oreol

Сторінки (14/1333):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Сонце коси розпускає.

Сонце  коси  розпустило,
Небо  світлом  озарило.
Вітер  коси  ці  ласкає,
Парні  ванни  наповняє.

Діаманти  сяють  в  небі,
Вітер  робить  те,  що  треба,
Сонце  в  руки  і  гойдає.
Вище  й  вище  підіймає.

Сонце  сяє,
Сонце  сяє.
Височаво  споглядає
На  качелях  розцвітає.

Сонце  простір  весь  кохає.
Наповняє,  зігріває,
Посмішка  на  небі  сяє.
Сонце  коси  розпускає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024


А тепер сурми… Мисливські байки.

[b]Птицей  ночной  буду  с  тобой[/b]

Я  тебя  у  всех  уведу.
В  эту  эту    тебе...
Подарю  я:

Наш  мир...
Нашу  Вселенную..
А  не  с  Луны
Крошку  бесценного.

В  контакте  мы.
В  контакте  глаз.
Тону  я  в  них,
Тону,  тону,  не  в  первый  раз,

Прижмусь...
Не  мой...
И  пусть...
Люблю  я...

И  не  стыжусь.
Ночь  как  миг...
Пусть.
Ему  во  сне  я  вновь    приснюсь.

Улыбнусь.
Горю.
Ночь...
Как  к  Луне,  к  тебе  во  сне,

Во  сне...
Иду  я.
Там..  целую...
Люблю  я..

[quote]Blow  Thy  Horn  Hunter.[/quote]

[b]А  тепер  сурми...[/b]

Сурми  в  ріг,  мисливець,
І  сурми  у  свій  ріг  голосніше!
У  тому  лісі  є  лань,
Надіюсь  вона  ще  жива:

Сурми,  мисливець,  сурми,  мисливець,
Сурми,  мисливець,  сурми,  щасливий  мисливець!

Боляче  поранена  лань,
Але  кров'ю  не  стікає;
Вона  лежала  так  гарно,  що  я  не  міг  промахнутися,
Боже,  я  був  радий  цьому:
А  тепер  сурми...

Коли  я  стояв  під  деревом,
Лань  вибігла  на  поляну;
Я  влучив  у  неї  ,    вона  впала  додолу.
Але  ще  жива.
Тепер  сурми...

Ось  вона!  Ви  не  бачите?
Як  вона  летить  над  рівниною?
І  якщо  ви  жадаєте  пострілу,
Я  гарантую,  що  вб'ю  її.
Сурми..

Він  біжить,  і  я  біжу,
Але  він  біг  швидше;
Я  велів  йому  стріляти  і  влучити  в  лань,
бо  я  більше  уже  не  можу  стріляти.
Тепер  сурми...

І  пішли  обидва  в  схованку,
Бо  я  знайшов,  де  вона  лежала;
Стріла  в  стегно  попала,
Вона  не  могла  кричати,  бо  знепритомніла.
Тепер  сурми...

Втомившись  від  гри,
Я  пішов  до  таверни  випити;
І  ось,  знову  повторилось  все  те  ж  саме...
Те,  що  ти  маєш  на  увазі  або  про  що  думаєш...
А  тепер  сурми...

Скоро  туди    ввійду  я  і  кінчу  ....
Зараз  же  цей  мисливець  стріляє:
Я  думаю,  що  його  лук  уже  добре  натягнутий,
Його  стріла  вже  не  вбиває.
Тепер  сурми...

-------
----------
-------------
------------------
Сурми,  мій  мисливець,
Ще,  сурми  у  свій  ріг  !
У  тому  лісі  є  жива  лань,
Надіюсь  вона  ще  жива:

Сурми,  мисливець,  сурми,  
Сурми,  ох  сурми,  щасливчик!

Боляче  поранена  лань,
Кров'ю  не  стікає;
Вона  лежала  так  гарно,  
Боже,  я  був  радий  :
Сурми...






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


Это останется навсегда.

Звездное  небо.
Дыхание  ночи...
Звуки  прибоя.
Пустынный  пляж.
Запах  моря.
Пламя  костра...
Приподнятая  грудь,
Томные  уста.
Поцелуй....
И  слеза....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


Життєва тропа ( хокку)

Ідемо  до  Бога,
Прямуєм  від  Бога.
Перехрестя  на  дорозі.


[b]Божа  людина[/b]


Двуногий  хрест,
Сім'я,
Святий  дух.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


Шаги. (хокку)

[quote]Шаг  -  монета  стоимостью    полкопейки[/quote]

Фальшивых  так  много.
Настоящих  так  мало.
Живем  в  сногсшибательной  эпохе.



p/s  Кто  не  понял  хокку,  прочтите  "Фиолетовый  луч"  Константина  Паустовского,  как  никогда  актуальное  произведение.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


У кожнім місті ПВО. (хокку)

Були  міста,  мирні  міста.
ПВО  ми  скрізь  розставим.
Залишимо  згарища  .



p/s  будуть  щодня,  щодня....  іде  ж  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024


Гумор. Гітлер капут.

В  Росії  велика  смута.
Оголосили  сорокаденний  траур.
Помер  цар.
А  в  Україні  свято.
Всі  святкують  перемогу.
Душу  Путіна  Бог  відправив  в  Ад.
Через  сорок  днів  всі  чорти  збіглись  до  Бога:
-Порятуй  нас,  збережи.
Він  всю  смолу  випив,  всіх  грішників  у  військо  набрав,  грозиться  кнопку  нажати  та  Ад  підірвати.
Думав  Бог,  думав,  а  що  робити  відправив  Путіна  в  Рай.
Через  три  дні  всі  ангели  позлітались:
Боже  змилуйся,  він  тут  нову  валюту  ввів,  нас  в  чортів  переодів.
Думав  Бог,  думав  та  й  на  землю  Путіна  президентом  повернув:
-Ніхто  так  як  він  Росію  не  розвалить  та  не  загадить,  а  нам  спокійніше  буде.

Ось  так  бог    царя  воскресив,  чортом  людству  пригрозив.

Не  грішіть!


[b]А  ми  і  раді.  Іноземний  тютюн  завезли.  (хокку)[/b]

Сидимо  на  пороховій  бочці.
Набили  тютюн  в  люльку.
Кресало.  Полям'я.  Вибух.

[b]А  могли  б...[/b]

Врятувати  онко  дітей,  нагодувати  голодних,
Приютити  знедолених,  ощасливити  обездолених  -
На  це  коштів  немає,
А  от  на  ракети  та  інші  види  зброї  вистачає,
То  чому  вас  дивує,  що  постійно  йдуть  війни.
Що  виробляєте,  те  й  пожинаєте.
І  їм  це  теж  повернеться,  вони  наступні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024


Лебідь (хокку)

Білий  кораблик  рікою  пливе.
Граціозно  птах  гордий  водою  іде.
Дивовижний  всюдихід  починає  тут  політ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024


Посівна .

[quote]Дрони  сіють  зерна  з  неба,  смерть  збирає  урожай,  не  чекає  людство  Рай[/quote]
[quote]Хлопчина  років  двадцяти  каже  мені  "Мене  називають  ухилянтом,  але  який,  який  я  ухилянт,  за  кого  тут  загинути,  за  цих  виродків,  а  що  вони  зробили,  щоб  я  нормально  тут  жив  та  працював.  Саме  його  розповідь  спонукала  мене  написати  цей  вірш[/quote]

[quote]Мій  президент  на  передовій,  він  з  народом,  а  той,  що  бункерний  невже  він  твій,  твій...[/quote]

Неприхований  цинізм,
В  совку  -  капіталізм.
Зобов'язання  з  совка,
Експлуатують  трударя.

Підготовлені  війська,
Все  як  в  часи  совка.
Як  пастухи,  женуть,
Женуть  ослів.

Туди  під  дрони
І  цим  горді,
Не  вони  ж.
Не  їхні  ж  трупи  в  полі  спалять.


Заправляють  пахани.
Вони  й  виновники  війни.
Олігархи  мають  статки,
Не  утримують  ж  війська.

Ляпота,  ляпота.
За  їх  добро  піде  в  бій  дітвора.
Бійці  ловили  стариків,
Не  буде  в  полі  мужиків.

Силовики  у  нас  в  пошані,
А  решта?
Решта  всі  на  грані.
Ухилянти  у  країні  правлять,

Тому  народу  певно  й  гадять.
Десять  років  тут  війна.
До  останнього  війна.
А  за  що?

За  їхні  статки.
Вони  ж  на  гроші  завжди  падкі.
Не  в  тюрмі  нажаль  злочинці.
Тому  чому  ж  ми  оптимісти?

Пахани  в  країні  правлять
І  чим  далі  більше  ж  гадять.
Ухилянти  всі  у  владі
І  ви  мовчки  цьому  ж  раді.


[b]Миру  не  буде[/b]

Не  буде,  людоньки,
Не  буде.
Не  буде  в  брані  перемоги.
Й  ніхто  вам  в  цьому  не  поможе.
Війну  потрібно  принити
І  без  угод  пора  вже  жити.
Скільки  можна  все  ділити?
Жиди  ж  бо  мир  не  укладуть.
За  їх  збагачення  у  бій  же  йдуть.
Їм  бог,  їх  бог  це  обіцяв.
Владу  ніби  то  над  нами  дав.
Хай  йдуть  вони  під  три  чорти.
Годі  горя  і  війни.

p/s  Як  на  мене,  раз  немає  у  нашій  владі  освічених,  професійних  управлінців,а  лише  пахани,  які  з  держбюджету  зробили  "общак",  загальнонародне  прибрали  до  власних  лап,,  то  хоча  б  ввели  умову,  у    владі  можуть  бути  лише  ті,  хто  виконав  свій  обов'язок  на  передовій,  може  хоть  тоді  в  цій  країні  будуть  цінити  життя  людей  та  дбати  про  майбутнє  нашої  країни,  а  не  про  власну  наживу  та  політичні  інтереси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024


Ви можете вважати себе щасливішими, ніж думали раніше

У  прекрасній  далечині  щастя  майоріє,
Ніби  не  далеко,
Поряд  є  ж  надії.
Та  наскільки  швидко  ми  б  не  просувались,
Мрії  недосяжні  -  мріями  й  зостались.
Воно  ніби  Сонце,  у    далечині.
Ми  і  так  щасливі,  а  чому  б  і  ні.
Можем  говорити,
Є  до  кого  й  що.
Якщо  не  двохноге,
То  на  лапках  жде.
Не  живем  минулим,
День  новий  нас  жде.
Радує  усіх  зміна  цих  подій.
Ми  всі  не  циклічні,
Так,  ми  забуваєм,
Нові  відкриття
Й  радість  відчуваєм.
Більшість  не  самотні,
Є  хто  нас  кохає,
А  якщо  й  немає,
Серце  не  саме,
Серце  всіх  кохає.
Серце  ж  бо  коханням  простір  наповняє.
Справжнє  щастя  бути,
Бути  лиш  собою,
Не  потрібно  бути
Кращим  звіробоєм.
Життя  -  маленька  радість,
Та,  яку  цінуєм.
Ми  усі  щасливі,
Ми  заможні  людини.
Миті  ми  цінуєм,
Тільки  ми  проснулись
Вже  на  небі  сонце.
Посмішка  із  неба
В  наше  то  віконце.
Тільки  власноруч
Щастя  люди  гублять.
Хай  же  всі  щасливі
На  планеті  будуть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024


Цап-відбувайло

Цап-відбувайло  у  нас  ухилянт,
Закони  такі  прийма  ухилянт.
Повістки  їм  всім  не  раз  присилали  ж.
Вони  ухилянтами  всіх  називали.

Скажите  брешу,  у  Петі  спитайте.
Петі  також  повісточку  дайте.
Саме  цікаво,  хто  пропонує,
Сам  же  постійно  сачкує.

Законність  щоденно  у  нас  добивають,
Законні  права  в  людей  відбирають.
Бидлом  зробили,  стадом  тварин.
Вертиться,  вертиться  смерті  тут  млин.

Гасла  давно  уже  ні  про  що.
Вислів  один:
Путін  -  ху..ло.
Ви  ж  таке  саме,  ви  -  то  є  зло.

Стадо  баранів  зробили  з  людей.
Цап-відбувайло  не  має  ідей.
У  бій  же  народ  добровільно  ж  ішов,
А  зараз  цій  владі  не  вірить  ніхто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024


Свавілля

Узаконять  беззаконня.
Вір  не  вір,  вони  це  зроблять.
Демократії  -  кінець.
Вір  не  вір,  всіх  жде  п...ць.

Щось  не  те  я  написав,
"Беспредел"  і  в  нас  настав.
Й  тут  провладнії  жиди,
Під  копірку  як  в  Росії

Самосуд  й  абсурд  вчинили.
Вже  давно  дві  України.
Лиш  на  Банковій  всі  вільні.
Закупили  вже  дубини,

Щоб  добити  Україну.
Вір  не  вір,  вони  це  зроблять.
Хто  скажіть  все  це  зупинить.
Диктатуру  влада  чинить.

Стадо  є  і  пастухи.
А  ведуть  вони  куди?
Переможе  тут  тиран,
Бо  провладний  в  нього  клан.

Скажите:
-Ми  не  дамо.
Ви  ж  лиш  вірите  в  кіно,
А  війна  ж  давним  давно.

Нас  давно  перемогли.
Правлять  тут  давно  жиди.
І  в  Росії  жиди  правлять,
Ось  тому  овець  і  смалять.

[b]Підміна[/b]

Завдяки  Сталіну
Жили  без  війни.
Сталін  із  влади
Вивів  жидів.

Хто  сам  не  йшов,
Тому  він  поміг.
Троцький  за  море
Від  нього  був  втік.

Кровю  залили  жиди
Всю  Росію
І  світову  почали  ейфорію.
Революції  й  війни

Їхня  ж  робота,
Там  де  бариги  -
Не  буде  польоту.
Все  під  проценти,

Навіть  життя.
Там  де  жиди  -
Завжди  війна,
Жахлива  гроза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024


Божевільні миті весни.

Сонечко  сяє,
Пташка  співає.
Вовчик  по  лісі  за  зайцем  ганяє.
П'яти  в  зайця    й  заблищали.

Гомін  лунає,
Співають,  зовують.
Пари  птахів
По  небу  пливуть.

Трава  зеленіє,
Пухнасті  бруньки.
Хвалт  підняли
В  очереті  качки.

Сонячний  ранок,
Радісний  день.
Прудка  лань
Між  плетивом  гіллястим

Мов  стріла  блискавично
Промелькнула  перед  очима.
Певно  помітила  вовка
Та  відволікає  його  від  дитини.

Повітря  наповнилось  
Райдужним  світлом
І  на  його  тлі  птахи
Здавались  райськими.

Все  ставало  таким  чарівним  та  казковим,
Повітря  наповнилось  магією  і  пахощами  весни.
-Яка  краса.
Так  і  хочеться,  щоб  ця  казка  ніколи  не  закінчилась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024


Сериал "Слуга народа", в нем программа для народа!

Все  не  такое  каким  кажется.
Задуман,  чтобы  захватить  власть.
Эта  мысль  уже  удалась.
Палка  ж  имеет  второй  ведь  конец.
Ты  его  видишь?
Ты  -  молодец.
Законно  власть  у  тебя  отобрали
И  как  все  вернуть  тебе  показали.
Вместе,  все  дружно,
Мы  соберем  и  не  один,
Не  один  миллион.
Вместе,  все  дружно,
Власть  отберем,
Народу,  отечеству
Все  возвратим.
Мы  тут  народ
И  мы  так  хотим!


[b]Не  гумор,  можите  не  верить  (хокку)[/b]

Культ  подавления  давит  на  разум.
Все  ведь  хотят  тут  все  ведь  и  сразу.
Пчелы  соты  сами  строят,  люди  ж  тут,  в  темнице,  бродят.


[b]Жиды[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sXFeWN2xEyY[/youtube]

Мы  говорим  Путин,
Подразумеваем  жиды.
Уже  во  всех  странах
Правят  они.

Это    разве  народ?
Барыги  и  сброд,
Миру  несут  
Войну  и  развод.

Нас  давно  развели.
И  не  только  на  бабки.
Они  же  на  золото  падки.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024


Тонкое начало. (Счастье - Со участия! )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mpU3hy_x7n4[/youtube]

Огонь  изнутри
Гори  во  мне,  гори.
Четвертое  солнце
Весь  мир  озари.

Бабочкой  с  кокона
В  небо  порхни.
Ясный  свет
Й  сила      -    в  любви.

Вера,  идея,  сила
Тональ  озари.
В  мире  форм
Христа  воплоти.

Огонь  изнутри
Свети  мне  в  пути.
Четвертое  солнце
Весь  мир  озари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024


Я вдома ( хокку)

Прижався  до  клену.
Пригорнув  берізку.
Нарешті,  я  вдома.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gGnA8OoeQ1k[/youtube]

[b]Долгая  дорога  домой  (  хокку)[/b]

Это  не  соревнование.
В  ней  нет  победителей.
Бегите  медленно,  наслаждайтесь  путем.

[b]Не  плачь,  не  проси,  живи[/b]

Защитите  защитников.
Больно  видеть  их  слезы.
Им  осталось  одно  -  довериться  Богу.

[b]Все  не  напрасно[/b]

Иногда  опускаются  руки.
Иногда  из  последних  сил.
Бог  в  тебе,  ты  -  непобедим.


[b]Ранок  [/b]

Птахи  щебечуть.
Слава  лунає.
Проміння  Сонця  душі  ладнає.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZDZGmNtGgzg[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024


Невже то він (хокку)

Не  написав  книгу  "Україна  не  Росія".
Знищив  в  Україні  "Сатану".
Заказав  Гонгадзе.

[b]Новий  Єрусалим[/b]

Наймит  захищає  межу.
Хазяйнує  саранча.
Зроблять  з  України  Крим,  будет  тут  Єрусалим.

[b]Повернення  на  передову[/b]

Зі  слізьми  на  очах.
З  гіркою  образою  на  владу.
З  вірою  в  Бога.

[b]Хто  отримає  почесті[/b]

Силовики.
Зрадники.
Ті,  що  й  пороху  не  нюхали.

[b]Причини  війни[/b]

Гроші.
Помста.
Подвійні  агенти  у  владі.


[b]Коли  закінчиться  війна[/b]

Знищать  свідків  їхнього  злочину.
Узурпують  владу.
"Замовники"  перестануть  спонсорувати.

[b]Жінка  у  вікні[/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DaS_cuWVEI[/youtube]

Не  зіллються  ніколи  зими  довгі  й  літа.
У  них  різні  звички,  і  зовсім  несхожий  вигляд.
Незмінно  на  землі  дві  дороги,  та,  і  ця  -
Та  -  втомлює  ноги,  друга  душу  нам  ятрить.

Ця  жінка  у  вікні,  в  сукні  рожевого  квіту,
Твердить,  що  в  розлуці  аж  ніяк  без  сліз.
Це  тому  що  по  житті  дві  дороги,  та  і  ця...
Та  -  прекрасна,та  пуста.  Мабуть  це  цілком  серйозно.

Хоч  розбийся,  хоч  помри  -  не  знайти  слушнішої  мови,
І  куди  б  наші  пристрасті  нас  із  тобою  не  завели,
Незмінно  попереду  дві  дороги,  та  і  ця  -
Без  яких  неможливо,  як  без  неба  і  землі.

Ця  жінка  у  вікні,  в  сукні  рожевого  кольору,
Стверджує,  що  в  розлуці  неможливо  жити  без  сліз.
Тому  що  у  кохання  дві  дороги,  та  й  ця  -
Та  -  прекрасна,  але  марна.  Мабуть,  мабуть,  це  всерйоз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024


Егоїстичні особи: до, зараз, після. ( хоккку)

Занепад  духовних  цінностей.
Заколочений  дім.
Свічка  скорботи.



[b]Грустные  мотивы[/b]

Ночью  дождь.
Утром  слякоть.
Природно  значит  взять  вот  так  й  поплакать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024


Удивительный цветок (хокку)

Дыхание  неба.
Восторг  зари.
Я  люблю  тебя,  Лили.


[b]Воспоминания[/b]

О  нет,  я  не  горюю.
Взял  кисти  и  пишу  я.
По  памяти  рисую.
Люблю,  люблю  такую.
Грез  и  любви  цветок,
Грущу,  грущу  чуток.

[b]Присутствие[/b]

Покой.
Творчество.
Любовь.

[b]Витки  любви,  мы  помним  вас,  бойцы  (  хокку)[/b]

Мы  фестивалили  всю  ночь.
Утром  ушел,  навеки,  прочь.
На  белый  свет  явилась  дочь.

[b]Оглянись  на  меня  (  хокку)[/b]

Вспомни.
Улыбнись.
Оглянись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024


Гумор. Від сміху лусну. Не лусну, то впісяюсь.

[quote]Чоловіки  як  діти  малі[/quote]

[quote]Чемність,  гумор  і  вогнепальна  зброя
 розтоплять  будь-яке  серце[/quote]

Ось  зарплату  получив
Та  й  в  сексшоп  я  заскочив.
Жінці  барбі  дві  купив,
А  діткам  вібратора,

Слиновилизатора.
Того,  що  на  палочці  і  з  головкою.
Лизати  -  не  вилизати,  смокчи  та  язичком  лижи.
І  про  себе  не  забув,
Повногруду  там  я  й  вдув.

Ось  прихожу  я  додому,
Жінка  й  дітки  там  голодні.
-Ти  зарплату  получив?
-Щось  вкусненьке  нам  купив?

Діткам  дав  по  чуполизу,
Бачу,  що  макітру  лижуть.
Я  на  барбі  подививсь,
Пригадав,  як  то  колись.

От  їх  й  діткам  подарив
Та  дружину  задобрив.
Вона  скоса  поглядає:
-Імпотент,  мене  лякаєш.

-Ти  вібратор  знов  купив,
Шлангувати  захотів?
-Мовчки  барбі  надуваєш,
Презики  не  надіваєш.

Поки  ми  так  сперичались,
Дітки  з  іграшками  грались.
Доня  барбі  наряжає,
Умиває  та  вдягає.

Я  на  сина  подививсь,
Він  як  я,  таким  й  вродивсь.
Платячко  там  розірвав
Й  гвинтик  в  гайочку  встромляв.

Жінка  в  вереск:
-  Ти  тупий,  ось  тому  і  син  такий.
Я  всміхаюсь:
-Він  механік,  подивись,  який  старанний.

[quote]Піднімаючись  по  дереву  життя  обходь  сук  і  не  слухай  дятлів[/quote]

[b]Коміків  розсмішили  та  чи  не  будемо  плакати[/b]

Хто  заплаче  на  могилі?
Плачуть  рідні,
Плачуть  милі.
Не  заплачуть,
Посміхнуться,
Вознесіння  так  торкнуться.
Друг  скривився.  
Мертвий  з  неба  подивився.
Він  радіє:
-Я  живий.
Смертю  смерть
Я  боронив,
Рід  й  Вітчизну  захистив.
Мертві  душі
Знов  рахують.
Вони  всюди,  вони  чують.
Що  було  ми  і  не  знали,
Знов  в  бою  вас  захищали.
Щоб  за  вас  голосували
Вам  мандати  нові  мали.
Знов  залишите    руїни,
На  мальдівах  живуть  ж  свині.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zCUNKun8hyU[/youtube]
Альбіон  тут  все  рішає,
Справедливість  тут  зникає.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GPqUu_7R2-U[/youtube]
Гоголь  істинно  сказав:
Чичиков  -  господарював,
Авантюристом  модним  став,
Певно  ти  себе  впізнав?
Собакевич  дуже  хитрий
Чи  Манілов  ти  привітний?
Плюшкіни  одні  кругом
Із  кийком  та  батогом.
А  навколо  мертва  тиша.
Ти  уважно  придивися.
Дикий  Схід.
Мертві  шлють  
Вам  всім  -  Привіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024


На чужині соловейки не співають…

Дощі,  дощі...
Рясні  дощі..
Хоч  цілу  ніч
Нам  солов'ї  

Співали  чудні  ті  пісні.
Принесли  радість
Звідусіль,
Та  сонця  сіль,
Та  сонця  сіль.

Ідуть  дощі,
Рясні  дощі.

Солов'ї,  солов'ї
Найдзвінкіші  солісти.
Надранішній  дріб  небесних  цимбалів,
Співають  -  серце  завмирає.

Виспівують,  витьохкують
Маленькі,  голосисті  хлопчики.
Тьох-тьох-тьох,
-Ох-ох-ох.

Серденько  підспівує,
Самка  його  слухає,
Звук  небес  сягає,
Самка  вибирає,
Слух  відмінний  має.

А  краплинки  капають,
Сяють  там  на  сонечку.
Переливи  райдужні.
В  кожній  сяє  сонечко.

Фіть-фіть-фіть.
Тьох-тьох-тьох.
Солов'ї,  солов'ї,
Ой,  дзвінкі..
Ой,  дзвінкі.

Не  співають  пісні
На  чужині.
Не  співають  пісні
На  чужині.

Думи  сумні,
Думи  сумні.
В  рощі,  у  рощі,
Мовчать  солов'ї.

Ідуть  дощі,
Рясні  дощі.

Сіє  дощ  мерехтіння  краплі,
Сумний  лунає  мотив.
Пташок  не  чутно.
Так  сіро,  мокро  чомусь  навкруги.

Падають  каплі  згори.
Райдуги  лиш  кольори
Ніби  співають  над  нами,
Омиті  і  ми  небесами.

Соловейки  вже  поруч  
Із  нами,  в  кожній  хатині  ростуть.
Любов  у  домівку  несуть.
В  піснях,  у  коханні  живуть.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024


Гумор Ворогам ( танка)

Вас  це  турбує?
Вам  вічно  буду  снитись.
Забудьте,    як  жарт,
Страждати  з-за  дрібниці.
І  все  ж  вам  буду  снитись.


https://www.youtube.com/watch?v=hOh6c8B5m3s&list=PLgs7PxDEpd9768cS_FG_BL1KwGE3Y2TmA&index=7

[b]Спасите  свои  души  и  жизнь  на  Земле[/b]

Послушай  совесть.
Главный  бой  в  тебе,  внутри.
Себя  победи!
Думайте,  разбирайтесь,
Все  зависит  от  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


Собі заберіть ваше крипто, а нам поверніть наше золото!

[b]Золото..
Магічні  кристали...
Вивезли...  та  обміняли...
ОБІКРАЛИ!
Все  за  НІЩО!
Чо..  чо..!
Природне
   Штучним  підміняли.
Ефір  брехнею  засоряли.
Не  ті  вже  цінності,
Не  ті  !
З  брехнею  ми  насамоті.[i][/i][/b]


У  листопаді  1723  року  гетьмана  Павла  Полуботка  заарештували  та  ув'язнили  в  Петропавловській  фортеці.  Згідно  з  легендою,  перед  арештом  Полуботок  таємно  віддав  на  зберігання  200  тисяч  золотих  монет  банку  в  Англії  під  7,5  %.  Сума  грошей,  банк  і  відсотки  варіюються  в  різних  варіантах:  деякі  джерела  указують  на  дві  бочки  із  золотом,  2,5  %  і  банк  Британської  Ост-Індської  компанії.  У  заповіті  Полуботок  нібито  залишив  80  %  золота  на  майбутнє  незалежної  України,  а  решту  —  своїм  правонаступникам.  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T_dGeYFa0nI[/youtube]

Kroll  Associates  встановила,  що  до  серпневого  путчу  1991  року  зі  Швейцарії  до  Нью-Йорка  було  переведено  понад  14  мільярдів  доларів[3].  Крім  того,  Комуністична  партія  Радянського  Союзу  разом  з  іншими  державними  установами,  такими  як  КДБ,  вивели  з  країни  понад  40  мільярдів  доларів  грошима.  Активи  Зовнішекономбанку  були  заморожені  на  час  розслідування.  Однак  в  обхід  обмежень  на  рух  капіталу  було  здійснено  безліч  транзакцій,  часто  з  британським  Barclays  Bank  на  Кіпрі,  який  діяв  як  центр  відмивання  грошей  для  державних  чиновників  із  Санкт-Петербурга  і  Москви.  Зокрема,  розслідуванням  було  встановлено,  що  уряд  Москви  на  чолі  з  реформатором  Гавриїлом  Поповим,  перейнявши  колишню  будівлю  РЕВ  у  Москві,  почав  здавати  її  приміщення  в  оренду  західним  фірмам  і  організаціям,  вимагаючи  платити  доларами  на  кіпрський  рахунок  у  Barclay's  Bank



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ip-0AfC6fPQ[/youtube]
У  березні  1992  року  уряд  Б.  Єльцина  уклав  контракт  з  Kroll  Associates  на  відстеження  і  виявлення  дуже  великих  грошових  сум,  які  були  вивезені  з  Радянського  Союзу  до  серпневого  путчу  1991  року.  Перший  віце-прем'єр  Єгор  Гайдар  виступив  із  заявою:  "Минулого  року  було  проведено  широкомасштабну  приватизацію  майна  номенклатурою  і  чиновниками  для  їхньої  особистої  вигоди".  Гайдар  назвав  комуністів  і  співробітників  КДБ  злочинцями  і  вказав  на  необхідність  "енергійних  пошуків"  грошових  потоків  державного  капіталу,  які  практично  безконтрольно  йшли  за  кордон  до  розпаду  Радянського  Союзу.  15  березня  1992  року  уряд  Росії  заморозив  переказ  грошей  за  кордон  через  Зовнішекономбанк,  у  якому  були  акумульовані  валютні  рахунки  колишніх  радянських  контрагентів,  зокрема  окремих  підприємств,  які  через  це  не  змогли  виплачувати  видані  їм  кредити  й  оплачувати  поточні  поставки.  У  квітні  1992  року  Kroll  Associates  почала  розслідування  під  керівництвом  Джозефа  Серіо,  який  очолював  філію  в  Москві.  До  Москви  виїхав  також  Джозеф  Розетті,  заступник  голови  Kroll  Associates[3].  Сума,  сплачена  за  перший  етап  робіт,  склала  900  тис.  доларів.

https://2plus2.ua/zateryannyj-mir/novyny/zoloti-skarbi-inkiv-dosi-ne-znaydeni-kudi-podilisya-100-tisyach-ton-shlyahetnogo-metalu
 100  тисяч  тон  шляхетного  металу  інків  вивезено  на  інопланетних  кораблях

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0    ми  в  кредит  беремо  наше  ж  золото.

https://rdzs.org/zoloto-karpat-abo-zakynuti-zoloti-shahty-kolo-m-beregovo/

а  це  нам  залишили...  (обнулили)

https://texty.org.ua/articles/57967/Bilshovyky_i_miljonery_Bilshist_rosijskyh_multybagatijiv_zberegly-57967/

Прізвища  значних  підприємців  «розкуркулених»  більшовиками  в  1917  р.,  комуністична  історія  не  дарма  намагалася  обходити  стороною.  Виглядає  феноменом,  але  майже  всі,  справді  найбагатші  російські  бізнесмени  («ділові  люди»,  як  казали  тоді)  дивним  чином  прихід  більшовиків  пережили,  подекуди  –  зберігши  частку  майна,  а  деякі  ще  й  примудрилися  нажилися  з  цього  соціального  катаклізму.

https://bastion.tv/istoriya-povtoryuyetsya_n50501
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xb-BXDPl690[/youtube]
Радя́нська  окупа́ція  Украї́ни  —  процес  військового,  політичного  та  культурного  захоплення  українських  земель  Радянським  Союзом/РРФСР  протягом  1917—1991  років  після  повалення  монархії  в  Російській  імперії,  програшу  УНР  у  радянсько-українській  війні  та  приєднанням  західноукраїнських  земель  до  складу  СРСР  згідно  з  домовленостями  1939  року  за  пактом  Молотова  —  Ріббентропа  з  нацистською  Німеччиною.  Характеризується  створенням  на  її  територіях  більшовицько-радянських  маріонеткових  держав  —  РУНР,  УСРР,  ГСРР.  Процес  супроводжувався  червоним  терором,  голодоморами,  репресіями,  депортаціями,  розстріляним  відродженням,  тотальним  зросійщенням  тощо.
на  фото  -червоногвардійський  загін,  який  брав  участь  у  захопленні  Києва  під  час  першої  радянсько-української  війни.
https://zn.ua/ukr/SOCIUM/zolotiy_zapas_rosiyi_ta_chehoslovatskiy_korpus_buvalschina_i_nebilitsi.html
ЗОЛОТО  залишило  кроваві  сліди,  а  прибрали  до  рук  його  олігархи  жиди.

Rothschild;  известна  также  как  Дом  Ротшильдов  или  просто  Ротшильды)  —  европейская  династия  банкиров  и  общественных  деятелей  еврейского  происхождения,  чья  история  восходит  к  концу  XVIII  века.  А  золото  чиє?



p/s  Не  знаю  як  вас,  а  мене  цікавить  питання  куди  з  планети  знакає  золото,  точно  як  і  з  України,  не  говорю  вже  про  агресорів,  Канаду,  США.  Пустишки  ж  володіють  світом.  Одинички  замінили  нуликами.
https://blogs.pravda.com.ua/authors/sokolenko/5040aed49153c/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


Варіації на тему "Місток".

Біля  лісу  річка,
А  над  нею  кладка.
Линви  та  кийки
Лиш  до  мене  йди!

Скороти  так  шлях.
Ти  ж  бо  є  козак.
А  попід  горою
Вдовиця  з  косою.

Не  ходи  вночі
Ти  попід  кущі.
Будь  ти  біля  глиці,
Пий  лиш  із  кирниці.

Покохала  хлопця
Та  й  нема  покою.
Ой,  коли  мій  милий,
Стрінемось  з  тобою.

Вітер  про  кохання
Співа  над  водою.
Ясний  пливе  місяць
Та  над  осокою.

Біля  глиці  серце
Сяє  над  водою.
Як  же  мені  любо
Бути  там  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


Гумор зміїний. Вечоріє ( хокку )

Помостина  через  болото.
Зоряна  ніч.
Двоє  закоханих.


[b]Мрії  дівочі[/b]

Любий  мій,  Андрію!
Я  про  тебе  мрію!
Любий  мій,  Андрію!
Дай  мені  надію!

Сині  в  мене  очі.
Я  до  тебе  хочу.
Ой  же  як  охоче,
Стону  серед  ночі.

Ти  про  мене  мрій,
Будеш  лише  мій!
Ти  моє  кохання,
Принц  із  моїх  мрій,

Радість  в  моїм  серці.
Світлячок  надій.
Милий  мій,  зігрій.
Мій,  навіки  мій!



Гумор  [b]змії[/b].

-Ой,  яка  вродлива!
На  шиї  й  обвила.
-Обережно,  змії!
Шлюбний  в  них  період!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


Ква, ква, ква.

Между  влагой  и  водой
В  этом  мире  мы    тобой.
Диффундируем  в  сознании
На  границе  мироздания.

Занимаясь  тут  ничем,
Зеленеем  от  проблем.
Ничего  не  понимаем,
Мы  сознание  теряем.

Рассудок  особи  не  нужен,
Мир  в  потребление  погружен.
Мы  тела  лишь  уплотняем,
В  лед  сердца  мы  превращаем.

Вымираем,  вымерзаем.
Быстро,  быстро  все  теряем.
Кто  мы  есть  уже  не  знаем,
Мы  мозги  ведь  не  включаем.

Очень  дорогой  ресурс.
Адекватность  на  нуле.
Пустота  уже  в  тебе.
Будущего  уже  нету.

Ты  сегодня  ел  конфеты.
Ты  украл,  употребил.
Свое  Эго  проявил.
Подлый  мозг  жирком  заплыл.

Интеллект  давно  не  нужен.
Кто  мудрей  -  того  в  асфальт.
Черви  в  каждом  ведь  гробу,
А    туда  ли  Я  иду?

В  жизни  кто  увидел  Бога?
Кто  весь  мир  тут  озарял,
Кто  любовью  наполнял?
Не  в  болоте  ты  застрял?

Как  лягушки:
-Ква,  ква,  ква.
-Есть  хотите?
-Да,  да,  да.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024


Важко ж в гармонії бути.

Проростає  зло  з  добра
І  чомусь  це  неспроста.
Все  погане  із  добра
Психотерапевтична  скрізь  брехня.

Біль  найкращий  твій  є  друг.
І  ладнає  нас  недуг.
Боремось  завжди  з  не  тим,
Забиваєм  в  рани  клин.

Яди,  яди  ж  в  порошках.
Бізнез,  бізнес  атакує,
А  проблеми  наростають,
Злом  добро  перемагають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024


Доброго ранку, мир вашому дому. ( Як страшно жити у дурдомі) .

Дебілоїди  керують,
Пі  дари  й  вночі  воюють.
Не  розкрив  ще  зранку  очі,
В  небі  виє  і  гуркоче.

Страх  та  жах  повипускали,
Цілу  ніч  дітей  лякали.
Пі  дари  чомусь  при  владі,
Дебілоїди  і  раді.

І  на  Місяць  зранку  виють,
Хай  чорти  оці  всі  згинуть.
Мирного  ранку,  доброго  дня,
Живи,  процвітай,  Україно  моя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024


Світіться в Славі.

У  Всесвітній  павутині
Всі  ми,  всі  єдині!
Обрізаєм  пуповини,
Швидкості  не  ті  вже,  сину.

Є  й  невидиме  навколо,
Ми  частинки  лиш  живого.
В  нас  все  входить,  з  нас  й  виходить,
Диво  дивне  чудо  творить.

Позитивнії  думки
Людям  радість  лиш  несли.
Про  добро  лише  говорим
І  добро,  добро  лиш  творим.

Світла  ,  Слави  ми  творці,
Ми  такі,  ми  молодці.
Сонце  ясне  в  нас  в  руці
І  румянець  на  щоці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024


Гумор ще той, військовий, для підтримки бойового духу.

Миша:
-Я  сильніша  за  слона.
Слон:
-Мабуть,  ти  зійшла  з  ума.
Миша:
-Слон,тобі  хана!


https://zemlia.zapisi.cx.ua/ukraincyam/vpliv-mishi-na-slona-kumedna-istoriya-chi-naukoviy-fakt.html  -  фейки,  але  ж  ми  віримо.
https://t4.com.ua/science/vcheni-zyasuvaly-shho-slony-ne-boyatsya-myshej-ale-boyatsya-murah-ta-bdzhil/  -  екперементи,  ми  й  це  певно  знаємо.

[b]Найновітніші  відкриття[/b]

[i]плоский  анекдот  як  і  планета[/i]

https://t4.com.ua/science/kosmichnyj-teleskop-life-vyyavyv-planetu-z-oznakamy-zhyttya/

Нарешті  вчені  знайшли  в  космосі
Планету  придатну  для  життя.
-Це  Земля.



[i]Продовження..  .  не  буде[/i].

Вчені  знайшли  спосіб  зробити  її
непридатною  для  життя.
-Це  засекречені  відкриття.

[b]зробіть  висновки[/b]

Вчені  шукають  код  Бога,
Щоб  з  мертвого  божка  зробити  живого.


[b]-В  Ад  пройдисвітам  дорога.[/b]

Вченим-медикам  надали  зброю
Для  знищення  всього  живого.

[b]Загадки[/b]

Сидить  на  горшку,
Рильце  не  в  пушку.
Команди  віддає,
Подарочка  жде.
                   [i](дитина)[/i]
На  пороховій  бочці  сидить,
З  вогнем  грається.
Запальничкою  забавляється.
                 [i]("доросла"  людина)[/i]









p/s  -  для  тих,  хто  ще  не  посміхається:    порох  і  атомну  зброю  нинішній  цивілізації  надали  мертві,  щоб  вона  очистила  планету  для  наступної  цивілізації,  врятувала  її.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024


Гумор чорний, ще той, розмова бійця з ненькою, аж до сліз, зчепить всіх.

-Коли  ж  війна  скінчиться,  Колю?
-Ніколи,  мамочко,  ніколи!
-Вам  же  снаряди  знов  везуть.
-Ракети,  мамо,  всіх  тут  вб'ють.
-Дитинко,  дома  вас  же  ждуть.
-Мертві  бджоли  -  не  гудуть.
-Що  далі  буде?
-  Всіх  тут  вб'ють.
-Ми  переможем?
-Так,  мабуть.




p/s  Якщо  мій  твір  переможе  в  конкурсі,  всі  призові  нехай  перерахують  на  підтримку  ЗСУ.  Миру  всім!  І  щоб  усі  повернулись  живими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024


Хокку про нових пап і не тільки римських.

Дяк.
Орган.
Суспільна  думка.


[b]Те  ж  іншими  словами[/b]

Тлумачать  блогери.
Проповідують  попи.
Формують  думки.

[b]Храми  Антихриста[/b]

Телеграм  канал.
Інстаграм.
Голівуд.

[b]Інший[/b]

Кіт.
Бізнес.
Світ.

[b]Буде!!![/b]

МИр.
РАдість.
Новий  день.

p/s  начинки  різні,  суть  одна  -  зомбують.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024


Не знаю як вам, а мені смішно. Без прикрас.

Не  збагну...
Повторення...
Вже  смішно?
Ви  знову  коміка,
Ще  того  коміка
Рішили  розсмішити?
Чи  пару  гривень  заробити?
Все  так  погано?
Лиш  сміятись  ?
Пора,  пора  вже  прокидатись!

[b]Без  прикрас[/b]

Дали  заказ.
Видали  зброю.
Стріляй!

[b]Фарс[/b]

Недостатньо  всього,  
Жодних  шансів  на  успіх.
Гниль  зверху.
Переможемо  на  кістках.
Внушаємо  ворогам  страх.

[b]Ви  чим  думаєте?[/b]

-Ви  думаєте  ваші  діти  в  школі?
-Ви  думаєте  вони  під  наглядом  прислуги?
-У  них  круглі  очі,  вони  в  Голівуді.

[b]Щоденні  дози[/b]

Постери.
Відосики.
Світлини.

[b]Про  папські  проповіді  і  не  тільки[/b]

Ви  думаєте  все  то  для  чого?
Хтось  хоче  миру?
Та  всі  бояться,  що  скінчиться  війна.
Бояться,  що  "партнери"  перестанують  годувати.
Бояться,  що  "герої"  продовжать  уже  з  ними  воювати.
Бояться,  бо  руки  в  крові.
Бояться,  бо  "більшість"  -  гнилі.
Бояться,  бо  тут  ще  Совок.
Бояться,  закінчиться  строк.

p/s  Всі  в  психлікарні,  але  хто  скаже,  що  він  там  хворий.  Пацієнти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024


Мотивація на смерть.

Мотивуємо  -  вбивати,
Що  тут  доброго  чекати.
Будуть,  будуть  комісари,
Дози  будуть,  щоб  вмирали.

Нові  хани  на  місцях,
Кого  на  смерть,
Кому  назад.
Несправедливість  на  когтях.

Страх  на  ненависті  знову,
За  спиною  ж  нові  змови.
Надувні  храми,  смерті  дух,
Наш  наркоман  певно  припух.

За  що  повинні  помирати?
Бо  не  посадимо  за  грати
Своїх,  своїх  ми  ворогів.
Нема  снарядів,  море  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024


На злобу дня

[quote]Близько  8-10  мільйонів  українців  загинули  у  війні  1939-1945  року.  Пам'ять  означає,  що  ми  пам'ятаємо  всіх  військових  і  цивільних  жертв  цієї  війни,  а  примирення  –  що  країни  Європи  уклали  мир  після  війни.  
Примирення  означає  мир,  який  уклали  країни  Європи  після  війни.
Символом  дня  став  червоний  мак,  який  уособлює  кривавий  слід  від  кулі.[/quote]

Навіть  червоні  маки  не  розцвітнуть  в  полі,  довели  тут  людство  до  війни  нової.  Не  будемо  всією  Європою  від  Росії  виведення  військ  вимагати,  будемо  вимирати?  Жертвенні  агнці?  Як  діють  санкції,  дали  вони  результати?  А  які  можуть  бути  результати,  якщо  наші  з  ворогом  самі  торгували  й  торгують,  слід  все  починати  з  себе.  Не  кричати,  призивати.
За  свої  ідеали  та  погляди  самому  слід  боротись,  йти  добровольцем,  якщо  вірите,  що  війну  війною  переможите.  Мало  горя  та  сліз?  Ще  років  сто  повоюєм  і  будемо  біля  того  самого  корита.  Це  не  зрозуміло  ще  комусь.
Ідеї  миру  та  справедливісті  повинні  звучати.  Порозуміння,  примирення,  конструктивні  діалоги,  конкретні  плани  дій,  а  не  прокльони  та  вбивства,  безглузда  війна,  результат  якої  очевидний  -  знищення  українського  народу,  не  видно  ще  хто  переможе,  а  переможуть  ті,  що  підступно  наші  народи  стравили,  а  одне  очевидно  -  загинуло  і  загине  мілліони  українців.  За  кого?  Хто  скористався  і  скористається  цими  жертвами  для  власної  політичної  карєри  та  мілліардних  статків.
То  одні  стали  за  3  роки  мілліардерами,  їх  діти  олігархами,  а  діти  простого  народу  поклали  за  це  свої  голови.  Найвища  справедливість.  Страшно  це,  страшно.

Читаю,  що  пишуть
Та  й  думку  гадаю
Чому  ж  українцям
Літати  мішають.

У  спини  плюють,
Прокльони  знов  шлють.
І  їх  визволяти?
За  них  погибати?

Херсон  же  без  бою
Вони  самі  здали,
В  Росію  в  думках
Давно  мандрували.

Не  хочуть  вони
Давно  вже  війни.
А  ми?
За  зрадників

В  бій  ми  повинні  іти?
Скільки  потрібно
Ще  крові  пролити
Щоб  зрозуміли  -

Це  слід  припинити.
Немає  ні  зброї,
Немає  й  людей.
Нас  моніторять

І  це  без  ідей.
Нема  полководців,
Де  влади  сини  ?
Вони  -  іноземці.

За  них  полягти?
Менше  ви  краще  б
Про  вбивство  писали.
Як  з  лиха  вийти

Пропонували  б.
Легко  з  дивану
У  бій  посилати,
Хто  ж  тут  за  зрадників

Хоче  вмирати?
Навіть  не  варто
Їх  визволяти.
Вони  не  хочуть  нас  навіть  знати.

Досить  вже,  досить
Кров  проливати.
Як  далі  жити  слід  міркувати.
В  чомусь  вступити,

Щось  в  них  забрати.
Війну  тільки  миром
Перемагати.
Ми  пів  Херсону

Посадим  за  грати?
Бандити  донецькі
Проникли  ж  бо  всюди.
Певно  не  знають

Про  це  добрі  люди.
Мордовороти  на  нас
Ж  бо  нажились,
Щоб  наші  хлопці

За  їх  бізнес  тут  бились?
Попи  і  інші  завжди  моніторять.
А  добровольці
Лежать  уже  в  полі.

Дітям  ворожим
Не  зичим  такого.
Досить  призивів
До  вбивства  нового.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024


Псів в Києві на постамент!!! Кожен громадянин України є вільним у виборі мови та віросповідання.

[quote]Пес  Патрон  замість  Пушкіна:  з'явилася  петиція  про  заміну  демонтованого  пам'ятника  російському  поету[/quote]

[quote]"И  славен  буду  я,  доколь  в  подлунном  мире
Жив  будет  хоть  один  пиит.
………………………………………
Что  в  мой  жестокой  век  восславил  я  Свободу
И  милость  к  падшим  призывал.
А.С.Пушкин"[/quote]

Возвеличуєм  Шевченка,
А  Пушкіна  з  постамента...
Головою  вниз...
На  це  дійство  подивись.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A-OPop20Gqg[/youtube]

Та  кобзар  з  могили  б  встав,
Побратима  відстояв.
В  повний  зріст,  
Йому  ж  погруддя...

Де  ваш  сором,  добрі  люди.
Два  пііти  рівні  з  гідних...
Ви  не  монумент  зкидали,
Конституцію  -  топтали.

І  ногами  розбивали.
Теж  мені  каменярі.
То  це  воля?
То  яка  тоді  неволя.

З  мовою  ведем  війну?
Та  Тарас  у  тім  гробу...
Вам  махає  кулаком.
Ти  є  справжнім  козаком?

Сорок  днів  з  початку  посту?
Віра  нова  ?  Чи  попи  ?
Чи  нема  в  вас  голови?
Псів  на  постамент,  то  є  ключовий  момент.

[quote]Великий  піст  починається  за  сім  тижнів  до  Пасхи  і  складається  з  чотиридесятниці  –  сорока  днів  –  і  Страсної  седмиці  –  тижня  перед  самою  Пасхою.[/quote]
p/s  на  прийнятий  владою  православний  календар  уважно  подивіться  і  з  себе  посміхніться,  чи  ви  є  віруючими  і  чи  вміють  нові  попи  рахувати  до  40  та  дотримуватися  постів.  Ви  на  фото  календаря  повіться  і  порахуйте  чи  від  початку  великого  посту  2  березня  до  31  березня  є  40  днів  +  ще  7  днів,  ось  тому  така  у  нас  освіта,  щоб  ми  не  знали  ні  свого  роду,  ні  віри,  видадуть  незаконні  постанови,  а  ви  -  виконуйте.  Певно,  яка  влада  -  така  і  віра,  це  мені  нагадує  Антихриста  Петра  I.
Цю  тему  я  піднімав  у  вірші  "Лезом  по  Гавриїліаді."    https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007070  та  поети  мовчки  цей  вандалізм  підтримали,  мовчазна  згода.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024


Справжні цінності. ( математики не зрозуміють певно)

Один  з  учнів  зайшов  до  свого  гуру  і  з  подивом  виявив,  що  його  житло  складається  лише  з  однієї  порожньої  кімнати  та  килимка  на  полу.
-  Наставнику,а  де  ж  твої  меблі?  -  здивувався  учень.
-  А  де  твої?  -  почулось  у  відповідь.
-  Мої?  Але  ж  я  тут  гість.
-  Я  теж.
https://vue.gov.ua/%D0%93%D1%83%D1%80%D1%83


[b]Це  так  просто,  
що  на  перший  погляд  навіть  суперчить  математиці,  проте  біологи  мене  зрозуміють(  хокку)[/b]

Розділена  цінність  -  зростає.
Поділений  скарб  -  зростає.
Розділена  мудрість  -  примножується.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024


Нічні ліхтарі.

Темна  ніч...
Алея.
Ліхтар.
Штучний  комфорт
І  ти  там  гуляв.
Дурні  думки  у  голові.
Так,  звичайно  звично
Це  тобі.
Вони  породжують  чудовищ,
А  ти  алеєю  все  йдеш,
Від  Бога  світла  знову  ждеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024


Гордимось. (це не жарти, верхи хочуть жерти)

[quote]Ми  завжди  жили  бідно,  але  грошей  на  армію  не  шкодували.  Повинен  же  хтось  захищати  наш  спосіб  життя.[/quote]

Що  не  говори,
Такі,  ми  такі  .
Воли!
Душу,  тіло  і  до  тіла,

Щоб  жиди  тут  багатіли.
Щоби  ціни  тут  зростали,
Щоб  як  липку  обдирали.
То  наш  спосіб  є  життя,

Кращого  ніде  нема.
Хто  у  злиднях  -  той  працює,
Хто  кермує  -  байдикує.
Хто  тут  бідний  -  на  війну,

Хто  багатий  -  на  курорти,
Там  найкращі  певно  роти.
Захищаєм  Капітал,
Той,  що  жид  у  нас  украв.

І  в  Європі  всі  заможні
І  Росія  процвітає,
Нас  же  панщина  чекає.
І  найнижчі  тут  зарплати,

Щоб  не  були  ми  мордаті,
Сильні  в  нас  силовики,
В  нас  мордатим  цей  є  тил.
Певно  є  й  тероборона,

То  жидівства  охорона.
Ідеали  в  нас  такі,
Ми-  то  армія  рабів.
Свої  пута  захищаєм,

Бути  в  рабстві  ми  бажаєм,
Щоб  жиди  тут  панували,
Ціни  як  гриби  зростали,
А  вони  нас  обкрадали.

Заробіток  й  той  украли.
А  колись  вам  тут  платили,
Що  скажіть  ви  захистили.
Так  говорять  тут  багато,

Обіцяють  воювати,
А  самі  у  бій  не  йдуть,
Лиш  грабують  та  крадуть.
Все  зруйнують,  розкрадуть

Та  кредитів  наберуть
Та  крізь  сито  розкрадуть.
Да  ми  люди  є  багаті,
Бо  найнижча  в  нас  зарплата,

На  поляків  щось  женем
Та  на  них  пахать  підем.
Як  завжди  -  нічо  нового,
Пан  і  наймит,  нищеброди.

Обіцяють  нам  свободу,
Самі  ділять  тут  доходи,
Для  збагачення  нагода,  
Саме  цим  певно  ми  й  горді.



[b]Слав[/b]ь[b]Ян[/b]ь[b]Ин[/b]ь.

[quote]Единая  изначальная  материя  тайцзи  порождает  две  противоположные  субстанции  —  ян  и  инь,  которые  едины  и  неделимы.  [/quote]

Идентификация.

[i]Осознанность.[/i]

Реинкарнация.



[quote]Вера  в  реинкарнацию  включает  две  основные  составляющие:

       Представление  о  том,  что  у  человека  имеется  некая  сущность  («дух»,  «душа»  и  прочее),  в  которой  заключается  личность  данного  человека,  его  сознание,  некая  часть  того,  что  человек  отождествляет  с  понятием  «я  сам».  Причём  эта  сущность  может  быть  связана  с  телом,  но  связь  эта  неразрывной  не  является,  и  душа  может  продолжать  существовать  после  того,  как  физическое  тело  погибло.  Вопрос  о  том,  имеется  ли  душа  только  у  людей,  либо  и  у  других  (возможно,  у  всех)  видов  живых  существ,  в  разных  мировоззрениях  решается  по-разному.
       Представление  о  том,  что  эта  сущность  после  смерти  тела,  сразу,  через  какое-то  время  или  в  будущем  мире,  воплощается  в  другом  теле  (теле  новорождённого  человека  или  иного  живого  существа  или  восстановленном  теле),  таким  образом,  жизнь  личности  продолжается  за  пределами  жизни  физического  тела  (вечно,  либо  в  пределах  цепочки  перерождений,  завершаемой  определённым  образом).[/quote]

[quote]В  процессе  развития  китайской  философии  ян  и  инь  всё  более  символизировали  взаимодействие  крайних  противоположностей:  света  и  тьмы,  дня  и  ночи,  солнца  и  луны,  неба  и  земли,  жары  и  холода,  положительного  и  отрицательного.  Являясь  основной  (фундаментальной)  моделью  всего  сущего,  концепция  инь-ян  раскрывает  два  положения,  объясняющих  природу  Дао.  Во-первых,  всё  постоянно  меняется.  И,  во-вторых,  противоположности  взаимодополняют  друг  друга  (не  может  быть  чёрного  без  белого,  и  наоборот).  Целью  человеческого  существования,  таким  образом,  является  баланс  и  гармония  противоположностей.  Не  может  быть  никакой  «окончательной  победы»,  ибо  нет  ничего  окончательного,  нет  конца  как  такового.[/quote]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024


Христос Воскресе! Воистину воскресе! (Горчичное семя 2021)

Ты,  ты  в  мире.
Ты,  не  одинок.
Рядом  девочка.
Девочку  посетил  бог!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtjAPce1xos[/youtube]

Нужно  лишь  поверить  в  Бога.
И  не  страшно  умереть.
В  молитве  спроси,
Молясь  укрепи!

Бог  любит!
Сильно  любит.
Бог  Есть,  есть    Свет!
И  чудеса.

Вера  размером
Горчичное  семя
Откроет  двери  от  небес.
В  тебе  Христос,  в  тебе  Воскрес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


Непристойні привітання . 16 + ( пристойно про непристойне)

[quote]Кожна  жінка  заслуговує,  щоб  її  любили  більше,
 ніж  вона  того  заслуговує.[/quote]

-  Полий  квіти.
-  Поли  й  квіти.
-  Дерева  й  плоди.
-  Просто  встав  і  полив,  філолог...


Лю[b]ба[/b],  [i]Роз[/i][b]очко[/b]!

[b]Віта[/b]ю,  тебе  з  В[b]ось[/b]мим  днем  весни!
Щоб  твоя  квіточка  ніколи  не  завяла,
Лиш  розцвітала,  її  з  любов'ю  [b]по[/b]ливали,
Ти  ж  пелюсточки  роз[b]пу[/b]с[b]кала[/b]!

Пчілка  хоботок  туди  вставляла,
Каву  в  постіль  подавала,
Нестримно  кохала,  від  краю  до  краю.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yaSu0iwbrdI[/youtube]
Всього  найкращого  б[b]аж[/b]аю!


[b]Жива  вода[/b]
[i]х[b]ок[/b]ку[/i]

Роса!  
Яка  краса!
Жива  вода!

https://www.eden.com.ua/ua/stati/jivoy-ili-naturalnoy-voda-posle-glubokoy-ochistki-byt-ne-mojet/


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


Как младенцы. Sonnet 1.

 Тебя  теперь    не  узнать!
В  разум    проник  страх.
Из  чрева  появился.
Во  тьме  божишься  .
Неужто  ты  боишься?

------------------------

 Тебя  теперь    не  узнать!
В  разум    проник  страх  .
В  окопе  притаился.
Во  тьме  божишься  .
Неужто  ты  боишься?

-------------------------

Вы  больше  не  боитесь  !
Вы  в  глине  воплотились.
Вас  не  распознать!
В  вечность  страх  проник.
Жертвам  обелиск.


[b]Sonnet  1.[/b]

[i]мій  авторський  переклад[/i]


Від  божества  чекаємо  чарівного  потомства,
Квітку  ж  нев'янучу  не  зберегти,
Те,  що    літами  в  пам'яті  зітреться,
Продовжить  нас  в  нащадкові  влекти  .

Але  ти  вогонь,  собою  засліплений,
З  відблиску  черпаєш  своє  ж  світло,
Ворог  сам  собі,  тим  опустошуєш  лоно,
Втрачаючи  силу,  приречений  на  смерть:

Ти,  нині  садом  свіжість    наповнюєш,
Провісник  настання  весни,
Як  пустоцвіт  без  зав'язі,  зів'янеш,
Пустивши  за  вітром  те,  нема  чому  ціни:

Так  принеси  намічене  світові,
Не  віднеси  подарованого  в  могилу.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024


Курйози, із юмором.

[b]А  кажуть  чорта  немає[/b]

Дивлюсь  я  на  неї...
В  голові    непристойні  сцени,  по  тілу  мурахи  ...
Та  щось  там    підкушує,  підіймає...



[b]Лабиринты  любви  (хокку)[/b]

-  В  лоно  б  войти..
-  Возьми...
Лунный  свет  в  царстве  любви.

[b]Запаска  Є  !!![/b]

[i]  (Я  плачу,  [b]а  ти[/b]  за[b]хочи[/b])[/i]

-  Тату,  ріденький,  у  мене  колесо  спустило.
-  А  мені  чого    подзвонила,  у  тебе  ж  чоловік  є!
-  Дзвонила  -  не  відповідає.
-  Ну,  а  запаска  в  тебе  є?
-    Він  теж  не  відповідає.
-  Певно  іншу  перевзуває!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024


Голос из вне.

Голос  из  вне,
Он  звучит  уже  во  мне.
Я  всего  лишь  проводник,  голос  внутренний  притих.

[b]Как  вам  живется  в  колонии?[/b]

По  всему  миру  колонии,
Природа  давно  не  в  гармонии.
Крысы  повсюду,  в  агонии.

[b]Вы  знаете  что  это?[/b]

Это  война.
От  рождения  й  до  гроба  война.
Вы  в  этом  мире  чужие,  убейте  других  -они  не  такие.

p/s  Вот  к  чему  приводят  установки,  вы  давно  в  мышеловке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024


Или…или.

Вам  внушили.
Все  за  ними  -  повторили.
Идентичными  вы  были?
Или…или,
Погибали,  что  б  мы  жили.
Отправляли  людей  -  сдохнуть,
Кто  не  сдох,  те  ведь  оглохнут,
Не  угасим  огонь  войны,
Монстр  в  тебе  не  истребим.


p/s  Поражения  можно  преподнести  как  победу,  но  как  поступить,  если  нельзя  победить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024


Ти що, з глузду з'їхав, чи що?

Небо  чорне  мов  земля,
Ця  планета  не  твоя.
В  Пекло  Рай  перетворили,
Що  ж  ви  люди  натворили.

Алчність,  підлість  та  брехня,
Ось  чому  іде  війна.
Хижаки  навколо,  люди.
Ненаситні  люди  всюди.

Лиш  голодний  убиває,
Ситий  мовчки  споглядає.
Як  цинічно  всюди  брешуть,
Оскал  всюди  хижаків.

Чорна  тьма  і  очі,  очі,
Очі  у  вогні,  пекельні  дні.
Рвуть  життя  і  в  землю,  землю,
Всюди  лиш  кровавий  слід.

Ненаситне,  люте  племя
Інородних  хижаків.
У  котли  людей  загнали,
Розвели  пекельні  чвари,

В  полум'я  смолу,  смолу
І  чекають  Сатану.
А  ковчега  більш  не  буде,
Всі  ви  грішні,  грішні  всюди.

Кажуть  божий  то  є  суд,
Бо  творили  лише  блуд.
Ви  блукали  в  темноті,
То  ж  й  митарства  в  самоті.

Кола  ада  всіх  чекають,
Смолу  в  котли  доливають.
Пекло  Землю  поглинає,
Ранок  буде,  хто  вже  знає?

Люцифер  засяє  в  небі?
Править  нами  тут  богема.
А  хвостаті  лиш  плазують,
Над  людьми  вони  глузують.

p/s  Переглянув  відео  https://www.youtube.com/watch?v=W0xAAK2vg9o  написав  цей  вірш,  мало  в  чому  погоджусь  з  порохоботами  та  все  ж  осадок  після  перегляду  гіркий.


[b]Тікай,  зайчику,тікай.[/b]

Що  вовку  тут  можна,
Те  зайцеві  зась.
Як  надоїв  божевільний
Цей  фарс.

Зайчик  у  полі  травичку  щіпав,
Мисливець  в  кущах  на  нього  чекав.
Зайчик  щодуху  він  нього  тікав,
Мисливець  напився,  тому  й  не  попав.

В  лісі  ж  на  зайця  вовчик  чекав,
Зайчик  у  пащу  вовку  й  попав.
Так  і  в  житті  одні  бабки  стрежуть,
Другі  ці  бабки  браткам  цим  несуть.

Кажете  страшно.
Божевільня,  тюрма,
Кажете  біс,  а  за  ним  Сатана.
Ви  ще  щасливі,  ви  ще  живі,

Вічні  ще  муки  ось  там
У  цій  тьмі.
Кажете  страшно,
Горить  вже  земля,

Ад  він  же  вічний,
Нетільки  війна.
Тліє  надія,
Свіча  ж  догора.

Були  ж  там  міста,
Міст  вже  нема.
Були  там  мости.
Мостів  вже  нема.

Золото  де,  покажить  нам  його.
Ртуть  куди  зникла  й  інше  добро?
Люди,  де  люди?
Там  де  й  зайці?

Вовки  ви  в  шкурах
Певно  вівці.
Вовк  в  опозицію  до  вовка  став,
Зуби  в  усмішці  він  приховав.

Шакали  щоночі  на  Місяць  лиш  виють,
Мають  надію,  мають  надію.
Сирени  щоночі  рвуть  і  ревуть,
Останні  надії  вони  відберуть.

Зайці  мисливцями  скоро  вже  будуть?
Вовк  лише  зайця  тягне  до  суду.
Як  не  крути,  як  не  верти,
Зайчик  тікай,  поки  живий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024


Тьох-тьох-тьох.

Зранку  у  садочку
Соловей  щебече.
Тьохкує,  витьохкує,
Радує  серденько.

А  у  полі  жаворонки
Мирно  так  співають,
Славлять  свою  вдачу
Й  бога  прославляють.

Красиві  думки  озвучують,
Красиво  співають,
Кожен  з  цих  солістів
Милу  виглядають.

Ой  тьох-тьох
Пташечка  щебече
Тьох-тьох-тьох  
До  гніздечка  кличе.

На  полі  травичка
Рясно,  рясно  сходить,
В  ній  плетуть  гніздечка
Жаворонки  й  долі.

Звуки  там  чарівні
В  яровій  лунають.
Ой,    як  же  то  чарівно,
Любо  так  співають.

Щедро  та  з  любовью
Звуки  ці  лунають.
Ой,  як  дивовижно,
Чути  спів  у  гаю.

Серденько  з  небес
Птахи  виглядають.
Пташечки  в  екстазі
Долі  там  єднають.

Фіть-фіть,  тьох-тьох,
Було  нас  тут  двох,
Хочем,  хочем    трьох,
Тьох-тьох-тьох  .

[b]На  обратной  стороне  Луны[/b]

На  ТОЙ  стороне  Луны,
Лишь  мы  с  тобой  одни.
Не  нужно  выбирать
И  маски  одевать.

Гуляем  голышем,
Нам  хорошо  вдвоем.
Не  нужно  убегать
Еще  чего  то  ждать.

Есть  место  на  Луне,
Где  так  кайфово  мне.
Где  ты  как  та  Луна,
Совсем  обнажена.

Изгибы  телолиний,
Прогибы  изобилий,
Исток  там  бытия,
Там  вместе  ты  и  я.

И  нет  ни  дня  ни  ночи,
Желаний  нет  и  норм,
Один  любви  закон,
Там  правит  Рода  кон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024


Коміків теж нема, скінчилась війна. ( хокку)

Гробова  тиша.
Непроглядна  тьма.
Нікого  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024


Гном і бджоли. ( гумористична-пародія)

На  окраїні  села
Жив-був  гном.
Біля  нього  кучкувались,
За  животики  всі  брались.

Так  сміялись,
Так  сміялись,
Що  памперси
Й  на  ніс  продавались.

Вирішив  гном
На  голову  села  балатуватись,
Щоранку  медом  став  вмиватись.
Нікуди  людям  діватись,

Хотіли  ж  бо  й  далі  смітись
Та  в  меді  із  гномом  купатись.
Гнома  все  село  несло,
Несло,  несло

І  на  пасіку  занесло.
Мертві  бджоли  не  гудуть,
Бджіл  на  пасіці  не  чуть.
Медвідь  злякано  пройшов,

Бачить  -  ось  воно  добро.
Вирішив  -  воно  його.
Із-за  тину  гном  припхався,
Над  ведмедем  насміхався,

Так  ведмедя  "насмішив",
Що  ведмідь  проголосив:
-Ось  ця  пасіка  -  моя
І  в  селі  я  голова.

Гном  по  засіках  села
Був  мисливців  та  найняв,
Ті  ведмедя  налякали,
Бо  собаки  добре  рвали.

Лісом  ранений  тікав
Та  на  гнома  зуб  він  мав.
Через  місяць  знов  зайшов,
Гном  навмисно  відійшов.

Став  ведмідь  бджіл  заселяти,
Мед  у  ліс  вночі  тягати.
Гном  ночами  добре  спав
Та  зчинили  бджоли  гвалт.

Кажуть:
-Вулики  пусті.
Гном  ведмедя  налякався
Та  спровадити  вагався.

-Наче  я  не  голова,
-  Голови    в  мене  нема.
Відчував  свою  провину,
В  лісі  там  й  сховався  сину.

Казочка  чомусь  сумна,
Був  в  нас  мед,
Тепер  -  нема.
Гном  усьому  голова,

В  гнома  є,
У  нас  -  нема.
Насміхались  всі  й  сміялись,
Бджоли  ж  всі  порозлітались.


[b]Кажется  дождь  начинается  (  и  совсем  не  смешно)  .  Хоккку  про  Винипуха.[/b]

Сирены  воют,
Разъяренные  пчелы  летят,
Винипухи  в  подвалы  бежат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024


За волю воли не воюють, працють у полі, працють.

Вам  хочеться  жити  у  тіні,
Бачити  всюди  руїни.
Що  ви  скажіть  тут  будують.
На  нас  же  експериментують.

Кайдани  давно  в  голові,
Бояться,  тому  все  це  тянуть.
Ваших  реакцій  чекають,
Закабаляють,  закабаляють.

Інфу  вкидають    в  канали,
Щоб  вашу  думку  всі  знали,
А  потім  усе  це  в  життя,
Крокуйте  туди,  в  небуття.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HUUYe8yQGpc[/youtube]

І  знову  ,  ви  знов  проковтнули,
Розуму  голос  не  чули,
В  стаді  ідемо  у  прірву,
Слухаєм,  слухаєм  гімни.

Протесту  не  видно...не  чутно..
Пройде...  Не  виносять...
Продовжать...  і  проголосять...
Секиру  ще  вище  заносять...

Вас  від  життя  відсічуть,
Лишилось  всього  лише  чуть.
Чуть-чуть.
Біди  ждуть,  біди  йдуть.

Добра  давно  годі  чекати,
Кайдани  потрібно  зривати.
Може  достатньо  мичати.
Волю  нам  слід  відстояти.

Кобзар  з  могили  призвав,
Щоб  кожен  з  могили  повстав
А  ти...  ти  кайдани    зірвав?
Жид  на  погруддях  своє  заробив,
А  ти    йому  вірно  служив.

Ми  -  сама  покірна  є  нація,
Самий  стражденний  народ.
У  владі  завжди  один  зброд.
Ти    ждеш  від  них  нагород?

Куди  вони  нас  заведуть?
Крадуть  вони,  наше  крадуть.
Гробових  й  тих  -  не  дадуть.
Коли  такий  капітан,
Човен  потоне  від  ран.

[b]Всевидяще  око[/b]

Все  так  кумедно  виглядає,
Мед  крадуть,  а  Бог  не  знає.
Перевертень  Саурон  орків  збирає,
Весь  світ  за  цим  лиш  споглядає.

Наче  маразм  чи  чудасія,
Та  бджоли  з  вулика  ж  летять,
В  дупло  чуже  вони  хотять.
Мед  з  вулика  виносять,

А  бджолярі  підкормки  просять.
Усі  ж  то  Саурона  банки,
Такі  були  більшовики,
Туди  всі  бабки  теж  текли.

Ця  наївність  добиває,
Що  вкрали  все  це  кожен  знає.
Хазяїн  все  це  й  забере,
Бджола  ж  несе,  несе  й  несе.

[b]Зимовi  Дерева[/b]

[i]Мій  авторський  переклад  твору  В.  Стуса  [/i]

Серед  мавп,  сам  у  мавпячому  тілі,
з  тавром  печалі,  невтішний,  ослаб,  
б'юся  грішним  чолом  об  кам'яні  стіни,
наче  раб,  як  раб,  їхній  ниций  раб.

А  повз  мавпи  вереницею
йдуть,  їхня  хода  чинна  й  м'яка.
Збожеволіти  легше  тут,  ніж  бути  собою,
адже  ні  зубила  немає,  ані  молотка.

О  Боже  правий,  гірше  немає  докору  -
зрозуміти  розумом  сліпонародженим  суть,
що  в  цьому  світі  ти  -  лише  крапля  муки,
заціпеніло-рідкий,  немов  ртуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024


Безвісті пропавші бійці. (танка) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZHV1P7X8rOk[/youtube]

За  границею.
Діти  уже  не  твої.
Нема  вже  сім'ї.
Осиротила  війна.
Законності  тут  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024


Да я такая, зовут меня - Рая. (хокку 13++)

Широкая  душа.
Приоткрытая  грудь.
Приголубь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024


Гей, дівчино

Гей,  дівчино,  ой,тобі  я  до  душі.
Не  подобається  це  мені.
Жаданне  так  вже    близько
Та  я  бачу  ти  дитя  
Тому  й  продовження  нема.

Дні  минають  як  роки
Я  без  тебе    трохи-трохи
Ти  ж  без  тебе  мене  ані  трохи
А  з  тобою  нас  багато,
Наче  дійство  цеє  свято.


Мрію  зіроньку  зірвати  ,  
Та  тобі  не  подарую,
Нижче  й  вище  зацілую.
Ні  повір,  я  не  жартую.
І  якщо  вісні    не  прийду,  
В  напівтемряві  обійму.

Неодмінно  втілю  мрію
Ти  немов  то  сновидіння,
Шаленна  сонна  матерія.
Без  сумніву  якась  є  містрерія,

Що  скоро  будеш    моя.
В  моїх  очах  горить  зоря.
Без  мене  тебе  не  буде,
Ти  завжди  у  серці    будеш.


[b]Мені  цього  мало[/b]

[i]ремікс[/i]

Ось  і  літо  минуло,
Немов  й  не  бувало.
На  зігріві  тепло,
Тільки  цього  вже  мало.

Усе,  що  здійснитись  могло,
Наче  лист  п'ятипалий,
Прямо  в  руки  лягло,
Тільки  цього  замало.

Цього  мало,  мало  вже,    мало
Тільки,  тільки,  тільки,    цього  мало
Тільки,  тільки,  тільки  цього  мало

Даремно  ні  зло,
Ні  добро  не  пропало.
Усе  горіло  яскраво,
Тільки  цього  замало.

Життя  брало  під  крило,
Берегло  й  рятувало.
Мені  й  справді  щастило,
Тільки  цього  вже  мало.

Цього  мало,  мало  вже,    мало
Тільки,  тільки,  тільки,    цього  мало
Тільки,  тільки,  тільки  цього  мало

Листя  не  обпекло,
Гілок  не  обламало
День  промитий,  як  скло,
Тільки  цього  нам  мало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024


Лезом по Гавриїліаді.

[quote]Першою  подією,  що  набула  широкого  розголосу,  став  демонтаж  пам'ятника  Пушкіну  в  Мукачеві  7  квітня  2022  року.  9  квітня  пам'ятники  російському  поету  демонтували  в  Ужгороді  та  Тернополі.
15  лист.  2023  р.  -  У  Києві  демонтували  пам'ятник  російському  поету  Олександру  Пушкіну,  що  знаходився  в  парку  імені  Івана  Багряного  (колишній  парк  Пушкіна).[/quote]

[quote]Справа  про  "Гавриїліаду"

У  1828  році  за  доносом  дворових  відставного  гвардійського  штабс-капітана  В.  Ф.  Мітькова.  Ф.  Мітькова,  який  мав  у  себе  список  "Гавриїліади",  митрополит  Серафим  (Глаголевський)  довів  до  відома  уряду  про  існування  поеми.  Після  цього  почалася  справа  за  розпорядженням  Миколи  I.  Попереднього  року  вже  проводилося  одне  розслідування  з  приводу  віршів  Пушкіна,  з  допитом  поета  -  йому  інкримінували  не  пропущений  цензурою  уривок  із  вірша  "Андрій  Шеньє",  до  якого  саратовський  студент  А.  Ф.  Леопольдов  приписав  назву  "На  14  грудня".  Попри  те,  що  поет  під  час  допитів  цілком  щиро  продемонстрував,  що  уривок  з  "Андрея  Шеньє"  зображає  події  Великої  французької  революції  та  жодним  чином  не  пов'язаний  із  повстанням  декабристів,  Пушкіна  залишили  під  поліцейським  наглядом.

У  справі  про  "Гавриїліаду"  Пушкіна  викликали  і  допитували  в  Тимчасовій  верховній  комісії,  що  діяла  як  виконавчий  орган  на  період  відсутності  Миколи  (який  був  на  війні  з  Туреччиною).  До  загрози,  що  виникла,  Пушкін  ставився  цілком  серйозно,  судячи  з  листів  і  віршів,  відчував  перспективу  заслання  або  навіть  страти  ("Знову  хмари  наді  мною  зібралися  в  тиші...",  "Ви  ль  зітхнете  за  мене,  якщо  буду  я  повішений?").
[/quote]

Невже  у  всіх  ума  нема,
Тут  гроші  правлять  й  Сатана?

З  культурою  також  війна,
Нема  ума  і  честі  й  совісті  нема.

За  для  наживи  гріх  вчинили.
Собаці  памятник  звести  там,
Де  цвіли  душі  сади.
Погруддя  ставили  Шевченку.
Це  символічні  монументи.

Вели  із  розумом  війну
За  бронзу    з  мовою  війну.
Та  стид  і  срам  продажній  владі.
А  люди,  невже  ви  люди?

Світова  література,
Пращурів  твоїх  культура,
А  ти  невже  жидівський  пес?
Кому  возводиш  в  небо  хрест?

Стояв  с  Шевкенком
Саша  Пушкін,
Хоча  не  був  він  кріпосним,
Був  декабристом  він  ще  тим.

Хто  право  дав
Так  поступати?
Хто  з  мовою  в  війну  вступив,
А  ти,  не  підло  поступив?

Піїт  себе  ж  ти  погубив,
Себе  дозволив  розтоптати.
Ти  вовкулаком  хочеш  стати,
Лизати,  лаяти,  кусати.

Вандалів  всіх  пора  за  грати,
А  ви,  їм  оди  восспівати?
Ви  жалюгідні,
Як  раби,  услужники,  чорти.



[b]Ой,  куме  мій,  куме.[/b]

Кума  я  люблю,
Він  безцінний  клад,
Чарочку  наллю
І  у  домі  лад.

Та  не  так  давно,
Все  пішло  на  спад.
Кум  мій  мимо  йде,
Самогон  не  п'є.

Щоб  він  не  діждав,
В  мене  ж  первачок,
В  нього  стоячок,
Відьма  я  ще  та,

Бережись  кума.
Куму  теж  люблю,
З  милим  їх  звела,
Серце  аж  щемить,

Що  ж  мені  робить.
Кум  мій  постарів,
В  лаз  живіт  не  входить,
Мимо  кум  проходить.

Кум  уже  не  п'є,
Дбає  про  своє.
Самогон  жену,
Іншого  знайду.

Кум  мій  ще  не  знає
Як  кума  скучає.
Хто  йому  наллє,
В  нього  ж  не  встає.

Жінка  йому  годить,
Діточки  ростуть,
То  моя  заслуга,
Куму  не  забудь.

Поглядає  скоса
Кум  наш  на  куму,
Огірочки  з  льоху
Та  несе  йому.

Не  годуть  вже  бджоли,
Не  солодкий  мед,
Навела  кума
Звичний  марофет.

З  кума  знов  глузує,
В  нього  не  встає,
Знає,  що  горілки,
Кума  не  наллє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024


Офлайн - це і фільм, це і вхід, це і вихід.

Цифровізація  людства  -  біда,
Нова  залежність  та  наркота.
Все  оцифрують,  все  контролюють,
Нашу  реальність  демонізують.

Нас  примусово  в  прірву  штовхають,
В  нас  вже  невидимі  пута  вживляють.
В  нашу  свідомість  давно  проникають,
Нашу  енергію  звідти  качають.

Ми  інфоферма  для  них,
Так,  ми  -  скот.
Кожен  із  нас  уже    ідіот?
Все  оцифрують,  все  контролюють,

Нами  постійно  маніпулюють.
Давно  вже  зломали  ваші  мозги,
Вихід  один  -  вийди  й  живи,
Чи  все  віддай  і  в  мережі  помри.

Від  наших  залежностей
Потрібна  відмова,
Вона  лише  ніша
Для  всього  нового.

[b]Вибори[/b]

І  щоб  вони  вам  не  казали,
Пишу  вам  це,  щоб  все  ж  ви  знали:
Потрібні  професіонали,
Щоб  лиш  вони  тут  керували.

Щоб  нам  вони  лиш  звітували,
За  свої  вчинки  звіт  вели,
Усі,  щоб  рівними  були.
Зняти  всю  недоторканність.

За  все,  за  все  відповідальність.
Щоб  кандитом  новим  стати,
Освіту  слід  для  цього  мати
Та  профельний  екзамен  здати.

Були  бандати  і  злодюги,
Силовики  й  кадровики,
Пройдисвіти  та  волоюги,
Куди  країну  завели.

Юристи  банкірів  змінили
І  ті  і  інші  заробили.
Військових,  блогерів  до  влади?
Скажу  вам  сразу  -  це  упадок.

Це  деспотизм  і  тиранія.
Над  нами  й  розумом  насилля.
Генії  чомусь  не  в  моді,
Чомусь  розумні  не  в  нагоді.

Чомусь  борців  за  мир  нема.
Тому  іде,  іде  війна.
Відповідальність  же  відсутня.
Корупція  одна  присутня.

[b]Ось  і  весна…[/b]

Літечко    вернеться,
Доля  посміхнеться.
Радісно  по  небу
Сонечко  гуляє.

Посмішку  з  небес
Людям  посилає.
Горизонт  все  нижче,
Сонечко  все  вище.

Коні  вороні,
Справжні  скакуни,
Гриви  в  позолоті,
Люди  у  роботі.

Ясний,  гожий  день.
Голос  солов'я,
В  полі  вся  сім'я,
Весняна  пора.


[b]Ось  вона  країна  дурнів[/b]

Опозиції  нема,
Лиш  суцільная  брехня.
Знов  Аліса  воду  мутить,
Кот  базикає  про  щось.

Чи  мінялось  тут  хоть  щось.
Топлять,  топлять  "Україну",
Люди  тут  щоденно  гинуть.
Нові  змії  в  владу  пруться,

Знов  жиди    тут  наживуться.
Де  раніше  ви  були,
Чом  мовчали  як  воли?
Нові  вибори  на  носі,

Свині  знову  їсти  просять.
Хто  найбільше  обіцяє,
Забере  у  вас  останнє.
А  найкращий  кантидат

То  всього  лиш  новий  фарс.
Те  що  вкрали  повернули?
Їх  посадять  чи  засудять?
Чи  туди  на  нульову,

Завели  ж  нас  у  війну.
Кинули  як  і  кидали,
Тридцять  років
Лише  крали.

А  навіщо  вибирати?
Кандидатів  всіх  за  грати.
Всі  заможні  та  багаті,
От  їм  всім  по  автомату

Хай  у  бій  тепер  ідуть,
Що  посіяли  хай  жнуть.

[b]Я  тобі,  а  ти  мені[/b]

Я  тобі,  а  ти  мені
І  всі  нажаль  ось  тут  такі.
Дай  на  дай,
Совок  ще  той.

Навіть  тут  весь  цей  застой.
Це  не    стадо?
Ви  митці?
Це  ж  дурниці.
Ви  ж  творці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024


В нас найкраща влада (юмор крізь сльози)

[b]Ми  то,  як  стадо,  самопожертвою  все  виправимо,  а  ви?[/b]

-Так  не  буде,  
Він  голосить,
-Виправ,
Знову  мене  просить.
-Зрозумій,  що  я  вже  є.
-І  включи,  включи  мене.

[b]Невже  ми  козли?[/b]

Ми  є  козли,  а  ви  не  знали?
Ми  так  себе  ідентифікували.
Щоб  нас  всі  визнали  козлами,  дозволили,  щоб  нас  вбивали.

[b]Почуття  провини[/b]

Щоб  згладити  свою  вину,  він  їде  в  світлу  далину.
Щоб  феніксом  із  пепла    встати,  він  просить  зброю  йому  дати.
Буферні  війська  в  засаді,  високі  в  кожного  посади.


[i]У  християнському  світі  фенікс  означає  тріумф  вічного  життя,  воскресіння,  віру,  постійність;  це  символ  Христа.  У  ранньому  християнстві  фенікс  постійно  зустрічається  на  погребальних  плитах:  тут  його  значення  —  перемога  над  смертю,  воскресіння  з  мертвих.[/i]

[b]Ми  не  такі[/b]

-Ми  найкращі!
Всюди  чую.
В  божевільні  я  працюю.

https://lb.ua/culture/2023/10/24/581053_ukrainskiy_film_bozhevilni.html
Український  фільм  “БожеВільні”  отримав  приз  глядацьких  симпатій  на  Варшавському  міжнародному  кінофестивалі

 
[b]Ми  такі[/b]

Хочемо  перемагати,
Призиваєм  -  убивати!
Миру  годі  тут  чекати.

[b]В  нас  найкраща  влада[/b]

Влада  дбає  про  людей.
Ось  про  це  рядочок  цей.
Влада:
-Ціни  на  спиртне  піднімем,  націю  свою  цим  сцілим!
Народ:
-Будем,  будем  вимирати  та  горілочку  вживати.
Влада:
-Щоб  здоровими  всім  стати  -  на  табак  ціну  підняти.
Народ:
-Будем,  будем,  купувати,  ми  привикли  кайфувати.
Влада:
-Тютюном  сади  засадим,  будем  всі  ми  в  шоколоді.  Коноплеві  всюди  рощі
за  бюджетні  садим  кошти.
Народ:
-Лан  у  мене  тютюну,  мак  в  городі  засажу,  а  у  полі  коноплю,  владу  я    свою  люблю  .

[i]Не  смотреть![/i]

https://filmix.biz/films/dokumentalenyj/28863-kray-obrechennye-na-izgnanie-2007.html
https://filmix.biz/films/drama/25824-obrechennye-na-voynu-2009.html
https://filmix.biz/films/komedia/4388-babetta-idet-na-voynu-babette-sen-va-t-en-guerre-1959.html
https://filmix.biz/films/komedia/22740-novobrancy-idut-na-voynu-bidasses-sen-vont-en-guerre-les-1974.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024


Влюбленность.

Промчались  лета  
Словно  качели.
А  мы  же  по  детски
Куда  то  летели.

Словно  водой
Смыло  то  все.
Встретились  летом
С  тобой  под  грозой.

Бежала  по  лужам
С  своей  ты  сестрой.
Помню  улыбки,
Искры  в  глазах,

Помню  тепло
Й  прощальный  тот  взгляд.
Были  мы  дети,
По  детски  расстались.

Да  и  не  долго,
День  лишь  встречались.
Стихия  свела,
Ливень  й  гроза.

Но  в  сердце  моем
Всегда  та  пора.
Лето,  то  лето
И  чувство  любви.

Еще  не  писал
Тогда  я  стихи.
Тропинкой  иду,
Вновь  слышу  тебя.

Ты  где  то  вдали
И  ты  не  моя.
Не  рана  в  груди,
А  огонек.

Лета  пролетели,
Горит  огонек.
Был  я  ребенком
И  мне  невдомек.

То  первой  любви
Горел  огонек.
Лето  прошло,
А  я  одинок.

Образ  любимой
Забыть  я  не  смог.
После  дождя
Звучит  голосок.

Радуга  в  небе  
После  дождя,
Но  не  в  моей
Твоя  есть  рука.

В  небе  плывут
К  тебе  облака,
Память  жива,
Ты  как  прежде  близка.




[b]Хмари,  хмари.[/b]

Не  боліди  з  неба  впали,
Своє  майбутнє  -  розстріляли.
Вкрили  небо  чорні  хмари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024


Кайфуша

Кайф  ловлю  всегда  й  везде,
Тараканы  в  голове,
Вновь  лечу  я  на  метле.

[b]Відносини[/b]

Мовчання  завжди  ніби  гукає,
Ігнор  -  віддаляє,
Голос  людину  не  окриляє.

[b]Не  корова[/b]

Не  кажи,  що  я  корова.
Мої  груди  ось  потрогай.
І  не  слід  мене  доїти,
На  руках  треба  носити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024


Це варто пам'ятати.

Прийде  хтось,
Ляпне  ні  про  що.
А  ти  зайшов  сюди  чого?

Своє  в  собі,
В  собі  тримай.
Не  засоряй,  не  засоряй.

Якщо  ви  в  гості  завітали,
То  просто  дякую  б  сказали.
Кому  потрібнеє  лайно?

Невже  це  робите  в  кіно.
Отам  на  сцені.
Невже  вандалам  радий  хтось?

Вам  не  подобається  щось?
То  мовчки  з  миром  просто  йдіть.
Будьте  ласкаві  -  не  пишіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024


Як напочатку березня 2024 року вийти на кордони України в 1991 році. Бог з нами!

[i](здається  сьогодні  я  розв'язав  задачу  минулого  десятиліття,  за  вами  експерементально  довести  істинність  мого  доведення  на  практиці  чи  чекати  своєї  участі)[/i]
Можна  мої  ...  не  читати,  є  пропрезиденська  версія,  яку  можна  преглянути  за  посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=VOfTq2seSJk

А  мені  подобається  відповідь  Йосипа  Вісаріоновича
-Здається,  Бог  йому  сказав,  що  відтепер  імя  в  Якова  буде  Ізраїль.
-Що  воно  означає,  здається,  "переможець"?  Гарний  герой!!!!
Головною  зброєю  в  нього  є  брехня!  
Який  з  усього  цього  випливає  висновок?  викладений  у  міфі.
-Якщо  хочеш  перемогти,  використовуй  витончену  брехню!
Чи  я  щось  не  так  зрозумів?
-Усе  так,  -  я  тоді  розгубився  остаточно.
-От  подумай,  шановний  Лазаре,  куди  вас  закликають  такі  ось  святі?
Але  ж  у  вас  вони  суцільно  і  брехуни,  і  мерзотники.  Знаєте,  що  я  думаю?
[b]Нещасний  той  народ,  у  якого  такі  ось  ідеали  для  наслідування[/b]  
Цей  вислів  спонукав  мене  до  написання  вірша.



Віче!
Віче!
І  ще  раз  віче!

Гетьманшу!
Гетьманшу!

Народну  Раду!

Жінку,  лише  жінку,
А  в  Раду  лише  бабусь.
Лише  бабусь.

Одна  умова  -
Вона  веде  народну  раду  в  бій
З  словами  :
-Бог  з  нами.
-З  нами  Бог!

І  весь  народ,
Від  малого  до  старого
Піде  за  ними  на  Москву.

До  Біса  петрушкині  автомати,
До  Чорта  американські  ракети.
Без  зброї,  з  іконами  Божої  матері
З  вірою  в  бога  і  за  нами  буде  Перемога.

Наш  народ  ніхто  не  зупинить.
Раз  для  москалів  немає  такого  народу,
То  наша  Атаманша  кандидат
В  президенти  Нової  Росії.

І  за  нами  підуть  всі  слав'яни  й  росіяни,
Вся  Європа,  а  чахлик  Путін  буде  і  далі  лежати  в  гробу.
-Бог  з  нами.
-З  нами  Бог.



[b]Ідеали.[/b]

Приклад  накращий  подали  герої  -
Кулю  в  бою,  герої  за  мною.
Приклад  цинічний  подав  президент  -
Не  захистив,  уловив  лиш  момент.

Приклад  з  писання  бариги  надали  -
Все  за  кордон,  що  в  нас  тут  накрали.
Границь  для  жидів  ніде  не  існує,
Нажива  завжди  вільно  крокує.

Приклад  шахрайства  побачили  ми,
Вони  цю  війну  тут  почали,  стадаємо  ж  ми.
Самі  у  бій  вони  не  ідуть,  а  за  спинами  жирують  та  п'ють.
Хто  із  еліти  зараз  в  бою,  хто  в  бій  веде  роту  свою?

Все  по  писанню  тисячі  літ,
В  усьому  жидівства  бачимо  слід.
Чому    ми  до  цього      мирно  жили?
-Йосип  із  влади  вивів  жидів.

[b]Последний  бой  -  он  трудный  самый[/b]

Собрание!
Собрание!
И  еще  раз  собрание!

Гетьманшу!
Гетьманшу!

Народный  Совет!

Женщину,  только  женщину,
А  в  Раду  только  бабушек.
Только  бабушек.

Одно  условие  -
Она  ведет  народный  совет  в  бой
Со  словами:
-"Бог  с  нами".
-Бог  с  нами!

И  весь  народ,
от  мала  до  велика.
Пойдет  за  ними  на  Москву.

К  черту  петрушкины  автоматы,
К  чёрту  американские  ракеты.
Без  оружия,  с  иконами  Божьей  матери
С  верой  в  бога  и  за  нами  будет  Победа.

Наш  народ  никто  не  остановит.
Раз  для  москалей  нет  такого  народа,
то  наша  Атаманша  кандидат
в  президенты  Новой  России.

И  за  нами  пойдут  все  славяне  и  русские,
Вся  Европа,  а  чахлык  Путин  будет  и  дальше  лежать  в  гробу.
-Бог  с  нами.
-С  нами  Бог.

[b]Вони  все  знали[/b]

https://news.obozrevatel.com/ukr/society/voni-vse-znali-istorik-rozpoviv-yak-zahid-zradiv-ukrainu-z-golodomorom.htm
 Про  голодомор.


Про  війну
https://twitter.com/Zooomer90s/status/1752235202078712126
https://www.youtube.com/watch?v=wYiLvVIH8hg
https://www.solovyina.pp.ua
https://www.youtube.com/watch?v=ronkUQuzUsM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024


Пора відмовитись від цієї залежності заради власних дітей.

Глобальні  проблеми
Встають  перед  нами
Та  зайнятий  кожен
Своїми  думками.

Світ  вже  змінився,
Змінися  і  ти,
Ти  приспособся,
Ще  краще  -  помри.

Ти  вже  давно
В  імітації  гри.
Та  не  гравець  ти,
Частина  ти  гри.

Нове  покоління
Ботів  зростає,
Простір  небесний
В  гру  цю  втягає.

З  дитинсва  стріляють,
Тому  і  війна.
Всплески  емоцій,
В  ненавість  гра.

Дегенерати  ростуть  на  очах,
Всі  ми  в  очках,
Щоб  не  бачити  жах.
Проводять  над  нами  експеримент.

Кожен  мережі  вже  пацієнт.
Наркотиків  прагне
Баг  в  голові,
А  в  інстаграмі  дози  для  всіх.

Що  нас  чекає  нас  не  лякає,
Людство  приречене
І  вимирає.
В  стан  літургії?

Жертви  для  Бога?
Скоріше  в  Ад
Пряма  то  дорога.
Вже  цей  процес  не  контролюєм,

Ми  в  потойбіччя
Щоденно  мандруєм.
Зрадники  перші,
Герої  за  ними,

Решта  чекає
Дози  в  мобілі.
Стан  літургії,
Інтелекту  творіння,    "Штучному  богу"  щоденне  служіння..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024


Перший постріл хто зробив?

Президент  наказ  віддав?
Він  війну  тут  розпочав?
Без  наказу  хто  стріляв?
Думку  ти  мою  догнав?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JSZdWahPJ_U[/youtube]
Відмотаємо  назад
Як  "Медальний"  був  захват.
Крим  чому  ми  їм  здали?
Бо  наказу  не  дали?

Орки  в  Крим  були  зайшли
Ми  стріляти  почали?
Хто  Донбас  та  Крим  був  здав,
Жоден  орк  в  нас  не  стріляв.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3e7Ok0Ne3Cs[/youtube]

Що  змінилось,  президент.
Він  наказу  не  давав.
Хто  скажіть  й  чому  стріляв?
Він  стріляти  право  мав?

Як  на  мене  мав  він,  мав.
Та  чому  ж  він  Крим  віддав?
Мусив  був  тоді  стріляти,
Україну  захищати.

p/s  Відео  не  по  темі  вірша,  але  питання  виникають  і  виникають.  Ніхто  на  них  не  відповість.

[b]Не  так  давно  крутили  і  таке  кіно[/b]

Коли  в    тебе  буде  трон,
Ти  в  країні  цій  Нерон.
Всі  халуї    у  масовці.
Ти  уважно  роздивись,

В  ній  ти  був  також  колись.
В  "Дусю"  дули,  всіх  надули
І  царя  з  трону  спихнули,
Попередники  надули.

Якщо  зняти  всі  печатки,
Роздивитись,  хто  там  був,
Хто  на  бал  білет  купив,
Як  посаду  заробив.

Імператори  одні,
Незалежний  певно  Рим.
Тридцять  років  пирували
Та  народ  свій  обдирали.

Просто  відео  лиш  глянь,
Всі  купили  там  свій  рай.
Трон  у  спадок  переходить,
З  них  лише  ти  вибирай.

Нерон  прийде  -  так  і  знай.
Хоч  вони  вдають,  що  кращі,
Між  собою  вороги
Та  наділі  всі  ж  братки.

Що  тобі  хтось  до  вподоби,
Той  для  них  на  все  готовий.
Все  тут  куплено  давно,
То  для  вас  все  це  кіно.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_gPDOjkSkfg[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OF_Uy10VDvE[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4a-tG05hWh8[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gmNeAfzC90c[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024


Телевізор у вікно, а мобілу в унітаз і тоді все буде классс!

Пропаґанда  в  новім  храмі
Підараси  на  екрані.
Досить  жити  лиш  в  кіно,
Краще  їсти  ескімо.

Щоб  питання  всі  відпали
Підарасів  відключи
Розум,  розум  поверни.
Із  екранів  залякали,

У  трубу  накази  дали,
Нижче  плінтуса  вже  ти.
Бійся,  бійся  і  роби.
-Ви  раби,  ви  є  раби.

В  інстаграмі  установка,
Страх  і  в  вас  в  руках  вінтовка.
Щохвилини  йде  війна
Вам  внушають  :

-Вам  хана.
Голівуд  -  ваш  новий  храм.
Підараси  правлять  там.
Наркота  давно  в  мобілі,

Ви  ще  люди  чи  дебіли?
Вас  вони  вже  ж  опустили.
Ваші  душі  в  вас  скупили.
Правлять  сірі  давно  тут.

Ти  воюєш  -  то  є  жуть.
Ти  істота  є  тоді.
На  війні  як  на  війні.
Де  душа  війни  нема.

Недосяжна  висота,
Підарасів  там  нема.
Животи  ви  оголили,
Ось  тому  вас  й  захватили.

Лиш  душа  та  дух  святий
Порятує  люд  земний.
Лиш  духовнеє  зростання
Принесе  в  ваш  дім  кохання.

Сильний,  дужий  чоловік
Та  сильніша  Берегиня,
Збереже  вона  родину.
Сильна  жінка  переможе,

Зупити  війну  зможе.
Телевізор  у  вікно,
Всі  мобіли  в  унітаз
Президент  вона  у  нас.

p/s  Жінку  в  президенти,  вона  мир  і  процвітання,  вона  несе  у  світ  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024


Пекло. Кожен наступний етап з більш жахливими наслідками.

Війна  не  скінчиться  ніколи,
Порочне,  замнуте  це  коло.
Війна  на  зовні  і  в  тобі,
Готовий  битися  чи  ні.

Істини  тобі  не  скажуть.
В  цю  гру  з  тобою  завжди  грають.
Навіть  мікроби  атакують,
Слів  розуму  вони  ж  не  чують.

Не  зупинити  вже  війну,
Істоти  ще  не  всі  в  строю.
Чудовища  з  тобою  грають,
Життя  в  людини  забирають.

За  Україну  без  істот  
Війну  веде  простий  народ.
А  ті,  що  цим  народом  правлять,
Істот  в  бою  лиш  ранять  й  ранять.

Ножі  давно  тут  нагострили,
Істотам  голови  побрили.
Правді  в  очі  гляньте  ви,
Ви  є  раби,  ви  є  заручники  війни.

Всі  кладовища  вже  в  хрестах,
Жовто  блакитних  прапорах.
Не  своєю  зброєю  своїми  людьми
В  погоні  знову  за  грошми

Дорога  тут  лиш  до  труни.
Планів  же  жодних,
Стратегія  лише  одна  -  
Зростає  трупів  тут  гора.

Ділять  по  мові,
По  культурі,
Істот  на  фронт,
Вони  в  тилу.

Не  розуміють  певно  люди.
Тут  править  зло
І  вам  на  зло.
Маніпуляції  з  життям

І  на  кістках  збудують  храм.
Одна  і  та  ж  колода  править.
Цинічно  тут  випроводжають,
При  цьому  в  небо  ще  й  стріляють.

Дітей  у  бій  своїх  ведуть?
Та  їхні  діти  всі  в  Європі.
-  Я  краще  поживу,
Кличко  сказав,

І  бій  він  ворогу  не  дав.
-Загинути,  сказав,  ще  встигну.
Одне  з  екранів  вам  говорять,
А  самі,  самі,  це  не  роблять.

Створили  Пекло  для  істот
Й  женуть  туди  весь  наш  народ.







[b]В  що  ти  віруєш[/b]

Зорі  в  коси  ніч  вплела,
То  промінчики  добра.
Сяє  в  небі  нам  зоря,
В  кожного  вона  своя.

По  життю  за  нами  йде,
Своє  світло  нам  дає.
Нам  підкаже  як  нам  жити,
Що  потрібно  теж  світити.

То  ж  бо  Всесвіту  є  очі.
Бачим  в  небі  їх  щоночі.
Із  даля  спостерігаєм,
Потім  очі  опускаєм.

Недосяжні  зорі.
Нездійсненні  мрії.
По  житті  ж  надії,
В  потойбічній  вірі.

[b]Гріхопадіння  і  вигнання  з  Едему[/b]

 Жінка  спершу  відмовилася,  кажучи,  що  Бог  заборонив  їсти  з  цього  дерева,  а  хто  з'їсть  плід  —  помре.  Змій  відповів  на  це:  «станете  ви,  немов  Боги,  знаючи  добро  й  зло».  Єва  піддалася  спокусі  та  скуштувала  плід.  Переконавшись,  що  лишилася  живою,  вона  дала  його  скуштувати  й  Адаму.
Фраза  "заборонений  плід"  походить  з  історії  Адама  та  Єви  в  Едемському  саду.  Бог  заборонив  їм  їсти  плоди  з  дерева  пізнання  добра  і  зла  (Буття  2:9;  3:3).  Біблія  нічого  не  говорить  про  те,  які  це  були  плоди.  Традиційно  вважається,  що  це  було  яблуко,  але  ми  не  можемо  знати  напевно.  Із  тексту  книги  Буття  можна  лише  зрозуміти,  що  це  було  буквальне  дерево  з  буквальними  плодами.
Ключовим  елементом  у  цих  віршах  є  не  сам  плід,  а  заборона  його  їсти.  У  Своїх  вказівках  Бог  дав  Адаму  та  Єві  лише  одну  заборону.

Бог  дбав  про  перших  людей,  заборона  пізнання  -  це  той  завіт,  що  врятує  світ,  заборона  поділу  єдиного-  це  той  завіт,  що  веде  до  гармонії  та  процвітання.

Ми  самі  себе  виганяємо  з  тих  земель,  де  проживаємо.
З  раю  робимо  ад,  бо  ми  самі  хотіли  розділити  добро  та  зло  і  вчинили  перший  гріх-  підміну(пізнання  яблуко  замінили),  мавпи  не  взнали,  що  таке  мобільний  не  висять  в  мережі,  по  ліанах  літають,  мавпи  не  придумали  приватну  власність  -  все  спільне,  не  придумали  бензопилу  живуть  ще  в  лісах,  не  видумали  атомну  зброю  -  ще  живі.
Я  не  вірю,  що  і  Адам  хоч  щось  придумав,  зробив  по  зразку  як  Єві  показав  змій,  що  і  куди  всувати  та  чим  і  де  крутити,  щоб  всунули  і  вони  туди  свого  носа.
Можемо  міркувати  далі.  Адам  захотів  стати  богом.  Шість  днів  робив  з  Євою  мавпо-істот  вмочуючи  ніс  Буратіна  в  дупло  зрізаного  дерева.  Щоб  прогодувати  цю  орду  чолоподібних  з  хоботками  він  з  торбинки  Єви  засіяв  на  Землі,на  яку  зіслав  їх  бог  рослини,  здер  кору  з  дерев  і  зробив  з  неї  тварин,  що  поїдають  рослин  та  обдирають  кору.  З  ребра  перших  тварин  зробив  хижаків,  що  гризуть  ці  ребра  в  інших.  Та  сумно  йому  стало,  бог  на  восьмий  день,  не  випадково  на  осьмицю,  це  кінець  і  перехід  створив  за  своєю  подобою  людину,  певно  він  теж  грішив  і  хотів  виправити  свій  гріх.

От  і  Адам  захотів  як  бог,  створити  собі  подібну  істоту  і  на  осьмицю  створив  колорацького  жука.  Адам  дав  жуку  одну  заборону:  -  Не  їж,  посіяного  мною.
 Жук  як  і  людина  зразу  почав  жерти.
Життя  і  вічність  приніс  в  жертву.
-Твоє  Адаме  я  творіння,  твоє  майбутнє  покоління.
 Помідори  жучка  манять,  картоплина  в  серце  жалить,  кору  жучок  жує  й  жує,  на  думку  йде  йому  лихе.  Лише    сонечко  заяє  його  з  середини  аж  роспинає,  ненаситність  просить  їсти  :  -Як  це  все  скажи  зїсти.  Ой,  хоча  б  хоч  надкусити,  як  без  цього  мені  жити.    І  починає  теж  творити  за  своєю  подобою  собі  подібних,  поки  все  не  стане  таким  червоним  як  він.  -Хочу  ще.  Все  моє.  Множусь,  розмножуюсь,  після  себе  лиш  струпачки  залишаю.

Людино,  це  ж  ти.

Надіне  Бог  маску  (щоб  від  нас  не  заразитися  певно,  а  може  уже  буде  наслідувати  нас  ),  візьме  [b]пуль[/b][i]виліз[/i][b]ато[/b]р  і  буде  годувати,  буде  поливати.
Певно  це  і  є  суд  божий,  хто    не  з'їстіть  цього  плода,  той  і  порятується.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024


Ми за ЄС підем на хрест.

Війна.
Що  важливіше  ніж  життя?
Чому  ж  багато  так  сміття?

Чому  людей  не  випускають?
Щоб  не  жили,  не  бачили  як  там  живуть?
Та  це  все  ж  жуть?

Які  скажіть  тут  ідеали?
Чи  варті  того,  щоб  вбивали.
В  ЄС  нас  всіх  же  не  візьмуть.
Людей  тут  просто  лиш  уб'ють.

ЄС  боїться  москалів,
Навіщо  ж  спічку  запалили,
Щоб      степи  в  вогні      згоріли?

В  ЄС  надія  лиш  на  нас,
Ми  то  ЄС  є  порятунок.
Не  має  армії  в  ЄС,
Ми  за  дверима,  в  огорожі.

Так  поступати  з  нами  гоже?
Роками  нам  диктують,  що  робити.
А  нам  в  совку  віками  жити?
Постійна  буде  толока  і  ця  не  визнана  війна?


Давно  відмовитись  пора
Від  експлуатації  й  совка.
Ми  служимо  давно  Європі,
Чому  скажіть  в  такій  ми  ж..пі.

Європи  ми  захистники,
Чому  ми  завжди  за  дверми?
В  ЄС  ніколи  не  візьмуть,
За  них  вмираєм,  то  є  жуть.

Що  приводом  було  війни?
Краще    хотіли  жити  ми.
В  ЄС  словами  нас  манили,
Та  нас  в  ЄС  так  й  не  пустили.

Пусті  обіцянки  й  війна
Така  свободи  є  ціна.
Хотіли  люди  краще  жити,
ЄС  прийдеться  боронити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024


Роги та копита ( хокку)

Світом  править  Сатана.
Путіна  в  живих  нема.
Від  його  імені  війна.

[b]Клоун[/b]

Нічого  сам  вже  не  рішає,
Знов  кардинала  роль  він  грає.
А  серце,  серце  він  ще  має?

[b]Ніхто  так  як  вони  не  розвалять  позицій[/b]

Фігурами  роблять  критичні  ходи,
Там  не  змінити  ї  правил  вже  гри.
І  в  хаосі  є  порядок.

[b]Невже  це  є  він?[/b]

Дивлюсь  на  екран,
Очам  я  не  вірю,
Голос  внушає  лише  безнадію.

[b]Передвиборчі  обіцянки[/b]

Одне  обіцяють,
Протилешне  роблять.
Слід  вибирати  птаха  -  довго  не  засиджуєтья.

[b]Печаль[/b]

Серый  волк,  не  кардинал.
Роль  ужасно  отыграл.
Жаль,  козленочка..  сожрал.

[b]Рога  и  копыта[/b]

Война.
Шито  крыто.
На  земле  рога  й  копыта.

[b]Мародери[/b]

США  не  таке,
Німці  не  такі.
Вельми  шановні  певно  мародери,  що  крадуть  під  час  війни.

[b]Як  перемогти[/b]

Вкрав  під  час  війни  -  відрубайте  руки,
Вивіз  добро  за  кордон,  нажився  на  цій  біді    -  вібрубайте  йому  ноги.
Не  врятував  людей  -  кулю  в  лоб.

[b]Влада  портить  людину[/b]

Його  підмінили,  його  підмінили.
Владу  дали,
Себе  погубили.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kaVerHWtISs[/youtube]

[b]Розказав  як  закінчити  війну.  Сказав  -  зробив,  стрільба  закінчилась.[/b]

Переговори.
Дипломатичний  формат  .
Почати  платити  пенсії.

Його  слова,  його  дії,  він  -  людина  слова.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o7EDWDPocWM[/youtube]

[b]Війну  закінчать  за  три  дні[/b]

На  другий  день  мобілізації  дітей  еліти.
Одна  рота  з  силовиків  та  їх  дітей  на  передовій  зупинить  війну.
Їх  життя  безцінне,  збережімо  його.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024


Мурашник в голові і коні сірі вдалині. (Для тих, кому за 30)

Думки  мов  мурашки
Десь  там  в  голові.
Мов  тії  коні  знов  пробігають
І  пустоту  опустошають.

Скільки  тривог,  не  потрібних  думок.
Про  щось  знов  гадаю,  а  точно  про  що  певно  й  не  знаю.
Прокручую  там  минуле  кіно,  те  що  учора  в  реальності  йшло.
Знов  так  багато  там  метушні,  невже  це  потрібно  зараз  мені.


Біла  лелека  стоїть  над  водою,
Немов  нежива,  наодинці  з  собою.
Інші  взлетіли,  зависли  в  польоті,
А  в  голові  вже  думки  мов  ті  пташки  -  навзльоті.

Чому  вона  біла?
Вона  є  жива?
Чому  у  воді?
Вона  там  сама?

Кажуть  найшвидшою  думка  та  є.
Та  я  в  це  не  вірю,  по  колу  знов  йде.
Мов  в  мясорубці  щоденно  все  крутить,
Не  змінить  нічого,  в  голові  каламутить.

Я  мов  той  кіт  сягаю  в  стожари
І  цим  мишам  задам  зараз  жару.
Ой  ні,  краще  я  їх  порахую,
В  спокійну  гавань  в  думках  помандрую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024


Яскрава демонстрація до чого веде економічний розвиток та штучний інтелект ( хокку)

[b]Перші  висновки[/b]

Україна  -  полігон.
Продемострували  Всесвіту  свою  демонічну  сутніть.
Наслідки  плачевні.

[b]А  що  ж  Китай?[/b]

Армія  клонів.
Конфлікт.
Штучний  інтелект  переміг.

[b]Чого  чекати[/b]

Кінця  цієї  бездуховної  цивілізації.
Катаклізму.
Пекла  планетарного  маштабу.

[b]Вихід[/b]

Покаятися.
Відмовитися.
Очистити  планету  від  паразитів.  (від  людей)

p/s  Це  і  відбувається.  Люди  звільняють  планету  від  собі  подібних.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024


Це не третя світова

     В  червні  1996-го,  Україна  повністю  відмовилася  від  ядерної  зброї.  Натомість  США,  Британія  та  Росія  зобов’язалися  гарантувати  їй  територіальну  цілісність.


Це  не  третя  світова,
Кожен  хоче  пирога,
Все  давно  тут  поділили,
Рвуть  зубами  плоть  вампіри.

Знов  кричать:
-Все  відвоюєм!
Хто  скажіть
Це  гарантує.

Україну  поділили.
-Хто?
-Гаранти  це  й  зробили.

Знов  рікою  
Кров  тут  л'ється.
Зов  вампірам  відзоветься.

Рвуть  цю  плоть
І  ці  і  ті,
Кров  і  та  вже
Не  в  ціні.

Коли  ж  люди  зрозуміють,
Правлять  світом  цим  вампіри.

Всі  волають:
-Переможем.
-Хто  гарант?
-А  ми  це  зможем?

Ці  гаранти  нам  дадуть?
Кров    людську  вони  тут  п'ють.

Що  гаранти  гарантують?
-  З  маком  кожному  по  дулі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024


Друга доза (хокку) Війна в Україні це… (аргументовано)

[b]Друга  доза[/b]

Наркомани  завжди  обманюють,
Чим  вища  посада  тим  глобальніший  обман.
Не  бажаєте  подбати  про  себе,  подбайте  хоч  про  людей.

[b]Путін  це[/b]

Біоробот,
Виконавець  "Руйнівник",
Лялька  в  драматичному  ляльковому  театрі.

[b]Війна  в  Україні  це...[/b]

Громадянська  війна.
Неоголошена  та  невизнана    Третя  світова  війна.
Геноцид  українського  народу.

(громадянська  -  пряма  аналогія  громадянська  війна  1922-1924  року  Україна  ,третя  світова  -  скільки  держав  і  бійці  скількох  держав  втягнуті  в  цю  війну,  геноцид  нашого  народу  -  наслідки  оголосить  нова  влада  після  війни)


[b]Дощ[/b]

Дощ  шепоче  за  віком.
Й  в  голові  чомусь  дурдом.
Шепче  бісик  в  голові,
-Чарочку  налий  й  собі.

[b]Сучасний  світ[/b]

Вязниці  порожні,
Божевільні  пусті.
Всі  на  війні.

[b]В  цьому  лайні[/b]

Виживаєм,
Змовкаєм,
Вмираєм.

[b]Ми[/b]

Обдурені,
Використані,
Збожеволілі.

[b]Люди  тягнуться  до[/b]

Байдужого  бога,
Божевільного  керівника,
Зеленого  змія.

[b]Земля  здригається  від[/b]

Горя,
Вибухів,
Божевільних  двоногих.


[b]Шепот  дождя[/b]

Шепот  дождя
За  окном,
Без  тебя.

[b]Митарства[/b]

Поставили  з  ніг  на  голову.
Опустили    в  багно.
Їмо.

[b]Лизоблюди  (Гарвардськй  проект,  третя  частина  -  КРИЗА,  у  всьому  криза,  в  першу  чергу  в  голові)[/b]

[i]Гарвардський  проект  [b]знищення  слов'ян[/b]/[/i]
Частини  та  виконавці:
Перебудова  -  Горбачов;
Реформи  -  Єльцин;
Криза  -  Путін.

   Не  слід  на  цього  чахлика  все  валити,  СССР  перемогли  і  розвалили  як?  Завербованим  агентом  Горбатим,  а  хто  цею  брехливою  маріонеткою  "Пукалка""  керує,  до  того  ж  мертвою,  хто  пише  йому  промови?  Штучний  Інтелект?


Розвал.
[b]Криза[/b].
Виконавець  -  Чахлик-шиза.


[b]Все  не  випадково[/b]
[b]мої  переклади  трьох  пісень  з  цією  назвою[/b]
[b]Дійство  перше[/b]
[i]перша  сцена[/i]

Час  біжить.
Тече  крізь  пальці  вода.
Час  поспішає.
Поспішає  встигнути  туди,  де  я...
Живу  тобою  у  своїх  мріях.
У  найбільш  нереальних  снах.
Живу  однією  тобою  я.
Тобою!

Приспів:
Усе  не  випадково.
Давай  розкриємо  таємниці.
Кук  нібито  ненавмисно.
Адже  все  не  випадково,  о-о...
Усе  не  випадково.
Скажи  мені  на  прощання.
Що  зустрінемося  випадково.
Обіцяй  мені  ....  Обіцяй...

Куплет  2:
Як  далі  бути.
Дві  паралелі  в  одну  звести.
Усе  змінити.
Усе  втратити  і  знову  знайти.
Знайти,  але  більше  не  відпускати.
Любити,  але  не  володіти.
Просто  так  любити.
Любити!
http://bestsongs.com.ua/song154957_elovskih_vse-ne-sluchayno.html
[b]Дійство  друге[/b]
[i]друга  сцена[/i]

"ВСЕ  НЕ  ВИПАДКОВО"

1
Залишилося  повірити,
Що  це  гра.
Відчинилися    двері
І  назавтра  немає  вчора...

Ми  падали  разом
Стомленим  дощем.
Ми  вибрали  місце,
Але  забули  де  -  ми  разом...

ПРИПІВ

Я  не  пророк,  не  суддя,  не  перехожий,
Я  постукаю  в  твої  двері  обережно,
І,  можливо,  по  той  бік  чекають  на  мене
Грішні  таємниці...

Просто  повір  -  я  завжди  буду  поруч,
Чистою  душею,  і  посмішкою,  і  поглядом,
І,  можливо,  мої  руки  врятують  тебе...
Усе  не  випадково...

2
Порожні  як  тіні,
Прості  як  сни.
Ми  жертви  видінь,
Ми  втомилися  від  весни.

Нас  викине  небо,
Нас  прийме  печаль.
І  хтось  на  небі
Перепише  все,  жаль...

[b]Дійство  третє[/b]
[i]під  музику[/i]
https://vitsem.com/vsyo-ne-sluchajno-tekst-romanticheskoj-pesni-o-zhizni.html

До  чого  тобі  ніч  -  ця,
Її  зірки  навколо,
Коли  твоя  дівчина  там,
І  ти    не  можеш  її  повернути.
Зараз,  дві  години  до  світанку,
Але,  тільки  тобі  не  до  сну,
Ось  так  завершується  літо,
І  це,  так  зводить  з  розуму.

Я  дивлюся  назад  -  де,  кришталеві  світанки  і  всі  пісні  не  заспівані,
Я  дивлюся  назад  -  там,  моя  королева,  ти  танцюєш  вся  в  білому.
Я  дивлюся  назад  -  і  крізь  ці  хвилини,  я  тягну  до  тебе  руки.
Я  дивлюся  назад.

Звичайно  ж  усе  не  випадково,
Нехай  зустріч  була  коротка.
Але  шкода,  що  для  нас  обручкою,
Ми  знаємо,  не  стане  доля.
Не  може  бути  все  постійним,
І  наші  шляхи  розійшлися.
На  серці  загоєні  рани,
Як  струни  знову  обірвалися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024


Перша ДОЗА.

Все  буде.
Служи  нам,  служи.
Перша  доза  як  бонус.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024


Ти знаєш, так хочеться жити! Бути миру! Бути!

[b]Бути  миру![/b]

[i][b]Наша  надія  лише  ЗСУ.
Так  дійсно  герої  стоять  у  строю.
Та  кажуть  бійці:-  Самі  це  зробіть.
Війну  зупиніть,  війну  зупиніть.[/i][/b]



[b]Ти  знаєш,  так  хочеться  жити[/b]
[i]мій  авторський  переклад[/i]
https://goodsongs.com.ua/song104727_rojdestvo_ty-znaesh-tak-hochetsya-jit.html
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z-3aMwAiBUU[/youtube]
Ти  знаєш,    хочеться  жити
Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
Милуватись  світанком  багряним
Жити  щоб  просто  любити
Всіх  хто  живе,  живе    поруч  з  нами.

Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
Прокидатися  поряд,  смакувати  тебе  на  світанку
Взяти    каву  зварити
Поки    сплять  усі  ще  на  світі.

Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
Як  не  напишуть  в  газеті
Все  взяти  й  роздарувати
Жити,  жити,  щоб  діти  пам'ятали  .

Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
У  мить,  коли  мене  задавило
Встати  і  всім  оголосити:
"Я  повернуся,  навіть  якщо  прибило".

Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
У  ту    фатальну  хвилину.
Усе  погане  забути,  пробачити  всіх,
Лише  прощення  -  врятує,  я  знаю,  я  знаю.

Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
У  зимовому  саду  сонною  вишнею,
Щоб  навесні  розквітнути
Деревом,  для  нового  життя..

Жити,  жити...
Розпускатися  квітами  в  саду,
Смакувати  ранкову  прохладу.
Знаєш...  Я  встану...  Знаєш...  Я  встану!


     Більшість  не  знає,  а  все  починається  як  нас  колись  навчали  з  малого  з  деревця  стіл,  з  промінчика  зоря  і  зразу  ступор.  Розум  наш  нам  каже,  а  може  навпаки,  як  і  далі  по  тексту  "І  ЛЕНІН  теж  почав  свою  дорогу,  колись  також  із  Букваря",  брехня  ж  ,  брехня.  А  ще  менше  людей  знає,  що  всі  казки,  які  ми  знаємо  з  дитинства  писали  педагоги  та  психологи,  переказуючи,  підмінючи  назви  та  зміст  усну  народну  творчість,  навіть  казки  відоих  всіх  іноземних  та  російских  казкарів  -  це  лише  їх  переклади  та  перекази  інших  авторів.  
     Тому  немає  ні  ідолів,  ні  ідеалів.
Але  ростки  мудрості  є  в  усіх  авторів,  вони  їх  започаткували  чи  ні,  невже  це  так  важливо.  Нас  навмисне  пробивають  на  негативні  емоціії,  коли  и  чуємо  слова  "комунізм"  ,  "Ленін",  ніби  вони  синоніми,  це  ж  взагалі  не  так.

Чи  золоті  слова  в  прямому  й  переносному  сенсі  "Вчитись,  вчитись  і  вчитись.."

не  важливо,  наголошую,  хто  нам  заповів,  вони  по  суті  своїй  золоті.
Батьки  не  свідомо  пдімінили  на  "вчити,  вчити,  вчити...",  бажаючи  з  шановних  колись  професорів,  бо  саме  так  колись  називали  вчителів,  слова  говорили  самі  про  себе,  це  люди,  які  давали  професію,  ремесла,  майстри,  а  діти  підсобники  майстра,  допоагали  майстру.
Та  це  змістовний  лише  відступ,  поверенемось  до  золотого  правила  [b]"Вчитись,  вчитись  і  вчитись.."[/b]
Задумайтесь  як  аленький  суфікс  знінить  суть.
По[b]Сміх[/b]атись,  Посміхатись,  ПОсміхатись
І  "Посміхати,  посміхати,  посміхати"
Отже,  "сь",  означає  -  себе.
[b]Вмивати[/b]сь  -  це  умивати  себе.

Тобто,  [b]вчити[/b]сь  -  це  вчити  себе.

Не  хтось  вчить  дитину,  а  на  власних  помилках  вона  навчається.
І  це  фундамент  нової  школи,  а  майстри  спрямовують  та  формують  навички  професійних  вмінь  дитини  як  Ісус  Христос  професор  усього  людства,  єдиний  наставник  душі.  Він  дає  світло  і  вказує  вектор  зростання  вашого  живого  духу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024


Якою ціною. . (хокку)

[b]Кровопивці[/b]

Жирна  морда  з  екрану.
Блогер  з  телеграм.
Керівник  вампір.

[b]Інста[/b]

На  холоднім  екрані
Продажний  лис
Тебе  зомбує.

[b]Блог[/b]

Кандидат  в  президенти  (  Наприклад  Арест..  за  його  ...  його  потрібно  арес..)
Проводить  гіпносеанс,
Ракети  летять  на  нас.

[b]Хто  за  це  відповість[/b]

"Сатану"  передали  ворогу,
За  газ  віддали  боєприпаси,
Не  відвернули  війну.

[b]Де  ракети?[/b]

Українське  виробництво  зброї,  ракетна  програма,
"Вільха","  Нептун  ",  "Сапсан",  зброя  помсти,
А  її  нема,  тіла  у  полі,  тіла.

[b]Ціна[/b]

Здобутками  стає  смерть,  смерть  окупантів,
Нами  убито  мілліони,  а  ціна  ?
Помнож  на  троє.

[b]Мудрість[/b]

Дожити  то  достойної  пенсії  -  недосяжна  мрія  українців,
Прожити  на  мінімальну  песнсію  -  це  високе  мистецтво  ,
Загинути,  захищаючи  продажну  владу  -  це  конституційний  обов'язок.

[b]Дурман[/b]

На  скільки  слід  бути  сліпими,  щоб  захищати  свою  рабську  колоніальну  залежність,
На  скільки  слід  бути  зомбованим,  щоб  заганути,  захищаючи  зрадників,
На  скільки  слід  любити  бідність,  щоб  проливати  кров,  захищаючи  експлуататорів.

[b]Минуле,  сьогодення,  майбутнє[/b]

Минуле  -  колоніальна  залежність,  жорстока  експлуатація  своїх  "своїми",
Сьогодення  -  війна,
Майбутнє  -  а  воно  є?

[b]Даєш  тройню[/b]
[i]Не  народимо  -  вимремо[/i]

У  нас  як  в  євреїв  відсутній  інстинкт  самозбереження,
У  голові  є  певні  обмеження,
Паразит  ще  той  менталітет.

[b]Война[/b]

Исход  из  Бытия.
Горит  земля,
Высыхает  небесная  река.

[b]Основа  развития[/b]

Наличие  населения.
Новое  поколение.
Исчезновение  людей.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tXAhjbn2Lgc[/youtube]
[b]Ілон  Маск  про  Україну[/b]

Україна  -  це  українці.
Території  це  лише  території.
Без  українців  не  буде  України.

[b]Для  чого  нам  капітан[/b]

Тоне  в  чорнім  причорнім  морі,  в  гарячій  крові  потопає  корабель  "Україна".
Що  ж  робити,  щоб  заробити.
Стати  капітаном,  очолити  це  дійство.

[b]Україна  -  маріонетка[/b]

Геополітична  гра,
Закулісні  гравці,
Розмінні  фігури  ми  у  цій  грі.

[b]Нерішучість[/b]

Свою  вину  на  маріонеток  спихнули,
Мовлять  їх  слуги  словами  спугнули,
Реальність  ж  проста  -  з  нас  зробили  козла.

[b]Золотой  петушок[/b]

Вера  в  доброго  царя.
Куда,  куда  ты  завела,
Прими  пример  ты  петушка.



p/s  Мене  сильно  задіває,  коли  люди  на  екрані  говорять  по  конституційний  обовязок  нашої  молоді,  молодих  хлопців,  а  ви  перед  ними  виконали  свій  конституційний  обовязок,  президент,  депутати,  ваш  прямий  обовязок  відвернути  війну.  Саме  через  вашу  бездіяльність  ми  відали  весь  свій  військовий  арсенал  ворогу  (https://www.radiosvoboda.org/a/ukranian-nuclear-weapons-satan-missile/29228028.html,  22  роки  тому,  в  червні  1996-го,  Україна  повністю  відмовилася  від  ядерної  зброї.  Натомість  США,  Британія  та  Росія  зобов’язалися  гарантувати  їй  територіальну  цілісність.  У  2013  році,  через  19  років  після  відмови  України  від  ядерної  зброї,  почали  ліквідацію  підземних  ракетних  комплексів.  Тільки  на  одній  із  таких  баз,  під  Первомайським  Миколаївської  області,  в  2001  році  заснували  музей  ракетних  військ  стратегічного  призначення.  В  радянський  час  тут  стояли  ракети,  спрямовані  на  США.  Тепер  головний  експонат  музею  –  ракета  РС-20  «Воєвода»,  за  натовською  кваліфікацією  –  SS-18  Satan.

Винницький  же  полк  –  ліквідували.  Ракетні  шахти  були  зруйновані,  перекриття  технологічного  блоку  –  пошкоджені,  а  він  сам  –  частково  затоплений.Сатана  была  официально  введена  в  эксплуатацию  в  1988  году,  и  до  сих  пор  остается  в  составе  военного  арсенала  России),  всі  знали,  що  буде  війна,  чому  не  виробляли  ракети  "Вільха","  Нептун  ",  "Сапсан",  то  хто  відповість  за  мілліони  загиблих  українців,  всі  кричать  Росія  воює  пушичним  мясом,  а  ми?  Чій  то  був  конституційний  обовязок?  Хто  його  виконав?
Перегляньте  будьте  ласкаві  відео  в  попередній  "Збірка  конрастних  віршів.  Авдіївка",  воно  того  варте,  не  будьте  байдужими.


Цікаві  цитати  взяті  з  https://avtovsamare.ru/uk/garvardskii-proekt-unichtozheniya-slavyan-celi-ssha-v-otnoshenii/    
https://tribun.com.ua/45795  
   та  https://jak.koshachek.com/articles/garvardskij-proekt.html:

Може  все  дійсно  відбувається  за  подібнии  планами?
А  ви  ставили  собі  подібне  запитання?

При  проведенні  спеціалізованих  опитувань  особлива  увага  приділялася  виявленню,  систематизації,  угрупованні  особистісних  і  психофізичних  якостей  людини,  перш  за  все,  таких,  які  роблять  його  ЛІДЕРОМ  в  колективі  і  суспільстві.  Для  цього  в  розпорядження  експертів,  що  займаються  «Гарвардським  проектом»,  американські  спецслужби  надали  величезний  матеріал,  що  стосується  особистісних  характеристик  видатних  світових  політичних  діячів,  геніїв  науки,  техніки,  культури.  Особливу  увагу  було  приділено  вивченню  особистості  В.  Леніна,  для  виявлення  психофізичних  якостей,  які  формують  «комплекс  вождя».

З'ясувалося,  що  більшість  світових  вождів  мали  яскраво  виражений  вроджений  комплекс  влади.  У  боротьбі  за  владу  люди  з  таким  комплексом,  як  правило,  перемагають,  особливо,  якщо  вони  не  дотримуються  загальноприйнятих  норм  моралі.  Якщо  в  допомогу  їм  надати  добре  організовану  групу  фахівців  (так  званих  ляльководів),  що  володіють  знаннями  людської  психології  в  рамках  Гарвардського  проекту,  то  у  суперників  просто  не  залишається  шансів  на  перемогу.

Сьогодні  з  повною  впевненістю  можна  стверджувати,  що  професійна  група  «ляльководів»  здатна  знаходити  і  просувати,  як  пішаків  у  світовій  шаховій  грі,  майбутніх  лідерів  до  влади.

Про  це  писав  у  своїй  скандальній  книзі  «Божий  народ»  один  з  колишніх  учасників  «Гарвардського  проекту»  перебіжчик  з  СРСР  Григорій  Петрович  Клімов  (Калмиков  Ігор  Борисович):  «Будь-яка,  добре  організована  злочинна  група  людей,  що  мають  знання  з  цієї  забороненої  теми,  може  знаходити  і  просувати  до  влади  майбутніх  лідерів,  як  пішаки  у  світовій  шаховій  грі.  Само  собою  зрозуміло,  що  вожді  дегенеративної  секти,  які  добре  знають  цю  проблему  на  своїй  власній  шкурі  і  практикуються  в  цій  грі  вже  кілька  тисяч  років,  мають  гігантську  перевагу  над  тими,  хто  грає  без  знань,  без  підготовки,  та  ще  й  наосліп  ».

«Целью    всей  моей    жизни    было    уничтожение    коммунизма,    невыносимой  диктатуры    над    людьми...Именно    для    достижения    этой    цели,    я    использовал  свое    положение    в    партии    и    стране.    Именно    поэтому    моя    жена    все    время  подталкивала  меня  к  тому,  чтобы  я  последовательно  занимал  все  болееи  более  высокое    положение    в    стране...    А    для    ее    достижения    я    должен    был    заменить  все      руководство      в      КПСС      и      СССР,      а      также      руководство      во      всех  социалистических  странах».М.Горбачев,  семинар  в  Турции,  1999г.

3.  Людские    потери–в    результате        в    РФ,    названной  США  Россией,    останется    менее    половины    населения.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024


Как нарисовать Бога.

Рисуй  человека,  смело  рисуй.
Что  б  не  кричали,  как  видишь  рисуй.
Единое  мы  разделяем  на  части,
Части  и  мы  ведь  в  их  власти.

Тем  чем  владели  тем  мы  и  стали.
В  этом  наверное  смысл  печали.
Что  внутри  -  то  й  снаружи
И  мерности  нет,  непостижим

И  прекрасен  весь  свет.
Не  ограничен  ты  телом  своим.
Ты  и  внутри  и  снаружи  ведь  ты.

Мир  как  матрешка,матрешка  и  ты.
Звезды,  Галактики
Там  есть  й  внутри.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024


Збірка конрастних віршів. Авдіївка

Єго,  Єго  процвітає.
Єгом  Єго  засіває.
В  кожнім  Єго  проросло,
То  є  люте,  люте  зло.

В  кожнім  бачимо  себе,
Відображення  твоє.
Що  відчув?  Ось  ти  такий.
Від  природи  ти  глухий.

Від  природи  ти  сліпий.
Сам  цей  простір  наповняєш,
Лиш  себе  в  нім  й  помічаєш.
А  емоції  які?  Так,  вони  лише  твої.

Хто  скажи  тебе  цікавить
Любиш  чесно  ти  кого?
Та  в  тобі  одне  лиш  зло.
Єго,  Єго  проросло.

Все  від  того,  твого  Бога.
А  точніше  від  божка.
Мертвичину  в  кишках  носиш,
Їсти  й  пити  знову  просиш.

А  навіщо,  щоб  набити?
Потім  чимось  ще  й  залити.
Потім  все  переварити,
Знову  й  знову  повторити.

Не  свиня,  свині  обідно.
А  тобі  дивлюсь  й  не  стидно.
Кожний  інший  не  такий,
Ти  ось,  ти  лиш  золотий.

В  кожнім  ж  зеркало  твоє.
Не  помітив,  так  то  є.
Опустись,  ти  не  святий,
Єгоіст  наш  золотий.


[b]Этот  удивительный  мир[/b]

Мир  удивительных  открытий,
Мир  вздохов,  взвизгов  и  желаний.
Мир  откровений  и  мечтаний
И  он  реален  как  и  ты.

Смотри,  услышь  и  им  дыши.
Бог  отец,  бог  сын,  бог  дух  святой
И  ты  ж  по  образу  такой.
Для  сына  ты  отец,  отца  ты  сын

И  дух  святой  в  тебе,  ты  с  ним  не  разделим.
Он  вечен,  вечен  ты.

Как  увидеть  невидимое,
Как  неизмеримое  измерить.
А  нужно  просто  в  это  верить.
Не  все  возможно  ведь  проверить.

[b]Люди,  де  ви?[/b]

Люди,  ви  де?
Люди  ще  є?
Не  бачу,  не  чую,
Ніби  ві  тьмі  на  ощуп  мандрую.

Монстри  навколо,
Призив  лиш  вбивати,
Кров  ненаситно
Щодня  проливати.

Люди  звіріють,
Монстри  навколо.
Щільніш  і  щільніш
Зжимається  коло.

Люди,  ви  де?
Невже  ви  ще  є.
Зранку  у  полі  сіють  добро?
Бабці  старенькій  допомагають,

Старанно,  старанно  її  доглядають.
Діток  маленьких  лікують  від  раку.
Всім  потерпілим  квартиру  і  хату.
Усмішка  в  кожного  лиш  на  устах,

Всі  вже  заможні,
Так,  тільки  так.
Всіх  обнімають,
Цілують  в  уста.

Лють  вгамували,
Ікла  сховали.
Порозумітись  як,  пригадали.
Зверху  козляча  ж  у  всіх  голова.

Чую  я,  чую
Щоденне  хвала.
Вір  чи  не  вір
Мекають  всі.

Слава  лунає,
Козла  голові.
Вовки  й  гієни
Цьому  так  раді,

Щоденно  козлу
Капусту  несуть.
Ягняток  з  хліва
В  ліс  знов  несуть.

[b]Достойные  люди[/b]

Достойные  люди  смертью  торгуют.
Выпьем?  
Закурим?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mjjnGX7MjQo[/youtube]

[b]Авдіївка[/b]
 
Авдіївка.
Братська  могила.
Кращі  з  найкращих  людей  України.

[b]Герої  захистники[/b]

Триста    спартанців.
Тисяча  українців.
Поіменно  всіх  запам'ятаємо!

p/s  Кожному  з  них  слід  звання  героя  України  дати.  Слава  героям!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024


А хто дав право проводити роботи адіністраторам сайту під час робого дня, коли люди пишуть твори?

Писав,  верстав,  а  твір  пропав.
Бог  дав  і  Бог  забрав,  
Поки  писав  той  коментар,
На  риму  глянув,  вже  й  нема,  її  нема.

Писав  про  вищі  почуття,
Про  те  як  проросла  душа.
Як  шлях  вона  знайшла  до  Бога.
Нема  в  душі  чомусь  святого.

Писав  про  лілії  на  клумбі,
Писав  про  алу  квітку  я.
Пішла  вона  у  небуття.
Немає  правди,  а  істини  й  потім  нема.

Все  зникне  наче  й  не  було.
А  ми  ніщо,  ми  є  ніщо.
З  резервних  копій  не  відновлять,
Із  нас  ,  із  душ  лиш  попіл,  попіл  зроблять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024


Сонет 11 українською мовою, він про те певно, що я з ним зробив.

[i]мій  авторський  переклад[/i]


Як  швидко  ти  занепадаєш,  так  швидко  ти  і  зростаєш.
В  одному  з  двох,    того,  що  ти  покидаєш;
І  того,  кому  вічну      юність  даруєш.
Ти  можеш  обізватись  собою,  коли  з  юнатва  звернешся.

У  цьому  -  мудрість,  краса  та  зростання:
Без  цього  -  безумство,  старість  і  холодне  тління.
Якби  всі  так  думали,  час    зупинився  б
І  за  триста  років  не  стало  б  світу.

Нехай  ті,  кого  природа  не  створила  для  накопичення  добра,
Суворі,  безликі  й  брутальні,  безплідно  згинуть.
Поглянь,  кого  вона  щедро  обдарувала,  кому  віддала  найдорожче;
Який  щедрий  дар  ти  повинен  в  благодаті  берегти.

Вона  вирізьбила  тебе  для  своєї  печатки,  і  тим  самим  утвердилась.
     Щоб  ти  друкував  більше,  не  даючи  загинути  цьому  примірнику.

Вільям  Шекспір

As  fast  as  thou  shalt  wane,  so  fast  thou  growest
In  one  of  thine,  from  that  which  thou  departest;
And  that  fresh  blood  which  youngly  thou  bestowest
Thou  mayst  call  thine  when  thou  from  youth  convertest.
Herein  lives  wisdom,  beauty  and  increase:
Without  this,  folly,  age  and  cold  decay:
If  all  were  minded  so,  the  times  should  cease
And  threescore  year  would  make  the  world  away.
Let  those  whom  Nature  hath  not  made  for  store,
Harsh  featureless  and  rude,  barrenly  perish:
Look,  whom  she  best  endow′d  she  gave  the  more;
Which  bounteous  gift  thou  shouldst  in  bounty  cherish:
     She  carved  thee  for  her  seal,  and  meant  thereby
     Thou  shouldst  print  more,  not  let  that  copy  die.
William  Shakespeare

[b]Сонет,павших.[/b]

Неужто  я  писал  сонет,  которому  так  много  лет.
Неужто  то  писание,  души  моей  порыв,  надновой  яркий  взрыв.
Неужто  в  новом  свете  нет  места,  нет  рассвета.
Неужто  тьма  кругом,  все  сон,  глубокий  сон.

Неужто  в  том  бутоне  есть  искра  божества.
Неужто  процветает  душа  в  нем  й  красота.
Чего  ж  скажи  холодным,  как  камень  есть  цветок,
И  лилией  прекрасной  не  светит  нам  росток.

А  цвет  души  лишь  алый,  цветок  в  груди  цветет.
В  нем  сердца  воссияние,  в  нем  радости  исток.
Неужто  во  Вселенной  есть  множество  планет.
Но  для  души  свободной  на  них  там  места  нет.

Кто  не  горел  в  Аду,  кто  боль  не  ощущал,
Тот  без  огня  в  груди,  тот  свет  не  излучал.


[b]Алый  цветок[/b]

Огонь  в  груди  пылает  как  Солнце  над  Землей.
Душа  в  тебе  сияет,  блаженство  отдает.

Неужто  там  внутри  любви  есть  островок.
Неужто  в  той  крови  блаженства  есть  исток.
Неужто  это  звезды  сияют  в  сердце  том,
Неужто  в  нашем  сердце  любви  безумной  дом.

Как  хочется  увидеть,  тот  свет  в  твоей  груди.
Как  хочется  коснуться  той  огненной  зари.
Шепчу  я  полумраке:  -Ты  есть  блаженства  свет!
-  Ты  радость  в  это  мраке,  безгрешный  человек.

-Ты  аленький  цветочек,  ты  компас  всех  чудес.
-Однажды  умерев,  в  тебе  душой  воскрес.
-Внутри  тебя  живые,  живые  огоньки.
-Ты  аленький  цветочек,  сияешь  ты  в  груди.

[b]Неужто[/b]

Неужто  во  Вселенной  горит,  горит  она.
Неужто  в  моем  сердце  пылала  та  душа.
Неужто  богоданным  всегда  внутри  есть  свет.
Неужто  в  это  мире  из  сердца  светит  свет.

Когда  же  лунной  ночью,  найду,  найду  цветок.
Кто  заселяет  в  небе  души,  души  росток.
Когда  пылает  ярко  души  моей  цветок.
Неужто  и  во  мне  есть  аленький  цветок.

В  ночи  ищу  на  небе  в  чем  таинство  души
И  где  плывут  по  небу  за  счастьем  корабли.
Весь  мир  такой  огромный,  но  тянет  меня  внутрь.
Неужто  там  внутри  и  есть  Вселенной  суть.

Есть  океан  безбрежный  и  мы  в  нем  корабли.
Мытарства  душ  безгрешных  к  звезде  вели  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024


Корисно, корисно … +

Невже  всі  на  стільки,
На  стільки  горбаті.
Залякані  всі
Й  без  автоматів.

ТЦК  налякали
Уже  й  шахраїв,
Повилізали  з  машин
Мов  щурі.

Шкурку  наділи
"Здорове  життя",
Їх  всіх  злякала
Війна  ця,  війна.

Всі  патріоти,
Ходять  на  двох.
ТЦК  перевзуло,
Ходять  на  двох.

[b]За  Родину[/b]

В  руки  винтовку,
Всех  под  ружье!
Ух,  расплодилось
Тут  мужичье.

Каждый,  пусть  каждый
Будет  солдат.
Вы  рождены,
Что  б  в  бою  погибать!

Вы  патриоты,
Вы  мужики!
Вот  и  берите
В  руки  штыки.

За  Родину!
Слава  царю!
Каждый  мужик
В  нашем  строю.

Все  смело  мы  в  бой  идем.
"Врагов",  врагов  убъем.
Рулит  огонь  и  водка,
В  руках  у  нас  винтовка.

Каждый  мужик  в  нас  фронтовик.
Война,  а  ты  в  ней  штык.
За  Родину!  Вперед!
В  нас  каждый  -  патриот!

Кого  то  убьют,
Кто  то  родится.
Крепкое  дерево
Ветров  не  боится!


[b]Вот  зачем  орлу  змея.  [/b]

Вокруг  птицы
Лентой  вьется.
Ближе  й  ближе
Телом  жмется.

Круги  й  петли
Опьяняют,
Миг  "блаженста"
Наближают.

Шепчет,  шепчет:
-Тише,  тише.
-Ты  прижмись  ко  мне  поближе.
-Жду.  Люблю.

-Я  тебя  только  хочу.
Орел  крылья  лишь  расправил.
Вспышка  света,
В  высь  порхнул,

И  змею  копьем  проткнул.
Змея  кожу  с  тела  сняла,
Вмиг  покорной  она  стала,
В  лучах  света  засверкала.

[b]Иди  ко  мне![/b]

Серые  будни  разбавлю.
Себе  этот  миг  я  оставлю.
Себе  я  тебя  подарю.
Окно  в  расписании    найду.

Твои  себе  крылья  примерю,
Я  ведь  змея,  я  сумею.
Серые  будни  разбавлю,
Себя  наслаждением  маню.

Я  на  миг  лишь  в  тебе  растворюсь,
Я  огнем  от  тебя  заряжусь.
Жизнь  она  ж  по  расписанию,
Грехом  разбавлю  серый  день.

Ты  аромат  любви  испей.
Кофе.  
Аромат  любви.
О,  Боже,  мы  с  тобой  одни.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024


Спаси!

       Серпень  -  місяць,  у  якому  вшановували  давніх  слов'янських  праукраїнських  богів  Спасів.  Спас  складається  з  трьох  головних  свят,  а  серпень  згадується  в  давніх  усних  переказах,  як  Спасич.
Хто  такі  Спаси

     Дослідники  давніх  українських  традицій  вказують  таке:  "Спас,  Спаситель  -  це  "рятівник"  від  усяких  бід  і  нещасть.  Не  слід  думати,  що  це  слово  сучасне  явищу  християнства,  навпаки,  воно  вживалося  слов'янами  ще  в  язичництві.  У  Краледворському  рукописі  вже  згадується,  що  "слов'яни  називали  своїх  богів  Спас".  Імовірно,  у  слов'ян,  так  само,  як  і  у  ведичній  традиції,  поряд  з  ім'ям  Бога  вживався  його  епітет,  наприклад:  Всевишній  Сварог".

   Спаси  -  час,  коли  духи  й  душі  Предків  (спочилих  родичів)  відвідують  свої  сім'ї,  з'являються  на  землю,  так  само,  як  і  в  інші  свята  Кола  Сварожого  (наприклад,  Радуницю,  Русалії).
Наш  народ  вірив,  що  Предки  сприяють  цвітінню  і  дозріванню  плодів,  охороняють  поля,  сади  і  городи...  Тож  у  ці  дні  приносили  жертви  Роду  та  Рожаницям  як  родинним  богам.  Саме  їм  урочисто  виготовляли  й  запалювали  спасові  свічки  з  нового  воску,  кришили  хліб,  виливали  медовий  напій.  До  нас  дійшли  давні  язичницькі  молитви,  які  читалися  до  кожної  свічки  (а  їх  було  три  -  "трійця"):  "Пресвята  родюча  Земля  наша,  поля,  сади,  городи  -  мир  Сонця  вам!  Праведне  Сонце,  Місяць  ясний.  Зірок  світло,  Небо  пречисте,  будьте  милостиві  до  людей  і  до  худоби!  Ліси,  води,  повітря  чисте,  всі  душі  праведних,  ладу  наші  -  всім  вам  на  благо,  на  користь!"
https://www.oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/obryadi-ta-zvichayi/282-spasivka.html
Спас  на  горі

Що  і  як  святкували  19  серпня?

Після  семи  шестиденних  тижнів  від  Різдва  Купала  святкувався  Великий  Спас  -  або  Спас  на  горі.  Цього  дня  на  скелях  і  горах  приносили  жертву  і  треби  богам,  поминаючи  полеглих  героїв-воїнів.  Пожертви  приносили  "початками"  -  першими  літніми  плодами,  як  подяку  душам  воїнів  за  порятунок  нинішнього  життя.

В  Україні  була  дуже  сильно  розвинена  магія  початків,  тож  і  перші  плоди  Землі  потребували  ритуального  освячення,  щоб  забезпечити  достаток  протягом  року.  А  це  досягалося  і  через  жертву.  Таку  жертву  приносили  не  лише  воді,  вогню,  волхвам,  а  й  кумам  та  сусідам,  яких  наділяли  яблуками,  грушами,  медом,  стільниками  тощо.  Водночас  здійснювалося  й  поминання  пращурів,  після  братчини  казали:  "З  нами  поїли  й  ті  душі,  яких  згадували".

Слава  героям!

[b]Голубая  кровь.[/b]

Нам  говорят
О  любви  внеземной,
А  сами  с  сестрой
И  только  с  сестрой.

Голубая  кровь,
Голубая  кровь.
Нам  говорят,
Нужно  лишь  так.

А  сами?
Сами    с  сестрой.
Голубая  кровь,
Голубая  кровь.

Мы  с  ДНК
В  игры  играем.
Они  свою  кровь
Лишь  продвигают.

Нам,  что  нельзя,
Для  них  как  закон.
Кровавый  зов,
Сняли  засов,

-Вампир  готов?
-Вампир  готов.
Вампир  вверху.
-Даешь  войну.

Голубая  кровь,
Голубая  кровь.
На  их  пирах  прольется    кровь.
Алая  кровь,  алая  кровь.

Кровавый  зов.
Кровавый  зов.
-Вампир  готов?
-Вампир  готов.

[b]Светишь,  но  не  греешь[/b]

Явно  не  муза
Для  вдохновений.
Нет  в  тебе  й  искры
Для  наслаждений.

Серая,  серая  мышь.
В  норку  свою
Брысь,  брысь,  брысь.
Не  прототип  для  поэмы.

Не  героиня  романа.
Серая,  серая  гамма.
Нету  ни  свету,
Нету  й  огня.

Будто  Луна.
Будто  Луна.
Словно  горное  эхо,
Ты  для  другого  поэта.

[b]Спас[/b]

С  неба  с  укором  
Смотрят  на  нас.
Небесный  спаситель
Всегда  среди  нас.

Между  небом  й  землей
С  тобой  мы  живем.
Всем  вам  во  благо,
На  пользу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024


Круголіт Бога.

Кедри  до  неба,
Рощі,  дуби...
Їх  не  стали  
Чомусь  уже  ми.

Ідол  то  є  твій  ідеал.
Ти  і  про  це  певно  не  знав.
Круголіт  -  крутиться  світ.
Бога,  бога  якого?

Триєдинеє  слово,
Здається  знайоме.
Душа  в  мить  сіяє,
Вона  відчуває.

[b]Кал[/b]-  [b]енд[/b]-у-ли.
Були?  Були,  були.
Все  зрозуміли?
Навіщо  вас  та  одурили.

Літа  летять,
Без  кала
Й  енду.
До  бога,  до  бога  -  то  є  дорога.

Значить  і  інший  був
Певно  Бог.
Рощі  до  неба,
Дуби  вікові.

І  все  це  тобі,  тобі.
Сяяло  Сонечко  над  головою.
Літа  лиш  були,
Був  круголіт.

Буяло,  росло,
Тепло  було.
Упала  Леля,
Спустилося  зло.

Новая  ера,
Новий  календар.
Рим  то  є  мир.
Й  про  це  ти  не  знав.

Мир  був  у  мирі.
Рай  на  Землі.
З  Яра  у  простір
Пливли  кораблі.

А  скільки  знань,
Який  політ.
Мовить,  мовить
Круголіт!

[b]Безмежна  вдячність[/b]

Дя-  ку-  є-  мо,  П  В  О.
Жилий,  жилий  палає  дом.
Ракети  знову,
Знову  збили.

Квартири,  квартири.
Згоріли,  згоріли.
Осколки  летять
На  людей  і  дітей.

Путін  один
Заплатить  за  це.
Асфальт  вже  поклали
У  Ірпені,  у  Бучі,

Навіть  в  кожнім  селі.
А  за  квартири  ті,  що  згоріли,
Ви  людям  частину  хоч  заплатили?
Нові  доми,  нові  квартири?

Будуєм  мости.
Скінчилась  війна?
На  Київ  уже  не  піде
Ця  орда.

А  хто  захистить
Людей  та  дома?
Війна  це,  війна.
Слів  більш  нема.

Машини  горять,
Люди  бояться,
Бог  порятує,
Нас  захистить.

Кожен  до  цього
Певно  вже  звик.
А  ПВО  спасибі  й  за  це.
За  чисте  небо,  за  порятунок.

Гіркий  чомусь  цей  поцілунок.
Так  та  не  так.
Щось  тут  не  те.
Спасибі  за  все.

[b]РАК[/b]

Саме  так.
Російсько-американська  копманія.
Пропустимо  без  уваги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024


Куди зникло населення?

У  сучасному  слов'янському  язичництві  Коляда  отримав  статус  бога  зимового  сонця,  який  відповідає  за  здійснення  річного  циклу  «Сварожого  кола».  У  цьому  контексті  ім'я  Коляда  іноді  трактується  як  основа  для  слова  «календар»  («Коляди  дар»).
https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/17068/file.pdf
https://newstyle-mag.com/drevneslavianskay-astrologiya/

Згідно  з  давньою  легендою,  у  старі  часи  Вишній  Бог  Коляда  дарував  людям,  які  переселилися  в  нові  землі,  систему  обчислення  сезонного  часу  для  ведення  польових  робіт.

Досі  церковні  писання  зберігають  датування  за  старим  календарем,  де  2017  рік  є  7525  роком  від  Створення  Світу  в  Зоряному  Храмі.  Тільки  "Створення  світу"  раніше  означало  зовсім  не  створення  Всесвіту,  а  підписання  мирного  договору  між  двома  народами,  що  воювали,  -  Великою  Расенією  і  Арімією  (стародавнім  Китаєм).

Початок  нової  системи  відліку  відбувся  в  літо  "Зоряного  Храму".  Пам'яттю  про  цю  важливу  подію  є  всім  відомий  образ  білого  витязя,  який  пронизує  списом  дракона.  Пізніше  цей  символ  знайшов  своє  відображення  в  християнстві  як  Георгій  Побідоносець.



Чому  сховали  календар?
А  що  ти  чув  про  Коляди  дар?
А  хто  той  Коляда?
Ми  всі  ж  колядували.

А  хто  він,  всі  ви  знали?
Багато  тих  чому.
А  все  це  є  тому,
Щоб  істини  не  знали,

Про  рід  свій  забували.
Коріння  затоптали.
Щоб  ви  рабами  стали,
Щоб  стадом  ви  були.

А  рощі  тут  росли.
Такі  як  в  "Аватарі".
Зробити  тут  сафарі,
Вчинили  геноцид.

Народ  до  цього  звик.
Як  стадо  те  стреживуть.
Коли  воли  ревуть,
На  бійню  їх  ведуть.

Волів  не  люблять  тут.
А  скільки  нас  було?
Яке  вчинили  зло?
Кого  тут  убивали?  

Ми  добривом  тут  стали.
Не  віриш,  поміркуй.
На  пальцях  порахуй.
Літа  як  рахували.

Від  угоди  в  зорянім  храмі.
Чинайців  ми  перемогли.
А  чисельність  орди?
Чинайців  мілліарди.

То  де  скажіть  воли?
Ревли  вони,  ревли.
Хто  винищив  козаків?
Хто  Січ  тут  зруйнував,

Щоб  жид  тут  панував.
Засилля  іноземців.
Народ  переселяли,
Вбивали  нас,  вбивали.

А  ви  про  це  не  знали.
А  скільки  літ  украли?
Пять  тисяч  аж  пятсот,  
Осел  чи  бегемот?

Розкрий,  розкрий  ти  рот.
Гуляли  тут  бізони
І  мамонти  жили.
А  ми,  хто  ж  ми?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024


Як в Раю, тебе в віршах цих збережу.

Давно  у  сні  і  на  яву
Я  бачу  посмішку  твою.
В  твоїх  очах  тону,  тону,
Пірнати  вся  хочу,  хочу.

Моє  ти  озеро  кохання,
Лиш  розкриваю  очі  зрання,
Тебе  шукаю  навкруги,
-Де  ти?  Де  ти?

Невже,  невже  це  й  є  кохання.
Моя  Венера,  рання,  рання.....
Найяскравіша  в  піднебесній,
В  тобі  воскресну,  в  тобі  воскресну.

Невже  ти  й  є  моє  життя,
А  я  немов  би  немовля.
Ти  й  отой  молочний  шлях,
Що  вабить  нас,  що  вабить  нас.

До  тебе  лину  навпростець,
Лунає  музика  сердець.
Лиш  оченята  розкриваю,
Ти  поряд  й  я  у  цьому  Раю.

[b]А  ми  перемогли!(  з  юмором,  куди  ж  без  нього)[/b]

Це  звучить  фантастично.
Ми  перемогли,  армію  яка  переважала
Нас  в  усьому,
Усьому,  усьому

І  за  чисельністю
І  за  озброєнням
І  навіть  за  тим,
Про  що  промовчу.

А  ми  взяли  Москву.
Ніхто  не  очікував.
А  ми  без  бою
Ввійшли  й  взяли  Москву.

Не  в  паралельнім  світі  
Я  живу.
О  так  без  бою
Ми  взяли  Москву.

Бо  нас  там  навіть  не  чекали,
Туди  "вОНИ",  не  вони,  а  "вОНИ"
Нас  не  пускали.
А  ми  не  чули  командирів.

Глухі  й  сліпі
Взяли  Москву.
Це  перемога.
Їх  поразка.

Так,  то  була  добряча  встряска.
ВзЛетіли  всі  на  Оріон,
Від  саксів  чули  лиш  -  Пардон.
А  ми  танцюєм  гопака,  підкорена,  взята  Москва.

p/s  Хтось  скаже  утопія,  хтось  фантастика.  Та  цей  сценарій  і  план  більш  реалістичний  ніж  та  брежня,  яку  ви  чуєте  з  екранів  ТВ  чи  каналів  "відомих"  блогерів,  які  уже  себе  бачать  наступними  президентами  країни,  а  навіть  уяви  не  мають  в  яких  вона  межах  буде  і  в  цій  трагедії  є  і  їхня  вина.  А  так  чому  б  не  написати  фантастичний  твір,  коли  ми  меру  Москви  видвинули  як  Баркла-де-Толлі  столиці  Європи  Парижу  ультиматум  і  Париж  без  бою  здався,  казочка  ж,  але  всі  ж  в  неї  вірять.    Ми  сміємось  з  москалів,  але  ні  Путіна,  ні  Кравчука,  ні  Порошенка,  ні  Єльцина,  ні  Зеленського,  ні  жоднго  депутата  Думи  чи  Ради  не  могло  бути  таких  як  зараз  при  Олександрі  першому,  після  реформ  Спіранського,  жодного  чину  не  могло  бути  надано  жодному  без  екзаменів  на  профпригодність,  спеціального  екзамену  та  диплому  про  відповідну  освіту,  а  в  нас  бандюгт  з  підробленими  документами  вирішують  долю  народу,  боксери  -  мери,  клоуни  взагалі  мовчу  ..  які  поади  займають,  цирк  та  не  весело  і  не  смішно.  Фінляндія  після  виходу  з  російської  імперії  зберегла  закони,  реформи  Спіранського  і  це  привело  до  її  процвітанння,  а  ми  в  совку  жили  й  живемо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024


За ради життя освятіть життя.

Любов'ю  освятіть  життя,
Живіть  коханням  лиш  щодня.
Любові  лиш  стезю  топчіть
По  ній  ідіть,  ідіть,  ідіть.

Кохайте  з  вечора  до  рання,
Любіть  й  любов  свою  даріть.
Любіть  щоденно,  щохвилини,
Весь  світ  любовю  освятіть.

Священною  її  росою,
Сіяє  все,  коли  з  любовю.
Животворна  ця  роса,
Початки  вічного  життя.

[b]Невже  всі  росіяни  вороги?[/b]

Російський  художник  Карл  Брюллов  і  російський  поет  Василь  Жуковський  вирішили  викупити  Шевченка  з  кріпацтва  і  саме  за  їх  ініціативою  Шевченко  став  і  художником  і  поетом,  залишився  б  кріпаком  ніхто  не  мав  би  змоги  черпати    мудрість  з  його  рим.  А  кого  українські  поети  викупили  з  кріпацтва  у  російських  поміщиків,  може  у  них  і  поміщиків  не  було,  лише  в  нас?  Чому  ви  собі  не  ставите  таких  запитань?

Невже  всі  рос-сій-ани  вороги?
Їх  народ  прагне  війни?
Хто  це  каже  ви  скажіть?  Цим  це  горе  зупиніть.




[b]Біле  чомусь  чорне,  а  чорне  то  не  біле[/b]

Всі  підофіли,  підараси
Кажуть  в  тюрмі,  біля  параші.
Та  все  ж  г-но  чомусь  вверху,
З  ним  не  ведемо  ми  війну.

Вони  ідоли,  вони  герої,
У  них  немає  навіть  зброї.
Вони  -  то  наші  ідеали,
Тому  й  на  нас  вони  насрали.

Гімно  усе  спливло  в  Європі,
Всі  наші  там  та  ну  їх  в  ...пу.
Прости  Боже,  про  це  писати  і  не  гоже.
Усі  найкращі  тут  в  строю,  уб'ють,  уб'ють  нажаль  в  бою.

Всі  підофіли  у  тюрмі,
Всі  підараси  на  коні?
Герої  ці  давно  в  Європі,
А  весь  народ  чомусь  знов  в  ...опі.

Поняття  є  педофілія,
Для  чого  їх  г-но  ввело.
Бо  кожен  з  них  і  є  воно.

παιδός  —  «дитина»
φιλία  —  «любов»
Любов  до  дітей  гріхом  тут  зробили,
Дітей  в  проституток  перетворили.

Їх  "благовірні"  утримують  їх.
Підміна  понять  то  й  є  страшний  гріх.
Різниця  у  віці  -  міцна  то  сім'я.
Про  це  всі  забули,  ідем  в  небуття.

Ще  не  зізріли,  уже  розвелись.
У  гору,  у  гору  на  них  подивись.
Всі  як  вони  гуляють  в  Європі?
24/7  в  Польшу  рабом  й  назад  у  дурдом.

Щоб  світу  ніколи  не  бачили  ми,
Жили  як  раби,  роби  лиш,  роби.
Дітей  не  люби,  це  вибачте  гріх,
Кар'єру,  карєру  давай,  пожирай,  відбирай.

А  хто  в  цьому  винен,
Звістно  ж  бо  ми.
Тіло  від  шлаку
Неочистили  ж  ми.

Кожному  клізму,
На  вихід  -  гавно.
Вже  й  не  керує
Нами  воно.

[b]Ути-пути[/b]

Ути-пути
Кто  то  мутит.
Ум  за  разум
Баламут.

Пробивает
На  инстинкт.
Ути-пути
Бедуин?

Ути-пути
Ни  о  чем.
В  голове  ж
Уже  дурдом.

Ути-пути
Говорят
Поиметь
Тебя  хотят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024


А я люблю его (немного пошленько)

Лучшие  моменты  жизни.
Со  мною  рядом  ты.
Незабываемые  взгляды,
Полеты  в  небо  до  Луны.

И  мы  и  мы.
На  островке.
Рука  в  руке.
Рука  в  руке.

И  пело  сердце  о  тебе.
Мне  пело  небо  о  тебе.
Рука  в  руке.
Рука  в  руке.

Мы  ежедневно  землю  топчим.
Во  сне,  во  сне.
И  покрывала  мочим,  мочим.
В  порывах  страсти  мы  не  мы.

Улыбкой  утро  мы  встречаем.
По  небу  с  Солнышко  гуляем.
Друг  друга  сердце  согреваем,
Теплом,  теплом  любви,  ох,  эти  лунные  огни.

Ох,  поцелуи,  это  страсть.
Это  я,  это  я.
Ты  очень  нежен,  груб  со  мной
Ой,  ой,  во  мне,  со  мной.

Утром  кофе,
Вечер  с  чаем.
Мы  никого  не  замечаем.
Мы  день  любви  так  провожаем.

Загадки  жизни  постигаем
И  тайны,тайны,  ночь  любви.
Любви  дорожкою  бежим.
Учусь  любить,  в  любви  прожить.

Учусь  по  небу,  небу  плыть,
Любимым  быть,  любить.
В  любви  учусь  я  жить.
Тебя  учусь  любить.



[b]А  ясла  повні?[/b]

Немає  ні  возів,  ні  волів.
Не  ревуть.
Певно  не  голодні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024


Жінка посміхається

Невже  зима,
Зима  на  дворі.
Невже  сама,
Сама  у  домі.

Дощі,  дощі  ідуть  на  дворі
Прошу  я    сонечка  у  солі.
Хочу  і  посміхаюсь  долі,
Я  не  сама  і  не  на  дворі.

На  небі  ж  сяють,  сяють  зорі.
Заколоситься  жито  в  полі
І  радість  зачерпну  в  долоні.
Всміхаюсь  щиро  своїй  долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024


А що таке війна?

-Мамо,  мамо,
-А  що  таке  війна?
-Це  така  гра.
-"Ти  наступний"  називається.



[b]А.  С.  Пушкін  (з  "Єгипетських  Ночей")[/b]
[i]Мій  переклад  цього  шедевру[/i]

Поет  іде  -  очі  відкриті  ,
Та  не  бачить  анікого;
А  тим  часом  за  край  вбрання
Перехожий  посмикує  його...
"Скажи:  навіщо  без  мети  ти  бродиш?
Ледь  досяг  лиш  висоти,
І  ось  уже  долу  погляд  зводиш
І  зійти  прагнеш  ти.
На  стрункий  світ  ти  дивишся  смутно;
Безплідний  жар  тебе  млоїть;
Предмет  нікчемний  щохвилини
Тебе  тривожить  і  вабить.
Прагнути  до  неба  повинен  геній,
Повинен  істинний  поет
Для  натхненних  співів
Обрати  возвеличений  предмет.
А  нащо  в  балці  вітер  грає,
Здіймає  листя,  пил  несе,
Коли  корабель  у  нерухомій  волозі
Його  дихання  жадібно  жде?
Навіщо  від  гір  і  повз  вежі
Летить  орел,  важкий  і  страшний,
На  чахлий  пень?  Спитай  його.
Навіщо  арапа  свого
Юна  любить  Дездемона,
Як  місяць  любить  ночі  млу?
Тому,  що  і    вітру  і  орлу,
Серцю  діви,    закону  нема.
Такий  поет:  як  Аквілон,
Що  хоче,  те  і  носить  -
Подібно  орлу,  він  літає
І,  не  запитуючи  ні  в  кого,
Як  Дездемона,  обирає
Кумира    серця  він  свого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024


Зуб за зуб

[b]Зуб  за  зуб[/b]
([i]Діалектичні  постулати  сьогодення)[/i]
[u]Написані  під  враженням  від  твору  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667  Катерини  Собової  "Дієта"[/u]

Нас  їсте  і  вас  з'їдять.  (  Про  владу,  нашу  владу)
Втекли  -  від  вас  втечуть  .(Про  ЗСУ,  яскравий  приклад  -  армія  Кутузова,  подібна  "сіра"  війна)
Молитесь  за  ворога  -  вони  за  вас  теж  помоляться  (молитви  бувають  різні)



[b]Мамо,  мамо[/b]

-Мамо,  мамо,
-Як  вигнати  наркомана  з  екрану?
-Вимкни  телевізор.

[b]А  чи  можна  руками  Бога  створити?[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e1e-Zo34ADk[/youtube]
Чомусь  усі  хочуть  лиш  заробити.
А  люди  могли  навіть  Бога  створити.
Могли  врятувати  країну,  думка  літала  кудись  безупинно.
Ворога  він  був  врятував,  кожен  із  нас  його  ж  захищав.
Оце  то  були  тоді  розрахунки,  врятованих  душ  вели  підрахунки.
Все  засекречено  було  давно,  завжди  керувало  людством  гімн  о.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024


Чорний та білий.

В  них  поєднались  всі  кольори,
Матерії  різні,
Однакові  іскри  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024


Твої долоні …я в полоні.

Ти  ніби  Сонце.
А  я  беру,  беру  в  долоні.
Вони  горять,  вони  червоні.
А  очі  ніби,  ніби  море,
Моє  кохання  в  ньому  тоне.
Я  ніби  небо  голубе,
Ти  в  ньому  є,  ти  в  ньому  є.

[b]А  там  хай  ангели  рішають[/b]

Підійди.
Обніми.
Люби,  люби  мене.

[b]Любов[/b]

Любов  гірка  немов  калина
Та  гіркота  зимою  згине.
Любов  ота,  після  морозу,  солодша  всякої  глюкози.

[b]Кохання[/b]

Хтось  вогник,  вогник  хтось  тримає.
Мені  дорогу  освіщає.
Чому  я  в  напрямі  від  нього  йду?

[b]Ангел[/b]

Несе  свічу  хтось  на  вітру.
Чому  ж  я  тут,
Чому  стою?

[b]Окутал  туман[/b]

Неужто  вы  меня  любили.
Потом  так  просто  все  забыли.
Неужто  вместе  мы  гуляли.
И  нас  сманили  страсти  дали.

Неужто  близкое  далеко.
И  нету  общего  истока.
Неужто  шрамы  там  где  раны.
А  мы  слепцы,  жизнь  в  том  тумане.

Давно  не  верим  мы  в  любовь.
И  рок  судьбы  нам  приговор.
Плетемся  вместо  тех  ослов
И  ничего  уже  не  ждем.

[b]Вы  не  любите  жизнь[/b]

Вы  не  дети  планеты.
Вы  даже  не  зеки.
Вы  даже  на  ней  не  в  тюрьме.
Это  обидно,  обидно  в  двойне.
Как  мне  ты  скажи  рассвет  расстрелять?
Как  у  ребенка  жизнь  взять  й  отнять.
Как  же  море  скажи  не  любить,
Просто  так  взять  й  его  отравить.
Как  же  так  можно  все  тут  загадить.
Как  атмосферу  отнять  у  людей?
Как  мне  скажи  так  не  любить,
Чтобы  желать  все  истребить.
Кто  мне  скажи  дал  право  такое
Судьбы  народов  решать  тут  войною?
Какой  п....с  это  возглавил?
Какого  он  бога  этим  восславил?
Жить  же  желает  щенок  й  ребенок,
Жить  и  гулять  желает  котенок,
Бегает  в  поле  том  жеребенок,
Бабочки  в  небе,  киты  и  слоны.
Так  почему  истребляем  их  мы?
Всех  динозавров  мы  истребили,
Вместе  с  людьми  раньше  ж  мамонты  жили.
Бизонов  были  миллионы.
Куда  же  поделись  эти  бизоны?

[b]Заповіді  фармацевта[/b]

Підробити.
Лікарів  підкупити.
На  горі  заробити.

[b]По  проще  можно  о  высоком?[/b]

Слова  так  высоко  взлетают.
А  мы  ж  над  пропастью  стоим.
Не  то,  не  то  мы  говорим.


[b]Светлофоры  любви.  [/b]

Желтый  не  зеленый,
Милый  не  гони,
Потерпи  немного,  все  в  нас  впереди.

[b]Гармония[/b]

Разбить  легко.
Осколки  выбросить  потом?
Аль  попытаться  все  собрать,
Все  воссоздать?
На  грани,  части  разбираем.
И  так  мы  только  изучаем?
Шедевр,  шедевр  мы  погубили.
В  себе  гармонию  убили.
В  пустынном  храме,
Мертвая  симфония.
Там  жизнь  росла.
И  жизни  и  жизни  там  рапсодия.
Единство  взяли  й  раскололи.
Вот  вам  добро,  а  там  вот  зло.
Одно  же  целое  было.
Единый  мир  родил  на  Бога,
Бог  познается  через  зло.
А  может  зло  и  есть  добро?
Осколки    разочарований
И  манит,  манит  берег  дальний.
Нет  времени  познать  себя.
Тепла,  так  хочется  тепла.
Все  суета,  все  суета.


[b]Оправдания[/b]

Сколько  ж  можно?
Что  было,  то  прошло.
Так  сложно?



[b]Ночные  похождения  Али[/b]

Сим-сим,
С  ним,  с  ним.
Спим,  спим.

[b]12+[/b]

Мне  тринадцать  не  везде,
Но  я  взрослая  поверь.
Я  в  сети  звезда  теперь.

[b]Мой  герой[/b]

Ты  такой.
Ты  крутой.
В  нас  с  тобой  теперь  любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024


Ой летіли гуси тай понад людьми

Летять  гуси,  летять  сірі
Крилами  махають.
-Урли,  урли.
З  неба,  звуки  долітають.

Летять  гуси,  сірі  гуси.
Летять  в  Україну.
А  люди  бездушнії
Стріляють  не  спинно.

Летять  гуси,  летять  сірі,
Падають  до  долу,
Підбито  в  них  крила,
Кров  тече  рікою.

-Урли,  урли.
Ой  летіли  гуси  тай  понад  селом
І  кричали  гуси  не  стріляй  синок.
Постріли  ж  лунали,  птахи  погибали.

Ой  летіли  гуси  тай  понад  людьми
І  кричали  гуси:  -Хочемо  весни!
Ой  летіли  гуси  тай  понад  ставком
А  палало  поле  й  небо  понад  тим  селом.

Ой  летіли  гуси  та  на  Україну,
Ой  не  знали  гуси,  що  війна  не  згине.
Крик  тих,  що  позаду  їх  вперед  штовхав,
Вистріл  в  молоко  крила  підрізав.

Ой  летіли  гуси  тай  понад  людьми
І  кричали  гуси:  -Мирної  весни!  Урли,  урли!
Ой  летіли  гуси  тай  понад  людьми
І  кричали  гуси:  -Хочем  миру  ми!

[b]Зозуля.[/b]
[b]Світла  пам'ять  відомому  виконавцю[/b]

Скільки  пісень  ще  не  написано?
Скажи,  зозуле,  проспівай.
У  місті    жити  чи  на  виселках,
Камінням  лишитися  чи  горіти  зорею?
Зорею.  

 Сонце  моє  -  подивися  на  мене,

         Моя  долоня  обернулась  на  кулак,

         І  якщо  є  порох  -  дай  вогню.

         Ось  так...  
         Ось  так...  

Хто  піде  по  сліду  самотньому?

Сильні,  сміливі

Голови  склали  в  полі  в  бою.

Мало  хто  залишився  в  пам'яті,

У  тверезому  розумі  та  з  твердою  рукою  в  строю,

У  строю.  

Сонце  моє  -  подивися  на  мене,

         Моя  долоня  обернулась  на  кулак,

         І  якщо  є  порох  -  дай  вогню.

         Ось  так...  
         Ось  так...
Де  ж  ти  тепер,  воля  вільна?

З  ким  же  ти  зараз

Ласкавий  світанок  зустрічаєш?  Відповідай.

Добре  з  тобою,  та  погано  без  тебе,

Голову  та  плечі  терплячі  під  батіг,

Під  батіг.  
Сонце  моє  -  подивися  на  мене,

         Моя  долоня  обернулась  на  кулак,

         І  якщо  є  порох  -  дай  вогню.

         Ось  так...  
         Ось  так..

P/S  https://www.youtube.com/watch?v=TQNoPZems-0  уже  не  актуальний  переклад,  тому  зробив  свій.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024


Вирушаю в дорогу.

Вирушаю  в  дорогу.
Ти  мене  пам’ятай,
Безтямно  кохай.
Знову  і  знову  я  вирушаю,
Все  сокровенне  в  тобі  залишаю.
Запам’ятай,  не  забувай  .

Я  їду,
Але  скоро  повернуся.
Чекай  і  пам'ятай  мене,
Посміхнися  на  прощання.

Чекай  і  пам'ятай  мене,
Ми  один  одному  потрібні.
Я  їду,
Я  повернуся.

Чекай  і  пам'ятай  мене,
Не  тривожся,  не  треба.
Чекай  і  пам'ятай  мене,
Пісню  мою  й  цю  сльозу.

Я  їду,
Я  повернуся.

Не  відпускай!
Наше  кохання  ти  пам’ятай!

Посміхнись  на  прощання.

В  серці  пісню  мені  знов  співай.
Чекай,  кохана.
Все  погане  забудь.
Будь,  завжди  будь.

[b]Симуляція  замість  стимуляції  (гностіцизм)[/b]

Невіжество  вибираємо  ми,
Не  вибратись  нам  із  тюрми.
В'язні,  в'язні  ми.
В  танці  постійнім,  постійнім  ми.

Ісус  посміхається,
Кружляє  він  з  нами.
Хто  не  танцює,
Родився    з  рогами.

Божая  іскра  нас  тягне  до  Бога.
Тіло  -  могила  наша  до  гроба.
Тіло  то  тьма,  іскри  нема.
Печать  невіжества  на  тілі.

По  шиї  ми  у  цій  вже  вірі.
Рівень  невіжества  зростає.
Дурень  істину  пізнає.
Світ  -  симуляція  лише.

Ним  править  штучний  інтелект.
Божий  дух  веде  до  Бога,
Іскра  світла  й  є  дорога.
А  архонти  озвучують  це  

-Тіні  реальність,
Ви  ж  знали  про  це.
Обман  симуляцію  цю  був  створив,
Завісою  забуття  реальність  прикрив,  душі  ж,  душі  ...паработив.

Архонти  це  хижаки,
Пригнічують,  подавляють  вони.
Ми  лиш  їда,  енергетичний  запас,
Для  цього  й  розводять  вони  тут  всіх  нас.

Іди  шляхом  Христа,  неси  христа,
Щоб  мати  відпочинок  від  душевних  мук  .
Не  давайте  закона  від  закодавчих,
Щоб  не  бути  схваченим  ним.

Ми  і  є  архонти,  спасибі  за  увагу.
Ви  такі  по  праву.
По  образу  і  за  подобою.
Симуляції  простою  мовою.



Архонт  (дав.-гр.  ἄρχων  від  дав.-гр.  ἄρχη  —  влада,  дослівно  —  «властитель»,  «керівник»)  —  найвища  посадова  особа  в  багатьох  містах-державах  Стародавньої  Греції.Архонт  (дав.-гр.  ἄρχων  від  дав.-гр.  ἄρχη  —  влада,  дослівно  —  «властитель»,  «керівник»)  —  найвища  посадова  особа  в  багатьох  містах-державах  Стародавньої  Греції.
Симуляція  -  тестування  технології  в  граничних  умовах,  тестування  безпеки,  розваги  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024


Как по мне, то можно и так.

[b]Слепые  глупцы.[/b]

Подлинное  золото
Это  ты  сама.
Почему  же  золото
Сводит  всех  с  ума.

Вечность  видят  в  золоте,
Но  оно  горит.
Редкость  видят
В  золоте,  но  оно  лежит.

Говорят,  что  золото
Мир  весь  защитит,
Где  же  это  золото,
Пуст  давно  сундук.

В  сейфах  только  пыль,
Испарилось  вдруг.
Подлинное  золото
Жизнь  твоя  й  моя.

В  ней  неповторимость,
В  ней  огонь  костра.
Чахнет  ведь  над  золотом
Тощий,  злой  Кощей.

В  подлинном  же  золоте
Нет  его  мощей.
Почему  же  золото
Тянет  вечность  вниз.

Почему  же  ценен
Только  его  вес?
Почему  так  жалок
Нынче  человек?





[b]Как  по  мне,  то  можно  и  так.[/b]

Корабль  в  небесах
На  палубе  трон.
Там  император  
Взойдет  на  престол.

Свита  несет  
Его  на  руках.
Корона  на  нем,
Скипетр  в  руках.

Скажу  по  простому,
С  вами  нельзя  поступить  по  иному.
-Построим  "Титаник"
И  всех  соберем.

Бесплатный  билет  и  улет
Все  потом.
Что  бы  парил  он  в  облаках,
Что  б  вы  восхищались

Собой  в  небесах.
"Непотопляемый",  по  небу  плывет.
Музыкальный  оркестр
Песни  поет.

Но  чтобы  всех  вместе
И  по  скорей.
Поднимем  на  небо,
Откроем  вам  дверь.

К  каждой  каюте
Приватный  лакей.
Скорее  об  палубу
Бутылку  разбей.

В  брызгах  шампанского
На  воду  спустим.
Из  далека  помашем  рукой  ,
Плыви  наш  любимый,  тони  наш  родной.

Всех  соберем
И  на  Луне
На  той  стороне
Во  дворце,  на  балу,  бокал  поднимите  за  нашу  страну.


[b]ГЕРОЙ[/b]


«Люди  жертвуют  жизнью  по  многи  причинам:  во  имя  дружбы,  любви,  идеалов.
И  по  тем  же  причинам  люди  убивают»
«На  любой  войне  герои  есть  с  обеих  сторон»
«Чтобы  люди  не  убивали  ты  убьешь  в  себе  идеалы,  дружбу,  любовь?  А  сам  умрешь?
Иначе  война  и  ты  не  герой,  слепец,  изгой.»
«С  каждым  убийством  в  себе  ты  ближе  к  победе  на  20  шагов,  на  какую  из  жертв  скажи  ты  готов?  Сердце  любимых  сразишь  ты  мечом?»
«На  сколько  шагов  ты  впереди?  Поймут  поражение  твои  все  враги?  Они  не  примут,  но  подвиг  поймут.»



Слава  герою!

Символ  меч
Подобен  Богу.
И  император  его  распял,
И  на  кресте  он  жизнь  отдал.
Символ,  в  нем  суть
Его  майстерства,
Суть  ускользает
И  лишь  убив
Образ  и  суть  
Ты  воскресил.
Не  умерают
Только  глупцы.
Самопожертве
Отцы  отданы.
Сын  же  воскреснет,
С  пепла  восстав
И  засияет
В  небе  устав.

Безымянный  герой
За  вечность  шел  в  бой.
Небо,  летящий  снег,  сломанный  меч
Ради  меча  приняли  меч.
Быстрый  клинок  –  
Жизни  урок.
Сердце  й  любовь
Убиты  рукой.
Любовь  на  алтарь,
Тирана  на  трон.
По  одному  убиты  друзья.
Небо  мечом  разделилось  на  два,
Пало  одно  в  дымке  костра.
В  искрах  костра  сгорела  душа.
Небо  мечом  разделилось  с  любовью
И  император  позбавлен  врагов,
Нет  претендентов  на  трон,
Нету  героев,  нету  врагов.
Даже  тиран  лучше  войны.
Все  не  напрасно,  но  дни  сочтены.
Тиран,  узурпатор  лучше  войны.
Он  не  убит,  но  сокрушен.
Он  молненосным  спасен
Тем  мечом.
Сила  той  жертвы  неоценима.
На  миг  от  убийства,
Урок  преподав  герой  нерожденный
В  вечность  попал.
Убил  он  невесту
И  друга  убил,
Чтобы  навеки
Под  небом  был  мир.


Возможно  из  тех,
Очень  давних  веков
На  троне  мы  видим
Одних  подлецов.
Но  нету  героев,
Идет  ведь  война.
Горит  под  ногами
Родная  земля.
Скажи,  разве  жертва
Напрасной  была?
«Предавший»  герой
Императора  спас.
Он  ведь  убил
Дружбу  й  любовь.
Близких  предав
«Добро»  утвердил?
Лучших  из  лучших
Он  погубил.
Ради  того,
Что  б  вечным  был  мир.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Я прошу лише в Бога.

Mercedes  Sosa  -  I  Only  Ask  God

Я  прошу  лиш  у  Бога,  
Щоб  біль  не  був  мені  байдужим,
Щоб  смерть  не  знайшла  мене  
Порожнім  і  самотнім,  не  зробивши  належного.
Я  прошу  лиш  у  Бога,  
Щоб  несправедливість  не  була  байдужа    мені.
Щоб  мене  не  били  по  щоці
Після  того,  як  кігті  подряпали  мою  долю.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_EYhSVsTco0&t=96s[/youtube]
Я  прошу  лиш  у  Бога,  
Щоб  війна  не  була  байдужа  мені.
Це  велике  чудовисько  і  воно  тупотить.  
Бідолашна  невинність  людей.
Це  велике  чудовисько  і  воно  важко  топче  
Бідних,  невинних  людей.
Я  молюся  лише  Богу.  
Мені  не  байдужий  цей  обман.  
Якщо  один  зрадник  може  зробити  більше,  ніж  кілька.
Нехай  ті  кілька  не  забудуть  його  легко.
Я  лише  прошу  Бога.  
Щоб  майбутнє  було  мені  не  байдуже.
Той,  хто  повинен  піти,  буде  виселений.  
Щоб  жити  в  іншій  культурі.
Я  лише  прошу  Бога.  
Щоб  війна  не  була  мені  байдужою.
Це  велике  чудовисько,  і  воно  топче  
Бідолашних,  невинних  людей.
Це  велике  чудовисько,  і  воно  важко  топче  
Бідолашних,  невинних  людей

Я  прошу  лише  Бога
Щоб  біль  не  був  мені  байдужий.
Щоб  смерть  не  знайшла  мене.
Порожнім  і  самотнім,  не  зробивши  належного.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Він ГЕРОЙ ! (Помилку виправлено, дякую)

[b]Слава  героям![/b]

"Люди  жертвують  життям  з  багатьох  причин:  в  ім'я  дружби,  любові,  ідеалів.
І  з  тих  самих  причин  люди  вбивають"
"На  будь-якій  війні  герої  є  з  обох  сторін"

"Щоб  люди  не  вбивали,  ти  вб'єш  у  собі  ідеали,  дружбу,  любов?  А  себе  уб'єш?  Інакше  війна  і  ти  не  герой,  сліпий  ти  й  ізгой."

"З  кожним  вбивством  себе  у  собі  ти  все  ближче  до  перемоги  на  20  кроків,  на  яку  з  жертв  скажи  ти  готовий?  Серце  коханих  уб'єш  ти  мечем?"

"На  скільки  кроків  ти  попереду?  Зрозуміють  поразку  свою  всі  вороги?  Вони  не  приймуть,  але  подвиг  зрозуміють."


Символ  меча
Подібний  до  Бога.
І  імператор  його  розіп'яв,
І  на  хресті  життя  він  віддав.

Символ,  у  цьому  є
суть,

 майстерність,
                         невловима
І  лише  вбивши
Образ,  суть  
                         воскресиш.

Погибають    дурні  одні.

На  війні.
На  війні.

Погибають
 дурні  одні.

Самопожертва,

Вона  для  батьків.

Син  же  воскресне,
З  попелу  вставши


І  воссияє
У  небі  устав.

Безіменний  герой
У  вічність  ввійшов.


Небо,  сніг,  що  летить,  зламаний  меч
Заради  меча  прийняли  меч.


Швидкий  клинок  -  
Життя  то  урок.


Серце  й  любов
Убиті  рукою.


Любов  на  вівтар,
Тирана  на  трон.


По  одному  друзі  вбиті  .


Небо  мечем  розділили  на  два,
Впало  одне  в  серпанку  костра.
В  іскрах  багаття  згоріла  душа.


Небо  мечем  розділилося  з  любов'ю
І  імператор  без  ворогів,
Нема  притягань,  для  нього  лиш  трон,


Немає  героїв,  нема  ворогів.
Навіть  тиран  ліпший    війни.


Усе  не  даремно,  герой  не  живий..


Тиран,  узурпатор  ,  непочата  війна.
Сила    жертви  безцінна.


На  мить  від  убивства,
Надавши  урок  герой  ненароджений
В  вічність  пішов.


Убив    наречену
І  друга  він  вбив,
Навіки  віків
Мир  встановив.


Можливо  з  тих,
Давніх  віків
   На  троні  ми  бачимо
Лиш  брехунів.


Немає  героїв,
Адже  йде  війна.


Горить  під  ногами
Рідна  земля.


Скажи,  хіба  жертва
Даремна  була?


 "Зрадник"  герой?

Убив  свою
Дружбу,  убив  і  кохання.


Близьких  придавши
"Добро"  утвердив?


Кращих  із  кращих
Він  погубив.


Заради  того,
Що  б  вічним  був  мир.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eRh84Jkt1eU[/youtube]

Навіть  тиран  кращий    війни.

Не  вбитий,  але  розтрощений.
Він  блискавичним  мечем  тим  врятований.
Сила    жертви  неоціненна.

На  мить  від  убивства,
Подавши  урок  герой  ненароджений
У  вічність  ввійшов.

Убив    наречену
І  друга  вбив,
Щоб  навіки
Під  небом  був  мир.


[b]ФИЛЬМ  [i]"ГЕРОЙ"[/i][/b]

Княжества  на  территории  Китая  были  разделены,  но  среди  них  уже  есть  лидер,  желающий  завоевать  соседние  земли  и  стать  императором  объединенного  государства.  К  нему  направлены  опытные  убийцы,  мастерски  владеющие  боевыми  искусствами  и  известные  по  фольклорным  кличкам  —  Сломанный  Клинок,  Летящий  Снег  и  Небо.  Они  сталкиваются  с  соперником,  получившим  прозвище  Безымянный,  который  стремится  защитить  императора  и  рассказывает  ему  о  своих  противостояниях  с  убийцами.

Жанр:  драма
Режиссёр:  Чжан  Имоу
В  главных  ролях:  Джет  Ли,  Тони  Люн  Чу  Вай,  Мэгги  Чун,  Чжан  Цзыи,  Донни  Йен,  Чэнь  Даомин,  Лю  Чжунъюань.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024


Рукописи не горят! (Исправлено, благодарю)

                                     [b]"Ot  set  the  world  on  fire  ut  we  give  it  ago"[/b]

Рукописи  не  горят,
Они  лишь  свет  нам  излучают.
Их  собирают,  сохраняют.
От  глаз  людей  всегда  скрывают.

Они  ведь  двери  открывают
Нам  в  мир  иной,  нам  в  мир  открытий.
Тот  мир  открыт  лишь  для  пиитов.
Лишь  там  черпают  вдохновение,

И  там  ведь  все  изобретения.
Все  было,  было  ведь  давно.
Лишь  плагиат  мы  тех  творцов
И  сами  просто  повторяем.

Мы  не  творим,  в  себя  вбираем.
Приемник  мы  той  частоты
И  по  тому  мы  с  ней  на  ты.
Мы  уплотняем  ткань  Вселенной.

Нам  не  подняться  над  Землей,
Мы  лишь  плывем  над  головой.
И  нам    неведомы  писания,
Мы  клоны,  штучные  создания.

И  повторить  себя  хотим,
Свой  ум  в  железку  поместим.
А  в  камень  лучше,  он  надежней.
Но  для  ума  и  страшно  й  сложно.

Не  понимаем  -  НЕВОЗМОЖНО.
Но  мы  хотим,  хотим,  хотим.
Ум  страхом  смерти  наш  гоним.
А  рукописи  не  горят  и  их  умом  нам  не  понять.

От  нас  их  прячут,  изучают.
Их  лишь  пииты  понимают.
Компьютерам  то  не  понять,
Нас  лень  всегда  зовет  в  кровать.

Хотим  от  жизни  только  брать.
Мы  падаем  все  ниже,  в  спять.
Умом  нам  это  не  принять.
И  дар  богов  нам  не  понять.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024


Дерево вічності в кожнім живе.

Хочу  деревом  стати,
До  неба,  до  неба
Постійно  зростати.

Гіллям  своїм  привітно  махати,
Від  спеки  та  стужі
Усіх  зажищати.

Хочу  я,  хочу
Деревом  стати.
Ледве  помітно
Лиш  крокувати.

Повільно,  повільно,
Для  вас  не  помітно.
На  пальчиках  ніг
Немов  балерина.

Листочками  Землю
Хочу  зігрівати,
Радість  щоб  осені
Вам  передати.

Урок  безкористя
Щороку  давати.
Самопожертву,
В  вічність  росток-


Повільний,  повільний
До  Сонечка  крок.
Мелодію  листячко
Вітру  співає.

І  прохолоду  душа  ж  відчуває.
Зелена  дубрава,
Ховаюсь  я  в  ній.

Ти  притулись
Й  теплом  ти  зігрій,
Потрійний  в  тобі
Образ  створю,

Від  бід  і  від  лиха
Обороню.
Ти  бережи  коріння  своє,
Дерево  вічності  в  кожнім  живе.

[b]Останній  бій[/b]

Ми  героїчно  входимо  в  Zопу,
Ще  кілька  кроків  і  будем  в  Європі.
Наче  в  тій  Zопі  ми  не  були,
Палали  в  Європі  досвітні  костри.

Щит  в  Візантії  прибив  Святослав,
Діві  Марії  він  храм  збудував.
Марія  козацькі  війська  повела,
Помста  це  точно  була  за  розп'яття  Христа.

Рим,  той,  що  другий
В  тій  Zопі    й  упав,
Хоч  не  гуляв  там
Девятий  квартал.

Нас  ви  мерщій  впускайте  у  Zопу,
Ми  наведемо  порядок  в  Європі.
Там  був  Богдан,  бував  і  Мамай,
Ми  у  Європі  збудуємо  Рай.

Віталькин  кулак  нам  вхід  прорубав,
Володькин  "Удар"  третій  Рим  пробивав,
"Володька"  кулак  усім  показав.
Є  в  нашім  краї  боєць-багатир,  ні  не  бо,  а  саме  батир.

Бога  немає  у  нього  й  душі.
Все  вирішить  бій,  бійці  й  два  кінці.
На  ринг  ми  поставим  перемогу  в  бою.
Мера  свого  нехай  виставляють.

Ми  всі  вболіваємо,  ми  за  Віталю.
Мери  в  сертельнім  зійдуться  бою.
Всесвіт  побачить  смертельну  ...ню,
На  рингу  завершим  кляту  війну.

У  Zопу,у  Zопу,
Удар  і  в  Європі.
Віталю,  Віталю  на  ринг,
Мера  Москви  ви..е  він.

[b]Моральна  підтрика[/b]

Моральна  підтримка
Як  це  багато.
Давно,ой,  давно,
Пора  дух  піднімати

З  екранів  й  не  тільки
Її  надавати.
Досить  сиренами
Всіх  нас  лякати.

Досить  щоночі  
Впусту  завивати.
Коли  вже  потрібно  -
Не  побіжать  ж.

Досить  лякать,
Досить,  досить
В  стрес  всіх  вганяти,
Моральну  підтримку

Пора  відчувати.
Пора  те,  що  захід
Людям  надав,
Що  кожен  отримав,

Що  блазень  украв.
Зі  складів  давно
Пора  людям  роздати,
Досить  вже  досить

Людей  обкрадати.
Правду  про  все
Пора  показати,
Добрі  слова  нашим  людя  сказати.


[b]Это  случилось,  влюбилась,  влюбилась.[/b]


Мне  бы  встретить  дьяволика,
Хочу  видеть  его  лики.
Его  в  сердце  я  б  вспустила,
Сильно  й  страстно  полюбила.

Он  не  прячется  в  деталях,
С  ним  гуляли  б  на  Гаваях.
Я  пленила  б  дьяволика,
Сняла  маску  с  его  лика.

Меня  соблазняют,
Меня  укрощают.
Лишь  дьяволик
Один  восхищает.

Я  бриллиант,
Монстр  это  знает.
Огранки  и  отблеск
Он  только  меняет.

Создана  светом
Я  для  любви.
О,  дьяволик,
Меня  ты  люби!

Никто  не  узнает,
Что  дьяволик
В  сердце  мое
Этой  ночью  проник.

С  ним  согрешила,
Сладок  ведь  грех.
Мой  дьяволик
Не  человек.

Маски  меняет,
Меня  соблазнаняет.
Это  заводит,
Это  во  сне  все  происходит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Невже настане час коли цей твір та це запитання не будуть актуальними

Монолог  Чацького  -  "А  судді  хто?"  

А  судді  хто?  -  За  давниною  років  
До  вільного  життя  їх  ворожнеча  незворушна  
Судження  черпають  із  забутих  газет  
Часів  Очаківських  й  завоювання  Криму;  

Завжди  готові  до  журби,  
Співають  пісню  одну  й  ту  ж,  
Не  помічаючи    себе:  
І  чим  старіші,  тим  і  гірше.  

Де,  вкажіть  ,батьки  Батьківщини,  *  
Яких  ми  повинні    зразками  вважати?  
Ці  злодії,  грабіжництвом  багаті?  
Захист  від  суду  в  друзях  знайшли,  в  родстві,  

Чудові  збудувавши  палати,  
Де  вина  розливаються  в  бенкетах  і  гульбі,  
І  де  не  воскресять  клієнти-іноземці  *  
Минулого  життя,  підлесливши  відтінки.  

Та  й  кому  в  Москві  не  затискали  рота  
Обіди,  вечори  та  танці?  
Чи  не  той,    до  кого  ви  мене    з  пелен,  
Для  задумів  непорозумілих,  

Дітиною  возили  на  уклін?  
Той  Нестор  *  негідників  знатних,  
Юрбою  оточений  слуг;  
Наполегливо  вони  в  години  п'янок  й  бійки  

І  честь  його,  й  життя  не  раз  рятували:  нараз  
На  них  він  виміняв  три  борзі    собаки!!!  
Або  ще  он  той  ,  який  для  витівки  
На  кріпосний  балет  зігнав  на  фурах  багатьох    

Від  матерів,  батьків  відторгнутих  дітей?!  
Сам  погружений  умом  в  Зефірах  і  в  Амурах,  
Змусив  усю  Москву  дивуватися  їхній  красі!  
Але  боржникам  *  не  дав  відстрочки:  

Амури  й  Зефіри  всі  
Розпродані  нарізно!!!  
Ось  ті,  що  дожили  до  сивини!  
Його  ви  поважайте    на  безлюдді!  

Вони  наші  суворі  цінителі  і  судді!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Це слід усвідимити, тіло це не врятує. а душу - можливо.

[b]ШТУЧНОМУ  ІНТЕЛЕКТУ  не  присвячується.[/b]

[i]Мої  співчуття  тим,  хто  його  споживає,  це  як  реклама  ДОРОГО,  а  осад  ще  довго  на  дні  душі[/i]

Як  хороше,  як  весело...
Хочу  іще  й  іще...
На  штучному...  на  острові....
Де  ти  один  лиш  є.

На  острові  із  тьолкою,
Що  сам  собі  створив.
Мов  я  Адам  і  з  Євою
На  нім  я  замутив.

Один  у  цілім  Всесвіті.
Лиш  поряд  Інтелект.
Спотворює  наш  Всесвіт
За  мить,  в  один  момент.


[b]Це  все  уже  узаконено[/b]

Сутності  двуполі
Голі  ходять  тут.
Невже  ще  бліднолиці
Поряд  тут  живуть.

Були  червоношкірі
Та  їх  давно  нема.
І  динозаври  милі
І  бородатий  маг.

Невже  аж  триста  років
Жив  кожен  на  Землі,
Невже  у  кожнім  домі
Не  бігали  щурі.

Сутностям  двополим
Вже  непотрібні  всі.
Їх  корабель  сів  в  полі,
Одні  на  всій  Землі.

Де  ділись  індіанці?
Невже  була  війна?
А  може  то  чума.
Із  кораблів  у  небі

Падав  чорний  сніг.
Під  ковдрою  ховались,
Втекти  ніхто  не  міг.
Були  червонокожі.

Всі  вимерли  вони.
А  кораблі  ворожі
Із  неба  припливли.
Вони  царями  стали

І  кров  в  них  голуба.
Від  дійств  цих  двополових
Трясеться  і  Земля.
Відкийте  Аду  двері

У  мозок  їх  впустіть.
Ви  цим  чортам  із  пекла
Віками  тут  служіть.
Хто  за  штучний  інтелект  -  три  кроки  вперед!

[b]Машина  смерті[/b]

Відстрілявся  і  зник.
Призрак  ти,  звик.
"Хижак"  чи  "Чужий"
В  більшості  з  нас  такий  позивний.

Інстинкти,  інстинкти,
Інстинкти  включаєм.
Свідомість,  свідомість
Перемикаєм.

Людей  там  нема,
Вій[b]НА  ТО[/b],війна.
Яке  не  стріляй,
Боєприпаси,  снаряди  давай.

Убив,  то  живий
Одне  лише  знай
І  на  гашетці
Палець  тримай.

Смерті  машина,
Убивства  верстак.
Ти  не  людина,
[b]ТИ[/b]  смерть,  ти  чув-[b]АК[/b].

Не  звик,  значить  зник.
[b]УБИ(й[/b])[u]в[/u]([b]от[/b])[b]ця[/b]  [b]НА[/b]йкращий,  [b]КРУТИ[/b]й.
В  ТЦК  чорти  уклали  контракт:
-Замість  ДУШі  тримай  АВТО[i]мат[/i].

В  ат[b]АК[/b]у!!!
Всі  в  бій!
Ти  [u]р[/u][b]ЯД[/b](н)овий!
Ти  [u]р[/u][b]ЯД[/b]((н)овий!
У[i]бий[/i]!
У[i]бий[/i]!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024


ST Зав’яжи мої очі

Я  не  сильний  у  політиці...  Я  музикант,

Але  я  не  вірю  словам,  тим  що  говорять  нам  з  екрану.

Моє  дитинство  -  по  провулках  і  дворах,

На  турніках,  адже  вулиця  не  любить  слабких.



І  я  не  вірю  поліцаям,  і    не  вірив  їм  ніколи  ,

Вірив  кийкам,  що  не  залишали  синців  на  тілі.

Не  вірив  *укам,  що  вранці  в  ліжку

Мені  ссали  в  вуха  про  кохання,  а  за  спиною  пліткували.



І  я  не  вірю  в  кохання,    від  стосунків  втікаю,

Як  тільки  на  своїй  шиї    нашийник  я  відчуваю.

Друзі    заради  блудниць  кидають  або  заради  грошей,

Або  заради  грошових  тьолок  і  гордовитих  містерій.



Кому  тут  можна  вірити?  Кому  яке  діло?

Давно  перевірено  -  своя  сорочка  ближче  до  тіла.

Стільки  людей  кричать,  що  зробили  мою  кар'єру,

Але  якщо  в  мене  контракт,  то  він  з  Люцифером.



Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  зсередини.

Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.

Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  в  мені.

Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.  



Ми  згадуємо  Ветеранів  9-го  травня,

Але  щодня  забуваємо,  за  що  вони  воювали.

І  бабусі  в  метро  всі  також  викликають  жалість,

Просять  милостиню  в  орденах  і  медалях.


Жаль  за  покоління  дітей  і  онуків,

І  як,  дай  відповідь,  на  пожилого  підняти    руку?

Нехай  говорять  на  "Першому"  -  їм  рейтинг  забезпечений,

Але  у  людей  нормальних  втрачається  дар  мови.


Люди  хочуть  чуже  життя  коментувати  немов  фото.

Поширюють  чутки,  як  тенісисти  м'яч  по  корту.

Риють  кротам  подібно  -  сліпо,  зате  старанно

Нове  покоління  загублене  десь  УКонтакті.

Я  не  сильний  у  політиці  й  не  люблю,  коли
По  телеку  з  вуст  влади  лунає:  бла-бла.
Моя  країна  втомилася,  їй  потрібна  тиша.
Феміда  правосуддя  сліпа,  зав'яжи  очі.

Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  всередині.
Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.
Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  всередині.
Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024


Музика життя, музика кохання, музика то вічність.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9LiHOoNa2eY[/youtube]
[i]Г.  Беседіна  и  С.  Тараненко  -  Музика  [/i]

[b]Музика  (пам'яті  Шопена)[/b]
(Мій  авторський  переклад  цього  живого  струмочка  вічно-живої  музики)

Не  йди,  ще  сади  не  засинають,  

Ще  земля  сліди  береже.

Не  йди,  ще  в  будинках  посміхаються  вікна

Ти  чуєш  -  це  музика  

Попрощайся  зі  мною,  ти  попрощайся  зі  мною  

Опівночі,  тільки  опівночі,  

А  ночі  сьогодні  не  буде  -    

Буде  музика  



Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика  

Скорботи  не  буде,  буде  музика  

Смерті  не  буде  -  буде  музика,  

Музика  назавжди  

Ти  чуєш  -  це  музика  



Не  йди,  адже  так  легко  зникають  люди  

Одна  земля  сліди  береже  

Не  йди,  тут  кожен  звук  про  це  просить  

Ти  чуєш  -  це  музика  



Попрощайся  зі  мною,  ти  попрощайся  зі  мною  

Опівночі,  тільки  опівночі  

А  ночі  сьогодні  не  буде  -

Буде  музика  



Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика  

Скорботи  не  буде,  буде  музика  

Смерті  не  буде  -  буде  музика,

Музика  назавжди  

Ти  чуєш  -  це  музика  


Не  йди,  ще  сади  не  засинають,
Ще  земля  сліди  береже.
Не  йди,  ще  в  будинках  посміхаються  вікна
Ти  чуєш  -  це  музика

Попрощайся  зі  мною,  ти  попрощайся  зі  мною
Опівночі,  тільки  опівночі,
А  ночі  сьогодні  не  буде  -
Буде  музика

Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика
Скорботи  не  буде,  буде  музика
Смерті  не  буде  -  буде  музика,
Музика  назавжди
Ти  чуєш  -  це  музика

Не  йди,  адже  так  легко  йдуть  люди
Одна  земля  сліди  береже
Не  йди,  тут  кожен  звук  про  це  просить
Ти  чуєш  -  це  музика

Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика
Скорботи  не  буде,  буде  музика
Смерті  не  буде  -  буде  музика,
Музика  назавжди
Ти  чуєш  -  це  музика
Музика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024