| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
А ранок починається не з затишку,
А в шелестінні трав!
Мені б хоть знати, матінко:
Чи Божий світ сей спав?!
Бо я, здається, спала, а чи ні?!
Чи то наснилося мені,
Що в шелестінні тих дібров
Свою зустріла я любов...
Мені б відчути, матінко,
Що та любов - існує,
Що десь тихенько, в затінку,
Мені тепло́ віщує!.. [/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Нехай уб’є, поб’є,нехай потрощить, не збере!
Нехай кричить,кричить…нехай їй мову відбере!
Нехай любов замовкне,стихне, оніміє:
Вона болить!Бо-олить, але не гріє!
І не проси,не плач,не побивайся!!!
Любов ти втратив!Що ж тримайся!
І не кажи,не знай і не шукай,
Вмирай – живи, живи – вмирай!
Мій друже, мій палкий коханець,
То був лиш сон…то сон…нехай же ранить…
І не кажи, що я змія…змія…
Я просто не твоя,я – не твоя!
У іншого моя душа… крихка душа…
Він її ранить – він і утіша!
Ти не кажи, що все розбила, била, розмела!
Не покохала я …ну вибач…не змогла!
Ти був доволі добрий…добрий ти,
Але між нами океани , прірви і світи!
Між нами прірва, друже мій!
Ну що ж, іди! Іди…не стіій!
Ти ж бач, що не твоя я…не твоя!
Люби тебе любов, світи тобі зоря,
Але піди…іди…Не стій!Не стій!
І не люби мене любов - не смій!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Я не устала!Нет, я – не устала!
Я вот смеюсь… поёт моя душа.
Я не упала!Нет, я - не упала!
Лишь отдохнула… Встала и пошла…
Нет!Я не плачу!Что вы?Я – не плачу!
В моих ресницах глубины печаль?
Вам показалось, странник!Вот, возьмите сдачу!
Возьмите, друг, и уходите в даль!
Что?Что вы сказали?Что вы не друг?
Ах… Вы печаль?!
Тогда возьмите две! Возьмите, странник!
И уходите… уходите вдаль!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Ти ніколи мене не побачиш!
Не всміхнешся, не поцілуєш...
Де іскрила мені ти пробачиш,
Та мій голос ввісні лиш почуєш!
Я ніколи тобі не пробачу,
Що тебе я не чую тепер,
Що як ти - я тебе не побачу,
Що спалив ти усе, усе стер...
І я знаю, де я провинилась,
Що зробила не так і коли,
Моя рана була б не кровилась,
Якби визнав провину і ти!
Ця весна залишилась осадком!..
Ця весна не здивує мене?
Ти уже просто спомин, ти - згадка:
Не побачу я більше тебе!
Не скажу я ніколи : "Кохаю!"
Не промовлю я навіть : "Люблю!"
Я ходила по лезах, я ходила по краю
Я спіткнулась, проте не лечу...
Не лечу! А я просто упала!
Я розбилась, по частинках лежу.
І якби ж то, коханий, я знала,
Що одійдеш і мовиш :"Я тебе не зберу!"
Правду кажуть в народі,
Що ламать,- то не строїть!
Я далася тобі у пригоді,
Що тепер мою душу покоїть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Ви чуєте, як б’ється серце?
Ви чуєте його чи ні?
Послухайте, як воно б’ється!
Ти чуєш його вдалині?..
Я відкрию тобі таємницю
І ти вмить зрозумієш усе…
Це мамине серце б’ється,
Тепло нам на крилах несе,
А чуєте? Чуєте голос?
То чуєте чи ні?
Той ніжний материнський голос…
Я чую цей голос у сні!
Я чую його перед сном,
Коли не насниться мені
Весна під осніннім вікном…
Почуйте, що каже матуся!
Почуйте,що каже вона!
Я до неї душею горнуся
І пишу її срібні слова:
«О, гляньте, осінь за вікном…
Я допиваю свою каву,
А що ж за доньчиним вікном?
Чи вона добре вночі спала?!
Чи їй наснилася весна,
А ,може, той, кого кохала?!
Вона розкаже мені все,
Бо я не хтось, я – її мама!..
Я мама : любов і турбота,
Я мама : весь світ і сім’я .
Я мама : буденна робота.
Я мама : у віршах зоря!
Я мама – люблю вас, люблю,
Я мама - і я вас плекаю!
Я мама : зроблю…все зроблю!
І те, що не вмію, і те, що вже знаю!
Я мама – дзвоніть і пишиіть –
Без вас мій вогонь не палає!
Я мама – до мне прийдіть ,
Бо вас, мої діти, чекаю!
Чекаю ось тут, у вікна,
А смуток у серці палає,
Бо сина нема…і доньки нема,
А я вас щодня тут чекаю…»
Вона нас чекає, ви чули?Чекає!
Тебе і мене, а чи просто дзвінка,
Та мабуть матуся не знає,
Що часу у буднях, ну, майже нема…
Та є він!Та є!
Вона ж його мала,
Коли все робила і нас научала,
Коли нас плекала, не спала, зітхала…
Упала б, та жінка ця твердо стояла!
А ми?.. В своїй буденності завжди,
Ніяк не можемо прийти :
Послухати те серце,
Послухати!Допоки б’ється!..
Ех,друзі, якби ж ви знали, як пташці приємно засинати і прокидатися під крилом птиці…Так і сьогодні, у своїх 18, я не тямлю себе від щастя, коли приїжджаю додому і вмощуюсь біля матері, під її могутнім крилом, яке зазанавало стільки болю, боротьби, поразок, перемог, взлетів і падінь разом зі мною…Не дарма я завжди казала :
«Нехай ідуть собі роки,
А я вертатимусь до мами!
На наші маленькі стежки,
Своїми дорослими шляхами!!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019