Кіра Зубаль

Сторінки (1/13):  « 1»

Веретено

Мы  пронизаны  нитями  от  и  до,
Мы  пронизаны  нитями  сквозь  нутро,
Через  череп  и  сердце,  сквозь  кровь  и  плоть,
Шилом  нужно  для  нитки  дыру  проколоть,

Острие  погрузив  в  мягкость  тканей  души,
Нить  продев  в  глубину,  узел  крепко  вяжи,
Это  кройка,  шитьё,  архаичный  узор,
Это  мудрость  времён  и  народный  фольклор,

Так  веками  велось,  прялка  пряжу  пряла,
Заплетала  судьбу  мастерством  ремесла,
Покатился  моток  красных  нитей  землёй,
Завязались  края,  протянувшись  петлёй,

Люди  ходят  в  петле  и  рисуют  круги,
Что  же  делать  теперь?  Развязать  помоги,
Совершённый  обряд,  невозможен  возврат,
Пряжи  этой  витки  судьбы  наши  вершат,

Снесла  птица  яйцо  и  на  пальце  кольцо,
Замыкается  в  круг  ипостась  и  лицо,
Всё  едино,  одно,  во  что  веришь  давно,
Заплетает  узлы,  где  для  веры  темно,

Всё  прядёт  и  прядёт,
Всё  едино,  одно,
Мир  в  руках  у  богов
Это  веретено

16.11.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2021


Відчувай мене поміж рядків

Відчувай  мене  поміж  рядків,
Коли  сум  так  і  рветься  назовні  
Через  стогін  протяжних  гудків
І  пірнає  в  страждання  безмовні,

Коли  в  серці  твоєму  війна,
Коли  бути  собою  так  лячно,
Я  дарую  тобі  всі  слова,
Без  страху,  що  чиню  необачно  

І  у  мить,  вкотре  зламану  вщент,
Сивий  відчай  охоплює  знову,
Мого  слова  тонкий  інструмент
Заплітає  тобі  колискову

У  сплетіннях  обітниць  і  клятв,
Що  в  житті  обертають  на  друзки,
Кожен  вірш  мій  для  тебе,–  як  цвях,
Хай  тримає  міцніше  мотузки

05.11.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021


Листування

Лист:

«Я  хочу  тебе  терпкою
З  текстурою  оксамиту
Ароматною  та  п'янкою
Аперитив  мого  апетиту»
01.11

Відповідь:

Ким  хочеш  для  тебе  буду,
Та  врешті,  лише  собою,
Ти  бачиш  мене  п’янкою,
Чи  може  ти  сам  сп’янів?

Ці  ігри  давно  не  в  моді,
Ми  все  ж  таки  застарілі,
Віршованих  цих  мелодій  
Мотив  у  думках  засів

Ти  хочеш  мене  словами,
І  я  тебе,  тільки  дужче,
Напруга,  що  поміж  нами,
Вигукує  серед  рим

І  скільки  б  ми  не  писали,
Метафор  так  символічно,
Це  щось,  що  існує  вічно,
За  межами  наших  слів

02.11.2021

Лист  2:

Я  хочу  посперечатись,
Що  я  був  тоді  сп’янілий,
Бажаю  тебе  назáвжди,
У  будь-який  час  доби!

Хай  кажуть,  писати  вірші,
То  справа  стара  і  марна,
Ти  вмієш  писати  гарно,
Вся  гарна,  що  не  роби!

І  знаєш,  не  тільки  словом,
Тобою  оволодіти,
З  тобою  всьому  радіти
Я  прагну  понад  усе!

Ти  можеш  відповідати
Так  влучно  і  так  доречно,
Мовчання  –  це  небезпечно,
Лунай  же,  твій  голосе!
02.11

Відповідь:

Язик  твій  –  моя  спокуса,
Я  вірю,  не  довіряю,
Багато  про  тебе  знаю,
Чи  може  уяви  гра?

Ми  поруч,  проте  не  разом,
У  грудях  пече  образа,
Вже  близько  дійти  до  сказу,
А  може,  усе  дарма?!
03.11

Лист  3:  

Навіщо  кусаєш  душу,
Це  правда,  що  все  не  просто,
Та  слово  єднає  простір
І  слово  долає  час!

Ти  маєш  у  думці  сумнів,
Не  май  же  його  у  серці,
І  рими  оці  відверті
Навіки  лише  для  нас!

Хай  кажуть,  писати  вірші
То  справа  стара  і  марна,
Та  постать  твоя  примарна  —  
Причина  моїх  безсонь

Я  хочу  тебе  терпкою,
Торкатись  тебе  руками,
І  вірити,  що  роками
Не  знищити  цей  вогонь!

03.11.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021


Вії захоплені, очі закохані

Вії  захоплені,  очі  закохані,
Серце  відчинене  
Забирай!
Зорі  загублені,  Ночі  сполохані,  
Душу  розчулену
Зігрівай!
Хоч  і  не  віриться,  хай  все  ж  розбудиться,
Жерло  у  грудях  твоїх!
Поки  ця  куля  розпечена  крутиться,
Вистачить  обертів  нам  на  двоїх!
П'янко  туманиться,  швидко  розсиплеться,  
Зір  помутнів  чи  навкруг?!
Дійсність,  немов  виноградова  китиця,
Котиться,  падає  з  рук.
Вії  захоплені,  очі  закохані,
Розум  втрачаю  чи  глузд?!
Зорі  загублені,  ночі  сполохані,
Мариться  марево  вуст.

20.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021


Вікно – не вихід, стеля – не небосхил

Вікно  –  не  вихід,
Стеля  –  не  небосхил,
Тиша  не  означає  тихо,
Безсилий  не  означає  без  сил,
Сміливий  не  є,  хто  першим
Під  кулі  біжить  з  ножем,
Безсмертний  –  не  той,  хто  вмерши,
Залишиться  всім  взірцем,
Кордони  не  є  межею,
Секунда  не  значить  час,
Секрети  не  є  брехнею,  
Та  й  правда  –  то  тільки  фарс.
Без  волі  немає  долі,
А  що  таке  воля  та?
Ми  всі  по  життю  –  поволі,
Життя  ж  бо  –  стрімка  ріка.
Немає  ні  меж,  ні  міри,
Все  –  вигадки,  все  –  міраж,
Тримається  світ  на  вірі,
Їх  віра  –  як  антураж.
Святі  –  не  святі,  а  грішні,  
А  грішні  світліш  за  всіх,
Однакові,  але  різні,
Шукають  життєвих  втіх,
Відкриті  роти  –  в  незрячих,
Розплющені  очі  –  в  німих,
«Увіруй,  даруй,  завдячуй,
Наслідуй  лиш  видатних!»
Не  вірю  у  всі  ці  басні,
Що  в‘яжуться  з  пелюшок,
Будую  кордони  власні
І  власний  беру  урок!
Світ  в’ється  у  серпантини,
Світ  б’ється  в  моє  вікно,
Розколеться  на  частини,
І  котиться  доміно,
Які  ж  то  цікаві  ігри,
Від  крайнощів  –  у  озноб,
Хореї  або  ж  верлібри,
Мені  вже  це  –  все  одно,
Я  дихаю,  наче  вперше
В  уламках  біля  вікна,
Я  –  раб  твій  і  я  –  твій  вершник,
Що  скаче  по  сторінках.

Я  –  раб  твій  і  я  –  твій  вершник,
У  власних  своїх  думках.

25.09.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021


I’m trying not to be so bad

I’m  trying  not  to  be  so  bad,
I’m  going  not  to  be  so  good,
My  heart  of  stone  and  of  regret,
My  heart  is  so  misunderstood.  

They  look  for  miracles  and  art,
I  look  like  something  is  no  use,  
I’m  not  an  ordinary  card,
I  can  displease  and  can  confuse

My  only  choice  how  to  behave,
How  not  to  fall  upon  my  knees
To  be  myself  in  this  big  game,
To  open  doors  with  own  keys.

All  hoodoo,  witchery  and  spell,
Please,  don’t  reject  and  bear  in  mind,
That  I  am  full  of  them  to  dwell
And  I  am  full  of  them  to  bind,

To  bind  my  hair  with  ribbon  tight,
To  tie  the  things,  that  world  has  made,
I  am  the  freedom,  strength  and  light,
There  is  no  need  to  hide  my  shade.

31.07.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921043
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2021


Я вимірюю кроками простір

Я  вимірюю  кроками  простір,
Десь  на  південь,  а  десь  на  схід,
Я  занурююсь  в  теплу  постіль
І  вивчаю  безмежний  світ.
Неважливо,  де  тілом  бути,
Думка  вільна  від  перешкод,
Крок  від  того,  щоби  заснути,
До  свідомих  своїх  пригод,
Вежа  в’ється  від  самих  скроней
У  далесеньку  далечінь,
Я  вивчаю  буття  і  Хронос,
Пізнання  –  моя  перша  ціль!

29.07.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021


Якщо горіти, то лише палати

Якщо  горіти,  то  лише  палати
І  дихати  лише  на  повні  груди,
Якщо  любити,  то  лише  кохати,
Якщо  молитись,  то  не  до  Іуди!
Якщо  дивитись  –  бачити  очима,
Якщо  читати  –  розуміти  зміст,
Якщо  і  нести  дещо  за  плечима,
Нехай  це  буде  благовіст!
Якщо  мовчати,  то  лише  вустами,
Якщо  кричати  –  рвати  струни  всі,
Якщо  світити  над  містами,
В  усій  яскравості  й  красі!
Якщо  горіти,  то  лише  палати,
Життя  прожити  –  море  перейти,
Якщо  любити,  то  лише  кохати
Якщо  шукати,  –  то  знайти!

19.02.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021


Вона

Вона  ішла,
Не  знаючи  напевно,
Куди  іде,
І  чи  іде  даремно.
Тонкі  вуста,
Що  кликали  з  собою,
Тонкі  міста,
Наповнені  журбою.
Вона  ішла,
Шукаючи  притулку,
Вона  вже  тут,
У  кожному  провулку.
Вона  жива,
Із  мертвою  душею  ,
Вона  сумна,
За  власною  межею.
Вона  –  це  ти,
Усе  й  ніхто,  і  більше,
Вона  –  пісні,
Вона  –  це  мої  вірші,
І  тут,і  там,
Куди  сягають  очі,
Вона  –  мій  храм,
У  вишитій  сорочці.

13.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021


Золото сліпить

Золото  сліпить,  золото  ліпить,
Маси,  що  начебто  з  золота  теж,
І  кайдани  на  руках  міцно  сціпить  
Ти  тут  на  дроті,  а  це  –  твій  манеж.
З  золота  вулиці,  з  золота  небо,
Золото  тисне  на  тебе  з  сторін,
Це  бо  для  тебе  найбільша  потреба,
Дихайте  глибше,  невільники  стін!
Золото  душить,  золото  тягне,
Ти  вже  у  путах,  бо  сам  так  схотів,
Швидше  вивішуй  із  золота  стяги,
Щоб  яскравіше  твій  пай  блискотів!
Начебто  все  це,  начебто  ясно,
Золото  –  ідол  і  золото  –  Бог,
Та  загляни,  загляни,  та  під  рясу,
Там  же  не  золото  –  чорний  лиш  смог.
Золото  сліпить,  золото  ліпить,
Маси  темніші  в  душі,  ніж  смола,
Будь  тим  одним,  що  ці  пути  розціпить,
Ці  бо  рядки  прикладай  до  чола!
Золото  може  й  блищить  як  ікона,
Але  чого  це,  скажи,  показник?
Чи  ти  готовий  до  самого  скону,
Бути  рабом  перегонів  пустих?!

Кіра  Зубаль  
29.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021


М‘ята із присмаком перцю

М’ята  із  присмаком  перцю,
Свіжа  та  трохи  пече,
Те  ж  бо  і  коїться  в  серці,
Жилами  острах  тече.
Все  у  коханні  непевне,
Завжди  тримаєш  гачок,
Все  у  коханні  дотепне  
Й  клятви  на  фоні  свічок,
Скільки  таких  не  тримали,
Скільки  забули  навік,
Все  віддавали,  що  мали,
Десь  повертали  убік.
Правда  з  неправдою  поруч,
Вічності  й  Всесвіту  акт,
Люди  вбивають  власноруч,
Зраду  сприймають  як  факт,
Чисте  і  світле  любове,
Як  же  не  вірить  тобі?!
Я  віддаю  своє  Слово,
З  самих  безодень  душі!
Є  в  цьому  світі  надія,
Поки  кохання  живе,
Хай  вони  зраджують  мрії,
Я  ж  бо  не  зраджу  себе!
Вічність  і  Всесвіт  говорять,
Все  так  несхоже  в  людей,
Що  вони  коять  довкола,  
В  межах  самотніх  осель?  
Все  у  коханні  знайоме,
Все  у  коханні  нове,
В  світі  з  тобою  ми  двоє,
Важимо  понад  усе!
М’ята  із  присмаком  перцю,
Ми  обираєм  самі,
Те,  що  вигукує  серце,
Те,  що  лежить  в  глибині!
Час  –  це  не  ворог  любові,
Остраху  більше  нема,
Ми  –  до  усього  готові,
Наша  дорога  –  
пряма!

22.07.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021


Мавки в лісі, руки голі

Мавки  в  лісі,  руки  голі,
Гілля  тягнеться  угору
В  небо,  зірки  де  в  неволі,
Час  пливе,  але  поволі.
Що  за  ніч,  прозоре  сяйво,
Чи  то  мара  так  охайно
Затуляє  мені  очі,
Що  ті  зорі  нам  пророчать?
Дивні  казки  мені  ліпші
За  усі  ці  пави-вірші,
Я  у  світі  –  як  примара,
Як  та  пташка  десь  у  хмарах,
Дивні  люди,  дивні  пісні,
Дивні  звірі  в  мому  лісі,
Я  дивацтвам  вся  відкрита,
Ось,  стою  посеред  жита,
Колихаюся  від  вітру
І  кохаюся  зі  світлом.
Може  я  –  не  та,  що  треба,
Не  дістатись  до  крайнеба,
Хай  говорять  неможливо,
Та  я  вірю  все  ж  у  диво,
У  ці  казки  у  блокноті,
Що  народжені  в  дрімоті,
Чую  шепіт  серед  скроней,
Вир  думок,  як  стадо  коней,
Все  можливо,  все  існує,
Чи  то  бог,  чи  чорт  біснує?!
Я  зливаюся  в  єдине,
Щось  таке  несамовите,
Дикі  звірі,  дикі  танці,
Дивний  світ  якихсь  субстанцій,
Я  стаю  сама  собою,
По  камінню  я  –  водою,
Вільним  вітром  серед  поля,
Я  –  береза,  я  –  тополя,
Я  стаю,  як  мої  вірші,
Я  зростаю  більше,  ширше,
Я  наповнююсь,  довкола
Все  зімкнулося  у  коло,
І  прадавні  всі  сказання
Оживають  з-поза  рання,
Це  мій  світ,  моя  домівка,
Дивовижна  ця  мандрівка,
Мавки  –  в  лісі,  я  –  на  волі,
Я  танцюю  танець  долі!

03.04.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021


Зім’яті трави. Літній вечір. Ми

Зім’яті  трави  пахнуть  вже  серпнево
Під  сонцем,  що  випалює  усе,
І  ледве  прихисток  і  тінь  дають  дерева,
Від  спеки  нас  врятовує  гляссе,

У  чашці  льод  голубить  ніжно  каву,
А  ти  із  трав  зібрав  мені  букет,
Вже  офіціант  приносить  нашу  страву
І  ти  сказав  мені  у  вічі  комплімент,

Так  смачно,  лагідно,  чуттєво,
Здається,  світ  цей  створений  для  нас,
Ти  кажеш  про  кохання,  я  –  взаємно,
І  почуттями  сповнюється  час.

Навколо  люд  на  дивній  своїй  мові
Щось  гомонить,  а  ми  –  чужинці  серед  них,
Закохані,  п’янкі,  шалені  в  своїй  змові,
Коханці  й  в’язні  відчуттів  палких.

Над  морем  чайки  кличуть  у  польоти
І  лине  сонце  вже  за  небосхил,
День  забирає  всі  свої  турботи,
А  ми  разом,  без  пам’яті,  без  сил,

Приємна  втома  ллється  моїм  тілом,
Твої  цілунки  сповнені  жаги,
Це  все,  чого  коли-небудь  хотіла:
Зім’яті  трави.  Літній  вечір.  Ми!

21.07.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021