| Сторінки (1/51): | « | 1 | » |
Напевне, я трохи дивна,
А може, всього лиш жива,
Малюю словами битви,
Та кожна із них не нова.
Будую, а потім руйную,
А може усе навпаки,
Вдягнула на серце збрую,
Малюю на ній квітки.
Чекаю чогось, шукаю
Натхнення, бажання, мету.
Буває ще – рими складаю,
Ховаю між них самоту.
Колись перестану чекати,
Допишу разом всі казки,
Й почну щось нове малювати,
Словами знов будуть мазки.
25.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Минає час, минають люди,
Мина життя в сум'ятті днів.
Ніхто не зна чи завтра буде,
Чи лиш сьогодні і "відбій".
Минає час, тече крізь пальці,
Іде невпинно лиш вперед,
Сміються з нього лиш зухвальці,
Що вміють жити наперед.
Минає час... Тече так швидко,
Здається ніби місяць рік.
Як зупинити хоч на хвильку?
Прожити місяць ніби рік.
28.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2020
Загорнутися в ковдру депресії,
Заховатись від світу у мріях,
Не піддатись лавині агресії,
Відшукати веселку на віях.
Знову вірити, знову шукати
Перспективи, посади, зарплати.
Зайвих рішень і слів уникати,
Може час щось в собі поміняти?
Я не знаю у чому я винна,
Що зробила не так у житті,
Але світло знайти я повинна
В найтемнішому долі куті.
10.10.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Непомітно прийшла до нас осінь,
Ледь торкаючись жовтим до крон,
Павутини летять ввись, у просинь
пахне холодом айстри бутон.
Палахкоче на сонці калина,
Стиглі соняхи тішать пташок,
Заховалась в тумані долина,
Оточили грибочки пеньок.
Не проситиму в осені злата -
Вона щедро вкриває ним ліс,
Лиш здоров'я й удачі багато
Для родини, для друзів, для всіх.
05.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019
Час невпинно вимірює кроки,
Кожен подих і серця удар.
Пролітають крізь нас дні і роки
На душі залишають нагар.
Час летить, не повернеш, не спиниш,
Кожну мить проживай наче рік,
Бо не знаєш коли й де загинеш,
Тож живи! Щохвилини йде лік!
Не задумуйся надто про роки,
Не шукай в них прихований сенс,
Мрій, кохай, насолоджуйся поки
Твій годинник в режимі "інтенс".
Хай завжди у душі квітнуть весни,
Змиють смуток осінні дощі,
Й пам'ятай, що Отець наш небесний
Завжди поряд, у кожній душі.
01.06.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Про дощ
Коли ритми думок вистукує дощ,
знов тікаю в далекі, незнані світи,
де надія і милі неходжених прощ
поведуть по дорозі пізнання мети.
Коли рими душі срібно ллються дощем,
заколисують шепотом тихим про хвилі,
я малюю словами свій жалісний щем,
та рядки знов виходять слабкі та безкрилі.
Коли знов за вікном щось виспівує дощ,
витанцьовує краплями джайв чи фламенко,
коли більшість тікає із вулиць та площ,
я співаю з дощем. Чомусь болісно-щемко…
01.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2019
Розірвані крила музи,
Загублені рими й слова,
Уламки розбитих ілюзій
Випалюють душу до тла.
Акорди не зіграних вальсів;
В кутку десь лежать олівці;
Реальність завжди в дисонансі
До наших фантазій і мрій.
Купую гарненькі блокноти,
Римую в них рани душі,
Та ще не закінчились квоти
На щастя в моєму житті.
09.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
Боляче? Плачеш? Мине!
Все, що приходить, минає:
Горе і радість, веселе й сумне,
Сильний усе подолає.
Де взяти сил, якщо розпач в душі?
Як подолати тривоги?
Як не здаватись й писати вірші?
Йти через біль і пороги.
Знаю, що сила всередині нас,
В вірі й молитві до Бога.
В мріях й бажаннях приховано шанс
Вибрати іншу дорогу.
Іноді горе руйнує наш світ,
Вщент розбиває надію.
Лиш забувати ніколи не слід –
Збудеться те, у що вірю.
01.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769247
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2018
Мені здається, що я мовби спорожніла
нема думок, немає почуттів,
фантазія, мов річка обміліла
і рими розбрелись в сум’ятті днів.
А осінь ця чарівно-депресивна
пожухлим золотом розчеркує туман,
криваво плаче гронами калини,
й сміється коли віримо в обман.
Сміється з моїх сліз, як божевільна,
розвіює ілюзії, мов дим,
та без ілюзій, ще не значить вільна
приреченим здається світ без них.
Тепер вона тихенько плаче поряд,
туманом огортає голий світ,
пожухлим золотом малює чиюсь долю
і сумно посміхається зимі…
31.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758100
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.10.2017
Розгубила себе на частини,
розлетівся шматочками пазл,
і не схожі на мене картини
хтось вмуровує в профіль й анфас.
Гострим цвяхом на серці шкребоче
сороміцькі й лайливі слова,
мовби душу всю випити хоче,
та вона в мене вічно жива.
Зафарбую загублені частки
небом, сонцем, красою землі
і чарівну придумаю казку,
хай дарує натхнення мені.
12.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755666
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.10.2017
Колись давним-давно, в далекому королівстві, в маленькому містечку, в маленькій глиняній хатині жила бідна родина. Батько щодня прибирав вулиці містечка, а мати прала одяг. То була важка і невдячна робота, тому родині ледь вистачало на їжу. Поки батьки працювали, їх єдиний син – Маршал бігав по місту намагаючись хоч трохи допомогти то матері, то батькові. Або йшов до лісу, що був неподалік від їх хатини, і збирав ягоди, гриби і хмиз.
Одного теплого літнього дня він зустрів у лісі дивного чоловіка. Хлопчик знав всіх у містечку, бо ж допомагав батькові прибирати геть усі вулиці, а цього бачив уперше. Та й одяг на ньому був зовсім не такий, який носили містяни, та й інші мешканці королівства не кутались влітку в довгі, аж до землі, плащі. Крім того, малий зауважив, що незнайомець був дуже засмучений і практично не помічав навколишнього світу. Він, згорбившись, сидів на пеньку і дивився прямо перед собою. Оскільки наш герой був допитливою дитиною, то вирішив дізнатися причину такого горя.
- Пане, чому Ви такий сумний? Ви заблукали і не можете знайти шлях? То можете радіти, бо я все тут добре знаю і з радістю Вам допоможу, - хлопчик співчутливо зазирав в очі подорожньому і аж підстрибував від нетерплячки.
- Любий хлопчику, я вдячний за твоє бажання допомогти мені, але, на жаль, це не в твоїх силах, - чоловік говорив до хлопчика, але досі не зводив погляду з чогось невидимого попереду.
- Чому? – здивувався малий. – Ви не вірите, що я знаю всі околиці? Але це правда! – палко переконував, - я часто збираю в лісі ягоди і гриби, а містечко знаю, як свої п’ять пальців, бо допомагаю батькові працювати. Він прибирає вулиці, - мовив, і чомусь засоромився. – Але це важлива робота, бо якби не мій батько, то по вулицях неможливо було б ходити! – не знати кого переконував у важливості батькової справи.
- Дитино, - незнайомець нарешті поглянув на співрозмовника і легенько посміхнувся, - я не сумніваюсь ні в твоїх знаннях ні в поважності твого батька. А смуток мій, на жаль, не вирішити знанням околиць.
- А чому Ви сумуєте, якщо не заблукали? Це ж чудово, якщо Ви знаєте куди Вам іти.
- От в тому то й річ, що не знаю. Ні – ні, шлях до містечка я знаю, - випередив питання хлопчика. – до речі, як тебе звати?
- Маршал. Але я не розумію – Ви кажете, що знаєте шлях, але не знаєте куди йти. Як таке може бути?
- На жаль, може, Маршале, - знову сумно посміхнувся. – коли я казав, що не знаю куди йти, я мав на увазі життєвий шлях. Я не знаю що мені робити, чим заповнити моє життя. От що мене засмучує і доводить до відчаю, - зізнався і знову перевів погляд на щось невідоме, немовби намагався розгледіти там відповідь на свої питання. А Маршал трохи помовчав і сказав:
- Ви думаєте про складні речі, а складні речі завжди сумні. От я думаю про звичне – коли голодний, думаю, що треба наповнити шлунок їжею, коли спраглий – водою, взимку я прагну огорнути себе теплом, а коли сумно – ділюсь з близькими любов’ю. І, мушу Вам сказати, це все дійсно допомагає почувати себе щасливим. Спробуйте, може і Вам сподобається.
Подорожній уважно і зачудовано слухав про звичні радості маленького хлопчика і з кожним словом його обличчя яснішало.
- Я обов’язково спробую, - пообіцяв врочисто. Потім підвівся і витягнув з кишені маленький ключик на ланцюжку і протягнув його малому. – Мені час іти, а ти візьми це і збережи. Це все, що зараз я можу тобі подарувати, але колись я повернусь за ним і принесу тобі взамін набагато більше. Обіцяю.
- Дякую, але мені не потрібно нічого. Якщо Ви таки знайдете свій шлях це вже буде чудово, - Маршал дуже серйозно дивився на незнайомця, хоч йому і кортіло погратись ключиком такої чудернацької форми.
- Тоді просто візьми його на зберігання. Ну і для того, щоб я міг упізнати тебе, коли повернусь, щоб розповісти про свій шлях, домовились? – говорив вже з відкритою посмішкою чоловік.
- На зберігання візьму, - легко погодився хлопчик і, з допомогою незнайомця, одягнув ланцюжок на шию і заховав ключик під благенькою сорочиною.
- Я обов’язково повернусь, - ще раз мовив чоловік і швидко рушив в сторону протилежній до містечка Маршала. А хлопчик стояв і думав, що забув запитати чоловіка коли він повернеться і навіть не подумав дізнатись ні його ім’я, ні звідки він прийшов. А потім знизав плечима і продовжив збирати суниці.
Увечері розповів все батькам. Вони подивувались тій розмові, помилувались ключиком, пожурили сина за розмову з незнайомцем в лісі, та й забули про той випадок.
Так минуло кілька років. Маршал грався ключиком, коли його ніхто не бачив, і хоч іноді йому кортіло похвалитись ним перед однолітками, але він пам’ятав, що ключик не його. Йому довірили його, залишили на зберігання, то ж мусить бути пильний і берегти довірену річ. Родина жила так само бідно і ледь зводила кінці з кінцями, а взимку батьки захворіли і стало зовсім важко. Юнак намагався знайти будь який підробіток і приходив додому пізно ввечері геть знесилений. Мати гірко плакала, дивлячись на те, але нічим не могла допомогти, бо ледь могла встати з ліжка.
Того дня Маршал прийшов додому незвично рано, бо був святковий день і він не міг знайти роботи. Але коли відкрив двері, то аж зімлів від здивування – в хатині було тепло й затишно. На пошарпаному столі стояла чудова вечеря, а незнайомий чоловік напував батьків лікувальним настоєм, і ті виглядали значно краще, ніж зранку. Коли отямився одразу згадав де бачив чоловіка – в лісі, кілька років тому.
- Нарешті Ви прийшли, - мовив з полегкістю. – Тепер я можу віддати ваш ключик і не переживати, що загублю його чи хтось його вкраде.
- Не треба, - мовив чоловік посміхаючись. – Я залишив його, щоб мати причину повернутись сюди ,якщо не зможу знайти свій шлях, але завдяки тобі знайшов. І в мене була інша причина повернутись – подякувати тобі.
- Справді? Я допоміг? – здивувався юнак. – Але я ж навіть не знаю як! І це все Ви принесли? – вказав на стіл, - я не зможу Вам заплатити за це.
- Не переймайся цим, хлопче, ти дав мені набагато більше. Ти допоміг мені зрозуміти, що щастя в простих речах. Що єдине, чим варто наповнювати життя – любов’ю. До рідних, ближніх, до того, що ти робиш, до самого життя. І тоді життя обов’язково віддячить тобі. Я вирішив спробувати робити те, що люблю – писати книги, і в мене вийшло. Тепер я відомий казкар у кількох королівствах, в мене багато грошей. Але головне інше – завдяки казці я зустрів справжнє кохання, хоч раніше не вірив в нього. А тепер я дам можливість займатись улюбленою справою тобі і твоїй родині. Твоя мати гарно вишиває – я дам їй необхідні матеріали і, впевнений, що скоро в неї буде багато клієнтів. А твій батько завжди мріяв бути гончарем – і його мрію я можу здійснити. Але я не знаю про що мрієш ти?
Маршал, який до того слухав незнайомця з відкритим ротом, поглянув на батьків і сумно опустив погляд на долівку.
- Не бійся залишити батьків – я відчуваю серцем, що з ними все буде добре. Кажи, про що мрієш. Про подорожі? Так? – допитувався незнайомець
- Ви стільки добра хочете зробити для мене і для моєї родини, а я навіть не знаю, як Вас звати – відповів по хвилі мовчання.
- У нас однакові імена, хлопче, - посміхнувся чоловік. – Здивований? То озвучуй вже свою мрію.
- Кажи, сину, - озвалась мати, - це один з рідкісних подарунків долі. Не треба нехтувати ним.
- Ні, не подорожі, - сказав Маршал-молодший. – я мрію стати ковалем і творити дива з металу. Пам’ятаєш, багато років тому, коли я був зовсім малий ми бачили і столиці квіти з металу і чудернацьких птахів. І неймовірні ліхтарі, але навчитись цьому можна тільки в столиці, та й не вийде в мене, певне, нічого, - закінчив сумно.
- Не смій казати «не вийде» поки не спробував! – суворо мовив Маршал-старший. – Колись я теж так казав, і якби не зустріч з тобою, так і прожив би життя в пошуках невідомо чого. Якщо ти щиро чогось прагнеш, то обов’язково досягнеш. Хоча, не обіцяю, що буде просто. Навіть навпаки – буде дуже важко, але мрія варта того! То що? Спробуєш?
- спробую! – впевненість успішного тезки надихала і сповнювала надії.
Багато років по тому Маршал – відомий у всьому королівстві коваль, розповідав цю історію іншому Маршалу – своєму онукові, який був переконаний, що ніколи не зможе стати музикантом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720890
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2017
На заході криваво догорало сонце. Вітер розносив околицями попіл і сморід спаленої плоті. Вузькою польовою дорогою йшов, немолодий вже, чоловік, щось мугикав собі під ніс і був дуже задоволений собою.
«Добре, що я сьогодні, нарешті, позбавив село від зла. Ця сімейка ледь не зруйнувала наше життя – прийшли невідомо звідки, ще й почали нас вчити, як треба жити. Заманювали добрих людей в свою секту, годували всіх пиріжками й цукерками і так вже старались всім догодити, аж гидко. Вони точно якогось зілля домішували в свої пиріжки, бо чого ж інакше люди слухали їх і йшли до них, як дурні вівці. Ви тільки подумайте – дітей ми виховуємо неправильно, бо бити не можна і до тяжкої роботи змушувати. А хто роботи має? Я? Я вже своє в дитинстві відробив. І поля не тими хімікатами обробляємо, і рибу ловимо не тоді і полювати треба не так. Все не так! Я таки правильно «відкрив очі» громаді і вони правильно їх покарали, а головне – вчасно, бо люди майже повірили їм. Ще й амулети мої від вроків і болячок висміювали, поганці! Ледь, по світу не пустили. Не діють, вони бачте. Брехуни! Мені вони дуже допомагають, а решта їх або мало купує або не так використовує. Теж мені, праведники!»
Чоловік зі злістю плюнув собі під ноги і тільки тепер помітив, що його оточило кілька великих псів. Вони люто дивились на жертву,а з їх пащ рясно капала слина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719861
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Мені сьогодні знову снилось море,
Про щось таємне шепотів прибій,
Згори мені сіяли ясні зорі,
А вітер в кронах тихо шелестів.
Розжарений пісок в моїх долонях
Сліпучо-білий, наче взимку сніг,
Неначе сивина на моїх скронях,
Стікає, наче час, до моїх ніг.
Вдихаю запах моря і магнолій,
Малюю на піску своє життя,
Та нова хвиля, нова примха долі,
Руйнує мої сни без каяття.
16.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718971
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2017
Юначе, воїне, козаче,
Ти більше не повернешся живим,
Туди де гірко мати плаче,
Чекаючи тебе під ворітьми.
Ти більше не побачиш чисте небо,
Не пройдеш знов босоніж по росі,
Родина твоя житиме без тебе,
Та лишиться душа твоя у всіх,
Хто любить нашу неньку Україну,
Хто служить їй в окопах чи полях,
Хто любить нашу мову солов’їну,
І вчить дітей любити рідний край.
Твоя душа ніколи не покине
Свій пост і боронитиме всіх нас
Уже без зброї, але зло зупинить
Молитва твоя щира і свята.
08.02.2017
P.S. картина "Метаморфоза", художник Олег Шупляк
https://www.facebook.com/olegshupliak
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717016
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.02.2017
Розплутую нитку самотності,
Ховаюсь у коконі віри,
Я знову у хвилях непевності
Шукаю закономірність.
Чи сльози і розпач заслужені,
Чи може то помилка неба,
В хаосі обману спустошені
Забули духовні потреби.
Прокльони на кожному кроці,
А ненависть душить кохання,
І заздрість, як більмо на оці,
Світ робить лиш місцем ридання.
Уміло в туман безнадії
Затягують сильні і хижі,
Їм вигідний розбрат в країні
Регочуть над розпачем сиріт.
То може вже досить боятись
Час правді поглянути в вічі
Ніхто нашу долю не змінить
Поки не поборемо відчай.
Вже час перестати шукати
Хто створює наші проблеми
Почати вже час будувати
Майбутнє своїми руками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688076
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.09.2016
Іду по життю навпомацки,
наосліп шукаю сенсу,
в ціні у людей карбованці,
машини, цицьки і "перці".
Всі прагнуть овацій і захвату
фігурою, владою, сексом,
успішний лиш той, хто на паперті
стоїть мов монах й править месу.
Тому і бреду я навпомацки,
ховаюсь в собі від розпуки,
шукаю душею самітників,
людей, в яких жилаві руки.
Їх погляд ясний, хоч і зболений,
а серце мережане шрамами,
навчусь в них любити без роздумів
і бачити сонце за хмарами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2016
Є люди з зимою у серці,
І серед весни їм спокою нема,
Дратує їх спека і плями на сонці,
Дратує кохання, бо свого нема.
Є в деяких людях холодна зневага,
Пронизливий погляд їх рве до кісток.
Слова їх колючі і гострі мов шпага,
Їх мова в'язка, як зибучий пісок.
Є люди із мороком в душах,
Їх погляд - підступна, оманлива ніч.
Вони прагнуть влади, в обіймах задушать,
І солодко брешуть не зводячи віч.
Є люди із жменькою снігу
Вона заміняє їм душу й любов
Ви їх пошкодуйте, вони ж бо убогі,
Лякаючись болю, втрачають тепло.
05.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016
тихо, тихо спи, малятко,
спи, малеча, спи
сон несе на крилах казку,
віченьки зімкни.
Нічка темна, зорі сяють,
місяць вигляда,
на хмаринці він дрімає
й скоса погляда.
Чи заснули міцно дітки,
бо ж уже пора,
заглядає сон у шибку
й пісеньку співа
про краї далекі, дивні
і про рідний дім
а мелодія чарівна
подарує всім
гарний настрій й сил багато
на наступний день
ранок будеш зустрічати
сповнений ідей.
Засинай скоріш, малятко,
очки закривай,
вже тебе чекає казка
баю-баю-бай.
13.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2016
Якісь дивні у мене вірші
колись пишуться, колись – ні,
може зовсім вони й не вірші,
лиш римовані тіні снів.
Може в них і немає сенсу,
може пишу я їх дарма,
та душа вимагає темпу,
ритму, розміру і… тепла.
І нехай вони не ідеальні,
і нащадки не знатимуть їх,
та для мене вони реальні
мої тіні римованих снів.
08.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2016
Просинається земля …
дзвінкими струмочками,
молодими листочками,
піснею журавля
молодіє земля.
Ніжно пахне рілля,
жовтими первоцвітами,
сніжно – білими квітами,
оживає земля,
терпко пахне рілля.
Запанує весна
останніми морозами,
травневими грозами,
розцвітуть небеса,
все розбудить вона.
Зачарує весна…
коханням пахнуть проліски,
жовтець, примули, крокуси,
медовії вуста
задурманить весна.
́́08.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642226
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.02.2016
Кидаєш слова, як каміння,
ножами жонглюєш у серці,
любов вириваєш з корінням
з собою в нерівному герці.
Шукаєш спокою у бурі,
підтримки чекаєш у зради
і долю клянеш Богу в докір,
в брехні просиш доброї ради.
Немає любові без болю
і щастя без сліз не буває
не рви своє серце даремно
душа знає шлях до спокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
А я чекав її і не чекав
Я вірив їй і вже не вірив
Губився в спогадах, словах
І рвав на шмаття свої мрії
Вона губилась десь у снах
Приходила й сміялась з мене
Давно забув, що значить страх
Її шукаю десь під небом
Впаду колись, розіб’юсь в прах
Та й смерть мене вже не лякає
Знайду себе в її очах
І хай земля мене приймає
09.12.2015
P.S. ніколи раніше не писала від імені чоловіка і зрозуміти звідки взялись ці рядки не можу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Чигає лихо на схід сонця,
І завмирає криком день,
І крові, болю вже по вінця
І нових вже нема пісень.
Душа мовчить, кричить, ридає,
Та сліз нема – безмовний крик.
По світі знову зло гуляє,
Коли ж скінчиться його вік?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Там, на кленовій алеї,
Знову блукаю одна.
Ти десь дівчаток клеїш
П’єш, як завжди, до дна.
Душу й жагу кохання
П’єш як дешевий коктейль,
Тихе дівоче зітхання
Губиться серед тіней.
Десь у пітьмі твоєї
Стомленої душі
Гинуть дівочі мрії -
Їх пожирає хіть.
Запах осіннього листя
З димом твоїх сигарет
Трунком жагучим ллється,
Серце заповнює вщент.
Кров не біжить - нуртує,
Шалом пашать вуста,
Іншу тепер цілуєш,
В ній – лиш жага пуста.
08.10.2013
P.S. всі емоції і переживання навіяні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456961
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2013
-Та не кричи так! – просить вампір дівчину, – Мені тільки пігулку запити!
-Ой! Справді?! А Вас щось болить? – поцікавилась та вмить забувши про страх.
-Ні! Я просто люблю всякі пігулки їсти, - скривився кровопивець, - звісно болить!
-А що болить? А Ви знаєте, що пігулки краще запивати чистою водою? Це я Вам як спеціаліст кажу – дівчина закінчила 3 курс медичного університету і була переконана, що про хвороби знає майже все.
-Яка вода? Ти про що? Я ж вампір! І взагалі, мене дуже болить, я йти не можу, а ти як медик зобов’язана мені допомогти! – вампір схопився за живіт і скривився так, ніби його різали.
-Звісно допоможу – заспокійливо погладила по руці - сідайте на лавочку, я швидко! – і штовхнувши ошелешеного вампіра на згадану лавку швидко побігла в сторону готелю.
-Ну от, добалакався! Треба було зразу кусати, а потім говорити, так ні ж, спілкування захотілось. А тепер сиди голодний – вампір скрушно похитав головою. Відверто кажучи він був не такий вже й голодний, бо за сьогодні вже чотири рази «запивав пігулку», але втрачати можливість поживитися ще раз було чомусь образливо. І що за дівчата тепер? От колись було добре – настрахаєш, вона втратить свідомість і пий хоч залийся. А тепер? То кричать так, що вуха закладає, а деякі ще й битись починають – аж здригнувся згадуючи як одна туристка відпрацьовувала на ньому прийоми карате, а потім ще й бризнула в очі лаком для волосся. І все таки гарно я придумав - думав граф Дракула. Так, це був саме він – всі думають що я мертвий, приїжджають до мого замку на екскурсію, а я спокійно можу харчуватись. З кожного по трохи крові плюс ранозагоювальна мазь, плюс закляття забуття і всі щасливі: я ситий, та й людям кажуть корисно час від часу кров’ю ділитись.
-Тримайте! - граф аж підскочив від несподіванки й ошелешено дивився на дівчину, яка простягнула йому стакан води й важко дихала засапавшись від бігу.
-Та пийте вже! Вас же болить! – повторила дівчина.
-Пити воду? Ти сказилась?? – жахнувся кровопивець, - я вампір чи хто по твоєму? І взагалі, сядь, не люблю дивитись знизу вверх.
-А ви справді вампір? – дівчину просто розпирало від цікавості, а очі буквально палали таким вогнем, що Дракула інстинктивно відсунувся
-Справді, а що не схожий? – сердито насупився й показав зуби.
-Схожий, схожий – закивала заспокійливо, хоче відверто кажучи червонощокий повненький граф в спортивному костюмі і сучасною стрижкою мало нагадував той образ який описаний в численних книжках. Якщо зовсім відверто, то абсолютно не схожий, хіба що зуби… Тому дівчина мудро вирішила не злити нервового графа й тримати язика за зубами. Своїми зубами.
-Чому питаєш як бачиш? Замок чий сьогодні відвідувала? То ж бо. Давай вже пігулку зап’ю та й піду.
-Пийте, я ж принесла воду
-Ти далі за своє? Знущаєшся над хворим? – граф знову схопився за живіт й жалісно заойкав.
-Вас живіт болить? А де? А як? А коли? До їди чи після? – затараторила майбутня лікарка.
-Після – поскаржився Дракула й тут же про це пошкодував
-Якщо після то зараз крові не можна пити – ще більше болітиме. А які пігулки ви приймаєте? Напевне якісь обезболюючі. Це неправильно, хворобу треба лікувати, а не тільки знімати симптоми. Зараз я Вам все назначу – дівчина витягла з сумочки блокнот й ручку і почала швидко писати, шепчучи собі під ніс – ось це треба поколоти, це, і цей препарат також було б добре, а ще пігулки ці, ці й оці. Ой ще одні уколи забула. А ще – підвела очі на вампіра, що сполотнів від жаху дивлячись на швидко ростучий список медикаментів – щось Ви такий бліденький, певне таки треба Вам крові, але не пити, а в вену.
-В вену це як? – почувши слово "кров" Дракула розслабився, але як водиться зарано.
-Для капання в вену беруть пакет з кров’ю і встромляють в нього голку, потім беруть довгу тоненьку трубочку з двома голками на кінцях і одну голку встромляють в пакет з кров’ю, а іншу в вену – як могла пояснила студентка вампіру, що тепер був більше схожий на примару.
-Зараз ще порахую скільки шприців треба і все – запевнила свого першого пацієнта.
Нахилилась над блокнотом і за рахунками не помітила як граф Дракула спочатку задкував, а потім дременув зі всіх сил, тільки п’яти замелькали.
-Готово! Ой! А де Ви? – дівчина оглянулась навколо себе, заглянула під лавку, але звісно нікого не знайшла. – Куди він дівся? Стогнав, що кроку зробити не можу, а сам втік навіть не попрощавшись. І рецепта не взяв. А може йому стало краще і він телепортувався? Напевне так. Ось що значить правильне лікування – посміхнулась до себе і випила воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444169
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.08.2013
Зажурились українці – важко стало жити,
Зросли пенсії, зарплати – нема що купити.
Не подумайте, що знову пусті магазини,
Гаманці чомусь пустіють в кожної родини.
Як заходиш в магазин – продавці радіють
Пропонують те і се, ще й дадуть помірять
І попробувать на смак дадуть на базарі,
Та заглянеш в гаманець й чимчикуєш далі.
Ні, не в кожної, збрехала – є і в нас багаті
Та на лихо їх таких зовсім не багато.
Депутати дбають в нас лиш про олігархів
Не дивуйтеся чому – вони ж в нас бідаки.
Щоб податки заплатить в них немає грошей,
Поховали ж бо усі по якихсь офшорах,
Ще й зарплату бідняку – кожному копійку,
Це ж грошиська немалі – вистачить на «гірку».
І з суддею поділитись мусять, бачить небо,
Щоби рішення приймав, такі як їм треба.
Президент наш геть забув, що мав захищати
Про сусідську мову дбає, а своя? Яке там.
Як же так? Чому нема в країні порядку?
Хто для нас наведе лад, щоб жили в достатку?
А ніхто. Вже час самим дбати про країну,
А не тільки про свою задню половину.
Не чекати поки хтось все за нас поробить,
Бо виходить як на гріх , що всі тільки шкодять.
То чого ж не проженемо народних обранців?
Бо не буде нам кого проклинати вранці?
Хто ж крім наших депутатів захистити зможе
Інтереси мільйонерів і російську мову?
Запитаєте навіщо нам їх захищати?
та ж у нас вони нещасні, досить ображати!
Знову кажуть депутати нам з телеекранів,
Що достойна Україна вирости із злиднів.
Знову брешуть, бо не буде доти в нас достатку
Поки кожен не почне робити порядки.
Поки кожен не повірить у свою родину,
В свою мову, свою правду, нашу Батьківщину.
Сонце буде нам світити, дощик поливати,
Та не буде в Україні щастя проростати.
24.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2012
Десь далеко. за морем безкраїм
сяють зорі вночі чарівні.
Їхнє сяйво лікує всі рани
і на тілі і навіть в душі.
Ніжна музика променем лине
і сміються дзвіночки в траві,
місяць стелить доріжку для мене
по смарагдово - синій воді.
Тихо хвильки шепочуть про вічне
і голублять згрубілі ступні,
небо сяє, немов безконечне
щастя лиє, на жаль лиш у сні.
17.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Я так довго шукала кохання,
Що забула навіщо воно.
Терпкувато – солодке бажання
В полон пристрасті завше вело.
І палала душа полум’яно
Не згораючи мов купина,
Розривалося серденько п’яне
Від обману гіркого вина
Досить. Крапка – кажу собі твердо
Від похмілля болить голова
Вже втомилась горіти щоденно
Й замерзати в холодних ночах.
Я згадаю для чого кохання
Віднайду його в серці своїм
Терпкувато – солодке бажання
Стане присмаком здійснених мрій
14.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2012
Тихий зимовий вечір плавно й незримо переходив у ніч. Легкий вітер бавився зі снігом, котрого за останні кілька днів щедро накидало небо. Підносив тендітні сніжинки у повітря і танцював з ними створюючи в місячному сяйві дивні картини. Неймовірно красиві видива існують лише долі секунди, щоб розпавшись стати частиною іншого видіння і знову зникнути.
Зорі холодно й зверхньо дивляться на цю красу, впевнені у своїй неперевершеності. Адже фантастичні видива існують якусь коротку мить, порівняно з якою зірки майже вічні. Вони не повинні хвилювати небесних довгожительок, але чомусь хвилюють. Одна зірка захотіла краще роздивитись снігові картини, нахилилась і впала на землю.
- Ти встиг загадати бажання? – запитала одна сніжинка у вітру, дивлячись в небо. Вона дуже любила дивитись на зорі і мріяла бути схожою на них.
- Так, а ти? – вітер теж відволікся від гри любуючись зоряним небом.
- Я теж. Ще ніколи не бачила як падає зірка. Як думаєш, моє бажання збудеться?
- Зараз подивлюсь – вітер легенько опустив сніжинки на землю й злетів ввись.
- Ну що там? – терпіння не було основним в списку чеснот сніжинки.
- Твоє бажання вже збулось – мовив вітер зачаровано дивлячись вниз. Картина справді була чарівною – біле покривало вкрило землю, а міріади сніжинок сяяли яскравіше далеких зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313903
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 14.02.2012
Грає осінь сонату
на струнах моєї душі,
звуки нечутно злітають
десь у сяйну височінь.
Вплітаються в музику вітру,
у шелест листків золотих,
у запах останніх вже квітів,
у сльози дощів проливних.
Симфонія осені лине
над лісом, над містом, селом,
дзвенить у полях і долинах
прекрасна і дивна, мов сон.
Грає осінь сонати
на струнах людської душі
не кожен лиш може відчути
мелодію вічності змін.
21.09.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282419
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2011
Тает в сердце любовь,
как мороженко летом,
надоела морковь,
хочу хлеба с котлетой.
Утомляют страданья,
лучше сьем я конфету,
голодна как пиранья,
наплевать на диету!
Сьем картошки с колбаской,
с ней огурчик соленый,
и десерт итальянский
и коктейль шоколадный.
Когда сыт человек -
хорошо на душе,
для любви силы есть...
не забыть бы обед!
03.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278729
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.09.2011
Осень дивная пора
и красива и щедра,
но совсем не постоянна
то смеется, то печальна.
Улыбнется бабьим летом,
чуть согреет солнца светом,
виноградом угостит,
паутинкой вдаль летит
Утренним грустит туманом,
все в нем кажется обманом,
но не стоит ему верить,
солнца свет его рассеет.
Всех к зиме она готовит,
летний жар остудит, смоет
дождя мелкими слезами
и холодными ветрами.
Золотом украсит лес,
а потом разденет весь
и уйдет оставив ждать
снега мягкую кровать.
03.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278440
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 03.09.2011
Прикрашена калиновим намистом
ступає тихо осінь золота,
у коси заплела багряне листя,
а жовта сукня довга – аж до п’ят.
Іде містами, селами нечутно,
дарує людям щедрий урожай –
солодкі, соковиті стиглі фрукти,
й на овочі багатий рідний край.
Блукає в лісі тихими стежками,
шукає спокій десь поміж дерев,
сумує журавлиними ключами,
а дощиком дрібним знімає стрес.
Над озером спинилась на хвилинку,
вода у нім мов дзеркала овал,
всміхнулась своїй вроді сумно-гірко,
маленькі хвильки змили ту печаль.
Фарбує трави й листя в колір сонця
чарівна сукня дотиком легким,
а сонечко з-за хмар мов у віконце
все рідше посміхається до них.
Втомилася природа – час поспати,
під снігом відпочити слід землі,
а звірам в теплих нірках подрімати,
весни чекати птахам і мені.
21.08.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278439
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.09.2011
Дощами осінь плаче,
вона мені шепоче,
що ти не вартий сліз,
лиш смуток ти приніс.
Прийде зима снігами
душі сховає рани,
та їх не заморозить,
жар серця лід розтопить.
Любов - це щастя й горе.
це сліз безкрайнє море,
це зміст всього життя,
без неї лиш пітьма.
Любов дарує крила,
вона найбільше диво,
найбільш пекучий біль,
коктейль із почуттів.
Весна поверне віру
в кохання незрадливе,
у щирі почуття,
прийдуть вони в життя.
Палке, гаряче літо
розпалить знову пристрасть,
поєднана з коханням
буде вона остання.
07.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2011
Тихий вечір над містом,
тихий смуток в душі,
зорі дивним намистом
вкриють небо вночі.
Вже за обрій сховалось
сонце, лиш пломенить
захід в хмарах багряно,
мов вогонь там горить.
Все темнішає небо,
он Венера, ось Марс,
діткам спати вже треба,
їх вкладу, а сама
Буду з зір малювати
химерні квітки
і у мріях літати
в далекі світи.
Тихо цокають стрілки
відміряючи час,
і секунди, й хвилинки
невпинно летять.
Вже далеко за північ,
час лягати й мені,
на планету драконів
полечу знов у сні.
07.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258117
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.05.2011
Барвінком стелиться на цвинтарі печаль,
травою поросли занедбані могили,
завмерли в вічності в них радощі та жаль,
забули їх чи може пам'ятати не хотіли.
Легким туманом вкриється земля
ховаючи уламки втрачених ілюзій,
поламані хрести мов докоряють нам -
шануйте пам'ять, бо помрете в тузі.
Блакитним цвітом стелиться журба,
чомусь на цвинтарі завжди його багато,
мов килимом вкриває землю там
де пам'ять залишилась лиш у датах.
15.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2011
Заблудшие души во тьме изнывают,
бредут по дорогам, по весям блуждают,
напрасно в закрытые двери стучатся
надеясь пригреться и вовсе остаться
Все ищут свой дом, но нигде не находят
казалось бы проще взять да построить
такой как хотелось и виделось в сне,
но сны потерялись в метаньях во мгле.
Заблудшие души покой обретут
когда назначение жизни поймут
найдут свое место в сети мирозданья
и замысел сложный постигнут Созданья.
Питаются пылью, их мучает жажда,
сомненья терзают - где ложь, а где правда,
лишь веки позволит сомкнуть им Господь
короткой, тревожною ночью без снов.
Заблудшие души страдают во сне
ведь сны их пусты и видений в них нет
и ночью и днем у них цвет лишь один -
все в темное, мрачное красят они.
я в сердце храню голоса их, мечты
им путь предначертан и надо идти
пусть больно и трудно. и кажется нет
в Вселенной покоя и счастья для всех.
А счастье приходит к тому, кто сумел
поверить любви и впустить в душу свет,
а если все мрачно ты птиц позови
дорогу покажут к свету, к любви.
16.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256856
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.04.2011
Тендітним павутинням
тремтить на віях сон,
чарівно - фантастичний
й реальний до основ.
В нім була дивовижна
реальність відчуттів
й події неймовірні,
немовби інший світ.
Були у мене крила
блакитні на спині,
з драконом подружилась
й літала в вишині.
Ще ельфів там зустріла
й допомагала їм
потвору подолати,
що нищила їх ліс.
А після перемоги
красивий, мужній ельф
надів мені на голову
вінок із орхідей.
Їх аромат чудесний
п'янив не гірш вина,
він шепотів "кохана",
ще й ніжно цілував.
Проснувшись відчуваю
цілунок на вустах,
це сон - я точно знаю,
та вірю відчуттям.
09.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
На тоненькой нити сна и реалий
застыла душа, замерла в ожидании,
чего то прекрасного, чистого, светлого,
чего то земного и сильного, страстного.
Чтоб огненно красные крылья запели,
в воздушных потоках свободно парили,
глаза чтоб сияли как летнее небо,
и рифмы слагались о счастье, не бедах.
09.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253026
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.04.2011
Застыть, замереть
и лежать чуть дыша,
не думать, не ждать,
изнывает душа.
Застыли слезинки,
как воск на щеке,
холодная льдинка
застряла в душе.
А льдинка та - память
о прошлой любви,
как острие ранит,
да жжет как угли.
Застыть, замереть
и не верить любви,
так легче прожить -
без терзаний и лжи.
08.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252391
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 08.04.2011
Мені подобається мріяти вночі,
коли немає зайвих рухів і розмов,
казки сплітати з мерехтіння зір,
а сяйвом місяця писати про любов.
Літати подумки в незвідані світи,
в галактики далекі, через час,
істот розумних у безкрайності знайти,
вступити в міжпланетний аліянс.
Або потрапити у паралельний світ,
дракони там живуть, і ельфи теж,
створити магією крила на спині,
перемагати зло любов'ю чи мечем.
А про любов пишу вірші тоді
коли серденько плаче та болить,
коли слова самі лягають на папір,
в них душу виливаю на віки.
04.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252390
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2011
Мне холодно, ведь ты теперь чужой,
и больно вспоминать о том, что было,
но память накрывает вновь волной
из слов твоих, ведь я их не забыла.
Мне холодно, на сердце пустота,
зачем я душу вновь себе тревожу,
другая у тебя теперь мечта,
да и меня любовь согреет в стужу.
Так холодно... вновь вспомнила тебя,
твои глаза, улыбку в них усталую,
и снова боль, ругаю я себя,
но сердце мое все таки упрямее.
Так холодно, забыть я не смогу
твои признания и мои мечтания,
зачем же холод в сердце я держу-
твои слова пустые обещания.
Мне больно так, хочу тебя забыть,
но сердцу своему ведь не прикажешь,
оно так хочет верить и любить,
оно все ждет, что ты придешь и скажешь
Что любишь как и прежде лишь меня,
умом я понимаю - это глупо,
не делают ведь больно так любя,
но сердце все ж меня не хочет слушать.
Скажи зачем ты врал мне о любви?
Ведь сделал ты себе лишь только хуже.
Молю тебя... другой ты хоть не ври,
погубит ложь твою больную душу.
Мне холодно, ведь ты теперь не мой,
я снова вспоминаю все, что было,
а память сплошь изранена иглой,
тех слов твоих, что я их не забыла.
16.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250432
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2011
Живу иль существую,
Не важно все сейчас,
Я песнь спою другую,
Друзья мои, для вас.
Забытые мгновенья
Тревожат по ночам,
Приходят в сновиденьях
Уходят по утрам.
Хоть целый день пытаюсь
Я вспомнить сон ночной,
Но в памяти мелькает
Картинок яркий рой.
Мелькают слишком быстро
Не рассмотреть мне их,
Но знаю – в них сокрыта
Любовь ушедших дней.
В них детство оживает,
Дни юности моей,
Умытые слезами
И горечью потерь.
А есть другие слайды
Где радость, звонкий смех,
Где счастливы все были,
Их хочется сберечь.
Закрыть в своем сердечке,
Они излечат боль,
Дарить всем лишь улыбки,
Поверить вновь в любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248157
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.03.2011
Была любовь... осталась где то
лишь память горькая о ней,
я больше не ищу ответа
зачем хотела верить ей
сжималось сердце больно - сладко
от слов его "тебя люблю"
но разум намекал украдкой -
не верь словам, не верь ему
любовь застывшая в словах
и образах - воспоминаниях
ты не тревожишь больше в снах
ушла, разбитая страданием
сомненья наши главный враг
любой несбывшейся мечты
поверить ей я не смогла
была любовь...ушла...прости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248113
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.03.2011
Разбитые сердца
прощение лишь излечит,
печаль не навсегда,
как сон она исчезнет.
И по щеке скользнет
луч солнца золотой,
улыбкою вспыхнет,
вернет душе покой.
А мир вокруг тебя
наполнится теплом,
и ярче краски дня
почувствуешь ты вновь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247896
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2011
Кому нужна ее любовь?
Она легко идет по жизни
От всех скрывая сердца боль,
И лишь стихи рисуют мысли.
Кому нужна ее улыбка,
Сияние бездонных глаз?
Казалось ей, что счастье близко,
Но вновь разбит мечты алмаз.
Душа ее вольна как ветер,
Боится плена лишь она.
Не закрывайте воздух в клетке,
В итоге хуже будет вам.
Кто сможет полюбить такую?
Огонь любви в душе зажечь.
Немного своенравную, прямую,
И сердце ее хрупкое сберечь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247894
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.03.2011
Нет смысла ворошить угольки угасших чувств.
Их залило ливнем горьких слез и они больше никогда не вспыхнут ярким пламенем.
Они отгорели свое и теперь требуют покоя.
Не стоит пытаться их выбросить ибо они являются частью жизни.
Просто не трогать, а время само укроет их пеленой забвения.
А потом будет новый огонь....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247652
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 17.03.2011
Разобью зеркала -
В них твое отражение,
В них улыбка твоя,
Словно тень наслаждения.
Как насмешка судьбы,
За грехи наказание,
На осколках мечты
Вспоминаю прощанье.
Вновь на улице дождь,
Небо плачет грозою,
Распахну окна в ночь,
Пусть поплачет со мною
Где то молния вновь
Небо делит на части,
Оглушительный гром
Разжигает лед страсти
Капли бьют по лицу,
И стекают слезами,
Я сегодня уйду…
И не надо прощаний.
А под кожей огонь
Пробегает по венам,
Не потушит его
Даже холод вселенной.
Вот на крыше стою,
Где безмолвие ночи
Нарушает лишь дождь,
Застилающий очи
Ветер волосы рвет,
Платье насквозь промокло,
Только сердце поет
Все о чувстве высоком.
Ветер смолк, дождь утих,
Вон луна показалась,
У ног город весь спит
Ухожу я…. Устала..
Я забуду тебя –
Ты мое наваждение,
На рассвет уходя
Оставляю сомненья.
03.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247651
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.03.2011
Вновь грустишь, моя подруга,
Блог закрыла свой, альбом
За окном гуляет вьюга
В твоем сердце - бурелом
Но придет весна так скоро
На душе растает лед
Побегут ручьи проворно
Но иссякнут реки слез
Что ж поделать - жизнь такая,
В ней и горести и смех,
Говорят она цветная
Надо только выбрать цвет
Одни черный выбирают
Другим белый все ж милей
Третьи - радуги цветами
Украшают каждый день
Возьми чистый лист бумаги,
Кисть, палитру, акварель
Нарисуй судьбу мечтами
И поверь в нее, поверь!!!
18.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247191
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2011
Бешкетник - вітер
грається сніжком,
здіймає, крутить,
кидає в вікно.
Сніжок кружляє,
міні - заметіль
на сонці сяє
як казковий пил.
Немов сніжинки -
крильця дивних фей,
таких маленьких
чарівних людей.
Природи діти,
помагають всім
життю радіти
в заметілі днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2011
судьба раскинет карты,
не властны мы над ней,
но разгадать их знаки
не всем дано - поверь,
мелькают у цыганки
в руках они легко,
и лягут вверх рубашкой
на красное сукно
напомнят то что было,
расскажут чего ждать,
что в сердце накипело,
как боль души унять
вот Солнце - твоя сущность,
вот рыцарь тебя ждет,
печаль осталась в прошлом,
вот Мир - покой несет
тебе решать - поверить
иль посмеяться с них,
но помни что порою
судьба в руках твоих
19.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246967
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.03.2011