Yahweh Dan Sunrise

Сторінки (1/4):  « 1»

Nothingness (Небуття)

Буває  так  ,  що  хочеться  забути,
Забути  все  ,  що  живе  сьогодні,  
В  завтра  згине  ,  і  сьогодні  вже  не  буде
Лише  залишиться  надія  ,  і  то  не  сьогодні...

Ми  вже  не  ті,  хто  був  вчора.
Лише  в  мріях  будем  тими  ,  ким  будем  завтра!
А  сьогодні  завжди  іскрить  нещастям,  
І  душі  палають  вогнем  ,  лиш  бездушні  пливуть

Ми  -  перешкода  ,  але  це  не  надовго  
Іскристий  той  човен    пливе  по  річці  "Життя"
А  серце  завмерле  ,  завтра  скаже:''Пора''
І  місяць  зайде  ,  свічка  згорить.

Яхве  не  дасть  ,  але  все  забере...
І  така  мрія  як  завтра  розкаже  нам  все.  
Іскри  зійдуть  ,  а  небо  стане  землею,
Зійде  небесне  ,  нереальне  стане  реальним

Дасть  дерево  плід  ,  хтось  його  з'їсть...
Ніч  стане  днем  ,  а  дня  вже  не  буде.
Сон  -  другий  рай  ,  тож  пекло  пройде  стороною
Сонце  зійде  ,  і  тепло  в  душі  

Айзберг  холодить  ,  і  кристал  холодіє
Дари  небесні  -  віра,  надія,  любов!
Воля  в  серцях  ,  а  душа  безкінечна!
Мрія  загине  ,  а  віра  жива,    яка  б  не  була  .

Це  лиш  слова  ,  одне  небуття  
Але  для  когось  -  якісь  сподівання...
А  мрія  твоя  загубилася  вчора
Зараз  мине  ,  і  ти  опинишся  завтра

Термін,  як  щастя,    настигнеш  ти  скоро
Секрет  у  вчорашньому  ,  так  воно  є!
І  ключ  від  душі  знайдеться  один...
Щастя  вже  близько  ,  загадка  -  в  тобі!

Сльози,  як  діаманти  ,  занадто  велика  ціна...
Відповідь  вже  поруч  ,    всьому  свій  час
Я  в  тебе  вірю  ,  але  ти  -  це  не  я...
А  годинник  -  та  ж  сама  іскра.

Час  біжить  ,  а  життя  в  твоїх  руках!
А  іскра  спалає  ,  така  вона  є
І  щире  слово  лікує  тебе  ,  а  злосне  -  псує...
Ми  є  душа  !  Вона  жила  і  до  нас...Жива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022


Злидень в собі

Так  було,  коли  це  сталося...
Коли  біль  -  клинок  нещастя.
Б'є  по  серцю  й  вбиває  
Того,  хто  один,  без  слів  та  емоцій.

Немає  біля  нього  нікого,  
Він  лиш  один  десь  в  пустоті...
Пустинею  блукає  в  уяві  своїй  
Без  думок  і  наявності  щирості  та  доброти  

Пошуки  минулого  зацікавили  в  собі  
Правди  не  бачив,  але  вірив  -  знайде!
Але  пустота  -  навколишній  світ
Полум'я  ненависті  й  злиднів  той  слід!  

В  пам'яті  немає  минулого  кращого  
А  в  майбутньому  лиш  нікчема,  і  повсюди  чекають  невдачі...
Сказати  немає  як,  і  слова-  як  давнішній  світ,
Бо  провосуддя-  пілюля  добра.

Заполонила  серце  байдужість  
Бориться  за  себе  ,  і  ворог  для  всіх  
І  сказати  немає  чого  -  як  і  завжди.
До  тих  ,  хто  вбиває  клинок  у  серце  чужих    

Самотність  в  душі  -  серцю  лиш  біль!
Говориш  :"  іди  !"
І  як  тут  іти  ,  коли  камінь  несеш  ти  на  гору  важкий  ?
Погляд  ненависті  ,  немов  отрута  для  душі...

Ідеш...  І  лиш  думи  від  пустоти  
Ніколи  не  вір  -  будеш  вірний  собі  
Будеш  на  самоті  -  загинеш  в  пустоті
За  ту  біль  в  самісінькій  душі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022


Миф из прошлого не изменит будущего

А  боль  в  душе  моей  не  тянет  
К  мысли  радостной  ,  что  бы  не  делал  я
Как  будто  я  чужой...  Чужой  для  всех!?

Рассказов  много  мне  поведали  
За  вечер  тёмный  ,  вечер  ясных  звёзд
Внутри  меня  и  мысли  ведь  не  те  уже  
И  не  такой  здесь  их  черёд.

Внутри  меня  не  то,  что  было  утром
Не  то  ,  что  было  вечером  и  днём
Забылось  всё...  И  сразу  взвились  тучи
Как  только  прозвучал  тот  гром  !

Как  же  забыть  теперь  ту  молнию  ,  
Что  освещала  небо  ,  разгоняя  тьму  ,
Что  била  больно  ,  била  прямо  в  душу  
Забыть  её  я  не  могу  ,  не  знаю  ,  почему.

И  надо  мной  стоял  всё  тот  же  запах  ,
Хоть  чуть  он  мной  позабытый  ,  
Но  это  эхо  ,  эта  боль  и  эхо  
Из  настоящего  и  будущего  моего  .

И  боль  в  душе  ничто  уже  не  лечит  
Или  сейчас  я  слаб  ,  хоть  сил  полно?
Уж  быть  таким  как  есть  или  остаться
Мне  в  этой  жизни  так  ведь  суждено  !?

И  позабыть  то  всё  ,  что  еле  тлеет  
Или  горит  сейчас  в  огне  большом  ?
Ведь  притворяться  просто  не  умею  
И  вам  спешу  поведать  я  о  том!

И  возродиться  с  пепла  ,  как  из  тлена
Восстать  из  мифа  ,  подобно  птице  той  ,
И  быть  как  она?  Или  надо  измениться?
Забыться  в  прошлом  мне  перед  толпой  ?

Чтобы  из  времени  пропавший  
Никто  не  знал  ,  кто  я  такой  
И  был  ли  я  вообще  когда-то?
И  жил  ,  и  мыслил  ,  и  дышал  тоской..,


Но  не  дадут  мне  затеряться  вечно
Те  крылья  ,  что  ношу  я  за  спиной  
И  жить  сейчас  не  тем  кем  жил  я  раньше  ,  жил  сердечно  
А  быть  тем  самым  ,  кто  я  есть  сейчас  ,  иль  я  чужой  ?

Но  миф  есть  миф  ,  и  никогда  не  станет  правдой  
И  нет  в  нём  смысла  ,  или  для  кого  то  ещё  это  ведь  не  миф?  
Ничто  не  происходит  здесь  случайно  
И  создан  этот  мир  для  близких  и  чужих

Хоть  боль  в  душе  всё  это  ведь  не  лечит  
Но  знать  своё  всегда  здесь  буду  я  
Важней  всего  на  этом  белом  свете  
Быть  верным  своей  мысли  ,  быть  верным  до  конца.

И  никогда  не  стать  простой,
Чужой  какой-то  вещью...
И  боль  в  душе  исчезнет  навсегда!
Как  миф  ,  как  эхо  из  легенды  
Быть  тем  ,  кем  есть  !  И  до  победного  конца!

Пылинки  звёзд  засветятся  светлее
И  на  душе  уютно  и  тепло.
И  будут  лишь  все  мысли  о  тебе  лишь  
Моя  любимая  ,  красивая  душой!
Всегда  ты  будешь  мной  ,  а  я  тобой!

И  нет  никакой  здесь  фальши
Есть  только  ты  и  я  ,  на  этом  свете
И  ляжем  вместе  на  одну  кровать
И  пару  слов  шепну  тебе  на  ушко  
"Что  я  тебя  люблю!  "  -  услышишь  ты  опять

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945140
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2022


Правосуддя

Живемо  раз  -  слово  скаже  
Хто  роскаже  про  дорогу  нашу  ?
Заглянемо  в  майбутнє  -  гріх  нам  буде  
Впадемо  в  пустоту  -  розправа  теж.

Правда  якби  і  є  в  чомусь  -  справа  також
Коли  впадеш  болото  лицем  ,
Але  це  пройде  кожен  з  нас  
Як  дим  в  повітрі  -  так  людина  в  самоті  

Ми  проведемо  все  в  далекому  майбутньому
Але  смерть  пильнує  за  нами  
І  страх  за  тобою  стає  крилами  твоїми  
Злетиш  в  невдачу  -  повну  гріхів  та  сліз  

Дивитися  в  перед  заважає  той  ніс  
А  крапля  сльози  впаде  -  не  дивись.
Раз  озирнешся  після  сльози  
Який  розійдеться  по  всій  тій  воді  

Віддзеркалення  разу  буде  в  очах  
Та  ілюзія  та  спаде  в  дорозі  добра  
Не  бачиш  себе  -  тоді  не  побачиш  всіх  
Омине  стороною  злий  дух  "химера"  

І  останнє  слово  почуєш  в  собі  
Озирнешся  кудись  -  пропадеш  назавжди  
А  слово  так  і  залишиться  лише  в  тобі  
Почуєш  лиш  те  ,  що  жило  в  тобі  до  миті  тієї  

Коли  сказали  :  "  Пора"  ,-  то  пора  вже  йти  
В  дорогу  ту  чисту  ,  як  крапля  сльози  
А  мить  не  за  горами  ,  ми  тут  не  назавжди!
Почуєш  і  ти  слово  :"..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022