| Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
Я зроблю з паперу равликів
І з вітрилами корабликів,
Запущу струмками бистрими
Під смарагдовими листями,
Під отарами хмаринок,
Під перлинами краплинок,
Повз стави і дикі лози,
Через сутінки і грози
До хатини в давнім лісі,
Де гніздо лелек на стрісі,
На двері - скляний дзвіночок,
Під віконцем - барвіночок.
Хай вночі засяють зорі,
Кораблі поплинуть в море,
Сядуть равлики рогаті
На лілейному лататті.
Хай танцює вогник свічки,
Тріскотить весело пічка.
Я візьму на руки книжку
І трикольорову кішку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
В час, коли мовчать гномони*
Й невгамовні метрономи,
Сивий Кронос доручає
Час розмірити дощами.
Тож, по даху і бруківці,
Нагорі й в глухій низинці
Дощ і вічність небо крають
І краплями виливають.
Дощ хвилинами стікає,
Ріки часу напуває.
Ріки зносять в небуття
Сухе листя, мов життя.
Під небесним оксамитом
Мерехтять сріблясті миті.
І висить в повітрі тісно
Перламутрове намисто.
Дощ нанизує перлини
На довгі, гнучкі години
І вдягає, мов прикрасу.
Зараз він володар часу.
* Гномон - давній астрономічний інструмент для вимірювання часу, елементом якого є вертикальна жердина, що відкидає тінь на горизонтальний майданчик. (Вікіпедія)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
«Чому стоїш під цими липами?
Вони старі і нахиляються?»
«Їх листям сонце сяйно грається,
Мов люстерця́ми старовинними.»
«Що ти побачив в темних вікнах?
Ці вікна, мов мерця очниці?»
«Ні, там блукають таємниці,
Й луна тягуча пісня вітра.»
«Чого ідеш стежками дикими
Попід бузком? Він осипається.»
«Під стежкою водиця грається
Пелю́стками лілово-синіми.»
«Куди ти, друже, знову квапишся?
Куди біжиш під злими зливами?»
«До верб, що в дощ стікають мріями
Й туманом дивним огортаються.»
«Куди ти знов? Там сич кигиче.
Загубишся в краю лісному.»
«Цей шлях веде мене додому.
Ти чуєш? Він мене вже кличе?»
«То птах кричить, і вітер звився.
І очі хижаків палають.»
«Сліпак, то зорі висипають
У озері, що вкрай узлісся.»
Відтоді друга він не бачив.
Вже й пам'ять зрадливо марніє.
Лиш іноді як дощик сіє,
Верба по ньому тихо плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Коли при́йде мій час розпроститися з світом.
Хочу вмерти в горах, щоб родитися вітром.
Коли прийде мій час, заблукаю стежками,
Щоб зустріти косарку з пустими очами.
Загублю свою долю людську, швидкоплинну
Ради щастя пронестись гірською долиной,
Заспівати вночі вовчіми голосами,
Шурхотіти старими, густими лісами,
Поганяти хмаринки в небеснім обісті,
Нахиляти дощі, ворохобити листя,
Заплітати хуртелицю у візерунки,
Роздавати холодні й колючі цілунки,
Танцювати над озером, блиски гойдати,
Таємничі чаклунські рослини плекати.
І летіти, летіти в нестямнім самітті
Над льодами блакитними в хижім бескидді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Тануть зоряні свічки́,
Засинають світлячки.
Місяць з хмари нахилився
І за гору закотився.
Обрій золото пролив,
Промінь креслить небосхил.
Жайворон дзвенить над льоном
Кришталевим передзвоном.
Просинаються квітки́,
Розгортають пелюстки,
Сонцю дивляться у очі
Після місячної ночі.
Сиві клаптики туману
Прибирає вітер з лану,
I спалахує проміння
На росинках павутиння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
У домі під зеленим дахом
Із флюгером у формі лютні
Жив на вікні рудий папуга,
Який пророкував майбутнє.
Проміння струни крізь віконце
Бриніли співом незабутнім.
Та він сяв яскравіш за сонце,
Папуга, що казав майбутнє.
І перехожий зупинявся
З цікавості. Не може бути!
Аж птах до нього придивлявся -
Папуга, що казав майбутнє.
Великі крила розкривались -
Жовтогаряче пір’я. Й чути,
Як дивне слово вимовлялось
В папуги, що казав майбутнє.
І перехожий посміхався:
Тепер він знав, що щастю бути.
Бо зроду він не помилявся,
Папуга, що казав майбутнє…
Вже покосився дах трухлявий,
Пустує дім, у пил закутий.
А очі знов і знов шукають
Папугу, що казав майбутнє.
Та іноді, як потопаю
У відчаї, мов у отруті,
Я згадую пророцтво щастя
Папуги, що казав майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Навіки молоді
Летять лелеки в вирій.
Їх крила чорно-білі
Розтануть десь в далі.
Дрібний холодний дощ
Заплаче, наче мати
У хусточці картатій,
Серед руїн і трощ.
Осиротілий світ,
Розбите навпіл серце.
Вуста на старій фресці
Шепочуть Заповіт.
І миті самоти
Назавш стають роками.
Заслаблими руками
Не схопиш висоти.
А хочеться схопить
Й за ними полетіти…
Та треба далі жити,
Бо так у цьому світі
Заповіли вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
Вузелок, вузелок, поворозонька.
Вкрила землю холодна росонька.
Барвіночком доленька вилася,
Й два шляхи вузелком закрутилися.
Вузелок, вузелок, стрічка-стріченька.
Заплелися в косу дві річеньки.
Води повінню розпустилися,
Береги білим цвітом укрилися.
Білим цвітом цвіли, білим маревом.
Бути разом вам гарною парою.
Два лелеки летять в небі синім.
Вкрився квітом барвінок весільний*.
*Посилання на Барвінковий обряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Додам до сутінків відливи рути,
До меду лестощів – ковток отрути,
До терпких пахощів ще трохи кмину,
До змерзлих пальчиків – тепло каміна.
До вод небесних – риб золотих,
Під ноги - килим з трав польових,
В домашню сутінь впишу себе,
А біля себе додам тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Людина зроблена із глини,
Відірваної від землі,
Відтворена в святій імлі
За образом Митця. Й краплини
Своєї іскри вклав Гончар
У кам’яний байдужий голем,
І виявив той Голем волю.
І в ту же мить горнила жар
Обпік його могутнє тіло,
І ледве тіло те вціліло,
Але безжальний був Гончар…
А щойно вийшовши з печі
Він впав в застиглу мертву кригу
Осліп від болю, але криком
Не видав болю, плачучи.
І подививсь Гончар на це,
Сказав: «Ти є найкраще диво,
Міцне створіння і сміливе».
Й підняв перед своє лице
У височінь неімовірну.
Повірив Голем в долю дивну -
Спочити поряд із Творцем.
Та не судилося йому,
Бо глина – то не легке пір’я,
Не птах, не хмара й не сузір’я…
Він падав довго в глибину -
Безодня вмить його схопила.
Не дав Гончар створінню крила -
Розбивсь об землю кам’яну.
Луна котилася в горах,
Й котилися крихкі уламки.
І майже неживі останки
Ледь не застигли, наче прах.
Але іскра не згасла, лиш
Засяяла ще яскравіше
Крізь павутиння довгих ран.
І божа іскра, наче глей,
З’єднала геть розбите тіло
Й гаряче серце запалила.
Летіли блискавки з очей.
Себе сам Голем відтворив.
Тепер він сам творець й творіння,
Сам мрець й сам сила воскресіння,
Не млява глина, а каміння
Із полум’ям проміж грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Що ти хотів мені сказати?
Спитав про справи двічі, тричі.
Про фільми, книги, дав поради,
Сказав, що друзі в гості кличуть.
Про дощ і сонце, про погоду,
І щось про спільних ледь знайомих,
Про чудернацькую пригоду,
Згадав і дещо невідоме
Про відкриття і про науки
Із запалом в очах блискучих.
І догори злітали руки,
Вуста всміхалися жагучі...
Казав дотепне і смішне,
Але змовчав про головне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Холодні зорі з вікових вишин
Яскравим світлом у безодні грають.
Роняють сяйва кришталевий дзвін
І брами часу в вічність відчиняють.
Коли настане час сягнути їх,
Залишивши земні курні дороги,
Відкриються нам зоряні шляхи,
Й згадаємо, що ми є трохи боги.
Що наше тіло – сяйво і любов,
Свобода і окрилене творіння.
Що наше справжнє, істе ремесло –
Крізь бризки світла радісне паріння.
А поки ми у звичнім маятті
Ще топчемо чужі жорсткі пороги,
Забувши майже, що і на землі
Ми все ж таки, ми всі є трохи боги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
У темряві ночі, де тіні крадуться,
Й химерні примари у тінях снуються.
Де шурхіт раптовий лякає, мов постріл.
Де хмари прозорі легкіші за попіл.
Де сови не завжди є тим, чим здаються* -
Їх сяючі очі крізь ночі сміються.
Де вітер голодний торкається шиї
Вологим цілунком русалки. І вії
Все ширше відкриті, тихіше диха́ння.
В ночі розквіта найпалкіше кохання
До дивного, темного таїнства ночі,
Коли сама ніч тобі дивиться в очі.
* Цитата з фільму "Твін Пікс"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Десь за відчиненим вікном
І за закритими дверима
Блукає привидом чийсь сон -
Чаклун з совиними очима.
Несе за спиною свій скарб:
Історій дивних таємниці,
І нетутешнє сяйво фарб,
І під повіками зірниці,
Перо святого казкаря,
Що загубилося в століттях,
І зорі на чужих морях,
Веселий галас і саміття,
Безмежний простір, перший страх,
Забутий спогад, спів пророчий,
І насолода на вустах...
Лише заплющ скоріше очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Збентежений погляд.
Мов птах в клітці б'ється
Безмовне прохання:
"Віддай своє серце".
Рука до руки
Доторкнутись хотіла,
Та швидко упала,
Хоча і злетіла.
І очі в очах
Все опори шукали.
Але потонули
І не виринали.
А відчаю море
В очах тих глибоких.
Немов повінь горя
Втопила твій спокій.
Та ти посміхнись.
Наша доля вже в’ється,
Бо я вже давно
Віддала тобі серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
Ніч-майстерниця омани
Підняла вуаль туману.
Шепотіла, ворожила,
Тихо листям ворушила.
Приховала сни і тіні,
Кольори яскраво-сині,
Білі зорі, гілля чорне…
Скрізь все ніби ілюзорне:
Силуети таємничі
(Таємниця ночі личить),
Плями світла, шурхіт сонний…
Вдалині все наче тоне
У чаклунських сивих хвилях.
В млі вуалі потайливій
Іноді лиш виринало
Ліхтарів дорожніх гало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
Ти - ураган несамовитий.
Схопив життя моє і думки,
Мов лист. І навіть в час розлуки
Твоїм диханням я повита.
Ти той торнадо божевільний,
Що закрутив в нестримнім танці.
Не маю снаги відірватись,
Ані бажання, ані сили.
Грім й блискавка – твої обійми.
Але у вирі хуртовини
Летіти швидко й без упину
Мені з тобою так спокійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Чарівно земле, навесні
Залиш мене в своїм полоні,
Тримай у лагідній долоні,
Плекай у люблячій красі.
Співай на різні голоси:
Пташиним дзвоном золотистим,
Струмочком кришталево-чистим,
Легкою краплею з лози.
Умий промінням досхочу,
Щоб полум’яні саламандри
Скрізь танцювали, і троянди
Бриніли в саді по дощу.
Розквітни сонечком в лиці,
Веселим поглядом грайливим,
Закоханим, злегка мрійливим,
Рукою ніжною в руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Ти, я знаю, із вітром
Десь далеко в дорозі.
Котить дощик по вікнам
Дрібні краплі, мов сльози.
Жене хмари злий вітер,
Небо стогне від болю.
В метушні чорних літер
Я шукаю спокою.
Але думка, мов птиця,
Що весь час відлітає,
На плечі твому місця
Невгамовно шукає.
Ти повернешся, знаю.
Сонце зсушить калюжі.
І забудемо з щастя,
Як ми скучили дуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Гілки́ злітають догори
І метушаться в танці дикім.
Чи то прозорії повіки?
Чи місяць світить уві сні?
І виє вітер-вовкулак,
І птах прокинувся і плаче.
І кличе за собою, наче,
Холодна ніч, холодний шлях,
Холодний місяць у очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
А чи таке траплялося із вами:
В калюжі милуватись небесами?
Й наздоганяти зграю білих хмар,
Немов небесний хмаровий вівчар?
Чи заплітали хоч один разочок
В блискучу косу весняний струмочок?
Чи бігли з ним в дзвенячі сині далі,
А поруч - невагомий лист-кораблик?
Чи бачили в гілок переплетінні
Скрізь загадкові знаки й дивні тіні?
Чи потаємним світом тим блукали
Та відповіді в символах шукали?
Чи видавалось теплими ночами
Умитися зоря́ними дощами?
Їх краплі заховати про запас
Й бажання загадати в інший раз?
Чи раптом в незнайомці таємничім
Впізнати рідне й дороге обличчя?
Пробігти повз, та спогад затаїти,
А через ро́ки знов його зустріти?
Чи знали ви, що магія не в силі,
А в добрім слові й чудернацькій дії?
І кожен день, доки життя трива,
Трапляються маленькії дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Чи взагалі таке буває?
Коли я очі закриваю,
Крізь простір, час і ночі млість
В мій сон приходить дивний гість.
Ти гість жаданий, що сказати…
Тебе не можна не чекати.
Тебе я бачу, відчуваю
І ніби за руку тримаю.
Серед примар й сирен співочих
Твій голос щось мені шепоче.
Гарячий подих чує шкіра
Торканням ніжного ефіра.
Обійми огортають тіло.
Ласкава і цілюща сила
Дарує мрії і бажання
Й розпалює палке кохання.
Це марення або це правда?
Це віщий сон, чи жага марна?
Якщо й я снюсь тобі щоночі,
Як подивитись в твої очі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Ви живете, мов зомбі, без міри вини,
Замуровані в мертве мовчання стіни.
Може й зветеся ви "росіяни",
Але певно ви не громадяни.
Ваші хати постійно десь з краю стоять.
З хворим дідом узгоджені думки звучать.
Ви завжди закриваєте штори
Й добровільно вдягаєте шори.
Вас ведуть, мов нетям, на глумливий забій.
І життя ваші схожі на схиблений збій.
А ви все скавчете: "Вибачаюсь,
Я політикою не цікавлюсь."
Проте ваша провина та ж сама, що й в вбивць.
Не сховати кривавих ні рук, ані лиць.
Бо мовчання вкрай гучно лунає
І не гірше за кулі вбиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Коли вас схопить лютий людожер
І поведе, мов жертву на заклання,
Ви не кричіть, не плачте через те.
Мабуть, до вас у нього інше ставлення,
Яке, як ви й казали, треба знати,
Почути й неодмінно поважати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
До руки доторкнутися серце благає.
Хоч ти скажеш, напевне, що так не буває.
В нашім світі життя непомірно коротке.
А від тебе я чую постійні відмовки.
Може, думаєш, краще зійдемося згодом.
Може станемо старше. Все йде своїм ходом...
Та удвох ми вже геть забагато згубили.
І самотнім шляхом ми у вічність ступили.
Та чи варто чекати, раптово зустрівшись?
Варто не турбувати? Пробігти поспішно?
Та чи вартує спокій самотньої ролі
Щастя нашої справжньої, спільної долі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
З вишини на землю впало
Вишива́не покривало
Із сузір'ями ясними –
Срібними і золотими,
З крапельками діамантів,
І рубінів, і смарагдів
На тканині темно-синій,
Первозданній і глибинній.
Світлоносні візерунки,
Наче янгольські малюнки,
Сяють в тихім мерехтінні
Й сіють кольорові тіні.
Вишивані люди, птахи,
Звірі, квіти і комахи
В нескінченності крокують
І майбутнє пророкують...
Брами неба ніч відкрила
Й зоряним взірцем укрила.
Землю с небом повінчало
Вишиване покривало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Небо – чорний водоспад,
Зорі на небі горять.
Спи, мій янгол, хай насниться
Тобі світлий райський сад.
Мати поруч, мати тут.
Я всі страхи відведу.
Спи, ягнятко, хай насниться
Тобі пісенька в саду.
Пташка пісеньку співа,
Крилом землю накрива.
Спи, зайчатко, хай насняться
Тобі справжнії дива.
Лети в зоряні краї
На пташиному крилі.
Спи, маля, нехай насниться
Тобі радість на землі.
Зазирни у далині
На твої майбутні дні.
Спи, дитино, ти побачиш,
Будуть щасливі вони.
А як сонечко зійде,
Зайчик сонячний прийде.
Спи, серденько, доки вранці
Тебе зайчик не знайде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Бахмут, який я пам'ятаю -
То тепле примарення раю,
Таємне дихання надії
Й дитячої, вільної мрії.
Проміння спадає додолу,
Запалює світло навколо,
Бурхливо затоплює місто,
Мов спіле шампанське ігристе.
Крізь стіни сочиться минуле.
Будинки в садах потонули,
В весіннім рожевім цвітінні
І в яблунь мережевій тіні.
Сучасні й старі лабіринти,
Гуляє по них вільний вітер.
Він вщухне та слуха охоче
Казки, що каміння шепоче.
Каміння. Воно не забуло
Про славне козацьке минуле.
Тож ехом гудуть давні мури
І плаче забута бандура.
Земля, здавна славная сіллю,
Багата й синами своїми,
Що в мирнім житті й на війні
Є сіллю цієї землі.
І всюди троянди, троянди.
Рожеві, червоні й ошатні...
Та нині вони лише в серці,
Бо нині Бахмут – це фортеця.
І житиме славна фортеця,
Бо серце козацьке в ній б'ється,
Палке, проте ніжне і жваве.
Бахмут – місто сили і слави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Ти палкий та чудовий,
Ну а я зовсім інша.
Погляд мій бурштиновий,
Ну а твій – блискавичний.
На твоїй шкірі грає
Безшабашне багаття.
Я ж покірно вдягаю
Зшите з темряви плаття.
Ти стрімкий та веселий,
Наче птах у польоті.
Я ж немов потонула
В крижаному підводді.
Ти i я зовсім різні:
Сонце й зоряний холод.
Та з'єднав нас блакитний
Блискавичний твій погляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Людина є вільна істота
І має життям вільним жити.
Бо це заповідано Богом -
Людині свободу любити.
Тому, коли нашу свободу
Прийшли відібрати охочі,
Повстали ми валом незгоди
Та ворогу кинулись в очі.
А ворог усе намагався
Спочатку грошами платити,
А потім злякати та вкрасти
Все те, що не зможе купити.
Він, дурень, весь час пропонує
Нам скласти до ніг свою зброю,
І їх жалюгідно благати
Про ліпшу, втім рабськую долю.
Та їхня свобода брехлива,
І їхні обіцянки вовчі -
Немов та душна та велика
Подушка, що впала на очі.
Вона наче ніжна і гарна
І спати на ній наче мило,
Але пильнувати – це марно
Та й дихати неможливо.
А ми звикли повною груддю
Вдихати солодке повітря,
Росою пробігтися вранці
Наввипередки з вільним вітром.
Злетіти тим птахом свободним
До неба, розправивши крила.
Нестися у волнах холодних
Із вітром у повних вітрилах.
То наша священна природа –
Свободу найбільше любити.
Людина – свободна істота
І має життям вільним жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Скиглять московити в місті й на селі –
Мабуть збройні сили бавовну завезли.
На Росіі паніка – там склади розбиті –
То також бавовна - треба менш палити.
Соловьов з екрану голосно волає –
Мабуть десь бавовна гарно вибухає.
Керченському мосту настає кінець –
То бавовна буде, а не вітерець.
Звільнемо ми Південь, і Донбас, і Крим.
Чарівна бавовна допоможе з цим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Країно, дивними казками,
Немов барвистими зірками
З туманів давнини ты сяєш
Та моє серце надихаєш.
І марю я посеред ночі
Про дзвін сопілочки співочий,
Що ллється в горах, наче річка.
Зітхне Іванова Марічка*
Та, не здобувши ще покою,
Блукає мавкою сумною,
Де в горах бачать і понині
Давно забутих предків тіні.
В багатті мерехтить багрянець,
Немов чугайстра дикий танець,
І зорі догори злітають.
Там шляхом чумаки блукають
Між чаклунів, чортів і відьом,
Що правлять шлях на мітлах сидьма.
Й Вакула тим шляхом незвичним
Привіз Оксані черевички*.
У лісі між рослин чаклунських
До папороті тягнуть руки
Істоти, жадібні до скарбу,
Проте не принесе він ладу*.
Хома*, що втратив шлях додому,
Скорився страхові німому,
Але побачив справжні дива
Та гарну відьму чорнобриву.
І в кожній дівчині з народу
Є пристрасть відьми з Конотопу*.
І кожен крок в степу чи в лісі –
Це завжди крок в чарівне місце*.
Посилання на:
* "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського
* "Ніч перед Різдвом" М. Гоголя
* "Вечір проти Івана Купала" М. Гоголя
* "Вій" М. Гоголя
* "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основ'яненка
* "Зачароване місце" М. Гоголя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Прокинулась я ранком
Вiд нiжного спiванку
В блакитному роздоллi
Над соняшникiв полем.
В вiкно дивилось лiто
В вiнку з барвистих квiток
На золотiм волоссi
Пшеничного колосся.
Стрибали, наче в казцi,
Скрiзь сонячнiї зайцi.
А пiсня все лунала
Та вийти закликала.
I я побiгла стрiмко
До ближнього узгiрка,
Крiзь молодi тополi
У соняшникiв поле,
Лягла на землю теплу
Та подивилась в небо,
Де сяють, наче зiрки,
Скрiзь сонячнiї квiтки.
Їх золотi пелюстки,
Мов мавок дивнi хустки,
Хитались i тремтiли
Й до мене шепотiли,
До рук торкались з лаской
I чарували казкой
Про золоту країну
Пiд вiльним небом синiм.
Відтоді в моїм серцi
Є потайнiї дверцi
В те небо волошкове
I соняшникiв поле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
Щоб не трапилось, знай: ти - свободи творiння.
Щоб не коїлось, вiр: перемога твоя.
I нiхто не поставить тебе на колiна,
Твоя воля всесильна, а вiра жива.
Де б не був ти, вiдчуй: ти - творiння любовi.
В твоїх жилах могутнiх вирує вогонь.
У словах твоїх сила молитви святої,
Випромiнює теплим зцелiнням долонь.
Наша доля – твоя i моя, є єдина.
Наш мiстичний зв’язок - вiн крiзь долi, вiки.
Бiля нашого дому розквiтла калина,
Що з’єднає нам руки на довгi роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Затишна, тепла, земле моя,
Як паляниця у долонях.
Пiд сонцем довгими вiками
Росла дiтьми, була батьками.
Ти квiтла пишними садами,
Тягнулась до неба горами,
Ти розливалася морями
I золотилася полями.
Та страшна трапилась година,
Коли здригнулася країна,
Коли iз посмiшкой кривавой,
Немов щурiв скажена зграя,
Нещадний ворог увiрвався,
Зубами в горло вiн вгризався,
Палив вогнем убивчим землю
Та руйнував мою оселю,
Вбивав синiв, батькiв i братiв,
Вiд злостi розпалив багаття,
Щоб зникло все, що ми любили,
Що берегли i боронили.
Та вiн не знав, що наша сила –
То невмируща Україна,
Яка, немов небiсна мати,
Зумiла всiх нас об’єднати.
Що наша сила у свободi,
У правдi, мрiях i народi.
Немає в свiтi той армади,
Щоб нашу долю зруйнувати.
Я знаю, згине вража зграя,
Бо злiсть сама себе вбиває.
А нашим лицарям безсмертним
Весь свiт складатиме легенди.
Благая звiстка пролунає
Що знов життя перемагає,
Життя в свободi i любовi.
I мир, i лагiд в кожнiм домi.
I знову жито зеленiє,
I знов струмки дзвенять в долинi,
I над полями пiсня лине.
Все є i буде Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022