| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Прости, село, що зрадили, покинули
Тебе тоді, як юними були.
В чужі світи полинули, поринули
І інший край ми домом нарекли.
Пройшло життя із грозами й веселками,
В турботах і у сонячних тонах…
А ти, село, завжди манило й кликало
Пройти з любов’ю по твоїх стежках.
Прости, село, що зрадили, покинули…
Але ти наше, рідне назавжди, –
Де б не було нам добре і привільно,
Все ж спішимо до тебе, ти нас жди...
В. Білоус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2015
Голочка чарівна,
Нитка золота-
Вишива бабуся
Доленьку-життя.
Колоски шовкові,
Неба глибина,
Грається промінчик
З хвильками Дніпра.
Підійду до бабці,
Ніжно пригорнусь,
До її роботи
Пильно придивлюсь.
- Дай мені, рідненька,
Згорток полотна
Хай на нім метелик
Й квітка ожива.
Вишию калину
І чумацький шлях,
Соловейка в лузі,
Стежку в чебрецях.
Хай моє дитинство
Квітами цвіте,
А бабусі ласка
В вишивках живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2011
Не спалося… Зорі в вікно заглядали.
Прожите життя, наче фільм на екрані.
І раптом, як в казці, чаклунка з’явилась:
– Що хочеш, проси – я зроблю, щоб здійснилось!
– Дай мені щастя, - несміло прошу, -
Нехай я у радості дні проживу.
– Ну, що ж, - чарівниця зникала вже в небі, –
Ти виший його й щастя прийде до тебе!
Я шию, гаптую у полі пшеницю,
Синь-озеро й ріки, грімницю-зірницю,
Покоси і луки, Карпатськії гори,
Ліси, переліски, степи неозорі.
– У килимі цим Україна постала, –
Всміхнувшись привітно, чаклунка сказала.
Я знов вишиваю… Над плесом ставка
Калинонька в росах, шумить осока.
Над Сеймом летять журавлі в високості.
Отави шовкові ждуть осінь у гості.
– Це ж рідне село ти своє вишивала, –
Помовчавши трохи, фея сказала.
Ну, що ж мені вишить? Он там біля хати
В вишневім садочку грайливе дівчатко.
Голівку барвистий віночок квітчає.
В руках воно сонця промінчик тримає.
– Дитинство своє шовком ти вистилала, –
Замріяно й ніжно чаклунка сказала.
Затискую в п’яльця шматок маркізету
І думаю довго над новим сюжетом.
Я вишию юнку в казковім світанні,
Спів солов’їний в діброві весняній.
– Ти юність прекрасну свою вишивала, –
В задумі чаклунка мені проказала.
Ой, як же чаклунці мені догодити?
Беру полотно, підбираю я нитки .
Я вишию неньку з синочком в колисці,
А донечку в зорянім поруч намисті.
– Це ти материнство своє гаптувала, –
Лагідно так чарівниця сказала.
Тепер вже я знаю, що вишити мушу –
В рушник вишиваний вкладу серце й душу.
Розетки і ромби, кривульки і хміль.
Червоне і чорне – радощі й біль.
Рушник чарівниця до зір підіймала,
Мотиви із хрестиків вмить розгадала.
– Це долю жіночу вишила ти.
Гаптуючи радість, прийшла до мети.
– Яке ж іще щастя потрібно тобі?
Зросла ти на щедрій квітучій землі.
Для тебе цей світ і сонце в блакиті,
А ти – найщасливіша жінка у світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200570
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2010
Вишневим цвітом облетіли
Шкільної юності літа,
Та знов до отчого порогу
Одна стежина поверта.
На тій стежині в чистих росах
Купалось сонце, мов дитя,
Топтали наші ноги босі
Шлях у незвідане життя…
…Упав на скроні срібний іній,
В очах прожитого печать,
Та поруч знову шкільні друзі,
І серцю хочеться співать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198823
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2010
Чатує осінь за порогом,
І літо павутиння тче,
А я вертаю знов на ті дороги,
Де світлих згадок річенька тече.
Заждіть, літа, не поспішайте в вирій:
Ще квіту так багато на землі,
Іще світліють вікна в мами в хаті,
І айстри у саду не одцвіли.
Гостинно зустрічає рідна школа –
Стоїть на перехресті трьох доріг.
Вони манила нас в світи широкі.
Тут найсвятіший серцю оберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198243
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.06.2010