Кузьменко

Сторінки (1/7):  « 1»

Він тримав її міцно за руку

Він  тримав  її  міцно  за  руку,
Коли  йшли,  і  боявсь  відпустить.
І  не  мав  найрідніше  нікого
Лише  мама,  яка  захистить.
Місто  їх  пригортало  в  обійми
Той  садочок,  і  парк;  все  жило.
І  сміявся  хлопчина  привітний,
Відчуваючи  тепле  крило.
Заглядаючи  в  мамині  очі  
Бачив  тільки  обіймів  тепло.
Цілував  він  у  щічку  щоночі,
Руку  клав  на  щасливе  чоло.
Раптом  все  помарніло,  змінилось.
Мама  стала  чомусь  вже  сумна
Містом  вибухів  хмара  котилась,
І  котила  цю  хмару  війна.
Ні  садочка,  ні  парку  не  стало
Знищено  просто,  як  не  було
Болю  й  горя  багато  завдало,
Поламало  життєве  стебло.
У  підвалах,  ховаючись  часто,
Їх  серця  завмирали  що  мить.
Коли  вибух  за  вибухом  рясно
І,  як  видно,  будинок  горить.
Ось  іще  один  вибух  міцніший.
Впала  стеля,  настала  пітьма.
Хлопчик  плакав,  десь  крики  лунали
Він  не  знав,  що  вже  мами  нема.
Взяв  хтось  раптом  хлопчину  на  руки
І  поніс  крізь  попіл  до  сонця.
Але  руки  були  то  не  мами,
А  чужі  тримали  долонці.
І,  вдивляючись  потім  довкола,
Він  тремтів,  дощ  падав  на  коси.
Що  ж  так  довго  ще  мами  немає,
Як  прийде  то  витре  всі  сльози.
Зігріє  його,  як  зігрівала
У  довгу  холодну  ту  нічку.
Обійме  його,  як  обіймала,
А  він  поцілує  у  щічку.
Години  летять  за  годинами
Та  цьому  не  бути  ніколи.
І  вже  на  дорогах  майбутнього
Хтось  чужий  вестиме  до  школи.

Сергій  Кузьменко.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023


Не запізнись

Роки  летять  у  нашій  долі
І  їх  політ  не  зупинити
Не  запізнись  у  цім  просторі
Щось  у  душі  своїй  змінити.

Не  запізнись  "люблю"  сказати
І  в  цьому  слові  потонути
Бо  легко  біль  комусь  завдати
Та  важко  радість  повернути.

Не  запізнись  добро  робити
Та  щирі  вчинки  цінувати
Навчись  повагу  не  губити
І  в  серці  кожен  день  тримати.

Не  запізнись  ти  просто  жити
Так  щоб  майбутнє  пам'ятало
У  сірих  буднях  не  згоріти
Ось  наче  й  був,  а  вже  й  не  стало.

Не  запізнись  бо  час  зникає
Розкрий  душі  якусь  частину
Нехай  вона  для  всіх  сіяє
В  сумну  і  радісну  годину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022


Мелодія кохання

Торкнуся  струн  і  зазвучить  вона,
Мелодія  закоханого  серця
Розкаже  всім,  як  житиме  й  жила
В  відлунні  крапель  чистого  джерельця

В  відлунні  шелесту  гаїв,
У  солов'їнім  співі,
У  мові  невід'ємних  слів,
І  в  неозорій  ниві.

Торкнеться  хмар  і  полетить  вона,
Мелодія  кохання  і  любові
Покличе  всіх  теплом  свого  крила
Туди  де  радощі  чудові

Де  чистота  душі  цвіте,
І  де  співає  літо,
Де  свято  доброти  росте,
І  де  сміються  діти.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022


Де ріка біжить широка

Де  ріка  біжить  широка
Зацвіла  калина
Молодая  кароока
Обіймала  сина

Ой  синочку  мій  рідненький  
Ти  яскраве  сонце
Ой  синочку  мій  маленький  
Подивись  в  віконце

Там  калина  розпустилась  
Білопінним  цвітом
Одинокою  лишилась  
Буревійним  літом

Літо  вітром  прокотилось  
По  кудрявій  кроні  
Але  з  нею  залишилось  
Серце  у  долоні

Усміхнулася  калина
Зацвіла  весною
Подивись  моя  дитино
Як  сія  красою

Де  ріка  біжить  широка
Зацвіла  калина
Молодая  кароока  
Зустрічала  сина.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022


Вечір тиху нічку приніс

Вечір  тиху  нічку  приніс
Міцно  спить  замріяний  ліс
Зорі  сяють  в  небі  рясні
Серце  чує  ніжні  пісні

Про  волю  й  кохання,  квітучу  весну,
Червону  калину,  самотню,  одну
І  матінку  сиву,  її  рушники,
І  долю  щасливу  на  довгі  роки.

Вітер  заблукав  у  вогнях
Тиха  ніч  в  просторих  полях
Щастя  хтось  шукає  в  вісні
Серце  чує  ніжні  пісні

Про  волю  й  кохання,  квітучу  весну,
Червону  калину,  самотню,  одну
І  матінку  сиву,  її  рушники,
І  долю  щасливу  на  довгі  роки.

Небо  дивним  світлом  горить
Знову  ніч  любові  не  спить  
Місяць  гляне  в  очі  ясні
Серце  чує  ніжні  пісні

Про  волю  й  кохання,  квітучу  весну,
Червону  калину,  самотню,  одну
І  матінку  сиву,  її  рушники,
І  долю  щасливу  на  довгі  роки.








І

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022


Поезія - це нездоланна сила

Поезія  -  це  нездоланна  сила
Це  прояви  окремої  душі.
Римовані  слова  її  вітрила,
Красою  розгорнулися  в  вірші.

Вони  у  образах  злилися,
Сумні,  веселі  на  папері,
І  між  народом  розійшлися,
Відкривши  в  покоління  двері.

Розправивши  могутні  крила,
Летять  за  горизонт  небес.
У  цьому  їх  шалена  сила,
У  цьому  вічності  процес.

І  будуть  колихатися  вітрила,
Слів  римованих  у  різні  вірші.
Поезія  -  це  нездоланна  сила,
Це  прояви  окремої  душі.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022


Малюю твій образ

Малюю  твій  образ,  і  де  б  я  не  був
Він  в  серці  назавжди  зі  мною
Там  на  стінах  війни  розірваних  куль
З  тобою  я  поруч  з  тобою.

Ночами  під  обстріл,  і  стогін  землі
Стискаю  міцніше  я  зброю
І  в  мить  відчуваю  стурбованість  слів
З  тобою  я  поруч  з  тобою.

З  хвилинами  смутку,  де  холод  і  біль
Там  де  знову  ти  сам  з  собою
Невільно  згадуєш  про  значимість  слів
З  тобою  я  поруч  з  тобою.

Як  фугас  перервав,  мої  здобуття
Йшла  боротьба  життя  зі  мною
То  не  покидала  та  лагідність  слів
З  тобою  я  поруч  з  тобою.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022