Білоозерянська Чайка

Сторінки (12/1119):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Обійме вітер лісу свіжий дух

Обійме  вітер  лісу  свіжий  дух,
У  першоцвітах  –  пахощі  смоли
І  пряність  глиць.
Зраділі  верби  укриває  пух:
До  літепла  з  тобою  дожили
І  громовиць.

Ще  трохи:  дощ  поллє…  а  там  –  гриби!
Скоріше  б  він  гараздами  росив
І  світ  будив.
Щоб  весни  знову  мирними  зробив:
Земля  зітхнула,  люди  і  ліси,
Поля  й  сади.

Щоб  рій  новин  безрадісних  ущух,
щоб  повернулись  діти  до  родин,
А  бій  не  тряс.
…  Обійме  вітер  лісу  свіжий  дух,
Зірвавши  з  неба  сотні  намистин:
Потрібен  час.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


У Прощену неділю

Дощ  зі  снігом.
Безбарвно-похмурий  вокзал.
Мжить  мої  зледенілі  думки,
що  набігли  
в  рядки,  як  мереживо  шпал:
міжсезоння,  війна,  час  такий…

Безнадійно,
здається.  цей  світ  захворів,
хоч  весна  ледь  торкнула  крижин.
У  лінійку,
контрастом  сумних  поїздів,
журавлиний  вертається  клин.

Семафори
сигнали  про  мир  подадуть:
дочекайся  на  свій  паротяг.
Запроторить
зло  в  пекло  Всесильна  могуть..
Прости,  Боже…  й  даруй  нам  життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


Так буде

Клич  гідних  на  подвиг,
слабкі  –  непорушні.
Бо  мужніх,  терплячих,
вбивають,  як  бач.
Та  вільний  народ  ми!
Страждаємо  дуже:
жахіття,  звірячість
і  світ-споглядач  …

Нещадні  удари,
поранені  й  мертві  –
радіти  б  тепліні,
гудінню  бджоли.
Клич  мудрих,  Кобзарю:
до  неба  йдуть  жертви,
твоїй  Україні
нестерпно  болить.

Речуть  заповітом
думки  Мудрецеві,
палке,  полум’  яне
б’є  слово  тверде.
Ти  вір:  мирноквіття
в  садочку  вишневім
збіліє…  Й  веснянку
нам  хрущ  заведе.

Затягнуть  дівчата,
у  такт  соловейку,
Схвильована  мати
обійме  синів.
І  ось,  біля  хати,
щаслива  сімейка,
вечеряти  сяде
під  мирні  пісні.

Так  буде,  Тарасе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


А Жінка - вона, як море…

А  Жінка  –  вона,  як  море:
стобарвність  у  ній,  сейсмічність.
Шаленство,  спромога  шторму,
химерна  та  екзотична.

Щодня,  щохвилини  різна:
спокійна,  до  дна  прозора.
За  мить  –  каламутить  грізно,
стихію  не  упокориш!

Мінлива  та  неосяжна,
намиста  –  блискучі  мушлі.
Бентежна  у  макіяжі,
чутлива,  великодушна..

Торкає  кайму  піщану
вражаюча  хвиля  пінна:
У  сукню  розкішну  вбрана
утіха,  сновидь,  перлина.

Яка  ж  у  тобі  родзинка?
Ти  пристрасть  і  міць  тайфуну?
Хвилює,  як  море,  Жінка  –
Стрімка,  дивовижна,  юна.

Яке  ж  ти  ребро  Адама?
Бентежність  і  розмаїття…
Кохана,  дружина,  мама  –
найкраща  у  цілім  світі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


ЗЛАМАНІ ВЕСНИ

Падали  стіни,
кров  замастила
перекриття.
Чорні  руїни
криком  безсилим
м’яли  життя.

Сива  Одеса.
Горя  чимало,
пошук  людей.
Зламані  весни.
…І  обіймала
мати  дітей.

Цілі  родини  –
в  небо  по  східцях.
Хто  завинив?
Боже  єдиний,
Ангели  всі  ці  –
жертви  війни…

Як  тут  не  вити
 з  розпачу  й  болю?
Душі  –  в  розла́м.
Мати  і  діти…
Зламані  долі
силою  зла.

(Малюнок  з  Міжнародного  проєкту  «Діти  проти  війни»)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024


Веснянка для донечки

/квадратне  римування/

Немов  солодкі  півники
Бурульки  лиже  сонечко,
Живуть  надії  зранені,
як  парость  у  мені.
     І  віриться:  що  днів  лихих
     не  знатимемо,  донечко,
     здається,  зла  це  танення…
     ти  вір  у  світлі  дні.

Вертають  гуси  гамірні:
За  краєм  дуже  скучили,
І  сльози  аж  вичавлює
Бентежно-теплий  клин.
       Зривають  мрійні  наміри
       дні  лютого  розлючені
       і  змішують  з  печалями
       тужливий  дим  руїн…

Бурульки    ж  –  як  льодяники
Тепло  тихенько  злизує.
І  на  тину  виспівує  
Рудий  сусідський  кіт.
     Недобре  –  має  танути,
     війна  й  вітри  пронизливі.
     Співай  і  ти  щасливої,
     Гони  думки  гіркі…

Май,  доню,  силу  проліски,
яка  воює  з  кригою.
З  тендітно-нескоримого
чіпкий  її  росток.
       Запише  пам’ять  болісна
         рядки,  що  стануть  книгою:  
         несамовиті  зими  в  ній
         життєвих  помилок.

Ще  рідне  нищать  танками,
кровлять  щоденні  вибухи
І  мін  у  полі  хлібному
накидав  хижий  звір.
       Та  першоцвіт  веснянкою
         озветься  за  відлигою,
         проклюнеться,  окріпне  він  –
         ти  тільки,  люба,  вір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024


Бо ти десь є…

(квадратне  римування)

Простий  рецепт:
у  складові  любові
безмежну  ніжність
я  додам,  коханий.
Люблю  усе,
Пов’язане  з  тобою:
Розталу  сніжку,  
як  весни  зітхання.

І  кави  дух,
що  буду  готувати.
Стілець  –  не  твій  –
та  все,  чомусь,  навпроти…
І  вітру  дмух,
що  не  змітає  дати,
І  змерзлість  вій  –
докору-суму    дотик.

Ллє  голубінь,  
тривожить  мерзлі  зими.
Лід  розтає  –
Веснію  у  рядку  я.
Пишу  тобі
відверте  і  незриме  –
Інгредієнт,
що  крізь  роки  смакує,
     …Бо  ти  десь  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024


Лівостороннє

Тугою  лютого  лівосторонньою
Здавлює  груди,  відлунює  ранами:
(Кажуть,  для  віку  ще  надто  зарано  те…)
Знову  в  метро  йдуть  ночами  безсонними,
мами  із  дітьми…    і  звуть  їх  мадоннами.
Зорі  рум’янило…

Тугою  лютий  зависне  окопами,
Разом  зі  зливою  слізно  ридатиме,
Серце  країни  -  з  синами-солдатами.
гордість  за  подвиг  щоденний  охоплює:
у  небезпеці  -  лишатись  хоробрими,
з  болем  і  втратами.

Вільним  же  мир  і  в  неспокої  сниться  нам,
Сонячним  зайчиком  ллє  підвіконнями.
З  вірою  -  ликами  грає  іконними  -
Пройдуть  страхи,  що  зібрав  між  ключицями
Смуток…  А  має  надією  битися  
Лівосторонньою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024


Стрілки життя розведено

Стрілки  життя  розведено,
Біль  до  валіз  спаковано.
Пустка  торкне  зсередини,
Тепле  проллє  зі  схованок.

Гуркіт    сердець  із  потягів,
що  врізнобіч  роз’їхались,
Як  же  згадали  потім  ви
З  жалем?  Чи,  може,  втіхою?

Стали  роки  зимовими,
здужали  над  обітами.
Біль  у  валізи  сховано,
скільки  ж  іще  терпіти  нам?

Душі  людські  –  трансформери:
Жухли  в  нещадній  осені.
Тільки  луна  платфомою:
в  жертву  любов  приносили.

Пам’яттю  закривавиться
Колії  пульс  тремтячої.
У  самоті  на  лавочці
Стигло  кохання  втрачене.

Двоє  блукали  вербами,
 не  досягнувши  спокою.
Стрілки  життя  розведено
вартістю  зависокою.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024


Розливаються роки

Як  у  повені  ріки
повноводої
ми  пірнаємо  в  літа́,
долі  просимо.
Розливаються  роки́…
Спішні  ходики
рвуть  оте  своє  «тік-так»,
ніби  з  осудом.

Вагота́  квітучих  снів  –
зайві  клопоти.
Вже  б  зійти  на  мілину,
пограбованій.
Ви  ж  суперником  весні  –
ворохобите,
повертаючи  з  півсну
го́йні*  повені.

Забрунькують  вишняки
серед  паводі.
Квіт  зиму́  порве  страшну  –
часомірити
Зайвину́  своїх  років
тут  зоставимо,
тільки  б  кожен  ризикнув
на  довіру  ту.

…Розливаються  роки́  –
не  набавити…

*гойні  –  цілющі  для  зраненої  душі.

(квадратне  римування)́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024


ВІН, ВОНА І ЗИМА

/  віланела/

Дарує  зима  заметілі,
Завії,  рясні  хуртовини  –
Пасують  убори  їй  білі.

Вітрів  холоди  знавіснілі
Здіймають  буран  щохвилини,
Дарує  зима  заметілі.

Здуває  крихти  обважнілі
Зі  скла.  Замала  комірчина  –
Пасують  убори  їй  білі.

В  ній  двоє,  коханню  зраділі,
Живуть    почуття-величини,
Дарує  зима  заметілі.

Любов  –  молода  та  незріла,
У  щасті  несе  до  вершини,
Пасують  убори  їй  білі.

На  шибці,  в  теплі  помутнілій,
Скляніли  два  серця  єдині,
Дарує  зима  заметілі.

Закохані,  мов  прикипіли.
Глінтвейн.  Він.  Вона  –  дві  жарини.  
Дарує  зима  заметілі.
Пасують  убори  їй  білі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Ослінчик спогадів

/четверик/

Примостився  спогад  на  ослінчик,
Чай  пахкий  усім  лили  спочатку.
Долю  чи  урок  життєвий,  слід  чийсь  –
Від  бабусі  всотує  дівчатко.

Чай  пахкий  усім  лили  спочатку,
Латаних  коржів  пекли  чимало.
У  минуле  починали  мчати
Повісті,  що  бабця  вік  тримала.

Долю  чи  урок  життєвий,  слід  чийсь,
Все,  що  стало  з  нашою  ріднею  –
Як  цікаву  істину  засвідчить
Бабця…  От  і  я  пишу  про  неї.

Від  бабусі  всотує  дівчатко
Тогочасне,  пережите,вічне.
Притчі  все  продовжують  звучати
У  мені,  вмостившись  на  ослінчик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Людині

Істото-зернинко,
в  гігантському  світі
при  темряві  й  світлі  –
будь  завжди  Людиною.
Тут  сенси  єдині:
душевні  перлини  всім
у  спадок  лишити.

Яскрава  піщинко,
в  життєвих  болідах
ти  є  індивідом  –
а  отже,  Людиною.
Літа  швидкоплинні:
здається,  хвилина  і  –  
задув  іскру  вітер…

Крок.  Рік.  Іменини.
ще  п’ять  –  учнем  піде,
миттєвість  –  освіта,
і  пара  з  дитиною.
Завдання  людини  –
лишитись  Людиною,
й  закласти  це  в  дітях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Паморозі мрій

Жаром  не  розхристує,  не  рве,
А  сніжить  пройдешнє,  сипле  сіллю.
Мріяне  –  потріпане  –  осіло  
Безпричинно.  Кажуть,  вікове.

Музика  приваблює  журна́.
Не  троянди  тішать  –  синь  волошок.
Притьмом  зустрічаєш  листоношу:
Власні  вірші  скрасили  журнал.

Згадуєш:  ото  було  раніш…
У  село  біжиш  –  дойма́є  місто.
Думаєш:  а  приспане  дитинство
Зачастило  у  зворушний  вірш.

Вгамувався  пульс  шалений  мій:
Учорашнє,  тернами  ожини,
Краяло,  марудило,  сніжило
Душу,  коси…  Паморозі  мрій…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Мінори зими

Страждає,  б’є  в  обличчя  косо
Жура  зими.
Осмута  нот  мінори  просить  -
Окремо  ми...

Чи  фальш,  чи  панацеї  соло
Розквасить  бруд.
Я  за  кохання  вдячна  солод
І  сіль  облуд.

Вітрисько  краплі  меланхолій
Збиває  з  листь.
І  росить  хлющ  самотні  долі,
Що  розійшлись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


Піраміди

Рядки  торкнуться:
Хто  тут  винний?
Рве  пуповину
Зла  війна,
Роки  в  розлуці
Ти  одна,
А  я  тривожуся  щоднини.

Будуєш  власні  
Піраміди
Новий  світ  цідиш  –
Хоч  не  рай…
Та  власне  щастя  
Не  минай  –
Душі  моїй  не  дай  щеміти.

Чужі  слова,
Думки  стотонні,
Бо  закордоння
Теж  не  мед  –
Хвилює  вітер,  
з  дому  дме  –
Несе  мої  обійми,  доню…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


Франція


(вільний  переклад  французької  лірики    Karolin  Audace)

Французьке  небо…  Зорі  менуетом
Кохання  чари  в  небі  заплетуть.
Тисячолика,  кличеш  знов  мене  ти  –
Душа  цвіте  благословенням  тут..

Лавандові  поля,  краса  Луари,
Щемкі  пейзажі…  Вид  річок-дзеркал.
Вздовж  авеню  гуляють  ніжні  пари,
Піщані  пляжі  й  гори  –  у  зірках.

Париж.  Це  місто  зваби  та  кохання,
А  Сена  –  з  таємниць  уся  сама.
Бруківок  шарм  і  затишні  кав’ярні,
Французький  темпераментний  роман.

Садів  та  замків  історичні  сплети
Минуле.  Елегантність.  Поль  Верлен.
Собори  –  з  віри  й  каменю  сонети,
Будівлі  та  славетність  дат,  імен..

О  Франціє,  прекрасна  насолодо,
Вино  та  сир,  гурманська  таїна  –
Парфумів  незбагненно-звабний  доторк.
Мистецтва  смак  і  доброго  вина.

Пошириться  спокусою  шанелі
Розлив  хмільних,  тендітних  почуттів,
Солодкі  радості  земні,  шалені,
Обійми  найзвабливіші  в  житті.

Розносить  приспів  лагідним  норд-вестом,
Звучить    Піаф,  Каас  чи  Джо  Дассен.
О  Франціє!  Ти  –  втіха,  рай,  блаженство.
Любов  і  мрія.  Млість.  Моє  ти  все…

оригінал:
Ma  France
Ma  France,  sous  le  ciel  d’une  danse  éternelle,
Où  le  charme  s’épanche,  où  l’amour  se  révèle.
Terre  aux  mille  visages,  aux  couleurs  infinies,
Ma  France,  pays  béni,  où  l’âme  s’épanouit.
Des  champs  de  lavande  aux  vallées  de  la  Loire,
Chaque  coin  respire,  chaque  coin  miroir.
Les  montagnes  majestueuses,  les  plages  dorées,
La  France,  en  sa  beauté,  est  une  étoile  adorée.
Paris,  la  cité  des  lumières,  ville  de  l’amour,
Où  le  Seine  murmure  des  secrets  chaque  jour.
Les  rues  pavées,  les  cafés,  l’effervescence,
La  France,  en  son  cœur,  est  une  douce  romance.
Des  châteaux  aux  jardins,  l’histoire  s’entrelace,
Témoins  d’un  passé  où  l’élégance  trouve  sa  place.
Les  cathédrales,  symphonies  de  pierre  et  de  foi,
La  France,  en  ses  édifices,  célèbre  sa  gloire.
Vin  et  fromage,  festins  pour  les  papilles,
Savourer  la  vie,  c’est  la  plus  belle  des  quilles.
L’amour  de  la  gastronomie,  des  arts  et  des  vins,
La  France,  en  ses  saveurs,  révèle  des  destins.
Que  dire  de  l’amour,  ce  doux  sentiment,
Qui  se  répand  comme  un  parfum  enivrant.
La  France,  pays  d’étreintes  et  de  tendresse,
Éveille  les  cœurs,  en  une  douce  allégresse.
Ainsi  chante  la  France,  mélodie  éternelle,
Où  la  beauté  et  l’amour  s’unissent  en  ritournelle.
Dans  ce  pays  béni,  où  chaque  coin  respire,
L’âme  s’épanouit,  ma  France,  source  de  délices.
Karolin  Audace


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024


Мокрінь

Гортаю  спомин
Півзабутий.
Навшпиньках  –  лютий,
Плаче  сніг.
Уже  нікому
Й  уві  сні
Солодкі  миті  не  відчути.

Торкаю  спогад…
Руйнування…
Сльоза  остання  –
Не  зберіг.
Але  нічого!
Мабуть,  гріх  
І  згуба  у  жазі  кохання.

На  згадку  –  шрами:
Не  почута.
Сумним  етюдом
Краплі  стріх.
Сюжет  із  нами
Нагорі  –
Жарини,  що  вгасили  люди,
Мокрінь  з-під  ніг…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024


Брунькує надія

Лютий  на  серце  ліг  вогко  та  гірко  –
Ба́йдуже  сяйво  йому  білизни́.
Сльози  згубила  заплакана  гілка,
Кажуть,  шість  тижнів  іще  до  весни.

Лютий  на  серці  скінчиться  –  побачиш!
Так  передчув  у  Гайдарах  Тимко.
Не  помилися  про  мир  лиш,  байбаче,
Після  днів  лютого  довгих  стількох.

Лютий    –  та  серце  брунькує  надію,
Бо  у  війні  ти  немовби  закляк.
Кожен  за  мирне  життя  світле  мріє,
Добре  і  тепле  сильніше  однак.

Лютий  зі  серцем  зітхнули-затерпли:
З  неба  доноситься  рев  літака.
Виє  сирена…  Та  поруч  Евтерпа
Ліру  стривожено  стисла  в  руках.

Зло  і  Добро  у  рішучому  ґерці  –
Лютий,  весну  пропусти,  змилосердься!  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024


Неповернення в дитинство

Теплий  хлібець  надкушу  зі  хрустом
І  примружусь  …  Вихор  задоволень!
Аромат    далекий  не  відпустить:
Світле…  рідне…  з  часом  не  схололе…

Зелені  потрібно  кроленятам,
Ось  дідусь  мішок  набив  щосили.
Я  біжу  до  нього  пособляти
І  кричу  щасливо:  вже  скупилась!  

Пахне  стежка  слідом  косовиці,
аж  бентежить  час  у  круговерті  .
Рік  за  роком  по  маршруту  мчи́ться
пам’ятне  таке  щось,  незатерте.

Повернути  б  час  отой  якби  нам:
з  дідусем  йти  в  поле    шовковисте.
Хрустом  –  свіжоспечена  хлібина,
смутком  –  неповернення  в  дитинство.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024


Пікнік

Чи  у  селі  робили  ви  пікнік?
Не  знайдете  смачнішого  в  Європі.
Вогонь  розводив  дід  у  вихідні:
Дрібну  картоплю  вкинути  у  попіл.

На  шпички  сало  з  проріззю  ладнав,
Димок  ішов  –  облизувались  діти.
Цибуля  в  «шашлику»  мала,  дрібна  –
Розпочинала  на  вогні  пахтіти.

І  смажили  скоринку  ми,  малі,
Гаряче  куштували  щохвилини:
Який  смачний  був  підгорілий  хліб
І  з  сіллю,  мов  вуглини,  картоплини.

Не  брав  ніякий  вірус  і  мікроб  –
(Задумайтесь  дорослі  вже  про  це  ви!)  
Чорніли  щоки,  ніс,  і  рот,  і  лоб…
Раділо  з  нами  серце  дідусеве…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024


За хвірткою

Хвіртку  прочиню  у  ранок,
де  дитинства  зливи  плачуть:
білий  не  для  них  окрайчик
я  несу  в  руці  дитячій  –
сердяться-гримлять  вулканно.

Не  шаблонно-магазинний  –
від  бабусеньки  смаколик.
Не  забудеться  ніколи
і  тривожить  серце  кволе
дух  дитинства  зі  скоринки…

Як  любила  у  бузкові
заховатися  в  наметі,
щоб  шукали  рідні:  де  ти?
Ти  ж,  як  з  іншої  планети
дражниш  зливу  цю  ранкову.

На  окрайці  –  стиглі  сливи,
Із  варення,  ароматні.
Після  зливи  пахне  м’ята.
Час  завмер  на  циферблаті:
Я  за  хвірткою  щаслива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024


Оладки

Від  бабусі  спадок  –
З  тих  часів  рецепти.
Так!  Її  оладок
Скуштував  оце  б  ти!

Набіжить  нізвідки
Спомин…  Аж  заплачу:
Пахне  сковорідка
Солодом  дитячим.

Чай  із  різнотрав’я,
Збираний  з  любов’ю.
Про  буденні  справи
Затишні  розмови.

Злизую  згущенку,
що  зробили  з  цукру.
Хто,  скажіть,  іще  так
Балував  онуку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024


Час поспішає

Час  поспішає…  Крізь  сніг,  бездоріжжя,
Зимним  Дінцем  розкидає  крижини,
і  під  вітрами  рясна  хуртовина
дні  на  секунди  безрадісні  ріже.

Час  аж  летить…  І  квапливому  сниться
Зимний  Дінець  іще  той,  довоєнний,
Де  не  тривожать  природу  сирени,
Пурхає  спогад,  і  тішить  водицю…

Час  –  ніби  кров,  що  пульсує  в  судинах:
Виром  подій,  та  весна  змінить  лютий…
Знову  Дінець  заясніє,  розкутий  –
і  заколише  любов  лебедину.
Час  поспішає…

(Дякую  за  натхненне  фото  "Медіа-Зміїв")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024


Годувальник

Босі  ноги.  Праця.
І  тепло  ріллі…
Полем  йдуть  прабабця
Й  бабця  ще  малі.

«Дай  нам,  Боже,  сили!»
Лине  в  небеса.
Землю  розпушили,
Місце  для  розсад.

Вправно  та  майстерно,
З  шаною  землі,
Сіє  мати  зерна  –
Краплі  на  чолі.

Не  топчись!  Город  бо  –
Годувальник  наш.
Не  сприйме́  природа
Зло,  нещирість,  фальш.

Доброму  –  віддячить,
Дасть  рясних  щедрот.
Ув  очах  дитячих  –
З  давнини  город.

Не  зречуться  гря́дки
Мешканці  села
Бабця  –  онучатку
Переповіла…

.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024


Лиш руку простягну

Хрумкіт  снігу
І  душевний  лоскіт
Стежки,  що  до  рідного  веде.
Топлять  кригу
Сльози  –  краплі  воску:
Не  сховаєшся  од  літ  ніде…

Ні  стежини,
Ні  старої  хати,
Ні  обійстя  за  садком  нема…
Сніжна  днина
Буде  сумувати
Крізь  замети  –  спогадом  зима.

Замість  пустки
Наче  кличе  в  гості
Прабабуся,  лагодить  обід.
Снігу  хрускіт.
Рве  душевний  лоскіт
Наш  колодязь…  Воду  тягне  дід…

Ось  на  лаві
Ладить  самокрутку:
«Доброго  зростили  тютюну!»
Сніг  яскравий
Гладить  рідним  смутком:
Близько  так…  лиш  руку  простягну….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024


Вальс у тобі

Шалений  зліт…
між  нот  –  бентежна  ніжність  звуків…
Якийсь  глибин-
ний  поклик  душ  і  дивина…
Тонів  жалі  –
Ти,  Вальсе,  в  серце,  ніби  стукав:
Мотив  аби
дві  долі  разом  поєднав.

А  піаніст
Тебе  скоряв  у  звукотембрах.
Вражали  слух  –
ті  незбагненності  звучань.
Музи́ка  ніс
Тобі  любов  –  дарунок    неба,
Що  між  розлук
Все  полихає,  як  свіча.

Торкнувся  він
Тебе    в  ося́йному  кружлянні.
Під  віхол  біг
Іскрився  місяць-діамант.
Фужер…  камін…
Тобою  приспані  бажання.
А  у  тобі  –
Кінця  мелодії    нема…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024


Танго білої віхоли

Зоряний  пил  –  шлейф  од  білої  віхоли,
Блискітки  грають  пухкими  заметами.
Наче  по  чорному  срібним  наметано:
В  іскрах  котячого  ока  ніч  дихала.

Сніг  між  зіниць  відбивався  смарагдово,
Цвів  у  надії,  що  променем  житиме.
Від  чужаків  нас  укрив  самоцвітами:
Місяць  торкнув  чи  ти,  юністю  спраглою?

Ніч  українська...    Димок  понад  хатою.
Йшли  хуртовини  у  танго  з  буранами.
Вторили,  вчилися  танцю  старанно  ми.
А  сніговій  ніч  забавляв:  "Кохатиму..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024


Вона любила снігопади

Кружляти
нудно  так  самій  –
ходи  до  мене!  Досить  спати!
В  каратах
сяйва  занімів  –
ніколи  Він  такій  не  зрадить!

Канати
рвав  межи  штормів  –
вгортав  у  срібні  перекати,
черпати
пил  зірковий  міг:
Вона  дала  снаги  літати!

Як  вати
на  дахи  намів
січневий  вітер  сніг  лапатий.
Крилатий  –
догоджав  Зимі:
Вона  любила  снігопади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024


Тримайся, Україно!

(акровірш)  

Терор…    Горять  квартири  й  пологовий,
Розбиті  школи,  підприємства  міст.
Иріє  в  небо  зіткане  з  любові  
Мереживом  розгублених  намист.

А  як  шкода́  зруйнованої  зґарди…
Й  печуть  хрести…  У  брязкоті  монет…  
Світ  бачить  (кажуть,  він  восьмимільярдний!)  
Яке  «сьогодні»  маєш  ти  сумне.  

Усіяні  камінням  рештки  вулиць:  
Криваве  дійство  зносять  і  вони.
Різдвяне  місто  завше,  наче  вулик  –  
Але  людей  ковтає  вир  війни.

 Їх  не  стріпне  ялинка  новорічна.
 Не  в  радість  олів’є  та  холодці,
 От  миру  б  нам!  Щоб  ожили  обличчя
                                                                                             УСІ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023


Хай зійде Зірка мирного Різдва

А  на  Різдво  –  трапляються  дива:
Діду́х  чарівний  оживить  минуле,
До  мрії  мчить  закоханий  Вакула,
Весела  молодь  Коляду  співа.

Родинний  стіл  –  заклепаний  в  ланцю́г:
На  злагоду  обряди  ці  нехитрі.
Вареники  у  глиняній  макітрі  
Смакує-дегустує  сам  Пацюк.

Горить  Зорею  щирість  побажань,
Різдвяне  диво,  прошу,  не  сполохай.
Віщує  долю  мрійниця-Солоха
На  мир,  любов,  на  щедрий  урожай.

…У  сьогодення  –  заважкі  слова:
Повсюди  біль  війни,  біда,  розруха.
Торкнуся  до  прадавнього  Дідуха,
Хай  зійде  Зірка  мирного  Різдва.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023


Хіба це сніг?

Хіба  це  сніг?  У  спалаху  троянд,
Які  мені  даруєте  щорічно  –
Безгрішний  і  п’янкий  пелюсткопад,
Ефірних  почуттів  незгасна  вічність…

Розквітлий  сад    у  кольорі  троянд
Брунькує  медоносні  сподівання.
Купається  у  гамірних  роях
Далекий  квітень…  Гоїть  рани  рвані.

Принадне  літо  в  че́рвіні  троянд:
Схід  сонця  білизні́  вдягнув  рум’янець.
Невинна  квітка  –  як  любов  моя,
Вона  не  відцвіте  і  не  зів’яне.

І  в  осені  –  трояндовий  розлив.
Крізь  нього  з  Вами  в  юності  гублюся.
Бог  милосердний  душі  забілив
Цнотливо-ніжним  крейдяним  пелюстям.
…Хіба  це  сніг?


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023


Про Пацюка

Казка  то,  чи,  може  дійсність  –
Кожен  вирішить  собі.
Колоритна  особистість,
Чародій  з'їдав  обід.

Біля  діжки  по-турецьки,
Обійнявши  живота,
Галушок  пухкі  опецьки
Зі  сметаною  ковтав.

Вуса  –  вибілила  піна:
«Ич,  вареник  робить  па!»
У  достатку  й  вічній  ліні
День  і  ніч  нероба  спав.

Він  –  козак?  Відьмак?  Чи  знахар?
За  шістьох  їв-пив  меди́.
А  у  двері  бідолаха
Тиснувся,  зробивши  вдих.

По  найширших  шароварах
Впізнавали  Пацюка.
Дужий  запах  перегару
І  нечистого  лякав.

А  сметанний  ляп  щоразу
Тер  із  вуса  рукавом.
Чи  то  дійсність?  Чи  то  казка?
Чи  наснилось  під  Різдво…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023


Скліють яблука

Яблука  скліють.  Мороз  давить  сутіні.
Сад  рукави  простягає  до  Господа:
То  ж  завели  управителі  ось  куди.
Діти  в  окопах  рятують  майбутнє  нам.

Скиглення  дике  сирен,  люті  вибухи,
Збризнуло  сніг  –  та,  на  жаль,  не  калиною.
Душі  невинні  до  неба  полинули,
Пусткою  сад,  що  для  миру  ти  викохав.

Крові  та  болю  сьогодні  не  доста  всім?
Смерті  людей  ще  когось  можуть  вабити?
Рветься  життя  –  замороженим  яблуком,
Сад  рукави  простягає  до  Господа.

(Надихнула  картина  українського  художника  Ігоря  Роп’яника)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


У розкоші снігів

Як  хочеться  у  тихому  світанку
Скарбам  радіти,  що  зима  дала.
Он  як  сніжить!  Догідливо-стара́нно
Вгортає  рань  у  білий  маскхалат.

Їй  (як  і  нам!)  нажите  б  захистити
Від  полум’я  війни  і  руйнувань.
І  сіє  день  і  ніч  небесне  сито:
На  сході  знов  циклон  запанував.

Оздоблення  дерев  –  найвища  проба,
Але  не  в  радість  шати  дорогі.
Допоки  оборонці  у  окопах,
Жура  блукає  в  розкоші  снігів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023


У іншому вимірі

А  Ваші  очі  -  як  зимове  небо
У  загадково-сніжній  поволоці,
Вони  іскряться  полум’ям  емоцій:
Ми  на  містку  між  напівсонних  стебел.

В  ялинах  –  снігурі  рум’янощокі
Щось  гомонять  в  осяйному  безмежжі.
Радіємо  красі  із  Вами  теж  ми,
Студений  час  залив  холодний  спокій.

Тамує  сніг  печаль  і  давні  рани,
Невинність  слів  застигла  у  повітрі.
У  вимірі  ми  іншім?  Чи  безвітря
Дало  відчути,  міст  оцей  –  в  нірвану?

Серця,  неначе  із  орбіт  зіскочать:
Усе  було:  розлуки,  болі,  втрати…
Дозволив  міст  казковий  відшукати
Найбільш  коштовне:  незабутні  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023


Із душею в унісон

Зима  й  душа  кружляють  в  унісон,
Виводить  сніговій  зразки  симфоній.
Сніжить  у  діамантовім  полоні
Занурився  і  ти  в  зимовий  сон.

Мчиш,  як  усі,  в  замріяність  чекань,
Пірнаєш,  попри  холод  і  тривоги.
Відчуй  сезон  у  діалозі  з  Богом:
У  роздуми  веде  душа  палка.

Хоч  мерзлота  –  поринь  у  вир  натхнень,
Теплом  зігріють  витвори  мистецтва.
Хай  світлі  ноти  ллються  прямо  з  серця,
Коли  зима  своїм  крилом  махне.

Проникне  спокій.  Затишок  і  мир
Засяють,    наче  паморозь  коштовна.
І  зарубцюють  рани  й  кожен  шов  нам,
Лишаймося  розумними  людьми.

Бажаю  в  Новоріччя  всім  чудес,
Щоб  змовкли  і  сирени,  і  снаряди,
А  тішили  казкові  снігопади.
Цінуймо  людяність  –  одвічний  сенс.

Торкнеться  сяйво  почорнілих  крон,
Які  в  сезон  дрімають  напівсонні.
Виводить  сніговій  зразки  симфоній:
Зима  й  душа  кружляють  в  унісон,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023


Ох і Солоха…

Плахта  із  запаскою  барвиста,
Натовпи  прихильників  довкруг.
Посиденьки…  Жваве  товариство…
Заграєш  і  з  дяком,  і  з  нечистим  –
Ти,  Солохо,  свято?  Чи  недуг?

Причаруєш  невимовним  раєм
І  пірнеш  у  марево  інтриг.
З  неба  у  рукав  зірки  збираєш,
Вкрасти  хочеш  місяць  з  небокраю,
Помелом  роздмухуєш  вітри.

Господиня.  Вміла,  чемна,  ґречна.
(Вправно  свій  ховаєш  темний  бік.)
Хватка  відьми,  жінка-суперечка,
Тягне  хлопів  затишне  гніздечко  –
Фатум  у  кокетливій  тобі.

Свербигуз  і  Чуб  топтали  стежку.
Голова  із  дяком  –  навпрошки́.
Загадковість  ти,  жага,  пожежа…
Вигадка  спокусниці  безмежна:
Хтиві  залицяльники  –  в  мішки.

Слабкості  і  гріх.  Курйози.  Сором.
Дошкуляють  погляди  косі.
Щастя  хочеш,  жіночко  за  сорок?
Вид  рум’яний  знічено  говорить:
«Жарти  –  від  самотності  усі…»

Все  таємне  стане  явним.  Ох  і…
Хід  не  зміниш  у  Різдвяній  грі.
Каяття  було?  Чи…  ?  Анітрохи?!
…Колоритна  жіночко  Солохо,
Ну?  Кого  тепер  затягне  гріх?

(Ілюстрація  Костя  Лавро  «Ніч  перед  Різдвом»,  Україна)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023


Моє засніжене село

Моє  засніжене  село:
Морозяне,  натхненне,  зимне.
Під  стріхою,  в  кукурудзинні,
Намерзла  крига,  ніби  скло.

Рядок  білизни  закоцюб,
Укляк  у  неймовірну  студінь.
Дзьобають  кури  щось  на  блюді
На  зчищеному  острівцю.

А  вітер  свище:  ух  та  ух,
Сніг  намітає  без  утоми
Хай  буде  завжди  мирно  вдома,
Дровітні  й  сіна  свіжий  дух.

Щоб  тішили  о  цій  порі
Рясні  грудневі  заметілі
Й  сніжинки  гожі  лопотіли
Про  мир.  Удома.  В  Новий  рік.

/Надихнув  чудовий  живопис  Дмитра  Артима,  Україна./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023


Бабусина хустка

Бабусю,  Ви  весь  час  носили  хустку.
Пухову,  ситцеву,  легенький  шовк.
Та  хльоскають  роки,  немов  галузки  –
Вже  32-й  рік  без  Вас  пішов.

«У  холод  захистить  хустинка,  спеку.
Віночком  ляже  навколо  чола,»  –
Як  відголосся  –  спогади  далекі,
Я  в  оповідках  давнини  росла.

«У  квіти  брали,  з  люрексу,  тернову,
Мережану,  сріблясту  чи  горох  ,»  –
Історії  минулого  в  розмовах,
Які  оздоби  мав  сільський  народ.

Хустинки  приміряли  у  дзерка́лах,
Тягли  зі  скрині  в  довгі  вечори.
Підв'язувались,  спереду  в’язали,–
Ошатну  моду  вміли  сотворить.

…  Калина  у  снігу  палає  густо,
Перейдених  не  хоче  знати  літ.
Неначе  біла  із  червоним  хустка
Благословляє  на  добро  свій  рід.

/Картина  художниці  Марини  Соченко,  Україна./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023


Вірш без кордонів

(Присвячується  проєкту  Mili  Dueli)

«Mili  Dueli»  –
Зламані  мовні  бар’єри.
Вірш  без  кордонів
Зброєю  світла  стає.
Вірші  простелять
Стежку  до  нової  ери:
В  душах  бездонних
Мега-цікавий  проєкт.

Nermin  Delić,
Між  континентами  світло
Конкурс  поезій
Променем  ллє  крізь  жалі.
З  «Mili  Dueli»  
Світ  позитиву  ловіть  ви,
Щоб  воєн  безум
Зник  –  як  хвороба  Землі.

Сонця  мотиви
Сіють  навкруг  люди  творчі.
Зникне  насилля,
Біди,  жорстокість  і  гніт.
Світ  цей  за  тими,
Хто  у  красі  жити  хоче.
«Mili  Dueli»  –
Миру  й  добра  макросвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023


На Варвару

Морози  Варчини
Чи  Бабин  день  –
А  скільки  втрачено,
Війна  іде.

Раніш  вареники
Й  добірний  мак.
Ішли  хрещеники  –
Свята,  зима…

Просили  Варку  ми:
Позбав  хвороб.
Тепер  лиш  цілими
Лишитись  щоб.

Снять  Україною
Малі  й  старі:
В  чужі  країни  їх,
з  тепла  дворів.

Сміх  вечорницями
Та  ворожба  –
Усе  насниться  нам
Вві  сні  хіба…

Де  танці  парами  –
Плачі  вдови.
Звемо  Варвару  ми:
Війну  урви!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023


Кульбабова телеграма

                                             /глоса/
                                                     «Сьогодні  чергує  повня
                                                     і  пошту  усім  несе.
                                                     Пишу  тобі  лист  зі  словом  
                                                     «Кохаю»  –  і  крапка.  Все…»
                                                     (Julia  Styrkina)

Здається,  що  місяць  зовні  –
кульбабовий  парашут.
Роздмухай  зірки,  прошу:
сьогодні  чергує  повня.

А  небо  –  як  чорна  кава,
Морозива  смак…    Глясе…
Кохання  іскрить  зірками
І  пошту  усім  несе.

Листи-міражі  з  любові,
солодкий  магніт  кульбаб.
І  доки  жар  не  ослаб,
Пишу  тобі  лист  зі  словом.

Освітить  нічне  шосе,
засяє  умить  зірками.
Кульбабова  телеграма:
«Кохаю»  і  крапка.  Все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023


Сніг у рідному селі

                       
                                                                 /телевірш/

                         Лапатий  сніг  –  упав  на  спокій  плеС,
                                     Зіткав  майстерно  білий  гобелеН.
                                     Як  цятка,  ворон  кряче  на  вербІ,
                               Із  гілки  чорний  слід  –  сніжок  побіГ.

                                       Наш  півень  знов  завів  кукурікУ
                                       Поміж  заметів,  між  зимових  куР*
                                               Як  у  дитинстві,  радісно  тобІ:
                                               Матуся  щось  ладнає  на  обіД.

                       І  настрій  до  вельону    –  точно  в  тоН:
                                 Стежини  чистиш,  намело  ж  отО!
                 Радіє  сніг…  Риплять  сліди:  хрум,  хруМ!
                                       Коли  лопату  батьківську  берУ.

                                     І  як  той  сніг,  між  безлічі  адреС
                                             Твою  шукає?  Інтернет  берЕ?
                                   Його  сніжинки  –  чарами  довкіЛ:
                                 Близькі,душевні,  рідні  та  тривкІ.
                                 В  селі…

*ку́ра  –  курява,  завірюха.
Телевірш  -  на  відміну  від  акро,  читається  по  останніх  літерах  рядка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023


Прадідівська хата

/  квадратне  римування/

Прадідівська  хата  –
Знову  снами  ходить,
Я    мету  з  порога  
Скіпочки  дровець.
Як  гостей  чекати,
У  свята  й  суботу,
Простелю  під  ноги
М’яту  і  чебрець..

Піл  –  то  від  Землиці
Сили  Рід  черпає.
Сволок  –  од  нечистих
Вічний  оберіг.
У  вогнях  Божниця,
Як  частинка  раю.
Я  у  снах  –  невіста,
Дівка  на  порі.

Хата  є  святиня:
Стіни  –  ліс  і  гори.
Сволок  –  Шлях  Молочний,
Долі  таїна.
Стеля  –  чи  склепіння,
Чи    Небесне  море.
В  Покуті  –  жіночність
І  зоря  ясна.

Різнотрав’ям  пахне
Мазана  долівка.
Млістю  струмениться
Діалог  близьких.
У  новенькій  плахті
Чепуриться  дівка.
Йти  на  вечорниці  –
Де  мої  стрічки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023


Не ламайте крил

У  час  війни,  неспокою  і  кривд,
Коли  в  ціні  підтримка  й  тепле  слово,
Я  дуже  прошу:  «Не  ламайте  крил!»
Навчитися  літати  важко  знову…

По-іншому  Ви  бачите  цей  дощ?
Бажаю  протиріччя  обійти  Вам.
Та  не  ламайте  крил…  Оцей  рядок
Когось  за  мить  наповнить  позитивом.

Світогляд  різний?    Істина  стара:
Під  Сонцем  кожному  не  бракне  місця.
Ви  не  зминайте  крил,  в  ім’я  добра  –
Для  іншого  –  мелодія  до  сліз  ця.

Багато  поруч  нас  уподобань:
Бажаю,  щоб  жили  усі  й  творили.
Цей  дощ  –  твій  сум?  Чи  мріяння  гриба?
Думок  немає  хибних.  Різні  –  крила…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023


На добро

То  снігом,  то  дощем  нас  топить  –
Військових  бо  у  нас  сім’я.
Щодня  дзвоню-пишу  з  окопу  –
Дружині.  Воїну.  Як  я.

І  дні  рахую  календарні
До  звільнень,  доки  серце  б’є.
Розлуки,  люба,  ці  немарні  –
Ми  захищаємо  своє.

У  сні  короткому  насняться
Спокійні  та  щасливі  дні.
І  хоч  обом  нам  не  сімнадцять  –
Юнацький  безум,  шал  вогнів.

Тож  виживи!  Тебе  благаю!
До  Перемоги  –  крок  у  крок…
Зоря  зійшла  над  нашим  краєм.
Ти  вір,  кохана:  на  добро!

У  парі  –  про  хороше  мріймо,
Незламна  подруго  моя.
Щодня  –  хоч  подумки  –  в  обіймах
Дружина.  Воїн.  Як  і  я.


Цей  вірш  написаний  для  моїх  знайомих.
Він  та  Вона  служать  у  різних  частинах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023


Повертайся на зв'язок

Вийшов  на  хвилину  на  зв’язок.
Заявити  світу,  що  живий.
Подрузі  сказати,  що:  «Все  ок!»
Ранок  –  не  підняти  голови…

Вдосвіта  підбили  другий  танк,
Не  пройти  броні  тут  –  як  не  пре.
День  і  ніч  –  гарячі  від  атак.
А  довкруг  –  холодне  все  й  сире.

У  тривозі  ціпеніє  тил.
Гучно  нині.  Чути  бух  та  бух.
Ти  –  не  хибиш.  Адже  командир.
Вже  ворожі  танки  –  просто  брухт.  

Через  дощ  чи  хвилювання  змок  –
Та  відбили  злу  атаку  ви!
Прошу,  повертайся  на  зв’язок.
Заявити  світу,  що  живий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023


Домовик

Як  немає  пічки,
Де  ти  –  під  порогом?
Чи  турбуєш  нічку
В  пошуках  смачного?

Пане  у  крисані,
Вдячні  за  візити!
Прошу,  частування  –
Гонор  задобрити…

Декілька  цукерок,
Молочка  у  глечик.
Місяць  срібноперий
Вже  приспав  малечу…

Як  по  хаті  бродиш  –
Не  зашкодь  нізащо.
Наглядай  за  родом,
Вогнищем  домашнім.

Якщо  будеш  чемним,
Госте  таємничий,
На  гостину  ще  ми  
Присмерком  покличем.

…  Розійшлась  негода,
Та  коли  ж  бо  стихне?
Домовик-господар  
Береже  усіх  нас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023


Крижаний простір

(рондель)

Дзвінок  Ваш  не  проб’є  крізь  заметілі:
Бурхливе  море  в  зиму  стало  млявим.
Навіщо  Ваше  знов  оте:  «Моя  ви?»
У  простір  мій  прийшли.  Чого  ж  хотіли?

На  гребені  страждань  –  душа  і  тіло.
Крижини-мрії  леденять  уяву.
Дзвінок  Ваш  не  проб’є  крізь  заметілі,
Бурхливе  море  в  зиму  стало  млявим.

Минуле  відцвіло  лататтям  білим,
Прогіркла  у  воді  печаль  сльотава.
Відлуння  літ  не  гріє,  а  кривавить.
Бо  скрижаніло  те,  що  так  любили.
Дзвінок  Ваш  не  проб’є  крізь  заметілі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023


Передзим’я

На  листопад  пустився  мокрий  сніг,
Приніс  елегій  смуту  і  журливість.
У  передзим’ї  –  зніченість  мотивів,
Що  так  близька  та  віддана  мені.

Колись  поживний,  зіпсувався  й  змок
Забутий  плід  –  мов  задрімав  на  гілці.
Ворона,  на  якійсь  своїй  говірці
Втішає  неоперений  садок.

Оголений,  він  хилиться  вітрам
Без  крони  неймовірно  золотої.
Ця  вогкість  не  приносить  супокою  –
Бо  ляпотить,  немовби  із  відра.

Природа  –  у  мінорі  зимних  нот.
Шурхоче  сумно  листя  виноградне.
А  осінь  нині  зовсім  безпорадна  –
Дивись,  зима  шапкує  за  вікном…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023


У день Святої Катерини

Ой,  послухайте  мене  ви:
В  день  Святої  Катерини
Гільце  зламане  вишневе
Двері  жениху  відчинить,
До  Різдва  з’явились  квіти  –
З  того  часу  в  парі  жити!

Бо  під  захистом  Святої
І  дівки,  і  молодиці.
У  коралі  вбрані  троє  –
Це  їх  перші  вечорниці!
Місяць  блисне  оксамитом:
«Йдуть  дівчата  ворожити!»

Вишню  у  садку  чужому  
Ревно  кожна  підбирала.
Ставила  у  глечик  вдома,
Згідно  древнім  ритуалам.
Клала  хлібчик  під  подущку:
«На  гостину  прийдеш,  друже?»

Повертайтесь  до  традицій
Українські  кралі  любі!
Хай  коханий  вам  насниться,
Миру  вам,  удалих  шлюбів!
Знайде  кожен  половину  –
 Помагай-но,  Катерино!

Цим  віршем  вітаю  свою  коліжанку,  Катрусю  Собову,  з  минулим  днем  народженням  та  з  іменинами!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


Сніжна ода

/четверик/

Сріблом  зимний  ранок  сипав,
Цяцькував  у  іній  віти.
Не  пізнали  ми  садибу
У  клейнодах  самоцвітів.

Цяцькував  у  іній  віти:
Груші-дички  –  пишні  кралі.
Як  оздобам  не  радіти
У  декорі  досконалім?

Не  пізнали  ми  садибу,
І  дровітню,  і  криницю.
У  сніжинках  файні  –  диво!  –
Дві  рум’яні  молодиці.

У  клейнодах  самоцвітів  –
Тин  і  снігурі  на  глоді.
Наче  сяйвом  оксамиту
Ранок  пише  краю  оду…

(Надихнула  неперевершена  картина  Надії  Полуян-Внукової)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023


У заметілі

 Кохання  безневинний  перший  сніг  –
Знемога  несподівана,  раптова.
Чуття  безмежні  юним  затісні,
Шаленство,  пристрасть  –  сніговій  любові.

Під  бе́зум  ночі  –  шал  невмілих  губ,
Удари  серця,  що  подібні  грому.
Розпалені  обійми  на  снігу.
Думки  під  ранок:  «Ох,  дістану  вдома…»

Освідчення  незграбне  та  скупе  –
Але  такого  не  буває  двічі.
У  кожній  парі  бачу  я  себе:
То  перший  сніг  розчулює  щорічно.

Відлуння  в  розпашілу  далину,
У  романтичність  снігового  пуху.
Я  без  вагань  у  заметіль  пірну,
Де  я  і  ти.  Й  сніжинки  легкодухі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023


Залюблена у сніжність

/  алфавітний  вірш/

Агов!  Амбітна  пташко,  пишеш  знов?
Бентежні  рими,  бачиш,  не  на  часі:
Війна…    А  в  них  –  негаснуча  любов.
Гуркоче  зброя  –  страшно,  гірко  птасі…

Ґирли́ґою-пером  думки  женеш.
Дрижить  земля  –  та  про  хороше  мрії.
Енергія  добра  потрібна  теж  –
Є  в  українців  бо  вона…    Міцніє!

Журбу  із  ляком  витіснять  рядки,
Заледве  сонце  стане  до  порогу.
Ич,  день  морозяний,  ясний  який!
Іскриться  сніг  між  царства  крижаного.

Їжачиться,  стовбурчиться  мороз  –
Йому  дали  «зелений»  із  неділі.
Коли  ж  на  мир  утішливий  прогноз?
Людські  оселі  плачуть  всиротілі…

Мережить  сніг  заплутані  сліди  –
Немов  життю  дає  якісь  уроки.
О  Боже,  серед  суджень  череди
Пораду  мудру  донеси,  глибоку.

Рогнівався  Ти,  Отче,  на  людей:
Страждаємо  та  кличемо  добро  ми.
Торкнеться  благість  –  перший  сніг  іде  –
Убережи  дітей…  Верни  додому!

Фриволиться  у  сріблі  листопад,
Хоромам  не  шкодує  він  білила.
Цілують  промінці-сніжинки  сад,
Червонобоке  яблучко  прикрили.

Шуткує  легковажний  вітрогон,
Щипає  –  скоро  йти...  на  новім  тижні.
Юрба  синиць  оспівує  його.
Я  теж  пишу…  Залюблена  у  сніжність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023


Перламутровий сніг

/квадратне  римування/

Лило-дощило
І  розвертало,  наче  дзиґу.
Ламали  віти
Оскаженілі,  злі  вітри.
О  Зміївщино!
Як  перламутром  –  першим  снігом
Тепер  укрита,
І  світле  сяйво  ллє  згори.

Все  добре  буде.
Зло  –  не  зневолить  і  не  змучить.
Звитяжний  воїн
Поверне  затишок  і  мир.
Зрадіють  люди,
І  Зміївські  засяють  кручі.
Бо  вже  новою
Збудуємо  державу  ми.

Вір:  зникне  острах,
Війни  нестяма  і  тривога.
Бо  згине  нелюд,
Що  остаточно  знавіснів.
Із  високості
Благословеннями  від  Бога,
На  рідну  землю
Летить  пухнастий  білий  сніг.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023


Крадькома зайшла зима

Білий  кожушок  Лиман
Одягнув  на  листя.
Крадькома  зайшла  зима
В  чепурні  обійстя.

Промениться,  грає  сніг
У  красі  кармінній  –
То  калинові  вогні
Укриває  іній.

Зграйка  радісних  ворон
Здійняли  гармидер.
Хай  сніжок  цей  на  добро  –
Молить  зимний  вітер.

Мріємо  усі  за  мир
В  думах  сокровенних.
Як  же  хочеться  зими
Без  війни  й  сирени…

Щоб  іскрив  осяйний  шовк
На  гілках  невинно.
Мирний  сніг  на  рідне  йшов  –
Й  тішив  Україну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023


У зиму

Листок  осінній  загасав
У  зимних  тижнях.
Обличчям  сіялась  роса:
Змирись,  колишня.

Змарніли  теплі  ноти  фарб,
Перегоріли…
Невтішно  звуглились  слова
У  чорно-білі.

А  тільки  в  мареві  сновид
Від  себе  потай
Позбулась  болю  та  обид
Вся  позолота.

У  дивовижі  мрії-сну
Чуття  барвисті  –
Твій  погляд  у  моїм  тонув
Під  шурхіт  листя.

Щось  нездоланне  крізь  літа
Морфей  нестиме.
Листок  останній  облітав  –
Ішли  у  зиму…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023


У багатьох людей ця осінь інша

У  багатьох  людей  ця  осінь  інша.
І  день,  і  ніч  байдуже  злива  кро́пить.
Закляклими  руками  звістку  пишеш
Додому  –  із  вогких,  брудних  окопів.

Краси  не  бачиш.  Б’є  потік  краплистий,
Долає  сон  і  накриває  втома.
А  тил  золо́тить  у  брунатне  листя:
Тут  моляться  і  виглядають  вдома.

Рядки,  війною  змучені,  голосять,
Щоб  мир  настав  і  дні  пройшли  туманні.
Я  знаю:  зовсім  поруч  –  інша  осінь,
Де  хтось  безмовно  піде  на  світанні.

…Зимовий  обрій.  Місяць  зір  навішав.
Окоп  осклів  і  дме  дошкульний  вітер.
Складають  у  тилу  про  мужніх  вірші.
А  мрія  на  нулі  -  світанок  стріти.

/Джерело:  фото  з  окопів  Ірини  Рибакової./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023


Надвечір’я

У  осіннім  надвечір’ї
Листопад  торкає  мрячка.
Зріла  осене,  в  замрії
За  сльоту  і  сум  пробач  нам.

Слі́зьми  лави  вмить  просякли,
Парасольки  у  патьоках.
Розійшовся  дощ-гуляка  –
Гонить  постать  одиноку…

Аж  виляскує  в  калюжах  –
Жметься,  щулиться  та  мнеться.
Ліхтарі  –  очиці  мружать
У  розлитому  люстерці.

Во́гка  че́рвінь  листопада
Вулички  забарвить  сірі.
Хоч  і  мряка  –  Вас  украду
в  золотаве  надвечір’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023


Чорнобривцеве

І  де  ти,  осене,  набрала  див  цих?
Такий  контраст  до  злиняних  віконниць!
Охороняє  янгол-охоронець
Біленьку  хату  в  жовтих  чорнобривцях.

Віншує  журавель  стару  криницю,
Йде  теплий  дощ  –  на  втіху  для  місцевих.
Життям  несіть  глибинно-рідне  все  ви,
Що  в  українці  змалку  промениться:

Ставок  у  вербах.  Пізній  гриб  у  глиці.
І  курку...  Знову  порпає  у  просі!
…Додати  б  тільки  мирних  фарб  у  осінь!
Хай  виключно  хвилюють  чорнобривці.

/Надихнула  прониклива  картина  Надії  Полуян-Внукової./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023


Осінь у селі

Село  моє,  ошатне,  невеличке!
Чи  про  любов  коли  тобі  казала?
Сум  падолисту  сіється  сльозами
На  помаранчеві  ландшафти  з  гарбузами,
Десь  угорі  в  зажурі  ключ  курличе…

Пістрявий  півень  водить  сокотушок,
Заливисто  горлає  задерика.
(Грибну  погоду  співами  накликав!)
Імла  плаксива…  З  гуми  черевики…
Старі  тополі  мжичка  ледь  ворушить.  

Пікантно  згусла  у  повітрі  м’ята.
Подвір’я,  сад,  город,  повітка,  хата  –
До  темряви  знаходяться  заняття.
Село  моє  маленьке  та  ошатне,
Стежина  вікопам’ятна  моя  ти…

/Надихнув  живопис    І.  Роп'яника  (Україна)/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023


Мухомор

Глянь.  яку  красу  знайшов  –
Як  і  я  рудий.  пістрявий.
…І  чому  знов  я  –  роззява?
Не  маслюк  це?  Та  ти  шо?!

Про  токсичний  мухомор
Малюку  повість  синиця:
Трунок  в  їжу  не  годиться  –
Отакий  от  форс-мажор!


ПРО  ЇЖАЧКА

Має  сад  лозу  гнучку,
Непроникну…    Гей!
Чом  закрився,  їжачку?
Від  лихих  очей?

Любиш  яблучка  хрумкі,
Звуки  приймача.
І  сусідів-павучків
Кликати  на  чай.

Зимний  вітер  ледь  подме  –
До  весни  заснеш.
Будуть  снитись  чай  і  мед,
Жовта  осінь  теж.

Рідні  лози  у  садку
З  друзями  бенкет.
Снів  солодких,  їжачку!
Вже  не  чуєш?    Ет!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023


Українське повнить простір

Клубні  заклади,  палаци,
Центри  творчості,  культури!
Хай  проєкти  всі  здійсняться,
Дух  війна  вам  не  понурить.

Нищить  ворог  цінне,  шкодить
Книги,  пам’ятки,  театри.
Самородки  ж  із  народу  –
Піснею  вражають  й  жартом.

Гляньте,  як  палають  очі
У  митця…  Так  сяє  сцена…
Надихає  справжня  творчість
В  непросту  добу  воєнну.

Ще  чатує  небезпека,
Ходить  українським  краєм.
Клуб,  музей,  бібліотека  –
Фронт  культурний  захищають.

У  обмеженім  режимі
Треба  вчитись  існувати.
Та  мистецтвом  одержимі
Пісню  завели  завзяту.

Самобутню,  первозданну  –
Хай  дзвенить  у  високості.
Вечорами  й  світлим  ранком
Українське  повнить  простір.

І  збирають  на  концертах
Допомогу  для  військових.
Наше  –  рідне  –  не  зітерти:
Ні  культури,  ані  мови!

Хай  життя  кипить  мистецьке,
Люди  коло  вас  юрмляться.
Донесіть  у  кожне  серце
Емоційну,  світлу  працю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023


Пуповина

Чи  не  квітню  листопад  –  близнюк?
Маслюки  вилискують  у  хвої.  
Зарості  з  поставою  кривою
І  зупинку  –  з  сотень  відрізню.

Поле  у  махровості  озим
Розпізнаю  з  тисячі  околиць
І  біленьку  хату  в  частоколах
У  торочках  шерхлої  лози.

Видзьобаний,  скришений  асфальт,
Рідне  від  куща  і  до  травини.
Ти  для  мене  –  ніби  пуповина,
Заповітна  кожна  тут  деталь.

У  ліску  помариться  мені:
Юне  я,  схвильоване  дівчисько.
Рідна  земле,  краю  мій,  колиско,
Вірю  у  твої  безхмарні  дні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023


Танцівниця

/терцина/

У  імлистій  красі  –  ноти  флірту,
Кожен  теплу  красу  помічав.
Чепурний  листопад    йшов  у  хвіртку.

Сонях,  ніби  медове  курча
Виглядав  з-за  старого  паркану
І  розсіював  сизу  печаль.

Милувались  на  осінь  незнану,
На  магічний  і  ніжний  балет,
Що  принади  підкреслював  панни.

Падолист,  і  художник,  й  поет
Елегантну  примітили  кралю
І  зав’язли  у  чарах  тенет.

Наче  фея  вона  танцювала!
І  граційно  несла  кожне  па.
Тонко,  вишукано,  досконало…

Зачарований  став  листопад,
Мов  закляк  з  того  дива  у  хвіртці.
Розгубився,  щось  ніс  невпопад.

Як  закоханий  в  юному  віці
Позолоту  в  шаленстві  зривав,
Від  оголеної  танцівниці
Глядачі  розгубили  слова…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023


На що ми витрачаємо роки?

/вільний  переклад  @Karoline  Audace/

Осінню  тишу  листопад  дражнив,
Церковні  дзвони  кликали  смирення,
У  хусточці,  зі  сріблом  сивини,
Ти  дбаєш  за  душевне  откровення.

Дарунок  Бога  –  всі  свої  роки  –
Живеш  заради  інших?  Крити  нічим…
Б’ють    похибки  життєвої  ріки,
Розбіжності  чужі  та  протиріччя.

Світанок  у  багрянці  –  серед  втрат,
У  владі  мрій,  немов  у  вічній  пісні…
Так  часто  непомітно  дні  летять,
Між  сумнівів  у  відчайдушші  слізнім.

Дорослішають  діти,  справи  теж.
Ти  господиня  у  будинку  й  мама.
Чи  буде  світло  в  темряві  мереж?  –
Крильми  тріпочеш  на  життєвім  зламі.

Біль,  їхні  рани  –  ти  собі  взяла,
Умисне  відганяла  зло,  тривогу,
Щоб  у  родини  спокій  був  і  лад:
За  них  відповідаєш  перед  Богом,

Хоч  осінь,  дні  минулі  –  не  страшні.
Нещадний  час  розіллється  рікою,
Чи  буде  відповідь  у  вічній  метушні?
Бо  почуваєшся  у  тлінності  чужою.

Ті  іспити  –  преображення    душ  –  
Вдихаєш    білий  світ,  і  небо,  й  зорі.
Бог  пише  долі  зміни  траєкторій.
Сакральність  нот,  дивися,  не  поруш:
Майбутнє  сповни  змістом  неповторним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023


Біжу від Вас

Біжу  від  Вас.  Хай  котить  поїзд,
Розмірює  грудний  галоп.
Страждаю.  Ні,  не  від  забоїв  –
Фантазією  обпекло.

Біжу  від  Вас.  З  тих  пір,  відколи
Дали  підставу  для  вагань.
Міраж  у  нотах  матіоли
Тримаю  цупко  в  ланцюгах.

Вагон  доносить  збиті  ритми.
Дивуюсь  зі  станційних  назв.
Рейс  ізольований,  закритий.
Сигнал  на  семафорі  згас  –
Біжу  від  Вас…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023


На обрії душі

Розкішна  осінь  додає  обнов  ще  нам
Жовтавим  літеплом  та  урожаєм.
Гостинно  зустрічає  всіх  Сахновщина  –
Та  усмішками  світлими  вражає.

Із  квітами  іду.  А  теплі  вулиці
Весніють…  Релаксуєш  ними  так  ти.
До  селища  душа  вразлива  тулиться:
Зручне,  ошатне,  тихе  і  компактне.

Вітальний  знак  і  лавиця  примирення,
Мережа  торгівельна,  два  вокзали,
В  музеї  краю  промисли  поширені:
Історія,  яку  роки  низали.

Рій  пам’яток  відлуннями  далекими
Із  мудрості  та  досвіду  -  навчають.
До  слова  спраглий  люд…  Бібліотекарі
Пишаються  своїми  читачами.

Водонапірна  башта  з  елеватором  –
Як  велетні,  що  стережуть  минуле.
«Тут  хліборобська  праця  пануватиме!»  –
Немовби  з  висоти  мені  гукнули.

Ллють  клумби  морозцями-пізньоквітами,
Мов  зірочок  із  неба  хтось  укинув.
Дай  Бог  у  мирі  й  щасті,  люди,  жити  нам,
Сахновщино,  подяка  за  гостину!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023


Переможемо!

Війна.  Зажура.  Дощ  зі  сліз
І  біль…  Щодня  шалені  втрати.
Ракети.  Дрони.  Вибухати
Продовжує  країна  скрізь.

Підступність  од  ворожих  мін
Цивільним  завдає  поранень.
Стовпи  вогню  –  жаскі  вулкани  –
Викрешують  останки  стін.

«Виснажливі,  важкі  бої  …»  –
Хвилюють  зведення  Генштабу.
Та  кровожерливі  ослабнуть  –
Чекає  Божа  кара  їх.
Здолаємо  орду  нахабну,
Бо  ми  удома,  ми  –  с  в  о  ї!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023


Самотня

Поважна  груша  губить  білий  цвіт.
І  заростає  стежка  без  бувальців.
«Це  ж  треба  так  на  старості  зостатись?»  –
Жалівся  голос,  ніби  скрип  воріт.

«Моторні,  вправні  руки  –  геть  не  ті,
Стара  і  квола…  Маю  літ  чимало…»  –
Із  вітром  гомоніла-нарікала:
«Так  рідко  їздять  доньки  і  зяті…

Сімейку  годувала  гомінку  –
Тепер  одна…  На  двох  ще  щось  варив  би!
На  самоті  між  немочі  та  кривди,
Зозулько,  нащо  те  твоє  «ку-ку»?»

Не  тішить  ні  весняний  оксамит,
Ні  сонце,  що  так  радо  промениться
Бабусю  в  білій  хусточці  зі  ситцю:
«Самотня…»  –  груша  ронить  білий  квіт.

(Надихнула  картина  Надії  Полуян-Внукової.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023


Жовтнева мелодія

/бездієслівний  акровірш/

Жоржинова  краса,
Осінній  листопад,
Вельон  у  згуслий  сад,
Тумани  на  снопах.
Небесна  голубінь  –
Елегії  рядки
Віршовані  в  журбі,
А  сльози  –  крізь  думки…

Мільйон  бентежних  фраз  –
Енергія  скорбот.
Любов  у  них  щораз
Осіннім  шармом  нот.
Дорогоцінний  час  –
Із  теплих  позолот.
Я  –  у  чеканні  Вас…
                                                               от-от…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023


Поштова

Зупинка  Поштова
в  листу  золотому.
Сьогодні  вчергове
вертаю  додому.

Ну  здрастуй,  пероне!
Гашу́  хвилювання.
Будинок  червоний.
Зруйнована  баня.

Отут  –  я  дитина.
Іду  рідним  краєм.
Рахую  хвилини,
бо  мама  чекає.

Як  вата  цукрова  –
усміхнені  хмари.
У  сонці  Поштова
Зворушливо-гарна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023


Небесна колискова

Плесо  життя.  Світлі  миті.
Я  –  у  повітряній  сукні.
Очі  далекі  блакитні
В  римі  незримо  присутні.

Спогади  теплі  розбризкав
Сон  між  сонету  й  кансони.
Затишна  неба  колиска
Вірші  наспівує  сонно.

Втішні  зірки  –  ластовинням,
Хмари,  як  листя  дубове.
Гойдалки  рип  колискову
Тиху  виводить  невинно…  

Сповіддю  каже:  ця  сутінь  –
Час,  що  без  тебе  спинився.
Лю́ляє  сяючу  сукню,
Лірику,  мрії  та  сни  всі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023


Час динної осені

У  мідь  рядків
Прокравсь  у  тиші  золотистій
Медовий  кіт
І  занявчав  у  падолисті.

Пес-помаранч
Заснув  у  жовтих  чорнобривцях.
Від  пісні,  бач,
В  охрі  жоржиновій  збудився.

Дует  помчав…
За  ним  –  поквапився  годинник:
Пісочний  час
Переливався  в  осінь  динну…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023


Осінь у Лимані

Осінь  у  Лимані.  Схолодало.
У  коморах  сяють  гарбузи.
Сонечка  украй  сьогодні  мало  –
Жовтень,  ніби  скаржився-сльозив.

Селянин  почепурив  городи.
В'яже  в  пучки  просяне  добро.
Осінь  позолоту  скрізь  наводить  –
Отаку  шляхетну  має  кров!

Хвацько  білий  гриб  насуне  брилик:
Залицяється  до  горобин.
Склав  тепло  на  вправні,  дужі  крила
І  несе  з  Лиману  тужний  клин.

Прохолодно.  Вітряно.  І  сиро.
Виноград  у  кармази́ні  грон.
Осінь  у  Лимані.  Тільки  б  миру!
До  вподоби  будь-який  сезон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023


Ой летіли дикі гуси…

(  Пам'яті  Ніни  Матвієнко)

Співом  райським  я  проллюся,
Наостанок  щирі  оплески  зірву:
«Ой,  летіли  дикі  гуси,
Ой  летіли  у  неділю  дощову…

Впало  пір’я  на  подвір’я  –
Закотилось,  як  повір’я  у  траву.
Світлі  птахи…  Прошу  вір  їм:
Вічно  в  пісні  я  своїй  тепер  живу.

Як  постука  нічка  темна  –  між  зірок  я  знов.
Адже  людям  недаремно  вік  несла  любов.»

Ой  летіли  дикі  гуси  –
Обіймали  крила  смутку  рідний  ліс.
«У  серцях  людей  озвуся…»  –
Янголиний  голос  ніжністю  доніс.

Ой  летіли  в  день  осінній
Дикі  гуси  до  самотньої  верби.
Коло  них  душа  присіла  
І  молила  за  Вкраїну  без  журби.

Ой  летіла  пташка  сива  –
Линув  сірий  клин  із  нею  вдаль.
Про  розлуку  голосила,
Лився  голос  –  недоторканий  кришталь:

«  …Як  постука  нічка  темна  –  між  зірок  я  знов.
Адже  людям  недаремно  вік  несла  любов.»




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023


Чи осінь сниться нам обом?

Чи  осінь  сниться  нам  обом?
Чи  все  забути  Ви  змогли?
Широкополий  білий  гриб,
На  пару  зірвану  любов?

Чи  все  забути  Ви  змогли  б?
Стежки  осінніх  почуттів,
Де  ліс  казково  шурхотів
І  все  манив,  чарівний,  вглиб?

Широкополий  білий  гриб  –
Хмільна-терпка  солодкість  див.
Галявини  зі  снів  сліди,
Згадаю  –  й  серце  змінить  ритм.

На  пару  зірвана  любов
В  жаринках  сонця  золотих
Плете  мозаїкою  крихт
Осяйно-щемний  наш  альбом.

…Чи  осінь  сниться  нам  обом?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023


Сльотавить осінь

Сльотавить  осінь…  Мабуть,  за  літами…
Кленове  листя  змокло,  одиноке.
І  мастять  скло  сполошені  патьоки:
Золочення  верхівок  позлітало.

Умило  мжичкою  махру  жоржини.
Сльотавить  осінь.  Чи  не  за  літами?
Серця-жарини  –  вітром  калатало,
За  миром  квіти  сонячні  тужили.

Насилля.  Зло.  Затьмарена  реальність
Мете  життя,  неначе  лист  опалий.
Сльотавить  осінь.  Ні,  не  за  літами  –
Війна  ж  бо…  невблаганна  та  безжальна.

Ми  ж  вірити  в  добро  не  перестали.
Дощу,  красі  радіти,  перехожим.
Сльотавить  осінь…  Та  не  це  тривожить:
Сумуємо  за  мирними  літами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023


Вони хотіли жити

Гроза.  По  мирних  людях  –  «іскандером»…
Кат  по́минки  безжально  розстріляв.
Кривавилася  куп’янська  земля  –
Кричали  про  терор  гучні  етери.

Оплакувала  вбитих  односельців.
Вся  Харківщина  зболена  моя.
І  кожен  українець  звіра  кляв.
Усім  єством  пораненого  серця,

Народ  не  зможе  злочини  простити.
У  пам'яті,  допоки  ми  живі,
Кафе,  що  зніс  ракетний  вогневій.
Невинно  убієнні  люди…  Світе!
Розкрий  же  очі,  нерішучий,  дій  -
Вони  ж  хотіли    ж  и  т  и  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023


Допоки тепле все зі мною

Вогонь  фужеру.  Тло  каміна
Рожеві  полиски  троянди.
І  перші  вірші  –  для  шухляди.
Танок  на  стелі  та  на  стінах  –  
Весна  у  спогадах  нетлінна.
Вирує  ніжністю,  казками
Вино,  що  в  келихи  плескали….

А  ми  купаємось  у  мріях,
Яким  удвох  лиш  існувати.
Зірковим  небом-циферблатом
Господар  Часу  сяйво  сіє…
Я  усміхаюся  крізь  вії:
Безмовність  буде  голосною,
Допоки  тепле  все  –  зі  мною.

Свою  доріжку  місяць  стелить.
У  хаті  –  сміх  тече  струмочком.
Полінця  радісно  тріскочуть.
Виблискує  солодким  келих.
Ти  –  щось  розказуєш  веселе.
…Між  тіней,  квіткою  троянди
       Із  юності  –  хореї-ямби…

/септет/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023


Пишу я вірш…

Мій  кожен  вірш  –
Відверта  сповідь  Богу.
Життєвість  барв,
Емоцій  щирий  сплеск.
Усе  частіш
Звертаюся  до  Нього,
Без  сил,  слаба  –
крізь  відчай,  біль  і  стрес.

Якийсь  урок
Життєві  негаразди
Несуть,  аби  
скоріше  гнів  затих.
Візьму  добро
Своїм  дороговказом:
«Що  не  роби  –
Усе  на  позитив!»

…Коли  не  спиш
І  терпнеш  від  тривоги,
Серцебиття
Зашкалює  добу  –
Пишу  я  вірш,
Пресвітлу  дяку  Богу.
Росу  життя…
Любов…  що  світ  забув

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023


КОРОВАЙНИЦІ

Жінці  йдуть  у  спадщину  тайни  ці:
Досвід  і  душа  прабабусині.
Крізь  віки  рецепт  коровайниці  
Шліфувати  вміннями  мусили.

…Борошно  летить  завірюхою  –
(Руки  вправні  знає  прекрасно-бо!)
Тісто  дріжджове  –  серце  слухає…
До  уміння  –  треба  ще  й  настрою.

Красить  у  троянди,  орнаменти
З  піснею,  дитинством  зігрітою.
Треба  урочистості  справити,
І  гостей  шанобою  стрітити.

Буде  жінка  ревно  молитися:
«Миру  для  усіх  і  добробуту…»
Пекарства  найкращі  традиції,
Короваї  –  вищої  проби  тут!

Діляться  охоче  адресою,
І  знайомством  з  нею  –  пишаються.
На  щаблі  найвищі  піднесено
У  Сахновщині  коровайницю.

(Цим  віршем  дякую  за  чудовий  коровай,  який  скуштувала  на  хлібосольній  Сахновщинській  землі.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023


Причал на двох

(За  мотивами  повісті  М.І.  Чабанівського  «Дорога  додому»)

Вітер  нечутний  для  хвилі  доріжку  стелив…
Човен  Дніпром  виривався  в  ясну  чистоводь.
Тиша  вечірня  горнулась    в  кирею  імли:
Зоряний  айсбергу  з  юної  мрії  –  заходь!

Щогла  неслась  у  промінні  казкових  заплав,
Срібна  стихія  кипінням  корму  обплела.
Красень  двопалубний  кручі  зелені  вітав,
Блискав  ясними  очима  гордяк-пароплав.

Шкіпери  мимо  примарну  надію  везли.
Та  не  зневірився,  я  –  свою  долю  чекав…
Три  рукави  у  сплетінні  –  безмежний  розлив.
Стрибають  бакени…  Бризки…  Нуртує  ріка.

Чайки  дніпровської  слухаю  радісний  виск,
Вабить  до  себе  святково  освітлений  борт.
Десь,  на  кормі,  в  павутинні  тремтливому  –  Ви.
З  вічним  романтиком  гавань  чекає  любов.

З  перистих  хмар,  невагома  кохання  хода.
Мрій  острівець  два  залюблені  серця  качав,
Наче  хиталися  небо,  земля  і  вода  –
Сонячна  зав’язь  чуттів  осявала  причал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023


Дорога додому

Над  шелюгою  –  зграя  птахів,  тихе  плесо.
Вечірні  зорі  палять  виднокіл.
Сріблястий  кетяг  верболозу  душу  пестить,
красою  сонцесяйною  деньків.

Манливі  затінки…    Коли  спадає  спека,
Дзвенить  у  вусі  тиша  –  не  зітхне.
Стрибає  риба  в  безголоссі  недалеко,
дає  поету  поштовх  для  натхнень.

Природи  теплий  спокій  –  незбагненно  близько,
прозаїк  же  –  емоцій  вир  здійняв:
У  щирих  повістях  малює  Чабанівський
дорогу  щастя  й  самопізнання.

Авжеж,  бувають  надскладні  шляхи  додому,
Збагни  мораль    життєвих  ти  боїв,
уроки  мудрості  вбери  у  підсвідомість:
себе  шукай  у  коренях  своїх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023


Ти - рятувальник

Де  страх  не  стих,
тривога,  біль  і  вічний  стрес,  
Рятуєш  ти,
щоденні  ризики  твій  хрест.

Убережеш
на  суші  й  витягнеш  з  води.
Хоч  смертний  теж,
не  раз  по  лезі  ти  ходив.

Війна  –  як  монстр,
у  неї  хижо-злий  оскал.
Не  кинув  пост  –
характер  мужній  не  пускав.

Це  –  без  ціни:
Йдеш,  хоч  замерз,  втомився,  змок.
Ти  не  змінивсь...
а  смерть  ступає  крок  у  крок.

Дивлюсь,  молю
у  рідне  небо  голубе:
фатальна  лють
не  зачіпає  хай  тебе!

…Ще  край  димить  –
вгамуємо  стихію  зла.
Хай  прийде  мир!
Всім  рятувальникам  -  хвала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023


Світанок, за яким живе любов

/вільний  переклад  вірша  Каролін  Одас,  Франція/

А  завтра…  завтра  дню  нового  тло
у  веселковій  усмішці  світанку
відчує  той  душевний    перелом,
бо  десь  з-за  видноколу  мліє  ранок.

Прожитий  день,  що  зіткано  з  суєт
він  був…  та  канув  у  імлу  прозору.
Сльозу  чи  радість  видививсь  поет,
як  сонечко  йому  «прощай»  говорить.

А  день  іде.  В  минуле  тягне  вир
хвилини  зустрічей  і  сум  зневіри…
прості  слова  світ  надскладний  здавив:
краплину…  крок  до  спокою  примирень.

Натхненні  ноти  намережить  Бог
А  завтра…  завтра    духмянить  у  каві.
І  ти  торкнешся  до  роялю  клавіш
Світанком,  за  яким  живе  любов…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023


Бабусина пісня

Хвилюють  народні  пісні  у  саду,
хоч  їх  не  співають  вже,  певне.
Душа  українська  –  між  трепетних  дум,
а  квіт  опадає  із  терну.

Побачу  бабусю  таку  молоду,
що  сльози  вертають  на  очі.
У  юність  я  садом  далеким  іду
бо  так  підспівати  їй  хочу.

Пристане  мелодія  до  журавлів  –
пісень  у  родини  чимало….
а  голос  у  квіті  терновому  млів,
до  ранку  дівча  не  дрімало.

Уже  багатьох  не  зустріну  з  рідні,
садок  застарий…  поріділий.
Вчувається  пісня  дорослій  мені
про  очі,  які  зрадив  милий…

Бабусину  пісню  сама  поведу,
хоч  може  не  так  і  майстерно:
«В  любові  знаєшся  –  собі  на  біду
і  квіт  опадає  із  терну…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023


Хто сказав, що Ви осіння?

А  хто  сказав,  що  Ви  –  осіння?  Павутина,
яка  кружляла  і  вплелася  у  волосся?
Чи  власна  зірка,  що  взялася  повести  Вас?
Можливо,  тернами  обом  іти  прийшлося…

Чи  полоснули  щедро  фарби  вересневі
Меланхолічність  у  ясні,  стрункі  жоржини?
Чи  то  завдячувати  треба  журавлеві,
що  Ви  із  осінню  злилися  воєдино?

Зорить  у  погляді  м’якому  літній  промінь,
а  часом  туга  добре  серце  Ваше  здавить  –
то  книга  завше  у  руках  –  поезій  томик,
У  віршах  щиро-безтурботна...  Молода  Ви!

Мережить  мрії  рік  новий  у  вишиванку,
бажаю  добре  і  хороше  хай  прилине.
Та  де  ще  Ваші  там  роки,    чудова  Панно?
Що  Ви  осіння  –  легковажить  павутина…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023


У чорнобривці

А  ти  звідкіль?
Ув  осінь  –  не  зморився?
Мрячить…  Між  вересневого  багна
Махровий  джміль  
в  рудому  чорнобривці
мелодією  Літечко  нагнав.

Ходи  до  хати!
В  цю?  Чи  в  хризантему?
Чому  віддав  ти  Вересню  бунчук?
Зблід  волохатий:
квіти  в  оберемок
збирала  панна  Осінь  досхочу.

Де  із  гілок
жовтаві  ікебани,
поміж  ворсин  –  джмелина  ллється  млість:
Про  літепло
і  мир  веде  жаданий
у  ворсяній  обителі  соліст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023


Сокровенне

Не  гаснеш  ти  з  роками,  неув’я́дне,
Не  танеш  із  бурульками  зі  стріх.
Кровить  душа  у  ранах  і  у  саднах  –
та  незабутні  спогади  старі.

І  з  кожним  роком  поважаєш  дужче
Моменти,  від  яких  ти  розквітав.
Цінуйте,  люди,  світло  невмируще,
Проміння  зберігайте  крізь  літа.

Хай  щовесни  те  зеленню  проб’ється,
струмком  живильним  –  посеред  пустель.
Немеркнучим  розпуститься  у  серці,
у  квітку  дивовижну  проросте.

Не  замовкають  струни  на  гітарі,
На  двох  літа  плетуть  один  сюжет,
Вони  в  людині  юність  не  потьмарять,
допоки  сокровенне  береже...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023


Там паленіли вогні калинові

А  я  дістануся  до  Вас  думкою,
тремтінням  листя  і  вітру  дотиком.
Місяцепроменем  –  хоч  і  в  сум  комусь  –
Проникну  в  устрій  чужий  (укотре-то!)

І  Ви  угледите  тінь,  що  злинула
у  згаслі  спогади,  ген,  за  вигоном.
Там  паленіли  вогні  калинові  –
бо  незітліла  любов  не  вигорить.

Імлу  сльозливу  проб’є  рум’янцями:
поверне  втрачене  двома  –  Мідна  нам.
Бо  незбагненно  важкі  дистанції  
корисні  справді  для  душ  споріднених.

Мрійливий  вітер  війне  парфумами…
(листками  пахне,  у  дощ  обвислими!)
Назустріч  пара  іде  задумана  –
тією  стежкою,  що  намислили….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023


КРАСА - БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ АРГУМЕНТ

Хто  так  тихенько  шкрябає  у  двері
у  бурштиновім  золоті  вбрання?
Ласкавий  промінь  кралю  обійняв  –
вродливиця  міняє  кавалерів.

Блаватним  небесам  забракло  мови,
Коралові  уста  неначе  мед,
краса  –  беззаперечний  аргумент:
Солом'яна...  багряна….  пурпурова…

Шепоче  вітер…  не  наговорився…
Іде  панянка  в  жовтизні́  алей,
І  цинамо́новий  із  листя  шлейф  –
у  терпкості  духмяних  чорнобривців.  

Я  так  боюся  двері  відчинити  -
й  зайняти  шанувальників  ряди!
Яка  ж  вона  зворушлива,  гляди:
у  капелюшку  та  шафранній  свиті!

Як  дощик  став  дрібненько  накрапа́ти,
Зненацька  погляд  сонячний  зловив,
Тепер  повсюди  лик  Ваш  воскови́й:
Ех,Осене,  вершина  всіх  симпатій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023


Чаклує власні барви осінь

Змарніла  зелень  літа…  Кольори
Поблякли,  розгубили  акварелі.
Осінній  день  засни́дів-заморив
Кущі  троянд  манірні  та  веселі.

Обли́сів  сонях,  брилик  полиняв,
а  кукурудза  загубила  коси.
Жовтавий  килим  ліг  поміж  галяв  –
То  вже  чаклує  власні  барви  осінь.

І  зсохлися  лілеї  у  дворі,
Півонії  зів'яли  та  зчорніли.
Ласкава  осінь  –  інших  кольорів,
Їй  кетяги  калини  й  айстри  милі.

Злиня́ли  луки,  свіжості  нема…
Не  пахнуть  сокирки́  та  конюшина,
І  не  чіпляє  око  жвавий  мак,
У  золото  ввібралася  місцина.

Осінній  дощ  покличе  на  гриби,
і  закружляє  густо  павутина.
Лоскоче  дивне  сяйво  горобин,
прихід  свій  щедра  осінь  сповістила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023


Парасолька осені

Осінь  приміряє  парасольку
до  лиця?  А  чи  не  до  лиця?
Компліменти  сипле  їй  тополька:
Ось,  оця  найкраща.  Саме  ця!

Хочуть  іншу  радити  обнову
Горобини  –  модниці,  їй-бо!
Ні!  Не  білу!  Треба  калино́ву,
Бо  червоний  колір  –  то  любов!

Жовту  радять  золотаві  клени,
а  блакить  –  столітні  два  дуби.
А  ялинці  хочеться  зелену  –
Догодити  кожному  якби!

Бачити  простори  та  комори,
Рідну  землю  у  хмільній  красі,
Вибрала  чаклунка  геть  прозору,
От  і  помирила  мудра  всіх…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023


Позачасове

/вільний  переклад  Каролін  Одас/

Берег  помаранчевий,  сонечко  на  заході
зміст  життя  розгадують    в  ароматі  хвиль,
день  благословенний  цей  проминає  в  захваті,
бриз  танцює  з  вечором  чарівну  кадриль.

Звіриться  секретами,  кине  виклик  сумнівам
вкриє  прохолодою,пісня  знайде  в  такт:
Серенада  з  чайками  радісно-безумними,
наче  розігрілася  зірки  жарота.

Море  поєдналося  із  небес  блакитями,
місяць  їм  освічує  шляху  срібний  зріз,
гребені  зі  скелями  розмовляють  битими,
ніби  їх  питаючи:  в  чому  життя  зміст?

Все  доволі  просто  тут:  в  курсі  суть  життєвому,
у  миттєвих  рішеннях  та  у  буднях  проз.
кроки-вчинки  робимо  кожну  мить  суттєві  ми,
в  почуттях  –  та  істина…  Світло!  Мир!  Добро!

Там  єство  і  корені  вдячні  Богу  й  світові,
в  єдності  з  природою  чоловік  живе.
різнокольоровою  хвилею-палітрою
мчить  стихія  звільнена  в  позачасове….
 



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023


Красноградська осінь

Аж  ось  і  осінь.  Світлі  стріхи    хат
в  обіймах  променів,  яскравих  та  нетеплих.
Зажура  огортає  Красноград:
ось-ось  ключі  у  вирій  полетять,
та  ще  й  війна…  яка  болить  нестерпно.

Митцями  возвеличена  пора
зітхає  сумно  в  колоритній  круговерті.
Рум’яне  листя  вкрило  виноград  -
на  полі  бою  й  досі  наш  солдат,
що  небо  для  дітей  зумів  підперти.

Стоїть  титан…  Де  рве  страшний  снаряд
обійми  променів,  яскравих  та  нетеплих,
де  в  осені  геть  інший  звукоряд;
й  не  має  права  відійти  назад  –
бо  рідну  землю  захищає  твердо.

А  осінь  стелить  тисячу  принад:
калини  кетяги  до  сонечка  простерті,
рожевобоких  яблук  повний  сад
і  соняхи,  що  притулились  вряд  –
цвіте  життя  між  воєн,  бід  і  смерти…
…За  Перемогу  молить  Красноград.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023


Панянкам пасує червоне

А    осінь  –  не  завжди  смуток.
Дивись:  спека  ледь  завмерла,
на  лавицях  підзабутих  
дівчата  і  кавалери.

Берізки  тонкі,  біляві,
з  вогню,  розпашілі  клени  –
Втомила  спекотна  млява
стрімких,  молодих,  огненних.

Закохане  сонце  тоне,
торкає,  червлене,  краю.
їй  так  до  лиця  червоне  –
про  це  золотава  знає.

Моменту  цьому  –  спинитись!
Не  можна  його  забути.
Знай:  щастя  –  воно  в  дрібницях,
І  осінь  не  завжди  смуток.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023


Я і Муза стрічаємо ранок

У  мінорі  мрячить  день  –  атож
смуток  вірші  гачком  обплітає.
Підслуховую,  що  скаже  дощ,
обмиваючи  лики  трамваїв.  
           Переймаюсь  зітханням  калюж,
           краплі  злив  –  як  уїдливі  списи.
           Скрипки  голос  розносить  довкруж
           той  мотив,  що  у  золото  впився.

А  я  не  вмію  говорити,  на  жаль,  у  прозі…
бо  стала  малоговіркою  самотня  осінь.
і  я  не  знаю,  що  сказати  (або  не  в  змозі!)
чи  то  душа  моя  зітхає,  чи  дощ  голосить.

Оголила    берізку  струнку,
наготу  Осінь  кине  дощеві.
Ігри  гамірні  стихли  в  садку  –
бо  години  прийшли  вересневі.
         І  до  горла  клубок  підступав:
         скрипка  стогне…  веде  філігранно….
         Розсипає  душа  листопад  –
         Я  і  Муза  стрічаємо  ранок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023


Одна

Осіннє  містечко…  Порожні  алеї…
Перила  прикрили  води  ніжний  блиск.
Ліхтар,  що  сум’яттям  душевним  навис
розділить  печаль…  Адже  бачить,  як  зле  їй…

Вдивлялася  щось  там  у  гладі  прозорій.
Опівночі  поїзд  твій…  М’яла  білет.
На  щось  сподівалось,  молилось…  але
скінчилась  під  осінь,  пожухла  лав-сторі.

Своє  карбували  байдужі  вагони  –
Крутилися  роздуми  в  ритмі  коліс,
а  біль  загускав,  наче  темрява  ріс:
Тепер  у  кохання  навіки  «червоний»,

З'їжачений  вітер  холодним  розрісся,
У  тілі  прижився  –  під  шкіру  вповзав.…
Зажуру  в  зіницях  освітлював  місяць.
Одна.  Тільки  осінь.  Печаль.  І  вокзал…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023