| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
ДАВАЙТЕ ПРО ДОБРЕ,
зла і так вистачає.
У тотальній брехні
крихта правди щезає.
Давайте про добре.
Наглі фальш і позерство.
Марафон не для всіх,
де війна й мародерство.
Давайте про добре.
Люди б̕еруть на вила.
Що на це скаже Бог.
Лиш у нім правди сила.
Давайте про добре.
Не спішімо картати.
Час розставить крапки́
слід лише зачекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Моя витримко люба, мій добрий терпцю.
Ви не дайте мізкам закипіти.
Хай блудливі мені підсувають «свиню»,
ще зарано їм з цього радіти.
Дім казенний – не сад.
Тхне там часто лайном.
Там цапи - відбувайли гуляють.
Коли смаженим пахне
у «доменну» піч
чергового цапка запихають.
Чи згорить – не згорить
вже проблема його.
Лиш йому одному і рішати.
Двічі смерть не прийде.
Вихід є, чи нема?
Можуть болісно роги ламати.
І свої , і чужі.
Так що, друже мій – цап,
вприся рогом й навчися плювати.
Двічі смерть не прийде
і не варто ніяк,
щоб за блуд чийсь на рейки лягати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
Ми просто ми в конгломераті світу
з цілющим куполом над кожною душею.
Занурившись у себе з головою,
там можемо зустрітися з зорею.
Призупинити в собі дощовицю.
Думками вміло світло притягнути.
Росинкою скотившись із листочка,
свій день новий у радість загорнути.
Потреба кожної дрібнички зігріває.
Приємні зустрічі, в акваріумі рибки.
Від Скорика рапсодія Карпатська
в фольклорних переспівах соло скрипки.
Домовитись із Всесвітом так просто.
Вже зав’язались в пуп’янки суниці.
Бджола у вулику новім прибрала,
з криниці бризнувши холодної водиці.
Цукринки дня, в війні їх не багато.
Але спішімо у долоньку позбирати.
Ми просто ми. Комусь сьогодні гірко.
Їх з легким серцем треба іншому віддати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
ЛЮБЛЮ Я ЦЕЙ ЧАС,
коли все пахне свіжістю.
У шибці помитій веселка сміється.
Стежка до хати нарцисами всіяна.
Краще працюється, легше живе̓ться.
Великдень йде в гості, є паска і сирник.
Я крашанки стильні вплету у коралі.
З молитвою чистою піду до церкви.
Я ж українка, я галицька пані.
З Христом, що Воскрес помолюсь за Вкраїну,
попрошу й уклінно за свою родину.
І свічку в руках огорну̓ я любов’ю
за матір самотню і вбиту дитину.
Хай розум прийде до мужів, що кермують
й терзають цинізмом країну.
Воскресне хай мир, і багаття тепла
врешті- решт обійме̓ Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
ЛЮБИМА ПОДРУГО...
Любима подруго, на хвильку відірвись,
засумувала я за щирістю розмови.
Мені би звірити усі свої думки,
натерли побуту рутинного окови.
Давай про наше, про жіноче залюбки.
Так хочеться банально потриндіти.
Від нас до лісу справи не втечуть.
На Марс не встигнуть виселитись діти.
Маестро Щастя на чолі стола.
П’єм віскі й не відчутно, що доволі.
Притишені слова чи реготу клаксон.
Ніхто ні перед ким не грає ролі.
У шлейфі аромату від свічок
розчиняться всі фарби забаганок.
Спросоння щастя мило підморгне
і розмалює щедро новий ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Я тобі, серденько, намалюю коника,
щоб у житті не була ти конякою.
Щоб почувалася завжди жінкою
давай у вушко щось набалакаю.
У житті вчися йти за мріями,
хай із реальністю вони збігаються.
В гарних шубках ти і на « лексусі»,
очі всесвіту хай задивляються.
Подружитися вмій з удачею,
сил багато в ній обертається.
Сумно всім, хто горбатиться,
але з нею не зустрічається.
І з красою ти, і при розумі,
заздрять всі, хто не знається,
що краса і душі тепло
часто з успіхом розминаються.
Дивний час буття, в чорній ямі світ.
Сяєш, зіронько, ти чеснотами.
То ж чому з сумом йдеш життям
і ховаєшся за турботами?
Я тобі, милий зайчику,
відітну неба крайчика.
Сонце степлером прикріплю
і в дім радощі приведу.
Щоб віконечко тільки з сонечком,
і гітари спів під балкончиком.
Скажеш – вигадка, слів моїх пустодзвін.
Але ж, пташенько, як потрібен він.
Щоб забулася ти у рутині дня,
щоб фантазія в тобі ожила.
То ж таки намалюю я коника,
щоб в житті не була ти конякою.
І з удачею щоб зустрілася.
Знай: люблю тебе я усякою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
ЦЕ ТАК ПРОСТО!
Не цілуй мене у вушко, бо дзвенить.
Не цілуй мене в голівку, бо болить.
Не цілуй мене в сердечко.
Ой, щемить.
І у ручку не цілуй - вона свербить.
Натягалася із ринку я сумок.
Пухне голова від всіх думок.
Вушка переповнюють плітки.
Сохнуть в вазі нерозпущені квітки.
Ти мене на дівич - вечір відпусти.
Ручку ліву доларами почеши.
Балувати жінку - це не гріх.
У житті її не так багато втіх.
Сукню вибрати мені допоможи.
Дітям зошити купи й купи книжки.
Хто в якому класі пам'ятай
І на класні збори завітай.
З тещею і тестем ти дружи.
Раз у місяць їх на дачу відвези.
Випий пива з нами й пісню заспівай.
Це так просто! Це - сімейний рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Є завжди ті, кого не подолати.
Не спопелити, ні у землю не ввігнати.
До сонця ближче їм ніж до землі.
Їх дух незламний, серце у броні.
На сторінках історії багато білих плям.
Не знаємо, бо не цікаво нам.
В зневірі, в розпачі герої не живуть.
Піднявшись - падають, встають і знов ідуть.
Як ті зірки, що сяють і щезають.
Багаття стійкості із кремню висікають.
За націю, за свій народ болить.
Вчорашнє, нинішнє... Яка тоненька нить.
Зануритися б нам у сиву даль.
З ниток історії міцну зв'язати шаль.
І москаля за біль століть таки вдусити.
Нам, українці, треба жити. Мужньо жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
НЕ МРІЄТЬСЯ, НЕ ПИШЕТЬСЯ НІЯК,
час турбулентності затер до болю плечі.
В хаосі дня клейких разючих фарб
вишукуєш до сприйняття приємні речі.
То втупишся очима у вікно.
Чи з кавником, щоб смачно, почаклуєш.
Чи зазирнеш у небо: «Боже мій!»
«Чи чуєш, Господи, мене? Чи Ти не чуєш?!»
В прогалинах суєтності щодня,
в думках екзамен звітності складаєш.
Сьогодні – двійка, як би не крутив.
З нуля ти нове завтра починаєш.
Він без країв, завершень в нім нема.
Цей нуль. І на душі від цього дуже лячно.
Запертися б в кохання від тривог.
Поправити б усе, що необачно.
Десь сон свій віднайти , загублений в бігах.
Щоб слоників вночі не рахувати.
Завмерти біля вогнища на мить
І в небі зорянім «Ведмедицю» шукати.
Не в попіл і не в пил свій перевести час.
Хай зважить небо все до порошинки.
До кави вранці всипати вершки
з пухкої солодкавої хмаринки.
Щоб ранець мрій порожнім не стояв,
припертий буднем змерзлої малини.
Щоб час яскраві хвилі дарував,
як радість Божої маленької дитини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
РАНОК ВЕСНЯНИЙ.
Ранок веснЯний, без поспіху кава.
В ній лінощів пряних солодка приправа.
Й заслонка бажань кропіткої роботи.
В фаворі сьогодні всі примхи суботи.
Хай душ під обід, а обід в час вечері.
Весь день у халаті й зачинені двері.
Не хочу очей, що просверлюють скроні,
ні потиску рук, де вологі долоні.
Сентенцій важких від усіх мудрагеликів,
а сонця і літніх барвистих метеликів.
І лісу мрійливого в часі світанку
з березовим соком, що п'є до сніданку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
ТИША
А ти безцінна, тише. Ти - жива.
Десь залягла, що годі й відшукати.
У часі галасу й гарматних канонад
тебе щоранку прагну приміряти.
У прихистку твоїх безпечних рук
мій спокій захищає свої грані.
Сльоза беззвучна силою молитв
зрізає шквали вітру в океані.
Ховається у скошеній траві.
У літньому віночку з дивоцвіту.
Одне обличчя має у війні
і зовсім інше в мирнім плесі світу.
Крихкою павутинкою летить.
Шалена коловерть собі гарцує.
Війною знищена дитина мертво спить,
а світ біснується, не бачить і не чує.
В режимі тестовім сьогодні Божий день.
Нам шальки терезів не розхитати.
В час усамітнення, в блаженстві тишини
знайти свій спокій і не відпускати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
Буває так, що пахне медом.
Жартують бджілки у покосі.
Їх дупки ніжні колить стерня.
Лоскоче ніжки їхні босі.
З конюшні запах від Марічки.
Кобили, племінної чічки.
Стоїть, на конюха чекає.
З-під брів в покоси зазирає
А під копицею гостина.
Микита – конюх і Юстина.
Ще повна фляга калганівки,
яку Микита вкрав у жінки.
Та на Великдень припасала.
Від мужа під матрац сховала.
А він мастак, стара порода.
Занюхав місце ще з порога.
Юстині радість від чарчини,
Бо сумно жити без мужчини.
Раз -поза - раз, любов почали.
Під сіно срамоту сховали.
Як раптом бджілка заблукала.
На голий зад Микиті впала.
Незчувся, вжалила від страху.
Й нагнала на коханців жаху.
Юстина хукає, жаліє.
Ірже Марічка, в стійлі пріє.
А джміль шука бджілок в покосі.
Їх ніжні дупки й ніжки босі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
МІЙ САЙТОВИЙ ГЕРОЙ
Він біг до мене, розчепірив пальці.
У серці йокнуло: спішить поцілувати.
А де букет, не бачу чоколядки?
Так легко взяти і завоювати?
В голівоньці моїй пробігли цифри.
Ох, скільки грошенят я в себе вклала.
Він голіруч. Прикмета не найкраща.
Не на такого принца я чекала.
Спітнів бідака, кліпає очима.
А я у посмішці стою як Мона Ліза.
Не можу губинята затулити.
Мов нежива у клітці із заліза.
Рум’янець щез, затіпалося око.
Підступно ботокс в всіх місцях почав свербіти.
І не почухаєш під Монументом Слави.
Горять свічки і ніжно пахнуть квіти.
А мій герой на довгих ноженятах
як журавель зложив докупи крила.
За руку взяв і клюнув поцілунком.
Я в реверанс присіла полохливо.
Ну то ж до справи, вип’єм трішки кави.
Потеревенимо наживо. Це ж важливо.
Підемо разом в модний ресторанчик.
А потім, як годиться, на диванчик.
До кави не дійшло. Не заскрипів диванчик.
Мій сайтовий герой напився до безтями.
Свій лисий чуб встромив в таріль зі салом.
Промимрив відвезти себе до мами.
Свічки згоріли. Спер хтось ніжні квіти.
Під монументом я і п’яний Слава.
Спокійно чухаю свій дорожезний ботокс.
Таке воно життя! Така собі забава!
Т.Т.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
ЗАМРІЯВСЯ... Колись втечу до моря.
Без вибухів. Лише кигиче чайка.
Марійка моя поруч як завжди.
Й Русалок фігуристих ціла зграйка.
Спитаєте:"Де ж дівся московит?!
Чи трафив шляк нарешті ту мерзоту?"
Перетовкли як тих скажених псів.
І на Урал закинули мертвоту.
В міндобриві земля на урожай.
Там будем свині й вівці випасати.
Колонізуєм весь москальський край.
А сало будем в НАТО продавати.
Дівчата наші всі як писанкИ.
Нехай "бурьонки" їхні в полі пашуть.
"Юнармія" з матрьошок - гарнізон.
Нехай вони під нашу дудку пляшуть!
Не вродить більше орка оркенят.
Над світом нашим Горлицям літати.
Своя найкраща серед всіх жінок!
Вона дружина, і коханка, й мати.
Борщу зварить, насмажить пампухів.
З війни прийду у генеральськім строї.
Хай луснуть з заздрощів усі, хто повтікав.
Щасливі будуть жінка й діти мої.
І в тещі буде справа не одна.
На Місяці оселиться щасливо.
Щоб було тільки так як хоче зять.
Щоб з мрії народилось справжнє диво!
Т.Т.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
НЕ БУДУ ОПИРАТИСЯ СПОКУСАМ
хай світ зупиниться - у себе я одна!
Про талію подумаю пізніше.
Субота в мене свято живота.
Винця наллю і сьорбати не буду
а залпом вип'ю келих весь до дна.
Хай рукавом занюхують мужчини.
Закушу тортиком. У себе я одна!
Зо три кавальчики прийму і не відчую
ні тортика, ні келихів вина.
Мужчин почну нарешті розуміти
чому до чарки тягнеться рука.
Чому їм світить сонце серед ночі,
Русалка в небі, Мавка за столом.
І може час мені із Геркулесом
пофліртувати трішки під вікном?
Вівсянка на воді - банальна тема.
Усі ми в мріях худнемо щодня.
Депресії лікують не пігулки,
а щедрий стіл на святі живота.
І добрий жарт, коли живіт танцює,
пітніють складки і азарт кричить.
В такі моменти ми зриваєм небо,
від реготу спласаємо умить.
День розвантаження, опущені рамена
і вже не так підморгує зоря.
Я пригальмую...
Правда, через тиждень
влаштую знову свято живота!
Т.Т.2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024