Максим Чурков

Сторінки (1/24):  « 1»

Ходи до мене

Ходи  до  мене,  вже  вечір  темний,
і  добрий  демон  забуде,  де  ми:
на  пляжі,  в  парку  або  в  трамваї...
Шукає?  Марно!  Як  обіймаю,
цілком  в  цілунку  зникаєм.  Вечір,
солодкі  плечі,  червневі  втечі…

Ходи  до  мене,  у  рай  наземний,
коли  на  ранок  мовчать  антени,
дрімають  телекомунікації,
пусті  провулки,  сумні  акації.
Цілком  в  цілунку  зникаєм.  Ранок,
солодка  шия,  жаги  серпанок…

2019

Copyright:  Чурков  Максим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019


Скучили

Скучили  за  небом  ми,
втомлені,  занедбані,
з  чужини  повернуті,
звиклі  за  стернóм  іти.

Скучили  за  сонцем  ми,
з  душами  безсонними,
з  чужини  відправлені,
звикли  жить  у  плаванні.

Скучили  за  рідним  ми,
обернулись  в  ріки  і,
в  чужині  вже  зсушені,
витекли  з  задушини.

Скучили  за  рідними
небами,  повітрями,
сонцями...  додати  б  ще:
Кожен  -  за  своїм  лишень.

2019

Copyright:  Чурков  Максим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2019


Непомітно

Я  -  привид  для  світла  і  невід  для  вітра;
я  -  морок  для  ночі,  яка  непомітно  
в  зіниці  пірнула,  в  які  задивлявся,  
допоки  не  зникла  ранкова  імла  вся.  

Тонув  би  зір  в  зорі,  а  зорі  -  у  серці!  
Рука  не  в  руці,  в  рукаві  моїй  скельце...  
Ти  -  сонячне  світло,  я  -  місячна  фаза;
і  погляд  твій  -  фраза,  в  якій  лиш  відраза.  

Водою  породжений,  неба  сльозою,  
я  -  море,  що  зникне  на  сонці  росою,  
дощем  над  горами  вмиратиме  кволо,  
щоб  вогник  твій  не  загасити  ніколи.  

2019

Copyright:  Чурков  Максим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2019


Важке дихання нічного міста

Опівночі  чую,  як  дихає  важко
гігантське  надмісто,  охрипли  квартали,
судина  міська  -  асфальтована  стяжка,
крізь  тіло  проходять  бетонні  канали.

Мільйони  людей  завмирають  в  клітинах
складної  системи  -  міська  анемія,
та  вдень  знову  збільшиться  кисень  в  судинах,
хоча  й  залишилась,  на  жаль,  аритмія.

Хоча  і  снують  безперервно  у  тілі
машини  і  люди,  наповнені  киснем,
нові  елементи  потрібні,  дозрілі,
міській  людоносній  системі  корисні.

А  струм  електричний  будує  сигнали
нервовій  системі,  миттєві  та  чисті,
як  дихати  будуть  людьми  ці  квартали,
життя  існуватиме  завжди  у  місті.

2016

Copyright:  Чурков  Максим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019


Незмінна

Війна  ж  бо  безмежна,  шляхів  там  багато:
або  в  генерала  одразу  з  солдата,
або  посмакують  тобою  гармати,
або,  вибачай,  ти  -  кожух  для  гранати:

один  із  десятка,  можливо,  і  сотні,  
залежить,  від  того,  що  там,  НЕ  в  безодні,
де  гріють  людей  не  окопи  холодні,
розкажуть  в  новинах.  Наприклад:  сьогодні

бійця  з  батальону  під  назвою  те-то,
героєм  везла  до  шпиталю  карета,

він  полк  захистив,  коли  став  між  солдатом,
страшним  подарунком  від  ворога-ката.
Насправді,  дивізія  вся  ен-десята
загинула  внаслідок  обстрілу.  Клята

війна  -  та  вона  не  змінилася  зовсім...
Згадалась  мені  сорок  другого  осінь:
війна  світова,  а  солдати  всі  босі,
в  гучнім  і  пекельнім  багатоголоссі,

мільйони  вмирають,  дорожчають  труни,
хрести,  домовини,  прокляття  і  руни,

Залізні  тіла  і  кінцівки-снаряди,
гранати-плоди,  вибухові  гранати,
тіла  з  плоті-крові,  кінцівки  із  м'яса,
Під  масою  грунту  -  людей  ціла  маса.

Війна  світова,  братовбивча  чи,  може,
локальна  двобійка  двох  надто  сторожих.
Можливо,  це  протистояння  двох  різних
племен  здичавілих  від  сили  залізних

списів  і  ножів,  катувацьких  наборів.
Ніщо  не  змінилось  з  часів  метеорів,

які  розтинали  віки  кайнозою,
коли  примітивність  звіриного  бою
зникала  під  натиском  першої  зброї:
спочатку  з  камінням  кидались  герої

на  ворога,  потім  прогрес  еволюцій,
полони  і  війни,  борги  контрибуцій.
Від  зброї  з  каміння,  металу  і  шкіри
До  воєн  гібридних,  розщеплення  миру

на  атоми  і  пропаганду,  режими:
воєнного  стану,  коли  від  зажину

війна,  мов  косар,  на  паю  повноцінно
стинає  життя,  десь  хлопчину  -  на  міні,
десь  жінку  -  у  вирві  від  авіабомби,
десь  цілий  район  у  своїх  катакомбах,

когось  із  уламками  чи  від  гранати,
чи,  може,  від  власної  рідної  хати,
яку  підірвали  вони  випадково
(коли?  хто  "вони"?  -  нікому  не  відомо).

Жахливо,  що  швидко  змінились  роки,
бо  кидали  інші  гранати  з  руки,

червоні,  яскраві,  під  свято,  у  Римі,  
принаймні,  казали  так  всі  пілігрими.
гранат  і  граната  -  пароніми  дужі,  
різниця  у  площи  нової  калюжі,

червоної,  чи  від  крові,  чи  від  соку,
у  будь-якім  разі  це  прояви  року.
Людина  -  творіння  Небесного  Бога,
а  деякі  кажуть,  війна  теж  від  нього.

По  суті,  війна  -  це  не  боже  розпутство,
а  винахід  від  негативних  рис  людства.

Відомо,  а  може,  це  міф  і  неправда,
Не  зміняться  люди  ні  щойно,  ні  завтра.

Природа  війни  залишилась  людською,
годуємо  разом  химеру  рікою
крові,  як  худобі  кидаємо  силос.

Минали  епохи...
війна  не  змінилась...

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835010
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2019


Повернення

Полірований  ключ  у  іржавому  чорному  отворі.
Пара  обертів.  Декілька  кроків.  Пустеля  у  безладі.
Крижаний  куб  кімнати.  У  покроковому  говорі
Дощаної  підлоги  «склепіння».  Під  стелею  в  безумі

Невиразної  лампи  безбарвні  метелики-смертники.
Несамотності  та  одинокості  плетиво.  Спогади
Звідусіль  із  пронизливим  лезомю.  У  вщерть  ніким
Не  заповненім  просторі  сльозі  –  це  рідкісні  опади.

Килимок  у  дірках,  а  в  обіймах  пилку  товстошарого
Переламані  меблі.  На  стінці  з  полицями  пліснява.
У  четвертій  стіні  і  частково  у  стелі  стожарами
Небосхилу  падіння  нічне.  Між  цеглинами  різними

На  підлозі  у  рамці  прогнилій  родинне  зображення:
Непомірна  скорбота.  Колінами  в  поле  склоламкове.
Доторк  пальців  до  фото  в  долоні,  снарядом  ураженій.
Тихе  скиглення.  Холод.  Скрипіння.  Заграва  битв  танкових…

2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835009
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2019


Душепад

І  якщо  між  тобою  і  урвищем  –  крок,  
Зупини  на  хвилинку  годинник  життя,  
Не  зважай  на  міраж,  що  віщує  стрибок,  
А  прислухайся  врешті  до  серцебиття,  
Відчувай  і  живи,  насолоджуйся  днем,  
Поринай  у  світи  потаємних  бажань,  
Обернися  для  інших  священним  вогнем,  
Не  шукай  у  відомому  безліч  питань.  
Подивись  на  даремний  людський  душепад,  
І  згадай  уві  сні  мій  єдиний  урок,  
Не  злiчити  в  життi  таємничих  принад,  
Ти  ще  встигнеш  зробити  останнім  цей  крок.

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2019


Розрада

Так  важко  у  місті  єдину  розраду  
Навік  зберегти,  як  знайшов  її  змалку.  
Виснажливий  день  залишився  позаду,  
Попереду  вечір,  мандрівка  у  балку.  
Там  гомін  і  регіт  бурхливого  міста  
Замінить  природа  на  тишу  безмежну,  
Там  рай  для  душі  і  скарби  для  туриста,  
Відчуй,  доторкнись  до  дерев  обережно,  
Бо  скрізь  переповнюють  сили  природні,  
Які  відчуватимеш  після  мандрівки.  

Мінливий  туман  підіймався  з  безодні,  
Навколо  пейзажі  немов  з  фотоплівки,  
І  я  поринав  у  світи  невідомі,  
Обвиті  руками  сучасного  міста,  
У  лісі  такому  зустрів  незнайомі  
Місця,  де  сочилась  енергія  чиста,  
Мене  надихала,  знімала  утому,  
Мені  відкривала  цей  світ  неповторний,  
Опісля  вертався  вночі  я  додому,  
Під  музику  лісу  і  шелест  мінорний.

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834745
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2019


Червона зима

Червона  зима  заховалась  в  місцевих  міських  гнійниках,
з  наривів  яких  виринало  як  з  ринви  поривчасте  людство.
Кривавою  кригою  вал  ось  покрився,  а  поруч  дракар  -
облоги  недавньої  воїн  -  у  норд  ненажерливо-лютий
гойдався  на  втомлених  хвилях.  Вгризалися  синню  суціль
мерзотні  замерзлі  тіла  в  білизну  збагрянілих  фіордів,
валів  земляних  та  зацвілих.  Знедолені  жителі...  ці
зринали  повстанськими  лавами  з  опухів  згарищ,  що  орди
не  знищили  зовсім,  здійснивши  нову  переможну  облогу.
Червона  зима...  Розруйновані  ідоли  кожному  богу.
Кривава  зима...  Крижаний  подув  норду.

2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834744
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2019


Неймовірний танок

Мелодія  сповнює  тіло  та  душу,
Чекаю  ту  мить,  коли  з  місця  я  зрушу..  
І  ось  я  тону  в  насолоді  у  танці,
Натхнення  зривалось  з  коротких  дистанцій,  
Що  сплетені  душі  під  такт  пролітали
У  ритмі  фанданго  в  безмежному  залi;
Ця  пристрасть  здавалась  мені  неземною,
Бо  Муза  в  цю  мить  танцювала  зі  мною..  

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019


Білосніжні перлини розсипала Нікс…

Білосніжні  перлини  розсипала  Нікс,
І  вони  утворили  блискучі  зірки.
Темнота  між  зірками  бездонна,  мов  Стікс
Чорні  діри  заповнить  вона  на  віки.

Місяченько  зажурений  від  самоти.
Поглинає  його  непрозорість  хмарок.
Він  мені  допоміг  врешті  щастя  знайти
І  зробити  назустріч  тобі  перший  крок.

Я  боявся  любити  глибоко  в  душі
Та  не  вірив,  що  житиму  вічно  в  журбі.
У  нічному  натхненні  писав  я  вірші,
Щоб  частинку  любові  віддати  тобі.  

2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019


Хочу бути з тобою

Розтали  сніги  і  забулися  криги.
Не  треба  ховатись  від  холоду  вдома
із  чаєм  гарячим,  занурившись  в  книги,
вслухатися  в  те,  що  шепоче  утома.

Тепер  я  послухаю  шепіт  природи,
яка  цілу  зиму  спокійно  дрімала,
відчую  легенький  порив  прохолоди.
Тепла  березневого  сонця  замало.

Весна  надихає  і  лагідно  в’ється
хрещеною  сонцем  і  небом  добою,
о  Музо,  освячена  полум’ям  серця,
цієї  весни  хочу  бути  з  тобою.

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019


Хрестики-нулики

Присмак  свободи  нагадують  вечір  й  міцне  каберне,
Здавна  шукав  я  вигадливу  долю,  що  в  щастя  пірне.
Напій  окови  розчинює,  кидаю  виклик  Життю:  
«Правила  най  будуть  чинними,  щоб  не  було  внічию!»  

Довго  не  думали,  грати  в  що..  Хрестики-нулики  –  гра!  
Здатне  Життя  «ґрати»  поки  що  креслити  –  схема  стара:  
Ось  папірець  вже  готовий  є,  риси  направо  і  вниз.  
Коло  Життя  вимальовує  коло  середини  рис.  

Перший  хід  мов  повідомлення,  що  у  житті  я  –  це  нуль.  
Коло  в  клітинці  –  знетомлена  доля  у  ранах  від  куль.  
Зрю  супротивника  з  викликом,  хрестик  малюю  нічий,  
Схожий  на  тихії  викрики  схрещених  боєм  мечів.  

Збоку  Життя  друге  колесо  креслить,  мов  зашморг  мені.  
Змінюю  тактику…  моляться  стеля  й  підлога  стіні.  

Вільних  клітинок  на  кілька  спроб,  мій  хід  завершить  цей  бій.  
Може,  Життя  врешті  виграло  б.  
Ставлю  все  ж  хрест.  
На  собі.

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821159
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2019


Ілюзія чиста

Навіщо  з  тобою  зайшли  так  далеко,
Де  нас  поглинало  пекельне  мовчання,
Свідомість  тонула,  я  чув    небезпеку:
Мов  крига  на  сонці  розтане  кохання,

Бо  в  нього  ні  іскри  нема,  ні  надії,
Замурзані  часом  банальні  зізнання
З'їдали  смачні,  примітивненькі  мрії,
І  пристрасть,  і  щирі  душі  поривання.

Ця  осінь  зіграє  на  шурхоті  листя
Романси  прощання,  тихенькі  та  кволі,
Бо  ці  почуття  –  це  ілюзія  чиста,
І  ми  не  зустрінемось  більше  ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2019


Я знову вище неба

Натхнення  розширить  кордони  в  безмежжя,
Розпалить  багаття  слабенькі,  холодні.
Я  вкрию  зірками  моє  узбережжя
Верхівок  гірських  у  туманній  безодні.

Я  вірю  в  реальність,  в  ілюзію  світу,
Відтворюю  в  світі  усе  неповторне,
Натхненний  красою  у  стадії  цвіту,
Навік  зафарбовую  білим  все  чорне.  

Любов  надихає,  дарує  прекрасне,
Жадане,  яскраве,  небесне  натхнення,
Немов  у  пекельній  пустелі  завчасні
Дощі  прохолодні  –  живому  спасення.

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820901
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.01.2019


Червоно-синій

Жарини  заграви  тримають  невловно  й  безмовно  
мій  запал  душі  моногамний  у  тінях  
і  жевріють  у  синкретичності  неба  та  моря:  
у  червені  холоду,  в  синяві  тління.  

Моя  промениста  пташино,  не  задля  страждання  
твого  поглинаю  мов  темрява  світло;  
заблуканий  крук,  я  наблизитись  вкотре  жадаю  
до  тебе,  огненнопір'їста  й  розквітла.  

У  зграї  багатомільйонній  помітити  легко  
тебе  серед  інших:  палає  беззмінно  
душа  твоя  пристрасна.  Мрій  еклектичних  мій  легіт  
мене  знов  звертає  до  тебе,  фламінго.

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019


Кораблик у морі

Я  знову  у  пошуках  справжньої  долі,
І  серце  моє  –  це  кораблик  у  морі
Тонких  почуттів  і  цікавих  історій
Про  те,  як  знаходили  люди  скарби.
Я  знаю,  де  є  острови  майже  голі
І  майже  безлюдні,  тому  що  в  неволі
Чекаючи  щастя,  байдужістю  хворі,
Там  гинуть  самотні  від  суму  й  журби.

Колись  корабель  мій  у  водах  північних
Блукав  серед  брил  крижаних  і  величних,
Я  бачив  стожари  людей  нарцисичних,
Позбавлених  пристрасті  й  сили  життя.  
Мій  курс  пролягає  до  тих  екзотичних,
Манливо-таємних,  чудних,  фантастичних,
Безмежних  країв,  де  у  водах  тропічних
Знайду  я  твій  острів,  любове  моя!

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820703
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.01.2019


Рiка рокiв

Крокують  роки,  
Вони  пророкують  
Так  голосно,  наче  ті  круки  кричать.
Бракує  руки,  
Яка  надрукує  
Той  вирок  короткий  –  на  серці  печать.  

Синіє  весна,  
Чорніють  у  серці  
Мої  почуття  під  вороняче  «кав».  
І  скнітиму  в  снах,  
Чевріючи  в  скерцо,  
Мов  козир,  заткнутий  в  чортячий  рукав.  

Крокують  роки,  
Трактують  нещадно  
У  нашім  контракті  прихований  факт:  
Короткість  ріки  
І  глиб  її  знадний  
Лише  пророкують  довічний  антракт.

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820702
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2019


Вигад-спогад

За  шафу  сіло  синє  сонне  сонце,
письмовий  стіл  на  зло  зломав  шухляду,
звідтіль  відтятий  жовтий  місяць  виплив
у  річку  слізних  слів  моїх.

Зі  стелі  всі  надії  впали  в  ніжне  ліжко,
зринали  мрії  роєм  рим  незримо,
твоє  ім'я  в  думках  зайня́лось  стрімко  -
пірнуть  я  в  забуття  не  встиг.

І  спогадом  живим  живились  болі,
а  сум  і  щем  дощем  спадали  далі,
ще  грала  юність  музику  на  серці:
прожитий  день  -  розрив  струни.

Ще  плив  у  річці  слів  відтятий  місяць,
живив  ще  болі  дивний  вигад-спогад:
як  ти  мені  сім  різних  слів  ловила,
то  враз  спіймала  двічі  "сміх".

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019


Колись вiдчувала ти море на дотик?

Колись  відчувала  ти  море  на  дотик?  
Коли  у  воді,  то  немов  у  обіймах,  
чутливих,  приємних,  твоїх...  

Спекотливе  сонце,  спокуса  екзотик  
розпалюють  пристрасть  сильніш,  ніж  у  фільмах,  
хвиль  плескіт  мов  твій  ніжний  сміх…

А  справжня  перлина  морської  окраси  –
твої  чарівничо-блакитні  зіниці,  
одні  на  безмежні  світи...  

Пісок  біля  моря  на  дотик  –  атласи  
убрання  твого,  що  мені  часто  сниться;  
я  знаю,  що  море  –  це  ти...

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2019


Думки про космiчний колапс у четвер…

Думки  про  космічний  колапс  у  четвер,  та
Як  Сонця  розправа  ведеться  з  Меркурія,
Червона  планета  давно  не  четверта,
Здалося,  що  ти,  немов  зраджена  фурія,

Для  помсти  обрала  жорстокеє  сонце,
Щоб  знищити  світ  мій  до  декількох  атомів.
Усі  детонації  та  в  унісон  -  це  
Захопливо,  проти  моїх  власних  задумів.

Крізь  сотні  років,  може,  тисячоліття
Червона  планета  Марс  так  зеленітиме,
Що  скоєне  це  врешті-решт  відболить,  я
Тебе  розумію:  для  Всесвіту  діти  ми.

Тепер  серед  попелу  в  світі  нічого
Немає  твоєї  жертовності  вище,  ти
Планету  мені  оживила,  не  Бог,  а
Любов  твоя  створює,  здатна  не  нищити.

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2019


Між нами

Між  нами  зникає  стара  невідомість.
Крокую  назустріч  тобі  у  пітьмі;
На  жаль,  ще  не  бачу  твій  погляд,  натомість
Давно  відчуваю  тебе  в  цій  юрмі.

Між  нами  руйнуються  призми  ілюзій,
Хоча  ще  не  бачу  всю  шорсткість  душі,
Крізь  безліч  людських  емоційних  дифузій
Торую  свій  шлях  у  безмежній  глуші.

Між  нами  здіймається  полум’я  долі,
Мов  зорі  гаряче  та  трішки  слабке,
Зсередини  так  зігріває  поволі;
Тяжіння  до  тебе  нестерпно  п’янке.

Між  нами  –  сто  кроків,  о  душе  утішна,
Наосліп  шукав  тебе  безліч  ночей,
Між  нами  –  п’ять  метрів,  крокую  неспішно,
Так  солодко  манить  твій  вогник  очей.

Між  нами  –  два  кроки,  і  ти  майже  поряд,
Два  кроки  –  і  будемо  разом  навік,
Між  нами  –  лиш  дотик  і  пристрасний  погляд,
Цілунок  –  і  губи  торкнулись  повік.

2016
 [youtube]https://youtu.be/qyYOqdWUCyY[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019


Яблунево-вишневий

На  березі  річки  під  вечір  травневий
зігріємось  вдвох  попід  сонцем  багряним.
Тонкий  аромат  яблунево-вишневий
з  сусіднього  саду  з  цілунком  вогняним
та  ніжно-солодким,  мов  груші  у  серпні,
манитимуть  знову  зустрітись  під  кленом,
де  річка  розвіє  чекання  нестерпні
і  тихе  «люблю»  пролунає  рефреном..

На  березі  річки,  під  вечір  травневий,
як  ніч  огортатиме  зоряні  зграї,
мені  подаруй  поцілунок  миттєвий,
поринемо  вдвох
в  світ  любові
безкрайній…

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2019


Дитинство

Дитинство  –  це  щастя  привітно-казкове
Із  присмаком  вишень  із  рідного  саду.
Дитинство  мрійливе,  п’янке  та  чудове,
Життю  посміхнись,  моє  радісне  ладо!

Я  згадую  матері  лагідні  руки,
Пестливі,  тихенькі  пісні  колискові.
Як  тільки  відчую  я  біль  від  розлуки,
Одразу  звернусь  до  минулого  долі.

Листи  у  дитинство  своє  надсилаю,
Де  нас  зігрівали  веселі  веснянки.
У  спогади  я  відтоді  поринаю,
Смакуючи  ягоди  ніжної  шпанки.

В  уяві  моїй  ще  сопілка  заграє
Під  спів  голосний,  дивовижно-пташиний.
У  небі  хмаринок  білісіньких  зграї
Породжують  тіней  танок  миготливий.

Десь  вітер  з  квітками  в  гаю  розмовляє,
Струмок  бурмотить  щось,  дзюркоче  їм  тихо,
А  я  все  дитинство  собі  уявляю,
І  спогадів  шепіт  –  єдина  утіха.

На  жаль,  не  вернути  ті  дні  пречудові,
Бо  то  лише  згадки,  душі  забаганки.
Дитинство  –  це  щастя  привітно-казкове
Із  присмаком  вишень  тендітної  шпанки.

2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019