| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Квіти танцюють
Свої весняні танці,
Співають пісні ароматів,
Творять симфонії кольорів
Небачені нами…
Танцюють для глядачів крилатих,
Для втаємничених –
Для літунів простору.
Аплодує цим танцям Сонце –
Суддя правдивий
Вчинків наших зухвалих
І краси незнаної.
Співають кольоровими знаками –
Зрозумілими тим лише,
Хто вміє літати:
Білий – знак таємниць,
Червоний – знак пристрасті,
Жовтий – знак насолоди,
Синій – знак свободи,
І чорний – знак одкровення.
Танцюють
Навіть тоді,
Коли прийшла зима….
Примітка: Ілюстарація - кртина художника Сальвадора Далі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Сентиментальна скрипка –
Це паросток квітки,
Що проростає з чорної землі
Забутого селища сумних людей,
Що замішують хліб сльозами.
Скрипка співає про спогади:
Про людей, що живуть тільки у снах,
Блукають сутінками кімнат і будинків,
В які давно ніхто не заходить.
Скрипку колись вішали на цвяшок:
У чорному футлярі-за́бавці.
Бо не могли знайти людини,
Що могла б перетворити мідні струни
На струни Всесвіту,
Що могла б грати не смичком і пальцями,
А спогадами і мріями про майбутнє.
Ми слухаємо і сумуємо –
Знайшовся скрипаль, а ми плачемо,
Знайшовся скрипаль, а ми журимось,
Бо грати йому в майбутньому в нескінченності –
Або для іграшок,
Або для предків, що живуть у спогадах,
Або для людей глухих.
Примітка: Ілюстрація - картина художниці Ніно Чакветадзе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Я зірка в зеніті липневої ночі,
А ти самотній пастух
З очима сірими,
Що дивиться в темряву,
Шукаючі мої промені –
М’які та сині.
Я земля чорна зорана,
А ти дощ весняний,
Що кидає краплі-зерна
Життя майбутнього.
Я річка прозора нестримна,
А ти пструг сріблястий,
Що пірнає в мої глибини –
Таємні і сокровенні.
Я дерево високе й квітуче –
Золотими пелюстками
Вітаю смішного бога Сонце,
А ти джміль – волохатий, крилатий
Гудиш над моїм верховіттям,
Пилком золотим осипаєш кучері.
Я ніч – темна й непізнана,
А ти новий Місяць –
Срібним променем ріжеш
Мої чаклунства.
Даруй життя мені,
Як даруєш Істину
Дням майбутнього…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Я комета твоєї чорної порожнечі,
Я лечу в космосі твоєї свідомості,
До Сонця шаленого твого серця,
Крізь пітьму твоєї темної зради,
Я опалена твоїми вчинками-променями,
Я комета.
Я тану в цій порожнечі свідомості,
Прагнучи жару тіла твого сильного,
Я мандрівниця у нескінченності –
Нескінченності почуттів.
Я комета з безодні.
Я хвостата мрійниця
Лечу в галактиці твоїх жадань
По чумацькому шляху твого зерна –
Зерна зірок життя,
З якого проростають світи і системи –
Планет-химер і супутників-привидів.
Я крижина Космосу
Розтоплена твоїми доторками
Розчахнута твоїм шаленством
На місячному ложі буття,
При світлі червоного ока Марса,
Вершниця-амазонка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Ти астронавт
У Галактиці мого тіла
Летиш через Чумацький Шлях
Від одної туманності до іншої,
Прокладаєш трек манівцями
Між зорями моїх почуттів-спалахів.
Мандрівниче палаючої матерії
І пульсарів моїх жадань:
Приборкай свого сріблястого зорельота,
Не бійся безодень моїх очей
І загадки шаленої Андромеди:
Ти летиш у сузір’я Трикутника –
Темного, як усе загадкове,
Минаючи Чорні Діри часу,
Вдягнений у скафандр невагомості:
Лети крізь морок цієї ночі,
Лети в пошуках Кучерів Вероніки,
Лети…
Лети…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Ми зірки-світлячки
На чорній галявині Космосу:
Ми світимо серед трави туманностей
І чагарів пилу міжзоряного
Коли гасне нездара День.
Ми кличемо один одного
До нестримного спалаху –
Кохання галактичного,
Виру космічних оргазмів
У кружлянні Чумацького Шляху.
Ми кличемо світлом
Вабимо
Зірки-світлячки
Галявин нескінченного літа –
Літа Всесвіту.
Ти Волопас, а я Вега –
Небесною Рікою розділені
Світимо одне одному, блимаєм,
Нібито граємо нескінченну музику –
Музику вічності.
Прилети до мене кріль чорноту,
Через Небесну ріку –
Мій володар стад Порожнечі,
Мій світлячок цієї ночі темної…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Ми дві зорі
Розділені рікою Галактики –
Вега і Волопас.
Ми світили над садом
У якому дозріли яблука,
Над садом,
Який не садив Адам,
Над садом
Який не плекала Єва,
В якому блукали дві постаті
Сповнені передчуттів –
Передчуттів спокуси.
І світили двома ліхтариками
У перші ночі світу спокою
Над садом в якому росло жадання –
Найперше.
Наші промені падали
На плоди стиглості –
Плоди пізнання та істини,
Плоди почуттів.
Ми так і лишились розділені
Білою рікою Галактики,
Хоча яблуко стигле зірване
Лускатою гнучкою красунею
Чиє ім’я лишилось таємним
Назавжди.
Примітка: Ілюстарація - картина Марка Шагала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Трістане!
Я втомилась чекати
Слухаючи шум холодних хвиль
Моря важкого західного
Моря мрій
По якому плисти-тонути
Жити чи то помирати
Чи то просто дивитися на плями
Холодного свідка Місяця
Свідка моїх сподівань.
Трістане!
Весла твого корабля
Тесані з ясена теплого
Вкради мене з цього будинку сутінків,
Завези на берег скелястий,
Де вітер торкається тіла,
Коли скидаєш плаття й сорочку,
Де ліс нас ховає від очей
Короля і людей.
Трістане!
Я розірвала останнє намисто,
Намистини падають хвилинами:
Хвилинами тьми.
Хоча різьблені із коралів…
Ніч така довга,
А ти десь блукаєш
Ховаючи ніж під плащем.
Трістане!
Вже час…
Примітка: Ілюстрація - картина Сальвадора Далі "Трістан та Ізольда".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Перше кохання –
Це спалах метеориту
У темряві буття порожнього –
Серед ночі самотності,
Серед тьми байдужості.
Перше кохання –
Це політ з шаленою швидкістю
Мимо тиші мовчання,
Мимо спокійних снів.
Це тремтіння зірок,
Це гаряча плазма
У долонях, на яких намальовані очі.
Намальовані одкровенням,
Прозрінням, пробудженням.
Це те, що неможливо забути,
Неможливо перекреслити загравою
Світанку юного тіла.
Перше кохання…
Воно прилітає з Космосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Кохання ранньої осені –
Це стигле червоне яблуко,
Яке впало в густу зелену траву.
Це ягода, що налилась солодким соком –
Густим, як усе достигле,
Як все вересове й пахуче.
Кохання ранньої осені –
То вересовий трунок пиктів,
То м’яке сіно солодких спогадів,
То стукіт дощу неочікуваного
По гонті дерев’яного даху
Хати, що стояла одвічно
На краю темного лісу незнаного.
Кохання ранньої осені
Стиглим виноградом у глеки глиняні
Для вина п’янкого днів довершених.
Кохання ранньої осені –
Для мене – зірки, що впала з неба.
Кохання ранньої осені –
Це прохолодний вітер істини,
Це запах камелій та айстр вересових,
Це крик журавля, це лагідне сонце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Жоржини – це квіти осіннього неба,
Що зажурилося, коли пора стиглих яблук –
Пора прощання.
І не тільки з журавлями неприкаяними
І лелеками – білими шукачами істини.
Прощання з коханням, що десь загубилося:
Десь не знайшлося серед ночі горобиної,
Десь серед руїн закотилося
В куток, де журиться над ним домовичок сивий.
Знайдися, кохання моє сірооке!
Відшукайся, щастя моє сумне-зажурене,
Осіннє, як все заколисане музикою,
Ноктюрном холодного подиху
Вітру дощем напоєного.
Сумую цієї ночі самотності
Споглядаючи букет жоржин пурпурових
Коли рання осінь розлуку мені лишила
Й самотність. І тишу… Чужу…
Вернися до мене коханий мій
Не лишай мене з цими жоржинами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Дощ – то стихія води, ліс крапель,
Що росте догори ногами, як росли
Корені потопу всесвітнього
У землю нащадків Каїна.
А ми ховаємось від світу води
Під дахом маленького дому,
Який ми завжди носимо із собою.
Дім-парасолька:
Світ зачинений для сторонніх.
Тут ми даруємо поцілунки –
Одне одному –
Як дарували сонячні промені
Сонячні квіти кульбаби.
А нині осінь нечемна –
І ми блукаємо у місті дощу:
Вдвох під одним вітрилом:
Чи то парасольки. Чи то корабля –
Каравели дощавого жовтня:
Золотого моря осіннього.
Ми живемо під парасолькою,
Ми кажемо дощу поцілунками:
«Сонце існує!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Прилетів до мене коханець-вітер:
Шалений, як день останнього Сонця,
Нестримний, як поцілунки у жовтні,
Жаданий, як стиглі ягоди.
Підхопив мене коханець-вітер:
Летимо з ним над хмари-ковдри:
Туди, де тільки яскраве Світло і Синява,
Де перехоплює подих,
Де я вільна разом з ним – з Вітром,
Де належить тільки нам Небо,
Де летять разом з нами птахи
У далекий край Вічної Юності.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоосені –
Холодний, як одкровення.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоліта –
Гарячий як почуття полуденні.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене весною кожною:
Приносить запах вишневого квіту.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене зимою білою:
Чистотою снігу незайманого.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щоночі:
В пітьмі таємниць незбагненних.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щодня:
У променях Сонця купаємо
Тіла свої золоті.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щодня:
Першим променем світанку-радості.
Мій коханець-вітер
Прилітає до мене щовечора,
Коли тіло жадає, душа очікує.
Мій коханець-вітер
Зі мною завжди:
У снах, наяву, в раю.
Примітка: Ілюстрація - картина художниці Ольги Кравченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Мій химерний світ
Забарвлює фарбами дивак-художник,
Що знає як літають метелики
Обтяжені весняним пилком
Кульбаби-провісниці та білої вишні
Через паркан лозою плетений.
Мій дивний світ
Небувалою казкою
Входить до мрій журавлів
Під час повернення до рідних туманів.
У моєму дивному світі-вигадці,
Що існує в моїй галактиці,
Наповнений світлом радості,
Хвилями синіми, що заколисують
І навіюють сон спокою,
В якому риби співають пісню
Сріблястих слів,
А птахи шукають острів –
Затишний як добре літо.
У моєму химерному світі
Будинку ростуть із землі як гриби –
Для кожного мандрівця,
Для кожного мрійника,
Для кожного подорожнього,
Що шукає тепла…
Примітка: Ілюстрація - картина художника Яцека Єрки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Птахи гніздяться на верховітті –
На всіх вітрах: синіх, холодних.
Покидають затишні гнізда,
Але завжди повертаються:
Шукаючи серед буревіїв затишок,
Шукаючи серед весняного холоду тепла:
Пухнастого, очеретяного сховку.
Птахи мостять гнізда –
Над людськими будинками,
Над марнотою світу сього,
Над брудом доріг нескінченних,
Над безнадією, над прірвою тьми,
Там де вітер – чистий, але суворий.
У гніздах вилуплюються пташата:
Вчаться літати і падати:
Вилітати в світ несподіванок –
Звідси, з куточку затишку:
Що стоїть-хитається
На всіх вітрах….
Примітка: Ілюстрація - картина художниці Ольги Кравченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Місто старе – Лютеція-на-Секвані
Відображається у моєму горнятку,
Наповненому чорним гірким трунком,
Що дарує солодку істину,
Яку я дізналась сьогодні (не вчора).
Той трунок зварили з опалених зерен –
Плодів землі спекотної –
Країни плямистих кішок і гомінких папуг
(Най розкажуть мені про світанки –
Світанки без нього).
Трунок – гіркий як кохання,
Духмяний мов спогади і гарячий мов пристрасть.
Не хочу його солодити
Білим персидським шаккаром
І згадувати вітражі Сен-Шапеля:
Трунок чорний як ніч і гарячий мов пекло
У порцеляні китайській
З блошиного ринку – всього за два су:
Ковтаючи цю гіркоту
Спитаю у подруги в платті синьому,
Що ні слова не знає латини
(Подруга, звісно, не плаття):
«Як там твій Жан?
Все далі сумними очима
Дивиться в воду
З моста Мірабо?»
Примітка: Ілюстрацію - картина художниці Ольги Кравченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020