Остап Павлій

Сторінки (1/4):  « 1»

Цикл

Щось  квартира  пропахла  ко́мами,
Тож  незграбно  закину  прати:
Проти  плям,  у  холодно-ментоловій.
Зідзвоню́сь—і  звалю  гуляти.

Цей  під‘їзд  перебрав  із  шумом,
Як  захочу,  то  стану  вище:
Підтягнусь,  крізь  пентхаус,  струмом
Аж  на  дах—проростати  тишею.

Випадкові  руйнують  мить
Возз’єднаннями  чи  розколами.
Їм  вкотре́,  а  мені  болить
Як  в  дитинстві  молочним  сколотим.

Може  варто  шляхи  внести
Популярно-брудні.  Відомо:
Я  точнісінько  самий  такий  як  ти.
Вже  допрало.  Бувай.  Додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022


Час

Життя  в  смартфонах  та  за  моніторами—
Потвори  та  повтори  нами  ж  створені.
Примарний  світ,  ніхто  під  стягами,
Тільки  не  скигли—правди  ми  не  стягнемо.

Кого  нема,  з  того  нема  за  що  спитати,
Примхливий  привид  тягне  србіний  прапор.
Коротше,  краще  б  було  все  коротше:
Ідеї,  вірність,  війни,  навіть  довгі  ночі.

Лунай  з  екрану  тільки,  будь  відлунням,
Тихіше  будь—дорогу  юрбам  юним.
Вони  вже  відають:  коротше—краще,
Короткі  цикли—кращі  спадки  наші.

Немає  сенсу  жити  в  справжнім  світі,
Не  жито  свіже,  а  світлини  вжиті.
І  там  де  сивий  під  екраном  вимер
Орда  нових  здобула  третій  вимір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022


25 до 10 (переклад)

Я  інженер  на  сотні  рублів  
і  більше  мені  не  знайти.
Мені  двадцять  п’ять,  а  я  досі  не  знаю  
чого  бажаю  в  житті.
І  жодних  підстав  пишатись  собою,  
та  навіть  із  шансом  знов
Обрати  себе—відкинувши  сумнів,  
обрав  би  себе  без  розмов.

Мені  двадцять  п’ять  та  десять  із  них  
співаю  не  знаючи  що,
І  в  панночці  тій,  що  за  лівим  плечем  
мене  не  лякає  ніщо.
Так,  може  співаю  туманні  слова—
не  маю  провини  в  тім,
А  та,  що  пильнує  за  лівим  плечем,  
дарує  одне  усім.

Можливо  вже  завтра  годинника  стрілки  
назад  обертатись  почнуть.  
І  спасителя—того,  що  зняли  з  хреста—
знову  безжально  розпнуть.

І  губи  зрадливі  стануть  знову  
шукати  свого  Христа.
Я  співаю  від  серця,  хоча  би  у  цім  
совість  моя  чиста.

Я  щасливий  із  тим,  що  живу  як  живу,  
навіть  з  тим,  що  сталось  не  так.
Навіть  з  тим,  що  дме  вітер  в  моїй  голові  
та  у  храмі  моєму  бардак.
Я  тихо  і  мирно  ростив  садок,  
не  руйнючи  тої  краси,
Тож  начальник  застави  пропустить  мене.  
І  ти,  рибаче,  впусти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938149
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022


Самотність

На  неназваній  вулиці  дівчина  вбога
Причіпилась  до  парочки:  Вірите  в  Бога?
Ті  без  пауз  та  роздумів:  «Ні,  ми  не  хрещені.
Я  в  Луганську  зростала,  а  він—на  Троєщині…»

«Це  не  діло,  покайтесь,  іщітє  спасіння!
І  приходьте  у  церкву  до  нас  в  воскресіння!—
Перебила  дівчи́на  без  тіні  поваги,—
Ми  ізбавимо  вас  от  духовної  спраги!»

«Ти  б  спочатку  навчилася  рідної  мови!
Воскресіння?  Неділя!  Вся  твоя  промова—
То  кліше  та  русизми.  Яка  ж  тут  спокута,
Як  держава  ненависним  суржиком  скута?»

«Це  не  важно!  Шукайте  спасіння  душі!
Як  там  в  пісні?  Із  Господом  рай  в  шалаші!
В  Заповіті  Новому  знайдете  отвєти!
Ми  овєчки  заблудшиє,  а  не  поети!»

Дуже  дивна  історія,  вам  не  здається?
Як  там:  «Лапи  у  єлєй  дражат  на  вєтру»,—
Алкоголік  відчим  поважає  Висоцького,
А  падчірка  тікає  в  церковну  нору.

Без  землі  де  родилась,  луганська  дівчина
Намагається  Дім  віднайти  в  словнику.  
А  хлопчина—дитина  «культурного  Києва»—
Почувається  краще  у  Луцька  кутку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022