Емілія Вега

Сторінки (1/16):  « 1»

Квіти танцюють

Квіти  танцюють  
Свої  весняні  танці,
Співають  пісні  ароматів,
Творять  симфонії  кольорів
Небачені  нами…  
Танцюють  для  глядачів  крилатих,
Для  втаємничених  –  
Для  літунів  простору.
Аплодує  цим  танцям  Сонце  –  
Суддя  правдивий  
Вчинків  наших  зухвалих
І  краси  незнаної.  
Співають  кольоровими  знаками  –  
Зрозумілими  тим  лише,
Хто  вміє  літати:  
Білий  –  знак  таємниць,
Червоний  –  знак  пристрасті,  
Жовтий  –  знак  насолоди,  
Синій  –  знак  свободи,  
І  чорний  –  знак  одкровення.

Танцюють
Навіть  тоді,
Коли  прийшла  зима….  

Примітка:  Ілюстарація  -  кртина  художника  Сальвадора  Далі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020


Скрипка синього світу

Сентиментальна  скрипка  –  
Це  паросток  квітки,
Що  проростає  з  чорної  землі  
Забутого  селища  сумних  людей,  
Що  замішують  хліб  сльозами.
Скрипка  співає  про  спогади:  
Про  людей,  що  живуть  тільки  у  снах,
Блукають  сутінками  кімнат  і  будинків,
В  які  давно  ніхто  не  заходить.
Скрипку  колись  вішали  на  цвяшок:  
У  чорному  футлярі-за́бавці.
Бо  не  могли  знайти  людини,  
Що  могла  б  перетворити  мідні  струни    
На  струни  Всесвіту,  
Що  могла  б  грати  не  смичком  і  пальцями,
А  спогадами  і  мріями  про  майбутнє.  
Ми  слухаємо  і  сумуємо  –  
Знайшовся  скрипаль,  а  ми  плачемо,  
Знайшовся  скрипаль,  а  ми  журимось,
Бо  грати  йому  в  майбутньому  в  нескінченності  –  
Або  для  іграшок,
Або  для  предків,  що  живуть  у  спогадах,
Або  для  людей  глухих.  

Примітка:  Ілюстрація  -  картина  художниці  Ніно  Чакветадзе


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020


Сяйво над темрявою

Я  зірка  в  зеніті  липневої  ночі,
А  ти  самотній  пастух
З  очима  сірими,
Що  дивиться  в  темряву,
Шукаючі  мої  промені  –  
М’які  та  сині.  
Я  земля  чорна  зорана,
А  ти  дощ  весняний,  
Що  кидає  краплі-зерна
Життя  майбутнього.
Я  річка  прозора  нестримна,
А  ти  пструг  сріблястий,  
Що  пірнає  в  мої  глибини  –  
Таємні  і  сокровенні.  
Я  дерево  високе  й  квітуче  –  
Золотими  пелюстками  
Вітаю  смішного  бога  Сонце,
А  ти  джміль  –  волохатий,  крилатий
Гудиш  над  моїм  верховіттям,
Пилком  золотим  осипаєш  кучері.  
Я  ніч  –  темна  й  непізнана,
А  ти  новий  Місяць  –  
Срібним  променем  ріжеш
Мої  чаклунства.  
Даруй  життя  мені,  
Як  даруєш  Істину
Дням  майбутнього…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020


Комета

Я  комета  твоєї  чорної  порожнечі,
Я  лечу  в  космосі  твоєї  свідомості,
До  Сонця  шаленого  твого  серця,  
Крізь  пітьму  твоєї  темної  зради,
Я  опалена  твоїми  вчинками-променями,
Я  комета.  

Я  тану  в  цій  порожнечі  свідомості,
Прагнучи  жару  тіла  твого  сильного,
Я  мандрівниця  у  нескінченності  –  
Нескінченності  почуттів.  
Я  комета  з  безодні.  

Я  хвостата  мрійниця
Лечу  в  галактиці  твоїх  жадань
По  чумацькому  шляху  твого  зерна  –  
Зерна  зірок  життя,
З  якого  проростають  світи  і  системи  –  
Планет-химер  і  супутників-привидів.  

Я  крижина  Космосу
Розтоплена  твоїми  доторками
Розчахнута  твоїм  шаленством
На  місячному  ложі  буття,
При  світлі  червоного  ока  Марса,
Вершниця-амазонка.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020


Астронавт

Ти  астронавт
У  Галактиці  мого  тіла
Летиш  через  Чумацький  Шлях
Від  одної  туманності  до  іншої,
Прокладаєш  трек  манівцями
Між  зорями  моїх  почуттів-спалахів.
Мандрівниче  палаючої  матерії
І  пульсарів  моїх  жадань:  
Приборкай  свого  сріблястого  зорельота,
Не  бійся  безодень  моїх  очей
І  загадки  шаленої  Андромеди:
Ти  летиш  у  сузір’я  Трикутника  –  
Темного,  як  усе  загадкове,
Минаючи  Чорні  Діри  часу,
Вдягнений  у  скафандр  невагомості:
Лети  крізь  морок  цієї  ночі,
Лети  в  пошуках  Кучерів  Вероніки,
Лети…
Лети…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020


Галявина світлячків

Ми  зірки-світлячки  
На  чорній  галявині  Космосу:  
Ми  світимо  серед  трави  туманностей
І  чагарів  пилу  міжзоряного  
Коли  гасне  нездара  День.  
Ми  кличемо  один  одного
До  нестримного  спалаху  –  
Кохання  галактичного,
Виру  космічних  оргазмів
У  кружлянні  Чумацького  Шляху.  
Ми  кличемо  світлом  
Вабимо
Зірки-світлячки
Галявин  нескінченного  літа  –  
Літа  Всесвіту.  
Ти  Волопас,  а  я  Вега  –  
Небесною  Рікою  розділені
Світимо  одне  одному,  блимаєм,
Нібито  граємо  нескінченну  музику  –  
Музику  вічності.  
Прилети  до  мене  кріль  чорноту,
Через  Небесну  ріку  –  
Мій  володар  стад  Порожнечі,
Мій  світлячок  цієї  ночі  темної…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020


Над садом

Ми  дві  зорі
Розділені  рікою  Галактики  –  
Вега  і  Волопас.
Ми  світили  над  садом
У  якому  дозріли  яблука,
Над  садом,  
Який  не  садив  Адам,
Над  садом
Який  не  плекала  Єва,
В  якому  блукали  дві  постаті
Сповнені  передчуттів  –  
Передчуттів  спокуси.  
І  світили  двома  ліхтариками
У  перші  ночі  світу  спокою
Над  садом  в  якому  росло  жадання  –  
Найперше.  
Наші  промені  падали  
На  плоди  стиглості  –  
Плоди  пізнання  та  істини,
Плоди  почуттів.  
Ми  так  і  лишились  розділені  
Білою  рікою  Галактики,
Хоча  яблуко  стигле  зірване
Лускатою  гнучкою  красунею
Чиє  ім’я  лишилось  таємним
Назавжди.  

Примітка:  Ілюстарація  -  картина  Марка  Шагала.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020


Намистини падають

Трістане!
Я  втомилась  чекати  
Слухаючи  шум  холодних  хвиль
Моря  важкого  західного
Моря  мрій  
По  якому  плисти-тонути
Жити  чи  то  помирати
Чи  то  просто  дивитися  на  плями
Холодного  свідка  Місяця
Свідка  моїх  сподівань.

Трістане!  
Весла  твого  корабля
Тесані  з  ясена  теплого
Вкради  мене  з  цього  будинку  сутінків,
Завези  на  берег  скелястий,
Де  вітер  торкається  тіла,
Коли  скидаєш  плаття  й  сорочку,
Де  ліс  нас  ховає  від  очей
Короля  і  людей.

Трістане!  
Я  розірвала  останнє  намисто,
Намистини  падають  хвилинами:
Хвилинами  тьми.
Хоча  різьблені  із  коралів…
Ніч  така  довга,
А  ти  десь  блукаєш
Ховаючи  ніж  під  плащем.
Трістане!
Вже  час…    


Примітка:  Ілюстрація  -  картина  Сальвадора  Далі  "Трістан  та  Ізольда".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020


Перше

Перше  кохання  –  
Це  спалах  метеориту
У  темряві  буття  порожнього  –  
Серед  ночі  самотності,  
Серед  тьми  байдужості.  
Перше  кохання  –  
Це  політ  з  шаленою  швидкістю
Мимо  тиші  мовчання,  
Мимо  спокійних  снів.
Це  тремтіння  зірок,
Це  гаряча  плазма
У  долонях,  на  яких  намальовані  очі.  
Намальовані  одкровенням,  
Прозрінням,  пробудженням.  
Це  те,  що  неможливо  забути,
Неможливо  перекреслити  загравою
Світанку  юного  тіла.  
Перше  кохання…
Воно  прилітає  з  Космосу.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020


Кохання ранньої осені

Кохання  ранньої  осені  –  
Це  стигле  червоне  яблуко,  
Яке  впало  в  густу  зелену  траву.
Це  ягода,  що  налилась  солодким  соком  –  
Густим,  як  усе  достигле,
Як  все  вересове  й  пахуче.
Кохання  ранньої  осені  –  
То  вересовий  трунок  пиктів,
То  м’яке  сіно  солодких  спогадів,
То  стукіт  дощу  неочікуваного
По  гонті  дерев’яного  даху
Хати,  що  стояла  одвічно  
На  краю  темного  лісу  незнаного.
Кохання  ранньої  осені
Стиглим  виноградом  у  глеки  глиняні
Для  вина  п’янкого  днів  довершених.
Кохання  ранньої  осені  –  
Для  мене  –  зірки,  що  впала  з  неба.  
Кохання  ранньої  осені  –  
Це  прохолодний  вітер  істини,
Це  запах  камелій  та  айстр  вересових,
Це  крик  журавля,  це  лагідне  сонце…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020


Жоржини

Жоржини  –  це  квіти  осіннього    неба,
Що  зажурилося,  коли  пора  стиглих  яблук  –  
Пора  прощання.  
І  не  тільки  з  журавлями  неприкаяними  
І  лелеками  –  білими  шукачами  істини.  
Прощання  з  коханням,  що  десь  загубилося:
Десь  не  знайшлося  серед  ночі  горобиної,
Десь  серед  руїн  закотилося
В  куток,  де  журиться  над  ним  домовичок  сивий.  
Знайдися,  кохання  моє  сірооке!  
Відшукайся,  щастя  моє  сумне-зажурене,  
Осіннє,  як  все  заколисане  музикою,
Ноктюрном  холодного  подиху  
Вітру  дощем  напоєного.  
Сумую  цієї  ночі  самотності
Споглядаючи  букет  жоржин  пурпурових
Коли  рання  осінь  розлуку  мені  лишила
Й  самотність.  І  тишу…  Чужу…  

Вернися  до  мене  коханий  мій
Не  лишай  мене  з  цими  жоржинами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020


Під парасолькою

Дощ  –  то  стихія  води,  ліс  крапель,
Що  росте  догори  ногами,  як  росли
Корені  потопу  всесвітнього
У  землю  нащадків  Каїна.
А  ми  ховаємось  від  світу  води
Під  дахом  маленького  дому,
Який  ми  завжди  носимо  із  собою.
Дім-парасолька:  
Світ  зачинений  для  сторонніх.
Тут  ми  даруємо  поцілунки  –  
Одне  одному  –  
Як  дарували  сонячні  промені
Сонячні  квіти  кульбаби.
А  нині  осінь  нечемна  –  
І  ми  блукаємо  у  місті  дощу:
Вдвох  під  одним  вітрилом:
Чи  то  парасольки.  Чи  то  корабля  –  
Каравели  дощавого  жовтня:
Золотого  моря  осіннього.  
Ми  живемо  під  парасолькою,
Ми  кажемо  дощу  поцілунками:  
«Сонце  існує!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020


Коханець-вітер

Прилетів  до  мене  коханець-вітер:
Шалений,  як  день  останнього  Сонця,
Нестримний,  як  поцілунки  у  жовтні,
Жаданий,  як  стиглі  ягоди.  
Підхопив  мене  коханець-вітер:
Летимо  з  ним  над  хмари-ковдри:
Туди,  де  тільки  яскраве  Світло  і  Синява,
Де  перехоплює  подих,  
Де  я  вільна  разом  з  ним  –  з  Вітром,  
Де  належить  тільки  нам  Небо,
Де  летять  разом  з  нами  птахи
У  далекий  край  Вічної  Юності.  
Мій  коханець-вітер  
Прилітає  до  мене  щоосені  –  
Холодний,  як  одкровення.
Мій  коханець-вітер  
Прилітає  до  мене  щоліта  –  
Гарячий  як  почуття  полуденні.
Мій  коханець-вітер
Прилітає  до  мене  весною  кожною:
Приносить  запах  вишневого  квіту.
Мій  коханець-вітер  
Прилітає  до  мене  зимою  білою:
Чистотою  снігу  незайманого.
Мій  коханець-вітер  
Прилітає  до  мене  щоночі:
В  пітьмі  таємниць  незбагненних.
Мій  коханець-вітер  
Прилітає  до  мене  щодня:  
У  променях  Сонця  купаємо
Тіла  свої  золоті.  
Мій  коханець-вітер  
Прилітає  до  мене  щодня:
Першим  променем  світанку-радості.
Мій  коханець-вітер  
Прилітає  до  мене  щовечора,  
Коли  тіло  жадає,  душа  очікує.  
Мій  коханець-вітер
Зі  мною  завжди:
У  снах,  наяву,  в  раю.  

Примітка:  Ілюстрація  -  картина  художниці  Ольги  Кравченко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020


Мій химерний світ

Мій  химерний  світ  
Забарвлює  фарбами  дивак-художник,
Що  знає  як  літають  метелики
Обтяжені  весняним  пилком
Кульбаби-провісниці  та  білої  вишні
Через  паркан  лозою  плетений.
Мій  дивний  світ
Небувалою  казкою  
Входить  до  мрій  журавлів
Під  час  повернення  до  рідних  туманів.  
У  моєму  дивному  світі-вигадці,  
Що  існує  в  моїй  галактиці,  
Наповнений  світлом  радості,  
Хвилями  синіми,  що  заколисують
І  навіюють  сон  спокою,
В  якому  риби  співають  пісню
Сріблястих  слів,
А  птахи  шукають  острів  –  
Затишний  як  добре  літо.  
У  моєму  химерному  світі  
Будинку  ростуть  із  землі  як  гриби  –  
Для  кожного  мандрівця,
Для  кожного  мрійника,
Для  кожного  подорожнього,  
Що  шукає  тепла…  

Примітка:  Ілюстрація  -  картина  художника  Яцека  Єрки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020


Гніздо на вітрах

Птахи  гніздяться  на  верховітті  –  
На  всіх  вітрах:  синіх,  холодних.
Покидають  затишні  гнізда,
Але  завжди  повертаються:
Шукаючи  серед  буревіїв  затишок,  
Шукаючи  серед  весняного  холоду  тепла:
Пухнастого,  очеретяного  сховку.
Птахи  мостять  гнізда  –  
Над  людськими  будинками,  
Над  марнотою  світу  сього,
Над  брудом  доріг  нескінченних,
Над  безнадією,  над  прірвою  тьми,
Там  де  вітер  –  чистий,  але  суворий.  
У  гніздах  вилуплюються  пташата:  
Вчаться  літати  і  падати:  
Вилітати  в  світ  несподіванок  –  
Звідси,  з  куточку  затишку:  
Що  стоїть-хитається
На  всіх  вітрах….  

Примітка:  Ілюстрація  -  картина  художниці  Ольги  Кравченко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020


Гірке і солодке

Місто  старе  –  Лютеція-на-Секвані
Відображається  у  моєму  горнятку,
Наповненому  чорним  гірким  трунком,
Що  дарує  солодку  істину,
Яку  я  дізналась  сьогодні  (не  вчора).  
Той  трунок  зварили  з  опалених  зерен  –  
Плодів  землі  спекотної  –  
Країни  плямистих  кішок  і  гомінких  папуг
(Най  розкажуть  мені  про  світанки  –  
Світанки  без  нього).  
Трунок  –  гіркий  як  кохання,
Духмяний  мов  спогади  і  гарячий  мов  пристрасть.
Не  хочу  його  солодити
Білим  персидським  шаккаром  
І  згадувати  вітражі  Сен-Шапеля:
Трунок  чорний  як  ніч  і  гарячий  мов  пекло
У  порцеляні  китайській
З  блошиного  ринку  –  всього  за  два  су:
Ковтаючи  цю  гіркоту
Спитаю  у  подруги  в  платті  синьому,
Що  ні  слова  не  знає  латини
(Подруга,  звісно,  не  плаття):  
«Як  там  твій  Жан?  
Все  далі  сумними  очима  
Дивиться  в  воду
З  моста  Мірабо?»  

Примітка:  Ілюстрацію  -  картина  художниці  Ольги  Кравченко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020