| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
[b]Зітри, зітри печаль і смуток з серця,
Моя любов без меж, та вже не та.
Ти заблукав у цьому світі, з світу стерся,
А я жива, хоча розбита вщент, до тла.
Нам не судилось разом щастя розділити,
А я так мріяла, я просто цим жила.
Я так хотіла вірити тобі, тебе любити,
Та не здійсниться мрія, не прийде весна.
Весна, котра могла б усе для нас змінити,
Котра ночами сниться райдужна мені.
Вона прийде, та ти не зможеш розділити
Мою любов, бо надто холодно тобі.
Холодний серцем, ти холодний тілом.
Душа твоя від холоду вмира.
Твої думки таі старі, вони покрились пилом,
А світ він не стоїть - летить немов іскра.
Та пізно про кохання говорити,
Тоді, коли його уже нема.
Я не суддя, і не мені тебе судити.
Та я кохала, і тобою я жила.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013
ВСТУП
Час..Він не заліковує рани, зовсім ні..Хоча багато хто стверджує це. Час не заліковує рани ні притуплює біль минулого. Час це лише проміжок між подіями, лише проміжок болю для тих хто пам"ятає минуле та лише проміжок надії для тих хто надіється бути щасливим. Відстань -це час.. Минуле - час, теперішнє -час і майбутнє також час..Ти стискуєш зуби після того як тобі зробили боляче і чекаєш..чекаєш того моменту коли воно перестане боліти, у серці перестануть скрипіти обломані дверцята , а в душу знову повернеться тепло..ти чекаєш..І була б я рада сказати тобі, друже, що той час настане , що ти його дочекаєшся але не можу..бо сама чекаю..і чекаю уже давно. Чекаю коли перестане боліти, чекаю коли прийде щастя, а можливо ще одне кохання..Нехай знову буде нещасливим, нехай болісним та пекучим..але буде..адже я надіюсь, а надія як кажуть вмирає останньою...а може не вмирає? ? не знаю..але мені легше думати що ні, не так песемістично..Реальність буває доволі реальною, до болі скверною та до крику розриваючою..Але лиш якщо дивимось на речі реально вони є правдивими а не такими якими ми їх хочемо бачити. Живемо кожен у своєву внутрішньому світові, та намагаємось брехати самі собі..Обманюємо самих себе, бо надіємось що так буде спокійніше, але ж ні..це зовсім навпаки..живемо уникаючи болю але кожного разу спіткаємось об ще більші розчарування..Життя складна річ, і лише ті хто в змозі перебороти себе зможуть бути щасливими...
І ЧАСТИНА (Дитинство)
ЇЇ дитинство було таким же як і у всіх. Можливо відрізнялось лише деякими деталями. Будучи дитиною багато хворіла, але батьки опікували її добротою, ласкою та любов"ю. Сім"я велика, 5 дітей і лише вона дівчинка. ЇЇ очі світяться щастям, дівчинка з зеленим кольором очей та світлим волоссям і на лиці якої завжди усмішка любові. Життя подарувало її все що можуть просити та бажати діти : сім"ю. І не просто сім"ю, а той дім в який вона буде з великим бажанням повертатися на протязі довгих років. Дім в якому панує злагода та добро, і дім в якому їй завжди раді. І де б вона не була, згадка про цей куточок, такий теплий та рідний, її гріє завжди. Вона обожнює своїх рідних, адже вони для неї все..ЇЇ дім, її любов, її надії.. І навіть якщо вона не каже їм про свою любов, вони це відчувають.
Багато б вона віддала за те, щоб бути завжди поруч з ними ,але життя складна річ , і деколи вимагає жерт аби мати змогу рухатися далі, не зупинятись на досягнотому та рости в очах інших. Життя вимагає від нас бути сильними.І вона намагається нею бути, бувають моменти коли важко, коли опускаються руки і уже не бачить виходу, але вона надіється, вірить та просить у Бога дати її сил подолати усі перегороди які їй трапляються на цій непростій стежині життя.
Дитинство пройшло так як і у всіх.. Побиті коліна, перші сподівання та перші розчарування. Все колись буває у перше. Зараз, оглядаючись назад, вона з впевненістю може сказати, що це були її найкращі роки в житті..Дитинство це той час коли ти не турбуєшся про наступний день, коли сварка з подругою це найстрашніша проблема, коли весь світ здається крутиться навкруги тебе. Як вона хотіла скоріше подорослішати, пройти цей етап у свому житті, стати самостійною. І лише коли цього досягаєш, починаєш розуміти що у дорослому житті не все так просто та красиво як тобі колись здавалось.
ІІ ЧАСТИНА ( Перше кохання)
Їй було лише 14, коли вона познайомилась з тим, хто протягом довгих років був її коханим, був тим кому вона довіряла всі свої думки та радилась у скрутну хвилину. Він був тим, до кого вона тягнулася, на зустрічі до кого бігла не дивлячись під ноги. Той хто забрав її серце на довгі роки, а може вона його йому подарувала сама, хто знає..
Вона була наївною дівчинкою яка вірила у дива, яка думала що кохання це назавжди, а невірність ніколи її не спіткає. Вона була жива та мріяла про нездійсненні мрії, надіялась уже без надії та кохала без взаємності.
20 століття, розвиток технологій та інтерету. Саме на одній з тих світових павутинок-сайтів вона познайомилась з Ним. На перший погляд нічого цікавого для неї не було, але лише з одним повідомленням від нього її життя змінило свій ритм.
Вона досі пам"ятає його перші повідомлення. Вони були наповнені таким теплом та радістю, що їй здавалось ніби вони уже знайомі досить багато часу.Говорили про все: про навчання, про родину, про стосунки. Час минав, а їхнє спілкування для неї перетворювалось на щось особливе, на те, що вона ніколи не хотіла закінчувати та завжди чекала як щось досить важливе та рідне.
Вона довго згадуватиме їх перше побачення, такий зворушливий момент як забути вона може? Це було тієї весни, коли все навкруги квітне так красиво та ніжно. Вона знервована та бліда від хвилювання, напевно і він так само. Їх перший погляд, перший дотик руки та перші обійми. Він обіймав ніжно та з помітним хвилюванням, немов щось дуже крихке, немов пташку яку боявся злякати щоб вона не вискочила у нього з рук. Це було їх щастя, щастя яке їм подарувала доля, подарувала для того щоб потім забрати..
З кожним його словом вона закохувалась все більше та більше, і здавалось їй що ще трохи і вона просто втратить голову від такого щирого на перший погляд кохання. Зараз , думаючи про минуле, вона впевнена що в ті дні у нього були почуття, їй про це нагадував його такий відвертий погляд..Коли він дивився на неї, світ був в її очах. Лише в її, і не існувало у ті хвилини нічого іншого.
Живучи на відстані, їхні зустрічі були не часті, але її це не хвилювало, навіть навпаки. Адже вона думала що час зміцнює стосунки між двома закоханими. Але не врахувала вона одного, в деяких випадках він їх вбиває, знищує та стирає з лиця землі. Життя набирало обертів, ось уже і останній рік школи, випускний та безкінченні роздуми про майбутнє. Так як і багато інших одинадцятикласників, вон не могла зрозуміти що її подобається більше, яку професію хоче і саме головне, де навчатись.
Вибір був важкий, та все таки в кінці вона зважилась подати документи до польського ВУЗу. І пройшла... Та не все склалось так як думалось. Маючи можливість вступити до навчального закладу Іспнії, вона наважилась здійснити такий важливий крок. Через місяць прийшла відповідь і вона була позитивною. Вона ще тоді не знала чим може повернутися для неї ця відповідь..
Літо 20** року. Зустрічі у парку, поцілунки, щасливі моменти її життя. Вона уже тоді відчувала тривогу, та все не могла зрозуміти чому. Адже він її кохає, вона його , Що може завадити їм бути разом? Думала нічого..
День її відїзду, сльози..біль..невгамовна тривога та відчуття що вона ще довго не повернеться у своє рідне місто.. і не побачить його. Такого рідного та милого, а саме головне коханого. ЇЇ коханого..
ІІІ ЧАСТИНА ( Іспанія)
Приїзд. Нова мова, нові люди та зовсім інші традиції. Важко кажуть, але не так важко як болісно та невгамовно самотньо. Самотність.. Самотність- це пустота..пустота в душі, на серці та в думках..це коли живеш для себе і думаючи про себе..це коли ти не спішиш додому бо нема до кого, це коли тобі боляче і ти сидиш і плачеш у самоті та знаєш що всім не до тебе, у всіх свої проблеми..це коли ти не відчуваєш теплоти з боку інших і просто продовжуєш існувати..жити існуючи..
І саме у ці хвилини, хвилини розчарування та смутку по рідним, вона дізнається новину, яка потім довгими роками залишиться осадком у її серці та душі.. Він написав, але зовсім не те що вона очікувала..Не було слів кохання , навіть згадки про те що колись кохав..Були лише болючі слова, які ранили душу та вбивали надію, які рвали на шматки кохання та не давали дихати..Слова , після яких вона не буде спати довгими ночами, думаючи про те що більше ніколи не існуватиме..Думаючи про те, що кохання це зовсім не те, що вона очікувала, і що відстань це час, а час і дорога вбиває відносини. Він має іншу..іншу..ці слова відголосом лунали у її свідомості, і так голосно, ніби на цьому закінчився всесвіт та більше нічого не існує..а саме головне, не існує їхнього кохання.
Тоді, плачучи, вона почала писати , писати останній лист свому коханню..Писати про те, що наболіло, про те, що мучить та не дає рухатись далі, про те що вбиває з середини..Писала те що так хотіла сказати тій людині, яка з коханого перетворилась у минуле..а минуле ніколи не зможе стати майбутнім.
"Привіт, коханий!
Пишу тобі не тому, що хочу тебе повернути, зовсім ні..пишу тому, що хочу відпустити це кохання, ці думки, цей біль..я знаю що тобі зараз без мене добре, ти щасливий разом з Нею..ЇЇ тепер ти обіймаєш та шепочеш на вухо ніжні слова кохання..все так, як було колись у нас..знаєш, іноді, сидячи та дивлячись як падає дощ , я згадую ті дні які ми провели разом, і мені чомусь зовсім не хочеться повертатися в реальність. Хочеться залишитися там, у спогадах, де ми ще разом, де ще живе кохання та надія на щасливе майбутнє. Вже пройшов рік та наша переписка ще й досі залишається не стертою у моєму телефоні та пам"яті.. іноді я перечитую її, декілька разів на день, та з невгамовною біллю розумію що цього уже не повернути..Коли ти сказав що між нами все закінчилось, що кохання більше немає, твоїми останніми словами було "Ти сильна, ти все переживеш"..ну ось, намагаюся нею бути, намагаюсь виконати останнє що між нами було, твої останні слова..вони були холодними, різкими..палили мою душу та вивертали серце..не знаю, чому так різко все змінилось, та я і досі відчуваю пустоту, у тому місці де колись було твоє кохання.. більш ніж рік, я кожної ночі, плачучи у подушку, повторюю про себе що все закінчилось та нічого не повернути..і більш ніж рік моє серце не хоче цього розуміти...воно все ще надіється, хоч і без надії..пишу тобі цього листа, бо думаю можливо так мені стане легше..багато є слів яких я тобі не встигла сказати коли ми були разом, та і тепер вони тобі не потрібні..знаєш, бажаю тобі від усієї душі щирого кохання, великого щастя..розуміння, тепла та надії..
тобі я усе пробачила ще тоді, коли ти сказав що не кохаєш..тепер прошу пробачення я, пробач мене за те, що не змогла забути, за те що все ж залишилось кохання..навіть не взаємне та все ж пробач.. за мене не переживай, у мене все буде добре, адже я стала СИЛЬНОЮ..
P.S. ( та що жила мріями)"
І як би болісно не було пережити розлуку, вона мусила це пережити..вона повинна була рухатись далі, у таке невідоме майбутнє. Години перетворювались у дні, дні переростали у тижні, тиждні у місяці.. ось так проходив час, але кохання все ще не залишало її серце. Здавалось ніби ще вчора все було так красиво а сьогодні нічого нема..Нема Його, коханого, рідного..але уже не її..Вона продовжувала думати про нього, засипаючи бажала йому щастя, щастя з нею..Вона ніколи не хотіла йому зла, адже лише істинне кохання прощає..Кожного разу коли з нею знайомились , вона у кожному намагалась найти хоча б якісь риси свого коханого, і не знаходячи, переривала спілкування. Вона мала це пережити, перерости, переболіти. Час притупив її біль, зробив її сильною та навчив не здаватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430796
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.06.2013
Я не скажу тобі привіт коли побачу,
Я лиш змовчу, крізь гордість все стою та плачу..
Як боляче любити все не того,
Нехай коханого..але таки не мого..
Як гірко серце в спогади ринає..
!Як боляче! кохання де ? Його ж немає..
Я плачучи свій погляд підіймаю,
А ти стоїш..такий свяий..тебе не зачіпаю..
Напевно думаєш : " безсила, нетепрляча"
А я стою, я все стою та плачу..
Я все ще долю зрозуміть не можу..
І лиш думками тую рану все тривожу..
Я лиш стою отут і у думках себе благаю...
Нехай не він, нехай не та, нехай немає раю..
Нехай не ангел я і все туманом обіймає..
Прощаю я тобі...Господь усіх прощає..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Я відпустила тебе..уже давно..хоча і досі твій слід, слід твого черевика залишився чорним відбитком на моїй душі..Я уже не плачу зоряними ночами, подушка уже не мокра..і знаєш що дивно? УЖЕ НЕ БОЛИТЬ..переболіло, перепело у грудях..а ж пекло так неначе серце виривали..тебе не стало..не стало у мому житті так як і сохнуть краплі дощу під промінням сонця..казав будеш кохати вічно..але ж ВІЧНО НЕ БУВАЄ..не буває не тому що це неможливо а тому що сили духу у тебе не вистачило..а я? а я просто мала та наївна дівчинка..ти так завжди говорив..а ще казав що щира та мила...ти зробив мене стальноюю..з середини, без почуттів...без щирості яку я мала..я її втратила, а вірніше сказала що більше ніколи не буду такою як була з тобою..і я заприсягнулась що більше ніколи нікому не пробачу зраду бо після першої зажди йде наступна..не важливо коли..не важливо чи через рік чи через 10 але вона прийде..я це добре знаю..клятви нічого не варті..та і слова також..скільки ж ти мені отх слів милозвучних сказав..а скільки в них обману було..безліч..не перелічити..сьогодні новий день, і знаєш, саме сьогодні усе має змінитись..саме сьогодні..не хочу більше страждати..не хочу та не можу адже це мене поїдає з середини..хочу просто закрити очі..закрити та забути усе що було пов"язане з тобою...я просто хочу повернутися назад у минуле та не зустрітись там з тобою..минути ту вулицю по якій ходив ти...але тепер..що говорити про це тепер? уже пізно..я просто відпустила тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421734
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Я намалюю два світи на полотні нічного неба,
Не намагайсь мене знайти, мені тебе уже не треба..
І хай розходяться дороги... у небесах місця багато,
Я вже забула всі тривоги ...тобі не буду дорікати..
Тепер ти вільний.. можеш йти, але мене не смій тримати,
Я замету свої сліди..і хай там як, не буду сумувати..
Розходяться дороги - у небесах місця багато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
І знову день...ще один день без тебе..твоя відсутність забрала у мене усе...мої очі уже не світяться від щастя, ноги не несуться тобі на зустріч..живу чи може уже і ні..на душі пусто..сумно, моторошно та пусто..навіть дивно та деколи страшно..задаю одне і те ж питання : " А що далі?" а далі не знаю..серце плаче від болю..а в голові все ще думки про тебе..думаю про тебе а по щокам сльози..можливо це від того що те що так хотіла і бажала ніколи не стане реальністю..а можливо від того що просто нічого більш не хочу..не хочу кохати, плакати, радіти...просто без емоцій , ніяк...я знаю що з часом це пройде та зараз це мій стан кожного дня...жалію що не встигла сказати тоі багато речей...слова які для мене важливі..та тобі уже їх і не треба..кожного дня в душі бажаю тобі щастя, а для себе сил почати життя заново, але уже без тебе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385881
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Ось знову вечір, і знову дощ..
Знову розривають душу думки, а серце біль..знову вдивляюсь у вікно, і знову бачу темноту …темнота яка ніколи не переросте у світло..чорний колір моїх почуттів..намагаюсь не плакати, стримати цей біль і цю жагу до змін у собі..намагаюсь не думати яким було вчора та не загадувати нічого на завтра..ще одна ніч сподівань та ще один ранок розчарування..ранок не здійснених мрій ..сиджу немов божевільна..думки проходить повз мене та біль скрегоче своїми безжалісними зубами..якби міг то напевно з¨їв усю мою душу..я тихо шепочу вкотре твоє ім¨я та закриваю очі..сон крізь темряву прилітає до мене та вкриває своїм теплим покривалом..уже більш ніж 2 роки цей сон мій єдиний порятунок від самоти…
І ось..я бачу красивий степ, зелений та безкрайній..піднімаю очі та задивляюсь на жовтий палаючий круг..на сонце..воно немов мати обіймає мене та зігріває своїх теплом..я вдивляюсь у далечінь..і тут..позаду себе я чую чиїсь знайомі кроки..кроки які я уже не раз чула..я обертаюсь і бачу..я бачу ТЕБЕ..такого рідного та милого…ти ніжно усміхаєшся..твої очі такі красиві..саме в них я закохалась..це вони стільки ночей не давали мені спокою..очі яким нема рівних на цілій планеті..ти підходиш та з ласкою обіймаєш мене..твої руки такі теплі і у них стільки ніжності..стоїмо, мовчимо..і лише десь там у горі щебечуть птахи..але у мене на душі тривога..напевно відчуваю що саме цей день стане кінцем нашого кохання..ти уже не обіймаєш так як раніше..слів кохання уже і зовсім нема..ще декілька хвилин і твої руки зовсім відпускають мене..з моїх очей скотилась сльоза а у відповідь я почула лише одне слово ,,вибач,, ти йдеш, струни мого серця рвуться та я не можу крикнути тобі у слід зачекай, мені не вистачає сил та і відчуваю що це безнадійно..ось ти уже далеко..я бачу лише твій силует..на очах уже не одна сльоза..уже ріки..я розумію що це кінець..кінець надіям, кінець омріяного щастя та красивого майбутнього…
Я просинаюсь, подушка мокра, у голові немов туман..і лиш одна думка..ТЕБЕ уже НІКОЛИ не буде у моєму житті..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380712
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Ніч закутала місто, я сиджу у вікна,
на серці біль, а по щоці бринить сльоза,
і марно вдивляюсь у темряву ночі,
його все нема, даремно ви плакали очі..
На марне усі ці слова, сподівання,
Я втратила віру, а ти - це кохання,
тепер тільки пустка, за вікном ліхтарі,
На серці знову сніг та вечір на дворі..
я знову лишилась одна, а ти..
а ти знайшов кохання без війни,
ти не змінився і ввійшов в чужі світи,
і я пропала, мене тут не знайти..
Що ж, хай так і буде,
і ти забув, і світ забуде,
нам певно не судилось бути,
не хочу бачити, не хочу більше чути..
́́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Хто я? Для тебе хто?
Уже не друг, тим більше не кохана,
Життя мов небо крізь це вікно,
Було моїм, лишилась рана..
Скажи відверто та просто в очі,
Тебе не знаю, і знать не хочу..
Усе так тихо, як я хотіла..
Була лебідка, тепер безкрила..
Уже не в небі, вже не літаю,
Лиш тихо плачу, отам, на кра́ю!
Я тихо плачу й себе благаю,
Забудь кохання, його немає..
Його немає, уже не буде,
І біль нестерпно кольнув у груди..
У ті, що до тепер кохали,
Котрі уперше цей біль пізнали..
"Я ж сильна" скажу про себе,
Дай Боже сили, забути те́бе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Як часто ми забуваємо говорити своїм батькам що ми їх любимо..як часто..Починаючи з дитинства..потім юність..молодість..уже і самі стали батьками...усе кудись спішимо, усе справи. Життя біжить не зупиняючись, життя не дасть нікому і з нас прожити його два рази..ми живемо, вирішуємо проблеми, а батьки...батьки все ще бачать у нас тих малих дітей якими ми були колись..вони намагаються допомогти нам у ті нестерпні хвилини жалю, болю, у хвилини розпачу та безнадії..коли б здавалось уже немає нічого щоб змогло відрадити, ми завжди чуємо ці ласкаві материні та батькові слова " У тебе все вийде, адже ми тебе любимо". Протягом усього життя батьки намагаються вкласти у нас найдорожче, виховати з нас достойних людей, і не просто існуючих на землі, а дійсно Людей з великої літери..і для них зовсім не важливо, будеш ти учителем чи банкіром, вони тебе люблять таким який ти є..адже для них ти найкращий..Батьки кожного дня моляться за свою дитину Богу, просять для неї щастя та злагоди..а ми..ми часто забуваємо підтримувати їх, часто забуваємо навіть навідувати..адже ми такі заклопотані..Батьки ніколи не ображаються на своїх дітей за це, та все ж..батьківському серцю боляче відчувати пустоту..у душі, там де б мали бути слова вдячності та любові від своїх дітей..ми часто забуваємо говорити батькам надто прості слова на перший погляд..ну що б здавалось для нас сказати просте "дякую" чи "я тебе люблю"..але для них..для батьків це не просто слова, не просте це "дякую" і не просте "люблю"..вони його чекають навіть не кажучи нам про це..ми маємо самі пам"ятати говорити ці слова, ніколи не забувати про батьків..адже вони найдорожче що у нас є! Знаєш, адже пройде час.. пройдуть роки і ти уже не будеш в змозі сказати як сильно ти їх любиш, тому що не буде уже для кого це говорити..Пам"ятаймо що наше життя та життя наших батьків не вічне..тому шануйте та бережіть своїх батьків, рідних та близьких, кажіть люблю сьогодні і ніколи не відкладайте це на завтра..бо завтра для когось із них може не бути..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354717
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Привіт, коханий!
Пишу тобі не тому, що хочу тебе повернути, зовсім ні..пишу тому, що хочу відпустити це кохання, ці думки, цей біль..я знаю що тобі зараз без мене добре, ти щасливий разом з Нею..ЇЇ тепер ти обіймаєш та шепочеш на вухо ніжні слова кохання..все так, як було колись у нас..знаєш, іноді, сидячи та дивлячись як падає дощ , я згадую ті дні які ми провели разом, і мені чомусь зовсім не хочеться повертатися в реальність. Хочеться залишитися там, у спогадах, де ми ще разом, де ще живе кохання та надія на щасливе майбутнє. Вже пройшов рік та наша переписка ще й досі залишається не стертою у моєму телефоні та пам"яті.. іноді я перечитую її, декілька разів на день, та з невгамовною біллю розумію що цього уже не повернути..Коли ти сказав що між нами все закінчилось, що кохання більше немає, твоїми останніми словами було "Ти сильна, ти все переживеш"..ну ось, намагаюся нею бути, намагаюсь виконати останнє що між нами було, твої останні слова..вони були холодними, різкими..палили мою душу та вивертали серце..не знаю, чому так різко все змінилось, та я і досі відчуваю пустоту, у тому місці де колись було твоє кохання.. більш ніж рік, я кожної ночі, плачучи у подушку, повторюю про себе що все закінчилось та нічого не повернути..і більш ніж рік моє серце не хоче цього розуміти...воно все ще надіється, хоч і без надії..пишу тобі цього листа, бо думаю можливо так мені стане легше..багато є слів яких я тобі не встигла сказати коли ми були разом, та і тепер вони тобі не потрібні..знаєш, бажаю тобі від усієї душі щирого кохання, великого щастя..розуміння, тепла та надії..
тобі я усе пробачила ще тоді, коли ти сказав що не кохаєш..тепер прошу пробачення я, пробач мене за те, що не змогла забути, за те що все ж залишилось кохання..навіть не взаємне та все ж пробач.. за мене не переживай, у мене все буде добре, адже я стала СИЛЬНОЮ..
P.S. ( та що жила мріями)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354435
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Любов..а що вона означає? і як її розпізнати у нашому житті? усі говорять: любов вічна..любов все перемагає..та чи задумуємось ми над тим коли кажемо "я тебе кохаю" іншій людині? іноді ми це говоримо просто тому що без цієї людини сумно, а з нею весело...іноді кажемо ці слова бо надто сильно потребуємо любові..але це не любов, а тим більше не кохання..це чистий егоїзм, тому що справжня любов ніколи не скаже "я тебе люблю тому що ти мені потрібний" вона буде говорити "ти мені потрібний тому що я тебе люблю"..ми часто не задумуємось а чи ми дійсно кохаємо ту людину якій це говоримо? в нашому суспільстві уже взято як норма говорити ці слова дуже часто, та дуже багатьом..сьогодні зустрічаюсь з одним і говорю це йому, я завтра з іншим, і говорю те ж саме але іншому, адже він тепер зі мною..і ось так ми заплутуємось у власних почуттях, та у кінці втрачаємо надію найти дійсно справжнє кохання та говоримо що його не існує..на жаль, це реалії нашого життя, і напевно цього уже не змінити.. я зажди, перш ніж сказати слово "кохаю" думаю про себе, і задаю одне і те ж запитання "А ЧИ ГОТОВА Я БУТИ З ЦЕЮ ЛЮДИНОЮ НАВІТЬ КОЛИ ВОНА ЗЛЯЖЕ ТА НЕ ЗМОЖЕ ХОДИТИ?" і коли не находжу відповідь на це питання, то знаю що або мої почуття не доросли до слова "кохати" або і зовсім нічого немає..нам потрібно задумуватись над тим коли і кому ми що говоримо, щоб потім, у майбутньому, ми самі ж не були обманутими цими словами, адже багато хто і не знає істинного значення і у чому проявляється кохання...його можна відчути, але ж не буває воно 10 чи 20 разів за життя...тому кажіть "КОХАЮ" коли дійсно це відчуваєте, коли готові з цією людиною прожити все життя, виховати дітей, зростити внуків, зустріти разом сивину на волоссі..адже це прекрасно, дивлячись на уже зовсім стареньке подружжя яке пронесло через усі негаразди цей вогонь ніжності, розуміти що кохання у нашому житті все ж таки існує)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354432
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.08.2012
А серце йде до тебе знов,
Йому не да́но це забути,
Ти забери мою любов,
Я так бажаю все вернути....
Як хочу знов я у той сон,
Де ми щасливі, де разо́м,
Ти ангел, що зійшов з ікон,
А я...а я стою перед судо́м...
Перед судом не Божим,а людським,
Хай прокляне мене ледащо,
Ти будеш вічним, мов святим,
А я...я не прийду уже ні за́ що...
Я не вернусь у те життя,
Де люди забувають вічне,
Це вже не рай, це не земля...
І догорає мертвих свічка!
Як хочу я у інший світ,
У той, де все проходить у коханні,
Де люди, кажучи привіт,
Живуть не в гро\'шах, а в пізна́нні..
Та бачу, це уява тих,
Хто хоче вірити й кохати,
Хто хоче бачити живих,
Не тих, котрих вже не впізнати...
Я знов говорю про кохання,
Та болю в серці вже нема,
Біда пройшла, лишилося чекання...
І головне, я ще жива)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011
Рік тридцять третій, проклятий будь, роче,
Нестерпна жаль стискає розум мій,
Немов сміється смерть і з радістю регоче,
Над мертвими, над тими хто іще живий!
На коренях і на гілках зростали діти,
А хліб -то лиш ночами снився запашний,
Їм не судилося дитинству порадіти,
Епоха не розбитих, а розстріляних надій...
Дітей земля з слізьми приймала,
Смерть і на цьому свій не зупинила біг,
І мати з ненавистю убивала,
Неначе звірину, дітей своїх....
Рогатий все сміявся та радів,
Але на цьому не скінчився час,
Лиш Бога побороти не зумів,
Суддя йому сьогодні кожен з нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Дарма гадаєш ти, що я від болю розум втрачу,
Твоя любов пройшла, а я, дивись, не плачу,
Ідеш-іди, лиш усміхнуся на прощання,
Якби ти знав яким гірким було твоє кохання!
Дарма гадаєш ти, що серце нам не дасть забути,
Твоя любов пройшла, мою вже не вернути,
А я не та, хто зради пробачає,
Кохання не прийде, його уже немає...
Дарма гадаєш ти, що сльози на очах-це мрії,
Забуті всі слова, розбиті всі надії...
Розбилось те, що довго мало існувати,
Наврядчи після цього я буду ще кохати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2011
Коли кохання серце покидає,
Коли в душі лише обман,
Ти лиш згадай - Бог все прощає
Скільки б у душі не було ран.
Ти лиш поглянь на цей чудовий світ,
На небо, зорі й океан,
Забудь про все, зроби політ,
Тоді ти зрозумієш -це не був обман!
Не зміг тебе він покохати,
Від і болю не завдав,
Не хтів на марно він страждати
І речі в сумку тихо склав!
Не прийде він до тебе, не чекай,
Бо ти не та, хто зраду пробачає,
І тихими ночами не ридай,
Бо в серці іншу він уже кохає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011
Ти залишив батьків, дітей, дружину,
З такого світу вже немає вороття!
Ти захотів лиш перескочити сходину,
Та впав...не пііднялась так високо нога!
Ти захотів пізнати кращий світ,
Та лиш не врахував одного,
У цьому світі в тебе був духовний світ,
А в тому - пустота від нього!
Скажи, коли ти залишав дітей,
То думав, що колись пробачать?
Ти залишив їх як собак, свиней,
Вони для тебе більш нічого вже не значать!
Ти був потрібен їм тоді,
Коли були заплакані й сумні,
Коли росли й не бачили любові,
Тепер ти їм вже не потрібен, ні!
Коли ж дружина плакала у сні,
Коли не знала, що робити,
Ти думав, що це клопоти лише її,
Що ЇЙ усе це треба пережити!
Ти був правий, вона пережила,
Дітей ростила, внуків пеленала,
Лиш ось у чому вся трагедія твоя -
Тебе за ці роки ні разу не згадала!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Спіши казати матері ЛЮБЛЮ,
Адже життя іде й вона не вічна,
Спіши обняти матінку свою,
Бо догорить її життя, як свічка.
Мама робила все для тебе,
Вона зреклася власного життя,
За працею не бачила себе та неба,
Не раз була заплакана й сумна.
Не раз ночами не доспала,
Не раз боліло серденько за нас!
Вона любила і тому прощала,
Та знай: усе пройде, хай пройде лише час.
Коли ж не стане матері твоєї,
Ти гірко сльози литимеш у сні,
За те, що не сказав люблю до неї,
За те, що ці слова сховав в душі.
Не завжди було так, як їй хотілось,
Не завжди буде так, як хочеш ти,
Та знай, її життя вже пролетіло,
А ти себе ще зможеш в ньому віднайти!
Тому спіши казати матері ЛЮБЛЮ,
За ніжність рук, за усмішку сумну,
За щирість серця і душі,
Бо слів ЛЮБЛЮ не треба у труні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260223
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2011
Він не врятував її тоді,
Не врятував, лиш тільки ті дарунки,
Залишилися в домі і солодкі поцілунки,
Які віддав назавжди їй одні...
Не врятував.. та чи він міг би це зробити?
Напевно ні, бо доля вирішила так,
Назавжди серця кохані розлучити, однак,
Він до кінця буде її любити.
Нехай не ідеал вона, та все ж
В коханні ідеалів не буває,
Із часом почуття стихають і душа вмирає,
Та їхньому коханню вже не було меж.
Він кохав її такою як вона була:
Сумна, заплакана, убога і ... сліпа,
Вона не бачила кохання у житті,
Вона не бачила його, лиш тільки він її.
Він не зважав на насмішки людей,
Від смутку тільки блід,
Не бачила вона цей світ,
В якому так багато щастя й море бід.
В той день надворі сонечко світило,
На небі його тиждень не було.
Їхні лиця з усмішками гріло,
Вона обняла і поцілувала враз його.
На вулиці сумують люди, стоїть ДАІ,
Над дівчиною хлопець плаче,
Не може місця він найти собі,
Живу її він уже ніколи не побаче...
Його душа із смертю в поєдинку б'ється,
Та він не виграв бій, серце до неї рветься,
Пройдуть роки, забудуться страждання,
Та в серці лишиться КОХАННЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2010
Любов..Надія..Щастя..
Життя і смерть, напастя...
Характер дужий і тривога,
Життєвий шлях-нелегка та дорога...
Шум...Темінь...Забуття..
Це вже не те життя..
Неволя...Страх...Порозуміння-
Єдиний щлях до нашого спасіння...
Журба...Надія...Сум..
І тільки вірність наших дум,
І поклик світла в темноті,
Слова кохання золоті....
Тепло...Струмок у горах...Спів...
Тихий шелест запашних полів,
Любов до світу..Воля...
Тиша...Кохання...Доля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210046
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2010
"Мама" - яке чудове слово, а чи готові Ви сприймати його як належне та чути з уст вашого малюка? Ви з впевненістю скажете: "Так". Але на жаль не усі такої думки...
Слово "мама" означає багато... Для когось-це та людина, яка доглядає з малку та разом з тим нічого не важить, а для когось-це весь світ, всесвіт, галактика..адже ця дитина не може його нікому сказати,у неї немає батьків, у неї немає мами...І кожного ранку, кожного вечора під вікном малюк виглядає ту людину, яку він чекає уже багато років. І незважаючи на те, що не один день і не один місяць він простояв марно, малюк не втрачає надії, що коли-небудь ВОНА прийде, обніме та поцілує і він зможе тихо і лагідно сказати це завітне слово, його перше у житті слово "мама".
Дитина..вона любить і надіється, вірить і прощає, бажає та віддає любов..Чим завинила перед вами дитина, яку Ви убили в собі чи та, яку залишили в дитячому будинку? можете не відповідати, це й так усі знають, нічим. Це Ви, Ви не бажали її, для вас вона була гидкою та не потрібною. Ви не захотіли прийняти її у своє життя, а саме головне, Ви не захотіли прийняти її у своє серце...
Ви залишили дитину...А чи задумуєтесь Ви над тим, яким буде її життя? Ким вона буде у майбутньому, які біди та образи її чекають? НІ!! Ви віддали дитину і у Вас не болить душа, вам навпаки легко, адже Ви позбулися тягара, Ви скинули груз з плечей..
Задумайтесь над тим, що Ви робите! Адже вони там плачуть та сумують за вами..Діти кожного ранку просинаються з надією на те, що ви їх заберете, що у вас були лише миттєві тріднощі і Ви неодмінно вирішили їх та уже в дорозі за ними...А вам байдуже! Кожна дитина хоче затишку та тепла, любові та сім"ї, а саме головне - майбутнього.
Пройдуть роки..На душі у вас залишиться смуток, та тепер пізно щось змінити, діти вже не чекають Вас біля віконця, вони вже давно виросли..Добре, якщо у вас будуть ще діти, а якщо ні? Ви залишитесь зовсім одні, вам буде бракувати вашої дитини, але чи її буде не вистачати вас? Вона ж уже виросла, здобула освіту, збудувала власну родину..вона не потребує тепер вашої допомоги...
Але знайте: ваша дитина вас пробачила, вона вас всеодно любить та надіється на зустріч!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210043
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2010
Пришол ты ко мне во сне и сказал:
"Люблю я тебя.."- и замолчал!
В твоих глазах таилась боль,
Я вижу не прошла его любовь...
Вижу не смог меня простить,
Запах губ, блеск моих глаз забыть...
Ты долго смотрел мне в глаза,
С них не заметно скотилась слеза,
Ты вытер мои слезы и сказал:
" я ведь любил тебя и все прощал!
Зачем так больно зделала ты мне,
Я свою боль таил в вине,
Я из-за етого и наркоманом стал,
Ведь лишь тогда я забывался и к тебе бежал!
Но и наркотики, увы, не помогли,
Ведь их сильнее была ты,
Моя душа хотела жить,
А сердце бережно любить...
Увы, теперь остался только жах,
Ты все мечты розбила в прах,
Ты сердце вырвала с груди
Одним лишь словом: " Уходи!"
Тут замолчал ты, я проснулась,
Сквозь слезы больно улыбнулась...
И тихо, робкими шагами
Пошла я к кладбищу с цветами.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2010
Не верю, не верю я твоей любви,
ты врешь мне, но пойми,
я не игрушка, я не дрянь,
ты только используешь меня - отстань..
Ты был со многими любя меня,
и в след молчал ты уходя,
наверно встыдно стало за себя,
и снова ты решыл любить меня...
Поверь, ты ошыбался что тебя прийму,
Что сердце отдала тебе лишь одному,
ведь когда ты уходил,
лишь об одном меня спросить забыл...
\"Больно тебе малыш от слов моих,
полюбишь после меня других,
или приймеш когда вернусь к тебе,
нашла ли одного того во мне?\"
Но не спросил ты ето у меня,
Знай, не вернусь я, не прощу тебя....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2010
Не говори мне больше слов "люблю",
Не говори, они мне ранят сердце,
Прошу, пойми я все же жду,
Когда закроеш в душу дверцы!
Мы были как два странника с тобой,
Потом сошлись, как два пришельца,
Но все же чуствую, что я изгой,
Изгой твоей души и серца!
Я помню все твои звонки,
Я помню шепот твой не осторожен,
Прошу тебя я не молчи,
А то молчать я буду тоже!
Молчать о том как я люблю,
Как реагирую я на твой смех,
Когда мне больно- я молчу,
Как забываю я твой след!
Со временем боли мои забудутса,
Как снег который тает под лучами,
А вместе с тем, мечты не сбудутса,
МЫ ПРОСТО НЕ СОШЛИСЬ МЕЧТАМИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2010
Біль у грудях...ніч...світання...
І лише вона...вона одна...
Ось це і є її кохання,
А на устах цілунків трутизна...
Кохання її ранить до плачу,
А він...не чує він...він іншу доганяв,
Немає в неї більш жалю,
Він все забрав, з собою взяв!
Невже не розумів, що її душа
Не витримає болі...розірветься,
Але вона не вмре...вона іще жива,
І тільки по щоці сльоза кохання ллється!
Не розумів...і все забрав...
Забрав він її серце і про це не жалкував,
Душу вмить він розірвав,
Коли сказав, що іншу мав...
Та тепер вже пізно щось змінити,
Бо її душа тепер пуста,
Її він зміг отут одну лишити,
Сумну, заплакану, розбиту вщент, до тла....
Тепер не знає вона, що робити,
Сидить заплакана, а головне сама,
А чи потрібно й далі жити,
Коли душа пуста й коханого нема?
Але вона встане, хоч і заплакана, та встане,
Ігордо піде в дальню путь,
Туди, де її ніхто вже не поране,
Де кращий світ, бо інші люди там живуть!
І знов у грудях біль..і знову ніч.. і знов світання..
І лиш вона, вона одна,
Ось це й було її кохання,
А залишилась лиш цілунків трутизна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2010
Чому уста говорять :"Згинув?"
Неправда, він всього лише мене покинув,
І серце з болем промовляє:
"Його немає, його давно немає!"
Навіщо були ці слова?Навіщо болі?
Думками йшли наперекір ми долі,
Та серце і душа кричать:"Вернись,
Й навіки ти зі мною залишись!"
Але не крикну я, ніколи не крикну,
У очах твоїх навіки зникну,
Нехай пече у грудях, й мокрі очі,
Тепер не милі мені темні ночі!!
Бо кожний раз, коли дивлюсь на небо,
Згадую тебе й кричу:"Не треба!
Не являйся більше ти мені,
Невже не чуєш?я всім серцем це кажу тобі!!"
Кохала...Та тепер нема нічого...
Чи є? та все ще не забула я про нього!!
У снах я хочу бачити лише тебе,
І я не впевнена, що почуття пройде!!!
Та знай...Тебе люблю..люблю..
Одним тобою лиш живу,
І хоч не чуєш ти мене..
Ну і не треба..все ж пройде!!!
Пройде, я знаю...хочу знати..
Якби ти знав як тебе важко забувати!!
І у думках себе молю:
"Забудь його, забудь, прошу!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2010
Кохаю, але хто знає, що таке кохання?
Твій образ у серці живе..
Я знаю, що пізне тепер це зізнання,
Немає в живих вже тебе...
Ти снишся мені кожної ночі,
Дивлюся у вічі тобі я у снах..
І знаю, що сни ті пророчі,
А ти у труні...ти весь у вінках...
Це я тобі душу ятрила,
"Це він -, промовляла душа,
Не полетиш ти до нього на крилах,
Ти гордо була, була ти сліпа!
Кохав він тебе до нестями,
Кохав і кохатиме завжди..
Тебе він від смерті учора спасав..
А сам у лікарні від болі вмирав..
Вмирав і помер..немає більше кохання,
Він знав на що зважився йти..
Тепер з іншим зустрінеш світання..
Він дав тобі шанс, бери і ЖИВИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2010
Обернись, взгляни мне в глаза,
С них больно уходит слеза,
В них радость с печалью слились,
Прошу я тебя, обернись.!!!
Не дай мне в тоске умирать,
Ведь я не хочу ошибиться опять,
Ты за мою любовь меня прости,
Я лишь одно прошу, не уходи!
Не уходи ты от меня,
Я ведь люблю, люблю тебя…
Моё сердце рвется на куски,
Ведь нет в тебе ко мне любви…
Ведь нет… я ето точно знаю,
Зачем тогда я за тобой страдаю,
Зачем напрасно слёзы лью,
Ведь ты простишься, я уйду…
Но всё же больно на душе,
Что счастье не нашла в тебе….
Уходишь ты…пойду и я….
И вслед кричу: «Прости меня!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205471
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2010
Ви залишаєте сирітками дітей,
Ви вже не бачите їх сум, їх блиск очей,
У їхній пам”яті лише сімейна драма,
Ви вже не чуєте їх перше слово: «МАМА»
Ви не побачите їх перший крок,
Ніколи не розкаже вам малюк про хід думок..
Ви не почуєте їх ніжний спів,
Який з любов”ю до сердець ваших летів!
Вам не розкаже дочка про першу любов,
Як в венах закипала кров,
Ви не побачите знущання малюків…
Які кричать услід: «Нема…нема батьків!»
Ви не побачите життя своїх дітей,
Внучаток пару лагідних очей,
На вас ніхто не скаже мама й тато!
У вас нема дітей!!!Ви втратили багато!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2010