| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Привіт. Що нового? Як настрій, скажи?
Як день твій минув, поділись, розкажи?
(Іди ти до біса, одні й ті ж питання!)
У відповідь чує мої лиш зітхання.
Нервова система струною налита,
день був не з легких і тому я розбита.
Та зранку, я знаю, двірник все забуде
і знову у соте усмішка та буде,
яка зігріває, бо плине із серця
над щирістю в діда відчинена дверця.
«І вам добрий ранок!» - завзято гукаю,
в момент той секундний добро поглинаю.
Був дядько Добриня для кожного другом,
Чомусь всі три «вищих» накинуті кругом.
Людина із казки, й людина без долі,
життя все засипане пудами солі.
Колишній військовий побачив не мало,
А зараз ледь має на хліб і на сало.
І де він бере те велике завзяття?!
Добро пробиває всі слої лахмаття.
Сьогодні як завжди вертаю, ось дома,
болить голова, в ногах теж утома.
В думках той старий, що знов заговорить,
про все розпитає, лице не спотворить,
та місце, де завжди стрічала Добриню,
без голосу чахне, встелившись полинню.
Від бабки Наташки я згодом узнала,
Що дядько Добриня, - складами казала, -
знайшов нову хату, в його там родина..
«Адреса якая?». «Яка? - Домовина.»
Роки за роками пливуть гордовито,
Та дядька Добриню не сію крізь сито.
Надіюся завжди почути ті вісті,
Що дядечко знов на робочому місці.
27 березня 2017
Пи.си. Даним віршем виграла поєдинок між любителями поезії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2018
Чому все так складається зухвало?
Невже забракло того, що бувало?!
Поглянеш, не метелики кружляють - райські пташки,
А від думок отих наївних, лиш мурашки.
Як тільки вміла, чуєш, так тебе любила..
Здається, пробивались на світ крила.
Та доля гримала словами : «Обламаю,
коли ще ближче підведу тебе до краю!»
Наївності спокутала рубашка,
Скорилась своїй долі бідна пташка.
Лежить собі безкрила, марно тліє,
А сонце те жорстоке пече, гріє..
Любові хоч краплиночку відчути
І голос твій в останній раз почути..
Та марення приплили ще до ночі,
У мертві, такі гарні очі.
24 вересня 2015 (3:35 ночі)
Пи.си. ох, те перше кохання, будь воно не ладне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
Чарівний художник
закоханий в осінь,
малює її у казках..
Вже й літо гайнуло,
й вода скрізь замерзла,
А осінь лишилась в
думках.
Утрачене місто
і тиха молитва,
у груди так б'ється життя!
Та тіло неслуха,
душа відчуває,
що час на межі каяття..
А чорні ворони,
літають як хмари,
й на землю дощем
моросять.
Хапають, шматують,
та вже нема болю,
бо очі, як озеро-сплять..
Митець загубився,
він сам захотів так..
Не знав бідолаха жалю!
«Дозволь.. - просив в Бога, -
картину осінню
про пам'ять гуашшю
заллю!»
Листопад 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2018
---
А часом хочеться на море,
Щоб хвилі негаразди позмивали!
Щоб захлинУлось на дні горе,
Яке уявним каменем приклали.
Тільки погляньте в далечінь, у синь простори,
Закрийте очі, спробуйте летіти..
Всі барикади — лиш уявні гори,
Відчуйте легкість, годі живцем гнити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796848
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.06.2018