Таня Дробот

Сторінки (1/10):  « 1»

Любовь из нашего прошлого

Любовь  из  нашего  прошлого
Оставляет  от  души  крошево.
Витражи  в  квартире  заброшенной
И  кусочек  стекла  крошечный.
В  нем  наша  жизнь  непрожитая,
Плавно  гаснет  и  просит  укрытия
От  желтизны,  забытья  и  от  сепии
По  прибытию  к  берегу  Леты,
В  ней  все  истории  негой  окутаны  -
Непроверенны  и  неоконченны.
А  встречи,  теченьем  отмеряны,
Как  альфа  к  омеге,
Сверяны  Богом-Отчем.
А  впрочем,  вода  понемногу
Стекает  в  кюветы,
И  строго    равняются  сметы
Меж  единицей  и  началом  новой  страницы.
Много  света  в  чертогах,  пения  птиц  по  утру  
и  рассветов
 В  них  мы  звучали,  кричали,  молчали,  обретали  тьму,
Идя  по  дороге  к  нулю.
А  найдя  богатейшее  детское  чувство,
Воспоминание  нарядное,
Как  елочная  игрушка,
Измерение  облачное
 С  палитрой  для  красок  буйства,
Нам  ужасно  хочется  верить  и
 Очень  ждать
 Ясности,  
Невероятной  легкости  бытия,  
Где  в  касании  Леты  -  он  и  она,
 Промокшие  насквозь,  рекой  забытья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.12.2020


О материках внутри

И  кто  ж  признал  во  мне  романтика
Среди  пустот  размером  в  материк,  
Среди  частот  не  слышных  с  этажей
Неведомых  для  большинства  людей?  

И  кто  вогнал  приливы  все   из  юга,
Красоты  книжных  слов  прошил  
Незримо  -  вечной  нитью  Демиурга
И  в  тайный  люк  сложил  без  спроса?  

Кто  имя  дал  тому  материку,  броском
Булыжника  у  плеса,  сравнив  к  нулю,  
Что  было  важно  меня  и  то,  что  будет?  
В  простом  мотиве  с  пяти  букв..  мотиве-чуде.  

И  в  нём  одном   сошлись  мои   миры  
Все  лампочки  включили  в  сеть  на  раз-два-три,  
Не  дожидаяся  зари   внутри
 Взошла  Луна  земному  небу  вопреки.  

Пройдут  года  и  сменят  марты   январи...  
И  навсегда  сотрут  меня    календари!  
Сотри    сейчас  -  исчезну  без  следа,  
Лишь  фонари  внутри  горят  как  и  тогда.  

Не  разгадать  незримое  мне  никогда!  
Ведь  содержимое  во  мне  -  слова-вода...  
Слова  -  беда,  моя  наивность  и  печаль  всегда.  
Мой  воздух.  Мой   причал.  Моя  среда.  

Ведь  кто  бы  ни  был  там  вверху-вдали,  
Пока  вода  касается  слюды,  волна  -  земли,  
Пока  вдыхаем  нежность,   бриз  и  запах  лип...  
Есть,  где-то  тот,  родной    для  сердца,  линии  изгиб.  

А  если  так:  случайны  встречи  -  не  случайны.  
Они  порой  закономерный  и  могучий  случай.  
В  них  тайны,    человечьи  судьбы  и  выстрел  точен,  
В  них  даже  кто-то  обеззвучен,  обесточен..  .  

P.  S.  :  А  впрочем,  если  так...  мне  ничего    совсем    не  жаль.  


4-5  декабря  2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897310
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2020


Слова витанцьовують вальс

Страшенно  боюсь  осені,  потягів,  змін,
Трішки  думок  незапрошених.
Вони  вже  купують  квиток  і  
Чекають    зустрічі  посеред  мін.
В  моїй  душі  поселились  протяги...
Навстіж  відкрита  тобою  фіранка
Впускає  дим,    а  з  ним  сотні  рим.

Я  дуже  втомилась  від  себе,
Тієї  слабкої,  чужої,  незнанної  досі.
Отак,  загубилась  у  мікрокосмосі,
Посеред    хаосу  у  невагомості…

Кажуть:  комусь  помагає  час...
(обдурити  себе,  заборонивши  тебе?)
Слова  витанцьовують  вальс...  
Надіюсь,  більше  немає    рельс,  
У  місто  розбитих  тобою  сердець.

Вересень  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020


Якнайдалі тікаю від спогадів

Якнайдалі  тікаю  від  спогадів,  
Вже  не  літаю  від  твоїх  поглядів.
Навіть  у  снах  і  світлинах,  де  я  в  надійних    обіймах,
Навіть  у  хмарах,  від  нас  лишився  спалах.

Від  граду  думок  вимиваю  образи,
Здолаю  досаду  убивчої  фрази.
І  влада  очей,  кольору  темних  ночей,
Потоне  у  морі  щоденних  речей.

Здужаю.  Перечекаю.  Нарешті,  себе  не  лякаю.
Може  обдерті  спомини  і  зневажаю,
Боже,  як  я  за  тебе  переживаю!
Отже,  кохаю.  Досі  кохаю...

Здіймаю  німі  снігопади  уяви,
Негоже  забутись    у  круговерті  чиєїсь    появи.
Негоже  попіл  на    серці  лишати,
Бо  іншому  потім  рубці    заживляти!

Липень  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020


Мої слова завжди мовчать

Чому  слова  мовчать    й  коли  потрібні,
Вони  окутані  туманом  непрохідним?
Чому  застрягли  у  гортані?  Гірчать  сьогодні
П’яно…  На  дні  кілометрової  безодні.

Назавтра  будуть    паперові  рими,
З  тих  слів,  які  перемовчали  зими.
Вони  оточать.  Закричать.  З  яких  світів,
Меридіанів  у    пошуках  маршрутів?
 
Невже,  десь  там  у  трюмах  кораблів,
Які  пливуть    серед  морів,
Крізь  п’ятий  океан  Митців.
І  скільки  тижнів    вже  у  пошуках  портів?

Доволі  шуму  в  звуках  тиші  
Й  колише  вітер  душу  у    вірші,
Коли  слова  шепочуть  карими  очима,
Незрима  постать  блима  за  дверима.

січень  2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020


А всё-таки, может, после Нового года?

Перечеркнуть.    Отпустить.  Забыть.
Девочка,  вход  для  тебя  закрыт!
Хоть  жжет    твою    душу  и  рыдаешь  навзрыд,
Тот  испепеляя,  лишь    добавит  угля!
Позвонишь?  Объяснишь?  Нет,  ты  ещё  спишь...
Хорошо,  давай  почитай  Ремарка
И  станет  ярко,  жарко....
С  апреля,  октября,  с  Нового  года,
Лишь  бы  кислорода  хватило  до  восхода.
Сердце  простило,  но  как  допустило...
Что  снова  и  снова:
"А  всё-таки,  может,  после  Нового  года?"

2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894416
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2020


Якщо ми зустрінемось через роки…

Якщо  ми  зустрінемось  через  роки,
Через  хмари,  потоки  води    і  вітри.  
Струни  обірвуться  у  скрипаля.  
Нота  сі  долетить  до  луни.  
Світи  перетнуться
І  рушать  гірські  хребти.  

Якщо  ми  зустрінемось  через  роки...
Обіймемось  знову?  Розчинимось  знову?
Пригорнеш  мене?  Як  раніше  зумієш?  
А  посмієш  в  очі  мої  зазирнуть?  
Підшкірно,  наскрізно
Як  вмієш....?  

Якщо  ми  зустрінемось  через  роки...
Не  випускай  моєї  руки.
Присядь  і  послухай  мене.  
Після  твого  весілля,  мого  божевілля...  
Розказати  як  в  мене    виросли  крила?
Як  він  вийняв  із  серця  вістря?..

Якщо  ми  зустрінемось  через  роки...
Повітря  забракне  і  стане  затісно:
Минуле  торкнеться  душі...  
Поділися  зі  мною,  мій  друже...  
Перед  тим,  як  шляхи  розійдуться…
Як    птахи  зірвуться  увись.  
Поділися  зі  мною...  Як  її  звуть?  
Ти  з  нею  щасливий?  У  цьому  ж  суть...  

Якщо  ми  зустрінемось  через  роки,  
Життєві  пороги,  з-рідкі  райдуги  і  перемоги,  
Земля  не  розверзнеться,  знаю...  
Але  знову  у  скронях  загупає  кров.
І  знову  щось  болісно  стисне  у  грудях.

Якщо  ми  зустрінемось  через  роки...
Не  буде  світил  яскравіших,  ніж  ти.  
Тільки,  жаль,  що  світи    не  замкнулись
І  ми  не  збулись.
Чи  я  не  змогла  торкнутись  душі…
Тільки,  жаль,  є  печаль  довжиною  в  життя.

Якщо  ми  зустрінемось  через  роки
У  міській  метушні  чи  затишній  кав'ярні...
Ангели  притуляться  так  відчайдушно,  
А  ми  стрепенемось  на  мить,
Стане  душно  і  страшно...  
Пригорни  мене  міцно  і  йди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020


Титри. Ми. І холодні вітри.

В  останні  жовтневі  дні…
Догорають  кленові  листи?!
Ні!  Насправді,  згорають  мости  і  
Спогади  тліють  в  огні.
І  повсюди  холодні  вітри
Жбурляють  в  карамелево-ніжні  сни  -
Титри  моїй  весні.

Вітри  -  то  біженці  з  вічної  мерзлоти,  
Як  натрусять  в  легені  перші  сніги
І  я  вкладаю  в  кишені  нові  вірші.  
Найгірші  -  гонимі  на  аркуш  вночі.

От,  кажуть:  щасливі  не  пишуть.  Не  пишуть...
А  ми?  Ми,  одержимі  хореєм  і  ямбом,  
Народжені  з  геном  пера.  
Ми  -  мічені  браком  тепла.  
Ми  –  по  ГОСТу  зразок  нуля.

Неулюбленці  долі  -  любителі  рими,  
Наодинці  пройдем  кілометри  зими.  
Якнайдалі.  На  грані.  Чимдуж.  
Ми  -  чужинці  у  світі  споріднених  душ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020


ВІДПУСТИ МЕНЕ

Відпусти  мене.  Не  тримай.  
Кричи.  Гримай  дверима.  І  йди.  
Нехай  інше  шепочу  очима,  
Та  вночі  більше  не  набирай.

Відпусти  мене  до  темноти.  
Безнадійно  твою  назавжди
До  хрипоти  і  до  глухоти.  
І  прости  за  всі  мої  таргани.  

Відпусти  мене  і  себе  не  вини.  
Я  не  дам  тобі  теплоти.  
Я  -  безіменний  солдат  війни.  
Я  не  прИйду  до  тебе  у  сни.  

Відпусти  мене.  Відпусти!  
Без  образ  і  пафосних  фраз.  
І  востаннє  в  цю  мить  обійми.
Я  востаннє  піду  до  пітьми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020


***

И  вот  как  мне  тебя  забыть?  
Как,  не  дробя  души  просто  жить?  
В  этом   городе,  в  целом  мире,  
Где   все  перекрёстки,   становятся  шире...  

От  мысли,  что   завтра   ровно  в  четыре 
Солнце  заглянет  в   пустую  квартиру,  
Мои  мечты  ускользают  пунктиром
В  поисках  лучшего  ориентира.  

Я  была  в  ней  нулём  и  была  единицей,  
Самой  счастливой  и  местами  ревнивой,
А  теперь  там  скрипят  половицы.  
И,  Боже...  кажется,  мне  это  снится!,  
Пока  в  полумгле  моё  сердце  пылится.  

Но,  правда  окажется   очень  проста:  
Через  год,  а  может  и  два,  
К  шести  тридцати  нового  дня,  
Я  пойму,  что  жива.  Я  здесь   и  сейчас.  
Да  и  мир  без  тебя  не  исчез.  
Он  полон  разных   чудес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892978
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2020