Dzivan

Сторінки (1/5):  « 1»

Різдвяна молитва

Даруй  в  долоні  Сонце,  Коляда,
Щоб  в  гульбищі  різдвяного  вертепу,
Розтали  розпач,  розлад  і  біда,
Й  розвіялись  хуртелицей  по  степу.

Даруй  кохання  в  серце,  Поводир.
Лампаду,  що  висвітлює  сенс  бути,
Строкатий  світ  і  благодатний  мир,
Вітрила,  щоб  шукати  і  здобути.

Даруй  свободу  в  душу,  Захисник.
Повітря,  що  смакує  медом  неба.
Щоб  промінь  вдачі  в  темряві  не  зник,
В  той  самий  час,  коли  ніяк  не  треба.

Учитель,  в  очі  розуму  надай,
Щоб  з  легкістю  цуратися  омани,
Без  жаху  заглядати  аж  за  край,
І  відрізняти  заздрість  від  пошани.

Даруй  життя,  і  силу  до  життя,
Натхнення,  бо  виставі  не  кінець,
Здоров’я  на  шляху  в  незабуття,
Шановний  Батько,  Лікар  і  Митець…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2019


Христос Воскрес, а ми ще ні

[b](Поздоровлення  моєму  куму,  та  двоюрідному  брату  Кравцю  Сергію  на  ювілей)[/b]

Шануймося,  Куме,  ще  поки  є  сили
Горнути  цю  Землю  нагору  до  Сонця,
Ще  поки  повітря  шматує  вітрила,
Та  іноді  Бог  зазира  у  віконце.

Цінуймося,  Брате,  бо  варто  й  надалі
Ту  греблю  до  Місяця  вперто  гатити.
Хай  збиті  мозолі,  та  зламані  палі,
Нема  того  бісу,  щоб  нас  зупинити.

Пишаймося,  Пане,  отим  будівництвом,
Що  грюкає  в  серці  та  мітить  у  небо.
За  цеглою  цегла  ми  творимо  дійство,
Що  прагнула  решта,  а  нам  стало  треба.

Тримаймося,  Друже,  у  межах  пригоди,
У  самому  жерлі  історії  світу.
Весела  нагода  долати  ці  сходи
Від  першого  кроку  і  до  заповіту.

Та  поки  у  вічність  зачинена  хвіртка
Не  треба  соромитись  жити  добряче.
Хай  ллються  та  п’ються  пісні  та  горілка,
Бо  ми  того  варті,  тож  будьмо  Козаче!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852266
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.10.2019


Колядка

Колядуй  душа  по  світу,
Доки  спрага  є  співати,
Доки  є  бажання  жити
І  натхнення  є  кохати.

Стукай  серцем  в  кожну  хату,
Витанцьовуй,  бий  у  дзвони,
Щоб  до  тебе  Божа  мати
Залицялася  з  ікони.

Щоб  Петро  з  Павлом  із  раю
На  троїх  пропонували,
Щоб  всю  ніч  до  небокраю
Ви  усіх  чортів  ганяли.

Щоб  той  Бог  на  небосцені
Та  й  не  знав  чого  казати.
Та  згортай  зірки  в  кишеню,
І  гайда  колядувати.

Коляд,  коляд,  колядниця,
В  жилах  кров,  а  не  водиця.
Геть  журба,  тікай  біда,
Коляд,  коляд,  Коляда!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019


Одкровення Івана

Рабів  до  раю  не  пускають,
Не  пробачають  їм  гріхів.
Рабами  стежки  застеляють
До  господарства  всіх  чортів.

Не  пробачають  їм  огиди
Брудних  душевних  марнотрат,
Паїв  від  продажу  Феміди,
Брехні  собі,  корисних  зрад.

І  за  мозолі  на  колінах
Не  скажуть  й  слова  співчуття.
Не  визнають  горби  на  спинах
За  знак  сумлінного  життя.

Бо  там  Господь,  а  не  хазяїн,
Цінує  рівних  по  собі,
І  в  снах  жахливих  не  бажає
Геть  розчинитися  в  юрбі

Голодних,  сірих  та  нікчемних,
Що  прагнуть  безкоштовних  благ,
Пощезлих  в  пошуках  даремних
Несамостійних  бідолах.

Тому,  хай  всі  з  малечі  знають,
Що  рай  не  співи  і  гопак.
Рабів  до  раю  не  пускають
Хоть  будь  там  що,  хоть  будь  там  як.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2019


Чорний прапор

[b](Анархічна  утопія)[/b]

Під  дощем  гуляє  поле,  хвилі  зораного  степу,
Причаїлися  в  напрузі,  як  на  варті  детонатор,
Наче  та  земля  махновська,  що  ускочила  в  халепу,
Відчайдушно  і  нахабно  розгорнула  чорний  прапор.

Мов  розправила  долоні  зі  слідами  від  тачанок,
Окрилено  посміхнулась,  Батьку  Богу  до  вподоби,
І  гайнули  з  того  світу,  крізь  покинутий  світанок
В  напружене  сьогодення,  нескорені  хлібороби,

Згуртувались  в  чорну  зграю  громадської  непокори,
Стали  дідьку  на  заваді,  кулеметом  на  причілку.
Покривились  крохобори,  повтікали  прокурори,
Озираючись  скажено  на  мотузку  і  на  гілку.

Полетіли  чорні  коні,  проти  ночі,  світ  за  очі,
Спалахнула  зірка-гідність,  наче  шабля  отамана.
Сіли  хлопці  на  вечерю  пити  волю  донесхочу,
Бо  із  ранку  працювати  клопітливо,  спостаранно.

А  у  небі  чорні  хмари  переможно  майоріють,
Спонукають  не  спинятись  у  завзятому  натхненні,
Щоб  нарешті  наздогнати,  втримати  одвічну  мрію,
І  свого  життя  зерняток  назбирати  повні  жмені.

А  за  небом,  серед  вишень,  Батько  Бог  та  Батько  Нестор,
За  чаркою,  спостерігають,  як  там  справи  в  Гуляйполі.
Чи  примирена  спільнота?  Чи  подоланий  агресор?
Чи  насправді  рветься  вгору  чорний  прапор  –  прапор  волі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019