Любиволя

Сторінки (1/26):  « 1»

РЕІНКАРНАЦІЯ

             РЕІНКАРНАЦІЯ

     Ми  вже  були  і  кимось,  і  колись.
       Може  в  мені  душа  від  фараона  ?
         Лежу  в  траві,  на  квітах  горілиць,
                   а  поряд  вуж,  як    жезл  Тутанхамона.

     Шукаю  в  небі  сяйва  колісниць,
     якими  боги  в  гості  прилітають.
         П’янкий  вдихаю  аромат  суниць.
Чому  лежу  і  ягід  не  збираю?

 А  може  я  той  самий  неборак,
                 що  від  гріхів  утік  в  пустельні  далі?
А  може  я  поранений  козак,  
           якому  шляхта  присудила  палю?  

               Я  кимось  був!  Душа  з  чиїх  грудей?
 Чекає  хто  і  грішну,  і  нетлінну?
           Твоя    душа  красива  не  з  людей  –
від  Нефертіті,  моя  мила  Інно.

         А  цей,  що  владу  вкрав  у  пияка,
                         що  звався  «Міллю»  виродок  поганий,
               з  душею  Каїна  чи  може  віслюка  –
                       нащадок,  мабуть,  мавпи  Чінгізхана?  

               А  ким  я  був?  Не  знаю,  ким  я  був?
                           Тільки  не  катом  –  не  люблю  вбивати.
                   Творець  допише  в  Космосі  судьбу,
я    нове  тіло  буду  обживати.

   2018  р.



 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795299
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2018


Філософія кохання

         

                             Щоб  не  полюбити,  причин  мільйони.
                   Щоб  полюбити,  причин  не  треба.
 Мріями  серце  в  Твої  долоні
         кину,  без  згоди  богів  на  небі.

                           Щоб  нам  бути  разом,  потрібна  воля.
           Одне  у  нас  сонце  –  різні  болі…
       А  нині  Ти  гостя  у  квітів  поля.
І  я  зачатий  на  цьому  полі.

                               Щоб  раптом  померти,  причина  буде  –
         щодня  частинка  мене  вмирає.
                           Хотів  би  почути,  що  скажуть  люди?
         Чи  вчую  осуд  вигнанців  раю?

                     Не  думай  про  це  погане  даремно.
                 Люби!  Поки  в  серці  немає  болю,
               кохатиму  палко,  вірно  і  ревно  –
           зберу  для  Тебе  всі  квіти  поля!

   2017  р.

     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018


Електорат


Хто  чоловік?  Це:  сила,  героїзм,
або...  мішок  зігнилої  полови.
А  жінка  хто?  У  рваних  джинсах  біс,
або  –  криниця  доброти  й  любові.

Подібні  ми,  та  кожен  собі  пан,
або  панянка  горда  й  норовлива.
Чиєсь  життя  –  це  прадідівський  лан.
А  хтось  у  барі  п’є  смердюче  пиво.

А  хто  ми  в  купі?  Ми  –  електорат,
раби  чужинців,  коні  терпеливі...
Є  українці!  Та  багато  зрад.
Псевдогетьмани  –  злодії  брехливі!

Ми,  наче  стадо.  Пастухи  –  вовки,
гієни,  лиси  і  хамелеони!
Кажуть,  що  є  між  нами  козаки.
Чому  ж  при  владі  виродки  Мамони?!

2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.05.2018


Цвітуь акації

               

         Цвітуть  акації,  як  в  юності,  цвітуть                      
               і  райський  аромат  зове  в  минуле.                              
   А  там  ровесники  гірлянди  обірвуть.            
                 Нектару  смак  з  дитинства  не  забули,                    
                                   як  і  укусів  наших  конкурентів  –  бджіл?                                
                                         Я  знову  нижню  гілочку  згинаю                                                              
                                           і,  раптом,  в  пальці  знову,  наче  опік,  біль  ¬–                        
                     пульсує  жало.  Кривдницю  я  знаю.                              

                     Як  і  тоді,  несу  скромненький    скарб  Тобі          
                             тій,  що  любила  ці  дари  весінні...                                          
                               Не  обнімеш  мене,    не  скажеш,  як  тоді:                          
                       «Які  красиві  Господа  творіння!»                                      
                             Залишу  квіти.  Бджілка  чи  Твоя  душа                              
                       нектар  шукає.  Її  не  потривожу.                                      
                             Журба  –  камінний  мур  між  нами,  як  межа...          
Весна,  розмай!  Радіти  би  –  не  можу.

   2018  р.
 
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792067
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.05.2018


Ще не іржавіють мечі


Коли  іржавіють  мечі,
                     гніздяться  на  дахах  лелеки,
     крокують  полем  сівачі
                         і  просять  дощиків,  не  спеки  
   озимина,  луги,  сади...
                       Дощі  весною  –  Божа  Ласка!
                       І  просять  кущики  :  «Води!»
                         Гарячий  тротуар,  як  праска.

                 Спішать  дерева  відцвісти.
                         Штурмують  старички  вагони.
     Наостогидли  їм  кроти.
                         Співає  жайвір  невгамовний.  
                         Вітрець  зняв  вельон  з  аличі.
                               Гірчить  мені  над  пивом  піна,    
         бо  не  іржавіють  мечі  –
                                 в  полях  селян  чекають  міни...  

   2018  р.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789264
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2018


Квітень 2018-го




             Цвітуть  аличі  і  кульбаби,  черешні,
                     нарциси,  тюльпани...  Барвінок  цвіте.
                     Сумні  абрикоси  –  вони  були  перші...
                   А  з  півночі  знову  нещастя  іде,                
                       бо  ще  не  цвіла  запашна  черемшина,  
                                                                             ще  підлий  морозець  вночі    прибіжить.                                                  
                             Бувало  і  в  травні  хмарина  сніжинна,      
                                                                                   заблуда,  неначе  у  грудні,  сніжить.                                                                                                      
 
                     Природа  свої  пам’ятає    закони.          
               Заброда-мороз  неодмінно  втече  
                                                                         в  обійми    любимої  мами  Горгони,                                                        
                                           що  світу  погрожує  знову  мечем...                        
                           А  дощик  квітневий  напоїть  долини,  
поля  і  сади,  і  помиє  міста,
               і  сукні  святкові  одінуть  калини.
                     Мене  зачекалися  річка  і  став...      

   2018  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788093
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.04.2018


Божа Воля

Ідуть  брати,  несуть  хрести  –  
несуть  свою  біду  
і  кожен  мріє  донести,  
не  впасти  на  ходу.  


Така  вона  –  життєва  суть.  
І  я  біду  несу.
Чи  душу  від  гріхів  спасу?
Не  впасти  б  до  часу.  


Немилосердні  гнів  і  лють  –  
осудять  без  вини.
Якщо  впаду,  не  піднімуть...
Завиють:  «Розіпни!»  


Несправедливим  був  арешт!
Лють  натовпу  страшна.
Найважчим  був  Ісусів  хрест.
У  в  чім  Його  вина?

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786462
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.04.2018


"Осанна!"

       
ОСАННА!


                   Ще  трішки-трішки,  через  пару  днів
         нам  знову  буде  щастя  забагато.
               Не  поспішайте,  мрії,  в  казку  снів,
         нас  тут  чекає  Великоднє  свято.


                   Смачні  ковбаски  просяться  на  стіл
                 і  хоч  вино  нас  ще  не  так  хвилює,
               ми  щастя  мить  розділемо  навпіл,
             а  мила  щось  святкове  приготує.


                 І  тільки  потім,  пісні  прийде  час,
                           наступить  мир.  Його  ми  зачекались.
                   Сама  весна  дає  творінню  шанс  –  
                   молімося,  щоб  все  отак  і  сталось.


       Згадаємо,  як  руки  мив  Пілат,
             як  лила  сльози  матінка  Марія...
                   Ще  трішки-трішки  і  цвістиме  сад,
і  Воскресіння  душі  обігріє.


   Прославимо  Героїв  у  піснях,  
           у  кожну  душу  загляне  світанок,
                 життя  продовжить  до  Ісуса  шлях,
                                   не  «Розіпни!»  –  звучатиме:  «ОСАННА!»


         2002  р.



     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2018


Хто грабує державу

 

                                   Продав  Гриць  корови  й  вівці,
                           йти  щоб  «в  ногу»  з  часом,
                         взявся  Гриць  у  Москалівці
торгувати  гасом.
             Налетіли  контролери,
як  мухи  на  м’ясо,
                                 Грицько  думав:  «На  холеру,
     біля  бочки,  каса?»
       
       А  без  того  апарату,
               Гриць  брехав  у  звітах.
         Та  ці  вміли  рахувати,
 бо  «вища»  освіта.
                     Згодом,  в  акті  написали:
                 «Три  мільйони    винен»!
                   І  Грицька  оштрафували
                         на  …  сімнадцять  гривень.
 
                         Мораль  байки  всім  відома,
 вічна,  як  на  мене:
                   податківці  йшли  додому
               з  пачками  «зелених».    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785372
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 31.03.2018


Вюди зі мною

       
Ми  не  дійшли  до  щастя  один  крок.
Ніхто  не  знав,  що  будуть  перепони.
І  дав  нам  день  іще  один  урок
від  Самоти,  неначе  від  Горгони.

Що  буде  завтра,  лиш  Всевишній  зна.
Я  жив  у  щасті  і  у  ласках  зваби,
красуню  хтиво,  ніжно  обіймав,
не  сподівався,  що  нам  ранок  зрадить.

Не  зупинити  вічний  часу  плин  -
спливають  дні,  як  листя  за  водою.
Немає  щастя?  Знову  я  один?
Хіба  це  правда?  Всюди  Ти  зі  мною!  

Для  Тебе  в  серці  сотні  милих  слів.
Красунь  місцевих  я  не  помічаю.
Вогонь  надії  ще  не  відгорів.
З  Тобою  в  думці  сонце  зустрічаю.

   2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018


Прийшла весна

                                                                                         
             СЬОГОДНІ  ЖАЙВІР  ЗЕМЛЮ  ПРИЧАЩАВ
                               ЗЕРНОМ  ПІСЕНЬ  -    АЖ  СЕРЦЕ  ЗАХОДИЛОСЬ.
             ЦЕЙ  ПТАХ  ІЗ  ВИСІ  ЛЮДЯМ  СПОВІЩАВ:
                                       «  ПРИЙШЛА  ВЕСНА!    СТРІЧАЙТЕ  БОЖУ  МИЛІСТЬ,
НЕ  ЗАБАРІТЬСЯ,  ОБІЙДІТЬ  САДИ  –
               ВСІ  ГІЛОЧКИ  ПОКРИЛИСЯ  БРУНЬКАМИ»…
           СОЛІСТ  МАЛЕНЬКИЙ    РАНОК  РОЗБУДИВ
І  ЩЕДРО  СІЄ  ІЗ-ПІД  НЕБА  ГАМИ.
       МАЛИЙ,  НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ  СПІВЕЦЬ  –
               ВИСИТЬ  НАД  ПОЛЕМ  ЦЯТКА,  НІБИ  НОТА.
             БАГАТИЙ  СВІТ  НАМ    ДАРУВАВ  ТВОРЕЦЬ.
             НЕ  ПРОМІНЯЙМО  ЩАСТЯ  НА  БАНКНОТИ!

       2005  Р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785238
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.03.2018


Болить душа

           

     Так  боляче  ніколи  не  було.
                                       Це  ж  скільки  крові  пролилось  за  волю,
                     скільки  братів  у  битвах  полягло,
                                             скільком  живим  дісталась  рабська  доля?!

     А  ми  і  в  пеклі  вірою  жили,
             і  не  лизали  ворогам  чобоття!
                     До  перемоги  через  терня  йшли,
                   знесилені  на  каторжній  роботі.
   
                         Не  продавались  за  ситніший  пай,
                         не  спокушались  срібляками  Юди
                         і  повернулись  у  свій  рідний  край
               не  зламані  гадюками  облуди!
 
         Як  ми  раділи  радістю  дітей,
                                   бо  дав  Господь  своє  благословення,
                                   бо  воскресав  народ  –  наш  Прометей
               і  каяття  знаходило  прощення,

       і  воскресали  в  славі  імена
                                   батьків,  братів  –  незламаних  Героїв.
     Всі  оживали,  як  озимина,
             зігріті  сонцем  волі  і  весною.
                 
                     Ми  так  хотіли  праці  для  добра,
             для  України,  для  її  цвітіння,
                             щоб  смолоскип  любові  не  згорав,
                         заради  вас,  майбутні  покоління.

                 Радійте  волі,  яку  Бог  послав,
                   а  нам  уже  не  довго  панувати…
                                 Щоб  ворог  підлий  знову  не  здолав,
                             живіть  в  державі,  як  у  рідній  хаті.
       
                           А  щоб  багато,  гідно  всім  жилось,
                         не  допускайте  чужаків  до  влади
                       і,  як  би  важко  вам  не  довелось,
                                     не  відрікайтесь  батьківської  правди!
   
                                               Наш  хрест  не  легкий    врізався  в  плече,
           та  дають  сили  воля  і  надія.
                               Любов  і  віра  в  Бога  –  наш  Ковчег!
                   Усюди  з  нами  Пресвята  Марія.

               Душа  ридає,  розум  повстає  –
                     забрали  владу  Юди  і  Варавви…
           Борімося!  Ще  віра  й  сили  є,
                                     робімо  все  для  зміцнення  Держави!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784992
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2018


Весняна ніч

                   
ЛАМАЄ  ЧАС  ОЧЕРЕТИНКИ  ДНІВ,
         МОЇ,  ЗДАЄТЬСЯ,  КІСТОЧКИ  ЛАМАЄ.
     Я  –  ТІЛЬКИ  ЗВУК  У  ОКЕАНІ  СЛІВ.
                       СРІБЛЯСТИЙ  ЧОВЕН  З  ХМАРИ  ВИРИНАЄ
   І  Я  ШУКАЮ  ПОСТАТЬ  У  ПІТЬМІ  –
               ЗІЙШЛА,    ЧИ  НІ  МОЯ  ЗОРЯ  ЛЮБОВІ?
                             Я  ЗНОВУ  ЗРАДЖУЮ  ЛІТАМ  –  СВОЇЙ  ЗИМІ,
         СТРІЧАЮ  РАНОК  ТИХИЙ  У  ДІБРОВІ
                           В  ТВОЇХ  ПАЛКИХ  ОБІЙМАХ,  МОВ  ЮНАК.
                       ТА,  НЕ  СПІШИ  ТАК,  НІЧКО  БЕРЕЗНЕВА,
                               БО  МИ  РОЗСТАТИСЯ  НЕ  ЗМОЖЕМО  НІЯК  –
         ЛЮБОВІ  РАБ  І  НІЖНА  КОРОЛЕВА.

               2004  Р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018


Селюк

     

Хіба  я  поет?  
Ані  краплі  модерну.
“Селюк!»  
Слава  Богу,  впізнали  мене.
Колгосп.  І  ми  крали
не  тільки  люцерну,
а  мусіли  красти
усе,  що  земне.

Виходили  з  церкви
і  крали,  грішили…
Прости  нас,  Всевишній  –
Ти  бачив  це  все.
«Селюк!»  –  цей  ярлик
не  поети  пришили,
бо  досі  той  хлопчик
корівку  пасе,

шукає  бджолині  вощини
у  норах…
Та  що,  для  байдужих
сирітське  есе?
«Селюк!»  є  селюк,
як  розвора  –  розвора...
Любила,  хіба  що,
лисичка  руда.

А  я  не  забуду
Марусині  очі
і  був  би  щасливий,
якби  не  кати…
Під  ясенем  пише
білявенький  хлопчик
не  вірші  –  в  Сибір  
до  матусі  листи…

       2000  р.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784269
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2018


Забери мене, кохана__

   Забери  мене,  кохана.
                                                               Не  злякає  далечінь,                                                                
               бо  болить  на  серці  рана,
       нерви,  наче  волосінь,
               розчарований  судьбою,  
я  ненавиджу  себе,
       у  розлуці  із  любов’ю.  
             Це  -  мій  вирок  із  небес?

       Забери  мене,  благаю,
               бо  який  без  Тебе  гріх?    
     Я  лише  Тебе  кохаю!
                                                           Жаль,  що  зберегти  не  зміг                                      
                     променів  земного  щастя…  
   Забери  мене  в  ясир,
                         бо  Твоя  любов  -  причастя,  
 спокій  у  душі  і  мир.

       Забери  у  дивні  ночі,  
           в  тихі  ранки  забери  -  
           я  любимим  бути  хочу!
       Боже,  чудо  сотвори,
                       дай  нам  щастя  на  світанні,
                       будь  нам  батьком  іще  раз,
                                       щоб  любились,  як  в  останнє,        
               обвінчай  коханням  нас.

     2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018


Не для слави

     
                         Сину  Віталію  на  
         десятиліття  з  дня  смерті.

         І  нас  пантрує  снайпер  Час
                   на  стежці,  що  веде  «додому».
                 Немов  останній  патрон,  шанс
           нам  не  дістанеться  нікому,
       і  буде  той  останній  крок,
                         останній  погляд  в  небо  чорне…
Одна  із  видимих  зірок
                   впаде,  сіянням  неповторним
         і  згасне.  І  наступить  тьма
               така  ж  остання  –  уже  вічна.
         …А  сина  десять  літ  нема  –
               покинув  нас,  непересічний,  
   на  пів-путі…  Недолюбив
       і  не  натішився  ще  сином,
         вино  із  чаші    лиш    надпив
                     і,  раптом,  наче  куля  в  спину…
             Чи  помилився  снайпер  Час,
       чи  ми  не  Твої  діти,  Боже?
                 Не  нам  дістався  щастя  шанс  
           і  досі  болю  в  серці  ножик…
       Проте,Ти  з  нами,  доки  ми
           такий  же  добрий.  І  на  небі,
         як  батько,  тішишся  дітьми.
             Вони  тут  згадують  про  Тебе,
     бо  жити  їх  любов’ю  вчив,
                   не  для  наживи,  не  для  слави.
       Хоч  до  пів  віку  не  дожив,
           та  жив  жертовно  і  яскраво!

       2018  р.    


   
 
     
 
                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783640
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018


Не всі

       

                           У  нас  "поетів",  як  хрущів  на  вишні.
                             Кожен  думає:  "Я  Гомер,  чи  Ніцше?"
                         Усім  зерно  таланту  дав  Всевишній
         та  є  "поети",  а  немає  віршів.
                         І  на  Парнасі  кожен  день  інтриги  -
                       усякий  прагне  гвалтувати  славу.  
       Макулатура  витісняє  Книги,
                         пре,  як  бульдозер  бездарів  орава.
                                   Пегас  втомився  -  вже  на  ладан  дише,
                                     а  недоноски  пруть,  бо  гроші  мають.  ...
                                 Поет  не  той,  хто  пише,  пише,  пише,  
а  той,  чиї  поезії  читають!  

     2006  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783344
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2018


Чарівне слово

   

                     Для  графомана  графоман  –
                   цінитель  вершиків  єдиний,
           неперевершений  гурман
                   і  благородний,  і  людинний!

                               Він  бачить,  поміж  слів,  зерно  –
             лише  йому  дано  це  Богом
і  бачить  генія  давно,
         не  те,  що  критики  убогі.

                     Йому  я  вдячний,  за  труд  цей,
     за  те  єдине  його  слово:
           «НЕПЕРЕВЕРШЕНО!»  Єлей
             у  мою  душу  ллється  знову.

                 Це  слово  –  вічний  п'єдестал  
   із  золота,  а  не  з  бетону!
                       Побачив  Пушкін,  «заридал»    –
                       мені  цей  пам’ятник  стотонний!

                         Строчить,  строчить  слова  рука,
                             кипить  мій  мозок  від  натхнення,
           в  прийдешніх  чую  я  віках:
                         «НЕПЕРЕВЕРШЕНО!  ЦЕ  ГЕНІЙ!»

         Я  геній!  Музо,  підкорись!  
                           Сховайте  в  «десь»  свої  сонети  –
   Хіба  у  слові  думки  вись?
   Мовчіть,  поетки  і  поети!

     2018  р.

     



 
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783288
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2018


Голубина любов

             

               ВИ  БАЧИЛИ,  ЯК  ЛЮБЛЯТЬСЯ  ПТАХИ?
               ЧИ  Є  МІЦНІША  ВІРНІСТЬ  У  КОХАННІ?
А,  МОЖЕ,  НЕ  ПТАХИ  ЦЕ,  А  БОГИ
                       ЗЛЕТІЛИ  З  НЕБА  В  МІСТО  НА  СВІТАННІ?

       БОГИ-ПТАХИ  БЕЗ  НІМБІВ,  А  СВЯТІ,
         СВЯТІ  В  КОХАННІ!  НІ!    ЦЕ  НЕ  УЯВА.
           ВІН  ТАНЦЮВАВ,  СТАРАВСЯ  ТУРКОТІВ
                     ТАК,  НАЧЕ  КЛЯВСЯ  ЩИРО,  НЕ  ЛУКАВИВ.

             ВОНА  СПРИЙМАЛА  ТРАДИЦІЙНУ  ДАНЬ
     І    НЕ  СПІШИЛА.  А  КУДИ  СПІШИТИ?
     В  ЖИТТІ  Я  БАЧИВ  ТИСЯЧІ  КОХАНЬ,
           ТА  МИ  ОСЬ  ТАК  НЕ  ВМІЄМО  ЛЮБИТИ.

2000  Р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018


Верни нам мир

             

                                                 Четвертий  рік,  як  ніж  в  спині,  війна,                      
                                                             бо  у  сусіда  батько  Сатана!                                                            
                                                                     Ми  же  своїм  корінням    із  зерна  –                                                
                     нам  ближчі  плуг,  зубаста  борона
 і  в  голубому  небі  голуби…
           А  у  сусіда  весь  народ  –  раби!
                                         Своїм  –  Нью-Йорк,  для  натовпу  –  гроби,
           бо  раб  не  має  іншої  судьби.  

                 Відгороди  нас,  Боже,  від  біди.
               Де  Твої  Меч  і  Праведні  Суди?!
                   Цвістимуть    знову  ниви  і  сади  –
         від  полум’я  війни  відгороди,
           від  ненависті  звірів,  від  руїн
         одну  із  сильних  вірою  країн,
                       що  піднялась,  нарешті,  із  колін,    
                     щоб  ластів’ята  не  лякались  мін…

                         Верни  нам  мир,  наш  Отче  і  спаси,
                                   щоб  повернулись  в  поле  батько,  син,
                         не  автомат  щоб  все  живе  косив  –
                         на  травах  більше  крові  ніж  роси…
               Щоб  не  було  вдовичок  і  сиріт,
                     щоб  хліборобів  розростався  рід,
                                     щоб  вберегти  від  знищення  весь  світ,
                     вернути    мізки    озвірілим  слід!    

                 2018  р.                                                        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782875
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018


Не дурій!

                                                                                             

       МОЇ    СЛОВА  КОХАННЯ  НЕДОРЕЧНІ,
                         БО  ТІЛО  ЗМОРЕНЕ  НЕ  СЛУХАЄТЬСЯ  МРІЙ.
                   МЕНЕ  ВЖЕ  КЛИЧУТЬ  ВИВІСКИ  АПТЕЧНІ
             І  РОЗУМ  РАДИТЬ:  «  ДІДУ,  НЕ  ДУРІЙ»!

     АЛЕ  БАЖАННЯ  ЩЕ  НЕ  ВІДГОРІЛИ,
                       ХОЧ    СИЛ  ЗАМАЛО  –  МИ  Ж  БО  НЕ  БОГИ.
   ЧОМУ  ДУША  МОЯ  НЕ  ПОСТАРІЛА,
А  МОЖЕ  ЦЕ  ПОКАРА  ЗА  ГРІХИ?
         

     2001  Р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018


Дві Біблії

             

Дві  Біблії  завжди  у  мене  на  столі:                                
         одна  від  Бога,  друга    від  Поета.                                                
                     В  рядочку  кожному  від  Неба,  від  Землі  –                                  
     зернини  істин  і  життя  декрети.                                                
                         Для  всіх,  хто  має  Честь  і  Віру  і  Мету    –                                            
Слова    дорожчі  золота  в  скарбниці!                            
 Я,  за  порадами,  щодня  до  них  іду.                                
«Кобзар»  і  «Біблія»  –  це  знань  криниці!            

     2016  р.
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780774
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2018


Не старіє душа

                                                                                                                                             

                                                                                                               
Я  РОЗГИНАВ  ПІДКОВИ  ЖАРТОМА,
 А  ЯК  ЛЮБИВ!
І  ОСЬ  ПРИЙШЛА  ЗИМА  ,
 І  ГНЕ  МЕНЕ  В  ПІДКОВУ  ЧАС,
НЕ  ПІДНІМАЮТЬ  НОГИ  НА  ПАРНАС,
АЛЕ  ЛЮБОВ  В  МЕНІ  ПАЛАХКОТИТЬ
І  МРІЄТЬСЯ,  І  ХОЧЕТЬСЯ  ЛЮБИТЬ…
ТА  Є  ВОНА  –    ОСТАННЯ  ВЖЕ  МЕЖА
І  ДИВИНА  –  НЕ  СТАРІЄ  ДУША.
         
             2002  Р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780451
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2018


Прекрасним нашим

         
         Прекрасним  нашим

               Ніхто  в  житті,  без  жінки,  чоловік!
   Любимі  нам  даровані  із  неба.
               Це  не  для  нас  –  кохати  раз  у  рік.
                         Жінок  щодня,  весь  вік  любити  треба,
       не  із  кайлом  у  норах  рудника,
         не  із  пилою  в  непролазнім  лісі,
а  за  дитятко  миле  на  руках,
     за  силу  волі  і  чарівність  пісні!

                     Але!  Почувши  цей  дикунський  рев:
 «Да  унєсі  ти  етого  казліну!»  –
                     не  полюблю  «фальшивих  королев»,
Іродіад  із  норовом  звіриним.
 Мені  противні  голопупі  «Міс»,
бо  не  вони  чарівних  ідеали  –
я  не  в  борделі,  в  Україні  ріс!
               Тілом  красунь  у  нас  не  торгували.  

Шановні  наші:  матері,  жінки,
 бабусі,  доні,  сестри,  наречені,
           хай  милих  Вас  не  старіють  роки  –
           Ви  дорогі  нам  в  березні  і  в  червні,
         і  в  листопаді,  в  лютому  –  щодня!
       Щасливі  Ви  і  це  сімейне  свято  –  
тільки  у  Ваших  лонах  те  зерня
             що  рід  продовжить    з’явою  дитяти!

   2018  р.    

     


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780437
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2018


Таким я є

                       
                   
           Таким  я  є.  Любов  в  душі  ховаю,
                   не  ллю  єлей,  щоб  мати  з  того  зиск.
         Я  для  любові  серце  відкриваю,
               не  як  лакей  чи  клоун,  чи  артист.

           Я  не  песя,  що  лиже  дамам  руки
                 за  «не  побий,  але  погладь  мене».
               Любов  –  це  щастя  і    великі  муки,
                       це  Дар  Господній,  а  не  щось  земне.

                                 Слова  –  банти,  що  прикрашають  свято,
                           для  мене  свято,  що  з  бантом,  що  без.
           Я  на  слова  медові  не  багатий  –
не  обіцяю  зірочку  з  небес.  

                           Свою  любов,  як  скарб,  в  душі  ховаю.
               Любов  для  мене  –  почуття  святе!
                       Я  не  кричу  на  цілий  світ:  «Кохаю!»
       Лиш  Богом  дана  там  її  знайде.

       Таким  я  є  і  іншим  вже  не  буду.
   Себе  самого  я  б  не  поборов  –
                   для  мене  зрада,  наче  ніж  у  груди,
   бо  саме  там  і  серце,  і  любов.

     2013  р.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2018


Острівець України


     А  Над  Тернополем  небо  синє,
       наче  фани*  гігантське  крило.
             Це  твоя  Батьківщина,  мій  ́сину  -
 тут  зернятко  твоє  проросло.
       Тут  і  прадідів  мужніх  коріння,
                         кров  батьків,  що  в  землі  запеклась,
очі  матері  –  зорі  промінні,
               і  твій  перший  з  любимою  вальс.

         Йдуть  закохані  берегом  ставу.
Молодіє  Тернопіль  щодня.
Не  забуде  козацької  слави
галичан  незборима  рідня.
 Пережили  війну  і  розруху.
                 Наш  Тернопіль  мужнів  у  борні  –
         острівець  українського  духу,
   наймиліший  на  світі  мені.    

                   Не  любили  наш  край  московини,
   мужніх  лицарів  і  берегинь,
             острівець  непокірний  Вкраїни  
                   Тернопілля  –  наш  край  дорогий.
           Тут  сплелися  в  одну  наші  долі
і  любов’ю  палають  серця.
Дочекались  жаданої  волі
         і  ми  вдячні  Героям-борцям.  
                               фана*  -  прапор    
   2007  р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780340
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2018