| Сторінки (1/88): | « | 1 | » |
... не ваш, не їхній і нічий,
не Божий і не Люциферів,
комусь - пройдисвіт, в чомусь - Змій,
комусь... Та досить! Тільки Пері
вважатиме мене своїм
на сто відсотків і - по праву,
я - Серафим чи... Никодим,
чи у її руках забава,
вона - і пері, й лютий джин,
а я - і жертва й ката учень,
а ви звете мене своїм...
хоч і не те, та, певне, зручно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
у нього убога одіж,
отож - стрічають по ній,
хоч пружся, хоч вср...ся, роба ж
не впі́знана в "свій-чужий",
не стануть розбиті "кроси"*
у ряд до модельних "шкар"*
і, ніби ж, не голий-босий,
та... якось не вийшла твар*,
не від "Буґатті" ремінь,
не від "Бріоні" "кліфт"*,
без нього залишив темінь
стрімкий соціальний ліфт,
спізнився, не встиг, не впхався,
на кніпку не там натис???
хоч, ніби, й доверху п'явся,
та... з'їхав чомусь униз?
а, може, й не так. Ліниві
чом бідні? А же ж дурні́!
шукають все перспективи
в гною, а чи пак - в багні...
***
у нього убога одіж,
й відтак - убога любов,
хоч, ніби, й не кінь на продаж,
оцінюють знов і знов,
і ніби кисіль крізь зуби,
проціджують в світ вуста -
Він, може, й не вбого любить,
одежа на нім не та...
"кроси" (жарг.) - кросівки
"шкари" (жарг.) - взуття
твар (заст.) - обличчя
"кліфт" (жарг.) - піджак, верхній одяг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
він винен був у всьому сам,
вона не винна геть нікому,
лише одному, не йому,
він, може, вибрав би тюрму,
та... просто напивався в хлам
і біль возводив в аксіому
він винен був у всьому сам,
гойдав дірявою сумою,
вона ж - любила, не його,
а сильного й спроможного́
і, святячи́ нефритний храм,
кумедно дриґала ногою
а в неї - платтячко рябе
і їй Стаханів до вподоби:
гукає партія: "Дайош!",
"Даю!-в одвіт, - Єдрьона вош"
і молоток в забій довбе,
та все - якнайвишайшей проби
а він - по-сталінськи хотів:
що тіко смерть окупить зраду,
та помирати, все ж, йому,
за су́му, блять, чи за суму́,
хоча, не зрадив і котів...
та вибрав сам собі засаду
він винен був у всьому сам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
... а нам говорити про стейки, котів та про цуциків,
бо вліво чи вправо - ковзька ожеледиця й - зась,
постали табу із народжених присмерком пуцьвірків,
тотеми ублажені й тихне серцевий м'яз
… а нам говорити про сонце, мороз та про обрії,
про каву, кренделики, зиму і – ніц про любов,
не терпнуть долоні, бо, певне, що затишно й добре їм,
спокійно пульсує нічим не запалена кров
… а нам говорити і думати - гарно б мовчалося,
промовисто, повно, без зайвовразливих букв…
бо зайві розмови – болючезадириста палиця,
а наше кохання – лиш еха приглушений гук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
сніг іде... біле-біле ховає у цноту
чорний гріх перемезлого жухлого листя,
що́ то - сніг? може краплі замерзлого поту
диких янголів? ритми шаленого твісту
захопили і крила вкривають росою...
що́ то - сніг? моя думка порожня, без змісту
й я навряд чи колись вже пораджусь з тобою
сніг іде... роз'їдає дешева цигарка легені,
стигне слина на білому снігові жовтим,
некрасиво плювати на сніг, а куди ж бо - у жменю?
хто побачить? 'кийсь янгол? Скажу - Та пішов ти...
незлобливо. Бо що мені янголи й біси,
відбоявся, відплакав, відбув, відмолився,
то ж... - Пішов ти, крилатий, чи полем, чи лісом...
бог помер... ну, а я, то й навряд чи вродився
сніг іде... діти вранці качатимуть бабу
і вона сумуватиме притьмом без діда,
може, буде відлига та й сплющить незграбу
і до вечора злиже, самотню, без сліду,
далі буде світанок, важке післясніжне похмілля,
після білої цноти, що так і не стала запоєм,
що́ то - сніг? Може, саван, що кутає зілля?
я навряд чи колись вже пораджусь з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
МК
неділя... хуга за вікном,
колючі голки жалять шибу
і стогне вітер, ніби в дибі
його шмагають канчуком
а в ліжку - літо, в ліжку - млість,
сплетіння тіл в пориві ніги,
що їм до вітру та до снігу,
у них кохання - вічний гість
сховала Лета в плесі сон,
уже зайнявсь червоним обрій,
ледь чутний шепіт - Добре... Добре...
простогне з вітром в унісон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
... а ми стали геть жорстокі -
б'ємо "попід дих" й навідліг,
а місяць примружив око
й лушпиння плює на сніг,
бо місяцю дуже хтиво
дивитись людське кіно,
а в нас все і косо, й криво,
й актори із нас - гі...но
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
я зовсім не бог, і, навіть, не пів-,
і, навіть, не окта- й кварта-,
я навіть не бог для своїх котів,
а варто було б, а варто б...
я б їх забирав у котячий рай,
я б їм дарував безсмертя,
та... зовсім не бог і - капе́ць, і - край
й, хто зна, де вони по смерті
я зовсім не бог, не всьому вінець,
не "альфа" і не "омега",
лиш тихий початок і повний пи...дець
в своєму нікчемнім его,
я там - прокурор і суддя, і кат,
нагострений меч Дамоклів,
я - паля і диба,і ще й - коловрат...
похмуро, як у Софокла
лиш там я, по-праву, пишу #богпомер
ось так, із значком хештегу...
і трісне склепіння небесних сфер,
і лусне розбите его
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
веллі-беллі, мінні-вінні,
їде заєць на пінгвіні,
веллі-беллі-мінні-коц,
люльку закурив матрос,
мінні-вінні-пастернаки,
засвистіли гучно раки,
муки-куки, три кити,
зараз вийдеш з кола - ТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
все в них було - досвітні теплі зорі
і щастя, й сміх... допоки цвів жасмин,
здавалось, що кохання - апріорі,
та... її вуст таки торкнувсь полин,
гіркий полин, як з маминого саду,
той, що гірчив в дитинстві смак долонь,
він все б пробачив - і образи, й зраду,
все, що пекло́ б, як на живе - вогонь,
він все б пробачив, хоч не було й чо́го,
та от... зреклась, упала попід тин
та дивна суміш грішного й святого,
зима... зима... і не цвіте жасмин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
думав - Христос, з'ясувалось - Юда,
прагнув життя, а в руках - удавка,
ніби, й прозрів, та не втіливсь в Будду,
все, що він мав - дерев'яна палка,
все, що надбав, те забрав з собою -
спрагу життя і жадобу помсти,
небо згорнулось куцим сувоєм,
вени бриніли в напрузі - ДОСТА!
все, що він мав - дерев'яна палка,
він на тій палці - смоле́не клоччя,
жалко померти і... жити жалко,
жалять у серце, а плачуть очі,
все, що він мав... та не мав нічого!
все, що надбав - одібрали рідні,
винен і людям, і бісу, й Богу,
безвісти взявсь та і... зник безслідно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
[quote]... не буває правди без обману
і без болю втіха не така...[/quote]
Т. В. Яковенко
не буває щастя без страждання
і кохання не бува без сліз,
взяв би хто німе недосипання
й вивіз у глухий прадавній ліс,
вирвав би оте трикляте серце,
те, де ти присіла в холодку,
пересипав сіллю з чілі-перцем
й закопав у скрині на горбку,
перерізав б розпачу горлянку,
випустив б у землю стиглу кров...
ввечері, в обід чи спозаранку
задушив у зародку любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
а на світанку, кажеш, втомлена бентежність
розіллє золото над сонним плесом ставу?
о, я не плачу - то хронічний нежить
такі із голосом вибрикує забави
***
перфектний ранок, кажеш, із м'яким туманом
і мостить липень кубельце із трав?
та, може, й так... бо ти - чиясь кохана,
ні, я не плакав... просто недоспав
***
а ранок, кажеш, пахне кавою кохання,
меліса й м'ята - чаєм з бурштином?
таки тремчу, бо лихоманить зрання,
мабуть, мине, впокоїться зі сном
***
і кожне слово, кажеш, теж, бува доречним
в палітрі настроїв вечірньої путі?
не застогнав, здалось... то дика качка крекче
чи, може, пес знемігся в хрипоті
***
а справжність - у дрібницях та відтінках -
у бликах фар, в м'яких туманах плес,
в брунатній каві із ваніллю пінки,
у синіх джинсах...
гучно виє пес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
коментар до твору Malunka http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916813
намокла муза і не гріє ранок
й тепло у ліжку надто чужорідне,
асфальт води не хоче на сніданок,
гидує та відштовхує фригідно
гаряча кава ледь лоскоче ніздрі,
але не гріє, мов скупа вдовиця,
а світ застиг, мов вишкварок на вістрі
й не зрозуміло - яв чи тільки сниться
а тиша глушить максимум платівки,
перекрива охриплий вже динамік,
все, як завжди, щомить, щопонеділка -
обридлий апатичний сірий ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
без докорів, без побажань, надій,
зловтіхи, помсти - геть беземоційно
я зачиняю скриню своїх мрій
й біжать по віку смужечки бензину
повільно тратить глянець поліроль,
агонізують взори інкрустацій,
що марилось, як перехрестя доль...
те заросте, як рана на собаці
такі ж банальні спалені мости,
як і очей незміряні криниці,
і мудрецям знайдеться простоти,
то ж все палає, як торішня глиця
поживу щедру відчува вогонь -
зайшовся в сміху високооктаннім,
палає серце в човнику долонь
уже не вперше, та, мабуть, востаннє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
Відповідь на твір Ulcus http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915772
ти сиділа на ліжку... з півно́чі й до ранку
танцювали на шибі пунктири зірок,
мовчки цмулило сонце цигарку на ґанку,
щоб зробити укотре до безвісти крок
твої пальці тремтіли, а губи шептали,
стиглі перли солоні ховались між вій,
думка ни́зала серце, у скронях кричала,
й виливалась у шепіт коротким - Ти мій...
я торкався чола, я вдихав тебе жадно,
мов боявсь пропустити хоч атом чогось,
пахло щастям - корицево та шоколадно,
стугоніло у скронях - Нарешті! Збулось!
світ помер, розчинився в разках ентропії,
шкаралупками трісли скрижалі табу...
народився новий, без гріха й безнадії
та безсонних ночей, заповитих в журбу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
... це просто сон, лихий прогірклий сон -
страхів прадавніх клоччя та цурпалля,
тримайсь за руку, дихай в унісон,
забудь кошмар бісі́вських ювеналій
тулись до мене, нишкни до грудей,
губись в мені, мов птах в густому гі́ллі...
а, може, я і є отой Морфей,
що сипле тобі в постіль сонне зілля?
засни... засни... пірни у шерех трав,
у хвої пах, у тихий шум прибою,
я там вже був, але тебе не знав,
отож тепер... удвох пірну з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
твій попіл - на мою голову,
твій сміх - у мої кишені...
а дощ все мрячить і го́ловно -
хутчіш підставляти жмені,
розправить рамена широко,
на груди ловити краплі...
а нам вже й готові вироки,
ми змерзлі та не закляклі
твій гомін - поміж ключицями,
а сльози - в моє волосся...
хай лається десь лисицею
руда та підступна осінь,
хай кат походжає плахою
та з суму сутулить плечі,
хай невість що квилить птахою...
нам добре... і це доречно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
сто тисяч хрестів* колишнього,
сто тисяч мовчань* сьогодні...
вже й всесвіт проївся б плішями
та в чисте убрався споднє,
сто тисяч безодней* вічності,
сто тисяч пустот* утрати...
і час би завив у відчаї,
якби тільки вмів кохати
сто тисяч цілунків Каїна,
сто тисяч міцних печатей...
а вічність іще незаймана,
хоч, ніби, уже й почата
сто тисяч оман* до дотику,
сто тисяч кохань* по тому...
а ти б цілувала опіки
й у вухо шептала - Вдома...
*своєрідні одиниці виміру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
... а нам хоч би децл везіння
й один мікровольт напруги
тоді, як мине говіння
і недруги влізуть в други
а нам би чернечі ризи,
гріхом щоб латати поли,
чужу святкувати тризну
ножем із широким долом
а нам би у префікс "орні-"
свої заховати крила,
скоцюрблі та бутафорні,
малі і тому - безсилі
а нам би, а нам би, нам би
в литаври гриміти громи...
коби же... якби ж то... аби...
трикрапки, тире і коми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
... а ми б з тобов ввімкнули телевізора,
удвох з тобов наґуґлили б кіно
про букінґемські таємниці Віндзорів
чи хоч про що, бо, зрештов - все одно
і ми б з тобов кохалися, мов кролики,
в передчутті весняної шуги́...
так п'ють портвейн затяті алкоголіки -
допоки шалу, сили і снаги,
а ми б з тобов шукали в стелі тріщини,
складали б пазл із давніх павутинь
чи снили б сни, й вони були би віщими
й ховали б їх, мов ві́но 'кесь до скринь
а ми б з тобов жмакали б нагло простині
чи,мо' б, рука, лежали, до руки
і думали б... про біле, чорне, з просинню,
а, мо' б, і ні, а, мо' б, і - навпаки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
о, я не янгол зовсім та й навряд чи біс,
навряд чи є в мені хоч трішки Боже,
я не інкуб, щоби хапать отак, "з коліс",
й вкладати на прокрустовеє ложе
ти не суккуб на йоту й геть не серафим
й навряд чи навіть трішки Магдалина,
то не про нас у Торі пишуть - Елогім,
серед людин ми просто дві людини
у тебе нежить, чхаєш, геть заклало ніс,
чи так буває в янголів й суккубів?
А я... Якби я був би Бог чи хоч би біс,
чи хоч би напівкровкою інкубом...
ти не хворіла б зовсім... той триклятий чих
в Тартар би скинув, Сатані на згубу,
а так... зітхання-видих, знов зітхання й вдих,
і поцілунок у пришерхлі губи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
між ненавистю та між зневагою,
між ногами й гортанними криками
межи лайнером й ржавою драгою,
між світами та межи повіками
заховалося, злиплося, склепилось,
загорнулося вельоном-саваном,
зазирало та геть недогледіло,
за статутами та за уставами,
невблаганне, невчасне, не впіймане,
не чеканне, невміле, не че́кане,
не окрилене та не обі́ймане
ні туканами, ані лелеками
знавісніле в утробному стогоні,
знахабніле у відчаю хтивості,
злікувало якогось сліпого? Ні!
запросило й для себе милості...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
зболені ще в утробі,
зраджені ще в зиготі,
їм же кричати - Пробі!
їм же проситись, доти,
доки погаснуть зорі,
доки помруть планети,
скривджені апріорі,
їм же хрипіти - Де ти???
битись грудьми у стіни
і головою в небо -
клаптів морської піни
мало їм буде - ще би!
ще би між пальців - пальці
ще би у подих - подих,
знати би їм дива ці,
ті, що не знали зроду!
***
зболені ще в утробі,
зраджені ще в зиготі,
їм не кричати - Пробі!
їм не казати - Доти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
світ не зійшовся клином на тобі -
розбігся, ген, веселими, струмками
і ті, що скніли вчора ще в журбі,
вже шлють весні вітальні телеграми
малюється хоч з просинню тату
на білім сні́гу нетривкою хною,
зима ще крикне віхолі - Ату!
і та помчить за ранньою весною
ще мерзнутимуть в стріхах горобці,
ще ги́кне пугач, ніби напідпитку...
вже, журавель, здавалося б, в руці,
але зима не вийшла ще зі вжитку
і я горлатиму бадьореньких пісень,
уперто фальшуватиму байдужість,
зіжмакаю докупи ніч і день
в брутальне та покорчене подружжя
і я сміятимусь... нещиро й навмання,
так прикро не втрапляючи у ноти,
так, як учора. завтра. і щодня,
і щохвилини, щосекунди, доти...
світ не зійшовся клином на тобі,
бо ти і є той поліхромний всесвіт,
отой... що в радощах, турботах та журбі,
у вирах сварок й колискових бесід
***
[i]мій світ зійшовся клином на тобі
з мрійливих журавлів - летить, курличе
в високім небі чистім, голубім
бо сірі хмари цим птахам не личать
такий тужливий журавлиний клин
з‘явився звідкись - з вирію чи в ирій?
не знаю... на губах гіркий полин
на лобі плаче сіль натомість мира
ти в моє серце клином увійшов
залишився у нім й живеш, як вдома
і вже нехай зарубцювався шов
та все ж майбутнє й досі невідоме
мабуть, затісно величі твоїй
в малому і закоханому серці
іди, вертайся... ти потрібен їй
своїй єдиній. прощавай. не сердься[/i]
***
та не обманюй, прошу, не бреши
сама собі, бо я давно не вірю,
ні в голові, ні в серці, ні в душі,
що наша доля - той строкатий ирій,
в який ти вперто відсилаєш все -
кохання, нас, на сповіді, на прощу...
примарне та надумане есе
хіба ж то вирій? то пекельна площа!
геєна, пекло, де нема тебе
й тобі кровлять невидимі стигмати,
впірнає в сірість небо голубе
чи так вже добре - знати і не мати?
ти відсилаєш, ти даруєш всім,
стромляєш ніж і кажеш - Лиш не сердься...
так, світ чудовий, та самотньо в нім
цій половинці від малого серця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
світ не зійшовся клином на тобі -
розбігся, ген, веселими, струмками
і ті, що скніли вчора ще в журбі,
вже шлють весні вітальні телеграми
малюється хоч з просинню тату
на білім сні́гу нетривкою хною,
зима ще крикне віхолі - Ату!
і та помчить за ранньою весною
ще мерзнутимуть в стріхах горобці,
ще ги́кне пугач, ніби напідпитку...
вже, журавель, здавалося б, в руці,
але зима не вийшла ще зі вжитку
і я горлатиму бадьореньких пісень,
уперто фальшуватиму байдужість,
зіжмакаю докупи ніч і день
в брутальне та покорчене подружжя
і я сміятимусь... нещиро й навмання,
так прикро не втрапляючи у ноти,
так, як учора. завтра. і щодня,
і щохвилини, щосекунди, доти...
світ не зійшовся клином на тобі,
бо ти і є той поліхромний всесвіт,
отой... що в радощах, турботах та журбі,
у вирах сварок й колискових бесід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
to be, or not... шекспірівське to be...
воно для мене, може, й ще to be-ше,
о, я не Гамлет, що схиливсь в журбі,
бо бути мною навіть значно гірше
гірка іронія, три зморшки межи брів,
ні, я не хворий й точно не здоровий,
тягучим клейстером зав'язло між світів
сумне виття священної корови,
тягучим клейстером поміж віконних рам -
таке воно, вузесеньке міжсвіття,
to be, or not... рожевий давній шрам
на чистім тлі весняного суцвіття
to be, or not... шекспірівське to be...
чому ж воно to be-ше так для мене?
to be, to be, та не мені - тобі,
бо, що не чорне, те завжди зелене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
патріотизм - не в вишиванці,
не в рамці "двадцять п'ять відсотків",
не в українській колиханці
і не в "горілці" замість "водки"
патріотизм - не в бризках слини,
не в поливанні опонента,
не в тім, що вже нема людини -
лише "істоти" та "агенти"
що неугодна журналістка -
"продажна с...ка" та "підстилка",
що апокаліптична звістка -
бо хтось назвав виделку "вилка"
патріотизм - не сміх злорадний,
коли розбивсь літак "Росфлоту"...
патріотизм - занадто складно
для "вишиватних" патріотів
Давно не ношу вишиванку, носив її, коли з того сміялись, коли тицяли пальцями, тоді це був протест. Зараз носіння вишиванки - це тренд і я не хочу.
Ніколи не творив собі кумирів і не "обрамляв" свої аватарки рамками на кшталт "25%"
Не тішився смерті колишньої депутатки Ірини Бережної, бо вона, бач, "ригівська підстилка і так їй і треба". Вона, насамперед, молода жінка, чиясь донька.
Мені вкрай неприємний колишній депутат Олег Царьов, але, коли його били, то відчув огиду і відразу, бо били його натовпом.
Дотримуюсь принципу, що мову на хліб таки не намажеш і наразі це не найкритичніша проблема в Україні. Мовні квоти на радіо та тб - дурниця. Як сказав Олег Скрипка:"Якщо пісня - гі...но, то неважливо, якою мовою вона звучить, треба створювати якісний контент, а не впроваджувати квоти"
І т.д., і т.д.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
ми не господарі й не гості -
примарні тіні надвечір'я,
зсутулені при повнім зрості,
скрадаємось через подвір'я
ми прослизаєм в телефони,
в думки, в серця крізь млу, крізь мури
відлуння, слід, роса на лоні -
це ми, запряжені в тортури
ми не господарі й не гості,
ми не подружжя й не коханці,
не у раю й не на погості
і не сторо́жа, і не бранці
і наше щастя - наша ж кара,
і наша радість - наше ж горе
ми кимось прокляті примари
десь на Синаї чи Фаворі
ми - тільки привиди, примари,
зсутулені старечо тіні...
щораз ховаємось у хмари
й стікаємо в сльоту осінню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Бог є любов, то, отже, бог - це ти,
а я - служник у божому пристінку,
поклони б'ю, молюсь до хрипоти
і хто ж сказав, що сущий бог - не жінка?
і хто сказав, що jestem єретик?
хіба в коханні пробуває єресь?
а ти - мій бог... оплавився й потік
духмяним медом в межиріччях верес
бо ти - мій бог!!! - хрипітиму в борні,
бо ти - мій бог... - шептатиму на лоні*,
немає бога в правді чи брехні -
він заховавсь в твої м'які долоні
бо ти є бог! Бо ти є щастя мить!
а я - твій раб, серм'яжний, многогрішний...
бо ти є бог... і бог, стомившись, спить...
а я цілую в губи... м'яко й ніжно
* тут у значенні - груди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
я - над тобою,
ти - піді мною,
руки - сувої,
ноги - сувої,
я - над тобою,
ти - піді мною,
запахом хвої...
запахом хвої...
я - над тобою,
ти - піді мною,
крикне - а-гой-я!
місяць совою,
він -над тобою,
він - наді мною...
поза журбою,
поза журбою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
МК
Зваблива ямка... Вузол насолоди...
Де ніжна шкіра, де пульсує кров,
Там... Твій, такий п'янкий, вібрує подих,
Там твій і свій неспокій віднайшов...
Жаги твоєї шал лоскоче ніздрі,
Лоскоче пружне тіло мій язик,
Твій аромат пронизує наскрізно
Мій мозок, ніби пУрпур сердолік...
Блукаю тілом,дихання - попутник,
Чи... Не попутник, а дороговказ
Туди... Де мрійних зваб та згуб трикутник?
Забутись в ньому і втонути... Враз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
МК
Люби мене! Кохай! Прошу тебе, благаю.
Потіш мій зболений до краю егоїзм.
Кохай мене… Одного… До відчАю,
До скреготу зубів та до щасливих сліз.
Кохай мене! Так… Божевільно і безкрає,
Коли я поруч і, коли у тебе вріс,
Люби мене, коли мене немає,
Коли кохання схоже на кривавий зріз.
Люби, коли тобі казатимуть – Даремно…
Люби мене удень, люби мене вночі,
Люби… Коли усе таке… Непевне,
Як серед мороку тремкий вогонь свічі.
Люби, коли сама казатимеш – Не треба
Фантомів, імітацій, все, мовляв, дарма…
Люби, коли на землю впаде небо,
Коли здається вже, що й виходу нема…
Люби мене! Кохай! Фізично й платонічно,
В хвилини радощів та в нападах жалю,
Люби мене! Мене одного… Вічно…
Бо саме так тебе… Одну тебе… Люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
вона любила лате й капучіно,
вона плела мелодії стакато,
вона сміялась часто без причини,
її ніколи не було багато
вона любила флірт й чужу увагу,
вона плела тенета зі спокуси,
вона грайливо сипала на ваги
чужі серця просіяним кускусом
вона життя любила в повну силу
вона любила хризантеми й калли,
вона давалась, щоб її любили,
але сама ніколи не кохала
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
це вже було... голодна сука-осінь,
ощерившись, петляла по провулках
і я сидів, скуйовджений та босий,
утупившись у місяця пігулку
це вже було... пси терлись попід ноги,
рожевими лизали язиками
мої ступні, котились до порога
веселими гарячими клубками
це вже було... ти порала вечерю,
і я ламав надвоє сигарету
твій сміх бринів в вібраціях етеру
чи то бриніли в рамах склопакети
це вже було... буяли хризантеми,
масним спирало подих ароматом,
ти цілувалась, ніжно та... смиренно
і я, зсутулившись, побрів до хати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
і що б не казали люди
(а люди завжди щось кажуть),
як станеться - так і буде -
чи в рифах шалених гранжу,
чи в стогоні тихім блюзу,
чи в джинсах та у кросівках,
в костюмі і білій блузі,
в багнюці чи на бруківці...
локації, час, статисти,
декору розмиті плями -
все буде... якийсь бариста
чи дівчинка з орігамі,
слова чи безслів'я, може,
обійми чи плач й прокльони,
прийнятне, а чи негоже,
чи німби, а чи пілони...
як станеться - так і буде,
і як воно бути має
не знають Петро і Юда
і, навіть, Христос не знає...
і будеш десь ти, і буду
десь я, може, теж окремо
і,що б не казали люди -
завжди невпопад, не в тему...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
Спецом для "М"
о,ті твої ніздрі... і пальців нервовий тремор,
й моя, ледь відчутна, солона пришерхлість губ...
я - гірше, ніж Іздрик, я - щастя твоє і... "гемор",
я - спокій і... вічне проходження мідних труб
я - геть недостойний, я геть тебе не достойний,
ні пальця, ні нігтя, ні шкіри твоїх підошв,
бо ти заслужила, щоб називатись святою,
щоби молились у спеку, благаючи дощ,
я - вічна заноза, рубець на твоєму тілі,
я - біль головний і... приємний спокійний блюз
і... чимось же змусив, щоби мене полюбила,
якийсь же знайшов у кишені козирний туз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2019
ну, що тобі Іздрик,хіба він простягне каву,
чи, може, під вечір, заварить імбирний чай?
ні... може, з ним й справді було би якось цікаво,
та скільки тих Іздриків - ген, непочатий край...
так, я - не той Юр, не дотепний, не колоритний,
простий, посполитий, не супер, на авангард,
а, може, у нас, в нас з тобою, чай не налитий,
не намальований ще до кінця боді-арт,
так, я - не той Юр, я не в міру похабний Іздрик,
та ти - моя зваба, мій янгол, моя банші
і ти... так чутливо розширюєш очі й ніздрі
від мОїх обіймів, а не від його віршів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
з давнішого. публіковане та заблоковане
Где-то там , на краю , у пропасти ,
Под скалой, у основ мироздания
В кучу бросили крылья-лопасти
Серафимы – чуднЫе создания.
Тосковали да пили горькую,
БаловАлись краплёными картами,
Набивали цигАрки* махоркою,
Отслужив у Яхве** бодигардами…
Развлекались «бурОю», «секою»***,
Банковали людьми, как целковыми –
Хрен-де с ними-то, человеками,
Ведь разродются бабы новыми.
Вот и я – золочёным рубликом
Зазвенел на кону архангельском,
Вместо счастья – дыра от бублика,
Поделом, видать, - жил не ангельски.
Размечтался, что всё замолено –
Дом построен, сады посажены,
Да сложнее, вишь, всё устроено –
Не владелец я нефтескважины…
Рассчитался с долгами давними,
А тебе… Не нужны обязательства.
Это нимфам попроще с фавнами,
А тут – прочие, бл..дь, обстоятельства…
Обстоятельства… Обязательства…
Толь полынь, толь досужий вымысел…
Что ж, архангелы, Ваши сиятельства,
Я уж понял – кривая не вынесет.
Где-то там , на краю , у пропасти ,
Под скалой, у основ мироздания
Банковали людские горести
Серафимы – чуднЫе создания.
*Цигарка – есть такое слово в русском языке)
**Яхве – одно из имён Бога
*** «бура» и «сека» - карточные игры «на интерес»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856297
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2019
М К
дощ, парасоля й сумка у руці...
а я чекаю меседжу від тебе,
його нема... і кришать горобці
в калюжі перманентний відблиск неба
а дощ все йде... чекаю смс,
дзвінка, чогось, мелодії у чаті,
вже й місяць вмер, сховався й не воскрес
і зорі, як занедбані курчата...
вже й ранок плавно натиснув курок,
будують хмари чудернацькі вежі...
годинник цокає - цо-цок... цо-цок...
ось ти яка... самотність у мережі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2019
Комент на комент на ще один комент
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849073
Дякую за натхнення Ulcus і Квітка))
... дуже ніжно і трохи печально,
бо і в ніжності - смуток й печаль,
ні, не дивно, що все це фрактально,
що і в сміхові чується жаль...
не смертельно - печально, бо осінь,
бо хронометр продовжує лік
й знову літо почило у Бозі,
не на вічно - на мить чи... на вік
час швидкий і... нестерпно тягучий,
коли ти залишаєш мене
десь... у лісі, в пустелі, на кручі
під самотності шквальним вогнем
я чекаю, я міряю лікті,
кілометри і сажні косі,
я готовий порвати на віхті
час і простір, й умовності всі
час загуслий, як вистигла манка,
коли поруч немає тебе,
мій наркотику... ти - моя "ханка"*,
бо від тебе чогось так "гребе"
я чекаю, кохаю, чекаю,
я ловлю коливання думок...
ти - рятунок від туги й одчаю
і... колючий у горлі клубок...
і роки утискаються в миті,
коли поруч, та тільки нема... -
час-важкий... мегатони граніту
й непрозорий - суцільна пітьма
Ханка - сік з маківок і макового стебла, екстракт опію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2019
і ми могли би бути молодими
і починати разом та спочатку...
ідуть за вітром сизі пасма диму,
умовний спосіб - наша псевдозгадка
і ми могли б... такими, молодими
десь під платаном скритно цілуваться,
я - вже дорослий, ти - іще дитина,
хоча й відсвяткувала вісімнадцять
і ми б могли... і все було б простіше,
світ був би нашим апостеріорі,
не чули б ми, та і не знали більше
отих нестерпних для обох історій
я був би веселун і геть не скептик,
моє б лице не рубцювали шрами...
той клятий час - він просто епілептик
чи суча доля ріже орігамі...
і ми могли би бути молодими...
умовний спосіб - наша псевдозгадка,
життя - рядок, а ми з тобою - рими,
почати зараз, разом... і... спочатку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2019
- Мокра шия! Мокра шия!
- Я тобі її помию,
мокра шия - не брудна...
на-на-на, на-ра-на-на! :)
Сподіваюсь, що читачі зрозуміють, що це - не більш, як жарт, вибрик, коник, дуркування :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2019
Я - скептик. Звучить майже як на зібранні «АА» - «анонімних алкоголіків». Типу, я - такий-то, такий-то і я – скептик. Я не завжди був скептиком. Батьки вчили мене – потрібно довіряти людям, вчителі втовкмачували мені – потрібно довіряти людям і завжди казати правду. Я затямлював повчання із широко розплющеними карими очима з довгими пухнастими віями… О-о-о-о… Які то були очі… Які то були вії… мммм… «Зараз таких не роблять» - сказали б моя бабця. Так, очі в мене справді були завжди широко розплющені, світло-карі. За ту широку розплющеність у дитячому садочку я запопав образливе прізвисько «Окатий». Блін! Вони не були великі, вони не були витрішкуваті! Вони просто були широко розплющені. Можливо, щоб увібрати в себе якомога більше світу. Ні-ні, не світла))) Саме – світу… А вії… Довгі і пухнасті… Певне, вони були об’єктом заздрощів багатьох дівчаток, бо саме дівчатка найчастіше називали мене «Окатим». Образа на «Окатого» давно минула, правда, залишилась підсвідома неприязнь до імен: Надійка, Галинка, Тамара. Не до власників – до імен. Очі поступово стали примруженими (праве чомусь більше) і з карих перетворились на зрадливо-зелені (чому зрадливі – не знаю, «народная молва»…)
То про що це я? А, так… Я вбирав усі повчання із широко розплющеними карими очима, шморгав веснянкуватим носиком, прикривав ледь відкритий від задумливості ротик і подумки присягався сам собі завжди говорити лише правду і довіряти та вірити людям, бо «… людина – це звучить гордо» і т.д., і т.п. бла-бла-бла…
«Синку, коли кажеш правду, то тебе не карають. Карають за брехню…» - і широко розплющені оченята дивилися щиро-щиро, і я казав: «Так, це я». Так було, коли випадково розілляв білу фарбу на червону підлогу і розвазюкав, стараючись витерти; коли ненароком спалив сіно, намагаючись з’ясувати – горітиме чи ні; коли ненавмисне розбив шибку в дверях, випробовуючи замах хокейної ключки…)». Я щиро вірив – ось воно, правда, і мої виразні карі очі творять чудеса і… батьківський ремінь витанцьовував на моїх сідницях. О-о-о-о… що то були за… Ні, про сідниці – не варто)
«Хлопчику, чому ти запізнився до школи на ранкову зарядку? Треба казати правду, напиши в пояснювальній записці, чому. Тільки правду.» І я, неофіт щирості і довіри, людям писав: «Я, такий-то і такий-то, запізнився на ранкову зарядку тому, що я й зовсім не збирався на неї приходити, бо вважаю це марною тратою часу, яка не додасть мені ні здорового тіла, ні здорового духу, а тільки завадить виспатись, бо потрібно вставати на півгодини раніше…». О, як широко я розплющував очі і усміхався, коли віддавав ту пояснювальну директрисі… Я – герой, я єдиний не займався крутійством, а написав щиру правду, за яку не карають, бо…
Батька викликали до школи і його тугий ремінь знову стрічався з моїми сідницями у дзвінких поцілунках…
«Шановні учні, ви повинні здати по п’ять копійок у фонд миру на допомогу голодуючим дітям Зімбабве (Камеруну, Конго, Намібії…)», - казав вчитель військової підготовки. І я, щирий вболівальник за важке дитинство діток Чорного континенту, найпершим тягнув долоньку з мідяком, не забувши при цьому щиро і широко розплющити очі. Та ще, сповненим гордості за свій внесок у боротьбу проти світового імперіалізму-колоніалізму, додавав: «Мо’ харчів ще яких принести? Голодують же».
«Ні! Тільки гроші», - сухо відрубував військовий керівник, швиденько перераховував мідяки та йшов через дорогу у продмаг і купував портвейн «777», знаний в народі, як «Три топора». Певне, африканські діти не тільки голодували, а ще й страждали від спраги.
Я – скептик. Чи то батьківський ремінь зробив мене скептиком, чи то широко розплющені очі почали страждати від пересихання...
Я – скептик. І коли силіконово-ботоксна дівчинка, блискаючи порцеляновою усмішкою, каже мені: «Купуй Dewoo Sens – зроблено рідними руками», то щось мене у цій фразі насторожує… Що? Що??? Що-о-о??? Руки… Ну, звичайно ж – руки. Чи не ті це, бува, рідні руки, які «нічого не крали»?) Я примружую свої зрадливо-зелені очі (праве - більше) і регочу. Я боюсь тих «рідних рук», я боюсь зробленого ними. «Рідні руки» замість того, щоб вкручувати болти, забивають їх молотком, «рідні руки» стелять асфальт в калюжі, «рідні руки» роблять холодильники, які можна використовувати замість мікрохвильовок, а мікрохвильовки – замість хлібниць, будинки розсипаються, як карткові, телефони завмирають на стадії запуску «андроїда», лампочки спалахують, як наднові і одразу переходять у стадію «чорної діри»… і ще… і ще… і ще…
Я – скептик. І тому в мене склалось стійке враження, що «рідні руки» працюють на самознищення. Якби був ревним віруючим, то, певне, впав би навколішки, здійняв руки та голову до неба і заволав би… О, ні. Стоп! Які руки??? Руки – ніззя! Бо мої руки теж рідні, страшно здіймати їх до неба) Отож, впав би навколішки, здійняв би голову та заволав: «Господи!!! За що??? Чому??? Чому ти дав нам такі світлі голови і пришив «рідні руки»??? для рівноваги???»
Я – скептик. Але… Зате в нас гарні дівчата… Ну, дик) Made in Ukraine) Зроблено рідними…
Дякую, Господи, що наші руки - тут ні до чого)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845178
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2019
спочатку ж бо бУло слово,
а потім - булО наступне,
і довго товкли полову
в ступі...
спочатку було кохання,
а потім була безвихідь
і схлипування-стенання
тихі...
спочатку здавалось - просто,
а далі -іще простіше
примарний шукали острів
тиші...
спочатку казали - марно,
та шепотіли, що можна
і в шепіт своє вкладали -
кожний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2019
Вона подумала, що все це не всерйоз,
Що просто – літо, а у літа – грози,
Що мухи падають, бо діє дихлофос,
А рання осінь – то лише прогнози…
Вона подумала, що завтра – середа,
Що скільки їх ще буде – просто серед,
Що час – в’язкий, мов згущена вода,
Що і не стане вже ніколи перед…
А він сидів і думав – просто дим,
Жмакає очі, мов старі газети,
Що і не був ніколи і ні з ким,
Хоч з кимось й був, та вічно думав – Де ти?
Вони дивились в вечір крізь вікно,
Так… різнобічно зазирали в шибу
В обох десь гецали кістяшки доміно
І хтось комусь кричав завзято – Риба!
Світ просто був… і був - один на двох,
І треті та четверті були зайві,
Спокуси плід, що довго пестив Бог,
Давно вже зник із яблуні чи з Айви,
Прозоре скло стікало киселем,
Шкварчало десь на підвіконні смальцем…
Світ вигравав – водою та вогнем…
до її щік його торкались пальці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2019
коментар до твору Ulcus
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841856
ти- щілина в моїй броні,
Ахіллеса слабка п'ята,
я не можу сказати "ні",
ти не можеш сказати "так",
я ревную до снів, листів,
я ревную до сміху й сліз -
до твоїх, до моїх... слідів
наробив Саваотів віз -
у туман, у чебрець, у вир
і у мороку матір - ніч,
накатався уздовж і вшир,
ніби, й скинув обузу з пліч,
скинув з свого плеча для нас,
свій каптан та роздер навпІл,
ох, у Бога гладкий шинквас,
ох, у Бога широкий стіл...
Елоаг Він чи Елогім,
чи скорбить по Нім Сатана,
чи співа Ісаія гімн -
нам до того й думок нема...
ми зшиваємо той каптан,
поколовши пучки до сліз...
у зрадливий густий туман
покотився рипучий віз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2019
поцілуй мене в чоло і в скроні,
поцілуй... від Творення часів
моє серце у твоїм полоні,
а душа - без майки й без трусів
крутить соло-танець на пілоні,
лиш для тебе вивчений приват,
стогне тихо хриплим саксофоном
у кутку музичний автомат…
я цілую груди і між стегон,
упірнаю вглиб і в небуття
я - твій янгол… я - твій біс чи демон…
ти – мій перший вдих, моє життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2019
ти - квітка... дощова чи, може, райдужна,
а, може, все одразу - те і те...
Memento mori - це обитель страждущих...
ах, як неправильно - не лАте, а латЕ...
я п'ю своє, а ти кричиш - під Іздрика,
твій сміх стихає, ніби камертон,
то так блаженно, як ворушиш ніздрями -
то дуже сексуальний напівтон...
я каву п'ю й твої малюю профілі,
рипить в клітинках стилос-олівець...
ми - "інь" і "янь", ми Фауст з Мефістофелем
і нам один без одного - пи..дець...
чи нам пороблено, чи, може, нам наврочено,
чи нам написано на світовім даху...
а я закохано і, може, трохи збочено
тобі запхаю носа під пахву,
торкнусь грудей, замкну в обійми талію,
потЯгну силоміць під літній дощ...
ми - пара, ми - Гермесові сандалії,
відполіровані тертям його підошв...
до д..пи все - канони, рими, розміри,
хто ж нас з тобов помістить у канон?
ми - телеміст між Донаг'ю і Познером,
хиткий та міцно зв'язаний понтон...
ми - "інь" і "янь", ми - божевілля й стриманість
пожежа та заряджений брандспойт,
ми - вперті шкіри у долонях римарів,
контрабандист (це я) і ти - checkpoint
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2019
Щира дяка авторці [u]Квітка))[/u] за натхнення і "тимчасовий прихисток" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829578
[i]калли чи гладіолуси,
пізні жоржини чи айстри -
кимось колись накололося -
вправним невидимим майстром
[/i]
***
[b]Він[/b]
квіти застигли на шкірі,
шрами прорізали душу,
нелімітовані в прірві
"хочу", "бажаю" і "мушу",
вільне у безвість падіння,
воля за мить до загину,
втиснувсь язик в піднебіння
і не ковтається слина...
прірва - то вниз чи угору?
змішані координати...
біло чи просто прозоро?
впасти чи просто стрибати?
***
писалося б та й писалось,
було б лиш кому читати...
та щось десь у нас не склалось,
хоч вовком завий, хоч матом
вкривай і святе, і грішне,
і Бога,і чорта... й душу
пропий-перепродай, лишнє
із неї труси, обтрушуй!
а в нас із тобов не склалось...
і кроки наступні - гОлки,
колись і мені співалось...
тепер - прохолодно й колко
***
мовчи... коли забракло слів...
мовчи, коли вони вже зайві...
що я хотів? чи... не хотів?
хто зна... хто зна... рахує таймер
те, що залишилось для нас
чи, може, наше від початку
чи ебоніт... чи плексиглас,
чи все життя, чи... просто згадка
***
[b]Вона[/b]
Мовчу... мовчу, хоч хочеться кричати
Бо й шепотіння - небезпечний звук
Я до кохання приставляю чати
І захищаю від кривавих мук
Воно ж вразливе, хоч міцніш за крицю
І тонкосльозе - як в весні ручай
Його гати - він далі струмениться
Все-все у нім - і радощі, й печаль
Між пальцями жорстокого «не можна!»
Між берегів із відстані й часу
Я кожну хвильку і краплинку кожну
В своєму серці трепетно несу...
***
[b]Він[/b]
а хто сказав про те, що нам не можна?
та, може, досить вже пересторог?
лякає кожен звук і думка кожна...
хто нам боронить - розум, совість, Бог?
ми дмухаємо навіть на холодне,
живемо упівсили, крадучись,
кохання спраглі, до утіх голодні,
ховаєм всесвіт в тихих "цьом" та "лизь"...
ми - не злочинці, грішники чи таті,
хоч десь вже, може, й зроблена печать,
щоб нас пекти, клеймити, штампувати...
комусь і в тому буде благодать...
нехай і так, хай нам судились клейма,
якби лиш в клеймах вся була печаль...
ми - половинки, зрощені без клею,
люблю тебе і геть мені не жаль
***
[b]Вона[/b]
то не клеймо, а лиш тату кохання
впеклося в мою шкіру і життя
мигтять картинки, наче на екрані
як прочитати їх? якби знаття...
не дам себе торкнутися чужому
сама вирішуватиму, що сміх, що гріх
і обиратиму сама, коли скоромне
коли пісне, - то справа не для всіх
чи оступилася, а чи злетіла в небо
судити буде хто? один суддя
для нас обох - для мене і для тебе -
це наше щастя на шляху буття
***
[b]Він[/b]
лежало щастя на шляху...
здавалося б - нагнись, підІймеш,
візьми його в цупкі обійми,
та... не дається ні в якУ...
лежало щастя на шляху...
і, головне ж, що точно наше,
таке... звичайне, не інакше,
всміхалось всім - merci beaucoup...
всміхалось тихо та чекало,
кого, чого? Тебе, мене...
що хтось із нас та не мине
його із піднятим забралом...
***
[b]Вона[/b]
лежало щастя, а любов літала
те на шляху, та - в небі голубім
йому лиш пил та зливи допікали
а їй все мріялось - летім, любім!
чекало щастя, доки хтось помітить
та підійме, неначе діамант
любов збирала душ чарівні квіти
й пісні ладнала із сердечних мантр
не знало щастя, що в коханні сила
не в спокої, а в русі й боротьбі
за те, щоби любов була щаслива
із ним, земним, у небі голубім
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2019
Піти з тобою? І куди б ти вЕла?
Чи, як там буде правильно, велА?
А я б пішов… снували б канителлю
І сварки, й жарти, нудили б тіла
Лежанням тихим, може б, борюкались,
Дурникували, тішились, пили,
Бо нам же треба тільки мальську-малість –
Прожити ніч, добути до імли…
Імла – це щось! Імла – передсвітання,
А далі – тільки сонце, світло й тінь
«Косяк» на двох залишився до рання…
Немає рими? Пофіг! Вставлю «хрінь»!
Ми б римували, мовчки римували,
Допоки темрява, допоки глупа ніч…
(цікаво, блін, а чи кричать коали?
Навіщо це? Одне із протиріч…)
Косяк на двох… нудкий та нескінченний,
Облудно-солодко канабісу смола
Прямує в наші мозки крізь легені…
Чому ще ніч?! Коли уже імла?!
Я б роз…ярив молотком скрижалі,
Нашкрябані не нам і не про нас,
Посуньтесь, ви, записані в аннали!
Ще ваше зверху? Нам іще не час?
Бо не буває передчасних ранків?
Бо ніч іще гвалтує патефон?
Ми сидимо з тобов на різних ганках,
Між нами – кілометрів бастіон…
Я б їх пожер, ті просторові вирви,
Як Кронос пожирав своїх дітей,
А ніч хихикає, єхидна хитра Хівря
І примовляє підленько – Ой, вей…
А ми з тобов іще на різних ганках
І куримо на двох один «косяк»,
Нам мальську-малість – протягти до ранку,
Минути разом заборонний знак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Я не чекатиму, а ти сама приходь,
ключ - у замку, сама відчиниш двері,
гарячим вітром півпустельних прерій
чи тихим голосом, що кличе до пригод
я не чекатиму, бо ти сама прийдеш,
чекання - сум аби ж то тільки це лиш...
чекання - сум, моє кохання - дервіш,
припалий поглядом до мінаретних веж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
не прощай мені... ніколи і нічого
не прощай, за ввесь наш довгий вік,
може, то і ,правда, легко - бути богом,
я не знаю - "аз єсьм" чоловік,
звичайнісінький, із чорним й брудносірим,
з плямами у спідньому та без...
та... не дав тобі перебирати кліром
той любовний партеногенез,
може, й, правда, я поганий-препоганий,
не прощай, за ввесь наш довгий вік,
не прощай мені всього, моя кохана,
я - люблю і я... твій чоловік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
… бо в неї красивий профіль,
хтось намалює хвилясто
По контуру… пальці в попіл
Зітліли… кутастий хлястик
стягує душу на крижах –
одну одежу - наопаш,
серце – між полами грижа,
сміється Єгова: «То-то ж!
Тримай його, напівбоже!...»
А в неї – красивий профіль
Та ні на кого не схожа…
Пальці – поламаний попіл
Зітлілої сигарети…
А, може, поли – то крила?...
То де ти, Єгово?! Де ти?!
Зубами стиснути жили –
Махнути! Злетіти!... Хлястик…
Спустив би-сь, бо я – каліка,
Безрукий, безкрилий аспид,
Півбога, півчоловіка,
Півсвіту, півночі, тижня,
Півсвітла, півдня, півслова,
і савану біле, й крижма…
спустись до мене, Єгово…
Бо в неї красивий профіль
І губи, і вигин спини…
Злетів би, хоч пальці – в попіл,
Та… хлястик… напівлюдини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Горгоно моїх мрій, о, пристрасна Медузо,
Харибдою думок і Сциллою очей,
мене тримаєш ти у Фавновій напрузі,
о, рай Аїда, піт з Гераклових плечей...
стоглаву Гідру ранку нашого кохання
на тятиву натяг той Одісеїв лук,
о, Ламіє моя, ти - перша та остання,
і голос твій - ЦербЕра ніжний довгий гук...
кентаври тих ночей, що вознесли на небо,
прилинули з пітьми... несамовитий Феб
повергнув нас обох в тартар кохання Геби,
у вир прокрустових не знаних досі треб
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
жаль, що є ті вибори без вибору,
кожен порух - це колючі терні,
жаль, що я колись тебе не виборов,
ані в квітні, ані в травні й червні
жаль чомусь, що перебори юності
відіграв нам час на струнах-нервах,
жаль, що ти мене вже від сутулості
не злікуєш, Медіко Мінерво*
жаль, що користались безборонною,
в капищах чужих чинили треби,
жаль, не міг на плечах мегатоннами,
мов Атлант, твоє тримати небо
жаль мені, що не ультрамаринове
на губах лишається солоним,
жаль, що ми, таки, не були винними,
та, чомусь, пеклися на осонні
жаль, що нам стелилось мішковиною,
а не шовком, не єдвабом вперве,
жаль... та я назву тебе дружиною,
ти - моя, лише моя, Мінерво
*Мінерва - давньоримська богиня, аналог грецької Афіни Паллади, Мінерва Медіка (Цілителька) - одне із втілень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
[i]Дякую авторам клубу за випадкове натхнення[/i]
баба з воза... а коні не винні,
баба з воза... а коні - у клус,
монотонно суглоби колінні
під нечутний згинаються блюз,
баба з воза... а місяць кривавий
через шибку витягує сон,
я б за ними пішов на отави,
де в серпанку дрижить горизонт,
я б за ними... та снігу у пояс,
я б за ними... та щось не беруть,
десь за стінкою вкрадливий голос
чи то... миші тихенько шкребуть?
шурхотять... мов по мозкові полоз...
баба з воза, а коні - у путь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Не пиши нашу долю в чужих сторінках,
Хай з нового абзацу й клітинки,
Та - чуже… Чи нам треба тиснутись в дужках
І не тих набувати відтінків?
Не пиши по чужому, не варто, бо наш
Виглядатиме почерк нервовим
Там, де хтось друкував черговий «отченаш»,
Де чужі і пробіли, і коми…
Там - знайоме й… Нерідне, близьке й… не своє,
Все змішалось і межі розмиті…
Чистий аркуш задарма ніхто не дає
Та й писати не вчить на санскриті…
Чистий лист, форматований в наше життя,
Не мережений в’яззю чи «брайлем»*,
Ще не має на нім каяття й небуття,
Ще цнотливий, прикритий вуалем …
Не пиши нашу долю в чужих сторінках,
Не лаштуй під написані списки,
Нам не варт між рядків чи у титлах** й дужках
В нас – свої помилки та описки
*Брайль – шрифт Брайля для незрячих
**Ти́тло, або титла (з грец. τίτλος ← лат. titulus — «напис») — в середньовічній латинській, грецькій і слов'янській писемностях надрядковий діакритичний знак у виді хвилястої або зиґзаґоподібної лінії, що вказує на скорочення написаних під ним слів або числове значення букв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
Коментар до твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822298
Вітання, пафос, клекіт передзвОнів...
Соборність...Захід... Схід... Говерла і Донбас...
Радіють вівці, свято у загоні,
Хоч і в нечищенім. Хіба ж то перший раз
Вовки, натягши баранів личини,
Навиворіт накинувши старий кожух,
Ведуть овець любить свою країну,
Давати вовну та м'який підшерстний пух,
вовкам давати м'ясо на поживу,
поїть густою кров'ю вовчих цуценят,
і вівці йдуть, бо скільки ж того дива?
Вовк у овечій шкурі вівцям ніби й брат,
бредуть собі, в коліно у багнюці,
бредуть голодні, голод же для них - ніщо,
овече щастя, певне, тільки в злуці,
а вовче щастя - теплий та густий харчо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
... а, може, і нас нема,
а, може, усе наснилось?
і, може, просто - зима,
й ми у зимі заблудились?
а, може, є ти і я -
чужі, може, ледь знайомі,
твоє чи моє ім'я -
трикрапки, тире і коми
а,може б, і ми були,
без примусу, без "навіщо?"
і, може б, сади цвіли,
та не хрустіло би ріща?
а, може б, і я був Тим
і ти би була Тією,
ковтали би разом дим,
й пливли би за течією,
а,може б, зовсім не "за",
а,навпаки би - "супроти",
стікала б в сльозу сльоза,
та ти би була не проти,
і, може, не вив би пес,
і, може, були б скрижалі,
і вітром несло із плес
подалі кудись, подалі,
і нам все одно було б
до того, чи десь погоже,
чи віхолою мело...
аби ж не трикляте "може"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
душно у хаті, що далі - нікуди,
а, може, й є куди, але - зима,
муха у шибці шукає виходу,
та тільки виходів у склі нема
душно у хаті, а стіни - в інії
чи павутиннями заслало вщерть?
ковзає муха в прозоро-білому,
шукає виходу, знаходить смерть
душу у хаті тисне задухою,
білими мухами падає сніг
муха на шибці... що нею рухає?
муха на шибці - то мій оберіг
всліплая віхола крутить рулеткою
і креп-жоржетове стелить рядно...
падає муха в тарілку з котлетами
віхола стихла, та їй все одно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Коментар до твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819932
а я піду, ковтаючи образи
від прикрих слів та непорозумінь,
що заховались у пекучі зрази...
ти вкинеш дрова в тліючий камін,
наллєш вина, візьмеш шматочок сиру,
загорнеш ноги у вовняний плед,
стече сльоза - прозора крапля мира,
солона крапля у пахучий мед.
а я піду... зсутулюсь, здійму комір,
сховаю руки у хаОс кишень,
а ти... сама, в знемозі чи у втомі,
чи у облудності по вінця повних жмень
а ти сама... відкриті навстіж двері
і світ уже хапає обіруч...
життя - одне, в його прямім етері...
я у долоні міцно стисну ключ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
...а я піду... не брязнувши дверима -
на жадній вулиці нема глухих дверей,
пройду повз храм під глузи херувимів
і усміхнеться криво протоієрей
... а я піду... прив'яжеться за мною,
хвостом виляючи, приблудний сірий пес,
розповідатиме із сумом та журбою
про свій якийсь собачий інтерес
зітхне десь вітер вічним пілігримом,
застогне між будинків, плачучи,
відлига змиє клапті снігогриму
і лишить сльози на моїм плечі
...а я піду... облишу теплий вечір,
кількамільйоннопіксельний екран,
за ним тебе обійме хтось за плечі
...а я піду... з приблудним псом... минувши храм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
[i]*Стемпльований (діалектне) - штампований, в даному випадку - набір штампів.
я ж не відкрию Америки,
не винайду велосипед,
як мовлю, що ми - два береги,
а річка - ніяк не мед,
що річка тече та колеться,
не дасть збудувати міст,
хоча би один на околицю,
хоча би укрив та вкісь,
знесе течія, не вдавиться,
мов нитку тонку, понтон...
написане вже не правиться,
лишається яв, не сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2018
Горів вогонь, Марія пряла пряжу,
Десь грався біля ніг малий Ісус,
Дуб молодий ще не розрісся кряжем,
Що згодом перетвориться на брус,
Іуда цмулив материні груди,
Осикою не став тоненький пагінець,
Не сплавилась у срібло сіра груда,
Жертовники пили невинну кров овець.
Ще бавилась у ляльки Магдалина,
Не знавши болю й прикрощів осУд
І курявою вкрита одежина –
То був єдиний та поправний бруд.
Котилось сонце на великій мажі,
Торкалось щастя серця та долонь,
Ніхто не знав…
***
Марія пряла пряжу
І весело в печі горів вогонь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2018
... і, звичайно, так скажуть люди,
що зв'язок наш, мовляв, порочний,
що із того пуття не буде,
бо із боку видніше, точно...
бо із боку - лиш чорне й біле,
кожне слово із боку - перли:
у перелюбі - не любили,
не родившись іще - померли...
і, звичайно, розставлять клейма,
бо гріховні, мовляв, та хтиві,
роздавати комусь "нікнейми" -
то не дивно, скоріш - властиво...
так, звичайно...на те і -люди,
щоб в чужі заглядати стайні,
бо так було і є, і буде,
ми - не перші і - не останні...
тільки... байдуже,що там скажуть -
говорить - не мішки носити...
їм не прясти із нами пряжу,
їм - казати, а нам - любити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2018
Томос для України… Авжеж… Слава томосу!
Нині і прісно… Вчора і завтра… Во віки віків…
Бачиш жебрачку на паперті, просить надтріснутим голосом?
То моя мати, чорна від сорому між жебраків…
Бачиш каліку, із тих, хто здається потворами,
Чуєш, смертю смердить, не врятує і дезодорант?
Так.. то мій брат… І його не покличуть на «Ігри нескорених»,
Повна склянка горілки – то анти-його-депресант.
Бачиш повій? Заховали свій сором в косметику
Мої сестри… Їх дим від гашишу занурює в рай…
Хтось нашкрябав недбало на скрижалі просту діалектику,
Що вмістилась в два слова… Лише у «купи» та «продай»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2018
Шкварчить? Шкварчить... Бруднить атласний лацкан
І сипле попіл на лискуче тло,
Ні, ти - не Проня, я - не Голохвастов,
Та хто ж дивився за дзеркальне скло?
Та хто ж побачить за примарним лоском,
Помітить хто за товщею вітрин,
Ниття сердець, які стікають воском...
(не забруднити б тільки магазин)
Не забруднить, не вляпати б костюма
свого, чужого - вовну, шовк чи льон...
Ти - не Кортес, а я - не Монтесума,
хоч добровільно здався у полон...
Я роздягнув тебе, мов капустинку -
Лист за листком, дістався до нутра,
тендітного, немов тонка травинка...
А ти про "досить"... Ні, мала - пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2018
Шкварчить, шкварчить повільно папироска,
метаморфує в попіл червонястий жар,
ти - не Марічка, я - не Влад Дубровський
і, далебі, не Пушкін - скромний архівар.
я архівую сум, журбу, мінорні нотки,
волів би краще, але маю, що дають...
я знаю, що не любиш ти носить колготки,
лише панчохи, та не в тому суть...
не в тому суть та й істина не втому,
збрехали й римляни, що істина в вині,
хіба що в тім, що я не маю дому
й не вигарцьовую на білому коні?
ти - не Матильда, я - не твій коханець...
ти любиш сир... Рокфор чи камамбер?..
а суть та істина трясуть похідний ранець -
в твоїм житті я не акціонер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2018
...а вірші - то тільки абстракція,
свідомості тінь невиразна,
локація... сублімація...
такі... паперові оргазми
а віра - то тільки ілюзія,
комфортна та затишна шпарка,
інклюзія... чи дифузія,
чи й просто...на полі ремарка
кохання... кохання - то вічність:
з тобою, самотньо, без тебе,
в статичності... динамічності...
з потребою й без потреби
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2018
Гірко… ГіркОта розлилася… Гірко…
І не солОдить пахуча цукерка
Присмак сухої лимонної кірки,
Гірко… І байдуже – знизу чи зверху…
«Гірко! Ой, гірко!» - обом нам кричали
Родичі, друзі, чи просто знайомі,
Ми цілувались… Зозуля кувала…
Ми цілувались і ставили коми.
Падали долу одежі та юність,
Падали ми горілиць на перини,
Гнались, тлумились доцільність, розумність –
Зайві бо, злишні в кохання години…
Ми прокидались… Натомлені, ситі…
Нічка згорталась кумедним сувоєм,
Ми прокидались, щоб жити й любити…
Ти не зі мною, а я – не з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018
… бо діти пахнуть молоком,
Сорочка прана пахне вітром,
Бо сонце котиться клубком
За обрій десь, в подІл крайсвіту,
Бо губи теплі та п’янкі,
Немов глінтвейн, та ледь вологі,
Бо у замерзлої ріки
Завчасно почались пологи,
Немов весна, хоч за вікном –
Плечиста та дебела осінь
Вкриває світ брудним рядном,
Плете, похмура, сиві коси.
А десь –мигдаль, а десь – печаль
І плачуть гірко пізні квіти,
Закуті в крижаний кришталь…
Чомусь так смачно пахнуть діти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2018
я не питатиму тебе нічого більше:
твоєї згоди чи незгоди...апріорі...
писатиму, як і до того прозу й вірші
плестиму рим такі прості узори.
я не питатиму уже - немає сенсу,
бо знаю відповідь, не мовлену й не чуту...
окреме має Бог, окреме має кесар,
окреме - в нас... горить, палає трутом.
я не питатиму - усі питання зайві,
риторика... яка ні з чОго та нізвідки,
немає часу в нас... немає овертайму,
любовний голод теж, мала, не тітка
я не питатиму... для чого, апріорі?
я ж знаю відповідь, не мовлену й не чуту,
такі банальні та прості плету узори...
ти промовчиш... та я вже знаю - бути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2018
Коментар на поезію Ulcus
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813823
Тріснула стеля...
мов світ... а чи був він колись єдиним?
до тебе? без тебе? з тобою...третина чи половина...
хто рахував оті вутлі пластиночки часу?
до тебе, без тебе, з тобою, разом, не разом...
тріснула стеля...
жаром пекельним чи Божою сипле росою:
до тебе... без тебе... разом... не разом... з тобою...
хто те порівнював: краще, так само, чи гірше?
хто вимальовував подумки нитки вибагливих тріщин?
тріснула стеля...
мов світ, що не витримав шалу двобою:
до тебе, без тебе, не разом - з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2018
Коментар до твору Ulcus http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511
Ловлю твій погляд, голос твій ловлю,
Розчинений у світу стоголоссі,
Вже стало звичним те п'янке: "Люблю...",
Як, ніби, завиток твого волосся.
Вже стало звичним, та щораз нове
Знаходжу в переливах інтонацій...
Що світ?! То лише дзеркало криве,
А у кохання - безліч варіацій.
Кохання - мед, кохання - тихий плин,
Бурхлива річка, чи пахуче жито,
Кохання - хміль, а чи - гіркий полин,
Одвічний вибір - жити чи не жити.
Перебираємо... І знов - новий акорд,
Лише для нас бринять кохання струни...
З тобою сплетені в міцний сталевий корд*
І ритм сердець - твого "Люблю..." відлуння.
*Корд — міцні нитки та сорт вовняної тканини з поздовжніми ворсовими рубчиками; обід, застосовуваний для армування (додання жорсткості) конструкції або матеріалу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2018
Не ототожнюйте автора з ЛГ
...то - лише танці на моїй могилі,
я - не святий, мене розчавить хрест...
то як ти там казала: "... люди милі..."?
а в ляльковода - власний інтерес.
то - лише танці на моєму щасті,
байдуже човгання чужих підошв,
ти був правий, Ісусе, що воздасться,
а з пам'яті зітре осінній дощ.
ти любиш дощ... нехай сполоще спомин,
нехай мене у тОбі схолостить,
я - не вагомий, зовсім не вагомий,
не аргумент, а тільки прикра мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2018
Хочеш каву у постіль? І не важливо, хто кому принесе -
Ти чи я... Лате, американо чи, може, навіть глясе.
Я знаю - ти хочеш... І кава у ліжко - то не якийсь фетиш,
То лише образ, символ, то... Як побачити бісів Париж,
Побачити і... померти. Тобі - у моїх незграбних руках,
А мені - у твоїх. Біль, непевність і той підсвідомий страх
Щоб - позаду. А попереду - будні, незварений мною борщ...
Я знаю - ти хочеш. І тих поцілунків у літній зливовий дощ,
Хочеш ковзання, теплого пледу і, щоб падав зрадливий сніг,
Хочеш лоскітних дотиків пальців і переплечених ніг,
Білих ромашок десь на узбіччі забутого Богом шосе...
Хочеш каву? Хіба так важливо, хто кому з нас принесе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
Це я - той троль, яким усі бридують,
А, може, й - гоблін, певне, що не ельф,
КришУ з інтриг та сварок рататуї
Та пророкую, мов оракул з Дельф
І кожне слово - сповнене сарказму,
Любитель гостроти та парафраз,
Де я - не миро, а терпкі міазми,
Від сварок-екстазі впадаю у екстаз.
Я - гострий клин між дружньої розмови,
Я всюдисущий, та слизький, як вуж,
Хоча полощуть в "бані" знову й знову,
Та я завзято знов берусь за гуж...
А потім... Потім, довгими ночами
Сомнамбульно товчу подушки синтепон...
Паноптикум думок... Примарні голограми...
Скрипучий та зіпсутий патефон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Коментар до поезії авторки Ulcus
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
а я не сплю... це смішно й алогічно,
бо тіло вже давно благає: "... спати...",
а мозок кривить звиви саркастично
і криє все благим відбірним матом
а я не сплю... обліплює безсоння
ковзькими та тягучими драглями,
лягає поруч те оксюморонне,
таке багатовекторне "між нами"
а я не сплю... між нами вирви часу,
між нами кілометри, мегатони
умовностей, і стіни алькатрасів*
із заборон, зі страху, забобонів
а я не сплю... між нами міріади
мономолекул, ниток-павутинок...
кляну цей світ і... одночасно радий,
що в мене є ось цей життя відтинок
а я не сплю... гвалтує тіло мозок,
чи... навпаки - куйовдить та бадьорить?
набатом в скроні б'є банальна проза:
"...навік... навік... і в радощах, і в горі..."
Алькатрас (англ. Alcatraz), неофіційно відомий як «Скеля» (англ. The Rock)[2] — острів в затоці Сан-Франциско. Адміністративно належить округу Сан-Франциско штату Каліфорнія.
Територія острова використовувалася як військова в'язниця, а потім як найбільш захищена в'язниця для особливо небезпечних злочинців і тих, хто здійснював втечі з попередніх місць ув'язнення.
Інформація з "Вікіпедії"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Коментар до твору Ulcus http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807758
Жовкне листя... Так нудко від жовтого,
Що лягає в осінню сльоту,
Повисає веригами-колтами,
Нам на дУшах. Ось так - на льоту
Прилипає, сповзає з потилиці
Між лопаток та поміж грудей,
Ми ж... підкови міняєм на милиці,
У в'язкий загрузаємо глей.
Не каліки, не хворі, не прокляті...
Просто - осінь і просто сльота
Нам на дУші навішалась колтами
Осоружна... Хоча й золота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2018
Мій вектор - ламана, і, доки зайде сонце,
Допоки небо не запалить ліхтарі,
Допоки Місяць повантажить сірий стронцій,
У свій рипучий віз, та зникне угорі,
Я все блукатиму, не знаючи дороги,
Роситиму взуття у сивий шурхіт трав,
Десь на чужі ступатиму небажані пороги,
Бо, якось, бажаних та рідних не надбав.
А ти дивитимешся крізь клітинки тюлю,
Зібравши зморшки в кутиках тремких повік,
М'яким волого-ніжним поглядом косулі,
Подумаєш - куди побрів той чоловік?
Мій вектор - ламана, і, поки зайде сонце,
Допоки небо... То - неправда все, брехня.
Давно звантажив Міісяць срібно-сірий стронцій,
Й завів у стайню свого вхлялого коня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2018
Комментарий на произведение Ulcus http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797540
Ну, на кой свобода Педро, Ulcus?
Крепко не серчай за прямоту,
Пьет, поди, халявный сладкий уксус,
Веником прикрывши срамоту.
Ловелас, похабник и пропойца,
Мастер тискать девок по углам...
Ничего, родная, уЗБАГойся,
Ведь живут же кое как и там.
Да на кой?!... Ушла его Querida,
Вмиг поблекли краски на тату,
Проиграл последнюю кориду,
Потерял единственную, Ту!
Бесполезна бУковая бита,
Ржавой стал железкою кастет,
В жаркой бане. Всеми позабытый
Полубог и гений, не эстет,
Нет, не плачет, пьет напропалую,
Выпивка - лекарство и релакс,
Предлагали жизнь ему другую,
Да... Не в этот раз, не в этот раз...
Где его Especia Querida???
Где Паллада, свет его очей???
Нет, отнюдь не "банные" обиды
Складкой пролегли промеж бровей.
О, Великий Педро - был, да вышел,
О, Кровавый Педро - был да сплыл...
Чем я хуже?! Может, даже выше!
Да и так... Отнюдь не крокодил :) ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2018
Бернард пишет Эстер свою исповедь в пару десятков строк...
Я не Бернард, хотя, как и он, некрасив. Клубок,
В горле застрял клубок и воздух выдавливает из ушей.
Больно. Невыносимо. И мысли, похлеще вшей ,
В голову вгрызлись. Паразитируют, тра..аются внутри...
А ты и вправду красива... Черт тебя подери!
Бернард... Эстер... Фаланги пальцев, разрез изумительный глаз...
Прости, не могу про это, как-то... Не в этот раз.
Чёртовы Бернард с Эстер... Винилом заевшим пытают мозг,
Хотя, если впервые, то пробирает до слез...
Что мне до них?! Это их Сингапур, Бейрут, руда Сомали!
Хотя... У меня тоже призрачно как-то вдали...
Или вблизи? Да не важно, что я не первый и не второй!
Забрал бы даже с панели и назвал бы женой...
Бернард... Эстер... Котлован с водою, радиоактивный пруд...
Интересно - врут друг другу или совсем не врут?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.06.2018
[b]Наталі Н.[/b]
Не люби мене, Наталко, не люби,
Не бажай ні щастя, ні онуків -
Недостойний... Все ,що мав - згубив,
Ох, якби ж бруднились тільки руки.
Не люби мене, Наталко, не люби,
Нездійсненних не тривож ілюзій,
Що зросли, мов дощові гриби
Десь на післяпаводковім лузі.
Не буди мене, Наталко, не буди,
Не знімай з чола долоню смерті,
Пилом засипаються сліди
І чорнило блякне на конверті
Проведи мене, Наталко, проведи,
Де нам стане хороше і тихо...
Ні, кохана... Краще - не буди,
Не буди мене собі на лихо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2018
На годиннику - пів на першу,
По дванадцятій половина,
Бог заснув, ні за ким не стежить
І посапує, мов дитина.
На годиннику - пів на першу,
На ногах тільки я та біси
Залишають примарну вежу
Під порипування завісів.
За хвилину стукають в двері,
Хоч відчинено - надто чемні,
Могікани пекельних прерій,
Надто мудрі, бо надто древні.
Грають в шахи, димлять кальяном,
Підбивають продати душу,
Я б погодився форте чи п'яно,
Я б погодився, та не мушу.
Та й не змушують - просто жарти,
Бісам нудно і бісам хтиво
Поміняти до пекла плацкарту
На терпке нефільтроване пиво.
Я сміюся, бо й так у пеклі,
Біси знають й собі регочуть...
В шахи з бісами... Так запекло...
Проти ночі усе, проти ночі.
Продирають горлянку півні,
Щоб утретє... Зітхають біси,
Недолугі, кумедні, дивні...
Не забути б про ті завіси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2018
Спазмують зорі, хвилі протоплазми,
На волю рвуться, геть з-під оболонки!
Пульсар відчув наближення оргазму,
Ще мить - і вибухне, бо надто тонко.
Лизьне масний язик протуберанця
Напружений до вібродзвону простір,
Здригнеться Всесвіт від торкань коханця,
Застогне: "Доста, моя зоре, доста..."
***
Спазмуєш ти, сочишся солонавим,
Збираєш те, розкришене на дрібки,
Світ спресувавсь, обмежився анклавом,
В якому млосно, гаряче і липко.
Ще якась мить й оргазмова безодня
Поглине все й чудове зробить ліпшим,
Хрипиш та стогнеш-, пристрасно й... Природньо,
Благаєш: " Глибше, любий, глибше, глибше..."
***
Спазмує серце... Сльози-глаукоми
Немов підігрують слабкому м'язу,
"То тільки втома, просто перевтома..." -
Снують думки, доведені до сказу.
Гойдаються ритмічно в хво..ди груди,
Без зайвих слів виконує роботу...
"То лише втома, довго так не буде..."
І я спазмую... Нападом блювоти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791581
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2018
Ти просто кохай... Бо хіба ж це так важко?
Хіба що... Кохання вже стало нестерпним
І в глибший "шпагат" не пускає " розтяжка"?
І... Хочеться, ніби, та ноги потерпли?
Ти просто кохай... Мені легко казати -
Це ж я, не мене перемелюють в жорнах.
Це я тобі сукню узявсь вишивати:
По чорному - чорне... По чорному - чорне..
Затято та вперто (я вмілий і вправний)
По любому серцю вшиваю хрестами,
Кохання, кохання... Все німфи та фавни
І кров... Ледве-ледве помежи стібками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2018
Я прожив би й тисячі життів,
знаючи, що в прірву головою,
плакав би, страждав, кохав, радів,
як би знав, що все те - із тобою.
Я терпів би найлютіший біль,
гнав би геть гірке розчарування,
щоб з тобою мати мед і сіль,
бо без солі не бува кохання.
Я чекав би десять, тридцять літ,
скільки б довелося зачекати,
щоб очей зелений хризоліт
цілувати, ніжно цілувати.
Помирав би й знову воскресав,
якби знав, що є для чого жити,
подолав би Стікс і Лету вплав,
якби знав, що є чого терпіти.
І в чеканні має бути сенс,
і в терпінні, і в бажанні вити.
Я воскрес таки, таки воскрес,
не кохати вже, а світу мстити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2018