NaTa Ly

Все не так…

Все  не  так,  як  здається  -  насправді,
Все  не  так,  як  бачиться  -  скоріше  за  все,
Все  не  так,  як  хочеться  -  досягти  мети,
А  те,  що  можеться  -  дивлячись  чого...
Все  не  так,  як  чується  -  містить  правду,
 Все  не  так,  як  пишеться  -  обман  і  брехня,
 Все  не  так,  як  відчуваєш  -  приносить  радість,
І  не  від  холоду  кидає  у  тремтіння.
Все  не  так,  як  чудиться  -  гідно  казки,
Не  все  те  золото,  що  дарує  блиск,
І  не  кохання  часом  приносить  ласку,
Порожнє  збуджує  інтерес...
Все  так  заплутано  –  зовсім  не  просто,
нерозібравшись,  можна  напоротися...
Так  легко  я  напоровся  на  підводні  камені,
Що  на  дні  лежать…
То  так  хочеться  виправити  все,
За  весь  час,  що  зі  мною  сталося,
Бо  так  не  важко  оминати  перешкоди…
Чи  вистачить  довіри  і  Святого  духу,
А  якщо,  як  здається,  погано  все  й  глухо?
Зло  над  нерозумними,  все  ще  куражиться.
Але,  прошу  вас,  пам'ятайте:  
ВСЕ  НЕ  ТАК,  ЯК  ЗДАЄТЬСЯ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024

У неба попрошу я

Я  не  та,  і  ти  інший
між  нами  промайнула
тінь  забутого  кохання.
Роки  марного  чекання
Залишили  в  серці  рани.

У  неба  попрошу  я
Про  щастя,  про  порятунок,
Про  кохання,
Щоб  наше  кохання  
не  згасало  і  не  зникало.
Горіла  довго  та  яскраво,
Щоб  наші  серця  доторкнулися
До  кохання…  чи  тіні…
Бо  любов  жива
І  жити  не  перестане  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024

Таємниця сповіді

Минуле  вже  не  повернути.  
Що  гіркі  плоди  гріха,  що  гіркі  ті  муки.  
Я  знаю  лише  роки  дадуть  забути  мої  гріхи  на  сповіді,
Бо  демон  не  може  знати  ані  думок,  
ані  глибин  моєї  душі
А  може  не  забуду  свої  гріхи,
Бо  демон  не  дасть  забути  
Ті  приховані  гріхи  таємничою  сповіддю.
В  полоні  темряви  моя  душа  перебуває
І  в  цей  момент  чую  голос  дивний,
То  хтось  тихенько  шепоче  мені:
Ти  не  намагалася  говорити  із  своєю  Душею?
Зі  Своєю  душею,  можливо  маленькою,
А  можливо  великою...
Хочеш  Дізнатися,  що  думає  вона  про  тебе,  
Як  поведе  себе  при  розлуці  з  тобою,
 Та  коли  настане  цей  день  та  година.
Як  їй  жилося  в  єдності  з  тобою,
Чи  Пробачить  вона  розуму  і  тілу  мої  гріхи,
Я  попрохаю  відпущення  гріхів  своїх,  
І  які  поглинає  таємниця  сповіді,  
Щоб  сповідь  могла  очистити  мої  гріхи,  
про  які  я  дізналася  на  таємниці  сповіді  
Я  Сподіваюсь,  що  пробачить  вона  мені...  Амінь!
Бо  Очищена  ж  від  гріхів  душа  представляє  собою  
Нареченою  Божою,  
Спадкоємицею  раю,  
Співрозмовницею  Ангелів.
І  Нехай  це  буде  під  знаком  Рози,
Під  її  квітами...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024

Лабіринт любові

Манячий  лабіринт  любові.
Він  такий  чарівний,
Він  такий  небезпечний.
Там  спалахнуть  твої  та  мої  почуття,    
Та  нехай  наші  почуття  нерозділені,
Але  ж  вони  не  згаснуть.
На  кожному  повороті  дня
У  лабіринті  любові  вони  
то  палять  тебе  та  мене,
То  ніжно  гріють.
А  ми  намагаємося    зрозуміти,  
що  відчуваємо  один  до  одного
Ось  знову  поворот  крутий
Що  криється  за  ним,  не  знаємо,  
але  знайдемо  у  лабіринті  любові,  те  що  шукаємо

Ти,  подивися,  подивися,  
ми  в  дзеркальних  стінах.
Ти  вгадай  де  ти,  де  я.
 Ми  дивимося  у  дзеркала,  
і  бачимо  горить  наш  вогонь  кохання
Не  втекти,  не  втекти  нам  
Від  того,  що  бачимо  у  дзеркалах.
З  своїм  відображенням  не  розійтися,  не  розійтися
в  різні  боки  не  зможемо  в  лабіринт  дзеркал.

Манячий  лабіринт  дзеркал
Ми  давно  блукаємо  в  ньому,  але  тільки
Манячий  лабіринт  дзеркал
Не  відпустить  нас,
Бо  ми  продовжує  блукати  в  ньому  

Так  манить  лабіринт  любові  до  тебе  і  до  себе
І  ми  в  нього  ступаємо  обережно
І  відчуваємо,  як  це  можнливо
Душою  її  відтінки  на  собі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024

Слово

Мені  потрібне  слово,  а  не  слава

Слово  джерело  інформації,
Слово  живить  магічною  енергією,
Складаючи  чудові  рядки,
І  тому  мені  потрібне  слово

Комусь  потрібна  слава
Хтось  воліє  купатися  в  славі,
А  комусь  не  потрібна  слава
Бо  слово  краще  слави

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024

Між нами

Я  стою,  дивлюся  на  небо,
Знаю,  десь  ти,  як  і  я  зараз
Через  орбіту,  дивишся  
Точно  так  само,  на  небо
З  небес  не  зводиш  очей
Між  нами  небо  й  земля,
Бо  я  як  і  ти  поруч,  я  як  і  ти  скрізь
Падали  зорі  в  долоні
І  з’єднавши  нас  незримим  павутинням  
Нитка  сплітає  нас  й  кудись  же  заведе  
і  закручувалась  щильно  у  вузлики
Так  мене  щодня,  щоночі  твоє  кохання  тримає…
Так  тебе  щодня,  щоночі  моє  кохання  тримає…

Зачіпав  мене  своїм  поглядом,  зачіпай
Зачіпала  тебе  своїм  поглядом,  зачіпаю
Говорив  мені  своїми  зоряними  очами,  говори
Говорила  тобі  своїми  океанськими  очами,  говорю
І  торкаємося  один  до  одного  струнами  душі,
То  виник  тонкий  зв’язок  між  нами
У  тиші  ми  залишили  свої  тіні
І  знову  разом  зустрічаючи  світанок
Хай  знову  судять  нас,  всі  хто  не  любить,
Дивлячись  на  нас  серед  людей,  
що  тонуть,  як  і  ми
в  безодні  злості,  крізь  роки
різних  злетів  та  падінь  у  виру  дна

Я  стою,  дивлюся  на  землю,
Знаю,  десь  ти,  як  і  я  зараз
Через  орбіту,  дивишся  
Точно  так  само,  на  землю
З  землі  не  зводиш  очей
Між  нами  небо  й  земля,
Бо  я  як  і  ти  поруч,  я  як  і  ти  скрізь
Падали  сльози  в  долоні
І  з’єднавши  нас  незримим  павутинням  
Нитка  сплітає  нас  й  кудись  же  заведе  
і  закручувалась  щильно  у  вузлики
Так  мене  щодня,  щоночі  твоє  кохання  тримає…
Так  мене  щодня,  щоночі  моє  кохання  тримає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024

Земля туманної кулі

пливе  земля  туманної  кулі    
Во  чреві  космосу  великого
 і  людський  кошмар  все  знає,
все  зріє  по  його  покриву

земля  туманної  кулі  дихає  
во  чреві  магічною  темрявою,
а  вітер  дмухає  жахливим  голосом,
розливаючи  свій  рожевий  обман  на  землю

Космічний  простір  оживає  
І  Чутно  дзвін  струн,  живе  там,
А  сонце  матово  сяє,  
то  сонце  красу  співає

Розкрилася  куля,  як  квітка,
вже  вкрита  туманом  Земля,
І  просто  розплився  туман  над  землею,  
Як  щільна,  сива  ковдра,  
Магічні  звуки  полилися

виявляється  струни  почуттів  живі,
то  світанок  таємниче  струмує  наскрізь  
в  тумані  божественним  сяйвом  найтонших  струн,
забреніли  сонячні  струни

сім  струн  сталевих  -  голоси  епох,
сім  співочих  нот  тишу  дроблять,
між  собою  сперечаються  
та  струни  втручаються  туди

То  пісня  рветься  вгору,  а  душа  співає
І  тихою  луною  вторячи  перебором  струн,
своєю  чарівною  грою  зводять  темряву  і  світанок

Вони  Прагнуть  побачити  гру  міражів,  
Проникають  і  не  руйнують  струни  душі,
а  просто  зникає  грайливий  міраж
світанок  з’являється  на  світ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024

Війна

Бачиш  війна  
Так  склалося  з  нами
Досі  йде  страшна  війна
На  разі  плаче  кожний  в  куточку
Навіть  всі  місяці  року  плачуть
Їм  гірко  як  і  нам
Для  чого  війна?
Для  чого  прострілені  груди  -  плачуть
І  ця  не  по-людськи  висока  ціна
Дана  безглуздим  наказом  від  біса
Бачиш  війна
Так  склалося  з  нами
Досі  йде  війна
Ця  катастрофа  тепер  у  нас  своя:  болюча  ціна  
Та  несе  Христа  роками,  місяцями  і  днями  -
зовсім  боса…
Та  зупиняється  і  плаче  
бачить  війна
І  стоїть  серед  чорних  руїн  
І  все  одно  продовжує  нести  Христа  заради  спасіння

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024

Колискова молитва

Виють  регулярно  руські  братські  могили,
навіть  чорт  не  візьме,
Та  що  це  коїться  у  ворогів  в  голові,
ви  ж  живете  з  цим  жахом…
А  я  співаю  колискову  молитву,  питаючи:  
За  що  вбиваєте?
І  самі  не  знають…
За  що  вмирають  ті  самі?
І  самі  не  знають…
Так  Бога  благаю,  
Бо  маю  побачити  своє  дитя  
Бог  час  від  часу  поцілувати  забігав
Та  оберігав  в  самому  пеклі
Ось  так  нам,  даючи  надію  чекати  і  оберігати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024

Пригадаймо

Пригадаймо  розстріляли  цінічно  і  підло  вояків  і  мирних  людей,
Зникли  по  дорозі  діти,  жінки
Пригадаймо  все  що  з  нами  робить  ворог,  
Навіт  з  нами  плакав  бог  на  колінах  стоячи
Пригадаймо  про  загиблих  у  рідному  краї,
збираючи  в  долоні  горе
братів,  що  загинули  навіки  в  бою,
накотилася  сльоза  на  камінь,
на  гранітну  грань  плити,
Розлітаючись  уламками,
І  відмолила  у  смерті  гріхи
Відмолила  нас  в  Бога
Просимо  захисту  у  Бога  
Проведи  нас  Господи  до  перемоги
Знаючи  настане  день,  
І  прокинемося  на  світанку  і
Зникне  війна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024

Цариця ніч

не  йди,  а  веди  мене,  цариця  ніч!
І  тільки  ти  одна  моя  подруга,
я  сестра  зірок,  і  я  небо  дочка
я  теж  частина  природного  кола!

Я  хочу  зливатися  з  синьовою
і  можу  розчинитися  в  піднебессі,
полетіти  над  сплячою  Землею
і  разом  співати  із  вогнем  пісні.

на  чорний  пил,  упав  уламок  темряви
і  сірим  став  його  пильний  уділ,
І  він  огрубів  свої  риси  каменю,
тепер  не  сміє  служити  у  темряві,

і  згодом  сухий  вогонь  ночі
прозорим  укрив  той  покрив  каменю
і  він  підняв  його  чорне  крило,
І  щось  не  побачив  тих  кайданів.

Його  змінив  той  уламок  темряви,
хоч  чернь  залишився  чистим,
І  він  розшив  камнем  уламок  неба,
як  перлину  чарівної  безодні,  

крило  розкрило  вогнь  ночі,
вогонь  вп'явся  як  і  раніше,
Його  огорнув  поглядом  у  пітьмі,  
але  відступило  його  відразу  ж.

І  камінь  укрило  той  час  пітьмою  
І  він  стискає  міцно  його  крилом,
він  так  палить  світлий  світ  вогнем,
Та  він  розтікав  димом  пітьму

зі  мною  побудь,  ти  моя  цариця  ніч,
Ти  не  обходь,  моя  безмовна  Подруга.
А  ти  вкажи  мені  вірну  дорогу,
ти  покажи  шлях  із  природнього  кола!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024

Мамині сльози

Мені  мама  свої  сльози  передала,
Ось  так  вилив,  з  глибини  душі!
Сльозами  вона  багато  не  забудить  і  не  пробачить:
За  Забране  життя  ворогом,
І  за  Брехливу  історію  
За  Зруйновані  мрії,
І  за  Знищені  церкви
Наскрізь  проплаканими  маминими  сльозами  не  пробачимо  
Врятуємо,  ми  ворогів  так  врятуємо,
Що  аж  Загарбане  все  поверне  ворог  нам
Та  виборемо,  й  ми  відвоюємо  всі  землі  українські  
І  виситаємо  цю  пекельну  битву
Дамо  ворогам  так,  що  аж  полягають  всі  вороги  
І  більше  не  встануть
Згорить  уся  военна  техніка  до  тла…і  не  відновите

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024

Молитовний оберіг

На  світанку  босими  ногами
Йшла  до  Бога  Україна  
Та  йшла  тихо  з  молитвеним  оберегом  і  йде  далі…
Одягнувши  молитовний  оберіг
Та  йшла  просити  в  Бога  сили  і  кращої  долі,
Вона  ставши  на  коліна  молилася  днями  і  ночами…
Як  тільки  побачила,  
Вона  раптом  впала  від  побаченого  замліла,
Бо  наші  сини  і  доньки  полягали  
Воно  вкрито  все  христами  
З  небес  голос  чути:
Невдовзі  в  Вкраїні  настане  мир,
а  той  хто  прагнув  Україну  здолати  сам  ляже  хрестами…
Моя  рідна,  потерпи  зовсім  трішки  загою  рани  молитовним  оберегом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024

Вкраїна

Моя  Вкраїна,
Ти  мій  раю,  ти  ніченько  -  чарівниченько  моя
Твоя  ніченько  -  чарівниченько  танцює  з  дзеркалом,
і  полум'я  зірками  летить,
а  у  дзеркалі  доля  накреслена  -  картина  божественної  зірки.
Кому  пророкує  зірка  щастя,  кому  пророкує  зірка  нещастя
І  ніченько  -  чарівниченько    -  прекрасна  Вкраїна,  оновлена  моя  Вкраїна
і  таїнством  ніченько  -  чарівниченько  сповнена.  Пам’ятає  все…
У  вигині  граціозному  з  дзеркалом  грається,  прекрасна  Вкраїна,
Ніченько  -  чарівниченько  навколо  крутиться…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

Родинний звіт

священний  пил  покрив  наш  вічний  рід  -
родинний  звіт,
Ми  віхи  життя  запустили  знову,
Ми  люди-боги,  ми  –  святий  народ!
І  очистивши  наш  вічний  рід  -
родинний  звіт

Шануємо  ми  священний  пил,  
що  наш  вічний  рід  -  
родинний  звіт  покрив.
І  опад  минулих  вічних  років,
Святий  пил  нас  навчив
Блюсти  наш  вічний  рід  -  родинний  звіт.

О,  мати  Земля,  ти  нас  вигодувала,
Дала  нам  життя,  то  ж  продовжуймо  
наш  вічний  рід  -  родинний  звіт,
То  твій  світлий  лик  навік  покрила
Безсмертних  років  святий  пил

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

Шлях до перемоги

Тої  страшної  ночі  всі  біжали  у  підвали  та  з  ними  біжала  дивна  жінка  у  військовій  формі  
зі  своїм  маленьким  сином,  тому  що  чули  гучні  удари  та  вибухи.  
Ця  дивна  жінка  носила  на  лівій  руці  ультрафіолетове  тату  «магічний  компас»  та  ультрафіолетове  тату  «магічний  компас»  було  ретельно  
приховано  від  злих  очей  під  військовим  одягом,  завжди  носячи  цей  одяг,  тому  вона  не  хотіла  щоб  хтось  бачив,  що  вона  має  тату  «магічний  компас».  
Раптом  щось  майже  вдарило  цю  жінку,  пролетівши  кілька  сантиметрів  від  удару,  вибух  був  настільки  потужним,  що  це  щось  розділило  підвал  на  дві  частини.
 Так  дивна  жінка  втратила  зв‘язок  з  сином  і  з  усіма  іншими  людьми.  Тож  дивна  жінка  знаходилась  під  завалами.  
Виявляється,  цим  «чимось»  була  ракета  і  куля.
Вона  прокинулась  від  сильного  болю  та  коли  вона  підвелася,  то  спочатку  побачила,  
що  поряд  з  нею  нікого  немає,  навіть  її  маленького  сина,  почавши  шукати  його,  оглядаючи  зруйноване  приміщення  та  це  було  даремно,  
бо  в  приміщенні  нікого  не  було,  крім  неї  самої.  При  оглядинах  приміщення  вона  побачила  сходи,  коли  вона  спустилася  по  сходах  вниз,  то  побачила  кімнату  
і  швидко  відкрила  двері,  щось  її  тягнула  туди,  всередині  кімнати  побачила  незліченну  кількість  книг.  Потім  їй  захотілося  взяти  книгу  
і  прочитати  її,  а  коли  взяла  до  рук  книгу,  відкривши  її  була  зачарована  від  прочитаного  та  й  ще  українською  мовою.  Вона  вирішила  зберегти  таємницю  про  те,  
що  прочитала  та  де  знаходилась  кімната  українських  книг,  та  трохи  згодом  вона  покинула  приміщення.  Наслідуючий  день  
вона  вирішила  повернутися  до  кімнати,  але  не  спустившись  по  сходах,  вона  побачила  якусь  дивну  кімнату  і  підійшовши  до  неї  відкрила  двері,  
побачивши  розбиті  стіни  та  побачила  людей  у  військовій  формі,  які  гучно  сміялися  у  дворі  розбитого  будинку,  а  біля  розбитої  стіни  
стояв  один  із  них  та  підійшовши  ближче  до  неї,  при  цьому  націливши  на  неї  зброю,  їй  наказали  лягати  обличчям  до  підлоги,  але  вона  почала  тікати.  
Раптом  її  побачили  всі  інші  військові  та  почали  її  наздоганяти,  наздогнавши  її  відразу  вдарили  по  голові,  прострелили  ногу  та  її  потягнули  
до  вцілілої  темної  кімнати.  Дивна  жінка  почала  прокидатися  від  жахливих  криків  чоловіків,  дітей  та  жінок.  Вона  побачила  маленьку  темну  кімнату,  
яка  була  ще  чорніше  ночі,  перед  нею  сидів  злий  кат  та  почав  допитувати  всю  інформацію  про  наших  воїнів  в  присутності  полонених.  
Спочатку  вона  не  могла  нічого  відповісти  від  шоку,  бо  побачила  катованих  братів  у  жахливому  стані,  які  терпіли  біль  і  мовчали,  бо  куди  вони  мали  подітися.  
У  когось  рука,  або  нога,  або  дві  руки,  або  дві  ноги  та  інша  частина  тіла  були  пошкоджені,  їх  тіла  гнили  повністю.  Всі  поранені  були  прижаті  до  стін.  
Дивна  жінка  та  побратима  не  просто  в  темній  кімнаті  перебували,  а  в  кімнаті  було  сиро  та  на  стінах  цвіла  цвіль.  Та  на  допиті  
їй  погрожували  за  мовчання  та  казали:  “ми  –  раби”  та  дивна  жінка  вперто  не  давала  відповіді  та  кричала:  “ми  -  не  раби...”  та  згодом  її  залишили  в  спокої,  
а  замість  цього  вони  загнали  кудись  декілька  полонених.  Всі  полонені  та  дивна  жінка  продовжували  чути  жахливі  крики  своїх  побратимів,  
бо  жахливий  кричущий  звук  звучав  відлунням  в  темній  кімнаті  лунало  так  гучно,  що  аж  закладало  вуха.  В  таємній  кімнаті  людей  спалювали  живцем,  
маленьких  дівчат,  маленьких  хлопчиків  та  молодих  жінок  насилували,  а  воєнних  чоловік  та  жінок  вбивали  або  вішали,  
або  відрубували  голови  полоненим.  Також  злі  кати  надягали  кайдани  на  руки  та  ноги  полоненого  та  вішали  на  стіну,  як  картинку,  щоб  не  змогли  втекти.  
Інколи  проводили  допити,  але  відразу  вбивали,  щоб  ніхто  не  зміг  знайти  слідів.  Якщо  кати  бачили  тату  з  символом  “тризуба”  відразу  вирізали,  
швидко  шукали  нове  тату,  щоб  знову  вирізати  з  тіла.  Якщо  чули,  що  полонені  розмовляють  українською,  заставляли  розмовляти  російською  мовою  
та  ставили  російські  канали  про  рідну  Батьківщину,  якщо  хтось  намагався  відмовитись  відрізали  язика  полоненому,  
так  вороги  стирали  все  з  пам’яті  полонених.  Трохи  згодом  приносили  понівечені  тіла  убитих  людей  та  дивна  жінка  була  здивована  і  при  цьому  
вона  задавала  сама  собі  питання:  чому  її  допитували,  але  не  лишали  життя?  Чому  вороги  такі  жорсткі  злочини  вчиняють  з  полоненими?  
Що  надихає  ворогів  так  робити?
Також  дивна  жінка  була  здивована  тим,  що  заганяли  полонених  у  таємне  місце  більшу  кількість  людей,
 а  повертали  тіла  убитих  людей  меншу  кількість.  Мертві  тіла  людей,  які  не  повертались,  вороги  використовували  на  війні,  як  снаряд,  
тобто  мертві  тіла  прив’язували  до  снаряду  та  кидали  на  тилові  території  велику  кількість  снарядів.  Та  при  цьому,  щоб  українські  бійці  не  здогадалися,
 вони  перевдягалися  в  українську  військову  форму  та  йшли  на  фронт  вбивати  людей,  видаючи  себе  за  українця.        
Настільки  була  чорна  кімната,  де  перебували  вона  і  полонені,  що  аж  ніхто  не  міг  розрізнити  ранок  від  ночі.
 Через  деякий  час  хтось  із  полонених  промовив:  “вони  з  нами  поводяться  гірше,  ніж  з  рабами...ми  не  повинні  втрачати  надії…
ми  не  повинні  дозволяти  так  жорстоко  поводитися  з  нами”.
Раптом  зайшли  у  кімнату,  і  почувши,  ці  вислови  в  присутності  всіх  полонених  повісили  
і  відрубали  голову  полоненому,  та  щоб  зовсім  замести  сліди  прив’язали  його  до  снаряду,  ходячи  по  колу  та  показуючи  всім  полоненим,  
що  зробили  і  промовили:  “ще  раз  ми  почуємо,  такий  вислів  від  когось,  начувайтеся  лихої  долі,  тобто  ми  будемо  поводитися  з  вами  ще  жорсткіше,  
ви  на  це  заслуговуєте,  бо  ви  зрадили  свою  рідну  Батьківщину”.  Поглянувши  на  неї  вороги  викрикнули:  “всім  мовчати”,  і  знову  дивну  жінку  
забрали  на  допит  у  іншу  кімнату,  при  цьому  вона  подумки  подумала:  “Начувайтеся  лиха”  та  на  допитах  нічого  в  них  не  виходило  випитати  в  неї.  
Вороги  злилися,  але  повертали  її  до  побратимів.  Перебуваючи  у  темній  кімнаті,  вони  всі  разом  жили  неначе  у  пеклі  з  дияволом,  
що  мучили  всіх  і  її  як  могли.  Зв’язували  їй  руки  й  ноги  мотузкою  та  ця  мотузка  впивалася  в  шкіру  до  крові,  коли  вона  намагалася  боронитися.  
Дивну  жінку  потай  жаліли,  але  нічого  не  могли  вдіяти  -  боялися,  а  надодачу  вони  були  в  гіршому  становищі,  ніж  вона.  Тим  часом  деякі  вороги  
не  могли  зрозуміти,  що  з  ними  відбувається.  На  їх  тілах  з’являлися  рани  та  кровоточили  і  кровотечу  не  можна  було  зупинити.  
Деякі  втрачали  свідомість  і  не  прокидалися.  У  деяких  боліла  сильно  голова,  аж  голова  починала  тріскатися  від  такої  сильної  болі.  Деякі  вороги  
переходять  на  бік  України,  а  деякі  вороги  втікають  з  фонту  від  такого  кровавого  бою  і  не  хочуть  більше  сюди  повертатися.  Та  при  всій  цій  картині  
у  цій  темряві  її  тату  інколи  сильно  сяє.  Полонені  хоч  трохи  бачили  один  одного  стан  та  при  цьому  не  могли  зрозуміти,  звідки  світло  у  темряві  світить,  
для  них  її  тату  було  світло  вогню  та  коли  настала  12:00  година  ночі,  і  засвітивши  «магічний  компас»  і  її  перемістивши  на  фронт  
та  відразу  вона  перетворилася  на  бойового  лікаря.  Всі  були  здивовані  та  водночас  обурені,  тим  що  ніхто  нічого  не  міг  зробити,  а  якась  дивна  жінка  
витягує  бійців  з  –  під  обстрілів.  Вона  витягує  тих,  хто  не  міг  іти,  контужених,  або  були  тяжко  поранені,  які  зовсім  не  могли  рухатися,  
лежачи  в  окопі  або  під  завалами  будинку.  Якщо  не  було  можливості  витягнути  поранених,  вона  залишалась  лікувати  на  місці  під  обстрілами.  
Вона  вважала,  що  мусить  допомогти  своїм  побратимам,  якщо  ніхто  не  хоче  допомагати,  то  кому  допомагати,  як  не  їй  та  все  одно  вона  думала,  
що  хтось  захоче  допомогти,  при  цьому  знаючи,  що  вони  перестануть  обурюватися  на  неї.  Та  коли  наставала  година  тиші,  вона  рішуче  
продовжувала  витягувати  поранених  із  важких  та  небезпечних  місць  при  цьому  вже  була  надана  хоч  якась  перша  медична  допомога,  щоб  
дотягнути  пораненого  до  більш  безпечного  місця.  Також  витягувала  бійців  з  будівель,  які  опинилися  на  межі  обвалу,  а  коли  була  можливість  витягнути  
поранених  з  окопів  або  обвалених  будинків,  то  швидко  надавала  першу  допомогу  цілющими  травами,  щоб  доставити  пораненого  до  лікарні  з  безпечного  місця.  
Вона  бачила,  що  хлопці  тягають  на  собі  поранених,  тож  і  вона  так  вчиняла.  Деякі  хлопці  і  так  витягували  своїх  побратимів,  
але  коли  побачили  дивну  жінку,  то  і  їм  їй  захотілося  допомогти.  Раптом  інші  бійці  приєдналися  до  хлопців  та  вони  згуртувалися  разом,  
бо  згадали:  “гуртом  і  батька  легше  бити”,  тому  від  побаченого,  хлопці  вирішили  допомогти  бійцям  та  бойовому  лікарю.  Її  думки  
впливали  на  людей,  навіть,  якщо  злилися  на  її  дії,  і  її  це  тішило.  Ось  так  дивна  жінка  рятує  життя  бійцям  і  ставить  на  ноги  поранених  незважаючи  
ні  на  що,  і  ні  на  кого.  Вона  щаслива,  що  має  великі  можливості  допомогти  людині,  хоча  і  дуже  стомлена,  бо  працює  днями  і  ночами.  
Приходячи  і  сидячи  в  темному  підвалі,  для  того,  щоб  хоч  одну  хвилинку  відпочити  та  вже  о  12:00  годин  ночі,  засвітивши  «магічний  компас»  
і  її  перемістивши  у  приміщення  та  відразу  вона  перетворилася  на  волонтера,  де  всі  допомагали  військовим  та  людям.  Всі  були  здивовані  її  діями  
та  питали  дивну  жінку,  як  це  їй  вдається?
Бо  вона  допомагає  визволити  полонених  і  їх  повертають  додому.  Вона  допомагає  з  розшуком  дітей  
та  полонених  людей,  які  вимушено  живуть  в  країні  агресора  і  їх  також  повертають  додому.  Таким  чином  вона  організовує  
та  проводить  оперативно  –  розшукові  заходи  різних  організацій,  підключаючи  власні  зв’язки  з  ООН  та  міжнародного  комітету  Червоного  хреста  
та  на  її  прохання  реагують  і  при  цьому  роблять  все  можливе,  щоб  повернути  людей.  Але  повертали  не  всіх  полонених  і  цивільних  людей  
з  дітьми,  або  просто  дітей,  бо  вороги  на  півдорозі  могли  передумати  повернути  або  повертали  кого  захочуть,  навіть  якщо  давали  згоду  на  обмін.  
Та  все  одно  з  Божою  поміччю  повертають  всі  додому.  До  речі  через  деякий  час  пролунало  ім’я  жінки:  Владислава,  різко  повернулася  
на  звук  і  бачила  свого  сина,  підійшовши  до  сина,  відразу  її  син  вимовив  цитату:  «Взірець  терпіння,  з  яким  переносять  страждання»  і  в  цю  мить  
вона  згадала  зачарований  вислів  та  показала  місце,  де  знаходилась  незліченна  кількість  книжок.  Розповіла,  як  вороги  поводяться  
з  побратимами  та  які  жорстокі  тортури  на  їх  чекають  у  полоні,  їй  було  важко  про  все  це  розповідати,  бо  все  це  несправедливо.  Її  питали  звідки  в  неї  така  інформація,  
а  вона  відповіла:  “бачила  все  на  власні  очі”.  При  продовженні  розповіді,  раптово  всі  почали  радіти,  бо  всі  військові  повернулися  
додому  та  всі  почали  будувати  майбутню  країну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002792
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024

Клинок

І  глянув  грім,  іде  війна  
І  тріснув  світ,  навпіл  ділить  розлом  у  кромішній  темряві,
В  кромішному  пеклі,
То  повернувся  диявол  у  плоті  смерті
Він  сам  приніс  у  наш  світ  темряву,  орда  темряви  та  нечисті
Він  викликав  апокаліпсис  всюди
Та  його  клинок  серпанку  розкреслив  руни  зла,  
кров’ю  розписавши  тіла  попри  закони  та  мораль
Він  поважає  лише  себе…
У  кривому  клинку  його  душа  
І  не  потрібні  йому  слова
І  більше  не  потрібна  любов
Від  погляду  у  венах  холоне  кров,
Та  лише  згадує  іноді…її  очі,  її  слова,  її  зрада  і  біль.
І  гнучкою  тінню  танець  смерті  танцює…
Він  знову  рветься  вбити  долю,  вбити,  вбити!
Не  можна  з  таким  болем  жити…
Капля  крові  по  клинку  ковзне
І  скотиться  у  траву
Так  тихо  плаче  іноді  його  полонена  душа…
Я  давно  не  відчував  такого,  можна  битися,  забувши  про  втому,
І  виплескуючи  внутрішній  гнів  з  невидимою  досі  люттю.
Та  коли  нікого  немає  за  спиною
Мій  клинок  воістину  вільний
Кожні  взмахи  його  збуджує  моє  знеможене  серце
Мітка  клинка  залишена  силою  злою  «жертва»
Виклик  кинутий  долею  мені
Виклик  кинутий  безоднею.
Жертва!  Все  навколо  завирувало.
Жертва!  Я  тебе  відчуваю!
І  з  шаленою  силою  клинок  свій  встромляю
І  загинувши  від  мого  клинка  вороги
Ми  насолоджувалися  сповна.
То  вони  чекали  на  цю  зустріч,  
І  шукаючи  клинком  знову  жертву,
Та  рубаючи  клинком  кого  бачемо  на  своєму  шляху…
Раптом  інші  герої  дістали  клинок,
-  і  тепер  злу  викладемо  урок.
І  дзадзвеніли  наші  мечі,
То  гримлять  обладунки  та  щити,
Б’ються  всі  за  своє…
І  грім  гримить,  земля  тремтить  -  адже  кожен  до  смерті  б’ється  
І  наші  герої  сильні  і  сміливі,
І  вороги  теж  не  наділ,
Та  гримлять  мечі,  весь  світ  тремтить…
Та  наші  воїни  достойно  б’ються  
Всіх  клинок  серпанку  добра  і  зла  не  розминеться.
Б’ються,  сонце  вже  сідає,
А  бій  все  не  завершується…
У  бою  тому  поранених  і  померлих  багато  героїв,
А  ворогів  ще  більше.
Ледь  -  ледь  не  повалені  наші  воїни  пітьмою,
В  один  момент  все  змінилося,
Зі  злом  за  все  розплатилися…
Та  коли  злі  вороги  підняли  зброю,
То  ми  часу  не  гаїли  
Ми  свої  клинки  у  ворогів  встромили
І  зле  серце  розрубали
Та  розвалилася  на  той  момент  Земля,
І  поглинула  ворогів  Земля:
-  тих,  що  всюди  зло  творили
-  тих,  що  світ  не  полюбили,
-  тих,  що  сном  кошмарним  були
-  тих,  що  страх  у  всіх  вселили
-  тих,  що  світові  довго  мстилися,
Там,  де  кров  їх  була  
Там  все  мертве  було,
Там  де  у  пітьму  слуги  впали
Там  камінь  у  формі  серця  став
І  нагадуючи  про  те,  що  діти  воюють  в  армії  
Діти  святими  виявилися,
Саме  вони  рятують  наш  тлінний  світ
Від  зла  та  темряви  
Не  здійснюйте  люди  темних  справ,  їх  і  так  вистачає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024

Королева війни

Опівночі  у  чужу  Вкраїну  нечутно  входить,  відчиняючи  чорні  двері.
То  вранці  мама  трупи  знаходить,  своїх  дітей
І  знову  зло  прокинулося  у  світі,  гостем  смерть  війни  додому  заходить…
Опівночі  лише  годинник  пробив,  жертву  смерть  знову  знаходить  
Ніхто  врятувати  дітей  не  всилах,  ні  молитви,  ні  ікони…
У  світі  зла  свої  закони,
А  в  душі  страх  змією  вповзає
Зі  смертю  не  посперечаєшся  та  ходить  королева  війна  серпанку,
То  сили  зла  прокинулися,  бо  королева  війна  йде,  а  перемоги  все  немає…
Розірвані  сім’ї  і  батьків,  синів,  втрачені  життя  жінок,  дітей,  чоловіків,
Бомби  летять,  будинки  горять,  а  війна  спокійно  дивиться  на  хаос  смерті.
То  від  тендітної  Вкраїни  лишився  шматок  щастя.
Вставай  на  Священну  битву  та  борись  за  кожного  воїна,
дитину,  за  рідний  дім…
І  йди  за  Перемогу  з  Молитвою!  Поки  топчуть  нашу  Землю  вороги,
Воюють  в  окопах  наші  вояки…все  одно  душа  молиться  в  тиші  смертельної  війни,  пам’ятаючи,
Що  на  світі  є  Всесущий.  Наші  сльози  стікали  по  Землі.
Душа  страждала  від  смертельної  війни.
Вона  благала  і  кликала,  щоб  було  сили…
Вона  молилася,  аби  Бог  почув  мене  серед  голосів  до  тебе  молящих,
Побач,  що  зробила  смертельна  війна,  
Візьми  поранену  душу  Вкраїни,
Полегшуючи  страждання  Вкраїни,  забираючи  весь  біль  змученої  Вкраїни.
І  раптом  простягся  заповітний  промінь  серпанку,
Торкаючись  душі  Вкраїни  і  стало  краще  їй,  допомагаючи  як  прадідам  та  прабабусям  нашим  колись

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024

Демон

На  чужину  приходять  демони  з  призирливим  виразом  обличчя,
Всі  пробивалися  з  боями,  атакувавши  нас  забрудненою  кров’ю,
І  обманюючи  і  катуючи  ні  за  що,  спочатку  здалося  маренням,  а  зараз  кошмаром  наяву,
І  поводяться  з  ними  звірски  та  по  -  звірячому  вбивали  з  шаленими  очима  
То  вигадують  все  більший  і  страшніший  спосіб  вбити,  знищити…
І  змінюючи  вигляд  у  темряві  і  прийнявши  злу  усмішку,  
То  вони  люблять  дивитися  на  людські  страждання,  вважаючи,
Що  ми  жалюгідні  смертники,  виявляємо  сентиментальність,  коли  втрачаємо  когось.
Сумно  не  здатні  цінувати,  те  що  маємо  і  ось  помітили  демони    
І  кинули  на  нас  ядерну  ракету,  а  ми  витримали  удар  
І  зуміли  голими  руками  вбити  жорстоких  тварюк…
Ми  бачили  досить  багато  смертей,  обривалися  за  мить  людські  життя.
Стали  грізні  та  потрьопані  боями  обличчя
Та  б’ємося  в  агонії,  даємо  жару  деману…
І  навіть  коли  вирує  вир  кривавого  пекла  вуальки,  знайшли  фішку,
То  дає  вона  протистояння  ворогу…Боремося  в  запеклому  бою  утримуючи  позиції,
І  склавши  план  жорсткої  помсти,
Щоб  демон  міг  спокутувати  свої  страшні  гріхи…
І  якщо  дозволимо  собі  загинути,  то  зло  переможе,
Все  одно  йшли  довгим  темним  коридором  назустріч  білому  світлу  вуальки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

Пекло і рай

Потрапивши  у  цілковиту  темряву
З  кімнати  самобранки  вийшов  як  провітрям  виплив,
Дивився  на  мене  з  -  під  обсмалених  брів  мара  -  привид…
В  його  очах  була  мука,  
Випалюючи  очі  скажені…
Та  поглянув  на  небо  й  
Помітивши  яке  воно  низьке,  сіре  та  беспросвітне…
Лиховісно  світили  очиська,
А  там  палав  вогонь…  
І  за  дві  секунди  з  свого  обличчя  знімає  маску,  
Та  кинув  на  землю,
То  криваво  виблискує  обличчя  його,
Багнюка  полетіла  
І  промовивши:  -  будете  в  мене  як  на  долоні.
В  сірому  небі  як  вогняний  птах,
То  летіла  якась  багнюка  палаюча…
Плює  вогнем  та  розгорається  земля.
І  чорніла  мара  -  привид  і  слідом  чорніло  небо…
З  чорного  неба  на  лице  падала  злива  вогняна.
Все  спалахує  Земля  горіла,  земля  диміла…
То  чорне  небо  і  всі  сузір’я  перекошені…
Це  було  настання  якесь
На  яких  молимося  
Людей  вже  политі  брудом,
І  показуючи  удень  і  вночі  кошмарне  кіно  без  початку  і  кінця…
Дивиться  і  радіє  мара  -  привид  всім  керуючи…
Але  й,  на  противагу  видимій  силі  вступає  невидима  сила,
Від  сяйва  очей  не  відірвати  за  синім  небокраєм,
То  було  щось  дуже  далеке  та  велике  невиразно  спалахувало,  мерехтіло,
І  рухалося,  надималося  й  опадало,
І  відсвічувалося  на  сонці  та  почало  поступово  приближатися,
Повільно  описав  дугу,  ніби  годинникова  стрілка  
І  зникало  і  розчинилося  у  туманному  мариві,
Немов  самого  диявола  Ангели  душать  
То  виблискували  на  сонці  сяючі  яскравим  світлом  тіні,
І  глянувши  оксамитовими  очима,
Повернувся  і  пішов  у  блакитне  небо,
Спинився,  подивився,  розчинився  у  прозорій  білій  вуалі,
При  цьому  шукає  чисті  безгрішні  душі  мара  -  привид  та  звертає  їх  до  зла,
Та  двері  відчинилися  перед  душею,
І  відправивши  їх  в  чистилище…розчинився  у  прозорій  чорній  вуалі,
Та  Ангел  спостерігаючи  через  хмари  за  світлом  живих  душ,
Полилося  яскраве  світло  з  долоні  Ангела
І  він  розчинився  у  сліпучому  сяйві  світла…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024

Місячний серпик

Доба  прийдешніх  все  ближче  кроки,
Незабаром  настане  термін  їх  повноважень,
А  це  означає  час,  як  завжди,  
Наближаючи  північний  
І  стрілка  годинника  «нарізає»  кола.
То  у  небі  завис  блідний  серпик  серпанку  місяця,
Та  часто  за  хмари  ховаючись  сором’язливо,
І  я  також,  хіба  що  трошки  прокидаюсь
Приспить  й  мені  ж  не  спиться  від  думок  припливу,
Хоч  і  час  бачити  солодкі  сни
Та  хтось  розігнав  хмари  і  серпик  місяця  
То  він  сяє  у  висоті  брошкою  небесною
У  темряві  руку  простягнеш,  
І  здається  все  зможеш  дістати,
Лише  поманив  й  заманив,
То  мене  злегка  тінь  торкнулася  плеча…
То  він  мене  цілував  місячного  серпику  до  ранку,
То  мої  груди  і  тіло  стомлене  наповнивши  місячною  росою
Мої  руки  омивав  він…очистив  мене
Запалив  вогонь  в  мені
Яскравою  зіркою  уста  осяяв.
Та  я  чую  при  місячному  серпику  серпанку  скрип  пера  його
Це  Ангел  на  світанку  пише  музику  добра

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024

Бархат неба

Вигорів  і  вицвів  чорний  оксамит  неба  серпанку,
І  випалюючи  понурість
 і  біль  від  туманно  -  сірого,  жовтого,  зеленого  неба
Все  встигло  -  навіть  вилитися  у  кров
І  в  завороденості  погляду  здивованого,  
У  синяві  спокою  тихою  чергою  пропливала  процесія
з  полинялою  хмарою  
Прямо  над  дзеркальною  водою…
І  воно  непомітно  і  незрозуміло  коли  і  звідки,
То  підкрався  світанок…
Чорний  оксамит  неба  перетворюючись  сплітаються  
І  на  білий  неба…
При  цьому  розплитаючись  по  кутках,
У  небі  синьому  запалюють  хмари,
Я  змішаю  акварель,  і  запам’ятаю  назавжди
фарби  ніжного  світанку…заспокоївшись
І,  чисте  небо  серпанку,  лише  трохи  підсинене,  
При  цьому  зімкнулося  з  водою,  
А  над  водою  вітер  жене  рясні  линяючі  череда  хмар…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Темновид і світловид

Скаче,  біситься,  грається  темновид,
І  відкриває  свої  обличчя  п’є  захід  сонце  серпанку,
То  червоний  мок  ллється  темне  вино  темновида  по  землі…
І  падають  ниць  
Люди  перед  ним  
Чорний  бог  дивиться  на  несамовитість  править  темрявою
І  в  крові  вирує,  іскриться  зілля,
Що  дурманить  розум…
П’є  душу  до  дна…
І  продовжує  кров’ю  обливає…
Та  немає  кінця,
Не  видно  краю.
Скаче,  біситься,  грається  темновид
Крові  не  напився  усім,  
Хто  торкнувся  темновида  
І  дають  ночі  обітницю  веселиться,
І  впиватися  у  небо…
То  зухвалий  погляд  кидати  
У  похіть  глибше  занурюватися,  
Міри  у  гріху  не  знати…
Білий  Бог  воскресаючим  оком  воскресає  світловид
Він  до  тебе  приходить  
І  приходить  скрізь  темряву  
І  оберігає  від  чорного  пристріту,  
Він  життєдайний  дарує,
Білі  почуття  оживають  
І  не  плач,  
Вже  все  позаду,
Світловид,  все  виконує  душою,
І  воскресає  молитва,  осяюючи  все  вогнем,
Та  дарує  нове  життя  небесне  
світло  серпанку  не  погасне,  
Не  охолоне  від  чорновид,
Навіть  якщо  скачить,  біситься,  грається…
Рабом  стати  не  змогли…

1.01.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Подвійний шлях

Я  вибираю  чорний  шлях  
Там,  де  іншим,  не  продихнути,
Де  шепіт  зірок,  -  їхня  брехня  свята,
І  залишаючи  сажу,  сліди  на  шляху  серпанку
Там,  де  кохання,  і  все  не  те.
Де  не  пройти  і  окремо  вдвох,
Де  до  душі  дверний  отвір,
Де  недомовленість  висить:  
За  кожним  словом  по  бруду,
Де  неможливо  не  повернути,
Не  можна  повернути,  і  не  можна,
По  тілу  ніжному  ковзаючи,  
І  зупинитись  хоч  на  мить,
Де  Ангел  пам’ятає  лише  крик.
Де  залишаються  лише  хрести,
І  смислів  хмарних  листи,
Я  вибираю  чорний  шлях,
І  плентаються  один  за  одним  кохання  і  розлука…  
І  заглядаю  шляхом  обережно  все  те,  що  просто  пише.
Білим  шляхом  пишемо  порятунок,
Щоб  було  світліше  йти  по  шляху  серпанку,
Все  подолати,  все  змогти,  зростати  починається  
все  по  -  новому,  зізнаюся  
від  чистого  листа.
Просто  стати  на  голову  вищим,  
старшим,  мудрішим.
Всі  негаразди  та  радості  перейняти,
Як  досвід  днів.
Просто  стати  відважніше  та  вільніше,
Просто  бути  частиною  Всесвіту.
Та  схилити  голову  біля  небесного  пагорба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023

Дві зірки

Який  вже  рік  приховане  лихо,
Стоїть  на  небі  чорна  зірка  серпанку  і
хижачкою  виглядає  жертву.
То  чорна  зірка  сочиться  кров’ю,
Зі  сходом  плутаючи  захід  сонця,
І  нічого  не  видно,  крім  чорної  зірки,
А  хмара,  летить  за  вітром  собою  не  закриває,
Немов  будинок,  її  трохи  видимий  обрис  інтуїтивно,
За  будь  -  якої  погоди,  
Вона  передчуває  розлад  у  народі…
Та  світлий  світ  вже  розтоплений  чортом,
Тоді  над  запаленим  горизонтом  сходить  чорна  зірка,
Вона  встає  невідворотно,
Зминаючи  колір  минулих  років,
Вона  горя  немає  встає,  попилом  чорніє  все  і
випалює  іскри  очей:  хай  згине  сонце!
Привіт  темрява!  Зірка  зійшла  
І  світло  згасло.
Галактиці  далекої  у  Всесвіті  сяє  яскраво,  біла  зірка,
Вона  була  подарком  нам  безцінним,
За  все  дякуємо  ми  небесам!  Піднеслася  біла  зірка  
І  у  лазурному  серпанку  серед  нудного  життя  самотнього.
Її  прохолодою  космосу  маня,  тобто  моєю  надією…
І  через  нескінченність  обіймаючи  тебе,
З  тугою  приймаючи  в  очах  світанок…сміється
Яскраве  світло  горить  усередині  нас,
Адже  наш  світ  це  відображення  всіх  почуттів  та  фраз.
Невидимим  пензлем  творця  чудо  -  казка  написана  легкою  рукою…
То  явище  світла,  небесні  фарби,  
Закохує  душі  неспокійні…
Божественний  дар  творчої  сили  всеблагого  мудреця
І  я  захоплена  на  творчих  крилах,  
Лечу  в  цю  даль  безкінця…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023

Думки

У  кімнаті  чорної  з  чорними  вікнами  полум’ям  чорним  свічки  горять.
В  чорних  очах  від  чорних  сліз  примарився  чорний  погляд,
І  чорні  думки  вуальки  гуляли  по  кімнаті  скувавши  тупою  чіпкими  путами  чорними  міцно.
У  чорну  ведуть  безодню,  спадає  ковпак  на  плечі  землі  
Час  кат,  але  й  час  вилікує…  на  прірві  часу  -  хрест  
Та  могили,  марні  чорні  думки,  час  зловісний  гуляє…
І  вітають  чисті  світлі  думки  вуальки  -  метеликом  
У  небі  пархають  -  гріють,  як  сонце,  промені.  Швидко  час  пробігає,
І  оспівуючи  щастя,  кохання…  Так  кануть  чорні  думки,  
бо  виходять  світлі  думки,  перемагаючи  чорні  думки  у  чорній  кімнаті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023

Тіні

В  пучине  насуваються  похмурі  тіні  вуальки,
Не  знаходять  слова  причини,
Та  просуваються  вперед  похмурі  тіні,
То  знаходять  серця  розлуки,
Де  б  не  були  похмурі  тіні,
І  видаючи  жахливі  звуки,  знайдуть  
І  отримають  волю  у  допустимих  життя  кордонах.
При  цьому  відкриваються  немов  молитви  на  безжиттєвих  білих  сторінках,
У  темряві  блукаючи,  їм  не  вистачає  гордості,  
Щастя,  здоров’я  та  грошей,  
То  похмурі  тіні  були  веселі  
І  кажуть  їм  тримайтеся  краще  не  буде…
Раптом  насувається  світла  вуалька  тінь…
І  просячи  побути  зі  мною  в  цей  час,
Та  коли  похмурі  тіні  торкнулися  темноти
Світлі  тіні  пронзили  світло  голкою,
Ті  дні,  що  колись  здавались  темною  грою,
Ті  дні,  що  склалися  темною  полосою  в  очікуванні  світла.
То  Бог  пише  так  нову  книгу,
Де  світлі  тіні  знають  його  
І  дотягнулися  до  Бога,
І  вони  розсипають  світлою  пиллю  світло  на  сторінки  Божої  книги…
При  цьому  встановлюючи  правила  
І  відразу  ж  торкнулися  Божої  книги  
Та  прогнавши  похмурі  тіні  слідом  за  ними  пішли  світлі  тіні  у  небо
При  цьому  співають  пісні  світлі  тіні  -  вони  чують…
Бо  бездоганний  ножем  заточений  той  олівець,  
Що  пише  Бог

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023

Сон

Мені  сняться  пекельні  речі  і  цей  чорт  зі  сну  
наяву  прагне  зустрічі…дочекався  горить  все  тіло…
І  як  тільки  підбігає  вечір,  сон  тягне  мене  до  потойбічного  світу
Там  чекає  вже  чорт  з  глибин  простору…
І  чорт  доторкнувшись  до  мене
І  все  давить  мене  і  я  задихаюсь,  я  намагаюсь  вирватися,
А  не  можу  нитками  тягне  до  себе  
Все  одно  вирватися  не  можу…
І  знову  давить  все  тіло…  я  задихаюсь,  навіть  не  можу  прокинутися,
Я  не  можу  тікати…  в  сіті  затягнута  чортом…мріючи  
Про  Ангела  волі,  благаю  прокинутися,
І  як  тільки  прокинулася,
Мене  знову  і  знову  окутав  страшний  сон,  як  вуалька…
Все  одно  давить  все  тіло  моє.
І  раптом  заспокоїлося  все:    я  нічого  не  бачу,  я  літаю…
І  тримаючись  за  чиюсь  руку,  залишивши  всі  негаразди
Парити  високо,  мовчки  приймати  
Подаровано  Ангелом  волю  про  те,  що  Космос  вуальки  нескінченний,
Я  думала,  не  розуміючи  мудрості  Всесвіту…
Та  однак  на  краю  стоїть  стіна  вогню,
А  все,  що  знаю  є  моє,  то  потаємне.
Цю  стіну  зможу  лише  подолати…залишивши  все,  що  
було  за  плечима.  
І  відкинувши  все,  що  було  за  плечима,
відкинувши  все,
переставши  шкодувати  перед  полум’яними  Ангела  очима,
Прокинувшись,  ти  станеш  перед  відповіддю
І  того,  кого  побачиш  перед  собою  лише  буде  яскравим  світлом.
Я  думаю,  аби  тільки  не  сталося  б  такого,
Так  що  виявиться  сон  віщій  та  поступово  сон  зникає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023

Ворон і лебедь

Нахилився  до  неба  чорний  ворон
Гладінь  води  тихенько  ворухнувши,
І  почав  пити  тремтячі  простори  і  гладінь  чорну,  
Шукаючи  там  щось
І  мені  б  у  минуле  наше  повернутися  назад,
І  крізь  тумани  вуальки  розтанувших  років,
Як  мені  пам’ятний  твій  проникаючий  погляд…
Ожив  небом,  заіскрилися  два  блискучі  ока,
Розгорнувши  крила  -  віяли…
Та  вмить  спалахнув,  піднявшись  високо.
То  мої  білі  -  білі  лебеді  б’ються  
І  б’ються  крилами  -  віялами  об  гладінь  дзеркала,  відображавши  наше  минуле…
В  цьому  озері  я  пливу…  
Крилом  розрізаючи  дзеркальну  гладь  вуальки.
Сонце  мружиться,  
Світить  волю,  простір  вбирає  водної  гладі,
Сонце  у  погляді  відображається,  залишає  минуле,
То  воля  зоряна  
І  шлях  мій  далекий  по  водяній  гладі  освітлює

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023

Подвійна доля

До  тебе  прийшов  рок
Крадучись  у  нічній  тиші,
Пробереться  як  злодій  
Покровитель  він  твій,  суддя  та  вирок.  
Вчинок  мій  -  безчестя  і  ганьба,
То  огорнутий  сутінок  покривалом  темряви,
У  вуальки  чорної  ховається  місяць…
Подарунком  злого  року  і  долі  
Та  мені  стане  ночі  тиша
І  ніщо  мене  не  зупинить  
І  пробив  істину  велику  годину,
Та  мені  вирок  поставив  рок,
То  тепер  висить  прокляття  наді  мною!
Ти  -  Космос.  Рок  планетних  островів
Та  сакральний  вуальки  хід  Божественного  годинника,
То  продовж  же  нитку  долі  людей  святу,
І  життя  щасливе,  і  світову  еру.
Невичерпний  променистий  розум.
Та  оркестр  співзвучних  і  астральних  струн,
У  півмісячному  вимірі  витає,  -
То  наш  Бог  молитви  радісні  слухає,
Розкриваючи  оголені  рани,
І  благаючи  про  кінець,  
що  приходить,  то  пізно,  то  рано.
Я  не  знаю,  куди  понесуть  мене  сумніви
Я  не  знаю,  Богом  вирішені  долі  змін
У  цьому  світі,  знаю,  знайду  своє  світле  місце
Та  мені  там  буде  все  під  силу
І  мені  там  буде  не  тісно.
Рок  моєї  долі  знаю,  Боже  взяв  у  свої  руки.
Та  він  світлий  Батько  мій,
Він  не  зробить  муки.
Відчуваючи  в  душі  його  святе  знамення.
І  тепер  моя  душа  очищена,  світла,  готова  до  бою…до  битви…
Я  готова  приймати  рішення  самостійно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023

Вино

Розпутний  вечір  висипає  грьози  
Та  квіткою  цвітуть  вогні  у  темряві  
І  чорні  ріки  нічого  не  залишають  у  минулому  житті  землі,
То  гріх  вкушає  чорне  вино
Та  при  цьому  зло  живиться  чорним  вином
В  чорному  вині  тане  у  відблисках  вечора,
Та  чорним  оксамитом  вабить  і  вабить…
І  чорне  вино  по  каплях  в  мене  проникає,
Чорнивши  до  крові  чорне  вино.
Кричить  денна  муть  на  дні
пляшки  чорного  вина
Пляшка  кольору  чорного  вина  з  прихованим  смаком  гріха    
Вино  чорнильне  -  солодкого  життя  спочиває  в  моїй  руці…
Тече  рікою  у  темряві  запорошених  стін,  
Вкушаючи  тонких  ниток  лави
Криваво  -  чорний  теплий  тлін,
Зриваючи  вуаль…
Я  -  син  гріха,  я  -  занепалий  ангел,
Цієї  миті  розлучився  сам  із  собою
У  пітьмах  грає  чорне  вино  прелюдії,
І  твердячи  свій  поголос…
У  темряві  наллю  келих  білого  вина,
Виблискує  на  світанку  сонцем,  залишивши  краплі  на  донці
І  краплею  проганяючи  злегка  біле  вино
Ці  краплі  білого  вина  покатаються  по  стінках  келиха,
Гіркота  всієї  душі  в  неї  лягла,
І  на  сонці  випаровувалася  б,  пропала…
Та  небо  стало  як  біле  вино  в  променях  вуального  сонця,
А  вечір  був  таким  чарівним,
Іскрилось  біле  вино,  не  шкодує  про  минуле,
І  все  здавалося  дуже  простим  сном.
Світанок  залив  все  навколо…
Прорвавши  межі  горизонту  потік…увірвався  в  темні  місця  з  гарячим  сонячним  привітом
Фонтаном  злетів  у  небеса,
І  усіх  облииваючи  білим  вином,
Прийшов  день  і  в  далечінь  чорне  вино  помчалося…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023

Пильне дзеркало

Пильне  дзеркало  стояло,  дивилося  і  збирало  чорну  пиль,  не  відвернутися  від  дзеркала.
При  цьому  утворило  пильні  дороги,  і  злісно  дивилося  у  стеклянну  порожнечу…
І  якась  пильна  вуальна  сила  тягнула  подивитися,  що  там,  
То  заманила  велика  спокуса  дозволила  подивитися  
І  я  подивилася,  що  там  усередині…
І  я  помітила,
Стерши  трохи  чорного  пилу,
Та  з’явився  лик  твій  туманний,  непроханий  у  вигляді  людини  з  білим  каменем,
І,  піднісши  до  світла,  побачила,  що  всередині  каменя  поблискували  
на  предщакатному  сонці  і  вуальні  іскри,
То  камінь  дарує  світло  в  темряві,  знаю,  що  камень  розмовляє,  -
Щось  прошепотів  мені.
Зрештою,  зрозуміла.  Все  я  тепер  приймаю,  багато  чого  в  житті  ціню.
Все  я  тепер  розумію,  і  нікого  не  звинувачую,  приходячи  туди,  
І  ожило  зображення  духа  вогню  в  дзеркалі  
Та  каже:  «не  здавайтеся,  продовжуйте  боротися,
Кувши  в  дзеркалі  собі  щастя…удар  за  ударом  по  пильному  дзеркалу  
І  зникає  в  пилу,  стає  все  реальністю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023

Міст

Жахливий  і  страшний  перевал,
Розведений  вуальний  міст,  а  під  мостом  прірва,
А  над  розведеним  мостом,  
за  краєм  темряви,  
за  обрієм  дня,  за  пекельною  самотою,
Немов  тінь  небезпечного  року,
І  ніби  смерть  для  тих,  хто  не  шукав
І  хто  блукав  по  життю  самотньо,  
І  як  багато  життів  ти  вже  згубив  у  прірві,
Та  кинув  у  прірву  на  свавілля  долі,
Несла  їх  геть  вода  річкова,  
Але  тільки  деяким  вистачало  сил,  
Пройти  випробування.
Страждають  і  гинуть  всі,  хто  попадеться,  буде,  вислуховуючи
похмурий  вирок,
Видаючи  біль,  кошмар  
постійно  наростає  і  так  само  обіцяє,
Що  це  зовсім  не  кінець  
А  все  було  вже  мертве  
І  з  часом  канув  хтось  на  дно…
І  дні  людські  з  гіркотою  минають…
Ідемо  сліпцями  серед  життя  пекла,  
не  дуже  розуміючи  суть,  намагаючись  повернути  день,
А  від  нового  нічого  у  житті  й  не  треба…
І  щоб  пройти  новий  шлях…
Себе  знову  рятуючи.
Вуальний  міст  почав  зводити  два  крила…
Бо  Бог  дозволив  у  перила  вчепитися,
Щоб  не  впасти  вниз,  
і  не  розбитися  б  у  прірві,
І  не  залишитися  там..  допомагаючи  
пройти  перешкоди,  пропонуючи  руку  допомоги,  
І  не  залишаючись  байдужим  
І  виявитися  дуже  потрібним.
Крокуємо  назустріч  по  півкроку,
Щоб  крила  рук  з’єднали  міст…
І,  радість  у  серці  воскресло,
Пробачимо  один  одному  всі  дощі  
Пробачимо  обвугленість  серцеву…
Пробачимо  спустошеність  душ…
Та  міст  знову  з’єднав  два  крила,
А  річка  знову  з’єднує  всі  мости,
Їм  не  страшні  тепер  
ні  біль,  ні  перевал,  ні  прірва…
То  зводить  мости  та  прощає  сумнівний  потік.
Проходить  біла  ніч…  розповідаючи  про  щастя  кохання,
І  щоб  кохання  могло  вершити  людські  долі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023

Дві сторони

…Темна  сторона  вуалі  манить  мене  до  темряви
Я  поспішаю  туди
Я  віддала  чорту  душу  свою
І  хоча,  це  не  вихід,  але  у  темряві
Двері  відчинились  і  розкрились,
І  не  зачинити  вікно...  
Тільки  й  чути  з  усіх  боків:  Бісить!
Як  мені  ці  люди  дістали!  Адже  це  чорт  прокидається,
Лізе,  у  душу  мою,  щасливий  він,  нарешті,  покликала.
Я  намагалася  вирватися,  вибратися,  виплеснути  отруту  -  поспішає  
Чорт  знайти  знову  душу  мою…
Там  вигукнула  брехню  чи  гірку  правду
Біса  згадала,  
І  він  тут,  як  тут.  Кидався  словами,  які  гірші  за  бруд…
То  чорт  із  задоволенням  душі  калічить  
І  мені  заодно,  штовхаючи  всіх  до  прірви…
Нам  малює  фортуна  обриси,
І  відчиняє  двері  у  підсвідомість.
До  моєї  темної  душі  звертається  світлою  стороною  вуалі,  освітіть  світлом  душу  мою,
Як  Ангела  душа.
Раптом  стане  невидима  мені  темна  сторона.
На  темній  стороні  не  проллється  
світло  століття,  адже  сонячним  теплом  ще  частина  моєї  душі  не  зігріє.
Ти  будь  на  світлій  стороні
І  не  піддавайся  темній!
І  не  прибігай  ти  до  темної  сторони,
В  тобі  живе  світло  вже
На  світлій  стороні  живи.  Живи  спокійно
І  вір  ти  в  Бога!  І  молись  Богу,
Як  і  Ангел.  І  не  гріши  ти  ніколи!
І  так  прибуде  з  тобою  сила!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023

Вінець

Диявол  опустив  на  мене  вінець  безбраччя,
Пройняла  одягати  на  себе  вінець  вуаль  безбраччя  
І  все  життя  був  зі  мною,  з  дитинства
Та  я  нікого  не  любила  в  житті,
Але  я  чоловіка  давно  шукала,
І  змінювала  шило  на  мило,
Поїла,  годувала,  пестила
Та  він  не  робив  мені  пропозиції,
Але  вранці  -  рано  він  змінювався  з  фотою  місцями.
Як  тільки  приходила  надія  на  зустріч,  
Та  зустрічі  не  відбувалося,  ось  і  все.  
І  все  -  одно  далі  продовжувала  чекати  на  пропозиції,  але  дарма  -  
А  замість  цього  приходив  з  дощами  кат,
А  з  ними  плач,
Стискаючи  все  тугіше  і  тугіше  обруч  вінця  безбраччя.
Я  стала  молитися  святій:  «Богородиці,  матінка,  
молю  тебе  закликаю,  
сльози  проливаю.  Допоможи  скинути  дияволові  пута,  
немає  мені  ані  дня  радості.  Допоможи  знайти  чоловіка.  Довго  з  вінцем  йду,  голову  схиливши.  Пожалій  мене!».
Господь  опустив  на  мене  вінець  вуаль  «Ясне  небо»  настає  битва  між  світами,  
то  він  зберігає  на  мені  воєдино  вінець  «Ясне  небо»  
і  в  цій  битві  впав  вінець  безбраччя,  і  нарешті  визначено  долю  мою,
почувши  пропозицію  від  коханого,  
бо  я  досі  ношу  вінець  «Ясне  небо»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023

Серпанок печалі

Темна  печаль  бачила  серпанок,  і  горе  зустріла,
Липка,  тягуча,  темна  печаль,  
Знай,  у  жодному  разі,  мені  тебе  не  шкода.
І  проникаєш,  поступово  в  дальні  кути…
В  своєму  одязі  злиденному  з  тривожної  імли,
Варто  лише  наблизитися,  руку  простягнути,
І  тут  же  спробуєш  заглянути  в  душу,
Вже  полонянка  я  у  твоїх  чертог
Стану  я  зрадницею  пройдених  доріг…
На  очах  -  серпанку  і  немає  погляду  у  далечінь  
Тільки  Божий  лик  у  ту  світлу  печаль  проник
В  ній  не  згасне  залишивши  там  світло  
І  своєю  сильною  рукою  усуне  він  темну  печаль,
І  відлітає  вона,  не  жаль!
У  якусь  дивну  невідому  далечінь  
Ідуть  вони  дорогі  серцю  люди
Поряд  ніколи  їх  вже  не  буде,
І  у  тебе  залишиться  лише  світла  печаль

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023

Чаклунство очей

Чаклунство  чорних  очей  -  чорний  пристріт,
Тих  чорних  чар,  обпалюючий  жар,
Обсмолений,  в’язкий  вар,  
ті  чари  чорних  очей  серпанку,  чорний  пласт  -  придавив,  придушив,
Тепер  без  сил,  світло  було  не  мило,
Той  чорний  смерч  підхопив,  закрутив,  і  врешті  втопив…
Чаклунство  чорних  очей  -  у  космос  лаз,
Де  в  норі,  як  у  бездонній  дірі,
Згорають  у  вогні  наяву  і  уві  сні  
Кудись  летить,  ах,  навіщо  пригубив  
Чаклунство  чорних  очей,  самі  себе  занапастили…
Ми  в  вас  розчиняємося,  опалюємося,
Але  паростком  вгору
Проб’ються  твої  білі  очі  серпанку  навіки.  
Вони  заворожили,  приворожили
Дивлюся  в  них,  як  в  образ  
І  не  боюсь  їх  в  них  потонути  можна
І  не  страшний  цей  вир,  
Не  можуть  обдурити  
Чаклунство  білих  очей  розсіє  гіркі  сумніви,
І  тонучи  в  них  щоразу.  Приготують  чаклунство  білих  очей  
В  тиші  ллються  слова  із  білих  очей,
Як  сповідь  у  церковній  імлі  -  
сльози  течуть  фразами,
Сховається  всесвітній  гам,  
Загине  в  чорних  очах  і  зникне  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023

Болото та вода

Блакитний  колір  почав  поступово  зникати,
Бо  був  огорнутий  брудно  -  сірою  димкою  серпанку.
Та  стояв  болотний  морок
Заніс  чорт  людей  в  болотове  місце
І  в  сухому  місці  той  розвів  злобні  болота…
З  усіх  боків  до  злобного  болота  прагнули  стати  тисячі  іскріючих  ниток,  
Але  грузли  вони  в  сірій  пелені…
Нічого  не  помічали  та  слідкували  за  ними  вони
Та  злобне  болото  оточувало  землю,  як  рів
І  не  даючи  людям  проникнути  кудись,
Болотний  морок  пожер  людей  
Не  стало  всім  тут  від  нього  життя,
Він  у  двері  пекла  відчинив  ворота,
То  капля  бруду  розливається  в  болоті,
Та  капля  брудної  води  перетворилася  на  чисту  воду…
Виходить  брудними  думками  ми  знищуємо  самих  себе.
Прозора  волога  виповзає  вода  річки  
Нечасто  приходить  вона  у  гості.
І  вдерся  господар  чистий  серпанок  води
Лякає  лавиною,  пестить  дощем,
І  найстрашніше  на  світі  з  болотом  у  двох
Болотного  чорта  знесилила  вона,
Тепер  все  покірно  чистій  воді  
І  крикнути  не  може  чорт  
Не  зможе  жити  чорт  в  чорній  масці,
Кривавого  щастя  хотів  той  чорт,
Від  смерті  іншого  палала  душа,
Тепер  цю  злість  забрала  чиста  вода..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023

Морок України

Ніч  опустилася  на  Землю
Та  закрила  вулиці  України  
Поклик  ночі  лунає  із  цієї  глуші  
І  на  вулицях  відтепер  ні  душі…
Тут  живуть  вулиці  мороку  Вкраїни  
Знову  й  знову  вулиці  мороку  вона  почує
І  покличе  когось  своєю  тихою  пінею  
Та  її  двері  перед  кимось  відчиняться,
Як  її  тихі  і  безмовні  ці  місця…
Та  куди  тільки  поклик  ночами  веде…
То  приховує  білий  здалеку  туман…
Та  де  морок  привиди  крізь  стіни  будинків  літають  
І  дарують  вулиці  мороку  волю…
Відкриваючи  своє  обличчя,
І  де  повний  місяць  
буде  складним  радість  зі  смутком  -  дві
вічні  подруги,  вони  щодня
Пропонують  послуги,
То  нам  радість  накине  шаль  
І  тут  же  смуток  надягає  серпанок…
І  немає  більше  нікого  
Крім  того,  хто  прийшов  і  полагодив  би  це  все…
А  тут  тільки  морок  духи  
І  при  місячному  світлі
То  тільки  мороку  пісні  виб’ють  адресу
І  покинуті  будинки  вулиць  поряд  із  парком  
Та  лише  морок  привиди  і  тиша  ночі  залишилися  тут…
Раптом  сонце  вранці  розіллється
І  на  вулицях  України  і  у  зірок  
сумувати  з’явиться  привід:
Та,  адже  коли  світанок  з  небес  шаль  знімає  -
Сонце  їх  променистий  блиск  серпанку  затьмарює…
Мерехтить  трохи,
Зустрічаючи  людей…
То  майнуло  лише  світло  
І  все  зникне,
При  цьому  забувши  страхи,
А  в  темряві  немає  більше  страждань
Та  були  розвіяні  світлом  жахи  в  прах,
Та  цієї  ночі  місяць  помер…
І  прийде  нова  ніч  
Віднесе  всі  залишки  провини

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

Туман

Стояв  перед  очима  серпанок  туман
Мені,  здавалося,  зробивши  крок  вперед,  
Та  так  швидко  вузлом  туман  зав’язав  
і  при  цьому  він  стіною  завузлив  очі  мої,
А  тут  лише  уявіть,  вдаряюсь  головою  об  пелену  туману.
Крім  темряви  нічого  не  бачу  далі  за  свій  ніс,
Стоячи  безпорадно  і  щось  чекаючи,
І  при  цьому  не  помічала  перешкод
То  погляд  пронизував  стіну  тумана
На  небі  споглядало  яскраве  сонце…
Та  бачила,  як  промені  граються,
Щоб  було  усе  в  світлі.
Туман  піднявся  і  не  здавалося  вже  стіною…
Була  димка  -  серпанок.
Вона  коливалася,  розвивалася  і  поступово  зникала.
Пронизуючи  наскрізь  все…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023

Вуглина

Та  чорна  вуглина  вуалька  серед  золи  купається  
Чорніша  за  саму  чорноту,
Давно  не  боїться  нічної  темряви
І  з  усіма  на  ти  
І  хтось  у  вуглині  
як  у  золі  колупає  залишками    чорних  багать
Та  із  обвуглених  дров…
І  щось  знаходить  випадково
Зола  серед  вуглин…
І  мимо  проходить  крізь  вітер  та  вечір  
І  чорний  пил  піднімаючи,  йде…
Та  й  недаремно  чорна  зола  у  вуглині  знаходиться  
Все  одно  холоднокровно  йде…
Дійшавши  до  краю  землі  почала  вибухати  
Велика  пожежа,  залишаючи    сліди  
Золи  серед  вуглини  навіки…
То  вітер  та  ніч,  і  білий  пил,  піднімаючи  і  розганяючи  іскру,
Вогнем  ходить  по  золі  серед  вуглин  вуальки,
Малює  та  чертить  казку  новий  світанок,
Будує  Храм  світла  на  золі  вуглини
І  бачу,  то  мерехтить  на  золі  вуглини  жменя  вогню.
Теплом  обдаровуючи  світанок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023

Вікно - скло

За  чорним  склом  давно,
І  все  навколо  темно  -  темно
І  місяць  там  тьмяне  світло,
Та  більше  нічого,  там  немає…
Ні  звука,  ні  тиші,  ні  спокою,  ні  шурхіту
То  все  померкло  для  мене,
Живу  без  тебе…
І  чорне  вікно  -  стекло  вуальки  переслідує  мене,
То  чорного  вікна  -  скла  таємниця
Сомотнього  вечора  у  темряві  нічній…
І  чорне  вікно  -  скло  зіяє  суцільною  порожнечею,
То  ніч  накрила  хвилею,
Розправила  крила,
Та  чорне  вікно  -  скло  скалиться,
Зуби  оголивши,
І  своєю  порожнечею  хвалиться,
Та  стільки  століть  тут  проживши.
І  дивлячись  на  вікно  -  скло
І  згадуючи  минуле,  там  -
Розмиті  часом  дні…
На  ваги  випадково  кинуто  -  чаша  радості,
І  чаша  провини  
Та  стала  бачити  тільки  гарне,
Затрималося  вікно  -  скло  в  минулому  часі,
То  всі  молекули  таємниці  зберігаючи,
Порвалася  струна  у  величезному  вирі
прозоро  і  темно,  а
важке  вікно  -  скло  вуальки  біліє…
І  світиться  вікно  -  скло  і  світло  його  
як  свято,  світиться  вікно  -  скло  і  на  душі  ясно,
Горить  вікно  -  скло  і  ніколи  не  гасне…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023

Туманне царство

Пізно  вечорі  полонить  холодний  туман  по  всьому  просторі…
Запалив  яскравий  промінь,  то  оволодів  оман  багатим,  казковим  царством.
І  в  ньому  оживає  вся  нечисть  і  духи,  виповзаючи  гадюками  з  щілин  теплий  думок  густого  туману,
Розчиняючи  світло  в  нескінченних  просторах,  перетворюючи  все  на  димлену  хмару,
І  посилюється  дим,  то  туман  стає  густішим,  не  вибратися,  та  й  нікуди  йти,
Та  руйнуючи  світло  вуальки,  здається,  вічно  житиме  туман
Взявши  на  озброєння  оману  -  і  розплату  -  залишив  в  туманному  царстві  
І  тоді  світанок  прокинувся,  подивившись  жовтим  оком  крізь  туман,
То  заходив  світанок  до  туманного  лабіринту,  проходячи  не  свої  випробування:
Пробиває  світло  вуальки  крізь  скляні  густі  стіни  туману  -  обману,
То  зникає  поступово  туман  та  сходить  сонце,  
І  розтанула  вся  нечисть  і  духи,  розфарбувавши  світлом  день…зцілив  від  оману  та  огорне
День  своїм  спокоєм  і  божим  світлом  і  забудеться,
Все  забудеться,  навіть  нинішній  оман  у  якому  день  часом,  як  камені  тоне…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023

Дно минулого

сліпуче  сонячне  світло,  відбиваючись  від  білих  стін  печер
Душа  була  ясною  і  чистою,  подібно  до  тонко  налаштованого  музичного  інсирументу,  і  
вона  відгукнеться  на  звучання  природи...
Глибока  туга  зазвучала  у  ній.
То  чорне  дзеркало  вирви  втратило  синій  відлив.
Із  чаши  вирви  чорне  дзеркало  глянуло  на  мене  глибоко  й  безстрасно,  де  лежав  мій  камінь,  
І  утворюючи  дзеркало,  і  вдивляючись  у  чорне  дзеркало  вирви.  
Вдивляючись  у  її  чорну  нерозділену  глибину  і  темрява  настала  в  моїй  душі.  
Дозволила  чаша  вирви  темряві  поглинути  страшні  події  і  розкрилася  завіса  вуалька  часу,  то  було  дано  зазирнути  у  минуле.  
Таке  все  нечітке,  але  переглядаючи  події  минулого  через  дно  вирви.  
спливали  тіні  з  чорної  глибини  вирви  та  попливли  світлові  плями…
І  знову  глибока  чорнота  дзеркала  стала  сліпою.  
То  зникла  загадка  про  тіні  минулого.  
І  дивиться  на  мене  око  минулого.  
Та  бачачи  перед  собою  пітьму  вирви  і  похмуре  світло  швидко  меркнуло  в  небі.  
То  охоплена  душа  моя  глухою  тугою.  
І  враз  нестало  моїх  проблем.
Віддавши  печаль  почало  зріти  гірке  свідомість  безсилля.  
З  сумом  згадала  глузування,  страхи  свої,  обмани,  погані  думки,  помилки...  
Все  це  зберігаю  в  собі  щось  на  кшталт  знімку,  що  відобразилось  дзеркалом  на  дні  вирви…у  глибині  чорного  дзеркала  здавалося  переверненим  і  натхнення  не  приходило.  
То  крізь  вуальку  повис  вислизаючий  світ.  Намагаючись  заглянути  і  
Підгледів  хтось  чужий  мої  проблеми.  
І  знову  біль  заповнив  душу.  
Простеживши  їх  рух  побачила  ясно  перевернуте  зображення  вимальовувалася  картина  і  
Вона  могла  зберегтися  в  тисячах  століть  скороминуща  гра  світла  і  тіней.  
Спіткнувшись  об  камінь  і  розлітілися  моменти  і  розліталося  дзеркало  на  шматочки,  
Розкривши,  хто  я  насправді,  але  водночас  розплутати  свої  думки.    
Та  вирішила  виправити    всі  свої  помилки  самостійно.  
То  сонячне  проміння,  відбиваючись  від  цього  чорного  дзеркала,  
З'явилося  примарним  виглядом,  залишаючи  світловий  відбиток.  
І  уловлюючи  світлові  відображення  відбитків  залишаючи  сліди.  
Шукай  і  знатимеш  де  шукати  і  знайдеш!  
Бездонна  глибина  минулого  має  допомогти  тобі.  
Та  прагнення  нових  пошуків  нової  боротьби  знову  воскресли  у  моїй  душі.  
Зібрати  уламки  розбитого  дзеркала.  
Виднівся  шматочок  ясного  світу.  
Та  світлом  викликаючи  бачення,  яке  саме  і  гасило  її.  
Минуле  не  вислизне.  
На  дні  виділявся  отвір  входу  вирви  ...  світло  вуальки!  обрушити  цей  камінь...  прочитав  тривожний  і  болісний  роздум,  
І  ніби  намагаюся  зазирнути  в  майбутнє.  
Відбиток  темряви  буде  стертий.  
Минуле  у  моїх  руках.  
Зробивши  помилку  у  минулому.  Не  повинна  бути  самотною  ...  просто  свої  помилки  перетворити  на  світло.  
І  чорне  дзеркало  зруйноване.  
Але  ж  ніщо  не  могло  зруйнувати  враження  від  тіні,
То  глибоко  запало  їй  у  душу.  Спійманої  тіні  минулого  світлом  
Закінчилася  самотність  на  довгому  та  важкому  шляху!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023

Мандрівник

Похмурий  мандрівник  блукає  по  похмурому  світу,
Зайшов  невідомо  куди,
Шукаючи  легкі  шляхи  дороги,
І  стежка  вуальки,  як  темрява  похмура,
В  ній  неможливо  заблукати,
Все  одно  куди  йти,  бачачи  все  в  темряві.
Я  прошу  тільки  одне,
Печаль  живи  в  мені,
Цей  шлях  веде  сам  мене,
Призвівши  до  кінцевої  мети…
Та  тягне  мене  весь  час  на  дно,
І  все  більше  затягує  туди…
То  світлий  мандрівник  по  стежці  вуальки  порятунку  йде,
Крокуючи  нагору,  на  вершині  зустріне  Бог…
Та  часом  пригнічений,  і  туга  в  грудях,
І  все  бачиш  святу  вічність  попереду,
Тому  полум’яна  віра  сили  дає,
Любов  жива  в  гору  тебе  веде.
І  все  бачиш  світлу  годину  у  пітьмі
З  неба  лунає  Божий  голос:
«Бог  прийде,  прийміть  серцем  вість  любові,
і  він  святу  милість  грішникам  явив!»
І,  йдеш  до  Перемоги  силою  Христа  
І  до  тебе  все  ближче  вічності  Врата!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023

Місяць і сонце

Зійшов  над  містом  подвійний  місяць:  як  дві  півсфери,
як  сфера  подвійна,  однією  половиною  в  іншу  виростаючи  
Ні  сонце  тепер  не  з’являється  нам,
Ні  зірки  не  сходять  тепер  ночами,
І  зникли  припливи,  зникли  відливи,
То  місячні  вуалі  фази  невидимі  для  ока…
І  місто  зачароване  світлом  подвійним,  перестало  світити  нам
Прокинулося  подвійне  сонце  над  містом
Все  стало  навкруги  ясним:  
І  сонце  ніжно  висвітлювало  небесну  блакить.
У  косих  просвітах  невпинно  рухається  подвійне  сонце,
Палаючи  величезною  вісімкою  
В  два  круглі  очі  дивиться  небеса  на  місто,
То  у  краю  лляному  два  ходять  колеса  
гігантської  мідно  -  чарівної  прядки.  під  палаючим  -  
все  сонячним  вуальним  світилом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023

Облудник і реаліст

Начебто  всім  хороший  і  істину  глаголить,
А  коли  над  кимось  «за  очі»  сміється  і  ганьбить…
Бачиш  його  надзвичайно  ввічливим  і  вкрай  милим,
З  тим  з  ким  нещодавно  глаголив,
То  тепер  за  спиною  їхньою  ображає,
А  з  тим  з  ким  розмовляв  раніше  розповідає  
Про  них  гидоти.  Шакал…
Яким  би  він  не  був  спритним  немов  злодій
Він  наздожене  свою  ганьбу  і  
кину,  і  накину  на  інших  вуаль    
з  його  рук  не  втече  ніхто…жаль,
що  таких  людей  життя  рідко  змінює…
Він  бреше  собі,  коли  з  іншими  в  брехню  грає…
Я  втомився,  як  реаліст  бруднити  папір.
Та  набридло  мені  фарбувати  лист.
Нині  я  -  проборник  правди,  
Вижену  будь  -  яку  брехню,
Замість  слів  там  буде  радість  вуалі
І  напишу  був  сірий  дощ.
Бо  не  терплю  грубих  пестощів.
То  пороки  словом  виявив  (викрив),
Про  недоліки  всім  кричав…
Він  бачить  світло,  і  сонце,  і  квіти!
Може  мерехтіти  і  проходити  крізь  двері!
Все  буде  добре,  зрозумій  ти!
Я  реаліст,  але  мені  ніхто  не  вірить…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023

Килим

Похмурий  килим  сповзає  все  нижче  і  нижче
Туман  -  килим  упав  мені  під  ноги…
Опустить  ніч  туман  -  килим  на  Землю,  то
Вечірній  вуальний  морок  під  ноги  мені  лягає,  а
Печаль  на  серці  мені  туман  -  килим  несе,  та
Душа  -  килим  то  плаче,  то  ридає  
Сумною  піснею  він  кличе…
А  моє  серце  згорає,  бо
Туман  -  килим  страждає  
Самотній  впавши  на  Землю,  а  упав,
земний  килим,  плете  вигадливий  візерунок,  
І  вишиваючи  туманний  килим  з  чорних  ниток,  
Де  таємний  знак  вибиває,
То  вечір  плете  золотистим  світлом  
небесний  килим  вуалі  моєї  долі  візерунками  багатий,
Все  життя  моє  лежить  на  небесному  килимі,  як  на  долоні.
Нічний  розпис  зірок,  восход  та  захід  сонця  зустріти  можна,
То  вечір  чистою  душею  плете  туман  -  килим,
М’якою  хвилею  мій  добрий  вечір,  даруючи  добро

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023

Смолиста чорнота

Смолиста  чорнота,  вуальна  темрява,  порожнеча  
три  подруги  забуття
І  прийде  до  тебе  саме  та  
Від  якої  не  буде  порятунку.
Смолиста  чорнота  космоса  увіллється  в  тебе,  і  розіллється,
Отруюючи  свідомість  і  душу,
Як  свердло  причаїлась  у  чорному  космосі  темрява,  гряде  темрява,  то
Липкі  страхи  напрядуть  смолистої  чорноти,  кинувши  у  космосічну  темряву
І  темрява  перетворила  мрії  на  притулок  порожнечі.
Настав  час  думки  почистити  в  білій  димке,  
Так  всі  думки  і  очистилися  попросивши  пробачення  у  Всесвіту,
Очищаючи  своїм  вуальним  світлом  інших  людей,  проникає  до  їхніх  душ  і
Виводить  весь  «бруд»,  наповнюючи  новою  енергією…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023

Подвійна печаль і радість

На  війні  не  розібратися,  хто  воює  тут  і  з  ким,  
І  живучи  кожен  може  виявитися  далеко  не  тим.
У  цьому  світі,  де  все  постійно  змінюється  на  війні,
Не  на  війні  життя  стає  сумним  і  не  простим,  
а  подвійною  печалью  вуалі,
І,  почувши  подвійне  звучання  Ангела,
Нам  дарують  радіть,  тримаючи  за  руку,
Полюбивши  земний  вітер,  знайшовши  тут  причал…
І  тепер  ця  радість  не  тягар,  а  подвійне  диво,  
І  ці  дива  на  радість  нам,  що  надіслали  небеса,
І  несучи  своє,  сяяла  подвійною  радістю  вуаль,  
То  повідала  нам:  і,  відвідавши  серця  подвійна  радість,  
Щоб  старий  світ  від  тепер  став  іншим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023

Благодатний вогонь

Йде  до  нас  благодатна  сила,
То  й  сходить  на  Землю  благодатний  вогонь
Та  із  неба  віддавши  надію,
І  захоплені  люди  радіють:
Їхні  проблеми  земні  Господь  слухає
Та  всі  в  добре  вірять  -  і  так  буде.
Розсипається  темрява,
Випаровується  сморід  диму,
І  зникають  гріхи  та  безвір‘я  химери,
То  його  ковдра  вуалька  запалює  в  душах  надію  та  віру

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023

Блискавка

По  бездонному  небу  темному  гуркотить  грім,
То  блищить  гроза  на  бездонному  небі  темному  зірниці
Та  грім  блискавкою  блищить  у  небі  далі  висоти…
Так  дурить  нас,  
від  народження  планети  у  небі  вона  творить  багаття  
І  від  часів  початку  народження  в  небі  її  яскравий  погляд
Омивається  дощами  і  з  вітрами  вона  на  ти
І  грім  кличе  блискавку,
Від  народження  планети  вона  грозою  одною  живе
А  у  темряві  блискавкою  мерехтить  поглядом  швидкого  польоту
Та  у  світлі  гри  перетворює  вона  мрії  на  свій  швидкий  хід,
То  грім  гуркотом  прокотився,  та  
Небеса  світлом  серпанку  дихають,  
А  по  небу,  виблискуючи  мчить  зірниці  гроза,
Розганяє  зграї  хмаринок  
Та  тримає  блискавки  в  руках  
Обладунків  блиск  відбиває  кожне  світло  яскравим  променем
І  гра  світла  перетворює  кожен  рух  хмар  на  блискавку,
Так  і  думки  до  небес  направляє,
Замовляє  пісню  світла,  то  зірниця  рве  і  метає  над  Землею
І  несе  печатку  на  обличчі  Землі,
І  висвітлюючи  горизонти  світлом  та  спалахом,  то  зірниці  блищать  очі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023

Божа дорога

На  небі  бачу  зараз  Молочний  шлях
Дивлюся  на  Божу  дорогу  і  мовчу,
Але  я  слухаю  його  Чумацький  шлях  
Навколо  тиша,  тільки  звучить,
співаючи  пісню  свою  зоряний  промінь,
Та  пробудивши  зоряну  думку  вуальки,
То  розпростер  на  небі  Молочний  шлях,
І  знаю,  рукою  він  провів  мерідіани,
І  над  Земною  планетою  видно  промінь!
Той  промінь  кохання,  той  промінь  сонця,  той  промінь  надії
На  нашу  Землю  виливає  щодня,
Щоб  ми  одяглися  в  його  одяг,
Світлі,  що  він  нам  приготував,
Щоб  ближче  подивитися  на  зірки,
Там  знайде  відповідь  зірка,
Пізнавши  небесну  суть  зірки  -  душі,
Дозволивши  вглиб  себе  занурити,
То  погляд  зірки  зрить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023

Усвідомлення

Творець  у  гранчастій  склянці  тримає  світ,
То  Всесвіт  за  гранню  розчиняється
І  темрява  залишиться  десь  там…
Спливає  до  берегів  споглядання,
І  там  побачиш  сумнівну  межу,  як  впливає  на  свідомість
І  яскравим  світлом,  побачиш  вуальну  свідомість,  
Те  чисте,  те  світле  всередині
Ось  і  сталося  святе  побачення  
Ось  і  дісталися  до  яскравої  зірки
Немає  нічого,  тільки  світло  розуміння,
Там,  де  душі  йдуть  до  Землі,
І  раптом  обернешся,
побачиш  чисту  грудочку  святого  і  потрібного,
Те  світло  небувалих  висот
Вся  чистота  оживає  знову  і  знову
І  множиться  у  ньому,  шукаючи  саме  те
І  буде  тим,  хто  є  світлим,  чистим  та  добрим,  з  ясним  розумом
Та  кожного  у  світі,  він  ясно  почує  
І  будуть  світлі  усі  його  справи
І  світло  засяє  у  своїй  красі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023

Ранковим ранком

За  хмарами  сховався  Місяць  і  там  біліє,
Біліє  небо  парним  молоком  над  містом
Мережійні  краї  хмар  тонше  ниток  розквітають  сатину
В  окрузі  стоїть  тиша,  дзвенить  у  вухах  на  тихій  ноті.
Все  ще  середина  лютого,  а  на  дахах  сніг  лежить,  не  тоне.
І  спить  під  кучугурами  Земля  і  птахів  не  видно,  не  літають.
А  ось  і  перші  промені  серпанку  пробилися,
А  хмари  розганяють  і  підлатають  граки  із  веселим  криком
На  дерево  сідають,  сперечаючись,
А  інші  прямо  на  снігу,  нам  говорять:  «Весна  вже  скоро»
І  я  її  з  надією  чекаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Нічне світло

Люблю  глибоке  мовчання  опівночного  годинника,
То  спить  наш  час,  коли  збудить  від  дрімання  мене
безгласгий  якийсь  поклик,  покуштували  молитвою  нічною
Дари  захмарної  країни:  невимовного  спокою,  невимовної  тиші.
І  поки  безмовна  світобудова
І  поки  відкритий  небесний  отвір  (ворота)
І  поки  сльози  покаяння  мають  велику  силу
Так  залишаються  очі  чистими;
І  поки  земні  піклування,  ще  не  владні  наді  мною,
І  поки  не  приховав  своїм  явищем,  нічнного  світла  світло  денне,
То  кинула  свій  погляд  нічними  зірками  серпанку
І  все  навколо  сіяло  -  як  найкрасивіший  візерунок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023

Лазурне світло

Лазурне  світло  небесного  променя  манить  нас  завжди!
Чистота  ранкового  неба,  ясно  видно  від  Землі!
В  моїй  пам’яті  залишаючись  
Морська  чудова  вода  вразила  своєю  красою…
Художник  змішав  природніми  фарбами  все  в  одну  і
попелистий  вигляд  скель,  і  блакитну  хвилю  моря,
І  зелень  трав,  і  жовтизну,  то  слід  залишає  на  чистому  небі.  
Променем  даруючи  лазурне  світло  небесного  серпанку.
Сріблястий  місяць  і  темно  сині  ночі  крізь  похмуре  небо  
бачу  лазурне  світло  небесного  променя,  відкривши  отвір.  
Він  розриваючи  хмари,  малює  ранок  і  день  і  вечір  портрети!
І  опускав  серпанок,  опускаючи  свої  сили  на  світанку  
Він  усе  оголосив,  огорнув  серпанком,  і  собою  огородивши  від  біди.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023

Солярне світло

У  світанковому  блиску  солярний  символ  малює
У  потоках  золота  та  нова  зоря  вогнем  горить,
То  своїми  фарбами  розкриває  день
І  шукає  той  маяк,  
Та  проллються  небесні  сонячні  ріки,  як  зілля,
І  запалюючи  днем  солярний  храм,  
То  світить  у  небі  яскраве  бра
Та  небесні  сонячні  промені  у  своєму  сяйві,
І  вони  наповнюють  глибину  храму  світлом  серпанку,
То  солярні  перлини  світлом  розкриваються

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023

Небесне світло

Світло  небесне  осяює  Землю,
Як  тільки  ніч  піде  в  невідомий  край,
Промінь  йде  крізь  ризи  хмар
І  тече  з  висоти  шовками  серпанку
То  над  світлом  зійде  і  настане  рай.
І  зникне  війна,  хоч  і  набирає  сили,
Та  тінью  все  застилає,
Як  тільки  мир  розправить  крила,
А  над  землею  кружляв,  і  пустив  сльозу
У  болото  темряви  впаде  відразу  війна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023

Незримий

Простір  невидимих  променів
Та  незримих  ниток  павутиння,
То  сплелася  зі  світла  вуальки,
Виявилася  як  картина  дух
Через  вогонь  залишає  слід,
Не  зникає  незримий,
І  проходячи  захід  сонця,
відродиться  він  там.
Очистить  він  джерела  світла
у  новому  світі  зірка  яскрава
Заспіває  в  космічному  ефірі…
І  у  ньому  повисне.
В  павутинах  світла  чаклунства,
Тиша  зі  звуком  у  павутинні  світла
І  з  ниток  світла  в’яже  павутину
На  світанку  небо  з’єднає  таємницю  його

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023

Дім тіней

Я  побачила  блискучій  дім  тіней,
Що  світиться  яскравим  світлом,
Світлом  сяючим  залитий  дім  тіней,
Дім  світить  ясно  світлом  золотим…
То  стирає  світло  вуальки  тінь
І  зникає  в  домі  смуток  та  печаль,
То  гучним  сміхом  розлиті  проходи,  
І  стіни,  кімнати,  вікна  відкриті.
Ось  так  щастя  зберігає  своє,
Підійшовши  ближче  до  будинку  тіней,
І  зайшовши  і  відкривши  двері  дому,
То  так  щастя  врізалося  і  пронизало  наскрізь,
Все  тут  було  наповнено  теплим  почуттям  -  любов’ю…
Та  мене  тепло  зустрів  дім  тіней,
Тож  я  там  прожила  багато  років…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023

Ліхтар - смолоскип

Привид  воскрес  у  тіняві  місячної  вуальки,
І  пробудилась  темрява  під  світлом  тьми.
То  над  землею  тихо  стелиться  туманка,  там,
де  прихований  у  ньому  з  лихвою  привидна  омана.
І  він  несе  далеко  -  далеко  шлях  із  темряви
Та  у  нічному  світі  туманки  дрімають  ліхтарі.
Не  погасивши  вуальку  нічного  світла,  
І  який  манить  тишею  привидну  далечінь,  вабить,
Місіс  туманка  розташувала  променем  світло.
Туманом  струмить  німе  чаклунство  -  світло!
Я  -  вуалька  смолоскип!  Я  живий  вогонь!  
Не  загасити  мене,  навіть  примарною  оманою,
Не  приховати  мене  за  пеленою  туманки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023

Світло ілюмінація

Кинуло  скрізь  хмари  світлий  погляд,
І  наглядає  над  усім  всевидюче  око.
То  на  мене,  дивиться  яскраве  світло
Та  милуючись,  допізна  із  небом  подумки  шепотітися
Око  торкається  ілюзій  світла.
На  землі,  струмениться  ранкове  або  нічне  світло,
Сила  ока  туманить  погляд  крізь  вуальку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

Будень

Ніч  чорною  мережою  поглинала  барви  дня,
І  не  оминала  жахливу  вуальку  війну.
Під  темрявою  ховалася  страшна  війна
І  тьма  відібрати  хотіла  вуальку,
То  світло  на  страшній  війні  покидає  її  
І  темнота  повертає  все  і  постає  в  наготі,
Перед  нами  викрикує  про  оборону  неньки,
Та  чорнота  виривається  з  -  під  контролю.
Білий  день,  все  одно  продовжує  боротися,
Білий  день  звільняє  своїх  братів  від  полону.
Так  білий  день  знімає  тягар  зі  своєї  душі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023

Королева світла

Була  вона  одягнена  промінчиками  сонця,
І  щохвилини  на  її  обличчі  сяяла  посмішка,
Зустрічали  її  люди,  де  вона  знаходилася.
Дихало  в  неї  багато  вуального  світла,  
Та  була  вона  сповнена  любов’ю,  радості,
Щастя,  турботою  і  дарувала  світло  людям.
Так,  поширювала  своє  щастя  серед  інших  людей,
Трохи  повернулась  до  людей  вона  і  каже:
«Що  посієш,  те  й  пожнеш»,  вислів,  ось  такий  
У  ньому  творіть  світанок  іскрами  блискучими,
І  пийте  і  обнімайте  вуальне  світло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023

Око роси

зримо  бачить  око  всю  пішність  трави
На  Землю,  впало  багато  крапель  роси  
У  зеленому  оці  стоять  і  сльози,
То  краплинки  прокинулися  рано  -  вранці

На  світанку,  то  у  Землю  дощ  кидав  перли,
І  немов  у  намисто  вбралася  Земля
Її  живить  роса  цілющою  водою,
вона  дихає  прохолодою  і  легкістю

То  вода  випаровує  капельки  роси,  
А  вуаль  перетворює  на  пару  росу,  
Вона  всю  землю  охолоджує  і  все  навколо,  
Поки  не  спаде  туман  та  й  зникне  взагалі  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Просвіт

Вуальний  просвіт  видно  на  темному  небі,
І  ти  на  небо  дивишся  дивними  очима
І  ти  очима  роздивляєшся  вуальний  просвіт,
А  може  й  ти  побачиш,  а  може  й  ні…

Вуальний  просвіт  заплющить  свої  світлі  очі
І  ти  все  одно  дивишся  на  темне  небо  
У  кохання  щіро  віриш  ти,  яке  сліпе…
А  може  й  ти  побачиш,  а  може  й  ні…

Все  одно  сліпо  дивишся  блакитними  очима
Блакитний  просвіт  живе  крізь  купу  срібних  хмар,
Вуальний  просвіт  дарує  мріям  світу  добрий  шанс
решту  на  прах  перетворив  наш  вуальний  Всесвіт

То  Всесвіт  боготворив  нас  вуальним  просвітлом,
Блакитний  просвіт  з’явившись  у  вуальний  світ
вуальний  всесвіт  світить  і  на  рани  війни,
Так  вуальний  просвіт  зцілює  рани  нашої  війни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

Сакральне світло

Променистого,  білого,  золотого,
Гарного,  ніжного  і  доброго  
освітлює  дорогу  вуаль  
сакрального  світла.

Очищає  нашу  Богом  душу,
Прощає  за  скоєні  наші  гріхи,
Надихаючи  нас  молитися
і  розкриває  світу  прекрасні  
фарби  радості  і  щастя.

Обвиває  нас  своєю  красою,
Оберігає  від  темного  світла,
Переливаючись  у  звуку  кришталю,
Грається  бешкетне  вуальне  світло.

Нині  процвітає  наша  душа,
палає  вуаль  сакрального  світла,
Пронизуючи  душу  сакральним,
тонким  і  чистим  вуальним  світлом.

Завжди  співає,  махає  крилами  
вуаль  сакрального  світла
Завжди  з  нами  сакральна  душа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023

Світить пелена

Там  світить  інше  сонце,  
на  землю  леліє,
гріє  скрізь  вуально  -  
світлу  пелену  віків,
в  сяйві  сонця  
ледь  помітна  пелена,
так  вуальну  пелену  
поглинає  світло  

Там  немає  довгих  
та  пасмурних  днів  темноти,
То  світить  вуальним  світлом  
материнство,
Нічого  прекраснішого  
у  світі  немає,  
нема,  аніж  міри  материнській  радості!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023

Промінь сонячного світла

На  землю,  ненароком
впав  від  сонця  
Промінь  серпанку  сонячного
світла,
Граючись  грайливо  по  різних  місцях  землі.  
Жваво  заграв  струменем  
нетерпляче,  
При  цьому  залишаючи  свій  слід,
Та  розливаючи  скрізь  сліпуче  
сонячне  світло  серпанку
Граються  промінчики  скрізь  серпанок,
І  пускають  стрілки,
Та  оживляють  землю  сонячним  світлом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023

Ранок

Серпанок  світло  раннього  ранку  освічує  думки,
Вривається  у  вікно,
Як  вітер  
Так  тихо  довкола,  
все  ніби  зависло  
подібно  до  частинок  серпанку  пилу  
в  теплому  серпанковому  світлі  поглядом  світанковим,  
новий  день  оживляє  все  навколо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023

Небесне світило

Встає  небесний  серпанок
світило,  то  зірки  -  
небесного  серпанку  світило
дивилися  
красиво  мерехтливих  тіней.
І  своїми  серпанковими  променями  все  
навколо  позолотило,
І  кинувши  серпанковий  промінь,
Та  осяяло  все  навколо,  
потягнувшись  на  зустріч  
серпанковому  світилу,  то
природа  з  любов’ю  
Свої  обійми  розкрила…
Та  був  золотий  спалах  викликаний
І  сяють  позолоченими  зірками…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

Золоті сліди

Чудовим  світлом  шовкове  
покривало  -  серпанок  стелить
сліди  на  шляху,
Світячи  ранньою  зорею,
І  світлом  серпанку  
залишаючи  золоті  сліди  на  шляху,  
їх  не  розвіє  вітер,
Не  спалить  вогонь,
І  не  зітре  Земля,
І  не  змиє  вода,
Нетлінні  золоті  серпанкові  сліди,  а  я
незважаючи  на  все,
Готова  цілувати  їх,
І,  вигукуючи:  дякую  долі  за  тебе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023

Марево

не  ворухнеться  марево  
у  туманному  серпанку  
димки  
І  ширяло  марево  серпанку  над  містом,  
Та  переливаючись  на  Землі  
І  іскрилися  райдужні  грьози  
міражами…
То  мерехтить  небесна  перлова  роса  
у  легкому  серпанку  світла,  
Так  обіймало  повітря  
ілюзії  золотою  мережею  серпанку  закохане  
місто  заповітної  мрії  
Світло  -  золотими  променями  серпанку
заграви  сонячного  кола

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

Блакитна безодня

Вуалька  промінь  летить
у  море  безодні…  світить  навколо,  
Так  мене  ваблять  твої  очі,
В  них  горить  вуалька  -  вогник  кохання,
цей  вогник  світліший  
зорі…
За  безоднею  вуалькою
світло  освітило  довкола…
Світло  світить  завжди  
і  вдень  і  вночі…
Світло  світить  так  
що  бачу  твої  очі…
Що  б  були  ті  дні  мої  
легше,  розвіявши  сумніви

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023

Україна

Вдягла  Україна  розшиту  зоряну  вуальку,  
сховавши  обличчя  своє…
То  іскрилась  
зоряна  вуалька  у  пітьмі  людських  божевільних  взорів.
Огорнула  зоряна  вуалька  
її
Ця  вуалька  спадала  на  обличчі,
нажаль,  вона  служила  подвійній  цілі
і  ви  її  не  розглянули,
те  світло  не  побачили,  що
горить  днями  і  ночами…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023

Ореол

На  фоні  неба  
з’явився  сяючою  вуалькою  ореол,  
І  прагнучи  до  Землі  дістати,  
огортаючи  кінчиками  його
димчасто  -  сірої  вуальки  вовни  світлом  ореолу.
І  очі  поблискували,  відбиваючи  вулькою  світло  ореолу,  
побачивши,  що  я
дивлюсь  на  нього…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023

Мерехтить світло

Мерехтить  таємничою  вуалькою  світло  вдалині,  
І  доносить  тривожне  відлуння,  і
У  пилюці  дивні  сліди  висвітлювало,  
то  магічною  вуалькою  вогник  навколо  вітає,  та
Відкриває  вуалька  -  вогник  усі  таємниці:
«Там  примарна  країна,  де  бродять  
їх  душі  тінню  вуальки  на  світанку,
мерехтить  вуалькою  світло  
від  ранкової  зірки»…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023

Захід сонця

Красиво  вогняною  -  вулькою    
Ранкове  світло  західу  сонця  
Палає  променями,  і  
Як  дзеркало  вуалька  гладі  води  
його  красиво  відбиває  
прекрасний  вечір  у  вуальках  хмарах  
Цей  захід  сонця  
прикрасив  гарно  
і  фарби  дбайливо  кладе,  він  
усміхнувся  серед  вуальки  хмар…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023

Місячне сяйво

Опівнічну  годину  нічну  
Із  неба  місяць  з  розпущеною
косою  -  невимовною  красою,
Та  тільки  видно  
це  місячне  вуальне  світло,
що  у  темряві  нічній  гуляє  
і  освітлює  Землею,  
як  вуальною  срібною  ниткою  
І  ковзаючи,  у  житті  -  
на  краще  чекають  зміни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023

Світло надії

Я  бачу  вуальне  світло  миготить  
переді  мною,  поглянула,
Йдучи  на  вуальне  світло,  
бо  шлях  був  не  завершений,  
все  одно  з’єднуються  шляхи,  
йдучи,  бачу  вуальний  промінь  сонця,  
І  вуальне  світло  надії  
малює  шлях  у  тиші,  оглядаючись
То  вуальне  світло  надії  осяює  шлях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023

Світлі силуети

Коли  заплющую  очі,
Там  не  бачу  
й  ніякої  темряви…
А  бачу  вуальне  світло,  воно  блакитне…
І  тута  простір  і  там,  в  душі  спокій…
І  там  світлі  вуальні  силуети  іноді  
малюють  вуальним  світлом…
Та  щось  говорять  і  щепочуть:  
«ти  ще  дитина»…  
Вони  миготять  так  закликають  
залишитися  в  душі  
дитиною…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023

Потік світла

У  потоці  вуального  світла  
ти  себе  знайди  і
Розтікайся  на  багато  
кілометрів…
Та  коли  зіллються  у  світі  всі  шляхи…
То  відчуй  себе  вільним  вітром!
Перешкод  не  буде  ніколи  і
проникає  всюди  духом!
Все  пізнаєш  часом  крізь  віки  буття
І  задумав  Бог  розпізнання

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023

Іскра в душі

І  вдень  і  
вночі  горить  вуаль  -  іскра  
і  тішить  мою  душу,  
сяє  радістю  моя  щаслива  душа
І  не  погасне  там,  вуаль  -  іскра,  
як  не  гаси…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023

Підземний тунель

Пробираючись  темним  підземеллям,
Намагаючись  вийти,
А  тим  часом  я
притискаюся  до  вуальної  стіни
підземелля,  починає  рухатися  
і  стискати  вуальна  -  сітка,
Та  спускаючись  підземним  ходом  вниз  все  глибше  і  глибше…
І,  побачивши  живу  вуаль  -  сітку,  
То  котився  у  підземеллі  зловісний  потік…
подолати  злість  і  нетерпіння,  
І,  побачивши  чорні  болота,  
Та  тягнучи  бруд  за  собою,  
То  бруд  збільшив  злість  і  нетерпіння…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023

Упир

Дивляться  уважно  твої  два  ока,
В  небі  ворони  давно  ширяють,
слідом  за  ними  полетів  упир
у  свою  Брану.  
Видно  упирю  у  темряві  стіни  Брани.
Дуже  довго  шукав  упир  свою  жертву,
а  виявилася  жертва  під  ногами…
У  його  підніжжя,  на  шиї  з  ранкою,
То  красня  як  жертва  божества  лежить
перед  упирьом  -  дракулою…
І  тиняючись  самотнім  у  темряві  
упир  -  Дракула  змінює  весь  час  обличчя,
Творить  зло,  начебто  торжество.
Упир  тільки  що,  у  яр  уповз  туманом  вуальним  
від  крові  незайманий,  наче  п’яний.
О,  як  же  багато  погубив  упир  
дів,  зачарувавши  баченим  дурманом…
Усі  думають,  упир  вбит  давно,  а  
упир  і  живий  і  мертвий  водночас,
Все  так  само  вночі,  
сіє  зле  насіння…кров
жертви  пробуючи,
начебто  вино,  то  їжа  його,  
то  його  еліксир  життя  і  молодості.
Та  слідкував  за  нею  ночами,
То  натрапив  на  свою  жертву
І  все  ж  таки  спіймав…
І  загинула  від  укусу  упиря  -  Дракули,
І,  перетворившись  на  упиря
І,  прокинувшись  все  змінилося

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023

Рок

Прирекла  війна  на  вічну  темряву,  
І,  знайшовши  вихід  навис
якийсь  злий  рок  серпанком  
над  землею,
то  ніч  чорним  мережним  серпанком  поглинає  барви  дня.
І  огляніться,  ми  втрачаємо  своїх  дітей  із  -  за  ворога,  
і  задаєшся  питанням:  Чому  ворог  вбиває  нас?  
То  так  мститься  ворог,  порушуючи  кожну  з  10  заповідей,  
І  ще  більше  у  ворога  росте  жаха  помсти…
То  наше  життя  перевернулося  з  ніг  на  голову

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023

Ніч туманна

Скинула  ніч  туманна  вуаль,
Глибоко  занурившись  в  злосну  темряву
Тут  опинився  цей  світ  в  обіймах  пітьми
І,  представши  перед  тобою  оголеною,  
І  перекинувши  своїми  обіймами
на  мить  здається  мною  
Ніч  туманна  скине  вуаль
І  відкриє  всю  правду  вночі  
і  випадково  залишить  похмурі  сліди…
То  замкнулося  коло  обіймів,  
і  всі  двері  в  темряві  закрилися  ось  там,  
так  схожі  на  шрам,  який  
видно  не  загоюється  нічим,  
все  болить  і  болить,  шукаючи  щастя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023

Прірва

Її  очі  дивляться  у  прірву  вуальки,
А  серце  -  притулок  чорних  
кайданів  посиливши  свою  жалюгідну,
Мерзенну  душу  прикувала  ланцюгами  до  стіни,  
проводивши  там  нескінченність…,  
І  слухаючи  дзвін  одинокого  годинника,  
що  відбивають  мотиви,  
і  ріжучи  по  серцю  найгострішим  ножем,  
Та  спокутувати  свій  біль  у  жаркому,
липкому  воску  нетлінної  свічки.
То  прірву  приховала  чорна  вуалька,
За  вуалькою  туманної  стіни  
не  видно,  ліній  гострих  каменю.  Там  
нерідко  побачиш
То  падають  печалі,  горе,
біль  вуальки,  
притулившись  затишно  там…  
І  не  залатати  свої  рани
чорним  шовком,  
і  не  прикрити  вуалькою
І  просто  зберігає  вуальку  там…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

Чорний пил

Стояли  запрошені  дороги,  
а  вітряний  вихор  розганяв  чорний  вуальний  пил,  
І  стали  фарбуватися
в  чорний  колір,  
то  вітряний  вихор  нашіптував  ледь  вловиму  пісню…
Та  впала  тінь  на  дороги…
І  прикриваючи  вуальним  пилом  шляхи…
Все  виглядало  підозріло,  неприродньо  та  страшно…
приходилося  обходити  стороною,  бо
Суєта  оселилася  у  вуальній  пилі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023

Вогняний погляд

Вогняний  вуальний  погляд  пронизує,
А  погляд  наскрізь,  бачить  всю  душу  твою…  
І  точно  в  вуально  -  бездонну  прірву  летиш,  
зустрівши  її  глибину.  
У  цих  очах  рішучість  і  сила  полум’я  блиск,  
краса,  вогняний  дух  
торкнувся  нас  незримо,  
змінивши  все  назавжди,  
вогняна  вуальна  прірва  пролягала,  
вона  жахала  і  манила  
розправляючи  крила  і  бродила,  
І  твердячи  мені:  «ти  згориш  дотла»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023

Печаль

Тут  на  Землі  твоя  печаль  серпанку,
Закутана  серпанковою  ковдрою,
Тягнучи  печаль  земного  серпанку,  то
ступає  землею  печаль  серпанку,
Вдягаючи  таємний  серпанок…
Печаль  ступає  млосно  і  втомлено,
Їй  нікого  і  ніколи  не  шкода.
Печаль  як  смерть  раптова  і  жорстока,
Вона  завжди  прагне  вгору  і  вдалину…
Печаль  сестра  розлуки  та  пороку
Вона  цариця  горда
Печаль  завжди  красива  та  жахлива
Вона  легка  і  важче  немає
Печаль  потворна,  і  така  вона  чудова
Печаль  як  пітьма  і  як  у  темряві  світло
І  плаче,  стогне  і  кричить  Земля  -  йди,
Руки  криваві  геть  забери!
То  бачиш  уже,  що  стріляє  виродок,  
І  встати  на  коліна  не  хоче  народ.
То  бомби  в  квартири  летять  і  вдома…
В  крові  купається  Земля…
І  утворилися  рани  серйозні…
Просочена  кров’ю  вона
Просочена  біллю  її  біль,
То  кров  з  -  під  неї  текла,
Її  кров  усередині  була…  
її  кров  на  Землі  -
Земля  згоріла  в  тихій  агонії  
І  спіймана  дияволом…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023

Отрута

Під  тінню  чорного  серпанку  
І,  випивши  прощання  гірку  отруту  -
Серпанку  потрапила  з  рук  її  
пішла  у  вічність  туди,  де  
душі  сплять,  
Забувши  вчорашню  безтурботність…  
Шептав  серпанок:  «не  пускай!»,  
То  темрява  -  наше  вічне  прокляття,  
мені  без  неї  ні  в  пекло,  ні  в  рай,  
І  твоя  душа  у  чорному  
серпанку,  допомогли  крила  серпанку  
прорвавшись  крізь  мороку  серпанок…  
Твоя  смертка  поруч  із  ним  
назавжди  залишилась  її  неземна  печаль,  
Твоя  смертка  вижила  із  життя  свого,  
Твоя  смертка  стала  королевою  окаянних  грьоз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023

Важкий тягар

Панує  над  усім  важкий    
тягар  серпанку,  
несячи  його  за  собою,  
живучи  у  потворній  клітці…
Б’ючись  об  стінки  клітки,
Воліючи  вийти  на  волю…
Замучився  бідний  у  темній  клітці,  
важкий  тягар  серпанку  мій  -  швидкоплинний  час

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023

Чорне дзеркало

У  чорному  дзеркальному  серпанку  
нічних  вікон  порожня  велич  живе:  
все  -  і  -  разом  з  усіма  -  нічого,
Приймаю  я  вигляд  чорта  
І  крокую  у  дзеркальний  вигляд  серпанку,
І  він  виглядаючи  в  дзеркальному  вигляді  
серпанку  чорта…
Дивись  -  безодня  їсть,  сміючись,
Кружля  воронкою  ненаситною,  
схиливши  голову  молячись  чорту,  
і  він,  попросивши  захисту  у  чорта  
і    стали  жертвою  апетитною…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023

Пекельний вогонь

Пекельний  вогонь  серпанку
І  спалює  в  безодні  жорстоко  все,
Пекельний  вогонь  серпанку,
То  вічне  полум’я,  
його  так  бояться  всі  душі  на  
світі,  хоч  
летять  і  потопають  там  всі.  
Хапається  іклами  
І  чортова  паща  їсть  жадібно  всіх  на  планеті…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023

Чаша чорної душі

Чаша  вуалька  гріхів  вічне,
То  як  чорний  колір  вуальки,  
Мої  гріхи  збирає  вуалькою…
Там  панує  вічна  темрява  -
Цар  пороку
Там  засуджені  гріхи  вуалькою,
Падає  на  чорну  Землю,  
ніби  вуальки  гріх
То  душа  сміється  і  насолоджується  гріхом  вуальки,
Чорною  тінню  по  небу  літає  нічне  беззорянне  чорне  небо,
І,  зустрівши  темні  духи  і
Розплескалися  гріхи  вуальки…
Там  немає  просвіту…
Та  хапаю  чорне  повітря  руками,
А  навколо  кайдани  та  тінь  під  ногами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023

Вуалька страху

приховую  під  вуалькою  купу  бруду,  
тримаючи  страх,  біль,  
і  зняти  не  дає  
великий  страх  вуалька,  
то  її  зрадливий  погляд,  
як  кат  мене  губив,  але
її  погляд  досі  відбиває  те,  як  
приховую  сміхом  страх,  біль,  
І  ховаю  за  сміхом  смуток,  
приховую  за  купою  брудом  тухлого  пилу  
мрії  свої  вуалькою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023

Вуалька браниця

Здається  мільйонів  років
І  дивлячись  в  далечінь,
То  вона  намагаючись  розглянути  улюблені  риси,  
а  бачить  лише  -  «вуальку»,  
ти  являєшся  браницею  її:
І  тепер  ти  -  тінь,  
То  стоїть  чорна  вуалька,  
накривши  все  брехнею  і  
ходиш  по  слідах  її,  
і  вона,  прикриваючи  муки  і  страждання  вуалькою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023

Туманність

Лежить  вуалькою  туманний  дим,
нічого  не  розрізнити  за  ним.
То  темний  морок  приспав  всі  вогні…
Я  йду  одна  крізь  морок  ночі,
І  навіть,  якщо  похмурий  шлях,
Туманний  шлях…
Обірвався  тут  і  кінець  дороги…
Та  не  знайти  фіналу  із  -  
за  вуальки  туману…
То  світом  править  біс,  
І  знову  не  туди  поліз…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023