| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Їм би летіти, а крил нема,
І небо близько – блищить сльоза.
Спинились кроки, ніби вросли,
Зостався докір – печаль вини.
Їм би летіти, їм би цвісти!
В жіночім небі стати крильми.
І розпростати думки й жалі,
Заголосити, як журавлі…
Вирви їх, Боже, з кліщів жури
На простогони – в рідні вітри.
І розцвітатиме все навкруги,
Коли повернуться наші жінки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Чомусь очі впиралися в цвях,
Він прибитий невміло у двері.
А вона собі: цвях то цвях,
То пусте, аби двері служили.
І поплентала тихо у сад,
Щось там рвала, собі говорила.
А під вечір в верітці квітки
На порозі на лах розложила.
І складала в букети тугі,
Приплітала чебрець та розхідник.
Притулила туди кукурудз,
Просо дідове і материнку.
А головку іванову - в центр.
Так годиться, − собі повторила.
І на дверях розлігся букет,
Пришпилений недбалим цвяхом.
Лиш би мама у хаті була,
Тоді й цвях дочекає на свято...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Я з тобою з осені, подруго,
Розпустили крилоньки літа,
Ще цвітуть барвисто стиглі груди,
Ще шепочуть ніжністю вуста.
Чорнобривці зиркають у душу
І термосять учорашні сни,
А ми вальсом, вальсом поміж весни
Летимо в розгублені світи.
Осінь гладить присмирілі душі,
Шелестять намріяні стежки…
Ми такі осінньо-непокірні
Із букетом жовтих хризантем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2019
…Так хотілось великого щастя,
Бо своє виглядало ніяким,
Те блистіло іскристо-багато
І до нього зірвалася птахом.
…А своє, як загублена лялька,
Від зими відірвала до літа,
Ще не вспіла розгледіти краще,
А його вже нема… Полетіло…
* * *
….зачепилось за миле…
пропікає життя,
витаращує очі і душу:
заструпавлене все,
розгрібаєш де правда, де ницість…
…а тут струменем мить –
янголятком тихенько торкнуло…
і згадалось усе,
ковзанами дитинство майнуло…
Світлина Людмили Палагіцької
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2018
Як бежалісно дико чекати.
Дощ полоще сліди.
Відганяю думки
І лечу стрімголов із хати.
Тиха ніч, повно зір
Із людськими очима напроти.
А в мені кричить незагоєний біль,
Неприкований крик і спротив.
Чом, скажи, ти пішов?
Може, славу знайшов?
Може, владу, а може, гроші?
На подвір'ї лишив свої голі сліди
Й сиві жмутки в моїм волоссі?
Тріскотіла сосна.
Я була не одна,
Вітер гладив понурені плечі,
І здалося мені:
Світ принишк, як струна,
Котра хоче кружляти в вальсі.
І здалося мені:
Так, це, Боже, не в сні,
Я вмістилась в твоїй долоні.
Щось шепоче зоря,
Я танцюю - ще й як!
А ти грієш, цілуєш скроні.
Націлована йду
У холодні вітри,
Обсмалені черемхи й отави...
Ти мене захищав
То й кричать засвіти:
На війні не шукають слави...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Вона прилітала щодня,
Сідала на призьбу старечу,
Товкла до одвірку крильми,
Просила: "Пустіть мене в хату!"
А в хаті розлігся рушник,
Заплетений дрібно узором,
А в хаті запах свіжо хліб
І борщ аж захлипав суботній.
А в креденсі блискув дзбанОк,
Бамбетель розлігся в пів хати.
Вона поскидала бинди
І всілася косу чесати.
Та раптом зірвався смичок
І в груди повіяло цвітом,
Незчулася: ноги самі
Уже танцювали із вітром.
За двері, за тин, за село,
Нога за ногою у вальсі.
– Соколе-соколику мій,
Такою була я в щасті!
Мені сповідались зірки,
Черемхи сплітали віночки,
Його дві кремезні руки
І очі, заквітчані сонцем.
Сміялись весні в пазухи.
А як цілувались, мій Боже!
Танцюй же, танцюй, бо летить
Прокляття з чиєїсь дороги...
Зашкірила зуби війна,
Роздерла заквітчані груди.
- Я скоро вернусь, зачекай!
Тебе захищу, моя люба...
Вона прилітає щодня
Чекає, чекає, чекає....
І чує, що знову війна,
Що знову когось забирають...
І знову той вальс над селом
І чиїсь розплетені коси,
Черемха розсипала цвіт,
Ніхто вже збирати не хоче...
- Зачекай, не лети, не лети!
Скажи, там стрічаються люди?
Вона лиш змахнула крильми:
− Такого, як тут, там не буде...
...І зойкнув розстрілений крик,
А ноги кружляли без стримку...
Війна забирала у вальс
Найкращих, найближчих і рідних...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
А з неба – срібло, а з неба – зорі,
Лишень знесімо свої долоні,
Так щедро сипле небесна ласка
Біліє поле, село, колиска…
І хтось гойдає, співає стиха,
А вітер влігся до неба близько,
і сіє арфа різдвяні ноти
Таїну щастя святої цноти…
Все причаїлось в тремкім чеканні,
Бо з неба сходить передвісник-ангел.
Торкають кроки студене мливо
І раптом крила заговорили…
Зірвали маски, студені лиця:
– Та дайте Богу в вас народиться!
Танцює ангел в земному рою,
Де кожен марить свого покрою,
Де ненаситно жадають власти*,
І свого бога, своєї пастви…
Де злидень лізе убогим очи,
де рвуться міни і чиїсь долі,
де мама плаче, чекає сина
і сиротіє дитя невинне…
… танцює ангел, а крила плачуть,
Ховає очі – хай люд не бачить.
Бо він не вартий, він – гордий, впертий,
а заздрість лізе в червиве серце …
…
Та раптом сяйво скричало з неба:
– Бог народився!
Він всім нам треба!
І дивна ясність – пробила груди:
Родись, Ісусе, родись у людях!
А з неба – срібло, а з неба – зорі,
Лишень знесімо свої долоні,
Так щедро сипле небесна ласка
Біліє поле , село, колиска…
І хтось колише, співає стиха.
То, може, ангел, чи ти, людино?!
Танцює ангел в земній долоні -
Родися, Боже!
Родись в народі!
29.12.2016
*власти (розмовне) - панування
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2017
…Вона знову біжить,
Утікає від рани подалі.
І кричить… і кричить
Так що верби кровавлять сльозами.
Вона знову біжить…
А війна місить кості і груди,
обриває сліди і спепелює щастя повсюди…
А було… а було…
золотило їх небо коханням,
Все село… все село
Називало їх ніжно
світанням….
В одну ніч
ніби пострілом гримнула звістка
– Зачекай, я вернувсь, –
і сльоза покотилась небіжка…
Не вертавсь.
Не хотів.
Телефон відганяв її криком:
– Відчепись! Не печи,
не ятри мене, ластівко, дико.
Я не твій. Я війни прокажений,
обсмалений струпець…
Відійди.
І будуй своє щастя
із іншим…
Дерла з себе вину,
Виривала зубами душу
Полетіла туди, там де пекло ковтало залізо…
Билась поміж грудьми,
Визирала, молила, благала,
А у очі війна била ляскотом мертво-іржавим…
Не знайшла.
Так пішла, полетіла між верби ридати.
Час періщив, струпив, а з війни ще гриміли гармати…
Якось в містом ішла, запримітила постать знайому.
Дивно-тиха хода
і рукав…
вітер хляскав порожній…
Дивно-мертва хода
обпікала її. Полетіла.
Непритомна сльоза
запеклась у очах й посивіла…
…– Відчепись! – простогнав…
– Ні на мить не відійду, коханий!
Нехай згине війна,
Ненажерлива нечисть погана…
…Ми зумієм удвох…
Стану поряд рукою і небом
Тільки вір,що люблю,
Мені більше нічого не треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Як в цьому світі жити без доторку твоїх очей.
Дні – заржавілі коні - скреготом час іде,
Ніч – як розрита яма – падаю і встаю.
Ніби фарбовані, зорі зиркають угорі.
Світло стьмяніло, світло...
Ріже поперек снів.
Де ти моя єдина? – гойдає крик журу...
Бачу в чужих обіймах, в серці – війна... війна...
Знову на фронті ніби... тільки душа сліпа...
Я впізнаю тебе, муко, скалиш беззубий жаль.
Світ, як суцільна рана, але...
Ти тиха й легка.
Знов заясніла у зорях, промінь торкнувся чола,
Жінко моя єдина, чом нас любов не спасла???
Господи, сило всевишня!
Хай порятує любов, кожного, хто так близько
Горне розпуки рев...
...Станеш мені, сивий вітре, другом в сліпім вікні,
Вже не побачу щастя, горіч прийшла в мій дім.
...А на калині сонце всілося і цвіте,
Доня маленька хвіртку
Шарпнула:
– Де ти? Де???
. Мюзікл "Війна кохання не зупинить"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2015
Попрошу тиші…
Послухайте,
Про що говорить ліс,
Це він – зболЕний -
На грудях пам’ять
Нам приніс…
Попрошу тиші…
Бо в Україні – йде війна,
І знову зойкає
Від варварства земля.
І знову кров невинна
Ллється, люди.
Знову жалоба,
Чорна хустка…
І біда,
Що виїдає груди…
2.
Сьогодні ми вшановуєм УПА,
Сьогодні як тоді
Іде війна,
Все повторилося
І ворог, і мета…
Хрест Україна - мати понесла.
Все повторилося,
Але зросли Герої,
За волю стали, як орли в двобою,
Заговорили гени прадідІвські,
Славу повстанську чути в цілім світі,
Нас не скорити!
Спи спокійно, діду!
Бо Україна – вільна
завжди буде!
3.
Нас не скорити!
Не зламати волю!
Не залякати
І не забрати долю!
Ми незалежність
Здобували довго,
Ми заплатили найдорожчим - кров’ю
Й тепер стоять сини – дуби-герої
За Україну
І за нас з тобою
Тому так тихо в клубовецькім лісі
Бо ходить пам’ять по сумнім узбіччі
4.
Попрошу тиші…
Молитовну варту
За всіх героїв,
За УПА завзяте,
Небесну Сотню,
За героїв АТО,
За кожного, хто впав
Щоб захищати
Ударте, дзвони,
Пам’яттю довкола!
Ми Вічну Пам’ять
Всім героям творим.
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
5.
Герої не вмирають,
Герої живуть вічно!
Ми маєм пам’ятати
Допоки горить свічка!
Ми маєм передати
Всю правду своїм дітям
Інакше ліс довкола
Кричатиме одвічно.
6.
Ми маєм скарб великий
Криївку в ріднім лісі,
Музей під чистим небом
Дубів сторожу вічну.
Для нас УПА – це сила,
Це армія свободи,
Взірець геройства й слави
Нескореної волі.
7.
А ще Криївка – пам’ять
Могила серед лісу
Де впали українці
Не здалися катюзі.
НКВД вбивало
Усіх, хто прагнув волі
Сибіри і Гулаги
Кричать до нині болем.
8.
Сьогодні знов повстанці
Зійшлися на Майдані,
Сьогодні знов Герої
Стоять на варті правди
За Україну рідну
За волю й незалежність
Йде боротьба запекла
З кремлівський лютим катом.
9.
Запроданців довкола
І нелюдів продажних,
Що рвуться нині в владу
Земля нещасна терпить.
Та досить того болю,
Ми хочем правди й волі,
Ми хочемо щоб з Богом
Творили нашу долю.
10.
Історія карбує,
А люди несуть правду
Нам, друзі-клубівчани,
Годиться в ряди стати.
Бо ця земля героїв,
Цей ліс – плацдарм звитяги,
Тут кожен дуб вам скаже:
Боріться до останніх!
11.
Ще боротьба триває
Війна є в Україні!
За того, хто вмирає
Усі сьогодні винні.
Тож хай молитва плаче,
А кожен робить кроки
До перемоги, друзі,
Дуже прості уроки.
12.
Найперше пам’ятати:
Що я зробив (зробила)
Щоб моя Україна
Була єдина й вільна.
Чим підсобив солдату,
Яку дав раду брату
Чи просто заховався
У теплу й гарну хату?
13.
У школі наші учні
Щодень збирають кошти
Малюночки малюють,
Листи й шкарпетки теплі,
Це їхні – юні кроки
Їх боротьба за волю,
Дитячими руками
Вони будуть долю.
14.
Сьогодні свято правди
УПА – нас будить жити,
Щоб Україна була
У совісті і в жилах.
Ми дякуємо, Богу,
За армію повстанську,
Вони нам передали
Нескореність і славу.
15.
Тому біля криївки
Ставаймо кращі й сильні,
Патріотизм – це дія,
Старання для ідеї.
Хай прапори тріпочуть
Цвітуть в нас вишиванки,
Хай воля буде - геном
До боротьби щоденно.
16.
Хай слава Україні
Лунає в кожнім ділі!
Герої не вмирають,
Коли насліддя сильне!
Єднаймося, Клубівці,
У дії і у вірі,
Без нас не буде сонця
На рідній Україні!
17.
Спасибі вам, Герої,
Спіть сном геройським, сильним
Ваш подвиг нескорений
Цвіте в нас на калині.
Буди, буди, Криївко,
Нас до любові й волі
Бо той, хто має Бога
Непереможно встоїть!
Слава Україні! Вічна пам’ять Героям! Ми непеможні! Слава Богу за Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Сьогодні День Батька. Світлій пам'яті тата Ярослава
– Що відчуваєш, коли кажеш тату?
– А силу твою пребагату!
Надійне плече, що біль не торкне,
Долоню твою мозолясту.
– Що відчуваєш, коли кажеш діду?
– Де скажеш, я впевнено піду.
Глибоку журу і мудрість твою,
І волю живу, нескорену.
– Що відчуваєш, коли кажеш, брате?
– Що будеш мене захищати,
І рідність близьку, дитинства весну
І щастя родинне, багате.
– Що відчуваєш, коли кажеш Отче?
– А Слово Твоє пророче,
І Світло добра, Ісуса Христа
І Неба обійми солодкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2014
В Україні – війна.
Страшнішого слова нема.
Страшнішого болю
І правди страшної
Не було й не буде -
Війна!
НепрОщена жодна війна.
Не гоїть ні час, ні біда.
Не вигаснуть сльози
І крик в стоголоссі:
Це смерч смертоносний -
Війна!..
Летять чорні круки
На груди розпуки,
Не хоче вже крові земля!
Що зійде, що зродить
Каліцтво і стогін?
Сивіє молитва -
Війна!..
Ми вистоїм, рідні!
Ми виборем гідно
І воленьку й землю святу,
Але попід груди
Пекти завжди буде
Сирітське й вдовине…
Війна!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523595
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2014
Ти безмірно мила
. Оксані Семотюк в день народження
Вереснева пташко, ніжна щебетлива,
Вихрещена щастям на зболЕних крилах,
Голосінь любові і позір молитви -
Жінко волошкОва, чи то твоє жито?
Гой стернина сквітла, повні жмені зЕрна,
А життя горіло, аж стовпом до неба,
Ніжились світанки, рвали очі ночі,
А серденько стигло при чужій дорозі.
Та безмір від щастя, то від болю – втома,
Ти – безмірно мила, рідна й неповторна!
Хай колосить небо дні твої вродливі,
Хай золотить пташка радість на калині,
Все тобі миліє, рідним душу гріє,
В материнську думу Бог надію лиє.
Господи великий, пригорни цю птаху,
Що в чужому краю пригортає дату,
Небом надєдиним окосич дороги,
Ти безмірно мила – найцінніша в Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2014
Моїй матусі – сімдесять!
Весь світ ікона, а я – птах,
Весь світ хустина, я – сльоза,
Срібліє туга дорога…
Думки, дороги і слова
Сплелись до тихого вікна,
Яке втопилося у цвіті,
Що є дорожчого на світі!
Що є святішого?! Нема.
Як мама. Ластівка земна.
Все надвелике і просте,
Все найсолодше і гірке,
Все найвідважніше й сльозливе
Смиренним серцем прихистила.
Біжу… тримаю небеса…
Ти біля мене! Я мала…
Так пахне світ добром і миром!
Матусю, дякую за крила…
На світлині: мамина онука і мамині лілії під вікном
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2014
О.С.
Що скажеш, вродлива жінко,
Що літо плете волошки
У вигріті сонцем коси,
А в серці веснують сльози.
Чи скажеш, що небом стала
Втопила в розлуці спокій,
І лагідно скинеш погляд
З розквітлих липневих років.
Вродлива, земна материнко,
Дивись, який справжній почерк,
Яка наголублена щирість
І барва у твоїх очах.
Дивись, як торуєш щастю,
Виборюєш тихі кроки,
Під пресом чужим вплітаєш
Любов у скажений простір…
Що скажу, вродлива жінко,
Неси попід небо щастя,
І в кожну земну хвилинку
Спізнай, що ти є найкраща.
У ніжній, жіночній долоні
Сховай невпокорену твердість,
І вір, як в останнє, вперто
Господь випробовує кращих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Картоплю брала від зорі,
Відром носила,
Так забувалася собі -
Нема вже сили,
ото рядочок підтягла
І слава Богу,
Прийде зима і спорожнить,
Забере втому.
Рижик розгавкався,
- Хто там?
Хтось з «газу-світла»?
-Я вже біжу, – гука вона,
Та де там бігти.
- Заледве, - подих припрягла,
- То ти, Богдане?
Всі на роботі, я сама…
- То добре саме.
Я орден Мами Вам приніс,
Ви – героїня,
Це Вам подяка за дітей,
за всі терпіння…
…Стояла стишено вона,
Щаслива й дивна….
Ще рукавиця на руці,
Хустина злізла…
– Хотів на свято Вам вручить…
- Та що ти, - слізно,
Як сина свого обняла,
- Кому потрібне?
Отак до хвіртки провела
щасливо-дивна,
Тримала орден у руках,
Вдивлялась пильно.
Яко Марія Пресвята
З дитятком мама,
Либонь і я така була,
Минулось славно.
Рижик принишк
І кіт розлігся поруч,
Кури, індики…
З ким тут поговориш…
Понесла в хату образок
Й маленьку книжку,
Попленталася із відром
На тиху стежку…
Як звечоріло
ожило подвір’я мами,
Онука пісню потягла
«Гей коні, де ви?»
Вечеря пахла,
а в хліві хрумтіли свині.
- Мені дав орден голова –
Сказала дивно.
Зніяковіла, не своя,
уся тремтіла
Хіба що рвучке:
- Покажіть! – її збудило.
Геройська жінко, дорога,
Як ми вскупіли?
– Та що ви, - мовила вона,
То від держави…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449731
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.09.2013
* Подрузі Олі Струтинській в День народження! *
Вітаю!!! Не можу сісти за твоїм святковим столом, та вкотре уявляю, якби воно святкувалося все наше невідсвятковане.
Твоє літо бентежить слова,
Ти далеко за обрієм хмар,
Ти за цвітом сльози
А в вікні молитви,
Ти приходиш і йдеш у світи.
Загостили вітри у липневі сади,
Розстелили медові духмянки,
І зриваються з дум
Невгамовні слова -
Як тебе пригорнути світанком?
Дорога! Дорога!
Жінко бого-тепла,
Напахнючена зелом родимим,
Я вітаю тебе на розквітлих стежках
Де маліти й доросліти вчились.
Обіймаю крилом
Ще не все відгуло,
Ще на небі нові візерунки,
Вишиванко земна чи русалко зі снив,
Розсипай ще ясніш зоре-квіти!
Щастя з жмень, як вишень –
Хай трояндить цей день!
І малиновий смак поцілунку!
Боже, благослови, зодягни у Дари
Цю липнево-замріяну Жінку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013
Консуело, я кваплюсь вітати!
І експромтик летить з-під пера вже
А слова зазирають, як діти,
Чи я візьму до Вас погостити!
Радо кличу слова й усі квіти
Все найкраще на білому світі,
Бо сьогодні святкує Дату
Диво-Жінка чи Жінка-свято!!!
Жінка-свято – таких не багато,
Позитивчик – бурхливий проривник!
І художник – словописець натхненний,
Аналітик скрупульозно старанний,
І учитель по духу і крові,
І митець, що закоханий в мову.
І талантище багатогранний,
Ерудит, консультант непоганий.
І душевно глибока людина,
Така справжня - емоційно красива
Добра жінка, мрійлива, чуттєва
Сайт для неї, як вишкіл і сцена.
Вона різна, цікава, багата
І готова усім помагати
Десь вразлива, надміру мрійлива
Зате щира – така особлива.
І усе це у ній гармонує
В її серці чуттєвість панує.
Всю цю справжність – говірливість і крила
Не заховала від нас Інтернет-ширма
Вітаю Вас, Оленько!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Дай, Боже, день,
Дай, Боже ніч,
І засвіти в темряві свіч,
Щоби незрячі
Світло впізнали,
Щоб нетерплячі
Волі зазнали,
Щоб зубожілі
Добра нажили,
Дай, Боже, кожному –
Щоби любили!
Відгороди нас,
Боже, від крою,
Позбав нас стогону
Передпокоїв.
Відмолоди нас,
Зліпи нас з віри.
Дай Боже, щастя,
Так щоб зомліли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Березневі сніги
Дратівливо впираються сонцю,
Так і ми - два світи,
В вередливім хатнім віконці.
Призвичаїлись вже
І привичка скувала мрії,
А за вікнами дощ,
Що вчорашнє від бруду миє.
Засвіжіла земля,
Застидала сніги в підворітні,
В привідкрите вікно
Позліталися мрії жити.
Як забракне снаги
І фантазії любов живити,
Привідкриймо вікно,
Даймо вітрові волю чинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Коли весна родила цвіт
У повноті свого буяння,
На світ з’явилася мені
Маленька доня незрівнянна.
Здавалося, що цвіт втопив
Всю метушню в своїм кориті,
Бо на землі були лиш ти –
І оченята, як китиці.
У них витала голубінь,
Підхмарена розквітлим небом,
Травнева музика дощів
Вмивала личенько рожеве.
Ти вдома, доню! Ти прийшла
У світ травневої гостини,
А я летіла, як весна,
До Бога на твої хрестини.
Вторили «Вірую» вуста,
Щоб ти, небесне голуб’ятко,
Сьогодні іменем Христа
Спізнала мир і Божу ласку!
Ти подоросліла умить
На вік, на крок, що зветься щастям
Христова донечко, в цей час
Ти народилась для Причастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Об’єднані Словом івано-франківці щиро здоровлять свою колегу
*** ГАЛИНУ КОРИЗМУ ***
з нагоди вродливої Дати!
Запрошуємо і Вас, миле товариство, на ці поетичні гостини:
сотворімо нашій краянці,
котра міряє крильми розлуку у далекій Іспанії,
щедрі і багаті в Божій благодаті
*** МНОГІЇ ЛІТА! ***
Галинко!
Божа осінь тебе обійма
І дарує найкращі слова,
А листочки жовтенькі
позлітались раненько
Заглядають до твого вікна:
- З Днем народження, Птахо земна!
Хай цікавим буде життя:
Хай панує в нім щастя!
Хай прийде Божа ласка!
Хай любов до грудей пригорта!
Пригадаю Вам, що 4 вересня 2012 р. в Івано-Франківську відбулось поетичне знайомство з Галиною Коризмою та презентація її творчого доробку: збірок «На крилах надії»//2002 та «Далекий берег журавлиний»//2009.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13879
Зичимо Галині творчої наснаги на нові творіння!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Хрещениця моя,
Нас Бог зустрів, нас Бог зріднив,
Хрещенице моя!
Молилось небо угорі, заметушилися хрущі,
Весна була!
Буйніли трави і земля – Господь усіх обдарував
І немовля,
Котре очима гріло рай – і сповіщало рідний край:
– Лілея я!
Квітуча ластівко земна. люблю і молюся щодня:
Благослови!
Мій, Боже, твій небесний квіт – солодкі многа-многа літ
Ти ниспошли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2012
Вітання
Дорога сестричко в Слові, україночко палка,
При такій дзвінкій нагоді – вдяка наша дорога:
І за пісню, і за слово, і за риму в молитвах,
Кожен крок, що із тобою – вимолили на стежках!
За жіночий цвіт, відвагу - слави Божої твірну,
За твою юначу вдачу - ревну душу молоду!
У твій день - в осіннє сниво Божих ласк і доброти
Ми бажаєм тобі щастя, а якого - знаєш ти!
Ми бажаєм тобі пісні, котру вкрадуть солов"ї,
Ми бажаєм тобі віршів, що злітають із душі,
Ми бажаємо перові - музи вічного Творця,
І Христової любові, у якій цвіте душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
* Вітаю з Днем народження дорогу Оксанку Семотюк *
Вересневу вишиванку я несу тобі, Оксанко!
Приміряй, вродлива доню, – українського покрою!
Пахне небом, пахне цвітом – найдорожчим твоїм світом,
Пахне млином і неспИном: – Де ти, Зоре, в цю хвилину?!
Хочу тебе не спитати, як то роки обіймати,
Тільки айстри білі-білі в твої коси заплітати,
Хочу неба з чорнобривців, хочу вітру із Ільїнців
Хочу зустрічей, розмови: - Де ти зараз, Жінко-доле?!
Хочу тобі святкувати – хочу радість накривати
На столи твої дубові - побудь з нами в доброслові!
Побудь в думці, в теплій мрії – вщаслив, Боже, ці надії!
Подай Жінці вересневій – благодаті повні жмені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012
Ти вже така, як я була,
Коли зустрілись вперше,
Між нами вік, котрий кортить
Назвати просто щастям.
Ти підросла, ти розцвіла
В дівочості вродливій.
Припасувала в Бога все,
Що серцю любе й миле.
А я нагадую той день –
Травневі очі неба,
Котрі дивилися услід
Як я ішла до тебе.
Якраз конвалії цвіли –
Дзвіночки пахни медом!
До церкви простелив стежки
Нам Бог з святого Неба.
Маленьке крихітне тільце,
Бездонні оченята,
А я в них втопилася тоді –
Збагнула хочу свята.
Ти – моє свято у житті,
Духовна солодинка.
У мене нині два сини,
Й одна духовна донька.
Попригортаю вас усіх,
Накришу в миску ласки –
Гостіться у моїх віршах,
В яких вам молю щастя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2012
Дорога дитино,
Ти віку юності, ти віку щастя.
Либонь таке воно, яким є ласка.
Засолодила чарівна врода,
Либонь весна така – п’янка і горда.
В дівочім погляді цвіте барвінок
Дай Бог життя тобі як поцілунок.
Дай Бог знаття тобі, де твоя доля,
В житті цінніш всього – любов і воля.
І задивляюся, милуюсь, доню,
І молю Господа за твою долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Липнева жінко!
У тобі стільки сонця,
І світла, і любові й теплоти!
Ти зачерпнула в літа щедрий промінь,
Яким зігріла й освітила навкруги.
Все що було і що прийшлося пережити
Заплело коси у пшеничні береги,
Під небом Божим лише жайвір зойкне
Жіночими вродливими слізьми.
А ти щодня прийдеш аби світити,
Бо одержима сонцем і життям.
Народжена у муках щоб любити -
Неси любов, купай її в віршах.
Молитвою, повагою, любов’ю
Віншую день і вік Твого життя,
Я просто хочу побажати Щастя
Й побачити його в Твоїх очах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Травнева коляда – конвалії як діти,
Біленькі сорочки прасує тихий вітер,
Лечу перегонки – ми маємось зустрітись,
Я вперше у житті хрещена маю бути.
Вимолюю думки, як крижму простеляю,
Екзаменую все – я Богу присягаю.
До зустрічі ще крок – а я тебе вже знаю,
Ти мій небесний цвіт, який люблю безкрайо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349705
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2012
Будь промінчиком, Божа донечко!
Будь вогнем в душі – теплим сонечком!
Будь оселею – навіть скелею,
Тиха ніжносте, будь веселою!!!
Ясноокою, світлочолою
Будь веселкою неповторною
Першим проліском – цвіту зливою,
Будь таїною чарівливою!
Будь слабкою всім, собі сильною,
Україночко, будь калиною!
Неквапливою, говірливою
Будь весною всім – Богу милою!
Неримована, ненавтішена
Завше спрагла будь і намагнічена,
Материнкою чи Марією,
В кождовимірі будь надією!
…Яка хочеш будь – лиш щасливою,
По землі іди говірливою,
Присягай, люби, закосичуй світ,
Все що хоч роби, лиш кохана будь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
ЕКСПРОМТ-ВІТАННЯ
А надворі весна, та що Жінку таку народила,
Березневі сліди журавлі в ріднім небі лишили,
Замаїли сади свіжим вітром і свіжим чеканням –
Скоро вибухне цвіт, зажіночить по-справжньому щастям!
І напише поет березневу строфу одкровення,
І збентежить вуста – збаламутить жіночі бажання,
І згадається все: юне, рідне, жіноче й родинне,
І вродлива сльоза поспішить на багаті гостини.
Завеснує душа, по-жіночому щедро і мило,
Замилує весь світ і повторить тобі, що ти – Диво!
І мелодія слів забажає Тебе пригорнути
Під святковий мотив:
* – З Днем народження, гарна Жінко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
. Вона була грішна,
Грішна і кохана.
Гріх простили люди,
А кохання – ні…
Ой, втішилося нині дідове поле, позбирало родину, заговорило, ще й як заговорило! Стрепенулось, як сполошена птаха, обтрясло крильми і за душу взялося. Там щипне – болить, там рушить – коле, а там – уже кров’ю тече. І що ж ви нажили, баби? Що не доля, то сльози? Мене занапастили, себе занапастили і дітям так постелили… порозчахалися молоді, к недоспівані пісні, і голос є, а співати неохота. Не так то мало бути, не так… хлопа треба, ґазди…
А де його взяти? Коли той поїхав, той покинув, той спився, а той і ґаздою був, та вилежується в теплій землі на цвинтарі… а жінка бідує. Ой, злости на вас треба, хлопи, не годиться бабу саму лишати, не годиться!
Побурчав дідів город, побурчав, вибалакався, ніби хто слухав, та й легше стало. Гайда до роботи.
А зранку добре робити, недарма кажуть «ранок – панок", зранку стільки візьмеш, що до вечора не доженеш. Земля розсипалася, гарна, сита, відпочила. Давно тут колгоспне поле було, а коли прийшла незалежність, роздали людям.
…
Марія розкидала біб, відмежовувала бараболю від буряків, а буряки від кукурудзів. Город розбила на три шматки, найбільший припадав на кукурудзи – і корові буде січка, і курці кукурудза. Ніхто їй не перечив, Марія знає…
А Марія добре пам’ятає, як у війну не мала навіть що посадити. На городі лише жінки, чоловіків не було, кілька в селі лишилося, і ті скалічені. Садили лупину від бульби, по кукурудзику кидали, а зродило… Ой, як зродило, на біду, певно.
Наталка побачила, що Марія лишилася далеко від усіх, пішла навпростець до неї:
– Бабцю, є розмова.
Маріїне серце тьохнуло:
– Знаю. Чую серцем. І боюся її, – сказала Марія дуже швидко, так, ніби квапилася виговорити все, – ти змінилася. Цей блиск в твоїй очах видає тебе. Ти любиш. Хто він?.. Не смій, ти ж шлюбила!
– Не можу, змушую себе і не можу. Він жонатий, бабцю, має діти. Я робила все, аби відігнати його, і не змогла.
– Якби постараласі – відігнала би, – відповіло зло Марія. – Не смій, Наталю. Будь-кого – сліпого, кривого, глухого, але не чужого. Чуєш, дитино, бо прокленут тебе і твоїх дітей.
– Бабо, я не можу. Я сходжу з розуму без нього, – стогнала Наталка.
– Можеш, Наталко! – крикнула Марія. – Треба, дитино. Не занапасти себе, не занапасти. Люди не прощают і Бог не велит. Викорчуй, вирви з серця, а не можеш – то вирви і серце.
– Що Ви кажете, бабо??? – плакала внука.
– Кажу, бо знаю, не вб’єш ти, вб’ют тебе, а я сего не можу допустити, дитино. Се гріх, Наталю, – рука затряслась в Марії. – Прийми муку на все життя, але не приймай сю любов. Чуєш? Не прийми!
Розмова – як кулеметний обстріл. Марія не давала Наталці розказати, обривала її, налітала, як ураган, на неї. Хотіла вибити з її голови навіть думку про нього, хотіла вивітрити з її серця все. Та добре знала, що не зможе.
Замовкла. Перехрестилася. «Отче наш…» – Марія молилася, просила Бога відволікти біду від Наталки. Котру чула.
– Боже, обережи, заступися за неї, – просила посивіла жінка, – Мати Божа, поможи. Я знаю, що вона не зможе. Я знаю, як то любити. Дай їй сили не знати тої правди – платити за гріх. Не дай! Я прийму все, Господи, спаси мою дитину з гріха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321050
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2012
З повісті "Не виплач моєї сльози"
Не виплач мене,
Не висуши нашого болю,
Не вицвіти цвіт,
Що прийде до тебе за мною.
Я хочу в сльозі,
Напитися неба досхочу,
І жити в тобі,
Допоки не вигаснуть очі.
Не плаче. А чує сльозу в своїм оці. Заставляє, виганяє її звідти, а вона не йде. Не хоче. Вона повертає і нагадує їй далеке, і бігом кличе його. Хто ти? Чого прийшов стривожити мої сльози?
Батькова смерть болить і нині. Ті слова, які він говорив. Вона по молодості й не збагнула їх. Лише нині вони стають зрозумілі. І сльози, яким батько забороняв текти. «Не сміхуйте мене, я ж чоловік», – відсахувався від них.
– Може, то татова сльоза? – спитала вголос Наталка.
Пуста кімната промовчала у відповідь. Обдивилася навколо – нікого. Лише Марія схилилася над дитям Божим, а воно тягне до неї рученьки, а навколо стільки світла й ласки.
– Скажи мені, Мати Божа, що це? – сповідалася жінка, яка незабаром стане бабою, а ще й не встигла побути жінкою.
А сповідь повертала у татовий день. У день втрати. Він пішов непробачено рано. Несподівано і недолюблено. Лише застигли її зойк і правда, яку жбурнула мамі. Вік втрати… вона прирекла себе ним.
Він пив, та лише коли вип’є, говорив. Обіймав за плечі доньку й питав:
– Дитино, поговориш зі мною?
– Так, татку, – відповідала Наталка і вела батька до цієї кімнати під образ Марії.
Вони проговорювали багато часу. Він згадував усе: пусті хлоп’ячі витівки, школу, пасовисько – і повертав до Олени. Видно було, що це боліло і це він хотів виговорити, та обривав… замовкав і шукав випити.
– Тату, – просила Наталка, – не пийте.
– Як не я, дитино, то воно мене вип’є. Розум, Наталю, добрий порадник, коли серце мовчить. Моє серце якесь немудре – воно любить сліпо й пропаще, – розвів руками стиглий чоловік, – воно перетворило мене на пияка, на ревнивця. Я ходжу, як тінь, за мамою.
Незабаром додав:
– А він учора знов прийшов. І моє немудре серце знов мене напоїло. Ревність – рак, доню. З’їдає все нутро, розповзається так швидко і смертельно. Я – мрець. Я навіть гірше, я – вже похований. Се мені просто Бог дав ще милість бачити свій похорон.
Наталя розревілася.
– Не плач. Не слухай цього, іди! – проганяв її.
– Ні, татку, не піду. Я нікуди від Вас не піду, - просилася донька.
Вони сиділи під образом Марії. Батько притулив дитину до грудей, і його «немудре» серце гріло такою любов’ю, від якої Наталя світилася.
– Тату, є ліки. Ви вийдете з цієї кризи. Я певна, – твердила не перестаючи. – я знаю, я вірю.
– Так, сонечко, я знаю, – сміявся Петро, – є дитино, є… це – сльози, але я не плачу і тобі забороняю. Не плач, не виплач їх, не будь сухою…
Не будь сухою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320493
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.03.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Витаймо лютий у його духовному вбранні!
Лютий святами багатий –
Він морозний, заповзятий,
Хоче кожного зустріти
Привітати, збадьорити.
Приймім його, як Марія,
В дар великого спасіння!
І на Стрітення Господнє
Звеселись, душа народна!
Розтопи у серці кригу,
Розбуди велику силу,
Розродися у любові
Добром в серці, щастям в крові!
Возрадіймо, християни!
Слава в Небі – Бог із нами!
Сіймо радість коло хати -
Вміймо свято шанувати!
І горім в житті як свічі:
Повні правди, в очах чисті
І засвічуймо життя
Будьмо сонцем кождодня.
Хай повага буде з нами
В колективах, в кожних справах,
І даруймо щирість слова
Хай буде свята розмова,
Котра славить Україну,
Береже сім’ю, родину,
Котра щедрить почуття -
Хай сердечність процвіта!
А ще лютий іменний:
Шанобливий до Максима,
До Макарія й Оксани,
До Івана, Василя,
І в Григорія свята́.
Тож вітаймо їх привітно
Хай любов ґаздує квітно!
Щедрить радість й доброта
Всім на Многії Літа!
Ілюстрація Ірини Дацюк - http://www.pravoslavja.lutsk.ua/image.php?newsid=1619&x=130&y=180
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311241
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.02.2012
«…Сім місяців тебе нема…
Пішов. Утік. Іще вторік.
Зосталася сама. Та не одна.
Твоє дитя, що гріло душу. Мушу.
Заставити любити самоту. А ще журу
За вікнами чужого краю. Завмираю.
Розпачливо кричу. Не знаю,
Як, сину, я тобі скажу: покинув…
Втомився жити. В ту хвилину
Я рвалася – летіла в слід
Раптово все… Дванадцять літ
Як один крик. Не знаю сину!
Нам тільки три.
Ще до народження півроку.
Всілись світи. Німію, Боже з самоти.
Де ти, скажи? Вчуваю кроки під дверми.
І одкриваю. Вже сьомий місяць відкриваю.
Тебе немає. А я чекаю.
Не винувачу, не кричу лишень вчуваю.
Давно живу я під дверми. Сина гойдаю.
Такий як ти. Скажи, що прийдеш хоч колись.
Я зачекаю.
Мовчить мобільний телефон. Змінив свій номер.
Надзвонюю в німі світи: вернутись можеш!
Спітнілий Скайп аж від очей тікає
Може комусь він відповість мій «nikolae».
Згадала фільм. Циганська пошта. Будулаю.
Перекажіть. Що я (вже ми!) Чекаю.
Маленька крихта на руках
І очі раю. Боюсь, сльозою розбуджу
Синятко зрання. Подушку випрала слізьми
І засинаю. А в снах: ми йдем рука в руці і очі раю.
Зриваюсь. До дверей лечу. І відкриваю…
Сама себе не впізнаю: чого чекаю?
Що диво станеться мені, чи відридаю.
Та вперто правду не пущу – бо я кохаю.
А день за днем німі ідуть – куди не знаю
Я так і сину розповім – що ми чекаєм.
Може чиїсь стежки прийдуть в (Котовськ) Хімчешті
Знайдіть Миколу і скажіть: «Вернись нарешті!»…»
…Стерла життя до сліз самотня жінка
Все розкришилось вмить – як до одвірка…
Він як пішов вторік - так не розвіяв втому,
Витеребив чужий світ потребу свого дому…
P.S.
Читаю з вами поміж сліз слова Людмили,
І вже мороз не жалить так, як розпач пилить.
Між нами тисячі вітрів і скільки ж болю,
Та знаю те «допоможіть» не дасть спокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Подивися, Боже, з неба
Скажи, що робити?
Чи нам кобзу в руки брати
І правду носити?
Чи ми тебе, Україно,
Не вмієм любити?
Чи нас треба Тарасові
Зі сну пробудити?
2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Мій Боже, я – жінка,
Дозволь мені бути слабкою.
Дозволь мені плакати, Боже, з жалю,
Дозволь мені, Боже, не знати що дію,
Дозволь не судити себе лиш одну,
Дозволь мені, Боже, вночі хоч заснути,
Не дерти, як пір’я нестерпні думки
Дозволь розгнівитись, як звір лютий вити.
Дозволь це паскудство зробити мені.
Мій Боже, я – жінка,
Ти слабість прощаєш,
Чому в мене сили усі вимагають?
Чому я повинна з надривом любити,
З надривом прощати, в надриві цім жити?
Хіба я так вмію, хіба я так можу,
То сором дивитись, як я неспроможу!
Чому, милий Боже,
Безправ’ я жіноче, безсилля і сльози
Ти вищиш і хочеш.
А лише жінка,
Я хочу не знати,
Дозволь мені, Боже, хоч розум сховати,
Дозволь мені жити,
Невже тільки грати?
Я хочу в партері театр споглядати.
Бо я лише жінка,
Надміру, надсилу!
Я - жінка, мій Боже,
Я роджу цю силу!
Беневенто, Італія 2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для малих засівальників
Сію, сію засіваю
З Новим роком Вас вітаю,
Ще й віншую з Василем
Потішайтеся сим днем!
Сю хатину, сю родину,
Господаря й господиню
Засіваю гараздом,
Благодаттю і добром!
Хай Вам Бог допомагає!
Милість з Неба посилає!
Щоб в повазі і в любові
Жили ґазди гонорові!
Щоб велися гроші в хаті
Аби ви були багаті.
Аби хліб у вас на столі
Панував мов на престолі.
Аби дітки здоровенькі
Потішали Вам серденько,
Аби Ви недуг не знали
В щасті в мирі проживали!
Щоб зозулі Вам літа
Накували поверх ста,
Щоб обходила біда
Вашу хату, ворота!
Щоб колосилися врожаї
На городі і в державі
В Україні ми всі з вами
Були справжніми Панами!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2012
У своїй скромності та в щедрій вольності
Приймім Христа!
У своїй вірності в ніжній покірності
Творім цей час!
Молитву рідності в найбільшій щирості
Вкладім в вуста
І святечірньо - утаємничені
Хрестім життя.
Де першостравою – подячну справимо
За Дар життя,
За рід, родиноньку, за правду й кривдоньку
За все й сповна -
І свят-водицею! Станьмо криницею
Богодобра,
І хлібом-ласкою, ми – сіль й закваска – ми
Цього життя.
До зірки віщої станьмо потішені,
діти Христа:
- Слава во Вишніх! І ми найнижчі (тожбо найближчі)
В світлі Різдва!
Бог аплодує – нами любує - йде коляда
Груди квітчає: - Христос ся рождає,
Земле моя!
Любі віряни, всі християни, діти Пера – ласки й надії, правдивої віри з долоньок Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Шукаю Неба на землі – мені багато Його треба,
І сни й дороги чужини – як вервиця на прощі Неба.
Думки, як стрітенські свічки, попідпирали арки Божі.
Та раптом знак – воно в очах!
В очах Марії святе Небо!
А в очах – світ і цвіт, благовістя й різдвяна зірка.
Теплі ясла і крик – юродивого помста злісна.
А в очах – любий Син, що провадить людей до Світла,
І терновий вінок, і розп’яття страшного звістка.
А в очах – мертвий Син і все суще Його Воскресіння,
Кров землі в гріхи виривають людське коріння.
А в очах – глум і гріх, що забрали у Мами Сина.
І Вона у сльозах:
– Спаси, Боже, людей і помилуй…
Беневенто, 2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2012
Пора великодушшя! Гости, душе, гости!
Усіх, кого зустріла. Усіх, з ким поряд ти.
Властива Новоріччю уважність не мина,
Лишень прогрес торкнувся без вийнятку пера.
Фужер тепер лівшує, за праву боротьба:
Між телефоном й «мишею» - така тепер доба:
Забрало павутиння в невидимі світи
Не ріки – водоспади мистецької краси.
Щодень – нові творіння, мереживо життя,
Кохання величаве і драма зазвичай,
Поетика свободи і гіркоти доби
Природи рідна мама, родинні береги..
Усе сповила мова - комірчина снаги.
Та чи читають вдома усі оці плоди?
Бажання нам, поети, і щире й надпросте:
Читацької уваги – потреби понад все,
Пишімо не п’ятіркам – хай буде добре три,
Яке потугу має потішити й спасти.
Хай твори чистосердні - з любові й простоти
Блукають поміж люди – бунтують до краси.
Хай спрага не вщухає оздобити перо,
Бо мова наша має безмежності крило.
Летіть! Світіть словами! І пророкуймо зміст:
Хай буде поетичним щасливий Новий рік!
Хай колядує слово з душі і для душі
Народжуймося з Богом і Ним себе святім.
Родино поетична – посестро дорога,
Я дякую, що з вами всвятковую слова.
Що пропагую справжність, щодня учуся в вас.
Що Ви є - моє Cвято! Із Новим роком нас!
З сердечними вітаннями Оксана Пронюк
Тост:
Кожен день – новий рік твого лету!
З новорічним віршем, що зримує життя,
І оздобить красою і змістом,
Хай любов і добро розцвітає в рядках,
І свободи епітети віщі.
Правдолюбне перо хай ґаздує щодня
Присмаковує хлібом насущним,
Світанкові вуста й благовістна зоря
Хай проймають закохані вірші.
Я вітаю цей страт, провокую цей гарт,
Для активності й творчого лету,
Хай живе боротьба – хай святиться снага!
За повагу! Любов! За поета!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Квапливі дні – й роки доволі жваві,
Cамотні ми – коли любові мало,
В гонитві ми – день жебракує ночі,
А стрінемось – і обпікаєм очі.
Чого ж бо так? А так завжди буває,
Скупі стаєм, коли любові мало.
В привичці ми позгинали спини,
В комп’ютері – часом зо три години.
А слів нема – біднієм щохвилини...
Живиці б нам – свіжіти у веснині,
Втікати вдвох – у трави поміж зорі,
Шептатися – ситити вік доволі.
Нелегко так, зате ж бо заповзято,
Любити нам – творити щодень свято,
Суха любов – лінивство плодотворить,
Живім сповна – тут надлишок не шкодить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2011
Найвищий час нам вчитися свободи,
Імплантувати в ідеологію любов,
І торувати правду сьомим потом
До піднебіння справедливості сього.
Час слушний є, ми ним, повір, багаті,
І дзвін намолює небесні образи,
Нас прикували не ворожі ґрати,
А небажання вирватись з пітьми.
Ми потопаєм в осуді і злості,
Нас нарікання смокче як черв’як,
Найвищий час повстати з себе-рабства
І присмирити ненаситний смак.
Творім неполітизовану свободу,
Заради себе – вольності душі,
Хай буде в ній нескорене й просторе
Бажання рідності на батьківській землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295292
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2011
Це про тебе.
Весь вірш як молитва.
Це перерва.
Життя як гонитва.
Очима
Вимірюю слово.
Забула
Коли була вдома.
Це про тебе.
Прости що спізнила.
Любити
Не вміла, бо жила.
Шукала
На нас обох часу.
А вийшли
Слова«Отченашу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Мій Боже!
Коли я впаду під хрестом – дай мені сили.
Коли я визнаю свій гріх – відкрий вуста.
Коли зневірюсь – не покинь, згрішу – помилуй,
Коли шукатиму – прийди в моє життя!
Коли я згіркну від біди - дай мені Віри,
Коли я висохну від сліз - Любові дай,
Коли збіднію, захворію – дай Надію,
Коли занапащусь – спаси мене!
Спаси і не покинь мене, бо ввірую!
Під хрест Твій прибігаю і покров,
Коли радію й плачу – Тобі вірую!
І дякую, мій Боже, за Любов.
Друковано в книзі "Під арками", 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
Хто володіє словом – будім землю,
Хто володіє духом – станьмо кремнем,
Хто володіє дзвоном – биймо в дзвони,
Ставаймо на коліна – б’єм поклони.
Не замовкаймо ні на мить, ні на хвилину
Чума іде – мор косить Україну:
Винищує народ, корчує сім’ї,
Розритими світами ідуть рідні.
Стають свої – чужі, як дикобрази,
До владного корита рвуться нагло
Їм байдуже народ – для них ми стадо
І чим воно тупіше, тим і раді.
Хто вміє і не вміє вчім молитись,
До Господа взиваймо: – Дай нам, криці!
Повстати у душі, у слові й мові
І заспівати так, як хоче совість!
Горімо як свічки, щоб стало ясно,
Щоб мертві на живих не хтіли клясти,
Пишімо так, аби кістки тріщали
І з кров’ю на очах пишімо правду.
В нас вибору нема – одна дорога
Дорога в нікуди або до Бога.
Повстаньмо із гріха – доволі нити!
Життя дано лише – аби любити!
P.S.
У нас одна молитва – Слава Богу!
У нас слова молитви – рідна мова!
у нас одна родина й Україна!
І молиться отой, хто справжній нині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Ми ж бо сузір’я в поетичнім небі
(або перша спроба заримувати наші псевдо)
ОХ, як кортить заримувати псевдо!
ДУША як ЧАЙКА, бо прийшла ВЕСНА,
І ТІНЬ від ВІТРУ, як смішна ЛИСИЦЯ
Чіпає ЗНАК ПИТАННЯ на слова:
Я початкую нині, я – СВІТАНОК,
Я дякую за ніч і кличу РАНОК.
Благословляєм день, бо він нам РІДНИЙ,
Бо він народить нас і буде плідний.
ЗАГУБЛЕНА В ВІТРАХ прийде свобода,
Прийде, як пам’ять нашого народу,
– Ти знаєш чия я? – спитає спрагло.
– ОКРИЛЕНА ДУША, що прагне раю.
Наразі ти, як ПОПЕЛЮШКА, воле,
ТРОЯНДА У ПУСТЕЛІ чисто голій
ВОЛОШКА, що синіє серед жита
Чи НЕЗАБУДКА підтоптана ПОБИЙЛИХОМ.
Наразі ти як ЄВА спокуслива,
ЛЮБИТЕЛЬКА ПОЕЗІЇ плаксива,
І МОЖЕ БУТЬ, що ТЕХНІК допоможе
Зірвати з нас окови, зняти коди.
Бо кожен з нас ГЕРОЙ на полі слова,
Бо кожного живить і красить мова,
Лиш ПЛАЧЕ-КАМІНЬ і шепоче ДОЛЯ:
– А воля – ПОЛИНОВА МРІЯ, воля?...
Хто відповість скажіть, хіба БЕРЕЗА,
Як КВІТОЧКА РОМАШКА плаче небом,
До ХМАРИ ВІТЕР горне свої діти
ПОЕТКА тут сидить, а ТЕРЕН пише вірші.
Ходи-ходи сюди, ОКСАНКО-доню,
ЛАСУНКО НЕЗЕМНА, кохайся в волі,
Дай, Боже, нам снаги повстати з рабства
ДЗВОНАРе задзвони, бо хочем щастя!
І прийде, як НАДІЯ, ТЕПЛА ОСІНЬ,
В ГАРМОНІЇ ЖИТТЯ, як мудра сповідь,
Запалить ніч НЕ ЗІРКИ вечорові –
Запалить ВІЧНЕ ПОЛУМ"Я любові!
І буде доля НЕ ТАКА ЯК ВСІ,
І ЧОРНА ПТАХА зірветься з гіллі,
ІЛЮЗІЯ добра і ЗАЗЕРКАЛЬНЕ щастя -
В ВІКНІ НАВПРОТИ - все стане ясне!
Сей ДИВНИЙ стан триватиме одвічно
Допоки кожен з нас тримає свічку,
Допоки ДУХ і кров - є воєдино,
Й ЖИВІ СЛОВА молитви - УКРАЇНА!
ОСІННЯ ТІНЬ торкне плеча ДАНИЛА
Була міцна прадавня батьківщина,
ШАЛЕНА ПОМАРАНЧА розбудила,
Без боротьби - немає ДИВА!
БІЛЬ У ДУШІ і НАВІЖЕНА мука,
БІЛЬШЕ НІЖ ДРУГ була ота наука:
ПРОСТО любити, берегти й єднатись,
А не світами як БЕЗДОМНІ пропадати.
А день новий встає, як ПОДОЛЯНОЧКА
і КІТ мурчить, в КАПУСТІ - чиясь МАВОЧКА,
а СОЛОВЕЙКО ПІСНЮ на СМЕРІЧЦІ
Як ПОЦІЛУНОК ВІТРУ шле МАРІЧЦІ.
ЖИТТЯ одне і всі вчимося жити,
НАДІЯ нас веде під образи молитись,
А СВЯТА віра, як ЛІЛЕЯ розцвітає,
МЕЛОДІЯ сердець і СОНЦЯ воскресає.
Ми ж бо сузір’я в поетичнім небі,
Бешкетник ЗОДІЯК і тут в протребі,
І сива БОРОДА, ДРАКОН і БЕЗІМЕННІ
І ДІД і ДРУГ і всі, хто є на САЙТІ!
ПОДВІЙНА КАВА і ЖУРБА на оці
ТА ЩО ТАНЦЮЄ З ВІТРОМ до пів ночі,
НАЗАВЖДИ ТВОЯ ГОСТЯ і родина
разом усі ми - СЯЮЧА ІСКРИНА.
Я початкую нині, я – СВІТАНОК,
Земні і ЛІСОВІ, чекайте РАНОК
Плекаймо, слово, мову і свободу
Молімося письмом – служім народу.
Як СЛЬОЗА АНГЕЛА у серці батьківщина
ЖУРАВКА дорога - Свята МАРІЯ,
ЖЕМЧУЖИНКА любов і ОПТИМІСТКА
пронизують слова і творять дійство.
Та найцінніше в слові - то ЛЮДИНА,
Не ГРОШИК, не СЛЬОЗА і не провина,
І МАЙСТЕР СЛОВА той, хто БЛАГОРОДНО
Вершить ЛЮБОВ, пишається народом!
Шліфуймо думку - з нами ЛІТЕРАТОР!
І гармонуймо славу, волю й святість!
Будім народ - ставаймо МАЯКами!
За УКРАЇНУ, ПАТРІОТи! Бог із нами!
У БІЛУ НІЧ запалим дружно ВАТРУ,
ЗАБУТА ЗІРОНЬКА засіє СРІБЛОМ дим,
І як МЕТЕЛИКИ злетяться ДУМИ-думоньки,
І кожен з нас збагне: Я не ОДИН.
Багато нас у зорянім намисті,
КНЯГИНЯ МОВА - ДІВА НЕЗЕМНА,
А кожен ЗВУК для ЛІРИКА пророчий -
Подячна за ЛЮБОВ і ДАР життя.
ВЕСНА-ВЕСНЯНКА надворі, воркують очі,
ЯСКРАВЕ СОНЦЕ угорі і ТИХИЙ ДОЩ,
На НЕБі все: ВЕСЕЛКА, ГРІМ і СОНЦЕ,
А ми - ОДНІ ТАКІ на цілий СВІТ.
Бо ми - сузір"я поетичне УКРАЇНЦІВ
А наші псевдо ніби ВИШНІ у саду,
Ми вишиваєм ЛІТЕРАМИ долю,
ВОНА виблискує як ПОРЦЕЛЯНА у вінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244942
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.03.2011