Максим Кульгавий

Сторінки (1/37):  « 1»

Маски

Оригінал:
Наша  жизнь  -  сплошной  театр,
Где  все  актеры  хороши,
Где  безответственный  куратор,
И  все  суфлеры  полны  лжи.

В  закулисьях  нет  спасения,
Не  убежишь  от  глаз  толпы,
Не  снимешь  маску  на  мгновение,
И,  порой,  в  кругу  семьи.

Сквозь  маску  лести  зубы  стиснут,
Сквозь  маску  смеха  слезы  льют,
Сквозь  маску  грусти  тихо  пырснут,
Сквозь  маску  дружбы  в  бок  пырнут.

И  даже  в  зеркале  не  светит,
Увидеть  верную  черту,
Ну  как,  скажите  мне,  поверить,
Ведь  сам  себе,  я  часто  лгу.

Переклад:
Життя  у  нас  -  самий  театр,
Де  всі  актори  молодці,
Однак,  ніяковий  куратор,
Та  тхнуть  суфлери  від  брехні.

За  кулісами  не  зникнеш,
Очі  крутяться  в  стіні,
Так  просто  маску  вже  не  скинеш,
Маєш  сумніви  в  рідні.

Крізь  маску  лестощів  скривився,
Крізь  маску  сміху  сльози  ллють,
Крізь  маску  смутку  покотився,
Крізь  маску  дружби  в  спину  б'ють.

Навіть  в  дзеркалі  не  видно,
Як  я,  обличчям,  пригрішу,
Ну  як  тебе  розгледіть,  кривдо?
Я  сам  собі,  бува,  брешу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021


Маски

Наша  жизнь  -  сплошной  театр,
Где  все  актеры  хороши,
Где  безответственный  куратор,
И  все  суфлеры  полны  лжи.

В  закулисьях  нет  спасения,
Не  убежишь  от  глаз  толпы,
Не  снимешь  маску  на  мгновение,
И,  порой,  в  кругу  семьи.

Сквозь  маску  лести  зубы  стиснут,
Сквозь  маску  смеха  слезы  льют,
Сквозь  маску  грусти  тихо  пырснут,
Сквозь  маску  дружбы  в  бок  пырнут.

И  даже  в  зеркале  не  светит,
Увидеть  верную  черту,
Ну  как,  скажите  мне,  поверить,
Ведь  сам  себе,  я  часто  лгу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918044
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2021


Не долго солнышко светило

Не  долго  солнышко  светило,
Звенят  заливисто  дожди,
В  руке  истлевшее  светило,
Сквозь  пальцы  пролилось  в  ручьи.

Не  смей  в  ручьи  потом  бросаться,
Дождем  размыты  все  стези,
Глупцом  лишь  сможешь  оказаться,
С  лицом  измазанным  в  грязи.

Ни  с  места,  тряпка  половая,
Но,  хоть  зубами,  удержись!
И  дрожь  в  коленях  усмиряя,
Не  роняйся  духом  вниз.

Шаблоны  детства  отвергая,
Ты  осознаешь  сей  ответ,
Что  лишь  тучи  разрывая,
Увидишь  в  небе  теплый  свет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917896
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.06.2021


Хочется влюбиться

Как  страшно  хочется  влюбиться,
Окунуться  в  омут  с  головой,
С  родной  душой  в  едино  слиться,
Как  предначертано  судьбой.

В  роскошны  локоны  зарыться,
В  объятия  нежные  сомкнуть,
Любовью  чистой  насладиться,
Окошко  в  сердце  распахнуть.

В  окно  напротив  постучаться,
Мое  желанье  говорит,
Но  опыт  прошлого  свиданья,
Мое  желание  гнобит.

Как  страшно,  хочется  влюбиться,
Любить  я  буду  сам  себя,
Авось  как  горе  приключиться  -
Любить  того,  кого  нельзя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917295
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2021


Вальс

Ти  стисла  ніжно  мою  руку,
Інша,  впала  на  плече,
А  я,  на  себе  взявши  запоруку,
Твій  стан  утримав  під  крильце.

Зробили  крок  ми  по  паркету,
Вперед,  півоберт  і  назад.
В  синхронності  небесного  дуету,
Писали  вальсовий  квадрат.

Пливе  за  вітром  срібна  сукня,
Кружляє  вихором  зими,
Підборів  пристрасне  відлуння,
Серця  палають  у  вогні.

Твої  ніжки  йдуть  за  мною,
Без  перебою  та  зусиль,
Бо  завжди  думаю  тобою,
Ми  відчуваємо  свій  стиль.

Не  спіткнуся  я,  не  впаду,
Не  дам  ослабнути  руці,
Допоки  занавіс  не  впаде
Та  будуть  оплески  журі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021


Володар жаху: Протокол №001

Мета  експерименту:  змусити  людину  відчувати  страх  або  жах  шляхом  впливу  на  мозок  з  відстані.  
Суб’єкт  експерименту:  перший  прототип  випромінювача  Костенка  (далі  суб’єкт).
Опис  суб’єкту:  суб’єкт  представляє  собою  електро-механічний  прилад,  який  складається  з  основного  тіла,  у  вигляді  корпусу  в  якому  генеруються  мозкові  хвилі  істот,  в  стані  страху.  Отримані  хвилі  потрапляють  до  фокусуючої  лінзи,  що  трансформує  їх  в  концентрований  промінь  спрямованої  дії,  основне  тіло  закріплене  на  штативі  для  забезпечення  стійкості  та  координації  направлення  впливу.  Суб’єкт  також  обладнаний  сканером  фізичних  показників  живих  організмів,  здатний  показати  повні  фізичні  параметри  організму.  Живлення  здійснюється  від  звичайної  розетки  двісті  двадцять  вольт.
Об’єкт  експерименту:  студент  академії  психології  та  психіатрії  Гонобобель  Василь  (далі  об’єкт).
Опис  об’єкту:  сучасна  людина  віком  18  років,  чоловічої  статі,  зріст  167  см.,  вага  75  кг.  Комплекція  тіла  средня,  колір  волосся  русявий.  Для  більш  детального  ознайомлення  з  физичними  даними  об’єкту  дивіться  додаток  №1  (копія  медичної  картки).
Експериментатор:  доктор  технічних  наук,  доктор  медичних  наук,  Костенко  Віталій  Савович.
Умови  експерименту:  об’єкт  експерименту  не  знає  про  існування  суб’єкта,  та  експерименту.  Об’єкту  надане  житло  з  максимально  комфортними,  для  людини,  його  класу,  умовами.  Для  відсутності  у  об’єкта  депресивного  настрою,  перед  початком  експерименту,  до  нього  була  заселена  одна  домашня  тварина,  кіт  на  ім’я  Платон  (далі  об’єкт/1).  Також  об’єкт  найнято  на  неофіційну  роботу  до  кафедри,  в  якій  тимчасово  працює  експериментатор,  для  здійснення  безпосереднього  спостереження  за  об’єктом  без  застосування  приладів  спостереження.
01.09.20..  р.  Початок  експерименту:  об’єкт  заселений  в  своє,  тимчасове  житло.  Знайомство  з  об’єктом/1  успішно  завершено,  реакція  обопільно-позитивна.  На  початковій  стадії  експерименту  було  вирішено  не  проводити  вплив  на  об’єкт,  задля  повної  адаптації  об’єкту  до  нових  умов  проживання.
03.11.20..  р.  У  зв’язку  з  повною  адаптацією  об’єкта  до  умов  експерименту,  було  прийняте  рішення  про  застосування  впливу  суб’єкта.  Для  забезпечення  безпечного  рівня  випромінювання  для  людини,  прийнято  рішення  провести  калібровку  на  об’єкті/1.
Суб’єкт  було  приведено  в  дію,  потіжність  випромінювання  5%,  спрямовано  на  об’єкт/1.
Опис  реакції:  на  випромінювання  потужністю  5%,  реакція  у  об’єкта/1  відсутня.  Зміни  в  поведінці  відсутні.  Зміни  в  показниках  здоров’я  відсутні.  Цілком  можливо,  що  для  результативного  впливу  такої  потужності  необхідно  скоротити  відстань  між  суб’єктом  та  об’єктом/1,  оскільки  відстань  надто  велика.  Прийнято  рішення  підвищити  потужність  випромінювання  до  15%.  Експеримент  призупинено  у  зв’язку  з  незапланованим  відключенням  живлення.  Для  не  допущення  в  подальшому  такої  проблеми,  в  конструкцію  суб’єкта  були  внесені  зміни.
04.11.20..  р.  Суб’єкт  приведений  в  дію,  потужність  випромінювання  15%,  направлено  на  об’єкт/1.
Опис  реакції:  реакція  об’єкта/1  на  випромінювання  суб’єкта  потужністю  15%  зафіксована.  Об’єкт/1  виліз  на  підвіконня  в  квартирі,  та  дивився  прямо  на  вікно  квартири,  в  якій  знаходився  суб’єкт.  Об’єкт  замітив  реакцію  об’єкта/1,  та  спробував,  шляхом  змаху  рукою  перед  очима  об’єкта/1,  вивести  його  зі  ступору.  Реакція  об’єкта/1  на  дії  об’єкта  відсутня.  Об’єкт/1  продовжував  дивитися  на  вищезгадане  місце,  та  не  реагував  на  зовнішні  подразники,  до  тих  пір  поки  не  було  вимкнене  випромінювання  суб’єкта  експериментатором.  Зміни  в  показниках  здоров’я  об’єкта/1  відсутні.  Прийнято  рішення  підвищити  потужність  випромінювання  до  30%.
05.11.20..  р.  Суб’єкт  приведено  в  дію,  потужність  випромінювання  30%,  спрямовано  на  об’єкт/1.
Опис  реакції:  реакція  об’єкта/1  на  випромінювання  суб’єкта  потужністю  30%  зафіксована.  Реакція  дуже  виразна,  об’єкт/1  почав  уникати  контактів  з  об’єктом,  не  давався  в  руки,  а  коли  дії  об’єкта  стали  наполегливішими,  об’єкт/1  заховався  під  ліжком,  шипів.  Будь-які  дії  об’єкту  з  метою  заспокоїти  об’єкт/1  виявилися  марними.  Прийнято  рішення  припинити  застосовувати  випромінювання  на  об’єкт/1.  Після  припинення  впливу  суб’єкта,  об’єкт/1  повернувся  в  спокійний  стан,  проте,  ще  деякий  час  не  вилізав  з-під  ліжка.  Було  зафіксовано:  підвищення  активності  мозку;  прискорений  серцевий  ритм;  підвищений  рівень  адреналіну.  Після  припинення  випромінювання,  в  об’єкта  почалася  депресія,  зафіксовано  підвищений  рівень  кортизолу  та  підвищена  активність  гіпофіз-адреналової  системи.  Прийнято  рішення  про  припинення  впливу  суб’єкта  на  об’єкт/1,  тому,  що  подальше  підвищення  потужності  випромінювання  може  виявитися  критичним  для  об’єкта/1.
Примітка:  06.11.20..  р.  об’єкт,  під  час  роботи  на  кафедрі  експериментатора,  все  ще  перебував  в  пригніченому  настрої.  Експериментатор  провів  профілактичну  бесіду  з  об’єктом,  з  метою  заспокоїти  останнього.  Під  час  бесіди  було  прийнято  рішення  звільнити  об’єкт  від  діяльності  на  кафедрі,  з  метою  зменшення  навантаження  на  мозок.  Наступного  дня  рівень  кортизолу  в  тілі  об’єкта  стабілізувався.  Можливо,  що  стан  об’єкта  змінився  через  спостереження  за  об’єктом/1  під  час  випромінювання,  хоча  експериментатор  не  виключає  можливості,  що  фокусування  випромінювання  суб’єкта  може  бути  розсипчастим  в  залежності  від  відстані  впливу.  Вказаний  факт  прийнято  до  відома,  та  буде  досліджений  після  завершення  даного  експерименту.
08.11.20..  р.  експериментатор  дізнався,  що  об’єкт  під  час  вихідних  піде  в  нічний  клуб.  Цілком  можливо,  що  об’єкт  піде  в  нічний  клуб  неподалік  від  місця  експерименту.  Прийнято  рішення  провести  випробування  суб’єкта  в  умовах  з  підвищеним  рівнем  алкоголю  в  крові  об’єкта,  для  проведення  вказаного  досліду  потребується  підшукати  нове  місце  розташування  суб’єкта.
10.11.20..  р.  22:18  –  об’єкт  зі  своїми  однокурсниками  вирушили  в  нічний  клуб  неподалік  від  місця  проведення  експерименту.  11.11.20..  р.  00:13  –  об’єкт,  після  вживання  деякої  кількості  алкоголю,  опинився  в  стані  алкогольного  сп’яніння  середньої  тяжкості.  Підвищений  рівень  ендорфіну.  01:20  –  молода  дівчина,  яка  познайомилась  із  об’єктом  в  клубі,  силою  потягнула  його  за  собою,  та  вивела  з  приміщення  клубу,  об’єкт  опору  не  чинив.  01:34  –  об’єкт  зайшов  в  будинок  дівчини,  судячи  за  їх  поведінкою,  обидва  зараз  будуть  вступати  в  статевий  зв’язок.  З  урахуванням  нових  умов  експерименту  було  прийнято  рішення  відвищити  потужність  випромінювання  суб’єкта  до  50%.
11.11.20..  р.  01:37  –  суб’єкт  приведений  в  дію,  потужність  випромінювання  50%,  випромінювання  спрямовано  на  об’єкт.
Опис  реакції:  реакція  об’єкта  на  випромінювання  суб’єкта  потужністю  50%  зафіксована.  Реакція  дуже  виразна.  Як  тільки  суб’єкт  почав  дію,  об’єкт  дуже  сильно  закричав,  та,  не  забравши  із  собою  власні  речі,  вибіг  на  вулицю  в  одній  нижній  білизні.  Необхідно  відмітити,  що  реакція  дівчини  в  цей  момент  була  досить  кумедною,  через  деякий  час  перебування  в  ступорі  її  охопив  гнів  і  вона  зібрала  всі  речі  об’єкта  та  викинула  їх  на  вулицу,  викрикуючи  в  його  адресу  щиру  нецензурну  лайку.  В  цей  час,  об’єкт  біг    по  вулице,  глядячи  за  його  напрямком,  він  біг  у  бік  попереднього  місця  експерименту.  Сканер  показував  різкий  сплеск  адреналіну,  та  підвищене  серцебиття.  Добігши  до  свого  двору,  він  побачив  двох  чоловіків  среднього  віку,  які  також  були  в  стані  сильного  алкогольного  сп’яніння.  Об’єкт  зупинився  та  дивився  на  них.  Обидва  чоловіки  не  змогли  втримати  своєї  рівноваги  і  впали  в  кущі.  Побачивши  це,  об’єкт  знову  закричав,  та  забіг  в  під’їзд,  в  ході  чого  він  перечепився,  та  впав.  Сканер  показав  незначне  ушкодження  верхніх  тканин  колінного  суглоба  правої  ноги.  Об’єкт  піднявся  на  свій  поверх  та  з  п’яти  ударів  вибив  вхідні  двері  у  квартиру,  в  якій  проживає.  За  рахунок  підвищення  рівня  адреналіну  в  крові,  об’єкт  використовує  можливості  свого  організму  по  максимуму,  не  відчуваючи  болю.  Проте,  він  сильно  пошкодив  праву  стопу,  вибивши  нею  двері.  Після  того  як  об’єкт  увійшов  в  приміщення  квартири,  вплив  припинився.  Прийнято  рішення  повернути  суб’єкт  до  початкового  місця  проведення  експерименту.
03:10  –  суб’єкт  було  повернуто  на  початкове  місцезнаходження.  Суб’єкт  приведено  в  дію,  потужність  випромінювання  50%,  випромінювання  спрямовано  на  об’єкт.
Опис  реакції:  реакція  об’єкта  на  випромінювання  суб’єкта  потужністю  50%  зафіксована.  Реакція  дуже  виразна.  Об’єкт  кричить  від  жаху.  Внаслідок  черезмірного  виснаження  тіла,  після  підвищення  адреналіну,  в  його  кінцівках  почали  проявлятися  судоми.  Активність  мозку  дуже  підвищена,  серцебиття  підвищене.  Через  сильний  стрес,  було  виявлено  мимовільне  сечовипускання  в  об’єкта.  Було  прийнято  рішення  припинити  роботу  суб’єкта.  Як  тільки  суб’єкт  припинив  свій  вплив,  об’єкт  втратив  свідомість.
Примітка:  у  зв’язку  з  вищеописаною  реакцією,  потужність  випромінювання  суб’єкта  50%  прийнято  вважати  максимально  допустимою  для  звичайної  людини.  Випромінювання  потужністю  вище  за  50%  вважається  критичним.  Згідно  отриманої  інформації,  з  обласної  лікарні,  де  було  доставлено  об’єкт,  у  останнього  був  виявлений  нервовий  зрив.  Було  прийнято  рішення,  написати  в  епікризі,  що  причиною  нервового  зриву  було  вживання  невідомих  речовин  з  психотропною  дією.  Об’єкт  більше  не  буде  підданий  дії  суб’єкта  та  буде  жити  далі  в  умовах  експерименту  під  пасивним  наглядом.
Також  було  вирішено  провести  подібний  експеримент  за  участю  людей  інших  класів  та  професій,  розглядається  дослід  з  групою  осіб.  Даний  експеримент  визнано  успішним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917067
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021


Війна з Нептуном

Хвилюється  море,  тремтить  відчайдушно  і  всюди  трясеться  земля,
У  сяйві,  у  величі,  постаттю  грізною,  імперії  сунуть  війська.
Величний  Калігула,  в  розумі  світлому,  витягнув  з  піхов  меча,
Вітром  пройшовся  наказ  командира,  убити  списами  моря.

За  віру  та  честь  імператора  світлого,  кричали  в  атаці  бійці,
Бо  честь  імператора,  нашого,  світлого,  паплюжать  із  моря  боги.
Чинилися  подвиги  мужності,  тактики,  як  при  троянській  війні,
Хоробрії  воїни  похибно  різали  ахіллові  п'яти  свої.

А  десь  там,  у  небі  лазурному,  чистому,  чайки  кружляли  собі,
Білі  стерв'ятники  пильно  дивилися  в  безглуздість  цієї  війни.
Калігула  спирснув  з  коня  войовничого,  обличчя  сховавши  своє,
Заходилася  чайка  заливистим  сміхом  і  знесла  у  небі  яйце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021


Криниця

Торкнувся,  старого  каменя  рукою,
Здригнувся,  відчувши  біль  його  собою.
Травою,  заросла  криниця  старовинна,
Сльозою,  не  змиється  людська  провина.

Занедбане,  води  чистої  джерельце,
В  забруднене,  я  дивлюся  люстерце.
Зображення,  людське  показане  водою,
Ураження,  здобуте  власною  стрілою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021


Мухи

Гудить  над  вухом  чорна  хмара,
Як  тісто,  змішують  думки,
Ця  точка  зору  вже  дістала,
Мене  до  білої  ноги.

Бився  з  ними  дні  і  ночі,
Відмахався,  нема  сил,
А  ці,  падлюки,  лізуть  в  очі,
Вигризають  мені  зір.

Та  швидше  рак  у  небі  свисне,
І  лев  одягнеться  в  ярмо,
Ніж  лапку  мухам  я  потисну,
Та  назву  смачним  лайно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021


Володар жаху: Частина перша

Тільки  б  не  скрипіли,  тільки  б  не  скрипіли!  –  Лунав  крик  паніки  в  голові  Василя.  Він  зараз  сидів  в  старій  шафі  часів  СРСР,  та  трусився  як  холодець  в  холодильнику.  Він  був  в  самих  трусах,  весь  холодний  піт  з  його  тіла  капав  на  дерев’яне  дно,  змушуючи  переживати  бридке  відчуття  липкості.  Марно  намагаючись  стримати  в  собі  гучне  дихання,  він  видавав  безглузде  пирхання  як  загнаний  кінь.  Що  ж  це  таке?  Що  ж  це,  в  біса,  таке?!
Василь  тільки  недавно  був  зачислений  в  медичну  академію,  на  факультет  психіатрії,  біда  була  лише  в  тому,  що  на  нього  не  вистачило  місця  в  гуртожитку.  Але  цього  разу  йому  «пощастило»,  в  одного  з  профессорів  кафедри  була  невелика  однокімнатна  квартирка  в  хрущівці,  недалеко  від  їх  учбового  закладу.  Хоч  и  хрущівка,  але  усі  базові  умови  були,  навіть  гаряча  вода.  Замість  сплати  за  проживання  та  комуналку,  професор  назначив  Василя  своїм  помічником  у  кафедрі,  на  рівні  «подай-принеси».  Але  Василя  це  не  турбувало,  всі  студенти  ходили  на  заробітки  для  того,  щоб  проплатити  свої  квартири  або  навіть  кімнати,  а  він,  мало  того,  що  був  позбавлений  від  проплати,  так  ще  й  невелика  копійка  окрім  стипендії  в  гаманець  крапала.  Ух,  як  всі  будуть  заздрити  такому  щастю,  яке  майже  задарма  звалилося.  Так,  слово  «майже»  виявилося  ключовим.  
Коли  хлопець  увійшов  до  нової,  тимчасової  оселі,  його  зустріли  нявчанням.  Виявилося,  що  у  професора  в  цій  квартирі  жив  кіт,  зовсім  звичайний,  не  породистий,  у  нього  був  смугастий  окрас  сірого  кольору,  й  звали  його  Платон.  Василь  присів  перед  ним,  та  почухав  коту  підборіддя,  кіт  замурчав.  Ти  теж  професору  по  кафедрі  допомагаєш?  –  Кіт  у  відповідь  невиразно  муркнув,  та  безшуму  закрокував  далі  по  квартирі.
Та  ось,  розпочалися  трудові  будні  студента,  лекції,  семінари,  лабораторні,  реферати,  і  т.п.  Після  занять,  пасивна  допомога  кафедрі  –  надрукувати  тексти,  або  невелике  прибирання.  Як  тільки  задача  виконувалась,  Василь  зі  спокійною  душею  йшов  до  квартири,  де  його  вже  кожен  день  зустрічав  Платон.  Так  незамітно  минуло  два  місяці.  Перша  дивність  завітала  у  вигляді  прогресуючого  божевілля  Платона.  Спочатку,  кіт  впадав  у  непробивний  ступор,  дивлячись  у  вікно  на  багатоповерхівку  навпроти,  сидячи  на  підвіконні.  Він  припиняв  «ловити  сигнали  з  космосу»  тільки  після  того,  як  парубок  забирав  його  з  відти.  Василь  не  надавав  цьому  особливо  великого  значення,  у  котів  таке  іноді  трапляється.  Проте,  зовсім  скоро,  Платон  припинив  зустрічати  його  після  навчання,  замість  цього  він  забивався  під  ліжко,  а  коли  парубок  намагався  його  витягти,  кіт  починав  шипіти  та  дряпатися.  З  тих  пір  Василь  почав  відчувати  себе  стурбованим,  хоча  в  навчанні  все  було  відмінно  та  батьки  здорові.  Якось,  посеред  робочого  тижню,  коли  він  допомагав  кафедрі,  професор  пильно  подивився  на  нього.
-  Васю,  у  тебе  все  добре?
-  Так,  Віталій  Савович,  все  добре.  Чому  ви  вирішили,  що  зі  мною  щось  не  так?
-  Просто,  в  тебе,  якийсь  втомлений  вигляд.  Може  сусіди  докучають?
-  Ні,  просто,  -  хлопець  невпевненно  зам’явся,  -  просто  Платон  почав  дивно  себе  поводити.  Ні,  ви  не  подумайте  зайвого,  я  за  ним  належно  доглядаю,  але  він  раптом  почав  поводитися  дивно,  ніби  здичавів.
-  Здичавів?  Ага,  він  знову  ховається  під  ліжком?
-  Так,  а  що,  це  вже  не  вперше?
-  З  ним  так  кожен  рік.  Я  теж  з  початку  переживав,  але  згодом,  коли  це  стало  відбуватися  періодично,  я  зрозумів,  що  це  він  так  намагається  побути  наодинці  з  собою.
-  Кіт?  Наодинці  з  собою?
-  Так,  чорт  забирай,  -  хихикнув  професор,  -  звучить  дивно,  але  іншого  пояснення  в  мене  немає.  Я  носив  його  до  ветеринару,  але  там  мене  запевнили,  що  з  ним  все  добре.  Видно  такий  вже  в  нього  характер.
-  Он  воно  що,  а  я  вже  було  подумав…
-  Ні,  ні,  ти  тут  ні  до  чого.  Знаєш,  що,  я  тебе  на  місяць  звільняю  від  роботи  на  кафедрі,  відпочинь,  заспокійся.
-  Дякую,  Віталію  Савовичу.
Василь  повернувся  в  квартиру,  з  вже  нормальним  настроєм,  може  йому  взяти  приклад  з  кота?  Ні,  потрібно  розвіятися,  вирішено,  на  вихідних  с  хлопаками  піду  гульдибасити,  а  то  мене  скоро  в  ботани  зашиють.  Василь  не  встиг  отямитися,  як  п’ятницькі  пари  скінчилися.  Першу  мішень  з  хлопаками  обрали,  нею  став  один  з  нічних  клубів  в  центрі  міста.  Василь  відсмалив  на  славу,  алкоголь  та  компанія  –  пальне  краще  ніж  ракетне.  Ба  більше,  ухитрився  взяти  номера  телефонів  в  двох  файних  дівчат.  В  принципі,  він  був  задоволений.  Ще  б  пак,  одна  з  них,  або  була  сильно  напідпитку,  або  зачарована  ним.  Вона  витягла  його  з  клубу  та  потягла  до  себе  додому.  Далі  все  було  в  традиції  жанру.  Принаймні,  повинно  було  бути.  Вона  майже  його  роздягла,  сама  ж  була  повністю  оголеною,  така  спокуслива,  так  вихилялась  перед  ним.  Як  раптом,  її  голова  розділилася  навпіл,  від  лоба,  до  підборіддя,  по  краях  здоровенної  пащі  були  гострі,  як  в  пилки,  зубы.  Загорланивши  що  було  сили,  Василь  вибіг  з  дому,  в  одних  трусах  і  біг  по  вулицях,  не  відчуваючи  листопадного  холоду,  не  відчуваючи  втоми  в  ногах.  Він  чув,  як  у  нього  за  спиною  шкребуть  об  асфальт  кігті.  Воно  гналося  за  ним,  йому  було  так  страшно,  що  здавалося  його  душа,  відділилась  від  тіла  та  біжить  за  ним,  не  встигаючи  наздогнати  його  тіло.  Парубок  вже  добіг,  до  свого  двору,  як  боковим  зором  побачив  двох  чоловіків:  «Слава  Богу!  Люди!»  Але  не  встиг  він  зрадіти,  як  ця  тварюка  виникла  за  їх  спинами.  Одним  укусом  воно  зробило  одного  чоловіка  на  голову  коротшим,  це  відбулося  так,  ніби  голова  зникла,  а  на  її  місці  стала  голова  цієї  жахливої  істоти.  Тіло  все  ще  стояло,  а  з  нього  дивилося  байдуже  обличчя,  яке  було  гарним.  Очі  дивилися  в  різні  боки  як  в  хамелеона,  а  зі  страшної  пащі,  стікала  кров,  зі  шматками  волосся  та  плоті.  Іншому  чоловікові,  істота  вирвала,  одним  махом  своеї  кігтистої  лапи,  весь  живіт  до  хребта.  Дикий  вереск  заповнив  двір  і  було  не  зрозуміло  хто  верещав  сильніше,  чоловік  без  животу,  що  намагався  відповзти  від  того  місця,  чи  Василь.  Тут  вже  хлопця  охопила  відчайдушна  паніка,  він  забіг  на  сходи  до  під’їзду,  але  перечепившись,  впав,  розбив  коліно.  Проте,  він  болю  не  відчував.  Коли  він  заповз  на  свій  поверх,  то  з  відчаєм  усвідомив,  що  ключі  від  квартири  залишилися  в  джинсах.  З  істеричним  криком  він  почав  выбивати  старі  дерев’яні  двері  в  свою  квартиру,  чуючи,  як  по  сходах  повільно  шкребуть  кігті,  як  плямкає  здоровенна  пащека.  В  п’ять  ударів  он,  все  ж  таки,  вибив  двері,  пошкодивши  свою  стопу.  Залетівши  в  квартиру,  він  захлопнув  вхідні  двері,  хоч  це  було  й  безглуздо,  та  закрився  в  старій  шафі.  Його  обличчя  було  повністю  в  сльозах,  шмарклях  і  слюнях.  Сечовий  міхур  зрадницьки  ослаб.  Він  чув  булькаюче  дихання,  і  скрегіт  кігтів,  чув  сморід,  від  суміші  свого  холодного  поту  та  сечі.  Василь  з  жахом  усвідомив,  що  бігти  більше  нема  куди,  його  розірвуть  так  само,  як  і  тих  чоловіків  на  вулиці.  Раптом  все  змовкло,  а  ні  булькання,  а  ні  плямкання,  а  ні  скреготу.  Та  жах  не  відпускав  хлопця,  він  не  міг  вийти,  від  цієї  тиші  стало  ще  страшніше.  Він  відчув,  як  йому  на  голову,  щось  капнуло.  Зі  стін  шафи  різко  виросли  чотири  кігтисті  лапи  і  кожна  схопила  його  за  окрему  кінцівку,  він  подивився  нагору,  а  там,  в  шафі  виникло  те  саме  обличчя,  таке  ж  без  емоцій  та  жахливе.  Хлопець  втратив  свідомість.
Василя  знайшли  вранці  сусіди,  й  одразу  викликали  швидку,  де  він  і  отямився.  Як  сказали  лікарі,  алкоголь,  який  він  вживав  у  клубі,  був  не  якісним,  цілком  можливо,  що  йому  могли  щось  підсипати.  Василь  погодився  з  цією  версією,  після  того,  як  він  був  виписаний  з  лікарні  та  побачив,  що  в  квартирі  жодних  слідів,  окрім  його  особистих,  нема.  В  результаті  його  дій,  Платон  втік  з  квартири,  але  через  деякий  час  повернувся.  Втім  найдивніше  полягало  в  іншому.  Після  того  інциденту,  професор  повністю  звільнив  його  від  діяльності  на  кафедрі,  а  квартирні  умови  залишилися  колишніми.
Хоча,  у  вузьких  колах  професора  розуміли.  Це  найменше  чим  він  міг  віддячити  піддослідному.  «Випромінювач  Костенка»  дуже  добре  себе  зарекомендував,  або  як  його  ще  прозвали  –  «Володар  жаху».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915854
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021


Без цукру

Каву  п'ю  лише  без  цукру,
Щоб  в  оману  не  ввела,
Життя  прожили,  душа  в  душу,
Відчувши  смак  її  сповна.

Дай  відчути  смак  природний,
Не  розмішуй  зайвим  тоном,
І  колись,  душі  самотній,
Серце  буде  теплим  домом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021


Чортів ставок

Багато  людей  мене  часто  запитували:  «Якого  дідька  ти  пішов  працювати  в  поліцію,  якщо  в  тебе  вся  сім’я  складається  з  медиків?»  Я  раніше  відповідав,  що  просто  так  захотів,  душу  туди  потягнуло  і  все.  Але,  з  часом  та  отриманим  досвідом,  все  змінюється.  Роки  служби  просто  спалюють  вщент  всю  романтику,  яку  ти  очікував  побачити  на  цій  роботі.  Реальність  –  дуже  пряма  та  цинічна  дама.  А  після  деяких  історій,  я  вже  й  сам  починав  задавати  собі  теж  саме  славетне  питання,  яке  мене  переслідувало  як  вовк  зайця.  Зараз,  твоїй  увазі,  дорогий  читачу,  буде  відкрита  одна  з  таких  історій.  
В  той  час,  мене  розподіл  закинув  в  один  із  віддалених  районів  нашої  області.  Я  займав  посаду  інспектора  групи  реагування  патрульної  поліції.  Моїм  обов’язком  було  виїжджати  на  всілякі  незначні  виклики,  по  типу  сімейних  сварок,  п’яний  житель  обматюкав  свого  сусіда,  або  смерть  людини  вдома  без  ознак  насилля.  Все  це  було  придумано,  щоб  хоч  трохи  полегшити  роботу  слідчого,  яким  ой  як  не  просто  працювалося  в  той  час.  Однак  були  й  такі  вказівки  від  чергової  частини,  як  допомога  слідчо-оперативній  групі  при  важких  випадках.  Раніше  на  території  нашого  району  існував  лінійний  відділ  міліції,  при  одному  з  важливих  вузлів  Одеської  залізниці.  Але  у  зв’язку  з  тим,  що  одного  разу  всі  лінійні  відділи  в  нашій  країні  скоротили,  місто,    яке  оточувало  вказаний  вузол  залишилося  без  правоохоронних  органів.  І  ось,  наша  нічна  зміна  рухалася  в  це  місто  для  підтримки  хоч  якогось  порядку.
Тоді  була  одна  з  таких  ночей,  коли  на  містечко  нависала  досить  рідкісна  пелена  спокою,  я  вже  збирався  прилягти  та  трішки  подрімати,  як  раптом  мій  телефон  почав  заливатися  піснею.  Це  був  номер  чергової  частини:  «Дістали,  от  чому  завжди  знайдуться  ті,  кому  в  цей  час  погано  спиться?»  З  цими  думками  я  відповів  на  виклик.
-  Слухаю  Олександровичу.
-  Хлопці,  швидко  рулюйте  в  наший  районний  центр,  у  нас  повна  халепа,  двоє  трупів  та  (поки  що)  двоє  безвісти  зниклих.  Коли  будете  під’їжджати,  наберете  Артема,  він  вам  більш  докладніше  пояснить  шлях.
-  Зрозуміли,  вирушаємо.
Служба  кличе,  я  розбудив  свого  напарника  і  ми  виїхали  з  анархічного  містечка.  Ніч  була  неймовірно  спекотною,  через  відчинені  вікна  автомобіля  в  обличчя  дув  майже  гарячий  вітер.  Знак  завершення  останнього  проміжнього  села  вже  був  позаду  і  я  зателефонував  начальнику  свого  сектору.
-  Алло,  Артем,  де  нам  треба  під’їхати?
-  Сашко,  рухайтеся  на  виїзд  із  селища,  до  пам’ятника  з  танком,  -  під  час  розмови  почулися  шиплячі  вади,  -  як  минете  його,  через  через  двісті  метрів  повернете  на  грунтову,  ліворуч,  там  побачите  світло  фар  наших  машин.
-  Зрозумів  шеф.  Так  що  там  трапилося?
-  Деталі  на  місці,  не  по  телефону.
Артем  завершив  розмову.  Це  було  досить  дивно.  Заїхавши  в  центр  селища,  нас  очікувала  звичайна  картина,  всі  дружно  пили  все,  що  горить,  незважаючи  на  спеку,  навіть  не  підозрюючи,  що  лише  через  декілька  кілометрів  від  них  трапилося  лихо.  Блаженство  в  невіданні.  Ось,  світло  від  фар  нашої  службової  дев’ятки  освітив  зеленого,  броньованого  красеня  з  гордовито  піднятим  дулом.
Так,  тепер  рахуємо  двісті  метрів  від  нього,  оком.  Проте,  нас  чекала  невеличка  проблемка,  цих  поворотів  ліворуч  виявилося,  як  мінімум,  п’ять  і  всі,  один  за  одним,  грунтові.  Я  набрав  номер  Артема.
-  Артем,  який  за  рахунком  поворот,  він  тут  не  один.
-  Другий,  -  знову  з  шиплячими  вадами  прозвучало  з  іншого  кінця.
Почувши  номер  повороту,  мій  напарник  розвернув  нашу  ластівочку  та,  шляхом  нехитрих  підрахунків,  знайшов  необхідний  поворот.  Грунтова  дорога  вела  в  найнепроглядніші  хащі,  та  й  ніякого  світла  від  фар  автомобіля  не  було.  Це  починало  вже  нас  трішки  дратувати,  Артем  не  страждав  ідіотизмом,  та  був  нормальним  начальником,  але  не  всі  ідеальні,  подумав  я.  Монотонні  гудки  виклику  знову  піддали  мене  тортурам  очікування.  Відповідати  на  виклик  ніхто  не  поспішав,  він  сам  завершився  через  довге  очікування.  Я  знову  подзвонив  до  Артема.  Через  півхвилини  на  другому  кінці,  на  мій  великий  подив,  відповів  заспаний  голос  Артема.
-  Чого  тобі,  Сашко,  не  спиться?
-  В  якому  сенсі  не  спиться,  ми  ж  приїхали  на  виїзд  суворо  по  твоїм  вказівкам.
-  Яким  вказівкам?  -  Голос  прозвучав  вже  більш  твердо.  Ти  ж  тільки  що  мене  розбудив.
-  Дуже  смішно,  думаєш  це  смішно,  ось  так  над  нами  посміятися?  Ты  сам  нам  наказав  сюди  приїхати  тому,  що  знайшли  два  трупа  та  двое  безвісти  зниклих.
  -  Ви  там  що,  трави  накурилися?  Де  ви,  в  біса,  зараз?
-  Біля  танку.
-  Я  зараз  буду.
Ми  с  напарником  перезирнулися,  на  годинниках  було  близько  трьох  годин  ночі.  Такого  ще  ніколи  не  було.  Мене  тільки  насторожило,  що  під  час  останньої  розмови,  жодних  вад  не  було.  Через  п’ятнадцять  хвилин  Артем  під’їхав  до  нас.
-  І  де  ж  я  вам  казав  їхати,  -  зі  скептичним  настроєм  запитав  він.
-  Сюди,  -  вказав  я  на  злощасний  поворот.
-  Це  дорога  на  чортів  ставок,  -  Артем  тепер  виглядав  здивованим,  -  і  що  я  сказав,  що  знайшли  два  трупи  і  є  двоє  зниклих  безвісти?
-  Так,  -  відповів  мій  напарник.
-  Ну,  що,  ходімо  вниз,  чортів  ставок  знаходиться  одразу  за  цими  густими  хащами,  чортовим  його  прозвали  не  просто  так,  тут  періодично  знаходили  потопельників.
З  цими  надихаючими  словами,  ми  почали  спускатися  по  нахиленій  поверхні  маленького  лісу,  освітлення  майже  не  було,  світло  від  старенького  телефона  мало  чим  допоможе  в  такій  густій  рослинності.  Ми  постійно  перечіплювалися  через  довгі  лежачі  гілляки,  або  через  виглядаюче  коріння  дерев,  в  ході  чого,  постійно  матюкалися  та  дякували  Богу,  що  не  впали  й  не  покотилися  як  колобки.  Нарешті  ми  вийшли  на  щось  схоже  на  берег,  намагалися  щось  розгледіти,  але  марно.  
-  Ну,  ось  бачите,  нічого  не  трапилось,  менше  спати  на  службі  треба.
-  Тоді  подивись  на  це,  -  я  протягнув  Артему  свій  телефон,  на  екрані  якого  було  видно  вхідні  дзвінки  з  його  номеру.  Артем  здивувався  та  подивився  на  свій  телефон  і  здивувався  ще  більше.  Я  теж  подивився  та  побачив,  що  жодних  дзвінків  він  в  цей  період  часу  не  робив.
Місячне  сяйво,  раптом,  прорвалося  крізь  хмари  й  освітило  все  довкола.  Місячне  світло  показало  нам  те,  від  чого  у  нас  волося  стало  дибки  по  всьому  тілу.  Прямо  перед  нами,  під  берегом,  з’явилися  людиноподібні  фігури  з  блідим  сяйвом,  яке  вони  випромінювали.  Вони  були  в  міліцейській  та  рятувальній  формі.  По  воді  плив  надувний  човен,  на  якому  також  були  бліді  фігури  у  рятувальних  костюмах.  Біля  берегу  почувся  сплеск.  Бліді  люди  витягли  два  тіла,  вони  також  були  блідими,  аж  білими,  але  не  світилися.  Ми  стояли,  немов  укопані  та  зв’язані,  не  в  змозі  поворухнути  найменшим  м’язом.  Худюча  фігура  в  формі  міліціонера  різко  повернула  до  нас  своє  обличчя.  Не  знаю  як  моє  обличчя,  але  обличчя  Артема  мало  вигляд  страшенного  переляку.  На  моїх  очах,  його  волосся  зробилося  як  сніг.  Обличчя  блідого  міліціонера  було  точною  копією  його  обличчя.  Чорні,  як  смола,  очі  звузилися:  «Ви  запізнилися,  в  нас  вже  чотири  трупи».
Потужна  хвиля  адреналіну  розлилася  по  всьому  тілу.  Голос  цієї  істоти  лунав  страшніше  ніж  будь-що,  а  погляд  я  запам’ятав  на  все  життя,  погляд  у  безодню  де  немає  нічого,  абсолютно  нічого.  Впевнений,  інші  відчули  те  ж  саме,  так  як  тікали  ми  з  того  берегу,  нагору  з  такою  швидкістю,  що  гепард  і  той  би  не  наздогнав,  кричали  від  жаху  як  різані.  Але  мій  крик  зводив  на  нівець  той  самий  голос,  який  вже  був  частиною  моєї  свідомості,  а  погляд  переслідував  в  самій  темряві  лісу  всюди.  Раптом,  перед  собою  я  почув  крик,  та  на  встиг  я  зрозуміти  хто  це  кричав,  як  я  перечепився  через  щось.  Я  впав  буквально  на  груди,  не  дивлячись  на  те,  що  земля  була  вкрита  травою,  від  удару  все  повітря  повністю  вийшло  з  легень.  Мої  очі  мало  не  вилізли  з  орбіт  від  болю  та  жаху,  я  хрипів,  намагаючись  вдихнути  повітря  та  бодай  хоч  підвестися  на  ноги.  Усвідомлюючи,  що  крик  вже  позаду  мене,  лежачи,  я  перекинувся  на  спину.  Я  побачив,  що  мій  напарник  також  лежить  на  землі,  а  навколо  нього,  були  ці  істоти,  вони  до  поясу  були  в  землі,  та  обхопивши  руками  хлопця  намагалися  його  затягнути  в  землю.  Він  боровся,  зривав  захвати  мертвих  хваток,  та  не  встигши  звільнитися  від  однієї  руки  як  його  охоплювали  дві  інші.  Я  згадав,  що  в  мене  ж  є  моя  зброя,  дістав  пістолета  з  кобури  та  відкрив  вогонь.  Тремтячі  руки  не  давали  кулям  потрапити  в  ціль,  і  трапилося  найгірше,  я  влучив  напарнику  в  ногу.  Від  розпачу  мене  заціпило,  я  просто  дивився,  як  мого  пораненого  колегу,  який  вже  навіть  не  кричав,  а  сичав  зірваними  голосовими  зв’язками,  затягують  в  землю.  Коли  його  обличчя  зникло  в  траві,  одна  з  істот  подивилася  на  мене,  неприродньо  широко  відкрило  свою  чорну  пащеку  і  взревіло  так,  що  звукова  хвиля  пройняла  мене  до  кісток.  Це  змусило  мене  отямитися  і  я  чимдуж  побіг  в  бік  дороги.  
В  решті  решт,  я  знесилений  впав  біля  нашого  автомобіля:  «Ну,  якщо  і  тут  мене  схоплять,  то  вже  мабуть  і  пручатися  не  зможу».  Про  всяк  випадок,  рука  стискала  пістолет:  «В  притул  точно  влучити  зможу».  Було  тихо,  надто  тихо,  а  не  чув  геть  нічого,  тиша  перетворилася  в  нестерпний  гул.  Я  затуляв  свої  вуха,  але  марно,  мої  вуха  чули,  як  моя  кров  пульсує  по  всьому  тілу.  Я  скрутився  в  позу  ембріона,  по  обличчю  котилися  пекучі  сльози.  І  тут  я  почув  стрекіт.  Ще  ніколи  я  не  думав,  що  один  цвіркун  дасть  мені  блаженну  радість.  Я  чув  славетну  сонату  цієї  комахи,  та  насолоджувався  нею.  Різким  поштовхом,  чиясь  важка  рука  вхопила  мене  за  плече.  Скажене  серце  знову  вдарило  по  всьому  тілу.  Я  рвучко  розвернувся  та  викинув  озброєну  руку  в  бік  ворога.  Пролунав  постріл.
Дякувати  Богу,  Артем  встиг  побачити  що  я  збираюся  робити,  він  встиг  відбити  руку  і  куля  лише  залишила  дотичну  дірку  на  сорочці,  на  правому  плечі.
-  Сашко!  Сашко!  Це  я,  це  Артем,  все  добре,  облиш  зброю!
-  Артем?
Моя  озброєна  рука  безсило  впала  на  землю.  Він  присів  поряд,  дістав  цигарку  та  запалив.  Здається,  він  однією  затяжкою  спалив  пів  цигарки,  а  як  видихнув,  то  аж  застогнав.  Зоряне  небо  застелила  хмара  тютюнового  диму.
-  Артем,  в  тебе  є  зайва  цигарка?
-  Ти  ж  не  палиш,  -  здивувався  він.
-  Я  щойно  ледь  не  помер.
-  Роман  не  врятувався?
-  Навіть  не  знаю,  що  тепер  на  нас  чекає,  в’язниця,  чи  дурка.
Артем  допоміг  мені  підвестися.  Його  сиве  волосся  дуже  виділялося  в  нічній  темряві.  Здалося  що  воно  аж  світилося…  Мене  опанував  жах,  по  спині  пройшла  лавина  морозу.  Крізь  обриси  обличчя  Артема  проступали  обриси  його  блідої  копії.  Я  відступив,  Артем  не  міг  поворухнутися,  лише  його  очі  були  широко  відкриті.  Він  силував  зробити  бодай  якийсь  рух,  але  це  було  схоже  на  приступ  епілепсії.  Тіло  Артема  почало  пропускати  з  середини  себе  яскраво-біле  сяйво.  Артем  широко  розтулив  свого  рота,  в  той  час  як  бліде  обличчя,  що  проступало  крізь  його,  зловісно  посміхалося.  З  Артема  вирвався  крик  болю  та  жаху,  йому  в  дует,  розкрилася  чорна  пащека  і  заревла  разом  з  ним.
Я  не  знаю,  як  я  залишився  живим,  зараз  я  перебуваю  в  психіатричній  лікарні.  Я  навіть  не  пам’ятаю,  як  я  тут  опинився.  Мені  невідомо,  як  проходить  досудове  розслідування.  Вважають  що  я  скоїв  вбивство  свого  напарника.  Це  не  офіційно,  адже  знайти  його  тіло  не  вдалося.  Проте,  я  використав  вісім  патронів  і  я  повинен  пояснити  як  це  сталося.  Що  я  буду  казати  на  допиті,  я  просто  не  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915573
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021


Декольте

Екзамен  з  фізики  почався,
Клас  на  групи  розібрався,
П'ятірка  перша  увійшла,
Міла  першою  була.

Скажіть  будь  ласка,  Міла,
Як  вимірюється  сила?
Вона  у  відповідь  на  це,
Нахилила  декольте.

Я  даю  вам  спробу  другу,
Як  вимірюють  напругу?
Вона  у  відповідь  кивнула,
Декольте  своє  тріпнула.

Бачу,  ти  прийшла  готова,
Що  упало  на  Ньютона?
І  на  це,  прекрасна  Міла,
В  декольте  його  втопила.

Ціную  вашу  підготовку,
Сюди  давайте  залікову,
До  мене  зайдеш  неодмінно,
Ставлю  я  тобі  відмінно.

Наступний  в  черзі  Едуард,
Хто  такий  Рене  Декарт?
Він  у  відповідь  на  це,
Свої  поправив  фаберже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021


Черешня

Зріє  високо  черешня,
Блискуча,  вранішня  роса,
Котилась  з  неї  як  сльоза  сердешна,
Почувши  радісні  слова.

Рум'янець  твій  червоний,
Листок  зелений  прикривав,
Аби  жахливий  шпак,  черговий,
Тебе  знову  не  дзьобав.

Та  неодмінно  час  настане,
На  гілку  сяде  горобець,
Крізь  листочки  подзьобає,
Такий  він  вправний  молодець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021


Залізна діва

Душа  горить  в  багатті  гніву,
Зціпивши  зуби  до  крові,
Та  не  дає  смикнутись  тілу,
Залізна  діва  навкруги.

Кожен  рух  це  крапля  крові,
Що  осипається  в  карати,
Тіло  зрощене  в  неволі,
Приречене  дивитися  й  кричати.

В  сльозах  кривавих  пухнуть  віки,
Воло  палає  вже  вогнем,
На  біса  правосуддя  мені  нині,
Сліпе,  з  опущеним  мечем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021


Пульт

Спалахнуло  в  хаті  лихо,
На  дворі  лютує  літо,
Пріло  краплею  чоло,
Літо  спеку  принесло.

-  Сил  нема,  мені  нейметься,
Чом  ти,  куме,  тут  печешся?
Ти  на  спеку  цю  наплюй,
В  тебе  в  хаті  вітродуй.

-  Слушну  думку  кажеш,  куме,
Тільки  холоду  не  буде.
Інженер,  дурна  тетеря,
Прикрутив  пульта  під  стелю.

Довго  думати  не  стали,
Швабру  з  погребу  дістали.
Почали  вони  стрибати,
Під  стелю  шваброю  махати.

Цибали  довго  до  гори,
Нервово  сіпались  чуби,
В  решті  решт,  вони  здуріли,
Пульта  шваброю  розбили.

Вітродуйчик  увімкнувся,
Повітрям  з  вулиці  надувся.
Та  в  режимі  обігріву,
Дав  кумам  ляща  за  гриву.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021


Темне місто

Куби  стоять  у  сірім  місті,
Із  вікон  дивиться  нудьга,
Безпорадно  сонце  топить  в  світлі,
Та  світло  місто  обмина.

У  темні  призми  потрапляє,
До  холодних  темних  сил,
Світла  промінь  викривляє,
Робить  темним  небосхил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021


П'яниця

І  тоді  я  побачив  його,
Інтелектом  обтяжене  обличчя.
Вранішню  зорю  зловило  воно,
Розпушило  хвоста  від  величчя.

На  моє  зауваження  стисле,
Погрози  у  кожному  слові.
Погрози  були  не  до  мене,
А  скоріше  його  рідній  мові.

Розбити  пику  обіцяло,
Мене  змісити  у  фалафель,
Та  лишень  себе  обблювало,
Зарилось  мордякою  у  кафель.

Горілкою  не  зловживайте,
Своє  здоров'я  бережіть,
Себе  змію  не  програйте.
Життя  -  одна  прекрасна  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021


Білочка

Годинник  цокає,  цок  цок,
На  дверях  висить  замок.
За  дверима  щось  цікаве,
Миле,  тепле  і  ласкаве.

Цок  цок  цок,  шепоче  стрілка,
Шкребеться  в  двері  мала  білка.
Вона  хоче  щось  нове,
Те,  що  знає  вже  бридке.

Інші  білки,  п'яні  в  бубен,
Повилазили  із  дупел:
"Ти  чого  отут  шуршиш,
Лихо  робиш  і  не  спиш?"

Б'ють  куранти,  бом  бом  бом,
Впали  двері  із  замком.
З  них  посипались  горіхи,
Придавили  бідну  білку.

А  всі  інші  прискакали,
Всі  горіхи  розтягали,
Лишилась  білочка  сама,
Без  горіхів,  без  добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021


Почався вихідний

Зліз  я  з  ліжка  як  слимак,  
Деренчав  будильник.
Потягнувся  в  весь  розмах,  
Чекав  на  кухні  холодильник.  

Сусід  дірявить  з  ранку  стіни,  
З  поради  зайвих  хромосом.  
На  дворі  готують  сіно,  
Ревуть  коси  в  унісон.  

В  когось  з  низу  посуд  зайвий,  
Миритись  будуть  уночі.  
Алабай  великий,  бравий,  
Завивав  у  розпачі.  

Під  цю  акустику  чудову,  
Собі  каву  заварив,  
Таке  щастя,  нема  мови,
Мій  почався  вихідний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021


Вівця у вовчій шкурі

Жила  у  лісі  вовча  зграя,
Горя  й  голоду  не  знала,
До  тих  пір  поки  вівця,
Не  заявила  про  права.

Жуючи  травичку  тихцем,
Раптом  тупнула  копитцем,  
Натягнула  вовчу  шкуру,
Ватажком,  -  сказала,  -  буду.

Дехто  м'ясом  подавився,
Хтось  у  скроню  застрелився,
Віднесли  вівцю  до  трону:
"Нехай  буде,  папріколу".

Не  життя  тепер,  а  перли,
Вовки  у  зграї  траву  жерли,
Вівця  старалася  завзято,
З  вовків  створила  власне  стадо.

Ватажок  колишній  злився,
Нужбо,  братці,  схаменіться,
Із  вовків  хоробрих,  бравих,
Перетворили  вас  в  баранів.

Та  вівця  у  вовчій  шкурі,
Притягла  вовків  під  мури,
Були  націлені  стволи,
Взвили  разом  всі  вовки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021


Мені минуло тридцять років

Мені  минуло  тридцять  років,
Я  тихо  в  ліжечку  лежав,
У  голові  чинився  гомін.
Навіщо  так  я  погуляв?

Бажав  я  молодість  згадати,
Горілку  з  пивом  намішав,
Ніяк  не  можу  пригадати,
Чому  в  жіночих  я  трусах?

Потрібно  з  ліжка  підвестися,
У  роті  сухо  як  в  Криму,
Дзвеніти  дзвоник  заходився,
Мабуть  від  жінки  зароблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021


Пікассо в шоці

Завітав  я  в  галерею,
Картини  вкрили  всю  алею,
Інформували  весь  народ,
Їх  хвалили  на  весь  рот.

Я  як  глянув  на  картину,
Очі  вдерлись  на  чуприну,
Бо  побачивши  його,
Зомлів  би  навіть  Пікассо.

Чи  майстер  бувши  під  шафе,
Об  полотно  розбив  лице,
І  догнавшись  згодом  феном,
Розвазякав  його  ч..ном.

Що  я  мав  би  зрозуміти?
Які  чакри  відчинити?!
Щоб  поглибше  заштовхати,
Свої  позиви  поблювати.

Мене  бидланом  обізвали,
Презренні  погляди  кидали,
Я  вийшов  мовчки  з  фойє,
Картини,  мабуть,  не  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021


Мурамаса

Дуб  від  вітру  коливався,
Кривавий  місяць  посміхався,
За  кривавим,  лихим  сяйвом,
Лезо  гнівилось  оскалом.

Жагою  крові  сталь  тремтіла,
Вгризатись  в  плоть  вона  хотіла.
Хруст  кісток  собою  чути,
Без  усілякої  спокути.

Таким  він  був  із  покон  віку,
До  безтями,  закоханий  у  битву.
Клинок,  що  кований  нещастям,
Та  загартований  прокляттям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021


Суккуб

Едва  успел  сомкнуть  глаза,
Свою  усталость  ночи  отдавая,
Я  ощутил  дыхание  у  таза,
Тщетно  наслаждение  скрывая.

Поглотил  все  тело  вакуум,
Я  не  в  силах  дрожь  унять.
Рай  это  или  фатум?
Я  не  в  силах  осознать.

Упругость  сверху  навалилась,
Зажав  в  мягкие  тиски.
Мое  сердце  участилось,
Кровь  ударила  в  виски.

Ухватил  я  стан  осиный,
Держатся,  нету  больше  сил,
Отдав  накал  страстей  звериных,
Душу  я  свою  излил.

Продрал  глаза  средь  белой  ночи,
Луна  красная  светилась.
Посмотреть  хотел  ей  в  очи,
Она  поспешно  в  ночи  скрылась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914328
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.05.2021


Ледачий кіт

Мружить  очі  сірий  кіт,
Над  каміном  тихо  спить,
Дуже  сильно  наробився,
Що  немає  сили  вмиться.

Зранку  спалося  нормально,
Світило  сонечко  формально,
З'їв  сметани  непоспішно,
Грамів  триста,  символічно.

Чортяка  в  голову  забрався,
За  мухою  чимдуж  погнався.
Два  карнизи  завалив,
За  що  тапком  заробив.

Потім  киця  загравала,
Оченятами  стріляла,
Стріляла  високо,  з  верби,
Лінь  було  повзти  туди.

Ну  і  на  останок,
Із  сусідським  псом  Полканом,
Байдикували  навздогін,
Хропіли  так,  що  гай  шумів.

Плідний  день  уже  скінчився,
Догори  пузцем  розлігся,
Відпрацювавши  без  зупинок,
Коту  потрібен  відпочинок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021


Синдром турета

Скажу  я  вам,  синдром  турета,
Хвороба  різних  сподівань,
Годину  першу,  ти  як  треба,
А  вже  згодом  -  повна  ср..нь.

На  побачення  зібрався,
Освоїв  гідний  етикет,
Для  зізнання  сил  набрався:
"Я  б  заїхав  вам  в  дуплет!"

На  співбесіді  важливій,
У  життя  нормальне  шлях,
Сказав  директору  грайливо,
Сісти  дупою  на  цвях.  

 Ходив  із  друзями  в  театр,
Обличчя  скотчем  затулив,
На  що  невчасний  мій  оратор,
Собі  під  носа  бубонів.

Язик  -  мій  ворог,  очевидно
Позбавив  спокою  надосі,
Хоча  не  так  воно  й  огидно,
Казати  гни..ам  правду  в  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021


Белый лепесток

Не  любит  белый  цвет  природа,
Не  терпит  цвета  чистоты,
Он  жить  под  солнцем  не  способен,
Его  лучи,  он  отразит.

В  голодной  смерти  увядает,
Под  солнцем  белый  лепесток,
Красота  его  сжигает,
Отведя  короткий  срок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913917
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2021


Кінська сила

Біжи,  біжи  і  не  спиняйся,
Лети  як  вітер  через  гай,
Жодній  силі  не  здавайся.
Помреш  як  станеш,  так  і  знай.

Нехай  вітри  в  шовковій  гриві,
Свистять  як  браві  солов'ї,
Тверді,  сталевії  підкови,
Здіймали  іскри  догори.

Твоя  шалена  кінська  сила,
Викликає  гордість,  іншим  страх,
Через  піки,  вила,  стріли,
Перескочить    звір-мустанг.

Ти  не  втомишся  ніколи,
Пекельне  серце,  вогняне,
Подих  твій  льоди  розтопить,
Своїх  цілей  досягне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021


Крик волі

Хочу  літнього  дощу,
Відчути  краплі  його  свіжі,
Стояти  буду,  помовчу,
І  парасольку  не  розкрию.

Під  дощем  розкрию  руки,
Свій  погляд  в  небо  підніму,
Нехай  він  змиє  мої  муки,
Впалу  випрямить  щоку.

Вода  напоїть  спрагле  тіло,
Загоїть  рани  на  губах,
Розмовляти  з  кимось  так  кортіло,
Мертве  було  все  в  пісках.

Повітря  пахне  петрикором,
Сяють  в  небі  ясні  зорі,
Рабській  долі  перекором,
Волі  крик  лунав  в  просторі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021


Люди-тіні

У  тихих  сутінках  кімнати,
Вечірнє  сонце  клонить  спати,
Тріпоче  штори  вітерець,
Тобі  шепоче:  «Молодець».

Після  буденної  турботи,
Що  спонукалась  від  роботи,
У  крісло  впав,  задерши  ноги,
Що  мали  звичку,  вже,  до  втоми.

У  мозку  було  як  в  пустелі,
Очі  втупились  до  стелі.
Угледів  зором  боковим,
Із  поля  зору  зникла  тінь.

Альцгеймер  ноги  упіймали,
Втоми  ніби  і  не  знали,
Очі  бігали,  шукали,
Та  нічого  не  застали.

На  темінь  сутінки  змінились,
А  людині  сни  не  снились,
Думки  були  азартні  грою:
«Хто  стоїть  у  мене  за  спиною?»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021


Зелене листя

Зелене  листя  шелестіло,
Літня  спека  не  спадає,
Солдату  тихо  шепотіло,
Що  серце  матері  чекає.

Зелене  листя  шелестить,
У  перервах  стрекотіння,
У  полі  нашім  сарна  спить,
Заливає  маковим  цвітінням.

Не  спала  матінка  ночами,
Молитву  сину  шепотіла,
Наші  воїни  мовчали,
Зелене  листя  шелестіло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021


Вечірня кава

Заварю  каву  наодинці,
На  вечір  добрий  ризикну,
Розкладу  в  тарілочці  гостинці
І  аромат  її  вдихну.

Обійму  чашку  керамічну,
Вона  мені  віддасть  тепло,
Покращить  стан  психологічний,
Вгамує  в  серці  денне  зло.

Дощ  за  склом  бринить  сонату,
Орфея  учень  удалий,
Заповнив  спокоєм  кімнату,
Зазива  в  країну  мрій.

І  думи  встеляться  рівненько,
Шовковим,  чистим  килимком,
Я  впаду  на  нього  легко,
Та  засну  спокійним  сном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021


Прикра звичка

За  вітром  плила  біла  смужка,
Здіймалась  вгору,  в  небеса.
Життя  морила  прикра  звичка,
Мундштук  стискали  два  перста.

Жіночий  чорний  капелюшок,
Байдужий  погляд  прикривав,
Елегантна  чорна  сукня,
Її  стискала,  ніжно,  стан.

Червоні  губи  посміхались,
Мундштук  грайливо  обняли,
З  цигарки  сили  витягались,
Збивали  попіл  до  ноги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021


Думки про все і ні про що

Мінливий  настрій,  переважно,
Старших  слухав  не  уважно,
Не  помічаючи  хвилин,
Думки  летіли  до  хмарин.

В  нескінченність  стрімголов,
Паперовим  літачком,
Серед  вигадок  абстрактних,
Для  життя  поняття,  марних.

За  те  життя  сварило  пальцем,
Не  застосовуючи  смальцю,
Із  небес  лили  осадки,
Вимагаючи  посадки.

Минали  місяці,  літа,
А  літачок  ще  як  літа.
Бо  вітром  долі  затягло,
В  думки  про  все  і  ні  про  що.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021


"Я"

Відчуваю,  щось  не  так,
У  цьому  світі  точно.
Стоїть  на  ньому  знак,
Даний  дияволом  заочно.

Чи  існують  в  світі  люди?
Чи  світ  існує  взагалі?
Хотів  би  істину  почути,
Який  сенс  в  моїм  житті?

В’язниці  грати  відчуваю,
Що  невидимі  мені.
Я  лиш  імпульси  сприймаю,
У  пульсуючі  мізки.

Хочу  вирватись  на  волю!
Зірвати  з  себе  кандали!
Одне  питання  мутить  воду.
Чи  «Я»  існую  взагалі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021


Спільне дно

Хитке  становище  між  нами,
А  ми  на  ньому  стоїмо.
Мости  від  полум'я  сконали,
І  ми  упали  в  спільне  дно.

Без  жалю,  цілком  свідомо,
Ми  рвали  струни  від  душі.
Змінили  стріли  Купідона
На  Асмодея  батоги.

Обійми  кисень  витискали,
Щоб  вище  дна  не  відпустить.
Широку  спину  кігті  рвали,
Щоб  на  дні  його  лишить.

На  дні  холодного  Коциту,
Палке  кохання,  аж  до  болю.
Безглузде,  дике,  без  мотиву,
У  стилі  стокгольмського  синдрому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021