі полум’я для мене,
Палке кохання і шалене!
Йди геть! Живи своїм життям,
Бо бачу я – немає в тебе каяття…
Живи і далі так, неначе вільний,
Немає свідків того божевілля…
Мене сьогодні не впізнати -
Я можу в сутінках літати!
Як Фенікс, з попелу вставати.
Не помсту я шукаю, а відплату!
Але ти й досі полум’я для мене,
Палке кохання і шалене…
*** На світлині Кончіта Вурст без косметики
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503179
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.06.2014
Літній ранок росу п‘є так жадібно,
Небо сонцем всміхається радісно,
Ліс хизується квітами й фарбами,
І дарує нам кошик зі скарбами…
Гай березовий щебетом повниться,
Хор пташиний дощем не тривожиться,
Вітер сонно на гіллі гойдається -
Знов природа зі сну прокидається…
Срібним дзвоном, священними гамами,
В небо линуть молитви над храмами,
В церкві люди до Бога звертаються,
В пісню сльози і біль виливаються…
Розмовляю очима з іконами -
Не рахуються люди з законами!
А чи будуть за зраду покарані,
І за вбитих солдат та поранених?
Рій думок в голові не вгамується -
Рідний край ворогами плюндрується!
До ікони я щиро молилася,
Щоб війна в Україні скінчилася!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503141
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2014
Чумазый вечер. Окон огоньки.
Блеск фонарей в вечерних лужах.
Бродяга-ветер воет от тоски.
Сегодня мне никто не нужен…
Согреет тело мягкий, теплый плед,
Бокал вина и кресло у камина.
Ушла любовь, её растаял след,
Остались только звуки клавесина…
Мелькают тени в ритме танца «вальс»,
Мерцают в канделябрах свечи -
Произнесу последний тост за нас,
И обниму сама себя за плечи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502842
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2014
Словно крылья стрекозы,
На ветру дрожат соцветья -
То в преддверии грозы
Паникуют липы дети…
Спрятались в кустах ежи,
Комары жужжат от страха,
Ласточкины виражи,
Тучка, словно черепаха…
Солнце спряталось за лес,
Хором закричали птицы,
Ветер злится, словно бес,
Вихрем над землей кружится…
Молния грозит бедой,
Небо цвета чернослива,
Снова дождь завис стеной,
Грянул гром и хлынул ливень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502826
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 02.06.2014
Духмяна липа двір заполонила,
Акація парфумить в унісон,
Півонія вуста свої відкрила,
Дощу краплини п’є її бутон.
Росою густо вкрились буйні трави,
Купається в тумані сонний луг,
Проміння сонця, неба сині барви,
Прикрасили довкілля все навкруг.
На озері прокинулось латаття,
А в очереті - жаб хоральний спів,
Горить далекий обрій, як багаття,
А зорі й місяць - у полоні снів.
Перисті хмари, ніби павутина,
Ранкову тишу жайвір розбудив,
Блукає привид, судно-бригантина -
Це срібний лайнер в небі заблудив.
За мир і спокій моляться в соборах,
Свята молитва лине в небеса,
Надія й Віра – для людей опора,
Любов до Бога творить чудеса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502477
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.05.2014
Приємний дотик свіжості дощу!
Я простягаю руки й мружу очі.
Сьогодні політаю досхочу
В обіймах ночі, ніби потороча…
Босоніж по калюжах навпростець
Я побіжу чимдуж, і що є сили,
розправить крила вітер-пустунець,
Полину в небо птахом сизокрилим…
До зір янтарних ніжно доторкнусь,
І погойдаюсь плавно на хмарині,
Грайливо й щиро місяцю всміхнусь,
І попливу по небу в субмарині…
А вранці, коли сонечко зійде,
і зникне сон в замріяних долинах,
У травах оксамитних розцвіте
червоний мак у росяних краплинах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502337
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.05.2014
Жахлива злива! Дощ періщить,
За мить калюжі, як озера -
Така погода нас не тішить,
Немов сказилась атмосфера!
Людей лякає чорне небо,
Лунає грому канонада,
Зіщулились плакучі верби,
Гілля, що вщент побиті градом…
Не лячна злива – я в безпеці,
В теплі і в затишній квартирі,
Мій дім для мене, як фортеця,
Живу у злагоді і в мирі…
Мені здається, я щаслива,
Відгородилася від світу…
Насправді я сумна й журлива,
Весна не тішить пишним цвітом…
Допоки ллється кров в країні,
У віршах буду сумувати...
За що солдати гинуть нині,
І йдуть війною брат на брата?
Завжди були ми пацифісти,
Ні з ким ніде не воювали,
А зараз кажуть, ми фашисти -
Брехнею ЗМІ дістали!
В Інеті також протиріччя,
Де правду кажуть, я не знаю!
Стискає серце біль і відчай,
І я в депресію впадаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502251
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2014
І знов дощить, гримить, гуркоче,
То плаче небо, то клекоче,
Кружляє вітер в дикім танці,
І блискають «протуберанці»…
У гніві небеса, в жалобі
Сумують сиві хмари й обрій.
Щодня звучать молитви в храмах,
Страшні новини на екранах...
На розі хати - дуб могутній,
Ікона мироточить у покуті,
В хустині чорній жінка й мати
Оплакують удвох солдата…
Вже сонце кілька днів не світить,
В скорботі похилились квіти,
Трембіти тужать у Карпатах -
Сьогодні траур в кожній хаті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502153
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2014
Найкращі квіти на усій Землі
Дарую, люба мамо, я тобі!
І подумки в обіймах пригорнуся,
Крізь сльози тобі ніжно усміхнуся…
Тебе не часто згадую в віршах -
Ятрить ще й досі і кричить душа!
Хоча роки зникають хутко в вирій,
Життя люблю безмежно й щиро…
Квітучий травень, з літом на межі,
Приніс життя, як цінний дар мені.
Садок вишневий заквітчав пенати,
Щоб я могла спокійно й міцно спати…
Росла я швидко, наче із води,
Не знала горя, смутку і біди.
Коли в колисці мама пеленала,
Вечірні зорі в вікна зазирали…
Дитинство босоноге, ніби рай,
Вузька доріжка у зелений гай.
Щодня зозуля в лузі кукувала,
А я роки на пальцях рахувала…
А зараз я рахую лише дні -
Вони бувають радісні й сумні,
Та попри все, життя своє ціную,
Сьогодні маму у вірші віншую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501460
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2014
Лагідний дощ принесе свіжий запах землі,
Ластівка в танці заквилить тужливо,
Жаби влаштують концерт у ставку уві млі,
В білім вбранні затремтять дикі сливи.
Полум‘ям пір‘я вільшанки яскраво горить,
Свист-передзвін - її спів на паркані,
Чуєте ви, що війна недалеко гримить?
Небо завмерло в тривожнім чеканні...
Нас не згадає ні ліс, ні вільшанка -
Що їм до того, що людство зникає?
Навіть весна, що прокинеться зранку,
Не зрозуміє, що нас вже немає…
(оригінал)
Sara Teasdale (1884–1933)
THERE WILL COME SOFT RAINS…
There will come soft rains and the smell of the ground,
And swallows circling with their shimmering sound;
And frogs in the pool singing at night,
And wild plum trees in tremulous white;
Robins will wear their feathery fire,
Whistling their whims on a low fence-wire;
And not one will know of the war,
not one Will care at last when it is done.
Not one would mind, neither bird nor tree,
If mankind perished utterly;
And Spring herself when she woke at dawn
Would scarcely know that we were gone.
(руский перевод)
Будет ласковый дождь
автор - Лев Жданов
Будет ласковый дождь, будет запах земли.
Щебет юрких стрижей от зари до зари,
И ночные рулады лягушек в прудах.
И цветение слив в белопенных садах...
Огнегрудый комочек слетит на забор,
И малиновки трель выткет звонкий узор.
И никто, и никто не вспомянет войну -
Пережито-забыто, ворошить ни к чему...
И ни птица, ни ива слезы не прольёт,
Если сгинет с Земли человеческий род
И весна… и весна встретит новый рассвет,
Не заметив, что нас уже нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501441
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.05.2014
Я так сумую за Карпатами,
Там, де струмки блищать каратами,
За життєдайним лісовим повітрям,
Де сонце літнє - лагідне й привітне.
Де небо тішиться хмаринками,
А трави - чистими росинками,
Де так шанують люди вишиванку,
Та пригощають чаєм на світанку.
Аромить філіжанка травами,
В уяві виникає марево -
Неначе я біжу у ліс дрімучий,
До водограю, на високі кручі.
Цілющу воду п‘ю краплинами,
Милуюсь горами й долинами.
Мінорно б’ється серце в моїх грудях –
Не знаю, чи в Карпатах знову буду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501214
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.05.2014
Здається, все для щастя є,
Коли все спільне поміж нами,
На небі сонечко снує,
Пливуть прозоро-чисті хмари…
Цілує вітер пелюстки,
Зриває з ніжних квітів цноту,
Від пристрасті тремтять листки,
На вікнах сонця позолота…
Від болю стогне рідний край -
Війна на сході, стрілянина…
О Боже, грізно покарай
Тих, хто воює на чужині!
Благаю, трепетно молю -
Даруй країні мир і спокій!
На твій вівтар сльозу проллю
в молитві у журбі глибокій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501208
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2014
[b]ПЕРЕДМОВА.[/b] Я вважаю, що зараз лірика
має бути громадянська, історична та філософська,
щоб осмислити, що відбувається у світі,
щоб поети роз‘яснювали людям, які ще не розуміють,
який нинішній стан в Україні, і щоб закликали
до єднання і проти сепаратизму та війни,
або ж просто мовчали, якщо розумного немає що сказати…
Я не можу, на жаль, як раніше:
Читати спокійно про кохання вірші,
Вітати друзів зі святом банально,
Адекватно сприймати оцінку «похвально»,
Коли йде мова про війну і страждання,
Закривати очі на коментарі-вихваляння…
Але я можу і хочу ще більше, ніж раніше,
Побажати всім, не тільки жінкам, у віршах
Бути толерантними і не стріляти словами,
обережно ділитися власними думками,
Відмовитись тимчасово від недоречних смайлів,
І не виставляти в цей тривожний час еротичних файлів,
Бо весна в цьому році мінорна і особлива,
То ж моліться, люди добрі, щоб сталося ДИВО!
Щоби не розцвіла весна кривавими квітами,
Щоби мирне небо голубіло усюди над світом,
І не лунали більше постріли й не горіли шини -
Будьте, друзі і незнайомі, щасливими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484284
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2014
Я не заплачу більше,
Біль у серці все сильніша,
Всі виплакала сльози -
Холод в душі і морози…
Ти десь у світі тіней.
Звучить сумна мелодія -
мелодія Адажіо…
Ні, більше я не плачу,
Мені все рівно, що скажуть.
Знову чую голос посеред ночі,
Страх відкриває злякані очі -
То ворон десь кричить,
Але звуки нашої мелодії
Долетять до нас, Адажіо…
Рву небеса своїм криком
і душа болить - рана відкрита,
Тупий біль глушить печаль,
Нічим плакати, мені жаль -
Замість мене плаче рояль…
Ні, більше я не плачу
Там, за хмарами, тебе бачу,
Там ти і наша любов!
Там, у світі вічних снів,
Там, у світі вічних доріг,
Там душа, твоя і моя, назавжди…
Знову чую голос посеред ночі,
Звучать містично слова пророчі.
О Боже, прошу замовкни!
Лунає сумна мелодія -
Це пісня нашої любові...
Благаю - Не вмирай ніколи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483495
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.03.2014
Тепер тепла чекати всує,
Коли зима, як звір, лютує.
Перемели дороги сніговії,
Дроти зривають вітри-лиходії.
Нема енергії і світла в селах,
Зима казкова – люди невеселі…
Морози дошкуляють всюди –
Коли ж нарешті спокій буде?
Щоб панувала дивовижна тиша,
Хай допоможе нам Всевишній!
Тоді піду гуляти в сніжки,
І буде на вустах умішка...
Зимі радіти буду, як дитина!
Коли ж настане ця щаслива днина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2014
Залишити тебе мені несила,
Неначе слабкість ноги підкосила.
Тулю до серця непрочитані листи,
Де в кожному рядочку, мій коханий, ти…
І де б я не була, душа з тобою,
Спливає час життєвою рікою,
Вкриває згодом іній золоте волосся,
Життя складає досвід у покоси…
Мені б забути все і далі жити,
І від кохання трішки відпочити,
Та не під силу розлюбить тебе до віку,
Чекають діти батька, жінка - чоловіка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2014
Була так довго радісна й щаслива –
Тепер мінорно стиха відпочину.
Емоції були рясні, як злива,
І мордували серце без упину…
Стомилася радіти і співати,
НЕ хочу виповзати із нірвани!
НЕ тішать душу затишні пенати -
Ятрять від болю незагойні рани…
Читаю, як раніше, друзів вірші -
Мене дивують гасла й звинувачення,
Реально бачу - всі ми стали інші!
Нас розділило різне світобачення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
[b]Сьогодні в День Святої Анни
Дарую слово-квіти рідній мамі…[/b]
На горизонті кілька днів підряд
Сліпуче сонце чимчикує на парад,
На небосхилі, у полоні чар,
Шикуються в шереги сотні білих хмар…
Промінням сяє неба полотно,
Від світла мружить очі заспане вікно,
Старий димар, досвідчений гурман,
Пускає в небо сизий дим, кальян-дурман…
Не тішить очі білий сніг, на жаль,
На серці смуток, ніби траурна вуаль,
І замість полум’я лишився жар -
Перегортаю днів минулих календар…
Листаю, ніби аркуші, роки,
Давноминулі і на відстані руки,
Вони були мені, як Божий дар,
Почесна нагорода, щедрий гонорар…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467794
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2013
Тривожно на душі, незрима осінь
Надовго відлетіла у далеку просинь.
Як згадка, на землі опале листя,
І зрідка сонце визирає в небі чистім…
Як перший натяк, що зима в дорозі,
Блищить в калюжах крига від легких морозів.
Зіщулились, замерзли пізні квіти -
Їх хочеться в руках зігріти й пожаліти!
Чекаю з нетерпінням на пригоди,
Хоч би скоріше щось змінилося в природі!
Щоденна монотонність надоїла,
Дощами з лишком осінь землю напоїла…
Про що мені розкаже ніч остання,
Зима на нас чекає пізня, а чи рання?
Якими будуть дні святкові й будні,
Чи дійсно нас потішить сніг лапатий в грудні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463215
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2013
В прогнозах обіцяли сніг і мряку -
Насправді задощило, як раніше,
Мордує ранок вітер-забіяка,
А я читаю зранку чужі вірші…
Вони різняться темами та змістом,
Майстерністю, думками і талантом,
Та всі вони - душі частинка, звісно,
У кожному присутні діаманти…
Дарма, що часом розмір шкандибає,
А ритм і рими теж не ідеальні,
Більш важливіше, коли вірш проймає,
А почуття у відповідь – реальні!
Мабуть я стала більше толерантна,
Осмислила минуле й зрозуміла,
Що стриманість для мене буде грантом
І вилікує біль в душі і в тілі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
Сьогодні вже думки мої спокійні -
Переосмислила події днів останніх.
Звучать в оселі звуки мелодійні,
У вікна знову світить сонце на світанні…
Та непокоїть душу запитання -
Чому у світі так багато зла і злості?
У відповідь лише німе мовчання,
І дивна тиша у бездонній високості…
А більш за все дивує, що злостиві,
Немов базарні баби, деякі поети -
На фото мужня стать, та очі хтиві,
І пишуть про жінок їдкі й бридкі куплети…
Здавалось би, ну що нам тут ділити? -
Достатньо простору на сайті в цьому Клубі,
І замість того, щоб поетам мстити,
З жінками будьте чемні, «друзі любі»!
P.S. Вірш адресований конкретному чоловікові,
тому прохання до читачів не приміряти його на себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463048
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.11.2013
Стара верба, зажурена й самотня,
Скарлючені гілки схилила до води,
На плесі озера листочків сотня
Розпластані, на сонці вицвілі човни…
Гуляє вітер між гіллям вертлявий,
Хитає в різні боки й навіть догори,
Додолу гне верба гілки трухляві,
І зморшками на стовбурі її роки…
Так швидко щезла молодість зелена,
Коли гнучким був стан і молоді гілки,
Міцна кора верби гладка й дублена,
Тепер ятряться справжні рани та дірки…
Не плачуть, як раніш, зелені очі,
Вербові коси не такі уже густі,
І не лунає більше спів дівочий,
Човни сумують не фарбовані й пусті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463000
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2013
Чотири кроки до зими -
В жалобі пізня осінь,
Вона, на відстані руки,
Вже милостиню просить.
Гортає вітер календар,
Дощами плачуть вікна,
Зима в повітрі, як радар,
Вже визначає відстань,
Сигнали посилає – сніг,
Для осені погрози,
А сонце, ніби оберіг
І захист від морозів.
Лякає вітер зимну ніч,
Голодним вовком бродить,
У вікнах - міріади свіч,
В домівки сон заходить.
Чотири кроки до зими,
І знову зникне осінь,
В кайданах смутку й самоти
Моя душа голосить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462691
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2013
Вже сонячний промінь муркоче на ганку.
Розплющило очі замріяне небо,
Зітхає туманом. Вмиваються верби.
Бадьоро прокинувся день на світанку…
І зоряні згасли світила в безодні,
Воскресли у сонячнім світлі картини,
Розправили крила білясті хмарини,
Пливуть, ніби лебеді, в небі бездоннім…
Дрімає ставок, і на гладі спокійній
Купається листя в німім безголоссі,
Рясним листопадом прощається осінь,
Оправа картини - дерев напівтіні…
Осіння палітра - приглушена, тьмяна.
Подавлений настрій і скука пекельна.
Оголена осінь - бліда і пастельна.
Осіннє прощання дурманить кальяном…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461859
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2013
Повний місяць на небі. У шаленім вогні
Феєрична примара, оголена Єва,
Серед ночі скакала на буланім коні,
Довгокоса й граційна, немов королева…
Огортав її тіло туман світанковий,
Зашарілись від сорому зорі медові,
Обіймало їх небо, і світ барвінковий
Слухав музику вітру і шепіт діброви…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461807
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.11.2013
Така, як ТИ, на сайті тут єдина –
Твої вірші дарують людям крила!
Завжди висока цінність твого слова –
Цікавий зміст і колоритна мова…
В твоїх очах блищить блакить небесна,
І в мене знов весна в душі воскресла!
Таке велике й ніжне твоє серце,
На дні душі, немов кришталь, озерце…
Там поселилась вірність лебедина,
Кохання і любов твоя єдина.
Зростають діточки, як квіти в полі,
Розумні й гарні - в них щаслива доля!
Звичайні люди, мудрістю багаті,
Дитячий сміх і радість в рідній хаті.
Лунає музика в обіймах ночі,
Лягають на папір думки дівочі…
Звичайно, кожен автор унікальний,
Та твій талант феноменальний!
І так вважають всі, знайомі й друзі -
Талант і Муза у міцнім союзі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461623
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.11.2013
"Кудлатий дим, дивакуватий пілігрим,
Блукає в небі та зміїться між зірками,
Пливе самотній місяць човником хитким,
Зникає згодом, поринає в сиві хмари…"
Неповний місяць в небі – постарів серпанок,
Магічне світло і в обіймах ночі ранок.
Коли не спиться, в голові думки рояться
В той час, коли всім іншим сни розкішні сняться…
Як жаль, що вже не можу ногами босими
Зустріти літній ранок, умитий росами…
Пожухло листя, згасла осінь золотиста,
Дощу краплинки на вікні, немов намисто.
Я в цю холодну пору зовсім безпорадна –
Не тішать золотої осені принади…
*** «Поезія - це завжди політ фантазії, творчої думки, пошук тих засобів мови, що здатні торкнутися струн душі людини. Чим наповнене серце, те промовляють вуста. Поезія торкається найпотаємніших струн душі, дарує надію, що наш світ буде не такий уже й поганий, якщо в ньому пануватимуть любов, добро та віра» (цитата)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Знайомі, аж до болю, ті незримі кроки,
Які лунають голосніше рік за роком.
Дійти, не впасти, при потребі доповзти,
А потім полетіти в обійми висоти!
Портрет дощу завжди реально романтичний,
А завдяки примарам – ще й містичний!
І ніч-змія підступно заповзає в наші сни,
Зима вже на порозі, і так довго до весни…
Не тільки календар у нас брехливий,
Прогноз погоди також неправдивий…
Всі знають - тиші в абсолюті не буває,
Я чую звуки – жовте листя опадає…
Дощу краплинки барабанять у вікно,
Заснуло місто – за вікном німе кіно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013
Чому після кохання жінку часто нудить?
Діагноз ставлять ескулапи – токсикоз.
Шалені нерви їй псують щасливі будні,
Відразу мудрий лікар скаже – це психоз.
Чому немає токсикозу у рослини,
В той час коли насіння зріє в пелюстках,
Чому страждають тільки люди і тварини?
Захована відгадка у кількох словах…
У пташки і в рослини зріє плід назовні,
В обіймах ніжних сонця й лагідних небес,
Дитина дев‘ять місяців живе в утробі,
Там темно й сиро, і так важко нести цей хрест!
Є дві причини токсикозу, кажуть вчені –
Це страх і нерви, та гормон-прогестерон,
А в результаті, в шлунку розлади й проблеми -
До зміни ЦНС процесів, в унісон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461422
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2013
Меланхол́ ія - чорний гнів, болить душа,
Не часто виливаю біль я у віршах.
Похмурий настрій і важкі сумні думки,
Коли з життям віч-на-віч наодинці ти…
Вже цілий тиждень стан тривожний – маячня,
Завдячую пекельні муки лікарям,
Мене вбивають ліки й псевдо-ескулап -
На жаль, попала знову я до їхніх «лап»…
Один із них, найбільший благодійник-маг
Дає на вибір - ціанід, а чи миш‘як.
Я, ніби привид, з кабінету в кабінет –
До болю всім знайомий дивний цей сюжет…
Я плюнула на думку горе-лікарів –
Стомилася від мудрих слів-коментарів!
Тепер лікуюсь я на осліп, як раніш,
Мені вже ліпше і, як доказ - новий вірш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461020
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2013
На жаль, ця осінь не була як диво -
Так часто вітром чхала і дощило.
Не довго очі тішили обнови -
Загасли швидко барви кольорові…
Довкілля лихоманить, біль у грудях -
Невже зима також примхлива буде?
До фінішу вже осінь добігає,
І що чекає нас, ніхто не знає…
На жаль, життю радіти перестала,
Загасло полум’я в душі – не стало
Тих почуттів, що зігрівали серце,
Але звучить соната Баха - скерцо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461015
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2013
Заповзає, мов гадюка, в душу [b]песимізм[/b],
Протидією отруті служить [b]оптимізм[/b],
Вигнання із тіла бісів зветься [b]«exorcism»[/b],
Кращим проявом кохання служить [b]романтизм[/b],
За основу спілкування візьміть [b]плюралізм[/b],
І з корінням виривайте з серця [b]егоїзм[/b].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459946
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 11.11.2013
Лихоманить дрижаками золота доба,
Колобродить, вітрюганить вранішня пора,
Закривавлені листочки на сирій землі,
Світлячками сумно мріють зорі уві млі.
Стужавіє сніговієм зморена земля -
Вже в Карпатах на вершинах розкішна зима,
Відголоском долітають холодом дощі,
Приморозки нас лякають інеєм вночі.
Прокидаються домівки, вікон зорепад,
З добрим ранком нас вітає рясно листопад.
Поспішають, як мурахи, люди хто-куди,
Сонце світить та не гріє вранці з висоти.
Рум‘яніють на світанні неба рубежі,
Ружами розквітли хмари сиві на межі,
Журавлями відлітають в далечінь небес -
Розчинилась ніч в тумані, новий день воскрес!
***
Лихорадит, дрожь по телу - моросят дожди,
Колобродит ветер, стонет, словно зверь, в ночи,
Окровавленные листья на сырой земле,
Светлячками нам моргают звездочки во мгле.
Стынет белым снегопадом голая земля -
А в Карпатах на вершинах царствует зима,
Отголоском долетают стужа, ветер, дождь,
Изморозь на сонных окнах вышивает ночь.
Утро снова зажигает окон звездопад,
Красками рисует осень яркий листопад,
Солнце светит, но не греет утром с высоты,
Все спешат, бегут куда-то люди, я и ты…
Краской алой на рассвете залит небосвод,
Тучи бродят в поднебесье, водят хоровод,
Журавлями улетают в глубину небес -
Растворилась ночь в тумане, новый день воскрес!
***
Fever and shiver in the body – the autumn is bright,
The wind is moaning loudly like a beast in the night,
Bloodied leaves are lying on the ground "paper" list,
Fireflies, blinking asterisks are sparkling in the mist.
Curdling white snowfall covers tightly the bare earth -
In the high Carpathian mountains nice winter reigns,
An echo of winter flies with strong cold, wind and rain,
Frost is on the windows and troubles are in my brain.
The morning ignites the bright lights in blind windows ,
The beautiful autumn is painting fall in whispers,
The sun is shining, but it's not warming from the height ,
People are hurrying somewere in the morning light.
The scarlet colors are filling the sky by day,
The cloud is dancing in the sky like a crane,
It's flying very fast away to the heaven’s dawn
The night disappeared, and a new day has gone.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459930
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2013
Мене давним-давно вже зацікавили однокорінневі слова. Так як я не тільки філолог за освітою, а ще й дуже допитлива людина, то сьогодні вирішила пошукати в словниках слова, в яких спільним є буквосполучення «РА».
Виявилося, що в словниках таких слів занадто багато, і що я заблукаю в цьому словесному лабіринті. І тут мені на допомогу прийшов, як завжди, мій улюблений Google. Ця розумна пошукова система видала мені цікавий матеріал, унікальне дослідження походження сонячних слів.
Про сонячний корінь слова «ра» розповідав свого часу зі сцени у своїх виступах відомий російський сатирик Михайло Задорнов.
Сьогодні я знайшла іншого автора, Олеся Бердника, який написав «Словник Ра» («Воскресіння Слова») – це науково-фантастичний трактат про витоки мови. З допомогою \"символічної етимології\" Олесь Бердник шукає в сучасній українській мові ряд слів, які якнайкраще зберегли залишки праслов\'янського сонячного культу (автор називає його \"Ра\"). Тож цей твір можна назвати культурно-світоглядною мовознавчою розвідкою, яка не претендує на науковий статус. Він був написаний у 1976 р.
Хто зацікавиться творчістю Олеся Бердника, може це зробити на його офіційному сайті - http://berdnyk.com.ua/
А зараз я хочу викласти тільки окремі фрагменти його твору, своєрідні вижимки із дослідження про походження сонячних слів, які вже допомогли мені дати відповідь на запитання – Чому різні за семантичним значенням слова мають спільне походження?
Всі знають крилатий вислів – «Спочатку було слово». Але Олесь Бердник вважає, що:
«Спочатку було Мовчання,
З Мовчання з\'явилося Слово,
Слово стало Матір\'ю Мови,
Мова народила Людину,
Людина - батько Духу,
Дух у сяйві Слова
Повертається до Великого Мовчання».
Далі письменник пише: «Слово - диво Всесвіту. Його появу жадають пояснити хитромудрими науковими теоріями, начіплюють на Слово безліч одежин різних епох і народів, аж доки воно забуває про своє первородство і стає кріпаком того чи іншого мовного насильника».
«Кореневі слова в будь-якій мові не просто стихійне, волюнтарне поєднання звуків, а природне звучання тої Першооснови, котра стоїть за явищем, річчю, істотою, суттю…»
«Зовнішній Космос і Внутрішній Космос душі тісно, нерозривно пов\'язані. Той зв\'язок виявляється в слові, а опісля - у думці, у дусі».
«Абетка - ніби чарівна арфа. Кожна буква - струна. Сонце, зорі, дерева, квіти, птахи, ріки, моря, вітри, люди, звірі гори, поля - весь розмаїтий світ торкається вібруючих струн, творячи чаклунську симфонію Мови.
У природньому всесвіті ми знаємо ту першооснову, котра лягла підвалиною буття, стала чарівливою ниттю, що з неї зіткано наше життя - ПРОМІНЬ СВІТЛА. Променю в мові відповідає звук РА». «Могутній вібраційний звук РА і стає по праву першонародження символом сонця, світла, радості. Бог Сонця РА відомий всім народам».
А зараз безпосередньо звернемося до сонячних слів та їх тлумачення, яке виклав у своїй праці письменник-фантаст, Олесь Бердник:
1. РАДІСТЬ (Ра-дість, Ра-дає - тобто це почуття дає світло, сонце).
2. РОБОТА (РАБОТА) - (Ра-бути, бути в обіймах Ра, буття радості, світла, натхнення.
3. РАЗУМ (РОЗУМ) - дивовижне поєднання понять УМ (уміти, збагнути, оволодіти) і РА/РО. Ра з Ум дають Людину Мислячу, котра дарунок світла - Ра сполучує з умінням творити, поєднувати хаотичні елементи стихій у гармонію осмисленого буття.
4. Це слово, крім ознаки наявності осмислення, усвідомлення, творення, - означає також об\'єднання (РАЗОМ, тобто воєдино, вкупі). Отже, місія Розуму є всеоб\'єднання світу, всіх його проявів. Людині Мислячій доручено бути господарем, будівником Космосу.
5. РАДА - від слова РАДІСТЬ. Радитись - це опромінитись РА, радісно об\'єднатися в спільному прагненні знайти основу, прийнятну для всіх. Не може бути злої ради, поганої ради, бо це вже ЗРАДА, тобто відхід від РАДИ, РАДОСТі.
6. РАЙДУГА - світоносна дуга, ворота Ра, брама Сонця. РАНОК - схід Ра над світом.
7. РАЯТИ, РОЗРАЯТИ - вернути в душу людини Ра, світло, радість
8. ПАРА - подружжя, об\'єднане променем РА,
9. ПРАВДА. Слово, котре вживають усі жерці релігій, усі соціологи, всі філософи, всі апологети містичних чи політичних вчень. Мається на увазі (в більшості) правда, як точна інформація, відомості про те чи інше явище, ситуацію, подію. Але це лише поверхове значення дивовижного слова, котре складається з ПРА - тобто найдавніший, той, що народжений від РА - ВЕДА - знання, розуміння.
10. КРАЙ - межа, до якої сягає РА. Звідси, КРАЇНА - земля, напоєна силою, полум\'ям, щедрістю РА, земля, рідна для даного народу. Ось чому УКРАЇНА, УКРАЙНА - дивовижна, сокровенна самоназва, в якій безодня значень. Це і земля, не обмежена видимими кордонами, а та, котра кличе до РА, вслід за сонцем, це і РАЇНА - багата, сонячна; це і УКРИТА, невидима, прихована в лоні РА. УКРАЇНА - це не тільки географічний терен, держава, сукупність степів, лісів та рік, - а, передусім, духовна країна Свободи, Радості, Мужності, Пошуку - небесна країна РА.
[b]Після вдумливого прочитання та глибокого аналізу твору Олеся Бердника, я ще краще зрозуміла, чому я намагаюся радіти життю попри всі негаразди, і чому завжди закликала писати радісні вірші.
Ра – це сонячний промінь і ми, об’єднані радістю, будемо світити і зігрівати словом, як сонцем, душі людей, які з різних причин розучилися радіти...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459610
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Кульбаба лікарська – це багаторічна трав’яниста рослина. Росте вона всюди і особливо помітна в період цвітіння своїми яскраво жовтими квітками. Навесні, коли організм вичерпав свої вітамінні запаси, кульбаба – це прекрасна можливість поповнити їх. Ця рослина багата вітамінами, солями калію, фосфору. Вона має загальнозміцнюючу дію на організм, його рекомендують вживати як заспокійливий засіб.
На честь кульбаби була написана повість відомим американським фантастом Реєм Бредбері – «Вино з кульбаб», де він описує чарівні властивості цієї рослини …
Окрім того, що кульбаба за кольором – це сонячна квітка, вона із родини айстрових. Росте кульбаба лікарська на луках, у полях, лісах, садах, обабіч шляхів, на смітниках. Цвіте з квітня до вересня і плодоносить сім'янками з білим чубком.
Я не випадково описала трішки всім відому квітку, тому що Наталя Данилюк взяла собі такий псевдонім, і це виправдано, тому що твори Наталі – сонячні. Кульбаба лікарська лікує тіло від хвороб, а поезія лікує наші душі і вірші поетеси діють заспокійливо, а також тонізуюче.
Друга книжка під назвою «Кульбабова віхола» - це плоди цвітіння поетичних творів за певний період. Ця збірка відрізняється від попередньої. Перша під назвою «Та жінка, що навпроти у вікні» була осіння, мінорна.
Щоб зрозуміти, який настрій поетеси у віршах, які ввійшли до «Кульбабової віхоли», достатньо навіть прочитати назви таких циклів як: «Я така неповторно щаслива», «На струнах любові», «Про вічне», «Веселих свят приємна суєта». Відразу видно, що тональність творів позитивна, радісна, весела. Твори стали більш зрілі, почуття - глибші, роздуми - мудріші.
Почнемо подорож у поетичний світ Наталі з перших 2-х циклів: «Я така неповторно щаслива», «На струнах любові». Кохання і щастя, як два крила - нероздільні. Ось що пише наша поетеса-квіточка про свій стан душі: «Дихаю із небом в унісон; Я так люблю крізь повені цвітінь впустити в серце промені щасливі; О, як чудово дихати удвох, заручені ступивши з літа в осінь; Хмеліти разом сонячним промінням, і наших рук веселкове сплетіння».
Гучним акордом звучить кохання до чоловіка у вірші «Тобі» - Це ти мене привів у тиху осінь, коли вмлівали в золоті сади; Ти приніс у храм наш благословень вітражні кольори; Наперекір незгодам і журбі, за все на світі дякую тобі! І я втопившись у твоїх долонях смакую щастя сонячне вино».
Наталя дуже любить свою сім‘ю, діточок, та всю свою родину. Ось які рядочки вона присвятила своєму сину в день його народження: «Мій любий сину, квіту мій весняний, молюсь за тебе, сонечка краплино, щоб ранок цей застав тебе гостинно, якби ж то все омріяне збулося, що попрошу у Господа тобі».
У циклі «На струнах любові» звучить ніжна мелодія любові не тільки до чоловіка та дітей, а й до природи. Особливо теплі слова адресовані весні та літу. Ось що промовляє душа поета, сонцем зігріта: «Скільки спогадів теплих і світлих нам залишить серпневий цей день; торкає місяць чистого озерця шнурочком срібла, схожим на струну. Отак і ти торкнувся мого серця і сонну тишу раптом сколихнув». «Закуталась у голубе небо п’янка весна, заквітчана царівна»; «Весняне сонце соняхом розквітло, зібрало з вікон росяні разки». «Яка окраса – повені бузок. Крізь теплу хвилю променів м‘яких весна війнула музикою свята, вдягнула вишні в біле кімоно, на клумби чари вилила строкаті» - ці рядочки чітко демонструють нам, що в душі поета справжнє свято!
В житті, як на довгій ниві, всяке трапляється. Часом буває, що смуток в душу завітає, гірчать полином у віршах слова, тому виною бувають негаразди, або ж у гості завітала осіння дощова пора. Ось як свої мінорні почуття описує Наталя: «Так порожньо без тебе на Землі; сумні дерева бентежать цей полон; ця лагідність холодна оксамиту; зажурено бреду, моя душа не вдома..» «Неждана осінь вкралась поміж нас, листком кленовим дотліває ніжність..» «Рясних дощів посріблену вуаль впустило небо осені на руку; пекучий сум невиспаного безсоння; полин думок на білому папері, тобі несу тепло своїх долонь, але чужі заходять в мої двері».
В цьому розділі є багато віршів, у яких викладені роздуми про життя, про почуття, про розлуку та про різні випробування часом. Я вважаю, що коли читачі самі прочитають вірші, то побачать і оцінять глибину душі поетеси, її душевний неспокій, постійний аналіз всього, що відбувається в її житті.
Особливо щемний і болючий для мене цикл «Про вічне». Тут йде мова про життя, і смерть; про любов до мами і тата, до рідних дітей; спогади про дитинство; душевний біль від того, що в селі стоять самотньо осиротілі хати.
Хочеться процитувати рядочки, які на мою думку, особливі: «Очищу душу, вивітрю оскоми. Ще буде днів шалена круговерть, осяє морок полум’я світання. Не озирайся з тугою назад, нова доба розкрилася над світом. Така в життя задумана циклічність, як і дерева, люди падають у сни, зірками повертаючись у вічність» «Колись і я, зірвавшись з небокраю, впаду зорею в землю цю святу, і на долоньці дідового раю поміж своїх вербою проросту. «У мами моєї в городі замріяний бог приліг відпочити в пахучому сіні; в саду заметіль хризантем; так солодко пахне в печі – вогнем зацілована мліє рум‘яна хлібина; молитвами снять образи; вишита хрестиком доля; біля криниці зажурена вишня у душу натрусила серпневих зірок» - для всіх нас така «свята і чиста мамина любов!»
Далі у збірці йдуть чотири цикли з романтичними назвами, які змальовують неповторні в своїй красі пори року.
В розділі «Благословенна позолота дня» Наталя подарувати нам чарівні рядочки про мою улюблену пору року – золоту, багряну, рудоволосу, барвисту осінь. Навіть назви віршів дають нам уяву, про що йде мова у цьому циклі, а також вони проливають світло на ставлення самої поетеси до чаклунки-осені: «Вже пахне осінню в саду», Ах, ця осінь!» «Осінній вальс», «Із осінню за руку», «В обіймах осіннього лісу», «Жовтень-ворожбит», «Вільхове весілля».
У цьому розділі багато цікавих фразеологізмів, чарівних художніх образів. Хочу зробити акцент на окремих рядочках, які я вважаю поетичними перлинками: «Смакує сонце м’якоть плоду, у яхонтову мерехтінь пірнуло сонце курагою, обіднє сонце міряє калюжі, і сонцем залиті алеї, чарують красою принад, і листки мов чудні оригамі оживали на темній парчі, ах, ця діва-мольфарниця осінь - на зап’ястку браслети тонкі, розтанув день в ясному мерехтінні, в повітрі хміль медового вина, втопила осінь пишну діадему в дзеркальних водах срібного ставка. Осінь пахне димом і отрутою, солодко з гірчинкою – кардамонно-цитрусовий фреш, тютюном і кавою, шлейфом зі спокуси та інтриг, якось нерозгадано і чарує терпкістю принад..»
А ось на сторіночки збірки завітала зима в циклі «Зими дзвінкий холодний подих». І тут в тексті також зустрічаємо «кульбабу», яка символічно пронизує всі твори. У вірші «Перший сніг» «Кульбабові перини хтось розпоров на сивих небесах, летить завія пухом лебединим, мов клапті вати висне на гілках».
Поетеса називає зиму «заквітчана княгиня»; описує неймовірну красу заметілі: "сніжинки-балеринки; холодний подих зими, як задимлений кришталь; річка під люстрою криги; сріблястий перкаль на стерні; блідолиций сивий день, вітрисько-кінь; патлаті сніжні кучугури; бурульок срібні абажури, немов гірлянди туляться до стріх". І в кінці циклу звучать емоційні рядочки: «О, як люблю карпатські щедрі зими, а цю красу природи й поготів!" – і не потрібно більше ніяких слів…
«От і прийшла весна» - таким віршем розпочинається цикл про весну - пору відродження живого і зародження кохання. Спробую із окремих рядочків намалювати весняну картинку, яка оживає перед нашими очима, завдяки Наталиному художньому баченню та її майстерності справжнього митця за допомогою метафор та алегорій не тільки передати палітру весняних фарб, а й донести до читача емоції та почуття, які вирують в душі поетеси: «В моєму серці, в перший день весни, межує ніжність з холодом зимовим. Снує попід вікнами березень, мов перелесник. Підсніжники пнуться п’янкі. Прозорі калюжі заповнять слідів моїх глеки. Летить весна – прекрасна юна Геба. Бузково-ніжне шовковисте небо. Летять луною по діброві голоси. На сонці мріють котики вербові. Розпатлані тюльпани. Весна як жінка: ніжна, примхлива, грайлива, вибухова, чиясь розрада і чиєсь безсоння. Світанок пахне проліском, медовий промінь лагідно бринить, мімози китиці розпушені, і крокуси, краплинами притрушені, п’янить повітря присмаком вина, мов Афродіта, з піни мигдалевої постала юна мрійниця-весна».
І нарешті сонячний, теплий і веселковий цикл про літо під назвою «Отак про літо мріється мені». Назва циклу сама промовляє до нас, що зараз ми з головою пірнемо в Наталині думки та солодкі мрії. Дуже часто у віршах цієї романтично-ліричної поетеси описуються аромати. Уже в першому вірші "теплий вечір пахне кавою, день сповзає сльозою по вікні, органза ночі оповила все навкруги. Медові соти, мов янтарні смоли, маки вогняні , намисто ягід, пахучі трави" – отак про літо мріється нашій героїні.
А далі вірш про те, що "відцвіли сади; про матіоли в діамантах краплин дощових; ніби ельфи, бджоли; і на небі світла райдуга вигнула спину".
Тема дощу, заквітчаного або всіяного щедро плодами саду, медового ранку, вечірньої тиші влітку - вже не раз була розкрита багатьма поетами, але в цьому циклі творів образи дивовижні, чарівні, магічні, унікальні: «гнучка, мов пантера, жовто-ока спокусниця ніч; зоряні зливи; білощокий світанок;тануть в росах срібні павутинки; нефритові сни; у вітрів шалики шифонні; передзлив‘я ситцевого літа; на схилі неба амфора надбита – намистом краплі котяться важкі; розсипав вечір мелену корицю, забагровіла неба акварель; світанок пахне зливою та медом; духмяним сіном, свіжим молоком, накрило сонце золотавим пледом журливі верби над скляним ставком».
А ось як пише Наталя про останні дні літа: « Пекучим сонцем яблука налиті з гілок злітають в пахощі трави, засмаглий серпень задрімав у житі поміж волошок, маків польових». Вітер грайливий; стежка, як прудка змія; липка й солодка сонця карамель; рожева віхола хризантем; літа тепла акварель; «З останніх днів фісташкового літа земля спиває яблучний нектар».
Завершують збірку творів Наталі Данилюк два цикли: «Веселих свят приємна суєта» і «Різне». Тут і чекання Новорічного свята, і щасливі миті радісних стрічань, коли за одним столом вся родина. А ще чудові вірші про релігійні свята, про романтичний День закоханих, та про доленосну Купальську ніч.
Те, що книга розпочинається і закінчується віршами про радість і щастя; любов та кохання; єднання рідних та близьких - надихає всіх нас і вселяє надію, що не тільки у Наталі, а й у нас, її друзів та шанувальників, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459514
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.11.2013
[b]Справжній митець - завжди максималіст у прагненні мистецької довершеності своїх творів.
[/b]
Кожне художнє вирішення потребує вибору одного, найбільш оптимального варіанта з багатьох можливих. Це стосується усіх виражальних літературних засобів - мовних, сюжетних, композиційних, ритмомелодійних.
Прагнення віднайти оптимальний варіант кожного художнього вирішення характеризує міру талановитості автора. Талант ніби підказує письменнику: дане рішення є не зовсім вдалим, - шукай інше, краще.
[b]Існує відоме поняття «муки слова», що означає важкий пошук такого слова, яке б із максимально можливою точністю і повнотою виражало потрібний смисл.[/b]
[b]Кожен вид мистецтва має свій матеріал для створення образу. У літературі таким матеріалом є слово.[/b] І. Франко в поемі "Лісова ідилія" писав: «Слова — полова, Але огонь в одежі слова — Безсмертна, чудотворна фея, Правдива іскра Прометея».
[b]Мова — першоелемент літератури,[/b] засіб образного відтворення предметів, явищ, змістовна форма. Мову можна умовно розділити на розмовну, літературну і художню. Вони входять в загальнонаціональну.
[b]Розмовна мова [/b]— ненормована мова повсякденного спілкування.
[b]Літературна мова[/b] — мова, нормалізована правилами граматики, чиста, відшліфована. Літературною мовою пишуть наукові праці, друкують газети, журнали, нею користуються в школах, радіо, на телебаченні.
[b]Художня мова[/b] — літературна, але не обмежується лише літературною. У своїх творах письменники використовують діалектизми, професіоналізми, архаїзми, слова у прямому і переносному значеннях. Художня мова образна, емоційна, експресивна, відзначається лаконізмом, небагатослівністю. А. Чехов вважав лаконічність сестрою таланту, а О. Некрасов закликав писати так, щоб словам було тісно, а думкам — просторо.
[b]Лексика художньої мови[/b]
Образному відтворенню думок, почуттів, переживань сприяють [b]синоніми, антоніми, омоніми, неологізми, архаїзми, діалектизми, варваризми, професіоналізми, жаргонізми, арґотизми.[/b]
[b]Зупинимося на неологізмах та діалектизмах.[/b]
[b]Неологізми[/b] - це нові слова. Крім загальномовних неологізмів, є індивідуально-авторські. [b]Індивідуально-авторські неологізми[/b] називають оказіоналізмом (лат. occasional —випадковий), тобто вжитий "один раз".
"Неологізми, — писав Б. Томашевський, — це такі слова, які створює сам митець, сам поет, письменник не для того, щоб дати їм загальний ужиток, ввести їх до загальновживаної мови, в загальний словник, а для того, щоб читач відчував у процесі сприйняття самого художнього твору, як перед ним народжується нове слово.
Неологізм повинен завжди сприйматися як певний винахід саме даного митця, він неповторний. Як тільки починають його повторювати, вводити до загального словника, він втрачає той стилістичний ефект, на який розраховував митець. Митець розраховує на неологізм як на слово, що створюється на очах у читача й виключно для даного контексту.
[b]Але словотворчі звороти, які не відповідають узвичаєним нормам, називають зарозумілою мовою.[/b] До зарозумілої мови вдавалися футуристи. Традиції футуристів продовжують сучасні неоавангардисти .
[b]Діалектизми[/b] (грец. dialektos - місцева говірка) - це слова і вирази місцевої говірки. Найчастіше використовуються в мові персонажів, у авторській мові — рідше. Діалектизми відтворюють місцевий колорит і є засобом індивідуалізації. За рахунок діалектизмів збагачується літературна мова Є діалектизми фонетичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні.
[b]Діалектизмами та авторськими неологізмами не можна зловживати. Надмірне їх використання робить твір малозрозумілим.[/b]
Використані матеріали:
1. Реферат на тему: Життя і поезія Ліни Костенко
http://studentbank.ru/view.php?id=46697&p=1
2. Основи літературознавства - Ференц Н.С.
http://pidruchniki.ws/16850303/literatura/hudozhnya_mova
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458865
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.11.2013
(Реакція душі на чудові осінні віші)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
"В безлюдді" - автор: kulbabka
Дощів молитви вразили мене
І церква в верховітті сосен!
«Минає все, і згодом це мине» -
Шепоче вітром пізня осінь…
Самотність, перш за все, це стан душі,
Безлюддя часто нас лікує,
На самоті народжені вірші –
Це краще, аніж ті, що всує…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458329
"Не сезон…" - автор: Леся Геник
Закохатись в тьмяну осінь нереально,
Сіре небо, голий гай – все так банально.
Вже не тішить навіть листопад розкішний,
І думки рояться в голові невтішні…
Але є на світі веселкові люди,
Кожен день - це свято, навіть сірі будні!
Закохалось серце, попри негаразди,
А кохання й щастя нам доречні завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Кожне слово має день народження -
Ось таке у місяців походження...
Вересень від слова «верещати» -
Молотити хліб побіля хати.
Тож September, чи Сентябрь – це осінь
завітала до людей у гості.
Tetor, Жовтень чи Октябрь – це «оkto»,
Восьмим місяцем у Римі був «October».
Сонце світить, листячко жовтіє,
А на клумбах квіти пломеніють.
Листопад, Ноябрь, November-novem -
Так звучить цей місяць в різних мовах.
Слово «novem» - «дев‘ять» означає,
В листопаді осінь засинає.
В лісі листя землю застеляє,
Дощ і вітер людям дошкуляє,
А «Studeni» у хорватській мові -
це «холодний», теж осіннє слово.
Ось таке у місяців тлумачення -
Кличе осінь знову на побачення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458160
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.11.2013
(Переспів)
"Never Alone" By: Lady Antebellum
Хай ангели тебе оберігають,
Турботи дім твій оминають,
А небо міцно обіймає,
Коли додому доля повертає…
Нехай усього буде так багато,
Щоб ніби повна чаша - твоя хата!
І знай, мене ти не загубиш,
Самотнім в цьому світі ти не будеш!
Нехай від сміху сльози на очах,
Знайдеш ти вірних друзів не на час.
Біжать роки, життя в напрузі -
За золото дорожчі твої друзі!
Коли в дарунок від життя - сюрприз,
Будь скромним і цінуй той приз,
Прошу, всміхайся, не нарікай.
Коли спіткнешся ти, то знай -
Ти не самотній в цьому світі, любий!
( Приспів )
Ти не самотній в цьому світі!
Ти не самотній в цьому світі!
З тобою в ритмі серця буду жити,
Коли тебе спіткає невідомість,
Куди б не захотів ти полетіти,
Залишусь я навік з тобою
І попливу, мов човен, за водою -
Нам не загрожує розлука, а натомість
Ти не самотній в цьому світі, любий!
Та чесною з тобою бути мушу,
Якби я навіть дуже захотіла,
Не можу обіцяти, що холодний вітер,
Не буде турбувати твою душу,
Тому, коли важкі часи настануть,
Коли страхи спіймають тебе в сіті,
Нехай, як оберіг, тобі моє кохання -
Ти не самотній в цьому світі!
( Приспів )
Ти не самотній в цьому світі!
Ти не самотній в цьому світі!
З тобою в ритмі серця буду жити,
Коли тебе спіткає невідомість,
Куди б не захотів ти полетіти,
Залишусь я навік з тобою
І попливу, мов човен, за водою -
Нам не загрожує розлука, а натомість
Ти не самотній в цьому світі, любий!
Моє кохання за тобою завжди слідом
І зникнуть всі твої проблеми,
Самотнім, ти повір, не будеш, любий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
Рожеве диво народилось вранці -
На небі хмари залились рум‘янцем,
Трояндами розквітли сірі хмари,
А сонний ранок пив ковтками чари…
Та згодом засліпило очі сонце,
І зник рум’янець на канві небесній,
Сріблясто-білі хмари, ніби стронцій,
Із космосу, як марево, воскресли…
Рожеве диво зникло, як примара,
Розвіялись ілюзії й видіння,
Прокинулась від сну Печерська Лавра
Ченців молитвами, богослужінням…
Неділя сонячно всміхалась людям,
Церковний дзвін заполонив довкілля,
Блаженний спокій поселився в грудях,
Від цього стало легко в серці й вільно…
Здавалось, я летіла понад світом,
І відчувала за спиною крила,
В душі воскресло знов рожеве світло,
І відродилась в тілі міць і сила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
Горять тополі-свічки на алеях, в сквері,
Граційно й міцно їх тримають канделябри,
Палітра осені – яскраві акварелі,
Дивує нас природа розмаїттям жанрів..
Слова складаю в заримовані рядочки,
Співаю осені-красуні дифірамби,
Тремтять в обіймах вітру золоті листочки,
А в серці музика віршів – хореї й ямби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455385
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2013
Про що шепоче вітер на світанні?
Що скоро вже прийдуть морози ранні.
Чому свинцеві хмари в високості?
Зима до нас вже поспішає в гості.
Чому сумують небеса дощами?
Це Осінь так прощається із нами.
Куди тепло зникає аж до літа?
Від холоду втікає в храм до світла.
Чому скидає ліс пожовкле листя?
Щоб згодом одягнути вбрання чисте.
Навіщо в вирій птахи відлітають?
Тепло і їжу для дітей шукають.
Чому існують зміни пори року?
Бо Сонце гріє Землю з різних боків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455290
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.10.2013
"Going To The Run"
гурт Golden Earring
(переклад з англійської)
Б‘юсь об заклад, напередодні
в новорічний вечір
Від нього був дзвінок
із того світу посеред ночі…
У Еда все завжди було в порядку,
Він виглядав неначе кінозірка,
І усміхався, ніби принц,
Замість авто, літав на байку,
Тоді хотів я другом йому стати…
Він гарно танцював із дамами в вітальні,
Немов дитя із зубом мудрості в руках -
В той час він вже був моїм другом.
Йому дарували перстні і квіти,
В його волоссі поселився вітер,
Рушав з братами в далеку дорогу
Одним лиш помахом руки в повітрі…
Приспів:
І летів у синю даль, в далечінь Ангел,
І летів у синю даль, в далечінь Ангел!
В ту ніч злилися воєдино рай і пекло,
Тільки для нього сонце померкло,
Відлетів у далечінь назавжди Ангел…
Одного разу влітку на фестивалі,
Тримаючись міцно на спині Харлея,
Він узяв мене на прогулянку в небо!
Він виглядав неначе кінозірка,
І усміхався ніби принц,
Замість авто літав на байку -
Я завжди буду його другом!
Приспів:
І летів у синю даль, в далечінь Ангел
І летів у синю даль, в далечінь Ангел
Його крила спалахнули так яскраво,
Ніби полум’я посеред ночі -
Відлетів у далечінь назавжди Ангел...
І летів у синю даль, в далечінь Ангел,
Назавжди відлетів в синю даль Ангел!
В ту ніч злилися воєдино рай і пекло,
Тільки для нього сонце померкло,
Відлетів у далечінь назавжди Ангел…
*******************************
I could bet on new-years eve
He'd call me up at night
From the other side of the world
Ed was always there alright
Ed's got the looks of a movie star
Ed's got the smile of a prince
He ride a bike instead of a car
I wanna be his friend
Dancing in the living room
With the ladies so nice
Like a child with a wisdom tooth
He's just a friend of mine
Ed's got the rings and the colors
Ed's got the wind in his hair
He goes a riding with the brothers
He's got a fist in the air
Going to the run, run Angel
Going to the run, run Angel
Well, heaven and hell came together that night
Only for you this time
Going to the run, forever Angel
One summer at the festival
Holding on real tight
On the back of a Harley
He took me for a ride in the sky
Ed's got the looks of a movie star
Ed's got the smile of a prince
He'd ride a bike instead of a car
I'll always be his friend
Going to the run, run Angel
Going to the run, run Angel
And his wings started to shine so bright
Like a fire in the night
Going to the run, forever Angel
Going to the run, run Angel
Forever going to the run, run Angel
Well, heaven and hell came together that night
Only for you this time
Going to the run, forever Angel
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455101
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.10.2013
Сміється сонце в горах на вершині,
Внизу осіння радісна картина -
Смереки ваблять очі малахітом,
І золотом берези вбрали віти.
На полотні палітра різнобарвна -
Крокує осінь по землі, як пава.
Річки в обіймах сивого туману,
Опале листя голову дурманить...
В дібровах вітер листопад колише -
Трембіти раптом розірвали тишу,
На небі білі хмари колобродять -
Танцює осінь танго біля броду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454895
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2013
Нестримний біль живе у моїх грудях -
Перемовчу, поплачу і забуду!
Терпкий осінній трунок з винограду
І на десерт ще плитку шоколаду,
А потім музики чарівні звуки -
Найкращі в світі ліки від розлуки!
Перемовчу, поплачу і забуду –
«Не переймайся!» - кажуть добрі люди,
Підтримують морально, хто як може,
А осінь листопадами ворожить,
Рясні дощі цілують сонні вікна -
Надворі морок, мряка не просвітна…
Лікуюсь від образи і простуди -
Перемовчу, поплачу і забуду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2013
[i]Справжній друг - це той, хто буде тримати
тебе за руку і відчуватиме твоє серце .
Бути другом – це вміти сприймати іншого
у хвилини радості і в хвилини смутку
й зуміти розділити їх із ним.
Бути другом – це вміти бачити добро й красу,
якими наділена кожна людина,
і вміти цим захоплюватися. (Шедеври слова)[/i]
[color="#ff0000"]Прийди в мою осінь…
АВТОР: Ірина Кохан[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453204
Солодкі сади і рум‘яні,
А ранки холодні й багряні,
У лісі і в полі панує вже осінь,
Небесні вітрила, волошкова просинь -
Так гарно у вірші ти все описала,
Прийшла в твою осінь і там заблукала…
[color="#ff0000"]Осенний дождь…
АВТОР: tanyabo [/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453055
Така гарна у вірші пейзажна картина,
Силует за вікном на осінній світлині...
Капіжить дощ щодня, мов із відра -
Така сумна й сльозлива ця пора.
Сумує небо за веселим літом,
Коли в саду цвіли розкішні квіти…
[color="#ff0000"]На розпутті солодкоï мрії …
АВТОР: Любов Ігнатова[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452647
Спочатку в вірші сумнів недоречний -
Тебе я знаю вже не перший день,
Той вірний крок ти зробиш безперечно,
І полетиш на крилах у пісень...
Якщо захочеш сильно, справді зможеш,
Не стане на заваді дощ і сніг,
Я впевнена, що ти на це спроможна,
Бо в тебе ЯНГОЛ є, як оберіг…
[color="#ff0000"]Зіщулилась од холоду катальпа…
АВТОР: Леся Геник [/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452680
Сьогодні в лісі всім деревам не до жартів,
Тремтять від вітру – це співає осінь альтом…
Не допоможе сонечко, яке в бокалі,
Сумує серце і душа в гіркій печалі…
[color="#ff0000"]До світла
АВТОР: kulbabka[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
Коли настануть дні останні,
Дай мені силу на зізнання,
На щире каяття й відвертість,
смілий погляд в очі смерті…
На рубежі життя земного,
Звільнитись хочу від усього,
Що так ятрило душу й серце,
Так жити більш немає сенсу…
Бліда, з благальними очима,
Молилась Богу Магдалина…
[color="#ff0000"]Я сьогодні знов зіграю чорними …
АВТОР: Любов Ігнатова[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451182
Майже всі рядочки тут журливі,
Щемні почуття твої, правдиві!
І сумують всі слова на -«аль»
Пастораль, вуаль і пектораль,
Шаль, кришталь, печаль, діагональ
Незначна деталь, коваль, скрипаль…
Хай печаль твоя прямує вдаль,
І засяє сонця магістраль!
[color="#ff0000"]Вже опадають яблука в саду …
АВТОР: Любов Ігнатова[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450753
Коли купую яблука, згадую твої щічки,
коли дивлюся на небо – твої блакитні очі,
Коли світить сонце – згадую твою усмішку…
Хороший вірш ти написала напередодні ночі!
[color="#ff0000"]Мамині сорочки й рушники
АВТОР: Вразлива[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450402
Вишивала мати долю доні і синочку,
І молилась на ікону, що висить в куточку,
Шепотіла імена, щиро, без упину,
Щоб дав щастя БОГ дочці і рідному сину...
[color="#ff0000"]Сховай мене
АВТОР: Lana P.[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449917
Заховалася моя душа у ваших шовковистих травах
і зігрілася в обіймах сонячного ранку,
погойдалася на крилах пісні, заблукала в осінньому лісі,
теплом поетичного слова зігріта, полетіла над світом…
[color="#ff0000"]ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ…
АВТОР: @NN@[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451722
Ці три магічних слова, як три кити, з усіх основ - основа!
У Вірі наша сила, Надія - наші крила, в обіймах у Любові
вони цвітуть, як квіти пурпурові...
МІЙ ЕПІЛОГ...
[color="#ff0000"]Той дощ, що квилить за вікном – не такий щемний,
Як той, що в серці і в очах моїх дощить щоденно…[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453830
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.10.2013
(навіяне серіалом)
Блекджек, рулетка – ігри в казино,
Шалені гроші, дороге вино,
Жінки продажні, клерки та гравці,
Ці товстопузі боси-гаманці,
Сигарний дим, парфуми, перегар,
Чванливі люди і пустий «базар».
Тут у фаворі хтивість і «бабло»,
Обман, розпуста - підлості кубло,
А на десерт наркотиків дурман,
Від «передозу» в голові бедлам -
Зваблива "леді", з картами в руках,
Танцює дикий танець на столах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453075
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.10.2013
Надворі ніч. Чомусь не спиться, а в очах,
Як дика птаха, зачаїлись біль і страх.
Сумує погляд, голос гірко тужить,
Самотня жінка - їй життя байдуже…
Забула радість. Горем зранена душа
Вже більше не літає - два міцних крила
Висять безсило, їх давно зламали,
Злі люди честь спаплюжили зухвало…
Та раптом погляд запалав ясним вогнем,
Не дивлячись на сильний біль та серця щем,
Душа до сонця знову полетіла,
Бо Бог Всевишній дав їй нові крила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Коли у напрузі щодня, день за днем,
Завжди добре знаю, що граю з вогнем!
Тому зупиняюсь, осмислюю кроки,
Тамую в душі недоречний неспокій…
Здавалось би краще мовчати, як ніч,
Бо єдність зникає в клубку протиріч,
Та згодом вщухають емоції сильні,
Зникають на білому плями чорнильні…
І сонце яскраве всміхається знов,
Дарує надію, і віру й любов!
Пишу, як раніше, і сонцю радію,
Танцюю словами, від щастя хмелію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013
Подаруй мені маки
Та сині волошки,
Білосніжні ромашки,
Полив‘яний горщик,
У якому всю зиму,
Весну, аж до літа
Від біди берегтиму
улюблені квіти…
Намалюй літнє небо
На віконному склі,
Бо раніше, ніж треба,
Захолонули дні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013
Душа у пошуках кохання,
Між сайтами літала без упину,
Шукала рай для спілкування,
А попадала в пастку-павутину…
Шалено билось серце в грудях,
У мріях снився сонячний дендрарій,
Куди не залітала, всюди
Кишів, сичав отруйний серпентарій...
Шуліки, тут як тут, чекали,
Наївну душу, чисту і відверту,
На шмаття при нагоді рвали,
Сміялися брутально у памфлетах…
Душа, як сонечко, промінням
Щодня клубок зміїний зігрівала,
Весь час шукала розуміння,
Щоранку радісні пісні співала…
Та згодом згас вогонь у серці,
Померкли всі наївні сподівання,
І глибоко в душі на денці
Від яду задихнулося кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013
Надворі ніч. Мигичить рясно дощ осінній,
У світлі свічки на столі стрибають тіні,
Безсоння тисне скроні, нерви шаленіють,
Емоції згасають, ледве животіють…
Похнюпились на клумбах пишні хризантеми,
Гуляє вітер у квітковому гаремі,
Тремтить від холоду й дощу тендітне листя,
Похмурі хмари, ніби вівці, розбрелися…
Куди поділась осінь золота, яскрава,
Палітра бабиного літа різнобарвна?
Не тішить очі парк багряно-жовтим листом,
Сумує, зморене дощем, дрімає місто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448745
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.09.2013
По підвіконню барабанить дощ осінній,
Граційним маршем струменіє в небі сірім,
Висить туман, весільний вельон, над рікою,
Закутав ранок на світанку пеленою…
Зміїться дим із димаря, як джин із лампи,
Мовчать зажурені півні, сільські куранти,
Лоскоче ніздрі молоко парне, дурманить,
Крізь сон я знову чую ніжний голос мами…
Лежу замріяна під ковдрою м‘якою,
Згорнувся, як клубочок, котик під рукою,
Його також бентежить аромат молочний,
Він відчиняє, як фіранки, сонні очі…
Стоять на варті біля ліжка теплі капці,
Халат махровий спить спокійно на лежанці,
Висить прозорий дощовик, чекають мешти,
Коли ж це я з котом прокинуся нарешті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447693
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.09.2013
(ВІДГОМІН)
Прокинулась і глянула в віконце,
Узори золоті мережить сонце,
Моргає сонячним ясним промінням,
Зникає привид ночі – сновидіння…
Хмаринки кучеряві, як овечки,
Скубуть на небі сонячні вервечки,
І спрагло п‘ють терпкий, осінній трунок,
День без дощу - це справжній подарунок…
Дрімає сад в обіймах винограду,
Блищить, росою зрошена, левада,
Біжить струмочок жвавий у проваллі,
Вдягла калина з бісеру коралі…
Розбурхують ранкову тишу півні,
Розкрили пелюстки квітки чарівні,
Бредуть повільно в череду корови,
А дітлахи юрбою йдуть до школи…
Звичайний день і клопоти буденні -
Сільське життя, просте і сокровенне,
Щодня у пам‘яті моїй зринає,
Як спогади дитинства, й не зникає…
* * *
Мені так хочеться щоранку
Твою побачити усмішку,
Як сонце з шпарочок фіранок,
Немов би тче тобі маніжку.
Хмарини дві, що зупинились
Плескались рибами у морі,
І ти на мене подивилась,
Аж запалали в серці зорі.
Мені ці ранки - арфи звуки,
Ти виноградною лозою
Сплела навколо мене руки,
Умила свіжою росою.
Кольори осені з весною,
Помириш ти в своїх долонях,
Любов'ю тихою, чудною
Перетечеш у мої скроні.
Автор - Ігор Стожар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447523
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2013
Высоко в поднебесье, в объятиях просини,
Плачет лето дождем, на пороге у осени,
Улетает на юг перелетною птицею
И прощается огненно вспышкой-зарницею…
Мемуары на листьях - цветными куплетами,
Болеро - страстный танец дождя с кастаньетами,
Яркой молнией светится платье небесное,
Звук гитары чарует испанскими песнями…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446937
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.09.2013
Серед листочків мріє колір літній,
Хизуються вбранням яскраві квіти,
Зелений колір вабить оксамитом -
Осінній дотик майже непомітний…
Лише симфонія дощів осіння
В природі викликає потрясіння.
Вже не голосить вранці ліс піснями,
Закоханий у літо до нестями…
Все рідше сонце розганяє хмари,
Фрагменти літа всюди, як примари,
Розкішна осінь вже чаклує всюди,
Малює пензлем для душі етюди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013
Сьогодні ранок неймовірно голосистий,
Таке яскраве сонце й небо синє, чисте.
Пісні лунають, біля школи море квітів,
Які тримають у руках веселі діти…
Розчулені батьки, бабусі і дідусі
До школи привели Ганнусю і Катрусю,
Миколку, Петрика, Максимку Рому й Вову,
Щоби вивчали рідну українську мову…
Читають діти гарні вірші урочисто,
Сіяють очі малюків сонце-іскристо,
Дорослі промовляють дітям настанови,
Вітають щиро всіх з навчальним роком новим!
Початок дня навчального дзвіночком в класі
Оголосив курносий хлопчик-першокласник.
Затихнув гамір, знов запала тиша в школі,
Лиш тільки з вітром шепотять стрункі тополі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446632
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.09.2013
Смакують зорі ніч ожинову,
Купаються в молочних хмарах,
Довкілля п‘є напій полиновий,
Палає небо у стожарах…
Прем‘єра осені – симфонія,
Звучать в саду чарівні скрипки,
Дрімає під вікном аргонія,
А поряд ніжні маргаритки…
Дурманить аромат антонівки
П’янким, терпким, медовим соком,
Сюрчать в траві зелені коники,
І ллється музика потоком…
Туман лякатиме мутантами,
Привидами всю ніч до ранку,
Роса прозора, діамантова
Траву покриє на світанку…
І зникне нічний морок-марево,
Замерехтить проміння сонця,
Осінній день п’янкими чарами
Проникне у моє віконце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446490
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2013
Приємний ранок з присмаком вівсяним,
З легким відтінком масла й шоколаду,
На хліб поклала трішки мармеладу,
Котам у блюдце налила сметану…
Дарма, що дощ періщить за віконцем,
Тепер нам не страшні ні дощ, ні злива,
Я знову зранку радісна й щаслива -
В моїй душі сіяє літнє сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446426
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2013
Боліли зуби, ніби рани, нили ясна,
Вночі прорвало небо – задощило рясно,
Капіжні звуки розривали нічну тишу,
І вітер шкрябав у вікно, неначе миша…
Котились краплі по вікну, як діаманти,
Сигналізація всю ніч кричала матом,
Авто господаря благало вкрити тентом,
Гучний відгомін був у ролі диригента…
До перших півнів не стихали бридкі звуки,
Сусіди у вікно волали від розпуки,
Від люті гавкали собаки аж до ранку,
Безсонна ніч скінчилася сумним світанком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013
[color="#ff0000"][b]Рідній мамі та батькові присвячую[/b][/color]
Бринить мелодія осіння на світанні -
Зізналося довкілля осені в коханні,
Недавно тут лунали серенади літу,
І прославляли літо у віршах піїти…
Сидять вгорі на дротах ластівки, як ноти,
Скидає листя ліс, втрачає літню цноту.
В обіймах неба, як міраж осінньо-літній,
Численна зграя журавлів - політ досвітній...
Ще сонне сонце мружить очі спозаранку,
Фруктовий сад плоди дарує до сніданку,
Вода в криниці прохолодна і прозора,
Горять на клумбі чорнобривці та майори…
В сараї мукають корови, просять сіна,
Кудакче курка – півень вискубав пір‘їну,
Ліниво хрюкають поважні сонні свині,
І всі чекають нетерпляче на газдиню…
Розмірене життя, просте, сільське, буденне
Я зберігаю в пам‘яті, як сокровенне,
Своїх батьків, подвір‘я і стареньку хату -
Любов до них у серці буду зберігати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445848
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.08.2013
Вже стихли в небі літні, сонячні кларнети,
Зіграло мелодраму на три дії літо,
Гучні аплодисменти та рясні букети,
Дарує людям серпень щедро і привітно.
Дощу завіса закриває сцену літа,
Спустошені поля в зеленому театрі,
Новий сезон вже скоро - осінь у повітрі,
Стоять копиці в полі, як швейцар на варті.
Репертуар дарує нам пора осіння,
Палітру кольорів на фоні декорацій,
Чекають осінь театрали з нетерпінням,
Приємних вражень, несподіванок, сенсацій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445607
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2013
Барвисті айстри, чорнобривці та жоржини,
А біля тину червоніє кущ калини.
Щодня ласують у саду дорослі й діти
Медовий виноград, який дарує літо…
Городи курять, мов дідусь їдку цигарку,
Гуляє сонце в піжмурки, зайшло за хмарку.
Курличуть пісню журавлі у високості,
Голубки на вікні - прийшли до мене в гості.
Коти мої вже тут як тут, немов на варті,
Пташки в тривозі - їм з котами не до жартів.
Зненацька, звідки не візьмись, дрібненький дощик,
На крилах вітру прилетів, як мотогонщик.
Заструменіли по вікну дощу краплини,
Нанизує на нитки ранок намистини.
А у сусідів поряд - вранішня забава,
Лоскоче ніжно ніздрі ароматна кава.
Так народився новий день, осінньо-літній,
Спокійний, тихий, дрібний дощик, ледь помітний.
Вже вкотре бачу із вікна таку картину,
Дурманом в душу заповзає спокій дивний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445597
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2013
Закривайте на ніч щільно вікна,
Щоб не залітали біда й лихо,
Не лякали уві сні Вас відьми,
І щоб спали ви спокійно й тихо…
Хай дарує нічка зорепади,
І чарівні сни аж до світанку
Зустрічайте ранок завжди радо,
Наливайте чай у філіжанку...
Травяний, пянкий, цілющий з медом,
На додачу яблука рум‘яні,
Що вродили цього літа щедро -
Будьте всі щасливі і кохані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
(В унісон до вірша)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445451
Осінній сквер. Самотня лава.
Мигичить дощ - осіння мряка.
Качки пливуть, на плесі ставу
Гуляє вітер-забіяка…
Сліпий ліхтар сумує слізно,
Просякли вщент пусті алеї,
І небо супить брови грізно -
Колаж осінній в галереї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445507
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.08.2013
[b][color="#ffd900"][b]НЕЗАЛЕЖНІСТЬ[/b] - можливість приймати
самостійні рішення, які підкорюються власним
бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх
вказівок та наказів.
[b]НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ДЛЯ ДЕРЖАВИ[/b] - політична
самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет.
[b]СУВЕРЕНІТЕТ[/b] - це виключне право
здійснювати владу у певній державі
незалежно від будь-кого.[/color]
[/b]
[b][color="#00bfff"][b]Н[/b]_ині всюди квітів так багато –
[b]Е[/b]_моційно, радісні й веселі,
[b]З[/b]_устрічають люди світле свято!
[b]А[/b]_тмосфера у містах і селах -
[b]Л[/b]_ітня, тепла, лагідна й спокійна.
[b]Е[/b]_йфорія – зазвучала рідна мова,
[b]Ж[/b]_овте і блакитне гармонійно
[b]Н[/b]_а знаменах поєднались знову,
[b]А[/b] на сцені - пісня мелодійна…
[b]У[/b] серцях ще теплиться надія -
[b]К[/b]_раще будуть жити українці,
[b]Р[/b]_азом, як родина – світла мрія,
[b]А [/b]у серці радість, аж по вінця!
[b]Ї[/b]_сти й пити - будемо завзято
[b]Н[/b]_езалежність нашу святкувати,
[b]А[/b] на сайті друзів віншувати![/color][i][/i][/b]
[color="#ff0000"][b]ВСІХ ВІТАЮ З УНІКАЛЬНИМ СВЯТОМ![/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445105
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.08.2013
(відгук на вірш)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444939
Зореокі жоржини та п’янкі хризантеми
Гармонійно пасують до осінньої теми,
На блакитному небі розкішні перини,
А в повітрі мережать тонкі павутини…
Щось ти рано, Наталю, загорнулася в шалик,
І сумуєш так гірко, мов самотній журавлик…
Хай же тішить тебе ароматами літо,
Веселять щебетанням улюблені діти,
І в муслінових сукнях заплакані верби
Не псують тобі настрій веселий і нерви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445008
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.08.2013
(За мотивами)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444534
Приємні, прохолодні, вже не літні ранки,
Росу холодну п‘є довкілля на світанку,
У лісі неймовірна безголоса тиша,
І вітер ледь помітно гілочки колише.
Вже де-не-де жовтіє й опадає листя,
Поля вже майже голі – урожай в коморі,
Долини вкриті сухостоєм золотистим,
На землю падають дощем серпневі зорі…
(навіяні асоціації)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444741
Лиш на бруківці ти почуєш звуки дивні,
Насамперед, коли біжать шалено коні,
В них музика століть живе й донині,
І лінії життя людей, як на долоні…
* * *
З останніх сил чіпляється за сонце Літо,
Але даремно, бо вже Осінь на порозі,
Летить мелодія журлива понад світом –
Це перші перелітні птахи вже в дорозі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444956
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.08.2013
(За мотивами)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442654
Жива картинка літня на світанку -
Дарує серпень скатерть-самобранку:
Медові яблука та груші й сливи,
Ще виноград п’янкий і особливий,
Смачнючі помідори, соковиті,
Зігріті сонцем та росою вмиті…
Щодня ласую щедрі подарунки
І запиваю прохолодним трунком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444302
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2013
(В унісон)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444154
Забираю сум твоїх рядочків -
Хай лежить у книжці, як гербарій!
Краще побудуємо місточок,
На веселку схожий, різнобарвний…
Безтурботні, як маленькі діти,
Взявшись за руки, йдемо до парку,
Пахне їдким димом у повітрі -
Сухе зілля палять господарки…
Шепотіння й дивні звуки всюди,
Павутиння з тонким візерунком,
Осінь близько - відчувають люди
І збирають літа подарунки…
(Відгомін)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444135
На річку Бистрицю до Станіслава,
Напередодні Яблучного спаса,
Вже вкотре прилетіла величава
Поезія на крилах у Пегаса…
Лунали вірші у обіймах літа,
Гойдалися на струнах мелодійно,
Світились сонцем посмішки привітні,
Слова звучали щиро й емоційно!
(Експромт за мотивами)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443556
Далекі зорі тепло усміхалися -
закохані так палко цілувалися!
Їх оксамитом ніжно обіймала ніч,
Гойдався в небі місяць, в глибині сторіч…
(Мініатюра на тему)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443540
Щоб не було занадто все солодке,
Додам до вірша трішечки кислинки,
Мені смакують образи-родзинки,
Твій настрій і думки - такі глибокі !
(Від серця до серця)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444256
Траву ущент спалило літнє сонце,
Вже осінь зазирає у шпаринки,
Стоїть на хаті бусол-охоронець,
Пливуть на небі кораблі-хмаринки…
Збирає літо урожай зернистих,
В саду доспіли яблука медові,
На клумбі квіти, гарні і барвисті,
А на городі гарбузи пудові…
Вода студена в річці на світанні,
Вже не співають жаби в очереті,
І щедре літо подихом останнім
Сумує й плаче гірко на кларнеті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444240
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.08.2013
На васильковім небі, як мідяк коштовний,
поміж блідих, рожево-павутинних, сивих хмар
Висить самотній, наче глобус, місяць повний,
Зірки запалює в нічному храмі паламар…
Вечірні сутінки блукають, як примари,
На крилах вітру проникають нишком у вікно,
Серпнева ніч нам наливає в чашу чари,
П’янить, хвилює кров, солодке і терпке вино…
Думки кружляють і гудуть, неначе бджоли,
Заснути нереально – в голові звучать слова,
А під вікном духмяний запах матіоли,
Дурманить пряним ароматом скошена трава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444113
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2013
Приємний спогад, лагідний, мов кішка,
Лечу на крилах у Масандру в цьому вірші,
Сумую за Алуштою ночами,
За небом кримським, рясно всіяним зірками...
За сонцем на світанку у долонях,
А вдень воно було велике, ніби сонях,
За морем прохолодним на світанні,
Як милувалась сонним обрієм в мовчанні...
Я пам’ятаю, ми вночі купались,
Раділи, наче діти, місяцю всміхались,
Спускались гори до води каскадом,
Їх небо цілувало літнім зорепадом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443974
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2013
Згадала вранці знову про Карпати,
Як затишно в Ігорка хаті.
Ще пам’ятаю прохолоду ночі,
Як вітер лагідно лоскоче.
І краєвид казковий на балконі,
Як сонце цілувало скроні.
Яка бездонна тиша у альтанці,
Вода цілюща рано вранці.
Щодня галопом мальовничим краєм,
Туди, де гори й водограї.
Вода джерельна і повітря чисте,
Високе небо і врочисте.
Цікаву зустріч над бурхливим Прутом
Мені ніколи не забути!
У дружнім колі, радісно й святково,
Звучало поетичне слово...
Хто побував в Яремче, у Карпатах,
Ще довго буде пам‘ятати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443968
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2013
Приємні зміни у погоді – прохолода,
Весь день похмуре небо супить брови,
Зітхнула змучена сухотами природа,
Ганяє вітер між деревами в діброві…
Неначе шторм на морі, буревій у лісі,
Шепоче, шелестить тривожно листя,
Тремтить налякана сім‘я пташина в стрісі,
На небі хмари в оргії сплелися…
За лісом відблиски грози, як фотоспалах,
Та гуркіт грому, мов відлуння канонади,
Аж раптом розірвалось неба покривало,
І хлинув дощ рясний разом із градом…
Задріботіли підтюпцем дощу краплини,
На стадіоні спінились калюжі,
Навпроти світло вікон кольору цитрини,
На клумбі, змоклі від дощу, червоні ружі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443396
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2013
(ПЕРЕСПІВ)
З Медовим Спасом! Господи спаси!
Вітаю ВАС і шлю молитви в Небо!
Чоло знаменням хресним осіни,
Скуштуй кусочок хліба з ароматним медом!
Хай ангели завжди оберігають від біди!
Життя хай буде з присмаком медовим!
З Медовим Спасом! Свят медочок! Свят!
Смакуйте мед і будьте всі здорові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443219
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.08.2013
Сьогодні, 14 серпня, свято Маковія, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маккавеїв. У народі його ще називають Першим Спасом, Спасом на воді, Медовим Спасом.
Сприяло закріпленню назви й те, що саме в цей період встигав мак, його збирали і сушили.
З цього дня у віруючих розпочинається Успенський піст, який передує одному з найбільших релігійних свят - Успінню Пресвятої Богородиці. Оскільки початок посту припадає на Спас, сам пост нерідко називають Спасівка.
На Маковія прийнято йти до церкви і святити мед і букети з трав та квітів - "маковійчики". Є прикмета: якщо не освятити квіти на Маковія, то не буде квітнути господарство. А перший урожай меду, згідно з повір'ям, треба було принести Богу, а вже потім куштувати самим.
На столі на Маковія повинні бути калачі з маком і кутя з пшениці нового врожаю.
На свято Маковія пекли обрядові коржики - коржі (шуляки, ламанці). Тісто готували пісне і прісне, часом навіть без соди, звідки й пішла приказка: "З води і муки пече бабуся коржі".
На Маковія освячується вода. У народі вважають у цей день воду цілющою. Нерідко відбувалися хресні ходи до водойм і масові купання. Саме на Маковея було прийнято освячувати нові колодязі.
Давньої традиції є також вшанування саме в цей день хрещення Русі. Лише в останні роки на державному рівні було вирішено організовувати урочистості в день пам'яті князя Володимира Великого. Зате в церквах діаспори та деяких церковних юрисдикціях в самій Україні (наприклад, в Українській автокефальній православній церкві) зберігається звичай святкувати прийняття Руссю християнства саме на Маковія.
За народними віруваннями вважається, що Перший Спас - це завершення літа. У цей день починають відлітати ластівки. Існує приказка: «Прийшов Спас - літо пішло від нас".
ПЕРЕКЛАД
http://glavred.info/zhizn/segodnya-hristiane-prazdnuyut-makoveya-i-nachinayut-uspenskiy-post-256443.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443207
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.08.2013
Блукаю в полі і милуюсь літом
Волошки й маки у обіймах жита,
Гуляє у хлібах веселий вітер,
Цілує пелюстки тендітних квітів…
Трава в покосах - пахне пряно сіно,
Вже сонечко давно за обрій сіло,
Луна зітхає сонно у долині,
Небесний маляр вилив фарби сині…
Розсипав зорі, заіскрився вечір,
І тепла шаль лягла мені на плечі,
Сюрчали в житі цвіркуни завзято,
Так радісно було, немов у свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442729
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.08.2013
Спекотні дні. В агонії довкілля -
Велика втрата життєдайної води,
Схилило голови змарніле зілля,
Фруктовим градом падають в садах плоди…
Ледь дихає забруднене повітря,
Відсутність на подразники в сумних очах,
І біль у серці, ніби гостре вістря,
Зникає тиск води в артеріях-річках…
Життя врятує тільки сильний вітер,
Реанімація – щоденний дощ рясний,
Знов оживуть трава, дерева й квіти,
І погляд неба стане чистим і ясним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442606
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.08.2013
(Вірш за мотивами)
Чому тобі не спиться друже?
З провалля ночі линуть дивні звуки,
Крик пугача за кимось тужить,
Віщує людям сум і біль розлуки…
Та прийде ранок, приголубить,
Промінням ясним в губи поцілує,
І на світанні та, що любить,
Медовий дзбанок щастя подарує…
***
З провалля ночі тихе: А́у-у-у,
Чи птаха то, чи хто сказав?
Лиш знову: А́у-у, а́у-у, у́у-у,
А може кличуть? Я ж не йду!
Кому в пітьмі гукати душі
Посеред гілля, десь на груші?
А може все то кажани, -
Посланці Ночі й Сатани?
А може, друг попав в біду?,
в надії кличе: Я так жду́-у..!
… Махнув крилом і зник пугач,
І тільки чути лісу плач…
То справді моторошна нічка.
Стогнала й стукала калічка,
Скрипіла в стовбурах дерев,
Мов звіра дикого то рев.
Стихала й плакала всю ніч,
Гукала голосно, у клич
Зривався голос туги й жаху,
Перетворитися в комаху,
Сховатись в шпарку і лежати,
Тихенько, щоб не видавати
Себе у темряві густій,
А голос кличе, — Стій, постій!
Хто кличе нас тим тужним: А́у-у,
Чи знаєш, може би сказав?
Лиш стогне моторошно він,
Незнаний Ночі блудний син.
автор - Ігор Стожар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2013
Люблю, як літній дощ періщить,
Гарцюють краплі по воді у танці,
Як прохолода тіло тішить,
І не важливо, чи це вдень, чи вранці…
Довкілля від дощу змокріло,
І дрижаки від холоду напали,
А вітер свище знавісніло
І заганяє воду у канави…
Схилили віття верболози,
І листя плаче краплями рясними,
Лякають блискавками грози,
А в небі грім гуркоче без зупину…
Як сіра орґанза, жорсткі ґардини
Закрили голубінь і світло сонця,
Згорнули пелюстки в саду жоржини,
Гілля шалено стукає в віконце…
Сміття пливе, як субмарини,
У дощовій воді брудних потічків,
До водостоку у шпарини
Біжить бурхлива тимчасова річка…
Кричать налякані клаксони,
Авто буксують у воді глибокій,
Шлють Автодору водії прокльони,
Втрачають рівновагу й спокій…
Дороги – це завжди проблема,
В усі часи історії країни,
Не винен дощ - у нас така система,
Все перетворює в руїни…
Шляхи насправді в нас жахливі!
Попри мінорну нотку у фіналі,
Закінчу вірш на позитиві,
І вип’ю сонячне вино в бокалі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442258
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.08.2013
Цього року остання декада липня промайнула в Карпатах. Це була моя друга подорож у ці мальовничі гори. Так у житті склалося, що останні кілька років, я не тільки нікуди не їздила, а навіть дуже рідко виходила з дому.
Сама я б ніколи не відважилася так далеко поїхати. Але мене в Яремче погостювати запросив мій дуже хороший друг, цікавий поет і співрозмовник, Ігор Стожар. А компаньйонкою стати погодилася юна дівчина, Ірина, майбутній соціолог-журналіст…
Подорож розпочалася дуже вдало. В потягу було чисто, в купе разом із нами їхала молода і мовчазна пара і тільки Іринка щебетала, поки всі не поснули.
Івано-Франківськ зустрів нас сонним вокзалом, зате коли приїхали в Яремче, то на нас чекав енергійний, говіркий, гостинний і привітний господар готелю та його сонячно усміхнена дружина, Марина.
Нас поселили на другому поверсі в номері з балконом, з виглядом на скелю Три слони і на річку та на фрагмент, покритих смереками, зелених гір. Можна було легко здогадатися, що там, біля скелі, шумить річка Прут, про яку я ще до початку подорожі прочитала в Інтернеті.
Яремче – це низькогірний курорт, розташований в надзвичайно мальовничій улоговині між горами на березі Пруту. Через місто пролягає дорога до найвищої вершини Українських Карпат — Говерли, на яку ходила Ірина без мене, бо я не ризикнула.
За легендою назва міста походить від імені гуцула Яреми Годованця, який першим оселився на цій території. Місто почало активно розвиватися після будівництва залізниці Станіслав (тепер Івано-Франківськ) - Яремче - Ворохта - Рахів в 1894р., яка призначалася для вивезення лісу у промислові райони Австро-Угорщини. Ще раніше Яремче почало розвиватися як дачне містечко, де відпочивали жителі Львова, Кракова, Варшави.
Зараз Яремче — найвідоміший туристичний центр Прикарпаття, має понад 40 туристсько-рекреаційних закладів і санаторіїв, більше 50 об'єктів зеленого туризму. Для курортної терапії використовують кліматичне лікування та мінеральні ванни. На половині території Яремчанської міськради розташований перший в Україн , Карпатський Національний природний парк, утворений в 1980 р.
Населення міста зберегло народні звичаї та обряди, найбільш цікаві з них — гуцульська "Розколяда", Андріївські вечорниці, Водохреще, купальське свято "Гуцульська берегиня". День міста відбувається у останню неділю липня.
До 2006 року у вжитку були дві назви міста — Яремча і Яремче. Первісну назву Яремче було уточнено рішенням Верховної Ради.
Найбільш цікавим для мене став каскадний водоспад Пробі́й (інша назва - Яремчанський водоспад), один з найповноводніших водоспадів Карпат. Висота падіння води 8 м, кут нахилу — майже 45 градусів. Утворився він у нижній частині Яремчанського каньйону річки Прут, у місці виходу на поверхню стійких до ерозії гірських порід — ямненських пісковиків (верхні шари) та аргілітів і алевритів (нижні шари).
Водоспад Пробій — популярний туристичний об'єкт, пам'ятка природи. Над водопадом побудований міст заввишки 20 м. Нижче водоспаду є розлога і глибока улоговина зі спокійнішою течією.
За водоспадом міститься другий сувенірний ринок Яремчі, який трохи дешевший за перший, що розташований біля автомобільного моста через Прут.
Саме тут у кафе над прірвою відбулася моя зустріч з поетами Івано-Франківщини. Вже тоді я відчула, що саме цей день стане перлиною мого перебування в Яремче.
Я не забуду усміхнені обличчя, привітні очі, теплі слова і вірші, які по-особливому перекликалися з гуком води, що навіть випадкові люди зупинялися і прислухалися, а одна маленька дівчинка навіть плескала у долоні.
Дуже вразила не тільки атмосфера за столом, а й смачні бутерброди, які так вміло приготувала Маринка з Ігорем, а ще національна страва – кукурудзяна каша «банош», яку варять зі сметаною, маслом та сиром. У нас подібну кашу називають куліш.
Саме у колі друзів на березі річки над водоспадом я відчула, що в мене вперше за довгі роки відкрилося друге дихання…
Наша перша самостійна подорож відбулася до міста Коломия, яке належить до найстаріших в Галичині . Тутешній люд провадить назву міста від назви потоку Коломийка, який так називають, тому що в ньому мили кола». Є ще один варіант, що назву місто отримало від свого розташування біля річки Прут. Колись Прут мав назву «Мий», відповідно місто назвали «Коло Мия», цебто коло Прута.
Коломиї завдячують своєю назвою танець коломийка і короткі пісні, які теж називаються коломийками.
Але ми були у цьому місті тільки проїздом, тому що їхали далі, в місто Косів, щоби побачити особливості архітектури, одягу та карпатських традицій, а ще помилуватися краєвидами з висоти пташиного польоту. Краєвиди ми побачили, але одягнутих в національні костюми людей і якісь гарно розмальовані хатинки не зустріли. Я вже тоді зрозуміла, що по телевізору нам показують тільки рекламу. Про цю подорож можна сказати простими словами – «Тут була Оля і Іра». Але завчасно, ще до початку подорожі, я прочитала і про Коломию, і про Косів, тому намагалася не зважати на розбиті дороги, жахливі автобуси і спекотне сонце, а просто милуватися горами, покритими лісом, які можна було бачити із вікна…
Багато хто знає, що Косів – це невеликий райцентр, відомий своїм суботнім базаром. Це місто вже відсвяткувало свій півтисячолітній ювілей. Шкода, що від минулих віків у цих гордих горах у Косові майже не залишилося нічого, окрім колючих смерекових лісів над містом.
В одній легенді згадується, як князь Данило Галицький послав у гори боярина Косича з наказом зміцнити кордони Галицької землі. Косич оселився в дикому гірському краю і позичив своє ім'я новостворенному поселенню.
Косів і сіль - два слова-близнюки. Але саме природа - головне багатство краю. Чисте повітря і його здатність лікувати, відстороненість від цивілізації, спокій.
Місцеві жителі навчились заробляти на народних промислах - ліжники, вишиванки та місцева буро-зелена кераміка мали неабиякий попит. А ще - "weneckie korale", "венеціанські коралі", великі прикрашені орнаментами кулі, з яких можна було скласти намисто.
З цим містом пов'язана історія найвідомішого опришка, Довбуша. Більше того, в сусідньому з Косовим селі Космачі є пам'ятник народному меснику (авторства Михайла Дідишина з Космача) та музей Довбуша.
Інша дуже змістовна і довготривала подорож буда до Солотвино. Спочатку ми зупинилися біля водоспаду, ім‘я якого Труфанець. Він знаходиться між Ясенями та Квасами, біля самої дороги. З південно-східних схилів Свидовецького хребта, з-під Близниці, з субальпійських лісів і лук, з висоти в 1720 метрів несеться чиста вода - і так спішить до устя великої ріки, що, не витримавши, летить з 36-метрової висоти. Біля підніжжя водопаду є облаштована альтанка для того, щоб помилуватися найвищим природним закарпатським водоспадом зблизька.
Водоспад носить ім'я потічка Труфанець, який є правою притокою Чорної Тиси. На стенді біля водоспаду написано, що довжина Труфанця (потічка) - 2830 метрів, з них 230 він тече під землею.
Далі ми їхали через село Кваси, Закарпатської області, Рахівського району, яке розташоване по обидві сторони річки Чорна Тиса на відстані 14 км від районного центру Рахова і за 26 км від Географічного центру Європи. Кваси відоме тим, що тут дуже багато мінеральних джерел.
Село розташоване в міжгірській долині річки Чорна Тиса, оточене з півночі Полонинсько-Чорногорським пасмом гір (з вершинами Побори - 1076 м, Близниця - 1880 м, Менчул - 1120 м), з півдня - Мармароським кристалічним масивом. У цьому районі розташовані Чорногори (у складі яких знаходиться найвища вершина Українських Карпат г. Говерла - 2061 м, та решта 5 двотисячників, з яких до Квасів найближче розташована г. Петрос, 2020 м). Клімат помірно континентальний. Гори лісисті, займають 6082 га площі. Вище лісистих гір простягаються альпійські луки, які називаються полонинами. Ліс змішаний: бук, ясен, ялина, ліщина, черемха, явір, тополя, береза та ін. Також у лісах зустрічається багато грибів та ягід таких як чорниця, суниця, ожина, калина, горобина, брусниця, шипшина та багато ін. Село перетинає залізниця Львів-Рахів. У Квасах є золото.
Через деякий час ми вже їхали через Рахів- районний центр, який лежить у мальовничій улоговині вздовж ріки Тиса. Перша письмова згадка про місто датується 1447 роком, хоча місцеві дослідники стверджують, що місто існувало вже в 910 році.
В 15 столітті Рахів мав власну печатку і герб і належав до володінь угорських королів. За однією з версій, назва походить від слова "рахувати", оскільки місто лежало на торгових шляхах і купці, зупиняючись тут, перераховували гроші.
Це місто-курорт туристи з-за кордону називали перед другою світовою «Гуцульський Париж». Воно розташоване поміж Карпатських гір. З півночі його обіймають Горгани, на заході височіє Свидовець, на північному сході — Чорногірський хребет, а з півдня наступають Рахівські гори. Ріка розрізає Рахів навпіл і, закована в граніт, тече паралельно центральній міській вулиці.
Рахів - найбільш високогірне місто в Україні, яке розкинулось на висоті 820 м над рівнем моря. Між найнижчою і найвищою вулицями — понад 500 м різниці у висоті.
А ще кажуть місцеві люди, що це місто стихій. Метеорологічні спостереження засвідчують, що в районі Рахова буває найбільше в Україні гроз. Впродовж року тут майже 50 днів припадає на громи та блискавиці.
Рахів — «земля господаря Раха». Шість століть тому це було поселення у чотирнадцять дворів. Перші мешканці — гуцули. Мисливці, вівчарі і пасічники.
Менше ніж за сто останніх років Рахів побував у складі п'яти різних держав. Ним володіли угорські Ракоци та австрійські Габсбурги, тут проходили турецькі завойовники і козацькі сотні Северина Наливайка. Приїздили посланці зі Стамбулу. Кожна епоха залишила свій слід на міських вулицях — в архітектурі, у назвах.
За часів Австро-Угорщини Рахів став містом колоністів. Німці, італійці та французи приїхали вглиб Карпат, щоб побудувати тут залізниці. Ці вузькоколійки збереглися й досі. Тут живуть онуки та правнуки їх будівничих.
Сьогоднішній Рахів — місто багатонаціональне. Із 17 тисяч його мешканців трохи більше половини — українці (етнічна група — гуцули), 14 відсотків — угорці, 10 відсотків — румуни. А ще тут мешкають німці й росіяни, чехи й словаки, поляки й італійці, білоруси, євреї, цигани. На вулиці можна почути різну мову. Однак державною українською володіють усі.
В наш час Рахів — невелике місто з населенням близько 16 тис. осіб. Місто має досить розвинену туристичну інфраструктуру — готелі та приватний сектор, ресторани та кав'ярні, витяги, продовольчі магазини, кілька СТО та АЗС. Дещо гірше з транспортним сполученням, тому доїхати до Рахова можна зі Львова поїздом або з Івано-Франківська дизелем чи автобусом. Всі ці види транспорту ще далекі від комфорту, і разом з пасажирами часом подорожують вівці або домашня птиця.
В с. Ділове, 15 км від м. Рахів, неподалік від географічного центру Европи, поряд із трасою Львів-Рахів-Мукачево знаходиться ресторан - двоповерхова дерев'яна колиба, оздоблена в національному стилі. В колибі представлена велика експозиція старовинних предметів вжитку та одягу. Їжа дуже смачна, а ціни демократичні. Я замовила ніжну телятину з овочами та соусом, а на гарнір - картопляне пюре. Цей смак їжі та аромати нагадали мені домівку…
А тепер нарешті розповім про Географічний центр Європи, місце, де перетинаються уявні лінії між Лісабоном і Уралом, землею Франца-Йосипа і Босфором, Кавказом і Північним морем. Забула сказати, що це вже Закарпаття, цілком відмінний світ, де інший клімат - більш лагідний, інші гори - вже не суцільні кряжі, а окремі, злегка опуклі, подібні на жіночі груди; інша архітектура сільських садиб, інша говірка. Центр Європи розташований поблизу Ділового, обабіч автотраси на Бичків і Тересву.
Шпиль, встановлений на позначення географічного центра Європейського континенту, відкривається несподівано за одним із поворотів гірської дороги. Кам'яний монумент встановлено на невеликому майданчику, а поруч - величезна помпезна стела, біля неї - іще один пам'ятний знак. Напис латиною на мармуровій дошці повідомляє, що в цьому місці перетинаються умовні лінії, які з'єднають найвіддаленіші пункти нашого континенту. Визначення географічної широти і довготи цієї точки, яку було визнано центром Європи, трохи більше століття тому здійснили вчені Віденської цісарсько-королівської академії наук Австро-Угорської імперії.
За якихось пару метрів височіє ще одна відмітка європейського Центру. Стела — виразно соціалістичного стилю. Вона покладена в цьому місці у 70-х роках минулого століття. Очевидно, радянська академія наук не надто довіряла обчисленням цісарських астрономів і географів, тож вирішила трохи посунути позначку.
Поряд із цими пам'ятниками знаходиться третій — встановлений зовсім недавно, у перші роки української незалежності. Монумент, певно, слід сприймати як своєрідний вияв радості: мовляв, серед визначних місць України є ще й таке — промовисте й багатозначне, — як географічний центр Європи.
Трохи вище від пам'ятних знаків, на схилі гори, знаходиться набір інформаційних таблиць. Короткі повідомлення на щитах розповідають про Україну, регіон, Карпатський національний парк, а також про тваринний і рослинний світ цього краю. Просто над ними влаштовано місце відпочинку для туристів і подорожніх — на галявині, схованій за рядом смерек, б'є джерело, поруч з ним — дерев'яна альтанка.
До Центру Європи приїздять і вітчизняні туристи, і зарубіжні гості. Щоправда, іноземців біля меморіалів буває все-таки більше. Проїжджаючи Україною, вони неодмінно повертають туди, де міститься справжня Європа.
Далі наша дорога пролягла до Солотвино. Ми їхали вздовж річки через українські села, а на протилежному боці була вже інша держава, Румунія.
Три речі відрізняють закарпатське Солотвино від усіх інших подібних селищ. Це цілюща ропа солоних озер, лікувальні грязі та унікальна алергологічна лікарня, що використовує спелеотерапію для надання другого дихання астматикам, алергікам, хворим на туберкульоз. Хто чхає на амброзію у прямому розумінні цього слова, той знає про існування селища Солотвино.
На жаль, саме у Солотвино, я більш за все побачила різницю між рекламою цього курорту і реальністю. В Інтернеті ви можете побачити гарні мальовничі фото солених озер, підземні соляні печери, прочитати хвалебні оди про алергологічну лікарню, готелі та магазини. Мені ж відкрився багатолюдний дикий берег навкруг трьох каламутних ковбань, відкрита місцевість, спекотне сонце, солена вода, в якій вовтузилися і борсалися вимазані лікувальною гряззю тіла. Біля пляжу розташовані кілька дерев‘яних будиночків на курячих ніжках, всього лише 4 душеві кабінки, дві брудні роздягальні, про все інше промовчу, бо там було ще гірше!
Ось такий був непередбачуваний фінал нашої довготривалої подорожі в Закарпаття! Можливо у місті Солотвино є все, що обіцяють у рекламі, але я описала те, що побачила на власні очі…
Третя подорож - це Манявський водоспад та скит - аскетичний чоловічий монастир східного обряду (український Афон), визначний осередок духовності, культури й мистецтва України.
Спочатку наша дорога пролягла до Манявського водоспаду. Він розташований в Івано-Франківській області, біля села Манявка. Знаходиться вище Манявського монастиря, у гірській ущелині між стрімчастих скель, куди сонце заглядає дуже рідко і ненадовго.
Івано-Франківська область славиться своїми мальовничими водоспадами, але одним із найвідомиших і найпопулярніших серед туристів є саме Манявський водоспад, висота якого близько 18 метрів.
Це справжнє чудо природи, розташоване неподалік від гірського села Манява, відомого своїм давнім монастирем – Скитом Манявським. Відстань від монастиря до водоспада – 6 км, три з яких тягнуться лісовою стежиною. Отже, чудові краєвиди і свіже повітря гарантовані кожному, хто вирішить пішки здолати цей шлях. Для всіх інших у місцевих мешканців є власний “цікавий транспорт”, який доставить всіх охочих до самого водоспаду.
Саме про Манявський водоспад впевнено можна сказати відому фразу: “Краще один раз побачити, ніж сто раз почути”. Знаходиться він в мальовничому каньйоні, подалі від людського галасу, там де можна відчути всю силу і велич природи. Адже саме поряд із потужним каскадом води людина здатна відновити свої сили і енергетику, очистити думки.
Манявський водоспад - один із самих казкових, красивих і загадкових водоспадів Карпат. Але потрапити туди досить важко. Водоспад являє собою вражаюче видовище. Висота водоспаду близько 20 метрів, вода з нього спадає декількома каскадами. У підніжжя водоспаду - невелике дрібне озерце, у якому при бажанні можна було б викупатися. У старі добрі часи тут відбувалися язичеські обряди. І саме близькі до природи язичеські Боги нібито допомагають зберегти молодість, що уходить.
Саме недалеко від водоспаду в глибині лісу у мене знову відкрилося друге дихання, стала легкою хода, здалося, що виросли крила. А та частина крутої дороги без лісу у напрямку до водоспаду під спекотним сонцем була занадто важка для мене…
Після водоспаду ми поїхали в Манявський монастир - святе місце з цілющою джерельною водою, який знаходиться у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровлюючим мікрокліматом, первісною дикою природою.
Засновником та першим настоятелем монастиря був Йов (Іван) Княгиницький (1550—1621), родом з м. Тисмениці — один з плеяди видатних представників церкви, котрі активно займалися богослужбовою і культурно-просвітницькою діяльністю. Разом з Іваном Вишенським та Захарією Копистенським у 1606 році створено чернечу общину (громаду). Роки заснування Скита Манявського 1606-1785р.р.
Архітектурний монастирський комплекс будівель становить ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами й бійницями — вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Між схилами гір, покритих вічнозеленою смерекою, з трьох сторін омивається водами (потік Батерс) (Скитець) правої притоки річки Манявки. Колись це було місце для молитви, очищення, сповіді і причастя, а рівночасно надійне сховище в часи нападів кримських татар і турецьких агресорів. Майдан монастиря має підземні склепінчасті пивниці, справжні лабіринти з потаємними виходами в гори, сполучними переходами між будівлями.
У 1620, а пізніше в 1748 році Скит від Константинополя одержував ставропігію - це означало, що монастир не підлягав ні Львову, ні Києву, ні Москві, ні Риму, тобто був самостійний і незалежний.
У 1628 році на Київському соборі скит був удостоєний звання прота (головуючого монастирів воєводств Руського (Галицького), Белзького і Кам'янець-Подільського). Скитові підпорядковувалось тоді 556 інших монастирів.
28 травня 1998 року було відкрито Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир Івано-Франківської єпархії Української православної церкви — Київського патріархату.
Наступна дуже цікава подорож була на Женецький водоспад та на гірсько-лижний курорт Буковель. Виїхали як завжди із Яремче вранці. Спочатку було маленьке село Ямна, а за ним, ніби в протилежність, довге і розкидане – Микуличин. Всі навколишні гори і горбочки усіяні окремими хатками. Навіть далеко вгорі, майже на вершечку, біліє чиясь садиба. Недарма ж Микуличин вважається найбільшим за площею селом в Україні.
Женецький водоспад розташований на потоці Женець, який впадає в р. Прут, між масивами хребтів Явірника та Хом'яка-Синяка біля сіл Микуличин і Татарів (Надвірнянський район, Івано-Франківська область) на відстані приблизно 5 км від траси, 9 км від станції Татарів і 10 км від станції Микуличин на території Карпатського національного природного парку.
Водоспад Женецький Гук знаходиться на висоті 900 м над рівнем моря. Він утворився у післявоєнні роки в результаті повені. Вода вільно падає з гори з висоти 15 м. Місцеві жителі назвали водоспад Гук через шум, гул, що доноситься від нього.
До Женецького водоспаду від траси Микуличин-Ворохта приблизно 7км). Спочатку йде асфальтована дорога приблизно до середини, а далі грунтова дорога. А ще це місце прославилося тим, що неподалік розташована резиденція колишнього президента України Віктора Ющенка. І замість стежки до водоспаду веде вузька дорога, огороджена при в'їзді шлагбаумом.
Пробігши через все село і минувши його межу, дорога круто повертає вліво і біжить в Татарів. Саме на цьому повороті починається стежка, що веде в бік ріки Прут. І поведе вона вас до шумливого Женецького водоспаду, або відомого як
водоспад Гук. (До речі в Карпатах Гуком називають водоспади, які створюють великий шум, тому необхідно уточнювати про який іде мова.)
Наш мікроавтобус зупинився в спеціально відведеному місці для паркінгу і далі стежкою ми пішли вгору, де перед нами з’явився потік, що тече ніби на вас, але щезає в проваллі, витесаному в скалі. Коли ми наблизилися до провалля, то оцінили роботу води. Ті, хто хотів відчути водоспад зблизька, то йшли прямо по воді, ступаючи по слизькому камінню туди, де з висоти 11 метрів в кам’яний жолоб падає стовп води, розлітаючись в повітрі на краплинки. Біля самого водоспаду вода сягає до колін, але шум, водяний пил і неймовірний протяг перехоплює подих. Враження неймовірне!
Після Женецького водоспаду ми поїхали по новій стрімкій асфальтовій дорозі до Буковелю. Це український гірськолижний курорт біля підніжжя гори Буковель, неподалік від села Поляниця, Яремчанської міської ради, на висоті 900 метрів над рівнем моря, за 30 км від м. Яремче. Найбільший і найсучасніший гірськолижний курорт в Україні.
Буковель має рекордну для України кількість витягів, розвинену інфраструктуру: сім власних комфортабельних готельних комплексів «VIP-резиденція», «Едельвейс», «Буковель», «Шелтер», «Іріс», «Тавель», «Radisson Blu». Транспортне сполучення через гірську дорогу. Додаткові розваги влітку в Буковелі - ратраки, велопарк, електроскутери.
Гарний краєвид на Буковель відкрився ще з високогірної дороги. Котеджі і готелі було видно як на долоні. Коли заїхали на територію курорту, то було таке враження, що ми внизу, як ліліпути, а долину оточують високі гори-гіганти, на схилах яких розташовані цікаві архітектурні споруди. Мені здалося, що я попала в казку…
Вся група піднялася на витягу на вершину гори, щоб ще раз помилуватися краєвидами і штучним озером, яке використовують взимку для виготовлення штучного снігу. Стомлені, але задоволені, ми повернулися увечері до м. Яремче.
Потім ще були пішохідні екскурсії по місту, та на сувенірні ринки.
Коли минули 10 днів, які потрясли мій внутрішній світ, ми повернулися додому, в Київ…
Вже кілька днів мені щоночі сняться гори. Мій мозок ще й досі перенасичений враженнями та емоціями.
Я впевнена, що спогади про зелене місто Яремче, про гостинність і доброзичливість людей та живописні краєвиди Карпатських гір залишаться назавжди у моїй пам‘яті.
Але любов до Карпатського краю поселилася в моєму серці ще раніше, коли багато років тому назад я відпочивала в Передкарпатті, в Сколе та Славському.
Тоді я жила в дрімучому лісі, в будиночку лісника, на березі річки. У дворі бігали курі на чолі з півнем, маленьке цуценятко, старенька конячка була запряжена у віз, а в сараї пахло свіжо-скошеним сіном. Недалеко від будиночку був гірський потічок і невеликий водоспад, в якому ми купалися вранці і ввечері. На сніданок пили парне молоко з чорним хлібом, а вечеряли біля річки, яка заколисувала монотонним шепотом води.
На електричному потязі їздили в Мукачево, на мікроавтобусі - в Дрогобич. Незабутні враження ми отримали на вершині гори Тростяна в Славському. Молочний туман обіймав за плечі, різноманітні, вище росту людини, квіти привітно усміхалися до нас, а чорницю ми смакували губами, лежачи на землі в обіймах густої та соковитої трави…
КАРПАТИ - це справжній рай на ЗЕМЛІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442196
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.08.2013
Вже майже на порозі осінь -
Пшениця у покосах,
Та ще спекотна неба просинь,
Не мліють трави в росах…
Милує очі сад фруктовий,
Частує щедро соком,
Грибами пахне ліс сосновий,
Живицею і мохом…
Зміліла річка, не голосить,
Пливе у даль ліниво,
Щодня дощу у неба просить,
І шепотить журливо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441943
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.08.2013
В унісон до вірша
Віталія Назарука "ФАНТАЗІЯ!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441743
Така реальна правда у словах,
Що ніби я у полі край села,
Милуюсь небом, зорями іскристими,
І хмарами легкими та перистими…
Яскраві зорі падають в траву,
Не знаю, де я, може у раю?!
Цілує теплий вітер сиві скроні,
Дрімає місяць в неба на долоні…
У мріях на Шляху молочному -
Моя душа у стані непорочному,
Шалено б’ється серце урочисто,
Думки мої - кришталь прозоро-чистий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441754
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.08.2013
В унісон до вірша Ірини Кохан
"Остання ніч липнева"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440546
Мов краплі крові, маки у житах -
Яскравий спогад на усе життя!
Волошки - ніби сині очі неба,
А біля ставу гірко плачуть верби…
Вода у річці - молоко парне,
Повітря свіже, чисте і п‘янке,
І зграя рибок лиш на мить завмерла,
Реве, як звір, стара й розбита гребля…
На лузі сонце й квітів аромат,
Приємна прохолода у кущах,
Блищать на сонці росяні краплини,
Крокує серпень у ліси й долини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441514
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2013
Найбільш духмяні яблука осінні,
З дитинства аромат антонівки п‘янить,
Я пам’ятаю небо світло-синє
Й мого дитинства кожну незабутню мить…
Клювали горобці смачне насіння,
Опудало з лахміття не лякало їх,
В повітрі невагоме павутиння
Літало і чіплялося до рук і ніг…
Я смакувала груші й чорні сливи,
Щодня для мами рвала стиглий виноград -
В дитинстві всі були такі щасливі,
Не знало серце ні жалю, ні болю зрад…
Як було тихо ввечері в садочку,
Лиш цвіркуни сюрчали в нірках у землі -
На жаль, так мало у моїх рядочках
Рясних епітетів про ті щасливі дні….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441495
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2013
Два дні я спала, як ведмідь узимку -
Весь час від болю розривалась голова,
Прокинувшись, побачила картинку -
За сонним лісом відбувалися дива…
Спочатку небо стало темно-сіре,
І гучно листям зашумів дрімучий гай,
Тривожно закричали птахи й звірі,
Здійнявся згодом сильний вітер-ураган…
Затанцювало гілля дикі танці,
Чимдуж, неначе дзиґа, закружляв пісок,
У небі грім – як гуркіт у бляшанці,
Передчуття дощу, мов зведений курок…
А потім вітер зникнув так раптово,
Посипався на землю рясно дощ і град,
Зіщулились дерева у діброві,
А у садочку квіти й дикий виноград…
Ще довго з неба падали краплини
І монотонно дріботіли за вікном,
Вдяглось довкілля в чисті одежини,
Чарівно заквітчалося живим вінком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438422
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.07.2013
Червоні маки та волошки в житі,
Росою вранці трави вмиті,
По вінця радість у моїй душі,
Коли про рідний край пишу вірші!
Виблискує на сонці обважніле
Колосся, золотисте і дозріле,
У високості жайвір, як артист,
Щодня шліфує свій співочий хист…
Нас літо ягодами тішить щедро,
Дарують тінь старі розлогі верби,
Старенький став осокою заріс,
І галасує зранку річка й ліс…
Невже десь краще є, ніж в Україні,
Де линуть дзвінко пісні солов‘їні!
Де розмаїття квітів – божий дар,
Аромить медом їх п’янкий нектар…
В Яремче скоро їду, що в Карпатах,
Смереки там ростуть у пишних шатах,
Вкриває гори рясно диво-цвіт,
Лунає пісня чарівних трембіт!
Карпатські гори, мій чарівний, любий край,
До тебе лину я на крилах – зустрічай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438040
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.07.2013
СВІТАНОК
Живу так високо, що сонце очі сліпить,
Світанок вихором вривається в вікно,
Нема криниці у дворі, чарівні квіти
Вже не п’янять мене, як молоде вино…
РАНОК
Медове проміння лоскоче так ніжно,
Я бачу, як кіт обіймає моріжок,
Заграли у сурми земля й голубі небеса
Скінчилася ніч і вмивається в росах краса…
ВЕЧІР
Чорничний джем смакують небеса,
Рубіни-зорі блимають в безодні,
Молочні хмари й справжні чудеса
Дарує літній вечір нам сьогодні…
СПЕКОТНИЙ ЛИПЕНЬ
Сьогодні знов я уві сні літала,
У полі в конюшині заблукала,
Вдихала аромати меду з липи,
Спекотним сонцем усміхався липень...
Я милувалась небом бірюзовим,
І вітром заховалася в діброві,
Сплела собі віночок барвінковий,
І радісно зустріла ранок новий….
СПРАВЖНЄ ЩАСТЯ
Я так радію, що півліта промайнуло,
І що рясні дощі гасили спеку часто,
Похолоднішало учора - я збагнула,
Що скоро осінь – це для мене справжнє щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437583
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.07.2013
(За мотивами кінофільму -
"Жінка не схильна до авантюр")
Він та вона й неповнолітні діти,
І, тут як тут, свекруха при нагоді
Своєму сину як найкраще годить,
Невістка все сприймає непривітно…
Так сталось, що ця жінка закохалась,
Ці почуття взаємно спалахнули,
Від неї рідні діти відвернулись,
Але піти з сім‘ї вона вагалась…
Коли терпіти вже було не сила,
Сімейні з болем розірвала узи,
Слабким був чоловік і боягузом,
Його страшна хвороба підкосила…
Помер в лікарні від інфаркту згодом,
Дружина божеволіла з провини,
Щодня терпіла докори дитини
І розмовляла щиро в церкві з Богом…
А потім відреклася від родини,
І заховалась в монастир від світу,
З її коханим стали жити діти,
Чекаючи на маму щогодини…
Схилялась низько жінка у поклонах,
Їй душу лікував старий священик,
В молитвах сподівалась на прощення,
І цілувала трепетно ікони...
Одного дня до церкви вся родина
Прийшла на сповідь і просила слізно
Вернутися в сім‘ю, поки не пізно -
Тримала донька на руках дитину…
У жінки щастям засвітились очі,
Дитя до серця пригорнула ніжно,
Котились сльози по щоках капіжно,
І народився день на зміну ночі…
Вернулась до життя душа страждальна -
Любов подарувала розуміння,
І в нагороду за її терпіння
Лунали в церкві дзвони тріумфально…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436979
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.07.2013
(за мотивами т/с "Черговий Ангел" )
Світанок. Озеро. Туман.
На березі стояли двоє.
Її він міцно обіймав
І ніжно цілував у скроні…
Напіврозтулені вуста,
Настала мить така жадана,
Він пригортав до себе стан,
На вушко шепотів - «Кохана»…
Судоми на обличчі, враз
На шиї затягнувся шалик,
В його очах вогонь, екстаз,
ЇЇ душа, немов журавлик,
За хмари, в синьоокий світ,
На легких крилах полетіла,
Росою плакав горицвіт,
Вода від жаху крижаніла…
Психічно хворий чоловік
Назвав свій вчинок ритуалом,
На смерть кохану він прирік,
Й себе убив стальним кинджалом…
Сумна історія, фінал -
Скінчилось пристрасне кохання,
І дві душі в обіймах хмар
Навік поринули в мовчання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436885
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.07.2013
Не кличу, не жакую і не плачу,
Що я була наївна і незряча,
Симпатія від першої хвилини,
І всі слова сприймались, як перлини…
Не кличу, не жалкую і не плачу,
Що в почуттях була я необачна!
Так довго в серці не було нікого,
Жила там тільки щира віра в Бога…
Не кличу, не жалкую і не плачу,
Що маю дуже толерантну вдачу.
Коли слова болючі жалять змієм,
Я гідно захищатися умію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013