| Сторінки (4/382): | « | 1 2 3 4 | » |
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
«Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну,
кращої немає, знай!»
«Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561148
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.02.2015
P.S. Величезна подяка нашій чудовій поетесі tatapoli за толкові поправки до тексту! Танюша, ти справжній друг! 19.02.2015.
Ще одна величезна подяка другу, колезі, талановитому композитору і поету Колі Шевченко з Борисполя, який звернув мою увагу на вступ до пісні. Цей вступ дуже нагадував ( якщо не цитував) вступ до пісні Мартинова "Мамины глаза". Твір досить віддалений у часі, тому забувся, а в памяті на дні зберігся. Тому й вистрілив, як моє. Дуже вдячний Колі! Здоров"я йому і успіхів! А хто ще його не читав і не слухав - співчуваю! Рекомендую наздоганяти! 20.02 2015.
І, нарешті, подяка із подяк нашій чудовій, улюбленій Любочці Ігнатовій! Вона в коментарях подарувала мені гарнючий, оптимістичний третій куплет і любязно дозволила використати його в пісні. Що я з задоволенням і роблю! 20.02.2015.
Гасла перемоги.
Знову чорні хмари вкрили Україну,
смерть, розруху, горе, сльози принесли...
Знову хочуть нас поставить на коліна
і позбавить долі, щастя та весни!
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
Нас гнобили ляхи, нищили ординці,
німці, шведи, турки і російський "брат".
Але проти нього ми не наодинці -
з нами світ і правда, знає наш солдат.
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
З вірою у серці неньку-Україну,
захистить зумієм, зможем відродить!
І почують знову пісню солов"їну
у вінках квітучих зранені сади!
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
СЛАВА! СЛАВА!! СЛАВА!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560903
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.02.2015
Написав вірш, який має стати піснею. Мелодія вже є, роблю оркестровку. Думав встигнути на сьогодні, але не склалося. Мабуть, ще день-два доведеться попрацювати. А поки що виставляю слова з надією на зауваження і поправки. 18.02.2015.
P.S. Величезна подяка нашій чудовій поетесі tatapoli за толкові поправки до тексту! Танюша, ти справжній друг! 19.02.2015.
Гасла перемоги.
Знову чорні хмари вкрили Україну,
смерть, розруху, горе, сльози принесли...
Знову хочуть нас поставить на коліна
і позбавить долі, щастя та весни!
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
Нас гнобили ляхи, нищили ординці,
німці, шведи, турки і російський "брат".
Але проти нього ми не наодинці -
з нами світ і правда, знає наш солдат.
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
ПРОГРАШ.
Приспів.
Нас не підкорити, волю не зламати!
Наближаймо разом перемоги час!
"Слава Україні!" і "Героям слава!" -2 рази.
Гасла перемоги, що єднають нас!
СЛАВА! СЛАВА!! СЛАВА!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560693
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.02.2015
Пропоную до уваги нову мелодію.
Ура! Перший пішов! Удайко як завжди вдало включився в тему! Дякую!
ДОЛІ ТРІОЛІ
Десь там у ефірі
Бог ладнає ліру...
А в небі сизий бистрокрилий птах –
Принесу в офіру
я буденність сіру,
Тугу я розвію на семи вітрах.
Злигодні, турботи,
Мов старі чоботи,
Скину і безжально я віддам в архів
Мов тріолі долі,
Всі земні юдолі,
Я вплітаю в пісню, в мій небесний спів.
Дієзи і бемолі –
нота “ля” в неволі…
А у небі сизий бистрокрилий птах.
Всі земні юдолі,
Мов тріолі долі,
Я розвію в пісні на семи вітрах…
Олекса Удайко.
Є ще один гарний, ліричний текст Сергія Ранкового. Дякую!
** Улочкой весеннею ****
Улочкой весеннею
Я пройдусь с тобою,
Где сирень развеяла аромат любви,
Обниму за талию,
И прижму сильнее,
Ты на плечи мне уронишь локоны свои.
Тучка белоснежная
Проплывет над нами,
Забирая вдаль с собой горечи дожди,
Улыбнись же милая,
И развей печали,
Слышишь, соловей поет нам песни о любви.
Ветерок прохладный
Опьяняет сладостью,
И рождает в сердце робкие стихи,
Прошепчу на ушко
Я тебе, родная,
Что на свете нет прекрасней девушки, чем ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
Після успішного переселення з «магічного урологічного» додому пройшло біля тижня. Видужував активно, гуляли з жінкою і внуком над Дніпром. Життя вдалось! І раптом –бац! Післяопераційне ускладнення, яке буває досить часто – орхіт… Знову на три тижні у ліжко , уколи, антибіотики, пігулки, компрес… Через пару днів знайшов у цьому всьому чимало гумору. Зліпив віршика, думав – для рубрики «не для жінок». Відіслав друзям по клубу, дідам і парубкам. Десь біля двох десятків листів. І от (на диво!) майже всі написали вердикт :»Виставляй! Гумор хоч і натуралістичний, проте життєвий. А про те, що у тебе оті самі частини тіла, які запалились, існують по природній конструкції, жінки і так здогадуються. Так що – в друк!» Змушений підкоритися більшості… Хоча і не без задоволення та лукавої усмішки. Ловіть!
Сміх крізь сльози.
( Або про орхіт)
Скажіть, за що мені все це?!!
Розперло дідові яйце…
Сную роздутий, мов рахіт…
А зветься ж гарно як : «Орхіт»!
Можливо, що не до лиця
писать про вибрики яйця,
та прошу зрозуміти це –
душа ж болить за те яйце!
Нелегка справа – встати, сісти,
А треба ж вмитися, поїсти,
Уколи, ліки – все за раз…
А потім ще й на унітаз!
Компрес з горілки на те місце,
Що не дає без болю сісти,
А він вогнем пече, падлюка!
(Щоб від горілки – така мука?!)
І як назвати кару ту?
Мабуть, що «яйця у спирту»!
На кухню сунусь в штанах спортивних,
А в плавках в мене – компрес активний
І там стирчить такий бугор!
Ой, треба бачить це «ОГО»!
Стримати регіт жінка хоче…
Ні…Не вдалось – як зарегоче:
«Тебе б в трико – і до балету!
Твої були б усі кобєти»!
Я , друзі, геть зійшов з лиця!
( Що не стосується яйця…)
І нащо нам ті причандали,
Щоб в старості так діставали?!
Нехай би в років шістдесят
Ті балабони, що висять,
Тихесенько собі зів*яли
І мирно уночі відпали…
Можливо, скаже хтось :» Рахіт!
У нього, бачите, орхіт,
То ж він усім ТАКЕ бажає!»...
Хай, хто здоровий, вибачає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559517
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.02.2015
Мали мені робити операцію…Камінюка у сечовому…Боявся, відтягував, пив травки, сподівався… Не допомагало. Був змушений погодитися. Після екзекуції зрозумів – дурень! Треба було раніше це зробити! Не страшно і не так боляче, як шифрував собі. З радощів (чи в післяопераційному маренні , або ейфорії) склав до купки свої враження і відчуття. Прочитав своєму лікарю, той надрукував пару десятків, роздав зав відділенням, зав.відділом, головлікарю, а директору інституту мене заставили прочитати на директорському обході. Всі сміялися і дякували. Сказали , що треба повісити на кожній палаті, як засіб для підтримки духу. Сусіди по палаті і з сусідніх палат та навіть відділень почали дружно переписувати ці «геніальні» сокровення. Мусив ще друкувати і роздавати. Після виписки надіслав поштою своїм друзям по клубу - дідам і молодим з питанням – чи варто виставити? Більшість відповіла ствердно – життєва правда, та ще й з долею гумору. То ж підкорююсь більшості… Вибачайте за огріхи, перепади в розмірах і т.п…
МАГІЧНИЙ УРОЛОГІЧНИЙ.
Операція? Не страшно! Ти лежиш собі в наркозі…
Лікарі ж в цей час чаклують, роблять все, що тільки в змозі!
Скільки знань, умінь, любові, скільки сили треба мати-
Витягнути з болю, крові , щоб життя нам врятувати!
Три години, п’ять і більше операція триває…
Бідний лікар, наче кіборг – відійти ж бо прав не має!!!
Від напруги мліють руки, серце й голова болить…
Пацієнт того ж не знає… Він собі спокійно спить!
Сподіваюсь, зрозуміли, що ми вам сказать хотіли?
Операція – НІШТЯК! Головне в ній – ВІДХІДНЯК!
***************
От і скінчилась операція… Чекає вас реанімація…
***************
Хоч слово з присмаком тривоги, нехай воно вас не страшить –
Медперсонал тут – просто Боги! Для хворих можуть все зробить!
Уколи, крапельниці, догляд, любе прохання – все за мить!
Уважний і приємний погляд – як запорука – БУДЕМ ЖИТЬ!!!
***************
І ось тебе везуть в палату, де далі будуть лікувати…
***************
У всіх однакові проблеми, то ж для розмов «цікаві» теми…
«Як у тебе справи, друже? Газ відходить, чи не дуже?»
До питань таких не звик? Знай – це сильний показник!
Шлунок може раптом стати і тоді не зможеш…жити!
Треба добрі ліки мати, дієтичні страви їсти!
НесолЕна, неперчЕна, дієтична пісна їжа…
А зате вона корисна і, звичайно, завжди свіжа!
Буде добре все у вас! Не злякає унітаз!
Перший день лише в палаті, але вже потрібно встати -
Щоби спайок не було і щоб швидше зажило.
Ой, нелегка це робота – як тягнути бегемота!
Де порізано – болить! Але мусите ходить!
Крок, ще крок по коридору, збоку торбочка з «позором»…
Називається «приймач»… Хочеш смійся, хочеш плач!
Перевязки і уколи, біль, катетери, дренаж –
Не забудуться ніколи… Буде в памяті багаж!
Але то всьо – ЄРУНДА! Гріє думка всіх одна –
Найстрашніше вже позаду і собі дамо ми раду!
Будем завжди пам’ятати, лікарям подяки слати
В Інститут урологічний , бо для нас всіх він – МАГІЧНИЙ!!!
Голоскевич Сергій Анатолійович. М. Українка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558699
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2015
Спочатку оригінал...
Невже ж, невже…
– Невже ж, невже, – питають у селі, –
на небі Бог, але не на землі?
– Невже ще розкошують у містах?..
Жирують – нечестиві. Саме так.
Живуть пани і животіє люд.
Вкраїнонько, о, скільки ще іуд!
Невже, невже покинув нас Господь?
Дажбоже рідний, не барись, приходь.
І кожного прости чи покарай.
Хай в Україні буде справжній рай.
ID: 540510
Рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата надходження: 30.11.2014 19:38:49
© дата внесення змiн: 30.11.2014 19:38:49
автор: Олександр ПЕЧОРА
Покарання
О, Боже милостивий, сотвори нам чудо
і покарай кацапського Іуду,
який дає накази у братів стріляти,
з вини якого плачуть батько й мати!
А заодно ти покарай також
проклятих олігархів і вельмож,
зрадливих генералів і суддів -
від них народ наш зовсім зубожів!
Але народ наш вже не той тепер
і що робити треба врешті він "допер"!
Якщо "верхи" не хочуть провести люстрацію,
народ невдозі зробить їм кастрацію!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540582
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.11.2014
Лине пісня над горами
і на полонині
з дуже гарними словами -
хітом стала нині.
На концертах, дискотеках,
понад містом і селом,
вдень, вночі, у дощ і спеку:
"Ла-ла-ла-ла!" і "Хайло!"
На російській і німецькій,
українській і фарсі,
на англійській та японській
лине пісня звідусіль!
Скоро, мабуть, гімном стане
хіт про бридке це гівно!
У Росії люд повстане,
скаже Путлеру :"Хелло!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508486
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.06.2014
О, Боже! Чи могли ми уявити,
що "старший брат" у гості ТАК прийде?!
Що замість квітів будуть АК-аеми, газ і бити
та істерія :"Бий фашистів і "бендер"!
Моя країна у скорботі і жалОбі,
бо на шляху до волі полягли її сини...
А наші "старші браття" захлинаються у злобі,
нас проклинають і ненАвидять вони...
Ненавидять народ, що прагне волі,
погнав у пекло злодіїв, катів,
народ, що жити вже не може у неволі
і щастя, долі своїм дітям захотів!
Вони, засліплені брехливими чутками
про вбивства, звірства, плюндрування міст
не хочуть навіть розмовляти з нами,
встромивши в серце брата ненависті спис!
Чому ти розуму не дав їм, любий Боже?!
Брехні повірили,перетворились на катів!
Та знають всі, що правда переможе!
Бо так було завжди! Спокон віків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486895
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2014
Разместил в "Одноклассниках" свои фото времён учёбы в консерватории. Мой друг по клубу поэзии и "Одноклассниках" Серёга Омельченко (Амелин) оценил "пятёрочкой" и по-дружески под...ковырнул в комменте:"А при В.С Чапаеве в консерватории консервы делали?" Заметив столь сочную опечаточку в таком напрашивающемся на ответ комменте, не смог удержаться (гнусный характер пародиста не даёт спать спокойно!) и родил автобиографический, поэтически-юмористический экскурс. Серёга! Не серчай! Я по-дружески!
Эх, Омельченко! Сергей...
Подкузьмить надумал, змей?
Издевайся, не робей -
слово ведь не воробей!
Ты вот пишешь про консервы,
не жалея друга нервы...
Только верь, или не верь,
но и раньше, и теперь
конса - в будущее дверь!
Но попробуй поступить!
Тут нужна такая прыть!
Я попробовал... А вдруг?!
Конкурс был - 15 штук...
Нет, не тысяч! Человек!
Приготовились в забег
а-б-и-т-у-р-и-е-н-т-ы,
чтобы стать студентом...
Только Бог мне счастье дал -
повезло! Студентом стал!
Вот такой чудесный миг -
в ВУЗ пробился духовик!
Чтобы музыкантом стать,
нужно очень много знать,
каждый день как вол трудиться,
чтоб чего-нибудь добиться...
Специальность непростая,
кто попробовал - тот знает!
Голова болит - а дуй,
а не то получишь...руль...
Если ж ты не в силах дуть -
про учёбу позабудь!
Предмет такой - гармония...
Бред, мука и агония!
Эта сложная наука
для духовиков всех - мука!
А ещё фортепиано
приходилось зубрить рьяно...
Музыкальных форм анализ
и история искусств...
Философию пытались
понять под стенанье Муз...
Хоть не очень и любили,
но сольфеджио вопили,
да ещё всего немало
жизнь нам в консе отравляло,
портило студентам нервы...
Вот.., А ты, дружок :"Консервы!"
Ну, а в заключенье, змей,
замечаньице имей:
"Ведь Чапаев - не "В.С"!
Вопль несётся до небес!
Даже если б он воскрес,
то не стал бы он "В.С"!
Возмутятся Петька с Анькой,
(можно схлопотать нагайкой!)
Ведь Чапаев был "В.И"!
Так что душу нам не рви
и , как одолжение,
сделай исправление!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481962
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.02.2014
Поки "любі друзі" ручками махали,
нас бандитська зграя у полон забрала...
Поки "любі друзі" ручками водили,
нас орда бандитська вела до могили...
Поки" любі друзі" плямкали губами,
бандюки заїзджі розправлялись з нами...
Поки "любі друзі" щастя обіцяли,
бандюки ущент нас з вами обікрали!
Всі ми пам"ятаємо гучну обіцянку,
(хоч і вийшла з того знову лиш цяцянка):
"Завтра ви прокинетесь в іншій вже країні!"
Ой, брехня! Ми з вами у лайні й донині!
Ну, то хто ж бо винний в нашій з вами згубі?
Думаю, всім ясно - наші "друзі любі"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2013
Людино! Знищ в собі раба!
Відчуй себе Володарем!
Ти на своїй землі! Хіба
не можеш буть Господарем?!
Людино! Знищ у собі страх,
що сили твої віднімає,
бо страх твій - то до рабства шлях!
Зі страхом волі не буває!
Байдужість побори свою,
забудь уже про "хату з краю"!
Глянь - на Майдані у борню
десятки тисяч виступають!
І годі вже дискутувать,
пора рішуче щось робити,
бо ворогів лише гуртом,
я знаю, зможемо побити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463603
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
Коллеги! Беру на себя смелость обратить внимание и напомнить о том, что сегодня родилась чудесная поэтесса, всеми нами любимая и читаемо-почитаемая Аллочка Мегель. Кто случайно забыл, не уследил, не успел - ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ!!! В моём скромном поздравлении в кавычках использованы рубрики её произведений. РЕКОМЕНДУЮ!
Аллочка! На "Ладонях души" несу поздравления и наилучшие пожелания: "Сквозь мифы и реальность" по "Ступенькам женского счастья" согласно законам "Геометрии счастья" - вперёд к новым творческим и житейским достижениям! Пусть Ваша жизнь станет сплошной "Перловкой от Аллы", а не от шефа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455382
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.10.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013
Яблонька…
Заблудилась яблонька
меж берез и сосен,
Уронила яблочко
в золотую осень.
Сладкое, румяное ( 2 раза )
нам с тобой досталось, ( )
А любовь незванная ( )
рядом дожидалась. ( )
Смаковали яблочко -
жажду утолили...
Как же раньше, милый мой,
друг без друга жили ?
Где нас прятала судьба (2 раза )
раннею весною, ( )
С кем гуляли до утра ( )
летнею порою ? ( )
Тихо бродит по лесу
осень золотая,
Кистью акварельною
сказки сочиняя.
Увлекает за собой ( 2 раза)
меж берез и сосен, ( )
Позднюю хранить любовь ( )
бабьим летом просит. ( )
Оркестровая вставка.
Позднюю хранить любовь
Бабьим летом просит.
Оркестровый проигрыш
Позднюю хранить любовь
бабьим летом просит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444474
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.08.2013
АВІАМУЗЕЙНІ ПРИГОДИ.
(ЖУЛЯНСЬКА ЕНЕЇДА…)
Авіації музей...
Хто не знає заклад цей!
Всі на світі його знають,
люблять, цінять,поважають!
Задає ж у ньому лад
Зіатдінов. Любий сват.
І дорослим, і малечі
до душі цікаві речі,
що музей цей виставляє,
бо ж таке завдання має -
знання нести до людей.
Це просвітницький музей!
Екскурсантів - тьма щодня!
Це велика метушня...
Все їм зразу покажи,
дай помацать, розкажи!
Кожен день така робота...
Як тягнути бегемота!
Але це нелегке діло
роблять у музеї вміло!
Раптом, звідки не візьмись -
звістка! Прилітає принц!
Принц Майкл Кентський
(ще й з кентами)
вирішив зустрітись з нами!
Вони клуб собі створили
і балдіють, що є сили!
Вір, не вір, дивуйся, охай -
ще з часів царя Гороха
назбирали літаків,
відновили їх таки,
і тепер роботу мають -
по усім краям літають,
ретром цим усіх дивують -
богачі! Їм що - чудують!
Прилетять вони в Жуляни,
поспілкуються там з нами,
і запросять на банкет -
не який-небудь фуршет,
все серйозно, вищий клас,
у посольстві приймуть нас!
Бідний сват збліднув з лиця:
"Нащо нам морока ця?!
Срізь і так проблем хватає,
а ще й принц цей прилітає!"
Кожен день в музеї гості...
В хвіст і гриву, в мясо, кості,
і керують, і чехвостять -
просто не хватає злості!
Вранці - представник із Ради:
"Треба все зробить, як надо!
Все по вищому розряду,
щоб були всі гості раді!"
Генерали приїжджали,
все ретельно виміряли -
зліва міряли і справа,
щоб було все по Уставу!
Щоб травичку підрівняли
і стовби пофарбували,
гостів щоб зустріть музоном
і квітуючим газоном!
Не дрімає СБУ
(честь, хвала за це йому!)
Контролює все уміло,
щоб диверсій не зробили!
І пожежним є робота -
скрізь відчутна їх турбота!
Від пожежі щоб не вмерти
треба трохи грошей здерти!
А коли скінчиться діло -
на банкет! Гуляйте сміло!
Кожен (згідно до дрескоду,
щоби показать породу)
мусить фрака одягнути,
ще й краватку не забути!
Ну, а в мене сват воєнний -
статний, гарний, здоровенний!
На фіга йому той фрак!
Вирішив :"Зійде і так!
Одягну я свій мундир -
я ж не франт, а командир!"
Жінка ж мусить буть при ньому
в гардеробі чарівному,
то ж готуй вечірню сукню -
неповторну, незабутню!
Як банкета відгуляють,
гості далі відлітають -
вони потім в Крим летять...
Музей може спочивать!
* * * * * * *
Понеділок...Прилетіли...
Вправно у Жулянах сіли...
Вилізли із свого "ретро"
в київське спекотне пекло,
в горлі стримуючи стон -
це вам, блін, не Альбіон!
Наше літо - від душі!
Шкварить, хоч гриби суши!
Ну, звичайно, як годиться -
спереду високі лиця
хліб підносять їм і сіль.
Несуть квіти звідусіль.
...Вже звучить "офіціоз" -
"Клуб ваш - це апофеоз
знань, бажань, жаги до неба,
всім у вас учитись треба!"
Спека ж на дворі - Ташкент!
Швидше б вже на той банкет!
В прохолодній залі сісти,
пару клаптів сала з"їсти...
АЛЕ! СТОП! Яке там сало!
Сала там ще не хватало!
Принци й сери там і тут!
Мабуть устриць подадуть!
Як їх, в біса, їсти треба?!
Можна трапить пальцем в небо!
Зверху, знизу, чи з хвоста?
От задача! Непроста...
Хто б це міг розповісти?
Може плюнуть, не піти?
* * * * * * * *
Та банкет на славу вдався!
(Ніхто навіть не набрався!)
Не дивуйся цьому, друже -
все було культурно дуже!
Гості (всі в свому дрескоді)
покрутились на проході,
один одного пізнали
і до зали почвалали...
Вміють люди готувати
і культурно частувати!
Не ломилися столи,
але ситі всі були!
В келихах шампанське гра
і чарує фуа-гра,
ніжне, як в зарплату жінка...
Що це? Смажена печінка,
але зроблена так вдало -
скільки з"їв би, було б мало!
Потім трішечки десерту –
Так, щоб з голоду не вмерти….
І морозиво ….Смачнюще!
(Страшно, мабуть, дорогуще!)
Ми ж не так гостей стрічаєм….
Поки їх не накачаєм
Ми горілкою по вуха –
Не просись! Ніхто не слуха!
Згадується вся рідня,
Любов, успіх…На коня!!!
Так сказати «Дишлове»!
І порядок – гість пливе…
Вранці виринає з коми –
Де я? У гостях? Чи дома?
Та згадати не старайся –
За стакан!
І поправляйся!!!
* * * * * * * * * *
Я за свата радий дуже -
він тепер із принцем дружить!
З радощів аж крутить кості -
принц чекає його в гості!
Далі хто зна, що чекати -
може й Королева - Мати
в гості свата запросити...
Все буває в цьому світі!
Ой! Ну як я не допер!
Йому ж титул світить - СЕР!
Правда, виникнуть проблеми -
що вдягти до королеви -
свій мундир, чи зразу фрак?
Це ж тобі не просто так,
скажемо, зайти у Раду...
Чи з Гарантом на нараду...
А ще ж треба чітко знати,
що їм там подарувати,
щоб не видалось замало...
Мабуть добрий кусень сала
метрів десь три на чотири,
щоби їли і хвалили!
...Вони ж пухнуть з голодухи
там без сала...І сивухи...
Треба взяти для розгону
кілька пляшок самогону,
бо те хвалене їх віскі
має якість дуже низьку!
Вони свата зацінують!
Може теж що подарують?
Вони ж там усі магнати,
є їм що подарувати!
...Я картину уявляю -
сват в "Ролс-Ройсі" приїжджає,
на руці - "Картьє" крутий,
з шиї - ланцюг золотий!
Зразу може йти на мера -
він же має титул Сера!
Все! Закінчую писати,
бо ще можу втратить свата -
невідомо що чекати,
не захоче нас він знати,
і сто грамів не нальє,
а подасться до Парьє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435909
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.07.2013
Пропоную до уваги. Може комусь сподобається.
У-Р-А!!!
СПОДОБАЛОСЬ! І НЕ ОДНОМУ! ДАЮ ПО ЧЕРЗІ!
Куди летять роки? Слова Олени Іськової.
Куди летять роки? Куди так поспішають?
Спинити їх хоча б на мить.
Беруть з собою все лиш досвід залишають,
І що не встиг—вночі болить.
А я люблю життя і серцем не старію.
Душа на крилах в небеса зліта.
Бо я лише добром засію
Свої літа, свої літа.
Лише добром свої літа.
Усе життя немов на біговій доріжці.
Нам фініш—це, по суті, старт.
Прекрасне сонце сходить у небесній діжці,
А суєта краси не варт.
Щодня милуюся я хмарками у небі,
Любуюся, як падають зірки.
Але чому, як жити треба,
Кудись спішать, біжать роки?
Кудись летять мої роки.
Куди летять роки?
Куди так поспішають?
О, Україно моя!
На слова поета Akset (Сергія Ранкового)
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе повернуся, матір сивокоса,
У край села, свого села.
Я пригорну твої натружені долоні,
І на коліна упаду свої,
А в небі хмари вітер носить,
І срібні падають дощі, І срібні падають дощі.
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе лине моє серце, русокоса,
В твої лани, в твої поля.
Я загорнуся в твої свіжії покоси,
І повернуся в молоді роки,
Там де палають в небі зорі,
Карбуючи у серці дні, карбуючи у серці дні.
О, Україно, моя нене білороса...
Ти - моє життя. На слова автора Крилата.
До тебе я летіла, милий, довгі роки.
Немов летять в дім журавлі.
Спадали днів-зажур моїх стрімкі потоки,
Співала я сумні пісні.
Чому так довго доля не несла дарунки?
Чому закритий був до тебе шлях?
Я знаю твої поцілунки
Навіки ляжуть на устах.
Навіки медом на устах.
Твій голос, любий, я почула, зрозуміла,
Ти – моя доля золота.
У очі глянула бездонні, враз відчула:
Для крил моїх в них висота.
Давай візьмемось, любий міцно, ми за руки,
Підемо разом в наше майбуття.
І хай любові срібні звуки
Наповнять наші вщент серця.
Наповнять наші вщент серця.
До тебе я летіла, милий, довгі роки...
На слова авторів Дід Миколай і Анатолійович.
Вернися, сину.
Скажи, мій сину, чом покинув Україну,
своїх батьків, свою рідню?
Невже не чуєш, як мольба до тебе лине:
"Вернись! Зерном засій ріллю!"
Тебе чекає обездолена Вітчизна,
дивись - блищить сльоза в її очах!
То ж не очікуй її тризни,
будь сином їй не на словах -
в повітрі порох знов запах!
Прошу :"Вернися, сину рідний мій, додому,
душа моя горить вогнем!
Води напийся з мами рук, з її шолома,
вже досить бути холуєм!"
Калина в лузі знову виросте здорова,
в гірке минуле піде листопад...
Країна встане у обновах
і заквітує, ніби сад!
Як дивний заквітує сад!
Скажи, мій сину, чом покинув Україну?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2013
Создание этой песни связано с неприятной, грустной и поучительной историей...Когда-то давно в своём комментарии я вступился за Юру Кадета, защищая его от критических замечаний (должен признаться, имеющих основание) поэтессы, молодой, способной и, судя по их диалогу, хорошо с ним знакомой - Татьяны Квашенко. Мол - не принимай, Юра, во внимание, твои стихи лучше... Моя невнимательность и рассеянность сыграли со мной злую шутку - была допущена опечатка в фамилии поэтессы, что её обидело. Я попросил прощения, прочитал множество её стихов, написал кучу лестных (СПРАВЕДЛИВО!) комментариев, но меня игнорировали... Обида была сильнее, извинения не помогли... Так я и живу, непрощённый, с занозой в сердце... Решил попытаться ещё раз искупить вину, написав на её стихи песню.
Написал. Решил показать ей, чтобы получить разрешение выставить на сайте. Зашёл на её страничку - и оторопел! Автор -"УДАЛЁН!!!" Почему?! С чем связан поэтический суицид автора? Неприятно и грустно. Не успел! Поучительно - действуй быстрее и решительнее! Проучительно - жизнь проучила за медлительность, нерешительность, колебания...
Но песня-то написана! Не хотелось бы отправить её в Лету, не дав послушать. Поэтому выставляю без одобрения автора. Может кто-то знает, где найти моего соавтора? Может кадетский корпус поможет? Юра, АУ! Дайте знать Тане - у неё хорошие стихи и они желанны на этом сайте! ВОЗВРАЩАЙСЯ! И ОСТАВАЙСЯ!
P.S. Как оказалось, неприятности на этом не закончились... Дело в том, что вместе с самоудалением автора автоматически удаляются и все его произведения (в том числе и из избранного...) И у меня из избранного удалился текст песни, которую я так долго писал, и которую так мучительно долго решался выставить! Но я-то, вроде, не дурак! Ещё задолго до написания музыки я напечатал текст на листике, чтобы иметь его всегда под рукой для работы, если не будет выхода в интернет. И, слава Богу, после исчезновения из избранного текст у меня сохранился! Песня написана, пора выставлять. НО! Когда я начал искать свой заветный листик с текстом, чтобы напечатать его и добавить к музыке - БЕЗРЕЗУЛЬТАТНО!!! Неделю перерывал я все свои блокноты, черновики, листочки во всех возможных и невозможных местах... Увы... НЕТУ!!! Уже смирившись, оплакав и удаление автора текста, и исчезновение листочка с текстом, решил выставить музыку на милость своих соавторов. Может, кому-нибудь придётся по душе... Буду рад.
Опять P.S! На этот раз с ликованием! Нашел такой дорогой листик с текстом! Опять была виновата моя рассеянность - я на обратной его стороне начал делать наброски про детище моего свата - музей авиации. Сложил вчетверо, сунул в бумажник и воспринимал его не как ТОТ листик, а как черновик другого стиха. Слава Богу, случайно развернул и глянул на обратную сторону! Всё, пора на пенсию... Старый бестолковый пенёк...
Ещё раз P.S! С просьбой. Может кто-то знает как связаться с Таней Квашенко, сообщите ей о моём крике души и о нашей с ней песне. Заранее благодарен! Ваш Сергей Голоскевич.
В КОРОБКЕ С ЛЕНТОЧКОЙ
С душою, как земля полураздетой
ты прячешься в осеннее молчанье.
А я к тебе с подарком - бабьим летом,
в коробке (из-под завтраков прощальных).
И с ленточкой (что связывала души).
Она сорвётся - журавлинным клином,
чтоб по весне, истлевшей и ненужной,
быть найденною в пухе тополинном.
И ты поймёшь, не только сердцем - кожей
почувствуешь, как важно не теряться,
когда того находишь, мой хороший,
с кем больше невозможно расставаться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434588
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.07.2013
Нарешті, в далекому, холодному, дощовому і іншомовному Мюнхені ліг на музику чудовий украінський вірш чудового украінського поета і справжнього сина свого народу. Дуже ж вже мені хотілось прислати товаришу і колезі музичне вітання з-за кордону. Може не все вдалося, як хотілося б, бо тут немає музичного інструмента і аранжування змушений був робити на слух... Послухаю, покручу, поміркую... Може щось і дороблю-перероблю.
Ні, кохання в тебе вже не прошу я
Відцвіли конвалії мої!
Хоч доріжки наші запорошено,
Лину я до тебе знов, хорошая,
Шлю тобі я помисли свої.
Бо ж було у нас усе, мов в юності:
Злети і падіння долі дар;
Цноти спалахи і зваба мужності,
Ревнощів отрута й ліки чулості,
І жіночності п'янкий нектар. -2 рази.
Програш.
Хай конвалій цвіт уже в минулому,
Хай стежки вже терном заросли,
Та в душі, хоч зраненій, та юній ще
Квітне терен майськими відлуннями,
Кличуть у дорогу віщі сни... -2 рази.
Розширений програш.
Ні, кохання в тебе вже не прошу я:
Відпалали пристрастей вогні!
Та чом в серце стукаєш, хорошая,
Чом здіймаєш гамір там непрошений
І бентежиш помисли мої? -2 рази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013
Сподобався щирий, мелодійний вірш. Щось написав... Куцувато вийшло...Захотілося додати трохи слів і музики. Додав розширений програш і на свій розсуд, без узгодження з автором тексту, катрен зі своїми словами. Якщо Ігор не буде проти - так і залишимо. Якщо напише свій текст - підредагуємо. Чекаю на його відповідь. А поки що - слухайте і судіть...
Вишиванка
Щодня у полі спозаранку
Збирала трави на сорочку,
Й ночами шила вишиванку
Одному синові-синочку.
Плела на полотні узори
Нитками й щирими словами.
Вшивала небо, ясні зорі,
З близькими, рідними стежками.
Програш.
І обереги малювала
На долю кращу, неповторну.
Щоб сила зла його минала
Вплела молитву чудотворну.
Й цілющі трави полонинські,
І рідну хату на горбочку,
Солоні сльози материнські
Вкладала в вишиту сорочку.
Розширений програш.
На долю вишила сорочку
своєму синові-синочку.
Цей оберіг, кохана ненько,
твоє палаюче серденько.
ТВОЄ ПАЛАЮЧЕ СЕРДЕНЬКО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013
Мій мобільний телефон називається "мобілка".
Ну, а мамин? Здогадались? Так, звичайно - це "мабілка"
Татуся крутий смартфон - не що інше, як "табілка",
а бабуся знов питає :"Де ж поділа я "бабілку"?
Зараз скрізь таке на світі - кожен має по мобілці.
Дідусю ж не пощастило...Розмовляє по "дібілці"!
Я як виросту велика, то зміню йому мобілку!
Він дідусь у мене любий! Я куплю йому "ЛЮБІЛКУ"!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426740
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.05.2013
Чудова, тепла, незабутня мить!
Плануєм зустріч нашу повторить!
І знову вверх піднімуться чарки,
бо ці діди - ще справні парубки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
Пропоную на суд громади демонстраційний варіант пісні "Не прошу". Якщо сподобається - вона буде допрацьовуватися. Додам інструменти, ще два куплети, аранжування, тембри. Автор слів, на жаль, не може прослухати - плейєр в компютері не працює.
>>Ні, кохання в тебе вже не прошу я
>>Відцвіли конвалії мої!
>>Хоч доріжки наші запорошено,
>>Лину я до тебе знов, хорошая,
>>Шлю тобі я помисли свої.-2 рази.
>>Бо ж було у нас усе, мов в юності:
>>Злети і падіння долі дар;
>>Цноти спалахи і зваба мужності,
>>Ревнощів отрута й ліки чулості,
>>І жіночності п'янкий нектар. -2 рази.
>>Хай конвалій цвіт уже в минулому,
>>Хай стежки вже терном заросли,
>>Та в душі , хоч зраненій, та юній ще,
>>Квітне терен майськими відлуннями,
>>Кличуть у дорогу віщі сни... -2 рази.
>>Ні, кохання в тебе вже не прошу я:
>>Відпалали пристрастей вогні!
>>Та чом у серце стукаєш, хорошая,
>>Чом здіймаєш гамір там непрошений
>>І бентежиш помисли мої? -2 рази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, -2 рази
мов розірване вітрами намисто.
Програш.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш.
В вись душа моя журавкою лине,
бо я чую рідний спів журавлиний.
Ввік не згубиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2013
Сначала оригинал.
Serg. Анатольевичу (ко Дню Вареньки!)
Замечательному Человеку Анатольевичу
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10165
В День Вареньки посвящается
Говорят, что Весна запоздала,
Горы снега по пояс зимой
Многим души морозом сковали,
Но не нам... Ах, мой друг дорогой!
Потому, что Поэзией светел
И согрет был твой внутренний мир,
Я давно здесь на сайте заметил -
Раз мой тезка, Так сразу кумир!
В этот День разреши поклониться
Низко в ноги И слово сказать,
От души твоей музой упиться
И, естественно, вновь пожелать:
Нескончаемой рифмы сердечной,
Задушевной мелодии лет,
И побольше здоровья, конечно,
Чтоб улыбка, как солнышка свет!
Мы с тобою давно все имеем:
Уважение, славу, почет,
А теперь - с каждым годом... Мудрее!
Вот он - истинный сердца полет!
Пусть сегодня и дети и внуки
Принесут тебе праздничный торт,
Ну а внучка запрыгнет на руки
И споет задушевный аккорд:
«А игаю а ма моське
а пахози а миду...»
С Днем Вареньки, Анатольевич!
КУМИРУ ОТ КУМИРА.
Дорогой мой друг Серёжка!
Неудобно мне немножко...
Заявить так на весь мир,
мол твой тёзка - твой кумир...
Мне, по-честному, приятно,
хоть, конечно, и понятно,
что такой высокой чести
(может даже быть и лести
чудно-сладкой, как варенье)
я обязан дню рожденья...
Но скажу алаверды
(и не вижу в том беды):
"Так, как тёзка мой, Серёга,
пишет здесь людей не много!
Столько в нём души! И светом
вся поэзия согрета!
Вот, кто истинный мудрец,
покоритель всех сердец!
Вот, кто истинный кумир,
воспевающий наш мир!"
А за поздравленье
на честь дня варенья
обнимаю, руку жму
и на рюмку чая жду!
Ответ кумира кумиру.
Serg, 24.04.2013 - 04:32
А Сережка отвечает:
Брать с собою колбасу?
Закусить чтоб рюмку чаю...
Или лучше принесу
Свежих утренних сонетов,
Оды - мне не по душе,
Оды - пышные букеты
Лести под одно клише...
Но тебе, мой друг, сегодня
Точно оду напишу,
Нынче это даже модно,
Посему сказать спешу:
В ярком свете задушевном
Твоих пламенных стихов,
Повод ясен - день варенья,
Но причина?!
Без понтов
Я готов, срывая глотку,
Тут кричать и даже петь
(дайте только рюмку водки)
Я могу и зареветь -
Анатольевич - ты лучший!
Музыкальный сердцеед!
День варенья - это случай,
Пышный праздничный обед,
А душевный комментарий -
Это мастера следы!
Все, пошел инструментарий
И пассаж алаверды...
Неудобно - это если
Нечем стих твой закусить,
Но, когда аж лезут мысли...
Я готов тебя испить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420535
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.04.2013
Хочу поздравить с днём рожденья
своё прекрасное творенье,
и подарить прекрасный стих,
где ясно всё - от сих до сих.
Она прекрасна, наша Юля,
(как её папик и мамуля,
ведь у родителей таких -
имеется ввиду прекрасных,
не может быть детей плохих,
они рожают только классных!)
Она прекрасная жена,
и Господом награждена
прекрасным и любимым мужем.
Какой ещё подарок нужен?
Но Бог опять их наградил
и им Владюшу подарил!
Прекрасный сын прекрасной мамы,
бутуз - картинка для рекламы,
прекрасных деда с бабой внук
и всей родни прекрасной друг,
красавчик - копия отца,
хоть воду пей с его лица!
Пусть будет всё у них прекрасно,
пусть светит солнышко им ясно,
пусть дом их будет полон счастья
и прочь пускай летят ненастья!
Дай Бог в прекрасном этом мире
прекрасных деток им! ...Четыре!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419637
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.04.2013
Из оригинала: Аллерго-невротический ринит
Который день меня не держат крылья,
В мозгах – сквозняк и гул колоколов…
Кромсаю фразы, строфы от бессилья
Создать шедевр из вакуума слов.
Какой шедевр? Единственную строчку!
Нет, не могу! Опять в ушах звенит…
На мне как на поэте ставит точку
Аллерго-невротический ринит.
……………………………………….
……………………………………….
Вот вам рецепт, как выйти из застоя
(Им пользуется издревле народ):
Продуйте нос (движение простое) –
Пусть мозг обогащает кислород!
ID: 418272 Рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата надходження: 14.04.2013 02:18:36 ©
дата внесення змiн: 14.04.2013 02:18:36
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)
Рецепты вдохновения
Я нос продула – это же не сложно!
И в мозг мой сразу кислород попал.
Обогатил его он осторожно,
Потом по телу дальше побежал.
Зашёл он в почки, в селезёнку, в печень…
Затем аж в сердце как-то заскочил.
А мне ему ответить было нечем –
Никак шедевр на ум не приходил.
Но слышу вдруг – да колокольчик вроде
В ушах моих растерянно звенит.
(Им пользовались издревле в народе,
Вам это подтвердит любой пиит.)
Уже, дурёха, размечталась даже:
Сейчас хоть пару строф я напишу!
Неужто обнаружилась пропажа?
Аж дёрнулась рука к карандашу.
Но оказалось, что бурлит в желудке…
Вот окаянный! – и туда проник…
Лежу в кровати я – вторые сутки,
Ведь это… поэтический тупик!
А он, такой противный, дальше бродит
И, видно, что-то «намутил» внутри…
Но носом чувствую – уже выходит…
Тут рифмы появились – целых три!
Пустяк… Я вновь вдохнула кислороду,
Пускай побродит он во мне опять!
И целых восемь строчек про природу
Вдруг написала…. И о жизни – пять!
Потом родилось шесть четверостиший!
Седьмое вслед им стало выползать,
По смыслу оказавшись даже лишним…
Пришлось мне удалить два…, так сказать.
Вот это да! – Наплывы вдохновенья!
Мне кажется, – на верном я пути!
Приду в себя немножко – от волненья,
И нужно горло полоскать идти.
ID: 419272
Рубрика: Вірші, Літературна пародія
дата надходження: 18.04.2013 10:16:23
© дата внесення змiн: 18.04.2013 10:16:23
автор: Амелин
Дополнение к рецептам Амелина.
Пожалел Серёга Риту,
(а вернее - Маргариту)
и рецепт ей написал.
Где он только его взял?
Сразу полегчало Рите,
(а вернее - Маргарите),
строки строчатся опять -
штук ,наверно, двадцать пять!
В благодарность ему Рита,
(а вернее - Маргарита)
отписалась: "Всё б ништяк,
только маюсь я в соплях!
А как хочется мне, Рите,
(а вернее - Маргарите)
за банальность извините
впредь не изнывать в рините!
Я ведь знаю - мною, Ритой,
(а вернее - Маргаритой)
восхищается народ
и ждать больше не могёт!"
Ждёт народ от нашей Риты,
(а вернее - Маргариты)
продолжения стихов
и читать её готов!
Так что - ноги в руки, Рита,
(а вернее - Маргарита)!
Капли - в нос, таблетки - в рот,
Организму - кислород!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419465
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 19.04.2013
Хтось весною марить день і ніч,
дехто прославляє зиму досі...
Кожному своє...Відома річ...
А мені до смаку рання осінь...
Сонечко ще душу веселить,
І дівчата радують ще в міні.
Літо бабине! Чудова мить!
Тішить очі неба колір синій.
Щедро яблука рясніють у садах,
люд копати бульбу потягнувся.
І відводить душу на грибах
той, хто до зорі іще проснувся.
Хоч дерева в зелені стоять,
але смуток жовтим проглядає...
Скрізь жоржини, мальви майорять...
Кращої пори, мабуть немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419367
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2013
Сначала оригинал.
На дереве жизни
На стрелке спидометра
Вся моя жизнь,
А компас - Любовь неземная,
И, можешь - не можешь,
Над миром кружись
На стрелки весов не взирая...
На звездах небесных
В души облаках
Ночами строкой разрываюсь,
И, хочешь - не хочешь,
Но в этих стихах
Пред Вами я искренне каюсь...
На дереве жизни
Священный сундук,
А может - кусок мешковины?
И, будешь - не будешь,
Но пилишь тот сук,
Что станет твоей домовиной...
Конечно же - Дерево каждый свое
Имеет, но важно не это,
Кому-то - живое,
Кому-то - гнилье...
Мне кажется, дуб - у поэта!
16.04.2013
От души.
Слышишь, Серый, даю зуб -
дерево твоё не дуб!
Дуб - скорее это проза...
Ты ж - как белая берёза
радуешь нас вновь и вновь
откровеньем про любовь.
Словно яблони в цвету -
твои грёзы про мечту...
Гроздьями калины алой
расцветают идеалы,
что так нравятся всем нам.
И поверь - твоим стихам
мы завидуем! И рады
слышать в них прохладу сада,
шёпот леса, синь морей,
гор громады, ширь полей...
И они так хороши!
От души! И для души!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419234
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 17.04.2013
З чого все починалось.
Роби щось! На вірш Л. Ігнатової і В. Назарука
Спочатку оригінал.
Про кохання і козацький чуб (з Любов Ігнатовою)
Лавочка стоїть надворі,
А трава в росі.
Все буває при мажорі-
Знають це не всі.
Якщо гладиться коліно,
І думки ще ті...
Не сиди ж ти як поліно-
Миті ці святі... *
Я обняти хочу Любу,
Мрію бережу;
Хоч давно не маю чуба,
Все ж я їй скажу:-
Ягідко моя, малинко,
Вишенько п'янка,
Росяна моя перлинко,
Пташечко дзвінка!
Не дивись, що лисий зовсім,
Не рахуй літа,
Чоловік я бравий досі,
Інше- суєта!
Пригорнись до мене, квітко,
Поцілуй вуста,
Дай обнять, моя лебідко,
Твій жіночий стан.
Тоді чуб зросте козацький-
Хортиці звитяг...
І у запалі юнацькім
Підніму я стяг!..
РОБИ ЩОСЬ!
Задрімав... І мені сниться -
я на лавочці сиджу...
Біля мене молодиця -
ну й краса!!! Я вам кажу!!!
Чорноока, чорнобрива,
мед вуста і ніжний стан...
В мому серці - грім і злива,
і бушує океан!
Сил нема відвести очі
від колінок і грудей.
Ну! Давай! Роби щось! От гад!
Знов не так, як у людей!
Я підвів до неба очі -
треба вІршів почитать...
Знаю - по ночам охоча
до віршІв тендітна стать.
Я кажу їй: "Люба, люба!
Ти перлина моїх снів!
Радість, щастя, мука, згуба!
Я тобі сказать хотів..."
Раптом з ніжних вуст лунає:
"Ну! Візьми ж мене до рук!
На віршІ часу немає -
скоро прийде Назарук!"
ID: 418772
Рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата надходження: 16.04.2013 00:24:53
© дата внесення змiн: 16.04.2013 08:01:29
автор: Анатольевич
Перевод стиха "Роби щось". Можно подпевать на мотив
"Песенки Черепахи" из мультфильма...
Я на лавочке сижу
и на Любочку гляжу.
Всё гляжу, и дрожу,
и решиться не можУ...
ОЙ!!! Ошибся! "Не можУ"!
Иногда я как скажу...
Не, блин, честно - щас заржу!
Нужно "мОгу", не "можУ"!
Чё? Опять не угодил?
След писать "могУ"? Не "мОгу"?
Слышь! Ты б тоже накосил,
глядя на такую ногу!
Люба рядышком сидит,
на меня тайком глядит,
всё глядит, и глядит,
будто чё сказать хотит...
Тучка пО небу плывёт,
вниз глядит , и не поймёт-
и чего ж он сидит,
и так бЕстолку глядит...
Вдруг мне Люба говорит:
"У тебя дурацкий вид!
Всё сидишь и молчишь...
Может чё сказать хотИшь?
Ну, а лучше, мой дружок,
обними меня чуток,
А то я ведь вся дрожу
и дождаться не можУ!"
Вот такая вот фигня...
С Любой мы теперь родня...
И теперь мы не сидим,
а, конечно же ...
Л-Е-Ж-И-М!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418979
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 16.04.2013
Спочатку оригінал.
Про кохання і козацький чуб (з Любов Ігнатовою)
Лавочка стоїть надворі,
А трава в росі.
Все буває при мажорі-
Знають це не всі.
Якщо гладиться коліно,
І думки ще ті...
Не сиди ж ти як поліно-
Миті ці святі... *
Я обняти хочу Любу,
Мрію бережу;
Хоч давно не маю чуба,
Все ж я їй скажу:-
Ягідко моя, малинко,
Вишенько п'янка,
Росяна моя перлинко,
Пташечко дзвінка!
Не дивись, що лисий зовсім,
Не рахуй літа,
Чоловік я бравий досі,
Інше- суєта!
Пригорнись до мене, квітко,
Поцілуй вуста,
Дай обнять, моя лебідко,
Твій жіночий стан.
Тоді чуб зросте козацький-
Хортиці звитяг...
І у запалі юнацькім
Підніму я стяг!..
РОБИ ЩОСЬ!
Задрімав... І мені сниться -
я на лавочці сиджу...
Біля мене молодиця -
ну й краса!!! Я вам кажу!!!
Чорноока, чорнобрива,
мед вуста і ніжний стан...
В мому серці - грім і злива,
і бушує океан!
Сил нема відвести очі
від колінок і грудей.
Ну! Давай! Роби щось! От гад!
Знов не так, як у людей!
Я підвів до неба очі -
треба вІршів почитать...
Знаю - по ночам охоча
до віршІв тендітна стать.
Я кажу їй: "Люба люба!
Ти перлина моїх снів!
Радість, щастя, мука, згуба!
Я тобі сказать хотів..."
Раптом з ніжних вуст лунає:
"Ну! Візьми ж мене до рук!
На віршІ часу немає -
скоро прийде Назарук!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418772
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.04.2013
Спочатку оригінал.
Спокуси
Можна запросто в масі спокус
заблудитись між злом і добром.
Розібратись з цим всім не берусь…
Все, що близьке нас робить рабом.
Від прив’язаностей не втекти.
Всіх потреб до нуля не зведеш.
Спокушатимеш істину ти,
поки шляхом житейським бредеш:
у релігії – вірою й серцем,
спокушають в законах – права,
почуттями спокусиш в мистецтві,
ну, а владою – в ігрищах зла.
ID: 417988
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 13.04.2013 00:07:26
© дата внесення змiн: 13.04.2013 00:44:23
автор: Віктор Ох
У спокусу не введи...
Спокус на світі - пребагато!
То ж треба вірно розрізняти
де добра, і погана де...
Яка з них нас куди веде...
І вже, як розібрався в цьому -
вперед! Долаючи лінь, втому
життя творити панораму
і будувати путь до Храму!
І свято заповідь блюди:
"Нас у спокусу не введи!",
бо всі повинні твердо знати -
настане час відповідати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2013
Сложился день на удивленье бестолково...
Хотел с утра я поздравленье написать -
ведь родилась сегодня Леночка Иськова!
Но быт заел! Как с горя тут не зарыдать!
Ведь, как поэт, соавтор, наконец - мужчина
хотел весь день ей посвятить свои стихи...
Но!!! Снова подвела меня моя машина...
О, Господи! Ну за какие же грехи?!
Весь день ремонт... В мазуте щёки, лоб и руки...
Но не становится турбина... Её мать!
А моё сердце разрывается от муки
и рвётся Лене посвящение писать!
И к вечеру домой приплёлся, ног не чуя...
Доволен - удалось турбину поменять!
Скорее в душ! Помыться! Как же жрать хочу я!
Но нужно срочно поздравление писать!
Елена - значит "светлая, сияющая,
и избранная"! С греческого так!
Себя семье и детям посвящающая,
(но творчество для Лены - не пустяк!)
Олэнко! Мудрый, добрый, светлый человечек!
Ну разве можно всё словами передать?
Торт именинный напророчу в сотню свечек,
разливы счастья, шириною в тыщи речек,
покоя, мира, душе и дому - благодать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417972
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.04.2013
Запрошую під шум дощу випити філіжанку кави...
МАЙЖЕ ВЕСНЯНИЙ БЛЮЗ
Весна десь заблудилася,
з зимою подружилася,
в хурделицях крутилася
й зламала каблучки.
Прикрилась просинню, (Два
бо соромно їй босою,
прийшла до сестри Осені
позичить чобітки. рази)
А Осінь усміхнулася
й гайда з Дощем на вулицю:
"Ми трішки потанцюєм ще
і впустимо тебе!"
Де ж, весно, ділася, (Два
не з тими подружилася,
тому так забарилася,
що й Травень не знайде. рази)
Вертайся, Весно, квітами,
чекає легінь Вітер вже
і сонце розігрітеє
він на руках трима.
Вертайся зеленню, (Два
а ми тобі постелимо
у скверику під кленами,
щоб ти у нас жила. рази)
Борода. 13.03.2013
Сергію, добрий вечір!
Написалися такі весняно-романтичні слова. Прошу:
Блюз дощу
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Ліоліна. 14.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
Так красиво, как Кадет,
не кажу я...Спору нет.
И со Светой, светской львицей,
вряд ли мне в стихах сравниться...
Но летит, быстрее лани,
поздравление для Сани
от простого мужика,
не достигшего пока
творческого потолка...
Да и вряд ли мне под стать,
как Апрельский написать...
С днём рождения, коллега!
Сил, столетнего пробега
без поломок и ремонта,
злобы, зависти и понта!
Чтоб с широкою улыбкой
мог смотреть на мир наш зыбкий,
и пусть он оскал свой зверский
сменит...И придёт апрельский
тёплый радостный денёк,
и распустится пенёк!
Ну, а мы под тем пеньком
чарку за тебя нальём!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417294
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.04.2013
Запрошую послухати, отримати задоволення і оцінити зі словами попередній файл з такою назвою, куди я додав текст пісні. Слова від серця і до серця!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409675
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013
Сьогодні народився чудовий поет, романтик, закохана в життя (і не тільки) людина - Володя Шевчук. На жаль, прочитав про це запізно, тому віршем поздоровити не встигну (тормоз...). Але скупою мовою прози хочу від імені всіх його шанувальників і друзів побажати йому здоров"я, щастя, наснаги і всіляких благ! Многіє лєта, Вовчику! І, думаю, мене пробачать, якщо я надрукую вірш, який присвятив йому раніше. Він досі актуальний, а хтось може не читав...
Є у нас поет на сайті
з рідким прізвищем - Шевчук...
Скільки завдає дівчатам
цей поет душевних мук!
Романтичний, мов Петрарка,
гарний, ніби Апполон!
Розум - Маркса і Ремарка,
пише так, що лине стон!
Буть таким - це не коректно!
Не сверли у душах дір!
Я тобі кажу конкретно:
"Йди ти, Вова... В МОНАСТИР!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415688
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.04.2013
Може така назва, а може хтось запропонує свою?
Ура! Вже є чудовий текст! Дякую, Наталочко!
МРІЯ
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого...говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі.
Ось щастя знов влилось у мрії ті,
Як ми зоріли разом –я і ти
Замріяна любов моя!
Коханий, я давно твоя !
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо,
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях,
Забрав з собою спалену любов...
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти,
Любов моя, зажди, не йди!
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
Ще раз "УРА"! Ще один чудовий текст і моя щира подяка Ліночці!
Мрія
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ.
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Пелюстки твоїх рук, пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучий квіт заповітний.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук, пелюстки твоїх уст–
незгасаюча мить жадана.
Пелюстки твоїх рук, пелюстки твоїх уст–
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого, струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого, струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Струни серця мого, струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков. Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков, повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
Повертайся з оков, повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
І знову чудовий текст чудової поетеси! Дякую, Оленко!
Вічне кохання
Тремтить печаль в твоїх очах … гірка печаль.
Нестерпний біль в твоїх речах, на жаль.
Останній раз ми тільки в двох,
Хто винен з нас нехай розсудить Бог.
Уже не раз прощались ми… уже не раз.
І падав сніг образами на нас.
І зупинилося моє життя—
Скажи: ну як без тебе я?
Скажи мені, пробач мені… мою любов.
До тебе лину хоч у сні я знов.
Щодня про тебе всі мої думки:
Таке кохання на віки.
Спливли літа, затихла біль… пусті літа.
В косу туман час мимовіль впліта.
Та я лишилася сама.
Буває гордість все життя лама.
Твоє ім’я шепчу крізь сон… твоє ім’я.
А в тебе дім, авто, балкон, сім’я.
В тобі нуртує щастя дивний хміль.
Лише в очах таїться біль.
Молюсь щодня: пробач мені… мою любов.
До тебе хочу хоч у сні я знов.
Лише про тебе всі мої думки:
Таке кохання на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Сначала оригинал.
Элементарные частицы
Свершилось: «рукотворный ад»
Помог найти «частицу бога»…
И светит нам не наугад
Элементарная дорога!
Отныне всем и даже мне
Не надо больше хмурить лица, -
Нас удовлетворят вполне
Элементарные частицы…
В мозгах не будет сквозняков
И ничего не будет сниться, -
Мы будем без обиняков
Все спасены бозоном Хиггса…
Но: чем, скажите, измерять
Мне расстояние до встречи,
Какой частицей усмирять
Конфликт своих противоречий?…
Как обуздать в себе самом
Элементарные страданья
И как дотронуться умом
Обратной стороны дыханья?…
март 13
ID: 411901
Рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата надходження: 24.03.2013 09:26:47
© дата внесення змiн: 24.03.2013 09:40:36
автор: Кадет
В учёном мире – снова громкое событие,
Мол, удалось частицу счастья отыскать…
Но нам, поэтам, это «дивное» открытие
Не следует, как аксиому принимать!
Не объяснят элементарные частицы
улыбку счастья, и сиянье милых глаз,
и негу, сладость в пеньи малой, серой птицы,
и тел влеченье, как в последний раз...
Не объяснят элементарные частицы,
что в имени твоём сильнее, чем магнит,
что заставляет моё сердце крепче биться
и вновь, и вновь меня к тебе манит...
Не объяснят элементарные частицы
способность душ людских друг друга отыскать,
любовь, стремление душой и телом слиться...
Как может это физика понять?!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412055
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2013
Послухайте ще одну мелодію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Намалював ще одну трагедію... Мені здається, що це має бути плач нареченої за своїм коханим, який поїхав на війну...Чи повернеться він?..
Нарешті на таку журливу мелодію з"явився чудовий і такий же журливий текст! Дякую, Оленко!
ДІВОЧА ЖУРБА.
Ген, в степ, за буйним вітром,
В степ мій милий поїхав,
Край свій, рідну країну,
Охороняти аж до загину.
Душе моя, лелека,
Линь вдаль, у путь далекий.
Скрізь я буду літати,
Де тепер ти
мушу знайти.
Приспів.
Я несу весну на крилах.
Я несу журбу в піснях.
Ти у сні гукаєш: »Мила!»
… А я птах, я просто птах.
… Я лиш птах.
Бій за Україноньку…
Тут склав він голівоньку.
Кров лилася рікою!
Ляжу, коханий, тут я з тобою…
Ой, злечу я за хмари.
Пошли, Боже, їм кари!
Рветься серце надвоє
Доле моя,
Навік ти і я.
Приспів
Я б несла любов на крилах,
Я б тобі являлась в снах.
Та у полі на могилах
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
Програш.
Плаче дощиком весна.
Нам весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
ВИЛІКУЙ МЕНЕ
Вилікуй мене
від горя і страждання,
визволи мене зі стін журби.
Ти промий мені
натхненням рвані рани
і бальзам надії приклади.
Вилікуй мене
від всіх хвороб і болів,
вилікуй мене борні вогнем..
Музико моя, музика моя,
вилікуй мене.
Музико моя, музико моя,
вилікуй мене.
Вилікуй мене
своїм цілющим зіллям,
вилікуй мене і воскреси.
Музико моя, ворожко і царівно,
змий журбу краплинками роси.
Підніми мене
у зоряне безмежжя,
розжени октавами імлу,
музико моя, музика моя,
з серця здуй золу.
Музико моя, музико моя,
з серця здуй золу.
Вилікуй мене
від смутку і зневіри,
виразку душевну запечи.
Музико моя, шептунко і офіро,
тільки не мовчи, лиш не мовчи.
Вилікуй мене
від всіх хвороб і болів,
вилікуй мене борні вогнем.
Музико моя, музика моя,
вилікуй мене.
Музико моя, музико моя,
вилікуй мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
Ясен-місяць повний
променить Любов’ю,
та сумні акорди сіє далина.
Ой матусю-ненько,
як болить серденько!
Десь гуляє милий, а я тут одна.
Приспів:
Серденько, плач,
свою зорю пробач.
О, як болить
оця прощальна мить!
Душа щемить.
І ти, гітаро, плач!
Струна бринить,
мов каже – треба жить!
Невже ж я вірила даремно?
Невже ж була сліпа?
Кохання є взаємне!
Чому ж тепер нема?
Ой матусю-мамо,
як же щастя мало!
Долю не обманиш, на душі – журба.
Грай, ридай, гітаро!
З милим ми – не пара…
Вірила в кохання, а тепер – сама.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Сначала цитата из оригинала.
Ничего себе портрет!
Дед под мышкой нес букет.
"Парень".. с веником под мышкой.
Со склерозом и одышкой.
Дед надел противогаз…
Для соблазна Любы.
Чтобы скрыть протезный глаз
И вставные зубы.
Жили были дед и баба.
Со склерозом и одышкой
сунет дед по лестнице.
И никак не врубится -
зачем идёт к ровеснице?
Вставил зубы, правый глаз,
взял букет под мышку,
натянул противогаз...
Радуйся, малышка!
А бабуля в миниюбке
деда ждёт, волнуется...
Не отходит от окошка,
всё глядит на улицу.
Наконец звонит звонок,
двери открываются...
У бабули страшный шок...
Ноги подгибаются...
Дед в смятеньи - вот так раз!
Жизнь сложила дулю!
Напугал противогаз
милую бабулю!
Так по глупости своей
дед сорвал свидание...
Ты ведь, дед, не на войне,
не на спецзадании!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409091
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 14.03.2013
Спочатку оригінали...
"Мушу іти на диван" (Ліоліна)
«Я вже мушу іти на диван*»,-
Повідомив султанші султан.
На дивані рішило зібрання
Йти війною на ворога зрання.
***
«Я вже мушу іти на диван»,-
Повідомив дружині Іван.
Й на дивані розлігся ліниво,
П”ючи з пляшки неквАпливо пиво.
---------------------
*диван – військова рада в Османській імперії
автор: Ліоліна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370011
_____________________________________________
"На дивані" (Фотінія)
Так і мріє падлюка-султан
Із гарему чкурнути з дружиною*!
Інша справа - шляхетний Іван,
На дивані - із пивом й дружиною!
---------------------
* дружина - військо
Моя відповідь.
Ой, не вийшло б із мене султана,
хоч я теж шанувальник дивана...
Це ж,скажу, насолода і диво -
на дивані, ще й з пляшкою пива!
Пиво з пляшки ковтаєш ліниво,
поруч жінка сидить шанобливо,
зазира тобі радісно в очі,
догодити володарю хоче...
"Пуста пляшка? Вже, любий, несу!
Будеш рибку? Сирок, ковбасу?"
Ой!!!Що трапилось?! З жахом здригнувся!!!
А...Це пляшка упала....Проснувся...
Олена Іськова-Миклащук, 15.03.2013 - 00:57
І якого це дива Іван
виліз зранку на новий диван?
вже десята, а він іще в сподні*,
свині в шоці: ще досі голодні.
Гуси, кури, качки та індики,
аж захрипли від писку та крику.
А мій милий лежить , наче пан...
--Гей, вставай, не для того диван
ми із кумом у "складку" купили,
щоб на ньому пивко зранку пили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408953
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.03.2013
Велика грішнице із раю,
заступнице всіх поколінь,
бунтарко, звабо і святая,
цей перший пролісок тобі
Блаженим сяйвом грілось небо.
веселкою стелився шлях.
Цей світ земний придумано для тебе,
благословенна у віках!
Цей світ земний Творцем придумано для тебе,
благословенна у віках!
Бракує барв, щоб описати
красу душі і тіла теж,
сестра, сподвижниця і мати -
достоїнствам немає меж!
Володарко чудових ролей,
ворожко весен, феє мрій,
жадана, мила, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
Жадана, мила, люба, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Хотів все ж написати вірш-поздоровлення...Але життя піднесло мені на жіноче свято нежіночий дарунок - 38,4 градуси...І це не міцність напою, а моя температура... Кашель рве груди, голова -як баняк. Вірш втік кудись далеко. Зате "примарилась" мелодія, хоч і далеко не святкова.
Проте я її виставлю, поспівчувайте. Біда, розділена з друзями, зменьшується і переноситься легше... А от як її назвати - не придумав.
Ура!!! Є ще один чудовий текст до моєї "Сумної мелодії"! Оленка чудово передала характер музики. Мабуть, журавлі - то чарівний птах, раз так надихає на такі чарівні вірші.
Журавлі
Осінь за вікном розплакалась дощами,
Розстелився сум по всій землі.
А у небесах розтріпані вітрами
Відлітають знов в даль журавлі.
В чужину летять з розбитими серцями,
Тане їхній слід у сивій млі.
Пахне полином.
Пахне полином.
Осінь за вікном.
Стелиться сукном.
Стелиться сукном
Осінь за вікном.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
Журавлі.
Тяжко на душі лишати Батьківщину,
Та уста німі—немає слів.
Немає слів .
Може упадем, на чужині загинем.
А у нас іще дітки малі.
Діточки малі.
Краю, рідний край, до тебе ще прилинем,
Принесем весну ми на крилі.
Линуть у далі,
Линуть у далі.
Гірко журавлі.
І несуть жалі
І несуть жалі
В серці журавлі.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
В небі журавлі.
Журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
С завистью смотрю, как мои друзья поздравляют наших прекрасных женщин...
Хочется и себе быть на высоте...А стихи я писать не умею...Поэтому попробовал поздравить музыкой. Не знаю, как получилось, знаю, что от души. С праздником вас, дорогие женщины, девушки, девочки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406982
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.03.2013
Під вікном гітара,
як дитя, ридала,
від сумних акордів плакав первоцвіт.
Доля настраждалась,
та не докохала,
повернулась гордо і злетіла з віт.
ПРИСПІВ
Не відлітай!
Мене не залишай!
Нехай до струн
торкнеться небокрай.
Удвох, до зір,
ми злетимо, повір.
Вернемо рай
у наш нужденний край.
Ти чуєш, як ридають струни
і на душі - сніги.
Вернися , доле юна,
вернися на віки.
Доле лебединна,
не лети без спину,
весняне світило не обпалюй крил.
Дай ще краплю сили
розігнути спину
і вдихнути волі з голубих вітрил.
ПРИСПІВ
Дай ковток наснаги
доспівати сагу,
пучками зігріти пролісок весни.
І росою зранку
вгамувати спрагу,
повернися, доле, піснею у сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
Отримав отакого листа...Прочитав і мало сам не розплакався від співчуття автору і плачу "босого серця" під акомпанемент моєї ридаючої гітари...
"При першому вечорі прослуховування "Плачу гітари", не писала, тільки плакала. Потім , мабуть, задовго зживалася з мелодією, бо ви отримали кілька варіантів. У Олени перші дві стрічки відрізняються від моїх по розміру... Прослухала пісню "Гітаро, плач". Ви все там переробили гарно. Та музика не давала спокою… А тепер не знаю, що з цим робити. Послухайте, вірніше проспівайте."
Прослухав, проспівав...І сів знову переробляти під перший варіант мелодії. Бо слова і у одної Оленки, і у другої надзвичайно гарні. І надзвичайно негарно, коли їх обійдуть увагою. І ще негарно, коли заставиш дівчину плакати, а сльози не висушиш... Тим більше напередодні жіночого свята...То ж може наша пісня заставить Оленку зрадіти і посміхнутися. З прийдешнім святом вас, дорогі жіночки!
Плач, моя гітаро.
Обійняв туман
За тендітний стан,
Мов хотів зцілити
Від душевних ран.
Тільки ми не пара,
Плач, моя гітаро.
Що тепер робити?
Та мовчить туман.
Приспів.
Тремтить струна,
Мов сльози на очах:
Прийшла весна,
Але вогонь зачах.
І б’ється біль
По струнах, ніби птах.
Любовний хміль
Розвіявсь на вітрах.
І рвалась пісня в чисте небо,
Тремтіла болем тьма.
Без тебе жити треба,
Лиш крил уже нема.
У косу літа
Сивину впліта.
Пам’ятаю досі
Я твої уста.
Та коли, мов кара,
Забринить гітара---
Моє серце босе
І без крил зліта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Після таких слів чудової поетеси у епіграфі мусив допрацювати п"єсу, яка задумувалась як інструментальна, і переробити нотний текст згідно слів, додати вступ, коду, і ще один приспів. З задоволенням констатую - пісня, на мій погляд, вдалась!
Гітаро, плач
Надихнув шановний Анатолійович своєю музикою.
І чому ж так вийшло -
Облетіла вишня
Мов фату зронила білопінний цвіт.
І чому ж так вийшло -
Не за тебе вийшла.
Хоч любов п'янила, застилала світ.
Приспів.
Гітаро, плач,
Край моє серце, край.
Гітаро, плач,
Востаннє нам зіграй.
Гітаро, плач,
Нехай тремтить струна.
Прости, пробач -
Вже відійшла весна.
Іще не раз розквітне вишня,
Нова весна прийде .
Тільки любов колишня
Уже не зацвіте.
Так нам двом судилось –
Щастя лиш наснилось,
Сполохом тих ніжних незабутніх днів.
Так нам двом судилось,
Що любов стомилась,
Обізвалась пізно піснею без слів.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
ВАЛЬС ВИПУСКНИКІВ
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки.
Швидко летіли роки.
Швидко летіли роки.
Приспів.
Ген, куди б не вели нас дороги,
не стелилися в світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Не замінять довіку ніким.
Досі ми, майже щодня,
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Найнезабутніший вальс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2013
Нарешті і у нас з Сашою "получилося"!А що - судіть самі!
ВАЛЬС ОДНОКЛАСНИКІВ
Як же стрімко збігає час –
і течуть в океан струмки!
Рідна школа збирає нас
вже посріблених, не струнких.
Звідусіль позліталися,
стогне пам’ять – дев’ятий вал!
Наче знову екзамени –
незабутніх емоцій шквал!
Так багато згадалося:
перший клас і прощальний бал!
За азами граматики
як же скучили ми таки!
Білий світ – непростий такий,
ми ж і досі – романтики!
До лиця – сивина вже нам.
Ой веселий колись був клас!
Повен келих налий вина,
запроси вчителів на вальс.
Рідна школо, щоб ти гула,
пам’ятай молодими нас!
Не сумуй, однокласнику,
посміхнися й сльозу жени.
В школі будуть ще празники,
але вже не для нас вони.
Поклонись вчителям, згадай,
як були ми слухняними.
Срібним птахом отут злітай
над роками рум’яними!
Пам’ятає хай рідний край
завжди нас полум’яними!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Как-то вот так сочинилось...Не знаю, что с ним делать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.02.2013
На "Олімпійському" - футбол! "Бордо" - "Динамо".
Чекали свята всі! А вийшла знову драма...
Ганяли хлопці дружно, і не шкодували сили,
і навіть здуру перші гол "Бордо" забили!
...Тріумф тривав недовго... Через дві хвилини -
гол-відповідь... Неначе грім з небес долинув!
І знову, як барани, гуртом всі ганяли...
Та що казать! Пенальті (вірний гол!!!) і той прос...пали!
Казав Блохін: "Ми будем грать, як "Барселона"!
Усі в атаку! Вщент розтрощим оборону!"
Та сумнів був... Щоб так, як "Барселона", грати,
потрібно в складі десять барселонців мати!
Не удалося хлопцям справитись з "Бордою"...
Нас замість гри нагодували знов бурдою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401203
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.02.2013
Я ніяк не можу, друзі, зрозуміти -
що такого в музиці находять діти?
Воно тільки-но навчилося стояти на ногах,
а дай музику - стрибає, наче в попі цвях!
Ніжкою притопує і рученьками крутить,
та ще й аплодує сам собі! Ну "Мультик-Пультик"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400892
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.02.2013
Я знаю точно -
ты мне изменяешь!
Я даже знаю -
где, когда и с кем,
хоть тщательно
ты это и скрываешь...
Одно лишь не пойму,
мой мачо...
ЧЕМ?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394708
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.01.2013
Дополнение
К деликатесам ты, конечно же, привык…
Есть много яств, мой друг, на свете, сердцу милых.
Но стоит лишь услышать - "Заливной язык",
как слюнки удержать во рту уже не в силах …
Как тает ломтик язычка во рту твоём!
Прелестное желе, морковочки кружочки,
петрушки зелень - дифирамбы вам поём,
в честь вашу я пишу восторженные строчки!
* * *
"Я лежу себе тихонько и молчу -
рекламировать себя мне не пристало!
Мне и молча быть любимым по плечу…
Кто меня не любит?! Я же САЛО!"
"Извините, я дополнить Вас хочу,
хоть мне это делать и неловко…
Я не набиваюсь вовсе, не учу,
но забыли Вы, что Ваша я золовка?!"
Смущённо прошептала подчерёвка.
А у меня такое мнение, друзья –
вкусней всего у сала - это шкурка!
Она важна, как дому штукатурка!
Без шкурки салу просто быть нельзя!!!
Ещё прошу заметить, что у сала
хорошей шкурки не должно быть мало!
И ночью мне всё чаще снится сон –
шмат сала в шкурке с четырёх сторон!
И даже высшее природы достижение –
в средине сала –
шкурочки в продольном направлении!!!
* * *
Знают все, что сладкий стол - всему венец!
"Уноси язык, салаты, холодец,
Винегрет, нарезку, хлеб, селёдку,
Курицу… Э –э! Куда?! Поставь-ка водку!"
Кто сказал :"С эклером - только чай?!
К пирожному по стопке - на- ли-вай!"
"Ого -го! Какой у вас «Наполеон»!
Но как-то не идёт без рюмки он"...
"Слышь, Вань, вон ту конфетку передай!
Ну кто опять там говорит про чай?!
С конфетой - чай? И вам не надоело?
По соточке давай! ПошлО!… Другое дело!
Ведь сладкий стол без водки - ерунда!
А кто не понимает - тот балда!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392235
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 13.01.2013
Сьогодні народилась чудова, талановита людина, поет, пісняр, гуморист, громадянин, справжній Українець - Олександр Печора. Думаю, що всі, хто знають його, приєднаються до мого поздоровлення і побажають йому здоров"я, наснаги, щастя, успіхів і всього найкращого! А про те, що він людина видатна, можна прочитати підтвердження в інтернеті у вигляді тлумачення його імені і букв, з яких воно складається. Це не вигадка - задайте в пошуковику "Олександр" і самі побачите!
Значення імені Олександр.
Коли б не надзвичайна поширеність, то ім'я Олександр могло б стати одним з найбільш сильних. По енергетиці звучання воно наділяє свого володаря упевненістю в собі, силою, напористістю і навіть може схиляти його до прояву поблажливості, а іноді і зарозумілості. Ще більше енергетику імені посилюють образи таких іменитих Олександрів, як Македонський, Невський, Суворов, Пушкін і багато інших.
Значення букв імені Олександр.
О - експансивність і емоційність
Л - винахідливість, артистичність і логіка
Е - виверткість, хороше володіння мовою і допитливість
К - стійкість і прозорливість
С - розсудливість, примхливість і владолюбство
А - сила і воля
Н - творчі амбіції, гострий розум і увага до здоров'я
Д - примхливість, комунікабельність і привітність
Р - догматичність і самовпевненість
Тож, з днем народження Олександра! Славімо його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013
Сначала оригинал.
Постновогодние слюнки…
Звон кухонных клинков
керамических лезвий,
как исчадье кровавых вендетт.
У меня на столе появился полезный,
весь изрубленный в хлам винегрет.
* * *
Утром взяли Прованс. Ну, почти, без потерь...
Да не дрогнет рука на цевье!
Дробью в крупный горошек,
голоден - как зверь!
Оливье, монсиньор, оливье...
* * *
Ратных подвигов уйма, ристалищ картин,
лоскутов языков и сердец.
Хрен багровый горчит, натурал-желатин,
вождь застолья - литой холодец!
* * *
Древний Рим! Поскорей насуши сухарей,
да вареных курей накроши побыстрей!
Сам палач их на площади резал.
Приговор! Сняли латы - умяли салаты.
Ваш Цезарь!
А какие блюда зарифмуете Вы?
03 янв 2013
ID: 389685
Рубрика: Вірші , Жартівливі вірші
дата надходження: 03.01.2013 23:25:35
© дата внесення змiн: 03.01.2013 23:25:35
автор: Николя-бабА
Продолжение.
То, что я вам сейчас расскажу,
Не считайте снобизмом или шуткой…
Любим мы поддать гостям куражу
Фаршированной яблоками уткой…
Сверху корочка румяная дразнится,
В середине – пупик, печёночка, рядом шейка!
Мне кричат все : "И яблоки!"
Да какая разница!!!
Быстрее под утку сто грамм налей-ка!!!
***
За окном - мороз, холодина,
Небо сердито хмурится…
А у нас за столом - компания
И вкуснющая жаренная курица!
Выкрикивают гости : "Мне крылышко!"
"А мне шейку!", "А мне - тот кусок! Опа!"
А мне по праву досталось (как старейшине)
Самое сладкое и жирное - ПОПА!!!
***
Многие, услышав слово белочка,
Ухмыльнутся… И их можно понять…
А вы посмотрите – вон на той тарелочке
Салатик чудненький. "Белочкою" звать!
Делать легко и весьма экономно –
Сырок натертый, с чесночком и майонезом.
И хоть простоват – спрос за столом огромный,
(Но пусть это не выглядит для вас ликбезом!)
Салат бесподобный, просто высший класс!
Его вкус не забудут все, кто пробовал хоть раз!
***
Какая свадьба без баяна,
какая зорька без росы?
Кто видел праздник без стакана,
сальца, сырка, ветчины, колбасы?
Не побоюсь казаться резким -
застолья нету без нарезки!
***
Карп заливной лежит на блюде,
Охренело таращит глаз…
"Будете?" "Ну, канэшна буду!
С Новым годом!" - и соточку хрясь!
Огурчик солёненький своё место надыбал,
На зубах прохрустев, стопарик догнал…
"Какая прелесть эта Ваша заливная рыба!
Браво, мадам! Заценил! Признал!"
Дополнение
К деликатесам ты, конечно же, привык…
Есть много яств, мой друг, на свете, сердцу милых.
Но стоит лишь услышать - "Заливной язык",
как слюнки удержать во рту уже не в силах …
Как тает ломтик язычка во рту твоём!
Прелестное желе, морковочки кружочки,
петрушки зелень - дифирамбы вам поём,
в честь вашу я пишу восторженные строчки!
* * *
"Я лежу себе тихонько и молчу -
рекламировать себя мне не пристало!
Мне и молча быть любимым по плечу…
Кто меня не любит?! Я же САЛО!"
"Извините, я дополнить Вас хочу,
хоть мне это делать и неловко…
Я не набиваюсь вовсе, не учу,
но забыли Вы, что Ваша я золовка?!"
Смущённо прошептала подчерёвка.
А у меня такое мнение, друзья –
вкусней всего у сала - это шкурка!
Она важна, как дому штукатурка!
Без шкурки салу просто быть нельзя!!!
Ещё прошу заметить, что у сала
хорошей шкурки не должно быть мало!
И ночью мне всё чаще снится сон –
шмат сала в шкурке с четырёх сторон!
И даже высшее природы достижение –
в средине сала –
шкурочки в продольном направлении!!!
* * *
Знают все, что сладкий стол - всему венец!
"Уноси язык, салаты, холодец,
Винегрет, нарезку, хлеб, селёдку,
Курицу… Э –э! Куда?! Поставь-ка водку!"
Кто сказал :"С эклером - только чай?!
К пирожному по стопке - на- ли-вай!"
"Ого -го! Какой у вас «Наполеон»!
Но как-то не идёт без рюмки он"...
"Слышь, Вань, вон ту конфетку передай!
Ну кто опять там говорит про чай?!
С конфетой - чай? И вам не надоело?
По соточке давай! ПошлО!… Другое дело!
Ведь сладкий стол без водки - ерунда!
А кто не понимает - тот балда!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389928
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 04.01.2013
Сижу в гостиннице, под городом Ополе...
Стихи друзей читаю, радуюсь за них...Грущу...
И мысли мозг мой сверлят :"Ну доколе
летать, метаться буду я по свету?
И где поддержку Музы взять поэту?..
Быть может плохо я её ищу?"
А, впрочем, хватит ныть - я вовсе не ропщу!
У каждого свой крест, который по плечу...
И завтра я с рассветом дальше полечу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362297
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.09.2012
Я хочу в этот день пожелать тебе, тёзка
то, чего бы хотел пожелать себе сам!
Пожеланья мои (пусть наивны немножко,
но они от души) пусть летят к небесам!
Пусть твой жизненный путь будет долгим и светлым,
(все преграды на нём - и мелки, и легки,)
полным радостных чувств и на дружбу приветным,
как любимые всеми твои, друг, стихи!
И сибирскую душу твою многократно
пусть порадует вволю родная тайга!
А когда же вернёшься домой ты обратно -
то с друзьями под рюмку рубануть шашлыка!
И с широкой улыбкой сказать:"Жизнь прекрасна!"
И забыть все невзгоды, болячки, года,
и уверенным быть - я живу не напрасно,
ведь со мною родня, и любовь, и друзья,
и эфир, и стихи - НАВСЕГДА!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357726
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.08.2012
Тихий вечір, літній вечір
На побачення нас кличе:
М’ята п’янить, серце щемить
Зупинись, чарівна мить.
Тихий вечір, літній вечір
Нас веде в казкову ніч:
Там, де тільки двоє:
там, де я з тобою
Залишимось віч-на-віч.
Там, де тільки двоє:
Там, де я з тобою
Залишимось віч-на-віч.
Приспів:
Вечірній блюз, кохання блюз
Двох сердець палкий союз.
Синій вечір, теплий вечір
Розсипа вгорі жаринки
З неба летять, наче хотять
Нас з тобою обвінчать.
Синій вечір, теплий вечір
Землю одяга в хітон.
Там, де тільки двоє,
Там, де ми з тобою,
Блюз нам грає саксофон.
Там, де тільки двоє,
Там, де ми з тобою,
Блюз нам грає саксофон.
ID: 349079
Рубрика: Вірші , Авторська пісня
дата надходження: 09.07.2012 05:48:33
© дата внесення змiн: 09.07.2012 05:49:53
автор: muzima29
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012
На прохання свого друга, однокурсника з музичного училища, який зараз працює викладачем по класу духових інструментів в гімназії міста Шверіна (Німеччина) написав для його учнів простенький для виконання блюз. Кажуть, що сподобалось... Хочеться вірити. І хочеться, щоб друзі по сайту послухали і оцінили...і хочеться, щоб ще кому-небудь сподобалось...Може і слова якісь до ноток прилипнуть. Якщо треба буде - додам ще приспів...А як ні - ну то хоч настрій комусь може підійме... Надіюсь... І ще одне зауваження. Це просто демо-версія, без обробки звуку, тема проведена лише один раз. Далі оброблю, якщо буде інтерес. Бажаю успіху! З повагою. Сергій.
P.S. Версію із словами можна послухати за назвою "Вечірній блюз".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
ДУША ВИОЛЫ
Проснулась, вздрогнула –
и ожила, запела, засмеялась
в руках нежно-трепетных
в страстных объятиях бедер
зарыдала голосом альта
закричала меццо-сопрано
переливаясь
синим бархатом и красным шелком
захохотала
сипловатым хрипом баритона
в тиши безмолвия
и разбудила ночь
и обнажилась ночь
и сбросила одежды
и зачала рассвет
так долго длилась песня
виолончели юной
в руках безумной девушки
с глазами цвета синей орхидеи
устами цвета спелой дикой вишни
руками бледными
похожими на сон о крыльях белой птицы
и одержимостью неистовствовал крик
и плач был горек, а смех был дерзок
и казалось
что спящий дух проснулся – дух виолы
иль бес свирепствовал и ангел спорил с бесом
о том, что вечно и сиюминутно
и в этом споре, как ни странно это
рождалась истина
и с криком сбросила оковы несвободы
и скромность ложную
и обусловленность прекрасным телом
которое из праха было взято –
сырой земли и дерева живого
и мирозданье рушилось
и созидалось новое
и родилось дитя
от чувственного трения смычка о бычьи жилы
о струны – тетивой натянутые нервы
смех, слезы, страсть, рождение и смерть
излились семенем
в виолы девственное лоно
на зыбкой кромке нового рассвета
ID: 348327
Рубрика: Вірші , Білий вірш
дата надходження: 05.07.2012 15:15:16
© дата внесення змiн: 05.07.2012 16:52:18
автор: Змеелов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348446
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2012
Як я хотів би, щоб війна за мову закінчилася злагодою і взаємопорозумінням і щоб всі чудові мови, які є в Украіні, звучали і жили на радість людям, які ними розмовляють, але злились в одну дружну державну мову, як зливається кожний голос у моїй фанфарі у фіналі в один мажорний, життєстверджуючий акорд! З повагою до всіх мов і людей С.Голоскевич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2012
Дорогі колеги! Рятуйте! Не можу ні заснути, ні текста написати до своєї "Колискової"! Допоможіть!!!
Ура! Вже одна добра і талановита душа обізвалась! Дякую, Людочко!
Нічка прийшла тихесенько
До зорі, до зорі.
Сном привітала хресників
(Діточок у дворі)
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Кожну ніч. От і все.
Щастя в торбинку клалося
Вітерцем. Вітерцем.
Щоби гарненько спалося
Дітлахам. От і все.
Котик заснув під ніркою
Навмання. Навмання.
Чом запищало гірко так
Мишеня? Мишеня.
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Листям летять в віконечко
Мрії всі. Мрії всі.
Спи, моє любе, сонечко
прилина звідусіль
Зранку прийде замріяний
Новий день, дивний день
Щоб у горнятку радості
Принести нам пісень.
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить
Скільки б життя не квапило
Не спішіть. Не спішіть.
Станете ще дорослими,
Бо життя - тільки мить.
02.07.12
ID: 347731
Рубрика: Вірші , Казки, дитячі вірші
дата надходження: 02.07.2012 21:12:04
© дата внесення змiн: 03.07.2012 00:00:45
автор: Людмила Ганяк.
Ще раз ура! Іще один талант порадував чудовим текстом! Дякую, Інночка!
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
І в колисанці лагідній
Засина моє маля.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
Спи, моя ніжна крихітко,
Засинай, янголя.
Ти спи, а я тихесенько
Помолюсь, помолюсь.
І щиро Божій Матері,
Й Небесам поклонюсь,
Щоб доленьку, мов річечку
Не бурхливу, дали.
Мов у віночку стрічечки
Дні барвистими були.
Щоб доленьку кровиночці
Та й щасливу дали.
Сон під ясними зорями,
Бережуть янголи.
Сяє на небі Зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
А завтра любе сонечко
Зазирне, зазирне.
Ласкавим, теплим променем
Тебе ніжненько торкне.
А завтра любе сонечко
Принесе новий день,
Щоб пташенята радісно
Щебетали пісень.
ІННА СЕРЬОГІНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
Очень понравились минорные осенние грёзы... Рискнул... Написал... Правда, автор хотел дописать стих, поэтому это может быть не окончательный вариант... И музыки, и текста. Если автору текста не понравится мой вариант музыки - милости прошу к сотрудничеству коллег-поэтов!
Вальс
Пишу я вальс осенних грез, пишу в миноре,
О небесах в порывах слез, о грустной доле.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
О прахе дней спешащих прочь, сложившись в годы,
О ярких снах, летящих в ночь под эти ноты.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
ID: 300041
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 14.12.2011 22:29:57
© дата внесення змiн: 15.12.2011 01:26:47
автор: amigo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347234
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.06.2012
Не знаю я,чому згадалося мені,
як на рибалку з друзями зібрались навесні...
Так гарно гріло сонечко, співали солов"ї
і так манили в свою тінь над озером гаї!
Нас дві сім"Ї було - я з жінкою, та Гена і Наташа...
На всіх лише одна у нас була палатка наша...
Гуртом розкинули "бівак" і снасті розвернули,
очей не зводим з поплавків, про все навкруг забули!
Азарт в крові у всіх кипить - неважко зрозуміти!
Бо ж мріє кожен з нас (це факт!) добряче наловити!
Ми тиждень готувалися до знатної рибалки -
набрали вудок, ятерів і всякої приманки.
Горох, перловка, кукуруза, черв"яки, опариш, тісто -
повинні стільки наловити, що в кобошах буде тісно!
...Годину, другу сидимо - покльовки і не видно...
І три, й чотири...Що за чорт! Розповідать огидно!
І чорних заздрощів нас всіх з"їдає хижа гідра,
бо ж пацани додому йдуть і повно риби в відрах!
Їм навперейми друг мій Гена, наче крокодил:
"Скажіть, на що ви ловите? Спасайте від біди!"
Малі лягли від реготу -"Не скучиш, дядьку, з Вами!
На вудку тут не ловиться - ми ловимо руками!"
Без рибки хлопчаки пішли... В кишенях - по червінцю...
А ми вже рибку смажимо і радості по вінця!
І булькає вже юшечка, і дзенькають чарки,
і повели дівчат в лісок гарячі парубки!
Які пісні співали! Як нам заздрило село!
Давно уже у них такого хору не було!
А вранці Гена в річку плиг - ну справжній крокодил!
І що ви собі думаєте? Рибки наловив!
І знову юшечка була і смажений карась,
і знов пилась горілочка, і пісня понеслась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
Фотографий сотни штук -
в школе, в садике, в пелёнках...
Эволюция ребёнка...
Это наш любимый внук...
Лягушонок трёх недель,
сытый кот в счастливой дрёме,
в тёплой ванночке в истоме...
Это было... А теперь!
В форме гордый генерал,
в кружевах идальго храбрый,
петушок и Хрюша жадный -
кем наш Витя не бывал!
Однозначно - красавЕц!
Мама с папой замечают -
взгляды девочки бросают
возмутителю сердец!
Ну и что, что огорчает
дневником своим подчас?
Это ведь у всех бывает!
Чаще радует он нас!
Когда слышишь слово "Внук" -
сердце радостнее бьётся,
то надеждой отзовьётся,
то тревогой сдавит вдруг...
Слово "Внук" произнося
мыслишь перспектив громады,
где мы счастливы и рады,
с внуком жизнь соотнося!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345673
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.06.2012
Ми йдемо у життя , як небо світло-чисте.
Чому ж, матусі рідні, умиваєтесь слізьми?
От і настала мить жадана І така врочиста:
Бувай, рідненька школо, вже дорослі стали ми.
Дорослі стали ми...
Приспів
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо:
Все в наших руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
Сльози по щоках...
ПРОГРАШ
Пробачте, вчителі - що завинили знаєм.
Тепер життя даватиме щодня для нас урок.
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
Приспів
ПРОГРАШ
Жаль не збере ніколи разом і не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Наш шкільний дзвінок...
НАШ ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Весна за лепестками (романс)
За лепестками лепесток летит весна,
И заплетает из дождей грибные нити.
Не говорите мне, прошу, не говорите,
Что я такая же, как все, но не она...
Я не такая, как она... Так объясните…
Ловлю ваш взгляд на потускневшем серебре,
А пальцы холодно сжимают край бокала...
Вы неправы со мной. Зачем же я ласкала
Ваш профиль гордый в одиноком сентябре,
Свернув клубочком шерстяное покрывало?
Неправда все, что не наметилось всерьез,
Не по моей вине... А вашей - нет в помине...
Прощайте! Будьте же вы счастливы с другими,
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
Проигрыш.
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
04.06.12
ID: 341851
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 04.06.2012 19:30:11
© дата внесення змiн: 05.06.2012 17:35:18
автор: Людмила Ганяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
Дівча
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
Ій так сумно і страшно лишати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В гіркім сумі собі нагадавши події недавні.
…події недавні…
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим полишаючи світ цей повільно і плавно.
…повільно і плавно…
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона вірила - житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
…на жах символічно!
24.05.11 р.
ID: 261459
Рубрика: Вірші , Присвячення
дата надходження: 24.05.2011 21:15:00
© дата внесення змiн: 17.01.2012 21:16:22
автор: Володимир Шевчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
Мотивы мотивами… (Евгению Вермуту)
Сначала оригинал:
ПО МОТИВАМ…
Летел я в жизнь, теряя ускоренье,
С одной надеждою, застывшей на лице -
"Благослови меня, Господь, на приземленье
В каком-нибудь лягушкином дворце".
Введут меня к пупыристой царевне,
Такой простой, с сиянием в очах
И с торжеством, согласно сказке древней,
Нас обвенчают, тут же, при свечах.
Она сама движением небрежным
Сорвет с себя святые покрова
И лапкою обняв холодно-нежной,
Мне о любви проквакает слова.
Сплетемся мы, друг другом насыщаясь,
А утром я, собравшись в дальний путь,
Вернусь домой, подружке завещая
Метать икру в болотистую муть.
1997г.
ID: 130482
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 19.05.2009 04:54:24
© дата внесення змiн: 19.05.2009 04:54:24
автор: Евгений ВЕРМУТ
МОТИВЫ МОТИВАМИ…
(письмо царевны через несколько лет)
Я выполнила Ваше завещанье:
Метнула я икру в болотистую муть.
А что там с Вами мы болтали на прощанье,
Забудьте напрочь… Да не в этом суть.
Ведь Вы одним движением небрежным
Перевернули жизнь всю во дворце.
Теперь я не могу жить так, как прежде
И у меня вопрос к Вам есть в конце:
Хочу я знать, а что мне им ответить?
(Покрылась краской зелень на лице…)
Ведь ушлые пупыристые дети
Проквакали все уши об отце!..
ID: 342273
Рубрика: Вірші , Жартівливі вірші
дата надходження: 06.06.2012 17:09:06
© дата внесення змiн: 06.06.2012 17:11:16
автор: Амелин
Немотивированное
Я скажу тебе, Серёж:
"До чего ж твой стих хорош!
Животы нам надорвёшь!
Правда, сразу не поймёшь-
где тут правда, а где ложь?
Ведь по сути - хошь, не хошь -
подрастает молодёжь!
Бьётся в голове юнца
мысль про предка! Про отца!
Малый, хоть пупыристый -
удался задиристый!
Всё кричит:"Не верю! Нет!
В этот ваш эксперимент!
Дрянь эксперименты,
если алименты
присылают без конца
от фантомного отца!
Я же знать его хочу!
Я об этом всем кричу!
Так что вам с Евгением
(сказочником - гением)
нужно дело исправлять
и завалы разгребать!
Дать Лягушке Жабу-мужа,
(их сроднит навеки лужа!)
разбудить Евгения,
(сделав ускорение),
на ошибки указать
и отправить снова спать,
чтобы он в счастливом сне
взял жену под стать себе!
Вообще ж, едрёна мать,
нужно сказки выбирать,
чтоб, читая перед сном,
не набредить о таком!
08.06.2012 - 12:43 insolito:
Сказка ложь, да в ней намек
Жил-был добрый паренек
Службу у царя служил
Да однажды в лес сходил
Среди леса, на болоте,
(Не красавица, что ждете),
А болотная зверушка
Проживала…да…лягушка…
Кожа гладкой не была,
Но умом своим взяла
Власть в трясине и на речке,
А при встрече и сердечко
Паренька, что проходил…
(Под влиянием светил,
Солнца красного на небе,
Луч ударил в темя). Не был
С ним в тот час никто другой
В общем. Друг наш дорогой
С перепугу или с дуру
Соблазнился на фигуру.
И лягушка в час приятный
За жену ему, (занятно)
Стала вроде. Вышел срок
Ей родить. А паренек
Испугался стать папашей
Время шло. С годами старше
Детки стали. Что сказать…
Стали маму вопрошать:
Где, мол, наш любимый папа
И куда свои он лапы
Поволок, в какую даль?
Маму бедную нам жаль…
Сказка говорится складно,
Ну, а жизнь – да, будь неладна,
С ней чертовкой, как же быть?
Вроде хочется любить,
А последствия любви
Скрыть нельзя. Теперь смотри,
Как в болоте грязноватом
Скачут дети- лягушата…
Tакой експромт от меня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342593
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 07.06.2012
ДОРОГА ДОДОМУ
Життя не раз у вихорі крутило,
Одного залишало в чужині.
То гладило, а то болюче било,
Дивилось в очі зрадливо мені.
Вітри шмагали білосніжні крила,
Був птахою, та каменем я став.
Лиш мати Бога Господа молила,
Щоб я серед доріг не заблукав.
Приспів
Повернусь лелекою до рідного гнізда,
У край, в якім коріння проростає.
Зустріне радість в нім, і обмине біда,(2
А ненька, як в дитинстві, приласкає. (рази)
Мій шлях осяють зорі вечорові,
Полину поміж сотні тисяч хмар.
Насняться неньки очі волошкові,
І краю нездоланна сила чар.
Кленовий лист горітиме вогнями,
І в серці забринить дзвінка струна.
Дороги простягнуться рушниками,
Та в отчий дім проляже лиш одна.
Приспів
ID: 282290
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 23.09.2011 21:03:54
© дата внесення змiн: 23.09.2011 21:03:54
автор: Віталій Войтко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
Радченко :: Но звучит и звучит, блин, гобой
ОРИГИНАЛ
Как волшебно звучит гобой
(Я почти полюбил искусство),
Повстречавшись с твоей главой, –
Резонансный стык пары «пусто».
Как волшебно звучит гобой,
Ударяясь о твой затылок,
Ты, как бык на корриде, в бой,
Под рукой арсенал бутылок,
Но волшебно звучит гобой,
И что радует, так надежен,
Пусть он станет твоей судьбой,
Ну, и пьяные споры тоже.
Как волшебно звучит гобой,
В голове и в гобое пусто,
А не выпить ли нам с тобой?
Как за что? Да за нас в искусстве!
Мария Сулименко
ЭКПРОМТ -ОТВЕТ
Ах, как выпить с тобой захотелось -
Так волшебно звучит, блин, гобой,
Эхо звука в затылке вертелось -
Не пойму, что с моей головой.
Пустота в голове и в гобое.
На карриде рванулся в бой бык.
Споры пьяные станут судьбою,
С ними рядом искусство впритык.
Ты почти уже любишь искусство,
Но звучит и звучит, блин, гобой.
Так надёжно звучит он и грустно,
Повстречавшись с твоею главой.
В тишине посидим за рюмашкой.
(Давай выкинем к чёрту гобой).
Твой затылок украшу ромашкой
И искусство нам станет судьбой...
ID: 334529
Рубрика: Вірші , Філософська лірика
дата надходження: 02.05.2012 14:30:21
© дата внесення змiн: 02.05.2012 16:43:05
автор: Радченко
Мои пять копеек про гобой.
И чё вам дался тот гобой?
Пшик по сравнению с трубой!
Скажу быть может грубо -
дрянь по сравненью с тубой!
Куда значимее тромбон -
намного громче звучит он!
Альты, фанфары! Даже горны!
Их звуки праздничны, задорны!
Любители футбола,
ликуя после гола,
не справятся с собой
от злости на гобой!
Молчал бы лучше, не играл -
писк комариный! Не сигнал!
Позор на всю Европу!
Пошёл, гобой, ты в...топку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334656
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 02.05.2012
Спасибо всем, друзья, за поздравленье -
и с днём рождения, и с днём варенья!
Слова мне ваши дороги и любы
и я слагаю в поцелуях губы,
целуя нежно в щёчки милых дам -
им благодарность до небес воздам!
Друзья-поэтам крепко руки пожимаю
и обнимаю... И, конечно, наливаю!
Закусим! Непременно шашлычком,
селёдочкою и сальца куском!
...Ой, дед Серёга! Ну, ты размечтался...
Мой день рожденья, к сожаленью, не удался...
Полдня пластом с мигренью провалялся
и к поздравленьям с опозданием добрался...
Мы все зависимы от матушки-природы...
Хоть говорят :"В природе нет плохой погоды",
а всё же прыгает давленье вверх и вниз,
мигрень, или ещё какой каприз,
суставы крутит, или с венами напряг...
НО!!! "Не сдаётся гордый наш "Варяг"!
Все эти мелочи мы игнорируем умело -
собрались с духом и вперёд по жизни смело!
У нас у каждого ведь столько важных дел -
кто со стихами разобраться не успел,
а в ком-то музыка ещё не отзвучала...
И это здорово! Но всё же - это мало!
Есть очень много важного на свете -
нас радуют (и огорчают) дети,
"Агу" и "Дай" к нам обращают внуки
и мы с любовью мчимся, чтоб подставить руки!
Семья, друзья... Надеяться! Любить!
Всё это называется так ёмко :
"ПРОСТО ЖИТЬ"!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332691
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.04.2012
Я писала тобі листи
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи
(Оркестр)
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи... (ДВА
(Оркестр) (РАЗИ)
Я писала тобі листи...
(Оркестр) (
Я писала тобі листи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
Оригинал.
Рецепторы души
Когда почил очередной кумир
И наши предки вновь запи́ли с горя,
Я заглянул в весёлый этот мир,
Познав рожденья тайну априори.
Учили лихо нас соображать, -
Тетрадочки и те были в полоску…
И лаконично мысли выражать
Нам приходилось на заборных досках.
Мне, слава Богу, не пришлось мечом
Рубать «в капусту» наглых супостатов…
А под кроваво-красным кумачом
Не сразу понял, что «не так, ребята».
Когда гормоны дыбились ежом,
То под напором пылких опьянений
Я исступлённо ковырял ножом
Одно из величайших уравнений!
Порой хамил и выглядел шутом,
Дрожал не только в стропах парашюта,
Стегал коней безжалостно кнутом
И ошибался в выборе маршрута…
Чего греха таить, случалось – врал
И многие слова не брал в кавычки…
Не раз родным устраивал аврал,
Накапливая вредные привычки…
Струилось время, то вперёд, то вспять,
Быть довелось в фаворе и в опале,
А то, что всласть не удалось поспать,
Чуть позже мы с лихвою наверстали…
И вот, кажись, всё встало на места,
Но изменился фокус аллегорий…
И открывать зловещий смысл креста
Пришлось, увы, при помощи Пандоры…
Пока не все рецепторы черствы
И сенсорные датчики в порядке,
Прошу у тех, кто жив и кто мертвы,
Прощения, молясь за них украдкой…
май 10
ID: 190680
Рубрика: Вірші , Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 20.05.2010 00:37:24
© дата внесення змiн: 20.05.2010 00:37:24
автор: Кадет
Бог простит.
Вот такая, друг мой, эволюция -
позади гормоны и поллюции,
поиски, авралы, честь, опала...
было много...а осталось мало...
И изменённый фокус аллегорий
определил порядок категорий,
и стало ясно - мы не то порою
творили, чувствуя себя героем,
и стало стыдно за враньё и хамство,
привычки вредные, авралы, лень, упрямство,
всё, чем обиды близким наносили...
Теперь же просим, чтобы нас простили...
И с болью мы в потомках замечаем
ошибки те же... И до слёз мечтаем,
чтобы они их впредь не повторяли,
а позже о прощеньи не взывали.
Нам на земле отпущено так мало,
так быстро все мы движемся к финалу...
И, когда колокол прощальный прозвенит,
ответ для всех нас будет :"Бог простит!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330613
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2012
Оригинал
Не ропщу…
Не кричу, не суечусь и всуе
На судьбину нынче не ропщу…
И воспоминания тасую,
И ответы на вопрос ищу…
Бытие моё вполне реально
Всё ещё брыка́ется подчас, -
И общаюсь с миром виртуально,
И блефую для отвода глаз…
Не беда, что пепельные пряди
Обрами́ли дряблые виски,
Доверяю шалости тетради,
Не чураясь грусти и тоски…
Не терплю сопливых откровений
И в коленях ненавижу дрожь…
Но не в силах обуздать волнений,
Если в поле колосится рожь…
апрель 12
ID: 330481
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 15.04.2012 15:35:36
© дата внесення змiн: 15.04.2012 16:18:38
автор: Кадет
ТЕТРАДЬ КАДЕТА.
"Не жалею,не зову, не плачу,
всё пройдёт..." Не вмиг, не сразу! Нет!
Трепещу, волнением охваченный,
впитываю, что создал Кадет!
Грусть-тоску и пепельные пряди,
блеф-реальность и в коленях дрожь
доверяет всё своей тетради...
Но читайте :"Колосится рожь"!!!
Ох! Какая в этой строчке сила,
жизни торжество и благодать,
и любовь, что в небо возносила!
Юра смог нам это передать!
И "пока сердца любви открыты",
и душа волнением полна,
с жизнью мы ещё не квиты...
И надеюсь - всё поймёт жена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330606
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 16.04.2012
Мама учит дочку Дашу,
(ту, что хочет кушать кашу,
игнорируя мамашу)
верно говорить слова,
научив её сперва
слову "Мама", "Папа", "Дед"
(Даше дед - авторитет!),
"Витя", "Оля", "Баба", "Алла",
ну и прочих слов немало...
Но даётся нелегко
Даше слово "молоко"!
Буква "М" в начале слова -
это ж просто бестолково!!!
"Молоко" услышав, Даша
отправляется к мамаше,
и покажет (кто не знает),
где ж то молоко бывает...
И, хоть это нелегко,
скажет :"Мама - кококо!"
И такое в слове этом
вожделенье, что поэтам
нужно все стихи бросать
и про "Кококо" писать!
Мама снова учит Дашу
в перерывах между кашей,
учит мягко, но упрямо:
"Слушай, Даша! Слово мама
начинается на "М",
это ведь легко совсем!
Не могу тебя понять!
"Мама" можешь ведь сказать!
"Мама" с "М", и "молоко" -
почему же "кококо"?!
Даша маму обнимает,
в "кококо" взгляд устремляет...
Здесь без смеха нелегко -
вновь лепечет :"Кококо"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328318
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 06.04.2012
Прыг-скок! Прыг-скок! По дороге
на урок спешите ноги!
Веселее, прыг да скок – (Два
скоро прозвучит звонок! раза)
Солнышко так ярко светит,
Веселятся в классах дети,
Заливается звонок – (Два
Начинается урок! раза)
(Хлопки в ладоши, речитатив)
Что же, Ваня, ты застыл,
удивлённо рот открыл?
Вот сидит на ветке птица – (Ансамбль)
кто такая? (Один)
Воробей, или синица? (Ансамбль)
Угадаю! (Один)
(Ансамбль)
По дорожке жук спешит – (Два
догоню, не убежит! раза)
Кошку надо поласкать
и с собачкой поиграть,
посветить в окошечко, (Два
помечтать немножечко. раза)
Прыг-скок, прыг-скок по дороге
На урок (4 раза) спешите ноги!
Веселее, прыг да скок! (Два
Кончился давно урок!!! раза)
Кончился давно урок…
Кончился давно уро-о-к!
Очень давно кончился уже урок!
У-Р-А!!!
С.Голоскевич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328060
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 05.04.2012
"Ты меня совсем не любишь!
Ты меня вот-вот погубишь!
Заставляешь меня плакать,
заставляешь глазки капать!
Ну и что, что страшный вид?
Тоже мне - коньюктивит!
И без капель всё пройдёт -
поморгал - и весь компот!
Капли ж - противнючие!
Пекучие! Кусючие!
Слёзы катятся ручьём!
(А терпенье ни при чём!)
Капли вылечат?! Едва ли..."
Так своей супруге Алле
говорил с угрюмой рожей
красноглазый муж Серёжа...
Бедная его жена...
И за что терпеть должна?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327530
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 03.04.2012
Чудовий, ніжний, сповнений глибокої любові вірш про батьківські почуття, надії, віру. Він не міг залишити мене байдужим... Адже у мене теж є син, а у сина підростає продовжувач роду. Нехай всі сини Украіни почують слова любові від своїх батьків і нехай їх береже Бог!
БАТЬКІВСЬКА ПІСНЯ
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають
і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я тішусь, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я вдячний, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили,
Щасливий, що ти в мене є.
ID: 225152
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 29.11.2010 07:12:38
© дата внесення змiн: 15.05.2011 13:01:51
автор: Віталій Назарук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Прочитал "Спить кошеня" Наталки Кольоровісни и обзавидовался...
И вот чего получилось...
Кошкина грусть.
Сидит кошка на окошке,
за окошком дождь стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Кошка слышала, как папа
вчера сыну обещал
с ним поехать на рыбалку,
даже снасти показал.
Обещал с собой взять кошку:
«Для удачи» - говорил.
Накопал червей, картошку
для приманки наварил.
Кошка помнила – удача
улыбалась чаще ей,
ей по праву доставалась
кучка мелких пескарей.
Дождь рыбалку им испортил,
за окошком льёт стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Ах, как жаль, что дождь противный
за окошком льёт стеной,
им испортил этот дивный,
долгожданный выходной!!!
О-о-о-х! МЯУ!!!
Ура! Есть первый запевала в
наш коллективный хор! ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ!
Поэты всех стран - объединяйтесь!
insolito :: Немножко, чтобы стало веселее
ЭКСПРОМТ на стих Анатольевича «Кошкина грусть»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326260
Сидит кошка на окошке
Ей не спится.Хвост трубой
Дождь испортил ей немножко
Долгожданный выходной
Бросил дождь на небо невод
И стянул его узлом
Никогда таким он не был.
Узнаю его с трудом.
Как же кошке не заплакать?
Ей пескарь махал хвостом
И на двух красивых лапках
Вечер приходил к ней в дом.
Мяу! Скажет для удачи,
Чтоб разверзлись небеса,
Что же дождь так долго плачет?
Два часа, ах, два часа...
ID: 326284
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 30.03.2012 08:21:55
© дата внесення змiн: 30.03.2012 08:29:07
автор: insolito
Борода:
Анатольєвич, а у мене щось таке вийшло
Cидить кішка, лиже ніжки,
у віконце загляда.
Ставай з ліжка, ведмідь Мішка,
бо надворі вже весна.
Нумо пішки, де доріжки,
та по проліски в лісок.
Болять ніжки? Спочинь трішки,
он присядем на пеньок.
Вдома кішка впала в діжку,
куди мишка утекла.
Йдемо, Мішка, бо панчішки,
вже промокли від пенька.
Cидить кішка, лиже ніжки,
у віконце загляда.
Ставай з ліжка, ведмідь Мішка,
бо надворі вже весна!
oduvan4ik:
Бідна,бідна наша киця,
Їй сьогодні не сидиться,
Зазирає у віконце,
Чи не визирне де сонце,
Бо надворі цілу днину
Ллється дощик без зупину...
Не сумуй,моя хороша,
За вікном не вічний дощик!
Дуже милі і щирі вийшли вірші про сумну кішечку!..
Молодці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326260
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 30.03.2012
ДВІ ЛЕГЕНДИ
І у легенд бувають імена,
Що крізь сторіччя славу краю віють.
Ми їм за це завдячуєм сповна
І квіти їм даруємо уклінно.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і донька гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Як чисті переливи солов"я,
Пісенні нотки ніжно душу гріють
І дзвоном обзиваються в серцях
Від скал Говерли до узгір"я Криму.
Бо у краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
То Храм Святий і пісня гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Софіями пишається земля,
Старий Дніпро піснями молодіє.
Їм обидвом мелодію щодня
З гірських джерел дарує полонина.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і ліра гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2012
Гималайствуют тучами сумерки
Гималайствуют тучами сумерки,
Вечер пробует девок на вкус,
Телевизор болтает без умолку
О слияньи в экстазе искусств.
Раболепствует тихая музыка
И щекочет поэту гортань,
Слово в слове находит союзника
И геройствует в розах герань.
Все заботы до донышка выпиты,
Прорастают сверчки, как сморчки,
Разбирают по нотам эпитеты
И меняют на пилы смычки.
Пилят душу поэту по веточке
Час за часом, сучок за сучком...
Ночь в тетрадку заносят по клеточкам,
В такт анапеста бьют каблучком.
ID: 323716
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 21.03.2012 00:54:33
© дата внесення змiн: 21.03.2012 01:49:56
автор: J. Serg
Беда.
Сказал красиво! Спору нет!
Как на ладони весь поэт...
Ему ведь только дай толчок-
будь то сверчок, или сморчок,
Луна на небе , или гром -
найдёт он вдохновенье в том,
и сразу - в руки карандаш
и всё! Ушёл! Уже не ваш!
Он вроде смотрит, вроде - нет,
он где-то далеко поэт...
Он и не слышит ничего -
шумит прибой в ушах его,
в крови его бушует страсть,
и гневом распаляет власть -
ведь всем вина её видна,
что жизнь людей скверна, бедна...
НО! Вдруг чирикнул воробей -
и мысль за ним! Ну, хоть убей!
И до всего ему есть дело -
что б не увидел - БАЦ! Задело!
...Один ныряет в океан...
Другой от поднебесья пьян...
А он без рифм НЕ МОЖЕТ! НЕТ!
Такая вот беда...ПОЭТ!!!
Поэт
(экспромт на стих Анатольевича)
Да, кто поэтом был рожден
Тому и карты в руки
Он Музой нежной обречен
На сладостные муки
Повергнет разум в бездну грез
И жизнь под бой курантов
Пропишет лирикой всерьез,
Как - будто это мантры.
Пройдет не первый Рубикон
Труд, написав Сизифов,
Поэт не Бог, но только он
Любовь рисует рифмой.
Упрямо продиктует век,
Что тленно все. Не верьте!
Поэт – великий человек
Живет и после смерти!
ID: 325631
Рубрика: Вірші , Присвячення
дата надходження: 27.03.2012 22:20:28
© дата внесення змiн: 27.03.2012 22:36:00
автор: insolito
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324010
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 21.03.2012
Ця мелодія написана давно, не для пісні, просто музика настрою. Можливо комусь вона допоможе створити відповідний стан душі при написанні свого твору... Буду щасливий, якщо це станеться...Значить не даремно писав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Неможливо залишитись байдужим до
ТАКОГО ЗІЗНАННЯ!!!
Перше зізнання
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
ID: 318599
Рубрика: Вірші , Лірика кохання
дата надходження: 03.03.2012 02:37:24
© дата внесення змiн: 03.03.2012 02:37:24
автор: Борода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Твои слова – как гром с небес,
как вал цунами…
Взорвалось Солнце, мир исчез…
Что сталось с нами?!
Застыли звёзды в вышине
холодным светом…
В глубокой пропасти, на дне,
Надежд планета…
Жизнь – мрак, уныние, тоска,
в ней смысла мало…
В часах песочных нет песка
и время стало…
Твои слова – как приговор…
Спасенья нету…
Иссяк мой жизненный задор
вдали кометой…
Храбрюсь я, душу сжав в кулак,
а сердце плачет…
Кто виноват, что вышло так,
а не иначе?
Твои слова – как в сердце нож,
петля на шею…
Её затягивает ложь…
Не жить мне с нею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322247
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2012
Испепеленная дотла,
(Но ей все мало)
Зачем опять к нему пришла
В его начало
К изнеможенному плечу,
К потухшим векам?
Пришла святая к палачу
И все померкло.
Померкло… Померкло!
Он пригубил ее уста,
А ум – стреножил,
Как неспроста все, неспроста
Ты прав был, Боже,
Чуть угловатые штрихи
И профиль гордый
Зачем пишу ему стихи
Любви аккордом?
Печальным аккордом!
Испепеленная дотла
(И жить устала)
Не сберегла, не сберегла,
Что обещала
Саму себя, свою любовь
В единстве веры
Я не с тобой, я не с тобой,
И дождь льёт серый.
Льёт серый…Льёт серый
ДОЖДЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322218
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2012
Несколько дней назад написал мелодию на стихи одного нашего талантливого автора и отправил ему на прослушивание с тем, что если понравится - выставляем свою песню, если нет - я выставляю только мелодию. К сожалению ответ не приходит...А мне очень хочется услышать мнение коллег относительно музыки. Она весьма экспрессивная, мятежная,
взволнованная, что вызвано потребностью передать такой же характер стиха. Прошу послушать и высказать своё мнение и замечания. Приоритетное право на текст остаётся за этим автором, я жду ответа, но у нас много талантов, таланту крылья не отрубишь...
15.03.2012
Автор стихов объявился. Читайте и слушайте "Испепелённая дотла"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321947
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2012
Це одна з моїх перших (і улюблених) пісень, які я розмістив в клубі поезії. І сподобалась вона не тільки мені. Ще один чудовий поет, Леонід Луговий (Новоградець) зробив переклад чудового тексту Наташи Мазур. Послухайте, що вийшло... А подивитись відео-кліп можна в ютубі по посиланню "Там, за окном", Наталія Мазур.
Ніч. Сонне місто лежить
В тиші холодній одне.
Сніг монотонно летить
І присипляє мене.
Я з ним пливу заодно,
Йду між домів і квартир.
Там, угорі вікно -
Ти полонив мій зір.
Глянув на постать мою
Жовтий квадрат без жалю.
Я трішки тут постою -
Знаєш, що потім зроблю?
Потім я просто піду
В білий туман сніговий.
Так і повинно буть -
Ти, як завжди, правий.
Там, за вікном, ти береш
Чашку в себе, за столом;
З тишею мову ведеш,
Віє від тебе теплом.
Знову пролив на листи
Чай в неувазі своїй.
Там, за віконцем, - ти.
Мій... І такий чужий.
Моя сердечная благодарность Наташе
за чудесный, душевный, певучий текст,
побудивший к написанию музыки.
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду
Между домов и квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною своей
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
ID: 321596
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 13.03.2012 19:54:09
© дата внесення змiн: 13.03.2012 20:02:07
автор: Мазур Наталя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2012
Тане вже сніг на дахах
і прокидається ліс,
а по молочних шляхах
гомінко котиться віз.
Гуркотом зір-колісниць
зиму зганяє зі снів,
щоб цю весняну мить
всю присвятить тобі,
тільки одній тобі.
Сік наберу у бокал
з білих берізки грудей,
сяйвом заграє кришталь
і заворожить тебе.
Чари зберу звідусіль,
пролісків сни голубі
і цей диво-напій
я піднесу тобі,
тільки одній тобі.
Ліс розтривожить птахів,
ноток відкриє конверт -
хор у мільйон голосів
дасть у твою честь концерт.
Ляже на чистий мольберт
обрію голубизна,
з тебе спишу портрет,
але назву – весна…
Люба моя! Весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
ЧАСТУШКИ. .
Любов Іванова :: ЧАСТУШКИ. .
Кум с кумою мылись в бане,
Подожду их под окном,
Только выйдут, сядут в сани,
Окачу с ведра гов@ом!
*
Муж пришёл домой под утро,
Типа - был корпоратив..
Это что ж, там вместо брюк он,
Натянул презерватив?
*
Если дашь, то я сумею
Хоть на миг его поднять,
Пусть помрет, как воин.. стоя!!
Чем на коленях умирать!
*
Мы с тобой договорились
Секс у нас - по четвергам,
А сегодня только вторник,
Да к тому ж ты пьяный в хлам!
__________________________
Кум с кумою мылись в бане
Драли пемзою бока..
Охлаждались в винном чане,
Не узнаю кумонькА..
*
Муж пришел домой под утро..
Весь до пят измазан пудрой!
Говорит, товар грузил,
В парфюмерный магазин..
*
Если дашь, то я сумею
(Хоть не пробовал лет пять).
Прикажу своему "змею"
Выше голову поднять!!
*
Мы с тобой договорились
Чтоб не звал коровою!
Еще хочешь, чтоб доилась..!
Вот.. сижу и рёваю...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11203054945
ID: 319389
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 05.03.2012 21:29:56
© дата внесення змiн: 05.03.2012 21:29:56
автор: Любов Іванова
Ты, видать, свалилась с дуба!
Что ж ты вытворяешь, Люба!
Окатить с ведра га8ном -
Ужас! Мрак! Позор! Облом!
Ты, видать, в окно глядела,
как у них идёт там дело...
Кум куму так славно драл,
аж она ушла в астрал!
И, видать обидно стало -
захотелось ТАК астрала!
Ну а муж пришёл под утро...
Жертва пьяной камасутры!
Ты ему, видать, :"Подъём"!
Он, как-будто, ни при чём!
Змей тяжёл, как самосвал!
(Лет пять, видно, отдыхал!)
Эх, иттическая сила!
Плохо ты, видать, просила:
"НЕ ХОДИ ПО ЧЕТВЕРГАМ!!!
КАЖДЫЙ ДЕНЬ ТЕБЕ Я ДАМ!!!"
Кума стать - как у быка..
Не, не встать...Только бока!
У меня ж такие сиськи -
на пять литров молока!
Вот сижу и рёваю -
чувствуюсь коровою!
Заставляет кум доиться!
Впору с горя утопиться!
Пропадайте мои сиськи
и то, что тут рифмуется...
Вмажу щас бутылку виски
и в загул по улице!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319450
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2012
ЖИТТЯ ТРИВАЛІСТЮ В ПІСНЮ
30 червня 1995 року після тривалої і важкої хвороби нас покинув видатний естрадний співак, народний артист України Назарій Яремчук.
30 листопада 2011 року йому мало би виповнитися 60 років, та напевне Бог захотів, щоб ми запам"ятали його вічно молодим. Щоб він залишився у нашім пам"яті тим неписаним красенем, а його високий, чистий і щедрий голос щоразу пробуджував у нас любов до рідного краю, до України.
Десь там, біля міста Вижниця Чернівецької області у присілку Рівня, де народжуються Карпати і народився співак, стоять "Смерекова хата" і Дмитрівська церква, а відразу за церквою стежина веде до Гуцулового урочища, де так любив гуляти Назарій Яремчук. Там серед скал журчить джерело, в воді якого гартувався голос великого співака. Люди прозвали його "Назаровою криницею."
Ми чуємо Твій спів, Назаріє! З райських садів він доноситься до нас, несеться над зеленими Карпатами, збігає веселими дзвіночками разом з невгамовним Черемошом до Прута. Він у нас в серці, як і пам"ять про Тебе. Спасибі, що Ти був... і, що Ти є!
НАЗАРОВА КРИНИЦЯ
Де обрій став у гори підніматись,
де Черемош збігає до Прута -
в Твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
В твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
Переплелись акорди і краплини,
а голос Твій відлунням в небесах
дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Вклонилась стежка церкві дерев"янній,
яка Тебе у вічність провела,
побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
Побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
ID: 285177
Рубрика: Вірші, Присвячення
дата надходження: 09.10.2011 15:18:47
© дата внесення змiн: 15.10.2011 01:04:36
автор: Борода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2012
Амелин: Продолжим?
Ну зачем же так жестоко?!
Муся! Фролу! Вилкой!! В попу!!!
Ведь на улице – зима!
Не подумала она…
Через ватные штаны!!..
Это ж как всадить должны?!
И к тому же он – дебил!
Хорошо, что не убил…
Что творится в кукурузе!!
Ох и бедная та Муся…
Да и Фрол уже с ружьём,
Ох, что будет!.. Подождем…
НЛОшники очнуться
И со всеми разберутся:
Где весь мак и конопля?!!
Ох, что будет!.. Дело тля…
Ответ Амелину.
Для дебила не важны
даже ватные штаны -
потому он и дебил,
что их сроду не носил!
То, что Бог беречь велел,
сохранить он не сумел...
Потому он и дебил,
и процесс ему не мил...
(Скромно я пишу - "процесс",
вы же поняли...Ну..."Секс"...)
А без этого процесса
плох хоть конюх, хоть прЫнцесса...
Если б он штаны носил,
был бы полон конских сил,
Славно б Мусе угодил!
Ну а так... Тля... И дебил!
Яков же наоборот -
лютый холод не проймёт!
Он исправно круглый год
водит девок хоровод!
Зависть НЛО берёт -
хороводы круглый год?!
Открывай причину, тля -
мак, дурман иль конопля?
Но ответа не дождались -
с ружьём Ваньку испугались
и бесславно, без ответа
отвалили за край света,
растворились, как комета...
Я ж скажу - брехня всё это!
Хитрой мистики петля -
мозготопка, сказка...Тля!
05.03.2012 - 14:12 Амелин:
Да, тут уже с самого начала всё
читать нужно, чтоб было понятней...
То, что было НЛО
Подтверждает всё село.
Участковый вон не пил –
Не свезло – в район ходил!
А в отсутствие его
Это всё произошло…
Те за ним потом слетали,
Ведь в селе все забухали.
Приземлились вон на пляже
Разобраться с этой лажей:
Лето там или зима?
Не осталось ли, бухла?
Кто село всё напоил?
Кто по ним с ружья палил?
В регистрации ль двустволка?
Да и с Якова сноровкой…
Что ещё здесь учудили?
Да и как корабль разбили?
ДТП то или нет…
(На земле ж остался след!)
В самом деле ль Фрол дебил?
И куда вчера ходил?
И где делись Яков с Фролом?
Всё запишет участковый!
Пишет тот, да выпить хочет,
Вон какой неровный почерк!
Глядь – пропало НЛО!..
«Вот… и с ним не повезло…».
Записал всё… Только зря…
Не несут, тля, пузыря!..
Втихаря побрёл домой,
Хорошо – подать рукой!
Ой, вы, нивы и поля,
Мак, дурман и конопля…
Успокоилось село…
Слава Богу – пронесло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318949
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 04.03.2012
ЧАСТУШКИ ОТ ЛЮБАШИ. .
Не знакомлюсь я на пляже..
Мне не надобно страстей..
Да.. никто не глянет даже -
На набор моих костей.!!
******
Над деревней НЛО
Тихо по небу плыло..
Оказалось, Фрол, дебил..
В небо фарой присветил!!!
******
Это кто там в кукурузе,
Беспредел устроил вновь??
Знать опять кого-то Муся..
Раскрутила на любовь!!
******
Ой вы нивы и поля..
Только лишь к обеду,
Напою вином коня
И пахать поеду..
==================
Не знакомлюсь я на пляже..
Это снова визг и стон!
И загар не ровно ляжет -
Если сверху ляжет ОН!!
******
Над деревней НЛО
Растопырилось, как зонт..
Страшно, что б не унесло..
Мой домашний генофонд!!!
******
Это кто там в кукурузе,
Молится о Томе Крузе??
Обращается в астрал..
Чтоб в мужья его послал!!
******
Ой вы нивы и поля,
Умилялся Яков!!
Это сколько же бабья
Здесь стояло раком?!
===================
Не знакомлюсь я на пляже!!
Тут своих хватает дур..
Я должна быть в макияже-
И к прикиде.. от кутюр!
******
Над деревней НЛО
Срочно стало на крыло.
Сторож Ванька - снайпер ловкий..
Пригрозил ему винтовкой..
******
Это кто там в кукурузе,
Мельтешит в цветастой блузе?
Прикрывается газетой!!
Никак кум.. переодетый??
******
Ой вы нивы и поля,
Мак, дурман и конопля!!
Это что же там за люди
В полукайфе ночью блудят?
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112020410816
ID: 318680
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 03.03.2012 12:27:23
© дата внесення змiн: 03.03.2012 18:51:43
автор: Любов Іванова
ФРОЛ, НЛО И КУКУРУЗА.
Нам сейчас всем не до пляжа -
ведь на улице зима!
Можно отморозить даже
кое-что...Прикинь сама!
Фролу - местному дебилу-
Муся вилку засадила
не куда - нибудь, а в попу,
чтобы не смешил Европу!
Так хотела Фролу Муся
секс устроить в кукурузе!
А дебилу не дошло -
караулит НЛО!
И теперь в цветастой блузе
он с ружьём лежит на пузе,
но следить мешает Яков -
ставит баб с ухмылкой раком!
Пролетало НЛО -
в трюмах мак и конопля...
ТАК пилотов развезло,
что корабль разбили... Тля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318840
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 03.03.2012