БарабаХ

Сторінки (1/10):  « 1»

Соц. Мережа

Тіло  завмерло  на  холодній  підлозі,
Душа  загубилась  у  соц.  мережі.
Покинула  віра,  не  пишуть  знайомі,
Я  сам  не  належу  собі!
Десятки  очей,  щирих  і  ніжних,
Готові  втонути  в  обіймах  моїх.
Нічого  не  вдієш,  себе  не  зламаєш,
Вони  не  потрібні  мені!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2011


Сказала якось ти

Таких,  як  ти  любить  ніхто  не  в  змозі
Такі,  як  ти  завжди  на  самоті.
Ти,  як  актор  в  страшній,  безжальній  ролі
В  театрі  загубивсь  своїм!
Життя  не  гра,  мені  ти  промовляла,
Не  сон,  не  щастя  океан.
Життя  складне,  воно  мов  чорна  яма
Поглине,  як  яскраво  б  не  палав.
Як  жаль,  як  жаль  мені  тебе  кохана
Це  тільки  з  зовні,  я  веселий  одинак.
А  що  на  серці?  Там  кривава  рана,
Яка  болить  і  кровоточить  раз  у  раз.
Під  маскою  ховаю  свою  душу
Таку  зажурену  й  худу,
Не  впевнену  та  трохи  не  рішучу,
Така  навряд  сподобалась  б  тобі.
Кохана,  як  багато  ти  не  знаєш,
Як,  я  чекав  твого  дзвінка,
А  серце,  серце  завмирало
коли  промовляв  вкотре  те  ім`я.
Не  знаєш,  тай  не  треба  знати.
Бо  щастя  це  тобі  не  принесе,
Ти  знов  смієшся,  віриш  і  кохаєш,
А  я  без  яду  вбиваю  себе.
До  моїх  пальців,  мов  маріонетки
Привязані  наївні  ті  серця,
З  якими  граю,  поки  не  набриднуть,
А  потім  кидаю,  як  хлам  в  сміття.
Я  знаю,  що  не  заслужив  любові,
її  давно  чекати  перестав.
Але  назавжди  в  серці  моїм  кволім
Буде  боліти  лиш  одне  імя.
Таких,  як  я  любить  ніхто  не  в  змозі
Такі,  як  я  завжди  на  самоті.
Веселі  словом,  а  душею  одинокі
Такі  які  чекають  лиш  її  !!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011


Каміння

Скажіть  мені  мою  вину!
за  що  стражданнями  живу?
скажіть  у  чому  провинився
що  сам    для    себе  народився!
Завжди  один,  завжди  тиран
ковтав  образи  я,  та  знав,
колись  прийдуть  до  мене  ті
яким  скажу  просто  \"мої\"!
чекав  в  безодні  самоти
чекав  години,  дні,  роки.
Вдивлявся  в  тихий  океан
та  не  виднівся  човен  там!
Із  курсу  збився,  не  збагнув
Пропав  сердешний,  потонув.
Повільним  кроком  йшла  зима,
Та  серце  моє  замела.
З  камінням  в  грудях  важко  жить
Але  каміння  не  болить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011


Живі мерці

Старий,  порепаний  альбом
Забутих  днів  моїх  полон.
Глибокий  яр  мого  життя,
Запалий  брудом,  як  душа.
Емоцій  бурю  підіймає,
Про  все,  що  було  пам’ятає.
Які  наївні  ми  були!
Коли  лиш  починали  йти.
Всі  сліпо  вірили  в  своє,
Незрозуміле  і  смішне.
Вином  ми  настрій  підіймали
Такими  були,  а  кими  стали?
Перший,  піднявся  до  небес,
А  другий  в  прірві  навік  щез.
Третій  в  коханні  потонув,
Четвертий  випив  і  забув!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011


Остання розмова

Чи  згадаю,  я  знов  цю  хвилину
твою  посмішку,  щиру  й  пянку.
Чи  забуду  на  вік  ту  хатину,
там  де  вперше  зустріла  весну.

Не  згадаю,  не  вернусь  ніколи!
Догоріла  вже  моя  свіча.
Покладуть  на  груди  долоні
Поцілують,  холодні  уста.

Не  повернусь  на  рідні  пороги,
хоч  би  як  не  боліла  душа.
Ви  простіть  і  прощайте  знайомі.
Я  іду  назавжди  в  небеса!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011


Життя

Минають  дні,  минають  люди
Ідуть  по  одному  з  життя.
Та  опіки  на  серці  будуть
Боліти  й  кровоточити,  дарма…
Дарма  у  серце  своє  запустив,
Без  дозволу  та  без  вагання
Усіх  отих,  що  зараз  йдуть  
Залишивши  на  згадку,  
Лиш  усміхнене  страждання!
Ті  посмішки,  прекрасні  і  наївні
В  яких  втонув  відразу  я
Забуть  не  зможу  до  тих  пір,
Поки  горить  свіча  моя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011


Самотність

Запалена  свіча  поволі  догорає
Ще  мить    чи  дві  і  все,  вона  на  вік  згасає.
Пітьма  одна  лишень  залишиться    зі  мною
Лиш  дим  від  сигарет  і  не  допита  пляшка  «болю»  .
Стою  на  підвіконні  своїх  мрій,  
Досягнень,  звершень,  смутків  і  надій.
Залишився  ступити    всього    крок,
Кажуть  немає  там  падінь,  розчарувань  й  незгод.
Кохання  чув  має  порятувати  світ!!!
Так  де  воно?  Не  видно  навіть  й  слід.
Втратили  зміст  давно  вже  ці  слова
Не  люблять  люди,  кажуть:  «це  усе  дурня».
У  Бога  навіть  вірить  перестали,
Не  каючись,  церкви  позабували.
За  мир  нема  що  й  говорити
Немає  і  не  буде  його  на  цім    світі.
Ех!  Догоріла  вже  давно  свіча
І  сонце  блиснуло  і  зникла  вже  зоря.
Закрию  серце  знову  на  замок,
А  ключ  втоплю  серед  німих  думок.
Фальшиву  маску  на  обличчя  надягну  
Піду  у  світ,  серед    таких  як  сам,  піду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011


смуток

Заплакав  дуб  і  похиливсь,
Ріка  в  тривозі  зашуміла.
Зоря  у  небесах  твоя
Чомусь  сьогодні  не  світила?
В  гаю  веснянім  соловей
Якусь  сумну  пісню  співає.
І  дощ  який  нестримно  йде,
Мажорні  гами  вже  не  грає.
Захопив  смуток  цю  красу,
То  Україна  заридала!
Злягли  в  бою  її  сини,
Геройська  смерть  їх  всіх  забрала.
За  ці  гаї,  за  ці  лани,
Не  жаль  життя  своє  віддати.
Цей  подвиг  не  забути  нам,
Ні,  не  спалить  його  й  вогнями!!!
Ми  зведемо  сильну  і  міцну
Скелясту  гору  над  ярами,
Заради  тих  хто  не  прийшов,
Кого  не  дочекались  мами…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011


''СОБІ''

Ей,  рима!  Ти  куди?  Стривай!
Не  покидай  хоч  ти,  благаю.
Я  наче  поранений  птах,
Бездумно  в  небесах  блукаю.
Та  з  висоти,  я  бачу  все
І  сміх,  і  сльози,  і  журбу.
Ненавиджу,  я  це  життя,
А  все  ж  таки,  ні,  я  люблю.
Люблю,  як  вітер  степовий
У  небі  хмари  розганяє.
Люблю,  як  соловей  ледь-ледь
Пісню  в  гаю  свою  співає.
Як  стелиться  в  полі  туман
І  чути  тільки  тихо-тихо,
Акорд  знайомий  зазвучав.
На  мить  забрав  з  собою  лихо.
Життя  складне!
Та  варто  жити.
Ти  впав  і  сил  більше  нема?
Перепочинь,  нема  куди  спішити.
Цінуй  дарунок  цей.
Під  назвою  ''Життя''.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2010


Простір ©

Брехні  океан  з  твоїх  уст  вирина,
Простір  знову  поглине,  те  що  скаже  вона.
Більш  не  хочеться  чути,  слів  кохання  твоїх
Більш  не  хочу  відчути,  погляд  твій  на  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2010