Діна Бондар

Сторінки (1/24):  « 1»

ТИ І Я Ми рік за роком, час за часом Долаємо своє життя. У долі є свої гримаси : То біль душі, т

ТИ  І  Я
 Ми  рік  за  роком,  час  за  часом  
Долаємо  своє  життя.
 У  долі  є  свої  гримаси  :  
То  біль  душі,  то  рай  в  сонцях.  
Усе  в  природі  фантастично.  
То  поряд  ми,  то  я  ода.  
Відійдемо,  а  небо  ж  вічне,  
І  вічна  синь  -  лиш  нас  нема.
 Живім,  горім  сьогодні,  друже  !
 На  місці  не  стоїть  земля  ...
 Не  будьмо  до  всього  байдужі,
 Бо  ми  СЬОГОДНІ  ТИ  І  Я  .
 І  не  шукаймо  те,  що  зpучно,
 І  не  кричім  :  "  Тут  все  моє  !  "
Вростаємо   у   землю  вічну  –  
А  потім  зорями    стаєм...

Сьогодення
Продали,  зрадили,  украли…
Мою  найрідну  Україну.
Не  сіяли  і  не  орали,
Лишень  жирують  без  зупину…
Та  ненаситні.    Боже  ж,  Боже    !!!
Могли  б    -    то  й  з  тіла  здерли  б  шкіру,
А  ми  надіємось…            «Та    може  ж»
Господь  пошле  їм  в  душі  віру.
Нас  українців  стає   «мало»…
А   хлопці    «там»  когось   боронять...
Уже  і  небо  заволало    !!!
Б*ють  дзвони…            Чи  не
 по  нас-то    дзвонять    ?
Діна   Бондар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018


https://youtu. be/EYzDEJ0AjYg

[youtube]https://youtu.be/EYzDEJ0AjYg[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814071
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2018


Підкова А осінь сріблом вп*ялося в волосся, Вже час відмітки ставить на душі. Стежки топтати всюди д

Підкова
А  осінь  сріблом  вп*ялося  в  волосся,
Вже  час  відмітки  ставить  на  душі.
Стежки  топтати  всюди  довелося,
Кручу  в  роках  химерні  віражі.
Радію,  вірю  в  зустріч  випадкову,
Сміюся,  плачу…  Втома  ставить  слід.
Шукаю  досі  дивини  підкову,
Яка  в  спромозі  ощасливить  Світ  !

Відлетіли  журавлі
Змахнули  в  мить  крильми,
Піднялися  до  хмар
І  чорний  ланцюжок
по  небу  розтягнувсь.
Із  висі  чувся  крик  -
Прощання  журавлів.
І  їжились  вітри,
ковтали  їхній  сум.
І  тільки  дуб  старий,
На  небо,  повне  хмар
Дивився  і  зітхав,
Та  заздрив  журавлям…

Переспіла  осінь
Поспішають  в  далеку  дорогу,
в  сірих  хмарах,  ключі  журавлинні.
Осінь  кинула  сукню  святкову,
Скиглить  вітер  в  зажуреній  днині.
Хризантеми  підкрасили  чуби,
Проводжають  захмарену  осінь,
Жовте  листя  гуляє  по  клумбі,
На  асфальті  розсіялась  просідь.
Заховалося  стомлене  літо
У  примерзлому  спаленім  листі,
Мряка  трусить,  неначе,  крізь  сито,
Лиш  калина-красуня  в  намисті…
Я  стояла  в  зажуреній  днині,
І  душа  моя  болем  щеміла
І  котилися  сльози  нестримні...
Моя  осінь  уже  переспіла.
Діна  Бондар

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2018


https://youtu. be/EYzDEJ0AjYg

[youtube]https://youtu.be/EYzDEJ0AjYg[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813560
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018


https://youtu. be/EYzDEJ0AjYg

[youtube]https://youtu.be/EYzDEJ0AjYg[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813558
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018


КОМУ… Кому я вірить мушу у цей шалений вік ? Крадуть у мене душу, вже й мови чути крик ! Нам рота за

КОМУ…
Кому  я  вірить  мушу  у  цей  шалений  вік  ?
Крадуть  у  мене  душу,  вже  й  мови  чути  крик  !
Нам  рота  затикають,  нас  топчуть  день  при  дні,
У  спини  нам  стріляють…
                                                                                       Вкраїні  жить,  чи    ні    ?
Ніхто  нас  не  захистить  у  днині  цій  страшні,
Нас  нищили  і  нищать  продажні  упирі.
Мій  древній,  вічний,  роде,  над  нами  неба  синь.
Тягнімся  до  свободи,  вставаймо  із      колін  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813055
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2018


Чарівна країна. Дорослі не помічають, як багато цікавого у них під ногами. „Тому що вони занадто вис

Чарівна  країна.
Дорослі  не  помічають,  як  багато  цікавого  у  них  під  ногами.  „Тому  що  вони  занадто  високі  ростом."  -  так  подумала    Тася,  побачивши  біля  шкільною        штахетинка  нерухому  бджілку.
- Бідна  бджілка  !  –  сказала  Тася,  -  вона  вже  померла.
-  Та  ні,  не  вмерла,  -  заперечив  ганчір’яний  слоник  Уля.  Він  також  помітив  бджілку.
-  Просто  задубла  від  холоду,  адже  зараз  вже  зима  -  розмірковув  Уля.
На  дворі  дійсно  була  зима,  почавсь  грудень,  хоча  снігу  ще  не  було.  -  Комашки  не  вмирають  від  холоду  ,    -      продовжував  Уля,  -  Вони  засипають  міцним  сном  і  сплять  до  весни.  А  весною  сонечко  відігріває    їх  і  вони  просипаються.  
- Та  хіба  тут  затишне  місце  ?  -  спитала  Тася  -  О,  скільки  голубів  
ходить.  Можуть  з’їсти  бджілку.
Один  замурзаний,  худий  голуб  І  справді  вертівя  поблизу,  прислухаючись  до  розмови.  Він  так  І  чекав  коли  Тася  і  Уля  підуть,  щоб  проковтнути  бджілку.
-  Киш,  киш!  -  Крикнула  Тася,  та  пернатий  побирушка  навіть  не  злякався.  Вони  не  знали,  що  пташки  бджілок  не  їдять.  ¬
-  Давай  сховаємо  її  -      запропонував  Уля.  Він  взяв  всвої  товсті  лапи
прутик  і  обережно  підсунув  сплячу    бджілку  під  штахетник.
- Тут  її  не  дістануть  голуби,  а  весною...
- Ой!    -  закричала  Тася,  -  вона  ворушиться!  -  І  правда,  поки  вони  го¬ворили,  сонечко  гріло  бджілку,  і  вона      поворушила  вусиками.
- А  може  це  вітерець  поколихав  їх  ?
- Давай  Уля,    краще  заберемо  її  додому,  нехай  живе  до  веснив  коробочці.
- А  як  же  прогулянка  ?  -  зітхнув  Уля,
- Та  нічого,  погуляємо  пізніше,  Зате  бджілку  ніхто  не  з'їсть.
В  цей  час  бджілка  зовсім  проснулась  і  мовила  :  „  Не  треба,  Тася,  мене  брати,  я  вже  можу  летіти,  мені  треба  поспішати,  поки  сонечко  пригріває.
-      Звідкіля  ти  знаєш  моє  ім'я  ?      -    запитала      Тася.  Те,  що  бджілка  вміє  розмовляти  її  не  здивувало,
-  Я  бджілка  і  звуть  мене  Жу-жу.  Ти  добре  дитя,  ти  пожаліла  мене.  Візь¬ми  за  це  подарунок.  -  Вона  затріпотіла  крильми  і  закружляла  в  чарівному  танці.  І  на  тому  місціде  вона  танцювала  Тася  і  Уля  помітили  товсту  поштову  марку.
- Мені  пора,  золотий  вулик  чекає  мене.  Ви  читайте  цю  книжку  і  ніколи  не  потрапите  в  біду.  „Яку  книгу”,    хотіла  крикнути  Тася,  та  тут  подув  вітер.    Жу-жу  піднялась  вверх.  Уля  захотівпідняти  марку,  та  його  товсті  лапи  не  могли  її  втримати.  Тася  підняла  марку.
- Та  це  не  марка  -      сказала  вона  -  це  маленька  книжка.
- Жаль,  що  я  не  можу  її  полистати,  -  зітхнув  Уля,  -  коли  б  мені  справжній  хобот,  а  то  хвостик  і  той  довший.
Не  встиг  він  подумати  про  це,  як  хобот  тут  же  відріс  мало  не  до  землі.
- Та  це  вже  занадто,  -  покачав  головою  Уля.  Враз  хобот  став  меншим.  Уля  радісно  затрубив,  як  це  роблять  всі  на  світі  слони.
- Ура,  ура  !  -  трубив  він  -тепер  нас  чекають  пригоди  !
- Для  цього  спершу  треба  попасти  в  чарівну  країну,  -  відповіла  Тася,  сховавши  книжечку  до  сумочки.
- Та  як  же  ми  знайдемо  дорогу  ?
- Книга  покаже  нам.  -  Та  книга  мовчала.  Ще  трохи  постояли  в  нерішучості.
- Тут  щось  не  так.  -  Мовила  Тася,  -    ходімо  додому,    -  вони  неохоче  плелись  вулицею,  по  звичці  розглядаючи  землю  під  ногами.  Бо  відомо,  що  саме  цікаве  лежить  біля  нас,  треба  тільки  придивитись  пильніше.  Уля  підхвачував  новим  хоботом  вціліліжовті  листочки  йпускав  їх  летіти  по  вітру.  Один  з  листочків  був  не  жовтий,  а  різнокольоровий.
- Дивись  !  -  сказав  Уля  -  На  ньому  щось  намальовано.
Тася  взяла  листочок.
- Та  це  ж  карта  чарівної  країни!
Перешкода  до  чарівної  країни.
„Так,  чарівна  країна  в  нас  в  руках  І  ми  зараз  же  будемо  в  ній.  До  неї  лише  один  крок,  але  ви  не  зможете  потрапити  до  неї  за  найпростіших  обставин”,  -  мовив  голос  з  книжки.
-  Ти  нам  скажи,  або  підкажи,  що  потрібно,  щоб  ми  туди  потрапили.
-  Згадай,  що  ти  Тася,  обіцяла  мамі  сьогодні  ранком.  
-  Не  знаю.
-  А  ти  пригадуй,  пригадуй!
-  О,  та  я  обіцяла  мамі  застелити  ліжко  і  підмести  підлогу.
-  І?
-  Не  зробила  нічого.  -  Тасі  стало  соромно,  вона  нахилила  голову,  уважно    озглядаючи  свої  чобітки.
-  От  бачиш,  а  я  не  в  змозі  показувати  чарівної  країни  ледарям  і  обманщикам.
-  Та  я  не  завжди  не  слухаюсь  і  нікого  не  обманюю.
-  Я  тобі  вірю,  але  потрібно  дати  слово,  що  надалі  будеш  виконувати  мамине  прохання  з  першого  разу.  Ти  готова  дати  таке  слово  ?
-  Будь  ласка,  я  дам  таке  слово.
-  Так,  але  тобі  прийдеться  все  життя  тримати  це  олово  і  ти  зможеш  відвідувати  чарівну  країну,  коли  захочеш.
-  Я  готова.  -  Тася  підняла  гордо  голову,  брови  зійшлись  на  переніссі,    очі  дивились  в  небо,  наче  підтверджували  тільки-но    що  сказане.  
-  Дивись,  -  сказав  Уля,  -  даєш  слово,  держи.  Тася,  а  що  там  намальовано?
-  Буква  „  П”
-  Це  означає  північ,  поверни  карту  щоб  „П”  була  з  північної  сторони,  -  підказав  Уля.
-  Ясно,  це  там  північ,  де  сонечко  ніколи  не  ходить.  Бачиш,  тут  ще  одна  буква  „  П”,  -    виходить  сюди  південь.
-  А  куди  ж  іти  ?  На  листочку  ще  є  дві  стрілки,  показують  в  різні  сторони.  І  слова  написані  :  направо  -  смішніпригоди,  наліво  –  звичайні  пригоди.
-  А  де  ж  дивні  ?
-  А  тут  не  написано.
-  А  страшних  також  нема  ?
-  Нема,  -  відповіла  Тася  розгублено,
-  Ну  і  що  ж,  нам  і  цих  вистачить.  Пішли  мерщій,  -  завертів  Уля  хоботом  від    нетерпіння.
-  А  куди  ж  нам  ?
-  Дивись,    дивись,  вона  вже  почалась,  -  мовив  Уля.
-  Правда,    все  стало  іншим  :    земля  покрилась  зеленою  травою,    зажовтіли  кульбаби,  стало  тепло,  як  весною.  Небо  світилось  оранжевим  світлом.  Над  травою  літали  великі  різнокольорові  метелики  і  не  втікали,  коли  Тася  і  Уля  підходили  близько.  Тася  протягувала      руку  і  метелики  сідали  на  долоню.  Дерева  також  проростали  на  очах  з  землі  і  росли  швидко,  як  хмари,  тільки  не  білі,  а  зелені.  От  старі  дерева  не  сохли,    вони  поступо¬во  танули  в  повітрі.  Пташки  співали,  як  у  нас,  тільки  ворон  не  бу¬ло  видно.  Тася  і  Уля  дивились,  дивились  на  цей  чарівний  світ,  а  потім  стали  бігати  один  за  одним  по  густій  траві.  Вони  весело  сміялись,  па¬дали  і  не  забивались.  Потім  стали  ловити  метелики.  Тільки-но      впійма¬ють  одного,  як  метелик  перетворюється  в  квітку  .    Із  жовтих  метеликів  виходили  жовті  квіти,  із  білих  -  білі.  Вскорі    в      Тасі  був  великий  Букет.  „Кому  ж  я  його  подарую  ?"  -  подумала  Тася.

Знайомство.
-  Здрастуй,  Тася,  -  почула  вона  тихий  голос,  оглянулась      -      нікого.  
-  Це  бджілка  –  сказав  Уля.  -  Ось  вона.  -  Бджілка  сиділа  на  Тасиному  букеті.  -  Це  ти,  наша  бджілка  ?  -  спитала  Тася.
-  Я  господарка  цієї  країни.  Є  багато  чарівних  світів,  є  добрі  і  злі  чарівники.  А  як  вам  сподобалось в  мене  ?
-    Дуже!
-    Я  хочу  ще  трішки  погуляти  -  відповіла  Тася.  -  Тут  так  хороше  !
-    Та  вам  вже  пора,  -  заперечила  бджілка,  вона  злетіла  з  квітки  і  спустилась  на    землю,  перетворившись  в  красиву  молоду  жінку  з  добрим  лицем  і  всміхненими  очима.
-  Ви  гуляли  вже  дві  години,  мама  турбується.
-  Біжимо  скоріше,  Уля  !
-  Момочко,  я  була  в  чарівній  країні.  Я  тобі  все  розповім!  Я  всім  розповім!

Д.  Бондар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812533
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018


Туман Пішли в туман, де тиша спочиває, І де стежок розгледіти не можна, Де на пеньку чаклун старий

Туман
 
Пішли  в  туман,  де  тиша  спочиває,
І  де  стежок  розгледіти  не  можна,
Де  на  пеньку  чаклун  старий  дрімає,
Про  щось  розповіда    сорока  кожна.

Ходім    в  туман    -    це  справжня    невідомість.
Блукати  лісом,  наче,  йти  у  вічність,
Де  втратиш  все,  але  тоді  натомість
В  дарунок  маєш  таїни  величність.

Там  інше  відчуття,  своє  приміриш
До  буднів,  до  яких  щоденно  звикли.
І  там  спливає:  віриш,  чи  не  віриш,
І  совісті  проява  там,  як  виклик  !

Ідіть  в  туман    -    це  надзвичайні  ліки.
І  не  потрібні  кошти  на  витрати,
Бо  може  на  Землі  якраз    ніскільки
Наше  життя,  для  Космосу,  не  варте...

Панянка  –  Нічка

Зі    мною  Ніч  прийшла  погомоніти
При  те,    про    се    і  про  осінній  дощ.
Просила  думкою,  хоча  б  зігріти
Її    холодну,  мокру,  наче    хлющ.


Розповіла  мені  про  сонне    царство…
І  про  тепло,  яке  всі  бережуть,
І  про  людське  ,  не  чуване,  нахабство,
І  про  печалі,  смуту  «там»    і  «  тут».


Розповіла    і  про    безжальну  звичку,
Та  що  там    -    переслухать    не  дано…
І  стало  мені  жаль  панянку  Нічку    -
Я  з  нею  поділилася    теплом.

*******
Ми    в    осені

                               Вже  окрасило  листя      траву,
                             Літо  плаче  у  нас  під  ногами.
                             Хмари  вперто  шукають  кому  б
                             Дарувати  молочні  тумани.

                           Мені    сумно  із  осінню    вдвох,
                           Вона  в    ніч  тарабанить    дощами,
                           Вона  мріє    за    нас,    за  обох
                           Стежку    дружби  прослати  між  нами…
Д.Бондар.

       89

Діна  Бондар

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2018


А МИ ? Хай зорі ховаються у Всесвіті вічнім І стомлено йде по орбіті Земля. Час на Землі - господар

А  МИ  ?
Хай  зорі  ховаються  у  Всесвіті  вічнім
І  стомлено  йде  по  орбіті  Земля.
Час  на  Землі  -  господар  величний  .
Не  згубимось  в  часі  ні  ти,  а  ні  я.
Подих  і  подив  нас  скрізь  здоганяє,
Бентежить  реальність,  як  прожитий  день.
Нас  марення  часу  в  безодню  ховає  -
Насправді  ж  від  нього  сховатись  ніде.
Сьогодні  ми  тут,  на  завтра  вже  інші
Довкіл  прокладатимуть  нові  путі.
На  зміну  нам  прийдуть  чи  кращі,  чи  гірші…
А  МИ  ?  А  МИ  БУДЕМО  В  ІНШІМ  ЖИТТІ…

******
Відлетіли  журавлі
Змахнули  в  мить  крильми,
Піднялися  до  хмар
І  чорний  ланцюжок  по  небу  розтягнувсь.
Із  висі  чувся  крик  -  Прощання  журавлів.
І  їжились  вітри,  ковтали  їхній  сум.
І  тільки  дуб  старий,  На  небо,
повне  хмар  Дивився  і  зітхав,
Та  заздрив  журавлям…

*******
Переспіла  осінь
Поспішають  в  далеку  дорогу,
в  сірих  хмарах,  ключі  журавлинні.
Осінь  кинула  сукню  святкову,
Скиглить  вітер  в  зажуреній  днині.
Хризантеми  підкрасили  чуби,
Проводжають  захмарену  осінь,
Жовте  листя  гуляє  по  клумбі,
На  асфальті  розсіялась  просідь.
Заховалося  стомлене  літо
У  примерзлому  спаленім  листі,
Мряка  трусить,  неначе,  крізь  сито,
Лиш  калина-красуня  в  намисті…
Я  стояла  у  осені-днині,
А  душа  моя  болем  щеміла.
Не  повернуся  в  пройдешнє  нині.
Моя  осінь  уже  переспіла.
Діна  Бондар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018


https://youtu. be/Dz3mfvmMGBg

[youtube]https://youtu.be/Dz3mfvmMGBg[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811783
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018


https://youtu. be/GPVsyAcdMj8

[youtube]https://youtu.be/GPVsyAcdMj8[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018


Ми в осені Вже окрасило листя траву, Літо плаче у нас під ногам

Ми    в    осені


                               Вже  окрасило  листя      траву,
                             Літо  плаче  у  нас  під  ногами.
                             Хмари  вперто  шукають  кому  б
                             Дарувати  молочні  тумани.


                           Мені    сумно  із  осінню    вдвох,
                           Вона  в    ніч  тарабанить    дощами,
                           Вона  мріє    за    нас,    за  обох
                           Стежку    дружби  прослати  між  нами…



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2018


https://youtu. be/i95pahQLsyI

[youtube]https://youtu.be/i95pahQLsyI[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811129
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2018


ЄДИНА Україно, україно, ти земля моя єдина, Я з тобою нині говорю. Хочу в щасті й мирі жити, Т

ЄДИНА      
Україно,  україно,  ти  земля  моя  єдина,
Я  з  тобою  нині    говорю.
Хочу  в  щасті  й    мирі    жити,
Тут  навчатись,  тут  любити
І    стрічати    вранішню  зорю.
                               Приспів
Тут  зігріє    сонце
І    роси    краплина
Пахне  на  покосах
Хлібом  на  полях.
Ми    з    тобою    разом
ВІЛЬНА    УКРАЇНО    !
Квітне    у    колоссі  
Вся      моя    земля.

Україно,    Україно,
Розцвітай    моя    калино
І    садок    вишневий  у    дворі.
Шлях  чумацький  над  тобою
Захистить    майбутню  долю
На      прославленій    нескореній    землі.    
 приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018


https://youtu. be/Dz3mfvmMGBg

https://youtu.be/Dz3mfvmMGBg[youtube][/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018


https://youtu. be/Dz3mfvmMGBg ВІДЕО

[youtube]https://youtu.be/Dz3mfvmMGBg[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810808
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018


Панянка – Нічка Зі мною Ніч прийшла погомоніти При те, про се і про осінній дощ. Просила думкою, хо

Панянка  –  Нічка

Зі  мною  Ніч  прийшла  погомоніти
При  те,  про  се  і  про  осінній  дощ.
Просила  думкою,  хоча  б  зігріти
Її  холодну,  мокру,  наче  хлющ.

Розповіла  мені  про  сонне  царство…
І  про  тепло,  яке  всі  бережуть,
І  про  людське  ,  нечуване,  нахабство,
І  про  печалі,  смуту  «там»  і  «  тут».

І  про  людські  жадоби,    дикі  звички,
Та  що  там  -  переслухать  не  дано…
І  стало  мені  жаль  панянку-  Нічку  -
Я  з  нею  поділилася  теплом.




ЗІРКА
Уже  на  схилі  ночі    зірка  запалала
 Я  свое  бажання  загадала  їй,  
Я  просила  зірку,  я  її  благала  
Миру  Україні,  миру  на  Землі  !
І  нехай  пощезнуть  сьогодення  муки,
 І  нечиста  сила  хай  дотла  згорить.  
Тут  зростати  нашим  дітям  і  онукам,  
Тут    цвісти  колоссю,  тут  добро  творить.  
І  карають  нині    за  любовь  до  тебе,
 НЕНЕ-УКРАЇНО,  ти  ж  одна  у  нас...  
Підіймаю  руки  імолюсь  небу,  
Тільки  б  вогник  правди  у  серцях  не  згас.  ..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2018


https://youtu. be/XEYOqFGDdMo

[youtube]https://youtu.be/XEYOqFGDdMo[/youtube]








Панянка  –  Нічка

Зі  мною  Ніч  прийшла  погомоніти
При  те,  про  се  і  про  осінній  дощ.
Просила  думкою,  хоча  б  зігріти
Її  холодну,  мокру,  наче  хлющ.

Розповіла  мені  про  сонне  царство…
І  про  тепло,  яке  всі  бережуть,
І  про  людське  ,  нечуване,  нахабство,
І  про  печалі,  смуту  «там»  і  «  тут».

І  про  людські  жадоби,    дикі  звички,
Та  що  там  -  переслухать  не  дано…
І  стало  мені  жаль  панянку-  Нічку  -
Я  з  нею  поділилася  теплом.


ЗІРКА
Уже  на  схилі  ночі    зірка  запалала
 Я  свое  бажання  загадала  їй,  
Я  просила  зірку,  я  її  благала  
Миру  Україні,  миру  на  Землі  !
І  нехай  пощезнуть  сьогодення  муки,
 І  нечиста  сила  хай  дотла  згорить.  
Тут  зростати  нашим  дітям  і  онукам,  
Тут    цвісти  колоссю,  тут  добро  творить.  
І  карають  нині    за  любовь  до  тебе,
 НЕНЕ-УКРАЇНО,  ти  ж  одна  у  нас...  
Підіймаю  руки  імолюсь  небу,  
Тільки  б  вогник  правди  у  серцях  не  згас.  ..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2018


https://youtu. be/dv4Ukxh8hgU

[youtube]https://youtu.be/dv4Ukxh8hgU[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018


https://youtu. be/Dz3mfvmMGBg

[youtube]https://youtu.be/Dz3mfvmMGBg[/youtube]

СЛОВА  І  МУЗИКА  ДІНИ    БОНДАР,  ВИКОНУЄ  ЧЕРКАСЬКИЙ  АКАД.  ЗАСЛ.  НАРОДНИЙ    ХОР.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018


Україночка

[youtube]https://youtu.be/0fAqULBesko[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809750
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018


https://youtu. be/RNhAnv8KQgU

[youtube]https://youtu.be/RNhAnv8KQgU[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018


Дарунки.

Дарунки

Вишила  осінь  доріжки,
Вкрасила    скрізь    золотисто.
Кленам  в  дарунок  манішки,
Гарне  калинам  намисто,
Вербам      -    фарбовані    коси,
Ясенам    -    небо  з  вітрами,
Полю    -    розсипала    роси,
Лісу    -    дарунки  грибами.
Осінь  багата,  казкова,
Будні  сьогоднішні    вбрала.
Дякую  !      В  тебе  святково  !
Я      аплодую    -      браво  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018


Йде дощ

Йде  дощ…
Йде  дощ  і  музика  торкається  душі,
І  грім  у  небі  заважає  тиші.
А  день  підказує  :  за  часом  поспіши,
Бо  завтра  її  слухатимуть  інші.
Бо  завтра  день  в  обіймах  принесе
Для  когось  щастя,  а  для  когось  болі,
А  іншим  хочеться  понад  усе
Любові  справжньої,  величної,  земної.
А  хтось  засне  і  полетить  в  світи,
Пізнає,  там  вже,  таїну    правічну…
А  ми  сьогодні    поряд  Я  і    ТИ
Мелодію  дощу  смакуєм    звично.
І  ось  вони  миттєвості  життя,
Що  нишком  губляться  поміж  роками
І  кожний  день  для  нас  без  вороття.
Цінуймо  дні  і  тих  хто  поряд  з  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2018