| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Ти поруч... І ... нічого більш не треба...
І твОї очі..., як... синє, чисте .... й невагоме небо...
Ти поруч... А ... душа кричить ...:"Люблю"...
Уже без остраху..., тремтіння... й ... без жалЮ...
Ти поруч зараз... Так... Та знов... у відповідь... лякає тиша грозова...
Я розумію все... Й ... не варті вже нічого тут слова...
Єдине щастя лиш- до тебе пригорнутись...
Думками й ... люблячим сердЕньком ... душі твоєї доторкнутись ... так ... тихенько...
Ти поруч... І це, повір, найбільша радість у житті...
Ти поруч... Відчуття світлішого..., напевне, просто вже на світі не знайти...
Ти поруч... І мене так ніжно обіймаєш...,
Коли зі мною ти ..., в тобі ..., зізнаюсь..., розчиняюсь...
Ти поруч... У думках..., у серці..., у мріях... і ... у снах...
Ім'я твоє тепер постійно... на моїх живе вустах...
Ти поруч... Ти зі мною... Нехай зупиниться цей час... Хоча б на мить...
Ти поруч... "Й тепер ніщо вже не розлучить нас...",- із болем від кохання ... сердЕнько... боязко щемить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Ще з лютого... ллється кривава війна... Півроку життя уже з'їла вона... Але й надалі..., мов отруйна змія... Не стишує спроб вимикання вогня...
Хто ж скаже нарешті:" Чому?" чи "За що?" От чим заслужили ми всі ці каліцтва? На біль і страждання лиш чуєм:"Нічого. Дарма що... Терпіння... Терпіння...! Заради нового життя будівництва..."
Де ж взяти мужність все це пережити...? Й розпочати знов з чистого листка...?
Як можна з пам'яті близьких утрати стерти...?
Забути страх тремтіння від дзвінка...?
Півроку вже "братів" благає зупинитись...
Й припинити це ганебно кровопролиття...
Вони вдають..., що нібито не чують ці молитви...,
Завзятіше продовжують калічити життя...
Та ви не розслабляйтесь! Забудьте про тріумф! Ми стали помаленьку із попелу вставати! Й відродимось незламними! Як Фенікс з катакомб!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Ракети... Гради... Вий снарядів...
Сьогодні... Двадцять перший вік...
І тиші..., як ніколи, раді...,
Яка тепер... лиш... раз на рік...
Вир вибухів... Уламки... Сльози...
Розбиті вщент, мов скло, життя...
Дитинства стерті всі дороги...,
Дорослі кроки в небуття...
Винищувачі... Грім... чи вибух...? На жаль, уже не розбереш...
Чекають на дорогах міни... Спокійно більше не пройдеш...
Ридає серце кожен день від споглядання цих руїн...
Щомиті молимося Богу про смертну кару цих створінь...!
Немає вже ніяких сил... Лиш на душі- пекельний біль...
Щодня тебе зсередини з'їдають шалений сум і цей жахливий відчай...
Та буде добре все! Повір! Ми ще відновим наш політ!
Це є незмінний український звичай!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Затихла музика для нас...
І осінь зупиняє вальс...
Під шум дощу шепоче ностальгія...
З дерев сріблясте листячко злітає...
Шовкові візерунки картинку вистеляють...
Що ж відбувається в закоханій душі?
Відгукується стогоном кохання аритмія...
У фарбах осені- окреслено портрет...
У візерунках сховані коханий силует...
Ні! Ні! Ти не життя моє! Лиш мрія!
Малює дощик невеличкий
Кохані очі у вікні...
По серцю бігають сльозинки
На заплаканому склі...
В душі холодний виє вітер,
Немовби грає заметіль,
Вона із ним- єдина свита,
Що з серця вириває біль...
Зачинено в руці шматочок- такий маленький папірець...-
Один лиш порух у відчинене віконце-
І всі страждання- нанівець....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021