| Сторінки (4/373): | « | 1 2 3 4 | » |
[i]Останній торк залишиться у морі...[/i]
Тягни мене в ніч непосріблено-сяйвом,
Оспівуй неторкане білим чолом.
Ти вже у пам'яті кинуто-наймом,
Невпинно малюєш безсило-крилом.
Я упускаю твої першоочі...
Тягнеться обрій, неначе туман.
За рисами темряви котяться ночі,
Мовби великий пухнастий обман...
Я не твоєї ласкавості море,
Я не твоєї незнаності край.
Буде боліти, несказана поре,
Буде вертати у змазано-гай...
Ти не побачиш моєї свободи,
Ти не відчуєш мого каяття.
Хвилі знесуть, що було при нагоді,
Хвилі-години, що знають життя...
13.04.2024
[i]І.М.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
[i]І той занотує, що вміє чекати...[/i]
Упало сонце в нішу тепло-гір
І тепла повінь сповнила октави.
Ми досі тут - між біло-синіх зір,
Ми досі в ночі, мов наземні трави...
Якби ж ті хмари знали всі життя,
Що руки їх скидали в сизі ві́рші.
Якби ж горіли всі серцебиття
І знали місце чорно-білі ніші.
Та що ж казати, хай воно "якби"...
Чекають щастя теплі пори року.
Де пада відчай, повно там журби,
Де кане тиша, думи вірні току.
І все ще буде, хай тепер "колись",
І все ще стане, змушеним чекати.
Мої слова вже більше не чиїсь,
А наші весни - тільки НАШІ шати...
10.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
[i]Розходження душ об'єднує серця...[/i]
Її омана гріє чорний сніг,
Його вуста оспівують причали.
Де гріло сонце, ліг опалий сніг,
Аби омити всі земні мурали...
Вони скидались омутом жердин,
Вони плекали сизі токи дива,
Які ховав у сні живий полин,
Які збивала досі тепла злива.
А далі - мить, і в ній вони пішли,..
Забуті кров'ю, мов підземні води,
Мов ті комети - юні міражі
Та їх серця - нічні й сумні висоти...
А далі - шум, уквітчаний зерном,
І чисті миті - їх поб'є началом.
Вони ще тут, а правда - за вікном,
Їй надто важко... дихати причалом...
02.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
[i]Аби тільки БУТИ...[/i]
Упасти росою на вигнуті трави,
Стягнути пастелі, що сплять у вікні,
Мовби навічно розбито устави,
Мовби забуто, що ніч - у мені.
Зрушити попіл вогненної птахи...
Ми не суцільні в мозаїчно-сні,
Коли оберемками сиплються рани,
Які засинають у стишено-грі.
Скинути правду заради обману,
Кричати повз тишу, немов у журбі!..
З'єднати пологості білого стану,
Аби тільки БУТИ, не іншим - собі.
Аби ж тільки бачити, чути і знати
Єдиною сутінню наших сердець,
Коли зацвітають (аби не мовчати)
І тішаться подихом засвіти берць...
24.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
[i]Розбиті брами - початок зізнання...[/i]
Здалося на хвилю, що зорі тепліші -
Стали такими на синьо-плечі.
Коли проводжала, дивилися інші
Байдужо і дико, на біль уночі.
Коли говорила, стікала рікою,
Мовби плекала камінні воли.
Якщо й засинала, то билась водою
Об жовті розпуття та їх береги.
Ставало нестримно у тінях жадання,
Ставало даремно у схожості сил.
Ніхто не повірив у стоки зізнання,
Яким обіцяли заточення вил.
Тільки дерева і далі зростали,
Сипались попелом сонні вітри,
Аби у сум'ятті цвіли і згорали
Бездонні зіниці - омани смоли...
13.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
[i]Сотнями кануть опалі статури...[/i]
Зорій, моя думо, подолами скелі,
Живи синьоокі похмурі міста.
Хай переможцями вийдуть з дуелі
Наші сузір'я та їх висота...
Виміряй тишу сумною весною,
Знайди одиницю навали смоли,
Яка поглинає серця не собою -
Видихом жару залив-чорноти.
Шуми чистотою прозорого скельця,
Вадою моря і змінних імен.
Люби послідовністю теплого серця,
Мовби не знатимеш інших знамен.
І всюди, де тільки ростуть перламутри,
Всюди, де падає листя і сніг,
Шукай насінину у мареві пудри,
Аби простелити надію до ніг...
06.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
[i]Тінь приречена без світла...[/i]
Всередині тіла до відчаю темно.
Як воно може нестримно любить,
Коли потопає безсило і ревно,..
Коли ненадійно і ласо бринить?..
Змінено погляди, сон і вуалі.
Дещо живіше лежить в пустоті.
І зовсім нічого не варті коралі,
Які віддаються нічній самоті...
Зовсім нічого не варті пустелі,
Що сповнюють відстань бездушних вітрів,
Що ки́дають в очі квітучі морелі
Інших, ніким не примітних, садів...
Глибини, які потопають віками,
Зсередини дихають люттю й теплом.
Так і здіймаються ніжно-ростками
Високі чуття, в темноті, під крилом...
01.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
[i]Розірвані неба - початок світання...[/i]
Я знов розчинюся у запалі сонця,
Знову розтану у холоді нив.
Зміни бояться солоного лонця,
Бурі ж хитаються... в золоті див...
Я безнастанно шукаю початок,
Мовби це подих, надія, політ.
А все надто легко, щоб дати завдаток,
Усе надто змінне, щоб ніжити світ.
Мільйони думок і навали прелюдій.
Сотні очей, та немає близьких.
У всьому є подих окреслених студій
Білого неба малих і старих...
Я знову полишу усі першотрави,
Знову готично, але напишу.
Хай тільки тиша лежить, для забави,
Хай тільки серце співа...наяву...
24.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
[i]Як воно - знати безмірні світання?..[/i]
Вона знається в тому, що за́вжди дивує,
В тому, що люди малюють криві.
Вона безнадійно і легко полює
На сонні троянди, що сплять ввишині.
Задимлена тінню своїх наділюзій
Вона первостанно ширяє увись,
Ділиться небом і ртуттю екскурсій
По тихим серцям , що горіли...колись.
Вона з'єднує сонце гаряче із містом
І ревно чекає суцільно-дощів,
Аби все наповнилось водами й змістом,
Аби вже не знати далеких шипів...
У ясності шуму ізранених звуків
Димлеться тайна навік-забуття...
Вона ще поси́дить між тиші і стуків
Єдиного серця й німого життя...
19.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
[i]Поцілована гама має свій колір...[/i]
Боюся твоєї щасливої тіні,
Але другорядно лишаюсь у ніч,
Аби зруйнувати ударні та сині,..
Пустити по світу стривожено-клич...
Я обману тебе сном і містами,
Хай оберемком лягають поли.
Я прокричу, але вже не вустами -
Змішано квіти із тушшю смоли.
Тоді вже навчуся, як дума, літати,
У час той полину серпанком зорі.
Тільки й зумію тебе обійняти
Віялом серця на босій горі...
Боюсь твого щастя, навічно без мене,
Боюсь твого шансу у тихій руці.
Усе переможне давно не суттєве,
Тільки от гама лежить на щоці...
13.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
[i]СЬОГОДНІ і є вічністю...[/i]
Падає небо уламками снігу,
Тихо чекає, що при́йде весна.
Сірі кути не стидаються бігу,
Люди ж тікають, коли німота.
Стіни стають безумовно-чужими
І все ще надію шиповано ллють,
Аби зрозуміти, якими сліпими
Бувають події і вся їхня суть.
А сховане кане у морі жадання,
Падає в тиху, невинну журбу.
Сильнішим за правду є тільки зізнання
І вміння сказати одвічне,- Люблю.-
Зорі все также невинно співають...
Аби лиш почути їх стишену лють,
Поки вони ще ніяк не згорають
У думі про те,.. що навічно заснуть...
07.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
[i]Порушене світло заточує шрами...
[/i]
Зроби мене сильною, пам'ятна думо,
Зроби мене бурею сизого дня.
Хай ти і пристрасна, зорана гумо,
Але не тутешня, але... крем'яна.
Спалені всі до одно́ї печатки,
Остання - в камінні, що змінює тон.
Їй - заховати позмінні зачатки
У той нетривалий порушено-сон...
І стукає камінь у литі хвилини,..
Мовби годинник, заточує вік.
І стигнуть плоди у найважчі години,
Якими стікає поламано-лік...
Сходжені гори бажають кипіти
Своїми літами і веснами крон.
Тільки зимове ніяк не пробити,
Бо осінь ввижається... дотиком скронь...
01.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
[i]Змінить предтеча незмінені дена...[/i]
У ніч заховаю усі перелюби,
У день заколишу багряні міста.
Ми й досі ще тут, але вже не до згуби -
Досі згораєм у сконі листа.
І все незабуте лишається в повні...
Важко зліпити із криги чуття,
Коли всі питання душевні, не мовні,
Коли ти ОДИН і нема забуття.
І речі навколо - всього лиш макети,
Люди навколо - сталеві лиття.
Зніжений дотик, мов тихі стилети,
Знову готує швидкі вороття...
Усипано порухом дивні вітрила.
Ми ж із тобою лише самота,
Якій не судилося вабити крила,
Якій не судилося знати ЖИТТЯ...
28.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
[i]Минуле стає лише обрисом долі...
[/i]
Вабила тінню жилава бруківка,
Сипав уривисто найманий дощ.
Він і вона - пережита сторінка
Спалених запитом аґрусу площ.
На ньому і досі жага від забави,
На ній же - просякнутий дивом папір.
Світи розділились білесо-вустами
Загнаних в тисняву стомлених дір...
Від нього все также вчувались парфуми,
Вона ще і досі носила шарфи,
Мовби боялася вилити думи...
І плакали стіни, навіси і шви...
Широкі дороги й вузькі тротуари
Мани́ли самотністю дивних ідей.
Він і вона вже не сизі муари,
А люди з їх болем між інших людей...
23.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
[i]Заохочені чути - убиті мовчанням...[/i]
Запитай мене - хто я у синьому морі,
Хто я в молочнім потоці людей,..
Чому ненароком згасаю в мінорі
Збитих золою жилавих ідей,
Чому я ховаю своє перепуття...
Хай би мов доказ, лише запитай!
Інакше - ні слова, бо рани - відлюддя,
Удавані стани - чужинно-розмай...
І я розкажу, що хвилює октави,
Я передам, що шумить уві сні.
Але донесу лише коло оправи,
Усе первозданне лиши́ться... в мені...
Лише запитай - і скажу, що зумію,
Лише зупинися і в ніч нагадай,
Що віддана досі я зрілому диву,
Що же́вріє в тілі далекий розмай...
20.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
[i]Казкою неба обірвуться зорі...[/i]
Ти вкотре почнеш про незгаслу миттєвість...
Подихом ночі зведеться обман.
Укотре почнеш про даремну чуттєвість,
Аби засвітити осяяння ран,
І тихо напишеш у тому началі...
Стане солодкою змита іржа.
Ти не згадаєш моєї печалі,
Щойно торкнешся липкого пера...
У книзі, дарованій омутом щастя,
Збитій рядками живої зорі,
Ти намалюєш багато напастя:
Менше - до серця і більше - мені.
У місячнім сяйві побілено-сонця
Тільки згадаєш розсипаний мак,
Аби упізнати полишеність мовця,
Аби зрозуміти, що все вже не так...
15.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
[i]Пам'ятне - усе, що лишиться "на потім"...
[/i]
Вона натякала, що зможе забути,
Знову забути, як дихає дощ.
Вона обіцяла ще трохи побути
Уявною змінною пінистих рощ.
І сипались попелом давні октави,..
Якось невміло морозила сіль.
Вона ж не змінила живої постави,
Якій ще належало знищити біль.
Увінчане знову вдалося до браку
Стиснутих щелеп і світлих кутів.
Даровані подихи стиглого маку
Лягали на щоки з-за бідних тонів...
Вона не чекала ні честі, ні суду...
Миттю лягали сумні спориші.
Тільки безмовне саджало застуду
Глибоко в серце, мов теплі ножі...
10.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
[i]Пройдене - виклик майбутньому...[/i]
Ніжно згасають обрамлені зорі
Пошуком сяйва забутих лісів.
Чуються крики у гостро-мінорі,
Якими чатують уми голосів.
Стелиться запитом давня дорога...
Змінює тінь обережний сюжет,
В якому вона ненадійно полога,
Аби увінчати живий силует.
Край піднебесся лише й засинає...
Тут, у сузір'ї, немає тривог:
Той, що залежить, буремно ширяє,
Той, що боїться, не зна засторог...
І пам'ять, мов крила, про дикі початки,
Хай і сезонний, але про кінець...
Неба не знають, що їхні зачатки -
Зоряні очі, що ллють вітерець...
06.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
[i]Зима навчить весняне відчувати...[/i]
Вона посміхнеться на біль від розлуки...
Буде літати промовисто сніг.
Ніч не пізнає заденної муки,
Доки не вчує залежано-сміх...
Вона озирнеться, аби не чекати,
Аби відновити свої вітражі.
Знов побоїться вкладатися спати,
Мовби ті фарби - лише міражі.
І стане омріяне засобом долі,..
Стане жагуче метою зими.
Вона заспіває із присмаком солі -
Гнівно розі́рве сталеві струми.
Повагом тиша пірне у розпуття...
Їй вже не буде, чого відпускать -
Лише пережити незмінне з відлюддя
І знову боротись, і знов відчувать...
30.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
[i]І навіть найближчі стають вітряками...[/i]
Ти дивишся в очі і бачиш терпіння,
Дивишся в душу і бачиш вогонь -
Він не для нищення, він до спасіння,
Як ляже дитинство на спалахи скронь.
Ти чуєш веління і знаєш розплату -
Знову віддаш завелику ціну́,
І вкотре полинеш у скинуту вату -
Втіху за те, що плекаєш зорю.
Мить - і зав'януть безмовні вітрила...
Ти не повіриш тому, що втече,
І тільки поглянеш особою звіра,
Який і не знає, як дико пече...
Ти дивишся в очі, але не глибинно,
Дивишся зовні у кі́ркову шаль...
Ми порізнились навік і рутинно,
Маючи в серці... незайману даль...
25.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Весна покохала, як мала уже відпускати.
Порухом ниви убрався у вічності мед.
Лазу́рова хижа хотіла усе увібрати,
Тільки сьогодні - у зо́рі, у дощ і замет.
О́брази болю ніяк не давали заснути -
Ранені дивом бояться шуміти вгорі.
Та осені легше - вона не боїться забути,
Мовби ще зна́йде потоки відлуння в корі.
Якби ж їй сказали, як можна і як поведеться,
Весна б упізнала свою незачерпану роль.
І той, хто у тишу незмінно, та все ж усміхнеться,
Міг би змінити навалу беззахисних доль...
Коли вже здається, що спів не змінити виттями,
Коли вже здається, що хмари - це тільки униз,
Весна зрозуміє, що жити лише почуттями -
Надто безпечно, мов чути на віддалі бриз...
18.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
[i]Лише одна відчула гриву поля...[/i]
Вона була тендітна, мов тополя.
Вона казала,- Сни мені вночі...
Та я не знала, там, у тиші поля,
Що пишуть бурю всі живі ключі...
І падав сніг, і били щемні грози,
І линув день у свій безжальний час.
Вона стояла, мов не знала пози,
Де бути щастю... з нами чи без нас...
Роївся світ і мусив БУТИ спалах...
Вона жила, мов той дичавий кінь -
Йому у гриву падав ніжний запах,
Де мерзло сонце й гріла дивна синь...
Вона не знала більшого за очі,
В яких тонула вся глибока тінь,
В яких співали тихі-тихі ночі
І слались квіти, мов на тон спасінь...
14.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
[i]І здасться раптом - більше не наповнить,
Та всередині буде пустота...[/i]
Вона проводжала кохання у довгім зеніті.
Билась об серце тонка́ перламутрова шаль.
Та щось залишалось, таки залишалось у світі,
І гріла розпукою тиха беззахисна даль.
Омутом неба спадали осінні тривоги,
Рокотом ночі котились останні листи.
І ледве тримали на витоці тисняви ноги -
Падали в темряву надто безмежні мости...
Мало хто знав, та її не лякали потоки -
Сонячну віддаль і так замиває вода.
Тільки дерева черпали її застороги,
Немовби чекали... погаро-сліпого лиття...
Дощі відшуміли і все ще, можливо, і буде.
Билась об серце тонка́ перламутрова шаль...
Вона одинока, аби увінчати забуте,
Вона неосяжна, мов дерева стишений жаль...
08.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
[i]Криками тихо назву "не своєю"...[/i]
Розбуди мене в день, коли все закінчи́ться
І стане так легко, немов навесні -
Птаха не буде боятись розбиться,
Бо вщухнуть навіки зимові вітри.
Схопи мене в час, коли буду тікати,
Тікати від себе, думок і доріг,
Аби гіркота не змогла упіймати,
Хоча ще і стане на білий поріг.
І я не почую шаленого крику...
Я не почую голосся війни.
Стихне троянда у сутінках віку,
Який беззмістовно порвуть на шматки.
А зібрані клапті не змінять руїни...
І градами знову назветься пора,
Якій не належить шукати дани́ни
У вигляді вибухо-спалах-вогня...
01.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
[i]Однаково різні шукають свободи...[/i]
Колись я про тебе невпинно забуду -
Пам'яті легше дивитись удаль.
Зі́йдеться витоком те, що не збуду,
Омиється жаром, як біла вуаль.
Стануть вершини всього лиш макетом,
Усі горизонти - подобою манн.
Хтось із нас вийде сміливим поетом,
Який донесе життєдайності ран.
Спіле постане тонко́ю жагою.
Ми, перепалені, змінимо час.
В очах промайнуть постулати до бою
За те, що ніколи не буде про НАС...
Колись я про тебе невпинно забуду.
Тільки незнане порушить овал.
Двоє сердець не здолають застуду -
Змінені дива не зі́тнуть мурал...
27.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
[i]Ніхто з нас не винен у спокої серця...[/i]
Сховано теплі осінні тумани.
Погляди в зовсім суху акварель.
Сизі міста, що навколо кружляли,
Забули про вальс і тендітну морель.
Усипано снігом неска́зані дива...
Тихо спадає додолу розмай
І чується тихе веління, де злива
Знов відчуває на тілі обман...
І тільки два неба, омиті грозою,
Дивляться в душі полегло-світів...
Ми дихали зовсім чужою золою
На відстані надто далеких мостів.
Ми проводжали свої першоквіти,
Знову спадали у відчай негод,
Аби розійтися у власні зеніти
Сонячно-денних і зоряно-згод...
22.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
[i]Сильні мовчать, коли небо говорить...[/i]
Я покажуся тендітною гранню,
Сивою нотою медо-сльози́.
Я увірвуся знечулено-ранню,
Мовби проміння крізь обіг води.
Я стану тією, що скине вуалі...
Жінка із запахом ніжного сну,
Яка розкидає всесвітні печалі,
Окрилена тінню живих авеню...
Я буду чекати рутинно і вміло,
Буду любить, як не вміє ніхто.
І серед оман я постану сміливо,
Бо знатиму правду, що вибиє скло.
І зігнуті рамки покажуться грою...
Зоряні дива запросять у світ.
Омріяне стане частиною бою,
В якім перемога - нездо́ланий квіт...
15.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
[i]Прощання перекриває зустрічі...[/i]
Знаходять провалля широкі фінали,
Маються думи від болю ідей.
Роз'єднують сум невидя́щі вокзали,
Що знають гвоздики і туш орхідей.
Тільки пароми впускають відлуння...
Падають окликом сизі жалі́.
Тоне у сухості дивне чаруння
З то́го, що відстані надто малі.
Рвуться нитки́ всезалежного сяйва...
Колії чують бажання-розмай,
Та потяги знають омани вагання,
Потяги чують просочення ран...
Сонні вокзали веліють забути
Про́води тих, хто не ве́рне назад.
Аби ж тільки все зупинити і БУТИ,
Щоб в голосі - сонце, в душі - водоспад...
Неспинні години тікають у хмари,
Аби вже ніхто і ніяк не дістав...
Стоять у задумі печальні вокзали,
Аби тільки люд знов когось відпускав...
09.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
[i]Найменший порух викресле вогненне...[/i]
Не бійся про вчора - його тут не буде,
Не бійся про завтра - його не бува.
Ходять між листями ті́няві люди,
Вмиті дощами і ситом огня.
Змішано жовте, червоне й зелене,
Далі вже - білий, початок життя.
Усе недоспіване за́вжди блаженне,
Усе відшуміле, мов дика гроза.
Сьогодні ти з кимось - і сповнений щастя,
Сьогодні ти сам - і в потоках журби.
Є тільки ТУТ, бо ще дим не продався,
І те несказанне, що в'ється в сади;
Воно убереться у ситі дерева,
Ніжно наповнить багаті плоди.
І все нерутинне долине, мов злива,
Солодом то́го, що змі́цнить мости...
01.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
[i]Довіра породжує потребу...[/i]
Візьми мої крила під синю опіку, -
Благала безвихідь живого вікна.
Капали сльози без болю та ліку
На купу розбитого віями скла...
Там, за стіною і рамою поля,
Сходить безвільна далека зоря.
Вона прокладає безучасті моря
І дивиться вгору, немовби сліпа...
Із нею ми врозтіч, коли відчували
Осяяний дотик тісно́ї струни.
Із нею ми разом, коли відпускали
У звідані далі потоки луни.
І тільки ізранені подихом болю
Же́вріли два монолітних крила...
Ми були ра́зом, закохані в долю,
Хоча і найперше - я за́вжди одна...
28.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
[i]Уламки буття увірвались у вічне...[/i]
Кремі́нні дерева читали завіти,
В яких засинали рутинні віки,
В яких підіймались, ніжніші за віти,
Знайдені сонця ясної ріки.
Жодної втечі міцного коріння...
Сходження дива або листопад-
Тиснява брості не змінить сузір'я
Зимної ночі, де б'є водоспад...
Обпалені очі бажають горіти,
Наче востаннє побачили тінь.
Листя злітає, аби не чорніти
В золоті сонцеося́йних спасінь.
І дивляться крони у віддалі жару...
Хай не згасають уламки буття.
Сонне коріння убралось у пару
Того, що неспинне і зветься - життя...
23.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
[i]"Колись" - залишає надію на завтра...[/i]
Колись вона знову покине зеніти,
Сумні галереї медових ідей.
Ніколи не будуть кричати поети
В душі її сонцепрові́дних солей.
Колись вона знову полюбить розмови
Сумних тротуарів із дико-дощем.
А доти ховаються теплі промови,
Сковані ртуттю і жовто-плющем.
Колись вона знову погляне у небо
На збілені вати блакитних полів.
Це стане останнім у часі плацебо,
Стане останнім у сотах морів.
Колись вона буде ясніти від долі,
Яка подарує незмінний політ.
І буде шуміти у чисто-мінорі,
Знаходячи в пахощах теплий завіт...
13.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
[i]Окрилені знають ціну порожнечі...[/i]
Свобода рятує від сивого болю,
Збирає каміння рояль-чорноти.
І падають води зі скелі до бою,
Аби вже ніколи себе не знайти.
Тануть омани в багряно-флаконі...
Воля шукає свої береги -
До неї знайду́ться незнані кордони
І зрошені димом сухі вітряки.
Свобода ладнає життя парусами
І знову заходять у ніч кораблі.
Пульсує завзяття з малими вітрами
І чути навпроти,- Не бійся, жени.
І тільки неволя дозволить почути,
Як в тілі стражденно жеврі́є погар...
Сковані крила - і вже не відчути,
Як близько вершина й далеко провал...
10.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
[i]Забути - не пробачити...[/i]
Розсипано в ніч бездиханне суцвіття,
Змінено думу прийдешніх морів.
Сковані хвилі, за часом граніття,
Б'ються за мохи незнаних полів.
Зліплено зовсім далекі пустелі...
Хитається човен у тіняві сит,
А сонця несуть у найперші дуелі,
Збиваючи цифри несказаних літ.
А сонця несуть у сумні океани...
Тільки дванадцять найперше-годин...
І тішаться хмари, що знову із нами,
І плине ріка невгамовних перлин.
Супротив лишає невгадані ниви.
Човен колише все те, що живе.
Година лишає хвилину на зливи,
А води стікають...у ніжне старе...
04.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
[i]Теплими ґанками шириться холод...
[/i]
І тільки лучі намалюють провалля,..
Тільки задуха і змусить кричать.
Ми не самі, де лягає пізнання
І гнуться тополі, аби відчувать,
Як дихає солодом тиха забава...
Ми не останні у цьому депо.
І знов опускається тепла октава,
Аби увінчати належне тавро...
Ми не одягнені в цілісну тишу,
Ми не омиті мотивом очей.
Усе загорілось і зникло у нішу,
А світ залиши́всь і пірнув у людей.
Віддано час і зруйновано плинне...
Стане зорею останнє перо,
Якщо тільки подих не зі́рве незмінне,
Якщо тільки пил не зітре́, що було...
29.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
[i]Поховане змінює Всесвіт...[/i]
В мені помирала закохана осінь,
Дивилась очима страждальних беріз.
Із подихом кожним лягала у про́синь,
Аби приховати глибокий поріз,
Осяяний думою в зорано-грудях...
Ви бачили очі вмираючих див?
Так ще ніхто і не танув на людях,
Як сонячна осінь безкраїх полів...
Здіймалися груди камі́нно і тихо,
Мовби хотіли збагнути метал,
Що надто підступно і якось безлико
Влився у точний і білий овал.
Стомлені руки і змінені хрипи...
Вона відлітала, хоча й молода.
В мені помирали її недосипи,
Які затягнула незмінна струна...
25.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
[i]У щасті - змагаються, в нещасті - борються...
[/i]
Любов твого імені кличе до болю.
Вістрями стали усі міражі.
Ми закривали утечі собою,
Аби про початок гули вітражі.
Ми засинали тугими вітрами,
Вірили в щастя сумних ліхтарів.
Падали тишею, люттю й містами
У небо дзеркал, що постали з полів.
Так і проходили наші мовчалі,
Так і минали суцільні мости,
З яких залишилися тільки печалі,
Повислі у просторі, наче у сні...
Дихали мовою кави папери,
Списані тугою кинутих веж.
Ми розуміли, що знали морелі,
Які розділяли нас...думою меж...
20.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
[i]Уквітчані погляди ранять із тиші...[/i]
Троянда загине за диво у небі,
За ковані ноти у білім столі.
Розсипле стожари у чисто-вертепі,
Аби зрозуміти - хто зник, а хто ні.
Троянда відновить усе незабутнє.
Картини змалюють одвічні шипи,
Які непомітно зламає приступне,
Аби увінчати останні мости.
Шум та опіка незрілого моря...
Квітка нап'ється солоно-води.
І хай не малює нещирості доля -
Чорна троянда - про плинні віки...
Минають міста і залежні оселі,
Минає сторіччя ламкої пори.
Тільки троянда у тиші дуелі
Знову розтопить усі береги...
17.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
[i]ВВ
Мовчання говорить подобою ніші...[/i]
Ще надто далеко до синього моря,
Надто далеко до смути ідей.
Хтось відпускає безмірності поля,
Аби побілити смолу орхідей...
У плині жалю́ і безкарності дива
Знайдено місце, де ллються пісні.
Тільки натура, беззахисно сива,
Знову в'їдається в дикі мости.
І те ж відчуття, що усе до розлуки,
Те ж відчуття, що покора щемить.
І лиш одна дума, дзвінкіша за луки,
Знає за віщо і досі горить...
Вірять очам, але є що сказати...
Знову віддам на загал міражі.
Буде довіра і змазані шати,
Буде вечір'я і сни-спориші...
11.09.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
[i]Омите початком не ранить у груди...[/i]
Їй подобався білий - спокута надії,
Подобався вечір омани-імли.
Вона засинала, ізранивши вії
Сизою тінню сухої води.
Вона опиралася тихому слову,
Бачила гори в далекому сні.
Та знов ідучи́ по суцільному рову,
Вона віддавала належне весні...
Приходили ранки і все поверталось,
Мовби нічого ТОДІ не було.
Вона обережно й безсило торкалась
Мідної черги на вільне русло́.
І кожної миті схилялась до правди...
Сонцю не вірила - надто пекло.
Їй подобався білий, немов до розради,
За ним ще все буде і з ним...вже було...
08.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Сутінки бавили стомлені віти.
Ночі ставали холодно-звеном.
Учора були ще у теплому літі,
Сьогодні вже осінь малює руслом.
Тиша і спокій зостались у небі,
Земля вимальовує свій епізод.
Розкинулась нитка золо́т у вертепі.
І знов гіркота у належності сот.
Осінь тікає у зранене диво.
Хиляться ноти незба́гнено-трав
І все залишаються, мовби не мстиво,
Аби зазвучати вимовою барв.
Осінь беззахисно змінює очі.
Знову потоплено сотні принад,
Аби тільки стали теплішими ночі
У тіні холодних до моря завад...
03.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Сльози утратили віру у плинне...
Кричати без слів - так уміє не кожен.
Пити забаву - немовби кліше.
Але найстрашніше - не лізти на ро́жен -
Плакать без сліз, як розтане живе.
Порожня душа мов леткі пустоцвіти -
Глянеш і схоже, що тане вгорі,
Там де вітри колисають завіти,
В яких і самотні, але не одні...
Зриваються думи, де сиплються ночі.
Прірва породжує сонце-лучі.
Одні лише риси, та й ті не охочі
Знати овали на тихо-плечі.
Неправда впадає у чисті глибини.
Сонно несеться у вир океан.
Кричати без слів - не найважчі години,
Плакать без сліз - то поло́вництво манн...
29.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
Зна́йдуться в морі чужі сателіти,
Знайдуться весла потоплених мас.
Ми із тобою давно вже не діти
І все, як учора, було не про нас.
Минуле повернеться дотиком сонця...
Ми первозданно ідемо в життя.
Сиплемо повагом сизого торця
І знов забуваємо - нас тут нема...
Згадані мушлі потоплені грою.
Плодом уяви постала пітьма.
НАШЕ давно не здається метою -
За мить від солодкого - лиш гіркота.
І все ж таки МИ ще невтомно існує,
Хай у найменшій, але глибині...
Щовечора сонце невпинно лікує
Наші мольберти...на довгім столі...
23.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
[i]Не бійся сказати, бійся змовчати...
[/i]
Надати словам заживого вокалу,
Скупати їх тіні у сні кришталю́...
Чи довго б лишалось у тьмі несказанне,
Чи довго б горіли міські авеню?..
Тільки слова і чужі обереги...
Сховатись мотиву - не бути весні,
Тій що у душах писала мольберти,
Тій що чекала, аби не піти...
Чисті слова до земелля - поло́ва.
Їх розривають гарячі вуста.
Біла надія, що знов не знайома,
Тішить уламки розбитого скла...
І є що сказати, коли відпускаєш,
Є що зронити, над нами - зоря...
Чисті слова, яких зовсім не маєш,
Постануть садами у тиші вікна...
19.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Очі змикались до спалахів болю.
Тінь беззмістовно лягала у світ.
Здолано те, що кричало наповну,
Коли залягало у зморено-плід
Його та її, що під знаком любові...
Дивиться вгору на їхнє вікно,
Яке зі стіною у зрадницько-змові -
Їх просто немає,..нема і давно.
Кохана й дитина поринули в сяйво...
Він як і вперше, але не згорів.
Чому ж ти жорстока, неправедна барво? -
Може, із тисняви мінних полів...
Усе обірвалось умить, як і стіни...
Люди міцніші за цеглу,..чи ні...
Він обирає покинути міни,
Та двоє приходять,..і лиш уві сні...
16.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
[i]Пізнати людину - найважче безсилля...[/i]
Вона ще не звикла, що люди говорять...
Про те, що почуто, побачене - спить.
Вона ще не звикла, що люди проходять,
Як струни живого лягають у нить.
Часом їй легко, немовби невічно
Сипатись буде суха акварель.
Інколи - якось воро́же й готично
З то́го, як ніжно чорніє морель...
Вона непідкупна і змінно-щаслива.
Лише б зрозуміти, до чого зоря,
Яка пропалила заховані крила...
Їх не покажеш, бо ТИ вже не ТА...
Вона ще не звикла, що люди тікають,
Аби заховати СВОЮ-ТАКИ тінь...
Темні фігури нерідко вбивають,
Мовби ніколи не знали спасінь...
12.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
[i]Ніхто не відчує, як воно кипить...[/i]
Море і вбита печаллю пташина,..
Скована волею, тільки згори.
Якщо подивитися знизу - година
Тягнеться тижнями, наче у сні.
Одні лише хвилі, та кинуті в очі.
Зникнув і натяк на диво землі.
Крила все тонуть у зареві ночі,
Більшає в серці живої води.
Сила ще є, але як не упасти,
Як не віддатися хвилям у грі,
Коли на тобі незалежні баласти?..
Вона все літає у денах зорі...
Падає пір'я у сині потоки,
Несеться до краю незнаних надій.
А птаха літає і сипле глибокі,
Сумні намистини...з-під золота вій...
10.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
[i]І мало тих, хто уявляє,
наскільки тиша потайна...[/i]
Зоріли міста, де лишались актори,
Тільки не наша там билась весна.
Вічному - змінне і дикі просто́ри,
Нашому - тиша і білі тіла.
Ми зрозумілі до часу безодні,
Яка обирає іти уперед.
Голос надії тривожить у повні,
Коли вимальовує сито-портрет.
Ми не залежні і знаємо долі.
Ними судилось навічно зустріть.
Може, до світу ніяк не прозорі,
Ми обирали одну тільки мить...
Та я все мовчу і тобі не кричати.
Здо́лане в серці, але не кипить...
Може, ми просто навчились мовчати,
Коли не про НАС, а про те, що болить...
05.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
[i]Година злодіянно збирає начала....
[/i]
Година хитає своїми шипами,
Легко виводить опалу стрілу...
Ми, що не є, не зіллємся з мостами,
Якими горіли у сизім саду.
Бачили очі - роз'єднано море,
Чули пороги - забито слова.
Усе що скидалось на біле й озоре,
Сьогодні стемніло, мов нижча вода...
Ти не приходиш у стужі туману...
Знову згубились усі дежавю.
Серце не має сумного причалу,
В якому потонуть усі авеню.
Година хитає своїми шипами...
Куди ж ти незримо і легко летиш?..
Ми обпеклися нічними вогнями,
Немовби виною политий спориш...
02.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
[i]За фарбою бачить оману не кожен...[/i]
За вікнами - досі мальовані стіни,
Обплетені сумом і дико-плющем.
Чекають омани заховані зміни,
Ковані тихим до болю дощем.
Вишиті мохи малюють окопи,
Цегла ховає свої міражі.
Всотано присмаки сизої ропи,
Яка ушиває гіркі спориші.
Тільки сліди, та і ті не з водою...
Знову блакиті бракує землі.
Все, що зосталось, умито зимою
На битому сіллю, живому вікні...
Чи будуть вони ще моїми, ті стіни,
Чи буде вона ще моєю - весна?!
А те, що назветься - опалі руїни,
Згадає малюнок...і листя плюща...
30.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
[i]Сковано волю титано-вуаллю...[/i]
Співай, моя ноче, співай на світанні.
Хай оберемна, але потайна.
Крики потонуть у біло-мовчанні,
Допоки за вікнами стигне війна.
Сутінки знають оману моралі...
Усе, що постане - згоріла імла.
І попри надії та відчаї...ДАЛІ
Зі́йде тривала до суму зоря
І ТАМ заблищить, як живі мемуари...
Ковані сльози поснуть вітряком
І тихими стануть суцільні аврали,
Яким порожнеча - навік маяком...
Співай, моя ноче, співай у печалі,
Якій нерозривно дарую вогонь,
Аби у незмінності ніжно-вуалі
Я заховала...безмежжя долонь...
26.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
Можна вгадати, але не пізнати...
Сухі слова таланно говорили,
А спокій сипав тихі-тихі сни.
Палали ночі й били теплі зливи.
Ми все вгадали,.. все, крім луч-весни...
Шуміли зорі, мов останні хвилі,
Жили мотиви, наче в сон-трави
Забрали ДИВО в солод-ніжнім зіллі,..
Немов навічно зникли всі вітри.
І лиш міста́ шуміли в дивні очі...
Зривали пісню, хай не ліхтарі,
Бо день відчув нові пориви ночі,
Де шила пристань...сиві кораблі...
Шуміли соти, як горять мостами,
Кивали хмари, мов сухі вогні...
Ми майже все, ми майже все вгадали
І знов лишились,..мов навік сумні...
21.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
[i]Змите залишається в минулому...[/i]
Схоже, кричала,..але не до то́го.
Схоже, мовчала, але не про те.
Сипались грози до всьо́го живого,
А ніч проводжала тебе і мене.
Знову дорога у збиту руїну...
Тобі не до снігу, тобі - до води.
Я відсахнула суцільну й розбиту,
Змушену падати, зміну весни...
Ми малювали на скошеній ниві,
Тільки ескізи - чужа сліпота.
Може, ми досить малі, як на зливи,
І надто солодка СВОЯ гіркота...
Ми домалюємо, хай на світанні,
Хай в оберемній омані душі.
Колись потонули у власнім бажанні -
Бачити очі...у темній зорі...
14.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
[i]Якщо людина не поспішає додому - нема до кого...[/i]
Холодна підлога і тепла кишеня.
Мерзне у закутку рідне пальто.
Знову ПОТРІБНА у бурі мішені
В'яже не змінне роками бордо.
Сітчасті ноти і лампа морелі...
Стукає в сі́ряву біле звено...
Вона відгадала жагу епопеї,
Коли задивилась у життє-вікно.
Їй було страшно, безсило й нестерпно.
Стіни давили на чорну імлу.
Вона одинока і це вже доземно...
Думка всоталась у тиху зорю...
Скинуто ночі, але не киреї,
Змінено сонце, та грає вода.
Вона одиноко схилилась на двері...
І чула той спомин...лише пустота...
12.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Інакшому бракує слів до скону...
Штампована рамка в'їдалася в тіло,
Канув у зарево сито-розмай.
Жодне безлюддя ще так не боліло,
Коли уривався залежаний плай.
Острахом сіялись темні потоки,
Падали в соняхи дивні міста.
І промені світла, давно одинокі,
Мали сказати, наскільки пуста...
Кинуте в море лишало каміння,
Аби із турботи, але возвелось.
Ніжно мовчало розбите зусилля,
Допоки по скелі...вві сні рознеслось...
Усе швидкоплинно - поляжуть пороги,
Віді́йде гаряча, як дума, вода...
Жодне безлюддя не змінить облоги.
Може, я інша і зовсім не та...
07.07.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
Можна згадати й не можна забути...
Всестраждальні міста,.. де ні слуху, ні духу.
Один тільки стогін...і той не рипить.
Кануть уступи у слабкості пуху,
Де все перервалось у ще́млену мить.
Буча, Гостомель і жваві підвали,
Дикі тортури, що сипали плоть.
Сотні життів обірвали завали -
Усе задля того, щоб нішу молоть.
Сонні зусилля і биті дзерка́ла...
Шепіт невинного знову і знов.
Сте́мнена вулиця в ночі збирала
Вишиту маками зморену кров,
Яка віддавала поси́ніло-жовтим...
Так і стояли страждальні міста.
Дихали сутінки чимось безмовним,
Коли завмирали...безсиллі тіла...
02.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
[i]Недописане всякчас наймиліше...[/i]
Це буде моя недописана казка,
Це буде моя нерозбита зоря.
Є тільки я і дощависта маска,
Зі́гнута солодом ніше-вікна.
Є тільки я та іржаве намисто,
Яке із небесся впаде у мольберт,
Аби розтектися по листю іскристо,
Аби дописати належний портрет.
Є тільки сонце і стишена злива,
Є тільки чорне і біле в тіні́.
Сховано все, що учора зронила.
Дивиться в ночі усе, що в мені...
Це буде моя недописана казка.
Хай не відчую, але віднайду -
Стану упевнена в тому, що ласка
Більше не втрапить у чисту біду...
27.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
[i]Врятоване - наймиліше...[/i]
Земля і небо - все твоє навіки.
Де тихе щастя, там живе талан.
Знайду́ться думи, змінять око віхи -
І при́йде втеча...сотні ласих манн.
Усі поля, усі малі стежини
І трохи болю, трохи синіх веж.
Осіла правда знає сон-вершини,
Аби ж не тіні тих незнаних меж.
І тепла крига, біло-сірі ґави,
І схожі стіни, ті що ловлять мед.
Колись у ніч кричали темні пави,
Сьогодні - тиша в'є суцільний фед.
Земля і небо - все твоє навіки,
Лише не падай, хай наївно - йди.
І теплі ранки, мов найкращі ліки,
Врятують крики й тишу...від біди...
19.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
[i]Сховане знайде істину...
[/i]
Утеча хотіла програти любові,
Скинути маску, що шиє вітраж.
Мріяла знову не знати покори,
В якій розтягнувся осінній пейзаж.
Міряла повінню соті мінори...
Її залишали на рік чи на два,
Потім приходили білі узори -
Правда і в темряві надто проста.
Утеча ховалася, бігла й лишала
Срібні троянди на жи́ттє-мосту.
І тільки ночами незримо кричала,
Як дика тварина в домашнім саду.
Вона заблукала на власнім порозі,
Вона заховала у серце біду.
Може, судилось іти по дорозі,
Умитій льодами під хижу зорю...
18.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
[i]С.П.[/i]
Ви стали баладою, тільки запізно,
Стали трояндою, хай назавжди́.
Міряли сонцями ніжно і грізно.
Все обіцяли,..але не змогли.
Безслідно втекли із ламкої пустелі,
Кинули холод у ночі-вогні.
Вас не тримали шалені дуелі -
Згинути в серці - не те що піти.
Ви обплітали малими шипами.
Кована стежка давно заросла.
Я вже не тут, а пішла за слідами
Білої жури, яка відбула...
Поряд не буде ні вас, ні безсилля.
Сонце ховає моложа гора.
Я вже не там, де тримали зусилля,
Я вже не там, де жила пустота...
13.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
[i]Серце почує лише порожнечу...[/i]
Мелодія серця живіша за море,
Нею говорять близькі до небес.
Зірвані стуками сила і горе
Вчаться звучати в потоці пожеж.
Ранені фарби вмивають отруту...
Скоєні стукоти б'ються в пісок,
Який оберемно витягує руту,
Що досі впліталась у темний замо́к.
Серце звучить як орга́н - величаво,
Інколи плине в малий камертон.
Зроблено все, аби лиш не мовчало,
Не сміло побачити сонний полон.
Так і волає, щоб тільки почули...
Тіні прямують у темний вагон.
Може й насправді про нього забули
Стужею досі безсилих долонь...
10.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
[i]Де кожен порух змінює світи...[/i]
Сумні, одинокі, безсильно вразливі,
Даровані вітру і синьо-містам.
Часом нещасні і дуже щасливі
Міряєм погляд у темний загал.
Каміння лежить, а вода утікає.
Люди загрузли - піщаний мурал.
Зна́йдеться воля, що всіх ізгадає,
Тільки сьогодні - на втечу потал.
Сунеться хмара у сонці долоні,
Котиться вірою чиста сльоза.
Ми знов потонули у власнім полоні,
Тільки й здушила гаряча роса.
Ми ж таки люди і навіть без бою,
Часом глибокі, а часом пусті,
Ладні кричати - і стати горою,
Ладні мовчати - і сіять віки...
07.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
[i]І кожен воїн повернеться додому…
[/i]
Скінчи́ться війна, як побачиш мене на звороті.
Крилатою стане жива синьоока зола.
Я обійму́ тебе, хай і наза́вжди в польоті,
Я повернуся…в очах ще не знано-дитя.
Ти носиш продовження нашого сіяно-літа.
Чую в небессі, як б’ється його простота.
І здушені сльози – ріка, що надійно замита,
Здіймаються вгору, по тишу свого маяка.
Я буду з тобою,.. з дочко́ю чи, може, із сином.
Ви двоє для мене як подих у витоці рам.
Назвуся незвично – твоїм оберегом і дивом,
Затяжно впишуся у кригу віддалених брам…
Тілесне проходить, а світ залишається світом.
Душі пірнають у свій оберемний акорд
І стеляться поряд із рідними кованим житом,
Я знову із вами…наза́вжди, навік, на зворот…
03.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
[i]Навіть заслухані бувають непочутими...[/i]
Вона його слухала днями й поночі,
Розмови затяжливо бігли вперед.
Усім нам потрібно, щоб слухали очі,
Коли відтісняють від тиші мольберт...
Вона не зітхала. Без болю і крику
Сипала вдавану пісню мовчань.
Він не навчився і ранив утіху...
Між ними стояло безмежжя вагань.
Аби зупинився й почув її серце,
В якому вмирала суха простота.
Душа її, світле, глибинне озерце,
Йому не під силу,..немов каяття...
І ось вона в ролі німої слухачки,
Знімає із себе жилаву росу.
Він знову говорить із духом морячки,
Що ніжно вплітає у вітер імлу...
01.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
[i]Приречена БУТИ не боїться самотини...[/i]
Коли поманиш тихо вдалечінь,
А я лишуся, віддана прибою,
Ти будеш кликать знов і знову тінь,
А я вросту в піщане дно собою,
І блискіт моря стане чути сни...
Прозорі ноти кинуться угору.
Там буде знову два окремих МИ
І тільки небо,.. кинуте мінору.
А тихий поклик буде шити сніг -
Весна чи літо, холод зАвжди в моді.
Торкнуться води втоми наших ніг.
Є світ і ми - не перші і не соті...
А час піде і зі́рве всі мости.
Побачу ве́сни, доти ж - тихі зими.
Ти знов поодаль, знаєш місце гри,
А я у морі, чищу сяйвом зливи...
30.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
[i]Самотина розвіює страхи...[/i]
Потягом осені,.. тільки б з тобою,
Порухом листя у сон дивини.
Стали чужими, як вільні стодоли
У віянні думи бездень-сивини.
Запитом сонця, аби золотого...
Стану чекати своєї вини,
Коли пробиватись почну із німого,
Знаючи пісню живої гори.
Квіткою серця, аби із корінням,..
Тільки б змінити усе, прорости,
Поруч відчути потребу зусиллям
І землю тримати навколо води,
Аби не втекла за бездонним потоком...
Вірити стану собі...і тобі.
Хай листя кружляє у сні білобоко,
Ми знову самотні...у власній біді...
27.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
[i]Незмінне тиснеться всередину...[/i]
Вона обвивала сумну епопею,
Знала - до чого, навіщо і з ким.
Вона зберігала в душі орхідею,
Аби не пустити всередину дим.
Зіткана Місяцем тихо втікала...
Їй не під силу пізнати кришталь,
Бо квітка із нього навіки зів'яла,
Тільки й зоставила біло-рояль.
Вона синьооко повірила казці...
Хай не сумують безсилі мости,
Коли не торкаються, опадо-бранці,
Вмитої зоряно-світом руки...
Вона почекає, бо вміла й до цього.
Знов прошепоче тендітна гроза...
Усе що було, не поверне живого,
Тільки й пірне в ожеледдя крила...
24.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
[i]Поглинуте міражами, вернути не сила...[/i]
День - переливами шепото-гами,
Вечір - поталою біля вікна.
Сипались болями стоншені шрами,
Залишені квітами біло-сукна.
Лише кровоточили зморені губи,
Вимиті спрагою щастя й життя...
Я обіцяла не відати згуби,
Коли ворошила твоє невзяття,
Коли вишивала задовгу розлуку...
Сипались вікнами всі вітражі,
Але я не сміла зривати потугу,
Що тиснула в душу, на ті міражі.
Вірила в НАШЕ, та тільки даремно-
Його не існує в рутині жалю́...
Ми безнастанно щасливі,..напевно, -
Кожен у світлі своїх авеню...
29.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
[i]Занадто прозорі, аби зрозуміти...[/i]
Мене роздирали шалені печалі,
Мене підіймали несхо́дові сни.
Знаючи те, що постукає далі,
Все проводжала у темні віки.
Важила шалькою денні муари...
Тиснуло сіллю, але...я жила.
Знову і знову сміялась до пари,
Що линула вгору, мов чаша звена...
Той сміх божевільним здавався роману,
Якому трагічний писали кінець.
Вони все втішались моєму обману -
Бачили усміх, не смуту сердець.
І мало хто знав, як не всі, що згораю,
Що мию сльозами неспокій-зорю.
І бачили те, як захопливо граю,..
А я поверталась і знов - у пітьму...
24.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
Втомлено, щемно, зі снами своїми,
Ховається в темряві синя печаль,
Аби у хвилину пустити живими
Тихі краплини по ночі повчаль.
По́вниться силою звивиста дума -
Стане подією сото-ріки,
Якщо тільки доля її не забула,
Що тисне у груди самої біди.
Хитається крона жилавого дуба...
Вчувається пісня малої сосни.
Тільки не видно химерного чуба
Сивої миті...рясної води...
22.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
[i]Байдужість витіснить поталу...[/i]
Знову сліди залишали чорнила
Фарбами куряви литих пожеж.
Я знемагала, вбивала, топила,
Тільки б не чути безоднею веж,
Тільки б не кидати сором у небо...
Вже не згадаю безві́сне ім'я.
Дотиком зіткано зважене вето
Ніжного мовлення сум-ліхтаря...
Я збайдужі́ла...надовго і твердо,..
Мовби троянда у пишнім саду.
Я відчувала, що все це відверто,
Може, до болю твоїх авеню...
18.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
[i]Зранене серце розкаже про щастя...[/i]
Моя війна скінчилася тобою,
Моя війна скінчилась по тобі.
Якби ж я знала, все звела б рікою
І впала тінню в сизо-білі сни,
А там би стала сонце-кораблями,..
Щоб кожна частка знала свій Едем...
Та це не я пливла сьома шляхами,
Аби збагнути - день і є вогнем...
І знову тиша... Тільки починання
Кладуть заставу, зоряно, без меж.
А я знайшла твоє лихе зізнання,
Та стало пізно - весь кордон іщез.
Лише втомила всі свої бажання...
Змінила помсту, хай живе кінець.
Ніщо не варте зе́лене-прощання,
Як ніжний стукіт...ранених сердець...
12.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
[i]Посіє рятунок від горя любов...
[/i]
Люби, як не сила життю пробачати,
Люби, коли обрій умито вогнем.
Тобі залиши́лося вірить і знати -
Щастя не змити пекучим дощем.
Чекати - не сила, а поклик рутини...
Знову холоне безсильно мазок,
Що став одинокою тінню картини,..
Але за любов'ю окинув місток.
Люби, як не сила черпати надію
І вірити в зовсім опалі світи.
Люби, коли живиш оманою мрію,
Аби вже ніколи...її не знайти...
09.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
[i]Розбиті сни жадають помсти...[/i]
Розбите вікно, а ти дивишся вгору...
Сонце ще сяє і день - у руці.
Вибух!..і вдруге, і знову, і знову!..
Ти прокидаєшся - ніч в молоці.
Тільки б заснути на подисі втоми...
Тисне повітря пекуча скрижаль.
Хай би вже серце пізнало не змови,
А тихі сонети, що пише рояль...
Тижні тікають і б'ється сваволя...
Ти відпускаєш - і ллються шуми.
В небі ще Місяця дума не повна -
Купається холод у морі луни.
Все ті ж очерети несивої ночі,..
Погляд у небо сумної весни.
Вибух!..Та зрештою - зморені очі.
Ти прокидаєшся...Тихо,..це сни...
06.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
[i]І тільки відважні кануть у собі...[/i]
Я стану чиїмось несказаним дивом,
Стану чиїмось туманом зорі,
Аби тільки серце співало нажи́во
І слалися згадкою теплі вогні.
Я стану хвилинно чиїмось романом
І чашкою кави у ранній порі...
Кипітиме те, що скидалось погаром
У сотах медової тише-імли.
Я стану чиєюсь...і може, достатньо,..
Чиєюсь натрохи, мов крапля весни.
Тільки душа зрозуміє - нагально
Все одкровенне сховаю в СОБІ...
04.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
[i]Купалась би в золоті чистая доля,
Аби на любов не лилася сваволя...[/i]
Ти станеш поволі невільно жахати,
Тільки ніколи не зі́йдеш у сум.
Будеш ознобом і сіллю вмивати,
Аби наростити залежаний шум.
Ки́датись вітром, аби не впіймали...
Щастя - ТОБОЮ співати вовік.
Будеш тікати, аби п'єдестали
Знову не впали багряно до ніг.
Аби тільки БУТИ...Аби ж обирати,
Як розколоти гарячі серця...
Ти станеш поволі невільно жахати,
Мовби та стужа, не гідна меча...
01.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
*[i]Не згине омана за "вільне" життя...[/i]
І хто сказав, що так не може бути -
Що син заплаче, як прийде́ біда,
Що скажуть правду ті забуті люди,
Чиє ім'я скипілось у звена́?
І хто сказав, що знову не постануть
Усі уми, що ставили грудьми
Всесильне Слово?..Думав - розстріляють? -
Але не стане сотий квіт слізьми́!
І хто сказав, що сонця прогриміли,
Що важко жити чистим на плаву,
Що всі піски давно втекли в руїни
І славить місто темний дим вогню?..
І хто сказав, що так не може стати?..
Та при́йде пісня, знову задзвенить
І зникнуть мо́ря ті сталеві ґрати,
І буде СЛОВО, буде щастя - ЖИТЬ...
30.03.2023
*[i]Пам'яті учасникам визвольних рухів [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
[i]Літають, аби зникнути назавжди...[/i]
І тільки народжені жити...літають...
Крила торкаються ласки землі.
Білі устави завзяття тримають,
Кинуте долі в самій вишині.
Тільки народжені бути...зникають...
Сиплеться попіл немов ізгори.
Ти́сячі, навіть мільйони чекають
Кинуте вітру безжальне "Прости",
Якеє ніколи, на жаль, не настане...
Так і ховаємо сяйво роси...
Те, що назначено, всюди застане,
Тільки б літали,.. аби не в пітьмі...
30.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
[i]Не божевілля - тікати,
божевілля - не змінювати втоми...[/i]
Вона відпускала,..немов неодмінно
При́йде хтось інший в її пустоту.
Знала б тоді, що несеться рутинно
В дикі фасади своїх авеню.
Тільки...не знала...Живила подію,
Аби відтіснити опалі страхи́,
Аби змалювати невільну надію,
Що нею серця...в унісон поросли.
Так і горіла,.. якщо не згорала,
Так і топила всесвітні льоди,
Поки й сама (не)крижиною стала,..
Доки вселяла у ду́ші світи...
Лиш подаровані мали відчути,
Як це - наза́вжди у сон відійти...
Вона відпускала,..аби не почути,
Як врі́зались в тіло,..її ще,..шипи...
25.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
[i]Мовчання посягається на душі...[/i]
Мовчать, коли є що серцями сказати
В надії на смуту свого ліхтаря,..
Як сили немає чуттям обіцяти,
Коли в самотині зникає біда...
Мовчать, коли хочеться дужче кричати.
Може, почують, але...глибина...
Її першотеча - безслів'ям лякати
В час, коли криється день-сивина...
Зранене серце десь там, за стіною,
Сховане мужністю зорано-губ...
Тільки мовчати не дАно журбою -
Цілі віки вже у мороці ступ...
23.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Невмирущі осягнуть свободу...
Вона закінчИться...До кожного неба
ЗІйде і квітень, і свій листопад.
Вишита вірою в долю потреба
Стане снувати у ступі розрад.
Лиш генотипи, ізмінені болем,
Тектимуть по крОві іще замалих.
Народжені знатимуть віддалі полем,
Де зріло колосся не мертвих - живих.
Усе віднайдЕться,..лише б океани
Знову не вийшли з вогню полюсів...
Захопливо литися мали б не стани -
ДУШІ,..що сходять з малих берегів...
18.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Зраджене тримається глибини...
Усе вже було,..а чи буде ще Далі? -
Умита сльозами черпала біду...
Квіти і трави звелися зі сталі,
Мовби ніколи не йшли по життю...
Дикі півонії,..садна й гітари...
Ти пам'ятаєш, де мали співать,
Де зріли кипіти, як власні стожари,
Аби на очах у небес не згорать?!
Ти пам'ятаєш...Я чую...Я знаю...
Більше не буду живити весну,
Мовби ніколи тебе не чекаю
І зарево-тінню в душі не живу...
17.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Вік - золоте руно...
Старіє батько...Вже не ті мінори.
А сиплий голос тихо шепче дні.
Уже не ті...давно не ті простОри
Знаходять серце в чисто-білім сні...
Весна чи літо, є одна турбота -
Бо сніг не тане, так собі й лежить.
Його на скроню радо зве свобода,
А він порОшить,.. він усе летить...
І ріки теплі знов обходять очі...
Та є ще диво, ось воно, в руці!..
І ходить вік, лише один, поночі,
Зове сріблясті тише-звін ключі...
15.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Мета видноколу - пізнати неозоре...
Маленьке дитя і велика людина...
Соло минає розмашисту путь.
Хай буде ніч або сивая днина,
Квіти надії таки зацвітуть,
Аби не в біді чи розкутій жалобі...
Сонце проб'ється, але ж...вітражі.
Най пропускають крізь себе свободи
І знатимуть люди, що тут є живі! -
Живі обереги, каскади і зорі!
Знакова сила не рве, а щемить...
І поки є віра між дивної зброї,
Нам не згубиться...і НАМ не згубить...
11.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Забуте залишається в тіні...
Колись ми наївно чекали світання,
Мовби рятунок - у нашій вині.
Ховали від Зустрічі тепле Прощання,
В якому тонули сезонні громи.
Бавили щастя...Шукали і знали,
Як зупинити поважливу нить,
Якою в неспокої сон відділяли!..
Тільки сьогодні інакше кипить...
Кожен із нас у годину розлуки
Ніжно торкнеться тогО, що горить...
І тихими віями скине потуги,
Наче ніколи не знав, як болить...
10.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Побачене втомлює ізсередини...
Вмирати твоєю наситною тінню,
Мовби то мука обІймо-крилА.
Нотовано сипати зраджене сіллю,
Аби не пеклО у сузір'ї лиття.
Чекати, що стане безпам'ятно легше
І вся невагомість полине у стан...
Тільки тебе я не знаю найперше.
Може, те сяйво - належний обман...
Сунути віддаллю в білу рутину.
Хай не знаходить осяжне буття...
Вмирати твоєю наситною тінню,..
Мов у тобі - моє плинне життя...
08.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Знецінене не знайде шляху до світла...
Колись я пройдУ повз умиті роялі,
Торкаючи клавіші, всипані сном.
Стоятимуть квіти, як зАвжди зів'ялі,
Але найгарніші,..з опалим звеном.
Лягатиме промінь у чисті сонети.
Відблиском зАйдеться тінь-круговерть,
Аби не зоставити ніжні тенета...
Хай спочиває...розбитий мольберт...
Вікна, усипані долею правди,
Будуть живити стовІдголос рам...
Більше не збудуться фініш і старти -
Сонцю замало...затінених брам...
05.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Слова,..що ними ніхто, окрім тебе,
Так не надіявсь і так не любив,
Що ними ніхто не дивився у небо,
Коли під ногами нестукіт горів...
Скажи,.. що не можна побачить у лузі,
Коли ти частина його вітражу,..
Коли залишаєшся в теплій потузі
Рясного туману, що кинув межу...
Скажи,.. що не можна ніколи пробачить
У тому, що каже душа солов'я.
Лише не мовчи,.. бо не зможу побачить
Рідну тебе,.. як розтануть слова...
04.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Утрачено віху німого прокляття.
Дикі стилети жоржинно згниють.
Хай не ховається віра в латаття -
Сили сторонньо-безверхо знайдУть...
Буде то ліс, чи болото, пустеля.
Всюди коріння зійдЕ з-під землі.
Одна чорнотА, як цілунок пастеля,
Жалами трути зіб'Є візавІ...
Куди не підЕш - не сховаєшся в бурі.
Дума і та - уві сні не втече.
Сходи натягнуто в рідній бандурі...
Знали, за віщо тримали плече...
01.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Вона не бажала вчувати минуле...
Канули рифи землі й вороття.
Її не манило навічно заснуле,
В якому зосталась повільна вода.
Тепера є скелі, що ранять оману...
Сині потоки здіймають мости,
Начебто свІтові піни замало!..
Тільки то море,..де ВЛАСНІ суди...
Вона не бажала змінити руїни,
Що часом, як мохом, навік поросли.
Тільки й залИшила в думі світлини,
А ще - бездоганно самотні сліди...
28.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Чого я боюся? - Ночами не спати.
Кавова гуща омита суднОм.
Залпами світяться вимиті шати,
Хоч і довіра тече за вікном.
Дикі ліси, оберемки і стелі...
Наче й заснув одиноко ліхтар,
Побіля якого шуміли морелі.
А може, то сон, що накинув казкар...
Чого я боюся? - Згадати минуле,
Де вчасно приходив сумний листопАд...
У серці зосталось кипіти забуле,
Якому ніколи...не стане завад...
26.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Знайди б я життя - залишИлись муари,
Тихі, мов пісня твогО вівтаря.
Але ж не судилось палити стожари,
Де люблене - зовсім не вміла біда.
Знайди б я зорю - поділила б із вітром
Синю-пресиню глибоку печаль,
Що душу незнано всипАла зенітом
І тушшю вбивала співучий рояль...
Більше не стане писати потала
СвогО недовершено-сито-листа...
Все що змогла б, я навічно зім'яла,
Знайди б я себе, коли грають міста...
24.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Не наша весна, що не має надії.
Не наша весна, що зап'ястя хова,
Аби лиш на нього кайдани не вділи
У синьому небі червоно-звена...
ЗЕлені соки солодші від меду,
Коли не вібралась у них пустота.
Не наша весна, де не чули замету,
А долю схилила жива гіркота...
Іще зацвіте нерозділена проза
І сяйвом зайдЕться всеплинна вода.
Хоч лінія моря ще тиха і кОса,
Та прИйде ще НАША, у злуці, весна...
22.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Засвічено квіти на сивій дорозі...
Ось і година, аби розійтись...
Ти не відчуєш, як серце в покосі
Б'ється у млості до тих, що звелись.
Ти не відчуєш... Розпечені сльози
Груди здіймають у теплій межІ.
Але на обличчі не холод і грози -
Усмішка, втягнута в сяйво іржі.
Ти не відчуєш... Останні обійми -
Всередині знову зірвАлась мовчаль.
А зовні - слова, та ніяк не стихійні,..
Бо там де надія, сховався і жаль...
19.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Ти знАйдеш мене в оберемку неволі,
Що стане впиватись у тіло життя.
Я буду хапати повітря сваволі,
Немов це остання бездонна струна...
Уже не зігріти обпалене серце -
Воно ж бо навічно боїться тепла.
Холодом стигле всотається в берці -
Більш не почує розлите виття...
А я все ще тут, але вже не з тобою...
Падає з моря жива самота...
Змита пісками, я йду за СОБОЮ,
Немовби ТВОЄЮ ... вовік не була...
18.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Світай, коли явиться зніжена просинь,
А люди розгублено стиснуть вуста.
Стомлене кинеться бавити осінь,
Потоплену тінями сонце-весла.
Те, що, здавалося, варте години,
Постане злорадою ціло-життя.
Світай, коли є що сказати хвилині,
Яка віковічно карбує злиття.
В тобі є усе, що потрібно до лету,
Все, що скидається світлом у тьмі...
Ступай по землі чи по власному небу,
Тільки світай, мов троянда в огні...
15.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Топлені смоли розлито по небу.
Устави зійшлися в один моноліт...
Гучно кричала до житнього лету,
А той не почув і поринув у квіт...
Ясенне море зосталось кипіти
Сивою піснею фенікс-мольби.
Нинішнє знову заснуло в зеніті,
Оточене вірою ... в тЕпло-льоди...
ЗАгадка легко тягнула вуалі,
Осторонь гинули цілі віки...
Рокотом жЕвріли тихі роялі
І далі ступали ... опалі сліди...
13.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
СкінчИться війна - і послабиться пасок
На серці полеглих та їх матерів.
Жура не визнає зораних масок
[i]НАШИХ[/i], окроплених сіллю, полів...
І зІйдуть руїни у зАході сонця,
Виллється туга дітей догори.
Ослаблені думи замиють віконця,
Де смуги чорнила колись протекли...
І квіти посадять [i]новІ[/i],..незрадливо,
Бо ТІ дочекатись, на жаль, не змогли -
Так і посохли при відданій зливі
У хаті порожній, у зло-самоті...
Люди чекатимуть День Перемоги,
Який увінчають ... Порогом Жалоби...
10.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Браві шуми увінчали бажання.
Червоне постало занадто крихким.
Тиснуло в серці жилаве повчання,
Коли обіцяло не стати малим.
Та хижа мізерія стиснула груди -
І все обірвалось на дивні рокИ...
Людство не знало тієї застуди,
А рідні вже стали незримо чужі...
Оцінка життя стала грою за вище,
Утратили силу співучі слова,..
Бо важко пізнати, у чому найближче,
Допоки віддалене ... сіє жита...
07.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Хто я у білому тоні завіси,
Хто я в молочному дотику зір?
Стоптано всі одинокі карнизи
Долею збитих у зареві ... гір.
А місяць колише свою виднооку...
Стелиться журою тиха морель.
"Колись" утекло і лишИло розсоху
У дивнім садУ першозваних поем...
І марно шукати сліпої надії.
Світло ще сяє, хоча і в кінці.
То хто я?- Лише колихнеться у тілі
І зломиться вітер у сильній руці...
05.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023