| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Дощ дзвенить.
За кристалічною градкою вікна,
Не стиха.
Все іде, і не знає,
Що людей він надихає,
Своїм шумом, брязкотом сповна.
Люди дивляться, і в їх головах,
Різні дива промина.
Все дивляться, і не розуміють,
Для чого Бог створив це саме так.
Але сподіваються, і вірять,
Що Бог зробив це неспроста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022