| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Коли б то моя воля,
Її б спіткала краща доля.
Своє життя віддати за життя,
Самій піти у небуття.
Лиш народила і померла,
Та спогади про себе ще не стерла.
Воно лежить саменьке плаче,
Не знаючи, що мами більше не побаче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2010
Нікого
Відчуваєш власний крик. Стогін огортає душу. Ми залишаємось самі, безпорадні, зламані, сірі, нищі… думка… як далі жити? Змінилось все. Світу вашого, нашого світу не існує. Життя закінчується скоро. Лиш починаєш розуміти, що воно, ВОНО почалось – кохання ( НІ! НЕ ВЖИВАЙ ЦЬОГО СЛОВА!) все падає у прірву. Нема його - нема тебе. Колись було тепло, тихо, трішки просто, але тобі це подобалось… а зараз?! Ні, ні, нема… нема його, життя. Думки ні про що – ось це те, чим живемо.
Дивишся у майбутнє, а вікно зачиняється; дивишся у минуле, а воно вже закінчується.
Все таке недовговічне, і він – твій життєвий шлях.
Білесенький підвіконник, а за ним все сіре-сіре, дощ, будинки, машини, дорога, а людей нема.
Колись, разом тримаючись за руки, йшли вільно і не думали про великі краплі, що стікають по тілу.
Це неймовірно… дощ… чому саме дощ тоді, як і на серці злива?
Сенс… а що це за слово? ХТО його придумав???
Для неї його вже нема, її розум не раз зустрічався з цим словом, але зараз його - цього СЕНСУ не існує
Крок… а ми, люди, не вміємо ходити у повітрі, не вміємо літати. Але вона полетіла… полетіла вільно, легко, просто…
Кажуть, у такий момент люди шкодують про те, що наважились на таке, але вона - ні!!!
Полетіла… і ми розуміємо різницю між словами «полетіла» і «взлетіла». Так, це жорстоко, але все колись закінчується, а вона хотіла щоби для НЕЇ, для мене, для нас все закінчилось саме тоді.
Не раз задавала собі питання: «Чому доля повинна вирішувати все за нас, адже ми можемо вирішити все замість неї, зробити послугу, допомогти їй, собі, йому, їм – людям…»
Але чи це була допомога?
ПОВІТРЯ ОГОРТАЄ ТІЛО, ТЕРТЯ ЙОГО ЗДИРАЄ ШКІРУ І ЦЯ СЕКУНДА, що летиш у вічність – нескінченна…
Життя буває різним: мрійливим – зосередженим, багатим – бідним, тихим – шумним, смутним – веселим, вічним – швидкоминучим, коротким – довгим…
І ми вибираємо його, а не доля, ні, НЕ ДОЛЯ!!!
Нема її, нема мене, для неї нема нічого.
Хмуро, чорно, темно…
Все закінчилось… Все закінчилось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224941
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.11.2010
Чому так серце б'ється сильно?
Чому душа болить?
А сонце пече та не гріє,
Хоча і хоче освітить.
Ми разом так давно були,
Що вже й не пам'ятають руки.
Душа німіє і мовчить
І все ж не стерпнуть муки.
Я стою біля тебе так близько,
Тіло хоче обійнять,
А очі десь там; дуже низько,
Не хочеться їх піднімать
Адже знають вони –
Це не ти.
Лише сон на яву
Душа твоя спить
У чорнім холоднім яру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2010
Чому мене із розуму ти зводиш?
Щоночі пристрасно заводиш.
Невже ти не такий, як всі?
Мабуть, що так. І викликаю я таксі.
Лиш доїжджаю я додому
І падаю у відчайдушну кому,
Кричу: «вези мене назад!
Потрібен все ж мені той гад!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010
Я присягаюся у вірності тобі!
Палке кохання живе в моїй душі,
Яка тебе ніколи не забуде,
А тіло лиш від твого погляду тремтіти буде.
І дякую за ніч,
Що досі спогадом живе,
Надіюсь, час розлуки
Дуже швидко нам мине.
Так хочеться торкнутись твоїх рук!
І знов почути серця стук!
Коли ж закінчаться ці муки?
Так хочеться тебе відчути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2010
Батькові і брату голови відтяли,
Сестру старшу німці зґвалтували,
А її маленьку пошкодували –
Лише однією кулею життя забрали.
А знаєш за що їх так катували?
За волю ми стояли мертво
І в очі ворогу дивились вперто.
Отже, маємо ми Україну-неньку
І продаємо її москалям помаленько.
Залишилось лиш кілька кроків
Пройти у нашій вільній державі.
Для чого ж колись стільки років
Відстоювали прадіди козацькую славу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221839
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2010
Галичина жила і гинула не раз
І не знайдеться ні у кого фраз,
Які би передали біль,
Що так стріляв у душу, наче в тіло хміль
Та через час ми йшли всі разом
І називали нас єдиним класом.
Ми галичани, так!
В полоні не були,
Ніколи ворог не здолає нас,
Ми галичани і прийшов наш час!
Ми взялися за руки
І скажемо уперто: «Україні бути!»
Йдемо вперед піднявши вгору очі,
Бо вільні ми, не боїмося ночі,
В яку затягували нас вони –
Поляки, росіяни і жиди.
На колінах ми стояли не тому,
Що так хотілось вам,
А лиш тому, що кланялись Франку!
І буде так завжди,
Не думайте і не надійтесь ви,
Що будете принижувати нас.
Бо ми із Галичі
І вже давно прийшов НАШ ЧАС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221775
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2010
Сьогодні важко дуже нам жити,
З усіх усюд лунають душів крики..
Чужі серед своїх повстали
І замість правди всім брехню подали!
Покажіть мені хоча б одного,
Який за їхній рубль не продав би свого?
Ти вчиш їх, змалечку плекаєш,
Рідне слово в серце й душу закладаєш,
А потім дивишся – воно
До москалів у найми вже пішло.
Та якби ж він тільки знав
Для кого ті слова святі писав…
«І оживе добра слава,
Слава України».
Шевченку, батьку, у твоїх словах надія,
У кожному рядку є та щаслива мрія.
Тоді були такі як ти одинокі,
Але зараз часи ще більше жорстокі.
Так, ми маємо українське вільне слово,
Та чому ж повсюди чуємо російську мову?
Так, на полицях книг твоїх багато,
Та всі беруть чомусь Лук’яненка читати!
Ти так просив обнятися братам,
А їх вже давно рознесло по сусідніх світах.
Кажуть, що тут грошей їм замало…
То й провалюй за кордон їсти їхнє сало!
А ми будемо вдома за гривню жити,
Ти ж за сто доларів туалети їм мити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221774
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.11.2010