Нелл Грін

Сторінки (1/4):  « 1»

Зараз модно

Зараз  модно  говорити  й  не  чути,
 Судити  й  зневажати  суди,
 Модно  лізти  наверх,  хоч  по  трупах,
Та  не  модно  бути  людьми.

Зараз  в  моді  червона  помада.
 І  не  ціняться  чисті  вуста,
 Ми  величаємо  розкіш,  багатства,
Та  не  в  пошані  тендітна  душа.

Зараз  в  моді  спокусливий  погляд,
Що  з  розуму  зводить  людей,
І  смішним  називають  так  часто
Сяйво  щирих,  наївних  очей.

Зараз  модно  міняти  коханців,
Щоб  було  що  на  старість  згадати,
А  хлопцям  уже  й  без  різниці
Чи  перший  він,  чи  десятий.

Зараз  модно  йти  до  гадалок,
Модно  вірити  в  сни  й  гороскоп,
Та  дикість,  що  в  світі  є  люди,
В  яких  віра  єдина  –  це  Бог.

Сьогодні  модно  жити  з  девізом:
«Чого  бажаєш  –  те  і  роби».
А  я  хочу  крикнути  світу:
«Чому  не  модно  бути  людьми?!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020


Половини

Ти  –  вітер,  і  тебе  не  зупинити,
Я  –  небо,  по  якому  ти  пливеш.
Приречені  без  пам’яті  любити,
Любити  вічно,  без  правил  і  без  меж.

Ти  –  море,  безкрає  і  прозоре,
А  я  –  твоя  морська  пекуча  сіль.
Без  солі  море  більш  не  буде  морем,
І  сіль  без  моря  смерть  несе  усім.

Я  –  безкрила  невелика  пташка,
Ну  а  ти  –  то  два  моїх  крила,
І  як  травам  без  дощу  буває  важко,
Так  без  мене  в’янеш  ти,  без  тебе  я.

Ти  –  темна  ніч,  а  я  –  вогонь  яскравий,
Ми  разом  ціле,  сплетені  в  одне.
Кому  вогонь  потрібен  в  денних  справах?
А  ніч  без  світла  навіює  сумне.

І  не  розірвуть  наших  душ  сплетіння
Ні  сум,  ні  відстань,  ні  буденний  плин,
Не  страшне  нам  почуттів  зітління
І  безліч  лютих  та  тривалих  зим.    

Бо  ми  –  це  половини  від  цілого,
Ми  –  полум’я  любові  золоте,  
Вогнища  прекрасного  й  живого,
Яке  із  двох  сплітає    нас  в  одне.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020


Життя

Яке  це  щастя  –  просто  бути,
Сидіти  в  затишку  гілля,
Не  чути  слухом,  серцем  чути
Помах  пташиного  крила.

Яка  це  радість  –  просто  жити,
І  споглядати  безліч  див:
Проміння  сонця  на  блакиті
Й  колосся  неосяжних  нив.

Душі  як  тепло  відчувати
Себе  частиною  буття
І  без  слів  Комусь  казати:
«Спасибі  за  моє  життя!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020


Мій вітер

А  вітер  все  грається  липовим  цвітом,
Легкими  стопа́ми  хилить  траву…
О,  як  би  й  мені  разо́м  із  цим  вітром  
Мчатися  степом  у  пору  ясну!

Летіти  по  небу  то  тихо,  то  грізно,
Вслід  теплому  сонцю  навколо  землі,
Завмирати  на  хвилю  вечором  пізнім  –
Спочити,  як  в  бухтах  човни  й  кораблі.

Ледь-ледь  шелестіти  в  садах  яблуневих,
Наче  пісня  з  дитинства  забута  до  літ,
Торкнутися  зранку  рос  кришталевих,
Щоб  у  своїх  руках  залишити  їх  слід.

З  туманом  стелитися  понад  рікою,
А  в  пору  обідню  ховатися  в  тінь,
Пшеничне  колосся  сколихнути  рукою,
Пробігти  полями,  де  жито  й  ячмінь.

Як  би  хотілось,  щоб  вітер  мій  теплий
Мене  хоч  на  день  із  собою  забрав!
Щоб  вдосталь  напитися  синяви  неба
Щоб  надивитися  зелені  трав!

А  потім  вернутися  в  сутінках  літніх,
Від  усіх  зберегти  таємницю  свою  -  
Що  ми  за  руку  сьогодні  із  вітром
Мчалися  степом  у  пору  ясну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020