| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Меседж 1
Сучасне покоління - це власна мясорубка. Ми важаємо, що єу нас своє, індивідуальне... Ми - неповторні крєндєлів одній упаковці під назвою "Персональний поїзд рейсом Народження - Смерть, через життя".
Шаблони, стереотипи, формати проекти, мастеркарди, дисконти, візитки, документи про існування... Щодня ми маємо шанс на щось нове-спонтанне, або на буденне-сплановане. Чи щось змінити, чи повернути - целише відображення власного ПіАру, мабуть підсвідомого у власних проекціях....
Меседж 2
Мене звуть Андрій, я 22 роки живу в країні зі своїм напівутраченим минулим,з прикрими помилками теперішнього і з вірою у краще майбутнє. Я у цьому році закінчу історичний факультет і матиму диплома, який буде лише частиною персонального бюрократичного мотлоху, який скоріш за все буде супроводжувати мене до зустрічі з чимось теологічно-філософським. Я - свідок, сучасникі одиниця земного життя. Я є багато чим та не будемо вдаватися у філософські пошуки. Отже, у цьому житті я маю шанс на якісь дії та задоволення всіляких потреб по мірі їх надходження...
Меседж 3
- Добрий дєнь калєгі - сказав лектор увійшовши в аудиторію.
Які ж ми колеги? Ми на різних рівнях, ми добровільно погодилися на цю субординаційну структуру.
- Рад вас відєть сєгодня.
Ну навіщо ці дурнуваті шаблонні фрази? Я не вірю в твій ахуєнний настрій, ти просто приперся на свою щоденно-сплановану роботу за яку тобі платять, на привеликий твій жаль, національною валютою.
Пара проходила стабільно. Я і ще декілька чоловік читали своє чтиво, хтось малював на партах хуї та тризуби, хтось спав, хтось писав з мобільного меседжі, деякі писали лекції нстільки механічно, що сам мозг був у режимі "офф" чи "релоуд".
- Пажалуйста, встаньтє... - сказав прєпод піднявши студента - Я вас нєхачу відєть, у вас 7 прогулов... Красівий шарфік... Ето всьо, что могу я вам сказать.
Афігєнний коментар, яка іронічність, як оригінально, наче поваливповстання народних мас... Ну а шо... Кожен має право бути МІКРОдиктатором.
Меседж 4
Хочеться тепла... От якого ХУдожніка вчора пахло весною, а сьогодні знову пада цей сніг, якого біса я взув кросівки????
Весна. Ну ти ж прийшла, а чого ця курва (Зима) не залиша індустріально-загазоване і людьми засране місто Z? Ти зрозумій, що мені, як громадянину НЕЗАЛЕЖНОЇ СОБРНОЇ УКРАЇНИ потрібниийактивний відпочинок в радіусі міста, а для походу на острів Хортиця потрібен теплий настрій.
Отже, моя тобі порада: дай зрозуміти зимі, що харе бухати, нехай погляне у календар і валить у відпустку за свій рахунок. Чого за свій рахунок??? Та просто, ну ти розумієш,ееееее... Унас були вибори, а бюджету так і немає, тому поки що так. Ясподіваюся все таки завтра зустріти на вулицях міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233481
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 07.01.2011