| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я їду в маршрутці
Їду додому
Зморена буденностями
У вухах музика
Навушники незручні та ще й один погано працює
Але це краще, ніж маршруточний шансон
сумно
не розумію,
як можна любити алгебру?
та ми зараз не про це
я їду
їдуть і люди
їдуть і пожовклі заплямовані штори маршрутки
і курчата в коробці бабусі також їдуть
куди ми їдемо і що на нас чекає?
та хоча
курчат це навряд чи хвилює
сморід
тхне брудом і сигаретами водія
і неважливо, що вони ще в упаковці
від них все одно тхне раком легенів
маршрут полтава-супрунівка
завертає на автовокзал
завалюють люди
і мене притискує до запиленого вікна
немає чим дихати
та ще й навушники-зрадники висмукуються з вух
чую лайку
чую нецензурні слова
відчуваю чийсь погляд на собі
придавлений ззаду до мене п'яниця щось до мене бурмоче
виймаю склеяні скотчем навушнки
знову чую мати
скарги на життя
"Та чи ти щось розумієш в цьому житті? "
Я роблю вигляд, що не чую його,
Але всі знають, що чую.
І він, і я, і курчата в коробці, і заплямовані штори також це чують.
"Та чи ти розумієш в щось цьому житті?
знову звертаються до мене блакитні очі, розведені в різні сторони.
відвожу погляд
Та куди?
на заплямовані жовті штори в маршрутці?
а за вікном осінь.ненавиджу осінь
брудна і сіра, як вікно у маршрутці
та вже краще дивитись на п'яницю, ніж на осінь.
Скільки тобі років?
15
Та хіба ти можеш щось розуміти в 15?
Ось зараз я тебе навчу як слід жити
та як ви можете мене навчити життю ,коли ви п'яний і ледве тримаєшся на ногах в 12 ранку?
моя зупинка
випустіть будь ласка
блакитні очі все ще розповідають мені, що в країні безлад і що мені треба вчитись на юриста
випустіть будь ласка
але вища освіта це дорого , тому займайся спортом і йди на завод
пропустіть, будь ласка
галас
Так ти й слухати мене не хочеш?
Він дихнув на мене перегаром так , що здалось, що я навіть сп'яніла.
Щосили набираю повітря і кричу ПРОПУСТІТЬ
мене виштовхують
і наостанок блакитні очі вслід кидають
Шлюха
я вибігаю
це мене вразило
на секунду я зупиняюсь
починається злива
на вулиці мокро сіро і холодно
осінь
я стою і відчуваю, як вода затікає у чоботи
а мама попереджала, шо треба вдягтись потепліше
стою
стою
сльози котяться і змішуються з дощем
я ніколи не вміла і не вмію
стримувати сльози
та може це й на краще
проїждає машина і оббризкує моє біле пальто брудною осінню
я опам'ятплась
я прийшла додому
набрала гарячу ванну
розгорнула книгу
читаю
мені вже все одно що в мене набрана ванна та незроблена алгебра
а бликитні очі все ще хочуть, щоб я стала юристом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783836
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.03.2018
Вже затягує літак залізне шасі
Та ти ж, дівчино, не така, як усі
В останній момент вимагаєш таксі
Сідаєш у нього, дякуєш, мерсі
Охоплюють машину парфмуми "Люсі"
Але варто лиш шоферу щось пригадати -
Ти починаєш сильно нервувати
Губи можуть вмить почервоніти
Яскравого забарвлення набувають ланіти
Тебе тоді від крісла легко відірвати,
В твої тоді душі стріляють гармати.
Кричати починаєш, лізти кермувати
Аби тобі єдиного моменту не знати
Така запальна і непересічна
Родичі благають, щоб дожила до січня.
Доля твоя занадто іронічна
Та потім за тобою буде пам'ять вічна.
Але поки що ти живи і радій
І про хворобу рак і думать не смій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783720
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2018
✳✳✳✳✳✳
оті солдати
оті самі люди, що цілодобово у формі
і ціложиттєво напоготові
оті самі солдати, що взимку мерзнуть, а влітку варяться у формі
оті самі люди які самі чи не дуже йдуть служити
а потім, не витримуючи , вішаються
оті самі солдати, що мали б бути лікарями поетами чи художниками
але їх змусили
стояти в наряді всю ніч
і чистити сніг
оті самі ще діти, яким тілько-но виповнилось 18
а вже у 18 вони вішаються на батареї, вважаючи, що таким чином дадуть комусь нове життя
чи дасте ви повноцінне життя свої матері, вчинивши самогубство?
ви кажете, що мамі виплатять за вашу смерть компенсацію і ви їй так допоможете
та де гарнтія того, що з горя вона не проп'є ці гроші?
бо ти ж був єдиним сином
і повісився на батереї
що гріла змалку твої маленкі вушка
що пестила шию теплом
на тій самій батареї, біля якої на диво не стояла цьогоріч новорічна ялинка
оті самі добрі душі
що відчиняють перед тобою двері
уміхаючись зеленими очима
очима, які бачили кров,
що струменем лилася з напівживої людини
очима які сплять по 5 годин на добу
очима, які через перенавантаження нерідко червоні
оті самі солдати, які захищатимуть країну
оті самі солдати, які колись можливо стануть генералами
але які поки що виконують нікому непотрібну роботу, бо так їм сказав старшина
оті самі солдати, які пропонують тобі кави на морозі
оті самі карі очі
що свистять тобі услід
а ти як навіжена швидко йдеш
і падаєш, бо лід
оті самі солдати, яких залишають приглянути за донечкою офіцера
оті самі солдтати, які всю душу і серце віддають цій п'ятирічній дитині
а потім ця дитина, підрісши, закохується у отих самих солдатів
а потім ця дитина спостерігає за молодим курсантом, що у 18 починає курити, бо він не бачить сенсу життя і не проти скоріше вмерти
а курити почав, бо всі це роблять
а не лише через те, що життя таке складне
на курсанта, який встановлює рекордний норматив 9.9 с на 100 м
який вигадав дурнувату теорію як і Радіон Розкольніков
Але ми всі добре знаємо, чим це закінчилось
це той самий солдат
який впевнено ствержує, що нікотин не вплине на його фізичну підготовку
ну то добре
побачимось через 15 років
Якщо, звісно, доживеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783649
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.03.2018
Він прийшов з пустоти і пішов в пустоту.
Не один він такий
Як всі люди
Народився і виріс Рембо Артюр
Де ніколи не ходять верблюди
Не такий, як усі
Він - бунтар
Він - поет-символіст унікальний
Він, пройшовши свій шлях нелегкий
Полишив творчий слід колосальний
Народився у Франції і там же ж й помер
Та не просто просидівши вдома
Друг
А чи більше...
Поет Поль Верлен
Від якого траплялась утома.
Він помер дуже прикро
У 37 літ
Як самий Олександрович Пушкін
Після зустрічі з Полем - його творчий зліт
Запивав своє горе в пивнушках.
Геній зла чи геній добра
Хто Артюр - вже вирішуйте самі
Він не був як звичайна мала мошкара
Він - величний втонулий Титанік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783504
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018