| Сторінки (1/86): | « | 1 | » |
А з висоти, у висоті -
Всі люди й ми, які були, -
Такі дрібні, такі малі,
І не розумні, й не дурні.
Минуле, то дитячі сни,
Розбавлені реальністю казки,
Які ми день у день торочимо собі,
Щоб не здавалося, змарновані роки...
Далеко ми, тепер на висоті.
Та чи наблизились примарної мети?
Чи із майбутнього знов дивимось згори?
Які маленькі крапочки, то ми.
Чи вкажемо на напрямок, куди?
Угору й вниз, і падай, і пощади не проси,
Бо укінці шубовснемо всі внікуди.
Літати, то як жити, то лети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Твоя уява - це безкрайнє літнє поле,
Де поза обрієм знов тягнуться луга.
Твоя уява - це ріки й моря бездонні,
І океани, що рівняють берега.
Твоя уява - це небачені простори,
Сферична будьбашка без краю і кінця.
Безмежна чорнота, спалахує надно́ва,
І гріє щось всередині душа.
Без віку і без гендеру, без раси,
Без всього, що формує цілість "Я".
Ані кордонів, ні законів, привид в часі.
В уяві контури втрачає це життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Чи була вона щасливою десь учора?
Чи вночі співала собі колискову?
Чи насправді настільки минуле чудове?
Казкове, несправжнє, ясне, кольорове.
Чи ностальгія спотворює фокус зору?
Чи картина не цільна, лише часткова?
Там, де радість без думки існує навколо,
Про майбутнє без смутку ти думаєш знову.
Чи буває таке, що солодко без гіркого?
Чи буває, що п'єш й не п'янієш від того?
Чи буває, тривога зникла з поля зору?
Уві сні безгрішний, бо ти поза грою.
Чи була вона щасливою десь позавчора?
Чи колись у минулому до дві тисячі восьмо́го,
Коли стала дорослою, без ореолу святого?
Чи така її доля, щоб більше ніколи?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Наднова. Спектральна лінія вуглецю ця.
Жива лиш тоді я, коли тиша космосу чутна.
І навколо, у відображеннях чужих, себе бачу я.
Але чи щаслива, коли у Всесвіті самотня така?
Нейтронна зоря. Важча за залізо молекула та.
Така унікальна, така складна:
Чи я - це вона, чи вона це - я?
Гравітація тягне до неї, але десь є інша зоря.
Далека вона, згасаюча, холодна, легка-легка.
Чи зустрінемось колись ми: ти і я?
Дивом знаю про тебе, бо ти ж швидка-швидка.
Чи колись відчуєш, як тягнеться до тебе моя рука?
Не знаю, не вірю, але ймовірність дуже мала,
Тому все, що можу, - бездумно любити тебе здалека.
Між нами весь Всесвіт, світлові роки, усе життя,
А ти й не бачиш мене, для тебе я Чорна діра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Я люблю сферичні події,
Де всі точки центрують в одну.
Я люблю історії-мрії,
Сентиментів сповна і жалю.
Я захоплено дивлюсь на дії
Світлих ангелів, наче в раю.
Ностальгія - зволожені вії,
Тільки згодом я бачу красу.
Я люблю осягати незриме,
Я знаходжу дотичність, дугу,
Де всі збіги завмерли у тіні,
Але світло на них розіллю.
І вкінці, коли речі повільно,
Повертаються знов в точку ту,
Я відчую як в грудях так тепло,
Всі удома, і коло замкну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Кожний день неймовірна спека,
Як сховатись від вічного пекла?
Кожну ніч як розкол від багнета,
Чи уві сні летить та ракета?
Кожний звук двигуна недалеко,
Кожний скрип від дверей - небезпека.
Вже боїшся, а ще тільки смеркло,
Знов шукатимеш острів безпеки.
Кожний ранок й ти знов лелека,
Що злітає так високо й злегка,
Щоб забути той сон здале́ка,
Щоб відчути свободу поета.
Але сонце заходить й знов пекло,
Чи колись закінчиться ця спека?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Я дуже боюсь, коли не знаю,
Я голову поверну і не пізнаю,
Який поворот проминаю.
Ніби заснула поки їхала,
І ампула всередині тріснула.
Я маю рахувати до чотирьох, сімох, вісьмох,
Допоки не притримаю своїх думок.
Але з часом це не працює, бо мій мозок
Із душею не конектиться, він - ворог.
Я дуже боюсь, але страх минає.
І ніби навкруги все яскравіше сяє,
Але чомусь минуле не відпускає.
Бо те, що сталось, ніколи не відбувалось.
І я жила, ніби мені наснилось,
І пам'ять щерхла, щось в ній ховалось,
Воно десь там, де не забувалось,
І насправді завжди на поверхні залишалось.
І це почуття, наче куля, зростало.
Кожний наступний раз мені гірше ставало.
Поділитися цим - помилково замало,
Бо враз ти один і нічого не допомагало.
Лише думка, щоб щось таке мене вбивало,
Змушує мою лють боротись і надалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Я знаю й долю не питаю,
В майбутньому нема раю́.
Злітають МіГи й я літаю,
У думці вже в чужім краю.
Бо краюсь, що не захищаю,
Бо в підсвідомості молю,
Бо соромно мені признатись,
Що втраченого не знайду.
Прийде відбій і знов згадаю,
Що я як людство помираю,
Що важко, бо ще серце маю,
Та сили брак, не вбережу.
А день і ніч усе триває,
Сирена повсякчас волає,
Мене від дійсності ховає
Політ у сон, де гай цвіте.
Чи це законно, хто там знає,
Я відчуваю - час це гає.
Та лиш від світу я втечу,
То впевнена, що в нім живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Спочатку було тіло,
Ненавиділа себе, полотніла,
Ламала усе, била,
Яка я тоді була щаслива.
Та згодом зрозуміла,
Чого в собі не змінила б,
Завжди зостанусь такою,
Людина ж бо не глина.
Спочатку були мрії: рожеві, тремтливі.
Потім вони застигли,
У кризі посиніли, збайдужіли.
А згодом скресли і розлетілись,
Ранами вп'ялись в моє тіло,
Позбавляючи бажання
Думати про щось, пов'язане з ними.
Спочатку була я наївна,
Очі мої закривали вії.
Опускаючи погляд,
Бачила, як пісок в них віє,
Допоки сльози не омили.
Застиг в них погляд безжально не милий,
Що на ворогів тепер дивиться із безумом дивним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Убий і в бій, і знову й знову в бій,
І не торкнеться погляд ворога, бо мій.
Ти на війні, неначе перша квітка, що ламає стрій,
Серед зимових кучугур, не можна не дивитись, стій.
Не мрій, собі я кожний день кажу, не мрій,
Твої шипи, неначе оберіг, бо ти нічий,
Але й в житті до тебе доторкнутись дуже важко, біль,
Та можу споглядати і на відстані, лиш будь живий.
Ти не даєш намарно ні ілюзій, ні надій.
І завжди в епіцентрі серед люду, дій-подій.
Чому ж не можу стримувати цей потік стихій?
В тім справа, це тому що знаєш, що я твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
I hate all words that have the meaning of a "why".
Free will should not be any time discussed.
The reason is a point of view, goodbye,
But all you're witnessing in my thoughts are distrust.
I have to stay in my decision to go by.
If even my construction is stardust,
I feel now that my properties are high
And your will's as significant as mine.
I don't need anyone in my life at this time,
The end is general for everyone just cussed
So happy staying and remaining with no lie,
The one and only who'll forgive you every try.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973615
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2023
У мене все не так як у Шекспіра,
Коли кохають, не люблю навзаєм вмить,
Коли вагаюсь, не задумуюсь про мрії,
Про те майбутнє, що ще станеться колись.
У мене все життя не поетичне в міру,
Від почуттів лиш серце може трохи пощемить.
А кожний день - це не сценічні кпини й дії,
Це та реальність, в яку вірю, бо в ній жить.
У мене все чомусь не так, нема надміру,
Все спрощене, життя - гіперболічний штиль.
Ходжу я кулькою у променях надії,
Що інші грають як актори у цю мить.
У мене все чомусь не так, не по Шекспіру,
Хоч ще недавно був театром увесь світ.
Завіса впала, драма залишилась без події,
А глядачів ця сцена не діймає, не болить.
У мене все чомусь не так як у Шекспіра,
Ні драми, ні комедії, все спить.
Але душа засмучена чомусь марніє,
Бо без емоцій в сірих буднях не прожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Майже рік я живу у події,
Що затьмарила інфопотік.
Майже рік, але є ще надія,
Бо без неї і дня не прожить.
Майже рік я живу і без мрії -
У спонтанності рішень мій пік.
Зносять з курсу мене лиходії,
Злюсь, бо легше це, ніж тужить.
І за рік всі роки молодії
Проминули, скінчився їх лік.
Лише рік, але світ у бездії
Назавжди перестав мерехтіть.
Майже рік, але є ще надія,
Що наш рід себе не прирік.
І, можливо, війна - це стихія,
Бо мій Всесвіт змінився у мить.
Майже рік я собі протидію,
Пацифістки життя - убік.
Майже рік, може з'явиться й мрія,
І не та, щоби декого вбить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
Із Різдвом і Новим роком
Привітаю вас всіх скопом;
І роздам всім подарунки -
Різноколірні пакунки,
Щоб не нудилися ви,
Поки світло не дали.
Побажаю всім здоров'я,
Бо в наш час це майже зброя;
Щоб тривога в ліс пішла,
Загубилась і пройшла;
Щоб ми стали знову вільні,
Незалежні, зникли війни.
І тоді щасливих літ,
Подарує нам весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
На двох із собою я чай буду пити,
Допоки екран буде в очі світити.
На трьох я зіграю у покер сама,
Допоки мій позіх не викличе гра.
Спитаю, чи хочу я жити- тужити,
У відповідь віру, щоб в себе вселити.
І буду сміятися й плакати я,
Допоки весь келих не вип'ю до дна.
Зізнаюся в тому, що маю любити
Лиш себе, бо так буде легше прожити
Життя. І будити себе після сна,
Бо я завжди вільна й самотня душа.
І хоч на одинці, сама із собою,
Така я була й завжди буду - ізгоєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
На залишку ранку шепочуть світанку,
Благають осяяти зорями світ.
На залишку дня проводжають із ґанку,
Готуючи з величчю в перший політ.
На залишку вечора тане в світанку
Збудований звірями наново пліт.
На залишку ночі в смертельному танку,
Стомившися, мостишся стрітити схід.
На залишку весн просинаєшся, й п'янко
Вдихаєш повітря заквітчаних віт.
На залишку літа ти вже спозаранку
Сумуєш за днем учорашнім, що втік.
На залишку осені безперестанку
Ти тужиш, бо сонце пішло за поріг.
На залишку ж зим, ти впав нижче на ланку,
Блукалець, знесилено стукаєш в дім.
На залишку літ: "Чи є щось на останку,
На залишку часу, що сиплеться вниз?"
На залишку літ чиниш ти забаганку,
Бо часу так мало, що хоч би це встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Я стіна -
Холодна і кам'яна.
Я стіна,
Не нагріта, сира.
Я стіна,
Я мур, що плаче росою, я...
Я стіна,
Суцільна, без дверей і вікон, я...
Я стіна,
Із цегли колись була, я...
Я стіна,
І кришеться, сиплеться тинька моя, я...
Я стіна,
І із космосу видно мене, бо я
Як стіна,
Боронитиму світло від зла.
Така бо є я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
У темряву ночі зізнання охоче
Вривається згубно і ставить крапки.
У всьому, що день заховає й затопче,
Відкриють вночі перешіптувань сни.
У темряві ночі трапляються, хлопче,
Найкращі й найгірші з усіх лотерей.
Гравці не бояться, їх страх не морочить,
Всю сутність свою проявляють за день.
У темряву ночі, хто хочеш прискоче:
Нечисті і янголи складуть пісень.
І їх заспівають, заграють щоночі,
І звуки загубляться в обрисах скель.
Я ж буду у темряві ночі щоночі
Чекати самотніх забутих людей.
Щоб порухом губ на щоці їхній дотик
Залишити й гріти таємно удень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Найкрасивіша річ у світі - найбридкіша,
Найвищий дар - це поміховисько Богів,
Найкращий день - для Всесвіту він і найгірший,
Бо бачить справжнє рій прихованих думок.
І те, що сонце сяє й на душі тепліше
Не вбереже людей від бід і помилок.
А всі знання про біль не факт, що когось втішать,
Промінчик світла від згасаючих думок.
Найбільш негарна річ у світі красивіша,
Ніж купа беззмістовних фраз і строк.
Найгірший дар ти можеш використать й лишить
Про себе щось прекрасне, вчи урок.
Найгірший день перетворити здатен в спогад,
Який стирається із часом до дірок.
Та бачити дві сторони речей - це понад,
Зробити мудрості дозволить цей стрибок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Цитуючи Шекспіра, велич бачу
У тому, щоб боротись до кінця,
Оскільки на кону в нас трохи більше
Ніж почесті і право праотця.
Дивлюся з викликом в майбутнє і не плачу,
Бо не збираюсь я чекати каяття.
Прощення може заслужити на додачу
Лиш той, хто віддає без співчуття.
Щось віднайду, а щось найкраще й цінне втрачу,
Бо не шукаю я у друзів укриття.
Мені природа не дала думки про втечу,
Хоча такими сильними зробила почуття.
А завтра буде як вчорашній день і знову
Я в бій піду, почую звук серцебиття.
Та знаючи, що маю ціль високу,
Ціную як ніколи я життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Тиха сонячна осінь постукала в двір,
Інверсійний потік серед неба застиг,
Чути голос загублений в тиші лісів,
На осонні проліг мій спустошений гнів.
Спокій вмить моє тіло за барки схопив.
І не треба нічого, ніяких там див,
Насолода по тілу і рівні думки
Для захоплення й свята моєї душі.
Не потрібно нічого, моторики, рух...
Дихать хочеться знову, ловити свій дух.
Споглядання стає цікавішим за гру,
Навіть байдуже стало, куди я піду.
...
Але, що це шумить?
Може вітер у скронях?
Але, що це упало мені на долоню?
Все скінчиться і час не спинити в цій миті,
Встану я й піду знов продовжувать жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
У полоні думок безстрашних
Не відчуєш ти кулі приліт.
Заручившись брехнею і злістю,
Ти не зіб'єш той вертоліт.
У лещатах своїх нещастів
Ти озлоблений на весь світ.
Але звідки у вогора шанси,
Ти лише хлопець, що втік.
У тюремних стінах і ґратах
Ти вже майже не чоловік.
Хоч постійно кажи: "Я в порядку",
На страждання себе прирік.
В епіцентрі подій, напастей
Опиняєшся рік у рік.
Та допоки ти лиш знущався,
І від себе й від долі втік.
А тепер ти відчув, що страшно,
І життя ще продовжує лік.
Тож летить знов куля і вчасно
Відхиляєшся ти у бік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Ні, ми не птахи.
Ми - це ті мурахи,
Що повзають по колу, живучи.
Ні, зайві наші страхи,
І не важливі більш у світі всі монахи,
Що загубилися у пошуках мети,
Ні наші крахи,
Ні не безпринципні зажурені отці.
В минулому залишились монархи,
І ми не викрутили з меблів всі цвяхи,
Зберемось, поховаєм наші прахи -
Ми звикли цей тягар прощань нести.
Із гіркотою будем згадувати жахи,
Розруху, і спотворені нещастям
Стирчать на балках, наче привиди, дахи.
Ні, ми не птахи.
Ми не злітаємо, коли критичну масу
Всіх бід, які звалились, досягли.
Ми навіть не мурахи, не комахи,
Ми жалість викликаєм навзірці.
Ми ті, на кого кажуть, - бідолахи,
І всі шляхи наші над прірвою вкінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Сьогодні померла людина, яку я знала, а вона мене - ні.
Вона в моїх очах прекрасна, а якою була б я в її?
Сьогодні всі думки про щастя, бо не робила ніколи я те, що й вона живучи.
І пам'ять про неї не привласнить ні краплі з того, чого хотіла б я її.
Сьогодні відчуваю цікавість і вдячність до того, що спізнала я в своєму житті.
Бо знаю, що є нещасні, які тікають від дійсно красивого у собі.
Сьогодні прокинулась вчасно, бо від променів сонця у вікні.
І вмотивована цим світлом ясним, готова любов всьому світу нести.
Сьогодні я знаю, що таке щастя, а завтра нехай маячить вдалині.
Сьогодні день для мене не згасне, а що буде далі вирішувать не мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Я посивіла в дванадцять років,
Не зробила задуманих кроків,
Не чинила нікому опір,
І не мала я внутрішній спротив.
А в п'ятнадцять із місяцем років
Приховала в собі наркотик,
Що у відповідь на твій доторк
Вирував наче феєрверк.
Я постаріла в двадцять років,
Руки в венах, трясуться - невротик,
Ошукала свої чесноти,
Але поклик мій ще не втік.
А із часом минали ро́ки,
Були дні наче сльоз потоки,
Зради мрій рили ями глибокі
І не знала обіймів тоді.
Але з часом минули й ці ро́ки,
Усередині - степ широкий,
На обличчі - усміхнені щоки,
На душі ж теплота і покі́й.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Безмовні миті, неозвучені думки,
І недозволеністю ваблять помилки.
Чому не кваплюся? Я стримуюсь поки.
Потрібний поштовх. Я у спокої поки.
Всередині, всередині ж вітри.
Ні, не торнадо, і не бурі ще поки,
Не змінюють мій шлях вони поки,
Але в очікуванні, в мацанні мети.
Части́ми стали напади туги,
У прірву відчаю штовхають мої дні,
Але супротив на них діє ще поки,
Але надія залишається поки.
І ось момент очікуваний, не втекти,
Я відкриваю рота і повітря два ковтки,
А далі знов іду на дно, лежу я там поки,
І поживу іще з тривогою поки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
Вони прийдуть, на тебе глянуть, і підуть,
Вони не запитають в тебе, хто ти.
Вони подивляться, оцінку лиш дадуть.
Вони не пам'ятатимуть це потім.
Ти ж зачекаєш, скажеш: "Все гаразд, не проти".
Ти будеш згадувати згодом кожен рух.
Ти діяти не зможеш, твій супротив
У голові лиш здійме жалості розрух.
Для них ти образ, змінна, може втрата часу,
Ніхто й ніщо, без запитання і крапок.
Для них ти у минулому як птаха,
Яка завадила, порушила зв'язок.
Тобі ж болить, хоч ти байдужа і без страху.
Ти не така, хто позбавляється думок.
Ти житимеш з неправильним гештальтом,
Щоб відчувати - є наступний далі крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
Людина - це колодязь із емоцій,
Їх джерело заховане углиб.
Прозорістю думо́к в чужому оці
Вода життя із дна вночі зорить.
Людина - це колодязь надглибокий.
Чим більше ярусів - складніше буде жить.
У темну яму лиш цікавості охочий
Бажає зазирнути, щоб попить.
Людина - це колодязь не усохлий.
Там, де вода з'являється умить.
І спраглих оживити перехожих,
І вилікувать душу, що болить.
Людина - це колодязь, що клекоче.
Те, що всередині незримо маячить.
Лякають темні води, жах шепоче,
Для незнайомців - непізнаний цілий світ.
Людина - це колодязь днів і ночей,
Останній прихисток самітників пустель,
Прихований тайник природних течій -
Це цілий Всесвіт різнобарвності осель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
"Ми не вони!" - з усюди линуть голоси.
"Ким би не були́, ми вже більше не такі.
Ми хочем правди, ми вам друзі, не Враги.
Ми прагнем миру, зупинімо разом війни всі.
Ми не щури. Ті, хто за зраду, ми покажем, де вони,
Ми лиш відстежуємо кроки сатани.
Ми на хорошій, правильній, на добрій стороні".
"Ми не вони!" - з усюди линуть голоси.
"Ми не обрали, за нас вирішили пси,
Ми з цим не згодні, боїмось сказати "ні".
Ми за свободу, рівність, братство, люди ми.
Нам треба жити, вірити, служити, честь нести,
Але, щоб після цього нас до суду не тягли".
"Ми не вони!" - продовжують казати голоси.
"Ми безневинні жертви, ми тварини, ми прості,
Ми - овочі з закритими очима, ми сліпі".
Хіба не діє правда наче світло уночі?
Хіба не цим людина вирізняється з пітьми?
Лиш запитання, де ж ту відповідь знайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
У розмірі зіниць, в тремтінні вилиць,
В відсутності у темряві границь,
У міцно-стиснутих руках, що наче злились
У запереченні і виклику колись,
В очах, де вогники давно в тебе вселились,
У тому, як торуєш ними шлях,
В важкому погляді, яким вони упились
В чергову жертву, викликаючи лиш жах,
В німій присутності, безжальності убивці,
У апатичності й незнаності душі
Є щось таке, чого ніколи не судилось
Ні зрозуміти, ані навіть осягти.
Але цікавість виявляє в нас сміливість
Чинити опір, на шлях істини вести!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
Ти - це лиш мить очима глядача,
Ти - дивний спалах, анімація творця,
Ти - нарис, що не змінить полотна,
Ти, як закрита на зимівлю комашня,
Ти - згусток часу, ти суцільна маячня,
Ти - кліп повіки, клац - спускання у гачка.
Повторюю собі ж постійно: "Ти - це я".
А ми - це миготіння одиниці та нуля,
І ти, і я, і кожний, хто прожив життя.
Нема різниці, ким ти був, мораль проста:
Від тебе залишиться користь незначна,
Загальне ж бачення всього лиш у отця.
Але чому не в захваті, що відповідь така?
Очікувала, центр - то твоя душа?
Що не байдужа Всесвіту була?
Але ти знаєш правда є лише одна,
Тому простіше будь, не наривайся на ножа,
Живи цю мить для себе, інше ж - суєта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Молочно-білі і вершкові,
Хмарини високо, казкові,
Неначе сонячний сироп,
Огоре їх коловорот
Із вітру, пташок навесні,
Які кружляють в цій красі,
Неначе житимуть завжди,
Бо в вічності нема біди.
Зелено-жовті килими,
Позастеляли навкруги,
Неначе свіжості ковток,
Що вилився з скляних пляшок -
Із вод, що тануть навкруги,
Очищення несуть землі.
А на душі, ох на душі,
Неначе барви ці чужі,
Неначе бачиш міражі,
Що затуляють від вини,
Вони існують лиш на тлі,
Але у серці - біль Війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022
Речі, які у мені,
Іноді стають надто сильними.
Непереборне бажання піти,
Проблеми здаються надмірними.
Думати треба, рости -
Ці слова роблять нас безнадійними.
Я замкнулася у собі,
Не даю почуттям бути вільними.
Речі, які у тобі,
Не стануть ніколи спільними.
Все, що не сила нести,
Залиш мені, буду пильною.
Як немає на двох мети,
Присягаюсь, помру божевільною.
Але в той час, як ти можеш плисти,
Я на дно піду безневинною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Пам'ятаю твій звук усмішки,
Дуже радості хихотіння.
Пам'ятаю муки-мурашки,
Від слідів на щоці проміння.
Пам'ятаю в руках ромашки,
Що пробуджують жар-хотіння.
Пам'ятаю, як йшли ми пішки,
І навколо було цвітіння.
І ніхто, крім самотньої пташки,
Не завважив мого падіння.
Пам'ятаю, лишилось півпляшки,
В голові лиш тяжке гудіння.
Пам'ятаю, ти їв фісташки
І ховав десь від них лушпиння.
І так само й сліди від чашки -
Перевірка мого терпіння.
Та не знала твої замашки,
І наївна від того тремтіння,
Довіряла всьому заввиграшки
І чекала свого прозріння.
І тоді відважна комашка,
Я забралась з твого павутиння,
І тоді зав'яли ромашки,
Я ж забула своє видіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Прокидаюсь уранці, а вдень споминаю я думки нічні,
Бо частіше й частіше мені стали снитися роки шкільні.
Давні друзі, хтось з них вороги, не співають уже пісень,
Хто-куди розбрелися вони, лиш листи надсилаю щодень.
Та не знаю живі чи ні, не читають їх як завжди,
А заскроливши мережі, бачу прізвища не чужі.
Наче привиди, сни війни: "Чого маритесь ви мені?
Ви - загублені номери! Ви - сторінки новин пусті!"
Засинаючи ж уночі, я молюся, щоб більш не снить,
Але десь глибоченько в собі вже шукаю в минулому мить,
Де від щастя ключі були, а навколо лиш рідні мої,
Коли очі горіли й думки борознили СВОЇ кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Для того, щоб ввійти, потрібно вийти.
А, щоб достигнув плід - більш не цвісти.
Для того, щоб робити - маю жити,
А не сидіти із туманом в голові.
Для того, щоб ввійти, потрібно вийти,
Хоч я й на вулиці знаходжуся давно,
Але потрапити кудись - це справа миті,
Відкинувши усе, знаходиш дно.
Для того, щоб ввійти, потрібно вийти,
І світлом вдень не світиться вікно.
Для добрих справ замало лиш хотіти,
Горіти має в попелі нутро.
Для того, щоб ввійти, потрібно вийти.
Я озираюсь. Двері б правильні знайти.
Але, коли вже перестала в мріях плисти -
Є лиш один і вхід і вихід, щоб піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
Чорт! У чому ж тоді причина,
Що я досі живу як Людина?
Для когось вся ненависть зрима,
Та помста - лиш мить, хвилина.
А в мріях моїх година,
Коли я потраплю в обійми,
І буде поряд родина,
І забуду далекі країни,
І не будуть реальністю війни,
І навколо не тільки руїни,
А моя, лиш моя Вкраїна,
Де ніхто не впаде на коліна,
Де не потрібні всередині стіни,
Бо дорожчі вцілілі цеглини,
А люди з серцями без цвілі,
Не пробачили, та пожаліли,
Тих, хто слабші, але вціліли
Серед вибухів долі та міни.
Чорт! Вже знаю у чому причина,
Що не хочу стріляти у спини,
Бо рази, коли мало не вбили,
Лиш доводять - ми всі - Надлюдини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Живу із війною у серці тепер,
І, навіть, у снах бачу військ силуети.
Живу я із вдячністю в світі химер,
Колись перестану боятись ракети.
Живу я і бачу майбутнього флер,
Уява малює натхненні сюжети.
Живу у часи, коли світ весь завмер
Від старості у депресивних тенетах.
Живу я у вакуумі, зламаний нерв,
Колись зацвітуть перемоги букети.
Надія живе, хоч і відчай помер,
Та й я існуватиму далі без втечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Нам не потрібен мир без перемоги,
У ній, і тільки в ній, є майбуття.
Нас не влаштовують з загарбником угоди,
Лиш демократія подальшого життя.
Нам не потрібен мир без перемоги,
Це битва до останнього, браття́.
Ми заслужили бути вільними, народе,
Чинити опір будем з вами до кінця.
Нам не потрібен мир без перемоги,
Я не боюсь, хоча й ховаюсь в укриття,
Бо воюватимем ми разом до знемоги,
Лиш в власній Україні я жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Недочитані книги й недоспані ночі,
Незаряджені ґаджети, чати пусті.
І не хочеться більше ні слави, ні почесті,
В голові чомусь думки тваринні й пусті.
Я не звикла чекати й проситися помочі,
Коли сенси втрачають весь скарб у житті.
Я занадто спокійна, не маю хоробрості,
Не люблю я і фільми, де всі на війні.
Тому бігайте в натовпі в пошуках доблесті,
У цей день я залишуся на самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
Моя дорога заведе мене в пустелю,
У долі звивистій шляху назад нема.
Така я є і не пробити мур та скелю,
Але пустеля буде повністю моя.
Моя дорога приведе мене до друзів,
Народу, що бажає жити сам.
Не поділяю пацифістських більш ілюзій,
Довірюсь мудрості почутих, голосам.
Моя дорога не пряма і не широка,
Вона кружляє, але бачу крізь туман.
І налаштую компас я незрячим кволим оком,
Дійду до пункту, дам прокрапатись сльозам.
Моя дорога є скінченна: тут і зараз,
Але живу я лиш моментом, що утік,
Я знаю наперед, що повість склалась,
Та не веду сторінок читаних більш лік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
Згадай той час, коли малим
Ти бачив світ свій не таким.
Трава навколо виростала,
Рослинам місця було мало,
Але минуло кілька літ
І він змінився, як той дід,
Який зарано сивим став
І майже сил уже не мав
На те, щоби пручатись долі,
Тримати лук напоготові
І цілитись у тих створінь -
Людей майбутніх поколінь,
Які зробили все для того,
Щоб цвіт пізнав краплину болю.
Вони жадали лиш одного:
Багатства, почестей і того,
Аби забуть свою природу.
Але вона все пам'ятала,
Про існування нагадала:
Замість плодів давала голод,
А пахощі перетворила в сморід.
І смертю замінила існування,
А в голові з'явилась думка-запитання:
"Що можемо зробити ми натомість,
Аби не мучила нас більше мука-совість?"
Але наш світ - це лише гра у випадковість,
Тому тримаймо далі в рекрутах свідомість,
Ніщо не стане на шляху у "невідомість".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Нехай буде́ печаль, і біль, і смуток,
Лиш спогад про нездійснене помре.
Я, наче, на прийомі в терапевта,
Аналізу піддала все старе.
Згадала день, коли не мала я набуток,
Коли носила коротесеньке каре,
І окуляри, наче в фільмі про агента,
Щоб всім брехати: "Повнолітня я уже!"
Тоді я не поводилась розкуто,
Сором'язлива, і ховала все в себе,
Коли історика, знавця свого предмета,
Зустріла і відчула - щось в нім є.
Він не наважився зробити крок в початок,
Я ж побоялася, хай доля береже,
Але душа моя потрапила в тенета
Поета, що цим спомином живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
А я волію бачити красу,
Симетрію в усьому, простоту,
Прим'яту квітку, що продовжує цвісти,
Безкрає небо, суть якого, - плинути.
А я волію бачить простоту,
Симетрію в усьому і красу,
І річку, і продумані мости,
Єднання із природою душі.
Я більш не хочу споглядати пустоту,
І зорі, що тікають в чорноту,
Не можу бачити я світ у темноті,
Втомилась від думок на самоті.
Я більш не хочу відчувати чорноту,
В душі заповнити потрібно пустоту,
Тому, волію бачити красу,
В усьому, де узрію тінь твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
Я дивлюсь над головою на народження нової
Зірки, що, можливо, стане переродженням світів.
Вихід є, вхід за тобою, на плече кладу я зброю,
Обираючи дорогу і сприятливих вітрів.
І встаю на власні ноги, міцно зв'язані з кривою,
Що веде мене до миті, де колись мене зустрів,
Пан, що кличе всіх до бою, приучаючи до болю,
Поступово знову й знову творячи майстрів-богів.
Далі мудрощі і школу, я носитиму з собою,
Принципи від всіх сховаю до закінчення часів.
Надлюдську свою основу розвиватиму красою,
Гіпернова серед інших наднових моїх братів.
Увійду в перелік того, що своєю самотою,
Вирізняється і квітне за шаблонністю життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Одного разу ти торкнешся струн душі,
І вразять глибоко всіх сльози і печалі.
Одного разу ти почуєш в пустоті,
Як промовляє скрипка всі несказані деталі.
Одного разу в відголосках хрипоти,
У голосі, який нестримно кличе,
Ти відшукаєш сенс прекрасного в житті,
Загоїш рани і забудеш шлях до втечі.
Одного разу пригадавши в голові,
Фортепіанні звуки нашаруєш на скрижалі.
У пазл складуться відчуття, що у тобі,
Симфонія зіграє ноти вдалі.
І лиш пізніше ти помітиш звук труби,
Та буде годі проявляти сльози шалі,
Все прозвучало і встаєш ти знов собі
Продовжувати існувати далі, й далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022
Я хочу, щоб ти знав,
Та так боюсь натрапити на пересуди,
Тому, щоб ти впізнав,
Я замаскую сенси слова головного всюди.
Я хочу, щоб це ТИ сказав,
Бо почуття, що кличе звідусюди,
Не впевнена, що й ти відчув,
Тому бажаю, щоб дізналися все люди.
Я хочу, щоб ти більше не ховав
Свої думки від мене, бо вже йти нікуди.
Тоді, можливо, ти б мене поцілував,
А я би розчинила свої груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Я боюся, бо страх сильніший,
ніж бажання перемогти.
Я боюся, що ніж із лезом,
а в терпіння чіткі межі́.
Я боюся, бо доля склалась,
що я майже без почуттів.
Я боюся, і вмить, що зараз,
прокидаюсь без сил вночі.
Я боюся, я так лякаюсь,
вороги дістають мечі.
Та найбільше боюся, зізнаюсь,
З чим зостанусь наприкінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Скажи мені, чим людина цікавіша від усього на світі.
Скажи мені, чи природа задумала нас, наче квіти.
Скажи мені, може, краще вважати несправжніми речі,
Або, до біса реальність, повірити в сво́ю втечу
Від світу, від дум поганих, від дійності, від заповітів,
І стати таким нікчемним, що будеш лиш дихати-жити.
Мета у людській природі, у сенсі затемнень, зенітів,
У тому, що ти, можливо, щось більше за втрачені миті.
Вся суть, що ще є перешкоди, і бачиш їх в світлі софітів,
Тому зберись, Людино, тобі ще опір чинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022
Я можу наскрізь проглядати твою душу:
У відображенні, у погляді й вустах,
У вигинах плеча, у довгих пасмах,
Які токраються чарівного лиця,
У вільних рухах, хаотичних, без обмежень,
У заспокійливих затьмарених очах,
У тім, як тягнеш ти поволі, обережно,
А потім зліплюєш докупи всі слова,
У тому, скільки часу промайнуло
Відколи оселився у думках.
Для мене віднедавна, але вправно
Ти граєш на серйозних почуттях.
Відтоді я відчула - доля нагла,
І серце витягла й для тебе простягла:
Бери, впивайся, насолода крові спрагла,
Бери і не вагайся до кінця,
Бери і потони у цій любові,
Вона - безцінна, невагомість за життя.
А таємниця лише в тому, що натомість
Нічого не прошу́ й не прагну я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2022
Свободи немає і волі в душі,
І крила не знають для чого вони,
І серце не б'ється, відсутній сигнал,
Нейронів і синапсів зірваний вал.
Бездумно й безкарно повторюєш сни,
Наказуєш людям дістати ножі,
Будуєш кордони, загарбуєш зал,
Та сила бездумна вбиває весь шал.
Зображення тьмяне, в постійній війні
Для тебе пролинули всі твої дні,
Не бачиш ти в дзеркалі вже ідеал,
Тепер не врятує тебе і кинжал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Сонцем затьмарений ранок, що маєш ти на меті,
Стати мені у пригоді, чи залишитись в пітьмі?
День, що минув не простившись, ти заробив похвалу,
Виконав мрію людини, що забарилась в кутку?
Тихий розморений вечір, що ти готуєш мені,
Довгі безсоннії ночі чи перешіптувань сни?
Ніч, що спустилась так швидко рушити тишу дзвінку,
Зможеш від всіх заховати жалості думку крихку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Сьогодні - ти прекрасний літній день,
І крапля поту на повіці, - то відзнака.
Сьогодні - ти прискіплива мігрень:
Поколювання шкіри, іскра, знаки.
А завтра - ти підірвана зоря,
Що сяє лише білим і не гріє.
А завтра - ти попросиш забуття,
Бо рефлекторно відгукнулось моє тіло.
А післязавтра - я у станні каяття,
Твій холод - смерть, у вічності розлука.
Для тебе - це лиш стадія з життя,
Для мене ж - це пекльно-райська мука.
А через місяць, через рік, через роки?
Напівжива, ущент скалічена душа.
Лікує час? Але живе любов поки,
Є пам'ять, що моменти воскреша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
І так завжди...
Я дивлюсь, нас скрізь
Тонка плівка часу огортає.
І задоволення моє триває десь там,
Заплутане частинками, які все знають
І одночасно відома не мають.
І зайде моя тінь зі світу насолоди -
Вічна, темна, невід'ємна.
Чому про неї забуваю я,
Коли ховається душа у страху і передчутті,
А потім різко вириваю себе з апатії-байдужості?
Тепер дивлюсь кудись і бачу перед очима:
Лиш казку, яку намалювала,
Не відчуваю оберемок лих в своїй руці,
Що забажали поживитися із неї,
Відчути лють енергії цієї.
І так завжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
Моє сердечко - ти найбільше з всіх сердець.
Чому самотнє і народжене в неволі?
На віки-вічні ти за ґратами як мрець,
Нікому не цікавий, тільки болі.
Моє сердечко - ти чутливості взірець.
Чому на тілі зостаються всі ці шрами?
Мечами крають, хочуть стерти нанівець,
Але ти гоїш нескінченні свої рани.
Моє сердечко - відчуваю, що борець.
Чому не можу більш віддатися тій долі,
Яка наблизити повинна мій кінець,
Бо чути стукіт - це надмірний вияв волі?
Моє сердечко - ти душі всіх душ вінець.
Чому? Бо знаю, що живеш ти в непокорі.
Поки мій розум заперечує, твій вияв волі -
Кохати тих, кого заборонив тобі творець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Володарю! До тебе нахиляюсь і вклоняюсь,
Я душу відпускаю у обійми сильних рук.
Мій пане! Ти все бачиш, ти все знаєш,
Ти - чисте зло, яке заховане в мені.
Я бачу, ти смієшся, спокушаєш,
Даєш безпеки відчуття, направиш крок.
Твоя поблажливість настільки підкупає,
Що рішення про зраду я прийму без мук.
Навколо розростається завіса,
Не бачу джерело своїх вагань,
Мене дурманить сторона простіша,
Той шлях, яким піду я без питань:
Байдужість і суцільна воля "Бога",
Прекрасного-жахливого творця.
Мені близька його німа постійна згода,
Неначе пекло обираю за життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
Піщаний світ - причина вічності кінця,
Коли в людей закінчиться епоха золота,
І важливіша за життя лише вода,
І ностальгія - це хмаринка з небуття,
Яка по колу рухає істот часочуття.
Я бачу край, де пролягає шлях творця,
Історія минувшини й частина майбуття,
Бо той, хто стержень викував всередині борця,
Поставить під контроль усі серця.
Хто контролює всі ресурси, обирає владу вигнанця,
Де людство віднайде в пустелі обранця,
І скам'яніє образ-статус всіх Отця,
Який залишить їх для реплікації життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Невблаганне тремтіння душі,
Чого варте твоє животіння?
Лиш важким тягарем у мені
Залягло все минуле терпіння.
Безупинно пролинули дні,
Чого варте снування без діла?
Я стою, а всі інші вже ні,
Чую скрізь навкруги тупотіння.
Доля в мене печальна, в біді
Відчуваю незграбність усюди.
І залишусь такою завжди,
І не йтиму я так, як усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Я аквареллю намалюю тобі очі,
Акрилом закріплю м'які вуста,
Олією надам бажання втечі
Твоєму тілу, що виходить з полотна.
Я скористаюсь хитрістю божественних пропорцій,
Щоб показати, чим різнишся з-поміж всіх.
Додам у взір тієї томності охочість,
Щоб уявити в нім бажання до утіх.
Я залишу у таємниці в ньому докір,
Хоч і доступні весь твій розум і душа.
І запечатаний хай буде весь той простір,
Який за тінню заховає темнота.
Ось і постав об'єкт краси, причина млості,
Від нього закипають вмить нутра.
Та почуття від глядача, неначе постріл,
І вже бездумно розриваю все в шмаття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
Я пишу, бо я знаю, що ворог - це я,
Я друкую ці літери в стовпчик безтямно.
Я була у полоні надій та бажань,
Але вже їх не стало. Це ясно? Так ясно,
Наче зорі пройшли через димку на небі,
Ніби місяць затьмарений вийшов з-за хмар.
І я бачу, що схили засяяли певно,
І я бачу вгорі лиш Арес, - то війна.
Оголошую всім і собі в першу чергу,
Буду битись у ній до скінчання віків.
Поки небо не стане німим та нікчемним,
Поки я не здійсню все, що маю, мечем.
Гострий буде він завжди, незламний в бою,
Буду ворога крити ним - волю свою,
Заганяти в кайдани й давати втікти,
Загартовувать сталлю, на світло іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Золото долини сміху - ти примара у очах.
Сяєш замість сонця в небі і обманом сієш страх.
Посмішка, злегка нещира, сміх гучніший у стократ,
Ніж легкий промінчик світла після бурі у степах.
Де поділася природність? Гострий розум і добро?
Те, що вцілім мало намір розсмішити будь-кого.
Хоч злегка порушить маску, показати все нутро,
Хоч розмити трохи краску, що ховає справжнє тло.
Зазирнути у шпаринку і побачити його:
Від душі легку усмішку, взір прозорий, наче скло,
Сяйво, що живе на небі, те, що справжнє золото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
Я була десь між нею та ним,
Ледь захована в трави від вітру південного, наче зефір.
Поміж світлом і тінню світіння від сплетених крил.
Я не сміла промовити вголос, відкрити присутність, повір.
Я лежала, ловила від світла частинки, що сипались з зір.
Я була їх душею, з'єднала навіки два світи далеких, й з тих пір
Я раділа, я плакала, думала, мріяла, йшла поміж їхніх двох тіл.
Я вагалась і падала, я колихалась, неначе сніжинка у штиль.
І нарешті втомилась, щаслива, доспівана пісня, що стерта у пил.
"Я була, я була", - долинають до мене слова із віддалених хвиль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
Це помста? Це зрада? Доріжка у ліс?
Маленька розвага моїх ворогів?
Чому ж це зневага моя не до них?
Чому ж відчуваю кулак СВІЙ під дих?
У чому я схиблена? Паніка, збій.
Дивлюсь навпростець, де, мов іній із мрій,
Застигла пряма, що залишить мій гнів
І знищить усе, крім уривків подій.
Я знаю, що сталось, що буде і жде,
Але в цю хвилину немає мене.
Прямую я вздовж, залишаю сліди,
Такі вони білі, так легко іти.
Я знищу усе - еволюцію, волю,
Я змушу себе підкоритися долі,
Зійду нанівець і піду укінець,
Займу свою чергу до кращих сердець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Блакитний подих вітру за вікном,
Незграбна незнайомка йде блукаючи селом.
Навколо тиша, але вуха заклада
Від звуків внутрішніх, що ще жива вона,
Пустеля, вакуум, простір - світ чужий.
Назвати важко місце й день, застиглий він.
Всі звуки створює лише одне тепло,
Із серця виривається воно.
Своїм ритмічним дійством змушує іти,
Залишивши в сугробах від слідів дірки.
Як історичний крок, але не має він мети,
Хіба що до вікна підійдеш ти,
Завісу легким порухом руки
Відкинеш і подивишся туди.
Почуєш шурхіт сніга у мороз,
Зусилля від долання перешкод...
Тепло, жовтогарячий колір подушок,
Що ніби кажуть: "Ось твій зтишок!
Цінуй його і насолоджуйся на повну...Цить!
Ти незнайомка, що блукає у цю мить".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Мої вороги - це відсутність бажання,
Мої вороги - це панічні думки,
Мої вороги - це нудне позіхання,
Душі апатична регресія в сни.
Всі слабкості, помилки, всі ті невдачі,
Уся недосказаність в правилах гри,
Минуле, яке можу змінювать зараз,
Штовхати невдячну себе до мети.
Закрилась у світі, всередині кола,
Ступила на оберт новий до зірок.
Я вірю у зміни, але ще раз, знову
Стаю кимось іншим ніким живучи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Я влюблена в любовь - она владеет миром.
На древних фресках возбуждая красотой.
Полётом мысли, безграничным любопытством
Уничтожая все преграды пред собой.
Я очарована немым благоуханием
Меланхолически чувствительных картин,
Где тонкий масла слой невидимым касанием
Ложится на пастелыный балдахин.
Вокгруг гляжу проникновенным томным вглядом,
Которым души мира в миг открыть хочу.
Они прекрасны, так сильны в своём желание
Обогатить вселенную, к которой я лечу.
И трепетно к искусству прикасаясь,
Я так страшусь нарушить летний сон.
Он всеми красками небесными сверкает,
И в сердце музыкой играет в унисон.
И закипает в венах кровь, мне не подвластно,
То счастье в мыслях, и улыбку не стереть.
Без значащей причины так зажглась я,
Пусть мир со мной горит, спасения нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938024
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2022
В нічної темряви всі переваги для життя.
Вона - це дар енергії прихованого часу.
Для інших зупиняється вся гра,
Для мене ж - це нагода заховатись,
Змінити курс, дістати козир з рукава,
В самотності відчути подих щастя,
І владу, що вночі без меж і каяття
З кордонами, де світло ліхтаря
Обмежити стає дедалі важче.
Це хаос виринає з майбуття -
Не бачити можливо і відкривши очі,
Не чути звуки левого виття,
Лиш рухати назустріч весь той простір.
Такий безмежний він, заповнює буття
З завісами незнаності та пізнання,
А існування - ейфорія від життя,
Вночі і лиш вночі - ти на вершині визнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Німий незнайомець, прибулець і злодій,
Зрадливих думок запроданець лихий.
Таємний агент, реплікант-охоронець,
Посланець із пекла або із небес.
Ти вічний скиталець, творіння ти бранець,
Поганець, який сплюндрував цілий світ.
Прекрасний іззовні, в душі - ти повстанець,
Нахабний роз'ятрювач ніжних сердець.
Нещадний убивця, останній наш танець
Рум'янець на шкірі як спогад лишив.
Для мене - блукалець, безумець, обранець,
Який відштовхне, пригорне, підкорить,
Залишивши захват у серці - багрянець,
З яким пломенітиму жити вкінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Хіба це не прекрасно - світ новий?
Таке дзеркально чисте відбиває світло.
Історії нема, думки односкладові і прості,
А голови людей однаково розумні.
Хіба це не чудесно - всі народи в єдності?
Забули все, що має дивувати і вражати,
Стоять на варті спокою у тиші в спільні дні,
Коли ти лиш частина не своєї сторони.
Хіба це не предобре - не боятись, жити в мирі,
У світі, де немає війн і скарг?
Завжди ти задоволений, завжди щасливий,
Тобі сказали, що це правда, - вір і знай.
Хіба це не "прекрасно" - світ "новий"?
А про старий не думай, ти радій,
Приймаючи пігулку для своїх надій,
Встановлюючи "нуль" на рівень мрій.
Хіба це не "чудесно", не "прекрасно"?
Стій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
Натискаючи "стоп", фільми ставлять на паузу.
Зупиняючи час, відкладають думки.
Не зіграти без нот неіснуючу партію,
І без музи співак не складає пісні.
Тихо падає сніг, а на вулиці порожньо,
Не звучать голоси у беззвучний режим.
Заховались у сни всі проблеми і радості,
І померлі живуть від енергії мрій.
Ностальгія неси всі частиночки святості,
Споглядаючи те, як щасливо жили.
І, можливо, колись я прокинусь з завзятістю,
І пробудження зрине польотом униз,
І, можливо, тоді я вже вічно не спатиму,
І, можливо, відтоді закінчиться криз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
I hate that world could be
complete without me.
I hate that you are also
on this way of my forgetting.
Because of have each other
in this life it's actually -
the path when memories are
stealing and offsetting.
I'm late and self-destruction
come outside.
But if I'd die and this
appointment hasn't happened,
it would consider that I
never live a life.
And even so some finders
keep some secrets.
And thankfully I found
the way of mine.
And I don't know
the sense of what existening
but if it is, it would just
blow my mind.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2022
Вона:
- Я лише прошу, щоб не плакав ти сьогодні.
Повір мені в останній крайній раз.
Я лише хочу, щоб твої барвисті очі
Веселки запалили в небесах.
Він:
- Я лише прошу у майбутнього всю правду,
Нехай вона пригнобить почуття,
Щоб все боліло перед тим, як майже щастя
Не засліпило мої думки до кінця.
Вона:
- Але тоді твій смуток буде повним,
Навіки в пам'ять вріжеться журба.
І погляд буде твій сумним, безмовним,
Коли на небі безперервна темнота.
Він:
- Ти хочеш, щоб не знав я зла хвилини,
Щоб вічно був дитиною добра,
Що у руках твоїх прикраса лиш чарівна,
Яка всіх дражнить та, насправді, це лиш гра?
Вона:
- Ні, все, що можу я, - тебе боготворити.
І я страждатиму за тебе, хочеш знай.
Моя любов не допоможе мені жити,
Цей біль для мене своєрідний рай.
Він:
- Якщо, це - рай для нас, нехай він буде спільним,
Якщо, це - пекло чи земля, чи інший світ.
Я лише хочу йти з тобою далі в цьому світі,
Щоб залишитись тими, ким ми станемо тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Скажи мені, що значить слово втіха.
Чому в собі відчула твою кров?
Спорідненістю душ я вмить зігріта,
Скажи мені, що дружба - це любов.
Відкрий мені, у чому шарм обіймів,
Чому палає серце знов і знов?
Я знаю, що з тобою ми навіки,
Бо не пов'язані нічим, окрім розмов.
Дозволь мені відкритись всьому світу
І викликати сльози на очах.
Дозволь мені прожити щастя миті
І бути спільниками в наших лиш речах.
Спрямуй мене до Сонця, я з тобою,
Лечу, лиш руку ти мою не відпускай.
Я пригорнулася до тебе, ти зі мною,
І серце в нас одне, лиш не тікай.
Роби, що хочеш, завжди в полі зору,
Я виконаю все, що у думках.
Для нас з тобою не існує більше болю,
Бо рівні ми віднині. По руках?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022
В печали утонуть, поникнуть, деться,
Не ощущать неловкость, не искать обман.
Определённо - это жизнь, не отвертеться,
Срыванье корок с незаживших старых ран.
Мои гештальты не дают мне опереться,
Ведь за спиной ношу я мыслей океан.
Они как сломанные крылья, запереться
Мне так хотелось в клетке без мембран.
И петь тем чистым голосом, раздеться,
И показать, что вызывает ураган.
Но кто захочет прикоснуться и согреться,
Но кто посмотрит мне в глаза сквозь весь туман?
Мой друг, моя судьба, мне оглядеться,
Чтоб понял ты, что всё самообман?
Так долго врали мы себе, чтоб не обжечься,
Что не закончили не начатый роман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937602
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2022
Така незвична і безпринципна жорстокість,
Ієрархія законів-помилок.
Слабкіший знайде слабшого і піде
Захоплення і жалість крок у крок.
Балансу не буває - тільки сила:
Один захищений, а інший - захисник.
Ти хочеш підкорятися безкрила?
Чи стати вільною, самотньою з пташок?
І не належати нікому, не просити,
Не дарувати, не присвячувать себе,
Не плакати в обіймах, лиш кричати,
Не підкорятись, лише стримувати все.
Або, можливо, турбуватися за когось,
Або, можливо, відчувати, що тремтиш,
Або, можливо, теж наказувати тому,
Від кого весь твій розум мерехтить.
А, може, це є проявом любові,
І не важливо, хто виконує цю роль?
Лиш бути з тим, кого кохаєш понад волю,
І не важливо, хто для кого dom і sub.
Лиш почуття, лиш віра, вдячність, згода в всьому,
Лиш те, що половинки дві зійшлись.
Не має значення нічого, лише втома
Від того, що в душі палахкотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
Я знала це так давно,
можливо, роки три вже пройшло.
Як не хотіла б я, щоб часу
ніколи не існувало і не було,
але у моєму житті лиш одне
сентиментальне тло.
Страждання - це бути щасливим,
Коли бачиш у келиха дно.
Хочеш пити, і пити, і пити,
але спрага твоя - це зло.
Я відчувала це так давно,
відколи зустріла його.
Але, якби не було цього,
померла б без світла свого.
І, якби хтось просив вірити,
я б повірила в те, що було.
Адже Випадок - це дар Усесвіту,
Випадок - це добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
Приятно наслаждаться пробуждением,
Лениться среди простынь тут и там.
Приятно видеть тень на этих стенах
Твоего лица, когда ночник всё светит по утрам.
И благостно отдать прикосновение
От одеяла, что связует по ночам,
Надеясь, что во сне прийдёт мгновение,
Когда ты спутаешь его, прижав к рукам.
Хотел бы я продлить все промедления,
Чтоб горечь кофе не притронулась к губам,
Не ощущать, что это будни, Воскресенье
Для нас не существует, всё обман.
Лишь выкроишь момент вознаграждения
За сожаление, что не снюсь тебе я сам.
Все сообщения, что шлю, мои мучения
Ты принимаешь в чёрный ящик, где лишь спам.
Но ты уйдёшь, и будешь в полном неведении,
Что кофе в чашке допивать я и не стал.
И пробираясь на кровать в своём крушении
Замечу волос на подушке, что упал.
И он дарует, как и всё, тебе прощение,
И буду ждать тебя, как раньше вечно ждал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937404
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2022
Молитву ти справляєш в небеса -
Вона на хмари наштовхнеться неминуче.
Ти віриш в Бога, коли вибору нема, -
Відкрите лише те, за чим ти скучив.
Відлуння віри ти шукаєш у всіх снах,
І, очевидно, що завжди́ його знаходиш,
І долі людства викликають в тебе страх -
Вони такі прості і та́кі влучні.
Ти не задумуєшся і уже в путах,
І насолоджуючись тим, що вже не вільний,
Що плани на життя пішли у крах.
Ти підкоряєшся найбільшій в світі силі.
І довіряєш, бо врятуєшся лиш так.
І Бога не шукаючи даремно,
Ти в підсвідомості вже рішення прийняв,
Але закриєш очі ти на правду і повільно
До гурту краще приєднаєшся, бо знав,
Що лише це дозволить жити, і, напевно,
Не має значення чи промайнув твій поклик шар
Із хмар, що перешкоджують, бо темно,
А ти бажаєш світла промінь, наче дар,
І знаючи безглуздість, молиш ревно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
Цікаво ким тоді ти був
Поки не знав піщаних бур,
Допоки не зробив ти крок
У напрямку всіх помилок.
Так дивно, як зійшов з шляху,
Як втратив ти свою мету,
Як полюбив нічну пітьму
Відколи перейшов межу.
Так сумно, що згнівив Богів,
Що знов пустився берегів,
Що вчасно ти не зрозумів,
Що плисти маєш через рів.
І знаю, що відколи плив
Знов народитись ти хотів,
Бо всіх нас доля ця єдна,
Щоб повертатись до життя.
І є надія, що біда
Штовхне нас на шляхи добра.
І відчиняючи врата,
Ти зайдеш в дім, бо вже пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
Ти - безкорисливе німе благословіння,
Ти - чистий промінь світла у душі,
Ти - одурманене, божественне видіння,
Ти той, ким мрію бути в темноті.
Ти - янгол із пекельною душею,
Ти самобутній, образ твій легкий,
Ти вкрай привабливий магніт,
Який даремно ховається подалі від людей.
Ти бездоганний, бо не бачу в тобі вади.
Ти ідеальний у вселенській голові.
Ти той, ким не напитися від спраги.
Ти змушуєш подобатись мені.
А я? А я лиш тінь, що зростом навіть нижча.
Я те, що в дзеркалі завжди побачиш ти.
Твій страх в очах - це я, твоє безчестя,
Твій кожен рух, ім'я, що на вустах вночі.
Ти лук, а я стріла, ти направляєш,
А я лечу у центр майбуття.
Ти так заплутався зі мною, мабуть знаєш,
Що разом завжди будем - ТИ і Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
Я люблю писать на салфетках
Полуписьма к себе - стихи,
Мучать медленно сердце в догадках,
Может вскоре увидишь их ты.
Может ветер снесёт их украдкой
Со стола и "отправит" к тебе
Вместо почты и вместо "фейсбуков"
На рандомный адрес извне.
Может мысль моя лихорадкой
Пробежала по телу, и дрожь
Перестала быть слабой и краткой
И покрыла всю кожу собой.
Я боюсь, я так дико стесняюсь
Быть униженной перед тобой,
Но всё больше я мысли пугаюсь -
Не поймёшь ты меня, ведь не мой.
В моих думах полно жизни сладкой,
Потому что я ею живу.
В них так много несказанных фактов
О которых я вечно молчу.
Этот мир, что вокруг, так прекрасен, -
Забываю о том, что хочу.
А то чувство внутри также гласно
Призывает идти, но я мчу.
С каждым взглядом и с каждой минутой
Я врываюсь в Вселенную душ.
Отыскав отражение чудом,
Буду миру шептать: "Не разрушь.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937174
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2022
Типовий день, знайомі стіни, милий дім.
Ногою я вдаряюсь, - килим мій,
Лептоп, пляшки, заплутані навушники-думки,
А може ні?
Типовий день і незнайомі стіни, дім чужий;
Нога звисає з ліжка, лід застиг на ній.
Я сам не свій,
А може твій?
Типовий день, що розпочався уночі;
Немає дому, навкруги - наглядачі.
Я поплатився за думки,
Вони чиї?
Типовий день, точніше ранок у росі;
Твоя рука лежить у мене на стегні,
А серце я стискаю у руці -
Чи щастя чи нещастя у мені?
Типовий лень, але не я і не мій дім.
Його немає, я в повітрі, всюди дим.
Чого чекаю? Ризикнула я усім,
І більш немає в мене друзів в світі цім.
Типовий день, але відсутня в ньому я.
І бачу дім, немов прозора вся стіна;
У часі загубилася душа.
Далекий голос каже: "Де вона була..."
Заснула, але знов прокинусь я.
Типовий день, а може ніч, різниця незначна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Навіть, якщо щасливий
У ворога мого в зубах.
Навіть, якщо не судилось
Жити мені в твоїх очах...
Благаю тебе, дозволь лиш
Не потурати, не йти через страх.
А жити на віддалі серед тиш
Спостерігаючи підданих твоїх крах,
Яких підпустив ближче
Ніж дозволяє палкий жах
Твого ідеального існування
І досконалостей переваг.
І всупереч усім заборонам
На посмішку на твоїх вустах
Я буду дивитися вічно,
Не кліпаючи навіть у своїх снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
Залишишся тільки ти,
І страху мого не буде.
В безмежному просторі пустоти,
Бо заповниш усе усюди.
Твої емоції всі на лиці
Світ полонять красою.
Зламалося щось у моїй душі,
Житиму тільки тобою.
Залишишся тільки ти,
І зорі не матимуть ваги.
Далеко вони, ті світи,
А ти так близько, поряд.
Залишишся тільки ти:
Мистецтво, наука, розум -
Усе це вже буде в тобі,
Підкреслить неземну вроду.
Залишишся тільки ти,
А я існуватиму, буду?
Чи розчинюсь у тобі
Й обличчя своє забуду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
Коли на заході Сонце низько,
Коли втомилися всі, навіть місто,
Тоді, і лиш тоді близько
До тебе знов підійду я.
Присядь зі мною, пригнись низько,
Так, щоб волосся твого блискіт
Лиш раз засліпив мені зір.
Коли навколо нема звуків,
Коли всі сплять і гучний шурхіт,
Скажу слова, мов грудей стукіт, -
Такі чужі, щоб почув ти.
Тоді, і лиш тоді, можливо,
Я зможу жити на повну силу
І навіть світилу на небосхилі
Почнемо усміхатися: ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
Я заблукаю пальцями в твоїм густім волоссі,
Яке постійно сонце завиває й золотить.
Я доторкнусь легенько і на мить весь простір
Між нами не лежить, це скоротить
Відмінності, дорогу пізнавання й часу,
Дозволить опинитись у раю.
Але мій страх украде ницо наше щастя.
Рука у попіл за хвилину догорить.
Я ненароком обіпрусь на твої плечі
І голову на бік чомусь схилю.
В німім обожнюванні сяють мої очі,
Але соромлячись, я погляд відведу.
Я буду обережною і доти
Ніяковітиму від подиху твого,
Допоки відстань ти між нами не скоротиш
Навчивши пізнавати близькість цю.
І засліпившися можливістю дружити,
Я не благатиму про більше, вір мені.
Маленькі радості плекатиму, щоб жити
До того часу, поки скажеш "Я люблю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022