| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Тату, закрий ноутбук,
Не варто дивитись, як дім наш руйнують зухвало.
Цеглинки, які ти дбайливо складав, розметало.
Лишились руїни та брухт.
Мамо, не слухай новин.
Ті зграї ракет, що летять з колись рідного краю,
Дирявлять країну, уносять знайомих до раю
Без поминок, без домовин.
Брате, нема вороття.
Полишимо попіл, уламки і мляву надію.
Ти знаєш, весна - це єдине, чому ще радію.
Та як віднайти прийняття?
Любі, як гірко, що вам
Доводиться жити без жодних гарантій і дому,
Бороти щодня свої болі, і відчай, і втому,
Чужим догоджати містам.
Любі, тримайтесь чимдуж,
Сумуйте і плачте, коли вам болить і нестерпно.
Діліться чим є. І, може, десь ближче до серпня
Про радісне щось напишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Про що сьогодні мовчить Марія,
Коли над містом вирує дим?
Жевріє тьмяно строката мрія,
Тримає серце її живим.
А чи живі ті кохані люди,
Які над містом тримають щит?
Вона молитись за всіх них буде,
Допоки здатна сприймати світ.
В будинку поряд і в серці - вирви
Від бомб касетних, ракет і мін.
Вони зорали бездонну прірву
До скону світу чи поколінь.
На мапі чорним залитий ворог,
Підступний мордор шматує мир,
У їхніх душах суцільний морок,
І кат безжальний чомусь кумир.
Про що ж сьогодні мовчить Марія,
Коли сирена дала відбій?
Щодня, щомиті міцніє мрія -
Жива країна і люди в ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
А завтра світ прокинеться без мене.
Трамваї мчатимуть за ріг,
І шикуватимуться жовті клени
Уздовж невиспаних доріг.
Ітиме дощик по слідах, що тануть,
Змиватиме до чорних дір.
Він перетворить пам'ять в білу пляму,
Заповнить тугою ефір.
І раптом стане тихо й надто пізно.
Слова, не сказані колись,
Пожухлим листям встелять бездоріжжя,
Куди навкруг не оглянись.
Застигне час мов айсберг в океані,
Крізь пальці витече тепло.
Залиш собі всі пікселі та дані -
Єдине, що ще збереглось.
Вони блукатимуть посеред ночі,
А вдень плекатимуть печаль.
Роби тепер із ними все, що хочеш.
Не встигли ми... Чи ти? На жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Мовчиш... Так довго, непорушно,
Себе сховавши та думки
У непрозору білу мушлю,
В сипучі попільні піски.
Слова там губляться без сліду,
Без сплеску, спалаху, луни...
Німотний вакуум міжсвіту,
Безмежна замкненість стіни.
І жодних натяків чи знаків -
Лишень байдужий білий шум.
І тінь бездомного собаки.
І тихий сум. І тихий сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Обірване коріння,
Обрубане безжально
Терором, самозванцями під масками месій.
Розкидане насіння
Без права на сакральне -
Без пам’яті, без спокою на землиці чужій.
Хапаєшся за сонце
І наново плекаєш
Свій всесвіт недоношений, обглодане єство.
І грієш у долонцях
Надії ті безкраї,
Що згинути не дали нам з нав’язаним хрестом.
Зібрати б все до купи,
Ім’я в альбом вписати,
Відмитися від вироків обридливих катів…
Та замість прізвищ - трупи
І замість волі - ґрати,
Усі сліди затоптані - нічого не знайти…
Та є земля на світі,
Що прихистком нам стала,
Поїла душу ліками, від воєн берегла.
ЇЇ теплом зігріті,
Ми виросли, не впали.
Ти звешся Україною, ріднесенька земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
В цю красу надто складно повірити:
Гармонійність по вінця свідомості —
Неосяжна, безмежна... Де міра та,
Що дасть змогу вмістити це повністю?
Гір верхівки зрання зашарілися
Над хребтами ще сонними синіми
І будинки — як вписані стилусом,
Видаються казковими скринями.
В кожній — зв'язка секретів і магії
Що струмить крізь віконця освітлені.
Це очима ввібрати би спраглими,
Доторкнутись думками принишклими...
Птах ширяє з вітрами, як з рівними,
Понад хвилями смачно солоними.
М'якість зим тут приносить Гольфстрімом і
Низько хмари розвішує ґронами.
Гір і фйордів обточені контури,
Сто відтінків снігів недоторканих,
Танець сяйва стрічками розгорнутий...
Захват ними не сила приборкати.
Все єство чистим щастям просякнуте,
Мов відкрили ці землі ми першими.
Назавжди поселилась у пам'яті
Ця краса дивовижно довершена.
30.11-01.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2019
Цей дощ на часі -
Вмиває душу,
Приспляє тугу,
Тамує біль.
І сльози власні
Душить не мушу,
Дощу як другу
Накрию стіл:
Гіркі образи,
Солоний відчай,
Пекельний досвід,
Ядучий сум.
Дощ все це разом
Промиє двічі
І видасть розсип
Прозорих дум.
29.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2019
Незнакомые, но бесценные,
Чьими силами город держится!
Вот бы были молитвы стенами -
Я б их вымолила, хоть грешница.
Дай Бог выстоять вам под натиском,
Сил, здоровья вам и терпения,
И удачи под ГРАДом вражеским,
И домой живым возвращения!
Каждый вечер молитвы длинные
Пусть послужат вам оберегами.
Вы вернитесь живыми, милые,
Незнакомые, но бесценные.
08.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847223
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 05.09.2019
В новинах пісні і смерті,
В руках – філіжанка кави,
Контрасти такі відверті,
А мрії такі яскраві…
Чотири загиблих вчора.
«Amar pelos dois»* виграв.
Світ, наче сліпа потвора,
Навпомацки робить вибір.
А я свій давно зробила,
Два виміри об’єднавши.
Повільно лікую крила,
Потроху будую башти.
І знаю одне-єдине:
Коли вибухають війни,
Лишаються цінним й чинним
Кохання й тепло обіймів.
В новинах пісні і смерті,
В думках найдорожчі - люди
І мрії шалено вперті,
Що все неодмінно буде.
14.05.2017
*«Amar pelos dois» («Кохати за двох») – пісня у виконанні Сальвадора Собрала, що перемогла в фіналі Євробачення-2017, що відбувався в Україні 13 травня, коли у прифронтовій Авдіївці під час обстрілу загинуло четверо місцевих мешканців.
/фото авторки/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2019
Найперший день осінній
Ще теплий, непримхливий.
Принишкли в павутинні
Духмяні стиглі сливи,
Підставили під сонце
Опуклий бік звабливий.
Потру його в долоньці,
Як лампу Алладіна.
А жовті хризантеми!
Їх витончена терпкість
Чарує аж до щему
І кружить на три чверті.
Просякнутий садочок
Тонким шитвом проміння.
На мить спинити хочу
Життєву швидкоплинність.
Наповнене по вінця
Єство теплом і щастям,
Зі світом наодинці,
З любов'ю на зап'ястку.
01.09.2019
Фото авторки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2019
Мені так тепло поряд із тобою,
І посмішка запалює вогні
В очах, в душі і в небі наді мною,
Осяюючи вервицю із днів.
Так затишно у лагідних обіймах,
І спокій огортає аж до п'ят.
Це суперсиметричне співпадіння,
І кожен дотик - крихітний обряд.
І кожен поцілунок - наче зілля -
Лікує, перетворює, п'янить...
Нас ніжність заколисує на хвилях,
Та в радість дана кожна спільна мить...
Пухнастий сніг виблискує грайливо
Тендітним мерехтінням кришталю,
Навколо і всередині нас - диво
І красномовне "Я тебе люблю".
24-25.01.2017
/Фото автора/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Чорний біль Чорнобиля
гіркіший за полин,
Тягнеться юродиво
крізь кілька поколінь.
Смерті, хиби, подвиги
злилися в моноліт...
Пам’ятники зводили…
Від них душа щемить.
Скільки понівечено
природи й людських душ!
Скільки з них приречено
без правди про біду?
Атоми безжалісно
пронизували все
Світ труїли, плавили…
Відплатить хто за це?
Мужнім ліквідаторам -
пошана та уклін.
Заколисуй атоми,
сумний квітневий дзвін!
Зцілюй землю змучену,
по всіх краях лунай,
Безрозсудним злочинам
помножитись не дай!
15.04.2019
На фото - частина пам'ятного знаку, присвяченого ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.
Публікую повторно, адже перша версія кудись зникла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.04.2019
Абрикосів цвіт так пахне миром,
Відчайдушно опираючись війні.
Пелюстки тендітні - наче крила -
Підіймають сподівання від землі.
Але свист закреслить миттю спокій,
Вдавить мінами усі крапки над "і".
Вибухає біль чотири роки
І тремтить безсило абрикосів цвіт.
16.04.2018
(Фото автора)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833415
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.04.2019
Він мовчки плава в своєму горі,
Ковта таблетки і спить без снів,
Згоря душею, згаса поволі,
Але не в змозі спинити біг.
Війна пройшлася мільйоном берців
По всіх клітинках його душі.
Чисельні шрами по всьому серцю,
Життя з шаленістю на межі.
Він мовчки б'ється з безмежним сумом,
Несамовито іде у бій.
Ніхто не знає, про що він дума
І як витримує дикий біль.
~~~
Вона не знає, про що писати.
В душі пустеля, у серці - ніч,
В думках - вчорашніх новин цитати,
Бажання плакати долілиць.
Війна пройшлася сталевим траком
По всіх куточках її душі.
Уламки щастя з дірявим дахом
І глузд із мороком на межі.
Вона не знає, про що сказати.
Все існування - суцільний бій.
Всі почуття вже давно заклякли.
Лишився тільки німотний біль.
~~~
Війна іде по живих і мертвих,
Нівечить долі, тіла, життя.
А хтось не бачить її уперто
У стінах власного небуття.
23.11.2016
На фото - будівля міськради м. Торецьк Донецької області, зруйнована під час бойових дій у 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2019
Этот год я запомню как знаковый,
Что раскрасил наглядно людей,
Словно лакмусом, флагами разными:
Кто-то дальше стал, кто-то - родней.
И возможно, все это неправильно,
И печально, и больно - втройне...
Кто назвал свою Родину падалью,
По какой вы продались цене?
Этот год я запомню как заповедь:
Не убий, не соври, не предай.
Перед Родиной все одинаковы,
И в ответе за собственный край.
08.04.2014
Публікую цей вірш тут саме сьогодні, адже 1 березня 2014 ми вперше побачили чужий прапор у рідному місті.
На зображенні - скріншот відео з мітинга 1.03.2014 з каналу Дзержинск - город шахтеров
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827268
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2019
Ми звикли до хрестів на вікнах,
Що кожен другий клеїв скотчем,
До вулиць ввечері принишклих,
До канонад посеред ночі.
Ми звикли до тремтіння стелі
І до сирен швидких тривожних,
Але до випадків смертельних
Нам звикнути ніяк не можна.
Не можна чути ті новини,
Де "тиша і без втрат сьогодні",
Коли "таблетки"* мчать невпинно
Бійців в крові, важких, безногих;
Коли дитина не добігла
Півметра, щоб сховатись в льосі,
В очах жага життя застигла
І мати нам не вірить досі...
Війни немає, кажуть люди,
Яким не чути мінометів.
Війни немає. Поки в груди
Не вдарить біль від втрат і смерті.
09.02.2016
(Фото автора)
*"Таблетками" називають УАЗ-452, які часто використовуються військовими медиками у зоні АТО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826977
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.02.2019
Розкажи мені про поїзди!
В тебе безліч історій, я знаю!
Сніговими степами, крізь дим,
Потяг мчить нас. Навколо безкрайо.
Рівний стукіт невтомних коліс,
Ліхтарів мерехтіння тривожне...
До війни - лиш нічний переїзд,
Далі - розпач і біль. Власним коштом…
Власним домом і рідним теплом,
І життям, що розбилося вдрузки,
Віддають данину та прокльон
Недовійнам із почерком "рускім".
Ну, а поки далеко перон,
Вип'єм чаю - фірму́ залізничну.
Ти розкажеш історій вагон
Пасажирці сумній пересічній.
21 листопада 2016 + 26 лютого 2019́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826976
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2019