| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Я не багато що писав,
Я не багато що творив.
І не сказати б що страждав,
І не сказати б що любив.
Отак за вітром полетів
У край невпевненої ночі.
Де ізсередини горів,
І в той же час... зігрітись хочу...
І хоч надворі тепле літо,
Думки накрила люта злива.
В цей час невизнана еліта
Співає пісеньку глузливу:
Про слабкість серця і бажань,
Про поступ мріям й почуттям -
Коли не треба знань і звань,
А лиш єдине забуття
Рятує нас від каяття.
Шестикрил. 12.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
Я стою на балконі 3 поверху і відверто насолоджуюсь цигарковим димом, що спадає невидимою павутиною з балконів верхніх поверхів гуртожитку. Там, як завжди, весело і гучно. Сам ніколи не викуривши і сигарети, я просто кайфую і десь підсвідомо картаю свою натуру за те, що мій розум так і не привчив тіло до цієї безглуздої звички.
Взагалі, всі ці самотні вдивляння в вогні нічного міста наодинці під звучання сумної музики в навушниках ні для кого, мабуть, нічого хорошого ніколи не віщували і не приносили.
Так от, я дивлюсь всяку дурню в інтернеті, чекаючи свою дівчину. При цьому відчуваючи неабиякий страх від того, що раніше кинув дурну дівку, яку так любив, а зараз думаю про неї кожного дня, і десь від того маю проблеми з нинішньою пасією. Певно, вона відчуває що моє серце досі не вільне, і його не звільняє моральний спокій, і, врешті, секс не звільняє теж.
А ще я тримаю телефон над балконом і боюсь його впустити донизу; ох, і дурна жидівська звичка! Хоча насправді в глибині душі я мрію про те, щоб він упав, а в падінні він став розміром з стіл і через навушники потягнув мене до обіймів лікарів і медсестер. Врешті, як часто буває, просто хочеться побути малим хлопчаком без проблем, без особистого життя, щоб тебе просто любили і турбувались - бо ти отримав гарну оцінку в школі чи забив гола в шкільному турнірі з футболу.
...Колись я напишу книгу про це все і назву її твоїм іменем, Л...
Звісно, в мене є стійка думка, що все буде добре. Врешті, з тою перспективою і баченням життя важко щось змінити з тим "все буде добре". Але найгірше від розуміння, що добре мені буде без неї, а з нею обвалиться усе те, заради чого довгі роки я і тато надривали дупи. А без фінансів і відчуття власної цінності - в першу чергу у власних очах (яке з тобою просто падало додолу у прірву кохання, тягнучи на дно мене і мою самоповагу) - обвалиться і наша любов, як зазвичай з цим прекрасним почуттям і буває.
Найсмішніше те, що навіть все це розуміючи, мене безмежно тягне до тебе. Я слідкую за тобою в соціальних мережах, сподіваюсь що ти кинула курити, не зробила тату, а з найбільшим трепетом мрію про те, щоб ти порозумнішала хоч на крихту, і ми мали якісь шанси разом. Навіть після 4 місяців розриву. І неймовірно смішно стає від того, що найбільший мій страх полягає в тому, що я відчуваю ніби готовий усе це кинути просто заради твоїх ніжних очей і твого сумного погляду.
Я не сміюсь? Ні, що ти, я сміюсь, просто вже не маю сил скласти губи в якусь навіть пародію усмішки.
Шестикрил. 09.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838166
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2019
Масмедіа зловили параліч...
А навкруги така прекрасна ніч,
Хотів би бачити тебе я віч-на-віч,
Сказати не одну хорошу річ.
На небі зараз самий розпал балу...
Місяця грайливо хмарки покривають...
"Мій Місяце" - так ти й не сказала,
"Сонечко" - тебе вуста не називають...
І під оцю симфонію небесну
Я згадую усе, що було в нас:
Любов, твою красу чудесну,
Щасливий спільний час,
Обійми, сміх твій наливний,
І погляд, що зачарував ураз,
Такий він був сумний,
Упертий, милий і ясний.
Хотів би бачити тебе я віч-на-віч,
З тобою завжди бути пліч-о-пліч,
В очах бачачи мудрість всіх сторіч,
Обіймати і йти з тобою в ніч
До тихих зір і ясних берегів,
Туди, де спокій і немає сліз.
Де ми з тобою пролітаєм крізь
Життя нестримного снігів...
Всього що було вже і не згадати,
А скільки могло бути б ще у нас
Можливо... Щастя, любощів, прикрас...
Та я не хочу все назад вертати.
І як же тяжко все кидати,
Коли до мене тягнешся
Безмовно так стояти.
Коли на мене гнівишся,
Чи любиш, а чи граєш,
Чи як то все ти називаєш -
Щоб я лише ігнорував,
І просто мовчки лиш стояв.
Але ти знала, з ким зв'язалась,
І те, яким жорстким я є.
І хоч ти щиро закохалась,
Від того ліпше не стає.
Я бачу вихід тут лише один.
Ти не хотіла мене слухати і чути,
А жила як того хотіла і своє лиш гнула.
І не спинити часу плин,
Й мене вже не спинити й не забути,
Хоч я й не думаю, що ти усе збагнула.
Тож йду один тепер вперід,
Могли іти ми разом і поря́д,
Та ти хотіла, щоби я був "під",
Для мене правильно ж коли я "над".
Шестикрил. 22-23.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Немає світла. Темний дім.
І іноді лиш видно наші лиця,
Коли видніється лукава блискавиця
І пестить вухо грізний грім.
І знову вже не видно лиця,
І знов неспокій і пітьма,
Любов? Її у нас катма.
Обличчя ж хитрі все і ниці.
І знову блискавиця, спалах,
Неспокій, ніби й не чекав.
О, як, прекрасна, вас кохав,
А зараз пусто у дзерка́лах.
На дворі вальс із парасолями,
На шибках - краплин танок завзятий,
Вдягну й собі я плащ пом'ятий,
Пройдусь поміж людськими долями.
І поки я збирався нешвиденько,
Вже й дощик майже враз і стих,
Почавсь умиг, й закінчився умиг.
Вийшов - на дворі так тихенько.
Усі дощі колись кінчаються,
Природа враз нестримно заспіває,
І ця краса велична гріє, усміхає.
Все ніби знов розпочинається.
Таке й життя людське нестримне.
І хоч і під конем ти зараз, друже,
Проблеми очі весь час мружать,
Усе мине, усе швиденько сплине.
Лиш наша пошматована душа
Воскресне знов й гучніше заспіва,
Бо дощ - він зрошує думки, слова,
Попереду краса, не стій, рушай!
Шестикрил. 30.08 і 16.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2018
І знову – «Hello, darkness, my old friend…»
Якщо подобається – напиши й натисни «Send».
Очікування це завжди ненастя:
Що ж там – розпач, а чи щастя?
З першого погляду так ніколи й не закохувався
А як поспілкуватись трохи – переконувався,
Чи панночка оця моя чи ні:
Купатимусь у золоті, а чи в багні?
Я так тебе досі добре не знав і не знаю,
О розум, думки, припиніть – я благаю
Все мислити про єдину, одну.
Прекрасну, і милу, часто сумну.
Не раб твій, не блазень, і не кріпосний,
Високий і сильний, і вільний, і духом міцний.
Твоїм хочу я лише бути,
Поринути у дівочі ці пута…
Hello, the darkness my old friend…
Я все-таки натиснув «send».
Я не попрощався з другом до пуття,
Але бувай, я йду у світле майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2018
Чи може сяйву з-поміж неба
Серця твого досягти - така потреба?
Мелодія, що чула її уві сні,
Спокійні ночі нагадує ясні.
І навіть коли руки твої все такі ж далекі,
Надіюсь, ти згадаєш голос легкий
Блаженний акорд, який хтось наспівував для тебе,
Нехай лунатиме усюди цей звук неба,
Гучніше всіх образ,
Нестерпних фраз.
Лиш справжній світ побачу в люблячих очах,
Слізьми не втримати тебе у цих місцях,
У цьому світі, де сяйво свою велич поведе,
Засяєш й ти, як врешті раночок прийде.
25.06.2018
Переклад уривку пісні Kalafina - Hikari No Senritsu (з аніме So Ra No Wo To)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796981
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.06.2018
Шум...сирени міста
і швидкої...
Та все гуляючи допі́зна
Втрачаєш душу. Отакої!
І їдеш у пустій маршрутці
Чекаючи на зливу...
А десь мордується при чутці,
Збирає разом усю силу
Моє прекрасне янголя.
І от прямуєш вже угору,
А наче котишся на дно,
І ситуація - умора.
Хоча вже, певно, все одно.
Зайшов колись ти у цей ліс,
А зараз вибратися час,
Тож йдеш повз гілля кіс
Та те не відпускає враз.
Та треба далі йти,
Хоч ти й обожнюєш цей ліс
Кричу йому "вже відпусти!"
Мені ж "Як хочеш йти то ріж".
І треба різати на жаль,
На користь мого майбуття
Бо я є власний адміраль
Свого єдиного життя.
Прости, прекрасне янголя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2018
"You cant always get what you want"...
Воюєш як Боспор і Понт,
Бо влада над Причорномор'ям манить,
Війна ж населення все ранить.
Любов і ненависть, страждання й гнів,
І викопали між собою рів
Потреба - жага, ну, і гордість власна...
Прекрасний бій, війна прекрасна.
...На ту процесію ти дивишся ізбоку,
Воюють, б'ються, ну, а скільки проку?
Страждає поле бою, скривлене, зів'яле.
Страждає внутрішнє дитятко ма́ле...
Ви знаєте, війна це завжди розвиток вперед,
Це безліч понеділків, п'ятниць і серед,
Коли мізкуєш, думаєш як виграти:
Упертися, удосконалитися, викрасти?
І головне тут лише результат,
І не важливо: скільки втрат,
Всередині війна чи ззовні...
Вдихни нарешті ти уповну!
Борись, коли не сам собі ти кат.
І пам'ятай- важливий тільки Результат!
Шестикрил. 02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2018
Може "Made in Heaven",
Може "Let it be".
Я ще повністю не певен,
Ну, і вірний лиш собі.
Химера дивноти думок
Приїхали у гості "на деньок".
І, як то часто в нас буває,
Вже місяцями у голівці посиджає.
Сміється, бавиться, глузує,
Кидає імпульси дурні,
А ти сидиш собі, мудруєш -
Сміливість з страхом у борні.
І наче бунт ти подолав,
Вже ніби і похід почав,
"У генеральний бій!" кричав.
А потім легковажність вгамував.
Іду у бій, "іду на ви"
І зовсім трохи підготовки,
Залишив в голові промовки
І лише справи, бій, рови.
Біжиш, чекаючи супротив,
У голові все каша й страх...
Добіг, голівку вверх і...ах!
І файна панночка навпроти.
І сопор, ступор... Шок.
А зброя розлетілась навсебіч.
Ти дивишся й не розумієш у чім річ.
Все, як й передбачав пророк.
Вперед крокуєш несміливо,
Забувши все довкола.
Схиливши голову чутливо,
Минаєш ти останнього вже рова.
І відданість показує статура.
І віддаєшся у її прекрасні руки.
Й не відаєш весела чи понура...
Й не відаєш - краса чи муки...
А просто любиш й віриш,
А просто відчуваєш - це вона...
А може просто мариш?
А може це лише вода?
Ти ризикуєш все одно, здаєшся,
А буде далі що чи ні?
Лиш зараз все тобі здається
Що вже ми ніби і не вороги...
Шестикрил 02.2018-06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2018
І ніби пристрасті вляглися,
Із покидьками товаришувати нащо?
А паростки свободи назовні потяглися,
Знайди вже дівчину, ліниве ледащо!
Чи й так ти добре проживаєш
Своє шалене і пусте життя?
Ілюзії безглузді ти плекаєш,
А треба дії, непотрібні співчуття.
Не бійся, і працюй, себе ламай!
Нові для себе двері відчиняй!
Сором'язливості і страху волі не давай!
Не буде в тім резону, так і знай!
...Минулі рани варто стерти,
Хочу душі і пустота.
Бо так у муці можна й вмерти,
І не пізнавши щасливого життя.
...Ага, і хочеться, і колеться,
Вже дещо майже чешеться,
А пересилити себе не можеться?
Ну-ну,іщож надалі станеться?
Я поглузую тут в куточку з тебе,
З останніх сил тамуючи сльозу.
Скажи нарешті, безхребетне, "треба"!
І на побачення ти запроси оту козу!
Шестикрил. 08.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2018
Трохи пітьми і гіркоти
Й, як каву, п'єш життя.
І іноді так хочеться втекти
У власне самозабуття.
І червоніють щоки напоказ,
А хоч би й того не хотів.
Пішов, усівся і тут раз!
Відчув кігтики котів.
Отак і є, і наче сильний,
А все ж - так тяжко те дається,
Що вперше добуваєш. Й хмільний
Дух із себе сам кується.
Вхмелівши від себе самого,
Ідеш на полювання в ліс,
І не знайшовши ніц,
Упізнаєш маленького бридкого
Хлопчину того,
Що мрії у очах все ніс.
А потім розпач і картання,
Сумбур і похибки думок.
І знову звичне зволікання.
І знову звичне і навчання
У школі власних помилок.
І не винуєш, і нема кого винити;
А віз і нині там...
Лишається обличчя вмити
Побореш ти себе лиш сам.
Короткий віршик, слів багато;
А віз і нині там...
І полювання знову розпочате,
Бо зможу все лише я сам!
Шестикрил. 14.02.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2018