Ден Мун

Сторінки (1/6):  « 1»

Ангел

Мне  ангел  дал  своей  любви,
Что  после  ныла  лавой  в  венах.
Тогда  во  мне  безбожный  демон
Нимб  грешный  проклял  на  крови.

Касался  хладного  чела
С  любовью,  нежностью  и  лаской
Перст  бледный,  а  сорвав  все  маски
Смертельно  жалил  как  пчела.

Текли  года  в  часах  песочных,
Но  каждый  год  длинной  был  в  лимб.
В  углу  лежал  небрежно  нимб
И  пара  крыльев  цвета  ночи.

Со  мною  как-то  разделил
Беспечный  ангел  ветер  встречный.
И  так  же  мерзко  и  беспечно
В  святую  нечисть  обратил.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hbe3CQamF8k[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829526
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2019


No one will ever know.

The  fog.  The  night.  The  city.
All  silent  am  I  sitting.
Feel  fitting  and  unfitting  -  
No  one  will  ever  know.

The  fear’s  wise  and  witty.
So  we’ve  arranged  a  meeting.
My  heart  is  wildly  beating.
No  one  will  ever  know.

‘’Let  go  your  past  and  fear’’,  -
You  told  me  once,  my  dear.
You  sounded  clean  and  clear.
No  one  will  ever  know.

And  now  the  end  is  near.
Towards  the  welkin’s  tears
Steps  some  odd  unbeliever
No  one  will  ever  know.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824975
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2019


A mortal flare

How  often  did  you  watch  me  cry?
The  countless  tears  to  borrow
For  your  unchanging  moody  sky
To  paint  it  with  my  sorrow.

I  set  aside  my  hope  and  love
To  have  your  understanding.
I  tried  to  keep  it  with  a  vow,
But  it  was  never  ending.

I  don’t  pretend  to  be  a  star.
Oh,  no,  how  can  I  dare?
Just  something  you  could  see  afar.
I  guess  a  mortal  flare.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824754
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2019


И пусть

Я  знаю  тебя  наизусть,  все  реки  твои  и  кометы,
Шуршание  страниц  и  приметы,  закладки  распознанных  чувств.
Я  знаю  тебя  наизусть.

Не  сплю  и  считаю  до  ста,  что  множишь  ты  на  бесконечность.
Твою  полюбил  человечность,  с  тобою  душою  стал  стар.
Не  сплю  и  считаю  до  ста.

В  глазах  полуночных  твоих,  я  в  них  утонул  прошлым  летом.
Мой  ум  вновь  к  тебе  за  советом,  хоть  сердцу  и  дали  под  дых
В  глазах  полуночных  твоих.

Я  знаю  прекрасно,  и  пусть.  Нет  ближе  душе  человека,
Нет  дальше  душе  человека.  Я  знаю  тебя  наизусть.
Я  знаю  прекрасно..  и  пусть.


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5bt7kAVxKfs[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2019


Де в полон віддався я твоїм вустам

Під  самотнім  дубом  місяць  щез,  погас.
Шлях  в  густому  лісі  сповістив  про  час.
Там,  де  на  сопілці  грала  тихо  нам,
Там  в  полон  віддався  я  твоїм  вустам.

Під  самотнім  дубом,  там  чекав  на  спів,
Там  останню  пісню  ліс  відгомонів.
За  межею  чорних  дерев’яних  брам
У  полон  віддався  я  твоїм  вустам.

Ніч  була  незрушна,  тиха  мов  мертвець.
Тиха,  наче  поле,  що  полишив  жнець.
Під  самотнім  дубом  знову  я  згадав,
Як  віддався  якось  у  полон  вустам.

Там  зозулі  пісня  видала  мені,
Що  моя  домівка  в  попелі  й  вогні.
Скільки  б  не  чекав  я,  лісовий  туман,
Мовчки  нагадає,  що  тепер  я  сам.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BI_UZ0BK0UU[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2018


Дзельквы.

Мимо    проносятся    блеклыми    душами    сотни    похожих    домов.
Словно    фонарики    полупотухшие,    люди    под    маской    зонтов.
Дзельквы    раздетые    тихо    сутулятся,    мерзнут    в    порывах    дождя.
На  сих    холодных    и    брошенных    улицах    помнит    ли    кто-то    себя?

Помнит    ли    дворник,    в    раздумья    укутанный?    Или    прохожий    в    пальто?
Иль  часовщик,    что  охвачен    минутами?    Зрители    в    теплом    кино?
Может    художник,    что    блеклыми    красками    мысли    наносит    на    холст?
Или    строители    с    желтыми    касками,    что    создают    новый    мост?

Помнит    хоть    кто-нибудь        в    доме,    за    ужином?    В    поезде,    возле    окна?
Кто    замерзает    под    ливнями,    стужами?    Кто    утонул    в    крепких    снах?
Шагом    неспешным    гуляя    по    улицам,    я    убеждаюсь    сильней:
Помнят    лишь    дзельквы,    что    тихо    сутулятся    где-то    в    пугающей    тьме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510058
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2014