| Сторінки (1/55): | « | 1 | » |
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги
у першої голос журливий він душу до денця виймає
вона причитає над тими кого уже більше немає
у другої в косах троянди чорніші чорнішого горя
вона заридала за тими кого ось не стане вже скоро
у світі завжди - кажуть – порівну буває щастя і лиха
тож після усього нас мало б чекати сторіччя утіхи
замовкли обидві сирени ще схлипнувши раз наостанок
червоною смугою в небі займається пізній світанок
22.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
хмари важкі наче вісті зі східних фронтів
чорні неначе зневіра мов крик гайвороння
ніч стало важко любити – тепер поготів
важко в імлі розпізнати це ті чи не ті
хто там іде нам назустріч крізь ночі безсонні
хто це торкається пальцями наших облич
наче сліпий когось хоче впізнати достоту
пес-поводир підведе його нам до узбіч
- хто це – питаєш - він темний і скорбний мов ніч
- це тільки вітер лише тільки вітер зі сходу
вітер зі сходу наповнить нас чимось гірким
що заповзе у легені в провулки в кімнати
лиже нам руки цей пес-поводир-побратим
вітер нам вкотре торкає обличчя затим
тільки нікого не може із нас упізнати
18.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
цеглина до цеглини
цеглина до цеглини
цеглина до цеглини
щодня й щороку
вище й вище
росте мур самотності
й відчуження
з кожною образою
з кожною зрадою
з кожним розчаруванням
росте наша китайська стіна
наші змійові вали
наша лінія манергейма
за якою ми причаїлися
у повній бойовій готовності
під міцною бронею скепсису
з повним магазином убивчих фраз
під прапором тотальної самотності
ми й справді схожі
на змерзлих дикобразів
які повсякчас туляться
один до одного щоб зігрітися
але наштовхуються
на гострі колючки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
коли знай чорнішає обрій щоднини
що силу дає нам в години невтішні?
по-перше, це дихання сонне дитини
по-друге, у глечику гілочка вишні
виходять із темряви видива Гойї
в повітрі розлите похмуре бароко
вчорашній і нинішній – нас тепер двоє
ми входимо в річку тривожного року
куди нам плисти і як карта нам ляже
ні оком ні думкою це не охопим
весна приміряє вбрання камуфляжне
і блимає зірка мов свічка окопна
палітра потроху стає майже чорна
заграви запалюють край небокраю
скрегочуть доби лиховісної жорна
та кілька речей нас усе ще тримають
і дві з них – повірте – цілком дивовижні!
по-перше, це дихання донечки сонне
і друга – це зрізана гілочка вишні
у глечику маминім на підвіконні
20.03.2023
_______________
Ілюстрація Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
глибшають тіні немов під різцем різьбярів
в темні часи я на брід цей зимовий набрів
снігом заповнений простір по вінця по втому
де тут скажіть-но дорога до мене додому
бачиш примерзлу до криги пір’їну – то я
боже невже те що діється - воля твоя?
темні часи наче кригою груди притисли
риба зринає угору у пошуках кисню
глибшають тіні неначе під гострим різцем
око від вітру сльозить крижаніє лице
дай боже рибі повітря в її ополонку
дай сивій матері звістку про сина з полону
що ж це за пір’я у кризі з якого крила
де тут дорога крізь темні часи пролягла
квітне на вікнах мороз гострим листям осоту
січень. війна. день семисотий
24.01.2024
_______________
Ілюстрація Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
грудень – натхненний художник – ґрунтує завзято
для чергового нового сюжету нове полотно
де поєднає сніги і небесні блавати
замисел визрів давно
зріють слова для твоїх і моїх монологів
і дожидають пори як засніжена озимина
жде проростання надія з-під снігу тривоги
ледь зеленіє вона
птах в піднебессі чорніє мов крапка в розмові
ми – оминаючи гострі кути – все ж зайшли у глухий
глянь – навкруги крижаніють сюжети зимові
білим вкривають замерзлі дахи
висне між нами розмова студена й льодиста
можна порізати губи тонкими крижинками слів
синьо дзвенять вони наче іскристе намисто
птах зависає в імлі
грудень єднає індиго із кобальтом льоду
і до пташиної крапки ось-ось підлетіли ще дві
отже в фіналі – три крапки у винагороду
зріють сюжети нові
_______________
Ілюстрація Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
очі червоні й сонні
ниють відтяті крила
тисне минуле в скроні
сохнуть його чорнила
три на чотири кроки –
крилами хата вшита
я щось таке глибоке
наче коріння жита
дме тут немилосердно
душе моя небого!
ніби в тобі це твердне
дірка розміром з бога
чим залатати душу
господи підкажи нам
я сиджу непорушно
стиснутий мов пружина
поступ старих двобоїв –
лиш уламки і бризки
я говорю з собою
бо говорити ні з ким
лине безперестанку
з хмар вода кристалічна
без причини для ранку
ніч триватиме вічно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
куди подівся хлопчик, яким я був учора?
скажіть, довга старість – це подарунок чи, може, горе?
скільки вересню років? де помирає птах?
чи розуміє море щось у моїх словах?
про що співає листя нове весняному бризу?
звідки приходить смерть – зверху чи, може, знизу?
хто там ридає вночі – людина чи птиця?
як зветься та зірка, яка тобі сниться?
скільки листя дерева платять зимі, щоб жити?
мені б тільки, аби не мерли в утробі діти
варто хіба жити, коли щось іще не зродилось?
мені б тільки, щоб життю моя смерть знадобилась
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
налетить розкуйовдить козацькі чуби очерету
і шукай цього вітра як вітра у полі лови
як же бути на зламі епох і сезонів поету?
як не втратити тут як не втратити тут голови?
у міжчассі сезонів чекаємо гостро на зміни
пливемо крізь розлом у плиткій веремії смутній
ми ще тільки весну запросити прихилим коліно
а вже наші жінки вже стоять по коліна у ній
знов блукають закохані в млі березневого міста
мов сліпі одне одного прагне знайти цей народ
з тих часів коли тут ще лежала пустеля дебриста
коли неврів-будинів тут бачив старий Геродот
не життя а всуціль переломи епох і перерви
в день останній яких ще одна нас чекає весна
мене будять будини й потроху знервовують неври
і в розломи епох зазирають старі племена
______________
Ілюстрація Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
сіра відлига остання декада зими
промінь самотній блукає в насупленій хмарі
вірш цей маркітний на спомин про зустріч візьми
місяцю лютий мій брате смутний фебруарій
мова прощання хай буде велична й проста
ми іще тут а думками уже ми не поряд
мрія здіймає вітрила неначе Трістан
щоб наречену-весну привезти із-за моря
глибшає день додає нам неквапом ще мить
разом із іншими й ця пролетить також мимо
перед розлукою серце легенько щемить
кланяюсь в ноги учтиво о посестро зимо
випито трунок любовний і трохи на дні
ще залишається нам у твоїй срібній чаші
нарізно вже нам долати пороги трудні́
дні будуть довгі і пристрасні але не наші
сіра декадо остання – ми разом немов
ділить Трістан зі своєю Ізольдою ложе
та незборимо до іншої лине любов
подумки пестить він ту що забути не може
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
взимку всі запахи важчі й гостріші –
дух аромат і парфюм і амбре
цей стане спогадом той стане віршем
хтось мов метелик до квітня завмре
глибшає день і ростуть перемети
взимку всі лінії леза гостріш
ляжуть вони й на перетині плетив
буква до букви плестиметься вірш
дні чорно-білі мов крила сороки
ночі чорніші за крики ворон
в слід потрапляють чужий твої кроки
в’ється над кавою дух цинамон
(наче дух божий над першоводою)
слово яке за щокою ти грів
паросток пустить зросте колядою
там де гойдаються стебла димів
там де завія півсвіту покрила
припорошила нам скроні лишень
ніч збережуть цю воронячі крила
очі сорок віддзеркалять цей день
стань зупинися на лінії ночі
запахи зимні на повну вдихни
всі наче вірші – один кровоточить
ти відчуваєш – це запах війни
_______________
Ілюстрація Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
нам звичайно ж не видно крізь хмар каламутні річки
але знай – угорі – де небесні сліпучі престоли
світлі янголи скролять там наші життєві стрічки
дещо лайкають тільки ось не коментують ніколи
а внизу колодій колобродить бреде сиропуст
нам науку натхненно несуть стародавню й химерну
як торкатись очима очей і устами до уст
і як лущити з себе слова наче з колосу зерна
в серцевині імення твого сплять печалі твої
я назустріч іду з повним ротом кириличних літер
дозрівають дві чорні черешеньки літери ї
і під гострим дашком букви ґ не страшить дощ і вітер
в сиропуст я розшукую поглядом очі очей
в колодій намагаюсь пізнати тебе в чужих лицях
я мовчу – зупиняються хмари і час не тече
розтуляю уста – вилітають кириличні птиці
зверху дивляться янголи мовчки читаючи нас
прозираючи наскрізь важкі наче спогади хмари
щось бурмочуть тихенько під ніс наче схоже на «клас»
ставлять лайк і знімають протерти свої окуляри
09.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2019
у чорних зіницях вечірньої вулиці полиски фар
щемливі дощі жебонять негучні і сльотаві веснянки
цей березень – час мартоплясів манливих марудних примар
і їх королева – зваблива мов жінка із фільмів нуар
у неї слів – повний бокал а у мене – півсклянки мовчанки
і чорний вогонь її погляду ллється з-під брів раз у раз
у кадрі вона – крупним планом і столик у неї – навпроти
поодаль – завсідники пізнього бару бармен і шинквас
і дощ за вікном /необхідний в нуарі/ і саспенс і джаз
і очі пекучі й бармен підливає а я і не проти
тут чорного джазу пульсуючий звук і хрипкі голоси
тут склянка порожня моя а бокал її все іще повен
моя королево нуар нерозгадано суща єси
порань мене поглядом темним а потім зціли і спаси
дощить за вікном віє вітер з вологих легень улого́вин
зустрілися стрілки поблякли у чорних зіницях вогні
ілюзії березня тануть мов дух безтілесний мов геній
за столиком – порожньо кадри останні і титри дрібні
беру капелюха уявного – певно пора вже мені
вдихнути вологої ночі нуар у захриплі легені
21/03/2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
і ми підем в галапагос
спокійно гордо і назавжди
І.Андрусяк
1
моє розчинення у вірі
твоє намисто з мертвих ос
десь там де меви ти і вирій
десь там де мій галапагос
твоє розчинення в повітрі
твій блиск у небі плід в землі
торкнувшись самоти і віри
зникаєш в ранішній імлі
болюче вкотре помилившись
розірвем чотки з мертвих ос
і на світило помолившись
ми побредем в галапагос
2
де стартує нова татарва
де роззявлена спить україна
чеше див дивовижні пір’їни
никне жалем дискретна трава
де молюсь на руїнах святих
як дорогою й матір’ю вчено
йде назустріч сімсот п’ятаченків
і не знаю я жодного з них
у руках в них гудуть чотки з ос
у зубах в них по мертвому слову
й чую шепіт сухий їх я знову:
ц е – н е – г а – л а – п а – г о с
3
ти повітря ти смерть бо ти спиш мов вода
галапагоська повія богиня біда
із душею води що омиє пороги
до яких ще не звідана сила дороги
розіллєшся ти там на семи островах
що лежать на горбах у семи черепах
там народиш дитя до пори безіменне
зійдеш там на поріг але поки без мене
і тоді ми прийдем всі сімсот як один
твої риби нам скажуть: пора вже іди!
цілуватимуть очі і їстимуть тіло
ось і рай - ми ж туди так хотіли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2018
я іду по дотичній то знов про кривій
я іду як іду і нема на те ради
повз купецьких фасадів пощерблений стрій
ерегований вигин будинку міськради
та робочих кварталів убрання скупе
де набравшись по вінця столітньої втоми
розляглось місто ес понад річкою пе
його місце на карті це позначка дому
щоби жити у ньому воно затісне
і занадто велике щоб вийти за межі
дієслово тут любить вживатися з «не»
і ми більше йому ніж воно нам належить
тут впольовують день мужні чоловіки
тут жінки цього міста щораз до світанку
ніч неначе телятко годують з руки
і вона пахне пристрастю солодко й п’янко
час і простір і люди течуть наче ртуть
тут ніколи не рано ніколи не пізно
це портал - тисячі вже пройшли інші йдуть
бережіть його ангели нині і прісно
бережіть щоб вернутись коли прийдуть дні
коли скажуть вертатись усі циферблати
місто прийме в обійми всіх блудних синів
та нікого із них не згадає як звати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2018
ми горілиць упали межи гір
і чутно як ростуть крізь землю нігті
як заповідано дідами: fifty-fifty!
і проляга між стегнами памір
наврочено нам мабуть від людей
нам темрява формує наше тіло
камінні баби ген понад могили
для нас виводять хором: yesterday!
лиш почнемо самотній свій псалом
ідуть двосічні діви в ніжні мандри
ідуть жінки небеснотілі й мантри
вплітаючи в вінки шепочуть: ом!
їх кримінальна карма – теплий лід
їх до сьогоднішньої ночі десь носило
мені пора
і їм уже не сила
я нуль півсотні перший
дайте зліт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.07.2018
не чекай особливого дня
ось він
дивись он ліворуч день учорашній
притрушений золотим пилком пам’яті
праворуч день завтрашній
повитий ліловим серпанком невизначеності
а я йду між ними посередині
і простягаю тобі руку
і в ній цей день
бери
тінь минулого і світло прийдешнього
поєднуються мов у́мбра і во́хра
минуле визначене й обраховане
майбутнє непередбачуване
їх об’єднує прірва
яка їх розділяє
по краю якої я йду
і простягаю тобі руку
і в ній цей день
ось він
бери його
він
особливий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2018
київські поети ніколи не лайкають
віршів сумських поетів
сумські поети ніколи не лайкають буринських і недригайлівських поетів
які не лайкають поетів із навколишніх сіл та хуторів
сільські поети залюбки лайкають буринських і недригайлівських поетів
які залюбки лайкають сумських поетів
які залюбки лайкають київських поетів
і на цьому тримається канон сучукрліту
і на цьому тримається канон лайків у фейсбуці
08.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798635
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.07.2018
я купив ручку що пише білим
дивлюсь на неї і гадаю що ж написати
це має бути щось особливе
дивлюсь на неї і розумію
що саме білим треба було писати
про біле ікло про білого кита
і навіть про білого бичка
мені ж залишається лише
написати білий вірш
насправді білий вірш
в якому на білому аркуші
будуть білі літери
ось він нижче
читайте
08.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
якщо я знаю пісню про африку
про її сумнооких жінок з довгими шиями
про темні барабани і благословенні дощі
про величних орлів гори нгонг і їхню гостру тінь
чи знає африка пісню про мене
чи кидатиме її місяць тінь схожу на мене
чи вигадають діти гру де буде моє ім’я
чи виглядатимуть мене згори орли гори нгонг
обрій все ближче він вже на відстані витягнутої руки
зринають в підсвідомості якісь темні нетутешні слова
перебираю до ранку чотки пам’яті
ріжу пальці на особливо гострих кульках
таке відчуття ніби щось закінчується
таке відчуття ніби тут все руйнується
а на руїнах грається маленька дівчинка
озирається й каже з посмішкою: я люблю тебе
серце наче велика і слизька рибина борсається в темній глибині грудей
життя (як учив фродо) це одна коротка подорож й довгі спогади про неї
вічність це низка тимчасовостей
від молока і аж до попелу
від теплих вечорів до теплих ковдр
щось тихо постукує у сірій темряві
це мої скелети у шафі
всю ніч крізь мене летять темні хмари
нарешті світанок виходжу на балкон
над сірими вулицями
дев’ятого мікрорайону
летять орли гори нгонг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018
***
вона в знемозі їй вже скоро вісімнадцять
її хвилює все що може бути ним
її лякає те що може бути ним
і в голові гелікоптерів танці
коли подібне щось запалює рум’янці
і страх і спрага й замішання і коли
коли запитує себе: коли? коли?..
коли гелікоптерів шал спаде уранці
впаде униз в стрімку безодню подушо́к
об чіткість пружних форм зламавши хтиву спину
її пронизує деміургійний шок
вона встає ще затемна поки ми спим
вона вмиває руки розминає глину
вона вже ліпить те що стане потім ним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018
для весен є зустрічі проводи є для зими
а літо приходить саме і саме іде далі
у буднів плиткій веремії незчуємось ми
як лілій час прийде на зміну за часом конвалій
хрустять на зубах літні дні кісточками суниць
і ста літописцям це літо ні не описати
бо кожній суниці тут треба вклонитися ниць
в шпаків записати їх чорні і гострі рулади
такого вже літа не буде хоч як не проси
дивись он людина йде літня де літня від «літо»
услід блискавиці артобстрілів чи то грози
удень пісня жайвора в небі над нею розлита
у жмені у неї самотність бездітних зозуль
у другій сочаться крізь пальці кривавіють вишні
а зе́рнятка вишень тверді наче зе́рнятка куль
а сто літописців все пишуть і пишуть і пишуть
йде літня від «літо» вона перед нами і за
на лівій щоці в неї усмішка дивної вроди
по правій у зморшках стікає горюча сльоза
бо може відве́сти грозу та не ту що зі сходу
2.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018
рушниковій вклонившись дзвіниці
понад вишитими берегами
чумакує край столу сільниця
круторогими гей пирогами
це сільце на чужій україні
проминаючи вкотре краями
все питає їх роду-коріння
все питає чи сіль це краяни
сіль землі роз’їдає постоли
і темніють миряни в світлицях
і встає все село навкруг столу
і сальце проступає на лицях
між полумисками і мисками
ми всі хати свої ставим з краю
не мандруєм даремно містами
не шукаєм солоного раю
ні постою під ніч ні постелі
покидає чумак тканий берег
шлях чумацький зорить через стелю
і веде до солоних америк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
вона вирощувала дощ кропила квітами
жила в очікуванні дня коли любитиме
вона низала день за днем немов намисто
жила навза́води дивилася займисто
казала що самотність дійсно робить сильними
дивились двоє вікон в ніч безсонно більмами
секрет в собі несла незнаний поміж нами
заварювати чай і керувати снами
ховалося життя за глянцем і плакатами
допоки ніч не вляжеться вона чекатиме
висить дозріла ніч мов сизо-синя слива
і ліжко вже гойдають місячні припливи
гряде пора коли мовчати то лиш віршами
хто звав її за іменем той мову стишував
вона посудина господня довгошия
ідуть здаля царі як водиться їх тріє
а в першого таріль із сливами із сизими
а в другого намисто з днів її нанизане
а третій нахилившись в ліжко їй жажди́во
шепоче губи в губи радуйся о діво
вночі грозою пахне сливами і м’ятою
подушка довго ще лежатиме прим’ятою
26.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
***
ти дивишся
ти знов вигадуєш зимцерлу
ти знаєш їх приречено
і ось ця путь
вони плетуть твій міф про пам'ять
всоте вмерлу
а небо і земля все мимо йдуть
вони несуть тобі в офіру очі-жала
твій міф для них
це кропива і льон
вже сотні літ ці бачиш дивні ритуали
і не прийняти їх не можеш
бо вже он
вже йде вона
вже кропива
вже льон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2018
у час предсонячний в лугах
богів засмаглих родить ранок
холодні коси крізь серпанок
виблискують у них в руках
де вже безсмертник кличе смерть
де провістилось криком півня
заголосили трави дивні
дощами виповнені вщерть
прощай безсмертнику мій брате
прости нас материнко-мати
очима повними сльози
як з серця пісня і як з вуст річ
наш час прийшов – пора назустріч
холодним вигинам коси
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.06.2018
Був Емпедокл рибиною. Антонич був хрущем
я був лише собою – ким мені бути іще?
я бачив півсотні весен, вивчив мову дощу
якщо забуду хоч слово – то собі не прощу
я вчив аромати квітів, запах скошених трав
я півстоліття цю колекцію весен збирав
чи бути мені хрущем, рибою з гострим плавцем –
мені це як позабути, як залишити це?
я спрагу не втамував, хоч вкотре і пив до дна
до всіх моїх попередніх – глянь – ось іще одна
немов ясних коралів упав ще один разок
моя королівно-крале, спробуймо ще разок
відхід завжди менш помітний, бачиш – літо гряде
я піднімаю свій келих за твій останній день
і скільки б ще не далося, все одно попрошу –
дозволь це намисто весен в пам’яті я збережу
останній весняний вечір, нетлі і каганці…
здається метеликом згорів Емпедокл в кінці
31.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018
ми дно цього міста ми в ньому пісок
летючий пісок (хай щоб це означало)
змирися із цим на піску пиши ок
відчуй у собі це піщане начало
своє відлітав хтось – упав/ліг на дно
когось ще несуть весняні вітровії
кінця і початку піску не дано
тріщить на зубах припорошує вії
ми буря в пустелі/в пісочниці гра
нас доля просіє без зайвих емоцій
в піщанім кар’єрі ти був генерал
тепер ти піщинка у когось ув оці
ідуть перехожі немов словеса
без ліку і пауз на перепочинок
дівиця-краса йде пісочна коса
я згадую борхеса книгу піщинок
я згадую обриси дюн на косі
людини піщаної око шалене
ідуть перехожі і схожі усі
на борхеса гофмана й трохи на мене
17.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018
*
скільки весен уже в оце місто прийшло
кожна входила з півдня з робочих окраїн
знали кільця річні прадерев це число
і забрали його до рослинного раю
скільки містом пройшло прокотилось людей
мов перекотиполе перекотимісто
хто ж на них озирнеться неначе орфей
що згубив озирнувшись кохання перлисте
і тепер з-під землі проростає розмай
щовесни буйнотрав’ям п’янким буйноквіттям
озирнися довкола і запам’ятай
вісімнадцяту цю чергового століття
скільки містом пройшло прокотилось людей –
хай зозуля кує і рахує спроквола
хай ридає бузково орфей-соловей
і насиньо снується гроза видноколом
7.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2018
Тарасові Федюку
*
Знемога вже квітне волого
і травень за квітнем гряде
один обіцяв нам нічого
а другий ніщо і ніде
тут все нетривке тимчасове
тут вишню гойдає вітрець
летить в далечінь птиця овен
а поруч сидить птах телець
ми вірили й ждали відколи
провіщено це в письменах
безбарвне отримує колір
і форму і запах і ах
а птиця розгойдує гілку
а в травня все схоже на гру
майструє з калини сопілку
п’ять дірочок туру ру ру
і з кожним хрущем мо’ антонич
доводиться бути на ви
стоять світлі дні мов ікони
дарують по жмені трави
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2018
Весна – не сезон, а пакет пропозицій,
Акційний, омріяний наш тет-а-тет.
Наповнений вітром і схожий на птицю
Понад смітниками літає пакет.
Весна – це сезон для легких акварелей,
Що змінять барокову графіку зим.
Тремтять нашорошені зграйки морелей,
І дим білоцвіту вже мариться їм.
У бру́ньках квіткових бубня́віють рими.
Тобі – чоловічі, жіночі – мені.
Весна – час пакетів, що втілюють зримо
Бажання злетіти у височині,
Піднятися врешті понад смітниками,
Лишити здрібнілих людей унизу…
Потік висхідний забавляється нами,
Несе нам чи зміни чи першу грозу.
Морелі чудуються, що за дивни́ця ¬–
Мов квітка ясніє, тріпоче, мов птах!
Пакет зупинився там, де і годиться –
В акційних акацій на гострих гілках.
24.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Повінь приходить у місто, неначе спокута.
Навіть не стільки за те, що із нами було,
Скільки за те, що із нами могло би тут бути.
Темна вода переповнює сонне русло́.
Знаю, ти спиш і тужаві сріблясті рибини
Ловиш руками уздовж мілини свого сну,
І підбираєш ім’я їм, немов для дитини.
Швидше не думкою – тілом чекаєш весну.
Ве́сни - це бути удвох, не поодаль, а біля,
Щоби все сталось із того, що тільки могло б.
Мати коріння важливо у час водопілля
Й трохи землі під ногами, утриматись щоб.
Вислизне риба із рук, і спіймаєш лиш бризки.
В темній воді загойдається зірка бліда.
Дві величини поборюють обрію риску,
І у чисельнику небо, знаменник – вода.
Повінь приходить у місто, щоб змити невдачі.
В місто, на споді якого ти сторожко спиш.
Змий усі спогади, по́вене, о́крім дитячих –
Кілька дитячих облиш.
11.04.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.
Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще сплять первоцвіти й дівчата, мабу́ть.
Рибини слів сторожко сплять у своїх праглибинах,
І ве́ршею віршів зловити себе не дають.
Жіноцтво і птаство вже планами з місяць вагітні,
І кожна їх мрія прозора, неначе сльоза.
Зустрінемось, друзі, за кілька годин вже у квітні.
Рибина холодна тріпоче в руці й вислиза.
І нам залишає терпкий післясмак післямови,
І пару зужитої рими – льоди- холоди.
Весна, поміж тим, підмальовує на́чорно брови,
І не поспішає, і не поспішає
Сюди.
З0.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
Обертається колесо року невпинно
тільки крутимось часто ми з ним невпопад
і коли вже тривожні обляжуть новини
ми шукаємо в осені рим і порад
бо там лінія долі відчутно пряміша
де осіннього берега ближче крива
де кружляє по темній воді сірий крижень
наче пише на плесі зникомі слова
ми пізнали б слова ці та їх таємниці
розгадали послань би сакральний секрет
тільки знають цю мову лиш риби і птиці
тільки знає цю мову рудий очерет
а вгорі по мосту йде кумедне дівчисько
і повітряна куля червона в руці
стане біля перил і нахилиться низько
і пускає червоне по чорній ріці
наче відповідь шле нам якусь таємничу
знизу дивляться риби на диво нове
чи не сонце упало нам з неба у річку
обертається колесо
кулька пливе
21.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630593
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2015
сніг випав так швидко ще швидше розтанув
не ясно це зрада чи це перемога
осінній тріумф і зимова омана
лягають під ноги
посипались букви сніжинками з книги
вода над отарами жаб замерзає
стріла тридев’ята прокльовує кригу
царівни немає
і риби якби ж то була у них шия
плечима б знизали й сказали будь ласка
попробуй в зустрічних вгадати кощія
на кожному маска
зима відступила тепер все пропало
і нам не вгадати хто злив цю декаду
а ті хто у курсі ті нам не сказали
напевно це зрада
або перемога що завжди з тобою
стріла пробиває зневіру зимову
дивись он царівна ступає водою
сніг падає знову
5.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
Ти ідеш розриваючи навпіл повітряні маси
восени вони мають крихкий і знервований стан
ти ідеш відділяючи простір собою від часу
і в шпарини між ними летить за каштаном каштан
і блищать наче гільзи чи мідні прикраси жіночі
за одним нагинаєшся й міцно стискаєш в руці
десь на розі Соборної і швидкоплинної ночі
яка стежить печально за нами в оптичний приціл
і здається печаль за сестру свою радість точніша
розуміння цього уповільнює врешті твій крок
зупиняєшся ти потім час і у просторі тиша
ти свій палець кладеш на каштан хтось кладе на курок
наближається ніч піднімається вітер зі сходу
крізь шпарини і пальці просочиться всюди і скрізь
і в осіннє повітря цих вулиць додасть трохи згодом
запах прілого листя і запах відстріляних гільз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628466
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.12.2015
Так хотілося б з долею бути у долі,
І всі трабли - в мішок, а мішок - за плече,
Тільки тисне на паузу хтось мимоволі,
Зупиняється птах і ріка не тече.
Зупиняється час. Він сьогодні не йтиме.
Світ вчорашній, як слід, під вітрами прочах.
Нам дивитись так боляче стало очима,
Бо історія твориться в нас на очах,
Бо сьогодні чіткіше межа, де тут наші,
І чутніш, як сичать нетутешні чужі.
Навіть ангели нині і ті в камуфляжі,
Їхні крила – надійний блокпост на межі,
Де ріка і де птах, і де очі безсонні,
І де ангелом бути тепер багатьом.
Наймолодший, якому посріблило скроні,
Озирнеться й моргне нам: Все буде путьом!
І ріка потече по-весняному лунко,
І пер́́ерве крилом довгу паузу птах,
І засяють веселки з дитячих малюнків,
нахилившись до ангелів на блокпостах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628463
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.12.2015
Сірим по сірому вишили небо ворони.
Буде ґламурно, так певно подумалось їм.
Ніч наступає – ослабте свої оборони,
Дайте поживу постелям голодним своїм!
День добігає кінця – що там в нього за краєм?
Скільки, – питаю в зозулі, – на долю мою?
(Де ж її взяти живу – дерев’яну питаю).
Чую від неї таке ж дерев’яне – «фак ю».
Ніч наступає, тож цільтесь в обійми точніше –
Так ми прорвем осоружне кільце самоти.
Чорним по чорному в небі ворони щось пишуть.
Це, їм подумалось, будуть небесні листи –
Звістки всім тим, хто вгорнувсь у самотнє минуле,
Мимо обіймів потрапив колись мимохідь.
Є там для мене хоч щось, гей, скажи-но, зозуле!
Скрипне пружинами й довго-предовго мовчить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2012
1. РІКА ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ: Суми
Тут небо так низько, що ходять зігнувшись,
і в товщах туманів дірявлять ходи.
І я набираю по вінця води –
і ось я рікою текти уже мушу.
Я ляжу на себе, я буду поромом,
моя течія стане правилом гри.
І місто сповзає до мене з гори,
пливе і сигналить димами хімпрому.
Куди нам пливти, і куди нам пристати?
Ми вже обламалися, бігме, не раз.
Куди ми впадемо – в дніпро чи в маразм,
щоб з нас посміялись русалки хвостаті?
Непевність буття і сумнівність персони –
нехитрий зладнали ми, брате, багаж.
Іще по сто грам, і вперед – в бон вояж,
і крутять штурвали хай жертви шансону.
Я ляжу на себе, я буду ридати.
Це схоже на зону в самому собі –
домашній гулаг, персональний сибір,
і я – пожиттєво, від дати до дати.
Щось темне і зле нам у душі налито,
немов руський бунт чи жидівський погром…
Димить косяками плавучий хімпром.
Сміються русалки. А що їм робити?
2. ПІДЗЕМНА РІКА МЕТРОПОЛІТЕНУ: Харків
Десь тут під землею, напевно, є річка.
Це хлюпання хвилі нас будить щораз,
і нас так лякає проста і велична
ця клаустрофобія стиснутих фаз.
Довічність тюрми і всепростір свободи,
щоб мати чотири – не два – береги.
І хто його зна, що ховають ці води –
там, певно, ще сплять наші перші боги.
Їх зябра формують ці хвилі припливів,
раз по раз ворушачись в темній воді,
русалок лякаючи зграйки тремтливі,
збиваючи з графіку рух поїздів.
А там, нагорі, запізнілі морози
замерзлих річок випробовують міць,
і більше тяжіють, здається, до прози.
Зірки заглядають у вікна криниць.
А тут у вагоні, тут майже нікого,
шукає наш поїзд підземні ходи,
дрімає в навушниках юна небога,
і хвилі волосся, як хвилі води.
Їй сняться русалок сорочки прозорі
і їхня забава – дівоча й проста:
у вікна криниць роздивлятися зорі,
і – цілуватися
потім
в уста.
3. НЕБЕСНА РІКА ЙОРДАН: Суми
Мене охолоджено, збовтано, потім зужито,
я проміжок певного часу між бути і ні.
Зимує так певно під снігом невидиме жито –
радіє не стільки життю, як можливості жити,
хоча в порівнянні – воно має шанси значні.
Моє учорашнє – у темних зіницях під’їздів,
у вицвілих фарбах очей і забутих облич,
а завтра моє утікає від мене за місто,
щоб в теплій норі там заритись у прілому листі,
лягти непорушно й чекати на себе всю ніч.
Тут небо низьке та із темного жита неначе.
Воно перемелеться – вийде гіркою мука.
А хто ж нам спече у дорогу хлібину гарячу,
і скільки жінок за тобою заплаче, козаче,
як ляжеш на річку, і стане тобою ріка.
І стане тобою текти вертикально й бездонно,
як час, як дорога, як спогад, як жито росте.
І завтрашній день виповзає із темного схрону,
несе по небесній ріці слобожанську мадонну,
а човник її золотий, а весельце просте.
А сльози у неї, мов перли блищать у намисті,
русалки небесні зберуть їх нам повну суму.
А ти десь лежиш горілиць у плавучому місті –
назустріч летять білі сльози – сніжинки іскристі.
Не страшно плиcти, як оплакати буде кому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011
Уночі відбувається найголовніша подія:
Роздягаю я тіло своє, вимикаючи серце і
Вибігаю на дах....
А мені на світанку - бажання віддатись Вітчизні.
О.Бєляєва. «Орфей-2008»
Уночі в мене справжні провали,
Уночі роздягала я тіло,
"Ще не вмерла..." всю ніч я співала
і у прапор вгорнутись хотіла,
Вибігала на дах і стрибала у люки
І там пози приймала я різні,
Та не стрівся ніякий падлюка -
Довелося віддатись... Вітчизні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2010
лягла крізь ніч легка межа
і тонко вигострила леза
і ти лежиш мов антитеза
до болю лагідним ножам
у мить вгризаєшся прекрасну
і ріжеш губи в кров і ясна
і не настачити річок
що по межі ножа розлиті
крізь пальці вислизають миті
перетікаючи в ніщо
перетікаючи в поразки
шепочуть нам: життя це казка
застиг тривимірно твій час
і дотик рук висить над лезом
і проливає сік береза
формує образи образ
і вписує тебе у простір
де все до болю ясно й просто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213740
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2010
лежиш
знесилена
і у пупку
ще коливається
наш спільний піт
хоча тіла
давно вже роз’єднались
о літо!
пізнаю в усьому я
твої прикмети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212694
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.09.2010
Цей вересень ізнов формує запах цноти
Із пахощів шафрану, кави і кориці,
Із меду, що із тіл дівочих вже сочиться
В передчутті незнаної ще насолоди,
Із аромату рому, м’яти і ялиці.
В основу запаху кладе він хтивий мускус
І додає осінніх квітів – більше, більше,
І цинамону півтони, і ніжну свіжість
Шкільного фартуха, крохмаленого густо,
Зітхання опівнічні перші й перші вірші.
І запахом новим, незайманим і чистим,
Вгортає юнку, що у хвилях біоритму
Не спить біля вікна, гаряча і розкрита,
А нижче поверхом чиїсь тріпочуть ніздрі –
Там спить безумний парфумер, і поруч – бритва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2010
Ти в небо глядиш однооке,
Ти збільшуєш кількості слів,
Та ніч поглинає всі кроки,
І морок вгортає мороки,
І зорі сьогодні ясні.
А потім десь потяг заквилить,
Лишаючи темний вокзал.
Здається, ми щось загубили...
І вітер такий однокрилий...
Така одинока сльоза.
Непарності ці будуть вічні,
Як небо, як вітер, як бог...
Але не впадай ти у відчай –
Всього прибуває удвічі,
Коли подивитись удвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2010
менше днів все стає у тижні
місто душить мене сторуко
хтось із нас тут здається лишній
ходять в чорному наче круки
ходять в сірому наче миші
де легенька мов повітруля
пролітає крізь сіре й чорне
Юля крихти посипле гулям
візьме Гофмана і розгорне
і читає там де про Юлю
про кота і його таємниці
котик скочить, сполоха грізно
закружляють сторінки й птиці
і піднімуть Юлю над містом
де так само ницо і ниці
ходять сірі неначе миші
ходять чорні круки неначе
а у небі така дивовижа!
Юля звідти мене ще бачить
я її уже ген не виджу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207902
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.08.2010
що не садили проросло
серед традицій і новацій
і триста нас лягли як скло
поміж перверзій-рекреацій
і проросли крізь нас слова
і лугосад над нами висне
і бубабіє голова
о небо рак нарешті свиснув
агов! усі на карнавал
де всяк знайде собі личину
де круто клас! де кайф! завал!
обвал епох фінал зачину
тут постмодерн і декаданс
усі тут гримають у ліри
поетки тут впадають в транс
і гуркотять червоні фіри
і я там був мед-пиво пив
закусював коржами з маком
між сосон трьох всю ніч бродив
шукав то трою то ітаку
а ранком очі сонні тер
гадав куди ж поділись гроші
вчорашніх згадував гетер
і дихав духом нехорошим
і критику у цей момент
натовк би диню його лису –
який я в біса декадент
і постмодерн який я в біса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2010
Мій поїзд не занесений в скрижалі,
Я знов застрягнув, бляха, на вокзалі.
Тепер – це Харків. Вечір. Б’є фонтан.
Дві кралі свій прикурюють “Житан”,
І свої сіті закидають – далі, далі.
Поважний пан тре окуляри чинно,
І все у нім виказує мужчину,
За ним закохані сплелись удвох,
А там фонтан виводить свій танок.
Мов Зорба-грек, танцює без спочину.
А ти далеко. Певно, вже у ліжку.
Ти гола й тепла. Твої груди й твої ніжки...
Який би я фонтан зробив тобі!
Він зародивсь у ніжній боротьбі
І бризнув би на тебе
й стелю
трішки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2010
В останні години ще літнього дня
Солодке прощання мене здоганя.
Мене здоганяє безгрішний горіх
І зграя шпаків, що летить угорі.
І серпня серпанок лягає під серп.
І сонця окраєць згорів. Ось і все...
Кохана, ти зранку мене не буди.
А скрізь, де заплачеш, там буде Путивль –
Твоє забороло, що вище узвиш,
З якого ти легко і просто узриш:
В солодкі години останнього дня
Прощення прощання мене здоганя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2010
вже пролилося молоко
і дозрівають грона гніву
і він іде і в темну ниву
ляга зерно із рук його
і там береться ворожити:
я є... я є... я буду жити
і молоко і грона гнів
і горе повниться очима...
ще пройде стане відпочине
і кине в землю жменю слів
відмінки зіпсують всі рими
не ті... не тій... не та... не з тими
дозріють яблука очей
і стане він закриє очі
між темних зерен слів пророчих
і кине кине кине ще
відмінки знов не так сплете
не так... не та... не та... не те
крізь вії вдивиться туди
де зріє гнів у темних гронах
останнє зерно в землю зронить...
і молоко... і жди біди
крізь ниву темно пророста
і безнадійно жде – де та? де та?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2010
Картопля прийшла на наші столи
вже після занепаду традиційного світу
В.Єшкілев
і ти колись непереборно
із себе вийдеш як з дверей
а там цвіте гламурне порно
і сука камеді юкрейн
а там би хто хоч щось увидів
за обрієм закритих зон
де обираючи бандитів
всі люто слухають шансон
де буде рватись там і тонко
то заточи собі ключі
почни вивчать язик падонкаф
а потім феню заучи
цей світ скінчився витри соплі
хай вже збирається колумб
пора везти сюди картоплю
і рити ямки серед клумб
по слобожанщині й поліссю
пливуть з америк кораблі
в беззубім роті мертву пісню
хоронить баба у селі
а нам дарма нам по приколу
в нас теж усе як у людей
- картоплю фрі й подвійну колу!
в ефірі comedy.ua!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204327
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2010
я – зелений і колючий син каштана
ти до мене прилітаєш кожної ночі
і шкіриш зуби на моє нутро
ти думаєш я там гладенький і лискучий –
якби ж то!
ти – чорна кішка
плід валторни й ночі
ти кажеш що мистецтво –
це лиш повторення задоволення
так теж колись говорив мені
король ящірок і син змії
ти – чорна летюча кішка
ти сон що сниться нікому
дочка ночі і сестра смерті
ти згортаєш крила і віщуєш
світ кінчиться (кажеш) за три дні
у середу опівдні все скінчиться
нарешті
пора сповідувати дів
і пригощати птахів важкою водою
час нести рибам зелену євангелію
їх час іде
моя гілка тремтить
під твоєю важкою ходою
золота спокуса зустрічає ніч
і відгортає синє простирадло
під яким вигинається небо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202473
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.07.2010
***
Ніхто не знав, що я бувала нею.
Ю.Бурковська
Поетка юна і самиця хтива –
Одна годує вірші із руки,
А друга – пристрасті годує тілом –
Зійшлися якось вдвох за пивом
І стали разом міряти роки.
Одна в руках тримає небо, інша
Щораз на землю впасти поспіша.
І вдень вони з усіх не гірші,
Ну а вночі болять тій першій вірші,
А в другої голосить в ніч душа.
Цій горлом вірші йдуть, а та
Плямує потом простирадла білі.
Знесиляться. Заснуть. Як та вода.
І вдень прокинуться в одному тілі –
Поетка і самиця молода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202324
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.07.2010
Вона жила на вулиці Любові,
що перетнула місто Самоти,
де хворих площ загострення зимові
щораз віщують напади біди.
Біда прийде і стане на порозі.
Перо зупиниться, вросте в папір
і виросте у свічку тонкосльозу,
що обтікає краплями зневір.
А їй дарма, тій, з вулиці Любові,
що слід її винюхує біда –
у неї дні ясні, і ночі кольорові,
і дім її пливе на трьох китах
між площ, де хворо й несвідомо
щоночі тисячі її сестер
шукають шлях в любов, немов додому.
Таке природне рішення й просте.
Кити співають із глибин асфальту
і будять, і примушують іти.
Вони виходять в ніч, вдягають пальта…
І ти раптово розумієш, хто є ти.
Пера торкнись – і замигає свічка,
із площ самотніх рушать племена
на спів китів, уздовж зневір зустрічних…
До болю хочеться, щоб ти була Вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2010
Павучий страх годин готує (ах!) тенета,
я відчуваю – в цій кімнаті хтось є ще.
Тут вогко пахне листям, лісом і дощем,
і звідси з цього лісу плине наша Лета,
у вирій несучи і нас, і час, і щем.
Сама собою пишеться моя еклога,
заносячи в реєстр себе, тебе, мене,
з надією на те, що все це не мине,
допоки ліс росте, допоки тінь волога,
допоки цю кімнату той хтось не відімкне...
А далі полетять узліссям жовті оси,
жадливого ждання означиться межа,
остання ж затремтить тенетами вірша,
втрачаючи свій ритм, збиваючись на прозу,
дзвенить у павутинні, немов чиясь душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202068
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2010
Я не знаю, як краще – чи зі мною, чи без.
Я маю ножа. Він має шість лез.
А від першого леза, що було мов змія,
Новий світ народився, і у ньому був я.
Іще три закружляли, наче три голуби:
- Ми знали б, як краще... ми знали, якби...
Якби в нас не знайшлося п’яте лезо ножа -
У нього крихка і болюча душа,
Що потроху привчає любити межу,
Бо шосте я лезо у серці ношу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201946
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.07.2010