olya lakhotsky

Сторінки (1/77):  « 1»

Єлена

Це  княжий  вовк,  черлений  ніж
І  тиша  для  рулад.
Лети  чимдуж,  скачи  скоріш
В  далекий  вертоград.

Схрестили  велеси  лісів
Доріг  сліпе  панно.
Ти  ніби  смерть,  себе  зустрів,
І  ось  –  вівтар,  вино.

Усе  –  до  краплі,  щоб  лишень
Життя  перемогти.
А  завтра  буде  перший  день,
І  в  ньому  будеш  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012


Радість

забута  чаша  стиглих  кольорів,
забута  радість  бути  близько-близько,
хитається  землі  важка  колиска,
я  напою  тебе  вином  вітрів.

зелений  хміль  у  м'яті  й  череді
стелю  на  край  горіхового  ложа
і  тільки  душу  більше  не  триножу  –
вона  давно  належить  не  мені.

вона  паде  в  криниці  золоті
до  тиші  голубиних  зорепадів,
бо  там,  на  дні,  –  моя  забута  радість,
одна  далека  на  усій  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012


Очікування відлиги

Тепло  безформне,  як  земля
У  перший  день  свого  творіння,
Ще  спить  вагання  ручая  –
Текти  на  південь  чи  на  північ.
І  день  заснув  між  темних  віт
Сосни,  в  її  духмяних  лапах  –
Ти  затамовуєш  зеніт,
Я  затамовую  початок.
Для  дійства  сонця  і  води
Нема  ні  сполоху,  ні  схлипу,
Усе  життя  між  "я"  і  "ти"  –
Ніяк  не  звикну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012


Біла лодія часу

це  до  білих  човнів
підіймаються  душі  дерев,  –
перешерхла  кора
облітає  
у  невідь  блакитну…
на  прозорих  долонях
нелегко  тримати  тебе,  –
ти  не  знаєш  життя,
бо  себе  у  падінні
не  видно.

ти  співаєш  як  плачеш
на  згарищах  трой  і  еллад,
в  поліномах  облич
закотившись  в  розлуку  –  
живою,
я  відлунюю  словом
твоїх  нескінченних  балад
і  вмираю  в  плащах  
і  шоломах
минущих  героїв.

в  білій  лодії  часу
дитя  розсипає  
пісок,
усміхаючись  сонцю
під  кілем
довірливо-просто,
я  приймаю  в  долоні
обірваний  вітром  листок,
як  дарунок  життя
у  зеленому  дзеркалі
росту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012


Невечірній

складати  веселку  з  вечірнього  світла,
між  грою  у  бісер  хрипіти:  я  вірю...
хто  втому  стирає,  і  сльози  їм  витре  –
один  -  невечірній.

вкладаючись  в  ясла  прокрустових  правил,
збирати  надію  з  найменших  окрушин,
що  він  не  пішов,  не  забув,  не  зоставив,
а  значить  –  я  мушу…

бо  право  свободи  –  це  право  на  втрату,
і  тут  не  знайти,  не  сплести  оберега,
хіба  тільки  цвях,  що  кувався  на  брата,
ввіб'єш  до  ковчега.

а  сталь  –  все  гостріша,  зливаються  тіні,
шепоче  порадник:  ось  міра  –  і  крито…
ми  всі  –  півтонами  –  пекучі,  невірні,
життя  нерозлите...

складаєм  веселку  з  вечірнього  світла  –
колиску  для  ноя  у  слові  "людина",
марія  співає  у  ніч  ненаситну,
ніхто  не  загине…

_____________________________________

Світло  Невечірнє  (рос.  –  Свет  Невечерний)  –  
в  богословській  традиції  одне  з  Божественних  імен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012


***/акустика/***

така  таємна  вервиця
нанизана  на  час,
де  слово  слову  молиться
сказаннями  про  нас.
у  нарисах  на  бересті
не  день,  не  два  –  віки,
у  аркушевім  шелесті
і  в  потиску  руки.
у  душ  одна  акустика  –
себе  переплести,
у  них  нечутна  музика,
неписані  листи.
нез'єднана,  негадана,
прощальна  –  без  чудес,
прошита  зорепадами
одна  в  одну  –  навхрест.
в  полонах  і  прогалинах,
в  рятунках  і  піснях,
коли  горить  –  то  ладаном,
летить  –  на  хоругвах.
самітниця  і  звабниця  –
невипите  вино,
їй  без  кінця  вертатися  –
давно,  давно,  давно...
і  думами-баладами
чаїний  крик  нести,
що  там,  де  буду  падати,
одна  безодня  –  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011


Співуча скриня ночі, зір підкови…

Співуча  скриня  ночі,  зір  підкови  –
Виймає  місяць  для  землі  прикраси,
Пряде  й  пряде  свою  космічну  повість
Старий  казкар  на  веретенах  часу.

Розвозить  віз  нефритовим  палацом
Розсипані  мотки  тонкого  сяйва...
–  Скажи  мені,  душе,  чого  ти  плачеш?
–  Усе  тут  вічне,  тільки  я  –  минаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2011


Плач (для Тані)

Слово  сказане
               не  одужує  –
Захворіли  ми
               бути  друзями,
Обдаровані
               диво-мовами,
Одне  в  одному  
                 закарбовані,
То  співаємо,
               то  голосимо  –
Кров'ю  в  прописах  –
               діти  осені,
Впали  листячком,
               стали  –  знаками,
Золоті  мої,
               неоплакані…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011


Вдивляючись…

як  в  дзеркало,  
вдивляюся  у  жаль,
і  штори  срібні  торсає  не  вітер  –
то  ангел  креслить  душі:  
ось  межа,
де  я  і  ти.
він  взяв  її…  і  витер.

і  вже  не  бачу  нас,
а  тільки  я  
вмерзаю  тінню  білою  в  шугý,
і  пальчиком
пишу  твоє  ім'я
не  в  зошиті,  не  в  книзі  –
на  снігу.

і,  прагнучи  зігріти,
я  сама
відталиною  імені  стаю...
о  Господи,
у  світі,  де  зима,
храни  любов  мою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011


Ніде, ніколи, нікого…

відлітайте!
то  пусті  остороги,  як  крига,
на  розі  зими,
що  життя  нам  сигналить
дощем  і  міняє  вокзали,
і  дороги  важкі,
як  німі  покаяльні  псалми,  –
небосхилами  ангели
нас  до  землі  прив'язали.

відлітайте!
позбуваючись  тіней
осінніх  своїх  хризантем,
у  морозяних  арках  стоять
галереї  і  зали,
ми  примерзли  до  пам'яті,
з  нами  залишиться  щем  –
порожнеча  тепла,
що  його,  наче  борг,
не  віддали.

відлітайте!
бо  усе  ж  
кожен  вирій  –  як  віра  –
то  трішечки  рай,
і  в  ударах  аорт,
що  у  безвість  ввійшли,
ніби  шпали,  –
кожен  поштовх  любові,
її  невловиме:  чекай  –
як  ніде  і  ніколи
нікого  ще  так
не  чекали.

відлітайте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011


на сцену…

…  Лазарь  носится  с  постелью…
…  Каин  пестует  печать…
…  мне  отказано  молчать…
Н.  Луцюк

***
ти  зіграєш  паяца,
примірявши  плащ-антитезу.
на  базарних  підмостках  –
дракони,  кістки  і  ножі,
і  кадило,  роздуте
до  стану  святої  пожежі,–
посміхайтесь,  панове,
то  смішно  –  любов  в  шатах  лжі…

а  розважившись  трохи,
подайте  –  хто  гріш,  а  хто  –  ляпас,
він  –  безумець,  тож  сам
у  спокуті  за  вибрану  роль...
гамівними  сорочками
в'яжуться  ті,  що  крилаті.
і  виходить  паяц,
щоб  не  чути,  як  плаче  король.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011


Моим друзьям

Всё  рассказано  нами,
пропето  давно,
и  не  ново,  
Раздарила  себя  по  крупицам,
блуждая,
заря.
Но  рассветы  встают,
полыхая  алеющим  
словом,
И  уходят  в  глубины  земли
словарей  якоря.

Попрошайка-бездомный,
гостивший  у  Бога,
и  даром
Пригубивший  рассвета  
разбрызганный  алый  нектар,–
Вместе  с  ним
опускаешься  в  землю  –
служить  кочегаром,
Обжигаясь  словами,  –
твое  наказанье
и  дар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011


Ріка

Ми  знаходимо  ріки,  
а  ріки  знаходять  нас,
Ми  вступаємо  в  їхні
зелені  стрімкі  палати,
І  лишається  з  нами
спокійний  самітник-час,
І  остання  любов  –    
не  забути  її,  не  згадати.

Берег  теплим  полоном
тримає  тебе,  а  ти
Все  шукаєш  ключі
до  темниці  свого  Сезаму,
Щоб  усе  долюбити,
утрачене  –  зберегти,
А  дорога  назад  –
озирнешся  –  її  й  не  стало.

Хто  придумав  нам  суть  –
безупинно  отак  текти
І  збирати  себе  
по  краплинах  з  дощу  й  туману,
І  скитальця  поїти,
і  нести  його  світи,
Щоб  упасти  колись
у  безодню  його  океану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011


І двері в сад прочинені…

і  двері  в  сад  прочинені  –
за  сферами
з  ефіру  і  твоїх  сумних  віршів,  –
там  три  зорі
зустрілися  й  вечеряли,
і  ти  мене
в  котрійсь  із  них  зустрів.
хрусткі  слова
багряними  потоками
вливалися
в  правічний  океан,
що  більше  нам  не  бути
одинокими,
лиш  вийняти
цвяхи  останні  з  ран.
мій  дар  тобі,
що  пахне  сном  і  сполохом,
і  б'є  крильми
розкритими  вночі  –
дозволь  покласти  руку  –
легша  голуба
моя  рука
у  тебе  на  плечі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2011


Єва

так  безпомічно,  
так  безпечно
в  райських  дзвонах  сказала:  мій…
до  полинних  дощів  причетний,
утішати  мене  
не  смій!

у  роздвоєнні  –
не  зберемо,  –
я  розбила  яйце-райце.
брат  мій  –  янгол
і  брат  мій  –  демон
не  осудять  мене  за  це!

але  ти  –
забуття  кленове,
мого  дару  крило  легке,
помолися,
щоб  стати  поруч
із  душею,  
що  йде  в  піке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011


Як хвиля вірить хвилі…

за  сім  земель
в  невиправдану  тишу,
за  скельця  скель
розбитих  хвиль  морів
тамую  дні
і  все  твій  погляд  пишу
вологим  вітром
чайці  на  крилі.
у  амфорах,
що  вичерпали  ранки,
спить  захід  сонця
і  мовчання  арф,
і  я  тебе  мовчу  –
занадто  палко  –
тавро  тремтіння  хвилі
на  вустах.
окреслений
і  спогадом,  і  сумом,
придуманий  не  мною,
та  мені
твоїх  небес
натягнутими  струни,
як  тятиву
тримати  глибині.
поклич…
поклич!
жалем  холодних  ґротів,
що  дзвоном  стріл
врізається  в  пітьму,
як  смертному  –
його  безсмертя  поклик,
як  хвиля  вірить  хвилі,  –
я  прийду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011


Змах руки піаніста і шерех дощу…

Змах  руки  піаніста  і  шерех  дощу,  рок-н-рол…
Чорно-білими  сходами  –  далі,  у  пам'ять,  у  пам'ять.
Я  вигадую  паузу  там,  де  її  не  було,
Зупиняючи  клавіш  ходу  під  твоїми  руками.

Тане  музика  літа  –  примхливий  кленовий  акорд,–
Кілька  тактів  розлук  в  неглибоке  захмарене  небо.
Ще  побудь  моїм  світлом,  моїм  невловимим  теплом,
Що,  й  забувши  себе,  все  одно  повертає  до  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2011


Кіт

Як  пилюка  з  Молочного  шляху
Долітає  до  ваших  душ,
В  чорномармурових  палатах
Я  збираю  нектар  із  руж.
В  канделябрах  світів  господар
Світить  перші  нічні  світла  –
Я  іду  по  небесних  сходах,
Я  блукаю  у  ваших  снах.
Тру  спиною  космічну  лампу,
Трушу  в  душі  легкий  пилок,
І  печаль  тоді  –  не  сказати,
А  для  вас  –  передзвін  зірок.
І  журба  тоді  –  не  згадати,
Що  забуто  і  звідки  щем?…
Не  прошу  нічиєї  плати,
Тільки  дайте  блукати  ще.
Не  питайте  тоді  –  а  хто  то?
І  чиї  тут  відбитки  лап?
Не  займайте  мене:  я  –  котик,
Я  мандрую  життям  між  ламп.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.06.2011


Ранок

Листами  в  римах,  сонцем  і  життям
Небесний  аташе  приносить  вісті,
Що  я  тебе  –  немов  слова  із  пісні  –
Не  втрачу,  не  забуду,  не  віддам.

Твоїх  акордів  сонячні  ключі
Під  шелест  ранку  –  пухом  тополиним,
Таким  миттєвим,  теплим,  невловимим,  –
Нуртують  меду  грані  золоті.

І  край  землі  –  в  загублених  світах,
У  володіннях  юної  Алтеї,
Де  паленіє  ранок  перед  нею,
Де  сном  минулим  утікає  страх,

І  я  тримаю  сонце  на  руках
Святим  причастям  радості  твоєї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2011


Як мріє дощ…

як  мріє  дощ  
упасти  на  сади,–
в  твоїх  глибинах  
подумки  
зринаю.
а  сад  у  хвилях  сонячних
не  знає
про  чорну  тугу
дальньої  води.
...в  тобі  відбитись,
злитись,
протекти
в  вогненній  колісниці
сонця-феба,
щоб  замість  серця
залишився
ти,
а  в  ньому  кров'ю  –
вічний  вірш
про  тебе.
щоб  всі  слова
обпалених  пісень
ввійшли  в  дерева,
обізвались  в  квітах,
коли  у  безвість
вирушить
мій  день,
втомившись  жити.

____________________________________________

переклад  російською  Ассоль:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262693

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011


Поговори зі мною…

поговори  зі  мною…
вечір  –  сизий  птах
сідає  в  руки,–
клич  його  додому,
і  попелясте  сонце  у  вінках
черкає  землю
майже  невагомо.
поговори  про  теплі  сни  морів,
про  далеч  гір,–
я  зовсім  ще  маленька,
у  кожне  слово  вірю…
й  ти  повір,
що  це  життя  –  метелик-одноденка,
короткий  вік…
тремтливих  білих  крил
хай  вистачить  
на  наш  політ  до  світла.
люби  мене
востаннє  і  щосил,
коли  притихлий  світ  
цілує
вічність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011


То смішна затія…

То  смішна  затія,
То  бездонна  туга...
Нерозумно,  серце,
Так  любити  друга.
Без  вінків  і  втіхи
В  некупальські  ночі,
Жалю  мій  далекий,
Що  ти  напророчив?
-  Я  чекав,  щоб  вийшла
Біла  королева
В  оксамиті  ночі
Під  сузір'я  лева.
-  Що  тобі  принести,
Рідна,  в  подарунок?
-  Тільки  теплий  дотик
Золотого  руна.
-  Як  на  руно  станеш,
Що  захочеш  в  нього?
-  Безум  мій  останній:
Лиш  тебе  одного.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011


Хліба й марев

Чудеса  не  в  ціні,  для  дорослих  дітей  –  хліба  й  марев,
І  ліміт  на  тепло  в  ланцюгах  карнавальних  вогнів.
Чи  пророк,  чи  паяц  –  неважливо  –  лише  б  на  коні,
І  купляє  усе  мім-безумець  позліткою  слави.

І  нема  за  вікном  ані  сплеску  крила,  ані  слова,
І  душа,  як  листок  обгорілий,  тривожна  й  пуста,
І  торкнулася  скроня  тонкого,  холодного  скла,
І  куди  нам  з  тобою,  моя  одинока  любове...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2011


Аве

ні  ніч,  ні  світ,  –  
а  знає  тільки  бог,
як  зараз  нам  мовчиться  
вдвох  з  тобою…
і  кожна  мить,  
поділена  на  двох,
на  дві  не  ділиться  –  
лишається  
одною.
твій  силует  
на  темному  вікні,
в  тонких  руках  
крихкі  осколки  тиші,
і  наші  муки,  
як  і  ми,  
німі,
і  наші  болі  
згадуються  
тихше.
а  завтра  день  –  
шумке,  п'янке  вино  –
сто  нелегких  
питань  своїх  поставить,
і  буде  все,  
чого  ще  не  було…
закривши  очі,
я  шепочу:  
аве.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011


Тільки дощ

тільки  дощ,  тільки  дощ…
і  свічок  тонкорунні  лампади,
і  озерце  тепла
під  батистовим  дотиком  вій,
тінь  прочинених  брам
до  далекого  царського  саду,
де  весь  світ  –  тільки  наш,
ми  одні,  і  мій  дощ  –  тільки  твій.

перебором  тонким,
шелестким  ніч  загадує,  просить
партитур  і  октав
для  єдиної  в  світі  струни.
руки  сплутують  час,
заблукавши  в  твоєму  волоссі.
тільки  дощ,  тільки  дощ  –
це  надовго.  пробач,  –  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011


Тебе…

Смешно,  смешно:  упав,  ты  станешь  ближе...
И  жизнь  твоя  не  обратится  вспять.
Лети,  звезда,  –  я  пепел  твой  увижу,
А  по-другому  как  тебя  принять?

А  по-другому  –  не  раскрыть  ладони,
Не  потеряв  и  веру,  и  мечту.
Без  грёз,  без  слёз,  в  своём  немом  беcсонье
Ты  падаешь  –  а  я  к  тебе  лечу.

И  становясь  в  рассветных  муках  пеплом,
Тебе,  угасшей,  смерть  презрев,  свечу.
В  безумии  своём  –  тобой  окрепну,
Тебя,  приняв  в  ладони,  –  воскрешу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255392
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 22.04.2011


Як воно – знати усе, й не вагаючись, йти…

як  воно  –  знати  усе,  й  не  вагаючись,  йти?
небо  упало  й  до  гір  безпорадно  приникло,
ніч  у  саду,  і  остання  доба  до  мети,
слухає  світ,  плачучи,  гефсиманську  молитву.

плавиться  камінь...  їдка  елеонська  роса  –
ні,  то  не  сльози,  то  дар  висоти  найвірнішим.
зараз  відійде  архангел,  бо  час  твій  настав,–
завтра  тебе  він  прийматиме  трішечки  іншим.

нам  бракуватиме  слів  і  відкритих  очей
там,  де  за  душі  людей  в  смерті  вигравши  битву,
всесвіт  вустами  своїх  розіп'ятих  дітей
все  ще  шепоче  твою  гефсиманську  молитву.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255238
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2011


Тріолет (За те, що ти у мене є…)

За  те,  що  ти  у  мене  є,
Я  посмішку  дарую  небу.
І  щастя  більшого  не  треба,
За  те,  що  ти  у  мене  є.
Подякою  йому  за  тебе,
Молитвою  –  ім'я  твоє.
За  те,  що  ти  у  мене  є,
Я  посмішку  дарую  небу.

(АBbАbaАB)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011


Вогонь /se scientiam/

Впало  яблуко  в  руку,
а  в  келих  –  краплинка  одчаю,
Не  задмухуй  вогонь,
а  напийся  і  стань  ним  хмільна.
У  долоні  з  дощем
ти  виходиш  з  далекого  раю...
Світ  не  збудеться  яблук,
а  лози  –  терпкого  вина,  
Буде  вдосталь  землі,
й  того  неба  –  од  краю  до  краю,
І  кохання,  й  пісень,
тільки  що  ж  ти  немов  нежива?
У  напнутому  луці
вогонь  мене  міцно  тримає…
–  Відпусти  мене,  світе,
зрадливо  тремтить  тятива.
–  Не  відпущу  –  в  вино
домішалася  крапля  отрути,
Здичавілі  дерева
кислицями  буйно  цвітуть...
–  Відпусти  мене,  раю,  –
не  можу  про  тебе  забути,
Чи  вже  краще  спали,
і  вогнем  поверни  мою  суть.

________________________________________

не  збудеться  –  не  позбудеться,  одчай  –  відчай,
se  scientiam,  лат.  –  самопізнання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2011


Доза ранкового щастя

Коротка  просинь  –  світлий  шарфик  дня  –
Щоранку  тонший,  легший  клаптик  неба
До  скроні  висне  й,  може,  так,  як  я,
До  тебе  тулиться  і  думає  про  тебе.

Коротка  мить  –  ти  допиваєш  чай,
Терпкий,  як  світло  вітряне,  ранкове,
Гортаєш  книжку  наспіх,  й  знову  я
Від  тебе  не  змогла  відвести  погляд.

До  вечора!  –  смієшся,  і  мені
Коротким  щемом  синь  і  сум  зійдуться...
І  доня  щось  малює  на  вікні,
І  крапля  сонця  плаває  у  блюдці.

______________________________________

Плейкаст  AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1550610/639a0dfe41bf5a0eeb6145d21036bb436e8d302apl

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011


Спів-звучне

Коли  не  сон,  не  сум,  а  ніч  в  мені,
Ти  відімкнеш  широкі  двері  тиші
І  нашу  ніжність  нотами  напишеш
На  срібній  зорепадовій  струні.

Твої  думки  течуть  в  мої  вірші,
І,  може,  я  звучатиму  пречисто,
Коли  торкнуться  спраглої  землі,
Як  клавіш  ночі,  руки  піаніста.

…Нам  ранок  край  землі  позолотив,
І  тане  шлях  молочною  дугою…  
На  світі  бракувало  б,  мабуть,  див,
Якби  у  нім  не  було  нас  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251403
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.04.2011


Актор

Без  репетицій,  без  дублів
і  майже  не  в  змозі
Слово  докінчити  там,
де  зірвався  мій  брат,
Ще  один  шанс,  одну  мить
подаруй  мені,  Боже,
Хай  упівголоса,  пошепки,
хрипко  й  невлад,

Але  домовити  те,
що,  зриваючи  горло,
Волі  випрошує  й  тут
знову  плоттю  взялось.
Так,  я  людина
і  бранець  мелодії  слова,
Так,  я  поганий  актор,
бо  я  граю  всерйоз.

Знову  в  мовчання
вростаю  з  жаги  і  надії,
Знову  розломи  –  і  мною,
й  в  мені.  Як  трава
Вдохом  глибоким  росту,
а  за  видих  –  сивію.
Світло  під  занавіс?
ні  –  я  звучу,  я  –  жива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2011


Перелітних пісень і листів…

Перелітних  пісень  і  листів
Дочекайся  –  ще  навіть  не  квітень.
Пілігримові  мрією  –  дім,
Як  святе,  а  мені  б  –  долетіти.

А  мені  –  найдорожче  ім'я  –
І  водою  живою,  і  силою.
...Ти  чекаєш  мене,  тільки  я
Надто  довго  вертаюся  з  вирію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011


Шлях по воді

принадь  мене,  
щоб  вчасно  не  спинитися
і  не  помітити,
що  вороття  нема.
сигнальними  вогнями  
зорі-китиці
обірвуться  до  тебе
навмання.
коралової  туги  
білим  берегом
побудь  мені.  
бурштинної  води
черпни  з  небес,  
землею  заозерною
майни  мені,
шепни  мені:
–  ходи…
доріжка  місячна  –
тонка  тремтлива  ниточка
поманить  там,
де  відчай  і  пітьма.
і  вже  не  буде  
шансу
зупинитися  –
мене  без  тебе
все  одно
нема.

_________________________________

плейкаст  AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1522759/5f1a95ce5cc9b44a2a273f0a51de91be269d791dpl

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011


Твоїм теплом і словом

Все  озивається  твоїм  теплом  і  словом,
Тобою  юна  дихає  земля,
Вплітаючи  життя  своє  у  повість,
І  повістю  тією  буду  я.

Усе  в  усьому  –  твій  вогонь  і  смуток  –
Євангелія  квітам  і  вітрам.
Так  просто  і  непросто  –  знову  бути
Промовленим  до  них  твоїм  життям.

Росте  зелений  всесвіт  перед  нами,
Відлунюю  в  усіх  твоїх  світах.
Я  –  дерево,  і  дівчина,  і  камінь,
Я  –  довга  повість  на  твоїх  вустах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011


Мандрівка тінню

Whispering  lunar  incantations
Dissolve  the  floors  of  memory...

T.S.  Eliot  "Rhapsody  on  a  Windy  Night"
________________________________

Місячна  пектораль
Гасне  над  містом  нишком.
Понад  дахами  вдаль
Йде  собі  ніч,  як  кішка.
І  обсипає  сни
Сріблом  тонким  на  скроні
Тому,  хто  в  снах  весни
Бранцем  ходив  в  полоні
І  оживляв  химер
Серця  п'янкого  шалу.
Де  ж  він  тепер?…  помер  –
Тіні  не  мають  чарів.
Тануть  скарби  ночей,
Губляться  сни  і  звуки.
Не  опускай  плечей,
Дай  на  прощання  руку.
Гасне  нічна  скрижаль  –
Не  жаль…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011


Позичаючи пам'ять у клена

Не  міняйте  фарби  –
хай  малюється  небо  зеленим,
Я  ще  грузну  в  снігах,
і  за  місяцем  гасне  мій  слід,
Та  її  приведу  –
вона  десь  там  чекає  на  мене  –
Непроросла  трава  –
і  з  волосся  обтрушує  лід...

Я  топитиму  сніг,
позичаючи  пам'ять  у  клена,
Я  гортатиму  дні
в  фоліантах  земних  молитов,
А  під  весну  однак
малюватиму  небо  зеленим,
І  все  решту  під  ним
домалює  проросла  любов.

______________________

:))  з  першим  днем  весни,  друзі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011


Ми падаєм в небо

Ми  падаєм  в  небо,
ми  –  зорі,  ми  –  люди,  ми  –  квіти,
Ми  можем  співати,
і  повна  земля  стоголось.
Пригадуєш,  рідний,
колись  ми  хотіли  летіти,
І  от  –  все  збулось.

Ми  падаєм  в  хвилі
то  щастя,  то  муки,  то  болю,
В  штормах,  буревіях
нам  знову  пливти  довелось,
Я  стільки  хотіла
побути  в  тих  хвилях  з  тобою,
І  от  –  все  збулось.

Ми  падаєм  в  сонце,
ми  врешті  втрачаємо  відлік
Зернятам  галактик,
які  пов'язати  вдалось
Спіралями  світла,
бо  ти  в  мене...  просто  повірив.
І  от  –  все  збулось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2011


Для доці

Він  не  приносить  вість,  а  тільки  кличе,
І  кличучи  вночі,  терпляче  жде,
І  прийде  вчасно  –  світлий  мій  хранитель,
Щоб  заступити  від  вогню  тебе.
І  буде  вечір  місячно-спокійним,
І  час  нечутним,  срібною  –  трава,
Що  нею,  йдучи,  казка  ожива.
І  янголя  засне  в  твоїх  обіймах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011


Ти – один

А  ти  будеш  один,
хоч  я  стільки  від  тебе  втікала,
Я  обдерла  до  крові
коліна  об  неба  граніт.
Мені  всесвіту  –  чуєш?
і  всесвіту  врешті  замало,
Щоб  забути  про  тебе...
Неправда,  що  вже  не  болить.

І  неправда,  що  час  щось  лікує  –
він  збільшує  рани,
Хоч  ковтаю  пілюлі  рокі́в,
місяц́ів  і  хвилин.
Ти  мене  повертав  –
нещасливу,  зрадливу...  кохану,
Ти  -  один!

Знов  лягає  життя
нам  з  тобою  –  в  свої  паралелі,
І  без  прочерків  долі,
та  що  нам  –  каміння  провин?
Я  в  найбільшому  пеклі
усе  ж  залишалась  твоєю,
Ти  –  один...

_____________________________________

плейкаст  AmriLaura:  
http://www.playcast.ru/view/1520936/59a81418daae125591fb1ea1c42d9f2112c72c97pl

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2011


Безмов'я

Бувають  дні,  коли  усе  мовчить,
І  кам'яним  стає  бездонне  небо.
Є  лиш  зоря  і  нескінченна  мить,
А  до  зорі  ще  далі,  ніж  до  тебе.

Життя  моменти  –  світлі  і  сумні  –
Течуть  крізь  мене  зоряним  намистом,
І  в  їх  безмов'ї  чується  мені:
Не  опирайся  часу,  тільки  –  вистій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2011


ПЕРЕКЛАД А. Мень "Сказка о происхождении человека"

/Вибачте  за  додаткові  знаки  в  словах:  місцевий  мат-контроль  не  пропускав  слово  Виро'док  без  апострофа/


КАЗКА  ПРО  ПОХОДЖЕННЯ  ЛЮДИНИ

Місяць  великий,  молочно-білий,  світив  у  печеру.

Прокинувся  Виро'док,  прокинувся  з  усмішкою.  Він  рідко  посміхався,  тому  що  йому  рідко  снилися  такі  чудові  сни.  На  цей  раз  сон  був  радісним.

Він  бачив  Батька  звірів  і  людей,  точніше,  не  бачив,  він  навіть  не  міг  на  нього  дивитися,  бо  Він  був  яскравим,  як  сонце.  І  Він  підвів  до  нього  дівчинку,  таку  ж  потворну,  як  і  він.  І  Виро'док  вигукнув  (він  пам'ятає,  що  вигукнув  уві  сні):  "Ось  це  та  сама,  зовсім  така  ж,  як  я!"

І  в  той  момент  він  прокинувся  і  знову  побачив  себе  в  темній  печері  серед  родичів,  що  спали,  хропіли,  переверталися,  не  виро'дків,  а  нормальних  людей,  але  він  був  один,  єдиний  в  роду  і  його  ще  не  вигнали  з  племені  тому,  що  він  був  кмітливим  і  бігав,  можливо,  трохи  швидше,  ніж  інші.

А  назагал  він  був  страшенно  потворний:  по-перше,  у  нього  була  світліша  шкіра,  по-друге,  вона  не  була  вкрита  красивою,  благородною  шерстю;  і  крім  того  він  був  голий,  довгий  і  досить  безглуздий.  Таких  варто  було  виганяти  з  печери.  Старий  батько  роду,  сивий  Уг,  коли  він  з'явився  на  світ,  сказав:  "Це  виро'док,  його  треба  скинути  зі  скелі,  він  не  може  жити".  Але  мати  його  прогарчала:  "Я  його  не  віддам,  це  мій  первісток".

І  так  вона  його  виростила.  Потім  вона  народила  й  інших,  вже  нормальних  дітей:  широкоплечих,  низькорослих,  з  зігнутими  спинами  і  міцними  зубами.  І  між  них  ріс  худорлявий,  білявий  Виро'док.

Зрештою,  білявим  він  був  недовго,  тому  що  сонце  його  почорнило,  але  виродком  він  зоставався  завжди.  Коли  всі  йшли  в  печеру  спати,  Виро'док  виходив,  сідав  біля  урвища  і  дивився  на  зорі,  дивився  на  місяць,  про  щось  думав.  Думав  багато  про  що,  йому  хотілося  охопити  думками  весь  світ.  Це  було  частиною  його  дивацтва,  тому  що  ніхто  так  не  робив.

Нормальні  люди  полювали,  їли,  пили,  спали,  розмножувалися.  Їм  не  потрібно  було  нічого  більше.  Билися.  Вони  часто  билися.  Виро'док  не  любив  битися.  Він  не  любив  цього  робити,  тому  що  всі  його  волосаті  брати  билися  між  собою  і,  звичайно,  часто  перепадало  і  йому.

Але  він  був  самотній.  Він  був  зовсім  самотній  серед  них,  і  навіть  його  волохата  мама,  яка  дуже  любила  його,  –  не  могла  його  зрозуміти.  Мама  говорила  короткими  простими  словами,  так  як  говорили  всі  в  печері,  покрикуючи,  ухаючи,  похропуючи.  Все  було  ясно  –  "їж,  пий,  йди  сюди,  йди  звідси!"

А  у  нього  в  голові  ворушилися  думки,  у  нього  було  стільки  слів,  що  про  нього  казали:  "То  виро'док,  та  ще  й  на  додачу  базіка!"

Так  йшли  роки…  І  він  ставав  все  більш  і  більш  чужим  серед  своїх,  рідних  йому  людей.

Тільки  іноді  Батько  звірів  і  людей  посилав  йому  прекрасний  сон:  він  бачив  дівчинку  чи  дівчину,  вона  була  така  ж  потворна,  як  і  він.  В  неї  було  довге  волосся,  вона  дивилась  на  нього  чудовими  прозорими  очима.  Вона  теж  була  гола,  як  і  він.  В  неї  не  було  благородної  шерсті,  як  у  його  родичів.  І  Батько  звірів  і  людей  наче  вів  її  за  руку  до  нього.  У  Виро'дка  відразу  починало  битися  серце  і  він  прокидався.

Так  йшли  роки…  І  ось  якось  зібрались  найголовніші  воїни  племені.

Вони  вирішили  податися  на  полювання  за  головами.  Був  у  племені  такий  звичай:  щоб  стати  сильнішим,  потрібно  було  піймати  якомога  більше  ворогів  (а  за  лісом  жило  плем'я  ворогів,  зрештою,  воно  нічим  не  відрізнялося  від  рідного  племені)  і  з'їсти  їхній  мозок,  а  черепи  повісити  на  палицях.

І  ось,  коли  вони  зібралися,  Виро'док  сказав,  що  не  піде  з  ними,  що  він  не  буде  цього  робити,  він  не  буде  їсти  братів,  бо  ті,  що  живуть  за  лісом  –  такі  ж  люди,  як  і  ми  всі.

Тоді  старійшина  племені  сказав:  "Терпіння  наше  вичерпалося!  Досить!  Забирайся  геть!  Геть!"

"Хочеш,  йди  до  них.  І  ми  тебе  піймаємо,  вб'ємо  і  з'їмо  твій  мозок!"

"Не  з'їмо!  –  закричалі  інші.  –  З'їсти  мозок  можна  тільки  в  того,  в  кого  щось  є  в  голові,  а  то  ж  Виро'док,  у  нього  в  голові  нічого  немає!"

І  його  прогнали…

Він  взяв  кам'яну  сокиру,  шкіряний  мішок,  який  колись  сам  зшив,  і  покрокував  через  ліс.  Вийшовши  на  галявину,  він  раптом  побачив  дівчину,  яка  по  пояс  в  траві,  йшла  степом.  Виро'док  відразу  впізнав  її  –  то  була  дівчина  з  його  сну,  та,  яку  приводив  до  нього  Батько  звірів  і  людей.

І  Виро'док  згадав,  що  тоді,  уві  сні,  Батько  звірів  і  людей  повторював  йому  одну  й  ту  ж  не  зовсім  зрозумілу  фразу:  "Це  плоть  від  плоті  твоєї  і  кість  від  кості  твоєї".  А  тепер  він  зрозумів,  що  це  означає,  –  він  зрозумів,  і  зрозуміла  вона.  Вони  кинулися  одне  одному  назустріч  і  взялися  за  руки.

І  пішли  вони  на  Схід…  То  був  ранній  ранок.  Небо  було  спочатку  перламутровим,  потім  стало  жовтим,  і  нарешті  зійшло  сонце.

Вони  йшли  на  Схід,  кудись  вдаль…  І  в  них  були  ми  всі.  Потім  про  них  склали  легенди  і  назвали  їх  АДАМОМ  і  ЄВОЮ.

____________________________________________________________________

Перекладено  з  друкованого  видання  Фонду  ім.  Олександра  Меня,  1994  р.

Текстовий  і  PDF-варіанти  оригіналу  тут:  http://www.alexandrmen.ru/besedy/urod.html
____________________________________________________________________

p.s.  У  цій  казці  найважче  було  підібрати  ім'я  головного  героя.  Мені  відомий  переклад  Оксани  Зеленчук,  де  вона  не  зважилася  назвати  його  так,  як  автор,  і  іменувала  Дивоглядом.  
Я  перебрала  кілька  імен:  Урод  (надто  жорстко  і  грубо  як  на  нашу  мову),  Потвора  (як  на  мене,  це  слово  більше  стосується  зовнішніх  вад,  а  не  внутрішніх),  Дивак  (гарний  варіант,  але  не  передає  повноти  трагедії  героя).  Вибрала  Виро'док,  хоча  з  цим  іменем  втрачається  красива  художня  нитка  автора:  "Урод…  смотрел  на  звёзды  и  думал…    Это  было  частью  его  уродства".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239962
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2011


ПЕРЕСПІВ. Антон Дятлов "Стой же там, где стоишь…"

Стій  же  там,  де  стоїш,
І  не  дихай,  мовчи.
Вище  крон  і  горищ
Зорі  знову  пройшли.

Почекай,  не  лови  -
Хай  на  волі  живуть.
Поспішаючи,  ми
Губим  зоряну  суть.

Хай  летять,  як  ріка
Без  тривог  і  жалів.
Наша  туга  легка,
Їй  нема  берегів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233811
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.01.2011


Для Ніки

"...  я  упаду  и  сразу  встану,
благослови  меня,  строка!"
Ника  Турбина


Чому  пече  земля,  коли  босоніж
Душа  життям,  ридаючи,  іде?
Ти  малювала  сни  на  підвіконні,
І  небо  обіймала  голубе.

Маленький  геній,  а  в  житті  —  невдаха,
Бо  важко  тим,  хто  від  вогню  живе.
З  вікна  на  землю  ти  шугнула  птахом,
...  а  я  хотіла  втримати  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216569
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.10.2010


Вийди з гри

Старий  театр  живе  без  декорацій,
Під  шепіт  глядачів:  пішов...  прийшла...
За  шторами  цілунків  і  овацій
Дуелі  тіней,  ставки  смерті,  гра...

Ляльки  на  сцені,  завчені  прокляття,
На  вальс  виходиш,  а  фінал  –  стриптиз.
Ой,  що  ж  це  ви  сьогодні?  Вже  й  без  плаття?
Не  одягайтесь,  вам  і  так...  на  біс...

У  режисера  усміх  Мони  Лізи,
І  ти  від  себе  в  захваті  –  гори!
Знімай  корону,  крила  і...  білизну,
Усім  нарозтвір  душу  покажи.

Під  занавіс  розіграних  комедій
Застигнеш  мовчки,  давлячись  слізьми.
Зриває  вітер  тюлі,  штори,  пледи...
Спинити  все  так  просто:  
                                   вийди  з  гри.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2010


Сонце моє, будь!

Будь!
моя  любове,  сонце  моє,  будь!

На  тій  землі,  де  всі  давно  самотні,
де  сон  по  колу  і  серця  холодні,
де  навіть  бог  згубив  безсмертну  суть,–
будь!

Де  ми  пройшли  по  но́чі  –  безпросвітні,
згораючи  від  люті...  та  не  підлі,
де  нас,  як  всіх,  топила  каламуть,–
будь!

Й  там,  де  ціна  відміряна  за  брата,
ти  на  світанку  помирав  –  крилатим,
все,  що  пізнав,  ніколи  не  забудь,–
будь!

І  разом  з  тим,  хто  був  як  ти,  щасливим
наперекір  законам  світу,  дивом,
вертайся  в  дім,  де  за́вжди  тебе  ждуть,–
будь.

моя  любове...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2010


Куди тобі, чого ти ще чекаєш…

Куди  тобі?
Чого  ти  ще  чекаєш?
Зібгався  світ,
як  звір  перед  стрибком.
І  дихаєш,  як  молишся,–
не  знаєш,
де  сон,  а  де  уже  –  не  сон.
До  берега,
де  зорі  –  як  предтечі,
до  берега,
де  може  оживу,
візьми  мене,
візьми  мене,  лелече,
і  понеси  напитися  вогню.
Омліє  небо
в  вічному  чеканні,
омліє  серце,
канувши  в  ріку.
Пошерхлими  губами,
як  востаннє,
шепну  тобі,  згораючи:
люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2010


Подай води

Подай  води  останньому  пилату
Обмити  руки,  а  собі  подай
Коротку  стежку  –  ніби  післяплату,
За  свій  квиток  туди,  де  неба  край.

Щоб  не  лічити  згустки  крові  –  втрати,
А  так,  відразу  –  мати  тільки  мить
На  те,  щоб  озирнутись  й  обійняти
Усіх  й  усе,  що  ще  в  мені  болить.

І  довго-довго  тінню  голубою
Летітиму  на  жар  твоїх  вогнів,
Щоб  збутися  розмовою  з  тобою
Без  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2010


Двадцять ударів серця за Цельсієм

Двадцять  ударів  серця
за  Цельсієм.
Твого  смутку  ріка
павутиною  криги  скресла,
ожила...
Вір!  –  не  хочеш  мені,
то  –  птаху,
що,  зриваючи  кригу  з  крила,
шлях  долає  з  Молочного  Шляху
без  тепла...
Вір!  –  і  до  шибки  вмерзають  долоні,
коли  він  ніби  тінь  з-за  вікна
прилітає  в  твоє  безсоння.
Я  –  жива...
В  твоїй  вічній  скорботі  –  вічна,
ударом  твого  серця  –  свята,
і  грішна...
Я  йшла
двадцять  рівнів  від  світу  –
за  ватерлінію  відчаю.
Двадцять  видихів  серця  –  вниз.
Повертаюся  краплею
крові,  надії  –  вір  мені!
Йди  –  борись.
Але  вко́тре  живемо  й  говоримо
різними  мовами,
прокидаємось  знову  –  як  за́вжди  –
у  різних  ліжках.
Від  примерзлих  долонь
відриваєш  мене
хворою.
І  змиваєш  рікою  життя...
Вздовж  Молочного  Шляху
вертатися  птахові  вірності.
Небо  падає,  знаєш,  
завжди  напряму́  –  тільки  вниз.
Підхопи  мене  там  –
за  двадцятим  штрихом  ватерлінії.
В  небі  лишиться  слід,
за  яким  серце  звіриш  колись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214440
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.10.2010


На причалі дня

Постій,  побудь  ще  на  причалі  дня,
Під  теплим  світлом  всього,  що  збулося.
Ще  дотик  сонця  на  твоїм  волоссі,
А  на  моїх  вустах  –  твоє  ім'я.

Ще  де́  той  вечір,  де́  воно  –  прощання...
Долає  хвиля  берег,  як  межу.
Спитай  мене,  чого  ніби  останню
Цю  кожну  зустріч  нашу  бережу.

Минає  все,  бо  все  на  світі  –  пли́нне,
Але  спасибі,  радосте  моя,
Що  я  була  колись  –  хоч  на  хвилину,
Хоч  на  короткий  сплеск  ріки  життя  –
                                                 твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2010


И вздохом, и словом, и взглядом

И  вздохом,  и  словом,  и  взглядом
Друг  другу  –  как  вечное  "да"
Ты  был  мне  спасеньем,  наградой,
Во  мне  отражаясь  –  любя.

В  безмолвном  кружении  судеб,
И  в  каждом  мгновеньи,  и  дне
Пусть  светлым  –  поистине  –  будет
Твоё  отраженье  во  мне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2010


Моя земля

пливе  вільха
закіптюженою  рікою,
а  з  майбутнього  пробивається  дощ.
мої  друзі  –
ритор,  богослов  і  філософ
завзято  горланять  пісню
на  весь  сонний  Київ.
у  них  смутку  –  ні  в  оці,  ні  в  генах.
мала,  підспівуй,–  
киває  сивим  барильцем  місяць,
і  я  майже  згоджуюся
з  їхнім  натхненням.
до  чорта  смуток,–
причаливши  до  газону,
стверджує  філософ.
ага,–  підтримує  його  Хома  Брут,
нервово  риючись  в  кишенях.
припалюй,–  підставляє  йому
осінню  лампу
світловолосий  князь.
а  чорт  тут  як  тут,
він  має  незмінне  хобі  –
красти  у  козака  кресало.
піймавши  облизня,
чортихається,
злітає  над  Дніпровим  берегом
і,  крекчучи,  пхається  на  захід,
туди,  де  на  найвищій  карпатській  кручі
стоїть  золотий  вершник  –
мій  брат,
що  прирік  мене  на  невимовну  муку:
кожного  свого  життя
підійматися  з  домовини  пам'яті,
метатися  рахманними  веснами
і  знову  вертатися  в  неї  –
терпку  і  теплу
землю,
яка  захотіла  назвати  мене
своєю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213094
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.09.2010


Ты вчера

Ты  вчера
приходила  в  усталость  и  холод  -  светлой  росинкой,
приходи  и  сегодня,  
но  –  нет...

Ты  вчера
омывала  мой  сумрак  сияющей  тающей    льдинкой,
воскреси  и  сегодня
мой  свет.

Ты  вчера
объясняла  мне  мира  законы  и  суть,  непрестанно
в  своих  тихих  ладонях
храня.

А  теперь
подари  лишь  одно  навсегда  -  долгожданной,  желанной
нет,  не  вечности  дверь,  а  –
себя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212762
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2010


Так тихо в небесах

Тут  навіть  час  сповільнює  свій  лет,
Іде  по  сходинках-думках.
Так  тихо  в  небесах...
Ні  звуку.
Дай  мені  руку  –
Погуляємо  серед  комет.

Падуть  планети  
Під  прямим  вогнем
Сліпих  нейтрино:  день  веде,
Ніч  –  топить.
У  логіці
Безжальних  теорем
Збираємо  себе,
Як  попіл.

Ти  щось  зламав  –
Щось  хруснуло  в  долоні,
І,  струшуючи  в  ніч
Скалки́  червоні,
–  То  тільки  зірка  –
Стомлено  сказав.

У  фокусі  небесних  астролябій
Дзеркальні  тіні  –
Наш  дитячий  шал.
Хтось  вигадав  себе,
Хтось  щойно  зрадив.
Ти,  граючись  в  життя,
Зірки  ламав.

Все  вічне  в  небесах  –
У  нас  –  хвилинне.
...  То  не  зоря,
То  була  я  –
Крихка  й  полинна.

Її  осколки  вітер  розігнав,
І  ти  впізнав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2010


Непрошена

Непрошена,  миттєва,  невблаганна,
А  може  –  прошена  –  не  мною  –  та  мені
Далеким  другом  послана  осанна  –
Приходиш  в  сні,  ти  знов  приходиш  в  сні.

Ти  є,  ти  є  –  і  небеса  покресли,
І  в  них  життя  читає  свій  псалом,
І  як  метелик,  лагідним  крилом
Твоя  любов  перегортає  всесвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2010


Безодня неба

Як  рани  слід  –  над  горизонтом  просинь,
І  сходить  в  ніч  зоря  –  твій  провідник.
Чого  ж  ти,  серце,  так  зрадливо  просиш:
Не  йди...

Душа  згадала  те,  що  легкокрила,
Та  для  життя  замало  їй  небес,
Бо  на  землі  знайшла  і  загубила
Тебе...

В  безоднях  болю,  як  в  безоднях  неба
Приймає  серце  свій  єдиний  шлях.
І  я  лечу  –  з  тобою  –  і  до  тебе,
Як  птах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010


Кашель

хронічна  серед  здорових  –
хвора.
і  як  же  їм  вдалося  одужати?
не  можу  надивуватися,
вглядаючись  в  сонні  очі,
задихаючись  від  кашлю.
чую  у  відповідь  рецепти,
схожі  на  небесні  послання
в  кожному  істина,
але  мій  ключ  інфікований,
не  розшифрує  жодне  з  них.
та  що  це  таке  робиться?  –
сказала  благочестива  бабуся.
треба  ізолювати  –
зауважив  молодий  чоловік.
глянувши  у  його  мужнє  лице
я  позбулася  сумнівів
авжеж,  він  знайде  вагомі  аргументи.
ні  –  кажу  я
різниця  тільки  в  тому,  що  ви  живете,
а  я  чекаю.
я  постійно  чекаю,
і  непрожите  виривається  з  мене
мимоволі  –  кашлем.
я  сама  піду,  не  відхиляйтеся  від  курсу.
два  кроки  вниз.
я  ще  хотіла  їм  сказати,
що  вчора  здох  мій  пес,
і  коли  він  востаннє  відкрив  очі,
то  дивився,  як  завжди  –  вірно.
але  зараз  це  неважливо.
два  кроки  вниз.
приймай  мене,  моя  свободо.
рука  ковзає  по  мокрій  холодній  стіні,
кашель,  відбиваючись  від  стін,
показує,  куди  не  треба  йти.
наосліп.
зупинившись  від  передчуття,
я  зробила  неприпустиме  –
я  озирнулася.
і  вже  не  змогла  зробити  жодного
кроку  вниз.
...  вони  всі  йшли  за  мною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210426
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.09.2010


Усмішка ангела

Той  ангел  усміхається  усім,
На  всіх  падуть  його  натхненні  зливи.
Скажи  мені,  коли  ти  був  щасливим,
І  під  дощем  співав  свої  пісні?

Я,  мов  вві  сні,  заполоне́на  піснею
Відкрила  в  ніч  розхристане  вікно.
Ти  не  себе  –  ти  долю  мою  виспівав
І  вкрав  усмішку  ангела  мого.

І  так  тепер  стою  сама  під  зливами,
І  ніч  –  не  ніч,  і  день  мені  –  не  день.
Коли  земля  пливе  дощами  сивими,
Звучить  в  мені  мотив  твоїх  пісень.

Ні,  я  не  плачу  –  днів  долаю  схо́динки,
І  навіть  в  зливу  –  як  завжди  –  сміюсь.
Я  вій  твоїх  торкнуся  тільки  подумки
І  до  плеча  –  як  спогад  –  притулюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2010


Коли вже ніщо не буває

Коли  вже  ніщо  не  буває,
І  хміль  мене  вип'є  –
Віриш?
Я  в  то́бі  себе  згадаю.
І  в  то́бі  –  зостанусь  –
в́іршем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010


Як злодій, думаю про шанс

Як  злодій,  думаю  про  шанс,
Вкраду  собі  перо  поета
І  напишу  усім  про  нас
На  берегах  туманних  Лети.
Тут  хтось,  бредучи  навмання
Шукав  вночі  за  райським  садом,
І  занесло...  А  тут  –  пітьма
І  зорепад  –  каменепадом,
І  імена  –  вогнем  зіниць
Як  сіль  їдка  пропалять  душу
Тих  найдорожчих,  рідних  лиць,
Які  ти  тут  губити  мусиш.
І  пити,  пити  забуття
В  юрбі  таких,  як  ти  –  холодних...
Назад  дорога  нелегка,
Та  є  ще  той,  хто  нас  виводить.

Угору  й  вниз  по  ріках  забуття
Пливуть  небес  солдати  і  поети,
А  я,  як  вірний  страж  німої  Лети
Їм  в  темряві  співаю  про  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2010


Півкроку

Ще  тільки  півслова,  півзвуку,  півсну  –
І  вже  б  досягти  до  тебе...
–  Ти  бачиш  небо?  вставай,  я  лечу.
–  Мені  зависоке  небо.
А  там,  над  проваллям  глибокого  сну
Я  зітру  твої  тривоги...
–  Ти  бачиш  дорогу?  вставай,  я  іду.
–  Мені  заважка  дорога.
Світи  зливаю  в  ріку  одну  –
І  вирву  тебе  у  ночі!
–  Ти  чуєш  воду?  вставай,  я  течу!
–  Я  мерзну  в  твоїм  потоці...

Згубила  півсерця  і  півкрила  –
То  вже  забери  й  надію...
Упала  в  холодну  ріку  зоря  –
–  Я  тебе  відігрію...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2010


Спасибі, сонце

За  теплий  хміль  березового  літа
Спасибі,  сонце.  Музику  твою
Останній  раз  для  нас  зіграє  вітер
Торкнувшись  струн  нечутного  вогню.

У  півтонах  осінніх  акварелей
Стирає  пам'ять  втрачене  тепло.
Ще  вчора  ти  тримав  сопілку  Леля,
А  вже  тебе  немов  би  й  не  було.

Нам  в  осінь  поринати  –  як  в  зажуру,
Хай  вітер  не  визбирує  слова  –
Ми  йдем  в  алею  срібну  і  пурпурну,
Ми  йдем  в  останній  відтинок  тепла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2010


Маленький Принц

По  дорогах  мандрів,  одіссей
На  квитки  вимінюємо  відчай,
А  на  паспорт  доля  нанесе
Наші  візи:  хто  –  в  вогонь,  хто  –  в  вічність,

А  кому  –  на  дно.  І  як  поет
Правиш  рибам  мантри  з  хрипотою
І  живеш  на  тій  одній  з  планет,
Де  любов  римується  з  бідою.

Хто  ти  був  –  мій  ангел?  Рідний  друг?
В  чорну  ніч,  волаючу,  тривожну
Я  зуміла  руку  простягти...
Та  вона  зосталася  порожня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2010


Нічна акварель

Чуєш?  –  це  я  прочиняю  твій  світ
Скрипом  чорної  брами,
Де  колихнеться  надії  відсвіт
Ночі  вогкими  вогнями.
І  по  коліно  –  в  туман,  без  доріг,  –
Лиш  би  до  ранку  дожити!
В  спину  надсадно  гупає  сміх
Того,  що  вийшов  ловити.
Чим  відвернути  звіжений  шал
Танцю  гарпій  над  нами?

Серце  підставити  там,  де  ти  впав,
Очі  залити  дощами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010


Ще тільки день

Ще  тільки  день,  
Всього  лиш  день,
І  я  ще  вірю.
Коротким  диханням
Пісень
Дорогу  мірю.
Ще  тільки  сон,
Мій  спраглий  сон,
То  де  ж  ті  двері?
І  унісон,
Твій  рівний  тон,
Твоя  вечеря.
І  смак  вина,
Хитка  струна,
І  радість  злету.
І  мить  –  одна,
І  суть  –  одна,
О  де  ти,
             де  ти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2010


Театр одного актора

На  кінчику  зорі  –  твій  білий  слід,
А  далі  –  шквал  на  тези  й  антитези.
Ти  щось  не  знав,  чогось  не  зрозумів,
Але  ще  йдеш  –  навпомацки,  по  лезу.

Забув  сценарій,  пам'ять  –  рвані  дні,
Яким  торгують  вдало  білетери.
Слова  пиши  –  криваво,  на  житті,
А  сцени  не  шукай  –  зіграй  в  партері.

Ти  залпом  вип'єш  сон  з  своїх  долонь
І  зрезонуєш  на  жагу  і  відчай.
А  те,  що  хрипом  вдарить  ніч  до  скронь,
То  ти  вже  знаєш  –  це  ціна  за  вічність.

І  друзів  голоси  –  в  небесну  твердь
Як  дзвоном  вдарять,  обпечуть  криваво.
Тут  оплесків  нема.  Життя  –  то  смерть,
Яку  талановито  граєш...
                                   браво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2010


Амур

Ми  захворіли  –  я  і  тепле  літо,
Блукаємо  дорогами  вітрів,
Щоб  без  кінця  про  вічне  говорити,  –
Я  не  зуміла  –  ти  не  захотів.
Слова,  слова...  смішна  солодка  мука,
То  де  та  мить,  що  вдарить  через  край?
Вклади  стрілу  до  вигнутого  лука,
Стріляй...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2010


Без тебе

Так  дивно  –  цей  ранок,  як  тисячі  інших  безсонь
Минає  без  тебе,  і  вічність  проходить  без  тебе,
Без  тебе  це  небо,  дорога  до  дальніх  сосон,
Дітей  голоси  –  я  німо  дивуюсь  –  без  тебе.
І  діти  сміються.  Який  в  них  безжурний  ще  сміх,
А  над  узголів'ям  –  яке  в  них  бездонне  ще  небо!
Як  дивно  –  впізнати  тебе  серед  тисячі  всіх,
Й  життя  не  спинилось,  а  далі  пішло  –  вже  без  тебе.
Даруй  мені,  сонце,  терпіння  і  трохи  жалю,
І  пісню  таку,  щоб  колись  забувати  про  себе.
Прости,  що  бездарно,  але  невблаганно  люблю,
І  кожен  свій  день  на  землі  починаю  –  без  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010


Щоденниками скорених світів

Щоденниками  скорених  світів
Життя  гортаєш.  І  мечі  –  наголо.
І  що  тобі?  Чого  ти  прилетів
І  входиш  в  коло?

–  Я  бачив,  як  незнаної  краси
Дівча  на  небесах  росу  садило.
–  Даруй  мені  росу,  –  я  попросив,
Вона  ж  всміхнулась  –  і  розтало  диво.

Я  сам  собі  з  небес  росу  струсив,
Але  крізь  пальці  лиш  каміння  впало...
Чому  мені  не  втримати  роси?
Чому  вона  в  моїх  руках  розтала?

І  полум'ям  очей  з-під  чорних  брів
Обводиш  старців  поглядом  упертим.
Хитнувшись,  сивочолий  відповів:
–  Ти  –  смертний...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206399
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2010


Письмена

Хтось  твоєю  рукою  писав  
                                   на  скрижалях  води
А  мені  –  дар  лишив  –  
                                   письмена  на  воді  розуміти.
Ти  ще  йдеш  –  я  читатиму  руни
                                   твоєї  ходи
Ти  ще  пишеш  життя  на  воді  –
                                   напиши  мені  літо.
Знаєш,  я  не  чекаю  від  долі
                                   незмінних  чудес,
І  в  холодну  ріку  упаду  –
                                   безборонно,  відкрито.
Хтось  твоєю  рукою  провів
                                   через  карту  небес
Через  пам'ять  мою  на  землі  –
                                   пектораль  твого  літа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2010


Ангел

--------------------------------
Коли  надходить  день,
Ліхтарі  гаснуть
--------------------------------

–  Добраніч,  люба.  Якщо  хочеш  –  спи.
А  сам  сидів  до  ранку  біля  мене
Й,  крильми  мене  вкриваючи,  світив.
Стікала  воском  чорнота  черлена.
А  на  світанку  ти  сягнув  мети,
І  сонце  попросив  –  себе  задути.

Куди  ж  тепер  огарок  віднести?
І  як,  скажи  мені,  тебе  забути?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2010


Стоїш за пам'яттю

Стоїш  за  пам'яттю  одна,
І  вечір  стигне.
На  найдорожчі  імена
Наносиш  стигми.
Ти  не  забудеш  все  одно
Політ  крилатий.
Йому  за  вічністю  дано
Тебе  чекати.
Коли  впадеш,  прийнявши  світ
В  свої  обійми,
Струни  високої  політ
Тебе  підійме.
Я  пам'ятатиму  сама
Тебе,  земного,
Як  пам'ятатиме  струна
Про  дотик  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2010


Пілігрим

Жалю,  жалю  ти  мій,  де  шукати  для  себе  розраду?
Тільки  гори  високі  –  прихисток  для  стомлених  пліч,
Тільки  тиша  прийде,  і  до  ніг  тобі  лагідно  сяде,
Тиху  пісню  твою  наодинці  дослухає  ніч.
І  опуститься  небо  пелюстками  чорними  м'яко
У  засмучені  очі,  згасити  поможе  журу,
Буде  прощено  все,  і  забуто.  І  стомленим  птахом
Полетиш  в  теплу  ніч,  залишаючи  землю  сумну.

(цей  вірш  написаний  дуже  давно  –  ще  в  попередньому  житті.
але  він  мені  досі  подобається.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2010


Без зайвих слів

Без  зайвих  слів,  свічок  і  декорацій
Ти  просто  будь  зі  мною,  просто  будь
У  ласці  несподіваних  побачень,
Вслухаючись  в  її  найтоншу  суть.

Ця  ласка  не  п'янить  і  не  неволить,
Тече  собі,  як  ріки  молоді,
Щоб  влитися  в  далеке  тепле  море.
А  решта  –  просто  бліки  на  воді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2010


Назви мене

Назви  мене,  я  хочу  бути  названою,
І  викликаною  з  небуття,
Чарівною  казкою  розказаною,
Найповнішим  келихом  життя.

Зірви  мене  –  так,  як  зривають  вірші
З  небес  гірких  і  кидають  в  піски.
Я  хочу  стати  словом  найніжнішим  –
Поклич  мене.  Промов  мене.  Назви.

Там,  де  слова  не  переходять  в  тишу,
Де  гра  жаги  і  болю  не  мине,
Тебе  сусальним  золотом  напишу.
Згадай  мене...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2010


Кріпися

Кріпися,  серце.  В  самоті  твоїй
Ти  не  почуєш  рятівного  слова.
Там,  де  стояла,  воскресай  і  стій,
І  не  кори  нікого.

Ти  в  свій  полон  так  впевнено  ішла,
Ти  навіть  забувалась  у  полоні.
І  гасла,  долітаючи  зоря
В  твої  долоні.

Пора,  моя  билиночко,  пора.
Скажи  одне:  лети,  я  відпустила.
Коли  твій  дух  у  тобі  зомліва,
Шепну  тобі:  ти  не  його  любила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2010


phoenix

Пам'ятаєш  –  ти  приносиш  зорі,
Поливаєш  серед  раю  квіти,
І  приходиш  в  сни  мої  прозорі.
Ти  –  любов.  Чого  тобі  боліти?

Ти  -  завжди.  Чому  глухе  сьогодні
Налягло  і  змусило  мовчати,
Що  кричать  за  нас  німі  безодні.
Ти  –  любов.  Чого  тобі  вмирати?

Гаснути  золою  між  золи.
Живи...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010