Маг Грінчук

Сторінки (2/135):  « 1 2 »

Це приховати не смію

Минули  роки,  змішались  суспільні  устрої...Гребемо  далі,
Де  потрясають  світ  нищівні  війни,  злочини,  марево  згарищ.
Є  часу  сіль,  є  духу  спіль...На  землі  зникло  вже  слово  товариш.
Нас  сушить  лихо,  духовні  пута  і  думи  журливі  недбалі.

Мов  ті  журавлі  розлетілися  люди  по  далеких  чужинах.
Не  скрізь  вони  знаходили  надійний  та  небезпечний  притулок,
Не  всюди  їх  зустрічали  з  розпростертими  руками  без  смути.
Цілюща  пам*ять  жаліє  землю,  де  бідує  люба  родина.

Довірливе,  друковане  слово  -  розрада  і  світла  надія.
Лиш  Батьківщина,  як  ніхто,  може  влучливо  твоє  серце  погріть,
Де  мерхне  білизна  і    знов  легко  хижацька  віддзеркалює  хіть.
На  ріднім  порозі  жити  в  тривозі  -  це  приховати  не  смію  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869894
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 29.03.2020


Символ християнства

Пройшов  він  білий  світ  віками  створений,
Здобутий  величчю  релігій  і  могил.
Над  ним  ясніє  німбом  чистий  небосхил,
І  синява  німа  бовваніє  поряд.

Тож  Хрест  -  символ  християнства,  захист,  сила.
Це  знак  святий  спокути,  осяйність  світу.
Як  знак  чотирьох  вітрів-  вічний  чесний  слід.
Знамена  хресні  мають  могутні  крила.          

У  Християнстві  Хрест  усьому  початок,
Яким  освячують  та  благословляють.
І  лагода  з  добром  душу  полюбляє,
Смолистих  пахощів  пронизує  нас  чад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869659
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 27.03.2020


Погляди без ліку

Як  наш  Всесвіт  виник,  так  і  завершиться  існування  його
Заборонні  дії  в  природі  -  час  біологічної  зброї.
Мабуть,  росте  винахідливість  інтелекту  думки  чужої.
Карантин  навіть  став  господарем  у  кожній  хаті  сьогодні.

Буде  пізно,  коли  згадаються  слова  навіщо  голова.
Туго  думає  дурень,  що  не  торкнеться  вірус  його  віку.
Зневажає  влада  свій  народ  -  кричать  так  погляди  без  ліку.
Міністрів  і  "чинуш"  некомпетентність  видно,  як  ти  не  ховай.

На  планеті  нашій  коронавірусу  об*явлена  війна.
Ненаситні  люди  вже  підняли  ціни  на  продукти,  ліки.
У  трагічні  дні  в  них  проснулись  хіть  звірини  та  дії  дикі,
Кров*ю  вони  вже  лягли  і  на  папері.  Діє  вірус  здавна.

Мабуть,  високий  статус,  становище  псує  цілком  людину.
Кожен  шукає  вигоду  й  зиск  і    до  правди  відроду  не  звик.
Розшифровка  генетичного  коду,  неначе  стогін  чи  крик.
В  Бога  пограти  спроба  -  пориви  головні  до  самотини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869091
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2020


Нам цю весну не забути

Дихання  весни  знов  розкрило  ніжну  душу  природи.
Дихнула  раз,  другий  і  набралося  сонце  відваги.
Ось  спалахнув  радісний  та  життєдайний  променів  вальс.
Гаряче  повітря  сипнуло  на  земну  щедру  вроду.

Заметушилися,  побігли  швидше  мовчазні  хмари
І  в  усмішці  широкій  розпливлося  блакитне  небо.
Що  суджене  людині,  хоч  небагато  ще  їй  треба...
Кохання,  щастя,  сяйво  дня  і  мелодія  флояри.

Та  щире  слово  від  близьких  і  вірних  друзів  почути.
Весна...  Підвелася,  потягнулася,  оглянулася.
Все  зеленіє,  одягає  живу  красу  після  сну.
Вогонь  в  очах,  гріє  віра.  Нам  цю  весну  не  забути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868728
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.03.2020


Живи

Живи  з  перемогами  та  під  чистим  небом.
За  щастям  земним  мабуть  бігати  не  треба,
Не  треба  його  ніколи  навіть  шукати.
Воно  поруч...  Світлий  ранок-  всьому  початок.

Людино!  "Виробляй"  стійкість,  емоційний  тон,
Щоб  поважав  тебе  не  лиш  Основний  закон.
Брехні  не  піддавайся,  яка  нас  обвила.
На  душі  безсилля  не  плоди,  не  тлій,-  живи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868719
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2020


Багато помилок

Знов  вірусні  діла  і  неостиглих  ряд  слідів.
Неспокій    непокоїв  -  корони  вістря  в  бутті.
Сім*я,  родина,  Батьківщина  -  поняття  віків,
Слова  святі,  та  чи  потрібні  кожному  в  житті?

Бездарні  шаліють,  кривдять  народ  божевільно.
Сліпим,  жорстоким,  мабуть,  став  Всевишній  до  людей.
Без  спокою  вбачається  життя  -  лихо  спільне.
Багато  помилок...  Паніка  куди  нас  веде?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868502
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2020


Ода пташці

Над  землею,  мов  срібною  рікою,  в*юниться  туман.
Бавиться  яскравою  росою  зелено-рутий  лан.
Пісня  життєдайна  по  гаях  звучить,  несе  надії.
Ласкою  ранок  віє,  наш  люд  рожевим  світлом  мріє.

Українській  землі  світову  славу  приніс  соловей.
Божа  пташка  -  душа  і  ніжність  природи,  гордість  людей.
Спів  досконалий  пернатих  -  райської  творчості  витвір.
Повертає  туга  створінь  поодинці  із  вирію.

Лиш  самці  спочатку  прибувають  до  теплого  краю.
Місце  для  майбутнього  гнізда  так  дбайливо  шукають,
Сповіщають  про  це  голосним  співом  весняним  вітрам.
Самка  почувши  "соліста"  пару  собі  вибирає.

Хвиля  горнеться  в  пісок,  а  пісня  серце  обіймає.
Може  солов*їна  слава  нам  тільки  болю  завдає.
В  тривожну  мить  всесвітньої  незгоди  в  життя  не  грають.
Соловейків  не  знайти,  які  однаково  співають.

Є  мовчазні  дати,  де  співати  батько  припиняє.
І  відчуває  подих  дня,  тільки  крила  не  складає.
До  справи  він  береться  -  повітря  рятує  від  мошок,
Та  несе  малечі  мух,  жучків,  павучків  і  мурашок.

Час  летить.  Невідворотній  світ.  Вже  юні  пташенята.
Голосу  для  співу  не  жаліють  наші  молодята.
Наче  маленька  пташка,  та  горде  серце,  щедра  врода,
Хоч  здавна  вона  відома,  зараз  написалась  ода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867932
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.03.2020


Погляд навіки-віків

Чарівниця  весна...  Вже  пару  собі  обирають  птахи.
Лебедина  вірність  -  чистий,  ясний  погляд  навіки-  віків.
Знак  уваги  заяснів.  Єднання.  Залунав  веселий  спів.
Світ  на  себе  задививсь,  давні  біліють  грядою  шляхи.

Тиші  простору,  голубіє  небокрай  і  вітер  грає.
Самка  висиджує  малих,  а  самець  -  охороняє  їх
І  вартуючи  гніздо,  він  попереджує  завжди  своїх...
Небезпека,  та  мати  швидко  пухом  яйця  прикриває.

І  батьки  подалі  разом  відлітають,  -  строгі,  молоді.
Так  відволікають  від  дітей,  домівки  ворогів  вони.
Долю  виклика  забули  лебеді  про  всі  щасливі  сни.
Тихо  в  небі,  тихо  в  полі  і  знов  -  тихо  стало  на  воді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867466
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.03.2020


Любов - це сила.

Звичайно,  на  планеті  є  що  славити  нині...Любов  -  це  сила.
Безсоння...Кохання,  мов  спів  життя  краси,  політ  душі,  не  тіла.
Дзвенітиме  тиша  від  ласки,  тоді  світанно  поллється  тепло.
Правдиві  вірні  друзі,  любов,  добро,  кажуть,  розвіють  хиже  зло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867311
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 08.03.2020


Жіночність

Жіночність.  ЇЇ  роль  не  скінчиться  на  планеті  цій  людній.
Приносить  у  це  життя  родинний  вогонь,  чари  кришталю,
Вогонь  любові  і  щастя,  всі  високі,  святі  надання.
Жіноча  доля  пульсує,  як  темінь  вечорів,  сяйво  дня.

Блискучі  слова:  жінка  -  мати,  жінка  -  сестра  і  дитина
Та  жінка  -  дружина,  розрадниця,  кохана  і  єдина.
В  історії  є  доказ  цікавий,  актуальний,  важливий,
Як  приклад  кохання,  добра,  вірності  і  любовних  долин...

Жіночність-    це  світанкові  зорі  і  материнська  сльоза,
Це  мирні  діброви,  повінь  буйна,  інколи  сильна  гроза.
Вшануймо  вірну  жінку-трудівницю,  берегиню  життя.
Хай  свято  Весни  і  квітів  завжди  красять  осяйне  буття!



Вітаю  всіх  жінок  зі  святом  8  Березня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867297
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.03.2020


Ніщо не обмине

Країна  мала  й  має  велику  культуру,  науку,
Мільйони  талановитих  людей,  жебракову  муку.
Духовна,  політична  руйнація  іде  майбуття.
Бажають  нас  загнати  хапуги  владні  у  небуття.

Історіє,  дай  нам  снаги,  сили.  Набридла  каламуть.
Ми  бачим  все,  кого,  куди  несе,  яка  потрібна  суть...
Катастрофічні  втрати  чи  відчуває  покоління?
Біда,  ярмо  колоніальне  це  все  не  сновидіння.

Ось  розгортається  картина,-лиш  ворюги  мають  все.
Голодомор  і  геноцид  скрізь  Україну  знов  несе.
Ми  наступаєм  на  граблі,  часто  б*ємо  себе  в  груди.
Не  вчить  нас  минуле,  то  ж  зникають  селища  і  люди.

Народ  на  себе  задивись.  Хто  тисне,  розумом  збагни.
І  хто  від  чого  відхиливсь,  і  кому  хочеться  війни.
Згадаймо  батька  й  матір,  про  гнівну  долю,  що  спалахне.
Дивись:  хвороби  йдуть,  освіта  -  "жуть"...  Ніщо  не  обмине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866958
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2020


Шторму кінець…

Збурений  простір.  Ми  вимірюємо  юним  поглядом  милі.
Несвідомо  вітер  налетів.  Раптом  захитався  корабель.
З  неймовірною  швидкістю  розчарувались  бентежні  хвилі,
Бо  СКР  не  поспішаючи,  йшов,  а  наші  очі  пили  далеч  скель.

Ми  сповиті  в  ранній  тіні,  а  розбурхане  море,  наче  вир.
Дружні  вали  з  наділеною  силою  здіймались  угору.
Так  погрожували  вони  нам  тривалим  штормом.  Мутнішав  зір.
І  на  бак  корабля  валилися  величезні  сльози  моря.

Срібною  піною  розсипаються  хвилі,  у  прірву  впада.
Хочеться  у  розпач  поринуть  і  в  непізнане  думку  втопить.
Вітер  шумить,  ноти  достатньо  звучать.  Іде  з  норд-весту  біда.
Ми  не  просимо  щастя  у  долі  за  сльози  чиїсь  ні  на  мить.

Судна  кидає  з  боку  на  бік,  збільшує  схили.  Доля  сумна.
Наче  ходе  палуба  ходуном,  зірки  стоять  ненадійно.
Загартоване  стогне  залізо  від  гніву  царя  Нептуна.
З  болем  ридають  русалки,  коси  розметаючи  на  воді.

У  полоні  ефіру  радіохвилі  бушують  незримо.
А  на  штурманській  карті  наш  курс  корабля  виринає  з  пітьми.
Поєднались  радість  і  туга  у    серці  матроса,  як  рима.
Назву  порту  приписки  не  можуть  стерти  ні  час  і  ні  шторми.

Дружба  на  флоті  -  сила  і  згусток  тепла,  життєдайний  пломінь.
Кличуть  землю  покинуті  зорі,  місяць  приміряє  вінець.  
Злякано,  покірливо  каються  хвилі.  Ледь  чути  їх  гомін.
Мов  змія,  піна  шалено  шипить,  наче  каже:  шторму  кінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866809
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2020


Рушник

Поважати  кожну  істоту  вчили  нас  з  давнини.
Крізь  роки  до  нас  прийшов  символ  -  український  рушник.
Він  символізує  донині  чистоту  почуттів,
Глибину  безмежної  любові  усіх  хазяїв.

У  рідній  хаті  оберіг  захищає  оселю.
Добра  людина  все  життя  не  черствіє  душею,
Стеле  рушник  близьким  і  друзям  та  звичайним  гостям.
Люди  прагнуть  правди,  добра,  ніхто  не  буде  телям.

Рушники  в*язали  і  брали,  коли  йшли  у  свати.
Своєрідні  святині  ідеалів  і  чистоти,
Невід*ємна  частина  родинних  свят  і  обрядів.
Ними  вітають,  їх  дарують  на  згадку,  на  радість.

Це  щемливий  спогад  дитинства  і  пам*ять  про  матір.
Лаконічність,  образність,  неначе  мислення  майстра.
Розмаїття  тонів,  мов  зорить  вишивальниць  Весна,
Кожна  ниточка  з  любов*ю  казково  заплетена.

Рідний  символ  -  здобуток  культури  нашого  роду.
Український  рушник,  мов  вишита  доля  народу.
Візерунками  переплелися  людські  радість  і  біль,
Щастя  і  горе...  Щирість  в  душі.  На  столі  -  хліб  і  сіль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865423
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.02.2020


Оновлення збагни

Держімося  землі,  нині  твердь  її  тримає  нас,  як  щит.
Надійний,  не  тільки  на  папері,  як  у  недрах  моноліт.
Широкий  світ,  теплом  весни  сипнуло.  Оновлення  збагни.
Парує  слід  зими.  Спинися,  глянь.  Подумай  і  не  стогни.

Своїм  життям,  добробутом  ми  лиш  зобов*язані  землі.
Вона  не  тільки  грунт  родючий,  тавром  вже  стала  на  чолі.
Берегти  повинні  всі  її,  шанувати,  величати,
Яка  придає  сил  рости  і  жити,  тихо  спочивати.

Всіх  матінка-Земля  народжує,  ласкає  і  ховає.
...Помітний  дім.  Не  пустим  в  хату  ми  біди.  Це  кожен  знає.
Наступний  рік  -  нова  цікава  книга,  розгорнемо  собі...
Зустрінемо  ми  тут  блакить  весни  та  ряд  добрих  справ  судьби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865262
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 18.02.2020


Орієнтир моралі відточений

Наш  дім  -  це  Всесвіт,  де  ми  всі  маленькі  мізерні  істоти,
Які  безцільно  і  неосмислено  принижуєм  себе.
Сама  природа,  як  орієнтир  моралі  відточений.
Відхилення  від  норми  аморальне,  грішно-розбещене.

Спотворення  дару  любові  вже  у  суспільстві  тривожне.
Зросли  позашлюбні  стосунки,  інцест,  статева  розпуста.
Продовження  роду  людського...  Сьогодні  в  розпачі,  Боже.
В  нещасті  світ.  Нащо  на  Землі  узаконені  пустощі?

Хворіє  істота,  бурна  механічна  причина  росте  -
Неадекватне  використання  всіх  частин  свого  тіла.
Хвороба  з  Європи  прийшла,  втопталася  поволі  в  пусте.
Хай  буде  сонце  нам  учитель,  коли    десь  зростають  крила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864842
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2020


Стосується всіх

Контрактний  підхід  до  моралі  -  демократія  наша.
Це  значить:  поширені  випадки  обману,  наклепів,
Неправди  і  несправедливості  до  окремих  людей,
Порушення  податкової  системи  та  ще  дещо...

Розквітли    організована  злочинність  і  насильство.
Безкарними  виявляються  вбивці.  Гроші  їх  сила.
Теракти,  війни...Час  іде,  світ  відділив  себе  від  нас.
За  все  відповідаєм  ми!  Закон  за  межею  погас.

Мораль  вимагає  жертв  у  практичних  деталях  життя.
Вона  пропонує  підпорядкованість  нормам  буття.
Так    тільки  нормальне  суспільство  захиститися  може
Від  гноблення,  жорстокості,  несправедливості,  мора!

Повинна  моральність  автономною  бути  не  для  втіх.
Тут  логіка  проста:  дія  законів  стосується  всіх!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864470
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2020


Природна ноша

Наче  небо  поближчало,  пом*якшало.  Синява  чує:  йде  весна.
Дихання  її  бажає  розкрити  в  очах  ніжні  пелюстки  душі.
Бджоли  у  вуликах  тихо  гудуть  у  полоні  тепла,  в  тумані  сну.
Мабуть,  скоро  вже  зазеленіє  природи  краса,  загудуть  хрущі.

І  весна  відчине  нам  двері,  знов  побачимо  самоцвіти  з  роси
Та  назустріч  весняним  вітрам,  як  у  казці,  сипне  біла  пороша,
Пахне  яка  водяною  свіжістю,  хоч  прагне  зупинити  часи.
Де  початок,  там  кінець.  Земля  квітує,  їй  родить  -  природна  ноша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864278
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2020


Гнуть їх вітри

Задумливі  наші  гаї,  здавалося-іділія  тай  годі...
Але  природу  не  красять  вони,  де  багна  і  сміття  до  гори.
Безмежні  і  неповторні  поля  зеленіють,  хоч  гнуть  їх  вітри.
Всі  хлібні  рослини  наливаються  соком  при  добрій  погоді.

Їм  хочеться  подихати  снігом,  зігрітись  під  вечір  зимовий
І  бути  вдячними  в  неозначений  час  в  долі  білой  хлібини,
А  поки  під  вітром  лиш  шепочуть  вони  між  собою  в    родині:
"Тяжке  життя  на  зрілому  стеблі  і  тяжкий  клімат-нездоровий."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864186
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2020


Все відступає

Сьогодні  життя  людське  нестигло-коротке,  недремне.
Не  вистачає  часу  для  спілкування,  на  стосунки.
І  зустрічаємось  з  красою,  підлістю  недаремно.
То  відчуваємо  радість,  то  горе,  вникаючи  в  суть.

І  нашу  душу  трясуть  прояви  мерзотності,  любов.
Чи  суворе  щастя,  години  торжества  і  страждання.
Дні  тисне  зимові  весна.  Чуємо  її  розмови...
Все  відступає,  як  людська  ціна.  Знову  зневажання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863927
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2020


Приносили користь…

Набридло  людям  правило  багатих:  що  хочу  -  те  і  роблю,
Але  тягнуться  жити  і  працювати  в  безладі,  хаосі.
Наш  основний  документ-  Конституція,    розумом  зроблений.
Сплюндровані  іудами  права  громадян,злочинів-  хаща.

Кого  карати,  судити  за  порушення  змісту  закону,
Який  виокремлював  у  найвищій  моралі  добро  від  зла.
Усі  правила  існування  в  суспільстві  приносили  користь.
Вони  упорядковували  життя  для  всіх  зі  світом  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863619
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2020


Закони злої долі

Моя  Батьківщина  -  зозулина  туга  чи  батьківські  відлунки.
У  формуванні  наших  думок,  почуттів  чужа  тішиться  мутність.
Відіграють  вирішальну  роль  суспільство  та  суспільні  стосунки...
Тому  розбещує  нас  хаос,  спотворює  благородну  сутність.

Вина  підступає  до  скронь.  Берегти  не  вмієм  родовий  вогонь.
Відповідальний  владний  люд  пустив  у  світ  закони  злої  долі.
Натомність  радості  народу  жменька  обіцянок  у  долоні.
Вдихнувши  дії  їхні,  ми  українці  станемо  босі  й  голі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863288
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2020


Може, зве назад

Теорія  еволюцій  -  фактів  дана  плутанина.
Високий  розбіг  свідчить  -  відсутній  предмет  для  дискусій.
Згадаєм  погляди  Дарвіна  -  оживає  картина.
У  кого  ум  заслаб,  давно  придбав  язик,  елей  лакуз.

Завжди  цей  природний  добір  -  сліпий  і  несвідомий  був.
Без  прийдешнього,  не  обдарований  зором  -  це  не  жарт.
Життям  наділені  люди  Землі  забули  про  табу.
Сьогодні  кличе  воно,  чи  шле  привіт?  Може,  зве  назад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862513
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2020


Під власним контролем

Тільки  тепло,  добро  і  щирість  самої  людини
Допоможуть  стати  щасливим  у  нашому  світі.
Істини  вічні,  і  в  наші  метушливі  години.
Кожне  серце  здатне  на  радість  у  владній  блакиті.

Щастя-  це  наявність  усього  доброго  потроху.
Вчасно,  природно  і  водночас  під  власним  контролем.
Позитивне,  досконале,  бажане  не  за  роллю.
Рівень  з  гідністю,  справжній  і  творчий,  не  захололий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862370
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 24.01.2020


Нам неуцтво затуляє життя

В  нове  ступивши  коло,  в  людей  зникають  витрати  на  все.
Освіта  і  медицина  змінюють  щодня  своє  лице.
Іде  із  віку  в  вік  неспокій,  темінь  в  майбутнє  зло  несе.
Терпіти  більш  немає  сили  царів  з  чаруючим  вінцем.

Мистецтво  вже  інструментом  гине  державного  соцвпливу.
Стає  історія  важким  знаряддям  в  руках  владних  людей.
Практична  байдужість  один  до  одного  є  біль  щемливий.
Уявлення  про  непристойність  живе  нашим  "полем  чудес".

Нам  неуцтво  затуляє  життя  тут  лукавою  тінню.
Чи  не  від  неї  у  нас,  в  Україні,  бездарні  реформи,
Які  затуманюють  всю  правду  недбайливою  лінню.
Печальні:  самовражений  спалах,  його  істини  норми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862214
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2020


Вершини зими

Хмари,  мов  білосніжні  вершини  зими.
Сірий  туман  -  одна  і  та  ж  речовина.
Вниз  крапельки  води  сипнули  намистом,
Вмились  гаї  в  ранні  незнанні  години.

Свіжістю  віє  від  прохолоди  роси.
Тиша  незвична  схилилась  над  лісом.
Срібні  хмарини  пливуть  у  лагідну  синь.
Змінені  строки,  межа,  дихання  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862012
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.01.2020


Втрачена

Дії,  факти,  злочини  проти  людського  суспільства
Дають  свідчення  про  порочність  природи  людини.
Ганебні  вибухи  влади,  геноцид  -  істини  біль.
Безумна  поведінка  у  більшості  з  нас  щоднини.

Чиновники  геть  обтяжені  серйозним  пороком...
До  соціальної  напруги  веде  стан  країни.
Корупція,  жадоба  кривдять  люд  знову  жорстоко,
Бо  втрачена  гармонія  тіла  й  духа  донині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861910
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020


Безцеремонна омана.

Знову  серце  торкає  струни  сумовиті.
Нас  знедолили,  принизили,  знесловили.
Влади  свита,  як  велич  світу  гордовита,
Опускає  народ  на  дно,  -  так  глумиться  зло.

Провокує  нас  на  безліч  ганебних  вчинків.
Де  відчуження,  ворожість  жертва  обману.
А  несправедливість,  нахабність  -  суд  і  вчитель.
Влади  продажність  -  безцеремонна  омана!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861676
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2020


Сили набирають…

Сили  набирають  дружні  колоски  жита  й  пшениці,
Зерна  живого  світу,  невмирущого,  як  твердь  земна.
Лакомий  землі  шматочок  та  не  кожний  вдовольниться.
Дні  в  труді,  в  скорботі  ночі,  Батьківщина  в  серці  одна.

Злаковий  і  картопляний  край  -  це  українські  поля.
Не  байдужий  до  тебе  ніхто,  починають  труїти.
Довга,  довга  дорога  народу,  вже  втомилось  теля.
Стерлись  жорна  надії.  Досить  нам  безсилля  плодити...

Наші  ниви  без  меж,  злакові  хвилі  краси  давнини.
Перед  якими,  навіть  і  час  відступає  безсило.
Він  стирає  з  лиця  міста  і  навіть  держави,  як  сни.
І  руйнує  храми,  палаци,  а  зерно  колоситься...

Вже  минають  віки,  згасли  світи,  живе  паляниця.
Поле  у  щедрім  колоссі,  і  скоро  почнуться    жнива.
В  радість  співають  млини,  їх  серця  чарує  пшениця.
Біла  хлібина,  добра  зернина    для  нас  буде  жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861435
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2020


Де розслід?

Знову  закуріли  дими,  вогнище  тисне.  Виють  пси.
У  чорно-сірій  золі  пеньки,  як  обгорілі  стовпи.
Горять  школи,  сади,  вагони,  склади,  зникають  ліси.
Гектари  в  занепаді,  бездиханні  посадки,  степи.

Людина  володар  світла,  тепла,  що  дає  нам  вогонь.
На  жаль,  він  приносить  не  тільки  затишок,  радість,  добро.
Нам  величезні  збитки  несе  халатність  рук  і  долонь.
Скрізь  гинуть  люди,  майно,  тварини,  рослини...  Де  розслід?

Вогонь  часто  називають  добрим  і  злим,  ненаситним.
Злочинці  допускають  появи  лютого  полум*я...
Зникають  сліди  у  мареві  згарищ,  людей  голоси.
Зло  домовляється  всяк...  Страховий  спрацьовує  поліс.

Матеріальні  надбання  всі  повинні  ми  зберегти.
Пожежа-  це  небезпечне  явище  мирської  біди.
Злочинність-  біль  Вітчизни,  а  господар  -  символ  доброти.
Сумнота  хмура,коли  запрацюють  чесно  всі  Суди!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861073
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.01.2020


Початок стежин, самотності жах…

Свої  у  нас  долі  і  є  власна  у  кожного  путь.
Як  добре  під  вечір  слухати  життєві  сонети.
...Початок  стежин,  самотності  жах  куди  нас  ведуть?
Обсіли  нас  присмерки  і  на  дорогах  замети.

Всі  наші  сльози  -це  не  пухнастий  розсипаний  сніг.
У  серці  нездоланне  горіння  і  втрати  живих.
Знак  слави  і  мужності  породжує  підлість  і  гріх.
Не  приховати  цвітіння  багатих,  злочини  їх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860782
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 09.01.2020


Без холодних погроз

Природа  лукава,  щось  смуту  велику  надумала.
Не  справжню  білокрилу  Зиму  привів  до  нас  Дід  Мороз.
Старенька  і  горбата,  а  в  погляді  туманна  суміш.
Обіймища  зволожені,  ходить  без  холодних  погроз.

На  бабі  полатаний  кожух  і  чоботи  подерті,
На  голові  хустка  дірява,  волосся  сиве  стирчить.
Байдужість  в  очах:  ось  далі  пустельні,  ось  голод    гряде.
Земля  зголодніла  за  снігом,  тільки  чомусь  ще  мовчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860719
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.01.2020


Феномен чи хіт?

Ввічливий  вираз,  гречне  ставлення  до  людини-
Мабуть  не  крапля  гірка  і  для  нас  не  новинка.
Риси  ці  історичні,  українського  роду.
Мовні  формули  і  культура-  розум  народу.

Предків  глибинне  коріння  чи  вчить  спілкуванню?
Школа,  вуз,  семінари  значні  миті  навчання.
Кожна  родина-частина  єдиного  людства.
Ввічливості    не  чутно,  наче  стало  безлюдно.

Розігнавшись  йдемо  у  цивілізований  світ.
Милосердя  і  доброта  наш  феномен  чи  хіт?
Чи  відродимо  втрачений  знайомий    етикет?
Хай  допоможе  нам  культура,  кожного  "портрет"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859937
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2020


Течія вічна, співуча

Українська  мова  -  не  сирота,  бо  люба  людині.
Має  вона  світову  славу  та  слов*янську  родину.
Досконалість,  прихована  енергія,  білі  крила,
Музикальність,  мелодія  звуків  -  цілюще  вітрило,

Котре  творить  почуттєвій  зв*вязок  суспільства  й  народу.
Світе  ясний,  світе    вчасний  країні  дав  щедру  вроду.
Звуки  рідної  мови,  наче  образ  рідного  краю.
Я  люблю  і  тому  знаю  співзвучне  слово"кохаю".

В  серце  істоти  вливається    золотоносна    ріка.
Гнучкість,  приємність  -  мовна  сила,  яка  достатньо  легка,
Що  виблискує  хвилями  мелодій  народні  пісні.
...Рясно  звучать,-  виразно,  сонячно  на  людському  "жорні".

Мова  -  життєдайний  ручай,  течія  вічна,  співуча.
Це  дихання  дібров,  подих  трав  і  гір,  -  земля  родюча.
Це  нив  зростивших  добрий  урожай  і  радості  струна.
Та,  яка  нас  вчить  берегти  всіх  красу  і  любов  здавна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859738
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2019


Все це не нове

Тиха  засніженість  теплих  дум,  бажань  на  душі.
Сірі  тумани,  дощі...  Ждемо  сріблисті  сніги.
Лист  останній  спадає,  мов  календар  залишив.
Люд  в  земній  турботі  ціною  своєї  снаги.

Ясна  зірка  благословила  людям  мирний  час.
Сипляться  з  неба  сніжинки  -  білі  квіти  дощів.
Світе  мій,  Україно!..  Новий  рік  спішить  до  нас.
Не  сумуйте  земляки,  всі  підвладні  чарам  слів.

З  боєм  годинника  піднімемо  келихи  ми.
І  дванадцять  проб*є  -  ігристий  напій  оживе.
"Світ  знайомий  пізнаю",  -  озветься-пискне  миша.
Сніготаль.  Людина  і  мораль.  Все  це  не  нове...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859552
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2019


Прийде довгожданна мить

Ще  декілька  днів,  хвилин-  прийде  довгожданна  мить
Годинник  нам  вчасно  дванадцять  проб*є  без  жалю.
І  пролунає  в  хатах  веселий  дзвін  кришталю.
Повік  силу  новорічних  бажань  вже  не  згасить.

Тому  Віра,  Надія,  Любов  з*являться  знов.
І  зірка  у  зеніті  загориться  судьбою.
У  світі  всім  почуватися  добре  собою,
Коли  він  небайдужий  до  тебе  і  ти  -  без  змов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859423
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 27.12.2019


Манлива чужина

Чумацький  Шлях-  гігантське  срібносяйне  скупчення  зірок,
Яке  перетинає  небосхил  на  межі  туману.
Прихована  величезна  лінза  для  всіх  космічних  ок,
В  яких  сам  погляд  -  холод.  Галактику  бачим  в  екрані...

Це  грандіозна  картина  -  світло-сиві  вічні  плями.
Сузір*я  Андромеди  космічна  розгадка  утворень.
Усі  зоряні  системи  велетенські  до  нестями.
Помріяти  хочеш...!?  Там  фантазіям  досить  простору.

Сягає  мирний  розум  людський  у  недремну  безодню.
Володаря  безмежні  глибини  -  манлива  чужина.
Епоха  гіпотез...  Вільна  істота  -  постать  господня.
Все,  мабуть,  казка  і  ніби  наснилась  висот  сторона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859037
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2019


Гримить на весь світ

Жадоба  підкорила  хилу  людину,
Тому  заручником  грошей  легко  стала.
-  Хто  сіє  розбрат,  біду  в  країні  нині?  -
Не  розберу,  чий  рік  надходить  останнім?!

Сьогодні  Батьківщина  гримить  на  весь  світ:
Духовне  жебрацтво  верховодить  людьми.
Життя  українця  тепер  тонше  за  нить,
Тут  гроші  зло,  беззаконня  плодять  за  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858843
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2019


Це не видумки

Життя  людини  зовсім  не  чернетка,  не  блокнот,  не  зошит.
Не  можна  там  помилки  закреслити  та  аркуш  вирвати.
У  зрадника  народу  і  країни  розуму  схиб  зовсім.
Чорніюча  чорнота  у  душі,  мабуть,  це  не  видумки.

Джерела  долі  забуті  в  слові.  Їх  закони  -  вискребки.
Зникає  радість,  як  і  слід,  зникає  наш  український  рід.
Суворою  красою  мови  звучить  життя,  як  витівка.
Все  відступило  в  жести,  звуки.  Слави  навіть  втрачаєм  цвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858554
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2019


Давнії дні

Хорали  птичі,  щедрі  ниви,  тиха  течія  ріки.
З  солом*яною  стріхою  хата  там,  де  зріють  зірки.
Порослая  оксамитовим  мохом,  де  погляд  не  кинь.
Повільно  пульсують  віддзеркалені  у  світі  віки.

В  одній  із  хатин  на  березі  Ворскли,  в  місті    Полтаві,
В  родині  козацькій  жила  дівчина  -  Маруся  Чурай.
Вона  пісні  майстерно  співала,  не  знаючи  слави.
Чарівна  зовнішність  і  мистецтва  краса,  голос-  ручай.

Складало  любляче  серце  віршами  пісні  і  думки.
Розлука  з  коханням  для  неї  стала  тяжким  ударом
І  по  краплині  сточила  душа  ще  великі  рядки.
Переживання  і  туга  вчували  і  строфи  труда.

Почути  кроки  життя  воскресають  цей  зболений  час.
Цвіте,  рясніє  пам*ять,  поглядом  вимірює  шляхи.
Мов  голубий  вогонь  до  світла  тягнеться  любов  не  раз.
Ганебний  вчинок  -  це  хлопця-зрада...Отрута  за  гріхи.

Благословенний  біль  далеких  мук  в  коханні  наяву.
В    чарівних  відблисках  зорі  живуть  священні  сторінки.
Мов  спалахи  багряні  вростають  за  правду  світову
Сліди  розталі  вічності  минулі  нечужі  роки.

Чурай-поетеса  народна  і  легенда-  людина.
Більш  трьох  віків  по  нашій  землі  ходить  спадщина  її,
Бо  слово  й  почуття  ніби  з*єдналися  воєдино,
Сягають  межі  синього  неба,  як  в  ті  давніЇ  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858527
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 19.12.2019


В сутінках галактичних долин

Вночі  ти  підніми  свої  очі  вгору,  в  таємниче  зоряне  небо.
Відкриється  небесна  картина  казок  -  міріади  далеких  зірок,
Які  створюють  химерні  фігури,  загадкове  сузір*я  шалене.
Безмежні  простори  світила  палять  ширми  в  невідомість  чорних  дірок.

Історія  світобудови  -  книга  відкрита.  Всесвіт  перед  очима...
Людей  уява  малювала  божества  та  пристановище  на  небі.
Сузір*я,  як  міфічні  герої,  священні  тварини  зв*язані  з  ними.
Гігантське  скупчення  зірок  схилились  з  висоти  -  шанують  честь  планети.

Небесний  килим  -  загадка  космічних  утворень,  світ  незвіданих  глибин.
Його  візерунки  всі  неспроста,-  так  думали  наші  люди  віками.
Розумні  істоти  здавна  ховаються  в  сутінках  галактичних  долин.
Крізь  чорну  товщу  дивляться  зірки  -  горіти  прагнуть  сяйвом  до  нестями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857027
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2019


Ми ще Європі не рівня

На  Землі  вся  еволюція  завершилася  з  появою  людства.
Розвиток  його  в  біологічних  системах  Всесвіту    стає  лютим.
І  з*являється  жадоба,  завдяки  якої  в  тривозі  білий  світ.
Не  по  добрій  волі  гине  рід.  Простір,  сон  і  дійсність,  знов  думок  політ.

Щира  дружба  кригою  пливе  в  народі.  Є  долар,  євро  нам  рідня.
Завелась  гадюча  зграя  у  державі.  Ми  ще  Європі  не  рівня.
Плаче    земля  та  важкими  стали  гектари,  їхній  здіймається  біль.
Хто  долин,  лісів  і  нив  господар,  і  хто  володар  наших,  міст  і  сіл?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856808
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2019


Там, де є початок…

Існування  нормального  облаштування  суспільства  -  правди  вершина.
Це  не  мрія,  а  тверда  надія,  до  якої  прагне  добра  людина.
Кожен  повинен  володіти  невідчужуваними  правами  життя.
Тільки  шляхом  стійких  тенденцій  і  істини  сил  ввійдемо  ми  в  майбуття.
Там,  де  є  початок  і  не  дрібний  розум,  відроджують  у  нас  почуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856169
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2019


Малюємо самі сутність свою

Над  питанням  буття  завжди  замислювалося  багато  різних  людей.
І  міркують  над  ними  всі  сучасники,  розпиляючи  кожен  свій  день.
Ще  роздумувати  будуть  наші  нащадки,  не  знаючи  мирних  ночей...
Люд  стане  багатим  лиш  тоді,  коли  скине  ярмо  з  жебракових  плечей.

Принципи  і  питання  на  денному  порядку  владі  не  загасити.
Ми  не  починаємо  з  нуля,  предки  підготували  грунт  -  право  жити!
Кожне  життя  велике  полотно,  де  малюємо  самі  сутність  свою,
Це  різноманітніші  події  і  факти,  погляди  на  світ,  на  зорю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856048
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2019


Розійшовся в кольорах свинець

Думка  кожного  вченого,  мовою  фізики,  захоплена  красою.
Світовлаштування  -  оплата  захоплення  відчуття,  переживання.
А  живопис  художника,  мов  розкидані  молекули  фарби  сонця.
Почуття  теплі  параметри  світогляду.  Усіх  тривожить  вічний  "вальс".

Світ  раціонального  розміркування,  як  недремність  синапсів  буття.
Аргументи  спростовують  чисте  до  епіфеноменального  сміття.
Доля  -  фінал  життя,  ніхто  не  думає  про  смерть.  Нас  чомусь  веде  сліпець?
Вже  гірким  став  мед,  дні,  неначе  соти,  та  розійшовся  в  кольорах  свинець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855946
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2019


Фактор порочного життя

В  людині  зло,  мабуть  є  наслідок  відчуждення,  приниження.
Нужда,  хвороби,  горе,  сльози  -  паростки  своїх  гріхів,  вини.
Відповідальність  влади  зачинена  для  правди  і  надії.
Спотворення  моделей  "віри"  -  це  уряду  ворожі  дії.

Культура  наша  -  найголовніший  фактор  порочного  життя.
Криваві  злочини  і  муки  заганяють  світ  у  небуття...
"Держава,  в  нас  доля  з  тобою  одна",  -  кажуть  брехливі  уста.
Усі  соціальні  проблеми  викликають  цей  ряд  запитань...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855606
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2019


Наша задача

Існуючі  всі  уряди  затавровані  думкою  Руссо.
Його  літа  давно  віджилі.  Ці  слова  згадую  наче  сон:
"Людина  народжується  вільною,  але  всюди  в  кайданах".
Не  знаю,  коли  замаячить  та  правда.  Це  наша  задача.

У  нашій  великій  державі  контрактний  підхід  до  моралі.
Тому  поширені  випадки  обману,  неправди,  печалі.
Знущання,  несправедливість  зріє  не  тільки  до  бідних  людей.
Корупція  у  сфері  бізнесу,  влади  вже  росте  день  у  день.

Організована  злочинність,  насильство  забирає  життя.
Моральні  здібності  і  ресурси  людства  зріла  втома  буття.
Ілюзію  слов*янського  миру  несуть  нам  чужі  небеса.
Обов*язки  і  ідеали  лише    знає  щаслива  сльоза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854854
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2019


Не має меж

Існування  людського  суспільства  в  дзеркалі  літописних  століть.
Управління  земними  ресурсами  і  нині  на  тому  стоїть.
Переплелось  теперішнє  й  колишнє  і  минулого  нечутно.
Як  душно  слухати  про  світ  -  мало  правди  і  шепітно,  безлюдно.

Цивілізації  давнішні...  Тим  результатам  прийшов  занепад.
Шляхом  прогресу  рух  людства  обтяжливий,  наче  він  має  нелад.
Голодомори,  землетруси,  епідемії,  владний  реформізм,
І  з  горем  злилися  якості  людські:  жадібність,  злість  і  егоїзм.

Сьогодні  світ  роздирають  контрасти.  В  життя  не  можна  гратися.
Витрачають  країни  міліарди  на  зброю,  і  знищують  рай.
Як  іншим  не  вистачає  ресурсів  на  годування  народу.
Хвороби,  дисбаланс  неприродний  і  мажори  калічать  вроду.

Людина  не  власник  цієї  Землі,  а  лише  арендар  її.
Природа  відплачує  за  ставлення  грубе  і  за  сльози  свої.
Людські  здобутки  різних  справ  ясно  видно  і  бачимо  втрати  теж.
Крилатий  крок  істоти  стає  бездумним,  важчим  і    не  має  меж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854474
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2019


Цнота є свята…

За  рахунок  іншого  ніхто  не  повинен  жити.
Ставитись  так  треба  до  всіх.  Мабуть,  правду  не  скрити.
Спільним  горем  вражений  лихом  народ  в  Україні.
Демократія  справжня  -  це  коли  добре  людині.

Жодна  людська  істота,  як  ми,  не  живе  на  Землі.
Задля  чого  працюємо  і  на  кого  -  взагалі?
Для  свого  існування,  своя  у  кожного  мета.
Засіб  рішення  знайти  неначе  цнота  є  свята.

Поки  не  навчимося  стан  інших  враховувати.
Є  ще  питання,  відповідь  нам  на  яке  не  знайти.
Сум  людський  потрібно  радості  сльозою  омити.
Цей  підхід  і  принцип  усім  -  без  егоїзму  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853994
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2019


Рабський страх

Знов  чинять  люди  людям  зло.  В  людині  людяне,  де  ж  воно?
Наступним  поколінням  приносить  шкоду  неуцтва  зерно.
Творіння  Боже  стогне  бідне  та  страждає  і  понині.
Таке  буття  каліче  душі,  помикає  дух  країни.

Слова  святі  і  рідні  -  Батьківщина  -  ненька-  Україна!
Любов  і  мир  дадуть  надію,  буде  щастя  у  людини.
Набридли  злидні,  горе,  знедоленість,  економічний  крах.
Щоденні  страждання,  розчарування  життєві  -  рабський  страх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853728
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2019


Опорочені

Лиш  у  нашій  країні  не  позивають  справедливо.
Юридична  особа  продажна,  за  гроші  щаслива.
Зріють  почуття  невизначеності  в  питаннях  буття.
Відчувається  невпевненість  та  небезпека  життя.

Тут  ніхто  не  судиться  по  правді,  хто  зразу  зрозумів.
Треба  мати  гроші  на  затрати  -  задобрити  "панів".
Люд  вагітніє  бідою  і  породжує  злочинства.
Винне  беззаконня,  бо  в  руках  його  -  діла  насильства.

Кожна  людина  надію,  мабуть,  кладе  на  марноту.
Привселюдний  грабіж.  "Чинуш"  не  відігнати  від  норви.
В  Україні  справедливості  не  залишилось  слідів.
На  майдані  спіткнулася  істина,  совість  мучить  гнів.

Де  нечесні  обвинувачування,  збуджена  віра.
Сфабриковані  процеси,  люд  обережніше  звіра.
Правосуддя  створюють  правду,  соціальний  занепад.
Твориться  незвичайне  в  народі  -  з*являється  нелюд.

Наше  суспільство  вказує  на  свої  тяжкі  пороки.
Ціни,  зарплати  вельмож  зросли  фанатично  за  роки.
В  багатьох  руки  заплямлені  кров*ю,  "не  чують"  вини.
Сили  моральності...  Знову  не  діють  у  світі  вони.

Серце  і  пальці  здавна  опорочені  беззаконням.
Непідвладне  життя...  Шкіриться  корупція  драконом.
Так  злослівно  всі  говорять,  мов  язик  шепоче  зраду.
Злидні  вже  здавили  горло,  сили  не  дають  поради.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853580
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2019


У нас країна одна

Хоботок  москіта  десь  проникає  крізь  шкіру  людини.
Вприскує  у  кров  жертви  своєї  отруйну  речовину.
Люди,  змахніть  із  чола  отруту  дум,  не  ждіть  і  години,
Бо  від  кожної  "  комашні"  згаємо  всю  Батьківщину.

Сиротіє  серце,  і  сиротіють  діти  України.
Десь  загублений  початок  у  течії  шляху  життя.
Сліпнуть  очі  в  сльозах.  Спинимо  не  вікові  хвилі  сивин!
Обпікають  душі  шляхетні  слова:  "Прийшло  каяття".

Наслідки  зла  калічать  наш  розум  і  почуття  донині.
І  очевидний  доказ  тому  на  Землі  -  всяка  війна.
Хай  засяють  в  Україні  дні  лиш  теплі  жовто-сині!
Досить  шаленого  духу-вогню,  у  нас  країна  одна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853004
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2019


Наша кров до миру прагне

Здивувались  люди:"  За  що  у  хвилях  горя  потонули?"
"Через  нещастя,  хто  нам  кладку  проведе?"  -  ще  десь  гукнули.
Тож  з*єдналися  -  страх,  обурення  і  несміливі  руки.
Мов    спиняючи  пустоту,  пізнали  ми  великі  муки.

Кожній  людині  треба  розрада  -  заспокоїти  душу.
Необхідно  протистояти  стражданню,  коли  всім    душно...
Вражене  воно  -  злочинці  на  свободі.  І    де  ж  та  правда?
Очі  сльозинка  коле  -  плачу...  Наша  кров  до  миру  прагне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852945
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2019


Це питання по суті

Кажуть,  що  грам  досвіду,  коштує  тонни  теорій.
Вірно  так,  коли  йдеться  про  зміст  земного  життя
Знають  люди  із  власної  практики,  книг  історій
Про  кінцеву  мету  існування  і  цінність  буття.

Типи  життєвих  позицій...  Це  питання  по  суті.
Уряд,  суспільство  нам  точать  мозок  за  право  людське.
Топить  нас  горе  глибоке,  бідні  люди  забуті.
Тижні  голодні,  знеможена  доля,  в  душах  -  бридке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852319
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2019


Одним словом- брехня

Кожна  людина  вважається  частиною  світобудови.
Не  єдина  пізнавальна  здатність  у  житті  власний  наш  розум.
Інтуіція,  п*ять  органів  чуття  ,  пам*ять,  усього  вдосталь.
Ум  абстрактний,  прикладний,  як  регулятор  функцій  має  розмах.

Навіть  твердження  це  не  дає  підстав  бути  йому  найвищим.
Ум-  засіб  розуміння  і  єдине  джерело  змісту  знання,
А  в  практичних  справах  мудрість  сильніше  це  розуму  висновок.
Хто  вважає  ніби  все  знає-  злослів*я  ,  одним  словом-  брехня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852269
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2019


Почуйте мою мову!

Всесвітня  історія  знає  наче  всі  форми  свободи.
Вони  реальні:  деспотизм,  демократія,  монархія,
Де  самосвідомість  стає  боротьбою,  свідком  незгоди.
Занепад  системи  моралі.  Модель  лиш  міняє  назву.

Згадаймо  про  бувале,  про  потужну  зброю,  що  вбивала.
Історія  людства:  знищено  тисячі  мільйонів  людей.
Часи  двох  світових,  лютих  війн.  Земля  в  крові  утопала.
Диктатори  в  собі  вчувають  Бога.  Там  зло  і  смерть  гряде.

Зазнали  горя  Хіросіма,  Нагасакі  в  дні  ті  сірі.
Загроза  атомної  зброї  стоїть  на  дорогах  війни.
Сідлала  смерть  і  страхітні  конфлікти  в  Руанді,  Заірі.
На  демократичних  принципах  жертви  теж  не  мали  вини.

А  люди  гинули,  вмирали  в  непокорі  та  свідомо.
Той  погляд  розплати  дає  нам  факти  часів  геноциду.
Знущання,  переслідування  владою  світу  відомо.
Надходить  мить  найглибшій  думі  про  причину  суїциду.

Горять  і  гаснуть  зорі,  топче  світ  якась  "найвища  раса",
Як  Гітлер,  Піночет,  Пол-  Пот...  Хто  і  що  таких  рождає  знов?!
Палає  наповнена  болем  правда,  набридло  раяти.
Вона  хоче  кричати  на  весь  світ:  "  Почуйте  мою  мову!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851806
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2019


Чинні звуки

Чи  завжди  мова  і  думка  ідуть  вільно  поряд  з  нами  ?
Людина  думає,  як  правило,  не  лише  словами.
І  може  письмо  було  первинним  стосовно  мовлення,
Бо  запис  перш  за  все  міцніше  знака  установлення.

Так,  усне  мовлення  -  це  система  певних  мовних  знаків.
Слова  завжди  залишаються  тим,  що  було  спочатку.
І  відповідно  до  думки,  мовні  знаки  -  чинні  звуки.
Історію  розвитку  письма  знають  розум  і  букви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851138
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2019


Де міститься помилка?

Достигли  вже  умови,  щоб  зрозуміти,  де  міститься  помилка,
А  наслідки  виходять  без  уявлень,  тому  бідна  в  нас  готівка.
В  теорії  чи  в  експерименті  та  на  жаль  ми  бачим  результат.
Картина  спостереження  -  відсутній  досвід,  усім  реформам  -  мат.
Відверто  кажучи:  "  Якістю  і  цінам  мій  народ  таким  не  рад.
Пояснення  цього  сам  є  факт  -  в  Україні  життя  не  йде  на  лад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850845
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.10.2019


Наш народ - це Україна

Люблю  проростання  думок  за  межею  атмосфери  землі.
Я  відпускаю  фантазію,  як  музику,  у  вільний  політ.
Сягає  розум  у  космічну  безодню  до  зіркових  воріт.
Розгадку  великих  утворень  мені  розкрили  хмари  малі.

Всі  зоряні  велетенські  системи    -  галактики  частини.
Лише  через  терни  ми  проникаємо  у  незвіданий  світ.
Та  міряти  треба  кожен  свій  крок.  Людство,  пригадай  "Заповіт"
Де  сон  і  дійсність  ,  хвилі  думок,  увесь  народ  -  це  Україна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850676
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2019


Осіння непогода

На  дворі  осіння  вітряна  ніч,  лише  пливе  місяць  по  небу.
Стоїть  клен  на  краю  воріт,  наче  на  варті  і  береже  наш  рід.
Коли  вітер  загуде,  дерево  тремтить,  крихтить,  наче  старий  дід,
А  вітер  гасає,  шматує,  ламає  його,  як  злобний  недруг.

Утомиться  та  притихне  на  годину  і  знову  далі  шумить.
Міцніше  і  міцніше  обіймає  гарну  істоту  природи.
Розлючений,  злий,  непривітний,  могутній  і  нездатний  на  вроду.
Розбурханий  вітер  зриває  листя,  кидає  додолу  за  мить.

Ламає  те  бідне  заплакане,  обшарпане  живе  дерево.
Ніяк  не  вгамується,  бешкетує,  майже  все  бере  у  полон.
Стає  боязно  Землі,  кличе  покинуті  зорі.  Вразив  "дракон".
Осіння  непогода  -  лихо,  печаль  і  дощі  та  клопіт  людей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850488
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2019


Хто ж тоді вчитель

Буття,  де  звершується  багато  несправедливих  вчинків,
Невинні  страждають,  кривдники  виходять  сухими  з  води.
Життя  людське  скороминуще,  звісно,  в  нас  нечесні  суди,
Воно  не  інакше,  як  школа,  та  у  ній  хто  ж  тоді  вчитель  ?

Історія  людства  дає  немало  прикладів  горя,  війн,
Де  більшість  людей  стають  одержимі  владою  країни.
І  їх  не  хвилює  бідність  та  спустошеність  Батьківщини,
І  скрізь  жадобою  розкинулись  думки,  не  буде  віри.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849834
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2019


Свій час , мабуть, споважнів

Тумани  сірі  кубляться  над  землею.  Свій  час  ,  мабуть,    споважнів.
Лазурево  небо  поступово  набирає  білястих  тонів.
Стає  похмурим,  сердитим  та  раптово  проясняється  знову
І  декілька  сонячних  променів  ласкаво  змінили  умови.

Замріяна,  мила  і  щедра  неповторна  осінь.  Небо  без  сліз.
З  дерев  сиплеться  пожовклий,  висохлий  лист.  Холоне  вітер  і  ліс.
Прощається  лист  з  гілками  Кудись  летить,  розлучившись  навіки,
Спадає  помалу  і  сумно  лягає  на  картину  велику...

Сади  задиміли,  безлюдні  поля,  наче  земля  спочиває.
Всихає  трава  і  тільки  малесенький  кущ  калини  дрімає.
Коралі  на  промені  сонця  горять,  чекають  осінні  дощі,
Які  прошумлять,  сипнуть  холодне  намисто  на  дерева,  кущі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849419
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2019


Мрії в мареві дум

Осінь,  поля  спорожніли.  Щире  слово  від  влади  не  чути...
Журно  ключі  журавлині  летять  і  нам  їх  крик  не  забути.
Всім  не  жити  без  рідного  краю.  Наші  мрії  в  мареві  дум.
Світу  спокуси...  Газовий  вогонь  золотіє  ,  мабуть,  і  струм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848965
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2019


Серце полонить "луна"

Біжить  моя  доріжка  у  майбутнє,  як  змія  стрімка.
Із  року  в  рік  шлях  у  вічність  ,  сум  утрати  і  розлуки.
Поріг,  батьківський  дім,  матусин  голос,  невтомні  руки,
Любов*ю  грівши  серце  батька,  люба  -  Тілігул-ріка.

І  почуттям,  і  всім  словам  потрібна  рідна  сторона,
Тому  що  року  завжди  ми  згадуєм  близьких  і  батьків.
Кипіння  пам*яті  міцніше  і  дорожче  гарних  слів.
Вона  обпікає  душу,  а  серце  полонить  "луна".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848793
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2019


Собівартість знають зірки

Люду  знедуженому  доводиться  часто  вірити  лікарю,
Вірити  діагнозу,  лікам,  що  їх  встановив  доктор  елітний.
Довіряють  йому  своє  життя  за  допомогою  розуму.
Протилежні  їм  результати  і  події  -  це  надії  розчерк.

Розум  і  віра  -  поняття,  які  виключають  одне  одного.
Думка,  істина,  глузд,  логіка,  впевнене  слово,  теза  святого...
Час  утверждає  миті,  хвилини.  Розум  складає  мудро  роки.
Повноправний  день  у  державі,  коли  собівартість  знають  "зірки".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848505
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2019


Не варто змінити вирок

Людина  егоїстична  за  своєю  натурою.
Вона  сповнена  пихи,  заздрощів  і  не  є  дурою.
Ревнива,  скупа,  непередбачена,  дуже  лукава,
Найкращий  у  світі  має  сан,  володар  і  управа.

Зажери-злочинці,  плачте,  ридайте  над  лихом  своїм.
Воно  наближається  вже  полум*ям  прокляття  у  нім.
Очима  світлими  навкруги  зорить  подій  начало...
Не  варто  змінити  вирок,  щоб  все  зло  потік  не  мало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848461
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2019


Смерть і муки відомі

Не  можна  мовчати  про  війну,  про  хижацькі  олігархів  дії.
Хай  буде  совість  нам  учитель  і  тоді  правда  святом  спалахне.
Життя  не  просто  річ,  товар,  яким  маніпулюють  влади  мрії,
Який  знищують  під  час  досягнення  мети.  Тут  видиво  -  одне...

Порушення  моральних  законів  людьми,  мабуть,  входить  у  звичку.
Їхня  совість  мовчить,  приборкується  багряним  розхристаним  злом.
Сьогодні  брехня  і  правда  схрестили  мечі  та  це  бій  не  звиклий.
Ми  визнаємо:  геноцид  в  Україні,  смерть  і  муки  відомі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848194
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2019


Здобутки бачим здаля

Життя  людини  обмежено  кількістю  часу,  мабуть,  завжди,
Але  існування  людства  вже  обжите  на  планеті  Земля.
Хоч  кожне  покоління  недосконале  залишає  сліди  -
Старіє,  занепадає,  вмирає.  Здобутки  бачим  здаля.

Усі  покоління  силою  розума  взяті  -  всемогутні.
Ріка  життя  ніколи  не  зміліє.  Живе  у  нас  надія.
Шляхи  епох...На  п*яти  наступають  корпоративні  трутні.
Обсіли  присмерки  злодійні.  Люди!  Хто  ж  світом  володіє?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848037
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2019


Відчута причина

Сьогоднішній  світ  бачить  жорстокість  поведінки  людини.
Жорстоке  насильство  в  суспільстві  -  основна  загроза  війни.
Державна  хвороба  -  хвора  культура,  відчута  причина.
Байдужість  -  відзвук  її.  Люде,  не  чуєш  своєї  вини?

Спотворення  віри  моделей,  переживання  і  дії...
З*являється  реакція  злоби  -  захист  від  загрози  зла.
Тому  культура  порочного  життя,  справа  без  надії,
Формує  етику  і  моральні  почуття  без  сил  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847714
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.09.2019


Як свічі, зорі гаснуть

Країни  земле,  в  тобі  ховаються  початки  початків,
Часи  проростань  і  народжень  -  безутішні  ритми  віків,
Часи  врожаїв,  хуртовин  і  вітрів,  усіх  посух,  дощів.
Природа  мовою  мовить  стихій,  щоб  голосно  звучати.

На  все  відлунилась  душа.  Моє  серце  болить  і  горить.
Шумлять  вітри  шалені  з  краплинами  води.  І  це  не  рок.
Тумани,  наче  зріють,  знову  на  небі  тремтіння  зірок.
Радіє  у  день  чернозем,  вже  немає  спекоти,  жари.

Сумують  наші  оголені,  порожні  ліси  і  луги.
Не  ходить  череда  і  худоба  забула  свіжість  трави.
Вже  гомін  птахів  стихає,  а  ми  думи  шукаєм  нові.
Осінні  хорали  співали  нардепи,  мов  кожен  "слуга".

Та  землю,  як  древню  повість,  вже  пустили  в  продажу  гласно.
У  рідний  край,  що  тішив  зір,  імли  сповзає  велика  тінь.
Здається  барвистість  поволі  згасає,  пропадає  синь.
Ось  знов  кипить  течія  безглуздя,  як  свічі,  зорі  гаснуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847069
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 04.09.2019


Надія лиш одна в очах цвіла

Серед  націй  гине  ціла  раса  у  державі
Нищить  і  гнобить,  калічить  влада  всі  октави.
Хитра  спекуляція  є  кригою  в  народі.
Гримнув  грім  -  стиснув  страх,  зрушив  сили  у  природі.

Гроші  кормлять  розум,  виє  хуга  у  глибинах.
І  життя,  як  сон  страшний,  у  збуджених  стежинах.
Задля  правди  надія  лиш  одна  в  очах  цвіла.
Люди  Вітчизну  в  серце  увібрали,  щоб  жила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846623
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2019


В житті - духота

Бізнесмен  в  політиці.  Одна  правда  -  бандит  у  бізнесі,
А  господар  в  нестабільності,  в  душі  не  має  впевності.
Десь  загублена  громадська  дисципліна.  Закон,  мов  бірка...
Вже  відсутні  справедливість,  милосердя.  Жадоба  вперта.

Право  не  має  людина  бідна  на  особистий  простір.
Знов  телесне  взяло  гору,  тому  недоля  шле  духовність.
Скрізь  панує  ворожнеча,  зло.  Праці  люд  не  бачить  просвіт.
Течія  думок  струмить  в  епосі  його,  в  житті  -  духота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846284
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2019


Мир і краса чарують світ

В  ритми  голосно  сплелись  думи.  Вітчизну  грабували,  нищили,  палили.
Тепер  заброди  різні  калічать  вроду,  бо  вже  стогнуть  животворні  сили.
Невже  на  посміх  людям  владним  щира  ненька  -  багатолика  Батьківщина.
Щось  чується  ясніш  зітхання  долі,  бо  розгублена  істина  донині.

Історія  людської  культури  дихає  тяжко,  "суворий"  досвід  роду.
Неопалима  купина  -  поетичне  відображення  долі  народу.
Попід  зорями  прошуміла  магічна  властивість  природної  картини.
Рожеквітна  рослина    символізує  незнищеність  моєї  країни.

Освічені  люди  називають  просто  прозаїчніше  світло  -  ясенець.
Бо  листя  схоже  на  ясень-дуб  черешчатий  -нам  розповів  знайомий  чернець.
Неопалима-  збереглася  сьогодні  на  узвишшях  карпат  серед  дерев.
Повік  не  стерти,  не  спалити  образ,  нездолати  країни  чистих  джерел.

Знаходе  квітку  художник  чарівну,  швидко  знімає  мережку  цікаву,
Побачену  Мойсеєм  на  Фавор-горі.Це    Біблією    здобуте  право.
Ікона  "Неопалима  купина"  на  основі  порівняння  творіння.
Це  Богоматер  з  Сином  із  незгораємим  кущем.  Диво  не  знає  рівня.

Надприроднього  в  такому  горінні  немає  нічого,  досліджено  все...
Довкола  квітів  скупчується  олія  -невидима  хмарка  розсерджена.
У  дні  спекотні  квітуча  рослина  виділяє  речовину  ефірну.
Пари  спалахують  голубовато  -  зеленим  вогнем,  горять  ненамірно.

Якась  мить  пролітає,  вогонь  згасає,  але  стоїть  неушкоджений  кущ,
Стоїть  така  ж  рожеквітна  весела  рослина,  мов  фантазійна  купина.
Сірник  стає  попілом  в  руці.  У  повітрі  сон  і  дійсність  ,  і  думок  політ.
В  долини  з  гір  сповзає  святковість  сонця,  ночей.  Мир  і  краса  чарують  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845973
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2019


Великий нарив

Порочна  природа  людини  -  слід  причини  хвороби  суспільства.
В  державі  соціальне  напруження  не  спадає,  край  насильству.
Терплячий  змучений  український  народ,  інакше  так  би  не  жив...
Приречено  людство  буде,  де  влада  має  теж  великий  нарив.

Як  інструмент  зла,  недосконала  культура  робить  хворих  людей,
Бо  саме  впливи  культурні  головний  фактор,  злодіянь  колізей.
Хто  любить  багатство,  той  ніколи  не  насититься  ним  у  житті,
Початком  шахрайства,  кражі,  брехні  мають  посади  на  "висоті".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845049
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 14.08.2019


Мрія втішає мене

Розум  отруєний,  серце  замкнуте,  у  спину  устромлений  ніж...
Став  уже  наш  народ  жебраком,  бо  владні  люди  пішли  на  грабіж.
Втіха  чекання  в  несонній  душі,  тільки  правда  життя  не  мине.
Хай  ніхто  істину  не  жде,  не  кляне  та  мрія  втішає  мене.

В  світі  порвалося  чесне  життя,  а  в  серці  кублиться  зневір*я.
Людство  зробити  повинно,  щоб  зберегти  мир  і  чисте  повітря.
Справи  великі  може  зробити  кожна  благородна  людина.
Відвернемо  війну,  збережемо  природу,  залікуєм  руїни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844433
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.08.2019


Всі природи муки - наші, не чужі

Велетень  -  дуб  крислатий,  розлогий  чорніти  став  від  горя  й  болю.
Кров  у  мене  холоне  від  вигляду  його  тяжкої  недолі.
В*яне  листя,  сохне,  гине  без  надії,  гордий  вітер  тривоже.
Тихо  схлипують  гілки  сухі,  вже  огидло  це  лихо  негоже.

Дуб  кричить  безмовно  світу:  "Допоможіть  мені  і  лісам,  землі."
Мов  благає:  "Люди!  Дайте  нести  нам  життя  на  зрілому  стеблі."
...Знов  минає  рік  за  роком,  зникають    ліси  до  самої  межі.
Ставим  справу  на  своєму...Всі  природи  муки  -  наші,не  чужі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844324
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2019


Та це не доля країни

Вже  знеможена  історія  народу,  як  життя  і  честь  людини.
Має  героїчні,  трагічні,  щасливі  і  злополучні  сторінки.
Українці  бідують  на  власній  землі,  та  це  не  доля  країни.
Нами  тут  все  відчуте,  пережите.  За  майбутнє  тривожать  думки.

Гірко  згадувать  ,  що  відбулось,  неможливо  скинути  спомин  з  плечей.
Дні  і  ночі  не  вщухає  у  нашій  державі  ця  невтримна  війна.
Думка  журлива,  схвильована  скрипка  та  стогнуть  давно  денні  речі.
Тільки  десь  у  тиші  дзвони  плачуть,  а  в  серці  обірвалася  струна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843503
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2019


У васильку вогник живе

Минуле  парує,  патріарх  медицини  Авіценна  казав:
"У  кожного  лікаря  є  три  знаряддя  -  слово,  рослина  і  ніж."
Немає  представника  зеленого  світу,  щоб  його  він  не  знав.
А  десь  на  далекій  паралелі  землі  жили  русалки  раніш...

Тепер  легендою  стали  вони.  Знання  -  загублений  початок.
І  парубок  Василь  з  блакитними  очима  був  свідком  тих  років.
Він  зрадив  русалці,  за  що  і  став  кентаріусом  наслідком  чар.
У  васильку  вогник  живе  з  тієї  пори  молодих  голосів.

Немов  маленькі  шматочки  чарівної,  небесної  блакиті
На  Землю  впали  та  розсіялися  сині  яскраві  волошки.
Не  голосна  їх  краса.  Колір  глибокий  прагне  спокою  в  світі.
Глибини  прозорі  так  зупиняють  погляд  людини  холодний.

Та  звеселяють  душу,  наче  сплітаються  тим  чаклунським  вінцем.
Плетуть  вінки  дівчата  до  свята  і  щодня  мов  з  рослин  Хірона
І  волошкові  квіти,  як  оберіг  здається  їм  завжди  вінцем
А  промінь  золотом  рясним  на  невгасимому  синьому  лоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843355
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.07.2019


Лихо на рідному порозі

Білий  світ,  що  "радує"  нас  нині  має  рани  застарілі.
Стогне  від  влади  наша  ненька  Україна  з  тавром  на  тілі.
Йде  з  віку  в  вік  неспокій,  поки  лихо  на  рідному  порозі
І  одним  життям  не  вмієм  жити.  Дружба  проливає  сльози.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843136
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2019


Музика церковного змісту

Зітхнув  важкий  удар.  Стомлений  звук  не  зміг  розправити  тон.
Зависнувши  в  повітрі,  він  почав  повільно  осідати.
Пішла  затяжна  пауза,-  захопилися  менші  дзвони,
Неначе  злетілась  галаслива  зграя  галок  співати.

Ось  знову  відгукнувся  головний  дзвін  серед  звуків  міста.
Зграя  дружньо  сполошилася  і  закричала  гучніше.
Галасувала  сувора  музика  церковного  змісту.
Співучо-рвучний  дзвін  набирав  сили  і  ставав  міцніше.

Тепер  у  зітханні  головного  чути  було  жалобу.
Удар  його  стогнав  і  стогнав  низько  з  гарчанням  протяжним.
Усі  дзвони  крили  розмову,  дякуючи  Божому  слову.
Високі  святі  поривання  людей  приводять  до  тями.

Ревуть  дзвони,  як  наче  розривають    повітря  на  шматки.
Можливо  їм  не  вистачає  живих  повнокровних  звуків.
Та  спільний  ритм  мов  щось  нам  хоче  сказати  в  потоці  життя.
І  дійсно,  повідомляє  про  благовіст,  і  про  тяжкість  мук...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842879
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2019


Закохані в світ

Кожного  художника  світ  майже  загадковий,  мінливий.
Як  дорога  до  істини,  він  є  необхідний,  сміливий.
Де  біль  за  біль  чужий,  тривога  за  всі  тривоги  прийдешні.
Біліє  даль  грядою  осель,  де  буття  все    незалежне.

Де  віра  надії,  сила  краси  неповторної  миті
І  суща  схвильованість  мрій  на  диво  вже  закохані  в  світ.
Вони  довірливі,  вдячні  та  вмиротворені  до    добра.
Теплом  життя  душа  горить,  кличе  творчість  пензля  і  пера.

Свою  філософську  наповненість  тут  має  кожна  деталь.
Малюючи  вроду,  проявляється  правда,  колір,  мораль.
І  кожна  травинка  пульсує,  як  живий  нерв  організму.
Написана  без  прояв  зла,  жорстокості  і  егоїзму.

Рукам  натрудженим  не  сором  своє  добро  у  світ  нести.
Краса  така  багата,  що  жар  душі  добрався  до  мети.
Бо  величава  картина  зупиняє  погляд  людини.
Вбираючи  очима  працю  митця,  відчуєш  глибини...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842670
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2019


Прийшла для них година страт

У  світі  горя  тяжчого  нема  -  неповаги  існування
Суспільне  середовище  діяння  соціальної  біди.
Змінено  русло  життя,  порядку  і  правди  -  влади  творіння
І  кодексу  власних  законів  та  звичаїв,  правил  орди.

Тому  народжуються  вчинки  підлі  і  злочинці  жахливі.
Найгірші  риси  люду  -  жадібність,  агресивність  і  байдужість.
З  людьми  такими  не  варто  мати  справи  навіть  і  сміливі.
Не  можна  до  їхніх  порад  прислухатися,  зникла  порядність.

Взаєморозуміння  головним  повинно  стати  у  бутті,
Тоді  не  буде  прикрих  багатьох  конфліктів  між  всіма  людьми,
Не  зрозумілих  самогубств,  страждань,  напастей  у  сяйві  життя.
Потрібно  нам  навчитися  долати  зло  і  силу  гніву  тьми.

Людино!  Злу  пощади  не  давай,  країни  недругів  карай.
Рішучість,  сумлінність  у  добрих  справах  завжди  дають  результат.
В  житті  є  багато  проблем,  але  за  державу  не  забувай.
Бо  крадіям  не  місце  у  владі.  Прийшла  для  них  година  страт.

У  мріях  суспільство,  де  нормальне  життя,  зростають  духовно,
Та  наше  добре  майбутнє  -  це  ні  міраж,  ні  оптичний  обман.
Його  оазиса  шлях  розпочинається  вже  безумовно.
День  людських  голосів  -  на  жаль,  вись  підвладна  незагоєних  ран.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841985
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2019


Життя шумить, гуде

Вода,  вогонь,  повітря  і  земля  є  живий  планетний  простір.
Весь  час  вони  активно  діють  і  впливають  на  людей.
Земля  квітує.  Вічно  їй  родить,  поки  гріє  сонця  промінь.
Живому  розцвітати  і  рости.  Життя  шумить,  гуде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841648
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Слова живі просяться на волю.

Життя  яскраве  і  не  передбачене  людьми,
Коли  проходить  геть  врівноважено,  спокійно.
Без  лиха  і  суму  не  знали  би  радості  ми.
Не  було  б  горя,  тоді  щастю  не  мали  би  лік.

Важливо  знаходити  "золоту"  середину
І  вірити  в  краще,  радіти  тому  що  живеш.
Слова  живі  просяться  на  волю,  як  і  репет.
Коли  мрієш  бути  щасливим,  вогнем  спалахнеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841645
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2019


Тиша загадкова

Із  язиків  лакуз  лунають  оди  пишні  і  тече  елей.
Тривожать  звуки  їх  брехливі,  бо  вуха  підвладні  чарам  слів.
Пролунав  по  Україні,  знову  обманюють  простих  людей.
Напруга  стугонить,  за  кругом  круг,  за  другом  друг  -  сучасний  спів.

Коли  у  світі  брак  правдивих  слів,  що  не  знайдеш  чесне  слово,
Твою  мізерність  видно,  як  і  не  ховай.  Ти  -  владний  скупердяй.
Чому  звикли  ми  мовчати  і  терпіти  -  тиша  загадкова.
Нам  відчинила  двері,  вікна  всі  весна,  а  для  чого  згадай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840954
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2019


Холодним потом віє

Гаряче  і  холодне,  вологе  і  сухе,  день  і  ніч,  низ  і  верх  -
Система  двох  протилежних  сил,  що  взаємодіють  один  з  одним.
Утворюють  і  підтримують  життя  у  природній  круговерті.
Світи  пливуть,  приманюють  казками  і  час  здається  чарівним...

Любовно-  лагідні  години,  прихильні  почуття,  світлі  мрії.
Життя  людське,  та  від  нього  холодним  потом  віє  правда  серця.
І  соціальна  справедливість  -  необхідність  цеї  влади  дія.
Вже  скільки  згасло  зорів  віри,  скільки  доль  людей  за  кордон  несе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840923
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2019


Не зігнути нас вітрами скрути

Правдивим  словом,  розумним  ділом  спасемо  Україну.
Держава  -  не  латаний  шматок,  і  колонії  не  буде!
Вже  люд  з  очей  своїх  зігнав  полуду.  Міцна  ми  родина.
Здолаєм,  "вийдем  в  люди",  не  зігнути  нас  вітрами  скрути.

Боротися  -  це    велич  за  щасливе  життя  наших  дітей.
Одержимо  перемогу  ми  і  за  своє  існування.
Брехнею  повита  гордовита  святковість  сонця,  ночей.
Якщо  не  збережемо  країну,  вже  не  буде  світання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840634
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2019


Обдирають нас продажні душі

Коли  люд  працює  і  радіє  плодам  своєї  праці
Досягне  успіху  в  житті.  Ця  правда  немає  новини.
Сьогодні  далечінь  така  мутна,  а  відстань  жде  мутацій.
Торкнулась  "Закона"  рука  сатани  і  знов  -  нечисть,  пани.

Злословієм,  шахрайством  обдирають  нас  продажні  душі.
На  банківським  рахунку  крадїїв  гроші  з    безліччю  нулів.
Вони  не  відходять  від  "корита",  та  їх  ніщо  не  зрушить.
У  Раді  навчились  тільки  брати.  Зло  тримає  брехунів.

"  Життя  людини  не  залежить  від  того,  що  має  вона
Та  навіть  за  багатства  всього"-  так,  мудрі  Ісуса  слова.
Глумління  честі  і  совісті  у  світі  живого  гучне,
А  на  вершинах  і  в  глибинах  духовність  вмерла  без  крова.

Потребу-недоторканість  зняти  чують  нари  і  грати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840376
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2019


Під кривдою п*ят

Темрява  бурхлива.  Байдужість  влади  на  виду.
Правда,  честь  і  совість,  щастя,  труд,  знання  в  неволі.
Всі  багаті  лізуть  в  Раду  -  чекати  знов  біду.
Втопить  незване  нас  горе  щербатої  долі.

Час  осяяний  вогнем  і  нелюдь  на  свободі,
Мабуть,  хтось  надів  чужу  корону  важкувату.
Мов  гарант  безсмертя,  нині  він  шукає  згоди.
Тлінна  всяка  влада,  бо  не  вміє  керувати.

Тихо  вмірковуються  думки  чужі  у  життя
І  високі,  святі  поривання  стали  смутні.
З  хвилями  лиха,  в  Законі  гине  кожна  стаття,
Правда  вмирає  під  кривдою  п*ят,  світ  у  багні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840103
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2019


Філософія моралі

По  світу  іде  війна,  горем  обгороджені  поля...
Люди!  Попліч  треба  проростати  нам.  Зраджена  земля.
Ходжені  по  ній  солдатські  стежки.  Злом  вражені  серця.
Знов  душі  обпікає  це  життя,  і  не  знає  кінця

Емпірична  дисципліна  -  філософія  моралі.
Рефлекторна,  емоційна  хвиля  завжди  клич  печалі.
Нормативна  поведінка  плід  діяльності  людської.
Він  зове  живих,  живе  творити  діло  прав,  не  зброї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839999
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2019


Блукають тіні людські

Людина  -  закрита  причина-наслідкових  стосунків  система.
ЇЇ  вчинки  -  це  умов  результат.  Вже  треба  мірять  втрати  величин.
Ось  звідки  нищівні  ви6ухи  дикунства,  убивста,  їх  ділема.
Етнічна  чистка,  геноцид  і  корупція  -  це  олігархів  почин.

Заглянь  у  розбещеність  людської  природи  своїх  депутатів.
Це  люди  сповнені  пихи  і  заздрощів,  вони  скупі  і  лукаві.
У  владі  пливуть    без  весла,  радість  -  війна  з  допомогою  Штатів.
Всі  хиби:  брехня,  амбіційність,  помста,  ненависть  сьогодні  у  славі.

Людина  стала  глуха  до  моралі.  Агресія  -  мова  дітей.
Хворобою  заражені  інститути  державні  і  бізнес  висот.
Їх  простір  гуркоче,  кривить  свій  шлях,  наче  немає    добрих  ідей.
Вступивши  в  коло  нове  блукають  тіні  людські  над  безладом  турбот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839901
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2019


Не допустим біди

Чимало  людейпідпадає  під  вплив  етичних  теорій,
Які  розвивають  ідею  сенсу  життя.  Зло  вікове...
Проблеми,  бо  масса  людей  забула  про  мову  прозору,
Характер  законів  в  полоні  слів  не  випадково  живе.

Реальна  ситуація  в  країні  ще  сьогодні  складна.
Порушили  заповідь  цю  "Не  вкради"  депутати,  суди.
Неначе  люд  безсмертність  втрачає.  Свідчить  мінорна  струна
Багатство  і  власність  душі  калічать.  Не    допустим  біди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838928
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2019


Шануйте всі народні скарби

Воєнних  бід  і  чварів  в  Україні  набрид  час  доби.
Все  минуле  -  шлях  слави,  помилок,  ідей...Пам*ятайте!
Пам*ятники  спровадить  у  світ  сміття  -    не  поспішайте.
Болюче  і  трепетно  шануйте  всі  народні  скарби.

Це  дорога  наших  предків,  батьків,  їхнього  творіння
З  бронзи,  граніту,  бетону,  чи  з  живих  дерев  і  рослин,
Чи  зі  звучного  слова,  з  високих  мелодійних  вершин.
Даль  років  у  болю  донині  від  слідів  покоління.

Монументи,  меморіальні  дошки  і  обеліски,
Велетні,  сторожила-дерева  -  це  пам*ять  нащадкам.
Над  духовною  діяльністю  предків  годі  знущатись!
Мати-природа  в  печалі.  Гине  все  і  велетнів  ліс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838534
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2019


Розпутство

Світ,  мов  чисте  джерело,  людям  дарував  любов,  тепло.
Сонце,  світлий  день,  пахучі  трави.  Все  наяву  було.
Серце,  що  з  тобою  -  тріпочиш  у  владній  павутині.
Ніч  безмежна.  Знов  очі  червоні  без  сліз  в  Україні.

Пам*ять  -  це  нескінченна  книга,  в  якій  записано  все.
Чорним,  кривавим  історія  факти  в  майбутнє  несе.
Є  межа  і  строки  всьому,  тому  що  не  гоже,  гниле.
Навіть  життя  людини,  країни  вже  холодне  і  зле.

Страх  -  зникає  мова,  корені  історії  нечулі...
Нелюди  намагаються  рушить,  шарпають  минуле,
Стала  верхівка  на  шлях  найбільшого  злочину  людства.
Що  ні  день  -  вже  у  людей  гірше  політичне  розпутство.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838127
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2019


Дарувала Земля

Матуся,  неня,  ненечка  -  найрідніша  є  людина.
Жіноча  постать  свята,  провісниця  добра  родині.
Багато  сказано  про  неї  і  співано  велично.
Хай  ласкаво  завжди  віє  теплом  від  рук  і  обличчя.

Ніколи  не  закінчаться  про  матір  ці  мудрі  слова.
Коли  немовлятко  кричить...  Ридання  душу  порива.
Бо  щире  серце  її  кохає,  захищає  маля.
В  любові  благословенна  сила.  Дарувала  Земля.

У  дитині  мати  знаходить  увесь  світ  і  почуття.
На  материнських  руках  найкраще  почуває  дитя.
Зорить  душа  у  сяйві  віри  поривання  майбуття.
...Матуся  вчить  і  благословляє  у  велике  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837500
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2019


Злочинців за грати

Хвороби,  моральна  отрута,  тяжкий  психічний  стан.
...Помітно  рівень  життя  народу  в  державі  упав.
Отримано  вже  безліч  боргів  від  одержаних  ран,
Порушена  система  споживача  захисту  прав.

Реформи  погіршили  якість  продуктів,  товарів.
Як  бритвою  щастя  відтято  на  козацькій  землі.
Крізь  тьму  Вітчизни  недолі  вже  оспівані  нари.
"Злочинців  за  грати"  -  достатньо  паленіючих  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836828
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2019


Злу подаруємо злидні

Звичайно,  в  Україні  те,  що  карати,  забуто  судом.
Посада  і  недоторканність  зробили  його  божеством.
Де  суто  порочна  істота  використовує  владу,
Щоб  обікрасти  людей  і  державу.  Торжествує  зрада...

Він  ставився  до  свого  життя,  як  до  вічного  бенкету.
Ворожа  рада,  майно  і  гроші  забруднили  "газету".
Ні  норм  об*єктивних  і  ні  критерій  в  системі  моралі.
Старіє,  вмирає  життя,  серце  сиротою  в  печалі.

Набридлі  ті  пишні  оди  здавна.  Правді  відкриєм  вікно.
Відпали  у  них  любов  і  добро,  наче  архівне  кіно.
Година  остання  -  судити  за  зраду,  дії  злочинні.
Більш  віри  не  буде  нікому.  Злу  подаруємо  злидні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836400
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2019


Чий жах?

Колись  Гете  писав:  "Перед  розумним  голову  схили  ,
А  перед  добрим  серцем  не  марно  стати  на  коліна".
Одна  мета  була,  яка  єднала  нас...Не  зберегли.
Церкви,  блакить  жива,  вулиці  круті  -  моя  країна.

Дивіться  на  речі  прямо,  не  уникайте  питання.
Убогість,  злидні,  знедоленість  та  економічний  крах...
Всю  правду  твою  катували.  Чуєш  землі  ридання?
Щоденні  страждання,  життєві  розчарування  -  чий  жах?

Бо  доля  кожної  людини  -  це  не  кучка  пороху.
В  природі  життя  душу  з  метою  крилату  здобула.
Струмує  почин,  знов  в  отчому  краю  світяться  зорі.
За  царством  холоду  плаче  лиш  та  "співуча"  зозуля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835933
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2019


Хитнулась сьогодні мораль

Поточився  солдат,  повільно,  неохоче  упав.
Куля  роки  його  молоді  скосила  наповал.
Він  упав  спиною  на  траву    і  на  віки  застиг.
Мимоволі  згас  останній  день  всіх  сонячних  доріг.

Юшила  кров  темно-червона  густа  з  рани  бійця.
Гаснуть  зорі  ,  наче  свічки  від  ворожого  свинця.
Багатьом  не  повернутися  до  рідної  хати,
Не  побачити  неба,  ні  роду  свого,  ні  матір...

Не  всі  розуміють  цю  безмовну  солдатську  печаль.
З  лихим  маревом  згарищ  хитнулась  сьогодні  мораль.
Перед  тими,  хто  ліг  на  дорогах  гіркої  війни
Добре  подумай,  людино,  скільки  вже  маєш  вини!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835363
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2019


Слова на камінні

Найперші  хвилини  і  дні  -  сили  нерівні.
"Вмираю  та  не  здаюсь"-  слова  на  камінні...
Залізним  валом  над  світом  пройшлася  війна.
Та,  що  вписала  полеглих  синів  імена.

Дивись,  онучко,  яка  сумовита  стіна.
До  наших  днів  зберігся  запис  кров*ю  здавна.
Шанобливо  доторкнись,  почуєш  відбуле,
Розкажуть  камені  про  тривожне  минуле,

За  час  важкий,  який  перейдено  й  прожито
Ми  розгортали  книгу  слави  гордовито.
Блукала  смерті  тінь,  забираючи  життя.
Збороти  душу,  волю  -  нацистів  поняття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835128
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 10.05.2019


Сліди небуття

Як  тихо  в  небі,  і  лиш  лелека  стрекотить  на  стрісі.
Чорнобиль  -  куточок  рідний  українського  Полісся.
Здавалось  нам:  ніщо  і  ніколи  не  затмарить  його,
Не  зрушити  дихання  непогрішимого,  святого.

Пригадую  пишне  цвітіння  у  теплий  блакитний  день.
Весна  розквітала  і  чарувала  свіжістю  людей.
Струмує  повітря,  тиша  мліє,  біжать  ритми  ночей.
Глобальне  завдання:  скорити  природу  -  слава  "плечей".

Гігантські  греблі  на  ріках,  мужні  проекти  країни,
Все  здійснювалось  під  гаслом:  *Усе  для  блага  людини  *.
Погоня  за  цим  стала  забирати  і  власне  життя.
Матеріальний  добробут  народу  -  зажура  буття.

І  скрізь  краса  панує.  Згодом  місто  Прип*ять  возвели.
На  честь  тихої  повноводної  ріки  назву  дали.
Алеї,  сквери,  парки  всіх  людей  любо  зазивали.
Час  добрих  справ.  Ще  спала  біда,  висоти  чарували.

У  зелені  свіжій  це  містечко  завжди  потопало.
Дітей  до  тривожного  дня  здалека  було  немало.
Тут  всі  збирали  трави  цілющі  і  полісські  плоди.
Вишневий,  яблуневий  цвіт  ,  наші  прикрашали  сади.

Початок  атомної  доби  -  вічна  реальність  страшна.
Час  утверджує  миті,  хвилини.  В  Україні  весна.
Усі  спали  сном  безтурботним.  У  МЧС  не  змовкав  телефон.
Жорстока  ніч  і  вість  одна  -  росте  радіаційний  фон.

Четвертий  блок  полум*ям  розірвав  надземну  темноту.
Вогонь  не  вщухав,  лютував,  швидко  набирав  висоту.
Прибули  пожежники  ВПЧ-2  на  працю  просту,  не  на  страту.
Скінчились  дивні  сни,  час  обличчя  смерті  вибирати.

Чорнобиль  -  потужна  катастрофа  нашої  держави.
Біда  стукала  в  кожну  хату.  Горе  ще  без  уяви.
Уражено  тисячі  героїв,  приречених  на  смерть,
Які  йшли  у  пекло,  щоб  життя  інших  людей  не  смеркло.

Ховаючи  зусильно  у  своєму  серці  смуток,  жах
Зупинили  зрілого  монстра  у  потужний  саркофаг.
Та  небезпека  розчинена  у  хмурому  повітрі
По  всій  природі,  у  воді  сільських  криниць  цього  світу.

Мовчали  новини,  мов  правду  влада  бажала  згасить.
Важкі  хмари  ядовитого  пару  закрили  блакить.
Їх  чорні  дощі  горем  травили  неповторне  життя.
І  вітром  шуміли  та  залишали  сліди  небуття.




                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834361
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2019