Таня ШерепКо

Сторінки (1/71):  « 1»

Свої

Відразу  впізнає  шотландець  шотландця,
Не  тільки  тому,  що  одягнений  в  кілт,
А  новозеландець  новозеландця
Раніш  ніж  той  вип'є  горілку  чи  спирт.

Зрадіє  китаєць,  зустрівши  раптово
Свого  земляка  із  провінції  Чунь,
А  бармен  з  Боварії  позачергово
Наллє  для  боварця,  лиш  келих  підсунь.

Техасець  -  техасця,  а  кокні  -  всіх  кокні,
Гасконці  гасконців  вовік  не  минають,
В  Севільськім  краю  люди  завжди  севільця
Ласкаво  і  щиро  міцніш  обіймають.

Багацько  країв  на  цім  світі  ми  маєм,
І  подорож  зараз  -  питання  монет,
Та  лиш  десь  ми  пісню  свою  розпізнаєм,
Готові  ми  враз  підхопити  куплет.

То  як  розрізнить  нам  свого  серед  інших?
Так  просто,  лиш  нас  привітає,  нараз
Ті  ритми  і  звуки  батьківські  давнішні
Впізнаєм  з  мільйонів  навколишніх  фраз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020


Солоний вірш

Від  марності  зусиль  нараз
В  очах  проступлять  сльози.
Вогонь  піднесення  вже  згас
Й  надій  не  діють  дози.

Розбіжність  мрій  з  наявним
У  грудях  щось  притисне.
Реалій  грань  з  уявним
Плач  змиє  ненавмисне.

По  спині  буде  піт  текти
В  завзятих  рухах  тіла,
Щоб  ясний  розум  вберегти,
Й  бажань  розправить  крила.

Всі  біди  й  негаразди  вщент
Солоне  море  розчиняє.
З  безмежжям  єдності  момент
Відчути  в  собі  спонукає.

Мов  Фенікс  з  пополу  посталий,
Знайдеш  в  собі  і  сили,  й  змісти,
Щоб  вдячність  щиру  дарувати  тому,
З  ким  встиг  пуд  солі  з'їсти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020


Твій Космос

Не  дивлячись,  що  нас  таких  мільярди,
Та  кожен  Сонцем  себе  уявляє,
Все,  що  довкіл,  всіх  зІрок  міріади,
Все  задля  тебе  Всесвіт  вивіряє.

Усі  планети-люди,  що  близенько
Коловороти  творять  без  спочину,
Здається,  ну  відстаньте  ви  скоренько,
Турбота  ця  діймає  без  упину.

Спілкуючись  із  зіркою  з  далечі,
Дратуєшся  навколишньому  стану,
До  неї  швидко  би  зібрати  речі,
Та  трек  орбіт  вирує  без  догану.

Із  зірками  потрібні  пієтети,
В  своїй  галактиці  так  звикли  не  старатись,
Емоцій  кулі,  слів  жорсткі  кастети
Відношень  замки  змусять  руйнуватись.

Прямує  до  балансу  Всесвіт  в  русі,
Усе  складне  закінчиться  в  простому,
І  той,  хто  був  постійно  у  напрузі,
До  спокою  повернеться  потому.

Він  обертатись  поруч  перестане,
Десь  буде  далі,  де  панує  тиша,
Твоє  бажання  справдилось,  так  зване,
Та  туга  в  двері  стукає  сильніша.

Твоя  планета  може  вкритись  льодом,
Повітря  зміниться  -  вже  розриває  груди,
Далекі  зірки  не  цікавлять  згодом,
А  ти  тепло  шукаєш  відусюди.

І  хочеться  авжеж  все  повернути,
Свій  теплий  світ,  людей  з  орбіт  довкола,
І  вибачитись  щиро  й  не  забути,
Що  гнів  і  гордість  -  то  пустеля  гола.

І  хоч  піску  втікло  мільйонів  тонни,
Та  спогади  дають  тобі  надію,
Що  незбагненні  Космосу  закони
Здійснять  на  зустріч  заповітну  мрію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020


Вистава

Дивлюсь  собі  в  вікно  на  хмари,
Мій  подих  мов  в  театрі  вщух,
Тут  демонструють  пишні  пари
В  танку  своєму  плавний  рух.

Усе  це  зараз  задля  мене,
Мою  увагу  поглинуть,
І  відчуттям  ще  невідомим
Мою  свідомість  огорнуть.

Спостерігач  несе  ті  чари
На  всі  процеси  навкруги,
Що,  вочевидь,  танцюють  хмари
Під  мій  лиш  темп  й  притуп  ноги.

Увага,  мов  той  птах  злетіла,
На  клопоти  щоденні  вмить,
І  сірість  небо  захопила,
З  метою:  танці  зупинить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020


"Be a Lady They Said"

Суспільство  має  стільки  забобонів
До  того  факту,  хто  є  Справжня  Жінка.
Вимог,  претензій,  осуду  й  прокльонів,
І  навіть  освисту  і  море  бруду  зрідка.

Суспільство?  Що  це?  Хто  нам  все  диктує?
Хто  нас  так  хоче  скрізь  контролювати?
Хто  нас  високими  стандартами  годує?
На  слабких  рисах  вміло  може  грати?

Подобатись  для  жінки  так  природньо,
І  ніжно  піклуватись,  і  жаліти,
Без  цього  в  серці  холодно  й  порожньо,
Бо  б'ється  за  призначенням  -  любити.

Чоловіки  відразу  це  збагнули,
І  вихваляючи  красу  жінок  потому,
Користувались  всім,  що  щире  серце
Давало  їм,  лишаючи  лиш  втому.

Так  небезпечно  жить  на  п'єдесталі,
Краса  не  вічна,  може  все  змінитись,
Лиш  гіркота  і  сум  чекають  далі,
Якщо  в  у  клітці  золотій  змиритись.

Докори:  затовста  чи  захуда  не  в  міру,
Ті  цифри  еталонів  мов  екстер'єр  в  собак,
В  рекламі  бачимо  мов  з  порцеляни  шкіру,
Стандартів  всіх  вульгарний  грубий  смак.

Самі  себе  вганяємо  в  цю  пастку,
На  лаврах  не  потрібно  спочивать,
Ми  жінки,  й  вже  красиві,  маєм  ласку
В  собі  любити  все  і  розвивать.

Ми  маєм  мрії,  розум  і  наснагу,
Щоб  рухатись  вперед  і  буть  собою,
І  не  звертать  на  йолопів  увагу,
Що  кажуть:  місце  нам  в  кухні  за  плитою.

Покликання  у  серці  лиш  відчути,
До  сфер  в  яких  змінити  хочеш  світ,
Доріг  є  безліч,  засобів  освіти,
Наш  розум  -  то  є  наш  чарівний  цвіт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020


Знову

Як  дивно,  я  ще  думаю  про  тебе,
Та  чи  наважусь  коли-небудь  підійти,
Відштовхувала  ти  мене  від  себе
В  останні  зустрічі  із  смаком  гіркоти.

Коли  тобі  не  раді,  що  тут  зробиш?
Вуста  у  посмішці  нещирій  натягнеш?
Холодні  ж  погляди  ніколи  не  зігріють,
А  всіх  підводних  камінців  не  оминеш.

Як  люди,  які  знають  одне  одне,
Спроможні  нанести  ще  глибших  ран,
На  місце,  що  болить,  натиснуть  вкотре,
Немов  в  житті  нам  мало  різних  травм.

Не  берегти  мене  і  не  жаліти,
Випробувати,  віддаляти  можеш  ти,
Та  знай,  що  задля  тебе  завжди  здатний,
Я  знову  будувати  всі  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020


Шекспір Сонет 27

До  того  стомлений  за  день  попрямував  у  постіль,
Жаданий  відпочинок  від  доріг  утоми  кінцівок  моїх,
Та  в  рух  у  голові  моїй  відразу  поспіль
Прийшов  мій  мозок,  ледь  тіло  відробило  своє.

Тепер  мої  думки  звідсіль  у  далині,
У  намірі  святе  паломництво  до  тебе  розпочати,
Лишають  мої  зморені  повіки  незмигні
Вбирати  темряву,  що  здатні  і  сліпці  вбачати.

Та  будь  що,  а  душі  уява  немов  підмога  зору
Малює  для  очей  незрячих  твоєї  тіні  ходу,
Яка,  мов  діамант  у  потворну  нічну  пору,
Що  чорному  й  старому  лику  ночі  дарує  вроду.

Бач!  Вночі  мій  мозок,  руки-ноги  цілу  днину
Для  нас  обох  слугують  без  спочину.


Weary  with  toil,  I  haste  me  to  my  bed,
The  dear  repose  for  limbs  with  travel  tired;
But  then  begins  a  journey  in  my  head,
To  work  my  mind,  when  body's  work's  expired:
For  then  my  thoughts  (from  far  where  I  abide)
Intend  a  zealous  pilgrimage  to  thee,
And  keep  my  drooping  eyelids  open  wide,
Looking  on  darkness  which  the  blind  do  see:
Save  that  my  soul's  imaginary  sight
Presents  thy  shadow  to  my  sightless  view,
Which,  like  a  jewel  hung  in  ghastly  night,
Makes  black  night  beauteous  and  her  old  face  new.
     Lo,  thus,  by  day  my  limbs,  by  night  my  mind,
     For  thee,  and  for  myself,  no  quiet  find.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020


Здавалося б, навіщо ті вірші?

Краса  -  і  тільки,  трішечки  краси,  душі  нічого  більше  не  потрібно...
(Ліна  Костенко)

Здавалося  б,  навіщо  ті  вірші?
Що  за  забава  і  дитячі  жарти?
Адже  поживу  й  працю  для  душі
Надасть  роман  читання  вартий.

Оці  маленькі,  зміщені  рядки,
Наче  щось  зайве,  іраціональне,
Немов  хтось  кинув  ледь  ясні  штришки
На  полотно,  що  чисте  і  безкрайнє.

Картини  в  прозі  повні  через  край,
Із  них  просвічують  життя  і  фарб  потоки,
А  красномовний  речень  водограй
В  томи  важкі  складається  потрохи.

Та  проза  віднесе  у  дивний  світ,
Описаний  детально  і  старанно,
Що  проступає  справжній  липкий  піт,
Коли  герої  гинуть  безталанно.

Колись  давно  я  прочитала  вірш,
Лише  з  десяток  куценьких  рядочків,
І  весь  мій  сум  і  біль  кудись  враз  зник,
Немов  в  долонях  снігові  комочки.

Читала  його  потім  повсякчас,
В  житті  є  злетів  й  спадів  чіткі  віхи,
Давав  розраду  для  душі  щораз,
Коли  все  інше  не  давало  втіхи.

Соломинка  надій  і  сподівань
Наповнить  душу  знов  життєвим  ритмом,
Дає  свободу  від  страждань  й  переживань,
Нам  людям  до  чудес  таким  незвиклим.

І  добрі  феї  й  лихі  чаклуни,
Свої  закляття  завжди  римували,
Ефект  магічний  віднайшли  вони,
Коли  віршами  з  серцем  розмовляли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020


Пташині пісні

Є  тисячі  видів  пташок  на  Землі,
Між  ними  є  різні:  великі  й  малі,
Покірні  і  хижі,  яскраві  й  бліді,
Що  живляться  в  небі  або  у  воді.

Сміливці  відважні  чи  дуже  лякливі,
З  дітьми  легковажні  чи  надто  дбайливі,
Тверді  в  своїм  рішенні  в  Вирій  летіти,
Або  залишатись  та  зиму  терпіти.

Пташки  балакучі  та  компанійські
Дивуються  з  тих,  які  не  товариські,
Дружба  для  хитрих  -  безпеки  залог:
Із  злим  крокодилом  не  знають  тривог.

Розкрию  секрет,  що  є  спільне  для  всіх:
Співати  пісні  -  то  найкраща  з  утіх!
Аматорськи  лише  чи  професійно,
Голосно,  різко  або  мелодійно.

З  виразним  талантом,  а  може,  і  без,
Та  пісня  летить  в  вишину  до  небес.
Протяжні  й  уривчасті  трелі  ясні
Для  тих,  хто  почує,  звучать  навесні.

В  той  спів  птах  вкладає  жагу  до  життя,
В  кожнісінькій  ноті  є  радість  буття,
Бажання  боротись,  єднатись  й  любити,
І  цілому  світу  себе  проявити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020


Гостювання

Дай  руку  мені,  і  я  поведу
Тебе  на  чудову  гостину
До  Феї,  в  якої  є  квіток  мільйон
В  цю  теплу  і  сонячну  днину.

Заходь,  не  вагайся,  ось  хвіртка  проста,
Продумане  все  до  дрібничці,
Тут  можна  роззутись  і  далі  іти
По  ніжній  зеленій  травичці.

А  ось  і  вона  -  Фея  ягід  й  квіток,
Нас  радо  уже  зустрічає,
Лише  не  дивуйся,  бо  всіх  вона  тут
Цілує  завжди  й  обіймає.

У  сукні  рожевій,  як  роза  палка,
А  очі  -  блакитні  волошки,
І  сяє  в  них  усміх  і  доброта,
І  пихи  нема  анітрошки.

Тонкі  і  тверді  червоні  вуста
Всі  риси  виказують  сильні,
Проте  вимовляють  солодкі  слова,
До  лестощів  й  пустощів  схильні.

Нас  там  проведуть  по  доріжкам  чудним,
Де  враз  затремтять  анемони,
Тюльпани,  мов  дзвоники,  задзеленчать,
І  голови  схилять  піони.

Барвисті  іриси  в  нарядах  ясних
Уклоняться  нам  в  реверансі,
А  віти  бузкові  пахтітимуть  нам,
Й  киватимуть  маки  у  трансі.

І  все  смакуватиме:  кава  і  чай,
І  пір'я  зелене  цибулі,
Ми  будем  сидіти  посеред  трави,
Й  рахуночок  слухать  зозулі.

Там  ще  Дивна  пані  в  садочку  живе,
Представлять  їй  нас  із  тобою,
Відкриє  лиш  ввечері  личко  своє
І  вразить  своєю  красою.

Ось  все,  день  потрошку-потрошку  і  згас,
Нам  Фея  помаше  рукою.
"Ми  дякуєм  щиро!"  І  чуємо  враз:
"Дорога  хай  буде  легкою!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


А давай?

Тато!  А  давай  з  тобою
Поміняємось  ролями?
Ти  -  дитина,  а  я  -  тато!
Так  і  будем  жить  роками...

Буду  пити  зранку  каву,
І  дивитись  в  телефон,
Зможу  все,  що  хочу,  брати
Та  без  жодних  заборон.

На  машині  нас  возити,
Бо  я  -  справний  вже  водій,
І  всі  іграшки  купити,
Що  із  заповітних  мрій.

Гратися,  де  лиш  захочу,
До  садочка  не  піти,
Потім  радо  на  роботу
Відіслати  всі  листи.

Вести  певні  розрахунки,
Все  в  комп'ютер  поглядать,
І  кудись  квапливо  бігти
Документи  передать.

Ввечері  до  всіх  приходить,
Маму  міцно  обіймать,
Діток  пестити  й  просити,
Як  в  них  справи  розказать.

Тато,  кажеш,  що  ти  згоден?
Ну  тоді,  дай  телефон.
Ось  тобі  мої  машинки!
Бачиш?  Цілий  полігон!

Можем,  татку,  разом  гратись!
Купу  маю  я  ідей!
Бо  у  грі  найцікавіше  -
Вийти  з  звичних  нам  ролей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


Комашка одноденка

О,  Всесвіт!  Дякую,  що  маю  очі  й  крила!
Я  світ  безмежний  можу  пізнавать!
Сьогодні  сонця  схід  радо  зустріла,
Розправлю  крильця  -  час  уже  злітать!

Переді  мною  простяглися  луки,
Трава  немов  персидські  килими:
Там  квіток  дивних  гарні  візерунки,
Непередбачені  занудними  людьми.

Потік  повітря  ніжно  і  ласкаво
Жене  все  далі  у  блакить  ясну,
Розслабити  себе,  лиш  милуватись,
Як  все  живе  обожнює  весну.

Життя  нектар  -  у  кожній  п'янкій  квітці,
Прихисток  є  на  кожному  листку,
Лише  радій,  співай  в  Землі  колисці,
Забудь  про  тьми  депресію  жорстку.

Як  сонце  заховається  за  хмару,
Згадаю  я  цю  особливу  мить,
І  що  б  не  відбувалося  потому,
На  серці  матиму  для  чого  далі  жить.

Ось  вечір,  щось  я  дуже  натомилась...
Останнім  поглядом  я  світ  цей  обійму,
Життя  -  коротке,  та  багато  встигла,
Нелячно  опускатися  в  пітьму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020


There is no happy ending…

Нам  здається  так  легко  все  виходить  в  казках:
Всіх  драконів  побив  й  маєш  приз  на  руках,
І  принцеса  цілує,  як  в  справжнісіньких  снах,
Тільки  в  світі  реальному  -  трошки  не  так!

Та  насправді,  той  лицар,  що  битись  прийшов,
Купу  кісток  людських  вже  в  печері  знайшов,
Бо  не  перший  він  був,  а  вже  -надцятий  той,
А  повага  дісталась  тому,  хто  герой.

Чому  зло  переможе  лише  хлопець  простий?
Не  який-небудь  принц?  Чи  вельможа  прудкий?
Це  тому,  що  той  перший  іде  прямо  у  бій,
Без  надій,  сподівань,  марнославних  всіх  мрій.

Може,  кісток  його  вже  ніхто  не  збере,
Та  хоч  трошки  дракона  він  десь  проштрикне,
Щоб  наступному  лицарю  було  простіше:
Вибороть  перемогу  -  й  до  принцеси  скоріше.

Міцна  віра  в  себе  всім,  насправді,  потрібна,
Тільки  сплутала  все  рука  автора  здібна.
Хто  читає  казки  й  бачить  себе  героєм,
Пропускає  момент  боротьби  із  собою.

Голос  дивний  шепоче:  "Прийду  й  переможу,
Знищу  легко  і  швидко  істоту  ворожу,
Я  -  найкращий,  найздібніший,  я  -  не  глупак,
І  принцесу  здобуду  для  себе  відтак!"

Заважає  той  настрій  кожну  мить  оцінити,
Кожен  крок,  кожен  рух  надсвідомо  чинити,
Буть  готовим  до  всього:  до  смерті  і  ран,-
Та  належні  ресурси  привести  в  гідний  стан.

Що  там  буде  -  то  буде,  буть  зараз  і  тут,
Бо  Теперішнє  влучно  подарунком  всі  звуть.
Хай  весь  світ  зачекає,  мить  в  мені  вже  бринить,
Зосередившись,  хочу  її  вічність  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Гра в життя

А  спробуй-но  сказать  моєму  сину,
Що  він  лише  малесенький  хлопчак!
Ні!  Він  не  буде  згоден  з  цим  ніколи!
Ви  Халка  гнів  відчуєте  відтак!

Бо  вчора  був  він  Воїном  Дракона:
Пізнав  кунг-фу,  як  майстра  десь  зустрів,
Вас  захистив,  прорвавши  оборону,
Всіх  ворогів  завзятих  перебив!

Сьогодні  вранці  був  малим  щенятком,
Хотів    гуляти,  гавкав  і  тягнув
На  кухню,  де  млинці  так  смачно  пахли,
А  він  той  запах  носиком  відчув.

Коли  Ви  куховарите,  шеф-повар,
В  подобі  сина,  може  тут  прийти,
І  треба  все  віддати  в  гідні  руки,
Бо  майстер  все  доробить  залюбки.

Водій  з  машиною  чудовою  до  моря
Вас  пропонує  часто  відвести,
Лише  зберіть  всі  іграшки  з  собою,
І  підстрибцем  рушайте  до  мети.

Ну  що  ж  Ви?  Все  працюєте,  спиною
Ви  повернулись  і  не  хочете  туди?
Щодень  однакові?  До  змін  так  не  готові?
Не  можете  все  зайве  відмести?

А  також  були  лицарем  чудовим,
Скакали  Ви  на  баскому  коні,
Доки  чийсь  голос,  владний  і  знайомий,
Не  попросив  Вас  спати  вже  лягти.

Ті  голоси  навколо  поступово
З  Вас  відібрали  чари  мінять  світ,
Бо  Ви  -  слухняний  -  як  просте  поліно,
А  Буратіно  -  це  вже  Чарівник!

Оце  хлоп'я  прийшло  лиш  нагадати
Про  те,  що  й  досі  Вам  підвладне  ВСЕ,
Що  можете,  як  схочете,  злітати,
Куди  лиш  Вас  фантазія  несе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020


Шлях до кращого Я

О,  Майстре  мій!  Ти  і  ласкавий  й  мудрий!
Допоможи  мені,  будь  ласка,  це  зробить:
Позбутися  своєї  же  натури,
Всередині  себе  нове  відкрить.

Відкинути  ті  зайві,  старі  звички,
Які  вилазять  звідкілясь  самі,
Свідомо  я  не  брав  оті  дрібнички,
Керують  мною  цілі  ночі  й  дні.

Нутро  так  прагне  встати  рано  вранці,
Й  засучив  рукави  піти  у  бій!
Та  тіло  саботує  в  кожній  ланці,
Щоб  рухався  я  тільки  по  прямій.

Хочу  так  вміть  себе  я  підбадьорить,
І  скочити  швиденько  без  вагань,
Зробити  дії  ті,  що  усвідомив,
Переломити  рівну  звичну  грань.

Відчувши  гнів,  не  так  як  звично  злитись,
А  усміхнувшись  щиро,  зрозуміть,
Як  Его  може  владно  причепитись,
Й  свою  пихатість  проявлять  щомить.

Себе  так  хочу  краще  розуміти,
Обмеженим  не  бути  гордяком,
Живими  думками  підкріплювати  розум,
Зробивши  серце  своїм  двигуном.

А  відповідь  твою  я  знаю,  Майстре,
Я  вдячний,  що  ти  вислухав  мене,
Хто  робить  вірний  крок  щодень  уранці,
Той  поступово  зміни  досягне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020


Пам'ять

Чи  є  у  Вас  такий  разючий  спогад,
Закрить  лиш  очі  й  серце  аж  щемить?
За  ним  всередині  є  лютий  справжній  голод:
Хтось  рідний  в  ньому,  мов  живий  стоїть...

До  Вас  він  посміхається  ласкаво,
Ніжні  промінчики  аж  ллються  із  очей,
І  ладні  Ви  забути  все  довкола,
Впізнавши  справжню  цінність  всіх  речей.

Кожна  дрібничка,  рисочка  чи  зморшка,
У  Вашій  пам'яті  закарбувались  так,
Що  достеменно  десь  вони  існують,
В  отих  непізнаних  навколишніх  світах.

То  -  найдорожчий,  найцінніший  скарб  Ваш,
В  часи  коли  Вам  сумно  й  щось  болить,
Лише  б  згадати  образ  той  яскравий,
І  дух  Ваш  вже  нікому  не  зломить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020


Жіноча мудрість

На  щастя,  вже  давно  часи  минули,
Коли  жінок  нікуди  не  пускали,
Посади  управлінські    і  освіта
Для  них  тоді  немов  не  існували.

Та  мудрі,  сильні  і  сміливі  жінки
Довели,  що  все  можуть  подолати,
Що  їх  наснага,  вміння  і  таланти
Поможуть  їм  себе  застосувати.

Робити  відкриття  нові  в  науці,
Та  вправно  рухати  політики  кермо,
Найважливіші  піднімать  питання,
З  усіх  боків  скидаючи  ярмо.

Чоловіки  слабкіші  їх  бояться,
Ллють  бруд  на  них,  доклавши  всіх  зусиль,
Всі  засоби  до  цього  долучають,
Палки  в  колеса  ставлять  звідусіль.

Образ  отрута  ранить  не  навічно,
Коли  попереду  є  те,  для  чого  йти,
Хай  вороги  поводяться  двобічно,
Це  не  завадить  руху  до  мети.

Освіти  є  для  всіх  загальний  доступ:
Свої  надбання  компетенцій  й  знань
Присвятимо,  зробивши  гідний  поступ,
Ми  світу  без  віддачі  й  сподівань.

Всі  приклади  від  Жанни  Д'Арк  до  Тетчер,
Від  Роксолани,  Ольги  та  Кюрі,
Нам  допоможуть  вірити  у  себе,
Тримаймо  їх  у  серці  й  голові.

А  щодо  виховання  наших  діток,
Ця  справа  надважлива  повсякчас,
Якщо  навчимо  жити  гідним  чином,
То  будемо  пишатися  не  раз.

А  донечкам  пояснимо  окремо:
Що  щастя  -  це  не  затишок  і  дім,
А  пошуки  себе  у  цьому  світі,
Не  порівняти  ці  скарби    ні  з  чим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020


Лише скажи

Лише  скажи,  що  я  тобі  потрібен,
Для  мого  серця  бажані  слова...
Бо  ти  є  скрізь,  де  подумки  буваю,
В  моїх  вечірніх  й  ранніх  молитвах.

Що  в  тебе  й  де  болить,  я  хочу  знати,
Скакать  світ  за  очі  й  дістати  щось  таке,
Що  може  сум  твій  швидко  відлякати,
Й  моє  кохання  довести  палке.

Для  тебе  переможу  злих  драконів,
Які  у  світі  десь  напевно  є,
І  я  готовий  боркати  й  тих  самих,
Що  серце  іноді  обхоплюють  моє...

Тобі  -  мої  вірші,  пісні  і  мрії,
Я  покладу  до  ніг,  як  повернусь,
Якщо  ти  впевнена,  що  я  тобі  потрібен,
Я  щастя  віднайду  тобі,  клянусь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020


Пташки

Чому  пташки  такі  напрочуд  різні?
Чому  з  них  деякі  літати  не  хотять?
Чому  є  ранні  пташки,  а  є  пізні?
Чому  у  Вирій  восени  летять?

Вся  справа  в  тому,  що  пташині  яйця,
Мов  фантастичні  капсули  з  книжок,
В  період  льоду,  зберіглися  гідно,
В  собі  містивши  і  білок,  й  жовток.

А  потім  вже,  де  й  як  то  пощастило:
Хто  винайшов  і  доглядав  щодня,
Того  малюк  вважав  за  свою  маму,
Мавпуючи  всі  вміння  і  знання.

У  Африці  гепард  знайшов  яєчко,
Ми  називаєм  страусом  його,
Для  нього  степ  саван  і  є  гніздечко,
Він  перегнати  здатен  будь-кого.

А  ось  в  Антарктиці  яйце  знайшли  тюлені,
Зігріли,  приголубили  маля,
На  своїх  родичів  і  схожий  він  понині,
Бо  вміє  плавать  кожне  пінгвиня.

Є  дивний  птах,  що  бігає  у  норах,
Того  виховували,  мабуть,  борсуки,
Він  лапами  потужними  лаштує
Підземні  коридори  залюбки.

А  хтось  потрапив  до  тих  мам  і  татків,
Що  здатні  в  небі  щастя  відшукать,
І  намагаються  усі  пілоти  світу
Майстерність  ту  хоч  трохи  дублювать.

Давайте  будемо  ми  дуже  обережні,
Своїх  малят  лиш  гарному  навчать,
Бо  перед  ними  простори  безмежні,
Від  нас  залежить:  а  чи  полетять?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2020


Дві жабки

Ми  знаємо  історію  відому
Про  жабок  двох,  що  впали  якось  в  глек,
І  боротьби  стратегію  знайому
Нам  автор  записав  на  мозку  трек.

Та  жабка  відчайдушно  молотила
Своїми  лапками  до  масла  в  молоці
І  анітрохи  сили  не  жаліла
На  те,  щоб  опинитись,  де  усі.

От  тільки  дуже  швидко  потомилась,
Чомусь  про  це  нам  не  розповіли,
Захлинулась,  захекалась,  знітилась,
Навколо  чорні  плями  попливли...

І  масло  збите  не  допомогло  їй,
Вчепившись  в  нього  наче  в  поплавець,
Слабкими  лапками  тримала  його  доти,
Доки  розтиснула  і  наступив  кінець...

А  що  ж  робила  жабка,  та  що  друга?
Та  що  не  стала  "битись  лобом  в  скло"?
Досягнув  дна,  легенько  відштовхнулась,
Вдихнула  раз  і  знов  пішла  на  дно.

Так  опускалась  й  знову  піднімалась,
Зберігши  той  легкий  й  потрібний  темп,
В  якому  купа  сил  не  витрачалась,
Ритмічно,  як  то  робить  диригент.

У  голові  неквапом  пропливали
Часи,  коли  ще  пуголовком  була,
Як  з  сестрами  й  братами  пустували,
Як  першого  зловила  комара...

Вона  протрималась  так  довго  і  відважно,
Згадавши  Соломонове  кільце:
Що  все  в  житті  мине,  воно  не  вічне,
Й  позаду  скоро  буде  навіть  це...

Тож  будемо  сміливо  ми  шукати
Шляхів,  що  ведуть  просто  до  мети,
Та  щоб  про  рішення  свої  не  шкодувати
Нам  варто  подиху  помірність  берегти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020


Шахи

До  короля  принесли  чорну  звістку
Що  військо  біле  йде  війною  на  їх  рід,
Велів  зібрати  всіх  на  оборону
І  ворога  зустріти  у  воріт.

Назустріч  посланцеві  з  чимось  білим,
Радо  він  свого  вислав  вгодить  мир,
Той  був  убитий,  впав  на  земний  килим,
Та  закрутився  вмить  кривавий  вир...

Солдати  йшли  вперед,  бо  мали  віру,
Що  захищають  свого  короля,
Його  любили  в  королівстві  всі  надміру,
Й  за  нього  ладні  були  гинути  в  полях...

Бувалих  полководців  й  офіцерів
Стратегій  рішення  мудрий  король  схвалив,
І  ті  понеслись  в  бій  немов  на  крилах,
І  сморід  бою  землю  всю  укрив.

І  чорний  кінь  летів  оповістити:
Що  вбиті  полководці  без  жалю,
Не  страх  відчув,  а  біль  до  серця  близьку:
Так  звістка  відгукнулась  королю.

Потім  він  бачив,  як  по  мурах  лізуть
Ті  білі  постаті,  б'ючи  його  солдат,
І  оголив  він  меч  й  пішов  у  гущу,
Де  кожен  воїн  був  вже  нарозхват.

Він  бився  так  відважно  і  сміливо,
Що  супротивник  з  повагом  дививсь,
І  прийняв  смерть  серед  солдатів  гідно...
Такі  були  ті  королі  колись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020


Поет

Моя  мама  -  поет...
Що  це  все  означає?
Скрізь  епітетів  низку
Вона  відшукає.

Все  цікавить  її,
Що  знаходить  довкола,
І  розпише  все  так,
Що  й  не  втямиш  спроквола.

Кожен  день,  навіть  будній,
Змальовує  Дивом,
І  звичайного  хлопця
Бачить  геть  особливим.

Життя  нашого  сенс
Прагне  завше  розкрити,
А  навіщо  це  робить,
Важко  всім  зрозуміти.

В  мене  все  під  контролем:
Комп'ютер  і  друзі,
Ігри,  фільми  і  пісні,
Нащо  жити  в  напрузі?

Щось  шукати  у  світі,
Вдивлятись  в  обличчя,
Між  потрібним  й  нав'язаним
Бачити  протиріччя.

Сприйняття  ті  границі
Так  хотіти  зламати,
І  вразливість  свою
Десь  подалі  ховати.

Не  бажати  ту  матрицю
В  себе  глибше  впускати,
Віру  в  себе  Системі
Ніяк  не  злякати.

І  як  птаха  маленька:
Як  весела  -  співає,
Як  сумна  -  то  польотом
Себе  розважає.

Я  їй  доводи  кажу,
Що  треба  лиш  бути,
Можна  жити  як  всі,
Та  не  хоче  це  чути.

Я  її  обійму
Ніжно  і  обережно...
Захищатиму  скрізь,
Бо  кохаю  безмежно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020


Яскрава мить

Про  що  шепоче  яблуневий  цвіт?
Про  те,  що  в  космосі  життя  -  коротка  мить:
Прекрасна,  неповторна  і  змістовна
В  її  природі  сенс  буття  бринить...

Людино,  ти  так  само  унікальна!
В  твоїх  очах  дзеркалить  цілий  світ!
Лише  згадай,  що  ти  його  частина,
Що  також  маєш  ти  і  плід,  і  квіт!

Твій  мозок  розгадати  може  різне:
Закономірності  всіх  явищ  і  понять,
Галактики  закони  і  клітинні,
Лише  собою  вчися  керувать...

Подібна  ти  цілком  до  мого  цвіту,
Так  само  маєш  і  красу,  й  мету:
Собою  можеш  Землю  прикрашати
Й  плоди  віддати  всім,  хто  є  ось  тут...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020


Граки

Одного  разу  йшли  з  синочком
У  місті  між  громад-будівель,
І  сміх  веселий  наш  дзвіночком,
Звучав  поміж  дахів  покрівель.

Назустріч  стала  дивна  жінка:
Берет  зелений,  очі  –  синь,
Сказала:  “Ви  хоч  подивіться!
Ось  там,  де  дріт,  у  височінь.”

Граки  були  на  тому  дроті,
Сиділи  мовчки  переважно,
І  чутно  було  як  один  з  них
Щось  каркав  жваво  і  протяжно.

“Грачині  збори  уже  втретє
Проводяться  на  тому  дроті
Не  перший  рік  спостерігаю
Як  радяться  на  тому  сльоті.

А  завтра  ж  будуть  відлітати
У  Вирій,  в  подорож  далеку,
Їм  таки  є,  що  з’ясувати:
Підготувати  всіх  до  лету.

Ніхто  не  хоче  зупинятись
Й  підняти  голови  до  неба,
Ідуть,  спішать,  окрім  достатку
Нічого  більше  їм  не  треба.”

Вона  була  така  дивачка,
Що  захотілося  піти  нам,
І  поспішивши,  попрощались,
Й  побігли  далі  ми  квапливо.

Наступний  день  на  тому  місті,
Я  підняла  обличчя  вгору,
На  голім  дроті  було  пусто:
Ні  пташенятка  серед  двору.

І  проказала  їм:  “Щасливо!
Чекатиму  весни  початок!
Нехай  все  пройде  дуже  легко
І  для  найменших  граченяток!

А  ми  чекатимемо  вдома
Кінця  зимової  відпустки,
Зустрінемо  вас  відпочивших
В  час  як  з’являються  пелюстки.

І  слухатимемо  ваші  пісні
Про  те,  як  добре  бути  вдома,
Весняне  сонце  буде  гріти
І  зникне  вся  зимова  втома!”

9.12.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020


П'ятнадцять

-  Анечке  -  

П'ятнадцять  ніжних  -  вік  усіх  принцес
З  казок,  наповнених  фонтанами  чудес,
Коли  краса,  що  є  і  всередіні  й  зовні,
Веде  мужчін  на  подвиги  жертовні.

Те  полум'я  просвічує  крізь  очі
Барвистим  промінцем  на  кожнім  кроці,
Де  ліш  ступає  дівчина  вперед,
Земля  її  вітає  в  свій  черед.

Вінками  квітів,  килимами  луків,
Намистом  ягід  і  багатством  звуків,
Веселки  широта,  наповнить  очі,
Зірок  досяжність  є  для  усіх  охочих.

Відлуння  таємніць,  що  поховались,
Бо  грубостей  й  банальностей  злякались,
Сріблястих  зайчикив  річкових  мерехтіння,
Дерев  могутніх  гілочок  склепіння...

Казковий  світ,  в  якому  живемо,
Поверне  літаку  бажань  кермо,
Щоб  білі  коні  прискакали  до  принцес,
Хоч  як  бі  не  змінів  того  прогрес!

Ті  коні,  хай  дівчат  скоріш  везуть
До  місць  натхнення,  де  миті  йдуть,
Мов  швидкісній  рясний  гірський  потік,
Бо  де  цікаво  -  там  щаслівій  вік!

27.12.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020


Антарктика (Antarctica, Derek Mahon)

“На  деякий  час,  мабуть,  вийду  надвір...”,-
І  решта  киває,  мов  і  не  чує  надрив
І  величність  у  суті  дивацьких  цих  слів

Він  покине  їх  за  читанням,  й  розпочне  шлях  до  гір
Женучи  дух  і  тіло  у  лихий  сніжний  вир:
Він  ось  нині,  мабуть,  трохи  вийде  надвір...

Вже  намет  десь  далеко  під  коркою  льдів,
Обмороження  біль  вже  ущух,  та  порушився  зір,
Тільки  нутрощі  гонить  величності  вплив

Чи  за  злочин  це  можна  вважати  надмір?
Самозречення  слабших  жорстокий  відбір?
Ні,  ось  нині  він  трохи  вийде  надвір…

Хоч  насправді,  навіки…  Самотній  мов  звір...
Й  лише  гідно  пройти  крізь  фатальний  турнір
Попрощатись  з  Земним  страхам  наперекір

Тихо,  знаючи,  смерть  вже  чека  поготів
“На  деякий  час,  мабуть,  вийду  надвір...”,-
І  величність  бринить  у  ядрі  дивних  слів...

Лоуренс  Оутс  -  під  керівництвом  Роберта  Скотта  в  1911  -  1912  рр  разом  зі  своїми  супутниками  досяг  Південного  полюса  на  35  днів  пізніше  групи  Рауаля  Амундсена.  На  зворотному  шляху  з  полюса  вийшов  з  намету  в  заметіль  і  сорокаградусний  мороз  зі  словами  «Я  вийду  на  повітря  і,  можливо,  трохи  затримаюсь»,  знаючи,  що  його  нездатність  нормально  пересуватися  скорочує  шанси  трьох  його  товаришів  на  порятунок.  Вірш  Дерека  Махуна  Антарктика  (Antarctica,  by  Derek  Mahon)  саме  про  нього.

I  am  just  going  outside  and  may  be  some  time.’
The  others  nod,  pretending  not  to  know.
At  the  heart  of  the  ridiculous,  the  sublime.
He  leaves  them  reading  and  begins  to  climb,
Goading  his  ghost  into  the  howling  snow;
He  is  just  going  outside  and  may  be  some  time.
The  tent  recedes  beneath  its  crust  of  rime
And  frostbite  is  replaced  by  vertigo:
At  the  heart  of  the  ridiculous,  the  sublime.
Need  we  consider  it  some  sort  of  crime,
This  numb  self-sacrifice  of  the  weakest?  No,
He  is  just  going  outside  and  may  be  some  time
In  fact,  for  ever.  Solitary  enzyme,
Though  the  night  yield  no  glimmer  there  will  glow,
At  the  heart  of  the  ridiculous,  the  sublime.
He  takes  leave  of  the  earthly  pantomime
Quietly,  knowing  it  is  time  to  go.
‘I  am  just  going  outside  and  may  be  some  time.’
At  the  heart  of  the  ridiculous,  the  sublime.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020


Парк Шевченка Київ

Стояв  я  довго  в  цьому  парку,
Студентів  поглядом  шукав,
І  намагався  зрозуміти,
Хто  з  них  мене  хоч  раз  читав.

Спостерігав  дітей  охоче,
Закоханих  й  шахистів  пил,
І  відбивався  часто  марно
Від  голубиних  лап  і  крил.

Та  ось  недавно  тут  з'явились
У  свитках  жовтих  бігуни,
Своєю  дивною  ходою
Летять  вперед  мов  чаклуни.

Багато  зних  мого  вже  віку,
А  є  й  такі,  що  старші  вже,
Та  рух  -  вважають  всі  за  втіху,
А  пульс  який  -  то  бАйдуже.

Як  хочу  з  ними  я  зійтися!
Сорочку  жовту  одягнуть,
Спортивним  натовпом  пройтися,
І  років  сум  той  відлякнуть…

Свій  дух  пришпорити  по  колах,
Й  нарешті  відпочинок  дать,
Пісні  співати  всім  чудові,
З  жінками  щиро  жартувать!

А  потім  варто  схаменутись,
Й  залізти  знов  на  п'єдестал,
І  брови  встигнути  насупить,
Щоб  кожен  мЕне  впізнавав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020


Червона троянда - то сокіл… (John Boyle O'Rielly)

Червона  троянда  -  то  сокіл,
В  пристрасті  ніжній  шепоче...
Білий  -  неначе  голубка  -
Ніжне  кохання  дівоче...
Шлю  тобі  білий  бутон  я
З  словами  жаги  на  губах,
Цілунок  мій  чистий  й  солодкий
Дарую  в  його  пелюстках...

The  red  rose  whispers  of  passion,
And  the  white  rose  breathes  of  love;
Oh,  the  red  rose  is  a  falcon,
And  the  white  rose  is  a  dove.
But  I  send  you  a  cream  white  rose  bud
With  a  flush  on  its  petal  tips;
For  the  love  that  is  purest  and  sweetest
Has  a  kiss  of  desire  on  the  lips.
-  Poem  by  John  Boyle  O'Rielly

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020


Попередження (Jenny Joseph Warning)

Коли  я  вже  буду  старенькою,
То  схочу  вдягать  пурпуровий...
І  куплю  собі  куртку  чи  плащик
Із  яскраво  червоним  беретом,  що  зовсім  мені  не  пасує,
Й  давненько  вже  вийшов  із  моди...

Блискучі  атласні  сандалії,
А  ще  рукавички  для  літа,
А  залишки  пенсії  підуть
На  бренді,  що  я  розпиватиму,
Зітхаючи,  що  не  стачає  на  масло...

Коли  притомлюсь,то  присяду  прямо  на  тротуарі,
А  в  магазині  поцуплю  я
Пробний  рекламний  товар,
І  нишком  натисну  на  кнопку,
Котра  вмикає  сирену...

І  бумкати  буду  навмисне,  тягнучи  вперед  свою  палку
Вздовж  кованих  довгих  парканів
Державних  суспільних  інстанцій,
Щоб  компенсувати  слухняність  й  обмеження  юних  років...

Коли  задощить,  неодмінно,  я  вибіжу
В  капцях  на  вулицю,
А  квіти  місцевих  садочків  вважатиму    за  власні  клумби,
А  ще  би  було  непогано
Навчитись  влучненько  плюватись...

У  віці  такому  ви  зможете  носити  жахливу  сорочку,
І  якщо  це  вам  судилось:  набрати  надмірну  вагу.
Дозволить  собі  по  дорозі
Поласувать  фунтом  сосисок,
Або  цілий  тиждень  сидіти  на  хлібі  і  на  воді.

А  в  домі  своїм  накопичити
Силу-силенну  коробок  із  ручками  та  олівцями,
Під  пиво  жорсткими  картонками,
Або  з  яким-іншим  непотрібом,
Що  буде  лиш  вам  до  душі!

Та  зараз  потрібно  вдягатись
В  охайну  й  практичну  одежу
Платити  щомісяць  рахунки
Та  слідкувать  за  словами.

І  дітям  потрібно  являти
Взірець  поведінки  в  суспільстві,
Приймать  дома  в  гості  сусідів,
Та  ранком  читати  газети.

Та  може  слід  зараз  почати?
Хоч  трохи?  Щоб  люди  довкола
Не  дуже  б  так  здивувались,
Коли  я  вдягну  пурпурове?

Jenny  Joseph
Warning

When  I  am  an  old  woman  I  shall  wear  purple
With  a  red  hat  which  doesn't  go,  and  doesn't  suit  me.
And  I  shall  spend  my  pension  on  brandy  and  summer  gloves
And  satin  sandals,  and  say  we've  no  money  for  butter.

I  shall  sit  down  on  the  pavement  when  I'm  tired
And  gobble  up  samples  in  shops  and  press  alarm  bells
And  run  my  stick  along  the  public  railings
And  make  up  for  the  sobriety  of  my  youth.

I  shall  go  out  in  my  slippers  in  the  rain
And  pick  flowers  in  other  people's  gardens
And  learn  to  spit.

You  can  wear  terrible  shirts  and  grow  more  fat
And  eat  three  pounds  of  sausages  at  a  go
Or  only  bread  and  pickle  for  a  week
And  hoard  pens  and  pencils  and  beermats  and  things  in  boxes.

But  now  we  must  have  clothes  that  keep  us  dry
And  pay  our  rent  and  not  swear  in  the  street
And  set  a  good  example  for  the  children.
We  must  have  friends  to  dinner  and  read  the  papers.

But  maybe  I  ought  to  practice  a  little  now?
So  people  who  know  me  are  not  too  shocked  and  surprised
When  suddenly  I  am  old,  and  start  to  wear  purple.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020


Танок душі

Коли  я  питаю  в  коханого:
“Хочеш  послухати  вірші?”
Він  каже,  що  найцікавіше:
Дізнатися  в  море  якої  теми
Я  зараз  поринула…

Коли  моя  мама  мене  питає,
“Як  це  можливо:  скласти  вірша?”,
Я  знизую  плечима  і  посміхаюсь,
Зітхаючи:  “Як  то  можливо
Не  написати  вірша?”

Кажуть,  вірші  –  це  “стриптиз  душі”,
Де  вона  скидає  всі  зайві  оболонки,
І  в  своїй  досконало-недосконалій  наготі,
Танцює  свій  самобутній  танок,
З  банальних  рухів,  що  коли-небудь  бачила…

Тож,  танцюй,  моя  душа,
І  може  про  це  ніхто  не  дізнається,
І  навіть  із  близьких,  не  зрозуміє,
Та  ти,  будь  ласка,  танцюй  для  мене,
Бо  коли  ти  танцюєш,  я  знаю,  що  ти  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020


Фігури

З  усіх  боків  потужно  тисне
Політ-реклами  гасел  смрад,
Не  розбиратись  би,  хто  гідний:
Погнати  всіх  мітлой  підряд.

Правіший  хто  там,  чи  лівіший,
Гідніші  вчинки  хто  зробив,
Хто  обіцяє  всім  нірвану,
Ну  а  хто  мову  відродив.

Громадянину  симпатичні  
Фантом-фігури  лиш  зрідка,
Всі  знають,  що  ці  стенди  клеять,
Висвітлюючи  пішака.

Ну  а  король  та  офіцери
Ховаються  в  своїх  кутах,
І  споглядають    поле  битви
З  цигаркою  в  соїх  зубах.

Народ  й  країна  їм  байдужі,
Вагу  лиш  має  влади  смак,
Богатств  ріка,  землі  гектари  -
Все  здатний  видерти  хижак.

І  звикли  так  розпоряджатись
Людським  ресурсом  як  скотом,
З  глибин  віків  проста  людина
Розплачується  животом.

Насилля,  бійки,  кражі,  війни
Донині  діють  як  батіг.
Й  тонкіші  методи  потрібні
В  свідомість  перейти  поріг.

Щоб  люди,  наче  під  гіпнозом,
Все  віддавали  до  ниток,
Туман  впустивши  у  свій  розум,
Не  прагнули  сягнуть  зірок.

Як  лікуватись,  що  нам  їсти,
Читати  що  й  дивитись  що,
Підказки  сипляться  з  усюди,
Немов  дешевий  пустий  крам.

Так  захопились  кукловоди,
Що  геть  забули  про  одне,
Що  сАмі    лише  карт  колоди,
Над  ними  руки  також  є.

Ті  руки  теж  гравці  завзяті,
У  свою  чергу  мають  хист,
Азарт  до  керувань  світами,
Формуючи  і  флеш,  і  віст.

Над  ними  є  ще  безліч  рівнів,
І  всі  працюють  недарма:
Добра  і  зла  всі  коліщатка
У  рух  приводять  зокрема.

А  що  до  нас?  Секрети  вічні
Буття  земного  справжній  сенс:
Любов  й  краса  -  нам  дозволяють
Стрибнути  прямо  до  небес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020


Мамі

Тобі,  напевне,  дуже  складно
Буває  іноді  зі  мною.
І  приводи,  щоб  ображатись,
З'являються  самі  собою.

І  різкість  й  впертість,  і  завзятість,
Все  відчуваєш  ти  до  болю.
Але  в  душі  ти  завжди  знаєш,
Як  переймаюся  тобою.

Вважати  грубість  -  за  відвертість,
А  нетерпимість  -  за  правдивість.
Кричати  те,  що  справедливість,
Є  важливіша  ніж  чутливість.

Так  зручно  бути  запальною,
Щоб  всі  довкола  лиш  мовчали,
Не  мали  права  ображатись,
Все  розуміли  й  дослухались.

Так  скалося,  що  схожа  дуже,
На  того,  кого  так  кохаєш,
Тому,  напевно,  все  так  щиро,
І  завжди  ти  мені  прощаєш.

Опанувати  себе  вчуся,
Щоб  кожну  думку  поважати,
Всіх  тих,  довкола  я  кручуся,
У  митті  кожній  шанувати.

Що  хочу  в  цих  рядках  сказати?
Що  маю  далі  передати?
Те,  що  з  всіх  трибун  всі  діти  кажуть,
Що  без  батьків  старань,  нічого  лиш  не  важать.

Всі  дані  вихідні  мого  буття,
Всі  цінності,  якими  міряю  життя,
Всі  вміння,  що  живуть  усередині,
Все,  чим  пишаюсь,  аж    понині,

Все  це,  від  той  поваги  і  пошани,
Від  споглядання  праці  й  бездогани,
Тієї  легкості  і  вміння  все  встигати,
Та  того  спокою,  що  все  може  здолати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020


Феміністичний настрій

Любі  мої  жінки,  як  Вам  рада!
І  вважаю  за  вдачу  і  честь,
Бути  Жінкою,  тут  і  назавжди
Й  не  рівнятись  на  когось  і  десь.

Вміти  все,  що  захочу,  під  силу,
Не  боятись  почати  нове,
Якщо  треба  -  то  зсунути  брилу,
Хай  підкориться  і  оживе!

Мати  майже  безмежне  терпіння,
Віру  в  краще,  звідкіль  не  збагну,
Сягнуть  можем  до  неба  склепіння,
Й  приборкати  страсть  руйнівну.

Надихати  навколо  красою,
Рай  земний  зробить  в  шалаші,
Ніжних  слів  і  обіймів  рікою,
Утворить  теплотою  душі.

Кожна  з  нас  за  покликанням  -  воїн,
Що  готовий  до  бою  на  смерть,
Своїх  рідних  вкривати  бронею,
Зупиняючи  лих  коловерть.

Настрій  сАмій  собі  підіймати,
Не  чекаючи  від  чоловіків,
Творчі  задуми  всерередині  мати,
Як  секрет  від  напливу  років.

Букет  квітів  купити  найкращий,
Нова  зачіска,  сукня,  роман,
Ці  дрібнички,  що  є  найпростіші  -  
Мов  бальзам  до  будь-яких  ран.

Таємничі  життєві  секрети,
Що  ми  маєм  від  бабць  наших  й  мам,
Передати  з  посилом  турботи,
Шани  й  морем  любові  донькам.

Вберегти  душі  міць  чоловіка,
Спокій  сина  хистити  від  драм,
Як  кохати  і  як  простити  -  
Це  найвище  судилося  НАМ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020


Цілющий гейзер

Широкий  степ  -  не  видно  краю,
І  диво  в  ньому  таке  є:
Із-під  землі,  з  гарячих  недрів
Фонтан  чарівний  прудко  б'є.  

А  та  водичка  є  цілюща,  
Тих  вилікує,  хто  прийшов,  
І  переміна  є  значуща
Тому,  хто  ван  тих  курс  пройшов.

У  ній  є  купа  компонентів,  
Що  потребує  все  живе,  
Всім,  хто  хотів,    без  сантиментів
До  рук  шматок  здоров'я  ллє.  

Біда  одна  :  мало  хто  знає,  
Що  в  світі  місце  таке  є,  
Та  ще  одне  -  нема  дороги,  
І  мало  хто  туди  дійде.  

Машини  сильні  і  потужні
Можуть  здолати  відстань  ту,  
І  вдячні  їм  всі  подорожні
За  допомогу  й  доброту...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020


Україна

Для  мене  Україна  –  батько  й  матір,
Дідусь  й  бабуся,  всі  дитинства  дні,
Хрещена  жартівлива  і  завзята,
Й  багато  інших,  що  живуть  в  мені.

Немає  в  світі  того,  що  є  краще,
Гостини  в  мами,  квітів  і  дерев,
Що  знаєш  змалечку,  залазив  і  співав  там
На  весь  садок  пісні  з  усіх  джерел.

Що  сталося  з  тобою,  Україно?
Чому  вже  навіть  вишиванки  стиль
Сприймається  як  недоречність?
І  хто  доклав  до  того  тих  значних  зусиль?

Як  раз  оті  мужі  пихаті,  що  ходять
В  прегарних  вишитих  сорочках
Під  прапорами  кольорів  полів  і  неба?
Їх  заклики  лунають  скрізь  в  твоїх  куточках…

За  тебе  їх  палаючі  розмови,
Твоєю  мовою  барвистою  розлиті,
І  на  майданах  і  в  мережах  ЗМІ,
Та  тільки  не  Для  тебе  ці  речі  голосні.

Люблю,  люблю  без  тями  я  цю  мову,
Бо  аж  на  ній  співав  колись  дідусь,
Я  знаю  пісні  ці  й  вони  завжди  зі  мною,
І  маю  вишиванки  я  ще  від  прабабусь.

Що  я  роблю  завжди  для  тебе,  Україно?
Я  пам’ятатиму  походження  коліна,
Я  прославлятиму  тебе  й  людей,  що  є  тобою.
Бо  завжди  дивувалась  душі  їх  красотою.

З  фантазією,  й  гострим  жартом,
Працюють  з  запалом  й  азартом,
І  часто  замість  за  врожайну  картоплину,
Саджають  квітку  і  поруч  ще  калину.

Вони  –  найкращі,  як  на  мене,  –  мужні  й  сильні,
А  деякі  безжурні  та  свавільні,
Готовність  є  у  всіх  прийти  на  допомогу,
І  навіть  саме  ті,  що  мають  вдачу  вбогу.

Коли  вже  той  терпець  міцний  урветься
Що  він  панує  у  твоїм  чуднім  краю?
А  бруд,  то  скрізь  він  є,  і  як  сказав  Хайам:
Що  хто  його  шукатиме,  той  знайде  і  в  раю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020


Чари

Яке  чергове  і  страшне  закляття
Наклали  невідомі  чаклуни
На  світ,  що  прагне  єдності  й  завзяття,
Щоб  справдилися  кращі  мрії  й  сни?

Світ  став  для  Вас  занадто  метушливим?
Губилися  в  потоках  цифр  і  букв?
Хотілось  усамітнитись  й  відчути
Холодність  розуму  й  помірний  серця  стук...

Нажаханими  легше  керувати,
Роз'єднаними  в  купки  за  дверьми...
Що  далі  буде  і  чого  чекати
Не  повідомили  ті  лицарі  пітьми...

Проте  одного  не  прорахували,
Не  думали,  що  дасться  це  взнаки:
Коли  закляття  нове  накладали
Від  старих  чар  отямилися  ми.

Бо  мали  часу  трохи  на  перегляд
І  цінностей,  і  сенсів,  і  потреб,
Й  задовільнивши  страхи  голоднечі,
Ми  усвідомили:  не  це  пріоритет.

Що  є  важливим  -  прагнення  душею
Підтримать  тих,  кого  кохаєм  над  усе,
І  всі  молитви,  дії  й  сподівання
Направлені  стрілою  лиш  на  це!

Так  є  людський  наш  світ  недосконалий,
Та  маєм  порятунок  від  всіх  бід:
Кохання  диво  зніме  всі  закляття,
Якщо  відкриємо  серця  йому  як  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020


Іван Марчук

На  вулиці  Терещенківській
Стоїть  відомий  всім  музей.
Є  добре  знаним  він  у  місті
З  усіх  картинних  галерей.
Прославлених  майстрів  картини
На  стінах  можна  там  знайти.
Іван  Марчук  цієї  днини
Є  там,  це  варте,  щоб  піти!
Якщо  Ви  любите  природу  й
Реалії  сучасних  сіл,
І  сніг,  і  ліс  й  талу  воду,
І  хату  ту,  де  дах  просів,
Мереживо  замерзлих  гілок,
Де  кожна  з  них  -  то  цілий  світ,
Самотність  поля  без  стежинок,
Весни  блакитне  небо  й  квіт,
І  двір  занедбаний  в  бабусі
Поруч  якого  рідний  хлів,
І  пам'ять  забринить  у  вусі
Надасть  почути  півнів  спів.
Нічне  віконце  в  далечИні,
Що  манить  як  Руно  злате,
І  милий  кожній  в  нас  дівчині
Закат,  що  жаром  обдає.
І  лине  спокій  там  незримий
На  тих,  хто  розуміє  це...
І  я  там  був,
І  бачив  все,
І  рідне  в  ньому  впізнавав,
І  милувався,  і  страждав,
Й  "спасибі"  Марчуку  казав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020


Це є важливим?

Моя  знайома  любить  дати,
Річниці,  ювілеї,  свята.
Дзвонити  й  вчасно  всіх  вітати,
Що  памятає  вас  казати.

Чи  вже  потрібні  етикету
Дзвінків  постійний  метроном?
Невже  ознакою  турботи
Є  планування  свят  синдром?

Сльозливі  речення  прощання,
Коли  збирається  у  відїзд,
І  гарних  слів  вам  на  доріжку
В  хвилини  зборів  у  круїз.

Наступним  ранком  за  візитом
Подяки  звичний  вже  дзвінок,
І  з  першим  вересня  вітання
В  мить,  як  летімо  на  урок.

З  дипломом,  з  іспитом,  з  купівлей,
З  закінченням  чогось  і  враз,
З  Різдвом  чи  Пасхою,  чи  Трійцей,
І  щоб  усе  було  гаразд.

Нагадувать  кого  і  з  чим
Ми  мусимо  вітать  самі,
І,  не  дай  Боже,  позабути
Її  саму  в  святкові  дні.

Та  все  ж,  не  дивлячись  на  поспіх,
З  яким  вітає  всіх  і  враз,
Вкладає  всю  свою  турботу
В  дзвінки,  що  ціним  повсякчас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020


Труднощі

Часом  і  стогнеш,  і  плачеш,  що  важко.
Де  відпочинок?  І  спокій?  І  сон?
Боже  мій  милий!  Навіщо  так  тяжко?
Роєм  ці  думки  звучать  в  унісон.

Трапиться  ж  щось  в  колі  рідних  чи  в  тебе,
Щось  із  вердиктом:  пан  чи  пропав,
Щось,  що  примусить  забути  про  себе,
Такого  ледачого,  котрий  так  впав.

Щось,  мов  Дамоклів  меч  над  життям,
Що  в  силі  змінити  нутро  каяттям,
Що  так  підтасує  пріорітетів  колоду,
Вибір  лиш:  жити  або  кінці  в  воду.

Що  вимагатиме  швидко  відкритись
Диханню  другому  й  третьому  враз,
Може  примусить  дійти  до  десятого,
Тоді  -  неодмінно  -  все  буде  гаразд.

Працюючи  тілом,  душею  і  розумом,
Доклавши  старання  і  віри,  і  сил,
Все  буде  добре,  все  прИйде,  все  прОйде,
Царь  Соломон  нам  послання  лишив.

Будеш  радіти  новій  кожній  днині,
Сонечку,  річечці,  снігу,  весні,
Клястися  будуш  собі,  що  віднині
В  серце  своє  не  пускать  маячні.

Усмішці  кожній,  погляду  й  слову,
Дотику  ніжному,  всім  відчуттям,
Знатимеш  ціну  дорожчу  за  золото:
Любов,  що  є  сенсом  земного  буття.

Все  пізнаєм  на  контрасті  і  зміні,
Мудрість  століть  мов  прозорий  алмаз:
Козу  як  завести,  позбувшись  -  радієш,
Доки  це  -  в  памяті,  життя  -  то  ектаз  .

Хто  має  намір  незрушний  мов  скеля,
труднощів  хащі  до  болю  дере,
Той  має  шанси  дістатися  цілі,
А  перешкоди  -  ті    в  пил  розітре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020


Екстраверти й інтраверти

Є  люди  екстраверти  й  інтраверти,
Психологи  розклали  нас  на  верстви,
Хто  я?  Буває  важко  відрізнить,
Тому  що  настроїв  буває  не  злічить.

У  екстраверта  "в  настрої"  відкрите
Завширшки  все:  душа,  і  сад,  і  дім,
І  може  бути  там  багато  люду,
Що  й  ледве  познайомлені  із  ним.

Та  ось  коли  погано  екстраверту,
Закритий  дім,  посохне  все  в  саду,
Вікон  нема  і  скрізь  панує  тиша...
Чи  хто  живий?  Ну..  в  інший  раз  зайду...

А  інтраверт  вас  манить  із  віконця,
На  підвіконні  там  цвіте  герань...
І  посмішки  вам  роздає  чудові,
Й  готовий  крізь  вікно  до  спілкувань.

Який  там  настрій  в  нього  всередині,
Про  це  ви  не  дізнаєтесь  ніяк,
Дверей  нема,  хоч  всі  слова  гостинні,
Ну...  хоч  побачив  у  вікні,  вже  рад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020


Казанова

Дивний  сон  наснився  мені  вчора:
Як-то  залицявся  до  мене  Казанова.
Він  дивився  просто  в  мої  очі,
Ніжні  та  довірливі  дівочі...

Вся  відчула:  пристрасті  бажання
Йде  від  нього  на  мої  пручання,
І  надій  безмежних  сподівання,
Що  для  нього  я  -  любов  остання...

Мовчки  він  дивився  і  тужливо,
Клекіт  в  скронях  затихав  надиво,
Сміливіш  й  рішучіш  глянула  на  нього,
В  цей  момент  не  бачила  більше  я  нічого...

Раптом  гарна  жінка  десь  з'явилась  поруч,
Озирнулась  швидко  ліворуч  і  праворуч,
Й  палко  привіталась  з  моїм  кавалером,
Була  я  вщент  шокована  яким-таким  манером!

Це  швидко  повернуло  мене  з  небес  на  землю,
Й  брехливі  почуття  тепер  я  відокремлю.
Душа,  отримав  досвід,  полегшенно  зітхнула,
Розчарувань  і  сліз  цей  раз  вона  минула...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020


Тобі

Ти  п’єш  міцну  каву,
Не  чай  із  меліси,
Ти  любиш  поспати,
Коньяк  й  компроміси.

Ти  часто  жартуєш,
Аж  очі  засяють,
Тебе  усі  люблять,
Й  за  свого  приймають.

Внутрішню  силу
Як  кремінь  ти  маєш,
Так  делікатно
За  усміх  ховаєш.

Любиш  ти  снігу
Рясні  кучугури,
Шурхіт  ріки,
Й  високих  гір  мури.

Стежинки  у  лісі,
Багаття  й  загадки,
Ліхтарик  і  вудки,
Рюкзак  і  палатки.

Вперед  крокувати,
Мать  нас  зусебіч,
Й  дітей  берегти,
Мов  коштовнішу  річ.

Ми  поряд  –  щасливі  -
Все  інше  обабіч,
Бо  мріємо  завжди
Побути  віч-на-віч!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020


Осіннє

Останнім  часом  скрізь  де  лиш  буваю,
Знаходжу  там  для  себе,  щось  таке:
Означенням  із  слів  не  є  доступне,
Лиш  музика  й  поезія  на  те.

Це  може  бути  той  щасливий  погляд,
З  яким  в  коханих  кожен  день  ясний,
Або  міцне  раптове  пригортання
До  мати  малюка,  що  ще  малий.

Або  порив  різкий  в  деревах  вітру,
Що  загойдав  пташок,  і  ті  втекли,
Чи  стукіт  крапель  дощових  у  вікна,
У  такт  тому,  що  вальсом  нарекли.

Німу  й  чудову  мить  того  мовчання,
Як  хтось  утримався  від  різких  слів
Та  замінив  суворе  нарікання
На  ствердження  того,  що  зрозумів.

І  осіні  красу  листів  пожовклих,
Туману  таємниці  сховок  гру,
І  ніжність  у  душі  безповоротню
До  тих  людей  серед  яких  живу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020


Весняні надії

Єсенін  встиг  сказати  це  раніше,
Як  палко  він  кохав  весну,
Весною  й  небо  голубіше,
Й  живе  прокинулось  від  сну.

У  кожній  проліска  пелюстці
Є  обіцянка:  лиш  заждіть!
І  трошки  згодом  килим  квітів
Землю  укриє  щільно  вмить.

У  брунці  кожній  –  є  надія
На  новий  крок,  новий  етап,
Щоби  збулась  завітна  мрія
Посіяти  вже  час  зернят.

Пташок  зачувши  спів  уранці,
Відкинув  лінощі  зими,
Шукай  натхнення  в  цьому  шансі  –
Природи  величі  псалмі.

Примружившись  від  сонця  ласки,
Вдихнувши  вітер  свіжих  сил,
Весна  –  це  час,  немов  у  казці,
Це  час  для  розправляння  крил..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020


Сестричці

Сестричко,  ми  мов  дві  краплинки,
Що  разом  ніс  гірський  потік,
Та  вливши  нас  в  могутню  ріку,
Розкинув  долі  віддалік.

Сестричко,  ми  мов  дві  рослинки,
Що  поруч  виросли  в  землі,
Нас  розсадили  людські  руки,
Й  розтанули  лиш  уві  млі.

Сестричко,  ми  мов  два  листочки,
Що  тріпотіли  на  гіллі,
Та  нас  зірвав  грайливий  вітер,
Й  поніс  по  світу  на  крилі.

Сестричко,  ми  мов  дві  пташини,
В  гнізді  високім  віднайшлись,
Та  ось  настав  час  полетіти,
І  ми  навіки  розійшлись.

Були  ми  мов  ті  намистинки
В  єдиній  мушлі  десь  на  дні,
Та  космос  вирік  розлучитись:
Залишив  спогади  одні.

Чи  памятаєш  наші  пісні,
Й  секрети  на  ніч  повсякчас,
Веселі  пустощі  та  ігри:
Світ  завмирав  навколо  нас!

Живе  в  нас  лагідність  бабусі,
Дідусів  усміх,  мамин  хист,
До  всього  за  що  беремося,
Й  від  татка:  прагнем  смислу  зміст.

Навколо  все  змінилось  нині,
Й  не  буде  зараз  -  як  колись,
Тобі,  ріднесенькій  людині,
Кажу  тихенько:  повернись....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020


Мікрокосмос

Лечу  так  швидко  аж  перехопило  дух,
Несу  додому  плід  своєї  праці,
Я  маю  усвідомить  кожен  рух,
Прорахувавши  сили  гравітацій.

Не  кожен  знає,  що  у  небі  ас
Не  той,  що  має  величезні  крила,
А  той,  хто  має  витримки  запас,
Щоб  легковажність  бід  не  наробила.

Нас  вчили,  як  посадку  так  зробить
Точнісінько  у  вибраному  місці,
Що  треба  потерпіти  як  болить,
Що  дощ  чи  вітер  -  це  усе  дрібниці...

Мета  одна  у  всіх  нас  в  нашім  домі,
І  робимо  ми  свій  посильний  вклад,
Якщо  причини  знайдуться  вагомі,
Життя  віддати  кожен  буде  рад.

І  вірність,  і  наснагу  й  дисципліну,
В  людському  світі  не  варто  і  шукать,
Але  людей,  як  й  інших  на  планеті,
Ми  будемо  прискіпливо  вивчать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020


Відносність

Мої  тридцяті  вже  збігають,
І  думки  лізуть  про  таке:
Роки  в  напрузі  все  збігають,
І  б'ють  по  місцю,  що  слабке.

Що  буде  далі,  я  не  знаю,
Як  вберегти  і  стан,  і  зір,
І  спритність  ту,  що  я  лиш  маю,
Мов  полохливий  гірський  звір.

Недосип,  туга  і  турботи
Хочуть  відбитись  на  мені,
Нема  часу,  щоб  без  роботи,
І  вільний  час  в  далечині.

Де  ті  границі  особливі?
І  скільки  зморшок  треба  мать?
Що  зіштовхнуть  із  юних  років,
Й  примусять  зрілість  підписать?

Та  все  ж,  стряхнувши  головою,
Такі  думки  я  відгоню,
Не  здам  позициї  без  бою,
Маю  я  усміх  за  броню.

Французів  погляд  особливий
Так  слушно  імпонує  всім,
Радіти  круасанам  можна
І  в  п'ять,  і  в  десять,  в  сорок  сім.

Француженки  у  віці  зморшки
Навіть  не  думають  ховать,
І  за  недолік  анітрошки
Не  поспішають  їх  вважать.

Цінність  життя  не  пропорційна
Рокам  прожитим  аж  ніяк,
І  в  цьому  варто  нам  повчитись,
Скажімо,  прикладу  собак.

Так,  свіжість  юності  прекрасна,
Та  лиш  згасає  блиск  в  очах
Тоді  -  це  старість  передчасна
І  це  є  справжній  лютий  жах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020


Диво кохання

Що  тримає  всі  пари  у  купі?
Небажання  самотності,  може?
Безліч  страхів  щось  не  здолати,
Забезпеченість,  зручність,  ложе?

Звичка,  несила  що-небудь  змінити,
І  опіка  над  дітьми  брехлива?
Папірці,  документи  і  спадок,
Репутація  чиста  й  цнотлива?

А  ще    -  шана  та  дружні  стосунки,
Коли  відстань  ти  враз  подолаєш,
Щоб  той  біль  втамувати  людині,
Яку  більш  за  усе  поважаєш?

Залишилось  єдине  -  кохання...
Без  підгрунтя,  пояснень,  обмежень,
Без  своєї  частинки  ти  -  мариш,
Ти  не  чуєш  чужих  застережень...

Хочеш  всю  цю  людину  пізнати,
І  несеш  все  життя  в  подарунок,
Всі  дрібниці  лихі  не  дратують,
Як  з'єднаєтесь  ви  в  поцілунок...

І  нехай  гомонять  всі  довкола,
Щастя  з  вами  пробуде  до  того,
Як  не  станете  Дивом  вважати,
Вашу  зустріч  між  решти  земного...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020


Поезія

Одна  моя  знайома  пише  вірші...
Кому  вони  потрібні  взагалі?
Встає  раненько  і  готує  швидше,
Збирає  в  школу  діток,  що  малі.

Прасує  швидше  сорочки  й  футболки,
Турботливо  складає  бутерброд,
І  чоловіку  каву  неодмінно,
В  родині  ранок  жінки  -  не  курорт.

Нарешті  чашка  чаю  перед  нею,
Аркушик,  олівець  та  не  спішить
Довірити  в  буття  матеріальне
Все  те,  що  в  неї  лежить  на  душі.

Турботи  повсякденні  відмітає,
Залишитися  прагне  сам-на-сам
З  тим,  більш  важливим  за  питання
Сімейних  труднощів  і  побутових  драм.

Що  соціум  до  цих  дрібниць  байдужий,
Лише  в  купюрах  вартість  має  сенс,
Її  це  не  обходить  анітрішки,
А  лиш  цікавить  творчості  процес.

Для  неї  зараз  ніби  не  існує,
Оцінок  ні  солодких,  ні  гірких,
Взяла  аркушик,  щось  собі  рифмує,
Перед  її  очима  цілий  світ!

Є  неповторні  творчості  ці  миті,
Мов  свіжий  подих  в  лісовій  глуші,
Свідомості  секрети  нерозкриті,
Шукають  резонанс  в  її  душі.

З  котом  Чеширським    піжмурки  чудові,
Сліди  магічні  явищ  і  понять,
Поезія  для  всіх  і  для  нікого,
З  душі  самотність  може  відігнать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020


Давнє…

Я  сьогодні  сиділа  в  літаку  і,
Пролітаючи  над  безмежним  білим  морем,  думала:

Хіба  є  я  просто  зараз  ближче  до  Бога,
Ніж  коли  я  зустрілася  з  усміхненим  поглядом  жінки,
Котрій  притримала  двері?

Чи  відчуваю  я  присутність  Дива  краще,
Ніж  коли  дзвенить  сміх  мого  синочка,
Що  переплутав  свої  черевики  і  глузує  з  того?

Чи  можуть  ці  хмари  бути  ніжнішими,
Ніж  дотик  моєї  щоки  до  плеча  коханого?

Я  согодні  летіла  в  літаку
І  усвідомлювала,  що  все  Надзвичайне
Знаходиться  всередині  мене
І  Вас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020


Татусям і матусям

Статистика  каже,  що  кожного  дня
В  мільйонів  сімей  народилось  маля.
Появу  ж  нових  татусів  і  матусь
Частенько  знавці  ігнорують  чомусь.

Не  так  вже  важливо  минув,  може,  рік,
Два,  може,  три,  півсторіччя  поріг,
Мама  і  татко  знають  той  день,
Очікувань  довгих,  тривог  та  натхнень.

Працю  пологів  тяжку  аж  до  рАння,
Ніжність  у  грудях  від  пригортання,
Безліч  надій,  сподівань  і  питань,
Море  нових  відкриттів  й  хвилювань.

Ще  розуміння,  що  це  лише  старт
Зробить  все  "як  найкраще"  кипучий  азарт,
Щасливих  доріг  та  здоров'я  бажання
Зусилля  докласти  до  цього  старання.

І  хоч  би  минув  вже  і  рік,  навіть  три,
Чи  півсторіччя  вже  встигли  пройти,
Виріс  малюк  і  живе  він  окремо,
Мамі  подякує  він  недаремно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020


Кіліманджаро

Моя  сестра  була  на  Кіліманджаро
Їх  було  девять,  піднялось  лиш  шість,
Та  готувались  всі  та  споряджались,
І  в  таборі  найвищому  зійшлись.

Хто  марив  красотою  нових  видів,
Кого  тягнув  спортивний  інтерес,
Хто  молодість  свою  хотів  згадати,
А  хто  рутини  подолати  стрес.

Щоб  встигнути  дійти  туди  і  звідти,
Виходили  опівночі  вони,
Доки  ранкове  сонце  не  зігріло
Ті  кучугури  снігу  і  льоди.

Гірська  хвороба  кожного  долала,
Кого  сильніше,  той  мету  втрачав,
Спускатись  вниз  серденько  закликало,
І  розум  схаменутися  повчав.

Хто  був  сильніший  і,  зціпивши  зуби,
Терпів  та  просувався  крок  за  крок,
Уривки  подихів  тому  на  повні  груди
Несли  тяжкий  та  надгіркий  урок.

Всіх  втома  дуже  міцно  обіймала,
І  в  скронях  стукало:  "Чи  здатись?  Чи  вперед?"
І  холод  і  вітри  Кіліманджаро
Гостей  стрічали  кожен  в  свій  черед.

І  майже  біля  самого  вершечка,
Там  було  все,  щоб  взять  і  повернуть,
Лиш  ті,  що  прагнули  душею  нових  звершень,
Пішли  на  пік,  щоб  там  весь  світ  відчуть.

Моя  сестра  є  сильна  і  завзята,
Вершину  подолала  залюбки,
Пишаюсь  і  радію  я  за  неї,
Перед  такими  в'ються  всі  шляхи.

Не  знаю  я  чи  буду  коли-небудь
У  Африці  випробувань  шукать,
Ось  тільки  скрізь,  куди  лиш  я  не  гляну,
Мільйон  вершин,  що  можна  подолать.

Як  манять  перспективи  нас  високі,
Та  перемога  лиш  для  того  є,
Хто  подолав  себе  у  пунктах  поворотніх,
Здолавши  лінь  і  страх,  здобув  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020


Сусідка

Нечасто  зустрічала  я  сусідку,
Здоровкалась,  щоб  швидко  прошмигнуть,
Про  себе  я  зітхала  мимоволі
Щораз,  коли  запИтань  не  минуть.

Куди  іду?  Чи  в  школу  чи  зі  школи?
Що  з  алгебри  тепер  всім  задають?
Чи  всі  в  родині  в  нас  здорові?
І  чи  сестрі  ці  книги  підійдуть?

Не  відала,  що  в  неї  запитати,
Наважилася  лиш  єдиний  раз:
Як  звати  Вас?  Простіть,  що  я  не  знаю...
Я  -  Ліля,  -  розумію,  без  образ.

Ішли  роки:  змінились  запитання:
Як  діти?  Чи  в  садочку?  Де  сестра?
Куди  в  відпустку?  Як  там  мама  з  татом?
На  пенсію  коли  вже  їм  пора?

Підтримати  яку  ти  хочеш  з  партій?
Як  безлад  допускає  президент?
Чи  чули  ви  ті  звуки  перебранки,
Під  вікнами,  де  йшов  шпани  бенкет?

Та  ось  довгенько  щось  її  не  бачу,
І  син  її  сумний,  вітався  мимохіть,
І  те  питання  в  горлі  аж  заклякло:
Як  мамине  здоров'я  Ви  скажіть?

Що  спілкування  між  людьми
Це  -  розкіш,  напевно,  зрозуміла  я  пізніш,
Зігріти  серцем,  напувати  чаєм,
І  світ  засяє  фарбами  ясніш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020


Зустріч із йогом

Зустрітися  з  справжнім  йогІном
Й  спитати,  яка  з  древніх  шкіл
Чи  хатха,  чи  ванджі,  чи  нідра
Частиною  є  й  наших  днів?

"Асани  -  то  лИше  початок",  -
Мудрий  йогін  так  сказав,
Схрестивши  у  лотосі  ноги,
Він  міцно  долоні  стуляв.

В  свідомості  сховок  страждання:
Приборкати  норів  і  пил,
Без  зайвих  думок  й  хвилювання
Нам  зносити  смуток  і  гнів.

Керуються  диханням  повним
Від  лестощів  й  успіхів  дріж,
Падінь  і  скорботи  апатія,
Ударів  життя  гострий  ніж.

І  розум,  і  тіло,  і  доля
Слугують  одній  лиш  меті:
Очищення,  звільнення,  воля,
Єднання  з  Живим  на  Землі.

Щодо  асан  обирайте
Ось  ті,  що  Вам  до  душі,
Майстерність  прийде,  чекайте,
Лиш  тільки  одне  -  не  спішіть.

Нехай  Ваші  кривенькі  асани
В  когось  викликають  сміх,
На  це  -  не  звертайте  уваги  Ви,
Бо  Йога  -  вона  для  всіх."

Сказав  це  й  щиро  всміхнувся
Та  підморгнув  нам  йогІн,
А  потім  закрив  свої  очі,
І  мовчки  зробив  нам  уклін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020


Здолання перепони

Натрапивши  на  перепону,  шляхів  здолання  безліч  є,
Не  треба  розвертати  коней,  а  спробуй-но  знайти  своє.

Кидатися  об  стіну  лобом  є  теж  не  завжди  добрий  хід,
А  відійти  поміркувати  та  дослідити  все  як  слід.

Подумати,  чому  бар'єр  цей  став  перешкодой  на  шляху,
Чому  з  усіх  реакцій  Він  викликав  таку?

Чому  цього  боїшся?  І  звідки  йде  цей  страх?
Із  чого  він  складається?  Чи  є  це  повний  крах?

Якщо  страхи  справдЯться,  що  будеш  ти  робить?
Від  страхів  тоді  стане  полегше  відступить...

Заглянути  у  вічі  тому  собі  на  дні,
Всміхнувшись  рушить  далі  до  мрії  вдалині...

Людину,  що  важлива,лиш  поряд  уяви,
Вона  для  тебе  мовби  рятунку  острови.

Тепер  на  перешкоду  по-іншому  дивись:
З  цікавістю  і  радістю  -  як  ви  колись  зійшлись:

"Що  з  себе  ти  являєш?  Я  -  твій  спостерігач."
Частіше  більше  бачить  сторонній  спглядач.

Спокійно,  без  емоцій  зумій  аналізувати,
Роботи  аж  ніякої  собі  не  додавати,
'
Свідомості  секрети  здолання  перешкоди
Сама  проблема  вкаже  безпечні  переходи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020


Запрошення до Гогвардсу

Хто  років  десять  має  й  очікує  на  диво,
Наступний  день  народження  чекає  особливо!
Від  Гогвардсу  є  шанси  одержати  листа
З  запрошенням  до  школи  -  та  все  це  неспроста.

До    чарівництва  треба  мать  надприродний  хист,
І  бути  особливим  -  такий  відбору  зміст:
Розумним  чи  сміливим,  чи  чесним  і  завзятим
Про  будь-кого  не  можна  всього  цього  сказати.

І  мантію  купивши,  і  книжки  й  пацючка,
Або  сову  чи  кішку,  та  для  мітли  дрючка,
Скоріш  ідіть  до  Майстра,  в  якого  поруч  крам,
Він  паличку  чарвну  обрать  поможе  Вам.

А  потім  на  платформі  зберуться  школярі
Й  до  потягу  сідають  великі  і  малі,
Знайомства  перші  з  друзями  й  визнАння  ворогів,
Такого  жоден  учень  минути  не  зумів.

Засліпить  розкіш  Гогвардсу,  здивують  вчителі,
І  капелюх  чарівний  підкаже,  де  свої.
Їх  мантій  поли  довгі,  на  гЕрбі  лев  чи  змій,
Та  цілей  благородних  губити  ти  не  смій!

Й  смаколики  обіду,  і  гарбузовий  сік,
По-перше,  все  дивує,  до  чого  ти  не  звик.
А  далі  вчитись  добре  й  книжки  мудрі  читати,
Щоб  у  потрібну  слушну  мить  все  це  застосувати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870392
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 02.04.2020


До жалюгідно крихітного світу

До  жалюгідно  крихітного  світу
Обмеження  суспільства  нас  ведуть,
Що  можна  і  не  можна,  що  робити
Про  все  довкола  відповідь  дають.

Стій  рівно,  тихо,  не  біжи  й  не  тупцяй,
Хтось  заспівав  в  трамваї  –  вже  дивак,
Працюй  старанно,  думай  про  майбутнє,
Грошей  не  витрачай  на  “просто  так”.

А  одяг  має  бути  сірим,  навіть  чорним,
Бо  уніформа  це,  й  робочий  стиль,
А  лиш  одягнеш  щось  не  так  як  звично,
Потворно  –  ти  почуєш  звідусіль.

Не  хочу  бути  в  рамках  з  прапорцями,
Мій  розум  щось  шукає  поза  них,
Бо  знаю,  що  на  будь-які  питання,
Є  істин  безліч  плюс  одна:  “для  всіх”.

Як  математик  знаю  достеменно,
І  з  мініс  одиниці  корінь  є!
В  житті  звичайному  збагнути  таємницю
Що  транцендентність  в  ньому  виграє.

Перетин  тих  прямих,  що  паралельні,
Іраціональність  в  будні  додає,
А  існування  просторів  безмежних,
Без  сил  тяжіння  вас  не  зіпсує.

Найвеличезне  все  вмістити  в  крихту,
А  крихт  тих  море  створить  вмить  нове,
І  лиш  нейрони  в  головах  не  встигнуть,
Адаптувать  та  поєднать,  що  є.

Обмеження  можливостей  людини,
Прописані,  щоб  навести  жаху,
Як  тільки  страх  підпустимо  до  себе,
То  втрапим  в  пастку  ще  побільш  лихУ.

Якби  могли  верблюди  говорити,
То  розповіли  б  ці  пустельні  кораблі,
Що  без  води  людина  може  більше,
Ніж  цифра,  котру  твердять  лікарі.

Для  роботів  ці  правила  створили,
Що  світ  поділять  на  чуже  й  твоє.
І  вчать  нас  слухати  стареньких  і  сусідів,
В  той  час  як  власна  точка  зору  є.

Я  вірю  в  те,  що  маєм  ми  могутність,
І  стани,  при  яких  можливо  все!
Як  тільки  забажаєм  це  збагнути,
То  серце  вмить  бар’єри  рознесе.

І  квіти  купувати  хочу  скрізь  я,
І  байдуже,  що  коротко  живуть,
Я  бачу  Всесвіт  -  в  кожній  пелюстинці,
І  хочу  крихітку  його  тепер  збагнуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020


Рідні душі

В  одному  місті  можна  жити
Та  бачитись  на  рік  лиш  раз,
А  друг  на  іншім  континенті
Щодень  вітає  в  скайпі  Вас.
Не  є  проблемой  відстань  довга,
Де  Ваш  комп'ютер  в  мережі,
І  слів  з  десяток  теплих  й  гарних
Частіше  друзям  Ви  скажіть...
Бажання  вчасно  розділити
І  радості  і  смутку  пил,
Життя  проблеми  й  нагороди
Віддать  тому,  хто  є  Ваш  Тил.
Хай  буде  радісніша  зустріч
Без  пристроїв  і  всіх  дротів,
Як  тільки  трапиться  нагода
Тому,  хто  так  цього  хотів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020


Як досягти згоди

Перед  тим,  як  забагнете,
В  чомусь  вплинути  на  друга
З  піною  в  запАлі  люті,
З  пальцем  близько  до  чола,
Мудрі  радять  не  спішити:
Краще  віченьки  прикрити,
Стати  рівно,  і  відчути  прогин  дошки
На  якій  Ви  стоїте...

Зараз  дихайте  зглибока...
А  тепер  згадайте  щиро,
Це  чиї  Ви  настанови  несете  так  вірно  в  світ?
Мами,  тата  чи  бабусі?
Чи  сусідки  тьоть  Марусі?
Чи  в  кіно  від  Джекі  Чана
Може  чули  щось  колись?

Обережно  тут  поводьтесь  -  
І  скажіть  собі  твердіше:
"Хоч  сказала  це  Маруся,
Але  я  вже  он  дорослий,
Й  іноді  це  не  працює,
А  от  саме  от-тепер!"
І  скоріш  до  свого  друга,
Подолавши  свій  бар'єр.

До  товариша  свого,
Ще  ніжнішим  треба  бути,
Ви  ж  не  знаєте,
Що  йому  вслід  казали  всі  бабусі.

Якщо  ж  досі  Джекі  Чана
Все  ще  любите  одначе,
То  швиденько  пригадайте,
Що  Ваш  друже  -  фан  Сталоне.
Ну  а  Джекі  Чан  для  нього  зовсім  не  авторитет.

І  тепер,  як  в  цім  питанні  
Чан  з  Сталоне  точно  згодні,
Все  кажіть,  що  там  воліли
Ви  сказать  напередодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020


Бачити себе під мікроскопом

Бачити  себе  під  мікроскопом,
Хто  на  це  здатний  в  наші  дні?
Визнать  собі,  що  був  ти  ідіотом,  
Проте  не  зупинятись  на  вині.  

Зробити  крок  такий,  що  не  робив  раніше,  
Відчуть  себе  живим  й  розумним  божеством,  
Ти  -  сверхлюдина  є  ,  що  б  не  казав  там  Ніцше,  
Якщо  своїм  керуєш  "єстєством"  .  

Бактерії    живуть  собі  простіше:
Де  їжа  і  комфорт  -  туди  повзуть,  
Якщо  звемось  Людиною,  то    будьмо  сміливіше,  
І  напрямками  руху  візьмемо  гідну  суть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020


Чарівний світ

Усі  ми  знаємо:  дива
Трапляються  на  цьому  світі,
Та  мало  хто  з  нас  відчуває,
Що  диво  -  скрізь,  де  лиш  помітим.

Листочок  із  землі  піднять,
Й  побачити  жуків  мільйони,
І  квітку  в  полі  не  минать,
Й  дерев  могутні  густі  крони.

Пташиний  спів  зачувши  враз,
Завмерти  й  знати,  яка  вдача
Вас  привела  у  місце  й  час,
Де  музикант-скрипаль  заплаче.

Якщо  дізнаємось,  хоч  щось!,
Про  живі  форми,  що  навколо,
То  в  світі  цім  не  будем  вже
Вбивать  і  ображать  нікого.

Питання  не  тримать  в  собі,
Цікавитись,  хто,  де  і  як  там?
Навіщо  індику  той  ніс?
Не  тільки  ж,  щоб  здаватись  франтом!

І  скільки  лялечка  живе
У  жука-оленя  чудного,
І  які  розміри  яйця  у  пташки,
Що  всім  так  відома!

І  люди  також  є  взірцем,
Тієї  милості  природи,
Є  досконалими  усі:
І  різні  раси,  і  народи.

На  мене  дивляться  щодня
Допитливі  дитячі  очі:
Глибинне  диво,  що  є  в  них,
Чарівний  світ  пізнати  хоче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020


Комусь сьогодні сімдесят

Комусь  сьогодні  сімдесят,
А  в  когось  мокрі  пелюшки,
Комусь  лишилось  місяць-п’ять,
Комусь  судилось  жить  роки.

У  когось  внуків  вісім  є,
А  хтось  самотній  сирота,
Знайомих  безліч  в  когось  є,
А  друзів  мало,  от  біда!

У  когось  є  квартира  й  дім,
Робота,  гроші  і  авто,
А  хтось  до  цього  збайдужів,
Й  лаштує  постіль  під  мостом.

Комусь  важливо  мать  посаду,
Вагомий  підпис  й  сильний  вплив,
А  хтось  не  зробить  ані  кроку
До  цілей,  що  він  не  любив.

Хтось  прочитав  багато  книжок
Та  мало  що  з  них  пам’ята,
А  хтось  напам’ять  вірша  вивчив,
І  пам’ятає  на  віка.

Хтось  любить  дуже  малювати,
А  хтось  вважає  це  пустим,
Хтось  мріє  скрипку  взять  і  грати,
Та  відкладає  це  між  тим.

Для  когось  є  й  Шопен,  і  Моцарт
Пустопорожній,  марний  звук,
А  хтось  купує  їхні  ноти,
Й  не  може  випустить  із  рук.

Кажуть,  Вольтер  волів  померти
За  справою,  яку  любив,
Позаздрить  можна  лиш  щасливцю,
Який  цю  долю  заслужив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020


Важливі питання

Беру  я  білий  аркуш,  він  -  як  нове  життя,
Відмічу  відлік  часу  на  нім  до  небуття,  
Ті  тижні,  що  минули,  фарбую  олівцем,  
І  згадую,  що  було,  й  що  я  є  їх  творцем.
Все,  що  для  мене  цінне,  первинне  й  дороге,  
Що  зовсім  неважливе,  і  зайве,  і  пусте.  

Залишилось  щось  біле  -  це  те,  що  ще  я  маю,  
Як  хочу  це  прожити?  Що  встигнути  зробити?  
Що  треба  зрозуміти?  Що  пестити  й  любити?  
Відразу  цим  питанням  нема  кінця  і  краю.  

Відповісти  важливо  на  них  душі  скоріше,  
Щоб  кожен  день  на  думці  бриніло  найцінніше,  
За  будь-які  почвари,  дрібниці  й  негаразди:
Любов  до  моїх  рідних  і  творчість,  ну  аякже?  :)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020


Слова підтримки

Слова  підтримки  так  важливо
Почути  кожному  із  нас,
Продертися  їм  часто  важко
Крізь  мури  штампів  й  битих  фраз.

Хти  всередИні  небайдужий,
Той  нівелює  всі  кліше
І,  усміхнувшись,  скаже:
"Друже,  здолати  зможеш  те  усе.

Я  буду  поруч  чи  далеко
Годину,  дві,  а  може,  рік,
Поклич  мене,  ти  ж  добре  знаєш,
В  душі  моїй  ти  є  навік.

Хвалити  буду  чи  сварити,
Вселять  натхнення  хоч  на  фут,
Казати  те,  що  є  на  серці
І  просто  мовчки  бути  тут."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020


Мамо, я тут!

Ось  тобі  деталі!  Мамо,  не  сумуй!
Ти  зроби  нам  вежу,  трошки  пожартуй,
Покатай  машинку,  літачком  лети,
Посміхнись,  будь  ласка,  щось  придумай  ти!

Подивись  та  хмара,  схожа  на  дракона
Можна  малювати  її  прямо  із  балкона!
Ти  радій,  підстрибуй,  бачиш  ось  як  я,
Якщо  хочеш  -  повзай,  як  смішне  маля.

Я  для  тебе,  мамо,  у  твою  кишеню,
Камінців  асфальту  назбираю  жменю,
Квіточку,  листочок,  ще  кори  шматочок,
Все,  що  мені  любе,  я  несу  до  тебе!

Дивись  тільки  на  мене,  не  слухай  інших  мам,
Що  гомонять  в  пісочниці,  не  граючись  з  малям,
Ти  краще  побудуй  мені,  такий  чарівний  замок,
З  піску,  гілляк,  каміння,  а  квітку  цю  -  на  ганок!

Лише  повір  ти  в  мене,  і  я  для  тебе,  мамо,
На  світі  все  я  зможу,  як  наш  татусь,  так  само!
Ось  стану  капітаном,  і  десь  на  караблі,
Зловлю  найбільшу  рибину  у  синій  глибині.

Перепливу  всі  ріки,  й  наприкінці  пригод,
Ще  книжку  напишу  тобі  про  бурний  шелест  вод.
До  тебе  я  примчуся  і  принесу  смачненьке,
І  у  твоє  волосся  зариюся  гладеньке.

І  будем  готувати  ми  вишукані  страви
І  будуть  смакувати  нам  величезні  краби,  кокоси  й  ананаси,
Що  подамо  на  стіл,  а  ти,  в  найкращій  сукні:
Ми  будум  танцювати:  і  татка  так  зустрінемо,  і  всі  гайда  надвір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869980
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 30.03.2020


Бути собою

Кожне  яблучка  зернятко
Прагне  стати  деревцем,
Кожне  мале  пташенятко
Хоче  в  небо  ще  яйцем.

А  дрібнісінька  ікринка-
Це  майбутня  риба-меч,
Парашутики  кульбабки
Зажовтіють  десь  далеч.

Ще  сліпе  мале  щенятко
В  снах  лякає  вже  лисиць,
Кошенятко  відчуває,
Що  подібне  до  тигриць.

Так  і  дітки  добре  знають,
Хто  вони  й  для  чого  є,
Їх  серця  завжди  відкриті
Всьому,  що  на  світі  є.

Вміють  ВСІ  з  них  малювати,
Грати  і  складать  вірші,
Мріяти,  фантазувати,
Все  робити  від  душі.

Що  дорослі  вже  забули,
Нагадайте,  прошу,  їм:
Довіряти  серцю  більше
Ніж  порадам  будь-чиїм.

Щоб  згадали  давні  мрії,
Не  боялись  до  них  йти,
Життя  щастя  -  буть  СОБОЮ,
Кожен  вартий  досягти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869978
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 30.03.2020


Близькі люди

До  тих  людей,  що  є  близькими,
Ми  ставимося  абияк,
І  хочемо  від  них  усього
По  своїй  мірці  й  на  свій  смак.

Щоб  доглядали  нас,  всміхались,
Свої  проблеми  десь  ховали,
Лиш  тільки  нами  переймались,
Не  радили  ,  не  критикували.

Та  ось  чомусь  близькі  частіше,
Все  роблять  просто  навпаки:
Все  вимагають  нас  мінятись,
І  це  дається  нам  взнаки.

Не  хочемо  ми  чути  думку,
Що  мов  різка  пряма  стріла
Летить  од  серця  від  людини,
Що  все  для  вас  би  віддала.

А  от  знайомих  -  тих  ми  любим,
Попить  чайку,  почуть  новин,
Розслабитись  із  ними  легко,
Ані  чекань,  ані  провин.

Цей  механізм  у  мізках  наших
Нам  радить  уникати  тих,
Хто  нас  штовхає  іти  вище,
Хто  вірить  в  нас  більш  нас  самих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020


Він був відважним і сміливим

To  Brad  Gobright

Він  був  відважним  і  сміливим
Любив  вершини  над  усе,
Мав  силу,  прудкість,  гарну  вдачу,
Що  перемоги  скрізь  несе,

Життя  мов  надзначну  пригоду,
Де  кожен  день  –  подій  азарт,
Красуні  гори  підпускають
Лише  завзятих  не  на  жарт.

Сміявся  у  обличчя  страхам,
На  міцність  рук  надію  мав,
Що  без  страховки  завжди  лазить,
Він  в  таємниці  не  тримав.

Знайшовши  друга  по  безумству,
Цінив  того  більш  за  алмаз,
Зціпивши  троси  між  собою,
Вже  підкоряли  безліч  трас.

У  Мексиці  йшли  до  вершини
Скелястих  гордовитих  гір,
Змогли  піднятися  маршрутом,
Що  легкодухих  лякав  зір.

П’янке  повітря  перемоги
Над  власним  і  глибинним  Я,
Змішалось  з  відчуттям  свободи,
Коли  вершина  вже  Твоя!

Спускались  вниз  вже  так  звичайно,
Та  доля  принесла  сюрприз:
Щось  трапилось,  не  склалось  цей  раз,
Зірвався  гак,  упали  вниз.

Друг  врятувавсь,  а  він  загинув,
Найвищу  ціну  заплатив,
Та  хто  б  на  це  сказав,  що  марно,
Того  би  він  не  зрозумів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020


Я чула від бабусі

Я  чула  від  бабусі,  що  світ  був  не  такий,
Бо  зараз  скрізь  на  свалках  непотріб  всілякий:
Кульків  поліетиленових,  пластмасових  пляшок,
Раніше  кожен  мив  їх  і  вішав  на  гачок.
А  памперсів  й  серветок,  то  й  зовсім  не  було:
А  зараз  їх  не  знає  лише  глухе  село.
Коробочок  всіляких,  ганчірок,  губок  -  лиха  з  два,
Як  зараз  все  це  використать  не  знає  голова.
Раніше  шанували  дерева  і  папір,
Бо  без  лісів  планета  вся  вимре,  ти  повір.
Я  хочу  думати  про  те,  що  роблю  кожен  день,
Прикрасити  як  Землю,  розпитувати  нень,
Що  купувати  краще,  як  не  смітити  Світ,
Й  нехай  в  красі  і  світлі  живе  він  мільярд  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869856
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 29.03.2020


Про крокодилів

Про  крокодилів  знаємо,
Що  злі  коли  голодні,
Що  літри  сліз  у  них  течуть,
І  в  річці  Ніл  їх  сотні.
Що  люблять  товариство,
Про  це  мало  хто  знає,
Що  дружнє  крокодильство
РазОм  відпочиває.
Що  крокодилиха  –  матуся  -
І  ніжна  і  пестлива,
Не  лає  крокодильчика,
Що  не  послухавсь  і  скупався  в  Нілі.
Натамість  пригортає,
Казки  розповідає,
І  ніжно  так  цілує,
(Маленьких  крокодильчиків  це  зовсім  не  лякає).
А  от  напевно,  зайчика,
Матуся  часто  сварить.
Питає:  “Де  ти  був?”
Й  не  слухає,
Ще  більш  малого  лає.
І  наш  сіренький  зайчик
Іде  голодний  спати
І  біди  всі  свої  нема  кому
На  вушко  проказати.
Сумує  він  і  плаче,
І  все  чогось  боїться,
І  більш  за  все  не  вовка,
І  навіть  не  лисицю.
Лякає  його  те,
Що  мама  знав  налає,
І  труситься  він  мовчки,
І  апетит  втрачає.
Якби  такому  зайчику,
Цілунки  крокодилихи,
Звичайно,  стане  заєцем  він,  а  не  крокодилищем,
Проте  буде  він  впевненим  й  розважливим  сміливищем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869790
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 28.03.2020


Фея Сну

Бачили  ви  коли-небудь  Фею  Сну?
Вона  -  красуня  з  довгим  шлейфом  із  волосся
Білим  й  трошки  кучерявим
Як  пір'їнки  у  подушки.
Очі  дивляться  ласкаво,  
Усміх  має  таємничий.

Лагідно  так  промовляє,
Гарно  ліжко  розстеляє:
"Де  ведмедик  твій  чекає?"
Всі  фіранки  закриває,  -
Жодну  шпарку  не  залишить!  -  
Заспіває  колискову,
Ту  єдину  незабутню,
Що  матуся  добре  знає...

Потім  сяде  біля  ліжка,-  
Тут  важливо  не  злякати!  -  
Бо  як  тільки  гупнеш,  крикнеш,
То  злітає  наче  пташка,
Враз  зникає,  й  не  спіймаєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869788
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 28.03.2020


Мабуть, це є в людській природі…

Мабуть,  це  є  в  людській  природі
На  міцність  все  перевіряти
Не  вірити  у  те,  що  мають,
Лиш  як  загублять  -  цінувати.

Мала  дитина  у  три  рочки
Границі  хоче  ті  намацать,
Де  що  сказали:  робить  треба,
І  марно  вже  кричать  і  плакать.

Випробують  своїх  коханих
Дівчата  горді  й  вередливі,
Хто,  виконає  всі  прохання,
Той,  має  шанс  на  сподівання.

На  лицарські  бої  й  змагання
Ідуть  принцеси  й  баронеси,
А  їх  батькі  із  всього  того,
Сумнівні  мають  інтереси.

Підлеглі  часто  задля  босів
Готові  виконать  завдання,
Що  перевищують  всі  норми
Для  ділового  спілкування.

Багато  хто,  за  гроші  ладен,
І  танцювати,  і  співати
Вбивати,  красти  і  лякати
Та  що  там:  навіть  покохати!

У  підлітків  маленьких  групах,
Що  мають  також  командира,
Мало  кому  й  коли  вдається
Сказати  "Ні!"  під  жорстким  впливом.

Трапляються  ж  на  світі  люди,
Що  достеменно  точно  знають,
Що,  як  і  задля  чого  роблять,
Що  дозвіл  часто  не  питають.

Слугують  чесно  і  старанно
Не  босам  тим  дрібним  і  кволим,
Своїй  душі,  меті  і  людям,
Всьому  добру,  що  є  довкола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020


Буденність

Буденність  сірий  колір  має,
Та  цим  вона  нас  не  злякає,
Бо  фарби  маємо  самі,
Тож  розфарбуєм  сірі  дні!

Той  сірий  колір  монохромний,
Є  консерватор  монотонний,
Не  хоче  щось  навкруг  міняти,
Щоб  нами  владно  керувати.

Та  сірість  є  в  найменшій  звичці,
Сховалась  навіть  у  дрібничці:
У  одязі,  шляхах  постійних,
Напоях,  мріях  безнадійних.

Стражданнях  духу  нескінченних,
Словах  жалю  себе  некчемних,
У  небажанні  ворухнутись,
Та  стану  спокою  позбутись.

До  критики  нестерпність  люта,
Образ  гидота  як  отрута,
Як  пил  довкола  все  вкриває:
І  колір  вже  життя  втрачає.

Ми  маєм  вдосталь  фарб  яскравих,
Ідей,  думок  та  мрій  цікавих,
Щоб  щохвилини  нам  радіти,
Буття  по-своєму  творити.

Сильніш  інерцій  у  стократ,
Любов  і  до  життя  азарт,
Що  перелОмлять  те  буденне,
Рутинне,  сонне,  повсякденне.

Драконів  побороть  своїх
Поможе  усміх  й  щирий  сміх,
Фантазії  політ  натхненний,
Надії  подих  незбагненний...

Та  лиш  якщо  ми  є  байдужі,
Під  ніс  лиш  дивимось  в  калюжі,
Все  промайне  мов  сіра  тінь,
Серед  неясних  сновидінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020


Нептун

Живе  цар  Нептун  в  океані  на  дні,
Туди  зазирнути  вдалося  мені.
Нептун  -  не  пихатий,  як  цар,  анітрохи,
Цінує  він  тишу,  порядок  і  спокій,
Його  не  хвилюють  дрібниці  людські,
Шануйте,  -  він  просить  -  простори  морські!

Він  голкою-рибою  шиє  халат,
А  рибою-шилом  -  чоботів  ряд,
Пиляє  він  рибою-пилкою  дошки,
Коли  розчищає  хазяйство  потрошки,
Лопатою  рибою  робить  грядки,
Морська  там  капуста  росте  залюбки.

Ремонт  доручає  він  молот-акулі,
Щоб  не  відчувати  ні  шторму,  ні  бурі,
Пильнують  царя  риба-щит  й  риба-меч,
Що  злодіям  голови  знімуть  із  плеч,
Куди  лиш  потрібно  -  дельфіни  везуть,
Не  гірше  за  конів  на  місце  домчуть.

Слідкує  Нептун  за  великим  й  дрібним,
Йому  звітувати  нема  перед  ким,
Він  любить  істот,  що  живуть  з  ним  у  морі,
Бо  в  них  відчуває  споріднені  долі.
Надати  увагу  важливо  усім
Бо  все  є  єдиним,  бо  все  є  наш  дім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869650
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 27.03.2020


Сильніш за всі слова…

Сильніш  за  всі  слова  із  методичних  гілок  знань,
Сильніш  за  цифри  всі  без  зайвих  слів  і  сподівань,
Мені  миліш  рядки  поетів  всіх  часів  й  епох,
Де  в  кожнім  складі  серця  ритм,  огорнений  в  думок  ескорт.

Для  тих,  хто  бачить  все  довкола  в  прозі,
Поети  –  диваки,  які  не  в  змозі,
Буття  матерільне  відтворити
Але  навіщо  крила  тим,  хто  не  бажав  летіти?

Ретельні  описи,  романи,  п’єси,  звіти,
Мов  з  каменю  красиві  мертві  квіти,
Поезія  ж  жива  й  пульсує  в  скронях,
А  єдність  з  музикою  піснею  задзвонить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020


Коти - вони знають…

Один  нам  розумник  колись  так  сказав:
"Вчився  манерам  я  в  свого  кота."
Коти  -  вони  знають,  коли  треба  йти,
І  в  гостях  сидіти  не  будуть  завжди.

В  кота  -  купа  справ:  і  великих  й  дрібних,
ЧасУ  марнувати  він  зовсім  не  звик.
Кіт  делікатний  і  в  гОстях,  і  вдома,
Знає  де  стати  і  сісти  потОму.

Як  їжу  понюхати  спершу  ніж  їсти,
Не  доїдати  десь  залишки  кислі,
Якщо  смакуватиме  -  то  язичком,
Мов  в  королеви  п'є  чай  з  молочком.

Як  умиватись  й  дивитись  за  шкірой,
До  гігієни  ма  хист  особливий!
ПридІлить  дость  чАсу  на  те,  щоб  помитись,
Невтомно  працює,  щоб  причепуритись.

Якщо  буде  видно  брудного  кота,
Знайте,  що  хвора  істота  ота.
Та  знають  коти  як  себе  лікувати:
Голодувати  й  травички  шукати.

Вміють  зарядку  робити  щодня,
Або  спати  солодко  цілих  півдня,
Щоб  сили  й  майстерність  свої  вберегти:
В  бійкАх  й  полюванні  перемогти.

Кіт  зневажає  традицій  доктрини,
Його  не  цікавлять  реклами  й  вітрини,
Має  свій  погляд  на  безліч  питань,
Та  ви  не  почуєте  зайвих  нявчань!

Що  тиша  -  то  золото,  знає  завжди,
Він  спокій  й  секрети  уміє  блюсти.
Кіт  не  потерпить  знущань  й  зазіхань,
Ні  жодних  цілунків,  ані  кепкувань.

Якщо  ви  не  милі  -  крутне  він  хвостом,
Й  за  мить  кицька  зникне  як  привид-фантом.
Бо  головне  втямив  котик  собі:
Повагу  до  себе  слід  найдужч  берегти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869643
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 27.03.2020


Колись давно Родена запитали…

Колись  давно  Родена  запитали:
"Чи  є  у  світі  той  авторитет,
Що  надихає  і  дає  наснаги,
З  яким  є  неможливим  паритет?"

Роден  стояв,  занурившись  у  себе,
І  з  учня  погляд  ковзнув  в  далечінь,
Нарешті  вимовив:  "Авжеж,  він  є  у  мене,
І  твори  його  вище  розумінь...

Не  можна  і  наблизитись  до  нього,
Вкладає  душу  в  кожен  силует,
Він  скрізь,  він  поряд  з  вами  і  зі  мною,
Готовий  розкривать  новий  секрет".

Здивовано  полізли  брови  вгору,
В  молОдика,  що  про  таке  спитав,
"Так  хто  ж  це?",  -  він  затримав  подих,
Й  скругливши  очі,  відповідь  чекав.

"Природа,  друже  мій!  Ця  Пані!,  -
Привітливо  всміхнувся  тут  Роден.
"Творити  вчуся  я,  коли  дивлюсь  на  хмари:
Їх  форми  різмаїття  феномен.

Кори  дерев  вражає  кожен  дотик,
Рельєф  каміння  досконалий  зусебіч,
Жіноче  тіло  -  скульптора  наркотик,
Не  має  ні  найменших  протиріч.

Митцю  цікаво  все,  що  є  довкола,
У  прірвах  світу  манить  глибина,
Хоч  сто  життів  прожить,  й  не  вистачить  ніколи
В  тім  пізнанні  сягнути  аж  до  дна..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020


Ромашка

Знайшов  у  полі  квіти
Недовго  милувавсь
На  білизну  пелюсток,
В  яку  я  закохавсь.

Відніс  їх  я  сестричці,
Хотів,  аби  вона
Букет  намалювала,
Бо  вартий  полотна!

Сестричка  захотіла
Ті  квіти  засушить,
Щоб  на  картоні  поле
З  билинок  тих  створить.

Поки  букет  сушився,
Його  знайшов  дідусь,
Сказав:  “Чудові  квіти!
Чайок  зробить  берусь!”

Ми  пили  чай  із  медом
З  ромашки  лугової,  
І  ніби  ми  гуляли
По  степовім  роздолі...

А  мама  нам  читала
Із  книги  чудо-ліків
Те,  як  чудово  знати
Цілющі  сили  квітів!

Отак  і  все  на  світі,
Якщо  дивитись  ближче,
Здивує  й  допоможе
Щось  зрозуміть  найвище...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869479
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 26.03.2020


За кожен крок відчуть політ

За  кожен  крок  відчуть  політ,
Залишивши  позаду  страх,
Життя  пізнати  колорит
У  русі  -  найпростіший  шлях.

На  перехожих  не  зважать:
Активно  піднімати  руки,
В  ходьбі  спортивній  в  резонанс
Увійде  тіло  й  серця  стукіт.

Хай  кожен  день  візьме  своє,
Та  мудрістю  осяє  замість,
Дасть  сил  просунутись  вперед,
Й  завзятістю  здолати  в'ялість.

Не  для  рекордів  й  нагород,
А  тільки  для  себе  самого!  
Іти  вперед  -  за  кроком  крок,  
Радіючи  щодня  від  того!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020


Нова весна

А  нині  вже  в  зими  взяла  реванш
Весна  пахучим  абрикосів  цвітом,
Змінила  сірість  неба  на  блакить,
І  обігріла  землю  сонця  світлом.

Радіють  мозок,  очі  і  душа,
Відчувши  ясно  пульс  життя  навколо,
Бо  знову  маєм  той  щасливий  шанс
Оновлення  й  свободи  від  старого.

Прокинувшись  і  заспівавши  в  такт
Пісням  пташок  невтомних  та  ранкових,
Згадати  цінність  самого  Життя,
Яке  несем  і  ми  в  своїх  долонях.

Всміхнутись  сонцю,  небу  і  весні,
Коханим  людям,  дякуючи  Долі,
Шукати  сенс  в  кожнім  окремім  дні
І  негаразди  всі  підуть  поволі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020


Чому я мушу слухатись?

Синочок  іде  з  мамою
До  парку  залюбки,
Проходячи  дорогою,
Не  хоче  дать  руки.

"Дорога  -  небезпечна,
Машини  -  геть  швидкі!"  -
І  сина  огорнули
Обійми  геть  цупкі.

"Чому  я  мушу  слухатись?"  -
Син  крикнув  навкруги,
"Тому  що  бережу  тебе
Від  лиха  і  біди..."

І  гарно  погулявши,
Вертають  вже  назад.
"Я  хочу  ще  гуляти,
Й  купити  шоколад!"

"Нам  час  іти  додому,
Де  нас  чека  обід,  -
Відповідає  мама,  -
Й  кричати  тут  не  слід!"

"Чому  я  мушу  слухатись?"  -
Цікавиться  маля,
"Щоб  слухалась  і  я  ж  тебе!"  -
Та  мама  промовля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869470
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 26.03.2020